Стратегічне управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств агропродовольчої сфери: теорія, методологія, практика

brief description

ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

На правах рукопису

НАЗАРОВА ЛЮДМИЛА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 330.332:338.43(477.46)

Стратегічне управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств агропродовольчої сфери: теорія, методологія, практика

08.00.04 економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант
доктор економічних наук, професор
Савенко Ігор Іванович,
професор, завідувач кафедри
менеджменту та логістики

Одеса 2014

Зміст

ВСТУП.

4

РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУ-ВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ ..

14

1.1Зв’язок синергетичної парадигми з концепціями і гіпотезами роботи..

14

1.2Понятійний апарат і постановка проблеми дослідження...

21

1.3Теоретичні основи здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємствами агропродовольчої сфери ..

37

1.4Умови та чинники здійснення зовнішньоекономічної діяльності .

50

1.5Теретично-методологічні принципи стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери

57

Висновки до розділу 1..

67

РОЗДІЛ2.ПЕРЕДУМОВИ І ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНО-МІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ ....

70

2.1Сучасний стан розвитку агропродовольчої сфери .

70

2.2Особливості зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери в умовах дисбалансу факторів зовнішнього середовища ...

101

2.3Кластерний аналіз областей за рівнем розвитку агропродовольчої сфери і ролі зовнішньоекономічної діяльності в них.....

122

2.4Державна підтримка зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери ....

134

Висновки до розділу 2...

151

РОЗДІЛ3.АНАЛІЗ СТАНУ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНО-МІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ ...

156

3.1.Аналіз сучасного стану світових ринків агропродовольчої продукції

156

3.2Аналіз ринків агропродовольчої продукції України..

184

3.3.Аналіз наявності і використання ресурсного потенціалу підприємств для здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності

197

3.4.Основні проблеми і перспективи розвитку підприємств агропродовольчої сфери в контексті європейської інтеграції

213

Висновки до розділу 3..

235

РОЗДІЛ4.КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ .

240

4.1Зовнішньоекономічна діяльність як об’єкт регулювання..

240

4.2Формування кластерних утворень як передумова ефективної зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери

255

4.3Формування концепції зовнішньоекономічної діяльності підприємств .

279

4.4Обгрунтування програми розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери....

296

Висновки до розділу 4

319

РОЗДІЛ5.ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ....

323

5.1Мита і тарифи як метод стимулювання експорту агропродовольчої продукції..

323

5.2Формування стійкого розвитку підприємств агропродовольчої сфери (на середньострокову перспективу) як передумова ефективної зовнішньо-економічної діяльності

348

5.3Необхідність розвитку інфраструктурного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємств .

367

5.4Вплив зовнішньоторговельної політики держави на ефективність здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери

385

Висновки до розділу 5

400

ВИСНОВКИ.

404

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....

412

ДОДАТКИ

460

ВСТУП

Актуальність теми. Функціонування ринкових відносин в агропродовольчій сфері економіки та формування конкурентоспроможності підприємств не можливе без здійснення відповідних економічних реформ та включення України у світові інтеграційні процеси. Особлива роль при вирішенні цих проблем належить зовнішньоекономічній діяльності, що є важливою і невід’ємною частиною господарської діяльності усіх учасників ринкових відносин, які створюють сприятливі умови для здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємств, підвищення рівня та обсягів виробництва. Незважаючи на велику зацікавленість суб’єктів підприємницької діяльності у використанні права виходу на зовнішній ринок і здійсненні експортно-імпортних операцій та отриманні валютних коштів, практика показує, що результати цієї діяльності не завжди є позитивними. Тому, перед суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності постають проблеми аналізу динаміки, кон’юнктури міжнародних і внутрішніх ринків і на цій основі - розробки стратегії, яка б забезпечила достатню гнучкість в поведінці суб’єктів господарювання та оперативності у прийнятті ними відповідних рішень.
Ефективна стратегія є однією із ключових складових досягнення успіху підприємств агропродовольчої сфери на іноземних ринках, вона здатна відповідати на різноманітні виклики та вимоги середовища функціонування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, максимально використовуючи і розвиваючи усі можливості та ліквідовуючи загрози зовнішніх і внутрішніх умов функціонування. Варто зауважити, що розробка стратегії в умовах зовнішньоекономічної діяльності є достатньо складним і багатогранним процесом, що вимагає комплексного інформаційного забезпечення щодо усіх впливових факторів внутрішньоорганізаційного, національного та іноземного середовища. Поряд з цим, складність функціонування вітчизняних суб’єктів господарювання у міжнародному середовищі також зумовлена невизначеністю та непередбачуваністю розвитку подій. Саме тому розробка і впровадження ефективних стратегій функціонування підприємств агропродовольчої сфери на зовнішньому ринку є актуальним та важливим завданням в сучасних умовах.
Дослідженнями проблем стратегічного управління зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) займалися відомі закордонні і вітчизняні вчені, зокрема, Ф. Аналоуї, І.Ансофф, А.Н.Барковський, Б.О.Бєлов, В.А.Васильченко, О.С.Віханський, В.С.Єфремов, Ф.В. Зінов’єв, А.Т.Зуб, Б.Карлофф, М.О. Кизим, О.О. Красноруцький, В.Колпаков, Г.Мінцберг, М.Отінова, І.І. Савенко, О.М.Тищенко, М.А.Хвесик, І.О. Шаповалова та інші. Разом з тим, при наявності досить великого числа робіт, процес розробки стратегії управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств агропродовольчої сфери досліджений недостатньо. Крім того, з розвитком процесів глобалізації та міжнародної інтеграції виникають та набувають виняткової актуальності нові проблеми, що вимагають наукового вивчення, теоретичного та практичного комплексного вирішення. До таких сфер, що потребують підвищеної уваги належать аспекти впливу міжнародної інтеграції на подальший розвиток підприємств агропродовольчої сфери, особливо умови, що формуються відповідно до зобов’язань країни взятих внаслідок вступу до СОТ. Тому, розробка концептуальних засад формування стратегії та механізмів розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери набуває все більшої наукової актуальності та практичного значення.
Важливість і значимість цих питань зумовили вибір теми, постановку мети і завдань дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до теми «Стратегічні напрями та пріоритети розвитку ринків АПК в умовах інтеграції та глобалізації (номер державної реєстрації 0109U002937), «Ефективне використання ресурсного потенціалу АПК України в умовах стабілізації світової економіки (номер державної реєстрації 0109U002938). Внесок автора полягає у розробці й обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій зі стратегічного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств агропродовольчої сфери.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій з формування стратегії та механізмів управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств агропродовольчої сфери.
Реалізація мети дисератційної роботи обумолвила наступні завдання дослідженя:
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких задач:
-дослідити теоретичні аспекти проблеми і визначити сутність поняття «стратегія управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств агропродовольчої сфери»;
- розробити концепцію формування стратегії управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств агропродовольчої сфери;
-запропонувати модель організаційно-економічного механізму координації зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери;
-обґрунтувати концепцію нарощування експортного потенціалу підприємств і організацій агропродовольчої сфери на засадах активізації процесів міжгалузевої інтеграції;
- удосконалити методичні засади оцінки цінової конкурентоспроможності продовольчої продукції вітчизняних виробників;
- розробити метод двохкритеріального аналізу стану системи підприємств агропродовольчої сфери «продовольча незалежність - конкурентоспроможність»;
- запропонуватисистему інструментів оцінки рівня концентрації експорту продовольчої продукції;
- удосконалити інструментарій обґрунтування управлінських рішень щодо обсягів і структури виробництва продовольчої продукції на експорт;
- розвинутикомплекс заходів інституційного регулювання розвитку експортного потенціалу підприємств агропродовольчої сфери;
- обґрунтувати концепцію розвитку інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери;
- запропонувати підходи до оцінки та регулювання впливу експортно-імпортних операцій із аграрною продукцією на фінансовий стан підприємств агропродовольчої сфери;
-обґрунтувати концепцію інституційної підтримки розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери.
Об’єктом дослідження є процеси стратегічного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств агропродовольчої сфери.
Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних, методичних і практичних засад формування стратегії та механізмів управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств агропродовольчої сфери.
Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційної роботи становлять сучасні теорії й концепції стратегічного управління, результати фундаментальних вітчизняних і закордонних досліджень з теоретичних і практичних проблем стратегічного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств і організацій агропродовольчої сфери.
В процесі дослідження використовувалась низка методів, серед яких діалектичний та абстрактно-логічний (при узагальненні теоретичних і методологічних засад формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери), монографічний (при висвітленні поглядів учених на досліджувані в роботі проблеми); графічний (при вивченні динаміки і структур змін у досліджуваній галузі, на світових ринках агропродовольчої продукції); аналітичний (при проведенні SWOT-аналізу експортного потенціалу підприємств агропродовольчої сфери, а також можливостей створення оптових ринків агропродовольчої продукції), економіко-математичного моделювання (планування оптимальних параметрів аграрного виробництва з врахуванням оптимізації експортного потенціалу і потреб внутрішнього ринку у продовольчій продукції), економічне прогнозування (при дослідженні різних сценаріїв розвитку галузей з врахуванням потреб у продовольстві), статистичні (при дослідженні інфраструктурного забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємств).
Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативні акти України, що регламентують діяльність корпоративних структур, офіційні дані Державної служби статистики України, Міністерства економіки та торгівлі України, Міністерства агропродовольчої політики та продовольства України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем управління зовнішньоекономічною діяльністю, дані статистичної звітності агропродовольчих корпорацій, матеріали вітчизняних і міжнародних науково-практичних конференцій, власні розрахунки та спостереження.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та розробці практичних рекомендацій з формування стратегії та механізмів управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств агропродовольчої сфери. Найбільш важливі наукові результати, отримані у процесі дослідження, та їх наукова новизна полягають у наступному:
вперше:
- розроблено концепцію формування стратегії управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств агропродовольчої сфери, особливістю якої є ув’язування стратегічних цілей і завдань підвищення ефективності їх господарської діяльності зі стратегією забезпечення продовольчої безпеки країни, з урахуванням дотримання вимог СОТ щодо квот і митного регулювання;
-запропоновано модель організаційно-економічного механізму координації зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери, що інтегрує інструментарій регулювання на мікро- та мезорівнях, передбачає створення у системі ринкової інфраструктури мережі регіональних центрів регулювання, основною метою яких є координація руху матеріальних, товарних та інформаційно-маркетингових потоків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності агропродовольчої сфери;
-обґрунтовано концепцію нарощування експортного потенціалу підприємств і організацій агропродовольчої сфери на засадах активізації процесів міжгалузевої інтеграції, створення вертикальних та горизонтальних інтегрованих структур у формі експортно-орієнтованих стратегічних альянсів та кластерів, що забезпечують взаємодію аграрних і переробних підприємств із державою, освітнім сектором, транспортною та торговельною інфраструктурою тощо;
удосконалено:
- методичні засади оцінки цінової конкурентоспроможності продовольчої продукції вітчизняних виробників, що враховують щорічні коливання внутрішньої та світової кон’юнктури ринків, різницю внутрішніх та зовнішніх цін на продовольчу продукцію та очікуваного зв’язаного тарифу, що є максимальною межею захисту вітчизняного ринку відповідного товару в межах СОТ;
-метод двохкритеріального аналізу стану системи підприємств агропродовольчої сфери «продовольча незалежність - конкурентоспроможність», створений на основі інструментарно-методичної бази класичних теорій міжнародної торгівлі з використанням індексу продовольчої незалежності (FI) та модифікованого індексу Грінвея-Мілнера (індекс виявлених порівняльних переваг RCA);
-систему інструментів оцінки рівня концентрації експорту продовольчої продукції, що комплексно поєднує та узгоджує показники: індекс Хіршмана; індекс диверсифікації експорту за товарними групами та загальної кількості тарифних ліній (товарних позицій); індекс Баласса та індекс Лафая;
- інструментарій обґрунтування управлінських рішень щодо обсягів і структури виробництва продовольчої продукції на експорт, а саме: розроблено економіко-математичну модель оптимізації структури виробництва, переробки та експорту продовольчої продукції, яка охоплює всі етапи виробництва та просування продукції на іноземні ринки: від виробництва сировини до реалізації кінцевої продукції;
дістали подальший розвиток:
-понятійно-термінологічний апарат менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, а саме: уточнено сутність поняття «стратегія зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери» в контексті сучасних вимог і особливостей, що виникають у зв’язку із участю країни в міжнародних інтеграційних процесах;
-комплекс заходів інституційного регулювання розвитку експортного потенціалу підприємств агропродовольчої сфери на макро-, мезо- та мікрорівні, що спрямовані на активізацію міжнародних та міжрегіональних торговельно-економічних зв’язків аграрних і переробних підприємств за рахунок комбінованих джерел фінансування;
-концепція розвитку інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери, що передбачає поєднання дії ринкових регуляторів із впливом державних інституцій, забезпечує сприяння експорту і ефективну інтеграцію аграрних і переробних підприємств в систему міжнародних зв’язків на основі створення мережі спеціалізованих регіональних центрів розвитку експортного потенціалу;
- підходи до оцінки та регулювання впливу експортно-імпортних операцій із аграрною продукцією на фінансовий стан підприємств агропродовольчої сфери, з врахуванням внутрішньої економічної ситуації та впливу інституціонального середовища;
-концепція інституційної підтримки розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропродовольчої сфери з врахуванням вимог СОТ, а також завдань гармонізації вітчизняних стандартів на продовольчу продукцію зі міжнародними стандартами НАССР.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у можливості використання теоретико-методологічних, методичних і практичних розробок і пропозицій у діяльності підприємств агропродовольчої сфери при формуванні стратегій їх зовнішньоекономічної діяльності, органами влади різних рівнів при розробці галузевих і регіональних стратегічних програмних документів.
Результати дисертаційного дослідження, висновки і рекомендації, що містяться у роботі, схвалені та використовуються у практичній діяльності Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Золота Нива» (довідка № 103 від 14.02.2011р.), Миколаївського обласного об’єднання «Союз сільськогосподарських підприємств» (довідка № 203 від 10.03.2011р.), Приватного акціонерного товариства «Оберіг» (довідка № 14 від 22.04.2012р.), Управління агропромислового розвитку Єланецької райдержадміністрації ((довідка № 24 від 17.10.2013р.), навчальному процесі ПВНЗ «Міжнародний університет бізнесу і права (довідка № 331 від 29.04.2011р.) та інших.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом власного наукового дослідження автора. Наукові результати, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише власні ідеї та розробки автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати наукових досліджень пройшли апробацію на конференціях, семінарах, нарадах, консультаціях та заняттях, серед яких найбільш важливими були: Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми” (Тернопіль, 2008), Стратегии развития Украины в глобальной среде” (Симферополь-Ялта, 2008), Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (Київ, 2009), Продуктивні сили та продовольча безпека країни” (Київ, 2010), Проблеми розвитку соціально-економічних систем в контексті глобалізаційних викликів” (Хмельницький, 2010), Соціум. Наука. Культура” (Київ, 2011), Науковий потенціал - 2011” (Київ, 2011), Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки” (Луганськ, 2011), Інформаційно-аналітичні аспекти еволюційного розвитку економіки України у контексті світових тенденцій” (Тернопіль, 2011), Dny vedy 2011” (Прага, 2011), Naukowa przestrzen Europy 2011” (Премишль, 2011), Проблеми конструкції і розвитку форм самоорганізації людських спільнот” (Київ-Лондон, 2011), Маркетингове забезпечення продовольчого ринку України” (Київ, 2011), Реформування економічної системи України в контексті міжнародного співробітництва” (Вінниця, 2011), Розвиток механізмів функціонування економіки та фінансово- кредитного сектору в умовах євро інтеграційних процесів” (Сімферополь, 2012), Підвищення конкурентоспроможності виробничого потенціалу сільського господарства в умовах сталого розвитку (Харків, 2012), Молодежь и наука: реальность и будущее (Невинномиськ, 2013), Сучасний соціокультурний простір” (Київ, 2014), Структурні трансформації національних економік в умовах глобалізації” (Миколаїв, 2014), Управління соціально-економічним розвитком держави, регіону, підприємства” (Полтава, 2014)та інших міжнародних та всеукраїнських конференціях та науково-методичних семінарах.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 78 публікацій (монографії, наукові статті, тези доповідей на конференціях), загальним обсягом 40,8 друкованих аркуші, з них особисто автору належить 40,8 друкованих аркушів. У фахових виданнях опубліковано 26 наукових робіт.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, п’яти розділів, висновків, 37 додатків, списку використаних джерел (490 найменувань) на 47 сторінках, містить 84 таблиці і 62 рисунки. Загальний обсяг дисертації становить 545 сторінок комп’ютерного тексту, основна частина 390 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Один з найважливіших моментів формування і реалізації стратегії ЗЕД підприємств агропродовольчої сфери - забезпечення збалансованості їх розвитку з врахуванням як внутрішніх потреб у продовольчій продукції, так і необхідності здійснення ЗЕД. Тому потреба в матеріально-технічних і трудових ресурсах при реалізації тих або інших варіантів стратегічного розвитку повинна визначатися на основі найпрогресивніших технологій і проектів, але порівнюватися з реальними можливостями підприємства в конкретні періоди. Стратегія зовнішньоекономічної діяльності має бути складовою загальної стратегії. Кожне підприємство є унікальною системою, на яку впливає зовнішнє середовище, що його оточує і його вплив також носить специфічний характер. Отже, застосування до всіх суб’єктів господарської діяльності єдиної універсальної моделі стратегічного управління не є доцільним, конкретне підприємство потребує індивідуального підходу, в якому враховуються особливості внутрішнього та зовнішнього середовища його функціонування, та який спирається на відповідні загальнонаукові та методичні положення.
2. Зовнішньоекономічна діяльність в в агропродовольчій сфері є засобом, за допомогою якого підприємства мають можливість та зобов’язані реалізувати на зовнішніх ринках свої потенційні порівняльні переваги в масштабності та ефективності виробництва продукції, продуктивності власних матеріальних, земельних, трудових та інших ресурсів. Інтегрованими показниками цих переваг в аграрному виробництві є вартість, якість та ліквідність сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки. Зважаючи на це, зовнішньоекономічна діяльність в агропродовольчій сфері розглядається як взаємовигідні економічні відносини суб’єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів господарської діяльності, які мають місце в Україні та за її межами і економічним середовищем яких є агропродовольча сфера.
3. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств агропродовольчої сфери з огляду організаційних, економічних, управлінських та адаптаційних аспектів у даний час проходить складний історичний етап становлення, функціонує в жорсткому і деформованому режимі. Ця важлива сфера знаходиться в просторі своєрідних неузгоджених, а також діаметрально протилежних умов: з одного боку, в динамічних і нерідко несприятливих для України глобальних процесах та явищах світової економіки, а з другого в недосконалому й інертному національному або, точніше, в регіональному середовищі, з точки зору формування та своєчасного запровадження досконалої нормативно - законодавчої бази.
4. Агропродовольча сфера охоплює сукупність взаємопов’язаних суб’єктів господарської діяльності, що займаються вирощуванням, зберіганням, заготівлею, транспортуванням, переробкою і реалізацією сільськогосподарської продукції, а й сукупність обслуговуючих та допоміжних підприємств. Значними темпами в останні роки розвиваються підприємства, що займаються виготовленням засобів виробництва, хімічних добрив, комбікормів. У нових економічних умовах господарювання вони мають значний потенціал ефективного здійснення експортноімпортних операцій, а тому значення факторів зовнішнього середовища все більше зростає.
5. Незважаючи на вплив міжнародної фінансової кризи на економіку країни та скорочення обсягів експорту у 2011 р. на 11 % Україна залишається важливим світовим експортером багатьох видів сільськогосподарської продукції, займаючи перше місце по експорту насіння соняшнику, олії та ячменю, друге по експорту рапса та п’яте по експорту зерна. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності впливає і на рівень відкритості економіки. Протягом 2008-2011рр. зовнішньоторговельний оборот збільшився на 9 %, обсяги експорту і імпорту зросли на 4,3 % і 16,7 % відповідно. Зовнішньоторговельне сальдо зменшилося, але все одно воно залишається позитивним, як і за всю історію незалежності України. У другій половині 2011 р. активно зростав експорт продукції АПК (у цілому за рік на 28,9%). Унаслідок рекордного врожаю зернових та соняшнику і сприятливої кон’юнктури на зовнішніх експорт цих груп збільшився на 46,6 та 30,5% відповідно. Найбільшу питому вагу у зовнішньоторговельному обороті мають Київська, Одеська, Дніпропетровська, Харківська та Миколаївська області, на які припадає третина обороту агропродовольчої сфери країни. В п’ятірку лідерів з експорту входять Київська, Миколаївська, Одеська, Вінницька і Харківська області, на які припадає 38,7 % загальної торгівлі цією продукцією. В найбільшій мірі агропродовольчу продукцію імпортували підприємства з Київської, Донецької, Харківської, Одеської та Дніпропетровської області - 41,8 % загального імпорту цієї продукції.
6. В результаті проведеного кластерно аналізу було виділено 6 кластерів, в яких роль агропродовольчої сфери є різною. Звідси і роль експорту агропродовольчої продукції в цих регіонах також різна. Дослідження зовнішньоекономічної діяльності в розрізі областей висвітлюють певні суперечності в розвитку, які виявляються в наступному: диспропорції в зовнішній торгівлі, наявність активних та депресивних територій, що пояснюється географічним розміщенням області, її ресурсно-сировинною базою, наявністю експортоорієнтованих підприємств, конкурентоспроможністю продукції тощо; деякі області є пасивними щодо експортної діяльності та поповнення експортної бази держави. Слід відмітити, що дезактивні області в зовнішньоекономічній діяльності не мають прямого впливу на формування експортного потенціалу України загалом. Це вносить певні суперечності на внутрішньому державному рівні, пов’язані з тим, що експортоорієнтовані області працюють на фінансове покращення та збагачення власних територій, тоді як неактивні в ЗЕД регіони на українську економіку та вітчизняний ринок. Області, що мають більшу питому вагу ресурсно-сировинного забезпечення мають значні переваги в виробництві суспільно корисних товарів та послуг. Інші, що володіють великою кількістю підприємств знаходяться в кризовому становищі, що спричинено вибором спеціалізації, застарілим технічним обладнанням, звідси високим рівнем собівартості продукції та низьким рівнем конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Сучасний стан зовнішньоекономічної діяльності поставив Уряд перед необхідністю реалізації принципу соціально-економічного розвитку в плані самостійності, зростанні відповідальності регіонів, взаємному розподілі прав між державою та іншими учасникам зовнішньої торгівлі, хоча державна підтримка ЗЕД підприємств є важливою складової їх розвитку.
7. Аналіз державної підтримки підприємств по класифікації СОТ показав, що заходи по лібералізації підтримки агропродовольчої сфери припускають не її скасування, а лише зміну структури і напрямів. Представлений комплекс моделей державної підтримки демонструє можливість ефективної дії на агропродовольчу сферу в нових умовах. Перевага моделей в можливості їх модифікації. Приведення у відповідність багатьох державних програм бюджетної підтримки агропродовольчої сфери із вимогами до заходів „зеленого кошику" дає можливість збільшити програми підтримки, які не можуть бути виведеними із „жовтого кошику". Перенесення окремих програм підтримки із „жовтого кошику" у „зелений" має передбачати зміну умов, способів і термінів надання підтримки.
8. Проведений кластерний аналіз областей дав підставу розглянути можливість створення аграрного зернового кластеру в Миколаївській області. Підставою для формування агропромислового кластеру є наявність сировинної бази, достатня кількість населення, сприятливі кліматичні умови, необхідність сприяння росту зайнятості населення у сфері переробки продукції. Кластер не є юридичною особою, а його учасники взаємодіють між собою на договірних засадах. В основу кластеру було покладено розуміння кластеру як системи, що спрямована на забезпечення розвитку зерновиробництва і сприяння зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств через налагодження взаємовідносин ядра кластера з зацікавленими сторонами і яка реалізується через взаємодію внутрішніх складових і побудована на взаємовідносинах аграрних підприємств із державою, переробниками, освітнім сектором, реалізацією тощо.
9. Основним показником, який характеризує рівень продовольчої безпеки країни, є фізична доступність продовольства. Аналіз конкурентоспроможності агропродовольчого комплексу і рівня продовольчої незалежності виявив наступну суперечність: агропродовольчий комплекс України, що володіє високою забезпеченістю природними ресурсами, виробляє продукцію, яка в цілому є неконкурентоздатною не тільки на зовнішньому, а в багатьох випадках і на внутрішньому ринку. Країна забезпечує критерії продовольчої безпеки в недостатній мірі, що свідчить про низьку ефективність агропродовольчої політики. При складанні прогнозу як показник забезпеченості в дослідженнях використовувалася динаміка виробництва продуктів харчування з розрахунку на душу населення. Для прогнозування можливих обсягів виробництва і експорту агропродовольчої продукції з Миколаївської області були використані методи кореляції з визначеннями факторів з використанням коефіцієнту конкордації, що були покладені в можливий сценарій розвитку агропродовольчої сфери області. До кінця прогнозованого періоду (2013-2014рр) Миколаївська область може вийти на рівень душового споживання м’яса, що відповідає медично обгрунтованій нормі, і істотно збільшити споживання молока. В майбутній період сільське господарство зможе забезпечити внутрішньорегіональний ринок достатньою кількістю продуктів харчування, необхідних для задоволення потреб громадян по науково обгрунтованих фізіологічних нормах. Крім того, область зможе значну частину продукції експортувати за межі держави.
10. Ключовим завданням податкового стимулювання експортно-імпортної діяльності суб’єктів господарювання на аграрному ринку має стати сприяння імпорту необхідних для внутрішнього виробництва товарів, збільшення обсягів експорту. Вітчизняні експортери повинні мати вільний доступ до іноземних виробничих ресурсів за світовими цінами. Тому необхідно зменшити вплив тарифного та нетарифного регулювання на ці галузі, забезпечити своєчасне відшкодування податку на додану вартість. Ці заходи підвищать конкурентоздатність вітчизняних товарів на зовнішньому ринку.
11. Поряд з іншими проблемами діяльності вітчизняних сільгоспвиробників тривалий час була відсутня інфраструктура цивілізованих оптових сільськогосподарських ринків, що помітно гальмує динаміку розвитку ЗЕД. Повільно формується мережа оптових продовольчих та плодоовочевих ринків, аукціонів живої худоби та птиці. Відчувається нагальна потреба у створенні служб, які б вивчали кон’юнктуру аграрного ринку для прогнозування та поширення маркетингової інформації серед товаровиробників. Причиною такого стану є тінізація та монополізація каналів реалізації сільськогосподарської продукції; постійний дефіцит фінансових ресурсів, що обмежує створення та розвиток окремих елементів інфраструктури аграрного ринку; неефективність державної політики щодо створення умов для розвитку кооперативних та інших некомерційних об`єднань сільськогосподарських товаровиробників в сфері заготівлі, переробки, реалізації продукції та фінансового і транспортного обслуговування товарних потоків; відсутність якісного інформаційного забезпечення населення з питань господарювання в ринкових умовах. формування інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності через створення мережі оптових ринків (регіонального та міжрегіонального значення) має поліпшити якість сільськогосподарської продукції, особливо швидкопсувної; забезпечити використання логістичних аспектів у питаннях транспортування, пакування та складування продукції; спростити доступ виробників до ринків збуту та до необхідної інформації про запити споживачів; забезпечити додаткові робочі місця; сприяти скороченню часу виконання замовлень споживачів. Окрім цього, функціонування системи оптових ринків може бути використане як ефективний інструмент держави у процесі управління заходами реалізації агропродовольчої політики національного та регіонального рівня і забезпечити не лише продовольчу безпеку країни, а і підвищити конкурентоздатність національної агропродовольчої продукції на міжнародному рівні і, на цій основі, ефективності зовнішньоекономічної діяльності.
12. Індекси виявленої конкурентної переваги Баласса та Лафая показують, що зараз найбільш конкурентоспроможними українськими товарами у світі є чорні метали та вироби з них, зернові та олійні культури, добрива, залізничне обладнання. Індекс Баласса або індекс RCA - показник, що характеризує співвідношення частки товару в загальному обсязі експорту країни та частки експорту цього продукту в загальному світовому експорті. Індекс Лафая дає нам переваги індивідуальної товарної групи. Додатнє значення індексу характеризує наявність відносної перваги стосовно певної продукції. За останні роки перелік товарів, які мають конкурентні переваги на світовому ринку, фактично не змінився, що ще раз підтверджує низьку диверсифікованість експорту і незмінність його структури. Аналіз рівня диверсифікації експорту свідчить про його досить високу концентрацію. Так, індекс Хіршмана збільшився з 0,189 у 2004 р. до 0,203 у 2008 р., але в подальшому він дещо знизився і в 2011р. склав 0,192. Індекс диверсифікації експорту коливався в діапазоні з 0,587 до 0,611. Найнижче значення, що свідчить про найвищий рівень диверсифікації, було зафіксовано у 2007 р. Рівень концентрації експорту області, оцінений за індексом Хіршмана, є достатньо високим і коливався в межах від 0,171 до 0,203.
13. Модель двохкритеріального аналізу агропродовольчого ринку «продовольча незалежність - конкурентоздатність» дозволяє дати порівняльну оцінку вітчизняному агропродовольчому комплексу. Були визначені 4 групи товарів - товари конкурентоздатні на внутрішньому і зовнішньому ринку; продовольче забезпечення перевищує рівень продовольчої незалежності, в яку потрапили такі товари зернові, молоко і молочна продукція, мед та яйця. До групи продукції неконкурентоздатної на зовнішньому ринку і яка заміщається імпортом; продовольче самозабезпечення нижче рівня продовольчої незалежності включаються такі види продукції як кава, чай, прянощі, квіти і живі рослини. Даний вид продукції імпортується Україною з-за кордону. В групу товарів неконкурентоздатних на зовнішньому ринку; продовольче самозабезпечення перевищує рівень продовольчої незалежності потрапили овочі, риба та ракоподібні, м’ясо, істивні плоди, горіхи та цитрусові.
14. Вплив на економіку України перебування в складі COT протягом останніх трьох років не набув системного характеру. Натомість переважали точкові впливи та заходи одностороннього характеру. Відтак уряд здійснював виконання взятих на себе зобов’язань щодо змін у торгівельній політиці, проте еквівалентного полегшення доступу вітчизняних товарів та послуг до зовнішніх ринків не відбулося. Наслідки світової фінансово-економічної кризи не дозволили Україні в короткостроковому аналізованому періоді відчути повною мірою позитивний ефект від спрощення режиму торгівлі з країнами-членами COT. Позитивний ефект від вступу до COT в даний час переважно пов’язаний з очікуваними довгостроковими якісними структурними зрушеннями в національній економіці. Так, позитивним наслідком отримання Україною членства в COT став початок переговорів з ЄС щодо укладання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, зокрема, щодо створення поглибленої зони вільної торгівлі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абсава Л. О. Формування глобального продовольчого ринку / Л. О. Абсава // Економіка АПК. 2009. № 5. С. 122127.
2. Агропромисловий комплекс в системі зовнішньоекономічної діяльності України / П.Т. Саблук, А.А. Фесина, В.І. Власов, М.С. Вітков, Р.П. Саблук; Нац. наук. центр "Інт аграр. економіки", УААН. К.: ННЦ "ІАЕ", 2005. 242 с.
3. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словар / Э.Б. Алаев. М.: Мысль, 1983. 350 с.
4. Алтухов А. Прогноз регулирования регионального рынка зерна / А. Алтухов // Экономика сельского хозяйства России. 2009. № 3. С. 5663.
5. Аналоуи Ф. Стратегический менеджмент малых и средних предприятий / Ф.Аналоуи, А.Карами. М.: Юнити, 2005. 395с.
6. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: [підручник] / В.Г. Андрійчук. К.: КНЕУ, 2002. 624с.
7. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И.Ансофф. СПб.: Питер, 1999. 416 с.
8. Ансофф И. Стратегическое управление: сокр. пер. с англ. / И. Ансофф. М.: Экономика, 2004. 519 с.
9. Афанасьев М. Мировая конкуренция и кластеризация экономики / М.Афанасьев, Л. Мясникова. // Вопросы экономики. 2005. №4. С. 7586.
10. Байдюк А.Т. Поточно-цеховая система производства в молочном животноводстве / А.Т.Байдюк, И.З.Шульган - М.: Колос, 2005. - 286 с.
11. БалабановаЛ.В. Маркетингове управління конкуренто-спроможністю підприємств: стратегічний підхід: монографія / Л.В Балабанова, В.В. Холод. Донецьк: Дон ун-т ек-ки і торгівлі ім. М. ТуганБарановського, 2006.294 с.
12. Барковский А.Н. Внешнеэкономическая стратегия России: сценарии до 2030 года (доклад на Ученом совете Института экономики РАН). Институт экономики РАН, 2008. - с. 61.
13. Барнз Р. Нові регіональні економіки/ В. Барнз, Л. Ледебур.- Львів: Літопис, 2003.-196 с.
14. Бегма В.М. Деякі аспекти визначення експортного потенціалу українського оборонно-промислового комплексу / В.Бегма, Г.Мазуров // Проблеми науки. 2007. № 7. С. 45 51.
15. Безвушко Є. Кластери та їх роль у відродженні економіки Поділля / Є. Безвушко // Перспективні дослідження. 1999. №2. С.1723.
16. Бєлєнький П.Ю. Інфраструктурне забезпечення конкурентної економіки регіонів (методологія і механізми)/ П.Ю.Бєлєнький // Львів, 2002. 308с.
17. Белошапка В.А. Стратегическое управление: принципы и международная практика / В.А.Белошапка, Г.В.Загорный К.: АбсолютВ, 1998. 369с.
18. Белявский Ю.И. И Индустриализация молочного скотоводства / Ю.И.Белявский. - М.: Россельхозиздат, 2006. 383 с.
19. Беренштейн Б.Л. Перспективи розвитку українського біржового аграрного ринку / Б. Л. Беренштейн, О. М. Третяк // Економіка АПК. 2010. № 1. С. 5056.
20. Беспахотный Г.В. Совершенствование форм и методов поддержки сельского хозяйства / Г.В.Беспахотный // Международный сельскохозяйственный журнал. 2008. № 6. С.1317.
21. Бешелев С. Д. Математико-статистические методы экспертных оценок / С. Д. Бешелев, Ф. Г. Гурвич - М.: Статистика, 1974.
22. Бєлов Б. О. Організаційноекономічний механізм розробки і реалізації підприємствами АПК маркетингових стратегій взаємодії / Б. О. Бєлов // Економіка АПК. 2011. № 10. С. 124129.
23. Білозір Л. М. Деякі аспекти до вимог ГАТТ/СОТ щодо лібералізації і протекціонізму у сфері зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією / Л.М. Білозір // Економіка АПК. 2005. № 8. С. 146.
24. Білорус О.Г. Глобалізація і національна стратегія України / О.Г.Білорус. Броди, Просвіта, 2001. 300 с.
25. Блудова З.Н. Основні напрямки розробки інформаційної системи моніторингу регіональної зовнішньоекономічної діяльності / З.Н.Блудова // ВісникСевкавгту. Серія ”Економіка” 2003. №2.
26. Бойко В.І. Проблеми хлібного поля: аналітичний огляд / В.І. Бойко // Економіка АПК. 2002. № 12. С. 25 28.
27. Бойко С.М.. Експортний потенціал ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки в Україні: Автореф. дис.... канд. екон. наук: 08.02.03 / Нац. аграр. унт. К., 2005. 21 с.
28. Бойчук О. І. Державне регулювання ринку як умова забезпечення продовольчої безпеки / О. І. Бойчук // Вісник агропродовольчої науки Причорномор’я Миколаївського ДАУ. Миколаїв, 2006. Вип. 4 (32). С. 915.
29. Борщ А.Г. Бюджетна підтримка аграрного сектору в умовах трансформаційних процесів в економіці України / А.Г.Борщ // Економіка АПК. 2009. № 2. С. 115.
30. Благодатний В.І. Прогнозування інвестиційної привабливості аграрного сектору Херсонської області / В.І.Благодатний, Л.О.Абсава // Вісник Академії економічних наук України. 2003. № 2. С.1619.
31. Блажко М. А. Сегментація аграрного ринку праці: Зовнішній ринок / М. А. Блажко // Аграрний форум 2006 : матеріали міжнародної наукової конференції. Суми, 2006. С. 152153.
32. Бланк И.А. Торговый менеджмент / И.Бланк. К.: УкраинскоФинский институт менеджмента и бизнеса, 1997. 408 с.
33. Боровая С.Л. Методика оценки дифференциации социально-экономического развития региона / С.Л. Боровая, Е.С. Губанова // Регионология. 2008. - №1 С.45-51.
34. Браславец М. Е. Экономико-математические методы в организации планирования сельского хазяйства / М.Е. Браславец. - К.: Урожай, 1968.
35. Бубенко П.Т. Регіональні аспекти інноваційного розвитку: /П.Т. Бубенко. Х.: НТУ «ХПІ», 2002. 316 с.
36. Брыскин В.В. Математические модели маркетинга / В.В.Брыскин. Новосибирск : ВО «Наука». Сибирская издательская фирма, 1992. 160 с.
37. Быстров Г.Е. Правовые проблемы земельной и аграрной реформ в зарубежных странах. Теория, практика, итоги, перспективы / Г.Е. Быстров. Минск, 2001. С 9.
38. Васильчак С. В. Перспективи розвитку господарств населення у ринкових умовах / С. В. Васильчак, О. Р. Жидяк // Науковий вісник НЛТУ України. 2009. Вип. 19.5. 234 с.
39. Васильченко В.А. Стратегічне управління / В. А.Васильченко, Т.І.Ткаченко. К.: ЦУЛ, 2003. 246с.
40. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учеб. пособие. М.: Гардарики. 1999. 296 с.
41. Венгляжи К. Экономические последствия торговли сельхозтоварами в Польше после её вступления в ЕС / К. Венгляжи, М. Береза // Економіка АПК. 2005. № 2. С. 126132.
42. Вентцель Е. С. Исследование операций: задачи, принципы, методология / Е.С.Вентцель. - М.: Наука, 1988.
43. Вертійчук А. І. Шляхи подальшого розвитку птахівництва в Україні / А. І. Вертійчук // Ефективне птахівництво. 2008. №11(47). С. 35.
44. Вєтров Є.В. Стратегії національної економіки в умовах глобалізації / Є.В.Вєтров // Управління розвитком. - 2006. №5. С.45.
45. Виробництво молока [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.uayf.org/milk.php.
46. Внешнеэкономическая деятельность: организация, управление, прогнозирование. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. Донецьк, „Донеччина”, 1999. 545с.
47. Вовк Т.В. Система конкурентного законодавства Європейського Союзу. Правове регулювання правил конкуренції в Україні. Шляхи адаптації законодавства України / Т.В. Вовк, С.В.Перемот Київ: РВА Тріумф”, 2006. 416 с.
48. Войнаренко М. Конкуренція кластерів шлях до відродження виробництва на регіональному рівні / М. Войнаренко // Економіст. 2000. №1. С. 1215.
49. Войтович Н. В. Економікоматематична модель сегментації ринку товарів у системі стратегічного маркетингового планування діяльності молокопереробних підприємств / Н. В. Войтович // Економіка АПК. 2008. № 12. С. 123130.
50. Волобуева А. А. Государственное рыночное регулирование в сельхозпредприятиях / А. А. Волобуева // Агропродовольчая наука. 2006. № 12. С. 35.
51. Гадзало А.Я. Значення інтелектуального потенціалу в умовах поглиблення євроінтеграційних процесів / А.Я.Гадзало // Економіка АПК. 2007. № 8. С.138142.
52. Гарі Галіарді. СуньЦзи: Мистецтво війни та мистецтво маркетингу / Гарі Галіарді. К.:Нева, 2003. 160с.
53. Герасимчук В.Г. Діагностика системи управління підприємством / В. Г. Герасимчук. К.: Віпол, 1995. 120с.
54. Глібов Р. В. Стратегічні пріоритети формування ринку продовольчої продукції / Р. В. Глібов // Економіка АПК. 2009. № 10. С. 115120.
55. Голіней С.В. Державне регулювання експортного потенціалу України / С.В.Голіней. - Механізм збалансованого розвитку промислового виробництва. Київ, 2005. С. 130139.
56. Голомша Н. Є. Конкурентоспроможність зернових на аграрному ринку / Н. Є. Голомша // Економіка АПК. 2009. № 12. С. 83 88.
57. Горьовий В. П. Ринкові тенденції аграрного виробництва в Україні / В. П. Горьовий, М. С. Срібнюк // Економіка АПК. 2008. № 11. С. 101 106.
58. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики / А.Г.Гранберг. - М., ГУ ВШЭ, 2000 (1-е изд.). 495с.
59. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності / О.П.Гребельник. К.:Центр навчальної літератури, 2004. 384 с.
60. Губенко В. І. Вплив лібералізації та протекціонізму на збалансованість і стійкість зовнішньоекономічної діяльності агропромислового комплексу України/ В.І.Губенко // Економіка АПК. 2010. № 8. С.103 108.
61. Губенко В. І. Теоретикометодологічні засади взаємозв’язку економічної безпеки і зовнішньоекономічних пріоритетів АПК України // Економіка АПК. 2005. № 1. С. 128 131.
62. Гудзинський О. Д. Управління формуванням конкурентоспроможного потенціалу підприємств (теоретикометодологічний аспект): монографія / О. Д. Гудзинський, С. М. Судомир, Т. О. Гуренко К. : ІПК ДСЗУ, 2010. 212 с.
63. Гузь М.Г. Моделі поведінки споживачів послуг / М.Г. Гузь, Г.Д. Леонова // Вісник ДІТБ, 2004.№8.С. 165 169.
64. Давнис В.В. Современные методы анализа и прогнозирования в задачах обоснования маркетинговых решений / В.В. Давнис, В.И. Тинякова // Маркетинг в России и за рубежом. 2006. №2. С. 17 26.
65. Давыдова С.В. Управление и конкурентоспособность предприятий АПК / С.В.Давыдова // АПК: экономика, управление. 2010. №7. С.4445.
66. Данильцев А. Международная торговля: инструменты регулирования / А. Данильцев. М. : Дел. лит., 2009. 302 с.
67. Данько Т.П. Количественные методы анализа в маркетинге: монография / Т.П Данько., И.И. Скоробогатых . СПб.:Питер, 2005. 384 с. (Серия «Маркетинг для профессионалов»).
68. Движение регионов России к инновационной экономике [Текст] / под ред. А.Г. Гранберга, С.Д.Валентея. М.: Наука, 2006. 402 с.
69. Дем’яненко М.Я. Державна підтримка як фактор забезпечення конкурентоспроможного аграрного виробництва / М.Я. Дем’яненко, Ф.В. Іванина // Економіка АПК. 2009. № 9. С. 3 9.
70. Дем’яненко С. Ліквідність ціни зернових - передумова для формування аграрного ф’ючерсного ринку в Україні / С. Дем’яненко, Г. Немченко // Економіка України. 2005. № 6. С. 66 72.
71. Демьяненко А. Н. Кластеры: оценка эффективности функционирования по-новосибирски / А.Н.Демьяненко, В.Н.Украинский // Пространственная экономика. - 2007. - № 3. С.74-79.
72. Демьяненко А. Н. Теория кластеров на российской почве / А.Н. Демьяненко // Пространственная экономика. - 2007. - № 2. С.89-94.
73. Джуха В.М. Стратегия и эффективность диверсификации промышленного предприятия / В.М.Джуха. - Ростов н/Д: РГЭУ «РИНХ», 2005. 260с.
74. Директива Европейского парламента и Совета от 8 мая 2003 г. По содействию использования биотоплива или других возобновляемых топлив для транспорта [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurlex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2003:283:0051:0070:EN:PDF.
75. Директива Ради №92/46/ЄЕС від 16 червня 1992 р. про санітарно-гігієнічні правила щодо виробництва і продажу сирого молока, молока після термічної обробки, а також продуктів на молочній основі (OJ L 268, 14.9.1992, p.).
76. Дмитриева О.Г. Региональная экономическая диагностика / Дмитриева О.Г. - СПб.: Издательство Санкт-Петербургского университета экономики и финансов, 1992.— 272 с.
77. Добронравова И. С. Синергетика: становление нелинейного м