СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ АВТОМОБІЛЬНОЇ ІНСПЕКЦІЇ МВС УКРАЇНИ (1936–2000 рр.)

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. Cтановлення і розвиток органів Державної автомобільної
Інспекції МВС України (1936–2000 рр.):
проблеми історіографії ……………….…………………….. 11

РОЗДІЛ 2. Державна автомобільна інспекція, її функції…………….….. 19
2.1. Етапи формування органів нагляду за автомобільним рухом……… 19
2.2. Функції та основні засади діяльності автоінспекції………………… 25

РОЗДІЛ 3. Структура, форми і методи діяльності ДАІ (1936-1991рр.)… 50
3.1.Створення органів ДАІ на території УРСР…………………….……... 50
3.2.Організація і діяльність органів Державтоінспекції
у Західній Україні …………………………………………………… 59
3.3.Розвиток органів нагляду за безпекою дорожнього руху УРСР
у післявоєнний період (1945-1991 рр.)…………………………………….. 68

РОЗДІЛ 4. Проголошення незалежності Української держави
та організація діяльності ДАІ МВС України
на сучасному етапі……………………………………………. 108
4.1. Відродження Української незалежної держави та формування
її правової системи …………………………………………………... 108
4.2. Створення ДАІ МВС України, її організація та завдання………….. 120
4.3. Сучасні правові засади та форми вдосконалення діяльності
ДАІ МВС України ………….………………………………………. 140

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….….. 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….. 172
ДОДАТКИ ………………………………………………………………….. 181

ВСТУП

У сучасних умовах розбудови демократичної Української держави зростає роль наукових досліджень історії вітчизняної державності і права. Це стосується тих історико-правових проблем, висвітлення яких сприятиме сучасному процесу державотворення в Україні. Адже врахування націо-нального досвіду дасть змогу не лише уникнути повторення помилок, але й визначити найоптимальніші шляхи розвитку українського суспільства.
Важливим завданням, що вимагає нагального вирішення, є проведення державно-правової реформи, складовою частиною якої є побудова ефективно діючих органів державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (далі ДАІ МВС України). Значною мірою її результативність залежатиме від правильного вибору стратегії подальшого розвитку і удосконалення діяльності органів ДАІ МВС України, від реалізації положень Конституції України, Закону України “Про міліцію”, Закону України “Про дорожній рух” та інших нормативно-правових актів, від стану правової культури в суспільстві тощо.
Удосконалення діяльності органів ДАІ МВС України неможливе без глибокого наукового обгрунтування, без історико-правового дослідження її організаційно-правових аспектів. При вивченні проблеми слід зосередити особливу увагу на специфіці регіонів, врахування якої певною мірою визначає результативність роботи місцевих органів ДАІ МВС України.
В цих умовах постає нагальна потреба у створенні нових історико-правових праць, у яких на основі повного, всебічного та об’єктивного аналізу необхідно узагальнити національний досвід функціонування органів ДАІ МВС України, в тому числі і в період перебування їх у складі СРСР.
Актуальність теми дослідження визначається: а) необхідністю всебічного дослідження в історико-правовому аспекті суті і узагальнення практики діяльності органів нагляду за безпекою дорожнього руху, врахування цього досвіду у розбудові ДАІ сучасної України; б) конкретними проблемами здійснюваної в Україні правової реформи і створення демократичної, правової держави; в) науковою та практичною важливістю вивчення малодослідженої сфери діяльності ДАІ України у визначений період. Саме в процесі правової реформи належить вирішувати такі питання, як систематизація законодавства та забезпечення його ефективності, питання удосконалення державного управління суспільством.
Аналізуючи історико-правові джерела з питань створення, розвитку та діяльності органів Державної автоінспекції в Україні, автор виявив відсутність грунтовного дослідження в цій галузі історії держави та права України. До теперішнього часу досліджувалися або технічні проблеми забезпечення безпеки руху, або правові питання діяльності ДАІ тощо. Радянська історіографія характерна тим, що перед дослідниками були встановлені штучні ідеологічні перепони. До того ж всі архівні джерела, які могли б відтворити реальну картину історико-правового розвитку органів НКВС-МВС, за радянських часів були недоступні науковцям. Публікувалися лише нечисленні узагальнюючі праці, присвячені розбудові органів внутрішніх справ, вихід яких пов’язувався з ювілейними датами.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка в межах цільової комплексної наукової програми “Актуальні проблеми історії держави і права України” (наказ Міністерства освіти України від 23.11.1999 р. та наказ ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № Н-164 від 28.03.2000 р.).
Напрямок тісно пов’язаний з галузевими та державними планами і програмами, а також з викладанням навчальних курсів. Зокрема, тематика даного дослідження стосується питань, які є предметом розгляду в курсах “Історія держави і права України”, “Історія міліції України”, окремих спецкурсах, що викладаються у вищих навчальних закладах України.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є розкриття сутності, виявлення закономірностей та особливостей створення, розвитку та діяльності органів ДАІ МВС України у 1936–2000 рр., встановлення їх історичного значення у процесі розвитку держави і права України.
Для досягнення поставленої мети даного дослідження видається необхідно вирішити такі завдання:
1) визначити соціально-економічні, техніко-юридичні передумови та причини, що призвели до створення органів державної автомобільної інспекції в Українській РСР та сучасній Україні;
2) висвітлити процес утворення органів Державної автомобільної інспекції МВС Української РСР та України, з’ясувати її правовий статус у складі Радянського Союзу, в Західній Україні (у складі Австро-Угорської імперії та Польщі) і після проголошення незалежності України;
3) з’ясувати характерні риси діяльності органів державної автомобільної інспекції з 1936 по 2000 роки;
4) охарактеризувати головні напрямки, форми та методи діяльності органів Державної автомобільної служби у історико-правовому аспекті;
5) дати юридичну оцінку організації і діяльності органів ДАІ МВС України (1936–2000 рр.) та визначити їх історичне значення.
Об’єктом дослідження є органи державної автомобільної інспекції МВС України (1936–2000 рр.).
Предметом дослідження є закономірності та особливості створення, організації, структури, компетенції та діяльності органів Державної автомобільної інспекції МВС України (1936–2000 рр.).
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1936 по
2000 роки, тобто з початку створення ДАІ МВС України і до теперішнього часу.
В роботі з метою розкриття причин та наслідків досліджуваних подій використовуються також матеріали, які виходять за межі окреслених хронологічних рамок.
Методологічною основою дисертації є закони діалектики і логіки суспільного розвитку. Специфіка роботи зумовила використання різно-манітних наукових методів. У дисертації широко використано системно-структурний та логічний методи, що дало можливість послідовно розкрити систему органів ДАІ МВС Української РСР та України у їх єдності, взаємозв’язку і взаємозалежності. Передумови створення органів нагляду за дорожнім рухом в Західній Україні, органів ДАІ МВС Української РСР розглянуто відповідно до конкретно-історичних умов того часу, спираючись на соціологічний та хронологічний методи. Аналітичний та історико-правовий методи стали у нагоді в процесі дослідження історичних першоджерел, нормативно-правових актів Української РСР та сучасної України.
Дослідження органів ДАІ МВС Української РСР та України проведено переважно з допомогою логічного та порівняльного наукових методів.
Теоретична основа дослідження – новітні досягнення вчення про державу і право, теорія пізнання і осмислення державно-правових явищ. Її наріжними каменями є наукові розробки сучасних провідних юристів-теоретиків та істориків держави і права, істориків, політологів: В.Авер’янова, М.Афанасьєва, Д.Бахраха, І.Веремеєнка, В.Гонча¬ренка, Р.Денісова, Л.Зайцева, В.Кульчицького, Л.Кузнєцова, М.Попова, П.Рабіновича, А.Рого¬жина, А.Соколова, Б.Тищика, І.Усенка та ін.
Джерельну базу дослідження становлять матеріали документальних фондів вітчизняних архівів, які, зокрема, зберігаються в Центральному державному історичному архіві України у Львові (фонд 205 “Накази Міністерства юстиції за 1933-1938 роки”; фонд 146 “Галицьке намісництво”; фонд 859 “Народні збори Західної України”; фонд 309 “Покажчик законів та розпоряджень”; у Державному архіві Львівської області (фонд 59 “Накази та постанови Тимчасового управління в Західній Україні”); в архіві МВС України (фонд 905 “Покажчик наказів та розпоряджень”); у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (фонд 2208).
Важливу групу джерел складають нормативно-правові акти УРСР та сучасної України.
Помітну роль у даному дисертаційному дослідженні відіграли періодичні видання з 1939–2000 рр., різноманітна історико-правова та монографічна література.
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі роботи над дисертацією на основі нового архівно-документального матеріалу вперше проведено історико-правову реконструкцію всього комплексу органів ДАІ МВС України з 1936 по 2000 рр. У дисертації вперше в історико-правовій науці зроблено спробу проаналізувати організацію і діяльність органів нагляду за дорожнім рухом в Західній Україні. Вперше було виявлено і введено в науковий обіг ряд нормативно-правових актів, які регулювали діяльність органів нагляду за дорожнім рухом австро-угорського, польського періодів, а такою періоду становлення радянської влади в Західній Україні. Суттєво поглиблено і систематизовано вже існуючі знання про органи ДАІ МВС Української РСР та України, запропоновано принципово нову їх оцінку. Спростовано деякі хибні уявлення, встановлено низку нових, раніше невідомих державно-правових явищ.
• Вперше у історико-правовій науці детально досліджено систему органів ДАІ МВС Української РСР та України та визначено особливості їх формування і функціонування;
• вперше охарактеризовано етапи формування органів нагляду за автомобільним рухом в період Української РСР та сучасної України;
• вперше проаналізовано передумови створення органів ДАІ на території Української РСР та визначено їх соціально-правове призначення в державному апараті;
• вперше відображено розвиток органів нагляду за безпекою дорожнього руху УРСР у післявоєнний період (1945–1991 рр.) та встановлено їхнє важливе місце в системі правоохоронних органів Української РСР.
В результаті дослідження отримали подальший розвиток такі наукові положення:
– встановлено соціально-економічні, техніко-юридичні передумови та причини, що призвели до створення органів Державної автомобільної інспекції в Українській РСР, внаслідок чого в державі ефективніше регулювалися суспільні відносини в сфері дорожнього руху;
– з’ясовано процес утворення ДАІ МВС Української РСР та реконструйовано структуру їх органів. Доведено, що вони вдало поєднували принципи колегіальності і одноосібності в управлінні, що місцеві органи ДАІ повторювали структуру центральних органів, тим самими завідчуючи про досконалість органів ДАІ МВС Української РСР;
– показано правовий статус органів ДАІ МВС Української РСР та України у складі СРСР, в Західній Україні (у складі Австро-Угорщини та Польщі) і після проголошення незалежності України;
– встановлено, що особливе місце в системі органів і службових осіб ДАІ МВС Української РСР та України належало міським відділам і інспекторам, які безпосередньо забезпечували нагляд за дорожнім рухом;
– визначено характерні риси, кількісні показники, а також дано їм оцінку щодо діяльності органів Державної автомобільної інспекції з 1936 по 2000 роки;
– охарактеризовано головні напрямки, форми та методи діяльності органів Державної автомобільної інспекції у історико-правовому аспекті;
– дано юридичну оцінку організації діяльності органів ДАІ МВС Української РСР та визначено їх історичне значення;
– обгрунтовано положення про те, що в сучасних умовах розбудови правової держави необхідно врахувати в доцільних межах національний досвід, зокрема щодо організації і діяльності органів Державної автомобільної інспекції.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що його положення дають змогу з’ясувати основні напрямки процесу становлення та розвитку органів ДАІ України (1936–2000 р.), виявити їхні характерні риси, а також розкрити закономірності та особливості національного розвитку органів ДАІ МВС України.
Результати даного дослідження можуть бути використані в науково-дослідній роботі, в лекційних курсах, при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, навчально-методичних робіт з історії держави і права України, історії України, спеціальних курсів, в роботі студентських гуртків вищих навчальних закладів України, а також у процесі навчання та перепідготовки юридичних кадрів, у юридичному всеобучі громадян.
Особистий внесок здобувача. Ідеї, використані у дисертації, належать автору. Всі наукові праці, в яких відображено зміст дисертації, написано без співавторів.
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка. Вони викладені у шести наукових публікаціях автора, з яких п’ять наукових статей та навчально-методичний посібник з історії розвитку та становлення органів ДАІ України, а також у виступах на науково-практичних конференціях, у яких брав участь автор, зокрема: “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (VI регіональна конференція, Львів, 2000), “Проблеми державо¬творення і захист прав людини в Україні (VII регіональна конференція, Львів, 2001), “Проблеми державотворення і захист прав людини в Україні (VIIІ регіональна конференція, Львів, 2002 р.).

Публікації
1. Хом’як Я.І. Становлення та розвиток органів Державної автомобільної інспекції України. – Львів: Піраміда, 2000. – 62 с.
2. Хом’як Я.І. Створення та діяльність органів автомобільної інспекції в Західній Україні // Право України.– 2000.– № 11.– С.139–141.
3. Хом’як Я.І. До питання правової діяльності ДАІ України // Малий і середній бізнес.– 2000.– № 1–2.– С.79–81.
4. Хом’як Я.І. Правове регулювання відносин у сфері дорожнього руху. – Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини, 2000.– Вип.2.– С.438–441.
5. Хом’як Я.І. Деякі організаційно-правові та адміністративні аспекти діяльності структурних підрозділів органів внутрішніх справ. Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини, 2001.– Вип.36.– С.256–259.
6. Хом’як Я.І. Деякі аспекти формування органів Державної автомобільної інспекції України // Малий і середній бізнес.– 2001.–
№ 3–4.– С.9–10.
7. Хом’як Я.І. Істоичні аспекти формування та ідяльності органів ДАІ. Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини, 2002.– Вип.10.– С.97–100.

bibliography

ВИСНОВКИ

Внаслідок проведеного дослідження становлення і розвитку органів Державної автомобільної інспекції МВС України (1936–2000 рр.) можна сформулювати найсуттєвіші результати дисертації.
1. Дисертант відзначає, що поширення автомобіля в Українській РСР призвело до потреби створення органів нагляду за дорожнім рухом. Такими органами стали ДАІ, які з 1936 по 2000 рр. пройшли складний еволюційний шлях свого розвитку .
2. З утворенням органів ДАІ України значно покращився порядок на автомобільних дорогах, зменшилася аварійність. Структура і організаційна єдність органів ДАІ свідчила про їх досконалість.
3. Після закінчення Другої світової війни органам ДАІ належало помітне місце в системі правоохоронних органів Української РСР. Особлива роль у системі органів та службових осіб ДАІ відводилася міським відділам та інспекторам.
4. В період перебування частини українських земель у складі Австро-Угорщини, Польщі та інших держав на цих землях функціонували органи нагляду за дорожнім рухом, які не завжди ефективно виконували свої функції. Це було пов’язано із зневажливим ставленням до місцевого українського населення.
5. Органи ДАІ МВС України 1936–2000 рр. сформувалися і набули розвитку на основі національного державно-правового досвіду. Вони мають незаперечну історичну цінність, оскільки є виразником рівня розвитку права українського народу.
Робота над матеріалами дисертаційного дослідження дала можливість авторові сформулювати такі практичні рекомендації:
1. В умовах становлення ринкових відносин населення (учасники дорожнього руху) повинно бути впевнене в оптимальному використанні податку, що стягується на ремонт та покращання стану вулиць та доріг. З іншого боку, інженери з організації дорожнього руху повинні мати досконалу технічну програму, яка б допомагала їм розробляти комплекс основних заходів щодо покращанню вулично-шляхової мережі і раціонального управління дорожнім рухом. При цьому вони повинні мати також юридичні гарантії, щоб захистити себе в разі порушення у суді справ, пов’язаних з ДТП. Національний досвід організації і діяльності органів ДАІ з 1936 по
2000 р. свідчить про залежність рівня аварійності від стану проїзної частини, зокрема її незадовільний стан суттєво зменшує час на вирішення водієм спірних питань руху.
2. Чинність значної кількості несистематизованих нормативно-правових актів, які регулюють діяльність органів ДАІ, призводить до негативного ефекту щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Тому доцільно систематизувати законодавство України у єдиний Дорожній Кодекс України. У ньому повинно бути чітко відображено: об’єкт праворегулювання; суб’єкти правовідносин, їх права та обов’язки; правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху тощо. Відзначається, що у цьому акті повинні бути зведені основні положення Законів України: “Про дорожній рух”; “Про міліцію”; “Про оперативно-розшукову діяльність”; Кодексу України “Про адміністративні правопорушення”, а також Правил дорожнього руху, Положення про Державну автомобільну інспекцію МВС України. Майбутній Дорожній Кодекс мав би визначати види порушень, покарання за них.
3. Доцільно розробити “Посібник з регулювання дорожнього руху у містах України”, де на основі історичного розвитку відобразити особливості правового регулювання дорожнього руху, його безпеки і визначити умови, які сприяли б підвищенню правосвідомості учасників дорожнього руху, відтак зниження аварійності.
Беручи до уваги, що ефективність діяльності щодо забезпечення безпеки дорожнього руху залежить від профілактичної роботи, яка у свою чергу тісно пов’язана із пропагандою безпеки дорожнього руху, доцільно централізовано щорічно розробляти систему цілеспрямованих заходів на підставі вивчення, аналізу та оцінки оперативної обстановки на автошляхах. У сучасних умовах пропаганда безпеки дорожнього руху має фрагментарний, а інколи й хаотичний та епізодичний характер. У той же час її ефективність повинна бути пов’язана із відповідною цілеспрямованістю, яка має грунтуватися на глибокому аналізі причин аварійності, виявленні та систематизації тих порушень правил дорожнього руху, що частіше за інші призводять до дорожньо-транспортних пригод. На сьогодні вдалим прикладом такої діяльності є публікація “Букварика пішохода” (для дітей початкової школи), надрукованого в Івано-Франківську. Проте відсутність коштів не дає можливості його розповсюдження по всій Україні. Безперечно, ця робота повинна плануватися у всій державі, оскільки планування дозволяє визначити основний зміст пропагандистської роботи на конкретний період; концентрувати зусилля працівників Державтоінспекції на вирішенні головних проблем пропаганди безпеки дорожнього руху; визначати строки, форми та методи їх вирішення.
4. Повніше необхідно використовувати можливості міжнародних інформаційних мереж, у тому числі слід використовувати рекламні повідомлення страхових фірм і організацій, оскільки вони безпосередньо зацікавлені у зменшенні дорожнього травматизму та аварійності. Відповідно до цього доцільно практикувати обговорення стану справ у відділеннях ДАІ з представниками страхових фірм та організовувати з ними обмін інформації щодо порушників Правил дорожнього руху.
5. Необхідно максимально забезпечити принцип невідворотності покарання за вчинене правопорушення. Для цього доцільно також використовувати електронні засоби спостереження за учасниками дорож-нього руху. При цьому необхідно забезпечити суворо диференційований підхід до застосування адміністративних стягнень та неухильне додержання процесуальних норм при фіксації порушень.
6. Необхідно звернути особливу увагу на екологічну небезпеку від автомототранспорту. З огляду на це, означена проблема чомусь применшена, хоч в державі функціонує, наприклад, природоохоронна прокуратура як окрема структура в галузі прокурорського нагляду. Налагодження ефективної взаємодії Державтоінспекції з органами охорони навколишнього середовища – чи не нагальніша з проблем сьогодення.
7. Потрібно постійно аналізувати критерії добору й систему навчання працівників органів ДАІ, рівень дотримання дисципліни та законності серед особового складу, своєчасно планувати та вживати невідкладних заходів щодо виправлення негативних тенденцій в органах ДАІ України. Слід визнати і той факт, що в організації самої кадрової роботи службових органів ДАІ МВС України має місце певна байдужість, неуважне ставлення до людей, до вирішення їхніх проблем, що є одним із чинників, які сприяють звільненню зі служби.
8. З метою подальшого підвищення ефективності боротьби з дорожньо-транспортним травматизмом необхідно з урахуванням місцевих умов та особливостей своєчасно вживати заходів реагування на зміну обстановки з аварійністю на автотранспорті та орієнтувати особовий склад на надання допомоги всім учасникам дорожнього руху, і особливо тим, хто потрапив у складне становище. Для усунення хабарництва серед службових осіб органів ДАІ на дорогах категорично заборонити безпідставні зупинки транспортних засобів та вимагання у водіїв документів, не передбачених чинним законодавством України. Повною мірою слід ефективніше застосовувати чинне законодавство України до керівників підприємств, які порушують правила, норми і стандарти у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Законодавство і нормативні матеріали
1. Конституція України. – К., 1996. – 80 с.
2. Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991 р. //Закони України. –1996.– Т.1.– 464 с.
3. Закон України “Про дорожній рух”// ВВР 1993, №31 Ст.338 із змінами, внесеними згідно із законами № 234/94-ВР від 10.11.1994 року; ВВР 1994, № 46, Ст.414, №557/Х1У (557-14) від 24.03.99 року; ВВР 1999 р. №19, Ст.173.
4. Закон УРСР "Про економічну самостійність Української РСР" // Закони України.– 1996.– Т.1.– 464 с.
5. Закон України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 р. // Закони України.– 1996.– Т.2.– 528 с.
6. Закон України "Про дію міжнародних договорів на території України" від 10.12.1991 р. //Закони України.– 1996.– Т.2. – 528 с.
7. Закон України "Про Президента України" від 6.07.1991 р. // Закони України.– 1996.– Т.2. – 528 с.
8. Закон України "Про громадянство України" від 8.10.1991 р. // Закони України.– 1996.– Т.2. – 528 с.
9. Закон України “Про міліцію” // ВВР 1991р. № 4, ст. 20 із змінами внесеними згідно із законами: ВВР 1992, № 36 , ст.526, 1993 р., № 11, ст.83, 1994 р., № 216, 1995 р. № 15, ст.102, 1999 р. №4, ст.35.
10. Закони України "Про Національну гвардію України" // Закони України.– 1996.– Т.2. – 528 С.
11. Закони України "Про прикордонні війська" // Закони України.– 1996.– Т.2. – 528 с.
12. Закони України "Про Збройні сили України" // Закони України.– 1996.– Т.2. – 528 с.
13. Закони України "Про оборону України" // Закони України.– 1996.– Т.2. – 528 с.
14. Закон України "Про міліцію". ВВР. 1991. № 4, ст.20 (із змінами, внесеними згідно із Законами № 2484-12 від 19.06.92.; ВВР.1992. № 36. Ст.526.; № 2932-12 від 26.01.93.; ВВР. 1993. № 11. Ст.83.; № 62/94-ВР від 28.06.94.; ВВР. 1994. № 26. Ст.216.; № 101/95-ВР від 14.03.95.; ВВР- 1995. № 15. Ст.І02. № З12-ХІУ /З12-14/ від 11.12.98).
15. Земельний кодекс України від 18.12.1990 // Закони України.– 1996.– Т.1.– 620 с.
16. Відомості Верховної Ради УРСР.–1989.– № 43.– 110 с.
17. Відомості Верховної Ради.– 1991.– № 4.– 111 с.
18. Відомості Верховної Ради.– 1993.– № 12.– 323 с.
19. Декларація про державний суверенітет України.– К.: Україна, 1991.– 35 с.
20. Декларація прав національностей України від 1.11.1991 р. // Закони України.– 1996.– Т.2. – 528 с.
21. Цивільний кодекс Української РСР. Цивільний процесуальний кодекс України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.– 1999.– № 1.– Ст.450.– 263 с.
22. Правила дорожнього руху України.– Вінниця, 1993. – 85 с.
23. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 341 “Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ” (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1919 (1919-99-п) від 18.10.99 // Відомості Верховної Ради.– 1999.– № 19.– 79 с.
24. Адміністративне законодавство // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. № 3, 1993 (із змінами та доповненнями 1994, 1996–1999 рр.). – 350 с.
25. Наставление по дорожно-патрульной службе Государственной автомобиль¬ной инспекции. – М., 1979. – 185 с.
26. Приказ МО СССР и МВД СССР от 24 августа 1972 г. № 173/237.– М., 1973.– 25 с.
27. Сборник Законов СССР (С3 СССР).– 1936.– № 36. – 251 с.
28. С3 СССР.– 1938.– № 42.– 358 с.
29. Сборник постановлений СССР (СП СССР).– 1963.– № 12. – 251 с.
30. СП СССР.– 1978.– № 20.– 128 с.
31. СП СССР.– 1988.– № 48.– Ст.41.– 132 с.
32. СП СССР.– 1989.– № 49.– Cт.12.– 130с.

ІІ. Архівні матеріали
33. Державний архів Міністерства внутрішніх справ України, ф.45, оп.2.
34. Державний архів Львівської області (ДАЛО), ф.Р-6, оп.2.
35. ДАЛО, ф.Р-221.
36. Центральний державний архів вищих органів влади України, ф.1, оп.1., спр.223.
37. Центральний державний архів громадських організацій України, ф.1. оп.24., спр.2.
38. Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАУЛ), Спр.1257.
39. ЦДІАУЛ, ф.859, Оп.1.
40. ЦДІАУЛ, ф.146. Оп.23.

IІІ. Періодичні видання
41. Голос України.– 1993.– 23 листоп.
42. Известия ВЦИК.– 1919.– 2 сентября.
43. Известия ВЦИК.– 1920.– 3 июня.
44. Известия.– 1985.– 30 мая.
45. Новини Закарпаття.– 1994.– № 48.
46. Правда Украины.– 1988.– 17 квіт.
47. Правда.– 1986.– 30 листоп.
48. Право України.– 1996.– № 4.– 96 с.
49. Право України.– 1998.– № 5.– 127 с.
50. Право України.– 1997.– № 8.– 96 с.
51. Робітнича газета.– 1993.– 18 серп.
52. Урядовий кур’єр.– 1993.– 2 листоп.
53. Урядовий кур’єр.– 1993.– 3 серп.
54. Урядовий кур’єр.– 1997.– 20 квіт.
55. Юридический вестник.– 1999.– № 1.– 145 с.

ІV. Спеціальна література
56. Антипенко М. Контрасти не на нашу користь // Сигнал.– 1998.– № 5.
57. Бабков В.Ф., Дивочкин О.А. Дорожные условия и организация движения. М., 1974. – 367 с.
58. Безпечні шляхи - проблема держави? (Бесіда з посадовими особами ГУДАІ) // Голос України.– 1993.– № 222.– 23 лист.– С.2–4.
59. Валовой Д. Экономика абсурдов и парадоксов.– Москва, 1991.– 182 с.
60. Верижников В.И., Макаров В.А. Действия инспектора дорожно-патрульной службы на месте дорожно-транспортного происшествия // Уч. Пос.– М., Мос¬ковс¬кая специальная средняя школа милиции МВД СССР; Информационный бюллетень ГАИ.- М.: ГУГАИ МВД СССР, 1987.– № 5. – 152 с.
61. Виноградовский В.М. Социально-политическая психология. – М., 1998.– 345 с.
62. Власюк О. Стабілізація економіки України: аналітична оцінка пріоритетів // Економіка України.– 1995. № 12. – 95 с.
63. Водіям автотранспорту про безпеку дорожнього руху. – Львів, 1997. –
23 с.
64. Волошин В. Зона відповідальності // Сигнал, 1995.– № 2. – С.3–5.
65. Все про ДАІ: Довідкове видання. Вінниця, 1997. – 186 с.
66. Все сотрудники российской ГАИ будут оснащены диктофонами с “фискаль¬ной” памятью // Автомобиль.– 1999.– № 13–14. – С.18–21.
67. Гавриляка А. А. Удосконалення управління у системі органів МВС // Право України, 1997.– № 8. – 96 с.
68. ГАИ – 60 лет: История, воспоминания, очерки /Авторы-сост. Н.А.Искрина, И.С.Храпов. – М., 1996. – 325 с.
69. Грошевий В.В. Удосконалення державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки. // Безпека дорожнього руху України. Науково-технічний вісник, 1999.– № 3 (4). – 120 с.
70. Гусаров С. Стратегічні напрямки роботи Державтоінспекції // Форпост. Часопис МВС України, 2001.– № 2. – 33 с.
71. Дагаєв Ю.О. Не загладжуючи гострі кути // Сигнал.– 2000.– № 5. – 45 с.
72. Дашкевич Я. Український народ і комунізм // Воля і Батьківщина. – 1996.–
№ 1.– 38 с.
73. Дегтярев И.Л., Трегубов В.Ф. Вместе с народом. Страницы истории Киевской милиции. – К., 1990. – 185 с.
74. Декілька запитань керівникові столичної ДАІ (інтерв’ю начальника УДАІ м.Києва полк.міл. А.О.Ікранова) // Автопрофи.– 1999.– № 22.
75. Денисов Р.И. Административный надзор в сфере дорожного движения.– М., 1981.– 270 с.
76. Довідник автомобільного туриста.- Львів, 1997.– 200 с.
77. Дорожно-патрульная служба ГАИ (организационные и правовые вопросы).– М., 1981.– С.37–49.
78. Дорожньо-транспортні пригоди в України (оперативна інформація за 12 місяців 1999 р.). – К., 2000.– № 5.– 65 с.
79. Дорожньо-транспортні пригоди в Україні за 2000 рік (оперативна інформація за 2000 р.). – К., 2001.– 56 с.
80. Жерондо К. Безопасность движения: прошлое, настоящее, будущее.– М., 1983.– 282 с.
81. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України.-Львів: НТШ, 1992.– 232 с.
82. Жулев В.И. Предупреждение дорожно-транспортных происшествий.– М., 1981.– 325 с.
83. Жулинський М. Українська національна ідея в ідеологічній системі державотворення // Голос України.– 1995.– 23 листоп.
84. З перших рук. Дорога, вулиця, обличчя // Сигнал, 1996.– № 2.– С.9–13.
85. Загородня З. У новонародженому тисячолітті Державтоінспекція дружитиме з водіями. // Вісник Державтоінспекції МВС України.– 2001.– № 1.– 48 с.
86. Звіт перед українським народом. Про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ України у 2000 році // Форпост. Часопис МВС України.– 2001.– № 1.– 33 с.
87. Информационный бюллетень ГАИ.– М.: ГУГАИ МВД СССР, 1986.–
№ 4.–С.46.
88. Іванишин А. Нова Україна чи нова колонія? // Голос України.– 1995.–
12 груд.
89. Історія держави і права України: Підручник.– У 2-х т. / За ред. В.Я.Тація, А.Й.Рогожина.– Т.2.– Кол. авт.: В.Д.Гончеранка, А.Й.Рогожина, О.Д.Святоцький та ін.– К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000.– 580 с.
90. Ковальчук Т., Коваль М. Основні чинники інфляції в Україні // Економіка України.– 1996.– № 4.
91. Ковезинцев В.В. Деятельность подразделений дорожного надзора Гос¬автинспек¬ции по совершенствованию условий движения (Учебное пособие).– М., 1981.– 186 с.
92. Колпаков В.К. Взаимодействие милиции и общественности в сфере право¬порядка.– К., 1993.– 154 с.
93. Коментарі до змін і доповнень, які внесені до правил дорожнього руху // Сигнал.– 1994, № 5–6.– С.7–0.
94. Корніюк В. Закон треба знати і поважати // Новини Закарпаття.– 1994.–
№ 48. – 52 с.
95. Коховський П. Алгоритм служби, або похвальне слово бюрократизму // Сигнал.– 1999.– № 6.– С.7–9.
96. Коховський П. Зміни до гіршого. Статистика автокатастроф в Україні // Сигнал.– 1994.– № 8.– С.6–7.
97. Кравченко Ю.Ф. Міліція України. – К., 1999.– 289 с.
98. Кравчук Л.Останні дні імперії… Перші роки надії.– К., 1994.– 224 с.
99. Кузнецов Л.А. Служба государственной автомобильной инспекции.– М., 1960.– 235 с.
100. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України: Навчальний посібник.– К.: Атіка, 2001.– 320 с.
101. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й., Глубіш М.І. Входження Галичини, Північної Буковини та Закарпаття до складу України (1939 – 1945 рр.).– Дрогобич, 1995. – 67 с.
102. Кучма Л. Виступ Президента України на сесії ООН // Голос України.– 1999.– 14 груд.
103. Лукінов І. Наслідки і перспективи ринкових перетворень в економіці України // Економіка України.–1995.– № 12.– 95 с.
104. Лукінов І. Проблеми теорії перехідного періоду: від командної до ринкової економіки // Економіка України.– 1996.– № 4.– 94 с.
105. Лукьянов В.В. Безопасность дорожного движения.– М., 1978.– 235 с.
106. Лукьянов В.В. ГАИ на посту. – М., 1976.– 95 с.
107. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. – Львів: Світ, 1995.– 247 с.
108. Малков В.Д. Планирование в управлении органами внутренних дел. – М., 1976.– 396 с.
109. Маринович М. Демократична ідея в Україні сьогодні // Демократія в Україні: минуле і майбутнє.– Київ: Український письменник, 1993.–
169 с.
110. Материалы Всесоюзного совещания-семинара по безопасности дорожного движения.– М., 1980.– 361 с.
111. Матківський В. Розставити крапки над “і” // Сигнал.– 1997.– № 9.– С.3–6.
112. Матковський В.В. Нові аспекти в діяльності Державтоінспекції // Без-пека дорожнього руху // Науково-технічний вісник.– 1999.– № 1.– 120 с.
113. Мелащенко В. Конституційне право України. – Київ: Вентурі, 1994.– 239 с.
114. Міленін А.Л. Правосвідомість учасників дорожнього руху. Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Харків, 2001. – 20 с.
115. Міленін О. Друг водія – інспектор // Сигнал.– 2000.– № 5.– С.20–21.
116. Мотылев Я.С.. Значение комплексных планов профилактики в борьбе с преступностью. Выступление участников Всесоюзного совещания руково¬дящих работников органов внутренних дел по проблемам совершенствования профилактической службы аппаратов органов внутренних дел. М., 1974. – С. 106–116.
117. Недригайло В. Моральний клімат дороги. ДАІ: вчора, сьогодні, завтра // Сигнал.– 1994.– № 3–4.– С.4–7.
118. Организация деятельности дорожно-патрульной службы ГАИ: Учебное пособ. (Под ред. Проф. И.К.Шахриманьяна).– М., 1981.– 285 с.
119. Основні показники порушень ПДР за 2000 рік. – К., 2001.– 82 с.
120. Першочергове завдання – повернутися обличчям до людей. Нові підходи до оцінки діяльності підрозділів і окремих працівників Державтоінспекції України // Сигнал.– 1999.– № 3.– С.3–5.
121. Полвека на посту / УВД Киевского горисполкома, УГАИ. – К., 1986.– 123 с.
122. Політологія / Під редакцією О.Семківа. – Львів: Світ, 1993. – 239 с.
123. Правові аспекти приватизації в Україні: у 2-х т. /За загальн. ред. Ю.І.Єханурова.– К.: Юрид. вид-во “Руська правда”, 1996.– Т.2. – 202 с.
124. Практичний посібник з приватизації. – К., 1993.– 124 с.
125. Развадовский В. Деятельность милиции по обеспечению безопасности дорожного движения // Юридический вестник, 1999.– № 3.– С.39–41.
126. Рем И. Государственная система обеспечения безопасности дорожного движения.– М., 1984.– 156 с.
127. Сайфуллин Р. Управление в сфере обеспечения безопасности дорожного движеня. – М., 1989.– 289 с.
128. Сборник законов и материалов по работе ГАИ.– М., 1969.– 207 с.
129. Солозобов И.Е. Профилактика преступлений. Материалы к лекции. – М., 1978.– 195 с.
130. Солозобов И.Е. Профилактическая деятельность государственной автомо¬биль¬ной инспекции.– К., 1978.– 233 с.
131. Сочавский З.А. Опыт использования передвижного регистрационно-экза¬мена¬ционного пункта Госавтоинспекции // Материалы Всесоюзного совеща¬ния-семинара по безопасности дорожного движения.– М., 1979.– 305 с.
132. Субтельний О. Україна: історія.– Київ: Либідь, 1991.– 512 с.
133. Учреждения Западной Украины до воссоединения ее в едином Украинском Совет¬с¬ком социалистическом государстве: Справочник.– Ленинград, 1955.– 175 с.
134. Файоль А. Вчення про управління // Наука управляти: з історії менедж¬менту.– К., 1993.– 280 с.
135. Чорна п’ятниця і чорний жовтень. Головне управління ДАІ МВС України // Сигнал.– 1993.– № 1.– С.4–6.
136. Чорнобильська катастрофа в документах, фактах та долях людей / Коваленко В.І., Миколюк В.М., Ільчишин В.С., Черватюк В.Н.– К., 1996.– 242 с.
137. Шепа В., Харченко П. Росія: народ і держава // Голос України.– 1992.– 26 берез.
138. Шляховий В. Гра без правил // Сигнал.– 1994.– №11.– С.2–4.
139. Шляховой В. Украинская ГАИ, наконец, поворачивается лицом к води¬телю // Автомобиль.– 1999.– № 3–4.– 33 с.
140. Энциклопедия государства и права. М., 1929. – Т.1.– 423 с.
141. Юриста О.В. Міліція як суб’єкт правоохоронних відносин // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України.– 1998. – № 2.– С.210–216.