СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ ОВОЧІВНИЦТВА: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПВНЗ «МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА»

На правах рукопису

Левкіна Руслана Володимирівна

УДК 338.443:338.49

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ ОВОЧІВНИЦТВА: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

08.00.04 економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Науковий консультант:
Лагодієнко Володимир Вікторович,
доктор економічних наук, професор

Херсон 2014 ЗМІСТ

Вступ.........................................................................................................................4
Розділ1.Теоретичні засади формування та функціонування
організаційно-економічного механізму управління ефективністю
підприємств овочівництва....................................................................................14
1.1.Сутнісно-змістове наповнення категорій «стабілізація розвитку» та «організаційно-економічний механізм управління ефективністю».................14
1.2.Економічні, екологічні та соціальні аспекти стабілізації розвитку аграрних підприємств-виробників продукції овочівництва..............................35
1.3.Особливості формування та функціонування організаційно-
економічного механізму стабілізації розвитку підприємств-
виробників продукції овочівництва.....................................................................74
Висновки до розділу1...........................................................................................82
Розділ2.Критерії підвищення ефективності діяльності підприємств-виробників продукції овочівництва та напрями стабілізації їх розвитку..................................................................................................................85
2.1. Сучасні методологічні засади дослідження ефективності діяльності агропродовольчої сфери.......................................................................................85
2.2.Класифікація критеріїв стабільності розвитку підприємств-
виробників продукції овочівництва.....................................................................96
2.3.Методолгічний підхід до оцінки ефективності діяльності підприємств-виробників продукції овочівництва з економічної ефективності, екологічності та соціальних наслідків...............................................................101
Висновки до розділу2.........................................................................................113
Розділ3.Сучасні особливості функціонування та розвитку ринку
овочевої продукції та економічна ефективність діяльності
його суб’єктів...115
3.1.Тенденції виробництва та споживання продукції овочівництва
в Україні...............................................................................................................115
3.2.Структурні та інфраструктурні особливості цільових ринків збуту овочевої продукції...............................................................................................147
3.3.Особливості збутової діяльності підприємств-виробників овочів..........157
Висновки до розділу3.........................................................................................162
Розділ4.Реалізація економічних інтересів підприємств-виробників
продукції овочівництва.......................................................................................164
4.1.Параметри концентрації капіталу та тенденції зміни рівнів економічної ефективності виробників та переробників овочевої продукції.......................164
4.2.Характеристика механізмів формування та реалізації економічних інтересів учасників відповідних господарських ланцюгів..............................173
4.3.Напрями та шляхи підвищення економічної ефективності підприємств-виробників продукції овочівництва в контексті стабілізації розвитку..........193
Висновки до розділу 4.........................................................................................234
Розділ5.Організаційно-економічні засади управління ефективністю підприємств-виробників продукції овочівництва............................................236
5.1.Організаційний, економічний та організаційно-економічний
механізми формування та підвищення ефективності діяльності підприємств-виробників продукції овочівництва...................................................................236
5.2.Обґрунтування напрямів стабілізації розвитку та обґрунтування сценаріїв мобілізації потенційних можливостей суб’єктів овочівництва......................250
Висновки до розділу 5.........................................................................................256
Висновки..............................................................................................................258
Список використаних джерел............................................................................264

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Проблема забезпечення стабільного розвитку суб’єктів економічних відносин є не тільки однією з центральних в економічній науці, а й взаємопов’язаною з низкою важливих наукових проблем, зокрема, проблемою підвищення економічної ефективності діяльності суб’єктів всіх без винятку сфер та галузей національної економіки. Результативне вирішення цієї проблеми потребує, в свою чергу, опрацювання дієздатних шляхів підвищення економічної ефективності діяльності суб’єктів економічних відносин, а також систем заходів стимулювання відповідних дій вказаних суб’єктів, спрямованих на досягнення ними певного економічного прогресу. Таким чином, існування проблеми стабілізації розвитку актуалізує проблему раціонального формування та ефективного функціонування механізмів управління розвитком суб’єктів економічних відносин незалежно від їх спеціалізації.
Стабілізація розвитку суб’єктів агропродовольчої сфери є головною передумовою вирішення цілої низки питань економічного, соціального та екологічного характеру. При цьому особливості виробництва у агропродовольчій сфері та усіх галузей, що входять до її складу, поряд з ускладненим протіканням процесу відтворення та визначною його роллю для дотримання продовольчої безпеки держави зумовлюють необхідність всебічного опрацювання обґрунтованих підходів до управління розвитком суб’єктів даної сфери суспільного виробництва. Поєднання ж об’єктивних економічних та суб’єктивних організаційно-управлінських факторів здійснення підприємствами агропродовольчої сфери своєї діяльності потребує створення ефективного організаційно-економічного механізму стабілізації їх розвитку.
Тенденції споживання продуктів харчування, характеристики основних продуктових ринків харчової продукції, а також інтеграційні прагнення України на міжнародному рівні зумовлюють необхідність створення сприятливих передумов здійснення діяльності, в першу чергу, для суб’єктів найбільш перспективних, з огляду на зазначені виклики, галузей агропродовольчої сфери, адже їх стабільний розвиток має стати каталізатором забезпечення стабільності всієї національної економіки та посилення конкурентних позицій української продукції на зарубіжних ринках. Однією з найбільш специфічних, складно організованих, проте, перспективних та ефективних галузей агропродовольчої сфери є овочівництво.
Проблемам забезпечення ефективної діяльності товаровиробників агропродовольчої сфери та формування організаційно-економічних механізмів їх функціонування, зокрема, стосовно галузі овочівництва, присвячені дослідження багатьох вчених-економістів, зокрема, В.М.Алексійчука, В.Я.Амбросова, З.І. Гризенкової, А.І.Даниленка, П.М.Макаренка, В.П. Рудь, П.Т.Саблука, В.І. Топіхи, О.В. Ульянченка та багатьох інших. Результати їх досліджень знайшли відображення у численних наукових працях. При цьому низка питань щодо ефективного управління розвитком підприємств-виробників продукції овочівництва потребує додаткового наукового опрацювання та усунення методологічних протиріч.
Все перелічене доводить, що проблема побудови та ефективного функціонування організаційно-економічного механізму управління ефективністю діяльності підприємств-виробників продукції овочівництва є складною та багатогранною, а необхідність її вирішення зумовила вибір теми, мети, предметно-об’єктної сфери та постановку завдань дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в рамках галузевої науково-технічної програми "Овочівництво" Інституту овочівництва і баштанництва НААН України і є складовою частиною завдання "Розробка комплексної системи інформаційного забезпечення для ефективної маркетингової діяльності на підприємствах овочепродуктового підкомплексу" (2006-2010 рр.) та програми наукових досліджень "Овочеві та баштанні культури" за завданням "Розробити методичні підходи та інструментарій щодо створення та трансферу інновацій науково-технічної продукції овочівництва" (номер державної реєстрації 0111U005102, 2011-2015 рр.); відповідно до науково-дослідних тем Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка: "Формування механізму інноваційного розвитку та підвищення ефективності агропромислового виробництва в умовах глобалізації" (номер державної реєстрації 0110U006613, 2010-2015 рр.) та "Організаційно-економічні та технологічні засади підвищення ефективності виробництва і реалізації продукції в умовах формування інноваційної моделі розвитку агропромислового виробництва" (номер державної реєстрації 0111U005203, 2011-2015рр.), а також Міжнародного університету бізнесу і права в рамках науково-дослідних тем Фінансово-економічний механізм сталого розвитку аграрних підприємств в умовах трансформації до СОТ” (номер державної реєстрації 0109U002936), а також Стратегічні напрями та пріоритети розвитку ринків АПК в умовах інтеграції та глобалізації” (0109U002937). В рамках вказаних науково-дослідних тем дисертантом виконане теоретичне обґрунтування та практичне опрацювання шляхів підвищення ефективності діяльності аграрних підприємств-виробників продукції овочівництва за рахунок вдосконалення організаційно-економічного механізму стабілізації їх розвитку.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад та прикладних рекомендацій з формування та функціонування організаційно-економічного механізму управління ефективністю підприємств-виробників продукції овочівництва.
Відповідно до поставленої мети роботи були визначені такі завдання дослідження:
- дослідити теоретичні аспекти проблеми та розвинутипонятійно-категоріальний апарат у частині трактування поняття «організаційно-економічний механізм управління ефективністю»;
-обґрунтувати цілісну концепцію організаційно-економічного механізму управління ефективністю та стабілізації розвитку підприємств-виробників продукції овочівництва;
-визначити параметри формування рівня економічної ефективності виробництва та реалізації продукції підприємствами овочівництва;
-обґрунтувати склад та способи застосування організаційних та економічних важелів та інструментів управління ефективністю виробництва продукції овочівництва;
- удосконалитиметодологічний підхід до визначення складу критеріїв оцінки ефективності діяльності підприємств овочівництва;
- розробити концептуальну модель еволюції економічних інтересів підприємств овочівництва;
-обґрунтувати організаційно-економічні засади стратегічного управління ефективністю діяльності підприємств овочівництва;
-визначити напрями інституційного впливу на рівень економічної ефективності діяльності підприємств овочівництва;
-дослідити та формалізувати тенденції виробництва та споживання продукції овочівництва;
-обґрунтувати стратегічні напрями розвитку підприємств-виробників продукції овочівництва.
Об’єктом дослідження є процеси управління ефективністю підприємств-виробників продукції овочівництва.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні та практичні аспекти формування та функціонування організаційно-економічного механізму управління ефективністю підприємств-виробників продукції овочівництва.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії та досягнення вітчизняної і зарубіжної економічної науки з проблем ефективності діяльності підприємств агропродовольчої сфери, їх розвитку, формування та функціонування організаційно-економічних механізмів здійснення діяльності в агропродовольчій сфері національної економіки, а також організації та управління діяльністю підприємств овочівницького напряму. Методологія та методика дослідження базується на системному осмисленні об’єктивних процесів розвитку підприємств-виробників продукції овочівництва.
При вирішенні завдань дослідження у роботі використовувались такі методи: абстрактно-логічний (при формуванні структурно-логічної схеми дослідження, визначенні критеріїв класифікацій), монографічний (при формуванні системи даних про результати діяльності аграрних підприємств-виробників продукції овочівництва), розрахунково-конструктивні (при визначенні показників функціонування підприємств-виробників овочів), економіко-статистичні та економіко-математичні методи (при виконанні розрахунків та визначенні тенденцій розвитку виробництва та споживання, а також характеристик цільових ринків), методи аналізу та синтезу (при вивченні дії факторів впливу на економічні процеси).
Інформаційну базу дисертаційної роботи склали законодавчі та нормативно-правові акти з питань функціонування підприємств галузі овочівництва, матеріали Державної служби статистики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Головного управління агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління статистики у Харківській області, дані річної звітності окремих підприємств, результати спостережень за діяльністю підприємств, розробки та дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців, літературні джерела та результати власних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у розробці теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій з формування та функціонування організаційно-економічного механізму управління ефективністю підприємств-виробників продукції овочівництва. Найбільш важливі результати, отримані в процесі дослідження, та їх наукова новизна полягають у наступному:
вперше:
-обґрунтовано цілісну концепцію організаційно-економічного механізму управління ефективністю та стабілізації розвитку підприємств-виробників продукції овочівництва, яка ґрунтується на врахуванні тенденцій функціонування цільових ринків продукції овочівництва, цінової кон’юнктури ресурсних ринків, а також можливостей мобілізації потенціалу вказаних підприємств;
-визначено параметри формування рівня економічної ефективності виробництва та реалізації продукції підприємствами овочівництва шляхом формалізації особливостей функціонування організаційно-економічного механізму управління ефективністю в залежності від характеристик концентрації та спеціалізації;
-обґрунтовано склад та способи застосування організаційних та економічних важелів та інструментів управління ефективністю виробництва продукції овочівництва, які дозволяють створювати економічне підґрунтя для стабілізації їх розвитку;
удосконалено:
-методологічний підхід до визначення складу критеріїв оцінки ефективності діяльності підприємств овочівництва шляхом поєднання показників економічної та енергетичної ефективності виробництва з урахуванням рівня розвитку економічного потенціалу виробників;
-концептуальна модель еволюції економічних інтересів підприємств овочівництва шляхом формалізації їх вимог до обґрунтованого рівня економічної ефективності діяльності в контексті забезпечення розширеного відтворення;
-організаційно-економічні засади стратегічного управління ефективністю діяльності підприємств овочівництва, які ґрунтуються на принципах забезпечення стабільного розвитку виробничого потенціалу вказаних підприємств, а також обґрунтованій типології стратегій підвищення рівня економічної ефективності;
дістали подальший розвиток:
-понятійно-категоріальний апарат економічної науки у частині трактування поняття «організаційно-економічний механізм управління ефективністю», яке ґрунтується на синтетичному підході щодо поєднання суб’єктів, об’єктів, інструментів та важелів впливу керуючої системи на керовану в контексті підвищення рівня ефективності функціонування останньої;
-обґрунтування напрямів інституційного впливу на рівень економічної ефективності діяльності підприємств овочівництва шляхом порівняльного аналізу впливу заходів державного регулювання, удосконалення інфраструктурного забезпечення, а також деформації систем ринкового розподілу на економічну ефективність виробництва та реалізації продукції овочівництва;
-формалізація тенденцій виробництва та споживання продукції овочівництва на основі визначення особливостей формування пропозиції на цільових ринках, а також оцінки динаміки структури виробництва овочів різними категоріями виробників та збільшення частки суспільного сектора в загальних обсягах;
-обґрунтування стратегічні напрями розвитку підприємств-виробників продукції овочівництва на основі підвищення рівня екологічності виробництва та змін в ціновому позиціонуванні окремих видів продукції на цільових ринках збуту.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретико-методологічних, методичних та практичних розробок і пропозицій у діяльності аграрних підприємств при формуванні систем управління ефективністю виробництва та реалізації овочів. Запропонований підхід до визначення складу критеріїв оцінки ефективності діяльності аграрних підприємств-виробників овочів шляхом поєднання показників економічної та енергетичної ефективності виробництва з урахуванням рівня розвитку економічного потенціалу представляє практичну цінність для підприємств галузі. Комплекс організаційно-економічних заходів, спрямованих на підвищення рентабельності виробництва та реалізації овочевої продукції, в т.ч., з використанням органічних технологій використовується при плануванні та коригуванні перспектив розвитку галузі овочівництва.
Результати дисертаційного дослідження, висновки та рекомендації, що містяться у роботі схвалені та використовуються як складові реалізації "Комплексної програми розвитку сільського господарства Харківської області у 2006-2010 рр. та на період до 2015 р." та "Комплексної програми інноваційно-інвестиційного розвитку АПВ Харківської області у 2011-2015 рр. та на період до 2020 р." (довідка № 01-96/207 від 10.2013 р.); у практичній діяльності Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації (довідка № 01-74/386 від 13.11.2013 р.), Управління агропромислового розвитку Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області (довідка № 812/01-31 від 29.10.2013 р.), Управління агропромислового розвитку Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області (довідка № 659/01-47 від 05.11.2013 р.), ТОВ АФ "Прогрес" Вовчанського району Харківської області (довідка № 106 від 23.10.2013 р.), ТОВ "Слав'янське-5" Вовчанського району Харківської області (довідка № 211 від 02.10.2013 р.), СТОВ "Довжик" Золочівського району Харківської області, ФГ "Степок" Буринського району Сумської області (довідка № 59, від 05.09.2013 р.), ФГ "Малина" Петрівського району Кіровоградської області (довідка № 25.09.2013 р.); у науково-дослідній діяльності Інституту овочівництва і баштанництва НААН України (довідка № 0822-16/02 від 26.12.2012 р.), у навчальному процесі Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (довідка № 01-828 від 14.10.2013 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового дослідження автора. Результати дисертаційного дослідження, що складають його наукову новизну, виносяться на захист, теоретичні обґрунтування, прикладні розробки, висновки, пропозиції та рекомендації отримані автором самостійно. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в одноосібних публікаціях. З публікацій, виконаних у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення та наукові результати, які належать безпосередньо дисертанту.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, форумах та семінарах, а саме: ІV Міжнародному Форумі молодих вчених „Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2010 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції „Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2011 р.); XV Международной научно-производственной конференции „Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения” (г. Белгород, 2011 г.); ІІІ Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції „Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи”, присвяченій 15-річчю ННІ бізнесу та менеджменту (м. Харків, 2012 р.); П'ятій Міжнародній науково-практичній конференції „Ринкова трансформація національної економіки: досягнення теорії та проблеми практики” (м. Полтава, 2013 р.); ІV Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції „Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи”, (м. Харків, 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми розвитку обліку, аналізу та фінансів в агропромисловому виробництві України” (м. Харків, 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Економічний розвиток України в сучасному просторі і часі”, присвяченій видатному ученому-економісту О.Г.Ліберману (м. Харків, 2013 р.); Международной заочной научно-практической конференции „Наука и образование в жизни современного общества” (Россия, г. Тамбов, 2013 г.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у 37наукових працях загальним обсягом 34,74ум. друк. арк., з них 27одноосібних, в тому числі, одна одноосібна монографія (20,25ум.друк.арк.) та 3 монографії у співавторстві (автору належать 2,74ум.друк.арк.), 22статті (11,69ум.друк.арк.) у наукових фахових виданнях з економічних наук, у тому числі у зарубіжних наукових виданнях.

ВИСНОВКИ

У дисертаційні роботі здійснено теоретичне узагальнення і розроблено новий підхід до вирішення важливої науково-прикладної проблеми побудови та функціонування організаційно-економічного механізму управління ефективністю діяльності підприємств-виробників продукції овочівництва. За результатами дослідження зроблено наступні висновки теоретичного, методологічного і прикладного характеру.
1. На основі узагальнення наукових поглядів вітчизняних та зарубіжних дослідників на категорію «організаційно-економічний механізм управління ефективністю», встановлено необхідність формування інтегрованого теоретико-методологічного підходу до трактування даної категорії, який передбачав би визначення складу критеріїв оцінки ефективності діяльності аграрних підприємств, які ґрунтуються на принципах концепції сталого розвитку, яка, в свою чергу, поєднує необхідність вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем. В результаті удосконалено підхід до трактування вказаної категорії та зроблено висновок про доцільність застосування синтетичного підходу щодо поєднання суб’єктів, об’єктів, інструментів та важелів впливу керуючої системи на керовану в контексті підвищення рівня ефективності функціонування останньої.
2. Встановлено взаємозв'язок категорій «організаційно-економічний механізм» та «стабільний розвиток», відповідно до якого економічний розвиток аграрного підприємства безпосередньо пов’язаний із необхідністю сприяння підвищенню соціально-економічної ефективності на конкретних цільових ринках внаслідок забезпечення організаційної, координаційної, захисної, інноваційної, інституціональної діяльності підприємств. Вважаємо за необхідне розглядати взаємозв’язок між економічним розвитком аграрного виробництва в країні та стабілізацією розвитку галузі овочівництва та її підприємств через призму виділення та структурування сукупності економічної, екологічної, природної, організаційно-управлінської, ресурсно-виробничої, демографічної, соціальної, фінансово-економічної, кадрової складових.
3. Обґрунтовано відмінності категорії «сталий розвиток» та «стабільний розвиток», що полягають у можливості покращення показників не лише виробничо-комерційної сфери діяльності аграрних підприємств, а й функціонування виробничої, соціальної та ринкової інфраструктури, позитивно відбиватися на соціальній сфері, екологічності виробництва тощо.
4. Обґрунтовано склад та способи застосування організаційних та економічних важелів та інструментів управління ефективністю виробництва продукції овочівництва в аграрних підприємствах, сутність яких полягає у визначенні пріоритетності виробничої складової над комерційною у забезпеченні стабілізації розвитку та реалізації потенціалу аграрного підприємства у довгостроковій перспективі та використанні комерційних, ринкових та збутових переваг в якості каталізатора підвищення економічної ефективності основної діяльності вказаних підприємств.
5. Доведено, що основою організаційно-економічного механізму виробництва овочевої продукції є взаємопов’язані між собою економічними інтересами суб’єкти ринку, що формують у процесі діяльності виробничу, дослідну та управлінську стратегію в умовах динамічних змін внутрішнього та зовнішнього середовища. Динамічність процесів розвитку підприємства, структурні, кількісні та функціональні зміни у діяльності структурних елементів підприємства впливають на формування та ефективне використання потенціалу підприємств, економічну ефективність виробництва та реалізації продукції, що було доведено при розгляді аналітичних матеріалів.
6. Дослідження діяльності підприємств-виробників овочів дозволили виділити внутрішні та зовнішні фактори організаційно-економічного механізму їх функціонування, серед яких найбільш позитивний вплив мають: тенденції зростання попиту; високий ступінь розвитку ресурсних ринків; підвищений рівень ефективності у порівнянні з іншою продукцією рослинництва; гнучка асортиментна політика. Негативний вплив цінового диктату посередників; відсутність системної державної підтримки овочевого ринку; занепад вітчизняної ресурсної бази та руйнація системи зрошення; високий рівень витрат та трудоємності; суттєві відмінності в агротехніці та технологіях виробництва різних овочевих культур; ускладненість зберігання та збуту продукції, що має обмежений термін зберігання, визначає рівень ефективності овочівництва та тенденції розвитку галузі у суспільному секторі виробництва, що підтверджується статистичними даними по Харківській області та Україні.
7.Формування критеріальної бази оцінки ефективності діяльності підприємств-виробників овочів в умовах сталого розвитку повинно відбуватися на основі розробленого концептуального підходу до визначення адаптованого до специфіки об’єкту дослідження складу критеріїв оцінки характеру розвитку підприємств. Обґрунтовано шляхи поєднання показників, що характеризують економічну, екологічну та соціальну складові. Доведена доцільність поєднання показників економічної та енергетичної ефективності виробництва з урахуванням рівня розвитку економічного потенціалу підприємства. Для визначення рівня впливу на навколишнє середовище запропоновано використання синтетичного показника еколого-енергетичного навантаження на природне середовище. Розрахунки показали, що при перевищенні рівнем цього показника значення 20ГДж/га, відбуваються незворотні зміни в агроекологічній системі, які не дозволяють компенсувати негативні наслідки за рахунок залучення важелів економічної складової.
8. Дослідження еволюції економічних інтересів підприємств-виробників овочів дозволяє зробити висновок про залежність рівня економічної ефективності їх діяльності у контексті забезпечення розширеного відтворення, від низки факторів, а саме зростання цін на енергоносії, матеріально-технічні послуги та нееквівалентності обміну сільськогосподарської та промислової продукції, пріоритетність яких змінюється з часом. В залежності від пріоритетності того чи іншого фактора негативного впливу визначаються стратегічні цілі та альтернативи діяльності підприємства. Останнє деформує класичні уявлення щодо природи розвитку економічних інтересів товаровиробників та зумовлює необхідність обґрунтування адаптованих наукових підходів до пояснення явищ, пов’язаних з їх гармонізацією.
9.Доведено, що центральним показником гармонійності реалізації економічних інтересів підприємств-виробників овочів є достатній для здійснення розширеного відтворення рівень економічної ефективності, який дозволяє здійснювати повноцінну основну та необхідну інвестиційну діяльність. В свою чергу, запропоновано виділяти товарно-цільові та ринково-цільові напрями розвитку виробничої діяльності. Обґрунтовано, що визначення вказаних напрямів зумовлюється намаганням підприємства до досягнення раціонального співвідношення рівнів концентрації та спеціалізації виробництва. Інтегрованим критерієм раціональності цього співвідношення є досягнення відповідного темпу приросту рівня економічної ефективності основної діяльності на фоні непогіршення екологічних та соціальних показників розвитку підприємства.
10.В дослідженні обґрунтовані напрями інституційного впливу на рівень економічної ефективності діяльності підприємств-виробників овочів. Доведено, що наразі в Україні є відсутньою цілісна та системна політика регулювання розвитку галузі, яка була б заснована на цілеспрямованому впливі органів управління агропромисловим розвитком з метою створення умов для стимулювання нарощування обсягів та покращання якості овочевої продукції. За таких умов підприємства вимушені використовувати лише внутрішні потенційні можливості свого економічного та виробничо-технологічного зростання. Останнє потребує досить тривалого проміжку часу для досягнення необхідного для ефективного оперування на зовнішніх та внутрішньому ринках рівня їх розвитку. Визначено невідповідність завданням стабілізації розвитку підприємств галузі існуючого рівня інфраструктурного забезпечення та характеру реалізації економічних інтересів товаровиробників та суб’єктів ринкової інфраструктури, а також недостатній рівень розвитку останньої. Запропоновано формування цілісної концепції регуляторного та інфраструктурного забезпечення зростання галузі на основі планомірного підвищення рівня її виробничо-технологічного та ринково-комерційного розвитку.
11.На основі порівняння тенденцій розвитку цільових ринків продукції овочівництва та динаміки ефективності діяльності аграрних підпри

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційні роботі здійснено теоретичне узагальнення і розроблено новий підхід до вирішення важливої науково-прикладної проблеми побудови та функціонування організаційно-економічного механізму управління ефективністю діяльності підприємств-виробників продукції овочівництва. За результатами дослідження зроблено наступні висновки теоретичного, методологічного і прикладного характеру.
1. На основі узагальнення наукових поглядів вітчизняних та зарубіжних дослідників на категорію «організаційно-економічний механізм управління ефективністю», встановлено необхідність формування інтегрованого теоретико-методологічного підходу до трактування даної категорії, який передбачав би визначення складу критеріїв оцінки ефективності діяльності аграрних підприємств, які ґрунтуються на принципах концепції сталого розвитку, яка, в свою чергу, поєднує необхідність вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем. В результаті удосконалено підхід до трактування вказаної категорії та зроблено висновок про доцільність застосування синтетичного підходу щодо поєднання суб’єктів, об’єктів, інструментів та важелів впливу керуючої системи на керовану в контексті підвищення рівня ефективності функціонування останньої.
2. Встановлено взаємозв'язок категорій «організаційно-економічний механізм» та «стабільний розвиток», відповідно до якого економічний розвиток аграрного підприємства безпосередньо пов’язаний із необхідністю сприяння підвищенню соціально-економічної ефективності на конкретних цільових ринках внаслідок забезпечення організаційної, координаційної, захисної, інноваційної, інституціональної діяльності підприємств. Вважаємо за необхідне розглядати взаємозв’язок між економічним розвитком аграрного виробництва в країні та стабілізацією розвитку галузі овочівництва та її підприємств через призму виділення та структурування сукупності економічної, екологічної, природної, організаційно-управлінської, ресурсно-виробничої, демографічної, соціальної, фінансово-економічної, кадрової складових.
3. Обґрунтовано відмінності категорії «сталий розвиток» та «стабільний розвиток», що полягають у можливості покращення показників не лише виробничо-комерційної сфери діяльності аграрних підприємств, а й функціонування виробничої, соціальної та ринкової інфраструктури, позитивно відбиватися на соціальній сфері, екологічності виробництва тощо.
4. Обґрунтовано склад та способи застосування організаційних та економічних важелів та інструментів управління ефективністю виробництва продукції овочівництва в аграрних підприємствах, сутність яких полягає у визначенні пріоритетності виробничої складової над комерційною у забезпеченні стабілізації розвитку та реалізації потенціалу аграрного підприємства у довгостроковій перспективі та використанні комерційних, ринкових та збутових переваг в якості каталізатора підвищення економічної ефективності основної діяльності вказаних підприємств.
5. Доведено, що основою організаційно-економічного механізму виробництва овочевої продукції є взаємопов’язані між собою економічними інтересами суб’єкти ринку, що формують у процесі діяльності виробничу, дослідну та управлінську стратегію в умовах динамічних змін внутрішнього та зовнішнього середовища. Динамічність процесів розвитку підприємства, структурні, кількісні та функціональні зміни у діяльності структурних елементів підприємства впливають на формування та ефективне використання потенціалу підприємств, економічну ефективність виробництва та реалізації продукції, що було доведено при розгляді аналітичних матеріалів.
6. Дослідження діяльності підприємств-виробників овочів дозволили виділити внутрішні та зовнішні фактори організаційно-економічного механізму їх функціонування, серед яких найбільш позитивний вплив мають: тенденції зростання попиту; високий ступінь розвитку ресурсних ринків; підвищений рівень ефективності у порівнянні з іншою продукцією рослинництва; гнучка асортиментна політика. Негативний вплив цінового диктату посередників; відсутність системної державної підтримки овочевого ринку; занепад вітчизняної ресурсної бази та руйнація системи зрошення; високий рівень витрат та трудоємності; суттєві відмінності в агротехніці та технологіях виробництва різних овочевих культур; ускладненість зберігання та збуту продукції, що має обмежений термін зберігання, визначає рівень ефективності овочівництва та тенденції розвитку галузі у суспільному секторі виробництва, що підтверджується статистичними даними по Харківській області та Україні.
7.Формування критеріальної бази оцінки ефективності діяльності підприємств-виробників овочів в умовах сталого розвитку повинно відбуватися на основі розробленого концептуального підходу до визначення адаптованого до специфіки об’єкту дослідження складу критеріїв оцінки характеру розвитку підприємств. Обґрунтовано шляхи поєднання показників, що характеризують економічну, екологічну та соціальну складові. Доведена доцільність поєднання показників економічної та енергетичної ефективності виробництва з урахуванням рівня розвитку економічного потенціалу підприємства. Для визначення рівня впливу на навколишнє середовище запропоновано використання синтетичного показника еколого-енергетичного навантаження на природне середовище. Розрахунки показали, що при перевищенні рівнем цього показника значення 20ГДж/га, відбуваються незворотні зміни в агроекологічній системі, які не дозволяють компенсувати негативні наслідки за рахунок залучення важелів економічної складової.
8. Дослідження еволюції економічних інтересів підприємств-виробників овочів дозволяє зробити висновок про залежність рівня економічної ефективності їх діяльності у контексті забезпечення розширеного відтворення, від низки факторів, а саме зростання цін на енергоносії, матеріально-технічні послуги та нееквівалентності обміну сільськогосподарської та промислової продукції, пріоритетність яких змінюється з часом. В залежності від пріоритетності того чи іншого фактора негативного впливу визначаються стратегічні цілі та альтернативи діяльності підприємства. Останнє деформує класичні уявлення щодо природи розвитку економічних інтересів товаровиробників та зумовлює необхідність обґрунтування адаптованих наукових підходів до пояснення явищ, пов’язаних з їх гармонізацією.
9.Доведено, що центральним показником гармонійності реалізації економічних інтересів підприємств-виробників овочів є достатній для здійснення розширеного відтворення рівень економічної ефективності, який дозволяє здійснювати повноцінну основну та необхідну інвестиційну діяльність. В свою чергу, запропоновано виділяти товарно-цільові та ринково-цільові напрями розвитку виробничої діяльності. Обґрунтовано, що визначення вказаних напрямів зумовлюється намаганням підприємства до досягнення раціонального співвідношення рівнів концентрації та спеціалізації виробництва. Інтегрованим критерієм раціональності цього співвідношення є досягнення відповідного темпу приросту рівня економічної ефективності основної діяльності на фоні непогіршення екологічних та соціальних показників розвитку підприємства.
10.В дослідженні обґрунтовані напрями інституційного впливу на рівень економічної ефективності діяльності підприємств-виробників овочів. Доведено, що наразі в Україні є відсутньою цілісна та системна політика регулювання розвитку галузі, яка була б заснована на цілеспрямованому впливі органів управління агропромисловим розвитком з метою створення умов для стимулювання нарощування обсягів та покращання якості овочевої продукції. За таких умов підприємства вимушені використовувати лише внутрішні потенційні можливості свого економічного та виробничо-технологічного зростання. Останнє потребує досить тривалого проміжку часу для досягнення необхідного для ефективного оперування на зовнішніх та внутрішньому ринках рівня їх розвитку. Визначено невідповідність завданням стабілізації розвитку підприємств галузі існуючого рівня інфраструктурного забезпечення та характеру реалізації економічних інтересів товаровиробників та суб’єктів ринкової інфраструктури, а також недостатній рівень розвитку останньої. Запропоновано формування цілісної концепції регуляторного та інфраструктурного забезпечення зростання галузі на основі планомірного підвищення рівня її виробничо-технологічного та ринково-комерційного розвитку.
11.На основі порівняння тенденцій розвитку цільових ринків продукції овочівництва та динаміки ефективності діяльності аграрних підприємств-виробників овочевої продукції обґрунтовано виключний характер впливу ринкової кон’юнктури на формування рівня економічної ефективності діяльності підприємств-виробників. Оцінено виробничо-технологічні та комерційні обмеження ефективної реалізації економічного потенціалу вказаних підприємств. Шляхом врахування зазначених обставин запропоновано цілісну концепцію формування та функціонування організаційно-економічного механізму управління ефективністю та стабілізації розвитку аграрних підприємств-виробників овочів. Вказаний механізм ґрунтується на виділенні виробничої, управлінської та дослідної компонент та дозволяє враховувати дію вичерпного переліку факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства на рівень економічної ефективності його діяльності та застосування процедур організаційно-управлінського впливу на нього.
12.Основою впливу з боку підприємства на рівень економічної ефективності в контексті стабілізації розвитку є формування та реалізація відповідних стратегій, заснованих на врахуванні виробничої та комерційної складових потенціалу підвищення ефективності з огляду на екологічність та соціальні ефекти, що виникатимуть при їх реалізації. Обґрунтовано виділення трьох типів стратегій підвищення економічної ефективності, а саме орієнтованих на збут, орієнтованих на виробництво та гібридних, а також чотирьох моделей їх імплементації, а саме: інноваційної, активної, пасивної та адаптивної. В дослідженні виконане пророблення переваг та недоліків реалізації кожної зі стратегій в кожній з моделей, а також оцінено перспективи їх застосування для вітчизняних підприємств-виробників овочів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Месель-Веселяк В.Я. Підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору економіки України / В. Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. - 2007. -№ 12.-С. 8-14.
2. Кваша С.М. Наукові підходи до регулювання аграрного ринку / С. М. Кваша // Економіка АПК. - 2006. - № 7. - С. 42-45.
3. Малік М.Й. Конкурентоспроможність аграрних підприємств: методологія і механізми / М.Й. Малік, О.А. Нужна. - К. : ННЦ ІАЕ, 2007. - 270 с.
4. Діброва А.Д. Державне регулювання сільськогосподарського виробництва: теорія, методологія, практика / А. Д. Діброва- К.: ВПД Формат, 2008. - 488 с.
5.Лузан Ю.Я. Організаціно-економічний механізм забезпечення розвитку агропромислового виробництва України: моногр. / Ю.Я. Лузан. - К.: ННЦ ІАЕ, 2010. - 472 с.
6. Абалкин Л.И. Хозяйственный механизм развитого социального общества / Л.И. Абалкин - M.: Мысль, 1986. - 264 с.
7. Могильний О.M. Державне регулювання аграрного виробництва в період трансформації економіки / О. M. Могильний. - К.: ІАЕ УААН, 2002.-430 с.
8. Рябоконь В.П. Ефективність функціонування та удосконалення механізмів економічного регулювання аграрного виробництва / В.П. Рябоконь, О.М. Супрун // Економіка АПК - 2012. - № 6. - С. 47-55.
9. Рябоконь В.П. Ефективність функціонування та удосконалення механізмів економічного регулювання аграрного виробництва // Економіка АПК, 2012, № 6 . - С. 47-55.
10. Недільська Л. Українська модель аграрного розвитку та її соціоекономічна переорієнтація (засідання „круглого столу") виробництва // Економіка АПК. - 2012. - №5. С. 175-177.
11. Балакірєва О.М. Взаємозв’язок економічної нерівності, соціального відторгнення та соціальної мобільності [Текст] / О.М.Балакірєва, А.М. Ноур // Економіка України. - 2012. - №5. - С. 86-96.
12. Гальчинський А. Економічний розвиток: методологія оновленої парадигми [Текст] /А. Гальчинський // Економіка України. - 2012. - №5. - С. 4-17.
13. Пустовойт О.В. Системна нестійкість і альтернативи розвитку української економіки [Текст] / О.В. Пустовойт // Економіка України. - 2012. - №5. - С. 32-43.
14. Діброва А.Д. Державне регулювання сільськогосподарського виробництва: теорія, методологія, практика [Текст] / А.Д. Діброва. - К.: ВПД Формат, 2008. - 488 с.
15. Левкіна Р.В. Формування організаційно-економічного механізму стабільного розвитку аграрних підприємств / Р.В. Левкіна // Технологический аудит и резервы производства. Экономические науки. - № 5/3(13). 2013. С. 16-18.
16. Левкіна Р.В. Особливості виробничої компоненти організаційно-економічного механізму стабільного розвитку аграрних підприємств / Р.В. Левкіна // Вісник ПДАА. Сер. «Економічні науки». — Вип. 12. — 2013. — С. 76-82.
17. Левкина Р.В. Особенности организационно-экономического механизма эффективного функционирования аграрных предприятий / Вестник ФГОУ ВПО «Курская государственная сельскохозяйственная академия». Серия «Экономика и менеджмент». Вып.7, 2013. С.48-57.моя
18. Грачев Н.Н., Шевцов М.А. Понятие системы и ее свойства / Н.Н.Грачев, М.А.Шевцов: [Електронний ресурс]. / Режим доступу: http://grachev.distudy.ru/Uch_kurs/Gosslugba/Chapter1/Chapter13.htm.
19. Ефективність державного управління /Ю. Бажал, О. Кілієвич, О. Мертенс та ін.; За заг. ред. І. Розпутенка. К.: К.І.С, 2002. 420 с.
20. Самуэльсон П., Нордхауз В. Экономикс. 16 изд. М.: Изд. дом "Вильямс", 2000. 688 с.
21. Стігліц Дж. Економіка державного сектора. К.: Основи, 1998. 854 с.
22. Амбросов В.Я. Зібрання наукових праць. Т.5 Економічні умови відтворення сучасних агроформувань. / В.Я. Амбросов. Х.: ННЦ ІАЕ, 2010. 477с.
23. Красноруцький О.О. Особливості функціонування систем розподілу продукції різної інтенсивності комерційного попиту / О.О.Красноруцький // Вісник ХНТУСГ. Економічні науки. Вип. 36. - Харків: ХНТУСГ, 2006. - с.85-92.
24. Стратегічна організаційно-економічна реструктуризація аграрного сектора: організаційно-територіальний аспект [колективна монографія]. / ТурченкоМ.М., Красноруцький О.О., Власенко Т.В та ін.. ; За ред. М.М. Турченка. Харків: «Едена», - 2008. 320 с.
25. КлочкоВ.М. Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності продукції АПК в умовах глобалізації / В.М.Клочко // Вісник ХНТУСГ: Економічні науки. Вип. 85. Харків: ХНТУСГ. 2009. С.187-192.
26. Остапенко Р.М. Стратегія розвитку виробничо-господарської діяльності аграрних підприємств / Р.М.Остапенко // Вісник ХНТУСГ: Економічні науки. Вип. 84. Харків: ХНТУСГ. 2009. С.233-238.
27. Философский словарь. /Под ред. М. М. Розенталя и П. Ф. Юдина. М., 1963. 544 с.
28. Музиченько А.С. Організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційної діяльності в АПК / А.С.Музиченко, Л.М.Малюга // Економіка АПК. - №11. 2009. С.38-43.
29. Левкіна Р.В. Глобалізація та її вплив на розвиток економіки /Р.В. Левкіна, А.В. Левкіна // Вісник ХНТУСГ ім. Петра Василенка. Економічні науки. Вип. 138. — Харків: ХНТУСГ ім. Петра Василенка, 2013. — С. 204-207.
30. Левкіна Р.В. Ситуація на світовому ринку продовольства / Р.В. Левкіна, Д.Ю. Вознюк // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції, 20-30 травня 2011 р. - Харків: ХНТУСГ ім. П. Василенка, 2011. - С. 229-232.
31. Белорус О.Г. Глобальное устойчивое развитие / О.Г. Бе­лорус, Ю.М. Мацейко — К.: КНЭУ, 2006.- 488 с.
32. Медоуз Д. Пределы роста / Д. Медуз. - М.: Прогресс , 1975. - 385 с.
33. Онищенко О. Регіональні аспекти сталого розвитку агро­промислових комплексів / О. Онищенко, В. Юрчишин // Економіка України. - 2005. - №9. - С.92-93.
34. Артиш В.І. Особливості органічного перевиробництва в концепції сталого розвитку АПК України Економіка АПК. -2012. - №7. С. 19-22.
35. Горчаков Я.В. Тенденции развития и рьшочньїе аспекти мирового органического земледелия / Я.В. Горчаков. - Барнаул: «Аз Бука», 2004. - С. 97
36.Вовк В. Сертифікація органічного сільського господарства в Україні: сучасний стан, перспективи, стратегії на майбутнє/ В. Вовк // Проект аграрного маркетингу. - Львів, 2004. - С. 5.
37. Шубравська О.В. Сталий розвиток агропродовольчої сис­теми України / О.В. Шубравська. - К.: Ін-т економіки ПАН Украї­ни, 2002. - 204 с.
38.Сталий розвиток регіональних агропромислових компле­ксів / НАН України. Об’єднаний інститут економіки, за. ред. В.М. Трегобчука. — К. 2005. - 256 с
39.Попова О. JI. Сталий розвиток агросфери України: полі­тика і механізми / О. Л. Попова / НАН України, ін-т екон. та про- гнозув. - К. 2009. - 352 с.
40. Данилов-Данильян В.И. Экологический вызов и устойчи­вое развитие / В.И. Данилов-Данильян, К.С. Лосев. - М.: Прогресс- Традиция, 2000,- 332 с.
41. Левкіна Р.В. Тенденції розвитку світового ринку продовольства / Р.В. Левкіна, А.В. Анацький // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, 8-10 травня 2013 р. — Харків: ХНТУСГ ім. Петра Василенка, 2013. — С. 290-293.
42. Сприяння сталому економічному зростанню в Україні / За ред. Штефана фон Крамона-Таубаделя та І. Кімової. — К.: Альфа-Принт, 2001.-347 с.
43. Гуцуляк Г.Д. Еколого-економічні основи сталого розвит­ку Карпатського регіону України / Г.Д. Гуцуляк. - Чернівці: Прут, 2005.-348 с.
44.Гуторов О.І. Проблеми сталого землекористування у сільському господарстві /' О.1. Гуторов . - Харків: Едена, 2010. 405 с.
45. Левкина Р.В. Современные методологические основы исследования стабильности развития аграрных предприятий / Р.В. Левкіна // Наука и образование в жизни современного общества: Сб. науч. тр. по материалам Междунар. науч.-практ. конф. 29 ноября 2013 г. Ч. 15. - Россия, Тамбов, 2013. С. 94-96.
46. Левкіна Р.В. Роль соціальної складової у стабільному розвитку аграрних підприємств / Р.В. Левкіна // Економічний розвиток України в сучасному просторі і часі: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 23-24 жовтня 2013 р., присвяченої видатному ученому-економісту О.Г. Ліберману — Х.: ВД „Інжек”, 2013. — С. 82-85.
47. Левкіна Р.В. Сучасні аспекти світової продовольчої проблеми / Р.В. Левкіна // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: Матеріали ІV Міжнародного Форуму молодих вчених, 12 травня 2010 р. . — Харків: ХНТУСГ, 2010. — Т. 1. - С.262-263.
48. Левкіна Р.В. Методологічний підхід до визначення ефективності функціонування підприємств овочівництва в умовах сталого розвитку / Р.В. Левкіна // Вісник ХНТУСГ ім. Петра Василенка. Економічні науки. Вип. 117. — Харків: ХНТУСГ ім. Петра Василенка, 2013. — С. 87-98.
49. Левкіна Р.В. Функціональне навантаження інформаційного забезпечення діяльності підприємств-виробників овочевої продукції / Р.В. Левкіна // Актуальні проблеми розвитку обліку, аналізу та фінансів в агропромисловому виробництві України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 78 листопада 2013 р. — Харків: ХНАУ, 2013. — С.91-93.
50. Levkina R. Information provision of Ukrainian vegetable-grocery subcomplex production for adaptation in foreign markets / R. Levkina, A. Petrenko. Business management practice and theory in the 21st century. - Nitra. - Slovak, 2013. - Р. 24.
51. Левкіна Р.В. Інституційні основи та проблеми участі України у системі міжнародного трансферу технологій / Сучасні парадигми розвитку конкурентоспроможного агропромислового виробництва: Кол. монографія [За ред. Ю.О. Нестерчук] / Р.В. Левкіна, А.В. Левкін. — Умань: «Візаві», 2013. — С. 50-54.
52. Анчишкин А.И. Наука — техника — экономика / А.И. Анчишкин . — М.: Экономика, 1986. 112 с.
53.Зыков Ю.А. Актуальные проблемы экономики НТП / Отв. ред. В.П. Логинов, В.К. Даугела. — М.: Наука, 1986. 191 с.
54. Иванова Н.И. Национальные инновационные системы / Н.И. Иванова. — М.: Наука, 2002. 245.
55. Новий курс: реформи в Україні. 20102015. Національна доповідь / за заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. К.: НВЦ НБУВ, 2010. 232 с.
56. Статистичний збірник «Наука та інноваційна діяльність в Україні” у 2011 році / Державний комітет статистики України: [відп. за випуск І.В. Карачова]. К.: ДП „Інформаційно-видавничий центр Держстату України” . 2012. 305 с.
57. Левкіна Р.В. Якісні знання як фактор конкурентоспроможності аграрних підприємств / Стан та перспективи розвитку економіки України в умовах глобалізації: теорія та практика: Кол. монографія / Під ред д.е.н. О.О. Непочатенко] / Р.В. Левкіна, А.В. Левкін, В.І. Жила. — Умань: ВПЦ «Візаві», 2013. Частина 1. — С. 159-170.
58. Левкіна Р.В. Деякі економічні аспекти входження України до світового економічного простору / Р.В. Левкіна // Зб. наук.-метод. праць: Удосконалення університетської освіти в контексті європейської інтеграції. Харків: ХНТУСГ, 2006. - С. 132-134.
59. Болт Г.Дж. Практическое руководство по управлению сбытом. - М.: Экономика, 1991.- 271 с.
60. Левкіна Р.В. Проблемні аспекти участі підприємств-виробників овочів на органічному ринку / Р.В. Левкіна // Вісник ХНАУ. Серія «Економіка АПК і природокористування». № 7. — Харків: ХНАУ, 2013. — С. 119-126.
61. Левкіна Р.В., Нікітіна О.М. Деякі аспекти виробництва органічної продукції в овочівництві / Р.В. Левкіна // Вісник ХНАУ. Серія «Економіка АПК і природокористування». Вип. 14. — Харків: ХНАУ, 2009. — С.152-155.
62. FAO Statistical Yearbook 2005-06. Volume 1, 2007. [Режим доступу: http://www.fao.org/statistics/yearbook/vol_1_1/index.asp].
63. Murphy G. Resistance Management - Pesticide Rotation. Ontario Ministry of Agriculture, Food and Rural Affairs. Retrieved on September 15, 2007. - Р. 36-42.
64. Романова Э.П., Алексеев Б.А. Реализация концепции устойчивого развития в агроландшафтах Западной Европы // Вестник Московского университета. Серия 5. География. 2005. - № 3. - С.62-68.
65. The Organic Food Market in Japan. January 2001 // Market Research Centre and the Canadian Trade. Department of Foreign Affairs and International Trade - [Режим доступу: http://atnriae. agr.ca/asia/ ].
66. Carson Rachel. Silent Spring. New York, 1964. 302 p.
67. Яблоков А.В. Пестициды. Токсический удар по биосфере и человеку. : М., 1999. - 219 с.
68. Лебедев В. Миф о трансгенной угрозе // [Режим доступу: http://scepsis.ru/library/id_474.html]/
69. Сперанская О.А. Пестициды. Угроза реальна: Изд. Эко-Согласие. М., 2004. - 127 с.
70. Bodin Bengt. Approaches to sustainable agriculture 1. Ecological farming Food and fibres. Sustainable agriculture, forestry and fishery / Uppsala University. Session 4 Printed by Ditt Tryckery, Upssala , Sweden 1997. pp. 31-34 .
71. Статистичний збірник Продаж продукції рослинництва та тваринництва сільськогосподарськими підприємствами Харківської області по всіх каналах реалізації за 1998-2003 рр. / Центральне управління статистики Харківської області: під загальним керівництвом М.Л. Чмихало. -X.-2004.- 142с..
72. Стецишин П.О., Рекуненко В.В., Пиндус В.В. Основи органічного виробництва. Навчальний посібник. Вінниця: Нова книга, 2008. 528 с.
73. The World of Organic Agriculture 2003. Statistics and Future Prospects. IFOAM Publication, 2003. 127 pp.
74. Willer H., Minou Y. The world of organic agriculture. Statistics and emerging trends 2007. // Germany, 2007. - 123-129 pp.
75. IFOAM Training Manual on Organic Agriculture in the Tropics. 26 pp.
76. Левкина Р.В. Инновационно-инвестиционные пути повышения эффективности овощеводства в Украине / Р.В. Левкина // Бюллетень научных работ БГСХА Вып. 36. Белгород: Издательство Белгородской ГСХА, 2013. С. 35-46.
77. Штайнер Р. Духовно научные основы успешного развития сельского хозяйства: С.-х. курс, Кобервитц, Бреслау, 1924 : [Пер. с нем.] /, 429 с., ил. 21 с.
78. Hui-Lian XU. Nature farming : History, principles and perspectives // International Nature Farming Research Center - 5632 Hata - Nagano. - Р. 390-440.
79. Болотов А.Т. О удобрении земель. // «Труды Вольного экономического общества», 1770, ч. 15. - С. 42-51.
80. Вильямс В.Р. Почвоведение: земледелие с основами почвоведения. 6-е изд. М. : Сельхозгиз, 1949. 472 с.
81. Штайнер Р. Духовно научные основы успешного развития сельского хозяйства: С.-х. курс, Кобервитц, Бреслау, 1924 : [Пер. с нем.] /, 429 с. ил. 21 с.
82. Смірнова К.В. Деякі напрямки екологізації економіки України // Науковий вісник. - 2005. - Вип. 15.6 С.165-169.
83. Кислий В.Н., Лапин Е.В., Трофименко Н.А. Экологизация управления предприятием: Монография. Суми: ВТД "Университетская книга", 2002. 232 с.
84. Синякевич И. Екологізація розвитку: об'єктивна необхідність, методи, пріоритети// Економіка України. 2004. - № 1. С. 57-63.
85. Синякевич І.М., Олійник О.І. Методи екологізації податкової системи// Фінанси України. 2002. - № 1. С. 28-33.
86. Экологический менеджмент/ Н.В. Пахомова, А. Эндрес, К. Рихтер. СПб.: Питер, 2003. 544 с.
87. Экология и экономика природопользования: Учебн. для вузов/ Под ред. проф. Э.В. Гирусова, проф. В.Н. Лопатина. 2-е изд., перераб. и доп. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2009. - 305 с.
88. Боровик Т.В. Маркетингове забезпечення виробництва органічної плодоовочевої продукції в Україні /Т.В. Боровик //Науковий вісник ПУСКУ. Полтава: ПУСКУ, 2009. - №4 (35). С. 114-120.
89. Ілляшенко С.М. Формування ринку екологічних інновацій: економічні основи управління: Монографія / Ілляшенко С.М., Прокопенко О.В. За ред. С.М. Ілляшенка С.М.. Суми: ВТД "Університетська кнага", 2002. 25 с.
90. Купинец Л.Е. Проблеми производства экологически чистой продукции в АПК: национальний и международний аспекты./ Купинец Л.Е., Харичков С.К. Одесса, 2007. 66 с.
91. Писаренко ВВ. Стан ринку органічної продукції в Україні: проблемми та перспективи / В.В. Писаренко, Т.В. Боровик // Вісник аграрної науки Причорномор’я. Вип. 1 (39). Миколаїв. 2007. С. 33-39.
93. Левкіна Р.В. Стан розвитку європейського ринку органічної продукції / Р.В. Левкіна // Вісник ХНТУСГ. Економічні науки. Вип. 105. — Харків: ХНТУСГ, 2010. — С.357-363.
94. Амбросов В.Я. Великотоварні підприємства як основа впровадження інновацій / В.Я. Амбросов, Т.Г. Маренич // Економіка АПК. - 2007. - № 6. - С.39-42.
95. Криворучко В.І. Овочівництво України в умовах перехідної економіки / В.І. Криворучко, В.М. Скупий. - К.: ІАЕ УААН, 1999. - 56 с.
96.