СТАНОВЛЕННЯ НОВОЇ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА
ФАКУЛЬТЕТ СОЦІОЛОГІЇ

На правах рукопису

ВАРЕНИЦЯ ВОЛОДИМИР АНТОНОВИЧ

УДК 321:331.105.6

СТАНОВЛЕННЯ НОВОЇ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

22.00.04. ― «Спеціальні та галузеві соціології»

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник
кандидат філософських наук, доцент
Андрющенко Аліса Іллівна

Харків 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...3
ВСТУП. 4
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади соціологічного аналізу проблеми
1.1. Поняття, сутність та функції соціального діалогу...16
1.2. Місце соціального діалогу в регулюванні трудових та соціальних відносин .......39

РОЗДІЛ 2. Міжнародний досвід та специфіка становлення нової моделі соціального діалогу в Україні.
2.1.Моделі соціального діалогу в європейських суспільствах......64
2.2. Особливості становлення нової моделі
соціального діалогу в Україні..91
2.3. Об’єктивні умови та суб’єктивні детермінанти розвитку нової моделі соціального діалогу в Україні111

РОЗДІЛ 3. Оптимізація управління розвитком нової моделі соціального діалогу.
3.1. Нормативно-правове забезпечення функціонування та розвитку соціального діалогу: напрямки удосконалення................................................131
3.2. Удосконалення структури управління системою соціального діалогу широкого формату ......150
ВИСНОВКИ ...173
ДОДАТКИ...182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..203

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГСВ Громадянська соціальна відповідальність
КВПУ Конфедерація вільних профспілок України
КСВ Корпоративна соціальна відповідальність
МОП Міжнародна організація праці
МКП Міжнародна Конфедерація праці
МБП Міжнародне Бюро праці
НГО Недержавні громадські організації
НФПУ Національний форум профспілок України
ПРМТУ Профспілка робітників морського транспорту України
ФПУ Федерація профспілок України
GRI - Global Reporting Initiative - Глобальнa Ініціативa зі звітності
CAF - Charities Aid Fundation - Основи благодійної допомоги
ISO - International Standart Organization - Міжнародна Організація Стандартів
TQM - Total Quality Management - Міжнародна організація стандартизації якості

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах глобалізації соціально-економічного простору поглиблюється вплив світової фінансово-економічної кризи на національну економіку, що загострює і без того складну ситуацію в Україні. Згортання виробництва, масові звільнення, поширення неповної зайнятості, зниження податкових відрахувань у бюджет веде до погіршення рівня і якості життя широких верств населення, поглиблення бідності, що сприяє накопиченню протестного потенціалу у суспільстві, зростанню соціальної напруженості, виникненню конфліктів. Посилюють актуальність означеної проблеми і негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи. Справа в тому, що під її впливом звужується соціальна база одного з головних суб’єктів системи соціального діалогу, а саме профспілок, основною функцією яких є захист трудових прав найманих працівників. Задачі профспілок, допомога яких потрібна не лише працюючим, а й багатьом представникам економічно-активного населення розширюються, що вимагає їх активізації діяльності в межах громадянського суспільства, представником якого вони є за своєю сутністю.
За таких умов стара модель соціального партнерства вузького формату, тобто система, що була спрямована на регулювання лише соціально-трудових відносин, виявилася обмеженою, не досить ефективною. Актуалізувалася потреба розширення діалогових технологій на регулювання не тільки трудових, але й соціальних відносин в широкому сенсі, де також загострюються соціальні протиріччя, накопичується соціальна напруженість.
Сьогодні реальна проблема полягає у наявності протиріччя між потребами суспільства у розвитку демократичних механізмів управління трудовими і соціальними відносинами, посилення впливу громадських об”єднань на соціальну політику держави і відсутністю відпрацьованих механізмів досягнення цієї мети.
Дослідницька проблема полягає у наявності потреби суспільства у функціонуванні системи соціального діалогу широкого формату і відсутністю теоретико-методологічних, методичних та практичних наробок досягнення означеної мети. В сучасних умовах актуалізується потреба у створенні такої соціальної інституції, яка могла б виступати регулятором не тільки трудових, але й соціальних відносин, відпрацюванні механізмів реальної участі представників недержавних громадських об’єднань в управлінні. Саме цю задачу спроможна вирішити система соціального діалогу широкого формату, адже вона створює умови для включення представників громадянського суспільства як суб’єктів цієї нової інституції.
Однак ці проблеми до теперішнього часу не привертали належної уваги науковців. Аналізу становлення та розвитку системи соціального діалогу в Україні приcвячені лише поодинокі публікації, відсутні роботи теоретико-методологічного, методичного та практичного характеру, які б комплексно, системно вивчали цю складну проблему.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Дослідженням актуальних соціально-економічних проблем постсоціалістичного періоду, вивченням як позитивних, так і негативних наслідків трансформаційних змін у пострадянському просторі займаються представники різних суспільних наук - соціологи, економісти, філософи, політологи, психологи.
Теоретичні основи розробки проблем соціального діалогу, як і соціального партнерства, були закладені в роботах М. Бахтіна, М. Бубера, Р. Буша, М. Вебера, Р. Гіргінова, Р. Дарендорфа, А. Здравомислова, Е. Льовінаса, А. Маршалла, О. Розенштока-Хюссі, К. Ясперса та ін.
Ролі соціального діалогу у вирішенні проблем розвитку та регулюванні соціально-трудових відносин, ринку праці в Україні присвячені роботи С. Бакуменка, Д. Богині, А. Колота, О. Лібанової, Т.Ляшенко, Г. Осового, Ю. Привалова, А. Рибака, В. Соболєва, А. Андрющенко, І. Дубровського та інших. Так, А. Колот досліджує трансформаційні процеси, які виникають у сфері соціально-трудових відносин, проблему оптимізації взаємодії між основними суб’єктами ринку праці - роботодавцями і найманими працівниками.
Інтерес викликають дослідження російських соціологів та економістів С. Бєлозерової, Н. Волчиної, Б. Гєнкіна, Р. Капелюшнікова, які безпосередньо присвячені питанням інституційних перетворень у сфері праці.
Трансформаціям у соціально-трудовій сфері в умовах глобалізації та становлення інформаційного суспільства приділяли увагу такі зарубіжні теоретики як Д. Белл та М. Кастельс.
Розробкою методологічних основ концепції соціального партнерства як виду соціальної взаємодії суб'єктів сучасних ринкових відносин, його категоріального апарату займаються М. Баглай, М. Гриценко, Р. Задорожний, В. Кисельов та ін.
Аналізу сутності та змісту, принципів функціонування системи соціального партнерства присвячені роботи Л. Гордона, Є. Клопова, А. Здравомислова, А. Крестьянінова та інших.
Вивченню ролі і функцій соціального партнерства як ефективного інструменту соціальної політики і управління, його місця в механізмі регулювання соціально-трудових відносин серйозну увагу приділяють Л. Гордон, Н. Данакін, Л. Дятченко, П. Дракер, В. Смольков, Р. Семігин, В. Сперанський та ін.
Аналізу взаємодії суб'єктів системи соціального партнерства, характеристиці їх статусних позицій, предмету партнерської взаємодії, специфіки механізмів регулювання соціально-трудових відносин, моделей останнього присвячені роботи Ф. Гайнулліної, М. Лушнікова, Е. Мачульської, В. Можаєва, Р. Мура, В. Сіренко, А.Федуліна, Ф. Хофферста, А. Андрющенко, І. Дубровського.
Сьогодні дослідження проблем соціального діалогу та партнерської взаємодії здійснюється за двома напрямками: в контексті постіндустріальних тенденцій і в аспекті ринкової трансформації інверсійного типу. За першим напрямком тему соціального діалогу розробляли В. Іноземцев, Й. Метцнер, О. Тоффлер, Л. Турроу, Й. Хентце, О. Уільямсон, Ф. Фукуяма та ін. Другому напрямку присвячено роботи М. Волгіна, В. Геєця, С. Горбунової-Рубан, Г. Задорожного, Д. Карпухіна, Д. Катульського, Б. Кваснюка, А.Кінаха, М. Кіма, О. Ковриги, А. Колота, Л. Костіна, Д. Львова, В .Майєра, А. Нестеренка, В. Новікова, О. Петроє, В. Радаєва, І. Саханя, В. Смоловика, Л. Шевченко, С. Українця та ін.
Проблемам соціального діалогу як соціальної взаємодії присвячені роботи українських соціологів А. Андрющенко, Н. Балабанової, І. Дубровського, В. Жукова, М. Саппи.
Проблеми трансформації сучасного суспільства, аналіз особливостей стратифікаційних процесів, зміни соціальної структури, механізмів стабілізації соціально-трудових відносин відображені в дослідженнях А. Дмитрієва, Т. Заславської, Л. Косалса, З. Малма, В. Радаєва, Р. Ривкіної, М. Шабанової, В.Ядова та інших. Серед українських дослідників слід відзначити роботи А. Андрющенко, О. Куценко, Б.Нагорного, В. Пилипенка, І. Попової, С. Приходько, Л. Хижняк, О. Якуби.
Проміж зарубіжних дослідників, які займались проблемою інституційних перетворень у соціальній та економічній сферах, слід відмітити також представників інституційної школи Г. Беккера, який досліджував проблеми людської поведінки та соціальних відносин з позиції економічної науки та роботи неоінституціоналістів Е. Гідденса, Р. Кроуза, Д. Норта та Т. Бернса, який займався вивченням механізмів виникнення та підтримки правил поведінки у трудовій сфері.
Варто відмітити, що теоретико-методологічне осмислення цих проблем недостатнє. Методологічні, методичні і практичні аспекти застосування діалогових відносин на загальнонаціональному, регіональному і локальному рівнях дотепер не одержали необхідного розвитку.
Актуальність та недостатня вивченість відзначених проблем визначили вибір теми дисертаційної роботи, мету і задачі дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Обраний напрям дослідження пов’язаний з держбюджетними та госпрозрахунковими темами кафедри соціології управління та соціальної роботи соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, які проводилися протягом 1996-2009 років. Це такі теми як «Система соціального захисту населення в Україні: концептуальні засади створення та реальний стан. Соціологічний аспект аналізу» (№2-10-98), «Соціальний захист найбільш уразливих груп населення в Україні» (№2-10-00), «Трансформація соціально-трудових відносин і задачі профспілок в Україні» (№1-01-09), «Типова методика експертизи стану соціально-трудових відносин, розробка механізмів попередження конфліктів» (№29-08, №28-09). Тема дисертації пов’язана також з дослідженнями, які проводилися факультетом соціального управління Академії праці та соціальних відносин (м. Київ) в межах Тасіс-проектів «Соціальне партнерство в Україні», «Соціальний захист в Україні», «Бідність в Україні» за участю автора.
Мета дослідження концептуальне обгрунтування нової моделі соціального діалогу відповідно до сучасного стану трудових і соціальних відносин, уточнення теоретико-методологічних уявлень щодо поняття та сутності системи соціального діалогу широкого формату, вивчення механізмів її функціонування, визначення шляхів подальшого розвитку.
- дослідити розвиток концепції соціального діалогу в науковій літературі;
- дати теоретико-соціологічне пояснення явищу соціального діалогу як засобу вирішення конфліктних ситуацій;
- проаналізувати зарубіжний та вітчизняний досвід реалізації діалогових технологій, розглянути їх моделі;
- розкрити особливості становлення нової моделі соціального діалогу в Україні;
- визначити об’єктивні умови та суб’єктивні детермінанти розвитку нової моделі соціального діалогу в Україні;
- сформулювати напрямки подальшої інституціоналізації соціального діалогу широкого формату;
- дослідити шляхи опимізації соціального діалогу як організаційної системи.
Об’єктом дослідження виступає соціальний діалог як соціальне явище.
Предметом дослідження є становлення нової моделі соціального діалогу як інноваційного механізму регулювання трудових і соціальних відносин, розбудови громадянського суспільства.
Методи дослідження. В дисертаційній роботі були використані загальнонаукові методи пізнання, а саме: на основі системного підходу побудована модель соціального діалогу широкого формату. Соціологічні методи (масове і експертне опитування, вторинний аналіз соціальної статистики) використано для збору і аналізу первинних даних з питань сучасного стану соціально-трудової сфери і діалогових відносин в Україні.
Емпіричну базу дослідження складають матеріали моніторингових досліджень проблем трансформації трудової і соціальної сфер українського суспільства, реального стану системи соціального діалогу, проведених різними науковими центрами, зокрема, Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна та Академії праці і соціальних відносин (Київ) протягом 2000-2009 років.
Теоретико-методологічна база дослідження складається з розробок класиків соціології, в дисертації використаний поліпарадигмальний підхід. Розробка концепції системи соціального діалогу широкого формату здійснена на основі системно-діяльнісного підходу та неоконфліктологічної парадигми.
Конфліктологічний та неоконфліктологічний підходи розширили рамки дослідницького поля, дали можливість виявити і проаналізувати дестабілізуючі фактори, що призводять до соціальної напруженості у суспільстві, чинники соціальних конфліктів, визначити механізми інституціоналізації і легітимізації конфліктів шляхом впровадження діалогічних технологій взаємодії головних суб’єктів. Системний підхід використовувався для соціологічної інтерпретації нової моделі соціального діалогу.
Система соціального діалогу широкого формату розглядається в даному дослідженні як соціальний інститут, що сприяє гармонізації інтересів соціальних суб’єктів, запобіганню та вирішенню конфліктів у трудовій і соціальній сферах легітимними, цивілізованими засобами.
Наукова новизна дослідження полягає в наступному:
вперше:
- розроблена нова модель соціального діалогу (широкого формату), яка, по-перше, має універсальний характер і може застосовуватися не тільки в економічній, а і у соціальній сфері, по-друге, суб’єктами якої виступають представники трьох секторів суспільства держави, бізнесу і неурядових громадських об’єднань, по-третє, є механізмом реалізації конституційних прав громадян «брати участь в управлінні державними справами» (ст.38) і об’єднуватися у «громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних інтересів» (ст.36);
- уведено поняття ситуативного соціального діалогу як спонтанної відповіді на виклик певного соціального конфлікту і запропоновано шляхи інституціоналізації моделі подібних тимчасових соціальних конструкцій;
удосконалено:
- механізм організації переговорного процесу в рамках соціального діалогу шляхом обґрунтування доцільності надання статусу асоційованого членства тим суб’єктам, які за формальними критеріями не мали представництва в системі діалогу;
набули подальшого розвитку:
- принцип паритету як основи соціального діалогу шляхом його потрактування не тільки з точки зору механічної рівності кількості осіб, що приймають участь у переговорному процесі з кожної сторони, але і в аспекті формалізованої рівності сторін;
- формулювання і зміст функцій соціального діалогу пізнавальної, регулюючої, консолідуючої, контролюючої, прогностичної.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у практичній діяльності суб’єктів системи соціального діалогу, підвищенні активності і соціальної відповідальності суб’єктів діалогової взаємодії, можливостей розширення участі представників трьох секторів у виробленні та реалізації соціально-значущих управлінських рішень, розробці актуальних антикризових програм. Матеріали дослідження стануть у нагоді у викладанні спеціальних соціологічних курсів, таких як «Соціологія організацій», «Соціологія праці», «Соціологія управління», «Соціальна політика», «Соціальний захист», «Менеджмент соціальної сфери» тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до проблеми соціального діалогу. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором особисто і є його теоретичним і практичним внеском у розвиток соціологічної науки. З опублікованих у співавторстві наукових працях в дисертації використані тільки власні ідеї та розробки.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї концепції соціального діалогу широкого формату були апробовані на 15 наукових конференціях та круглих столах:
- Національній науково-практичній конференції «Принципи свободи асоціацій щодо ведення колективних переговорів, укладення колективних договорів і угод всіх рівнів та процедури вирішення колективних трудових спорів». МБП, Проект технічного співробітництва «Україна: сприяння реалізації основних принципів та прав у світі праці». Київ-Лютіж, 31 січня 2003 р.;
- Міжнародній науково-практичній конференції «Соціальний діалог на галузевому рівні у країнах - майбутніх членах ЄС». МБП, Проект технічного співробітництва «Україна: спряння реалізації основних принципів та прав у світі праці». Київ, 14 лютого 2003 р.;
- Національному тристоронньому семінарі «Шляхи підвищення ефективності колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин на галузевому рівні». МБП, Проект технічного співробітництва «Україна: сприяння реалізації основних принципів та прав у світі праці». Київ, 11 квітня 2003 р.;
- Національній науково-практичній тристоронній конференції «Актуальні проблеми розвитку соціального партнерства в Україні та підвищення ефективності ведення колективних переговорів на регіональному рівні». Національна Рада соціального партнерства при Президентові України, Міністерство праці та соціальної політики України. Київ, 13 травня 2004 р.;
- Круглому столі «Уряд та громадянське суспільство - соціальне партнерство, ефективна взаємодія». Кабінет Міністрів України. Київ, 8 вересня 2004 р.;
- Круглому столі «Правові і практичні аспекти діяльності організацій роботодавців». МБП, Проект технічного співробітництва «Україна: сприяння реалізації основних принципів та прав у світі праці». Київ, 26 жовтня 2004 р.;
- Міжнародній конференції «Харківські соціологічні читання». Соціологічний факультет Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Харків, 24-25 листопада 2004 р.;
- П'ятому міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування». ХаРРІ НАДУ при Президентові України. Харків, 23 лютого 2005 р.;
- Міжнародній науково-практичній конференції «Вибори Президента України - 2004: проблеми забезпечення виборчих прав громадян України». ВГО «Фонд сприяння демократичним виборам». Київ, 25 лютого 2005 р.;
- Круглому столі «Ефективна модель соціального діалогу - вирішальний фактор розбудови громадянського суспільства: сучасний стан, проблеми і перспективи законодавчого та інституціонального забезпечення». Національна Рада соціального партнерства при Президентові України, Міжнародне Бюро Праці. Київ, 14 квітня 2005 р.;
- Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення». НАДУ при Президентові України. Київ, 31 травня 2005 р.;
- Круглому столі «Законодавче закріплення основ ведення соціального діалогу в Україні». Міжнародне Бюро Праці. Київ, 11 травня 2006 р.;
- Круглому столі «Девіантна поведінка: соціологічний, психологічний, юридичний аспекти». ННІПЕС ХНУВС. Харків, 16 квітня 2008 р.;
- Науково-практичній конференції «Соціальна політика та соціальний захист в Україні». Донецький державний університет управління. Донецьк, 26 лютого 2009 р;
- Науково-практичній конференції «Девіантна поведінка: соціологічний, психологічний та юридичний аспекти». ННІПЕС ХНУВС. Харків 14 березня 2009 р.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 12 наукових публікаціях. Серед них:
1. Варениця В.А. Соціальне партнерство шлях до злагоди / В.А. Варениця К.: Проект Міжнародної організації праці Україна: сприяння реалізації основних принципів та прав у світі праці” 2003. С. 23-45
2. Варениця В.А. Соціальне партнерство в Україні: етапи становлення і сучасний стан [Социальное партнерство и профсоюзная работа: современный опыт] / В.А. Варениця. Харьков: ТОВ «Реал».- 2004. - С. 22-39
3. Варениця В.А. Соціальне партнерство: його роль і значення в розбудові громадянського суспільства // Задоволення соціальних потреб населення як умова підвищення довіри до влади / О.В. Бутиліна, Є.Ф. Глухачов, Т.Б. Хомуленко, С.М Клімова та ін./ [за заг. ред. Є.Ф. Глухачова].- Харків: Видавництво ХарРІ «Магістр». - 2005.- C.123-127
4. Варениця В.А. Соціальне партнерство як фактор вдосконалення виборчих процесів: Збірка матеріалів міжнародної науково-практичної конференції «Вибори Президента України - 2004: проблеми забезпечення виборчих прав громадян України»; ВГО «Фонд сприяння демократичним виборам» / В.А. Варениця. Київ: 2005. с.244-248
5. Варениця В.А. Проблеми інституціалізації соціального партнерства та шляхи розвитку громадянського суспільства. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення». Київ: НАДУ при Президентові України / В.А. Варениця.- 2005.- Т.ІІ. - с.246-248
6. Варениця В.А. Матеріали круглого столу «Ефективна модель соціального діалогу - вирішальний фактор розбудови громадянського суспільства: сучасний стан, проблеми і перспективи законодавчого та інституціонального забезпечення». Національна Рада соціального партнерства при Президентові України, Міжнародне Бюро Праці / В.А. Варениця. Київ, 14 квітня 2005 р.
7. Варениця В.А. Національна рада соціального партнерства: етап реформування / В.А. Варениця // Бюлетень Національної служби посередництва та примирення (офіційне виробничо-практичне науково-інформаційне видання). 2005. - № 12. с.36-39
8. Вареница В.А. Диалоговые технологии как инновационный механизм преодоления системных девиаций. Материалы круглого стола «Девіантна поведінка: соціологічний, психологічний, юридичний аспекти» / В.А. Варениця. - Харків: ХНУВС, 16 квітня 2008 р.- С. 24-27
9. Варениця В.А. Діалогові форми управління в мінімізації соціальних ризиків. Матеріали науково-практичної конференції «Девіантна поведінка: соціологічний, психологічний, юридичний аспекти» 14 березня 2009 р. / В.А. Варениця. - Харків: ХНУВС с.143-145
10.Варениця В.А. Соціальний діалог ідея чи технологія? / В.А. Варениця // Вестник МСУ.- 2009.- Т.ІІ, №2.- С.3-5
11.Варениця В.А. Розвиток теорії і практики соціального партнерства в контексті корпоративізму. Збірка наук. праць Донецького державного університету управління / В.А. Варениця. - Донецьк: Східний видавничий дім.- 2009. с.111-117
12.Варениця В.А.Соціальний діалог: громадянське суспільство і демократія співучасті / В.А. Варениця // Право і безпека. 2009, № 2.- С.192-196
Три публікації вміщено у виданнях, які віднесені ВАК України до числа фахових за напрямком «соціологія».
Структура дисертації. Дисертація містить вступ, три розділи, список використаних джерел та додатки. Обсяг основної частини дисертації 180 с., табл.12, рис. 14. Список використаних джерел (298 найменувань) займає 26 сторінок. Додатки розміщені на 21 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

Вивчення нової моделі системи соціального діалогу, а саме упорядкованої, на основі принципу паритету, діалогової взаємодії держави, організацій роботодавців та інститутів громадянського суспільства, свідчить про актуальність проблеми, яка виступає предметом дослідження.
Доцільність реалізації соціологічного підходу визначається широкими можливостями концепції, яка дозволяє проаналізувати проблему на теоретико-методологічному, спеціально-соціологічному і конкретно-соціологічному рівнях.
У першому розділі розв’язуються наступні дослідницькі завдання.
По-перше, викладено «наукову історію» соціального діалогу, розвиток цієї ідеї у просторі та часі, відображення її у науковій літературі різного спрямування.
По-друге, робиться спроба розвинути теоретико-соціологічні уявлення щодо соціального діалогу на грунті системної і неоконфліктологічної парадигм, в межах яких вдалося розглянути різні підходи до аналізу соціального діалогу, уточнити систему понять, що дозволило розкрити його сутність і функції в регулюванні як трудових, так і соціальних відносин. Аналіз різних концептуальних підходів дозволив визначити парадигми, в рамках яких була розроблена соціологічна коцепція удосконалення управлінням системи соціального діалогу та визначити функції соціального діалогу. Одночасно визначені та уточнені формулювання сутності ключових понять, якими ми оперуємо у дисертаційному дослідженні.
Безросередньо до категорії соціального діалогу відноситься категорія громадянського суспільства, як сфера самореалізації людей (як у статусі вільних індивідів, так і у вигляді добровільних об'єднань громадян), захищена відповідними правовими нормами від будь-яких односторонніх регламентацій їх діяльності з боку держави та її органів.
В авторській інтерпретації, основний принцип соціального діалогу паритет, розглядається як упорядкована чи формалізована рівність соціальних суб’єктів, які займають різні статусні позиції у соціальній ієрархії, що є основою реальної нерівності. Отже, формалізована рівність розглядається як передумова розвитку і функціонування системи соціального діалогу широкого формату.
На основі паритету грунтуються відносини у системах соціального діалогу, тобто у практичній площині, де представниками різних соціальних груп відбувається спільне вирішення актуальних для тієї чи іншої соціальної системи проблем.
У другому розділі соціальний діалог розглядається як соціальне явище в його сучасному розумінні і розвиток систем реалізації діалогу у практичній площині - від перших ідей та спроб вирішувати трудові суперечності на якісно новій основі, до сучасних розвинених форм, що свідчить про появу специфічної соціальної інституції.
Також доповнено історико-соціологічний аналіз зазначених явищ розглядом деяких національних моделей соціального діалогу, що свідчать про необхідну гнучкість форм застосування загальних принципів та ідей стосовно конкретних регіональних і національних умов, проаналізовано структуру суб'єктів системи соціального діалогу, предмет і моделі соціально-партнерських відносин як у сфері праці, так і в соціальній сфері. Зазначено, що соціальна, економічна чи політична динаміка ініціює розвиток форм діалогової взаємодії як убік поширення функцій, так і убік поширення суб’єктної бази.
Розкриваючи особливості становлення діалогової моделі в Україні, звернено увагу на деформації в цій сфері, аналізуються причини, що утрудняють формування і нормальне функціонування системи соціального діалогу. Негативні процеси в цій сфері виступають безпосередніми чинниками, що перешкоджають її формуванню як регулятора трудових і соціальних відносин, нормалізації взаємодії між головними суб'єктами роботодавцями і найманими працівниками та залучення до участі інститутів громадянського суспільства, перш за все, неурядових громадських організацій соціальної спрямованості.
В розділі надається характеристика етапів становлення діалогових відносин в Україні, передусім у сфері праці, історичні передумови розвитку системи соціального діалогу широкого формату. Основна увага приділяється виявленню труднощів її становлення в умовах транзитного суспільства. Отже, актуальність розвитку цієї інституції та її впровадження у соціальну практику визначається функціями соціального діалогу як соціального явища, та цільовими установками системи соціального діалогу задоволення соціальних потреб суспільства з урахуванням групових, корпоративних і національних інтересів. Доведено, що це можливе за умов поширення формату, тобто залучення до системи широкого кола організацій, що представляють третій сектор або інститутів громадянського суспільства.
Окремо розглянуті об’єктивні умови та суб’єктивні детермінанти, що впливають на становлення і розвиток нової моделі соціального діалогу. Окрім негативних наслідків у сфері праці, зниження рівня та якості життя населення України, які спричинені світовою фінансово-економічною кризою, в розділі розглядаються фактори, що є наслідком управлінської кризи, тобто невідповідного реальній ситуації розподілу повноважень суб’єктів системи соціального діалогу, порушення принципу паритету у відносинах між ними. Це стосується, передусім, профспілок як організації, що має атрибутивні ознаки соціального інституту, чітку вертикальну і горизонтальну структуру, апробоване правове поле, широку соціальну базу.
Проте, сьогодні профспілки фактично виведені за межі відносин діалогу внаслідок низки суб’єктивних факторів неконсолідованості профспілкового руху, консервативності, неурахування в своїй діяльності характеру змін у трудовій сфері. За умови їх подолання ця організація може стати тією інституцією, яка, використовуючі свій потенціал, залучає інші НГО до участі у системі соціального діалогу.
У третьому розділі аналізуються специфіка нормативно-правового забезпечення та механізми управління системою соціального діалогу широкого формату і пропонуються напрямки їх удосконалення в Україні. Відзначається певний рівень розробленості нормативно-правової бази соціального діалогу і, разом з тим, звертає увагу на те, що вона не відповідає вимогам часу. Це відбувається, переважно, через відсутність оптимального законодавства щодо функціонування системи соціального діалогу широкого формату, відпрацьованих механізмів управління останньою.
У розділі підкреслюється необхідність адаптації чинного законодавства до міжнародних стандартів, які прийняті в країнах ЄС. Одним з реальних кроків досягнення цієї мети може стати прийняття нового Трудового кодексу України, внесення змін та доповнень до чинних законів України, які регулюють соціальну і трудову сфери. Наявність Законів України «Про колективні договори та угоди», «Про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та КЗОП України не вирішують нагальних проблем. Новий Трудовий кодекс, робота над яким розпочалась ще у 1994 р. до теперішнього часу не прийнятий. Це призводить до підвищення рівня соціальної незахищеності працюючих, зростання кількості порушень трудових прав, поширення практик зниження можливостей захисту соціально-економічних інтересів та прав найманих працівників, накопичення протестного потенціалу внаслідок заборгованості із заробітної плати, поширення звільнень, низького рівня оплати праці, несправедливого розподілу доходів, невиконання положень колдоговорів та угод тощо. В свою чергу, це призводить до зниження продуктивності праці, низької трудової та соціальної активності; укріплення недемократичних відносин у трудовій та соціальній сферах; тіньових економічних відносин тощо.
Отже, є низка проблем у нормативно-законодавчому забезпеченні діалогової взаємодії. По-перше - принципові розбіжності у законодавчих актах щодо участі громадських структур у діалоговій взаємодії. Так, у статті 10 Закону України «Про об’єднання громадян» визначаються лише загальні позиції щодо відносин об’єднань між собою, у статті 13 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» лише декларуються зобов’язання держави щодо підтримки діяльності профспілок без визначення конкретних механізмів її забезпечення і лише у статті 17 Закону України «Про організації роботодавців» конкретно та повно визначені можливості та зобов’язання організацій роботодавців у сфері соціального партнерства, деталізуються рівні, на яких відбувається партнерська взаємодія.
По-друге, відсутнє право об’єднань громадян на законодавчу ініціативу, що призводить до усунення їх від участі у розробці та прийнятті правових акцій, практично вони виводяться за межі діалогових відносин.
По-третє, законопроект «Про соціальний діалог в Україні» звужує представництво профспілок, обмежуючи їх лише Федерацією профспілок України без залучення так званих «альтернативних профспілок», які, за даними Міжнародної Конфедерації праці об’єднують близько двох мільйонів працівників.
Виходячи з цього, обґрунтовується необхідність: а) конкретизації правової бази функціонування системи соціального діалогу широкого формату, його рівнів, сторон та суб’єктів; б) приведення нормативно-правової бази соціального діалогу у відповідність міжнародним нормам і соціальним стандартам, тобто створення системи залучення НГО до процесу формування і реалізації соціальної політики.
Аналіз правового поля функціонування системи соціального діалогу широкого формату (або нової моделі) свідчить про недостатню проробленість правового забезпечення процедурних аспектів участі суб’єктів в діяльності представницьких органів. Якщо права і обов’язки представників роботодавців чітко визначені, то функції держави та її виконавчих органів, особливо стосовно громадських організацій, носять декларативний характер. Саме тому, на думку автора, потребують уточнення положення статей Законів України «Про об’єднання громадян», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в яких би за аналогією з Законом«Про організації роботодавців», були б конкретизовані означені положення.
Аналізуючи процес становлення та функціонування системи соціального діалогу широкого формату, автор робить висновок, що одним з детермінант її ефективності виступає рівень відпрацьованості механізмів управління останньою.
Серед чинників, що знижують репрезентативність цієї інституції, є невідпрацьованість механізмів розширення кола суб’єктів за рахунок представників «третього сектору». На сьогодні система соціального діалогу продовжує регулювати переважно трудові відносини. Від НГО в роботі соціально-економічних рад беруть участь лише профспілки. Але, за останнє десятиліття соціально-діалогова взаємодія напряму розвивається між окремими громадськими організаціями та різними гілками влади, минуючи цю організацію. Тобто утвердження нової моделі робить лише перші кроки за рахунок впровадження технології соціального замовлення.
У зв’язку з цим виділяються наступні напрямки удосконалення управління цією інституцією. По-перше, це відпрацювання управлінських механізмів залучення представників НГО різних напрямів діяльності до участі соціально-економічних рад. З цією метою слід більше уваги приділяти створенню соціально-економічних рад на місцевому рівні (місто, район, селище) з обов’язковим залученням до їх діяльності представників органів місцевого самоврядування та НГО. Соціально-економічні ради в кризових умовах мають взяти на себе залучення представників трьох секторів для удосконалення антикризових програм, запропонованих державними органами влади, що дасть можливість урахувати потреби та інтереси широких верств населення. Першочергову увагу слід приділяти зниженню негативних соціальних наслідків кризових явищ. Необхідним є підвищення рівня соціальної відповідальності усіх суб’єктів діалогової взаємодії за виконання прийнятих рішень та зобов’язань.
Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:
1. Теоретико-методологічний аналіз проблеми дозволив уточнити соціологічну концепцію соціального діалогу. Соціальний діалог являє собою взаємодію соціальних суб’єктів, яка передбачає їх співпрацю на принципі паритету, що дає можливість розв'язання суперечностей шляхом узгодження інтересів.
2. Діалог як соціальна взаємодія представників різних соціальних груп, що займають нерівні статусні позиції передбачає наявність певних принципів, правил їх спілкування, взаємного обміну інформацією, результатами своєї діяльності. Таким чином, діалог передбачає наявність відпрацьованих механізмів, що забезпечують можливість консенсусу в досягненні соціально-значущої мети.
3. Принцип паритету як основа соціального діалогу дозволяє забезпечити формалізовану рівність соціальних суб’єктів, що займають різні статусні позиції, мають неспівпадаючи, а іноді протилежні інтереси, тобто знаходяться в стані фактичної нерівності.
4. Аналіз соціального діалогу дозволяє визначити такі його функції: пізнавальну, яка проявляється у поглибленні знань стосовно проблеми, що необхідно вирішити, можливостей розглядати її з різних точок зору; регулюючу - в процесі обміну відбувається зближення позицій сторін, через яке можливе знаходження загальної соціально-значущої мети більш високого порядку; консолідуючу - спільне вироблення загальних дій шляхом взаємних поступок, узгодження інтересів створює можливість консолідації, що знижує соціальну напруженість та врівноважує відносини соціальних суб’єктів; контролюючу - у процесі спільних дій, кожна зі сторін приймає на себе певні зобов'язання, міру відповідальності та право контролю за виконанням домовленостей, що забезпечує ефективність реалізації спільно ухваленого рішення; прогностичну - визначення тенденцій розвитку відносин між основними суб'єктами соціальної взаємодії, що може дозволити інституціональна система соціального діалогу.
5. Соціальний діалог розглянуто в роботі як універсальний механізм регулювання відносин в будь-якій сфері суспільного життя. Обгрунтовано доцільність діалогової взаємодії представників трьох секторів з метою спільного вирішення соціальних проблем.
6. Аналіз зарубіжного досвіду становлення та розвитку соціального діалогу дозволив автору проаналізувати існуючі моделі та визначити тенденції розвитку цієї інституції, якщо історично ця система сформувалась як інституція, що регулює трудові відносини, то сьогодні діалогові технології починають використовуватись для регуляції не тільки трудових, а й соціальних відносин.
7. Проаналізовано становлення нової моделі соціального діалогу в Україні, дано її розгорнуту характеристику, визначено об’єктивні умови та суб’єктивні фактори, що детермінують її подальший розвиток. Серед об’єктивних чинників автор виділив і детально проаналізував правові та управлінськи механізми, намітив шляхи усунення недоліків та оптимізації управління системою соціального діалогу широкого формату.
8. Як один з факторів ефективності системи соціального діалогу широкого формату, або її нової моделі, визначено розбудову громадянського суспільства через залучення його елементів до діалогової взаємодії.
В цілому, запропонова модель системи соціального діалогу є робочою, процес апробації довів, що вона може бути використана на практиці. Але в результаті дослідження було з’ясовано, що досліджувана проблема потребує подальшого більш детального вивчення. Зокрема, необхідна уніфікована методика виміру відносин діалогу, для того щоб охопити широкий спектр факторів, які впливають на нього.
Ми вважаємо, що така методика має бути посилена методами якісного аналізу, що надасть можливость ретельно аналізувати структурні елементи системи соціального діалогу та більш точно виміряти рівень та основні показники його стану. Результатом цієї роботи має стати така методика, що дозволить не тільки виміряти даний феномен, але й визначити закономірності його функціонування, а також спрогнозувати розвиток на всіх рівнях суспільної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрусишин Б. У пошуках соціальної рівноваги / Андрусишин Б. К.: Федерація професійних спілок України, 1995. 192 с.
2. Андрющенко А. Система соціального партнерства як інститут регулювання трудових відносин в Україні / А. Андрющенко, І. Дубровський Х.: Реал, 2004. 175 с.
3. Андрющенко А. Відповіді у минулому? Соціальне партнерство в Україні має певні історичні корені / А. Андрющенко, І. Дубровський // Профспілки України. 2005. № 2. С. 77-79.
4. Андрющенко А. Соціальна відповідальність: теоретико-методологічний аспект аналізу / А.Андрющенко, І. Рябець // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи».- 2009.- № 844. С. 133-135
5. Анхайер Л. Появляющийся сектор. Новые данные / Л. Анхайер, К. Гельмут, М.Лестер, М. Соломон // О взаимодействии третьего сектора с государственными органами в сфере социальной политики. М.: Наука, 1999 2000. С. 89 91
6. Аргументація на користь дотримання стандартів праці // Українська мережа Глобального Договору [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.globalcompact.org.ua/UA/about/what
7. Аристотель. Политика: в 4 т. / Аристотель М.: Мысль, 1983.,Т. 4 832с.
8. Арон Р. Етапы развития социологической мысли [под об. ред. С. Гуревича.] / Р.Арон. - М.: «Прогресс» - «Политика», 1992.- 373 с.
9. Арсеенко А. Социально-экономический механизм регулирования трудовых отношений (на примере США, Канады, Великобритании) / А. Арсеенко -К.: Наукова книга, 1995.- 184с.
10. Афанасьев В. Социальный менеджмент: Учебник / В. Афанасьев, М. Баглай, А. Беляев .- М.: ЗАО Базнес-школа «Интел-синтез», 1999. 384 с.
11. Бакиров В. Ценностное сознание и активизация человеческого фактора / В. Бакиров Харьков: Издательство при ХГУ Издательского объединения «Вища школа», 1988. 152 с.
12. Бакуменко С. Соціальне партнерство на ринку праці України: Навчальний посібник / С. Бакуменко, В. Данюк, Ю. Маршавін К., 1998. 152 с.
13. Балабанова Н. Соціальний діалог як суспільне явище (соціологічний аспект аналізу): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соц. наук: 22.00.07 / Н.Балабанова - Харків, 2000.- С.5-8
14. Балабанова Н.Роль диалога в механизме разрешения социальных противоречий в условиях социо-структурных изменений общества / Н.Балабанова // Сборник научных работ. Харьковские социологические чтения.- 1998: - Харьков: УЭПП «Радар», 1998.- С. 170-174
15. Балабанова Н. Социальный диалог. Социальное партнерство. Социальное государство / Н. Балабанова, В. Жуков, В. Пилипенко. К.: Академия труда и социальных отношений Федерации профсоюзов Украины.- 2002.- 189 с.
16. Бандурка А. М., Друзь В.А. Конфликтология: Учебное пособие для вузов. Харьков: Университет внутренних дел, 1997. 356 с.
17. Беккер Г. Современная социологическая теория в ее преемственности и развитии / Г. Беккер, А. Босков А..- М.: Прогресс, 1991. 893 с.
18. Берест Р. Нариси історії профспілкового руху в Західній Україні 1817-1939 рр. / Р. Берест - Дрогобич, 1995.- 128с.
19. Берталанфи Л. Общая теория систем: критический обзор / Л. Берталанфи // Исследование по общей теории систем. - М.: Прогресс, 1969. С 21.
20. Биггарт Н. Социальная организация и экономическое развитие / Н. Бигарт // Экономическая социология: Новые подходы к институциональному и сетевому анализу. - М.: РОССПЭН, 2002. - С. 257
21. Біляцький С.Соціальне партнерство у розв’язанні проблем зайнятості (приклад ЄС для України) / С. Біляцький, А. Хахлюк, Т. Мірошниченко // Україна: аспекти праці. 2003. № 3. С. 44-49.
22. Богданов А. Тектология: (Всеобщая организационная наука) / А.Богданов.- М.: Экономика, 1989.- 167 с.
23. Борисов В. Социальное партнерство в России: специфика или подмена понятий / В. Борисов // СОЦИС. 2001. № 5. С. 56-66.
24. Брухан С. Плюрализм и социальные конфликты: социально-исторический анализ социалистического общества / С. Брюхан [пер. с англ].- М: Прогресс, 1990. 247 с.
25. Бубер М. Я и Ты: Диалог / М. Бубер . - М.: Академия, .1995. 114 с.
26. Буздуган Ю. Правові засади соціального діалогу / Ю. Буздуган // Профспілки України. 1997. № 3. С. 5-14
27. Бурега В.В. Социально-адекватный менеджмент (В поисках новой парадигмы) / В. Бурега.- Монография К.: Академия, 2001. 272с.
28. Бурковський П. Ставлення громадян до ринкових перетворень в Україні / П. Бурковський, С. Кисельов: [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/august08/03.htm
29. Буш Г. Диалогика и творчество / Г. Буш. Р.: Авотс, 1985. 318 с.
30. Бычко И. Идеологические альтернативы (философско-социологический анализ) / И. Бычко, М. Бурский, А. Гордиенко К.: Издательство при КГУ, 1989. 184 с.
31. Варывдин В. Гражданское общество / В. Варывдин // Социально-политический журнал. - 1992. - № 8.- С.23-27
32. Василенко Г. Дослідження переговорного процесу, як одного з способів врегулювання конфлікту / Г. Василенко: [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.nspp.gov.ua/?s=39&id=2942
33. Вебер М. Основные понятия стратификации / М. Вебер // Социологические исследования, 1994. № 5. С.147-156
34. Верцман И. Жан-Жак Руссо / И. Верцман. М.: Худож. лит., 1976. 312 с.
35. Винер Н. Кибернетика и общество / Н. Винер. - М.: Наука,1983. 100 с.
36. Вітер О. Соціальний діалог про рівень життя чи майно спілок / О. Вітер // Голос України. 2007. 18 січня. С. 7.
37. Всеобщая декларация прав человека / Международные акты о правах человека. М.: Норма-Инфра, 1998. С.39-43.
38. Гаджиев К. С. Концепция гражданского общества: идейные истоки и основные вехи формирования / К. Гаджиев // Вопросы философии. - 1991. - № 7.- С.67-78
39. Ганслі Т. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки / Т. Ганслі; [пер. з англ. О. Перепадя]. К.: Основи, 1995. 237 с
40. Геєць В. До соціального миру і злагоди через соціальне партнерство / В. Геєць, В. Чирков // Людина і праця. 1994. № 6. С. 21-17.
41. Генкин Б. Введение в теорию эффективности труда / Б. Генкин. СПб.: СПбГИЭА,1992.-83с.
42. Генкин Б. Экономика и социология труда. Учебник для вузов / Б.Генкин.- М.: НОРМА-ИНФРА, 1998.-384с.
43. Гиргинов Г. Диалог. Философско-политический анализ / Г. Гиргинов; [пер. с болгарского]. - М.: Знание, 1989.- 64 с.
44. Глобализация. Модернизация. Россия // Политические исследования. 2003, № 3. С. 34 52.
45. Глосарій із трудового права та соціально-трудових відносин (з посиланням на досвід Європейського Союзу). МОП / заг. ред. Д. Арріго, Д. Касале.; [пер. з англ. Тімачов С.М; наук. ред. укр. вид. Приходько С.Г. ] К.: Стилос, 2006. 431 с.
46. Гоббс Т. Левіафан, або Матерія, форма та влада держави церковної та громадянської: в 4 т. / Т. Гоббс // Філософія політики: Хрестоматія. К.: Знання України, 2003. Т. І. С. 320-324.
47. Громадська Н.А. Соціальний діалог як інструмент впровадження державної соціальної політики: автореф.дис. на здобуття наук. ступеня к анд. політичних наук: 23.00.02 / Н. Громадська. Миколаїв.- 2008.- 26с.
48. Грошилін Г. Нові функції і роль держави у регулюванні соціально-трудових відносин в Україні / Г. Грошилін // Україна: аспекти праці. 1996. №5. С. 33-39.
49. Гьофнер Й. Кардинал. Християнське суспільне вчення / Й. Гьофнер; [пер.з нім. С. Пташник, Р. Оглашенний]. - Львів: Свічадо, 2002. 304 с.
50. Гэлбрейт Д. Экономические теории и цели общества / Д. Гэлбрейт; [пер. с англ.].- М.: Прогресс,1979.-406с.
51. Гявара В. Европейская интеграция. Учебное пособие / В. Гявара. М.: Международные отношения, 2003. 350 с.
52. Давиденко В. Соціальний діалог: проблема досягнення стандартів Євросоюзу / В. Давиденко // Політичний менеджмент. 2006. № 2. С. 67-77.
53. Давиденко В. Соціальний діалог у формуванні політики Міжнародної організації праці / В. Давиденко // Політичний менеджмент. 2007. №1. С.151-164.
54. Давыдов Ю. Труд и свобода / Ю. Давыдов - М.:Высшая Школа, 1962.-132с.
55. Данакин Н. Конфликты и технология их предупреждения / Н. Данакин, Л. Дятченко, В. Сперанский. Белгород: Центр социальных технологий. 1997. С. 12-19
56. Декларація МОП основних принципів та прав у світі праці // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. Женева: МБП, 1999. Т.ІІ. С.1529-1532.
57. Делатр Е. Репрезентативність соціальних партнерів у Бельгії / Е. Делатр .- Матеріали круглого столу „Ефективна модель соціального діалогу вирішальний фактор розбудови громадянського суспільства: сучасний стан, проблеми і перспективи законодавчого і інституціонального забезпечення”. К.: Основа, 2005. С. 39-42.
58. Денісова Л. Інтерв’ю Міністра праці та соціальної політики / Л. Денісова // «Роботодавець». 2009, № 3.- С. 7.
59. Державний комітет статистики України. Статистичний щорічник України за 2008 рік. К.: Техніка, 2009 р.
60. Дікон. Б. Глобальна соціальна політика. Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту / Б.Дікон, М.Халс, П.Станс; [пер. з англ. А.Олійник та інші]. К.: Основи, 1999. 346 с.
61. Договір про заснування Європейського Співтовариства.- [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_027. Заголовок з екрану.
62. Доронін О. Соціальна політика як засіб системного забезпечення демократичних реформ: автореф. дис.на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.02 / О. Доронін. Одеська національна юридична академія. Одеса, 2004. 16с.
63. Дубровський І.М. Соціальне партнерство як цивілізаційний механізм / І. Дубровський // Грані.- 2000.- №3(11).- с.142-143
64. Дубровський І. Соціальне партнерство як технологія взаємодії державних та громадських структур / І. Дубровський // Вестник МСУ.- 2001.- Т.4, №2.- С.3-5
65. Дюмон Л. Homo hierarhicus: Опыт описания системы каст / Л. Дюмон. СПб.: Евразия, 2001. С. 39.
66. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Э. Дюркгейм. М.: Наука, 1991. 576с.
67. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / Пер. с франц.- М.: Канон, 1995.-352с.
68. Европейская социальная хартия: Международные акты о правах человека. М.: Норма-Инфра, 1998. С.570-586.
69. Експрес-доповідь Міждержавного Статкомітету СНД «Социально-экономическое положение стран Содружества Независимых Государств в 2008 году» (січень) . - М.: Институт евроинтеграции, 2009 р.
70. Жуков В. Соціальне партнерство в Україні / В. Жуков, В. Скуратівський. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 200 с.
71. Жуков В. Міф соціального партнерства, який може стати реальністю/ В. Жуков // Профспілки України. 2005. № 2. С. 73-77.
72. Жуков В. Питання соціального партнерства в програмах та діяльності політичних партій в Україні. Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: у 2 т. / В. Жуков. К., 2001. Т. 2. С.288-291.
73. Задорожний Г. Соціальне партнерство шлях до відкритого суспільства / Г. Задорожний, О. Коврига, В. Смоловик. - Харків: ХІБМ, 2000. - 192с.
74.