СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИСЛОВЛЕНЬ ОСУДУ (на матеріалі англомовного художнього дискурсу)

brief description

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису
Черняк Оксана Павлівна
УДК 811.111’37+811.111’42

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИСЛОВЛЕНЬ ОСУДУ
(на матеріалі англомовного художнього дискурсу)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Коляда Еліна Калениківна,
кандидат філологічних наук, доцент

ЛУЦЬК 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

5

ВСТУП

6

РОЗДІЛ 1
ВИСЛОВЛЕННЯ ОСУДУ В ПЛОЩИНІ МІЖОСОБИСТІСНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ...

15

1.1.

Аксіологічне підґрунтя осуду.

15

1.2.

Осуд як емоційна реакція

24

1.3.

Осуд як мовленнєва діяльність...

26

1.3.1.

Конфліктна сутність осуду.....

28

1.3.2.

Суб’єкт та об’єкт осуду...

30

1.3.3.

Статусно-рольові відносини комунікантів у висловленнях осуду.

31

1.4.

Місце висловлень осуду серед інших висловлень негативної оцінки.

38

1.4.1.

Осуд і обвинувачення.

39

1.4.2.

Осуд і докір..

41

1.4.3.

Осуд і догана....

44

1.4.4.

Осуд і насмішка...

46

1.4.5

Осуд і образа

48

1.5.

Самоосуд як висловлення негативної самооцінки...

49

Висновки до першого розділу .......................................................................

54

РОЗДІЛ 2
НОМІНАТИВНИЙ АСПЕКТ ВЕРБАЛЬНИХ ТА НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ОСУДУ В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ.....

57

2.1.

Вербальні засоби репрезентації осуду...

57

2.1.1.

Лексичні особливості вираження і позначення осуду в сучасній англійській мові...

58

2.1.1.1. Оцінна лексика негативно-етичної конотації на позначення змісту чи характеру осуду

58

2.1.1.2. Оцінна лексика для вираження осуду..

72

2.1.1.3. Фразеологічні засоби на позначення осуду в сучасній англійській мові...

75

2.1.1.4. Лексико-семантичне поле осуду..

79

2.1.2.

Синтаксична характеристика висловлень осуду.....

85

2.1.3.

Стилістичні особливості висловлень осуду.....

94

2.2.

Невербальні засоби на позначення осуду.....

99

2.2.1.

Роль кінесичних, просодичних та проксемічних засобів у вираженні осуду..

100

2.2.2.

Роль мовчання у вираженні емоційної реакції осуду...

111

Висновки до другого розділу ........................................................................

115

РОЗДІЛ 3
КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИСЛОВЛЕНЬ ОСУДУ.....

118

3.1.

Прагматичний статус висловлень осуду...

118

3.1.1.

Іллокутивна сила висловлень осуду..

118

3.1.2.

Перлокутивний ефект осуду..

125

3.1.3.

Типологія висловлень осуду..

129

3.1.4.

Осуд як мовленнєвий акт, що несе загрозу обличчю”....

136

3.2.

Дискурсивна специфіка стратегій вираження осуду

140

3.2.1.

Прагматичні функції осуду

144

3.2.2.

Використання регулятивних стратегій осуду..

145

3.2.3.

Комунікативні стратегії маніпуляції.

161

3.2.4.

Стратегії досягнення психологічної розрядки.

167

3.3.

Ґендерні особливості висловлень осуду.

176

Висновки до третього розділу .......................................................................

183

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.................................................................................

186

ДОДАТКИ .......................................................................................................

195

Додаток А.

Розподіл сем несхвалення”, виявлення недоліків” у семантичній структурі дієслів осуду (за даними словникових статей)....

196

Додаток Б.

Семантичні групи лексичних одиниць на позначення й вираження осуду...

199

Додаток В.

Фразеологічні засоби на позначення осуду..

204

Додаток Д.

Кількісне співвідношення стратегій і тактик вираження осуду в англомовному дискурсі

216

Додаток Е.

Спільні й відмінні риси між висловленнями негативної оцінки

218

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...

220

СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ..

248

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ..

250

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВО висловлення осуду
ЛСВ лексико-семантичний варіант
НВК невербальні компоненти комунікації
МА мовленнєвий акт
МАО мовленнєвий акт осуду
КА комунікативний акт
N (noun) іменник
Pron (pronoun) займенник
V (verb) дієслово
Aux V (auxiliary verb) допоміжне дієслово
Adj (adjective) прикметник
Adv (adverb) прислівник
LDCE Longman Dictionary of Contemporary English
OxALDCE Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English
MMEDAD MacMillan English Dictionary for Advanced Learners
RHCD The Random House College Dictionary
WEUDEL Webster’s Encyclopedic Unabridged Dictionary of the English Language

ВСТУП
Дисертаційне дослідження присвячено вивченню структурно-семантичних та комунікативно-прагматичних особливостей висловлень осуду, які належать до оцінних висловлень, в мовленнєвій поведінці англомовних комунікантів. Вивчення оцінних висловлень привертає особливу увагу науковців на сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки, коли вирішення проблеми співвідношення і взаємодії семантики та прагматики стало одним із центральних [6; 7; 8; 9; 10; 19; 25; 26; 27; 43; 85; 86; 87; 88; 122; 144; 147; 148]. Оцінні висловлення відіграють значну роль і в соціально-культурному житті суспільства, де використання тих чи інших форм детермінується соціальними та психологічними параметрами комунікантів, ситуацією спілкування.
У сучасній комунікативній лінгвістиці увагу вітчизняних і зарубіжних дослідників привертають висловлення і позитивної [39; 40; 41; 93; 101; 130; 261], і негативної оцінки [23; 47; 48; 49; 54; 55; 65; 66; 73; 74; 84; 118]. Осуд, поряд із такими висловленнями, як докір, догана, образа, похвала, комплімент тощо, належать до оцінних висловлень, які регулюють міжособистісні стосунки комунікантів. Деякі аспекти висловлень негативної оцінки висвітлено в роботах таких вітчизняних лінгвістів: Т. А. Крисанової (дослідження висловлень із негативною оцінкою адресата) [113]; Є. С. Смирнової (комунікативно-функціональний аспект висловлень-ображань) [160]; А. А. Король (структурно-семантичні та когнітивно-прагматичні характеристики висловлення-звинувачення) [107], І. М. Осовської, Н. А. Одарчук (структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні аспекти висловлень відмови) [137; 140]; С. В. Дорди (комунікативно-прагматичні особливості висловлень, що передають каяття) [62]; І. М. Рудик (комунікативно-прагматичні типи висловлень зі значенням незгоди) [150]; Г. М. Кузенко (структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні особливості висловлень негативної оцінки) [117] тощо.
Сучасний стан розвитку лінгвістики характеризується значним інтересом до взаємодії оцінки й емоції [67; 68; 69; 70; 71; 83; 133; 134; 147; 148; 172; 180; 181197; 198; 199; 200; 201; 202; 203]. Оскільки осуд завжди торкається емоційної сфери комунікантів, у дослідженні ми аналізуємо його не як лише оцінне висловлення, а й як емоційну реакцію. Вивчення мовного вираження емоцій та емоційних станів привертає увагу багатьох лінгвістів. Досліджено емпатію [100], тривогу [179], щастя [44; 45], радість [196], гнів [256; 257;269; 285], страх [24; 72] тощо. Окремо проаналізовано емоційність та емотивність сучасного англомовного дискурсу [50].
Водночас існують лише фрагментарні лінгвістичні розвідки дослідження осуду. Зокрема, О. В. Дерпак вивчає осуд у блоці негативно оцінних мовленнєвих жанрів [59]. Однак оскільки осуд не є об’єктом вищезазначеного дослідження, автор трактує його фрагментарно, поряд з іншими конфронтативними мовленнєвими жанрами. Л. О. Гусліста аналізує негативну етичну оцінку в контексті осуду на матеріалі сучасної російськомовної публіцистики [53]. Російська дослідниця Т. В. Дубровська порівнює мовленнєві жанри осуд” та обвинувачення” в російському та англійському мовленнєвому спілкуванні [63]. Проте дотепер не було здійснено комплексного дослідження семантичних та прагматичних особливостей висловлення осуду в англомовному художньому дискурсі.
Актуальність дослідження зумовлена спрямованістю сучасної лінгвістики на вивчення комунікативно-функціонального аспекту мови, потребою детального аналізу ролі емотивних висловлень негативної оцінки в комунікації. На часі є вивчення висловлень осуду, мовних та позамовних чинників, які обумовлюють їх функціонування, виокремлення репертуару вербальних і невербальних засобів вираження осуду в англомовному дискурсі. Дослідження осуду як комунікативного феномена важливе для виявлення дискурсивної специфіки стратегій і тактик вираження форм міжособистісної конфронтативної взаємодії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми Системні та функціональні характеристики мовних одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасної англійської мови”, що її розробляє кафедра практики англійської мови Волинського національного університету імені Лесі Українки (тема затверджена вченою радою університету, протокол № 9 від 21 травня 1998 року). У рамках цієї теми в дисертації здійснено дослідження функціональних характеристик мовних одиниць репрезентації осуду в англомовному художньому дискурсі.
Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні та комплексному аналізі структурно-семантичних та комунікативно-прагматичних особливостей висловлень осуду в англомовному художньому дискурсі. Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) уточнити зміст феномену осуду крізь призму аксіології, етики та психології в площині міжособистісної комунікативної взаємодії;
2) встановити місце висловлень осуду в системі висловлень негативної оцінки;
3) визначити й описати основні екстралінгвістичні чинники (рольові, статусні, ґендерні), що визначають функціонування висловлень осуду;
4) виокремити вербальні засоби репрезентації осуду в англомовному художньому дискурсі;
5) систематизувати способи номінацій невербальних компонентів комунікації на позначення осуду;
6) з’ясувати прагматичну специфіку висловлень осуду;
7) виявити особливості стратегій і тактик вираження осуду в англомовному художньому дискурсі.
Об’єктом дисертаційного дослідження є англомовний художній дискурс, який містить висловлення осуду.
Предмет вивчення становлять структурні, семантичні та комунікативно-прагматичні особливості висловлень осуду англомовного художнього дискурсу.
Матеріалом дослідження слугували 58 романів американських та британських письменників кінця XX ст. початку XXІ ст. (загальною кількістю 20310 сторінок), із яких шляхом суцільної вибірки виокремлено 1825 прикладів висловлень осуду.
Для досягнення мети та розв’язання поставлених завдань у роботі використано такі методи лінгвістичного аналізу: описовий, метод аналізу словникових дефініцій для виявлення лексичних засобів позначення осуду в сучасній англійській мові; метод компонентного аналізу для визначення й опису семантичної структури досліджуваних лексичних одиниць; метод контекстуального аналізу слугував для дослідження мовних та позамовних чинників, які впливають на засоби позначення й вираження осуду; метод дистрибутивного аналізу, який забезпечив виявлення структурних особливостей висловлень осуду; прагмасемантичний використано для визначення місця висловлень осуду серед іллокутивних актів, для характеристики їх іллокутивної сили та перлокуції; метод дискурсивного аналізу для дослідження стратегій і тактик вираження осуду; за допомогою статистичного методу визначено частоту вживання вербальних і номінацій невербальних засобів на позначення осуду в англомовному художньому дискурсі.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній уперше на матеріалі англомовної художньої прози здійснено комплексний аналіз висловлень осуду у структурно-семантичному та прагматичному аспектах; виокремлено лексичні одиниці сучасної англійської мови, що їх використовують для позначення і вираження осуду; визначено структурно-семантичні особливості висловлень осуду в мовленні англомовних комунікантів. Новим є системний опис висловлень осуду як окремого типу прагматичних висловлень, визначення їх місця з-поміж інших висловлень негативної оцінки. Вперше на матеріалі англомовного художнього дискурсу проведено дискурсивний аналіз стратегій і тактик мовленнєвої поведінки комунікантів у процесі вираження осуду.
Наукова новизна отриманих результатів може бути узагальнена в таких положеннях, які виносяться на захист:
1. Осуд як комунікативний феномен це єдність етичної оцінки, емоційної реакції і мовленнєвої діяльності. Висловлення осуду передають негативне оцінне ставлення мовця до адресата, виражають реакцію мовця на невідповідність об’єкта оцінки певним нормам і оцінним стереотипам, які існують у свідомості суб’єкта оцінки.
2. Лексичні одиниці репрезентації осуду включають оцінну лексику негативно-етичної конотації на позначення змісту чи характеру осуду та оцінну лексику для вираження осуду. До складу лексичних одиниць на позначення змісту чи характеру осуду належать ті одиниці, семантична структура яких містить семи несхвалення” та виявлення недоліків”. Для вираження осуду вживають оцінну лексику негативно-емоційної конотації та лексику з інвертованим знаком оцінки. Номінативні засоби репрезентації осуду представлено у вигляді лексико-семантичного поля осуду, що його складають два лексико-семантичних мікрополя: засобів вираження осуду й засобів номінації осуду.
3. Англомовні висловлення осуду репрезентовано низкою структурно-семантичних моделей, структурну цілісність яких забезпечують семантичні та категоріальні ознаки лексичних одиниць, що передають осуд. Висловлення осуду представлені синтаксичними моделями, які відображають типи речень, різні за комунікативною метою, емоційним забарвленням та модальністю як оцінкою висловлення з погляду реальності/ірреальності.
4. Серед стилістичних засобів англійської мови у висловленнях, які актуалізують осуд, частотними є метафора, метонімія, порівняння, епітет, гіпербола, літота, іронія, оксюморон, інверсія, риторичне запитання. Усі вони слугують засобом інтенсифікації або мітигації негативної оцінки та змісту осуду. Застосування стилістично маркованих засобів вербалізації осуду сприяє створенню прагматичного ефекту у вираженні осуду, підвищенню його емоціогенності.
5. Невербальні компоненти комунікації є поширеним засобом для вираження осуду. Найбільш уживаними серед них є кінесичні, а саме візуальні та міміко-жестові компоненти. Крім цього, в

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Висловлення осуду функціонують у морально-етичній площині й завжди торкаються емоційної сфери комунікантів, оскільки осуд як комплексний феномен це етична оцінка, емоційна реакція і мовленнєва діяльність. Осуд належить до групи сублімованих оцінок, а саме до розряду етичних, оскільки вони відображають духовне начало в людині, пов’язане із задоволенням її морального почуття. Із психологічного погляду осуд це емоційна реакція, яка виникає під впливом таких емоцій, як гнів, відраза, презирство тощо.
Ми вважаємо осуд однією з форм мовленнєвої діяльності, оскільки він містить усі компоненти діяльності, а саме: 1) мотив осуду як мовленнєвої діяльності прагнення мовця висловити несхвальне, негативне оцінне ставлення до об’єкта осуду; 2) мета осуду виразити несхвальне ставлення та/або вплинути на співрозмовника, викликати у нього почуття провини, змінити його поведінку. Досягнення мети зумовлено конкретними діями мовця із застосуванням засобів мовного коду. Операції осуду як мовленнєвої діяльності співвідносяться з контекстом, ситуацією, різноманітними зовнішніми та внутрішніми впливами тощо. Отже, осуд це один із видів мовленнєвої діяльності, яка належить до внутрішньої, творчої, когнітивно-психічної діяльності з різною мірою конструктивності.
Одиницею модусу мовлення є висловлення. У висловленні інтегруються одиниці різних рівнів, у ньому взаємодіють значення, виражені лексично, граматично, інтонаційно. Одним із висловлень із негативною оцінкою об’єкта є висловлення осуду, які передають негативне оцінне ставлення мовця до об’єкта осуду, виражають реакцію мовця на невідповідність об’єкта оцінки певним нормам і оцінним стереотипам, що існують у свідомості суб’єкта оцінки. Оскільки осуд негативна реакція, досить часто він характеризується як деструктивна форма діяльності й виступає як конфліктоген.
Висловлення осуду охоплює суб’єкта оцінки ту особу, від якої йде оцінка, і його об’єкта людину, якої стосується оцінка. Суб’єктом осуду є особа, яка вважає себе наділеною морально-особистісними повноваженнями негативно оцінювати вчинки та дії об’єкта. Об’єктом осуду, як правило, виступає особа, яка заслуговує негативної етичної оцінки. Однак суб’єкт осуджує не просто людину, а ті неприйнятні, на його думку, дії, які вона здійснила. Тому ми виділяємо також предмет осуду, тобто вчинки або дії об’єкта, які заслуговують несхвалення і активної критики. До негативно оцінюваних вчинків потрапляє як вербальна, так і невербальна поведінка об’єкта, залученого в простір міжособистісної взаємодії, яка не збігається із загальноприйнятими моральними нормами чи суб’єктивними уявленнями мовця про систему цінностей.
Повноваження суб’єкта осуду, позиція авторитета, вищий ситуативний статус, зазвичай, підтверджується соціальним станом мовця. За результатами проведеного дослідження можна стверджувати, що вектор осуду, зазвичай, спрямований зверху вниз, тобто соціальний статус мовця, як правило, вищий, ніж соціальний статус слухача, або рівний з ним. Осуд особи із вищим соціальним статусом відбувається переважно позаочі. У висловленнях осуду суб’єкт і об’єкт осуду виконують різні комунікативні ролі, які зазвичай відбуваються за схемами: Б→Дор; Б→ Дит; Дор→ Дор; Дор→ Дит.
Спорідненими висловленнями з висловленнями осуду є обвинувачення, докір, насмішка, догана й образа. Усі вони є оцінними висловленнями, тобто мовленнєвими діями, що їх здійснює мовець з метою продемонструвати своє негативне ставлення до адресата чи іншого об’єкта оцінки. Їхня специфіка полягає в комплексному характері комунікативної мети, яка інтегрує вираження несхвальної оцінки та вплив на емоційний стан адресата. Проте висловлення осуду відрізняються від споріднених висловлень інтенціональними цілями мовця, що визначають форму та зміст висловлення, засобами мовного вираження й очікуванням мовця, який розраховує на певний ефект.
Осуд відрізняється від обвинувачення, докору, догани обов’язковістю експлікації оцінного компонента. Насмішка є найбільш м’якою формою осуду. На відміну від осуду, образа це висловлення, у процесі реалізації якого мовець ставить за мету образити, принизити або присоромити адресата, у той час як ціллю осуду є лише присоромити адресата, викликати в нього почуття провини. Проте, незважаючи на відмінності, не можна заперечувати, що ці висловлення близькі одне до одного, про що засвідчує наявність спільних компонентів.
Особливим видом є висловлення осуду, коли суб’єкт і об’єкт оцінки збігаються, тобто коли осуд спрямований на самого автора висловлення. Самоосуд як один із видів самооцінки характеризується тим, що особа, яка себе осуджує, критично ставиться до своїх дій, які вона вважає неправильними, поганими. Незважаючи на різноманіття причин, які викликають внутрішній конфлікт, їх можна об’єднати в такі групи: 1) властивості, якості особистості; 2) дія/бездіяльність особистості, яка викликає негативну оцінку з боку Я-ідеалу. Хоча об’єктом самоосуду виступає сам суб’єкт оцінки, слухачем цього висловлення може бути сам автор або ІІ особа.
Існують різні способи вираження осуду: вербальні й невербальні. У вербальному оформленні осуду беруть участь лексичні, синтаксичні та стилістичні засоби сучасної англійської мови. Лексичні одиниці репрезентації осуду поділяються на оцінну лексику негативно-етичної семантики на позначення змісту чи характеру осуду й оцінну лексику для вираження осуду.
До складу лексичних одиниць на позначення змісту чи характеру осуду належать ті, у семантичній структурі яких міститься семи несхвалення” та виявлення недоліків”. До таких одиниць належать дієслова, іменники, прикметники, прислівники. Найбільшою серед них є група дієслів. Аналіз частки семи осуду показує, що максимальним ступенем усталеності характеризується лише дієслово reprimand, дієслово admonish міститься в зоні високого ступеня усталеності, середній ступінь характерний для дієслів reproach, chide, scold, а більшість дієслів зі значенням осуду мають низький ступінь усталеності частки семи осуду (criticize, blame, reprove, condemn, denounce, censure). У вираженні осуду для мовця стосовно об’єкта осуду важливі такі характеристики: суворість (rebuke, reprove); строгість, офіційність (reprimand); прагнення дати пораду, перешкодити небажаним наслідкам (admonish); м’якість вираження (chide); пролонговане вираження несхвалення (scold); смуток, розчарування (reproach); гнів (upbraid); насмішка (rail); непристойність вираження (revile); злобність (vituperate).
На підставі того, що осуд передбачає підкреслення негативно-оцінного ставлення мовця до об’єкта осуду, для вираження несхвалення з моральних причин уживається оцінна лексика негативно-емоційної семантики та лексика з інвертованим знаком оцінки. Емоційно-оцінне значення є експресивно-емоційним або пейоративним. До групи пейоративів належать переважно іменники та прикметники або сполучення іменника з прикметником. Аналіз мовного матеріалу дав нам можливість виділити такі пейоративи для вираження осуду: іменники bastard, cheat, enemy, alcoholic, crook, fool, brute, whore, sadist, wart, idiot, failure, bitch, liar; прикметники filthy, lying, self-righteous, blamed, evil, crafty, conniving, two-faced, vicious, cold, spoiled, thrice-damned blind, faithless, untrustworthy, evil-minded, mad, stupid, incredible, selfish, goose-pimpled, weak, spineless, corrupt, stark, raving mad, dumb, crude, offensive, chauvinistic, overbearing, greedy, selfish, cold-blooded тощо.
Специфічним видом оцінки при вираженні осуду є висловлення, у яких використовується лексика з інвертованим знаком оцінки. Вони виражають негативну оцінку, у той час як в буквальному значенні такі вирази мають позитивний смисл. Слова, що мають у своїй семантиці позитивну оцінку, змінюють знак на протилежний і містять додаткову інформацію про емоції обурення, гніву, несхвалення.
Фразеологізми широко використовуються для позначення осуду в сучасній англійській мові, оскільки переважна їх більшість має експресивно забарвлене значення, суб’єктивно модальний компонент їх семантики сприяє передачі емоцій гніву, обурення, протесту. Серед усіх фразеологічних засобів зі значенням несхвального ставлення мовця до об’єкта осуду ми виділили такі групи: фразеологізми, що передають несхвальне ставлення мовця; фразеологізми, що характеризують осуджувану особу; фразеологізми, що характеризують дії осуджуваної особи; фразеологізми, що розкривають підстави для осуду.
Номінативні засоби репрезентації осуду є конституентами лексико-семантичного поля, яке становить складну, багатопланову єдність семантично об’єднаних та взаємодіючих одиниць. Лексико-семантичне поле осуду складається з двох лексико-семантичних мікрополів: засобів вираження осуду й засобів номінації осуду. Модель лексико-семантичного поля осуду є багаторівневою, ієрархічно впорядкованою структурою.
Синтаксичний аспект вираження осуду становить формальний бік вираження комунікативної інтенції, тобто ті способи й форми, за допомогою яких виражається осуд.. Висловлення осуду представлені 17 синтаксичними моделями, які відображають типи речень за метою висловлення (9 моделей): розповідні, питальні, спонукальні; за емоційним забарвленням: окличні (3 моделі); а також за модальністю як оцінкою висловлення з погляду реальності/ірреальності (5 моделей). Отже, аналіз синтаксичних засобів вираження осуду демонструє широкі можливості структурно-синтаксичного варіювання змісту осуду в англомовному художньому дискурсі.
Серед стилістичних засобів англійської мови у висловленнях осуду широко використовуються метафора, метонімія, порівняння, епітет, гіпербола, літота, іронія, оксюморон, інверсія, риторичне запитання. Усі вони слугують засобом інтенсифікації або мітигації негативної оцінки та змісту осуду. Використання стилістично маркованих вербалізацій осуду сприяє створенню прагматичного ефекту у вираженні осуду, підвищенню його емоціогенності.
Невербальні компоненти комунікації широко використовуються для вираження осуду. Найбільш типовими в тексті художнього твору є номінації кінесичних, а саме візуальних та міміко-жестових компонентів. Другими за поширеністю можна вважати номінації просодичних невербальних компонентів комунікації, які характеризують голос комуніканта. У художньому дискурсі може бути репрезентовано одночасно декілька номінацій невербальних засобів різноманітної природи (жестів і міміки, фонації та жестів, фонації та міміки тощо), які займають ініціальну, медіальну чи фінальну позицію відносно вербальної частини висловлення.
Комунікативно значиме мовчання зберігає зміст висловлень осуду. Основна причина мовчазного вираження осуду небажання образити об’єкт осуду. Іноді мовець вважає недоцільним висловлювати свою точку зору вголос, знаючи, що його висловлення не матиме належного ефекту, або він не може виразити свої почуття словами, тобто вербалізувати свої емоції. Отже, мовчання виражає реакцію на таку дію, що вимагає оцінки в ситуації, коли від словесного вираження бажано відмовитись.
Із погляду мовленнєвого статусу, висловлення осуду можна трактувати як прагматичний тип висловлення, у якому вербалізується інтенція мовця висловити адресатові негативну оцінку тієї чи іншої дії/бездіяльності. Мотивами мовленнєвого акту осуду є: бажання змінити самопочуття адресата, який є об’єктом оцінки, примусити його відчувати сором, вину, незграбність тощо; прагнення спонукати адресата, об’єкта оцінки, припинити осуджувані дії, не повторювати їх у майбутньому; прагнення вияснити стосунки, випустити пар”, дати вихід негативним емоціям; бажання оприлюднити негативну оцінку об’єкта, вивести його на чисту воду”, представити справжнє обличчя” об’єкта оцінки, який заслуговує осуду; прагнення суб’єкта висловлення зняти з себе відповідальність за неприємну ситуацію, що склалася, захиститися від нападів співбесідника, виправдати свою поведінку.
Перформативні висловлення, хоча й виражають найповніше комунікативний смисл, не можна вважати типовими формами вираження осуду в англомовному художньому дискурсі. Небажання мовця надавати категоричності своїй негативній оцінці призводить до того, що він змушений маскувати” свій мовленнєвий намір засобами інших мовленнєвих актів, тобто виражати його імпліцитно. Вираження осуду може бути і прямим, і непрямим. У першому випадку іллокутивна формула осуду безпосередньо співвідноситься з пропозиційним змістом (локуцією) висловлення, а об’єкт негативної оцінки й оцінний предикат виражені експліцитно. Непрямі висловлення осуду вимагають для своєї ідентифікації адресатом додаткових ситуативних ключів, оскільки іллокутивна сила осуду є контекстно обумовленою й іллокутивна ціль висловлення не завжди однозначно інтерпретується адресатом.
Особливістю висловлень осуду як перлокутивного акту є велика прагматична різноманітність мовленнєвих реакцій на осуд із боку адресата, а саме: вибачення, намагання виправдати себе чи іншу людину, яку осуджують, перенесення своєї провини на іншу особу, активна підтримка осуду співбесідником (у випадку осуду ІІІ особи), мовчання, перепитування. Найширше для вираження інтенційного смислу осуду використовуються мовленнєві акти з асертивною, експресивною та директивою ціллю.
Осуд належить до загрозливих” мовленнєвих актів. Осуджуючи, мовець дає негативну оцінку поведінці комунікативного партнера, тим самим спричиняючи шкоду його позитивному обличчю”. Якщо ж висловлення мовця, у якому міститься оцінка, має намір змінити поведінку адресата відповідно до норми, то завдається шкода і його негативному обличчю”. Крім того, осуд відображає неадекватну поведінку мовця (вираження несхвалення, розчарування, незадоволення тощо), яка не відповідає правилам і мовленнєвої, і немовленнєвої поведінки (порушується максима схвалення за Лічем), тому мовець завдає шкоди своєму позитивному обличчю”. У комунікативній ситуації самоосуду шкода також завдається позитивному обличчю” мовця. З іншого боку, висловлюючи осуд ІІІ особі, адресант не лише завдає шкоди обличчю” осуджуваної особи, а й також обличчю” комунікативного партнера.
Проаналізувавши діалогічні дискурси, для яких характерне вербальне й невербальне вираження осуду, та визначивши його прагматичні функції, ми вибудували ієрархію дискурсивних стратегій вираження осуду, які окремо чи сукупно сприяють реалізації глобальної стратегії дисгармонізації. Стратегії вираження осуду належать до розряду дисгармонізувальних, оскільки вони значно збільшують психологічну відстань між комунікативними позиціями, погіршують емоційний стан адресата, сприяють виникненню конфлікту. До дискурсивних макростратегій вираження осуду, які пов’язані із парадигмою прагматичних значень висловлень осуду, належать: макростратегія регуляції, макростратегія маніпуляції та макростратегія досягнення психологічної розрядки, які, у свою чергу, включають у себе дрібніші стратегії.
У межах регулятивної макростратегії осуду виокремлено такі стратегії: стратегія контролю над ситуацією спілкування; стратегія корекції поведінки адресата; стратегія спонукання до дії; стратегія зміни емоційного стану адресата. Маніпулятивна макростратегія осуду передбачає бажання мовця отримати психологічну підтримку (освідчення в коханні, вираження співчуття, жалю тощо) або отримати інформацію, яку за якихось причин не можна отримати безпосереднім шляхом. Макростратегія досягнення психологічної розрядки передбачає реалізацію таких стратегій: стратегії морального незадоволення; стратегії конфлікту.
Як свідчить фактичний матеріал, частотність використання цих стратегій та тактик їх реалізації в англомовному дискурсі різна. Найчастіше в використовується стратегія зміни емоційного стану адресата та стратегія корекції поведінки адресата. Отже, в англомовному діалогічному дискурсі для вираження осуду переважають стратегії регуляції. Серед тактик реалізації стратегій вираження осуду переважають такі тактики: вказівка на вчинок, осуджувану дію; агресивний напад; наказ; удаваний самоосуд; порада; іронія.
Ґендерний фактор відіграє значну роль при вираженні емоційної реакції осуду в мовленнєвій поведінці англомовних комунікантів. Жіночий осуд характеризується більшою емоційністю, експресивністю, у той час як чоловікам властива стриманість, раціональність, логічна послідовність викладу фактів. Жінки частіше виступають і ініціатором, і об’єктом осуду, ніж чоловіки. Здебільшого осуджуються особи протилежної статі. Ґендерні особливості висловлень осуду значною мірою пов’язані із соціальним статусом комунікантів. І чоловіки, і жінки віддають перевагу симетричній комунікації при осуді осіб протилежної статі. Осуджуючи осіб своєї статі, жінки також здебільшого адресують своє висловлення слухачеві, соціальний статус якого рівний із соціальним статусом мовця. Чоловіки ж переважно осуджують чоловіків, якщо соціальний статус мовця вищий відносно соціального статусу слухача.
Чоловіки й жінки виявляють осуд різних дій та рис об’єкта залежно від своєї ґендерної ролі і ґендерної ролі об’єкта осуду. Суто жіночим предметом осуду є лінь, за яку жінки осуджують осіб своєї статі, і грубість, за яку вони осуджують лише чоловіків. Предметом лише міжґендерного осуду (Ж→Ч, Ч→Ж) є відсутність поваги та зрада. Лише жінкам (Ж→Ж, Ч→Ж) адресується осуд через відсутність самоповаги й неорганізованість, лише чоловіків (Ж→Ч, Ч→Ч) осуджують через нахабство. Незалежно від статі суб’єкта й об’єкта, осуду підлягають зарозумілість, втручання не в свої справи, неправильна поведінка, небажання зрозуміти, некомпетентність. Залежно від ґендерної ролі суб’єкта й об’єкта, найбільше зафіксовано випадків, де предметом осуду є такі дії об’єкта: Ж→Ж неправильна поведінка; Ж→Ч небажання зрозуміти; Ч→Ж неправильна поведінка; Ч→Ч втручання не у свої справи.

Отже, проведене дослідження є спробою з’ясування та комплексного вивчення структурно-семантичних та комунікативно-прагматичних особливостей висловлень осуду в англомовному художньому дискурсі. Здійснений у роботі аналіз семантичних і прагматичних особливостей висловлень осуду відкриває перспективи подальших досліджень осуду поняття осуду у лінгвокогнітивному аспекті. Також перспективним є дослідження осуду в площині інших типів дискурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Н. Т. Невербальные мыслительные акты в зеркале” рационального сознания / Н. Т. Абрамова // Вопр. философии. 1997. № 7. С. 99140.
2. Александрова О. В. Проблемы экспрессивного синтаксиса (на материале английского языка) / О. В. Александрова. М. : Высш. шк., 1984. 212 с.
3. Антология концептов / [под ред. В. И. Карасика, И. А. Стернина]. М. : Гнозис, 2007. 512 с.
4. Аристов С. А. Коммуникативно-когнитивная лингвистика и разговорный дискурс / С. А. Аристов, И. П. Сусов // Лингвист. вест. Вып. 1. Ижевск, 1999. Режим доступу до журн. :
http:// www.homepages.tversu.ru
5. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка : Стилистика декодирования : учеб. пособ. для студ. пед. ин-тов по спец. Иностр. языки” / И. В. Арнольд. 3-е изд. М. : Просвещение, 1990. 300 с.
6. Арутюнова Н. Д. Фактор адресата / Н. Д. Арутюнова // Изв. АН СССР : Сер. лит. и яз. 1981. Т. 40, № 4. С. 356367.
7. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений : Оценка. Событие. Факт / Н. Д. Арутюнова. М. : Наука, 1988. 341 с.
8. Арутюнова Н. Д. Дискурс / Н. Д. Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь. М. : Сов. энцикл., 1990. С. 136137.
9. Арутюнова Н. Д. Молчание : контексты употребления / Н. Д. Арутюнова // Логический анализ языка : Язык речевых действий. М. : Наука, 1994. 188 с. Режим доступу до журн. :
http://www.auditorium.ru.
10. Арутюнова Н. Д. О стыде и совести / Н. Д. Арутюнова // Логический анализ языка : Языки этики. М. : Языки рус. культуры, 2000. С. 5478.
11. Бабенко Л. Г. Репрезентация эмоций в семантике слова и предложения / Л. Г. Бабенко // Материалы III междунар. семинара Славянская культура в современном мире (изучение и преподавание в иноязычной аудитории)”. К. : Центр славистики Киев. гос. лингвист. ун-та. 1994. С. 101102.
12. Баженова И. С. Гендерные аспекты невербальной коммуникации / И. С. Баженова. Режим доступу :
http://www.gender-cent.ryazan.ru/school/bazhenova
13. Байков В. Г. Агрессия” и толерантность” : две стороны речевого воздействия / В. Г. Байков // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення, міжособової та міжкультурної комунікації : зб. наук. пр. Х. : Константа, 1996. С. 1114.
14. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики : Исследования разных лет / М. М. Бахтин. М. : Худож. лит., 1975. 502 с.
15. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підруч. / Ф. С. Бацевич. К. : Вид. центр Академія”, 2004. 344 с.
16. Бацевич Ф. С. Термінологія комунікативної лінгвістики : аспекти дискурсивного підходу / Ф. С. Бацевич // Вісн. нац. ун-ту Львів. політехніка”, 2002. № 453. С. 3034. Режим доступу до журн. :
http:// www.lp.edu.ua/tc.terminology/
17. Берковиц Л. Агрессия : причины, последствия, контроль / Л. Берковиц. СПб : Изд. дом НЕВА”, 2001. 510 с.
18. Берн Э. Игры, в которые играют люди : Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры : Психология человеческой судьбы / Э. Берн. М. : Прогресс, 1988. 400 с.
19. Бєссонова О. Л. Оцінний тезаурус англійської мови : когнітивно-гендерні аспекти / О. Л. Бєссонова. Донецьк : ДонНУ, 2002. 362 с.
20. Біблія або книги святого письма старого й нового заповіту із мови давньоєврейської й грецької на українську наново перекладена. К. : Українське біблійне товариство, 2003. 1375 с.
21. Богданов В. В. Молчание как нулевой речевой акт и его роль в вербальной коммуникации / В. В. Богданов // Языковое общение и его единицы : межвуз. сб. науч. тр. Калинин : Изд-во КГУ. 1986. С. 1218.
22. Богданов В. В. Функции вербальных и невербальных компонентов в речевом общении / В. В. Богданов // Языковое общение : единицы и регулятивы : межвуз. сб. науч. тр. Калинин : Изд-во Калинин. гос. ун-та. 1987. С. 1825.
23. Боргер Я. В. Комплексный анализ речевых актов негативной реакции (на материале современных драматических произведений) : автореф. дисс. канд. филол. наук : спец. 10.02.01 Русский язык” / Я. В. Боргер. Тюмень, 2004. 21 с.
24. Борисов О. О. Мовні засоби вираження емоційного концепту СТРАХ : лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі сучасної англомовної художньої прози) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.04 Германські мови” / О. О. Борисов. Донецьк, 2005. 20 с.
25. Булыгина Т. В. Оценка при вторичной коммуникации / Т. В. Булыгина // Языковая концептуализация мира. М. : Языки рус. культуры, 1997. С. 407425.
26. Булыгина Т. В. Концепт долга в поле долженствования // Логический анализ языка. Культурные концепты / Т. В. Булыгина, А. Д. Шмелев. М. : Наука, 1991. С. 1421.
27. Булыгина Т. В. Оценочные речевые акты извне и изнутри // Логический анализ языка : Язык речевых действий / Т. В. Булыгина, А. Д. Шмелев. М. : Наука, 1994. С. 4958.
28. Быценко Т. А. К проблеме средств языкового выражения отрицательных эмоций в современном английском языке / Т. А. Быценко // Вч. зап. Харків. гуманітар. ін-ту Народ. укр. акад.”. Т. 6. Х. : Око, 2000. С. 505511.
29. Бэрон Р. Агрессия / Р. Бэрон, Д. Ричардсон ; пер. с англ. СПб. : Питер, 2000. 352 с.
30. Вансяцкая Е. А. Роль невербальных и вербальных компонентов коммуникации в текстах, отражающих эмоциональные реакции человека, и их соотношение (на материале английского языка) : автореф. дисс. канд. филол. наук : спец. 10.02.04 Германские языки”, 10.02.19 Теория языка” / Е. А. Вансяцкая. Иваново, 1999. 22 с.
31. Вансяцкая Е. А. Невербальные компоненты коммуникации в английском художественном тексте / Е. А. Вансяцкая, Ф. И. Карташкова. Иваново : Иван. гос. ун-т, 2005. 152 с.
32. Варій М. Й. Загальна психологія : підруч. [для студ. психол. і педагог. спец.] / М. Й. Варій. 2-ге вид., випр. і доп. К. : Центр учб. л-ри”, 2007. 968 с.
33. Васильев Л. М. Современная лингвистическая семантика / Л. М. Васильев. М. : Высш. шк., 1990. 176 с.
34. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание [отв. ред. М. А. Кронгауз]. М. : Рус. словари, 1997. 416 с.
35. Вердиева З. Н. Семантические поля в современном английском языке / З. Н. Вердиева. М. : Высшая школа, 1986. 120 с.
36. Винокурова О. С. Репертуар речевых жанров в прозе Л. Петрушевской как отражение культурного состояния общества / О. С. Винокурова // Культурно-речевая ситуация в современной России : вопросы теории и образовательных технологий. Екатеринбург : Изд-во Урал. ун-та, 2000. С. 4244.
37. Віротченко С. А. Вплив проксе