СТАРЕНЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ . КРИМІНАЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ЗАХИСНИКА ЯК СУБ’ЄКТА ДОКАЗУВАННЯ У ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ

brief description

СТАРЕНЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ . Назва дисертаційної роботи: "КРИМІНАЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ЗАХИСНИКА ЯК СУБ’ЄКТА ДОКАЗУВАННЯ У ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
СТАРЕНЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
УДК 343.13
КРИМІНАЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ЗАХИСНИКА
ЯК СУБ’ЄКТА ДОКАЗУВАННЯ У ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ
Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова
експертиза; оперативно-розшукова діяльність
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Погорецький Микола Анатолійович,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ..........................................................................4
ВСТУП ................................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ЗАХИСНИКА ЯК
СУБ’ЄКТА ДОКАЗУВАННЯ ТА МЕХАНІЗМ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ У
ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ ...........................................................................14
1.1 Захисник як суб’єкт доказування у досудовому розслідуванні ….........................14
1.2 Поняття та види кримінальних процесуальних гарантій захисника як суб’єкта
доказування у досудовому розслідуванні ......................................................................39
1.3 Механізм реалізації кримінальних процесуальних гарантій захисника як суб’єкта
доказування у досудовому розслідуванні ......................................................................51
Висновки до розділу 1 ....................................................................................................67
РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ЗАХИСНИКА ЯК
СУБ’ЄКТА ДОКАЗУВАННЯ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ
(РОЗШУКОВИХ) ТА НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ У
ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ ...........................................................................69
2.1 Кримінальні процесуальні гарантії захисника як суб’єкта доказування під час
проведення слідчих (розшукових) дій у досудовому розслідуванні ...........................69
2.2 Кримінальні процесуальні гарантії захисника як суб’єкта доказування під час
проведення негласних слідчих (розшукових) дій у досудовому розслідуванні .........94
Висновки до розділу 2 ..................................................................................................115
РОЗДІЛ 3. КРИМІНАЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ЗАХИСНИКА ЯК
СУБ’ЄКТА ДОКАЗУВАННЯ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ІНШИХ
ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ У ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ ......................116
3.1 Кримінальні процесуальні гарантії захисника як суб’єкта доказування під час
витребування документів у досудовому розслідуванні ..............................................116
3.2 Кримінальні процесуальні гарантії захисника як суб’єкта доказування під час
отримання речей та документів у досудовому розслідуванні ....................................134
3
3.3 Кримінальні процесуальні гарантії захисника як суб’єкта доказування під час
опитування учасників кримінального провадження та інших осіб у досудовому
розслідуванні ...................................................................................................................168
3.4 Кримінальні процесуальні гарантії захисника як суб’єкта доказування під час
залучення експерта у досудовому розслідуванні ........................................................182
Висновки до розділу 3 ..................................................................................................197
ВИСНОВКИ ...................................................................................................................200
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................................204
ДОДАТКИ ......................................................................................................................258
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЄРДР – Єдиний реєстр досудових розслідувань
ЄРАУ – Єдиний реєстр адвокатів України
ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини
ЗУ – Закон України
КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МНІ – Матеріальні носії інформації
НААУ – Національна асоціація адвокатів України
НСРД – Негласні слідчі (розшукові) дії
ОВС – Органи внутрішніх справ
РАУ – Рада адвокатів України
РСО – Режимно-секретний орган
СРД – Слідчі (розшукові) дії
абз. – абзац
ст. – стаття
п. – пункт
ч. – частина
5
ВСТУП
Актуальність теми. Відповідно до частини другої ст. 59 Конституції України
для забезпечення права на захист від обвинувачення в державі діє адвокатура.
Реалізація цього конституційного положення має пріоритетне значення для
кримінального провадження, особливо у досудовому розслідуванні, одним із
завдань якого є захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного,
забезпечення яких покладається, у тому числі, і на захисника. Ефективне здійснення
захисником своїх повноважень у досудовому розслідуванні можливе лише за умови
наявності належних кримінальних процесуальних гарантій захисника як суб’єкта
доказування та дієвих механізмів їх реалізації у досудовому розслідуванні.
Прийнятий КПК України, у порівнянні з КПК України 1960 р., ґрунтуючись на
засадах змагальності, рівності, диспозитивності тощо, значно розширив кримінальні
процесуальні гарантії захисника як суб’єкта доказування у досудовому
розслідуванні, надавши йому повноваження щодо здійснення доказування.
Водночас результати проведеного аналізу положень кримінального процесуального
законодавства України, правозастосовної практики та опитування практичних
працівників свідчать про те, що визначені КПК України кримінальні процесуальні
гарантії захисника як суб’єкта доказування і механізми їх реалізації у досудовому
розслідуванні є недосконалими та такими, що не відповідають ані змагальним
засадам кримінального провадження у досудовому розслідуванні, ані потребам
правозастосовної практики. Захисники позбавлені можливості ефективно
здійснювати доказування у досудовому розслідуванні, а також забезпечувати
належний захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного у досудовому
розслідуванні, на це вказують 88 % опитаних адвокатів та 72 % суддів, що
негативно позначається на виконанні завдань кримінального провадження та
актуалізує наукове дослідження зазначених проблем.
Науково-теоретичним підґрунтям дослідження є праці вітчизняних і
зарубіжних фахівців, а саме: Ю. П. Аленіна, І. В. Басистої, Р. С. Бєлкіна,
В. Д. Берназа, А. М. Бірюкової, Т. В. Варфоломеєвої, В. І. Галагана, Н. В. Глинської,
6
І. В. Гловюк, В. М. Гмирка, В. Г. Гончаренка, І. В. Гори, В. О. Гринюка,
М. Л. Грібова, Ю. М. Грошевого, В. А. Журавля, Я. П. Зейкана, О. В. Капліної,
Є. Г. Коваленка, С. О. Ковальчука, В. А. Колесника, О. Ю. Костюченко, І. І. Котюка,
О. П. Кучинської, Л. М. Лобойка, К. В. Легких, Є. Д. Лук’янчикова, М. М. Михеєнка,
В. Т. Нора, М. А. Погорецького, С. Л. Савицької, Д. Б. Сергєєвої, Н. П. Сизої,
С. М. Смокова, С. М. Стахівського, М. М. Стоянова, М. С. Строговича,
О. Ю. Татарова, В. М. Тертишника, В. М. Трофименка, Л. Д. Удалової,
Ю. В. Хоматова, С. С. Чернявського, С. А. Шейфера, В. Ю. Шепітька, В. П. Шибіки,
М. Є. Шумила, О. Г. Шило, О. Г. Яновської та інших, у яких досліджуються питання
кримінального процесуального доказування, кримінальні процесуальні гарантії і
діяльність захисника у кримінальному провадженні, та, зокрема, дисертації
зарубіжних фахівців: І. Є. Мілової (1998 р.), В. В. Ясельської (1999 р.),
Ф. Г. Шахкелдова (2001 р.), Л. В. Макарова (2002 р.), Г. І. Алєйнікова (2004 р.),
А. Д. Гєроєва (2004 р.), В. С. Попова (2005 р.), І. І. Схаляхо (2006 р.), М. Х. Бітокової
(2008 р.), І. С. Краскової (2008 р.), Д. М. Ямбаєвої (2008 р.), А. Д. Аксенова (2009 р.),
М. В. Антропова (2009 р.), Є. В. Кронова (2010 р.), а також вітчизняних учених:
Н. М. Обрізан (2008 р.), В. О. Попелюшка (2009 р.), О. Ю. Ланя (2016 р.), присвячені
безпосередньо питанням захисника як суб’єкта доказування у кримінальному процесі.
Проте комплексно проблемні питання кримінальних процесуальних гарантій
захисника як суб’єкта доказування у досудовому розслідуванні, у тому числі й в
умовах дії чинних КПК України та Закону України (далі – ЗУ) «Про адвокатуру та
адвокатську діяльність», не досліджувалися. Зазначене зумовлює необхідність
подальших наукових розробок у цьому напрямі, свідчить про актуальність теми
дисертації, що і визначило її вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
спрямована на реалізацію положень Указів Президента України «Про Концепцію
вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні
відповідно до європейських стандартів» від 10 травня 2006 р. № 361/2006, «Про
концепцію реформування кримінальної юстиції України» від 08 квітня 2008 р.
№ 311/2008 та виконана відповідно до пріоритетних напрямів розвитку правової
7
науки на 2011‒2015 рр., ухвалених Національною академією правових наук України
(рішення від 24 вересня 2010 р. № 14-10), планів науково-дослідних робіт
юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса
Шевченка за напрямом досліджень юридичного факультету «Доктрина права в
правовій системі України: теоретичні та практичні аспекти» (номер теми 11БФ042-01,
державна реєстрація 01111u008337), а також кафедри правосуддя. Тему дисертації
затверджено Вченою радою юридичного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка 17 грудня 2015 р. (протокол № 5) та уточнено
29 лютого 2016 р. (протокол № 6).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є вирішення наукового завдання
щодо розробки теоретичних, правових та праксеологічних засад кримінальних
процесуальних гарантій захисника як суб’єкта доказування у досудовому
розслідуванні.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких задач:
- визначити поняття доказування захисником у досудовому розслідуванні;
- сформулювати поняття захисника як суб’єкта доказування у досудовому
розслідуванні;
- надати визначення поняття кримінальних процесуальних гарантій захисника
як суб’єкта доказування у досудовому розслідуванні та встановити їх види;
- запропонувати визначення поняття механізму реалізації кримінальних
процесуальних гарантій захисника як суб’єкта доказування у досудовому
розслідуванні;
- виокремити кримінальні процесуальні гарантії захисника як суб’єкта
доказування під час проведення СРД та НСРД у досудовому розслідуванні;
- встановити кримінальні процесуальні гарантії захисника як суб’єкта
доказування під час витребування документів, отримання речей і документів,
опитування учасників кримінального провадження, залучення експерта у
досудовому розслідуванні;
8
- розробити та надати пропозиції щодо удосконалення норм чинного
законодавства України, які регламентують діяльність захисника як суб’єкта
доказування у досудовому розслідуванні.
Об’єкт дослідження – доказування у досудовому розслідуванні.
Предмет дослідження – кримінальні процесуальні гарантії захисника як
суб’єкта доказування у досудовому розслідуванні.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставлених у роботі мети й
задач, специфіки об’єкта і предмета дослідження. Їх основу становить загальний
діалектичний метод наукового пізнання реально існуючих явищ і процесів.
Спеціальними методами дослідження, використаними в дисертації, є: метод
системного аналізу, який використовувався в ході аналізу правових норм, що
регламентують кримінальні процесуальні гарантії захисника як суб’єкта
доказування у досудовому розслідуванні (розділи 1–3); системно-структурний –
при дослідженні змісту доказування захисником у досудовому розслідуванні
(підрозділи 1.1), видів кримінальних процесуальних гарантій захисника як суб’єкта
доказування у досудовому розслідуванні (підрозділ 1.2); змісту механізму реалізації
кримінальних процесуальних гарантій захисника як суб’єкта доказування у
досудовому розслідуванні (підрозділ 1.3); порівняльно-правовий – при дослідженні
та аналізі норм вітчизняного і зарубіжного кримінального процесуального
законодавства, що дало можливість внести конкретні пропозиції до чинного
законодавства України (розділи 1–3); формально-логічний (догматичний) – при
аналізі правових норм та їх формулюванні (розділи 1–3); статистичні – при
узагальненні результатів вивчення практики, аналізі проблем, пов’язаних із
реалізацією кримінальних процесуальних гарантій захисника як суб’єкта
доказування у досудовому розслідуванні, та обґрунтуванні теоретичних положень
роботи (розділи 1–3); соціологічні – забезпечили проведення опитування,
використання результатів анкетування суддів, слідчих, прокурорів, адвокатів
(розділи 1–3). Названі методи використовувалися в роботі у взаємозв’язку і
взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту та об’єктивність
дослідження.
9
Емпіричну базу дослідження становлять результати узагальнення слідчої та
судової практики щодо реалізації кримінальних процесуальних гарантій захисника
як суб’єкта доказування у досудовому розслідуванні (500 кримінальних
проваджень); адвокатська практика (100 адвокатських запитів); практика ЄСПЛ та
кримінальне процесуальне законодавство окремих зарубіжних країн; дані, отримані
під час опитування 805 респондентів (200 слідчих, 120 прокурорів, 350 адвокатів і
135 суддів), а також особистий досвід здобувача, набутий під час стажування в ГСУ
МВС України та в КДКА м. Києва.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є
першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних, правових та
праксеологічних засад кримінальних процесуальних гарантій захисника як суб’єкта
доказування у досудовому розслідуванні, в якому обґрунтовується низка
концептуальних і важливих для теорії й практики понять, положень, висновків та
рекомендацій, одержаних автором особисто, серед яких найсуттєвішими є такі:
вперше:
- запропоновано визначення доказування захисником у досудовому
розслідуванні як регламентовану кримінальним процесуальним законодавством
пізнавально-практичну та розумову діяльність захисника, що полягає в отриманні
доказів та їх використанні для обґрунтування ними своєї правової позиції, яка
обумовлена власним об’єктом, предметом, метою, завданнями, засобами
доказування для досягнення бажаного результату у досудовому розслідуванні;
- визначено поняття захисника як суб’єкта доказування у досудовому
розслідуванні, під яким розуміється адвокат, який у порядку, передбаченому
кримінальним процесуальним законодавством, наділений повноваженнями щодо
здійснення доказування для реалізації функції захисту у досудовому розслідуванні;
- сформульовано поняття кримінальних процесуальних гарантій захисника як
суб’єкта доказування у досудовому розслідуванні, під яким розуміються
регламентовані кримінальним процесуальним законодавством умови, що
забезпечують реалізацію повноважень захисника як суб’єкта доказування під час
10
отримання доказів та їх використання для обґрунтування ними власної правової
позиції у досудовому розслідуванні;
- розроблено класифікацію кримінальних процесуальних гарантій захисника
як суб’єкта доказування у досудовому розслідуванні за такими критеріями:
1) за джерелом нормативного закріплення; 2) за елементом правового статусу
захисника; 3) за етапом доказування у досудовому розслідуванні; 4) за засобом
отримання доказів у досудовому розслідуванні; 5) за метою проведення
процесуальної дії; 6) за видом доказів, що отримує та використовує захисник; 7) за
суб’єктом, що забезпечує отримання доказів захисником у досудовому розслідуванні;
- надано поняття механізму реалізації кримінальних процесуальних гарантій
захисника як суб’єкта доказування у досудовому розслідуванні, під яким
розуміється комплексна взаємодіюча система кримінальних процесуальних гарантій
захисника як суб’єкта доказування у досудовому розслідуванні, що має нормативновизначену правову форму й реалізується уповноваженими суб’єктами для
забезпечення отримання доказів захисником та їх використання з метою
обґрунтування власної правової позиції у досудовому розслідуванні;
- розроблено проект Інструкції про порядок зберігання речових доказів
захисником у кримінальному провадженні;
- запропоновано процесуальний порядок тимчасового доступу захисником до
речей та документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю;
удосконалено:
- поняття кримінальних процесуальних гарантій, кримінальних
процесуальних гарантій адвокатської діяльності;
- механізм реалізації кримінальних процесуальних гарантій захисника як
суб’єкта доказування під час проведення СРД та НСРД у досудовому розслідуванні;
- механізм реалізації кримінальних процесуальних гарантій захисника як
суб’єкта доказування під час витребування документів, отримання речей і
документів, опитування учасників кримінального провадження та інших осіб,
залучення експерта у досудовому розслідуванні;
11
набули подальшого розвитку:
- наукові положення щодо змісту кримінального процесуального
доказування;
- пропозиції щодо надання захиснику права звертатися до слідчого судді з
клопотанням про проведення СРД та НСРД;
- наукові ідеї щодо закріплення за слідчим суддею обов’язку прийняття
рішення про ознайомлення захисника з результатами НСРД, що проводилися за
його ініціативою;
- пропозиції про запровадження інституту приватної детективної
(розшукової) діяльності для забезпечення здійснення доказування захисником у
досудовому розслідуванні;
- наукові положення щодо порядку визнання доказами пояснень учасників
кримінального провадження та інших осіб, отриманих захисником у досудовому
розслідуванні.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного
дослідження мають прикладний характер і використовуються за різними
напрямками діяльності, зокрема у:
- нормотворчій діяльності – для удосконалення норм кримінального
процесуального законодавства України, що регламентує діяльність захисника у
досудовому розслідуванні (лист Комітету з питань забезпечення правоохоронної
діяльності Верховної Ради України № М-370/9-125 від 09.03.2016 р.);
- практичній діяльності – пропозиції та рекомендації, викладені у дисертації,
впроваджені в практичну діяльність правоохоронних і судових органів
й правозахисних організацій (акти впровадження ГСУ Національної поліції України
від 04.03.2016 р.; ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.04.2016 р.,
Ради адвокатів м. Києва від 10.03.2016 р., КДКА м. Києва від 04.03.2016 р.);
- навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін
«Кримінальний процес України», «Актуальні проблеми кримінального процесу
України», «Участь адвоката в кримінальному провадженні», «Кримінальне
процесуальне доказування», та при підготовці підручників, навчальних і довідкових
12
посібників, методичних матеріалів та рекомендацій (акти впровадження Київського
національного університету імені Тараса Шевченка від 02.03.2016 р., Національної
академії внутрішніх справ від 03.03.2016 р., Національного університету «Одеська
юридична академія» від 14.03.2016 р., Львівського національного університету імені
Івана Франка від 04.03.2016 р., Академії адвокатури України від 29.02.2016 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертацію виконано самостійно. Викладені у
дисертації положення, які становлять новизну роботи, розроблені автором особисто.
Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації
не використовувалися. У статті, опублікованій у співавторстві з М. С. Цуцкірідзе,
здобувачем самостійно сформульовано пропозиції щодо удосконалення
процесуального порядку погодження клопотань про проведення НСРД, складання
протоколів НСРД, розглянуто проблемні питання допустимості доказів, отриманих у
результаті проведення НСРД, визначено підстави припинення проведення НСРД.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дослідження оприлюднено у виступах автора на науково-практичних конференціях
та круглих столах, а саме: «Європейські стандарти кримінального судочинства»
(м. Донецьк, 2013 р.); «Малиновські читання» (м. Острог, 2013 р.); «Процесуальні,
криміналістичні та психологічні аспекти досудового розслідування» (м. Одеса,
2014 р.); «Малиновські читання» (м. Острог, 2014 р.); «Актуальні проблеми
виявлення та припинення злочинів» (м. Київ, 2014 р.); «Боротьба зі злочинністю:
проблеми теорії та практики» (м. Київ, 2014 р.); «Актуальні питання доказів і
доказування у кримінальному процесі» (м. Київ, 2015 р.); «Проблеми протидії
злочинності у ХХІ столітті: вітчизняний та міжнародний досвід» (м. Чернігів,
2015 р.); «Інформаційне забезпечення розслідування злочинів» (м. Одеса, 2015 р.);
«Малиновські читання» (м. Острог, 2015 р.); «Адвокатура: минуле та сучасність»
(м. Одеса, 2015 р.); «Теоретичні аспекти організації досудового розслідування»
(м. Харків, 2015 р.); «Застосування положень КПК України: проблеми та шляхи їх
вирішення» (м. Ірпінь, 2015 р.).
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертаційному
дослідженні, опубліковано у 23 наукових публікаціях, з них: 8 – у фахових виданнях
13
України, 2 – у виданнях, включених до міжнародних наукометричних баз, 13 –
у збірниках тез доповідей на науково-практичних конференціях і круглих столах.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації, яка визначається її
метою, задачами та предметом дослідження, композиційно складається із вступу,
трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних
джерел, додатків. Повний обсяг роботи становить 295 сторінок, із них основний
текст викладено на 203 сторінках, список використаних джерел (510 найменувань)
становить 54 сторінки та 3 додатки на 38 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації розроблено наукові положення та отримані результати, що
спрямовані на вирішення наукового завдання щодо визначення теоретичних,
правових і праксеологічних засад кримінальних процесуальних гарантій захисника
як суб’єкта доказування у досудовому розслідуванні, та сформульовано висновки,
пропозиції й рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:
Доказування захисником у досудовому розслідуванні – це регламентована
кримінальним процесуальним законодавством пізнавально-практична та розумова
діяльність захисника, що полягає в отриманні доказів і їх використанні для
обґрунтування ними своєї правової позиції, яка обумовлена власним об’єктом,
предметом, метою, завданнями, засобами доказування для досягнення бажаного
результату у досудовому розслідуванні.
Захисник як суб’єкт доказування у досудовому розслідуванні – це адвокат,
який у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством,
наділений повноваженнями щодо здійснення доказування для реалізації функції
захисту у досудовому розслідуванні.
Кримінальні процесуальні гарантії захисника як суб’єкта доказування
у досудовому розслідуванні – це регламентовані кримінальним процесуальним
законодавством умови, що забезпечують реалізацію повноважень захисника як
суб’єкта доказування під час отримання доказів та їх використання для
обґрунтування ними власної правової позиції у досудовому розслідуванні.
Кримінальні процесуальні гарантії захисника як суб’єкта доказування
у досудовому розслідуванні поділяються: 1) за джерелом нормативного закріплення;
2) за елементом правового статусу захисника; 3) за етапом доказування у досудовому
розслідуванні; 4) за засобом отримання доказів у досудовому розслідуванні; 5) за
метою проведення процесуальної дії; 6) за видом доказів, що отримує та
використовує захисник; 7) за суб’єктом, що забезпечує отримання доказів захисником
у досудовому розслідуванні.
Механізм реалізації кримінальних процесуальних гарантій захисника як суб’єкта
доказування у досудовому розслідуванні – це комплексна взаємодіюча система
201
кримінальних процесуальних гарантій захисника як суб’єкта доказування у
досудовому розслідуванні, що має нормативно-визначену правову форму, й
реалізується уповноваженими суб’єктами для забезпечення отримання доказів
захисником та їх використання з метою обґрунтування власної правової позиції у
досудовому розслідуванні.
Кримінальними процесуальними гарантіями захисника як суб’єкта
доказування при проведенні СРД та НСРД у досудовому розслідуванні є: надання
захиснику права звертатися до слідчого судді з клопотанням про проведення СРД;
закріплення за захисником права за власною ініціативною або на вимогу
підозрюваного надавати короткі консультації під час провадження СРД;
забезпечення слідчим, прокурором, на вимогу особи, у приміщенні якої проводиться
обшук, участі захисника; нормативного визначення обов’язку зазначення в
протоколах СРД: дати проведення, часу початку і закінчення СРД, вказівки на
необхідність роз’яснення прав і обов’язків учасникам СРД, інформації про наявність
або відсутність додатків до протоколу; визнання доказів недопустимими, якщо вони
отримані під час провадження СРД з істотним порушенням порядку їх проведення;
надання захиснику права у випадках, передбачених КПК України, звертатися до
слідчого судді з клопотанням про проведення НСРД; закріплення за слідчим суддею
обов’язку відібрання у захисника як ініціатора проведення НСРД розписки про
нерозголошення факту їх проведення; закріплення за слідчим суддею обов’язку
прийняття рішення про ознайомлення захисника з результатами НСРД, що
проводилися за його ініціативою; зняття грифу секретності з клопотань про
проведення НСРД, процесуальних рішень, на підставі яких проводилися НСРД,
після проведення відповідних НСРД або перед відкриттям матеріалів кримінального
провадження іншій стороні.
Кримінальними процесуальними гарантіями захисника як суб’єкта доказування
під час проведення інших процесуальних дій у досудовому розслідуванні є:
нормативне закріплення права захисника витребувати оригінали документів або їх
копії, завірені в установленому порядку, за винятком документів, що становлять
державну та службову таємницю, шляхом подання адвокатського запиту у порядку,
202
передбаченому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
законодавче визначення обов’язкових елементів, з яких повинен складатися
адвокатський запит; надання захиснику права звертатися з адвокатським запитом до
фізичних осіб; установлення кримінальної відповідальності за відмову в наданні
інформації на адвокатський запит захисника; нормативне закріплення права захисника
складати протоколи отримання речей і документів у випадку одержання від учасників
кримінального провадження чи інших осіб за їх згодою речей і документів, а також у
випадку їх безпосереднього виявлення, проведення огляду; законодавче визначення
порядку зберігання речових доказів захисником у кримінальному провадженні;
нормативне закріплення процесуального порядку тимчасового доступу захисником до
речей та документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю;
законодавче закріплення права захисника складати протокол вилучення речей і
документів у ході тимчасового доступу до речей і документів; установлення
кримінальної відповідальності за ненадання захиснику тимчасового доступу до речей і
документів; запровадження інституту приватної детективної (розшукової) діяльності;
надання поясненням учасників кримінального провадження та інших осіб, отриманих
захисником, статусу доказів; нормативне закріплення процесуального порядку
опитування захисником учасників кримінального провадження та інших осіб за їх
згодою; надання захиснику права складати протоколи опитування учасників
кримінального провадження та інших осіб; нормативне закріплення за слідчим,
прокурором обов’язку щодо повідомлення захисника про залучення експерта, надання
захиснику часу для поставлення перед експертом додаткових запитань, ознайомлення
захисника з висновком експерта протягом трьох днів з моменту його отримання та
надання захиснику копії висновку експерта, завіреного в установленому порядку;
надання захиснику права при отриманні від учасників кримінального провадження чи
інших осіб, за їх згодою, зразків для експертизи, а також у випадку їх безпосереднього
вилучення складати протокол; законодавче закріплення права захисника щодо
залучення експерта для проведення додаткової або повторної експертизи.
З метою підвищення ефективності реалізації кримінальних процесуальних
гарантій захисника як суб’єкта доказування у досудовому розслідуванні,
203
пропонується: 1) внести зміни до ч. 7 ст. 47, ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. 50, ч. 1 ст. 84,
ч. 3 ст. 93, ч. 8 ст. 95, ч. 3 ст. 104, ч. 1, 2 ст. 163, ст. 166, ст. 243, ч. 3 ст. 246 КПК
України та доповнити КПК України п. 7 ч. 2 ст. 87, ст. 93-1 «Засоби отримання
доказів захисником», абз. 2 ч. 4 ст. 95, абз. 2 ч. 2 ст. 100, абз. 2 ч. 1 ст. 106,
абз. 3 ч. 6 ст. 163, ч. 2 ст. 164, абз. 2 ч. 3 ст. 165, абз. 3 ч. 6 ст. 223, абз. 2 ч. 3 ст. 236,
ч. 4 ст. 243, абз. 2 ч. 2 ст. 245, ст. 245-1, ч. 6 ст. 248; 2) внести зміни до
п. 7 ч. 1 ст. 20, ч. 1, 2, 3 ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ін.