СПРИЯННЯ ЗАХИСТУ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАСАДИ ЗМАГАЛЬНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. І. ФРАНКА

На правах рукопису

ЯВОРСЬКИЙ БОГДАН ІВАНОВИЧ

УДК 343.12 (477)

СПРИЯННЯ ЗАХИСТУ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАСАДИ ЗМАГАЛЬНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Нор Василь Тимофійович
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України

Львів - 2010

ЗМІСТ

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ--------------------------------------------------------------------------------4
ВСТУП----------------------------------------------------------------------------------------------------------5
РОЗДІЛ І. ПРАВОВА ПРИРОДА, ЗМІСТ ТА ЗНАЧЕННЯ СПРИЯННЯ ЗАХИСТУ У СУЧАСНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ-----------------------------------14
1.1. Поняття інституту сприяння захисту (favor defensionis), його зміст та значення---14
1.2. Загальна характеристика виняткових прав захисту ---------------------------------------32
1.3. Принцип презумпції невинуватості – визначальне правило favor defensionis ------39
1.4. Принцип забезпечення обвинуваченому права на захист як сприяння стороні
захисту----------------------------------------------------------------------------------------------------------62
1.5. Значення асиметрії правил допустимості доказів для сприяння захисту -------------67
Висновки до Розділу І-----------------------------------------------------------------------------------73
РОЗДІЛ ІІ. СПРИЯННЯ ЗАХИСТУ НА ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ--------76
2.1. Загальні положення досудового розслідування у контексті сприяння захисту------76
2.2. Реалізація положень сприяння захисту під час порушення кримінальної справи та пред’явлення обвинувачення------------------------------------------------------------------------------82
2.3. Проблеми участі сторони захисту в доказуванні на досудовому розслідуванні-----93
2.4. Сприяння стороні захисту на завершальному етапі досудового розслідування---116
Висновки до Розділу ІІ -------------------------------------------------------------------------------128
РОЗДІЛ ІІІ. СПРИЯННЯ ЗАХИСТУ НА СУДОВИХ СТАДІЯХ-------------------------131
3.1. Сприяння захисту у суді першої інстанції --------------------------------------------------131
3.1.1. Сприяння захисту під час попереднього розгляду справи суддею------------------131
3.1.2. Сприяння захисту під час розгляду справи судом першої інстанції----------------136
3.2. Сприяння захисту під час перегляду справи в апеляційному порядку---------------167
3.3. Сприяння захисту під час перегляду справи в касаційному порядку-----------------178
3.4. Сприяння захисту під час перегляду справи в порядку виключного
провадження---------------------------------------------------------------------------------------------184
Висновки до Розділу ІІІ-------------------------------------------------------------------------------187
ВИСНОВКИ------------------------------------------------------------------------------------------------191
ДОДАТКИ---------------------------------------------------------------------------------------------------195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ----------------------------------------------------------219

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

FD – favor defensionis (сприяння захисту).
ВСУ – Верховний Суд України.
ГПК – Господарсько-процесуальний кодекс України.
ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини.
КАС – Кодекс адміністративного судочинства України.
КК – Кримінальний кодекс України.
Конвенція – Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України.
КПК РФ – Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації.
КСУ – Конституційний Суд України.
Проект КПК №1233 – проект Кримінально-процесуального кодексу України, зареєстрований в парламенті за реєстр. №1233 від 13.12.2007р.
Проект КПК Національної комісії – проект Кримінально-процесуального кодексу України від 28.02.2009р., підготовлений робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права при Президентові України.
РФ – Російська Федерація.
ЦПК – Цивільно-процесуальний кодекс України.

ВСТУП
Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю подальшого удосконалення кримінально-процесуального законодавства, адже розпочата на початку 90-их років робота над новим КПК ще не завершилася. Зміни, які відбулися наприкінці минулого століття, вимагають нових підходів до формування правової держави та розуміння прав людини. На сьогодні одним із пріоритетних напрямків розвитку нашої держави згідно Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні, схваленої Указом Президента України №361/2006 від 10 травня 2006 р., є забезпечення становлення судівництва як єдиної системи устрою та судочинства, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і гарантує право особи на справедливий суд. Вимога ж справедливої судової процедури є визначальним складником верховенства права. Така процедура має бути створена на засадах законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, змагальності, диспозитивності, гласності, відкритості та обов’язковості виконання судових рішень.
Формування правової держави вимагає вирішення однієї з чи не найскладніших проблем, що існує протягом багатьох століть, – встановлення оптимального співвідношення особистих (приватних) і публічних інтересів, адже взаємовідносини особи, держави та суспільства були і залишаються предметом одвічних дискусій. Засада змагальності, про яку в останні роки написано чимало і яка за задумом законодавця повинна існувати у всіх видах судочинства, все ж у кримінальному процесі має певні особливості. На відміну від цивільного, кримінальний процес в цілому будується на засаді публічності, оскільки останній існував і буде існувати як засіб захисту особи і суспільства від злочинних посягань. Класичне розуміння засади змагальності передбачає, що сторони процесу діють у протилежних напрямках. Але у кримінальному процесі таке розуміння ускладнюється тим, що на слідчого та прокурора покладається обов’язок встановлювати також обставини, які свідчать на користь обвинуваченого. Крім того, між сторонами кримінально-процесуального спору (обвинуваченням і захистом, а інколи і між суб’єктами однієї сторони) існує конфлікт інтересів, адже, як правило, у сторін кримінального судочинства вони протилежні.
В останнє десятиріччя спостерігається тенденція до розширення елементів змагальності у кримінальному судочинстві України, що є свідченням подальшої його демократизації. Однак тут важливо не захопитися ідеєю змагальності, щоб не постраждали інтереси, які охороняє даний вид судочинства. Забезпечення процесуальної рівноправності сторін, одна з яких наділена владними повноваженнями (порушувати кримінальну справу, проводити розслідування, застосовувати заходи процесуального примусу тощо) і за рахунок цього перебуває стосовно другої у переважаючому становищі, досягається різними способами та процесуальними інститутами, насамперед, інститутом сприяння захисту (favor defensionis), відомим ще з часів римського права. Цей кримінально-процесуальний інститут має своїм завданням компенсувати менші процесуальні можливості сторони, що захищається, дати їй можливість змагатися зі стороною, яка представляє інтереси держави, і відстоювати свою позицію у кримінально-процесуальному змаганні. Власне, завдяки favor defensionis є можливим більш успішне функціонування засади змагальності у кримінальному судочинстві.
Але, не зважаючи на його важливість для кримінального судочинства, у теорії кримінально-процесуального права, не тільки України, а й усього пострадянського простору, на сьогодні відсутнє комплексне дослідження інституту сприяння захисту. Існує чимало різноманітних праць, прямо чи опосередковано присвячених принципу змагальності та проблемам його реалізації, але практично жоден дослідник не приділив достатньої уваги favor defensionis як умові, без якої функціонування засади змагальності у кримінальному процесі буде істотно деформованим. На необхідність існування у кримінальному процесі favor defensionis, хоч і не часто, але все ж звертали увагу такі науковці, як: Р.В. Багдасаров, Т.В. Варфоломеєва, Л.Є. Владіміров, І.Ю. Гловацький, К.Б. Каліновський, Є.О. Карякін, І.І. Когутич, О.М. Ларін, Т.А. Лотиш, В.В. Молдован, А.І. Макаркін, І.Б. Михайловська, В.О. Попелюшко, О.В. Смірнов, В.К. Случевський, Ю.І. Стецовський, М.С. Строгович, І.Я. Фойніцький. Однак їхні висловлювання здебільшого обмежувалися тільки згадкою про наявність чи необхідність favor defensionis. На основі наведених міркувань і було обрано тему дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального процесу та криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка в рамках кафедральної теми „Проблеми вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України в умовах його реформування” (номер державної реєстрації 0106v011538). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Львівського національного університету (протокол №22/3 від 26.03.2008 р.) та розглянута і схвалена координаційним бюро відділення кримінально-правових наук АПрН України (Перелік тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (затверджених у 2008 р.). – Х.: Право, 2008. – С.139).
Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є розкриття і аналіз нормативної сутності сприяння захисту як необхідної умови функціонування засади змагальності у кримінальному судочинстві, збагачення доктрини кримінального процесу положеннями щодо юридичної природи, змісту, значення сприяння захисту, особливостей його прояву на різних етапах кримінального судочинства, а також наукове обґрунтування відповідних рекомендацій прикладного характеру, спрямованих на удосконалення кримінально-процесуального законодавства під кутом зору розширення засади змагальності та збалансування процесуальних прав сторін.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження автор орієнтувався на вирішення таких основних завдань: 1) з’ясувати причину необхідності існування інституту сприяння захисту у кримінальному судочинстві; 2) з’ясувати суть та значення favor defensionis у сучасному кримінальному процесі; 3) запропонувати визначення поняття даного інституту та з’ясувати його систему; 5) дослідити дію положень favor defensionis на різних стадіях кримінального процесу; 6) на підставі аналізу норм чинного законодавства та практики його застосування, з урахуванням думок, висловлених у літературі, а також зарубіжного досвіду, запропонувати конкретні новели (зміни, доповнення) до низки законодавчих актів України; 7) проаналізувати існуючі проекти КПК під кутом зору закріплення в них положень інституту favor defensionis та їх здатність забезпечити належну змагальність сторін у кримінальному судочинстві.
Об’єктом дослідження стали врегульовані кримінально-процесуальним законодавством відносини, пов’язані із забезпеченням оптимального співвідношення між процесуальним становищем сторони обвинувачення і сторони захисту під час реалізації їхніх функцій у кримінальному судочинстві.
Предметом дослідження є інститут сприяння захисту як необхідна умова забезпечення функціонування засади змагальності у кримінальному судочинстві.
Методологія дослідження. Робота ґрунтується на застосуванні положень філософії, зокрема, її діалектичних та метафізичних підходів (під час дослідження положень, що становлять зміст favor defensionis, у статиці і розвитку, при встановленні взаємозв’язку між окремими положеннями інституту сприяння захисту та їх взаємозв’язку з іншими правовими явищами), положень герменевтики (при формулюванні вихідних положень дослідження, а також розгляді конкретних питань). Крім того, використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, серед яких: аналіз та синтез (при формулюванні визначення інституту сприяння захисту та виділенні його структурних елементів); індукція та дедукція (під час аналізу рішень судів та з’ясування (пояснення) змісту окремих положень закону); анкетування та опитування; моделювання та прогнозування (при моделюванні ситуацій з метою з’ясування можливого розвитку подій та вирішенні проблем, які можуть виникнути; при побудові проектів правових норм); узагальнення (для формулювання відповідних висновків щодо існуючих у літературі поглядів на певну проблему); аналогії (при аналізі подібних нормативних положень, які діють у різних видах судочинства); математичний (при проведенні розрахунків); історико-правовий (під час аналізу історичних витоків окремих положень інституту сприяння захисту); порівняльно-правовий (при порівнянні відповідних правоположень вітчизняного та зарубіжного законодавства, а також проектів КПК); догматичний чи спеціально-юридичний (при аналізі змісту законодавчих положень); статистичний (під час вивчення та узагальнення судово-слідчої практики).
Нормативну базу дослідження становлять міжнародно-правові акти в галузі прав людини (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Загальна декларація прав людини та ін.), Конституція України, КПК, КК, Закон України „Про амністію”, Закон України „Про застосування амністії в Україні”, інші нормативно-правові акти Верховної Ради України та Президента України, рішення Конституційного Суду України.
Теоретичною основою дисертації стали наукові праці провідних українських і зарубіжних науковців у галузях загальної теорії права, філософії, кримінального, кримінально-процесуального права та криміналістики, а також в інших галузях знань щодо гарантування прав людини у правовій системі держави, засобів та особливостей їх реалізації у сфері кримінального судочинства. Крім того, у процесі дослідження аналізувалися проекти КПК, зокрема, зареєстрований у парламенті за реєстр. №1233 від 13.12.2007 р. та проект КПК від 28.02.2009 р., підготовлений робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права при Президентові України, під кутом зору їх положень щодо сприяння захисту.
Емпіричну базу дослідження становить практика Європейського суду з прав людини, судова практика Верховного Суду України, узагальнення судової практики Верховного Суду України в кримінальних справах, 197 архівних кримінальних справ, що розглядалися районними судами м. Львова та Львівським апеляційним судом за період 2002-2008 р.р., узагальнення судової практики додержання судами кримінально-процесуального законодавства, яке регламентує розгляд кримінальних справ судом першої інстанції за 2005 р., проведене судовою палатою у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області. Також у процесі дослідження було проведено анкетування дізнавачів, слідчих, прокурорів їх заступників та помічників, суддів та їх помічників, адвокатів (усього 300 респондентів) у Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Львівській та Тернопільській областях.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження. Дана робота є першим в Україні дослідженням, у якому на підставі аналізу законодавства, практики його застосування, спеціальної літератури комплексно і системно вивчено інститут сприяння захисту, зокрема, положення, що становлять його зміст. Досліджено проблемні ситуації, які виникають на практиці у зв’язку з недоліками законодавства. На підставі цього вносяться пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства та проектів нового КПК України.
Дисертант обґрунтовує низку концептуальних у теоретичному і важливих у практичному плані положень та висновків, які є новими або ж доповнюють і розвивають наявні у правничій літературі підходи.
Елементи наукової новизни вбачаються у наступному.
Вперше:
- запропоновано визначення інституту сприяння захисту у кримінальному процесі, під яким слід розуміти систему правових норм та правоположень, що випливають з них, покликаних компенсувати відсутність у сторони захисту (підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, їх захисника та законного представника) тих прав, якими наділені суб’єкти владних повноважень зі сторони обвинувачення, і за допомогою яких забезпечується функціонування засади змагальності у кримінальному судочинстві;
- з’ясовано зміст та призначення favor defensionis у сучасному кримінальному судочинстві;
- обгрунтовано поження, що успішне функціонування засади змагальності у вітчизняному кримінальному судочинстві можливе тільки за умови існування ефективного інституту сприяння захисту, оскільки положення, що становлять зміст цього інституту, дозволяють стороні захисту змагатися зі стороною, яка представляє інтереси держави, і відстоювати свою позицію у кримінально-процесуальному змаганні;
- обґрунтовано і запропоновано структуру правоположень, які становлять зміст сприяння захисту, і класифіковано їх на три групи: 1) виняткові права захисту; 2) засади, що сприяють захисту; 3) інші правила сприяння захисту;
- виявлено і проаналізовано реалізацію правоположень інституту сприяння захисту на досудових та судових стадіях кримінального процесу та обґрунтовано висновки про необхідність удосконалення інституту сприяння захисту, що забезпечить успішну реалізацію засади змагальності у кримінальному судочинстві.
Удосконалено:
- визначення принципу презумпції невинуватості, зокрема, те, що особа визнається винуватою у вчиненні злочину не лише обвинувальним вироком суду, але й постановою (ухвалою) про закриття кримінальної справи у зв’язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставах, встановлених КК;
- положення про розподіл обов’язку доказування між сторонами кримінального процесу та тлумачення сумнівів на користь підсудного. Не зважаючи на те, що, згідно із законом, ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, окремі обставини не на користь обвинуваченого все ж можуть презюмуватися, при цьому обов’язок спростувати їх фактично покладається на обвинуваченого, його захисника та законного представника;
- правовий статус підозрюваного, обвинуваченого та їхніх захисників на різних стадіях кримінального судочинства у контексті правил сприяння захисту (на рівні пропозицій). Зокрема, обґрунтовується необхідність наділення підозрюваного та обвинуваченого низкою процесуальних прав: отримувати копію постанови про порушення кримінальної справи, коли справа порушується за фактом вчинення злочину; під час судового розгляду першими задавати запитання свідку, який був залучений до справи на досудовому розслідуванні за їхньою ініціативою (стосується також їх захисника); після закінчення досудового розслідування отримувати копії матеріалів кримінальної справи або проводити їх ксерокопіювання, фотографування чи відеозйомку (стосується також їх захисника) та ін.;
- порядок заявлення та вирішення клопотань сторони захисту щодо формування доказової бази, зокрема, на слідчого повинен покладатися обов’язок долучати до справи письмові клопотання обвинуваченого та його захисника про приєднання до неї предметів та документів разом з додатками (на рівні пропозицій);
- порядок дослідження доказів під час судового слідства з урахуванням положень інституту сприяння захисту, зокрема, черговість проведення допиту підсудного, задавання йому запитань, допиту свідка тощо (на рівні пропозицій).
Набули подальшого розвитку:
- положення про те, що функціонування засади змагальності у кримінальному судочинстві має свої особливості, зумовлені різними процесуальними можливостями сторін;
- позиція, що принцип забезпечення обвинуваченому права на захист включає як право обвинуваченого захищатися самостійно та за допомогою захисника і законного представника, так і діяльність уповноважених і зобов’язаних законом осіб, спрямовану на охорону, роз’яснення і реальне здійснення права на захист;
- ідея про недоцільність на сучасному етапі розвитку українського суспільства законодавчо закріплювати інститут паралельного (адвокатського) розслідування;
- положення, що об’єктивна істина повинна бути встановлена судом, а тому „активний суд” не суперечить засаді змагальності у кримінальному судочинстві;
- думка про необхідність удосконалення правил заборони повороту до гіршого. Зокрема, пропонується передбачити, що перегляд за нововиявленими обставинами вироку, постанови чи ухвали суду у бік погіршення становища особи, щодо якої вони винесені, допускається лише протягом встановлених строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і не пізніше одного року з дня виявлення таких обставин.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені і обґрунтовані у дисертації положення, висновки та рекомендації допоможуть побудувати процес розслідування і розгляду кримінальної справи з максимальним врахуванням приватних (особистих) інтересів без загрози встановленню об’єктивної істини у кримінальній справі, що надзвичайно важливо для побудови правової держави. Сформульовані й аргументовані у дисертації теоретичні положення і висновки можуть бути використані:
- у законотворчій діяльності – для вдосконалення норм чинного законодавства та при підготовці законопроектів;
- у практично-методичному плані – для методичного та інформаційного забезпечення діяльності органів, які проводять розслідування, прокурорів, суддів, захисників та їх підзахисних (Акт впровадження результатів дослідження у практику від 19.02.2010 р.);
- у науково-дослідній роботі – як підґрунтя для подальших теоретичних напрацювань по вдосконаленню інституту сприяння захисту та положень закону, пов’язаних із його функціонуванням;
- у навчальному процесі – для підготовки навчальних програм, підручників, посібників, викладання курсу „Кримінально-процесуальне право” та відповідних спецкурсів (акти впровадження результатів дослідження у навчальний процес: юридичного факультету ЛНУ ім. І.Франка від 24.02.2010 р.; Львівського державного університету внутрішніх справ від 23.02.2010 р.; правничого факультету НУ „Острозька академія” від 24.02.2010 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях, зокрема, на: ХІІІ, ХIV, ХV, XVI регіональних науково-практичних конференціях „Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Львів, лютий 2007, 2008, 2009, 2010 рр.); міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „П’яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.); XV Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Ломоносов” (Росія, м. Москва, 8-11 квітня 2008 р.); всеукраїнській науковій конференції молодих вчених „Осінні юридичні читання” (м. Харків, 12-13 листопада 2008 р.); науково-практичній конференції „Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовчій діяльності”, присвяченій пам’яті професора А.Я. Дубинського (м. Київ, 3 квітня 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 23-24 квітня 2009 р.), а також обговорювались на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри кримінального процесу та криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в чотирьох наукових статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та дев’яти тезах доповідей на конференціях.
Структура та обсяг дисертації зумовлені її метою та поставленими завданнями. Робота складається зі вступу, 3-х розділів, які містять 13 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 253 сторінки, з яких основний текст дисертації – 194 сторінки, список використаних джерел – 35 сторінок (361 джерело) та 4 додатки на 24 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено дослідження нормативної сутності сприяння захисту як необхідної умови функціонування засади змагальності у кримінальному судочинстві та здійснено наукове обґрунтування відповідних рекомендацій теоретичного та прикладного характеру, спрямованих на удосконалення кримінально-процесуального законодавства. За результатами дослідження зроблено такі основні висновки:
1. Кримінальне судочинство слугує інструментом вирішення конфлікту між порушником кримінально-правової заборони та державою, що встановила таку заборону, і особа повинна виступати таким же суб’єктом кримінально-процесуальних відносин, як і держава. Поряд з цим у кримінальному процесі неможливо досягнути тієї рівноправності, яка має місце у його історичного попередника – цивільному процесі, однак забезпечити процесуальну рівноправність сторін, коли урівноважується комплекс їхніх прав та можливостей для відстоювання власних тверджень і заперечення доводів протилежної сторони, цілком реально. Це можна зробити за допомогою інституту favor defensionis, що у перекладі з латинського означає сприяння захисту.
2. Favor defensionis (сприяння захисту) – це окремий інститут кримінального процесу, змістом якого є система правових норм та правоположень, що випливають з них, покликаних компенсувати відсутність у сторони захисту (підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, їх захисника та законного представника) тих прав, якими наділені суб’єкти владних повноважень зі сторони обвинувачення, і за допомогою яких забезпечується функціонування засади змагальності у кримінальному судочинстві.
3. Правоположення, що становлять зміст інституту сприяння захисту і передбачені чинним законодавством, не є досконалими і не дозволяють стороні захисту належним чином (на рівні зі стороною обвинувачення) відстояти свою позицію у кримінально-процесуальному змаганні, а тому необхідно внести зміни та доповнення до низки нормативно-правових актів.
4. Особа визнається винуватою у вчиненні злочину не тільки вироком, а й постановою (ухвалою) суду про закриття кримінальної справи у зв’язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності. Тому принцип презумпції невинуватості повинен формулюватися наступним чином: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її винуватість не буде доведено у визначеному законом порядку і встановлено обвинувальним вироком чи постановою (ухвалою) суду про закриття кримінальної справи зі звільненням її від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили.
5. Постанові (ухвалі) суду про закриття кримінальної справи у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності необхідно надати преюдиційної сили у цивільному, господарському та адміністративному судочинстві з питань, чи мало місце діяння та чи вчинене воно відповідною особою.
6. Європейський суд з прав людини допускає існування у національному законодавстві презумпцій, які перекладають обов’язок доказування невинуватості на обвинуваченого, за умови, що це обмежено „розумними лімітами, які враховують важливість того, що поставлено на карту для обвинуваченого, та забезпечують його право на захист”. Аналіз українського кримінального законодавства дає підстави стверджувати, що презюмування певних фактів, обов’язок спростування яких може покладатися на обвинуваченого, все ж має місце і у вітчизняному законодавстві. Однак, як і у європейських країнах, це є радше винятком із загального правила і відповідає позиції Європейського суду з прав людини. Крім того, дані презумпції існують тільки у таких категоріях справ, де без них неможливо було б доказати винуватість особи у вчиненні злочину, оскільки державні органи не в змозі довести „більше ніж факт” (наприклад, факт перетину кордону із забороненим товаром, факт несплати податків, факт наявності наркотичних засобів у кишені обвинуваченого).
7. У вітчизняному кримінальному процесі асиметрія правил допустимості доказів повинна існувати, і це є складовою favor defensionis, яка покликана „сприяти слабшій стороні”. Однак закріплення у КПК асиметрії правил допустимості доказів повинно відбуватися у комплексі зі встановленням чітких критеріїв допустимості доказів загалом.
8. Постанова про притягнення як обвинуваченого повинна бути обґрунтована і у ній необхідно чітко вказувати докази, якими керувався слідчий під час прийняття даного процесуального рішення. Копію постанови про порушення кримінальної справи необхідно вручати підозрюваному під час його першого допиту, а обвинуваченому – під час пред’явлення обвинувачення.
9. Обвинуваченому необхідно надати право обов’язкової участі у слідчих діях, які проводяться за його клопотанням чи клопотанням захисника, а захиснику – права під час призначення і проведення експертизи, якими володіє обвинувачений. Обвинуваченому та його захиснику, які беруть участь у проведенні слідчої дії, необхідно надати наступні процесуальні права: 1) задавати запитання учасникам слідчої дії; 2) заявляти клопотання щодо використання при проведенні слідчої дії науково-технічних засобів та порядку виконання слідчої дії; 3) знайомитися з протоколом слідчої дії; 4) висловлювати усні (заносяться до протоколу) та письмові зауваження про недотримання вимог КПК при виконанні слідчої дії, щодо змісту протоколу, його повноти та відповідності записів у ньому діям, виконаним при проведенні слідчої дії; 5) отримувати копії протоколів слідчих дій, у яких вони брали участь, а також тих, які проводились за їхнім клопотанням.
10. Сторона захисту вправі заявити клопотання про приєднання до справи предметів і документів та визнання їх доказами. На слідчого повинен покладатися обов’язок долучати такі клопотання разом із додатками до справи.
11. Заява обвинуваченого, який знаходиться під вартою, про бажання взяти участь у попередньому розгляді справи повинна бути для суду обов’язковою.
12. Під час попереднього розгляду справи суд, за клопотанням сторін, може визнати доказ недопустимим за умови, якщо для цього не потрібно допитувати свідків чи проводити інші слідчі дії. Обов’язок доведення дотримання вимог КПК під час збирання доказів повинен покладатися на прокурора.
13. Зважаючи на favor defensionis, підсудний має право самостійно обрати момент судового слідства, коли йому давати показання. Тому визнавати підсудного таким, що відмовляється давати показання, і оголошувати їх суд повинен тільки тоді, коли підсудний не дасть показань до завершення судового слідства.
14. За загальним правилом, першим задавати запитання підсудному, який погодився давати показання, повинні прокурор та потерпілий як сторона, що обвинувачує, і це правильно передбачено у ч.1 ст.300 КПК. Однак, в силу дії favor defensionis, підсудний та його захисник вправі заявити клопотання, щоб першим запитання підсудному задавав захисник, яке підлягає задоволенню.
15. У судовому засіданні запитання свідку спочатку повинен ставити суб’єкт кримінального процесу, за ініціативою якого свідка було залучено до справи. Після цього запитання свідку можуть задавати інші суб’єкти тієї сторони, за ініціативою якої свідок був залучений до справи. Суд протягом усього допиту свідка учасниками судового розгляду має право ставити йому запитання для уточнення і доповнення відповідей.
16. Виправданому та обвинуваченому, справу щодо якого закрито, необхідно надати право оскаржувати відповідно вирок та постанову (ухвалу) без обмеження „частиною підстав і мотивів виправдання” та „частиною мотивів і підстав закриття кримінальної справи”.
17. Прокурор як суб’єкт права на касаційне оскарження повинен бути обмежений обвинуваченням, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
18. Необхідно чітко закріпити у КПК положення про те, що перегляд за нововиявленими обставинами вироку, ухвали чи постанови у бік погіршення становища особи, щодо якої вони винесені, допускається лише протягом встановлених строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і не пізніше одного року з дня виявлення таких обставин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Mein Kampf с коррупцией и тероризмом: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.lenta.ru/articles/2004/05/21/presumption/index.htm.
2. Абашева Ф. А. Функциональная характеристика современного российского уголовного процесса / Ф. А. Абашева, Т. З. Зинатуллин; науч. ред. докт. юрид. наук, проф. З. З. Зинатуллин – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2008. – 216 с.
3. Аверин А. В. Истина и судебная достоверность (Постановка проблемы) / А. В. Аверин. – [2-е изд., доп]. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2007. – 466 с.
4. Автономов А. С. Международные стандарты в сфере отправления правосудия / А. С. Автономов – М.: Новый учеб., 2007. – 332 с. – (Федер. палата адвокатов Рос. Федерации).
5. Агутин А. В. Институт допустимости доказательств как средство защиты обвинения от стороны защиты / А. В. Агутин // Вестник Нижегородского государственного университета. Правовые средства и методы защиты законопослушного гражданина в экономической сфере. – 2008: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.unn.ru/rus/books/vestnik1.htm.
6. Адвокатская деятельность: учебно-практическое пособие / Под общ. ред. канд. юрид. наук В. Н. Буробина. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Статут, 2005. – 604 с.
7. Алексеева Л. Б. Практика применения статьи 6 Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод Европейским судом по правам человека. Право на справедливое правосудие и доступ к механизмам судебной защиты / Л. Б. Алексеева. – М.: Рудомино, 2000. – 158 с.
8. Алєйніков Г. Про надання права самостійної діяльності адвоката-захисника по збиранню доказів у кримінальному процесі України / Г. Алєйніков // Право України. – 2002. – № 10. – С. 100 – 105.
9. Американська конвенція про захист прав людини від 20 листопада 1969р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.hrcr.org/docs/American_Convention/oashr.html.
10. Амирбеков К. Правовой статус прокурора в судебных стадиях уголовного процесса / К. Амирбеков // Законность. – 2004. – №8. – С. 7-8.
11. Ария С. Л. Защитительные речи и жалобы / С. Л. Ария. – М.,1991. – 174 с.
12. Арсеньев В. Д. К вопросу о презумпции невиновности в свете новой Конституции СРСР / В. Д. Арсеньев. – Томск, 1979. – 174 с.
13. Африканська хартія прав людини і народів від 27 червня 1981р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.hrcr.org/docs/Banjul/afrhr.html.
14. Ахмадуллин А. С. Всесторонность, полнота и объективность в досудебных стадиях российского головного процесса / А. С. Ахмадуллин. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2006. – 128 с.
15. Аширова Л. М. Проблемы реализации принципа справедливости в уголовном судопроизводстве: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Аширова Луиза Мунавировна. – Уфа, 2006. – 261 с.
16. Бабенко А. Суд должен проявлять активность при сборе и исследовании доказательств / А. Бабенко, Н. Черкасова // Советская юстиция. – 1993. – №12. – С. 1-2.
17. Багаутдинов Ф. Н. Публичные и личные интересы в российском уголовном судопроизводстве и гарантии их обеспечения на предварительном следствии: дисс. ... д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Багаутдинов Флер Нуретдинович. – М.: РГБ, 2005. – 498 с.
18. Багдасаров Р. В. Принцип состязательности в уголовном процессе России и странах Европейского союза / Р. В. Багдасаров. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2008. – 216 с.
19. Баев О. Я. Прокурор как субъект уголовного преследования: научно-практическое пособие / О. Я. Баев. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2006. – 144 с.
20. Балакшин В. „Асиметрия” правил оценки допустимости доказательств / В. Балакшин // Законность. – 2007. – №3. – С. 2-5.
21. Батурина О. Б. Современные проблемы реализации права на защиту при расследовании преступлений: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Батурина Ольга Борисовна. – М., 2004. – 202 с.
22. Батюк О. В. Правовий статус обвинуваченого на досудовому слідстві: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Батюк Олег Володимирович. – К., 2007. – 207 с.
23. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності: монографія / Ю. В. Баулін. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
24. Безлепкин Б. Т. Уголовный процесс России / Б. Т. Безлепкин. – М.: Проспект, 2003. – 479 с.
25. Белкин А. Р. Теория доказывания в уголовном судопроизводстве / А. Р. Белкин. – М: Норма, 2005. – 528 с.
26. Бережний О. І. Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах / О. І. Бережний. – Х.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2004. – 176 с.
27. Білецька Л. М. Забезпечення прав обвинуваченого (підсудного) на стадії попереднього розгляду справи суддею / Л. М. Білецька // Тези доповідей та повідомлень науково-практичної конференції [«Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовчій діяльності»], (3 квітня 2009 року, Київ). Видання присвячене пам’яті професора А. Я. Дубинського. – К.: Атіка, 2009. – С. 67-69.
28. Бобечко Н. Заборона „повороту на гірше” при перегляді судових рішень у порядку виключного провадження / Н. Бобечко // Право України. – 2003. – №12. – С. 97-100.
29. Бобечко Н. Межі та обсяг перевірки кримінальної справи касаційним судом / Н. Бобечко // Право України. – 2006. – №4. – С.82-85.
30. Бобечко Н. Р. Апеляційне оскарження у кримінальному судочинстві України: навчальний посібник / Н. Р. Бобечко. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. – 86 с.
31. Бобечко Н. Р. Перегляд судових рішень в порядку виняткового провадження: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Н. Р. Бобечко. – К., 2004. – 20 с.
32. Бобечко Н. Р. Процесуальний статус захисника в апеляційному провадженні / Н. Р. Бобечко // Адвокат. – 2006. – №5. – С. 10-13.
33. Бойко В. П. Правила про недопустимість погіршення становища обвинуваченого як процесуальні гарантії: монографія / В. П. Бойко. – К.: Атіка, 2008. – 192 с.
34. Бойко В. П. Щодо деяких положень нового кримінально-процесуального законодавства України / В. П. Бойко, Н. Р. Бобечко // Право України. – 2003. – №1. – С. 99-102.
35. Бойко П. На перехресті чужих доріг: адвокатські хроніки / П. Бойко. – К.: ТОВ ВО «Юстініан», 2007. – 248с.
36. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин. – М: Юридическая литература, 1963. – 275 с.
37. Варфоломеева Т. В. Защита в уголовном судопроизводстве / Т. В. Варфоломеева – К., 1998. – 204 с. – (Институт адвокатуры при Киевском университете имени Тараса Шевченко).
38. Васильев Л. М. Презумпция невиновности обвиняемого в истории российского права: монография / Л. М. Васильев. – Волгоград: Издательство Волгоградского института экономики, социологии и права, 2003. – 248 с.
39. Васильев Л. М. Теоретические и практические проблемы презумпции невиновности обвиняемого в уголовном судопроизводстве (по материалам зарубежной и отечественной практики): дисс. … док. юрид. наук: 12.00.09 / Васильев Лари Михайлович. – Краснодар: Сов. Кубань, 2005. – 320 с.
40. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТП «Перун», 2007. – 1736 с.
41. Великий тлумачний словник сучасної української мови: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.slovnyk.net/.
42. Вишневская О. В. Состязательная деятельность защитника на предварительном следствии: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Вишневская Ольга Владиславовна. – Казань, 2004. – 272 с.
43. Владимиров Л. Е. Учение об уголовных доказательствах / Л. Е. Владимиров. – Тула: Автограф, 2000. – 464 с.
44. Власова Н. А. Заявление и разрешение ходатайств в ходе предварительного расследования / Н. А. Власова // Государство и право. – 2006. – №4. – С. 41-47.
45. Володина Л. М. Уголовное судопроизводство: право на справедливую и гласную судебную защиту // Л. М. Володина, А. Н. Володина. – М.: Юрлитинформ, 2010. – 232 с.
46. Волошина В. Всебічність, повнота й об’єктивність дослідження обставин справи як міжгалузевий принцип у кримінальному судочинстві / В. Волошина // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – №7. – С. 134-136.
47. Воробьев П. Г. Тактический аспект порядка исследования доказательств на судебном следствии / П. Г. Воробьев, Т. С. Балугина // Российская юстиция. – 2008. – №10. – С. 63-66.
48. Гармаев Ю. П. Незаконная деятельность адвокатов в уголовном судопроизводстве / Ю. П. Гармаев. – М.: Экзамен, 2005. – 512 с.
49. Глинська Н. В. Завдання сучасного кримінального судочинства / Н. В. Глинська // Тези доповідей та повідомлень науково-практичної конференції [«Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовчій діяльності»], (3 квітня 2009 року, Київ). Видання присвячене пам’яті професора А. Я. Дубинського. – К.: Атіка, 2009. – С. 100-101.
50. Гловацький І. Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі: навчальний посібник / І. Ю. Гловацький. – К.: Атіка, 2003. – 352 с.
51. Гончаренко В. Г. Деякі зауваження у зв’язку з прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу України / В. Г. Гончаренко // Вісник Акад. прав. наук України. – Харків: Право. – 2003. – №2-3. – С. 698-711.
52. Горбунов О. А. Противодействие осуществлению законной деятельности адвоката-защитника / О. А. Горбунов // Вестник Воронежского государственного университета. – 2006. – №2. – С. 212-217.
53. Горя Н. Принцип состязательности и функции защиты в уголовном процессе / Н. Горя // Советская юстиция. – 1990. – №7. – С. 22-23.
54. Господарсько-процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
55. Григорьева Н. Принципы уголовного судопроизводства и доказательства / Н. Григорьева // Российская юстиция. – 1995. – №8. – С. 39-42.
56. Гриненко А. В. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе / А. В. Гриненко, Г. К. Кожевников, С. Ф. Шумилин. – Харьков: Консум, 1997. – 97 c.
57. Гришин А. И. Состязательность уголовного судопроизводства и предварительное расследование / А. И. Гришин // Правоведение. – 1998. – №1. – С. 176-178.
58. Грошевий Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі: науково-практичний посібник / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. – К.: КНТ, Видавець Фурса С. Я., 2006. – 272 с.
59. Грошевий Ю. М. Оновлення кримінально-процесуального законодавства – складова частина реалізації концепції реформування кримінальної юстиції України / Ю. М. Грошевий // Тези доповідей та повідомлень науково-практичної конференції [«Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовчій діяльності»], (3 квітня 2009 року, Київ). Видання присвячене пам’яті професора А. Я. Дубинського. – К.: Атіка, 2009. – С. 105-110.
60. Грошевой Ю. М. Профессиональное правосознание судьи и социалистическое правосудие / Ю. М. Грошевой. – Харьков, 1986. – 184 с.
61. Данилюк С. А. Вопросы освобождение от уголовной ответственности / С. А. Данилюк // Правоведение. – 1987. – №3. – С. 85-91.
62. Де Сальвиа М. Европейская конвенция по правам человека / М. Де Сальвиа. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 267 с.
63. Деришев Ю. В. Проблемы равноправия сторон в досудебном производстве по уголовным делам: монография / Ю. В. Деришев, М. Э. Романовский. – Омск: Ом. юрид. ин-т., 2007. – 150 с.
64. Деркач В. В. Проблеми реалізації прав адвоката в кримінальному процесі, гарантованих ст.48 КПК України / В. В. Деркач // Адвокат. – 2008. – №8. – С. 30-31.
65. Добровольская Т. Н. Принципы советского уголовного процесса (вопросы теории и практики) / Т. Н. Добровольская. – М.: «Юридическая литература», 1971. – 200 с.
66. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
67. Додатковий протокол ІІ до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949р., що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
68. Доронін І. М. Документи як вид доказів у кримінальному процесі України: монографія / І. М. Доронін. – К.: Видавець Паливода А. В., 2006. – 144 с.
69. Дорохов В. Я. Законная сила приговора в советском уголовном процессе / В. Я. Дорохов // Советское государство и право. – 1954. – №6. – С. 80-86.
70. Дорохов В. Я. Процессуальное положение подозреваемого / В. Я. Дорохов // Тезисы докладов и сообщений на научной конференции [«Практика применения нового уголовно-процессуального законодательства»], (19-21 декабря 1962 г., Москва). – М.: Госюриздат, 1962. – С. 29–33.
71. Егоров А. Ю. Состязательность в стадии назначения судебного заседания: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Егоров Александр Юрьевич. – Екатеринбург, 2003. – 186 с.
72. Егоров Н. Н. Вещественные доказательства: уголовно-процессуальный и криминалистический аспекты / Н. Н. Егоров. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2007. – 304 с.
73. Ежова Е. В. Институт возвращения уголовного дела прокурору / Е. В. Ежова. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2007. – 200 с.
74. Емузов А. С. Особенности процессуального доказывания в условиях состязательности по УПК РФ / А. С. Емузов // Российский судья. – 2005. – №3. – С. 22-26.
75. Європейська угода про осіб, які беруть участь у процесі Європейського суду з прав людини, від 5 березня 1996р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
76. Жогин Н. В. Возбуждение уголовного дела / Н. В. Жогин, Ф. Н.Фаткуллин. – М.: Госюриздат, 1961. – 206 с.
77. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
78. Загальна теорія держави і права / За заг. ред. В. В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 320 с.
79. Зажицкий В. Новые нормы доказательственного права и практика их применения / В. Зажицкий // Российская юстиция. – 2003. – №7. – С. 45 – 47.
80. Закон України „Про амністію” від 19 квітня 2007р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
81. Закон України „Про амністію” від 31 травня 2005р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
82. Закон України „Про застосування амністії в Україні” від 1 жовтня 1996р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
83. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі / Я. П. Зейкан. – К.: КНТ, 2006. – 600 с.
84. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: науково-практичний посібник / Я. П. Зейкан. – К.: Вища школа, 2002. – 271 с.
85. Иванов М. Состязательность и права сторон в уголовном судопроизводстве / М. Иванов // Законность. – 2005. – №8. – С. 52-55.
86. Игнатов Д. С. Криминалистические основы деятельности адвоката-защитника по сбору доказательств и представлению их в суд: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика; оперативно-розыскная деятельность» / Д. С. Игнатов. – Ижевск, 2004. – 26 с.
87. Ишимов П. Л. Производство предварительного слушания в суде первой инстанции / П. Л. Ишимов. – М.: «Юрлитинформ», 2007. – 152 с.
88. Ісмаїлова Л. Б. Процесуальні та етико-психологічні питання забезпечення рівності сторін в кримінальному судочинстві України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ісмаїлова Ліля Бекташівна. – К., 2007. – 216 с.
89. Казанцев Л. Право снимать копии с материалов уголовного дела принадлежит защитнику и до окончания предварительного расследования / Л. Казанцев // Российская юстиция. – 2003. – № 11. – С. 25.
90. Калиновский К. Б. Бремя доказывания в уголовном процессе: взаимосвязь стандарта доказанности с презумпциями и правовое взаимодействие участников правоотношений / К. Б. Калиновский // Материалы VII Международной научно-теоретической конференции [«Правовые состояния и взаимодействия: историко-теоретический, отраслевой и межотраслевой анализ»], (1-2 декабря 2006 г., Санкт-Петербург.) Ч.1 / Под общ. ред. Р. А. Ромашова, Н. С. Нижник. – СПб.: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2006. – С. 245-249: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kalinovsky-k.narod.ru/p/2006-3.htm.
91. Капустянский В. Д. Судебные прения в уголовном судопроизводстве: от истории к современности / В. Д. Капустянский // Российский судья. – 2005. – №6. – С. 23-25.
92. Карпушин М. П. Уголовная ответственность и состав преступления / М. П. Карпушин, В. И. Курляндский. – М., 1974. – 232 с.
93. Карякин Е. А. Реализация принципа состязательности в уголовном судопроизводстве (вопросы теории и практики): монография / Е. А. Карякин. – Оренбург: ГОУ ОГУ, 2005. – 98 с.
94. Карякин Е. А. Формирование истинности приговора в состязательном судебном производстве: вопросы теории и практики / Е. А. Карякин; под науч. ред. А. П. Гуськовой. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2007. – 224 с.
95. Карякин Е. Допустимость доказательств, собранных защитником, и осуществление функции защиты в уголовном судопроизводстве / Е. Карякин // Российская юстиция. – 2003. – № 6. – С. 57 – 58.
96. Каткова Т. В. Закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку у кримінальній справі: навч. посібник / Т. В. Каткова, А. Г. Каткова. – Х.: Рубікон, 2002. – 96 с.
97. Кипнис Н. М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве / Н. М. Кипнис. – М.: Юристъ, 1995. – 128 с.
98. Кистяковский А. Ф. Общая часть уголовного судопроизводства / А. Ф. Кистяковский. – К.: Издательство Семенко Сергея, 2005. – 118 с.
99. Кобликов А. С. Право обвиняемого на защиту при производстве предварительного следствия / А. С. Кобликов. – М.: Юридическая литература, 1961. – 79 с.
100. Коваль М. Організаційно-правове реформування досудового слідства / М. Коваль, О. Кінаш // Право України. – 2007р. – №6. – С. 83-91.
101. Ковальчук С. В. Здійснення захисту у кримінальних справах на засадах змагальності та диспозитивності: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ковальчук Сергій Олександрович. – Івано-Франківськ, 2007. – 226 с.
102. Ковтун Н. Н. Практика судебного контроля за решениями и действиями (бездействиям) публичных процессуальных органов, ограничивающими права и законные интересы личности в уголовном процессе: учебно-практическое пособие / Н. Н. Ковтун, Р. В. Ярцев. – Н. Новгород: Изд-во Волго-Вятской академии гос. службы, 2006. – 112 с.
103. Когутич І. І. Криміналістичні знання, їх сутність і потреба розширення меж використання: монографія / І. І. Когутич. – Львів: Тріада плюс, 2008. – 420 с.
104. Когутич І. Про тактику взаємодії й протистояння обвинувачення та захисту під час провадження у кримінальній справі / І. Когутич // Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції [«Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні»], (13-14 лютого 2003р., м. Львів). – Львів, 2003р. – С. 496-497.
105. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
106. Козак О. С. Реалізація принципу винності діяння при звільненні особи від кримінальної відповідальності / О. С. Козак // Наше право. – 2008. – №2. – С. 59-65.
107. Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин від 20 грудня 1988р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=995_096.
108. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
109. Конвенція Ради Європи про відмивання, виявлення, вилучення та конфіскацію доходів від злочинної діяльності та фінансування тероризму від 16 травня 2005р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sdfm.gov.ua/articles.php?cat_id=178&lang=uk.
110. Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права і основні свободи людини від 26 травня 1995р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
111. Конституционные основы положения личности в уголовном судопроизводстве / Под. ред. В. А. Познанского. – Саратов: Изд. Саратовского ун-та, 1987. – 179 с.
112. Конституционный принцип обеспечения обвиняемому права на защиту / Ю. И. Стецовский, А. М. Ларин; отв. ред. В. П. Кашепов; АН СССР, Ин-т государства и права. – М.: Наука , 1988. – 316 с.
113. Конституция Российской Федерации от 12 декабря 1993г.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.constitution.ru/.
114. Конституція України від 28 червня 1996р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
115. Кореневский Ю. В. Участие защитника в доказывании по новому уголовно-процессуальному законодательству: практ. пособие / Ю. В. Кореневский, Г. П. Падва. – М.: Юристъ, 2004. – 159 с.
116. Коржанський М. Й. Презумпція невинуватості і презумпція вини: монографія / М. Й. Коржанський. – К.: Атіка, 2004. – 216 с.
117. Корчева Т. В. Проблеми діяльності захисника в досудовому провадженні та в суді першої інстанції: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Корчева Тетяна Всеволодівна. – Х., 2007. – 208 с.
118. Корчева Т. В. Проблеми діяльності захисника у досудовому провадженні та в суді першої інстанції: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Т. В. Корчева. – Х., 2006. – 20 с.
119. Костін М. Допустимість способів захисту обвинуваченого для забезпечення його публічних та особистих інтересів / М. Костін // Право України. – 2006. – №8. – С. 99-102.
120. Костін М. Реалізація у кримінальному процесі особистих і публічних інтересів, пов’язаних з правовим регулюванням призначення та оцінки судових експертиз / М. Костін // Право України. – 2007. – № 5. – С. 88-91.
121. Костюченко О. Ревізійні засади перегляду кримінальних справ у апеляційному і касаційному порядку / О. Костюченко // Право України. – 1996. – №9. – С. 53-55.
122. Косюта М. Сучасний стан відносин між прокуратурою та судами загальної юрисдикції / М. Косюта // Вісник прокуратури. – 2008. – №6. – С. 53-67.
123. Котик З. Особливості доказування прокурором / З. Котик // Вісник прокуратури. – 2006. – №2. – С. 42-53.
124. Крижанівський В. В. Принцип презумпції невинуватості у кримінальному процесі (порівняльно-правове дослідження): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Крижанівський Віктор В'ячеславович. – К., 2007. – 176 с.
125. Кримінальна cправа №1-79/06. Архів Личаківського районного суду м.Львова.
126. Кримінальна справа №1-120/06. Архів Личаківського районного суду м.Львова.
127. Кримінальна справа №1-131/07. Архів Личаківського районного суду м. Львова.
128. Кримінальна справа №1-140/06. Архів Личаківського районного суду м.Львова.
129. Кримінальна справа №1-14м/07. Архів Львівського апеляційного суду.
130. Кримінальна справа №1-190/04. Архів Личаківського районного суду м.Львова.
131. Кримінальна справа №1-21/05. Архів Франківського районного суду м.Львова.
132. Кримінальна справа №1-216/08. Архів Личаківського районного суду м.Львова
133. Кримінальна справа №1-242/08. Архів Личаківського районного суду м.Львова.
134. Кримінальна справа №1-290/05. Архів Личаківського районного суду м.Львова.
135. Кримінальна справа №1-329/06. Архів Личаківського районного суду м.Львова.
136. Кримінальна справа №1-465/04. Архів Личаківського районного суду м.Львова.
137. Кримінальна справа №1-478/02. Архів Франківського районного суду м.Львова.
138. Кримінальна справа №1-544/05. Архів Личаківського районного суду м.Львова.
139. Кримінальна справа №1-69/06. Архів Личаківського районного суду м.Львова.
140. Кримінальна справа №1-7/07. Архів Личаківського районного суду м.Львова.
141. Кримінальна справа №1-79/06. Архів Личаківського районного суду м.Львова.
142. Кримінальна справа №1-82/07. Архів Сихівського районного суду м.Львова.
143. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / [Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В. І. та ін.]; за ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
144. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2005р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
145. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
146. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка – Вид. п’яте, перероблене і доповнене – К.: Юрисконсульт, КНТ. – 2008. – 896 с.
147. Кудрявцев В. Л. Процессуальные и криминалистические основы деятельности адвоката-защитника в российском уголовном судопроизводстве / В. Л. Кудрявцев. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 176 с.
148. Кудрявцев В. Оскарження постанов про порушення кримінальних справ / В. Кудрявцев // Вісник прокуратури. – 2007. – №11. – С. 3-10.
149. Кудрявцева А. В. Доказательственная деятельность суда первой инстанции по уголовным делам / А. В. Кудрявцева, В. Л. Сысков. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2007. – 256 с.
150. Кулаков С. Свободный рассказ подсудимого / С. Кулаков // Законность. – 2006. – №9. – С. 44-47.
151. Курохтин Ю. А. Актуальные проблемы реализации конституционного принципа состязательности в уголовном процессе / Ю. А. Курохтин // Российская юстиция. – 2006. –№3. – С. 22-25.
152. Курс уголовного судопроизводства: учеб.: в 3-х тт./ Под ред. В. А. Михайлова. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2006. – Т.1: Общие положения уголовного судопроизводства. – 824 с.
153. Курс уголовного судопроизводства: учеб.: в 3-х тт./ Под ред. В. А. Михайлова. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2006. – Т.2: Досудебное и судебное производство. – 856 с.
154. Курс уголовного судопроизводства: учеб.: в 3-х тт./ Под ред. В. А. Михайлова. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2006. – Т.3: Особый порядок уголовного судопроизводства. – 576 с.
155. Курылев С. В. Основы теории доказывания в советском правосудии / С. В. Курылев. – Минск: БГУ, 1969. – 157 с.
156. Куценко О. Докази і доказування у кримінальних процесах ФРН, Франції, Англії, США / О. Куценко // Вісник прокуратури. – 2006. – №5. – С. 114-118.
157. Ларин А. М. О недопустимости переложения обязанности доказывания на обвиняемого / А. М. Ларин // Советское государство и право. – 1965. – №3. – С. 122-127.
158. Ларин А. М. Презумпция невиновности / А. М. Ларин. – М.: Наука, 1982. – 150 с.
159. Лиеде А. Вопросы возбуждения уголовного дела / А. Лиеде // Вопросы уголовного права, уголовного процесса и криминалистики. – Рига: Изд-во Латвийского гос. ун-та. – 1968. – № 247. – С. 144–145.
160. Лобач В. П. Концептуальні засади та проблеми діяльності прокурора під час судового розгляду скарг на постанови про порушення кримінальних справ / В. П. Лобач // Тези доповідей та повідомлень науково-практичної конференції [«Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовчій діяльності»], (3 квітня 2009 року, Київ). Видання присвячене пам’яті професора А. Я. Дубинського. – К.: Атіка, 2009. – С. 219-224.
161. Лотыш Т. А. Проблемы гарантий принципа состязательности в уголовном судопроизводстве / Т. А. Лотыш // Государство и право. – 2002. – №6. – С. 104-109.
162. Лупинская П. А. Законность и обоснованность решений в уголовном судопроизводстве / П. А. Лупинская. – М.: Всесоюзный юридический заочный институт, 1972. – 79 с.
163. Лупинская П. А. Основания и порядок принятия решений о допустимости доказательств / П. А. Лупинская // Российская юстиция. – 1994. – №11. – C. 2-5.
164. Макаркин А. И. Состязательность на предварительном следствии / А. И. Макаркин; науч. ред. доктор юрид. наук, професор В. В. Вандышев. – С.-Пб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 265 с.
165. Маланчук П. Деякі питання проблеми реалізації конституційного принципу забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист у кримінальному процесі України / П. Маланчук // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №6. – С. 100-103.
166. Маланюк А. Проблеми волевиявлення особи у кримінальному судочинстві / А. Маланюк // Матеріали ХІІІ регіональної науково-практичної конференції [«Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні»], (8-9 лютого 2007р., м. Львів). – Львів, 2007. – С. 550-552.
167. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: монографія / В. Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
168. Маляренко В. Т. Про окремі питання касаційного перегляду кримінальних справ за новими правилами / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №4. – С. 40-49.
169. Маляренко В. Т. Про розгляд кримінальної справи в апеляційному порядку / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №2. – С. 48-55.
170. Маляренко В. Т. Прокурор у кримінальному судочинстві: деякі проблеми та шляхи їх вирішення / В. Т. Маляренко, І. В. Вернидубов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
171. Маляренко В. Т. Реалізація основних конституційних засад судочинства в кримінально-процесуальному законодавстві України: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В. Т. Маляренко. – Х., 1999. – 19 с.
172. Маркуш М. А. Принцип змагальності в кримінальному процесі України: монографія / М. А. Маркуш. – Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2007. – 208 с.
173. Маркуш М. А. Спірні питання структури кримінально-процесуальної діяльності на стадії досудового розслідування справи / М. А. Маркуш // Адвокат. – 2005. – №10. – С. 3-8.
174. Межуева Е. А. О способах собирания стороной защиты документов-доказательств / Межуева Е. А., Громов Н. А., Черкасов А. Д., Царева Н. П., Луговец Н. В. // Следователь. – 2003. – № 2. – С. 23 – 29.
175. М