СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКОЇ МЕТАФОРИ Диссертация

brief description:
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Антонюк Микола Олександрович

УДК 811.111'01'373.612.12

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКОЇ МЕТАФОРИ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Верба Лідія Георгіївна,
к. філол. наук, професор

Київ 2008

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 5

ВСТУП 6

РОЗДІЛ І. МЕТАФОРА В СИСТЕМІ МОВИ 13
1.1. Еволюція поняття метафори 13
1.1.1. Метафора в мислителів античності 13
1.1.2. Подальша еволюція поняття метафори 19
1.1.3. Сучасні погляди на роль метафори у мові та пізнанні 23
1.2. Особливості процесу метафоризації 31
1.2.1. Попередні зауваги 32
1.2.2. Субституційна концепція метафори 34
1.2.2.1. Теорія заміщення: суть та критика 35
1.2.2.2. Порівняльна концепція метафори 36
1.2.3. Інтеракційна концепція метафори 38
1.2.3.1. Метафоричний процес у Х.Ортеги-і-Гассета 38
1.2.3.2. Теорія метафори І.Річардса та М.Блека 40
1.2.3.3. Інтеракційна концепція метафори: критичні зауваження та доповнення 43
1.3. Функції та типологія метафори 45
1.3.1. Функції метафори 45
1.3.2. Класифікація метафоричних висловів 47
1.3.2.1. Загальна класифікація метафори 47
1.3.2.2. Типологія метафори В.Г.Гака 51
Висновки до розділу І 53

РОЗДІЛ ІІ. ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКА НОМІНАТИВНА МЕТАФОРА 55
2.1. Попередні зауваги 55
2.1.1. Загальні особливості давньоанглійської номінативної метафори 57
2.1.2. Давньоанглійська номінативна метафора як засіб утворення примітивних термінів 60
2.2. Типологія давньоанглійської номінативної метафори 63
2.3. Давньоанглійська номінативна метафора як джерело утворення власних назв 71
2.4.Давньоанглійська дієслівна номінативна метафора 79
Висновки до розділу ІІ 84

РОЗДІЛ IІІ. ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКА КОГНІТИВНА МЕТАФОРА 86
3.1. Давньоанглійська структурна метафора 88
3.1.1. Концептуалізація поняття „атака” в давньоанглійській мові 88
3.1.2. Концептуалізація поняття „захист” у давньоанглійській мові 91
3.1.3. Структурна метафора „БАГАТО ЦЕ ДОБРЕ” 96
3.1.4. Структурна метафора „СВІТЛЕ ЦЕ ДОБРЕ, ТЕМНЕ ЦЕ 98 ПОГАНО”
3.2. Давньоанглійська орієнтаційна метафора 100
3.2.1. Опозиція „ВЕРХ НИЗ” 101
3.2.2. Метафоризація в деривативних утвореннях 108
3.3. Давньоанглійська онтологічна метафора 117
3.3.1. Відображення абстрактних понять у вигляді істот, об’єктів і речовин 119
3.3.1.1. Концептуалізація поняття „час” 119
3.3.1.2. Концептуалізація понять „смерть”, „доля” та „життя” 121
3.3.1.3. Концептуалізація поняття „слава” 123
3.3.1.4. Концептуалізація деяких інших абстрактних понять 125
3.3.2. Відображення легкодоступних людській свідомості понять у вигляді істот, об’єктів і речовин 128
3.3.2.1. Відображення об’єктів природи у вигляді сутностей 129
3.3.2.2. Відображення використовуваних на війні об’єктів у вигляді істот 132 3.3.2.3. Концептуалізація деяких інших понять 133
Висновки до розділу ІІІ 136

РОЗДІЛ ІV. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКОЇ ОБРАЗНОЇ МЕТАФОРИ 138
4.1. Загальні риси давньоанглійської образної метафори 138
4.2. Місце метафоричних найменувань серед поетичних складених іменників 143
4.3. Типологія давньоанглійської образної метафори 147
4.3.1. Семантична класифікація виявлених метафор 147
4.3.1.1. Давньоанглійська образна метафора як засіб концептуалізації теологічних понять 149
4.3.1.2. Вживання кенінгів для відображення об’єктів війни та військової справи 153
4.3.1.3. Образна метафора як засіб оспівування інших об’єктів дійсності 159
4.3.1.4. Давньоанглійські оригінальні образні метафори 165
4.3.2. Класифікація давньоанглійської образної метафори згідно синтаксичної структури 170
4.4. Квантитавний аналіз давньоанглійських образних метафор 173
Висновки до розділу ІV 177

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 179
CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186
СПИСОК ДОВІДКОВИХ ДЖЕРЕЛ 210
CПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ 213
СПИСОК ЦИТОВАНИХ ПЕРЕКЛАДІВ НА АНГЛІЙСЬКУ МОВУ 215
ДОДАТКИ 218 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

Однією з найактуальніших проблем лінгвістики є проблема концептуалізації та вербалізації понять, які виникають у процесі якісного розвитку суспільства. Ці процеси відбуваються за рахунок використання як зовнішніх (запозичень, калькування тощо), так і внутрішніх ресурсів мови (насамперед тут слід згадати семантичний словотвір). Вивчення мов у діахронії показує, що різні етапи їх розвитку відзначаються різною пропорцією застосування вищевказаних базових шляхів позначення принципово нових концептів.
Аналіз лексикону давньоанглійської мови показує, що запозичення порівняно з пізнішими етапами розвитку англійської мови не були продуктивним способом позначення нових реалій, привнесених у життя суспільства. Так, глосарії давньоанглійської мови у значній кількості випадків наводять кілька значень одного й того ж самого слова, причому виникнення нових значень наявного в цій мові лексичного елементу не можна пояснити ні використанням певних словотвірних моделей, ні запозиченням іншомовних слів (позаяк словниковий запас англо-саксонської мови є практично одномовним), оскільки за їх допомогою утворювались виключно нові лексеми.
Натомість, активним джерелом концептуалізації та вербалізації понять у давньоанглійській мові була метафора. Вона лежала в основі розщеплення однієї лексичної одиниці на омоніми та виникнення й розвитку полісемії. Як наслідок, відбувалося розширення чи звуження старого значення (тут діяла здебільшого когнітивна метафора) або виникала нова рівноправна номінація (номінативна метафора). Хоча в останньому випадку нівелювалась образність омоніма, що вважається однією з характерних ознак метафори, все ж у процесі його утворення мав місце акт безперечної когніції. Процес вербалізації нових понять не стосувався лише давньоанглійської образної метафори, яка водночас була джерелом концептуалізації певних понять і підвищення експресивності нейтральних лексичних одиниць.
Подібне поглиблення теорії метафори та виникнення нових поглядів на особливості її функціонування зумовлено тим, що якщо раніше вона розглядалася лише як лінгвістичне явище чи стилістичний засіб [14; 15; 61; 70; 75; 223 тощо], то дедалі більше лінгвістів почали досліджувати її когнітивні, пізнавальні можливості [17; 20; 44; 49; 95; 126; 179; 214 тощо], тобто об’єкт дослідження лінгвістики перемістився від системно-структурного аналізу мови до людини, її ментальних і емоційних сфер, духовно-практичної діяльності та процесів сприйняття та пізнання світу [20; 28; 95; 103; 106; 153; 204 тощо].
У широкому сенсі доцільно виділити мовну та концептуальну метафору, проте ми плануємо приділити особливу увагу розгляду виконуваних цим явищем функцій, тому слідом за Н.Д.Арутюновою в межах дослідження ми поділяємо метафору на номінативну, когнітивну й образну [19]. Під номінативною метафорою ми розуміємо використання наявної лексеми для вербального позначення певного класу імен або процесів, причому метафоричний образ втрачає своє емоційне значення й є єдиним джерелом найменування [11; 19; 94; 164 тощо]. Під когнітивною метафорою варто розуміти появу в понятійній сфері відповідних лексем нових значень у результаті зсуву у сполучуваності ознакових слів, причому за допомогою фізичного, легкодоступного людському пізнанню поняття концептуалізується певне більш абстрактне поняття [19; 27; 95 тощо], а під образною вживання експресивно забарвленої лексеми замість нейтральної, унаслідок чого утворюється динамічний образ [19; 121; 269 тощо]. Хоча під час утворення образної метафори теж відбувається концептуалізація певного поняття, на перший план виходить саме експресивність нової лексичної одиниці, тому ми вважаємо за потрібне розглянути цей різновид метафори окремо.
Актуальність дисертації зумовлено необхідністю розкриття особливостей реалізації основних функцій метафори в давньоанглійській мові, зокрема її ролі як засобу позначення та концептуалізації понять, які виникали в мовній картині світу англо-саксів. Саме тому важливим є виявлення сутності давньоанглійської метафори разом із механізмом її функціонування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Метою дослідження є виявлення семантичних, структурних і функціональних особливостей метафори в давньоанглійській мові. Вона зумовила розв’язання автором таких завдань:
- визначення функціональних типів давньоанглійської метафори й особливостей метафоричних процесів, що відбувалися в англо-саксонській мові;
- встановлення типології давньоанглійської номінативної, образної та когнітивної метафори як у семантичному, так і синтаксичному плані;
- виокремлення базових напрямків метафоричного переносу та базових метафор, якими активно користувалися носії мови;
- визначення ролі метафори як засобу концептуалізації та вербалізації нових понять, пов’язаних із корінними соціальними змінами, які відбулися в англо-саксонському суспільстві (насамперед його християнізацією).
Об’єктом вивчення у роботі є метафоричні конструкції давньоанглійської мови.
Предметом дослідження є закономірності функціонування метафори в давньоанглійській мові, а також її синтаксична та семантична структура.
Матеріалом дослідження є давньоанглійські поетичні („Беовульф”, „Битва при Молдоні” тощо) і прозові тексти („Проповідь Вовка до англійського народу” Вульфстана, „Хроніки англо-саксів”) переважно військової та християнської тематики. Загалом проаналізовано 28 пам’яток давньоанглійської мови обсягом близько 20 000 рядків.
Методи дослідження. Мовний матеріал у роботі розглянуто з використанням основних методичних засад когнітивної лінгвістики. Мета та завдання дослідження визначили необхідність застосування до аналізованого матеріалу гіпотетико-індуктивного аналізу. Контекстно-ситуативний аналіз дозволяє встановити й інтерпретувати глибинні смисли, закодовані у внутрішній формі номінативних одиниць. Трансформаційний аналіз використовується нами як ефективний засіб вичленення метафор у текстах, а також під час аналізу певних аспектів метафоричного переносу та функціональних типів давньоанглійської метафори. Квантитативний аналіз, використання якого є нерелевантним для дослідження номінативної та когнітивної метафори, застосовано для аналізу давньоанглійської образної метафори.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено детальний аналіз усіх функціональних типів давньоанглійської метафори, розроблено їх семантичну та синтаксичну типологію й установлено центри метафоричного перенесення та базові метафори, а також здійснено визначення загальної системи давньоанглійської образної метафори.
Теоретичне значення дослідження полягає у виділенні набору базових когнітивних метафор давньоанглійської мови та визначенні лінгвокогнітивного підґрунтя метафоричних переносів, за допомогою яких концептуалізувалися та вербалізувалися певні поняття, що є внеском у теорію метафори та теорію номінації. Визначення численних архетипів і первісних героїчних цінностей суспільства англо-саксів і їх конфлікту із привнесеними під впливом християнства поняттями, що наклало свій відбиток на розвиток давньоанглійської мови та суспільства, збагачує теоретичні засади лінгвокультурології.
Практичне значення проведеного аналізу зумовлено можливістю використання його результатів у курсах лексикології (розділи Етимологічна характеристика словникового складу англійської мови” і Семантична структура англійського слова”) та історії англійської мови (розділ Словниковий склад давньоанглійської мови”), у спецкурсах із проблем когнітивної лінгвістики, а також у навчальних і методичних посібниках із теоретичної й історичної лексикології англійської мови та науково-дослідній роботі студентів.
На захист винесено такі положення:
1. Давньоанглійська номінативна метафора антропоцентрична за своєю суттю й активно вживається для розвитку примітивної термінології, яка за семантикою відноситься до cфер богослів’я, географічних понять і термінів, що позначають відстань. Розмежовано „трансформовані” та „нетрансформовані” давньоанглійські номінативні метафори, позаяк із метою диференціації значень вихідного та похідного елементів переносу деякі з них змінюють форму. Давньоанглійська номінативна метафора частково зачіпає антропоніміку та є джерелом утворення ряду власних назв (імен індивідів, топонімічних назв тощо).
2. У структурі давньоанглійської когнітивної метафори виділено структурні, орієнтаційні й онтологічні метафори. Значна частина давньоанглійських структурних метафор за семантикою відноситься до сфери героїки, що зумовлено специфікою давньоанглійської літератури. Появу структурної метафори БАГАТО ЦЕ ДОБРЕ обумовлено орієнтацією англо-саксонського суспільства на матеріальні цінності.
3. Базовим протиставленням у структурі орієнтаційної давньоанглійської метафори є опозиція „ВЕРХ НИЗ”, у якій виділено фізичну та соціальну основи. Ключовою об’єднуючою метафорою в цій опозиції є метафора ДОБРЕ ЗВЕРХУ, ПОГАНЕ ЗНИЗУ. Інші опозиції представлено префіксальною деривацією: у ряді випадків значення префіксу, пов’язане із просторовою орієнтацією, накладається на семантичну структуру дієслова, сприяючи зближенню значень несинонімічних предикатів.
4. У структурі давньоанглійської онтологічної метафори як абстрактні, так і конкретні поняття відображаються переважно у вигляді істот. Характерним є вживання для цього дієслівної метафори, яка є активним джерелом антропо- та зооморфічних переносів. Найбільшою метафоричною потенцією характеризуються дієслова руху, дескриптивні (поліознакові) дієслова та дієслова, що зображують механічну дію. Метафоричний перенос у переважній більшості випадків здійснюється на основі подібності виконуваних суб’єктами порівняння функцій (функціональний перенос). За допомогою давньоанглійської онтологічної іменникової та прикметникової метафори поняття відображуються переважно як речовини й об’єкти, що дає змогу давати їм якісну та кількісну оцінку. Переосмислення зазнає здебільшого обмежене коло іменників, а також конкретні прикметники.
5. Давньоанглійську образну метафору значною мірою представлено кенінгами, які демонструють своєрідні для давньоанглійської мови риси: більш розгалужену синтаксичну структуру, яку представлено чиcленними конструкціями, створенними використанням прийому варіації. Виникнення значної частини образних метафор у давньоанглійській мові структурно обумовлено алітерацією, чого не спостерігається на пізніших етапах розвитку англійської мови. Особливою рисою загальної системи давньоанглійської образної метафори є присутність ряду метафоричних конструкцій для позначення теологічних понять, що зумовлено переходом англо-саксонського суспільства від політеїстичної (язичництво) до монотеїстичної (християнство) релігії та пов’язаних із цим корінних змін у свідомості давніх англійців.
Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи висвітлено на міжнародних наукових конференціях Інституту філології Київського національного університету ім. Т.Шевченка Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (Київ, 2003 р.), Семіотика культури і тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004 р.), Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005 р.), а також на

bibliography:
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Номінативна та когнітивна метафора були одними з найактивніших джерел концептуалізації та вербалізації нових понять у давньоанглійській мові. Постулати новітньої когнітивної лінгвістики дають змогу краще зрозуміти суть механізмів, згідно яких у давньоанглійській мові відбувалися ці процеси. Осторонь від цих двох функціональних типів метафори стоїть давньоанглійська образна метафора, яка паралельно з функцією концептуалізації понять виконувала функцію створення характерних для епосу англо-саксів стилістичних фігур за допомогою прийому епічної варіації.
До давньоанглійської номінативної та дещо меншою мірою когнітивної метафори (оскільки внаслідок функціонування останньої в ряді випадків виникало кілька переносних значень, лише одне з яких проявлялось під час окремого акту комунікації) можна застосувати термін „метафора мови” (вони характеризуються певною стійкістю, закріплюються узусом за значеннєвими потенціями певного слова тощо), у той час як образну метафору можна охарактеризувати як „метафору мовлення” (давньоанглійська образна метафора більшою мірою є авторською; певна частина образних метафор виникає на сторінках лише одного тексту тощо).
Часто неможливо визначити, чи давньоанглійська метафора дійсно була метафорою в сучасному розумінні з точки зору носіїв мови, адже в мисленні англо-саксів залишилося чимало рис архаїчного міфічного мислення, згідно якого образ повністю переноситься у значення та вживається для об’єктивного опису нового об’єкту пізнання. Крім того, не слід недооцінювати характерну для давніх мов широкозначність слів. Так, у випадку давньоанглійської субстантивної номінативної й образної метафори об’єкти імпліцитного порівняння могли ототожнюватися, у той час як у випадку давньоанглійської дієслівної метафори назва дії з одним значенням могла водночас позначати інші дії (необхідне значення при цьому реалізувалося в контексті).
Давньоанглійська номінативна метафора була результатом розпаду полісемії. Перенесення назви відбувалося на основі зовнішньої подібності об’єктів у випадку іменників (загалом, давньоанглійська іменникова номінативна метафора є глибого антропоцентричною за своєю суттю; пор. да. mund рука > руків’я меча, спису тощо”) і виконання схожої функції у випадку дієслів (да. fulwigan „наповнювати > хрестити”). Реалія, на яку переносилася назва, не мала власного закріпленого позначення в мові. Після переносу нова сема відокремлювалась від семантичної структури допоміжного суб’єкту переносу, причому початкове значення відходило на периферію, внаслідок чого у свідомості мовців залишалися певні асоціації між об’єктами.
Номінативна метафора, крім того, була активним джерелом створення примітивної термінології, адже назви, що позначували принципово нові процеси й об’єкти, постійно з’являлися в англо-саксонському суспільстві (пор. да. sellan „давати > продавати” або wendan „повертати > перекладати”; таку ж роль номінативна метафора відіграє і в сучасних мовах).
Як правило, похідний і вихідний елементи метафоричного переносу були ідентичними за написанням, проте іноді (за допомогою аблаута; наприклад, в українській і російській мовах подібну функцію виконують демінутивні суфікси) вихідний елемент змінював форму з метою диференціації старого та нового значень, що спричинило появу деяких семантичних омонімів, які ми називаємо „трансформованими” (да. nosu „ніс” >næs(s) і nose „мис”).
Характерною функцією давньоанглійської номінативної метафори було створення власних імен (імен індивідів, племен, топонімічних назв тощо). У цьому випадку найбільшими метафоричними потенціями характеризувалися назви певних військових знарядь або звірів, причому процес відщеплення отриманої внаслідок метафоризації семи (відповідна при цьому асоціація переважно зникала повністю) відбувався найшвидше.
Якщо у випадку давньоанглійської номінативної метафори виникала рівноправна, незалежна номінація (да. hals „шия > ніс корабля”), то у випадку когнітивної метафори зв’язок між значеннями вихідного та похідного елементів переносу був більш стійким, причому слово могло мати кілька значень, одне з яких реалізовувалося в контексті для виявлення певної характерної ознаки (да. búgan „нахилятися, вклонитися” могло означати як „поступитися (у битві)”, так і „загинути”).
У структурі давньоанглійської когнітивної метафори виділено структурні, орієнтаційні й онтологічні метафори. Велика частина структурних метафор за семантикою відноситься до сфери героїки. Так, концептуалізація поняття „атака” відбувається за допомогою метафор „АТАКА ЦЕ РУХ” (значення „атакувати” отримують предикати métan „зустрічати”, nearwian, ge-naégan „наближатися” тощо), АТАКА ЦЕ ТАНЕЦЬ/ГРА (значення „атака” отримує іменник lác гра; танець”), АТАКА ЦЕ ПОТИСК (у значенні „атака” вживаються іменники feng, gráp і gripe „потиск руки”) тощо. Широко представлено в героїчних текстах і метафору ФІЗИЧНИЙ ОБ’ЄКТ ЦЕ ЗАХИСТ, яка полягає у вживанні іменників hleo „дах, стіна”, helm „шолом”, scyld „щит” тощо у значеннях „захист” і „захисник”.
Наявність cтруктурної метафори „БАГАТО ЦЕ ДОБРЕ” обумовлено орієнтацією примітивного суспільства англо-саксів на матеріальні цінності. Унаслідок функціонування цієї метафори певні „просторові” прикметники отримували позитивне значення (héah „високий” отримував похідне значення „славетний, добрий” тощо), а у структурі іменників, які позначали матеріальні цінності, з’являлись абстрактні значення (ár „майно”>„слава”, „милосердя”; blæd „урожай”>„слава”, „мужність”, „блаженство” тощо).
Метафора „СВІТЛЕ ЦЕ ДОБРЕ, ТЕМНЕ ЦЕ ПОГАНО” відображає асоціювання світлих кольорів із чимось позитивним, а темних негативним.
Найхарактернішою для давньоанглійської орієнтаційної метафори є опозиція „ВЕРХ НИЗ”, яку представлено такими базовими метафорами як „ЗДОРОВ'Я ТА ЖИТТЯ ЗВЕРХУ, ХВОРОБА ТА СМЕРТЬ ЗНИЗУ”, „ВОЛОДІННЯ ВЛАДОЮ ТА СИЛОЮ ЗВЕРХУ”, „ПІДКОРЕННЯ ВЛАДІ ТА СИЛІ ЗНИЗУ”, „СВІДОМЕ ЗВЕРХУ, НЕСВІДОМЕ ЗНИЗУ”, „ВЛАДА ЗВЕРХУ, БЕЗВЛАДДЯ ЗНИЗУ” тощо, у яких можна виділити фізичну та соціальну основи. Усі ці типи метафори взаємоузгоджено між собою, причому їх об’єднує базова метафора ДОБРЕ ЗВЕРХУ, ПОГАНЕ ЗНИЗУ, основою якої є те, що позитивні цінності, які характеризують благо для людини, метафорично розташовано зверху, у той час як негативні для людини цінності знизу.
Широко представлено в давньоанглійській мові метафоризацію в деривативних утвореннях: виділено ряд опозицій; при цьому значення префіксу, пов’язане із просторовою орієнтацією, накладається на семантичну структуру дієслова, сприяючи зближенню значень несинонімічних предикатів.
Дія давньоанглійської онтологічної метафори полягає в переосмисленні як абстрактних, так і легкодоступних людському пізнанню понять у вигляді певних сутностей (істот, об’єктів і речовин). Переважну частину онтологічних метафор складають антропо- та зооморфічні переноси, коли абстрактні поняття („час”, „доля”, „смерть”, „життя”, „слава” тощо) або фізичні об’єкти (об’єкти природи, елементи озброєння тощо) конкретизуються за допомогою людських якостей, тобто персоніфікуються, що пов’язано з більшою антропометричністю давніх мов.
Характерним є вживання когнітивної дієслівної метафори, яка в основному реалізує уявлення про певні поняття як істоти. Найбільшою метафоричною потенцією характеризуються дієслова руху (cumаn „приходити”, fleogan „летіти”, gan „іти” тощо), дескриптивні (поліознакові) дієслова (bítan „кусати”, fretan „жерти”, swelgan „ковтати” тощо) і дієслова, що зображують механічні дії (gebræcan „руйнувати”, niman „брати” тощо). Метафоричний перенос у переважній більшості випадків здійснюється на основі подібності виконуваних суб’єктами порівняння функцій (функціональний перенос).
За допомогою давньоанглійської онтологічної іменникової та прикметникової метафори поняття відображаються переважно як речовини й об’єкти, що дає змогу давати їм якісну та кількісну оцінку (пор. давньоанглійське словосполучення heardan hungre „fierce hunger” і sídra sorga immense miseries”). Переосмислення зазнає здебільшого обмежене коло іменників (feng, fæþm „обійми”, mod „злість”, net „сітка” тощо), а також конкретні прикметники (biter „гострий”, ceald „холодний”, heard „важкий” тощо).
Основна функція давньоанглійської образної метафори полягала у створенні за допомогою прийому епічної варіації, який полягав у вираженні певної ідеї шляхом використання інших, як правило, синонімічних, лексичних елементів, особливої для давньогерманського епосу поетичної лексики, зокрема, кенінгів (да. yð-hof „будинок /хвиль”, тобто корабель). Метафори поповнювали синонімічні ряди слів, які містили кілька метафоричних виразів і одну чи кілька лексем із нейтральним значенням, підвищуючи таким чином стилістичну цінність давньоанглійської літератури.
Особливістю давньоанглійського кенінга порівняно з давньогерманським була широка синтаксична структура, що не обмежувалася традиційною структурою „іменник + один (рідше два або три) іменника у родовому відмінку”, а включала такі конструкції, як словосполучення, що складаються з іменника та прикметника (да. wítig drihten розумний володар”, тобто Бог), іменника й субстантивного епітету (да. láð-bite ворожий укус/ворог-укус”, тобто рана), комбінації декількох окремих конструкцій (beorht béacen godes найяскравіший маяк Бога”, тобто сонце) тощо. Крім того, значною мірою виникнення подібних описових метафоричних зворотів обумовлювалося законами алітерації, чого не спостерігається на пізніших етапах розвитку англійської мови, адже вони створювалися з метою дотримання ритмічного малюнку твору, оскільки в нього не вписувався їх нейтральний еквівалент (однокореневе слово).
Згідно семантики налічувалася низка метафор для позначення в основному конкретних об’єктів навколишнього середовища, таких як різні елементи бойового обладунку, море, сонце тощо. Специфікою давньоанглійських текстів можна пояснити велику кількість метафор для позначення короля, битви чи поля битви й інших героїчних понять.
Натомість, порівняно з поетичною лексикою інших германських мов у давньоанглійських творах зустрічається набагато більше абстрактних і теологічних понять. Наявність великого числа метафор, які позначали теологічні поняття, обумовлено історичними та соціальними факторами, насамперед (порівняно зі скандинавськими країнами) більш ранньою християнізацією Британії й активнішим процесом викорінення язичницьких фрагментів зі сторінок давньоанглійських поетичних пам’яток, що супроводжувався паралельним привнесенням християнського елементу (це підтверджує той факт, що часто християнські уривки різко відрізняються від загального фону епічних творів). Зокрема, вершину загальної системи давньоанглійської образної метафори займає поняття „Бог”, що було пов’язано з необхідністю наочного відображення поняття єдиного бога, адже це було кардинальною відмітною рисою християнства порівняно з язичництвом; багато метафоричних зворотів позначують інші ключові поняття християнської релігії („пекло”, „рай”, „диявол” тощо). Окремо слід зазначити, що велика кількість теологічних метафор калькувалася з інших мов (грецької, латинської тощо), але ми вважаємо їх саме метафорами, оскільки в синхронії вони саме так сприймалися носіями давньоанглійської мови.
Щоправда, ряд метафор, які ми теж відносимо до образних, тому що їх семантична структура характеризується очевидною експресивністю, були створені внаслідок переосмислення самого значення слова, а не шляхом використання вищезгаданого прийому варіації. Як правило, механізм їх функціонування полягав у тому, що окремі іменники вживалися стосовно невластивих їм об’єктів. Переносились назви як конкретних предметів, так і процесів і абстрактних понять. Вибір терміну „оригінальні” зумовлений тим, що конструкції, створені за допомогою варіації, часто переходили з одного твору в інший, що пов’язано з початковою орієнтацією літератури на усне декламування та створення цілого корпусу т. зв. формул для полегшення оповіді співцем. Натомість, „оригінальні” образні метафори мають набагато більш окказіональний характер.
Таким чином, на основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що давньоанглійська метафора виконувала дві основні функції. Якісний розвиток суспільства англо-саксів обумовив виконання номінативною та когнітивною метафорою функції вербалізації та концептуалізації принципово нових понять. Необхідність поповнення особливої поетичної лексики давньоанглійської поезії насамперед із метою дотримання законів алітерації та полегшення усного декламування віршів скальдами зумовила специфіку функціонування давньоанглійської образної метафори.
Результати цього дослідження дозволяють окреслити коло проблем для подальшої розробки. Перспективним є подальше дослідження давньоанглійської когнітивної метафори з виокремленням інших базових метафор, а також дослідження прозових творів давньоанглійською мовою з метою більш детального вивчення функціонування метафори як засобу вербалізації понять.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С.С. Судьбы европейской культурной традиции в эпоху перехода от античности к средневековью // Из истории культуры средних веков и Возрождения. М.: Наука, 1976. С. 17-64.
2. Алексеева Л.С. Древнеанглийский язык. М.: Высшая школа, 1971. 256 с.
3. Амосова Н.Н. К вопросу о лексическом значении слова // Вестник Ленинградского университета. Л.: Изд-во Ленинградского университета. Вып. 1. Серия истории, языка и литературы, 1957. С. 152-168.
4. Антонюк М.О. Давньоанглійська метафора як засіб вербалізації теологічних понять (на прикладі пам’яток англо-саксонської мови) // Слов’янський вісник: Зб. наук. пр. Серія Філологічні науки”. Рівне: РІСКСУ, 2006. Вип. 6. С. 3-7.
5. Антонюк М.О. Дієслівна когнітивна метафора як джерело полісемії (на матеріалі давньоанглійської мови) // Мовні і концептуальні картини світу. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2004. Вип. 12, част. І. С. 16-20.
6. Антонюк М.О. Еволюція метафор вовка та кабана у давньоанглійській літературі (на матеріалі англо-саксонської мови) // Вісник Житомирського державного університету ім. І.Франка. Житомир: Вид-во Житомирського державного університету ім. І. Франка, 2006. Вип. 28. С. 108-111.
7. Антонюк М.О. Метафора та її роль у мовній картині світу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К., 2002. №7. С. 15-19.
8. Антонюк М.О. Місце метафори в синонімічних рядах слів (на прикладі поетичної пам’ятки „Битва при Брунанбурзі”) // Мовні і концептуальні картини світу. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2003. Вип. 9. С. 7-10.
9. Антонюк М.О. Особливості семантики дієслів, утворених з допомогою префікса be- (на матеріалі давньоанглійської поетичної та прозової спадщини) // Вісник Житомирського державного університету ім. І.Франка. Житомир: Вид-во Житомирського державного університету ім. І. Франка, 2005. Вип. 23. С. 109-112.
10. Антрушина Г.Б. Из истории слов и их значений (на материале английского языка). М.: Моск. гос. пед. ин-т им. В.И. Ленина, 1960. 69 с.
11. Антрушина Г.Б., Афанасьева О.В., Морозова Н.Н. Лексикология английского языка. — М.: Дрофа, 1999. — 288 с.
12. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 368 с.
13. Аракин В.Д. Очерки по истории английского языка. М.: Гос. учебно-пед. изд-во Министерства просвещения РСФСР, 1955. 346 с.
14. Аристотель. Об искусстве поэзии: Пер. с древнегр. М.: Художественная литература, 1957. 183 с.
15. Аристотель. Риторика. Книга третья: Пер. с древнегр. // Античные риторики. Под ред. А.А. Тахо-Годи. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. С. 127 164.
16. Арутюнова Н.Д. Время: Модели и метафоры // Логический анализ языка. Язык и время / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова, Т.Е. Янко. М.: Индрик, 1997. С. 51-61.
17. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры: Сборник. М.: Прогресс, 1990. С. 5 32.
18. Арутюнова Н.Д. Синтаксические функции метафоры // Известия АН СССР, серия литературы и языка. М.: Наука, 1978. Т. 37, №3. С. 251-262.
19. Арутюнова Н.Д. Функциональные типы языковой метафоры // Известия АН СССР, серия литературы и языка. М.: Наука, 1978. Т. 37, №4. С. 333-343.
20. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. 895 с.
21. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французкого языка: Пер. с фр. М.: Издательство иностранной литературы, 1955. 416 с.
22. Балтачев В.Г. Номинация и структура терминов-именований судов в древнеанглийском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / ЛГУ им. А.А. Жданова. Л., 1991. 14 с.
23. Бенвенист Э. Словарь индоевропейских социальных терминов: Пер. с фр. М.: Прогресс-Универс, 1995. 456 с.
24. Битокова С.Х. Концептуальная метафора и теория воплощенного реализма. Кабардино-Балкарский гос. университет. Режим доступу: http://www.lingvomaster.ru/forum/viewtopic.php?t=1182&sid=7fde573a8a920b55a933c46ad7398c54. Заголовок з екрану.
25. Блэк М. Метафора: Пер. с англ. // Теория метафоры: Сборник. М.: Прогресс, 1990. С. 153-172.
26. Богатова С.М. Концепт «дом» как средство исследования художественной картины мира Вирджинии Вулф: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Омский гос. университет им. Ф.М. Достоевского. Омск, 2006. 20 с.
27. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: Курс лекций по английской филологии. Тамбов: Изд-во Тамб. ун-та, 2001. 123 с.
28. Болдырев Н.Н. Концептуальное пространство когнитивной лингвистики // Вопросы когнитивной лингвистики. Тамбов: ТГУ им. Г.Р. Державина, 2004. №1. С. 18-36.
29. Бондаренко С.В. Семантический анализ существительных со значением «путь дорога» в древнеанглийском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / ЛГУ им. А.А. Жданова. Л., 1980. 22 с.
30. Бочкарева Т.В. Хронотоп древнеанглийской элегии «Скиталец» // Слово в перспективе литературной эволюции. К 100-летию М.И.Стеблин-Каменского. М.: Языки славянской культуры, 2004. С. 352-373.
31. Брагина Н.Г. Фрагмент лингвокультурологического лексикона (базовые понятия) // Фразеология в контексте культуры / Отв. ред. В.Н. Телия. М.: Языки русской культуры, 1999. С. 131-138.
32. Бруннер К. История английского языка: Пер. с нем. В 2 т. Изд. 2-е. М.: Эдиториал УРСС, 2003. 720 с.
33. Брунова Е.Г. Пространство, время и число в древнеанглийском заговоре // Филологические науки. 2005. № 2. С. 59-67.
34. Бухтояров С.И. Метафоричность перевода. ТюмГУ. Режим доступу: http://e-lingvo.net/linguistica/files/jz_butoyarov.zip.
35. Введение в германскую филологию / Арсеньева М.Г., Балашова С.П., Берков В.П., Соловьева Л.Н. М.:. Высшая школа, 1980. 319 с.
36. Введенская Л.А., Колесников Н.П. От названий к именам. Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. 544 с.
37. Вежбицка А. Восприятие: семантика абстрактного словаря // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1988. Вып. ХVІІІ. Логический анализ естественного языка. С. 336-369.
38. Вежбицкая А. Сравнение градация метафора // Теория метафоры: Сборник. М.: Прогресс, 1990. С. 133-152.
39. Вико Дж. Основание новой науки об общей природе наций: Пер. с ит. Л.: Художественная литература, 1940. 619 с.
40. Виноградов В.В. Лексикология и лексикография: Избр. труды. М.: Наука, 1977. 312 с.
41. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 256 с.
42. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 232 с.
43. Гажева И.Д. Функционально-семантическое исследование глагольной метафоры: семасиологический и ономасиологический аспекты (на материале Симфоний” А.Белого): Дис. канд. филол. наук: 10.02.02. Харьков, 2002. 239 с.
44. Гак В.Г. Метафора: универсальное и специфическое // Метафора в языке и тексте / Отв. ред. Телия В.Н. М.: Наука, 1988. С. 11-26.
45. Гак В.Г. Пространство времени // Логический анализ языка. Язык и время / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова, Т.Е. Янко. М.: Индрик, 1997. С. 122-130.
46. Ганина Н.А. Ильдико-Гримхильд: основания и смысл трансформации имени в германской традиции // Слово в перспективе литературной эволюции. К 100-летию М.И.Стеблин-Каменского. М.: Языки славянской культуры, 2004. С. 378-387.
47. Гвоздецкая Н.Ю. Древнеанглийская лирика: семантика композиции // Слово в перспективе литературной эволюции. К 100-летию М.И.Стеблин-Каменского. М.: Языки славянской культуры, 2004. С. 334-351.
48. Гвоздецкая Н.Ю. Древнеанглийский поэтический стиль: слово и текст // Слово в перспективе литературной эволюции. К 100-летию М.И.Стеблин-Каменского. М.: Языки славянской культуры, 2004. С. 307-333.
49. Глазунова О. И. Логика метафорических преобразований. СПб., 2000. 190 с. Режим доступу: http://e-lingvo.net/linguistica/files/st/ln_glazunova-00.zip.
50. Гливінська Л.К. Семантична структура генітивних метафор (на матеріалі поезій М.Вінграновського) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Логос, 2002. С. 102-107.
51. Голованов Б.В. Семантический анализ древнеанглийских глаголов со значением движения по воде и воздуху // Грамматические и лексико-семантические исследования в синхронии и диахронии (на материале английского языка). Калинин: Калининский государственный университет, 1974. С. 3-14.
52. Головня А.В. Міфологічний компонент ККС та МКС // Вісник Житомирського державного університету ім. І.Франка. Житомир: Вид-во Житомирського державного університету ім. І. Франка, 2005. Випуск 23. С. 137-138.
53. Горский Д.П. Вопросы абстракции и образование понятий. М.: Изд-во АН СССР, 1961. 351 с.
54. Гудзий Н.К. Литература Киевской Руси и украинско-русское литературное единение XVII-XVIII вв. К.: Наукова думка, 1989. 376 с.
55. Гуревич А.Я. Избранные труды. В 4 т. / СПб.: Университетская книга, 1999. Т. 1. Древние германцы. Викинги. 360 с.
56.