Сташко Інна Василівна. Управління якістю зерна у діяльності сільськогосподарських підприємств

brief description

Сташко Інна Василівна. Управління якістю зерна у діяльності сільськогосподарських підприємств.- Дисертація канд. екон. наук: 08.00.04, Житомир. нац. агроекол. ун-т. - Житомир, 2015.- 220 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

СТАШКО ІННА ВАСИЛІВНА

УДК 330.837:338.432:65.012.23

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ЗЕРНА У ДІЯЛЬНОСТІ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
МОРОЗ Олег Васильович
доктор економічних наук,
професор

Вінниця – 2015
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ЗЕРНА У ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ………………………………………………………..………..12
1.1. Науково-теоретичні основи формування моделі управління якістю сільськогосподарської продукції ………………………………………12
1.2. Особливості управління якістю продукції на сільськогосподарських підприємствах …………………………………………………………………...25
1.3. Методичні підходи до управління якістю зерна…………………...……..35
Висновки до Розділу 1……………………………………………………..........48
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ВИРОБНИЦТВА ТА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ЗЕРНА В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ….51
2.1. Тенденції функціонування сільськогосподарських підприємств зернопродуктового підкомплексу………………………………………………51
2.2. Оцінка економічних параметрів конкурентоспроможності зерна………70
2.3. Ефективність управління якістю зерна у сільськогосподарських підприємствах …………………………………………………………………...84
Висновки до Розділу 2………………………………………………………...106
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ЗЕРНА У ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ………………………………………………….…………….110
3.1. Ідентифікація системи управління якістю зерна при інтеграції підприємств зернопродуктового під комплексу…………………………...…110
3.2. Економетрична модель підвищення ефективності системи управління якістю зерна у сільськогосподарських підприємствах …………………...…125
3.3. Впровадження мотиваційного ланцюга у менеджменті якості зерна сільськогосподарських підприємств……………………………………..........139
Висновки до Розділу 3……………………………..…………………….…….152
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...161
ДОДАТКИ……………………………………………………………………..188

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасні тенденції розвитку сільського господарства України, зростання його присутності на зовнішніх ринках зумовлює необхідність приділення більшої уваги підвищенню якості сільськогосподарської продукції, що стосується переважної частини підприємств усіх організаційно-правових форм. Це спонукає науковців і виробничників шукати можливості більш раціонального використання ресурсів, подолання різниці в рівні якості вітчизняної сільськогосподарської продукції порівняно з аналогами конкурентів з економічно розвинутих країн. Нехтування цими реаліями здатне спричинити недоотримання значної частини доходу сільськогосподарськими товаровиробниками, а відтак – стримувати зростання ефективності галузі в цілому. Отже, проблема якості вітчизняної продукції, у т. ч. й зерна, виявилася особливо гострою в процесі ринкової трансформації галузі, її виходу на висококонкурентні зовнішні ринки. Саме тому окремого наукового дослідження потребує комплексний розгляд та обґрунтування стратегічних напрямів вирішення окресленої проблеми.
Удосконалення управління якістю зерна належить до наукових напрямів, які достатньо активно вивчаються. До фундаментальних праць в галузі економіки і управління якістю належать роботи таких зарубіжних вчених, як Е. Демінг, Дж. Джуран, Ф. Кросбі, А. Робертсон, А. Фейгенбаум, Дж. Харрингтон, М. Мінору, І. Муто, Ш. Шінгу та ін. Останнім часом дані проблеми активно висвітлюються у працях вітчизняних науковців, зокрема Ю. Адлера, О. Захаріної, П. Калити, О. Момота, О. Мороза, В. Уланчука, Л. Худолій, М. Шаповала та ін. Водночас ряд проблемних питань і дотепер не мають остаточного наукового розв’язання. Передусім це стосується економіко-організаційних аспектів зростання та підтримки рівня якості рослинницької продукції як невід’ємного елемента управлінського процесу. Також залишаються недостатньо вирішеними питання впливу якості продукції на ефективність діяльності підприємства. Важливе значення має питання визначення оптимальних меж інвестиційної підтримки програм підвищення якості продукції. Зазначене є актуальним як для сфери виробництва сільськогосподарської продукції, так й для діяльності вітчизняних сільськогосподарських підприємств, що зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відображає результати наукових досліджень, проведених відповідно до плану науково-дослідних робіт Вінницького національного технічного університету за темою: «Розробка та впровадження нових управлінських технологій, які орієнтовані на підвищення ефективності діяльності підприємств» (номер державної реєстрації 0109U008965), де автором запропоновано і обґрунтовано принципи підвищення ефективності управління якістю зерна у діяльності сільськогосподарських підприємств. Крім того, роботу виконано відповідно до теми: «Розробка ефективних технологій управління якістю на сільськогосподарських підприємствах» (номер державної реєстрації 0110U005207), яка виконувалась у Вінницькому торговельно-економічному інституті, в рамках якої автором обґрунтовано доцільність використання контрактного регулятивного підходу в процесах управління якістю продукції на підприємствах АПК.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних положень та розробка практичних рекомендацій щодо управління якістю зерна у діяльності сільськогосподарських підприємств. Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
• удосконалити понятійний апарат проблеми дослідження, зокрема здійснити сучасну теоретико-методологічну інтерпретацію сутності системного управління якістю продукції сільськогосподарського підприємства;
• визначити особливості та змістовне наповнення поняття «система управління якістю продукції» для сільськогосподарських підприємств-виробників зерна, окресливши необхідність її адаптивного до умов ринкової трансформації характеру;
• обґрунтувати організаційно-економічний механізм управління якістю зерна сільськогосподарського підприємства, адекватний стратегічним завданням входження підприємств галузі до висококонкурентних ринків;
• виявити тенденції та актуальні проблеми функціонування сільськогосподарських підприємств зернопродуктового підкомплексу;
• розглянути можливості моделювання динаміки зростання ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств з обґрунтуванням необхідного методичного інструментарію;
• розробити уніфікований методичний підхід до оцінки ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств зернопродуктового напряму різних організаційно-правових форм на основі матричної моделі;
• висвітлити необхідність посилення ролі інтеграційних процесів в маркетингових ланцюгах руху продукції зернової галузі з метою підвищення солідарної відповідальності за якість кінцевої продукції усього зернопродуктового підкомплексу;
• висунути комплекс організаційно-управлінських заходів мотивації працівників підприємств зернової галузі у виробництві високоякісної продукції.
Об’єктом дослідження є процес управління якістю зерна у діяльності сільськогосподарських підприємств.
Предмет дослідження – сукупність теоретико-методологічних і практичних аспектів забезпечення результативності систем управління якістю зерна у сільськогосподарських підприємствах.
Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження стали методологічні і загальнонаукові принципи проведення комплексних економічних досліджень, фундаментальні положення сучасної економічної теорії, концептуальні засади теорії менеджменту якості, наукові положення і розробки провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі економіки підприємства, організації виробництва та управління якістю зерна.
У дослідженні використано загальнонаукові та спеціальні методи: аналізу і синтезу – для деталізації об’єкта і предмета дослідження; системно-структурного аналізу – при виявленні чинників впливу на якість; групування – для встановлення залежності ефективності управління якістю продукції від соціально-економічних чинників; історико-економічний – для дослідження еволюції концептуальних підходів та еволюції категорій менеджменту якості, а також опису тренду трансформацій систем управління якістю продукції на підприємствах – об’єктах дослідження; порівняння і рядів динаміки – для зіставлення фактичних даних за окремі періоди і зображення зміни у часі показників, що досліджувались; монографічний – для обґрунтування адекватності моделей на прикладі окремих сільськогосподарських підприємств; економіко-математичного аналізу і моделювання – для аналізу складних управлінських ситуацій та прийняття багатоваріантних рішень при прогнозуванні результатів та наслідків корекції систем управління якістю на підприємствах, а також для опису загальної моделі відповідного стратегічного розвитку підприємств; кореляційно-регресійного аналізу і математично-статистичний – для оцінки зв’язку між показниками досліджуваного об’єкта та достовірності одержаних результатів; соціологічних та експертних опитувань – при оцінюванні стану якості та її змін у процесі діяльності підприємств – об’єктів дослідження. Використано також традиційний інструментарій статистики та економетрії, теорій нечітких множин тощо.
Інформаційною базою дисертаційного дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби статистики України, Департаменту агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації та Головного управління статистики у Вінницькій області, річні звіти сільськогосподарських підприємств, періодичні видання, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, результати власних досліджень автора, інформаційні ресурси всесвітньої мережі Internet.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретико-методологічному обгрунтуванні, розробці відповідного понятійного апарату, виявленні закономірностей функціонування сільськогосподарських підприємств з огляду на посилення їх можливостей та підвищення ефективності управління якістю зернопродукції, а також висуненні відповідних науково-прикладних положень та практичних рекоментацій щодо безвідтермінованого впровадження отриманих результатів у господарську діяльність, зокрема:
вперше:
• методологічно обґрунтовано ідею формування адаптивної системи управління якістю зерна у сільськогосподарських підприємствах, що передбачає ідентифікацію та класифікацію цілей її функціонування, встановлення пріоритетів та завдань, визначення єдиного критерію оцінювання ефективності управління якістю, вибір ключових важелів впливу на результативність зазначеної системи і розробку відповідного методичного інструментарію моніторингу та аналізу її ефективності;
удосконалено:
• трактування змісту поняття «система управління якістю продукції сільськогосподарського підприємства», яке, на відміну від подібних і близьких за змістом термінів, базується на концептуально-логічній парадигмі забезпечення розвитку підприємства на основі управління якістю продукції і розглядає його як стратегічну домінанту пріоритетного спрямування ресурсів та зусиль менеджменту, адже формує матеріальний базис розширеного відтворення виробництва та уможливлює соціально-економічне зростання підприємства у довгостроковій перспективі;
• концептуальну модель організаційно-економічного механізму управління якістю продукції сільськогосподарського підприємства, відмінність якої від аналогічних полягає у встановленні стратегічних орієнтацій і завдань, адекватних зростаючому залученню вітчизняних товаровиробників до висококонкурентних ринків, що для підприємств зернової галузі конкретизується через обґрунтування відповідних цільових установок конкурентної поведінки, оцінку ділової досконалості підприємства, розробку необхідної параметричної бази та управління ризиками при переході до запропонованої моделі;
• методичний підхід до оцінки ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств зернопродуктового напряму, основна відмінність якого полягає у побудові і використанні матриці економічного співвідношення оціночних критеріїв «якість продукції – ефективність функціонування підприємства», що дає можливість уніфікації оцінки ефективності зернової галузі для підприємств різних організаційно-правових форм;
дістали подальшого розвитку:
• методичний підхід до моделювання динаміки зростання ефективності діяльності сільськогосподарського підприємства, зокрема зернового напряму, за рахунок введення до системи мікроекономічного аналізу вартісної оцінки ваги системи управління якістю продукції, а також відповідно узгодженої системи критеріїв і показників, серед яких найважливішими є «індекс якості сільськогосподарської продукції» та «індекс розвитку підприємства за рахунок підвищення якості продукції»;
• пропозиції щодо посилення ролі інтеграційних процесів в маркетингових ланцюгах руху продукції зернової галузі (виробництво – переробка – збут) з метою формування солідарної відповідальності їх учасників за якість кінцевої продукції як основи соціально-економічної ефективності усього зернопродуктового підкомплексу;
• обґрунтування можливостей мотивації працівників підприємств зернової галузі у виробництві високоякісної продукції за допомогою «мотиваційного ланцюга» – комплексу організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення належних умов праці і відтворення робочої сили, упередження виникнення конфліктів, піднесення ролі матеріальної і нематеріальної винагороди за працю, зростання інвестиційної підтримки якості персоналу.
Практичне значення одержаних результатів. Висвітлені у дисертаційному дослідженні положення та рекомендації є підґрунтям для узгодження цілей розвитку сільськогосподарських підприємств за соціальними, економічними та якісними параметрами на основі управління якістю зерна, а також в обґрунтуванні системи управління підприємством через цільовий вплив на динаміку якості продукції.
Сформульовані та обґрунтовані положення і рекомендації, які є підґрунтям для розв’язання теоретичних та практичних проблем управління якістю продукції на вітчизняних сільськогосподарських підприємствах, використано Департаментом агропромислового розвитку Міністерства аграрної політики та продовольства України Вінницької обласної державної адміністратрації при розробці законодавчо-нормативних ініціатив (довідка № 04-02-21/1047 від 27.05.2014 р.).
Рекомендації щодо удосконалення системи управління якістю зернової продукції у діяльності підприємств аграрного сектора Вінницької області використано Управлінням агропромислового розвитку Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області при розробці та обґрунтуванні поточних й стратегічних програм щодо підвищення ефективності функціонування сільських підприємницьких формувань (довідка № 01-12/169 від 07.05.2014 р.).
Пропозиції автора щодо формування адаптивної системи управління якістю зернової продукції у діяльності сільськогосподарських підприємств прийнято до впровадження ПП «Сьомаківське» (с. Сьомаки Старосинявського району Хмельницької області) (довідка № 3215 від 10.04.2014 р.).
Апробацію запропонованої автором економетричної моделі ефективності системи управління якістю зернової продукції на підприємстві здійснено ФГ «Фенікс» (м. Хмільник Вінницької області (довідка № 00081 від 15.04.2014 р).
Пропозиції щодо застосування розробленої автором моделі інтеграції підприємств та удосконалених критеріїв ділової досконалості прийнято до впровадження ФГ «Фенікс АГРО» (с. Соколова Хмільницького району Вінницької області) (довідка №1191/12 від 20.05.2014 р.).
Теоретичні узагальнення та методичні рекомендації автора щодо удосконалення системи управління якістю зерна у діяльності сільськогосподарських підприємств використовуються у навчальному процесі Вінницького торговельно-економічного інституту (довідка № 01.01-39/1236/1 від 17.06.2014 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій висвітлено авторський підхід до вирішення існуючих проблем управління якістю зерна у діяльності сільськогосподарських підприємств. Представлені в роботі результати наукових досліджень є особистими розробками автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, які є результатом особистих досліджень дисертанта.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях, а саме: міжнародних – «Розвиток наукових досліджень – 2007» (Полтава, 2007), «Інтелектуальний потенціал молоді в науці і практиці» (Хмельницький, 2007), «Економічна безпека сучасного підприємства» (Вінниця, 2008), «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (Умань, 2009), «Противоречия и перспективы развития бухгалтерського учёта, аудита и анализа в условиях евроинтеграции» (Севастополь, 2009), «Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика», (Луцьк, 2010), «Інновації та трансфер технологій: від ідей до прибутку», (Дніпропетровськ, 2011), «Інформаційно-аналітичне забезпечення зрівноваженого розвитку сільського господарства і села» (Львів, 2011), «Тенденції управління фінансовими та інноваційними процесами в умовах ринкових перетворень» (Вінниця, 2012), «Трансформаційна динаміка розвитку агропромислового виробництва» (Вінниця, 2012), «Облік, контроль та аналіз на підприємствах АПК: стан та перспективи розвитку» (Вінниця, 2012), «Трансформація національних моделей економічного розвитку в умовах глобалізації» (Київ, 2013), «Moderni vymozenosti vedy – 2014» (Praha, 2014); «Соціально-політичні, економічні та гуманітарні виміри європейської інтеграції України» (Вінниця, 2014); всеукраїнській – «Проблеми формування конкурентоспроможності підприємств за умов нестабільності світової економіки» (Вінниця, 2009); регіональних – «Теорія і практика сучасного підприємства в контексті парадигми економічної безпеки» (Вінниця, 2010), «Проблеми облікового, контрольного і аналітичного забезпечення управління підприємством» (Вінниця, 2011).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано у 25 наукових працях (автору належить 4,57 друк. арк.), з них 11 одноосібних, 1 – у іноземному науковому виданні (0,35 друк. арк.), 7 – у наукових фахових виданнях України (автору належить 2,01 друк. арк.), 17 – у інших виданнях (автору належить 2,21 друк. арк.).

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та розроблено інструментарій і практичні рекомендації щодо підвищення результативності діяльності сільськогосподарських підприємств на основі удосконалення системи управління якістю продукції.
1. Проблема посилення системності в управлінні якістю зерна для сільськогосподарських підприємств актуалізується через поступове насичення внутрішнього ринку продовольства, а також реальність виходу та зростаючу їх присутність на зовнішніх ринках. Це робить доцільним і необхідним розробку і запровадження адаптивної, пристосованої до роботи в умовах висококонкурентного ринкового середовища, системи управління якістю сільськогосподарської продукції. Така система базується на концептуально-логічній парадигмі забезпечення розвитку підприємства на основі управління якістю продукції і розглядається як стратегічна домінанта пріоритетного спрямування ресурсів та зусиль менеджменту, адже формує матеріальний базис розширеного відтворення виробництва та уможливлює соціально-економічне зростання підприємства у довгостроковій перспективі.
2. Управління якістю зерна у сільськогосподарських підприємствах слід здійснювати в організаційному, економічному, технологічному напрямах. Ефективність діяльності підприємства можливо підвищити на основі розробленого організаційно-економічного механізму управління якістю, впровадження якого забезпечить організацію цього процесу на довиробничому, виробничому та післявиробничому етапах. Імплементація механізму сприятиме: на мікроекономічному рівні – підвищенню якості продукції та ефективності підприємства; макроекономічному – зростанню доходів населення та підвищенню якості їх життя, а також стабілізації ринку.
3. Прибутковість вітчизняної зернової галузі в цілому протягом 2000–2013 рр. зросла майже утричі. Збільшення прибутку від підвищення класності зерна становило понад 45 %. У сфері проблемних питань забезпечення обґрунтованого рівня якості зерна особливе місце займає дисфункціональна роль недосконалості ринку і конкуренції, які обумовлюють зниження впливу фактора якості на економічні результати господарювання. Частка реалізованого сільгосппідприємствами Вінницької області зерна скоротилася з 37 % у 2000 р. до 6 % – у 2013 р. Це пов’язано із тим, що у досліджуваному регіоні активною є діяльність агрохолдингів, що слугувало зростанню загальних обсягів реалізації зернових (в цілому – у 2,8 раза, у т. ч. пшениці – у 2,3 раза, кукурудзи – удесятеро, ячменю – в 1,3 раза) протягом досліджуваного періоду.
4. Ключовою особливістю формування пропозиції високоякісного зерна сільськогосподарськими підприємствами є переважання пропозиції фуражного зерна та практична відсутність зерна І класу. На вітчизняному ринку зерна значно переважає непродовольча його частка, також значний діапазон цін в межах пропозиції зерна однієї якості не має економічного обґрунтування, що є результатом незбалансованості ринку та передусім асиметричної інформації про ціни. Встановлено, що нині в сільськогосподарських підприємствах мають місце два варіанти організації управління якістю зерна: абсолютна його відсутність як системи у низько прибуткових підприємствах; використання новітніх технологій потужними агрокорпораціями, де в межах таких технологій закладено потужні механізми управління якістю продукції.
5. Оцінку ефективності сільгосппідприємств зернопродуктового напряму слід здійснювати на основі розробленого методичного підходу на основі матричної моделі, основною відмінністю якого є побудова і використання матриці економічного співвідношення оціночних критеріїв «якість продукції – ефективність функціонування підприємства», що забезпечить уніфікацію оцінки ефективності зернової галузі для підприємств різних організаційно-правових форм. Згідно методики уможливлюється передбачення чотирьох сценаріїв секторального розвитку підприємств галузі: «мінімальний ефект»; «невиправдані витрати»; «низькоінтегрований ринок»; «максимальний ефект».
6. Моделювання динаміки зростання ефективності діяльності сільськогосподарського підприємства, зокрема зернового напряму, слід здійснювати за допомогою розробленого методичного підходу, що ґрунтується на введенні до системи мікроекономічного аналізу вартісної оцінки ваги системи управління якістю продукції, а також відповідно узгодженої системи критеріїв і показників, серед яких ключовими є «індекс якості сільськогоспо-дарської продукції» та «індекс розвитку підприємства за рахунок підвищення якості продукції». Оцінювання ризиків свідчить про необхідність збалансованого підходу до формування стратегії розвитку підприємств. Результати прогнозування за оптимістичним (варіація індексу якості зерна) і реалістичним (варіація індексу розвитку підприємства за рахунок підвищення якості продукції) сценаріями перспектив розвитку підприємств різних організаційно-правових форм вказують на те, що управління якістю визначається сфокусованим менеджментом на рівні окремого підприємства.
7. З метою формування солідарної відповідальності учасників руху продукції зернової галузі в маркетингових ланцюгах за якість кінцевої продукції як основи соціально-економічної ефективності усього зернопродуктового підкомплексу необхідним є розвиток інтеграційних процесів. Апробацію розробленої економіко-математичної моделі узгодження економічних інтересів у бізнесових структурах кластерного типу для досягнення синергетичного ефекту при реалізації потенціалу системи управління якістю зерна слід здійснювати з урахуванням комплексу чинників (економічних, соціальних, управлінських, техніко-технологічних, природно-біологічних), які визначають зміст і результативність такої системи на кожному сільськогосподарському підприємстві – учаснику кластера.
8. Мотивувати працівників підприємств зернової галузі до виробництва високоякісної продукції слід за допомогою «мотиваційного ланцюга» – комплексу організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення належних умов праці і відтворення робочої сили, упередження виникнення конфліктів, піднесення ролі матеріальної і нематеріальної винагороди за працю, зростання інвестиційної підтримки якості персоналу.