СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЯК ПРЕДМЕТ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ. ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

ДЕРГАЧОВА КАТЕРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 321:338.2 + 327:339.9

СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЯК ПРЕДМЕТ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ. ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ.

23.00.04 – політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник Полохало Володимир Іванович
кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник ІСЕМВ НАНУ

Київ – 2005

ВСТУП .…………………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
1.1. Наукові і світоглядні основи концепції сталого розвитку цивілізації ……………………………………………………………………
13
1.2. Сутність концепції сталого розвитку цивілізації: сталий розвиток в сучасних наукових дискусіях ………………………………………………
32
1.3. Проблеми реалізації концепції сталого розвитку …………………… 46
РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
2.1. Глобалізація і сталий розвиток: еволюція взаємовпливу .…………… 63
2.2. Рівні реалізації концепції сталого розвитку: глобальний, регіональний, національний, місцевий …………………………………….
75
2.3. Політичні проблеми міжнародної співпраці в забезпеченні сталого розвитку ……………………………………………………………………...
89
РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ГЛОБАЛЬНИЙ І ДЕРЖАВНИЙ РІВНІ

3.1. Проблеми глобального управління у зв’язку з переходом до сталого розвитку ………………………………………………………………………
105
3.2. Сталий розвиток в національному вимірі: проблеми держави, влади і демократії …………………………………………………………………..
124
3.3. Сталий розвиток як складова стратегії національного поступу України ………………………………………………………………………
137
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….. 155
СПИСОК ВИКОРСИТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………... 159
ДОДАТКИ …………………………………………………………………... 179
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………………………….. 3

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГЕФ – Глобальний екологічний фонд
КСР – Концепція сталого розвитку
МФТІ – Міжнародні фінансові і торгові інституції
НУО – Неурядові організації
Ріо-92 – Конференція з навколишнього середовища і розвитку, Ріо-де-Жанейро,1992
СР – Сталий розвиток
ЮНЕП – Програма Організації об’єднаних націй з навколишнього середовища
ЮНКТАД – Конференція ООН з питань торгівлі і розвитку

ВСТУП

Актуальність. Необхідність розробки стратегії сталого розвитку на принципах системного підходу обумовлена об’єктивними причинами і є на сьогодні однією з найактуальніших проблем не тільки розвитку, а й існування людства. Стрімкий розвиток сучасної індустріальної цивілізації призвів до планетарної кризи, яка охоплює різноманітні аспекти людської діяльності. Безперервне поглиблення кризових явищ у багатьох сферах світового розвитку наприкінці ХХ століття спричинило необхідність корекції його цілей і пріоритетів, обгрунтування нових ціннісних та морально-етичних критеріїв, формування нового світогляду.
Поступове усвідомлення нових загроз примушує людину шукати принципово нові підходи забезпечення соціально-економічного прогресу і ефективного природокористування. Одним з таких підходів претендує стати концепція сталого розвитку, яка фактично являє собою форму теоретизації проблем виживання людства в умовах глобалізації з її суперечливими проявами, – ускладненням керованості, ризиками неконструктивної конкуренції, інтенсифікацією природних та соціальних катаклізмів.
Реалізація концепція сталого розвитку на сьогодні чи не єдина загальновизнана форма відповіді на виклики глобальних проблем. Хоча ця концепція має низку недоліків, а ії реалізація виглядає дещо утопічно, вона визнана більшістю країн світу. Деякі експерти критикують концепцію за багатьма параметрами, зокрема за розмитість, неконкретність, надмірну декларативність. Однак свого часу саме це зробило можливим її сприймання країнами з різними політичними і культурними традиціями. Процес входження концепції сталого розвитку у політичну практику проявляється в зміщенні акцентів у міжнародній співпраці, у розвитку відповідних інститутів. На нову модель розвитку намагаються перейти на національному і наднаціональному рівні. І все ж таки, остаточного прориву до інституалізації ідеалу сталого розвитку поки не намічається.
У тематиці сталого розвитку переважна більшість досліджень присвячена суто екологічним та економічним аспектам проблеми і до тепер не знайшлося місця спеціальному аналізу ролі ії політичної складової, розгляду тих політичних проблем які ставить перед людською цивілізацією перехід до сталого розвитку. Тому дедалі актуальнішим стає дослідження проблем, які ставить перехід до сталого розвитку в науково-теоретичному і практичному плані з позицій політології.
Ступінь наукового дослідження теми. Різним аспектам сталого розвитку приcвячено досить багато праць. Формування понятійно-категоріального апарату є дуже важливою проблемою розвитку методології і теорії сталого розвитку. Цьому присвячені наступні праці: доповідь Комісії з навколишнього середовища і розвитку „Наше спільне майбутнє», роботи Н. Картера, В. Закса, С. Бекєр. Важливе місце в дослідженні теоретичних і практичних проблем сталого розвитку займають російські автори, серед яких передовсім слід відмітити В.Белкіна, Х.Гизатуліна, С.Глазачова, В.Голубева, К.Даніелян, О.Дрейера, В.Лося, Б.Маклярського, Н.Потрубача, Т.Петрову, В.Писарєва, І.Потравного, А.Урсула.
Серед зарубіжних авторів, які досліджують політичні і міжнародні аспекти сталого розвитку можна назвати Д.Медоуза, Л.Брауна, Г.Гарднера, Н.Картера, Ш.Лиле. Проблеми глобального управління довкіллям, взаємовідносин по лінії „Південь-Північ” досліджуються в працях Д.Кортена, К.Флавіна, Г.Френч, Г.Гарднера.
Глобалізації та сталому розвитку присвячено багато досліджень, але ці теми майже ніколи не розглядаються у взаємозв’язку. Визначенню природи, її основним проявам і протиріччям глобалізації присвячені роботи У.Бека, Р.Робертсона, О.Тофлера, Г.Шумана, А.Уткіна, М.Делягіна, С.Кримського, Ю.Павленка, Н.Татаренко. Цікавими є праці відомого фінансіста Дж.Сороса де він розглядає міжнародні інституції з точки зору їх впливу на світовий розвиток. В Росії міжнародними аспектами стратегії сталого розвитку і роллю держави в ньому займаються В.Данілов-Даніл’ян, А.Урсул, В.Лось, В.Писарєв, взаємозв’язок глобалізації і сталого розвитку досліджують А.Самсонов, С.Лавров, А.Вебер, В.Коллонтай, А.Поздняков, Є.Логунцев.
В Україні починаючи з 1992 року питання сталого розвитку так само стало предметом усвідомлення, дослідження і обговорення в колі науковців, практиків, представників громадськості. Але в цілому дослідження переважно торкаються окремих аспектів проблеми, мають спорадичний характер. В Україні одна з перших спроб узагальнення та осмислення понять і категорій сталого розвитку зроблена в роботі В. Степанова, Л.Круглякова, О.Розмарина «Устойчивое развитие: понятия и категория» [125]. Слід також відмітити вітчизняних дослідників таких як О.Білорус, Є.Буравльов, Б.Буркінський, В.Вовк, С.Герасимова, С.Дорогунцов, М.Дробноход, О.Качинський, В.Кухар, Ю. Мацейко, Л.Немець, О.Осауленко, С.Семенець, В.Степанов, В.Шевчук, О.Царенко, О.Черкас.
Окремий блок складають документи ООН. Міжнародному співробітництву з питань узгодження політики для реалізації стратегії сталого розвитку присвячені документи Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992) та Всесвітнього самміту із сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002). В документах визначено, що саме вони є основою концепції сталого розвитку та містять механізми її реалізації. Стан міжнародного співробітництва в цілях переходу до сталого розвитку, міжнародні інституційні механізми та роль окремих міжнародних установ в справі переходу до сталого розвитку розглядаються в доповідях Генерального секретаря ООН та документах Комісії із сталого розвитку ООН.
Зв’язок з науковими пограмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах планової тематики Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України: "Цивілізаційні основи світових трансформаційних процесів" (I кв. 2001 – IV кв. 2002 років, державний реєстраційний номер №0101U005101); „Цивілізаційна структура сучасного світу: дискретність та універсалізм” (І кв. 2003 – ІV кв. 2004 року, державний реєстраційний номер №0103U006309).
Мета дослідження – аналіз політичних аспектів формування і досвіду реалізації концепції сталого розвитку у форматі глобальних, регіональних міжнародних відносин та на національному рівні. Основними завданнями дослідження є:
– обґрунтувати значення політологічних аспектів концепції сталого розвитку в національному та глобальному вимірі і з’ясувати політичні механізми ії реалізації;
– виявити основні фактори, що стоять на заваді переходу до сталого розвитку окремої держави і людської цивілізації в цілому;
– розкрити роль і значення глобалізації в процесі переходу до сталого розвитку;
– дослідити можливості узгодження інтересів і налагодження ефективної взаємодії основних акторів, від яких залежить перехід до сталого розвитку на глобальному, регіональному та національному рівні;
– з’ясувати роль держави і типу політичного режиму в досягненні сталого розвитку;
– сформулювати основні стратегічні орієнтири України на шляху до сталого розвитку.
Об’єктом дослідження є зіткнення інтересів міжнародних гравців та об’єктивні протиріччя процесу глобалізації, які впливають на забезпечення перспектив сталого гармонійного прогресу людства, з огляду на зростання масштабів соціально-економічних суперечностей, вичерпання ресурсів та деградацію довкілля.
Предметом дослідження є формування, роль і досвід впровадження концепції сталого розвитку в міжнародній співпраці на глобальному, регіональному та національному рівнях.
Методологічною основою дослідження є – загальнонаукові методи дослідження суспільних процесів таких як: історичний, емпіричний, дескриптивний, аналітичний, компаративістський, синергетичний, системний. Системний і синергетичний підходи до вивчення явищ природи і суспільства є закономірними методами аналізу. Адже суспільство, держава, біосфера хоч і відрізняються структурою і ступенями складності, є складними системами і мають спільні закономірності самоорганізації. Історичний і компаративістський методи дають змогу вивчати сучасні світові процеси і явища у динаміці та в зв’язку з історичними умовами розвитку.
Джерельну базу дисертації становили документи Організації Об’єднаних Націй та її спеціалізованих установ, роботи сучасних вчених, – політологів та економістів, зокрема представників Римського клубу (Д.Медоуз, Е.Пестель, А.Печчеї, А.Кінг, Д.Форрестер). Здобувачем були використані дослідження російських (А.Урсул, В.Лось, О.Дрейер, В.Данилов-Даніл’ян, В.Платонов, М.Моїсеєв, В.Писарєв, М.Дзлієв, Л.Семенова) та українських вчених (В.Шевчук, С.Дорогунцов, О.Ральчук, В.Кухар, Б.Данилишин, Б.Буркінський, В.Степанов, С.Харічков, Л.Немець, В.Хазан, В.Волошин, Л.Руденко). Окрему частину становили переклади та оригінали зарубіжних досліджень у сфері сталого розвитку.
Наукова новизна запропонованої до захисту дисертаційної роботи полягає у тому що вперше комплексно досліджено міжнародно-політичні аспекти концепції сталого розвитку цивілізації.
Автор дослідження обґрунтував положення, що містять наукову новизну:
– вперше у вітчизняній науці обґрунтовано необхідність політологічного аналізу концепції сталого розвитку, яка пояснюється тим, що її реалізація ставить перед політичною системою (на всіх рівнях організації) нові проблеми, цілі і завдання, зокрема: досягнення балансу між необхідністю глобального управління і збереженням державного суверенітету; знаходження нових ефективних форм міжнародного співробітництва; з’ясування відповідності тих чи інших моделей політичних трансформацій ідеалам та цілям сталого розвитку; знаходження оптимальної системи прийняття рішень тощо;
– визначено основні перешкоди політичного характеру на шляху до сталого розвитку цивілізації. Встановлено, що ці перешкоди пов’язані в основному з інституційною і управлінською сферою. Серед них: суперечності сучасного етапу розвитку світового співтовариства; невідповідність існуючих інститутів, норм, правил, світогляду новим вимогам до процесу розвитку; відсутність дієвих механізмів впливу і координації діяльності держав щодо реалізації сталого розвитку; брак політичної волі на національному рівні; необхідність суттєвих змін в структурі економічної і політичної влади, попри амбіції наймогутніших суб’єктів глобалізації;
– уточнено розуміння взаємодії процесів глобалізації і сталого розвитку. Встановлено, що об’єктивні процеси глобалізації в цілому сприяють переходу до сталого розвитку. Водночас, глобалізм, як прихована форма неоколоніалізму з його негативними проявами, суперечить вимогам сталого розвитку;
– аргументовано, що перехід до сталого розвитку це не проблема економіки, екології чи обмеженості ресурсів. Це проблема насамперед механізму управління розвитком складної системи в умовах дефіциту управлінського ресурсу. Визначальним для успішної реалізації концепції сталого розвитку є узгодження інтересів та налагодження ефективної взаємодії різних рівнів людської організації (глобального, регіонального, національного, місцевого);
¬– обґрунтовано роль держави і влади з точки зору сталого розвитку, яка полягає у створенні передумов для такого розвитку і організації управління ним. З’ясовано, що сталий розвиток має бути закладений до концепції довгострокового розвитку, стратегічних політичних документів, має отримати нормативне забезпечення і перебувати у центрі уваги уряду та громадськості. Обґрунтовано доцільність застосування до розв’язання проблем сталого розвитку на національному рівні традиційного управлінського циклу;
– з’ясовано пріоритети України на шляху до сталого розвитку. Для України важливо щоб відразу після розв’язання найгостріших актуальних політичних і економічних проблем сталий розвиток був визнаний в якості пріоритету державної стратегії, адже він має принципове значення для досягнення високих стандартів життя і забезпечення національного поступу.
Науково-практичне значення отриманих результатів полягає в перспективі використання авторського доробку здобувача стосовно політичних проблем сталого розвитку у теоретичному обґрунтуванні довгострокових програм реформування країни і оптимізації її діяльності на міжнародній арені, зокрема пошуку оптимальних шляхів переходу від індустріального до сталого суспільства і в такий спосіб подолання негативних наслідків індустріального розвитку.
Положення і висновки дисертації можуть бути використані для розробки національної стратегії сталого розвитку України. Результати дослідження також можуть бути використані при підготовці навчальних курсів з політології, міжнародних відносин, глобалістики та, зокрема, спецкурсу „Сталий розвиток”.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були, апробовані у виступах автора на конференціях, зокрема: 10-ій міжнародній конференції “Економіка для екології” (м. Суми, 5 – 9 травня 2004 р.), Щорічній науковій конференції “Дні науки НаУКМА” (м.Київ, 27 – 31 січня 2003 р.), на методологічних семінарах відділу глобальних систем сучасної цивілізації ІСЕМВ НАН України.
Основні положення, результати та висновки дисертаційної роботи оприлюднені у 6 публікаціях, в т.ч. у 4 статтях у фахових виданнях з політичної науки:
1. Дергачова К.О. Соціокультурні передумови сталого розвитку цивілізації // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. / ІСЕМВ НАН України. – 2002. – Випуск №21. – С. 206–218.
2. Дергачова К.О. Політичні проблеми міжнародної співпраці в забезпеченні сталого розвитку // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. / Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. – 2003. – Вип. 41, ч. 2. – С. 91–95.
3. Дергачова К.О. Еволюція проблем сталого розвитку в умовах глобалізації // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. / Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. – 2003. – Вип. 43, ч. 1. – С. 44–46.
4. Дергачова К.О. Концепція сталого розвитку у науково-практичному вимірі // Політичний менеджмент. – 2004. – №4. – С. 118– 125.
5. Дергачова К.О. Проблеми сталого розвитку в умовах глобалізації // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. / ІСЕМВ НАН України. – 2002. – Випуск №29. – С. 119–129.
6. Dergachova K. Problems of sustainable development in the context of globalization // Materials of 10th International Student Conference "Economics for Ecology". Sumy, Ukraine, May 5-9, 2004. - Суми: Вид-во СумДУ, 2004. -P. 29–30.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг – 185 сторінок. Список використаних джерел становить 206 назв, українською, російською, англійською мовами.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Концепція сталого розвитку фактично пропонує новий підхід до проблеми світоустрою. Цей підхід передбачає суттєві зміни у всіх сферах суспільного життя, зокрема, в політичній, на всіх рівнях організації людських спільнот. У зв’язку з переходом до сталого розвитку перед політичною системою постають нові складні цілі і завдання, які потребують певної її трансформації. Так, сталий розвиток ставить на порядок денний політичних інститутів (національного і глобального масштабів) проблеми, що пов’язані із досягненням балансу між необхідністю глобального управління і збереженням державного суверенітету, пошуком ефективних методів розв’язання глобальних і локальних проблем, знаходженням нових форм міжнародного співробітництва, з’ясуванням відповідності тих чи інших моделей політичних трансформацій ідеалам та цілям сталого розвитку, пошуком оптимальної системи прийняття рішень тощо;
2. Перехід світового співтовариства до моделі сталого розвитку – процес тривалий, складний і суперечливий. Перепони, що стоять на заваді сталому розвитку, мають переважно економічне і політичне походження. Щодо політичних аспектів, то тут проблеми сталого розвитку містяться головно в інституційній та управлінській сфері. З одного боку, неможливість перейти до сталого розвитку зумовлена суперечностями сучасного етапу розвитку світового співтовариства (нерівномірність розвитку на глобальному і національному рівнях, регіональні конфлікти тощо), що перешкоджають реалізації в повному обсязі відповідної стратегії. З іншого боку, невдачі практичної реалізації концепції пояснюються невідповідністю існуючих інститутів, норм і правил і зрештою світогляду новим вимогам до процесу розвитку. На міжнародному рівні відсутній дієвий механізм впливу координації і контролю держав щодо їх діяльності в цьому напрямку. Своєю чергою, на національному рівні спостерігається брак політичної волі, що не дає змогу обрати сталий розвиток як національну мету і організувати ефективну систему управління. Крім того, реалізація концепції сталого розвитку означає не просто коригування політики держав, корпорацій і МФТІ за вектором соціальної і екологічної спрямованості, вона потребує суттєвої зміни структур економічної і політичної влади, системи ухвалення рішень на національному і глобальному рівні. А такі зміни, безумовно, торкнуться амбіцій правлячої верхівки, зокрема наймогутніших суб’єктів глобалізації, що є істотною причиною браку відчутного прогресу в напрямі сталості.
3. Важливою проблемою для сталого розвитку є його взаємодія із глобалізацією. Тут важливо розрізняти об’єктивні процеси глобалізації і ідеологію глобалізму. Перед людством постала альтернатива – глобалізація як природна форма інтернаціоналізації, або глобалізм як абсолютна влада наднаціональних корпорацій, держав-глобалізаторів, їхніх міжнародних установ та об’єднань. Головним завданням тут є відрізнити одне від іншого і подолати негативні наслідки другого. Так, об’єктивні процеси глобалізації, що супроводжуються широкою інтернаціоналізацією, інтеграцією, розширенням зони вільної торгівлі, поширенням демократичних цінностей, величезними інформаційними потоками, теоретично є дружніми до сталого розвитку і можуть сприяти йому. Одночасно глобалізм з його негативними наслідками (жорсткі правила у сфері економіки, фінансів, несправедливі правила світової торгівлі, відсутність прозорості і рівності в системі МФТІ) суперечить концепції і унеможливлює встановлення механізмів сталого розвитку.
4. Найважливішою функціональною парадигмою сучасності є забезпечення керованості суспільного розвитку в глобальному масштабі. З одного боку, без глобальної координації своєї життєдіяльності людство обходитися вже не може, а з іншого, система „суспільство-біосфера” є такою складною, що не піддається глобальному плануванню або управлінню. Проблема переходу до сталого розвитку це не проблема економіки, екології чи обмеженості ресурсів, це проблема насамперед політичної узгодженості, створення адекватного механізму управління розвитком складної системи. Для забезпечення сталого розвитку принципово важливим є найскоріше налагодження ефективної взаємодії всіх рівнів людської організації – від місцевого до глобального.
5. У зв’язку з необхідністю переходу до сталого розвитку перед державою постає низка завдань. Перш за все, з’являється відносно нова функція – перехід від механізмів простого відтворення до забезпечення виживання і сталого розвитку, – яка синтезує всі традиційні функції держави. Сталий розвиток має розглядатися як неодмінна умова стабільності і безпеки. Держава повинна сприяти розвитку громадянського суспільства, вільному поширенню інформації, поділу влади, делегуванню повноважень у сфері планування і управління на якнайнижчий рівень у структурі державної влади, адже демократичний політичний режим є найсприятливішим для реалізації принципів сталого розвитку. Організація управління сталим розвитком на національному рівні перш за все має базуватися на звичайному циклі управління: визначення мети (перехід на принципи сталого розвитку), формування показників досягнення цілей (індикатори сталого розвитку), вибір засобів управління (бажано демократичних), організація власне управління, зіставлення отриманого результату з метою і, у разі потреби, коригування або повторення дій.
6. Для України питання сталого розвитку є гостро актуальним. Проте воно і досі не визнане таким на рівні влади і перебуває на периферії уваги суспільства. Кожна зміна влади, і остання в тому числі, інтенсифікує створення передумов для вдосконалення національної стратегії. Очевидно, що першочерговими залишаються завдання поліпшення якості життя населення, забезпечення прискореного економічного розвитку в поєднанні з оптимізацією використання природних ресурсів і без завдання шкоди довкіллю. Паралельно має бути розроблена розрахована на довгострокову перспективу модель національного розвитку, що передбачала б як одну із своїх складових повномасштабне врахування вимог сталості. Суспільство потребує широкого обговорення проблем сталого розвитку із залученням інститутів громадянського суспільства, ретельного врахування досвіду інших держав. Основними складнощами України на шляху до сталого розвитку є обмеженість ресурсів, гострота проблем, пов’язаних з перехідним етапом соціально-політичного і економічного розвитку, застарілі структура і технологічний рівень промисловості. Водночас наявні вагомі позитивні чинники: оновлення влади, заявлена політична воля до модернізації, можливість найширшої суспільної підтримки ідеї сталого розвитку, яка є однаково привабливою для різних політичних сил, зрештою, - значний потенціал міжнародної співпраці. Перспективним варіантом просування країни до сталого розвитку може стати інтеграція її в ЄС та приєднання до відповідних програм європейської спільноти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Арбатов А.А. Мир и ноосфера: проблемы и перспективы развития / А.А. Арбатов, Б.Е. Большаков // Окружающая среда и мир на планете. Серия публикаций «Международный мир и разоружение». – Вып. 40. – М., 1986. – 99 с.
2. Афонцев С. Глобальные тенденции развития и Россия [Электронный ресурс]. Режим доступа: srv1.nasledie.ru/data/200312/soglasij.doc.
3. Афонцев С. Проблема глобального управления мирохозяйственной системой: теоретические аспекты // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. – № 5. – С. 65–70.
4. Балханов В.А. Мировоззренческие основы устойчивого развития в контексте диалога цивилизаций [Электронный ресурс] // Международный симпозиум «21 век: диалог цивилизаций и устойчивое развитие», 3-5 июля 2001 г., Улан-Удэ. — Режим доступа: www.burinfo.ru/symposium/index%5B4b%5D.html.
5. Бек У. Что такое глобализация? / Пер. с нем. А. Григорьева и В. Седельника; Общ. ред. и послесл. А. Филиппова. – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 304 с.
6. Белкин В. От выживания к устойчивому развитию / В. Белкин, В. Стороженко // Свободная мысль. – 1995. – № 5. – С. 32–33.
7. Білорус О. Глобалізація і глобалізм: парадокси чи закономірність постіндустріальної цивілізаційної еволюції // Економічний часопис – ХХІ. – 2004. – № 3. – С. 7–11.
8. Білорус О. Глобалізація та глобальний менеджмент: аналіз і реальність сучасних концепцій // Економічний часопис – XXI. – 2003. – № 9. – С.3–7.
9. Білорус О. Імперативи сталого розвитку в епоху глобалізації / О. Білорус, Ю. Мацейко // Економічний часопис – XXI. – 2002. – № 3. – С. 3–9.
10. Білорус О.Г. Економічна система глобалізму: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 360 с.
11. Бланко Х.А. Третье тысячелетие // Латинская Америка. – 1995. – № 9. – С. 4–14.
12. Бугаев А.Ф. Введение в единую теорию мира. – М.: Белые альвы, 1998. – 320 с.
13. Буравлев Е.П. Мотивации устойчивого развития // Довкілля та здоров’я. – 1999. – Червень. – С. 52–56.
14. Буравлев Е.П. Тенденции устойчивого развития // Довкілля та здоров’я. – 1999. – № 4. – С. 2–7.
15. Буркинський Б.В. Еколого-економічні орієнтири стратегії сталого розвитку України / Б.В.Буркинський, В.М. Степанов, С.К. Харічков // Проблеми сталого розвитку України. – К.: „БМТ”, 2001. – С. 165–178.
16. Васюта О.А. Екологія і політика: У 2-х томах. Т. 1 / О.А. Васюта, С.І. Васюта, Г.Г. Філіпчук. – Чернівці.: Зелена Буковина, 1998. – 424 с.
17. Ващекин Н.П. Постиндустриальное общество и устойчивое развитие [Электронный ресурс] / Н.П. Ващекин, М.А. Мунтян, А.Д. Урсул. – 2000. – Режим доступа: www.nasledie.ru/gobal/17_1/postobsh/05.html2.
18. Вебер А. Два варианта политики мирового развития // Состязание старых и новых политик мирового развития: Междунар. интернет-конференция, 13 мая – 10 июня 2003: Сб. материалов / Под ред. Е. Лобза и К. Костюка. – М, 2003. – С. 41–46.
19. Вебер А.Б. Быть или не быть...: Глобальное управление как мировая проблема // Мировая экономика и международные отношения. – 1993. – № 4. – С. 16–29.
20. Вебер А.Б. Глобализация и устойчивое развитие: проблемное поле и возможные сценарии: Материалы постоянно действующего междисциплинарного семинара Клуба ученых «Глобальный мир» [Электронный ресурс]. Вып.11. – М., 2001. – С. 4–17. – Режим доступа: www.russianglobalclub.com/gw_02_11a.htm.
21. Вебер А.Б. Политика мирового развития: между реальностью глобализации и императивом устойчивости // Политические исследования. – 2003. – №5. – С. 38–45.
22. Вернадский В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения. – М.: Наука, 1987. – 338 с.
23. Вклад Глобального экологического фонда в осуществление Повестки дня на ХХІ век: Первое десятилетие / ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (55;2000). — Нью-Йорк : ООН, 2000. – 40 с. A/55/94.
24. Вклад Программы Организации Объединенных Наций по окружающей среде в осуществление Повестки дня на ХХІ век и Программы действий по дальнейшему осуществлению Повестки дня на ХХІ век / ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (55;2000). – Нью-Йорк : ООН, 2000. – 37 с. A/55/447.
25. Гарднер Г. Прискорення переходу до сталого розвитку // Стан світу 2001: Пер. з англ. / Л. Браун та ін.; ВГО „Україна. Порядок денний на 21 століття”, Ін-т сталого розвитку. – К.: Інтелсфера, 2001. – С. 205–226.
26. Гелд Д. Глобалізація/антиглобалізація / Д. Гелд, Е. Мак-Грю; Пер. з англ. І. Андрущенко. – К.: К.І.С., 2004. – 180 с.
27. Географические аспекты проблемы перехода к устойчивому развитию стран Содружества Независимых Государств / Отв. ред. В.М. Котляков; Международная ассоциация академий наук. Объединенный научный совет по фундаментальным географическим проблемам. – К.; М., 1999. – 199 с.
28. Герасимова С.В. Еколого-економічні аспекти формування передумов сталого розвитку в Україні. – К., 1999. – 74 с.
29. Гизатулин Х.Н. Концепция устойчивого развития: новая социально-экономическая парадигма / Х.Н. Гизатулин, В.А. Троицкий // Общественные науки и современность. – 1998. – № 5. – С. 124–130.
30. Глазовский Н.Ф. Десять лет после Рио – итоги и перспективы перехода к устойчивому развитию // Известия Академии наук. Сер. геогр. – 2003. – №1. – С. 7–18.
31. Глазовский Н.Ф. Международная деятельность по вовлечению местных руководителей в реализацию идей устойчивого развития // Переход к устойчивому развитию: глобальный, региональный и локальный уровни. Зарубежный опыт и проблемы России. – М.: Изд-во КМК, 2002. – С. 74–80.
32. Глевацкая Н.В. О содержании социальных аспектов устойчивого развития [Электронный ресурс] / Международный симпозиум «21 век: диалог цивилизаций и устойчивое развитие», 3–5 июля 2001г., Улан-Удэ. – Режим доступа: www.burinfo.ru/symposium/index%5B4c%5D.html.
33. Глобальный кризис и проблемы мировой политики // Вестник Московского университета. – Сер. 12. Политические науки. – 2001. – № 3. – С. 20–90.
34. Голубев В. Что же такое – устойчивое развитие? / В. Голубев, Н. Шаповалова // Свободная мысль. – 1993. – № 5. – С. 63–68.
35. Голубев В.С. Как перейти к устойчивому развитию? // Вестник Российской Академия наук. – 1995. – № 3. – С. 239–241.
36. Дагбаев Э.Д. Политические аспекты устойчивого развития [Электронный ресурс] // Международный симпозиум «21 век: диалог цивилизаций и устойчивое развитие», 3-5 июля 2001 г., Улан-Удэ. – Режим доступа: www.burinfo.ru/symposium/index[4c].html.
37. Даниелян К.С. Исследование экологической составляющей устойчивого человеческого развития (на глобальном и национальном уровне): Автореф. дис… д-ра геогр. наук: 11.00.02 / Ереванский гос. ун-т. – Ереван, 1999. – 46 с.
38. Данилишин Б.М., Шостак Л.Б. Благосостояние наций: эволюция парадигмы развития / Под ред. Б.М. Данилишина. – К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2002. – 356 с.
39. Данилов А. Cостоялась ли переоценка доктрины развития современной цивилизации? (к итогам десятилетия Конференции ООН по окружающей среде и развитию в Рио-де-Жанейро) // Проблемы теории и практики управления. – 2002. – № 6. – С. 29–34.
40. Данилов-Данильян В.И. Устойчивое развитие и проблемы экологической политики // ЭКОС-Информ. – 1999. – №5. – С. 18–30.
41. Данилов-Данильян В.И. Экологический вызов и устойчивое развитие: Учебное пособие / В.И. Данилов-Данильян, К.С. Лосев. – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 413 с.
42. Девяткин С.В. О подходе к управлению региональным устойчивым развитием // Устойчивое развитие: Наука и практика. – 2003. – №1. – С. 59-64.
43. Дейлі Г. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку. – К.: Інтелсфера, 2001. – 312 с.
44. Декларация министров / Конференция на уровне министров. Сессия (4;2001;Доха). – Нью-Йорк: ООН, 2001. – 15 с. A/C.2/56/7.
45. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций / Резолюция 55/2 от 8 сентября 2000 года / ООН, Генеральная Ассамблея. Сессия (55;2000). – Нью-Йорк: ООН, 2000. – 11 с. A/Res/55/2.
46. Дергачова К.О. Соціокультурні передумови сталого розвитку цивілізації // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. / ІСЕМВ НАН України. – 2002. – Вип. №21. – С. 206–218.
47. Дергачова К.О. Політичні проблеми міжнародної співпраці в забезпеченні сталого розвитку // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. / Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченко. – 2003. – Вип. 41, ч. 2. – С.91 – 95.
48. Дергачова К.О. Еволюція проблем сталого розвитку в умовах глобалізації // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. / Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченко. – 2003. – Вип. 43, ч. 1. – С. 44 – 46.
49. Дергачова К.О. Концепція сталого розвитку у науково-практичному вимірі // Політичний менеджмент. – 2004. – №4. – С. 118–125.
50. Дергачова К.О. Проблеми сталого розвитку в умовах глобалізації // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. / ІСЕМВ НАН України. – 2004. – Вип. №29. – С. 119–129.
51. Дзлиев М.И. Основы обеспечения безопасности России: Учебное пособие / М.И. Дзлиев, А.Д. Урсул; Рос. гос. торг.-экон. ун-т, НИИ проблем безопасности и устойчивого развития. – М.: Экономика, 2003. – 423 с.
52. Доклад Всемирной встречи на высшем уровне по устойчивому развитию: Йоханнесбург, Южная Африка, 26 августа – 4 сентября 2002 г. – Нью-Йорк: ООН, 2002. – 212 с. A/CONF.199/20.
53. Доклад Генерального секретаря о работе Организации / ООН, Генеральный секретарь. – Нью-йорк: 1998. – 236 с. A/53/1.
54. Доклад Комиссии по устойчивому развитии о работе ее одиннадцатой сессии: 27 января и 28 апреля – 9 мая 2003 г. / ООН, Экономический и Социальный Совет – Нью-Йорк: ООН, – 2003. – 66 с.
E/2003/29 – E/CN.17/2003/6.
55. Доклад Конференции Организации Объединенных Наций по населенным пунктам (Хабитат ІІ): Стамбул, 3-14 июня 1996 г. – Женева: ООН, 1996. – 271 с.
56. Доклад Международной конференции по финансированию развития: Монтеррей, Мексика, 18-22 марта 2002 г. / Организация Объединенных Наций. – Нью-Йорк: ООН, 2002. A/CONF.198/11.
57. Доклад о мировом развитии за 2002 год ПРООН: Создание институциональных основ рыночной экономики. – М.: Весь мир, 2002. – 264 с.
58. Доклад о мировом развитии за 2003 год ПРООН: Устойчивое развитие в меняющемся мире. Преобразование институтов, рост и качество жизни. – М: Весь мир, 2003. – 255 с.
59. Доклад о работе Международного форума национальных советов по вопросам устойчивого развития / ООН, Экономический и Социальный совет; Совет планеты Земля. – Нью-Йорк: 2000. – 42 с.
60. Доклад о развитии человека за 1997 год / ПРООН. – Нью-Йорк; Оксфорд: Оксфорд юниверсити пресс, 1997. – ХІ, 247 с.
61. Доклад Специальной межсессионной рабочей группы по информации для принятия решений и участия и международному сотрудничеству для создания благоприятных условий. Нью-Йорк, 12 -16 марта 2001 г. / ООН, Экономический и Социальный Совет, Комиссия по устойчивому развитию. Сессия [9;2001]. – 26 с. E/CN.17/2001/17.
62. Дорога к устойчивому развитию: кормить в пути никто не обещал. Саммит по устойчивому развитию Ріо+10 / А.Кочинева, А.Капустина, В.Тихонов // Вести СоЭС. – 2002. – № 2. – С. 3–6.
63. Дорогунцов С. Сталий розвиток – цивілізаційний діалог природи і культури / С. Дорогунцов, О. Ральчук // Вісник НАНУ. – 2001. – №10. – С. 16–32.
64. Дрейер О.К. Экология и устойчивое развитие: Учеб. пособие / О.К. Дрейер, В.А. Лось. – М.: Изд-во УРАО, 1997. – 224 с.
65. Зиновьев А.А. На пути к сверхобществу. – М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2000. – 638 с.
66. Зубаков В.А. В поисках пути к „устойчивому развитию” // Известия РГО. – 1996. – Т. 128, вып. 5. – С. 60–65.
67. Зубаков В.А. Куда идем? К экокатастрофе или екореволюции? Часть третья. Куда идем? Философия выбора будущего // Философия и общество. – 2000. – №2. – С. 44–79.
68. Игрицкий Ю. Национальное государство под натиском глобализации // Pro et Contra. – 1999. – Т. 4, №4. – С. 203–211.
69. Ильин М. Политическая глобализация: институциональные изменения // Грани глобализации: Трудные вопросы современного развития. – М.: Альпина Паблишер, 2003. – С. 193–248.
70. Информация и институты для принятия решений. Доклад Генерального секретаря / ООН, Комиссия по устойчивому развитию, выступающая в качестве подготовительного комитета Всемирной встречи на высшем уровне по устойчивому развитию. Организационная сессия. – Нью-Йорк: ООН, 2001. – 9 с. E/CN.17/2001/PC/3.
71. Качинський А. Концепція сталого розвитку та механізми дотримання національних інтересів України // Політика і час. – 2002. – №5. – С. 3–11.
72. Кинг А. Первая глобальная революция: Доклад Римскому клубу / А. Кинг, Б. Шнайдер. – М.: Прогресс, 1991. – 340 с.
73. Кисельов М.М. Національне буття серед екологічних реалій / М.М.Кисельов, Ф.М.Канак. – К.: Тандем, 2000. – 180 с.
74. Концепція сталого розвитку України. – Київ, 1997. – 17 с.
75. Концепция перехода Российской Федерации к устойчивому развитию [Электронный ресурс] / Указ Президента Российской Федерации № 440. – 1996. Режим досутпа: www.ecoline.ru/mc/legiis/2_8.txt.
76. Кухар В.П. До питання переходу України на принципи сталого розвитку // Проблеми сталого розвитку України. – К.: БМТ, 2001. – С. 120–128.
77. Лавров С.Б. Реалии глобализации и миражи устойчивого развития // Известия РГО. – 1999. – Т. 131, вып. 3. – С. 1–8.
78. Лафонтен О. Общество будущего. Политика реформ в изменившемся мире / Пер. с нем. Р.А. Крестьянинова. – М.: Междунар. отношения, 1990. – 168 с.
79. Лебедев М.А. Устойчивое развитие в Украине: проблемы и возможности // Проблеми стійкого розвитку України: Зб. доп. міжнар. наук. конф. студ. – К.: Всеукр. екол. ліга, 2004. – 15–18 с.
80. Левашов В.К. Глобализация и устойчивое развитие // Устойчивое развитие: Наука и практика. – 2002. – № 1. – С. 22–31.
81. Логунцев Е.Н. Переход к устойчивому развитию как объект государственного управления [Электронный ресурс] / ОАО «Фонд развития Заречного технополиса» (Свердловская обл.) – Режим доступа: www.lpur.tsu.ru/Public/art2002/sbornic/033.htm.
82. Лось В. Устойчивое развитие цивилизации / В.Лось, А.Урсул // Государственная служба. – 2000. – № 1. – С. 86–78.
83. Маклярский Б.М. Устойчивое развитие и экономические потребности // Социологические исследования. – 1995. – № 4. – С. 51–57.
84. Мантатов Л.В. Духовный императив устойчивого развития // Вестник Москоск. Ун-та. – Сер. 7, Философия. – 2003. – №2.
85. Международные институциональные механизмы, связанные с окружающей средой и устойчивым развитием / ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (55;2000). – Нью-Йорк: ООН, 2000. — 17 с. A/55/357.
86. Моисеев Н.Н. „Устойчивое развитие” или стратегия переходного периода // Зеленый мир. – 1995. – № 14. – С. 3–5.
87. Моисеев Н.Н. Размышления о современной политологии (политические науки: новые проблемы). – М.: Издательство МНЭПУ, 2000. – 216 с.
88. Мунтян М.А. Россия в третьей цивилизационной революции // Модель демократии в России. – М., 1993. – Вып. 5. – 89 с.
89. Національний звіт України про стан виконання положень “Порядку денного на XXI століття” за десятирічний період (1992-2001 рр.) [Електронний ресурс]. – Київ, 2001. Режим доступу: www.ecopravo.kharkov.ua/Ukr/Advertisement.
90. Наше общее будущее: Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1989. – 376 с.
91. Немец Л.Н. Устойчивое развитие: социально-географические аспекты (на примере Украины). – Х.: Факт, 2003. – 383 с.
92. Никитенок Ю.Ф. Государство как гарант устойчивого развития [Электронный ресурс] / Ин-т оптического мониторинга СО РАН. – Режим доступа: http://lpur.tsu.ru/Public/book2000/a013500.htm.
93. Оленьев В. Что может предложить Россия человечеству в начале 21 века? / В. Оленьев, А. Федотов // ЭКОС-Информ. – 2002. – №3. – С. 10–20.
94. Осауленко О.Г. Сталий соціально-економічний розвиток: моделювання та управління. – К.: 2000. – 176 с.
95. Отчет по человеческому развитию за 1994 год / ПРООН. – Нью-Йорк; Оксфорд, 1994. – ХІ, 226 с.
96. Пантин В.И. Универсализм и национально-цивилизационная специфика: возможен ли синтез? // Состязание старых и новых политик мирового развития: Междунар. интернет-конф., 13 мая – 10 июня: Сб. материалов / Под ред. Е. Лобза и К. Костюка. – М., 2003. – С. 95–110.
97. Пестель Э. За пределами роста / Пер. с англ. Е.В. Нетесовой. – М.: Прогресс, 1988. – 270 с.
98. Петрова Т.Э. От экологической политики к экологически устойчивому развитию // Устойчивое развитие: Обзорная информация. – 1999. – № 2. – С. 29–70.
99. Печчеи А. Человеческие качества / Пер. с англ. О.В. Захарова. - М.: Прогресс, 1985. – 312 с.
100. Писарев В.Д. Глобальная стратегия устойчивого развития: опасные тенденции и превентивные меры России. – М.: РАН. Ин-т США и Канады, 1999. – 51 с.
101. Писарев В.Д. Стратегия устойчивого выживания человечества: экологический императив и международное сотрудничество // США: Экономика. Политика. История. – 1995. – № 10. – С. 64–73.
102. Підходи до концепції стійкого розвитку та її інтерпретації стосовно України / В.В. Волошин, І.О. Горленко, В.П. Кухар та ін. // Український географічний журнал. – 1995. – № 3. – С. 3–10.
103. Платонов В.М. Актуальные проблемы устойчивого развития России. // Вестник Российского университета дружбы народов. Cерия: Политология. – 2001. – № 3. – С. 5–9.
104. Посвященный многостороннему диалогу этап второй сессии Комиссии по устойчивому развитию, действующей в качестве подготовительного комитета Всемирной встречи на высшем уровне по устойчивому развитию. Записка Генерального секретаря. Добавление 5 / ООН, Экономический и Социальный Совет, Комиссия по устойчивому развитию. Вторая сессия 28 января – 8 февраля 2002 г. – 17 с. E/CN.17/2002/PC.2/6/Add.5.
105. Потравный И.М. Теоретические основы формирования концепции экологически устойчивого развития / И.М.Потравный, П.М. Семенченко. – Мариуполь, 1999. – 72 с.
106. Потрубач Н.Н. Экономические и экологические проблемы перехода России к устойчивому развитию // Социально-политический журнал. – 1998. – №2. – С. 59–66.
107. Пределы роста: Пер. с англ. / Д.Х. Медоуз, Д.Л. Медоуз, Й. Рэндерс, В.В. Беренс. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 205 с.
108. Предложения по переходу к устойчивому развитию стран Восточной Европы, Кавказа и Центральной Азии; Пріоритети Національної стратегії збалансованого (сталого) розвитку України: погляд НУО / Ред.: Марушевський Г.Б. та ін. – К.: ДІА, 2003. – 139 с.
109. Програма дій «Порядок денний на 21 століття»: Ухвалена конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (Самміт „Планета Земля” 1992 р.): Пер. з англ. – 2-е вид. – К.: Інтелсфера, 2000. – 360 с.
110. Програма дій з подальшого впровадження Порядку денного на 21 століття: Пер. з англ. / ВГО „Україна. Порядок денний на 21 століття”. – К.: Інтелсфера, 2000. – 58 с.
111. Програма діяльності Кабінету Міністрів України „Назустріч людям” [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.kmu.gov.ua.
112. Проект Закону України „Про стратегію сталого розвитку України” [Электронный ресурс]: 17.08.2004 / Міністерство охорони навколишнього середовища. – Режим доступа: http://www.menr.gov.ua.
113. Прошин Ю.А. Реализация концепции устойчивого развития как необходимое условие поступательного развития мирового сообщества // Цивилизованный бизнес как фактор устойчивого развития: Доклады и выступления, 18-19 ноября 1998 г. – М., 1999. – 57 с.
114. Развитие во имя человека. – М.: Мысль, 1995. – 42 с.
115. Рио-де-Жанейрская декларация по окружающей среде и развитию: применение и осуществление / ООН. Комиссия по устойчивому развитию. Сессия (5;1997). — Нью-Йорк: ООН, 1997. — 44 с. г. E/CN.17/1997/8.
116. Самсонов А.Л. Камо грядеши? Глобализация или устойчивое развитие? // Экология и жизнь. – 2001. – №5. – С. 4–8.
117. Семенець С.В. Концепція сталого розвитку: основні положення, проблеми розвитку та впровадження в світі й Україні / Економічні реформи в Україні в контексті переходу до сталого розвитку: Матеріали 2-х конференцій та рекомендації до проекту Національної стратегії / Інститут сталого розвитку. – К.: Інтелсфера, 2001. – 180 с.
118. Семенова Л.Н. Устойчивое развитие: Учеб. пособие. – Алматы: Фонд «21 век», 1997. – 168 с.
119. Семченко А.Т. Современный апокалипсис: Критика идеологии катастрофизма. – М.: Политиздат, 1989. – 126 с.
120. Сидоренко Л.І. Філософія сучасної екології: єдність наукових, етичних і філософських ракурсів // Практична філософія. – 2000. – №1. – С. 175–183.
121. Соглашение об учреждении Всемирной торговой организации: Марракеш, Марокко, 15 мая 1994 г. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.wto.ru/ru/content/documents/docs/marakesh.doc.
122. Соколенко В. Системы глобального управления [Электронный ресурс] // Обозреватель. – 1999. – №3. – Режим доступа: www.nasledie.ru/oboz/n03_99/3_13.htm.
123. Сорос Дж. Про глобалізацію. – К.: Основи, 2002. – 173 с.
124. Степанов В.Н. Ресурсно-экологическая безопасность и устойчивое развитие (понятия и категории) / В.Н. Степанов, Л.Л. Круглякова. – Одесса, 1998. – 97 с.
125. Степанов В.Н. Устойчивое развитие: понятия и категории / В.Н. Степанов, Л.Л. Кругляков, А.Л. Розмарин. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1997. – 52 с.
126. Стійкий екологічно безпечний розвиток і Україна: Навч. посібник / Ф.В. Вольвач, М.І. Дробноход, В.Г. Дюканов та ін.; За ред. М.І. Дробнохода. – К.: МАУП, 2002. – 104 с.
127. Татаренко Н.А. Глобализация как модель трансформации цивилизационных пространств // Цивилизационные модели современности и их исторические корни. – К.: Наук. думка, 2002. – 630 с. – С. 515–571.
128. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М.: Наука, 1987. – 183 с.
129. Тинберген Я. Пересмотр международного порядка: Пер. с англ. / Ян Тинберген; Ред. Д.М. Гвишиани. – М.: Прогресс, 1980. – 416 с.
130. Толстоухов А.В. Глобалізація. Влада. Еко-майбутнє. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2003. – 308 с.
131. Урсул А.Д. ВСУР в Йоханнесбурге / А.Д. Урсул, А.Л. Романович // Устойчивое развитие: Наука и практика. – 2003. – №1. – С. 13–21.
132. Урсул А.Д. Государство в стратегии устойчивого развития. - М.: Издательство РАГС, 2000. – 156 с.
133. Урсул А.Д. Переход России к устойчивому развитию. Ноосферная стратегия. – М.: Издательский дом «Ноосфера», 1998. – 178 с.
134. Урсул А.Д. Перспективы эволюции государства в модели устойчивого развития // Общественные науки и современность. – 1996. – №2. – С. 134–144.
135. Урсул А. Д. Устойчивое развитие и безопасность Росси: будущеее России в глобальном экологическом ракурсе // Устойчивое развитие: Обзорная информация. – 1998. – №2. – С. 4–89.
136. Урсул А.Д. Устойчивое развитие и проблема безопасности // Безопасность. – 1995. – №9. – С. 81–88.
137. Устойчивое развитие: мифы и реальность / Розенберг Г.С., Краснощеков Г.П., Крылов Ю.М. и др. – Тольятти: ИЭВБ РАН, 1998. – 191 с.
138. Устойчивое развитие – приоритет 21 века // Устойчивое развитие: Обзорная информация. – 1999. – №2. – С. 23–29.
139. Федюкин И. Саммит по устойчивому развитию: слишком много глобализации или слишком мало, 29.08.2002 [Электронный ресурс]. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1962. – 592 с. – Режим доступа: old.polit.ru/documents/501543.html.
140. Ферсман А.Е. Избранные труды. – М.: Изд-во Акад. Наук СССР, 1962. – 592 с.
141. Флавін К. Багата планета, бідна планета // Стан світу 2001: Пер. з англ. / Л. Браун та ін.; ВГО „Україна. Порядок денний на 21 століття” , Ін-т сталого розвитку. – К.: Інтелсфера, 2001. – С. 3–22.
142. Форрестер Д. Мировая динамика: Пер. с англ. / Д.Форрестер. – М.: ООО «Издательство АСТ; СПб.: Terra Fantastica, 2003. – 379 c.
143. Френч Г. Зміна глобального управління // Стан світу 2002: Пер з англ. / К. Флавін та ін.; ВГО «Україна. Порядок денний на 21 століття», Ін-т сталого розвитку. – К.: Інтелсфера, 2002. – С. 185–213.
144. Хикс Дж. Р. Стоимость и капитал: Пер. с англ. – М.: Прогресс: Универс, 1993. – 488 с.
145. Хоффман С. Столкновение глобализаций // Россия в глобальной политике. – 2003. – № 1. – С. 17–25.
146. Царенко О.М. Економічно-правові передумови екологічно сталого розвитку суспільства. – К.: Вища школа, 1998. – 57 с.
147. Чукреев Е.П. Социальный аспект устойчивого развития [Электронный ресурс] // Международный симпозиум «21 век: диалог цивилизаций и устойчивое развитие», 3–5 июля 2001 г., Улан-Удэ. – Режим доступа: www.burinfo.ru/symposium/index[4c].html.
148. Шевчук В.Я. Про концепцію переходу України до сталого розвитку // Проблеми сталого розвитку України. – К.: «БМТ», 2001. – С. 42–55.
149. Шлихтер С.Б. Противоречия устойчивого развития и проблемы их преодоления // Географические проблемы устойчивого развития природной среды и общества. – М.: Совет по фундаментальным географическим проблемам, 1996. – С. 59–68.
150. Экологические проблемы: что происходит, кто виноват и что делать? / Арский Ю.М., Данилов-Данильян В.И., Залиханов М.Ч., Кондратьев К.Я., Котляков В.М., Лосев К.С. – М.: МНЭПУ, 1997. – 330 с.
151. Яншин А.Л. Научные проблемы охраны природы и экологии: Материалы 2-го Всероссийского съезда по охране природы. (3-5 июня 1999 г., Саратов) // ЭКОС-Информ. – 1999. – № 8–9. – С. 124–126.
152. A Global deal at WSSD [Electronic resource]. – Mode of access: www.epe.be/objective2002/globaldeal/gdealcoalitionstatements.html.
153. Annan Kofi A. We the Peoples: The Role of the United Nations in the 21st Century. – New York: UN, 2000. – 80 p.
154. Approaches to Global Governance theory / Hewson M, Sinclair T.J. – N.Y.: State Univ of New York Pr., 1999. – P. 301.
155. Arab Declaration on the world summit on sustainable development. Outcomes of regional preparatory / United Nations, Commission on Sustainable Development, Economic and Social Council. Session (2;2002) – N.Y.: UN, 2001. – 38 р. E/CN.17/2002/PC.2/5/Add.
156. Baker S. The evolution of European Union environmental policy: from growth to sustainable development? // The Politics of sustainable development: Theory, policy and practice within the European Union / Ed. by S. Baker a.o. – Lnd.: Taylor & Francis Books Lt., 1996. – 288 p.
157. Boesler K.-A. “Sustainability” – a key concept in modern economic geography? // Appl. geograph. and develop. – 1994. – Vol. 44. – P. 7–16.
158. Boutros-Ghali B. An agenda for development 1995: With related UN documents. – New-York: UN, 1995. – 132 p.
159. Boutros-Ghali В. An agenda for peace: Preventive diplomacy, pеacemaking and peacekeeping. – Report of the Secretary-General pursuant to the statement adopted by the Summit Meeting of the Security Council on 31st January 1992. - New York, 1992. – 140 р.
160. Boutros-Ghali В. Global leadership after the cold war // Foreign Affairs. – 1996. – March/April. – Р. 2–9.
161. Byrne J., Glover L. F Common future or towards a future commons: Globalisation and sustainable development since UNCED // International review for environmental strategies. – 2002. – Vol. 3, № 1. – P. 5–25.
162. Carter N. The Politics of the environment: Ideas, activism, policy. – Cambridge: University Press, 2001. – 382 p.
163. Communication from the commission. A Sustainable Europe for a better world: A European Union strategy for sustainable development / Commission of the European Communities. – Brussels, 2001. – 17 p. COM(2001)264 final.
164. Critical issues and policies for sustainable development: energy, transport and water: Report of the High-level Advisory Board on Sustainable Development for the 1997 review of the Rio commitments / UN, Commission on sustainable development. Session (5;1997). – New-York: UN, 1997. E/CN.17/1997/17/Add.1. 24 p.
165. Dresner S. The principles of sustainability. – Lnd.: Earthscan, 2002. – 298 p.
166. Elliott J. An Introduction to sustainable development: (Routledge introductions to development). – Lnd: Taylor & Francis Books Lt., 1999. – 232 p.
167. Environmentally Sustainable Economic Development: Building on Brundtland / R. Goodland, H. Daly, S. El Serafy, B. von Droste (eds). – New York: UNESCO, 1991. – 98 p.
168. Held D. Governing globalisation: Power, authority and global governance / D. Held, A.G. McGrew. – Cambridge: Polity, 2002. – 167 р.
169. Hirst P. Globalisation and the future of the nation state / P. Hirst, G.Thompson // Economy and Society. – Lnd., 1995. – Vol. 24, №3. – Р. 412–422.
170. Hoogvelt A. Globalisation and the postcolonial World. – Basingstoke: Palgrave, 2001. – 130 р.
171. Human development report, 1999: Globalisation with a human face / UNDP. – N.-Y.: UNDP, 1999. – VI, 441 p. – (Background Papers; Vol. 1: Human Development Report 1999).
172. Human development report, 2001: Making technology work for human development / UNDP. – N.-Y.: Oxford Univ. Press, 2001. – xiii, 264 p.
173. Indicators of sustainable development: Framework and methodology. – N.Y.: United Nations, 1996. – 428 p.
174. International cooperation for an enabling environment for sustainable development / United Nations, Economic and Social Council, Commission on sustainable development. Session. (9;2001). – 10 p. E/CN.17/2001/5.
175. Kaul I. Global public goods: International cooperation in the twenty-first century / I. Kaul, I. Grunberg, M. Stern. – Oxford: Oxford Univ. Press, 1999. – 186 p.
176. Laslo E. Goals for Mankind: f report to Club of Rome on new horizons of human system. – N.Y.: 1975. – 156 p.
177. Letter dated 16 January 2001 from the permanent representative of Austria to the United Nations addressed to the Secretary-General / UN, Commission on sustainable development. Session (9;2001). – N.Y.: 2001. – 22 р. E/CN.17/2001/7.
178. Making development sustainable. – Washington (D.C.): The World Bank, 1994. – 270 p.
179. Marshall T., Dimensions of sustainable development and scales of policy-making // The Politics of sustainable development: Theory, policy and practice within the European Union / Ed. by S. Baker a.o. – Lnd: Taylor & Francis Books Lt., 1996. – 288 p.
180. Meadows D.H. Beyond the Limits: Global Collapse or Sustainable Future? / D.H. Meadows, D.L. Meadows, J. Randers. – Lnd.: Earthscan Publications Ltd., 1992. – 234 p.
181. Mesarovich M., Pestel E. Mankind at the turning point. – N.Y.: E.P. DUTTO and Co. Inc. Readers Digest Press, 1974. – 182 p.
182. Our global neighbourhood. – N.Y., 1995. – 336 р.
183. Pearce D., Barber E., Marakandya A. Sustainable development. Economics and environment in the third world / D. Pearce, E. Barber, A. Marakandya. – Lnd., 1990. – 223 p.
184. Pearce D. Blueprint for a sustainable economy / D. Pearce, E. Barber. – Lnd.: Earthscan, 2000. – 288 p.
185. Pearce D., Wardford J. Word without end: Economics, environment and sustainable development / D. Pearce, J. Wardford. – Wash.: The World Bank, 1994. – XI, 440 p.
186. Phnom Penh regional platform on sustainable development for Asia and the Pacific / UN, Commission on sustainable development. – N.Y.: UN, 2002. – 11 p. E/CN.17/2002/PC.2/8.
187. Plan of implementation of the World Summit on sustainable development / Report of the World Summit on sustainable development. Johannesburg, South Africa, 26 August – 4 September 2002. – N.Y.: United Nations, 2002. – P. 6–72. A/CONF.199/20.
188. Political Declaration / Report of the World Summit on sustainable development. Johannesburg, South Africa, 26 August – 4 September 2002. United Nations: New York, 2002. – P. 1–5. A/CONF.199/20.
189. Poverty reduction: The Guidelines. – P.: OECD, 2001. – 127 p.
190. Redclift M. Postscript: sustainable development in the twenty-first century: the beginning of history? // The Politics of sustainable development: Theory, policy and practice within the European Union / Ed. by S. Baker a.o. – Lnd.: Taylor & Francis Books Lt., 1996. – 288 p.
191. Report of the Ad Hoc Inter-sessional Working Group on information for decision-making and participation and on international cooperation for an enabling environment / United Nations, Economic and Social Council, Commission on sustainable development. New York, 12–16 March 2001. – 26 p. E/CN.17/2001/17.
192. Report of the United Nations conference on environment and development: Rio de Janeiro, 3-14 June 1992 / United Nations, General Assembly. – N.Y.: UN, 1992. A/CONF.151/26/Rev.1 (Vol.1).
193. Richardson D. The politics of sustainable development
// The Politics of sustainable development: Theory, policy and practice within the European Union / Ed. by S. Baker a.o. – Lnd.: Taylor & Francis Books Lt., 1996. - 288 p.
194. Rosenau J.N. Governance in the 21st century // Global governance. – 1995. – Vol. 1. – P. 34–47.
195. Sachs W. Globalisation and sustainability. – Berlin: Heinrich Boell Foundation, 2000. – 29 p.
196. Schechter M.G. Pushing problem-solving theory to its limits and limits of problem-solving theory // Approaches to global governance theory. – 1999. – P. 240–243.
197. Scott W. Key issues in sustainable development and learning: A critical review / Scott W., Gough S. – Lnd.: RoutledgeFalmer, 2003. – 288 p.
198. Strategies for Sustainable Development: Guidance for development cooperation: The DAC Guidelines. – Paris: OECD, 2001. – 73 p.
199. Sustainability indicators: A Report on the Project on indicators of sustainable development. - Chichester etc.: John Wiley and Sons, 1997. – 415 p.
200. Swank D. Global capital, political institutions, and policy change in developed welfare states. – N.Y.: Cambridge Univ. Press, 2002. – 350 c.
201. The EU agenda for the World Summit on sustainable development [Electronic resource]. – Mode of access: www. Europa.eu.int/comm/environment/wssd/agenda_en.html.
202. The Jo’burg Memo. Fairness in a fragile world Memorandum for the World Summit on sustainable development // World Summit papers. / Ed. by W. Sachs. – 2 ed. – Berlin: Heinrich Boell Foundation, 2002. – 72 p.
203. The Politics of sustainable development: Theory, policy and practice within the European Union / Ed. by S. Baker, a.o. – L.: Taylor & Francis Books Lt., 1996. – 288 p.
204. Towards a new age of information and knowledge for all [Electronic resource]: Statement of the Club of Rome to the World Summit on the information society. – Geneva, 2003. Mode of access: www.clubofrome.org/archive/publications.php.
205. Working Together towards sustainable development: The OECD Experience. – P.: OECD, 2002. – 82 p.
206. World conservation strategy: Living resources conservation for sustainable Development. IUCN, UNEP, WWF Gland, Switzerland, 1980. – 215 p.