СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

brief description

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ПОТРИВАЄВА НАТАЛЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 338.43(477):339.9

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА
УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

08.00.03 економіка та управління національним господарством
(економіка сільського господарства і АПК)

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Науковий консультант
Шебанін В’ячеслав Сергійович,
доктор технічних наук,
професор,
член-кореспондент
НААН України

Миколаїв

2012

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................

5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧ-НОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ В УМОВАХ СВІТОВИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ..

17

1.1Теоретичні засади розвитку аграрного виробництва.

17

1.2Методологічні основи стратегічного розвитку сільського господарства в контексті продовольчої безпеки ......

28

1.3 Методичні аспекти розроблення стратегії України на світовому аграрному ринку ......................................................................................

54

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1.

108

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІО-НУВАННЯ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО ПІДКОМПЛЕКСУ...

111

2.1 Розвиток та ефективність продовольчих підкомплексів рослинницького типу ..........................................................

111

2.2 Особливості, ефективність та тенденції розвитку продовольчих підкомплексів тваринницького типу ....................................................

172

2.3 Організація моніторингу функціонування продовольчих підкомплексів ...........................................................................................

198

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

204

РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РЕСУРСОЗБАЛАНСОВА-НОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА..............

207

3.1 Організація моніторингу ресурсного забезпечення
сільськогосподарського виробництва ...................................................

207

3.2 Рацінальне формування і використання виробничих ресурсів..

215

3.3 Збалансоване відтворення і використання трудового потенціалу

247

3.4Вдосконалення фінансово-кредитного механізму аграрного виробництва.............................................................................................
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

267
286

РОЗДІЛ 4. СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРОПРОДО-ВОЛЬЧОГО ПІДКОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ. ........................................

291

4.1Експортний потенціал та перспективи зовнішньоекономічної діяльності АПК ............................................................................................

291

4.2Удосконалення ринкових відносин в аграрному секторі національної економіки в умовах СОТ .................................................

304

4.3Підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності агропродовольчого підкомплексу України ...........................................

319

4.4Вдосконалення організації залучення і підвищення ефективності використання іноземних інвестицій в АПК ................
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4..
РОЗДІЛ 5. Обґрунтування продовольчої моделі України ......................................................................................................
5.1 Обґрунтування виробничих функцій та оптимізації витрат у сільськогосподарському виробництві..
5.2 Обґрунтування мінімального рівня заробітної плати та забезпечення платоспроможного попиту
5.3 Оптимізація виробничої структури сільськогосподарського виробництва
5.4 Економіко-математичне моделювання територіального розміщення сільськогосподарського виробництва....
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 5..

327
357

359

359

372

381

392
402

ВИСНОВКИ..................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................

405
409

ДОДАТКИ.

448

ВСТУП
Актуальність теми. Головним завданням сучасного етапу розвитку економіки АПК є стабілізація і подальше нарощування обсягів виробництва продовольчих ресурсів, а на цій основі забезпечення оптимізації споживання харчових продуктів на душу населення, позбавлення залежності країни від їх імпортних поставок, створення сприятливих організаційно-економічних умов сільськогосподарським товаровиробникам, значного поліпшення соціального розвитку українського села.
Потреба досягнення подальшого сталого розвитку продовольчого сектору, формування умов для забезпечення розширеного відтворення у його галузеому складі обкмовлює необхідність вирішення наступних завдань: трансформація господарсьих відносин в цілому у агропромислоому комплексі, активізуючий вплив на укріплення агропродовольчого потенціалу на галузевому та регіональному рівнях з метою досягнення збільшення обсягів виробництва продукції, відповідно до потреб внутрішнього та зовнішнього ринку. Серед таких важелів важливе місце займають інвестиції, у т.ч. іноземні. На особливу увагу заслуговує їх залучення до переробної сфери, якій притаманний відносно стислий період окупності, і яка дозволяє здійснювати переробку агросировини з найменшим рівнем втрат, забезпечуючи при цьому необхідний рівень фінансових результатів господарської діяльності та забезпечує формування стабільног продовольчого ринку. Тому розвиток продовольчого підкомплексу, як найбільш важливої ланки агропродовольчого комплексу, повинен займати одне з пріоритетних місць у формуванні й здійсненні регіональної політики держави. У сучасних умовах ринкової економіки його вектор необхідно спрямовувати на одержання високих конкурентоспроможних кінцевих результатів діяльності виробничо-господарських структур.
Проте, попри визначне значення продовольчого підкомплексу, рівень його економічного зростання протягом останніх років має недостатнє значення, а потенційні можливості через вплив деструктивних чинників використовується на в повній мірі, що гальмує вирішення нагальних проблем економічного, соціального та екологічного характеру. Сучасний стан майже всієї сукупності продовольчих підкомплексів можна охарактеризувати повільним темпом розвитку сировинних і переробних їх складових, відносно низьким рівнем обсягів реалізації готової продукції, дисбалансом управлінської діяльності у галузях і майже повною відсутністю скоординовості між галузями. До того ж виробництво харчової продукції підкомплексу поки що є досить нестійким до коливань ринкового попиту на продовольчі товари. Тривала системна криза, що охопила економіку країни, призвела до дефіциту та низької якості продовольчої продукції, підвищення затратності виробництва, зростання обсягів імпортних поставок продуктів харчування.
До важливих проблем розвитку агропродовольчого підкомплексу України, що потребують негайного вирішення відносять: усунення негативних тенденцій сповільнення зростання економіки, зупинення темпів зниження обсягів виробництва продукції, підвищення рівня ефективності використання його ресурсного забезпечення, розширення асортименту та підвищення рівня якості продовольства. Важливою умовою ефективного розвитку агропродовольчого підкомплексу є створення ефективного механізму функціонування інтегрованої економічної системи, яка забезпечує об’єднання технологічно-економічних інтересів всіх учасників від виробників аграрної сировини і її переробки до харчосмакової промисловості і мережі, що забезпечує збут готової продукції.
Чинник прояву і постійного зростання уваги щодо проблем аграрної сфери та продовольчої безпеки являє трансформаційна криза вітчизняної економіки, якою охопилені всі сфери і яка є суттєвою перепоною на шляху досягнення сталого економічного розвитку суспільства. Відповідно до цього проблематика визначення рівня продовольчої безпеки регіонів, досягнення розвитку та прогнозованого регулювання економіки агропродовольчої сфери можна розглядати як найважливіший національний пріоритет, котрий потребує посиленої уваги з боку науковців, здійснення систематизації та концептуалізації даного поняття як наукової категорії.
Дослідженням проблем забезпечення ефективного розвитку АПК, сільського господарства і продовольчої безпеки тривалий період займалась і нині займається значна частина вітчизняних вчених, серед них: В.Я.Амбросов, В.Г.Андрійчук, О.В.Березін, В.І.Бойко, П.П.Борщевський, П.І.Гайдуцький, О.І.Гойчук, О.Д.Гудзинський, О.Ю.Єрмаков, А.В.Ключник, І.І.Лукінов, М.Й.Малік, Л.О.Мармуль, Л.Ю.Мельник, В.Я.Месель-Веселяк, О.М.Могильний, О.М.Онищенко, Б.В.Погріщук, П.Т.Саблук, М.П.Сахацький, В.П.Ситник, В.О.Ткач, В.І.Топіха, В.М.Трегобчук, О.В. Ульянченко, І.І.Червен, В.С. Шебанін, О.В.Шебаніна, О.М.Шпичак, В.В.Юрчишин, В.М.Яценко та ін.
Проте все ще залишаються невирішеними проблеми досягнення ефективного розвитку агропродовольчого підкомплексу країни в цілому за умов ринкового господарювання, зокрема в світлі зростання рівня міжнародного співробітництва, яка зумволює прискорення адаптування до вимог СОТ вітчизняних товаровиробників. Час висуває на порядок денний нові проблеми, важливість і гострота яких пов’язані з розвитком глобалізації функціонування продовольчого підкомплексу. Їх актуальність, теоретична та практична значимість, недостатня наукова обґрунтованість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, вплинули на його мету, завдання та структурну побудову.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планами науково-дослідних робіт щодо проблем ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Миколаївського національного аграрного університету в межах таких тем: «Розробити пропозиції по організації ефективного виробництва в господарських формуваннях ринкового типу» (державний реєстраційний номер 0102U000259), «Організаційно-економічні засади забезпечення стійкого розвитку агропромислового комплексу» (державний реєстраційний номер 0109U005733) та «Дослідження науково-методологічних засад та розробка організаційно-економічного механізму ефективного розвитку підприємств АПК» (державний реєстраційний номер 0112U002041).
Автором в названих науково-дослідних темах: визначено методологічні засади стратегічного планування продовольчої сфери АПК; розроблено методологічні засади і критерії оцінки економічного стану та ефективності функціонування продовольчого підкомплексу; визначено структуру, спеціалізацію та особливості розвитку підкомплексів рослинницького та тваринницького типу; розроблено прогнози обсягів виробництва і споживання основних видів харчових продуктів в Україні; обґрунтовано комплекс заходів щодо нарощування експортного потенціалу України, підвищення конкурентоспроможності її продукції на світовому та вітчизняному ринках у зв’язку із вступом до СОТ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у поглибленні та обґрунтуванні теоретико-методологічних засад, розробці практичних пропозицій щодо ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва України в умовах глобалізації. Відповідно до мети поставлено до вирішення такі завдання:
- визначити стратегічні та методологічні засади розвитку продовольчої сфери АПК;
- розробити методологічні засади стратегічного розвитку сільського господарства в контексті продовольчої безпеки;
- узагальнити методичні засади розроблення стратегії України на світовому аграрному ринку;
- здійснити ретроспективний аналіз трансформації розвитку агропродовольчого підкомплексу;
- здійснити оцінку розвитку та ефективності продовольчих підкомплексів рослинницького та тваринницького типу;
- розробити стратегічні напрями ресурсозбалансованого розвитку сільськогосподарського виробництва, спрямовані на забезпечення стабільності аграрної галузі;
- обґрунтувати стратегічні пріоритети удосконалення зовнішньоекономічної діяльності агропродовольчого підкомплексу України в умовах глобалізації;
- оцінити ступінь захисту національного агротоваровиробника як критерія забезпечення продовольчої безпеки країни;
- обґрунтувати виробничі функції та оптимізацію витрат у сільськогосподарському виробництві;
- розробити прогнозні обсяги виробництва і споживання основних видів харчових продуктів в Україні;
- визначити пріоритетні напрями удосконалення спеціалізації та оптимізації галузевої структури сільськогосподарського виробництва;
- обґрунтувати комплекс заходів щодо оптимізації територіального розміщення аграрного виробництва.
Об’єктом дослідження є сукупність процесів формування й ефективного розвитку аграрної сфери та продовольчих підкомплексів АПК.
Предмет дослідження теоретико-методологічні основи та прикладні організаційно-економічні і техніко-технологічні проблеми, пов’язані із забезпеченням належного складу й ефективного функціонування сільського господарства країни.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становляють базові положення економічної теорії, наукові розробки вітчизняних та закордонних вчених з проблематики розвитку продовольчого підкомплексу АПК, досягнення належного рівня продовольчої безпеки держави та її регіоних соціально-економічних систем, відповідна вітчизняна законодавча та нормативно-правова база.
У процесі дослідження використовувалася низка методів, серед яких: діалектичний та абстрактно-логічний при узагальненні теоретичних і методичних засад розвитку продовольчого підкомплексу; монографічний при висвітленні поглядів вчених на досліджувані проблеми, вивченні ретроспективи розвитку сільського господарства і продовольчого підкомплексу АПК країни, вітчизняного та зарубіжного досвіду; вирівнювання динамічних рядів при виявленні закономірностей у зміні обсягів споживання провідних продовольчих товарів на 1 особу населення, валової продукції сільського господарства та вартості основних засобів сільгосппідприємств; екстраполяції при розробці проектів виробництва і споживання основних видів продовольчої продукції по Україні та її причорноморських областях на період до 2015 року; розрахунково-конструктивний у процесі прогнозування обсягів споживання продовольчих товарів населенням України в цілому та в її причорноморських областях; графічний при дослідженні динаміки розвитку аграрної і промислової сфер продовольчого підкомплексу, у тому числі за результатами одержаних за допомогою ПЕОМ трендів; при відображенні складових продовольчої безпеки і продовольчого підкомплексу АПК та ін.; статистичних групувань в аналізі розподілу: сільгосппідприємств за розміром площ сільгоспугідь та поголів’ям великої рогатої худоби і свиней; договорів оренди сільгоспземель за терміном останньої; безробітних за строком пошуку роботи; при виявленні впливу розмірів площ провідних сільгоспкультур на рівні їх урожайності; індексний при вивченні динаміки вартості сільськогосподарської та промислової продукції, обсягів виробництва та споживання основних видів продовольства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному визначенні сутності, значення та складу сільського господарства та його галузевих продуктових вертикалей, їх економічної оцінки й обґрунтування прогнозів розвитку:
вперше:
- розроблено узагальнену модель складових продовольчої системи країни з визначенням характеру взаємозв’язків галузей, що беруть участь у виробництві продовольчих продуктів та доведенні їх до кінцевого споживача;
- опрацьовано структурну архітектоніку продовольчого підкомплексу, яка має такі складові: 1) посферний сільське господарство та обслуговуючі структурні елементи; заготівлю, транспортування, зберігання, переробку агросировини, підприємства харчової промисловості та їх сервісні формування; систему збут аграрної продукції, продуктів її переробки і харчових виробів; 2) функціонально-галузевий з виокремленням відповідних продуктових вертикалей; територіальний, під яким виокремлюють загальнодержавний, регіональний і районний підкомплекси;
- обґрунтовано критерії ефективності функціонування продовольчого підкомплексу з визначенням ефективності виробничої діяльності його складових і досягнення продовольчої незалежності країни;
удосконалено:
- систему показників рівня економічної ефективності функціонування продовольчих підкомплексів народногосподарського, регіонального, районного рівня (зважаючи на їх особливості);
- методику розробки прогнозів виробництва основних видів продовольчих товарів, основу якої становлять фактори, якими зумовлюються їх розміри: досягнутий рівень виробництва та імпорту продовольства, їх використання на внутрішньогосподарському та внутрішньодержавному рівні, обсяг експортних поставок та напрями їх перспективних змін;
- методичні підходи стосовно обгрунтування рівня орендної плати за землю через використання рівня ринкової вартості ділянок, що є об’єктом орендних відносин;
дістали подальшого розвитку:
- структуризація на три групи позицій вчених-економістів відповідно до рівня забезпечення потреб населення України продовольством: вітчизняного виробництва; вітчизняного та імпортованого; із використанням двох критеріальних ознак наявності на ринку кількості продовольчих товарів, яка є достатньою для забезпечення здорового способу життя населення, і рівня його доступності для всіх верств населення;
- оцінка рівня конкурентоспроможності окремих видів продукції шляхом відношення цін їх реалізації даним підприємством до середніх цін ідентичних продуктів на регіональному ринку;
- пропозиції щодо організації визначення орендної плати, збільшення термінів оренди сільськогосподарських земель та удосконалення орендних відносин (з урахуванням відтворення родючості ґрунтів), вилучення з обороту деградованих земель, розвитку іпотеки, здійснення державного та громадського контролю за використанням земель, активізації діяльності консалтингових служб, введення екологічних платежів і заохочувальних стимулів;
- порядок оподаткування сільгосптоваровиробників (стосовно доцільності їх бюджетного дотування в розрахунку не на гектар посівів, а на одиницю виробленої продукції, здійснення нарахування ПДВ за більш низькими ставками, диференційованими по рослинницьких і тваринницьких галузях залежно від середніх рівнів їх прибутковості) та кредитування (щодо посилення ролі й удосконалення механізму надання товарних кредитів).
Практичне значення одержаних результатів. Результати наукових досліджень щодо сутності продовольчої безпеки та продовольчого підкомплексу АПК, методики оцінки економічного стану та ефективності функціонування останнього, виявлені тенденції розвитку підкомплексу, а також конкретні заходи щодо вирішення назрілих проблем становлять практичну цінність для управлінських структур, фахівців і керівників сільськогосподарських і промислових підприємств, науковців та студентів вищих і середніх спеціальних навчальних закладів цього профілю.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження відзеркалюється в довідці Миколаївського інституту агропромислового виробництва НААН України про впровадження сільськогосподарськими формуваннями південного Степу України: пропозицій щодо удосконалення методики визначення прогнозних обсягів виробництва основних видів харчової продукції; рекомендацій по забезпеченню ефективного й екологічно безпечного використання земель сільськогосподарського призначення; заходів щодо підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та нарощування експортного потенціалу зернового підкомплексу (довідка №487 від 20.12.2011 р.).
Результати дисертаційного дослідження використано головним управлінням агропромислового розвитку Миколаївської облдержадміністрації при розробленні пропозицій до проекту Програми економічного і соціального розвитку Миколаївської області на 2011-2014роки «Миколаївщина - 2014» (зокрема, використані пропозиції щодо забезпечення інтенсифікації агровиробництва для нарощування його обсягів по основних видах продукції рослинництва). Рекомендації щодо оптимізації виробничої структури сільськогосподарського виробництва на основі оптимального поєднання галузей рослинництва й тваринництва були прийняті до впровадження у практичну діяльність аграрних підприємницьких структур області. Матеріали дослідження оцінки рівня конкурентоспроможності окремих видів продукції та пропозиції щодо удосконалення орендних відносин (з урахуванням відтворення родючості ґрунтів) знайшли практичне використання у діяльності регіональних органів державного управління (довідка № 338/02-02/09-01-29/11 від 21.12.2011р.).
Отримані автором результати наукових та практичних досліджень схвалено головним управлінням агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації. Значна частина розробок автора знайшла практичне використання в діяльності головного управління агропромислового розвитку. Серед них: методика оцінки економічного стану та ефективності функціонування продовольчої сфери АПК; заходи щодо створення сприятливих умов для укріплення позицій України на світовому ринку продовольства; пропозиції щодо нарощування експортного потенціалу вітчизняного АПК; рекомендації щодо зміцнення продовольчої безпеки країни, збалансованості та рівноваги внутрішнього ринку аграрної продукції (довідка №8-700-4/68 від 16.02.2012 р.).
Пропозиції щодо удосконалення спеціалізації та оптимальної галузевої структури сільськогосподарського виробництва були прийняті головним управлінням агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації до впровадження у практичну діяльність аграрних товаровиробників регіону. Результати дослідження оптимізації структури агропромислового комплексу, раціоналізації розміщення посівів сільськогосподарських культур та формування регіональних агропромислових комплексів знайшли практичне використання у формуванні комплексної державної політики регіональних органів управління (довідка №02-14/481 від 20.03.2012 р.).
Результати проведеного дисертаційного дослідження розглянуто на засіданні секції науково-освітнього забезпечення АПВ та розвитку сільських територій Науково-технічної ради Міністерства аграрної політики та продовольства України. Пропозиції щодо удосконалення спеціалізації та оптимальної галузевої структури сільськогосподарського виробництва прийняті у практичну діяльність структурних формувань агропродовольчої сфери АПК України (довідка № 37-18-5-15/5507 від 05.04.2012 р.).
Рекомендації автора щодо створення сприятливих умов для укріплення позицій України на світовому ринку продовольства розглянуто Департаментом розвитку реального сектору економіки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та прийняті до впровадження у практичну діяльність центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації зовнішньоекономічної політики у сфері внут

bibliography

ВИСНОВКИ
В дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуальної наукової проблеми щодо розробки стратегії розвитку сільськогосподарського виробництва України в умовах глобалізації. На основі одержаних результатів можна зробити наступні висновки і пропозиції.
1. Основою стратегічного управління АПК є планування, яке розглядається як процес формування, оцінювання і прийняття стратегій розвитку виробництва. До питань стратегічного планування належить також контроль реалізації планів і їхнє коригування. Стратегічні плани базуються на прогнозуванні майбутнього стану аграрного сектору економіки України і зовнішнього середовища, їхнім призначенням є мобілізація ресурсів і координація діяльності всіх підкомплексів АПК в напрямку досягнення заявлених довгострокових цілей (забезпечення продовольчої безпеки держави тощо).
2. Планування розвитку виробництва як функції управління ним полягає у визначенні основних напрямів та пропорцій розвитку галузей з урахуванням матеріальних джерел його забезпечення та кон'юнктури ринку. Стратегічні плани відрізняються комплексним характером, практичною спрямованістю, орієнтацією на використання переваг сільськогосподарських галузей країни.
3. Одним з можливих підходів вирішення проблеми стратегічного планування сільського господарства є розроблення продовольчої моделі держави, що являє собою результат формалізації відповідної політики і має відтворювати управління параметрами ситуації у сфері забезпечення продовольчої безпеки як за компонентами зовнішнього середовища, так і за власними ресурсами.
4. Продовольча модель держави має забезпечити вирішення таких основних завдань: вивчення стану забезпеченості продовольством як конкретної особи, так і суспільства; обґрунтування необхідного рівня продовольчої безпеки і забезпечення його стабільності, врахування динаміки розвитку світового та регіональних аграрних ринків; синтез раціональної структури й оцінка ефективності функціонування системи забезпечення продовольчої безпеки та обґрунтування комплексних заходів щодо її підвищення; врахування вимог аграрного сектору економіки та його окремих складових; обґрунтування рекомендацій щодо залучення зусиль регіональної та міжнародної спільнот тощо.
5. Дослідженням установлено, що методологія стратегічного планування розвитку продовольчої складової АПК ґрунтується на двох основних складових: загальнонаукових методах пізнання та специфічних. Процес розробки і удосконалення методології стратегічного планування розвитку сільськогосподарського виробництва повинен передбачати можливість адаптації до змін оточуючого внутрішнього та зовнішнього середовища, зменшуючи невизначеність майбутніх результатів.
6. Виходячи з того, що розвиток зовнішньоекономічної діяльності вітчизняного агропродовольчого підкомплексу значною мірою здійснює вплив на формування продовольчої безпеки країни, обґрунтовано авторські методичні підходи дослідження агропромислового напряму зовнішньої політики України. Сфера досліджень вирізняється масовістю, зумовлюючи велике значення для них статистичних методів, особливість яких полягає у застосуванні для узагальнення й аналізу відповідних статистичних показників.
7. У роботі на системних засадах проаналізовано найбільш актуальні проблеми методології дослідження адаптації зовнішньоекономічної діяльності України до умов світового ринку, на теоретичному і практичному рівнях з'ясовано напрями адаптації аграрної сфери економіки країни до вимог зовнішнього ринку.
8. Вирішуються питання розбудови системи адаптації зовнішньо­економічної діяльності підприємств АПК до норм і правил світового ринку в рамках ГАТТ/СОТ, організаційно-економічного механізму інтеграції з ринками країн-членів ЄС та виходу з конкурентоспроможною продукцією на Європейський ринок, захисту внутрішнього ринку від дискримінаційного імпорту. Одержані результати можуть бути використані для подальшого розроблення заходів, спрямованих на розвиток адаптації зовнішньоекономічної діяльності підприємств АПК до умов світового ринку.
9. Україна має величезні резерви у виробництві сільськогосподарської продукції. Стратегія розвитку аграрного виробництва країни має бути спрямована саме на досягнення реально можливих показників продуктивності.
10. Починати відродження вітчизняного аграрного сектору економіки слід із створення умов інноваційного розвитку та посилення державного регулювання на основі стратегічних планів розвитку. Стратегія розвитку сільськогосподарського виробництва країни не повинна охоплювати весь обсяг діяльності і порушувати самостійність підприємств. Завдання стратегічного розвитку повинні стосуватися тільки конкретних інноваційних проектів та їх матеріально-технічного забезпечення.
11. Досягненню високих показників продуктивності сприятиме належне ресурсне забезпечення галузей та високий рівень інтенсифікації виробництва. Разом з тим, необхідно звернути увагу на забезпечення енергетичної безпеки підприємств АПК шляхом поступового переведення комплексу на самозабезпечення дизельним пальним рослинного походження.
12. За 1990-2011 роки внесення мінеральних добрив скоротилося у 3рази, органічних у 26 разів. Виснаження ґрунтів культурними рослинами та бур'янами і нераціональні сівозміни призвели до погіршення родючості української землі. Відновлення родючості сільськогосподарських угідь це складний довготривалий процес, який є невід'ємною складовою інтенсифікації, вимагає раціональної організації виробництва та залучення матеріальних ресурсів. Дотримання балансу поживних речовин ґрунту стрижнева складова відновлення його родючості, що забезпечується внесенням органічних та мінеральних добрив у науково обґрунтованих нормах при мінімальних додаткових технологічних витратах, оскільки більша частина мінеральних добрив вноситься під час сівби посівними, а не спеціалізованими агрегатами. Для забезпечення цього перспективного рівня, який дещо перевищує показники України у 1990 році, необхідно додатково вносити 3,4 млн т азотних, 1,2 млн т фосфорних і 1,3 млн т калійних добрив загальною вартістю 6,8 млрд грн, що складає 210 грн на 1 га ріллі.
13. Для відновлення технічних потужностей до рівня 1990 року необхідно ввести в експлуатацію 432 тис. тракторів, 97 тис. комбайнів, 252тис. вантажних автомобілів загальною вартістю 88,6 млрд грн, або 2,7тис. грн на 1 га ріллі. При оновленні технічного парку за лізинговими схемами, наприклад Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», щорічне навантаження на ріллю зменшиться в 5,5разів (до 500 грн) з урахуванням 1,8% за здійснене кредитування.

14. Принципи ефективного залучення іноземних інвестицій в АПК полягають у великому народногосподарському значенні потенційних інвестиційних проектів, контрольованості можливих ризиків при їх реалізації, високій конкурентоспроможності за наявності незадоволеного попиту.