Старєва Анна Михайлівна. Підготовка майбутнього вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання

brief description

Старєва Анна Михайлівна. Підготовка майбутнього вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання: дисертація канд. пед. наук: 13.00.04 / Центральний ін-т післядипломної педагогічної освіти АПН України. - К., 2003

Старєва А.М. Підготовка майбутнього вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04. теорія і методика професійної освіти. Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2003.
У дисертації досліджується процес підготовки майбутнього вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання. Теоретично обґрунтовано, експериментально підтверджено ефективність методики організації педагогічних умов підготовки майбутнього вчителя історії в педагогічному університеті, що сприятимуть формуванню його готовності до реалізації особистісно орієнтованого навчання (особистісну орієнтацію професійної підготовки майбутнього вчителя історії та організацію особистісно орієнтованого освітнього середовища).
Розроблено для студентів і викладачів педагогічних університетів навчально-методичне забезпечення процесу підготовки майбутніх учителів історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання (методичні рекомендації до дисциплін педагогічного циклу, навчальні програми курсу „Методики викладання історії” й спецкурсу „Особистісно орієнтоване навчання в сучасній загальноосвітній школі”.

1. Сучасний період розвитку вітчизняної освіти характеризується змінами, що охоплюють усі її сторони. Перешкодою на шляху нововведень у середній та вищій педагогічній освіті є протиріччя: між новими державними і суспільними замовленнями, ціннісно-цільовими орієнтирами в шкільній історичній освіті, направленими на розвиток особистості дитини та знаннєвою (предметно орієнтованою) системою викладання, що є результатом традиційної професійної підготовки майбутнього вчителя; між орієнтацією навчального процесу на особистісний розвиток учня і вчителя та відсутністю адекватного особистісно орієнтованого освітнього середовища в межах педагогічного університету. Проблемами шкільної історичної освіти та методики її викладання є: відсутність у меті і змісті навчання історії єдностіоб’єктивного(пов’язаного з пізнанням історії минулого і набуттям історичних знань) ісуб’єктивного(що передбачає розвиток учня на історичному матеріалі через сприйняття, усвідомлення та осмислення загальнолюдських цінностей, формування мотивів самореалізації особистості) аспектів. Існуючі недоліки при структуруванні та відборі вчителем історичного матеріалу у процесі навчання ґрунтуються на недооцінці в методичній підготовці майбутнього вчителя ролі історії як процесу розвитку і самореалізації людства в цілому і кожної конкретної людини зокрема. Результатом цього є дотримання вчителем традиційних критеріїв відбору навчального історичного матеріалу, суб’єкт-об’єктний характер організації праці на уроках історії. Це зумовлює необхідність переосмислення підготовки вчителя історії з позицій підготовки його до реалізації особистісно орієнтованого навчання.
2. Науковий аналіз проблеми сучасної підготовки майбутнього вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання встановив, що вирішальним чинником впливу на неї є особистість з її системою цінностей та потреб розвитку і самореалізації. В рамках нашого дослідження професійна підготовка вчителя історії це об’єктивно існуючий процес навчання (викладання і учіння), засвоєння майбутнім педагогом професійних загальнопедагогічних і методичних знань, вироблення відповідних умінь і навичок студента в ході педагогічної практики. Під час неї відбувається формування у студента потреб самоосвіти, самовдосконалення і самореалізації, досягнення з цією метою єдності педагогічної теорії і практики.
3. Проаналізований стан досліджуваної проблеми у філософській і психолого-педагогічній літературі та практичній діяльності вищих педагогічних навчальних закладів України дав можливість обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя історії в педагогічному університеті, що сприяють формуванню його готовності до реалізації особистісно орієнтованого навчання в період педпрактики. Професійна підготовка вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання визначена нами як процес поглибленого ознайомлення студентів з науковими основами й технологіями особистісно орієнтованого навчання, розвитку спеціальних практичних навичок і вмінь, зорієнтованих на особистість учня, формування певних психологічних і моральних якостей, важливих для роботи в особистісно орієнтованому освітньому середовищі. Вона ґрунтується на системі дидактично та методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і кваліфікаційних рівнів, визначеного навчальними програмами дисциплін та іншими нормативними актами органів державного управління освітою та вищого навчального закладу.
4. Встановлено організаційно-педагогічні умови, що сприяють ефективності підготовки студента-історика до реалізації особистісно орієнтованого навчання: організація професійної підготовки, зорієнтованої на розвиток особистості учня та особистісно орієнтованого освітнього середовища. Особистісно орієнтована професійна підготовка припускає: орієнтацію цілей, завдань, особистісних мотивів майбутньої професійної діяльності на ідеї особистісно орієнтованого навчання; оновлення змісту педагогічних дисциплін відповідними теоретичними положеннями; введення спецкурсу „Особистісно орієнтоване навчання у сучасній загальноосвітній школі”, збагачення програм з педпрактики відповідними завданнями. Організація особистісно орієнтованого освітнього середовища в процесі професійної підготовки потребує з одного боку демократизації стосунків між викладачем та студентом, налагодження системних зв’язків „школа-педагогічний університет”, з іншого - активізації ролі студента в розвитку його особистісних і професійних здібностей і якостей, посилення його суб’єктних функцій.
5. Результатом такої підготовки до майбутньої професійної діяльності є готовність студента до реалізації особистісно орієнтованого навчання історії, яка має наступні компоненти: ціле-мотиваційний (що забезпечує формування у майбутніх учителів історії особистісно орієнтованих цілей і мотивів майбутньої професійної діяльності); змістовий (що визначає необхідну систему відповідних знань); операційний (що забезпечує формування у них умінь і навичок організації особистісно орієнтованого навчання); інтеграційний (що формує вміння майбутнього вчителя проводити особистісно орієнтований урок історії по індивідуально-прийнятній методиці).
6. Результати констатуючого експерименту показали, що в умовах традиційно організованої професійної підготовки готовність майбутнього вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання має невисокі показники: низький рівень показали 59 % студентів експериментальної групи, середній 39 %, високий 2%. Після впровадження методики підготовки вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання покажчики готовності змінилися (низький рівень показали 18 % студентів експериментальної групи, середній 59 %, високий 23%), що свідчить про її ефективність.
7. Ефективними формами підготовки майбутнього вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання визначено особистісно орієнтовані лекційні, семінарські, практичні, лабораторні заняття; педагогічну практику та самостійну роботу студентів. Педагогічно доцільними методами встановлено „ситуації успіху”, навчальні ситуації, диспути, діалоги, полілоги, рольові ігри, педагогічні тренінги. Засобами підготовки студентів у процесі організації особистісно орієнтованого освітнього середовища є: налагодження системних зв’язків між школою і педагогічним університетом; створення дидактичних матеріалів з дисциплін педагогічного циклу. Сукупність одержаних результатів упровадження методики підготовки майбутнього вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання говорить на користь того, що запропоновані організаційно-педагогічні умови сприяють підвищенню її ефективності, отже необхідні для поступового введення в педагогічних університетах.
8. Перспективність розробки досліджуваної проблеми полягає у подальшому визначенні шляхів формування особистісно орієнтованого освітнього середовища в педагогічному університеті та формуванні готовності вчителя історії до впровадження особистісно орієнтованого навчання у процесі післядипломної педагогічної освіти.