СТРУКТУРНА ФЕНОМЕНОЛОГІЯ І ТИПОЛОГІЯ ФОРМ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ІМЕНІ П. І. ЧАЙКОВСЬКОГО

ОПАНАСЮК Олександр Петрович

СТРУКТУРНА ФЕНОМЕНОЛОГІЯ
І ТИПОЛОГІЯ ФОРМ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ

Спеціальність: 17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник доктор мистецтвознавства, професор
Москаленко Віктор Григорович

Київ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. ПЕРСПЕКТИВА СТРУКТУРНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ
1.1 Художній образ: рефлексія дослідження. 8
1.2 Циклостазія основних форм художнього образу. 39
Висновки до першого розділу 66

РОЗДІЛ ІІ. СТРУКТУРНА ДИНАМІКА ФЕНОМЕНОЛОГІЧНОГО БУТТЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ
2.1 Психічна реальність і структурний принцип... 68
2.2 Формування цілісної структури художнього образу. 98
Висновки до другого розділу 127

РОЗДІЛ ІІІ. ТИПОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ
3.1 Структурна характеристика основних форм художнього образу.... 129
3.2 Модифікаційні процеси і утворення шістнадцяти типів формувань.. 145
3.3 Смислова аура Інтенціональної форми... 183
Висновки до третього розділу.. 206

ВИСНОВКИ... 209

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 213

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Перед кожним періодом становлення Європейської культури поставали проблеми, розв’язання яких з різних сторін висвіт­лювали сутність людського буття. Однак жоден з них не мав можливості оперувати надбанням минулих віків такою мірою, як у ХХ на початку ХХІ століття періоді, коли одночасно співіснують філософські системи та мистецькі напрямки попе­редніх епох і культур. А це означає, що на той час ще не можна було ставити завдання одним поглядом охопити сутність цілісного явища, оскільки Європейська культура була в активній фазі свого розвитку. Починаючи з ХІХстоліття, ситуація поступово змінюєть­ся, історичний процес викристалізовує структурну динаміку свого процесуального буття, і ми вже маємо нагоду простежити законо­мірність такого становлення.
Оскільки категорія "художній образ" належить до універсальних понять, вона спроможна охопити собою найрізноманітніші форми суспільної площини, в тому числі такі макроструктури, якою постає певна культура. Зазначена позиція підсилюється думкою про те, що смислові зміни, як і типологічні закономірності формування, найкраще простежуються на макрорівні, тобто в історичній перспективі культури. Звідси остання виступає своєрідним базисом, на основі якої художній образ може виявляти структурну динаміку свого процесуального буття. До цього слід додати, що дослідження закономірностей становлення таких феноменів, якими виступають художній образ і культура, відкриває шлях до розуміння природи багатьох речей, оскільки можна сказати, що в основу буття різних явищ покладено один чи декілька фундаментальних принципів формування, які, власне, прагне виявити дана праця.
Мета дисертаційного дослідження полягає у розкритті структурних закономірностей становлення художнього образу та у виявленні і характеристиці можливих типів його формувань.
Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення наступних взаємопов’язаних завдань:
· порівняти динаміку становлення культур і визначити оптимальну структуру їх розвитку;
· визначити та охарактеризувати зміст основних типів форм художнього образу;
· проаналізувати та визначити принципи структурування творчого процесу;
· визначити структурну модель художнього образу;
· проаналізувати можливість актуалізації єдиної структурної моделі у формуванні явищ культури, художнього образу і творчого процесу;
· визначити принципи модифікацій в основних формах та на структурному рівні охарактеризувати градацію процесуального буття художнього образу;
· визначити типологію форм художнього образу та окреслити смисловий зміст кожної з них.
Об’єктом дисертаційного дослідження є художній образ як динамічна цілісність культури та психофізичний вимір людського буття.
Предмет дослідження структурна градація процесуального і субстанційного буття художнього образу.
Теоретико-методологічною основою дослідження є принцип історизму в його циклічній динаміці та принцип структурно-смислової детермінації (або ж принцип структурної обумовленості буття явищ). Перший передбачає дослідження художнього образу в межах циклічної динаміки становлення культури, а другий покликаний виявити структурну модель художнього образу та структуральну градацію його процесуального і субстанційного буття.
Необхідно сказати, що дана праця, дотримуючись стрижневої основи зазначених моментів, охоплює широке коло питань, пов’язаних з феноменологією буття художнього образу. Це пояснюється складністю обраної теми дослідження та новизною постановки проблеми. Саме тому методологічне підґрунтя передбачає поліфункційну основу. У питаннях аналізу структурної динаміки культур і художнього образу автор спирається на принципові положення, сформульовані у працях Г.Гачева, Г.Геґеля, Л.Гумільова, Т.Куна, О.Лосєва, А.Тойнбі, П.Шестакова, О.Шпенглєра, а також на давню (езотеричну) філософію, яка позитивно розглядає ідею циклічного розвитку історії. Значну роль в обгрунтуванні ідеї структурної визначеності мистецьких явищ відіграли окремі праці Б.Асаф’єва, М.Бахтіна, Л.Виготського, М.Ґайдеггера, Е.Гуссерля, О.Лосєва, М.Мамардашвілі, Ф.Меррелл-Вольфа, О.Потебні, В.Татаркевича, Є.Торчинова, П.Успенського, Ю.Холопова, К.Юнга, досвід багатьох містиків та праці, в яких на науковому рівні робиться спроба обґрунтувати феноменологічні можливості людини.
Наукова новизна дисертації полягає в самій постановці проблеми. На відміну від існуючих норм характеристики художнього образу, які переважно опираються на принцип загального описання його змістових чи структурно-смислових маніфестацій, в дисертації пропонується обґрунтування єдиного принципу структурування та єдино можливої структури його процесуального і субстанційного буття. Аналогічним чином окреслюється типологія форм художнього образу.
Нова точка зору сформульована в наступних пунктах, зміст яких виноситься на захист:
1) порівняльний аналіз становлення культур дав можливість актуалізувати четверну циклічну структуру, яка обумовлює собою їх розвиток і співвідноситься з тетрактидою. Стосовно художнього образу (культури) чотири періоди (циклічна структура) визначені як Символічний, Класичний, Романтичний та Інтенціональний;
2) структурування творчого процесу виявляє аналогічну четверну закономірність, зміст якої визначено термінами принцип”, становлення”, означення”, спосіб існування”;
3) запропоновано конкретне визначення принципу формування, за яким здійснюється становлення мистецьких явищ. Він передбачає: виявлення та збереження єдиної ознаки (образу, афекту);
4) визначено структурну модель художнього образу, зміст якої складає відношення тріади і тетрактиди;
5) визначено та побудовано універсальну таблицю формувань. При цьому доповнено формулу Б.Асаф’єва i:m:t ще одним елементом e (expressio);
6) побудовано оригінальну типологію форм художнього образу і за допомогою визначених перспективних рядів окреслено смисловий зміст кожної з форм;
7) вперше зроблена спроба зіставити закономірності становлення культури, творчого процесу та художнього образу, що дало змогу виявити спільний принцип формування, зміст якого розкривають структурно-смислові відношення ланок тетрактиди.
Теоретичне та практичне значення дослідження. Оскільки отримані результати носять узагальнений характер, це дає можливість використовувати їх під час аналізу досить широкого кола мистецьких та суспільних явищ. Завдяки визначеним типології форм художнього образу та його структурної моделі аналіз структурно-смислової динаміки становлення культур, епох, стильових напрямків, стильової та художньої еволюції, а також аналіз мистецького твору отримують перспективу предметнішої характеристики, що загалом посилює глибинність пізнання зазначених явищ. Отримані результати можуть використовуватися в учбових курсах з історії культур, мистецтв та в курсі аналізу мистецьких творів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно плану науково-дослідних робіт кафедри теорії та історії культури та відповідає темі №3 Українська музична культура: культурологічні, соціологічні, художньо-естетичні, педагогічні та виконавські аспекти” перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського (20002006рр.).
Апробація дисертації здійснювалася на засіданнях кафедри музикознавства і фортепіано Дрогобицького педуніверситету ім.І.Франка, на наукових семінарах у цьому ж вузі, у педагогічній роботі автора при читанні курсу Історія зарубіжної музики”, в науковій спрямованості курсових робіт студентів з історії музики та аналізу музичних творів, на засіданнях кафедри історії та теорії культури Національної музичної академії України ім.П.Чайковського. Основні результати дослідження оприлюднені в доповідях на чотирьох всеукраїнських та міжвузівських конференціях: Гуманізм. Людина. Віра. Десяті людинознавчі філософські читання” (Дрогобич, 9-11 жовтня 1998р.), Стиль та позастильове у композиторській та музично-виконавській творчості” (Київ, 11-15 листопада 2003р.), Українська художня культура: історія і сучасність” (Київ, 27 листопада 2003р.), Микола Колесса: 100-річний ювілей” (Дрогобич, 23 грудня 2003р.) та викладені у п’яти статтях: Духовні проблеми сучасної музики” (К., 2000), Філософсько-естетичні аспекти музичної онтології” (К., 2001), До питання типології основних форм художнього образу” (К., 2001), Про перспективу формули Б.Асаф’єва i:m:t” (К., 2003р.), Смислова аура Інтенціональної форми” (Дрогобич, 2003).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

bibliography

ВИСНОВКИ

Передумовою даного дослідження виступають два проблемні питання процесуальне та субстанційне буття художнього образу. Визначені структурна конституція і типологія його форм якнай­краще виявляють характерні особливості акцентованих моментів. Разом з цим, пропонована концепція дала можливість відкрити і охарактери­зувати такий смисловий рівень його буття, зміст якого відд-зер­калюється практично у всіх явищах. Звідси художній образ ще більшою мірою набуває предметних рис, властивих універсальним категоріям, що, в свою чергу, відкриває шлях до проведення найрізно­манітніших паралелей та узагальнень.
Принцип історизму в його циклічній динаміці та принцип структурної детермінації, які виступають методологічною основою даної роботи, сприяли оптимальному розв’язанню поставлених завдань.
Так, порівнюючи визначену різними вченими (О.Шпенґлєр, М.Данилевський, А.Тойнбі, Л.Гумільов та інші) структурну дина­міку становлення культур з процесуальним буттям художнього образу, вдалося обґрунтувати чотири типи його основних форм. З іншого боку, аналіз особливостей одночасного співвіснування чотирьох смислових ознак в одній епосі дав можливість довести реальність 16 типів формувань. Останнє можна з достовірністю розглядати як сумарну площину структурального буття явищ культури, художнього образу і як автономні типологічні форми їх потенційного реального існування.
Запропонована типологія відкриває широкі перспек­тиви для її застосування в дослідженні не тільки мистець­ких явищ, але й суспільних маніфестацій чи рефлексій. Струк­турно-смисловий зміст 16 типів формувань дає можливість виразити динаміку як самої культури, її періодів розвитку, так і всі змістові ознаки, які формують їх смислове поле. Звідси темпо­ральний вимір явищ також отримує конкретну градацію свого (можливого) буття. Зрозуміло, що це ж саме стосується і художнього образу невід’ємної частини будь-якої культури.
Слід зазначити й те, що сформована типологія передбачає можливість своєрідної ревізії” визначень різних культур та мистецьких явищ. Тобто, якщо раніше зміст буття останніх у кра­щому випадку розглядався з точки зору набли­женої до четверної моделі (і то лише в перспективі історичних досліджень, а не в контексті культурологічних та мистецтвознавчих наук), то тепер з’являється можливість конкретнішої і детальнішої характеристики. Якщо взяти до уваги запропоновану структуру чотирьох основних типів форм художнього образу символічного, класичного, роман­тичного, інтенціонального та модифікаційні відхилення чи трансформації, або ж 16 типів формувань, то тепер стає можливим визначити і виразити тип, смислове поле і зміст про­цесуального буття як самої культури, так і всі її складові ланки.
Виходячи з підґрунтя збіжності максимуму з мінімумом, зазначені постулати можна вільно переносити до площини образного і стильового рівня епохи, образної та стильової характеристики творчого доробку композитора, художника, поета, до мистецького твору та будь-яких менших художніх структур. Тобто і в даному випадку всі зазначені форми суспільних рефлексій також можна визначати з точки зору їх структурального буття: ми зможемо говорити про типо-логію (тип), структуру та про структуральний зміст смислового поля цих явищ.
Якщо провести хоч якісь паралелі чи аналогії до окресленої перспективи, найкращою ілюстрацією постануть вже згадані науки соціоніка і психоінформатика. Базуючись на психології типів людини К.Юнґа, вони розвинули його вчення, визначили 16 типів людей і охарактеризували смислову площину рефлексій кожного типу та особливості міжтипних відносин.
У даній роботі автор не прагнув прийти власне до такого ж фіналу, тобто до визначення 16 типів художнього образу, а просто аналізував структурну динаміку культури та структурну прогресію його ідеальної даності (ідеальної форми), які і виявили спочатку четверну, а потім 16-щаблеву структуру. Той факт, що різні науки прийшли до подібних результатів, підкреслює об’єктивність визначених закономірностей і ще більше схиляє думку щодо цікавої перспективи запропонованої універсальної схеми 16 типів формувань. Звичайно, якщо соціоніка і психоінформатика вже вільно оперує матеріалом типології людини, то в галузях мистець­кої та культурологічної практики ще необхідно виробити відпо­відну методологію зазначеного аналізу.
Подібним прикладом для сказаного служить і формула Б.Асаф’єва І:М:Т (Initium-Motus-Terminus), яка у даній роботі доповнена новим символом Е (expressio). Вже той факт, що ця формула отримала значне поширення у вітчизняній та зарубіжній (пере­важно в країнах близь­кого зарубіжжя) науці і з успіхом викорис­товується у найрізнома­нітніших музикознавчих досліджен­нях упродовж багатьох десятиліть, дає підставу сподіватися, що її вдосконалений варіант І:М:Е:Т та сформована універсальна схема 16 типів формувань матиме не менш плідне застосування. Її можна використовувати при аналізі типів форм, музичних струк­тур, їх драматургії тощо. Це ж саме стосується і аналізу мистець­кого твору чи художнього образу.
Не меншою виглядає і перспектива цілісної структури художнього образу. Насамперед треба зазначити, що без останньої неможливо було б вивести структурні схеми 16 типів його форм. А це в свою чергу сприяє глибинному аналізу субстанційного буття будь-якого мистецького явища, зміст якого визначатиметься структурою його як об’єкта, типом форми і способом існування. Те, що художній образ у різних випадках буде змінюватися, зрозу­міло, але структура такого буття залишатиметься незмінною. Звідси аналіз художнього образу набуває більшої предметності та визначеності, чого не було до цього.
Щодо феноменологічного аспекту, тобто структурної феноме­нології художнього образу, то тут також можна говорити про чималу перспективу. Результати даної роботи (цілісна структура художнього образу і типологія його формувань) дають нам дві фундаментальні підстави. Перша вказує на те, що ми отримали ґрунтовну структуру творчого процесу, а друга актуалізує антро­пологічний зміст (за аналогією 16 типів людини). В останньому випадку ми можемо проводити тотожні судження, які здійсню­ватимуться на основі аналізу суспільного буття з перенесенням висновків до мистецької площини, як і навпаки. Цьому сприятиме все та ж цілісна структура художнього образу, яка виявляє аналогії до схематичної будови людини, визначеної ще в сиву давнину езотеричною філософією.
Залишається сказати про єдине слово”, тобто про структурно-смисловий коефіцієнт або код буття художнього образу. Цей аспект не настільки висвітлений, як хотілося б, але й те, що зафіксовано у другому розділі, прозріває значну перспективу.
Як неодноразово зазначалося, езотерична та й офіційна філософія і деякі науки приходять до усвідомлення наявності єдиного принципу, покладеного за основу буття всього. Загалом це поняття характе­ризується як принцип Єдиного життя, Єдиного елементу чи Єдиного атома У даній роботі запропоновано порів­няльний аналіз становлен­ня здавалося б різних речей творчого процесу у психічній сфері, формування всесвіту, охаракте­ризованого давньою філософією, розгортання планів буття всесвіту і тіл людини, результатом чого постають аналогічні закономірності структурування названих явищ. А це в свою чергу дає підставу говорити не тільки про існування єдиного принципу становлення різних речей, але і про єдину структуру буття таких явищ.
Звідси єдине слово” художнього образу постає реальною умовою його існування і єдиною умовою його дослідження. Крім цього, слід зауважити, що актуалізація у даній роботі фактора психічної сфери наповнює останнє неабиякою повнотою істин­ною феноменологією.
Можна констатувати й те, що дане дослідження слід розглядати чи не як першу спробу поглянути на художній образ з точки зору вимірних відношень. Напевно, варто сподіватися, що отримані результати зініціюють нові дослідження психічної сфери. При цьому тисячолітній досвід містиків, як і творчих особистостей з сильно розвинутим та усвідомленим містичним відчуттям, має стати визначальним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Автономова Н.С. Постструктурализм // Современная западная философия: Словарь / Сост.: Малахов В.С., Филатов В.П. М.: Политиздат, 1991. С.243-246.
2. АндреевА.Л. Художественный образ и гносеологическая специфика искусства. М.: Изд-во Наука”, 1981. 193с.
3. АндреевД.Л. Роза Мира. Петрозаводск, Карелия”, 1994. 296 с.
4. Антология исследования культуры. Т.1. Интерпретация куль­туры. С.Петербург: Университетская книга, 1997. 728 с.
5. Апокрифы древних христиан: Исследование, тексты, коммен­тарии. М.: Мысль, 1989. 336 с.
6. Аристотель. Об искусстве поэзии. М.: Искусство, 1976. 183 с.
7. Аристотель. Сочинения в 4-х т., Т. 1. М.: Мысль, 1976. 550 с.
8. Артєм’єв Є. Нотатки про електронну музику // Музична критика і сучасність. Вип.1. К.: Музична Україна”, 1978. С. 168-218.
9. Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс. Л.: Музыка”, 1971. 376 с.
10. Аугустинавічюте А. Дуальна природа людини. К.: Соціонічні технології, 1992. 95с.
11. БартР. Нулевая степень письма // Семиотика. М.: Радуга, 1983.
12. Баткин Л.М. Итальянское Возрождение в поисках индиви­дуальности. М.: Наука, 1989. 272 с.
13. Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социо­логия науки и техники. М., 1986.
14. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424 с.
15. БезантА. Эзотерическое христианство. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. 960 с.
16. Бершадская Т.С. Лекции по гармонии. М.: Музыка, 1978. 240 с.
17. Біблія. Книги Старого та Нового Завіту.
18. Блаватская Е.П. Тайная доктрина: синтез науки, религии и фи­ло­софии. В 2т., 4кн. Т.1, кн.1. Космогенезис / Пер. с англ. Е.И.Рерих. Подгот. текста В.Э.Жигота. Мн.: Маст. літ., 1993. 382 с.
19. Блаватская Е.П. Тайная доктрина: синтез науки, религии и философии. В 2т., 4кн. Т.1, кн.2. Космогенезис / Пер. с англ. Е.И.Рерих. Подгот. текста В.Э.Жигота. Мн.: Маст. літ., 1993. 479 с.
20. Блаватская Е.П. Тайная доктрина: синтез науки, религии и философии. В 2т., 4кн. Т.2, кн.1. Антропогенезис / Пер. с англ. Е.И.Рерих. Подгот. текста В.Э.Жигота. Мн.: Маст. літ., 1993. 574 с.
21. Блаватская Е.П. Тайная доктрина: синтез науки, религии и философии. В 2т., 4кн. Т.2, кн.2. Антропогенезис / Пер. с англ. Е.И.Рерих. Подгот. текста В.Э.Жигота. Мн.: Маст. літ., 1993. 462 с.
22. Блаватская Е.П. Теософский словарь. М.: Золотой век”, 1994. 600с.
23. Блинова М.П. Музыкальное творчество и закономерности нервной деятельности. Л.: Музыка, 1974. 144 с.
24. Бхактіведанта Свамі Прабхупада А.Ч. Бхагавад-Гіта як вона є. Бхактіведанта Бук Траст, 1990. 914 с.
25. В’язовський Г.А. Літературно-художній тип і його прототипи. К.: Державне вид-во художньої літ-ри, 1962. 74с.
26. Веберн А. Лекции о музыке. Письма. М.: Музыка”, 1975. 144 с.
27. Выготский Л.С. Психология искусства. М.,”Искусство, 1965. 380 с.
28. Г.О.М. Курс энциклопедии оккультизма. К.: София”, Ltd., 1994. 400 с.
29. Ґадамер, Ганс-Георг. Істина і метод: Пер. з нім. К.: Юніверс, 2000. Т.1: Герменевтика І: Основи філософ. герменевтики. 464с.
30. Гайдеґґер (Хайдеггер) М. Бытие и время / Пер. с нем. В.В.Бибихина. Харьков: Фолио”, 2003. 503(9) с.
31. Гайдеґґер (Хайдеггер) М. О сущности истины // ХайдеггерМ. Разговор на проселочной дороге. М.: Высш. шк., 1991. С.8-28.
32. Гайдеґґер (Хайдеггер) М. Основные понятия метафизики // Вопросы философии. М., 1989, № 9. С.116-163.
33. Гайдеґґер М. Що таке метафізика? // Зарубіжна філософія ХХ століття. Читанка з історії філософії у 6 книгах. Книга6. К.: Довіра, 1993. С.83-100.
34. Гайденко П.П. Понимание бытия в античной и средневековой философии // Античность как тип культуры. М.: Наука, 1988. С.284-307.
35. Гарбузов Н.А. Музыкант, исследователь, педагог. Сборник статей. М.: Музыка, 1980. 303 с.
36. Гачев Г.Д. Жизнь художественного сознания. Очерки по истории образа. Ч.1. М.: Искусство, 1972. 200 с.
37. Гегель Г.В.Ф. Эстетика: В 4-х т. М.: Искусство. Т. 1. 1968. 312 с.
38. Гегель Г.В.Ф. Эстетика: В 4-х т. М.: Искусство. Т. 2. 1969. 326 с.
39. Гесиод. Работы и дни / Пер. В.Вересае­ва. В кн.: Эллинские поэты. М., 1969. С. 141-205.
40. Голоси Стародавньої Індії: Антологія давньоіндійської літе­ратури / Перекл. із санскриту, упор. П. Ріттера; Передм. І.Серебрякова. К.: Дніпро”, 1982. 352 с.
41. Горанов К. Художественный образ и его историческая жизнь. М.: Искусство”, 1970. 520 с.
42. Гуляницкая Н.С. Введение в современную гармонию: Учеб. пособие. М.: Музыка, 1984. 256 с.
43. Гурков В. Импрессионизм Дебюсси и музыка ХХ века // Дебюсси и музыка ХХ века: Сб. статей. Л.: Музыка, 1983. С. 11-38.
44. Гумилев Л.Н. Конец и вновь начало. М.: Институт ДИ-ДИК”, 1997. 544 с.
45. Гуссерль Е. Формальна і трансцендентальна логіка. Досвід критики логічного розуму // Зарубіжна філософія ХХ століття. Читанка з історії філософії у 6 книгах. Книга 6. К.: Фірма „Довіра”, 1993. С.48-82.
46. Гуссерль Э. Логические исследования. Картезианские размыш­ления. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Кризис европейского человечества и филосо­фия. Философия как строгая наука. Мн. Харвест, М.: АСН, 2000. 752 с.
47. Да услышит меня небо. Из ведийской поэзии. М.: Художест­венная литература, 1984. 270 с.
48. Дао Дэ Цзин. Книга пути и добродетели. К.: Амрита”, 1996. 44 с.
49. Денисова Л. Бытие” // Философская энциклопедия. Т. 1., М., 1960. С.207-213.
50. Древнеегипетская книга мертвых. Слово устремленного к свету. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. 432 с.
51. ДремовА.К. Художественный образ. М.: Сов. писатель, 1961. 408с.
52. Друскин М.С. Иоганнес Брамс: Монографический очерк. 4-е изд. Л.: Музыка, 1988. 96 с.
53. Интегральная йога Шри-Ауробиндо. М.: Изд-во Никос”, 1992. 396с.
54. Истоки тайноведения. Справочник по оккультизму (Опыт учета материалов по тайноведению, сохранившихся в разных религиях). Симферополь, Изд-во Таврия”, 1994. 446 с.
55. Історія світової культури: Навч. посібник. К.: Либідь, 1999. 368 с.
56. Категории философии и категории культуры / АН Украины, Ин-т философии: Отв. ред. М.А.Булатов, В.Г.Табачковский. К.: Изд-во Наукова думка”, 1983. 344 с.
57. Катрич О. Поняття стильового архетипу” в композиторській та виконавській творчості // Київське музикознавство. Збірка статей. Вип. 2. К., 1999. С.124-129.
58. Климовицкий А.И. О творческом процессе Бетховена: Исслед. Л.: Музыка, 1979. 176 с.
59. Колесса, Микола композитор, диригент, педагог. Збірка статей / Впор. та ред. Я.Якубяка. Львів, 1996. 132 с. з нот.
60. Контрасти. 4-й міжнародний фестиваль сучасної музики. Програми концертів з анотаціями. Львів, 1998. 222 с.
61. Кун Т. Структура научных революций. М.: Изд-во Прогресс”, 1975. 288с.
62. Леві-Строс, Клод. Структурна антропологія. К.: Основи, 2000. 388 с.
63. Леонгард Карл. Акцентуированные личности: Пер. с нем. В.М.Ле­щинской / Предисл. и ред. В.М.Блейхера. 2-е изд. стер. К.: Вища школа, 1989. 375с.
64. Лилли Джон. Программирование и метапрограммирование че­ловеческого биокомпьютера. К.: София” Ltd., 1994. 320 с
65. ЛитбитерЧ. Астральный план. М.: Изд-во Кокон”, 1991. 162 с.
66. ЛитбитерЧ. Ментальный план. М.: Изд-во Кокон”, 1991. 136 с.
67. Лосев А.Ф. Из ранних произведений. М.: Изд-во Правда”, 1990. 656 с.
68. Лосев А.Ф. Музыка как предмет логики // Лосев А.Ф. Из ран­них произведений. М.: Изд-во Правда”, 1990. С. 195-392.
69. Лосев А.Ф. Основной вопрос философии музыки // ЛосевА.Ф. Философия. Мифология. Культура. М.: Политиздат, 1991. С. 315-335.
70. Лосев А.Ф. Типы античного мышления // Лосев А.Ф. Фило­софия. Мифология. Культура. М.: Политиздат, 1991. С.453-473.
71. ЛюдкевичС.П. Дослідження і статті. К.: Музична Україна”, 1976. 214с.
72. МазепаВ.И. Художественная реальность в составе культуры // Искусство: художественная реальность и утопия / АН Украины, Ин-т философии: Отв. ред. В.И.Мазепа. К.: Наук.думка, 1992. С. 7-17.
73. Малер Густав. Письма. Воспоминания. М.: Музыка, 1964. 636с.
74. Малинина Н.Л. Диалектика художественного образа. Влади­восток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1989. 144с.
75. Мамардашвили М.К. Сознание как философская проблема // Вопросы философии. М., 1990, № 10. С.3-19.
76. Манн Ю.В. Диалектика художественного образа. М.: Сов. писатель, 1987. 320с.
77. МедушевскийВ.В. О закономерностях и средствах художест­венного воздействия музыки. М., 1976. 254с.
78. МедушевскийВ.В. Художественная картина мира в музыке // Художественное творчество. Вопросы комплексного изучения. Л.: Изд-во Наука”, 1986. С.82-99.
79. Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в эксперимен­тальную психологию личности: Учеб. пособие для слушателей ИПК преподавателей пед. дисциплин ун-тов и пед. ин-тов. М.: Просвещение, 1985. 319 с., ил.
80. Мерло-Понті, Моріс. Феноменологія сприйняття / Пер. з фр. О.Йосипенко, С.Йосипенка. К.: Український центр духовної культури, 2001. 552 с.
81. Меррелл-Вольф Франклин. Математика, философия и йога. К.: София”, Ltd., 1999. 160 с.
82. Меррелл-Вольф Франклин. Пути в иные измерения. К.: София” Ltd., 1993. 384 с.
83. МигуновА.С. Художественный образ. Эстетический анализ. М.: Изд-во МГУ, 1980. 90с.
84. Мишлав Джеффри. Корни сознания. Психические исследо­вания в прошлом и настоящем. К.: София”, Ltd., 1995. 416 с.
85. Москаленко В.Г. Творческий аспект музыкальной интерпре­тации. К.: КГК, 1994. 156 с.
86. Музично-історичні концепції у минулому і сучасності. Львів: Сполом. 112 с.
87. Музыкальная эстетика стран Востока / Общая ред. и вступ. статья В.П.Шестакова. М.: Изд-во Музыка”, 1967. 414с.
88. НицшеФ. Соч. в 2-х т. М., 1990. Т.1. 832с.
89. Ніколаєва Л., Колесса К. Камерно-інструментальна творчість М.Колесси // Микола Колесса композитор, диригент, педагог. Збір­ка статей / Впор. та ред. Я.Якубяка. Львів, 1996. С. 30-43.
90. Оганов А.А. Теория отражения и искусство. М.: Искусство”, 1978. 133с.
91. Опанасюк О.П. До питання типології основних форм худож­нього образу // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: ВипускVII: Зб. наук. праць: У 2-х частинах. Ч.ІІ. К., 2001. С.102-113.
92. Опанасюк О.П. Духовні проблеми сучасної музики // Духов­ність і художньо-естетична культура. Т.17. К.: Науково-дослід­ний інститут Проблеми людини”, 2000. С.450-457.
93. Опанасюк О.П. Про перспективу формули Б.Асаф’єва i:m:t // Київське музикознавство. Збірка статей. Вип. 11. К., 2003. С. 78-89.
94. Опанасюк О.П. Філософсько-естетичні аспекти музичної онто­логії. // Київське музикознавство. Збірка статей. Вип. 6. К., 2001. С.272-290.
95. Ортега-і-ГасетХ. Вибрані твори. К.: Основи, 1994. 420 с.
96. Павленко Ю. Історія світової цивілізації. К.: Либідь, 2000. 358 с.
97. Павлишин С.С. Сильвестров В. К.: Муз. Україна, 1989. 88 с.
98. Павлишин С.С. Симфонічна творчість М.Колесси // Микола Колесса композитор, диригент, педагог. Збірка статей / Впор. та ред. Я.Якубяка. Львів, 1996. С. 44-55.
99. Платон. Сочинения в 3-х т. Т.2. М.: Мысль, 1970. 611 с.
100. Побережная Г.И. История музыки в разрезе сакральной нумерологии // Музично-історичні концепції у минулому і сучасності. Львів: Сполом, 1997. С. 65-73.
101. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. Т.1-2. М., 1958. 536 с.
102. Потебня А.А. Слово и миф. М.:Изд-во Правда, 1989. 283 с.
103. Радциг С.И. История древнегреческой литературы: Учебник. М.: Высшая школа, 1982. 488 с.
104. Ражников В.Г. Резервы музыкальной педагогики. М.: Изд-во Знание”, 1980. 96 с.
105. РазумныйВ.А. О природе художественного обобщения. М.: Изд-во Социально-экономической лит-ры, 1960. 144с.
106. Рільке Р.М. Думки про мистецтво і поезію. К.: Мистецтво, 1986. 294 с.
107. Роднянская И. Художественный образ // Философская энцик­лопедия. Т.5. М.: Советская энциклопедия”, 1970. С.452-455.
108. Роллан Ромен. Музыкально-историческое наследие: В 8-ми выпусках. Вып. 5. Бетховен. М.: Музыка, 1990. 286 с.
109. Роменець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ століття: Навч. посібник / Вст. ст. В.О.Татенка, Т.М.Титаренко. К.: Либідь, 1998. 992 с.; іл.
110. РубановичА.Л. Типология художественного образа. Иркутск, Изд-во Иркутского университета, 1984. 158с.
111. Скребков С.С. Художественные принципы музыкальных сти­лей. М.: Изд-во Музыка”, 1973. 448с.
112. Современная западная философия: Словарь / Сост.: Малахов В.С., Филатов В.П. М.: Политиздат, 1991. 414 с.
113. Спираль познания: Мистицизм и йога. Мистицизм устами мисти­­ков. М.: Прогресс Культура, 1992. 448 с.
114. Стравинский И.Ф. Диалоги. Л.: Музыка”, 1971. 414 с.
115. СудзукиТ. Наука дзен ум-дзен. К.: Преса України”, 1992. 176 с.
116. Татаркевич В. Античная эстетика. М.: Искусство, 1977. 328с.
117. Тибетская книга мертвых. Бардо тедол. М.: Подиум, 1992. 96 с.
118. Тойнбі А. Дослідження історії. Т. 1. К.: Основи, 1995. 614 с.
119. Тойнбі А. Дослідження історії. Том 2. К.: Основи, 1995. 406 с.
120. Торчинов Е.А. О психологических аспектах учения праджня­парамиты // Психологические аспекты буддизма. 2-е изд. Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1991. С.104-124.
121. Урманцев Ю.А. О формах постижения бытия // Вопросы философии. М., 1993 №4. С.89-105.
122. УспенскийП.Д. Новая модель вселенной. / Пер. с англ. СПб: Изд-во Чернышева, 1993. 560 с.
123. Философский словарь / Под ред. И.Т.Фролова. 5-е изд. М.: Политиздат, 1987. 590 с.
124. Фуко, Мішель. Археологія знання / Пер. з фр. В.Шовкун. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2003. 326 с.
125. Холопов Ю.Н. Изменяющееся и неизменное в эволюции музыкального мышления // Проблемы традиций и нова­торства в современной музыке. М., 1982. С. 52-104.
126. Холопов Ю.Н. О формах постижения музыкального бытия // Вопросы философии, 1993, № 4. С. 106-115.
127. Художественная реальность. Сб. науч. трудов. Свердловск: УрГУ, 1985. 114с.
128. Цареградская Г.В. Утопии музыкального структурализма 50-х годов // Искусствознание Запада об искусстве ХХ века. М.: Наука, 1988. С.116-137.
129. Царёва Е.М. Стиль музыкальный // Музыкальная энцикло­педия в 6-и томах. Т.5. М.: Советская энциклопедия”, 1981. С. 285.
130. Цветаева А., Сараджев Н. Мастер волшебного звона. М.: Музыка, 1988. 110 с.
131. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии. М.: Высшая школа, 1981. 374 с.
132. Человек и его видимый и невидимый состав. Рига: Виеда”, 1991. 48 с.
133. Чередниченко Т.В. Стиль музыкальный // Музыкальный энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1991. С. 522.
134. Чередниченко Т.В. Тенденции современной западной музы­кальной эстетики. М.: Музыка, 1989. 224с.
135. ЧередниченкоТ.В. Художественный образ // Музыкальный энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1991. C.608.
136. Чурюмов С.И. Тип и характер // Соционика, ментология и психология личности. К., 2000, №1. С.24-37.
137. Шеллинг Ф.В. Сочинения: В 2-х т. М.: Мысль, 1987. Т.1. 640с., Т.2. 636 с.
138. Шестаков В.П. Эстетические категории: Опыт система­тического и исторического исследования. М.: Искусство, 1983. 358 с.
139. Шляхова Н.М. Художній тип. Соціальна і духовна харак­терність. Літ-знавчі статті. Одеса: Маяк, 1990. 256с.
140. Шмаков Владимир. Основы пневматологии. Теоретическая механика становления Духа. К.: София”, Ltd., 1994. 704 с.
141. ШмаковВ. Священная книга Тота. Абсолютные начала синтетической философии Эзотеризма. К.: София” Ltd., 1993. 510 с.
142. Шпенглер О. Закат Европы. Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000. 1376 с.
143. ШтайнерР. Как достигнуть познания высших миров? Ереван: Ной, 1992. 156 с.
144. ШтайнерР. Путь к самосознанию человека. Порог духовного мира. Ереван: Ной, 1991. 172.
145. Юнг К.Г. Психологические типы. М.: Университетская библиотека, 1996. 716 с.

146. Ясперс К. Смысл и назначение истории. М.: Политиздат, 1991. 527 с.