СУЧАСНІ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ПРИНЦИПИ ПРАВА ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . 5
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ПРИНЦИПІВ ПРАВА 12
Підрозділ 1.1. Проблематика принципів права у вітчизняній та
зарубіжній науковій літературі . . . . . . .. 12
Підрозділ 1.2. Загальна характеристика методології
дисертаційного дослідження . . . . . . . . 29
Підрозділ 1.3. Поняття принципів права: загальнотеоретична
характеристика . . . . . . . . . . 39
1.3.1. Загальна характеристика основних ознак принципів права . 39
1.3.2. Класифікація принципів права . . . . . 44
1.3.2.1. Класифікація принципів права на рівні національної правової
системи . . . . . . . . . . . 47
1.3.2.2. Розмежування понять “загальні принципи права”, “основні
принципи міжнародного права” та “загальновизнані принципи права” . 51
1.3.3.3. Класифікація принципів права на рівні міжнародної правової
системи . . . . . . . . . . . 63
Висновки . . . . . . . . . . 66
РОЗДІЛ П. СУЧАСНІ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ (ЗАГАЛЬНОЦИВІЛІЗАЦІЙНІ) ПРИНЦИПИ ПРАВА . . . . . . . . . 69
Підрозділ 2.1. Поняття “загальнолюдські (загальноцивілізаційні)
принципи права” . . . . . . . . . . 69
2.1.1. Становлення поняття “загальнолюдські
(загальноцивілізаційні) принципи права” у юридичній науці . . 69
2.1.2. Історичні аспекти загальнолюдських принципів права 73
2.1.3. Ознаки сучасних загальнолюдських (загальноцивілізаційних)
принципів права . . . . . . . . . . 77
2.1.4. Основні функції сучасних загальнолюдських
(загальноцивілізаційних) принципів права . . . . . 81
Підрозділ 2.2. Основні сучасні загальнолюдські принципи права
та розкриття їх змісту . . . . . . . . . 85
2.2.1. Принцип юридичної рівності однойменних суб’єктів . . 86
2.2.2. Принцип демократизму . . . . . . . 93
2.2.3. Принцип справедливості . . . . . . 96
2.2.4. Принцип поваги і захисту основних прав людини . . 102
Підрозділ 2.3. Загальнотеоретичні аспекти впровадження
сучасних загальнолюдських принципів права у внутрішньодержавну
юридичну практику . . . . . . . . . 107
2.3.1. Особливості впровадження . . . . . . 107
2.3.2.Суб’єкти впровадження . . . . . . . 112
2.3.3. Механізм впровадження загальнолюдських принципів
права в національну юридичну практику . . . . . . 115
Висновки . . . . . . . . . . 125
РОЗДІЛ Ш. ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ПРИНЦИПІВ ПРАВА В ЮРИДИЧНУ ПРАКТИКУ УКРАЇНИ . . 130
Підрозділ 3.1. Передумови, підстави та особливості впровадження загальнолюдських принципів права в юридичну практику України . 130
3.1.1. Передумови впровадження . . . . . . 130
3.1.2. Підстави та особливості впровадження . . . . 134
Підрозділ 3.2. Впровадження сучасних загальнолюдських принципів
права в національне законодавство України . . . . . 144
3.2.1. Суб’єкти впровадження . . . . . 144
3.2.2. Законотворчий етап як найважливіший етап впровадження загальнолюдських принципів права в національне законодавство . . 148
3.2.3. Способи впровадження . . . . . . . 157
Підрозділ 3.3. Конкретизація загальнолюдських принципів права
в національному законодавстві України та практиці Конституційного
Суду України . . . . . . . . . . 157
3.3.1. Принцип рівності однойменних суб’єктів . . . . 158
3.3.2. Принцип демократизму . . . . . . . 166
3.3.3. Принцип справедливості . . . . . . 169
3.3.4. Принцип поваги і захисту основних прав людини . . 171
Підрозділ 3.4. Впровадження загальнолюдських правових принципів
у правозастосовчу практику України . . . . . . 173
3.4.1. Суб’єкти впровадження . . . . . . . 173
3.4.2. Засоби впровадження . . . . . . . 178
Підрозділ 3.5. Проблеми впровадження загальнолюдських принципів
права в юридичну практику України . . . . . . 181
Висновки . . . . . . . . . . 185
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . 188
ПОСИЛАННЯ . . . . . . . . . 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . 224

ВСТУП
Актуальність теми. Формування правової держави в Україні, яка визнана в конституційних положеннях основним політико-юридичним ідеалом, потребує насамперед реформування її правової системи, приведення у відповідність з найкращими здобутками людства у правовій сфері. Особливу роль у цих процесах відіграють загальнолюдські принципи права як універсальні нормативні засади, які визначають сутність і спрямованість правового регулювання, так як їм властиві універсальність, найвищий рівень абстрагування.
Дієвість реформування правової системи України значною мірою залежить від врахування основних правових цінностей, напрацьованих людством. Зокрема, це впливає на ефективність входження України в європейський правовий простір. При цьому важливу роль в цих процесах відіграють європейські стандарти, основне місце серед яких займають загальнолюдські принципи права. Приведення у відповідність з міжнародними, зокрема, європейськими, стандартами правової системи України впливатиме на ефективність її розвитку в цілому, та правового регулювання зокрема.
Все це потребує нового бачення і глибокого наукового аналізу ряду проблем, і серед них – загальнолюдських принципів права та особливостей їх впровадження у юридичну практику України.
Проблематика загальнолюдських принципів права в юридичній науці малодосліджена, хоча у вітчизняній науковій літературі вона висвітлювалася на рівні постановки питання, зокрема, у працях М.І.Козюбри [1], або ж П.М.Рабіновичем пропонувалася дефініція та перелік загальнолюдських принципів права, зміст яких не розкривався [2]. На сучасному етапі дане питання є предметом дослідження не лише теорії права, але й філософії, соціології, міжнародного права.
Разом з тим, комплексне (з позицій загальної теорії права) монографічне дослідження загальнолюдських принципів права як в Україні, так і за її межами відсутнє. Все це визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка за темою “Загальнотеоретичні проблеми юридичного забезпечення формування Української соціальної правової держави та юридичного забезпечення прав людини”, затвердженої наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка (наказ № 4-164 від 28 березня 2000 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення загальних закономірностей функціонування сучасних загальнолюдських принципів права та визначення особливостей формування механізму їх впровадження в юридичну практику України.
Досягнення поставленої мети вимагало вирішення наступних основних завдань:
- охарактеризувати принципи права та виокремити його поняття серед інших споріднених понять;
- уточнити поняття загальнолюдських принципів права та охарактеризувати його співвідношення з такими поняттями як “основні принципи міжнародного права“, “загальновизнані принципи права“ та “загальні принципи права”;
- виявити основні ознаки та функції сучасних загальнолюдських принципів права;
- дослідити юридичний механізм впровадження загальнолюдських принципів права у національну (внутрішньодержавну) юридичну практику,
- виявити особливості функціонування цього механізму в юридичній практиці України.
Об’єктом дослідження є сучасні загальнолюдські принципи права та їх впровадження в національну (внутрішньодержавну) юридичну практику.
Предметом дослідження виступають загальні закономірності становлення та розвитку сучасних загальнолюдських принципів права та особливості їх впровадження у юридичну практику України.
Джерела дослідження. При написанні дисертації використовувалися міжнародно-правові акти та документи; чинне законодавство України й деяких зарубіжних країн; правозастосовча й правотлумачна практика (вітчизняна, зарубіжна та міжнародно-правова); спеціальна наукова література (філософська, теоретико-юридична, галузева юридична, міжнародно-правова).
Найбільш вагомими працями, в яких висвітлюються проблеми принципів права, є роботи: вітчизняних теоретиків Г.А.Борисова, М.І.Козюбри, А.М.Колодія, Р.Кондратьєва, В.В.Копєйчикова, В.О.Котюка, Л.А.Луць, П.О.Недбайла, П.М.Рабіновича, О.Ф.Скакун, Г.Г.Шмельової, представників російської науки теорії права Н.Г.Александрова, С.С.Алєксєєва, Б.К.Бабаєва, А.М.Васільєва, А.Б.Венгерова, А.Ф.Вишневського, Н.Н.Вопленко, В.Н.Карташова, С.А.Комарова, Є.А.Лукашової, А.В.Малько, Г.Н.Манова, М.Н.Марченка, Р.Т.Мухаєва, В.С.Нерсесянца, В.Д.Перевалова, А.Ф.Черданцева, Б.В.Шейндліна, Л.С.Явіча, а також представників цивільного та цивільно-процесуального права С.Н.Братуся, В.М.Семенова, Є.Г.Комісарової, Г.А.Свердлик, трудового права А.Е.Пашерстніка, Р.З.Лівшиця, В.І.Нікітінського; О.В.Смірнова, кримінального та кримінально-процесуального права Т.Н.Добровольської, С.Г.Келіної, В.Н.Кудрявцева, П.А.Фефелова, вчених-міжнародників Л.А.Алєксідзе, М.А.Баймуратова К.А.Бекяшева, П.Н.Бірюкова, Н.Т.Блатової, Р.Л.Боброва, В.А.Василенка, А.І.Дмітрієва, Л.М.Ентіна, В.І.Євінтова, Г.В.Ігнатенко, В.А.Карташкіна, Ф.І.Кожевникова, В.М.Корецького, І.І.Лукашука, О.В.Луткової, А.А.Мережка, А.П.Мовчана, В.І.Муравйова, Р.А.Мюллерсона, Є.А.Пушміна, Р.Л.Сюкияйнена, О.І.Тіунова, Ю.А.Тіхомірова, Є.Т.Усенко, Н.А.Ушакова, М.Ю.Черкеса, а також праці західних учених Ж.-Л.Бержеля, Л.Н.Брауна (Brown L.N), Ж.Веделя, Я.Верзайла, Л.Вільдхабера, Р.Давіда (David R.), М.Лесажа, Дж.Нолта (G.Nolte), Р.Ньюмена (Newman R.), Т.Оноре, Ш.Руссо (Ch.Rousseau), А.Татама, Ж.Тускоза, А.Фердросса, Л.А.Харта, Т.К.Хартлі, О.Шехтера та ін.
Методи дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дисертаційному дослідженні використано систему принципів, прийомів та підходів, яка побудована на філософських, загальнонаукових та спеціальних методах.
Виходячи з логічного методу, основними прийомами якого є аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія та ін., проведено аналіз підходів до поняття, ознак (властивостей), функцій та класифікації правових принципів і принципів права та виділено поняття “загальнолюдські принципи права”, дано його визначення, відмежовано його від подібних категорій. Конкретно-історичний метод застосовувався для розкриття динаміки та тенденцій розвитку принципів права, зокрема, принципів міжнародного права, загальних принципів права та загальнолюдських принципів права.
Використання загальнонаукових методів, зокрема системного, дало змогу сформулювати методологічні засади дисертаційного дослідження, а саме положення про розмежування поняття “принципи права” від більш широкого за обсягом поняття “правові принципи” та про розуміння принципів права як нормативних засад позитивного права, що визначають сутність і спрямованість правового регулювання. Одним із важливих методів дослідження є статистичний, який допоміг аргументувати висновки з приводу досліджуваних явищ.
Серед спеціальних методів використовувались методи тлумачення права та порівняльно-правовий, застосування яких дозволило дослідити зміст принципів права умови їх функціонування в різноманітних правових системах, виявити їх особливості, що має важливе значення при реформуванні правової системи України з огляду на входження України в європейський правовий простір.
Наукова новизна одержаних результатів вбачається у вперше здійсненому у вітчизняному правознавстві комплексному загальнотеоретичному монографічному дослідженні сучасних загальнолюдських принципів права та їх впровадження у національну (внутрішньодержавну) юридичну практику, зокрема, в Україні.
В роботі вперше на монографічному рівні проаналізовано співвідношення загальнолюдських принципів права з такими поняттями як “основні принципи міжнародного права“, “загальновизнані принципи права“ та “загальні принципи права”; виявлено юридичну природу загальнолюдських принципів права; зроблена спроба їх класифікації; виявлені основні властивості (ознаки) низки сучасних загальнолюдських принципів права; уточнено інтерпретацію понняття юридичного механізму впровадження загальнолюдських принципів права у національну (внутрішньодержавну) юридичну практику України.
За результатами проведеного дослідження сформульовані такі основні положення, які, як видається, мають елементи наукової новизни і виносяться на захист:
• уточнення визначення поняття “загальнолюдські принципи права”;
• виявлення співвідношення поняття “загальнолюдські принципи права” з такими поняттями, як “основні принципи міжнародного права“, “загальновизнані принципи права“ та “загальні принципи права”;
• встановлення основних ознак та функцій сучасних загальнолюдських принципів права;
• виявлення елементів змісту загальнолюдських принципів рівності однойменних суб’єктів, демократизму, справедливості та принципу поваги і захисту прав людини;
• виявлення особливостей впровадження загальнолюдських принципів права у національну (внутрішньодержавну) юридичну практику;
• виявлення передумов, підстав та особливостей впровадження загальнолюдських принципів права у правотворчу практику України;
• виявлення характерних рис впровадження загальнолюдських правових принципів права у правозастосовчу практику України;
• встановлення деяких причин неналежного впровадження загальнолюдських принципів права у юридичну практику України.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та теоретичні положення здатні сприяти подальшому розвитку науки загальної теорії держави і права, насамперед, тих її розділів, які вивчають принципи права, та слугувати подальшій науковій розробці проблем впровадження загальнолюдських принципів права у національну юридичну практику, зокрема, України.
Значення даного дослідження для правотворчої практики України вбачається у тому, що його висновки про відповідність норм національного права загальнолюдським принципам права можуть сприяти вдосконаленню правотворчого процесу та якості нормативно-правових актів, а для правозастосовчої практики – для забезпечення дієвості правозастосування, зокрема, ліквідації прогалин чинного законодавства та забезпечення дієвості правозастосування в цілому.
Нарешті, положення дисертації можуть знайти застосування в навчальному процесі при розробці навчальних посібників і методичних матеріалів, а також при викладанні курсів загальної теорії держави і права, міжнародного публічного права, європейського права, порівняльного правознавства.
Деякі дисертаційні матеріали вже використовувалися здобувачем при проведенні практичних занять окремих тем курсів загальної теорії держави і права та європейського права на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Формулювання положень, котрі характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів є особистим внеском здобувача у дослідження означеної проблеми.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: міжнародній науковій конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть” (м.Дніпропетровськ, лютий 2001 р.) – виступ “Принципи права: загальнотеоретична характеристика” (матеріали конференції опубліковано); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці” (м.Луцьк, вересень 2001 р.) – виступ “Проблеми впровадження загальних принципів права Європейського Союзу у внутрішньодержавну юридичну практику” (матеріали конференції опубліковано); міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів “Совершенствование законодательства и правоприменения на современном этапе: проблемы и перспективы” (м.Мінськ, Республіка Білорусь, листопад 2001 р.) – виступ “Общечеловеческие (общецивилизационные) принципы права как универсальные начала правового регулирования”; міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (м.Київ, листопад 2001 р.) – виступ “Загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права та деякі аспекти європейської практики їх впровадження в національне законодавство”; міжнародній науково-практичній конференції “Римське право і сучасність” (м.Одеса, грудень 2001 р.) – виступ “Римське право як основа сучасних загальнолюдських принципів права”; VII, VIII та ІХ регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м.Львів, 2001, 2002 та 2003 рр.) – виступи “Принципи права: загальнотеоретичні проблеми”, “Загальнолюдські принципи права та проблеми їх впровадження в юридичну практику України” та “Загальнолюдський принцип справедливості та проблеми його впровадження в Україні” (матеріали конференцій опубліковано); міжнародному семінарі “Основні фундаментальні принципи права і судовий процес” (м.Київ, 2003 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 7 наукових працях автора, з них 6 статей опубліковані у фахових виданнях.
Структура дисертації зумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (11 підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 253 сторінки, з яких список посилань займає 29 сторінок і охоплює 563 посилання, список використаних джерел займає 30 сторінок і охоплює 434 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ
1. На сучасному етапі у зв’язку з трансформацією методології правознавства і розширенням об‘єкту загальнотеоретичного дослідження виділяється введене у науковий обіг нове поняття – “загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права“. Оскільки вони є універсальними нормативними засадами позитивного права і визначають всесвітню спрямованість правового регулювання, тому й займають провідне місце у класифікації принципів права. Отже, можна запропонувати наступну класифікацію принципів права:
1) загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права – що є придатними до застосування у будь-якій системі права;
2) загальні принципи права (для кількох систем права) – однойменні принципи в основних національних правових системах світу, яким притаманні певні особливості і можливості застосування як у внутрішньому, так і в міжнародному правопорядках. Серед них можна виділити:
а) загальні принципи права для кількох національних систем;
б) загальні принципи права для національних систем та міждержавних утворень (наприклад, Європейського Союзу);
3) принципи системи права, серед яких:
а) принципи міжнародного права;
б) принципи внутрішньодержавного права (загальноправові), які за сферою дії у системі права поділяються, як правило, на загальноправові, міжгалузеві, галузеві, принципи підгалузей, принципи правових інститутів.
2. Виходячи з позиції, що принципи права — це нормативні засади позитивного права, що визначають його сутність і спрямованість правового регулювання, їх слід відмежовувати від більш широкого за обсягом поняття правових принципів (принципів правової свідомості чи доктрини) – основоположних для права ідей, а також принципів інших соціальних явищ (загальносоціальних принципів) та певних видів юридичної діяльності (принципів правотворчості, правозастосування, тлумачення права, правореалізації).
3. Загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права виокремлюються серед подібних понять, зокрема таких як “основні принципи міжнародного права“ (що є основоположними загальнообов’язковими нормами міжнародного права, загальними правилами міжнародного спілкування), “загальновизнані принципи права“ (принципи права, які дістали визнання всіх суб’єктів міжнародного права (чи принаймні переважної більшості)), та “загальні принципи права” (нормативні засади певної системи права).
4. Загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права — це зафіксовані у позитивному праві його універсальні нормативні засади, які напрацьовані людством як глобальною макроцивілізаційною системою, об’єктивно зумовлені потребами і рівнем розвитку людської цивілізації та втілюють її найкращі здобутки у правовій сфері, визначають сутність і спрямованість правового регулювання і придатні до застосування у будь-якій системі права.
5. Загальнолюдським принципам права притаманні, принаймні, три групи ознак: по-перше, загальні ознаки, властиві для права як регулятора суспільних відносин (нормативність; об’єктивна зумовленість; фіксація у зовнішніх формах права; забезпеченість), по-друге, ознаки, притаманні принципам права як особливому юридичному явищу (засадничість, концентрованість, високий ступінь абстрагування, внутрішня єдність, стабільність, примат щодо норм права, зворотна дія в часі), і по-третє, специфічні ознаки, характерні лише для них (універсальність, загальноцивілізаційна зумовленість, фіксація в міжнародних нормативно-правових актах та документах, найвищий ступінь абстрагування, визначальність).
6. Основними функціями загальнолюдських принципів права є регулятивна (полягає у їхній здатності визначати зміст і спрямованість правового регулювання на універсальних загальнолюдських (загальноцивілізаційних) засадах), яка одержує практичне втілення в двох аспектах: констатуючо-статичному (здатність узагальнено виражати основні особливості змісту права та служити юридичною основою для побудови як міжнародної, такі і національних систем права) та творчо-динамічному (направленість на виникнення нових, розвиток, зміну і вдосконалення існуючих суспільних відносин на засадах загальнолюдських цінностей, тобто врегулювання відносин між суб’єктами, що знаходяться в русі, в динаміці); інтерпретаційна (полягає у здатності загальнолюдських принципів права бути еталоном, критерієм при тлумаченні норм позитивного права); координаційна (узгоджувальна) (полягає у тому, що загальнолюдські принципи права встановлюють відповідність між усіма іншими компонентами системи права, забезпечуючи їх системну узгодженість та функціонування системи права на єдиних засадах, що є найкращими здобутками людської цивілізації в позитивному праві); уніфікуюча (проявляється у тому, що як вихідні універсальні нормативні засади права вони здатні виступати єдиними уніфікаційними критеріями у сфері нормативного регулювання); програмна (прогностична) (проявляється в тому, що загальнолюдські принципи права відображають не лише існуючі відносини, а й прогресивні тенденції розвитку права, містять елементи програмного характеру).
Окрім того, загальнолюдські принципи права для внутрішньодержавної правової системи виступають в якості універсальних та регіональних міжнародних стандартів.
7. Враховуючи ознаки та функції, до загальнолюдських принципів права можемо віднести такі принципи, як принцип юридичної (формальної) рівності, принцип демократизму, принцип справедливості та принцип поваги та захисту основних прав людини.
8. Принцип юридичної рівності в найзагальнішому сенсі означає, що до однойменних суб’єктів не можуть застосовуватись будь-які розрізнення, винятки, обмеження чи переваги з огляду на певні їхні властивості. Він конкретизується і проявляється у принципі суверенної рівності у міжнародному праві та принципі рівності однойменних суб’єктів (громадян, юридичних осіб) у внутрішньодержавному праві. Зміст цього принципу проявляється в рівності: 1) прав і свобод; 2) юридичних властивостей, в рамках яких суб’єкти права здійснюють свою діяльність; 3) перед законом і судом.
9. Зміст демократизму як загальнолюдського принципу права розкривається у тому, що у праві повинні бути відображені, по-перше, загальні для всього суспільства інтереси, по-друге, узгоджені інтереси більшості соціальних груп, по-третє, певні мінімальні гарантії інтересів меншості – з метою унеможливлення ситуації, при якій інтереси певної групи суб’єктів мали би пріоритет над інтересами усіх інших груп населення. Демократизм має важливе значення і як принцип юридичної діяльності, надаючи можливість усім заінтересованим суб’єктам брати участь у прийнятті рішення та сприяючи його досягненню з урахуванням інтересів учасників, шляхом компромісу, а не сили.
10. Елементами змісту принципу справедливості є еквівалентність в обміні, виконання взятих перед контрагентом зобов’язань, відшкодування шкоди при наявності вини заподіювача, утримання від посягань на чуже надбання, повернення майна власнику, співмірність юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
11. Принцип поваги і захисту основних прав людини передбачає, що в міжнародному і внутрішньому праві демократичних держав права людини розглядаються як вища правова цінність, а їх забезпечення є першочерговим обов’язком держави.
Принцип поваги і захисту прав і свобод людини передбачає, зокрема, позитивне зобов’язання держави закріпити фундаментальні права і свободи у вигляді правових норм в конституціях чи законах, в законодавчому порядку визначити механізм забезпечення та захисту цих прав і свобод, а також гарантувати їх судових захист відповідно до встановленої законом процедури. При цьому законодавчі приписи повинні бути сформульовані достатньо чітко і зрозуміло, щоб громадяни мали змогу регулювати свою поведінку. Держава зобов’язана вживати усіх можливих заходів з метою запобігання порушень прав і свобод, в тому числі шляхом формування спеціальних інститутів.
12. Загальнолюдські принципи права на сучасному етапі широко впроваджуються у внутрішньодержавну юридичну практику багатьох країн. Специфіка впровадження загальнолюдських принципів права в національне законодавство зумовлена їхніми особливостями, а саме: юридичною природою загальнолюдських принципів права; їхньою фіксацією в найрізноманітніших міжнародно-правових актах та документах (а не в одному міжнародному договорі); здатністю виступати для національної системи права в якості міжнародних універсальних і регіональних стандартів правового регулювання; менш жорсткою (порівняно з нормами права) регламентацією їхнього впровадження міжнародними універсальними чи регіональними спільнотами; багатоступінчатістю процесу їхнього впровадження. Загальнолюдські принципи права, які закріплені у судових прецедентах, зокрема, рішеннях Міжнародного Суду ООН, Європейського Суду з прав людини та Суду ЄС можуть впроваджуватись у внутрішню державну юридичну практику національними органами судочинства, зокрема, органами конституційної юрисдикції.
13. Ступінь та повнота впровадження загальнолюдських принципів права у національну систему законодавства передусім залежать від наявного механізму впровадження цих принципів як діяльності відповідних суб’єктів, що здійснюється за допомогою певних юридичних засобів по введенню загальнолюдських принципів права в національну юридичну практику з метою забезпечення їхнього правового впливу на суспільні відносини. Юридичний механізм впровадження загальнолюдських принципів права може бути вироблений як на національному рівні, так і запропонований міжнародною спільнотою та приведений до національних умов шляхом врахування внутрішньодержавної специфіки. Особливістю механізму впровадження загальнолюдських принципів права є його відмінність від механізму впровадження норм, оскільки принципи права, з огляду на їхні ознаки та функції, є відмінними від норм права, а тому загальнолюдські принципи права впроваджуються не як конкретні правила поведінки суб’єктів, а як універсальні нормативні засади – базові концептуальні засади, на яких інколи відбувається трансформація усієї національної системи права. Тому механізм впровадження загальнолюдських принципів права є набагато складніший і передбачає врахування властивостей системи права, співвідношення джерел права в системі права, стану готовності національної правової системи до впровадження таких принципів і т.д.
14. Необхідність впровадження загальнолюдських принципів права у правову систему України зумовлена прагненням нашої держави увійти в світовий та регіональний (європейський) правовий простір як держави правової та демократичної, критеріями якої ці принципи й виступають. У свою чергу, для національної правової системи України вони виступають основоположними нормативними засадами, на яких мають формуватися основні принципи національного права та базуватися уся система права.
15. Впровадження загальнолюдських принципів в національну юридичну практику України відбувається: 1) на виконання Україною взятих на себе міжнародних зобов’язань (це стосується, зокрема, загальнолюдських принципів права, що зафіксовані в чинних для України міжнародних договорах та конкретизовані в загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права); 2) як певне запозичення (сприйняття) елементів передового світового (чи європейського) досвіду правового регулювання без будь-яких формально-юридичних підстав (т.зв. “гармонізація” законодавства); 3) в процесі адаптації законодавства України до законодавства міждержавних регіональних спільнот , зокрема Європейського Союзу (щодо загальнолюдських принципів права, конкретизованих в загальних принципах права ЄС).
16. Загальнолюдські принципи права – юридичної рівності однойменних суб’єктів, демократизму, справедливості та принцип поваги і захисту прав людини, які виступають для України міжнародними стандартами впровадження, на даний час вже одержали необхідну конкретизацію у Конституції та Законах України, а також застосування Конституційним Судом України. Разом з тим, виявлено низку проблем та недоліків, як-от: неврахування специфічних особливостей та елементів змісту загальнолюдських принципів права при їх впровадженні в національне законодавство; неврахування їх місця і ролі в законодавстві як нормативних засад; механічне перенесення формулювання з міжнародно-правових актів та документів без конкретизації змісту загальнолюдських принципів права стосовно галузевих правовідносин; термінологічна неузгодженість; підміна понять тощо. Видається, що ці та інші недоліки пов’язані із відсутністю специфічного механізму, завдяки якому загальнолюдський принцип права конкретизується в законодавстві як нормативна засада або ж як норма права.
17. Механізм впровадження загальнолюдських принципів права в Україні має низку особливостей, які зумовлені характером принципів права, а тому при фіксації їх в окремих статтях законів України необхідно враховувати елементи змісту загальнолюдських принципів права, обов’язково конкретизувати зміст загальнолюдських принципів права стосовно галузевих правовідносин. При необхідності також доцільною є їх інтерпретація. При впровадженні загальнолюдських принципів права в юридичну практику України важливим є: вивчення зарубіжного досвіду впровадження цих принципів права; дослідження, які саме з загальнолюдських принципів права виступають для України міжнародними стандартами впровадження; врахування особливостей юридичної природи самих загальнолюдських принципів права як фундаментальних нормативних засад та їхніх властивостей; врахування тієї обставини, що принципи права не мають своєї зовнішньої форми (джерела), а також врахування особливостей правової системи України та її можливостей по впровадженню загальнолюдських правових принципів, зокрема, загальнолюдських принципів права.

ПОСИЛАННЯ

1. [247] Н.И.Козюбра. Понятие и структура методологии юридической науки. – В кн.: Методологические проблемы юридической науки: Сб. науч. тр./АН УССР. Ин-т государства и права; Отв. ред. Н.И.Козюбра. – Киев: Наук. думка, 1990. – С.14.
2. [348] Рабінович П.М. Загальна теорія права та держави: Конспект лекцій. – Львів: Ред.-вид. відд. Львів. ун-ту, 1992. – С.47; [353] Рабінович П.М., Шмельова Г.Г., Луць Л.А. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник. – К., 1993. – С.47; [349] Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Посіб. для студентів спеціальності “Правознавство”. Вид. 2-е, зі змінами і доп. – К., 1994. – С.82.
3. [359] Свердлык Г.А.Принципы советского гражданского права – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1985. – C.6.
4. [147] Александров Н.Г. Социалистические принципы советского права // Сов. гос. и право. – 1957. – № 11. – С.17.
5. [414] Шейндлин Б.В. Сущность советского права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – С.67.
6. [306] Недбайло П.Е. Введение в общую теорию государства и права. – К.: Вища школа, 1971. – С.118-119.
7. [307] Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М.: Госюриздат, 1960. – С.455-468.
8. [309] Недбайло П.Е.Система юридических гарантий применения советских правовых норм //Правоведение. – 1971. – № 3. – С.46.
9. [155] Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. Т. 1. Общие вопросы общей теории социалистического права.– Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. – С.103.
10. [151] Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в 2-х т. Т. 2. – М.: Юрид. лит., 1982. – С.98.
11. [157] Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. – С.88.
12. [275] Лукашева Е.А. Принципы социалистического права Сов. гос. и право. – 1970. – № 6. – С.21-22.
13. [276] Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. – М.: Юрид. лит., 1973. – С.108.
14. [187] Васильев А.М. О правовых идеях-принципах //Сов. гос. и право. – 1975. – № 3. – С.11-18; [189] Васильев А.М. Правовые категории: Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.: Юрид. лит., 1976.
15. [417] Явич Л.С. Право развитого социалистического общества. Сущность и принципы. – М.: Юрид. лит., 1978. - С.11.
16. [335] Правовая система социализма: Понятие, структура, социальные связи. Кн. 1. / Под ред. А.М.Васильева. – М.: Юрид. лит., 1986. – С.73.
17. [249] Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Сумін В.О., Тихомиров О.Д. Теорія держави і права. – К.: Юрінформ, 1995. – С.95.
18. [259] Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – С.30-33.
19. [349] Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Посіб. для студентів спеціальності “Правознавство”. Вид. 2-е, зі змінами і доп. – К., 1994. – С.82.
20. [250] Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – Київ: Юрінком Інтер, 1998. – С.29.
21. [365] Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – С.240.
22. [250] Колодій А.М. Вказ.праця – С. 165.
23. [321] Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н.Марченко. том 2. Теория права. – М.: Зерцало, 1998. – С.22.
24. [202] Вопленко Н.Н. Сущность, принципы и функции права. – Волгоград, 1998. – С.34-35.
25. [153] Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – С.290-293.
26. [240] Карташов В.Н. Принципы права. – В кн.: Теория государства и права: Учебник /Под. ред. В.К.Бабаева. – М.: Юристъ, 1999. – С.222.
27. Див., наприклад: [166] Бабаев В.К., Баранов В.М., Толстик В.А. Теория права и государства в схемах и определениях: Уч. пособие. – М.: Юристъ, 1999. – С.40-41; [240] Карташов В.Н. Принципы права. – В кн.: Теория государства и права: Учебник /Под. ред. В.К.Бабаева. – М.: Юристъ, 1999. – С.222-234; [195] Вишневский А.Ф., Горбаток Н.А., Кучинский В.А. Общая теория государства и права /Под общ. ред. А.Ф.Вишневского. 2-е изд., исправ. и доп. – Мн.: Тесей, 1999. – С.182; [249] Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Сумін В.О., Тихомиров О.Д. Теорія держави і права. – К.: Юрінформ, 1995. – С.95; [259] Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – С.30-33; [320] Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – С.134-136; [321] Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н.Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Зерцало, 1998. – С. 22; [380] Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и факультетов /Под ред. В.М.Корельского и В.Д.Перевалова. – М.: Изд-во НОРМА (Изд. группа НОРМА–ИНФРА.М), 1997. – С.237-240; [365] Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – C.240-245; [406] Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Юрайт, 2001. – С.186-187.
28. [251] Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права: Учебно-методическое пособие. Краткий учебник для вузов. – М.: Изд-во НОРМА (Изд. группа НОРМА–ИНФРА.М), 2001. – С.306; [302] Мухаев Р.Т. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Изд-во ПРИОР, 2001. – С.296.
29. [302] Мухаев Р.Т. Вказ. праця – С.296.
30. [357] Сабо Имре. Социалистическое право. – М.: Прогресс, 1964. – С.71.
31. Див., наприклад  [289] Марксистско-ленинская общая теория государства и права. Социалистическое право. – М.: Юрид. лит., 1973. – С.43 [418] Явич Л.С. Общая теория права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. – С. 149.
32. Див. наприклад [360] Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. – М.: Юрид. лит., 1982. – 152 с.
33. [191] Ведяхин В.М., Ведяхина К.В. Понятие и классификация принципов права //Право и политика. – 2002. – № 4. – С.22.
34. [318] Общая теория советского права /Под ред. С.Н.Братуся и И.С.Самощенко – М.: Юрид. лит., 1966. – С. 68; [187] Васильев А.М. О правовых идеях-принципах //Сов. гос. и право. – 1975. – № 3. – С.11-18; [189] Васильев А.М. Правовые категории: Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.: Юрид. лит., 1976; [195] Вишневский А.Ф., Горбаток Н.А., Кучинский В.А. Общая теория государства и права /Под общ. ред. А.Ф.Вишневского. 2-е изд., исправ.и доп. – Мн.: Тесей, 1999. – С.182; [202] Н.Н.Вопленко. Сущность, принципы и функции права. Волгоград, 1998; [275] Лукашева Е.А. Принципы социалистического права Сов. гос. и право. – 1970. – № 6. – С.21-22; [377] Теорія держави і права /Навч. посібник. За заг. ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1995. – С. 94; [250] Колодій А.М. Вказ. праця. – С.165; [230] Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. /А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, С.Л.Лисенков та інші; За ред. В.В.Копєйчикова. – Стер. вид. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.108; [321] Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н.Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Зерцало, 1998. – С.22; [251] Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права: Учебно-методическое пособие. Краткий учебник для вузов. – М.: Изд-во НОРМА (Изд. группа НОРМА–ИНФРА.М), 2001. – С.181; [406] Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Юрайт, 1999. - С.186.
35. [181] Братусь С.Н. Принципы советского гражданского права //Правоведение. – 1960. – № 1. – С.47-52; [360] Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. – М.: Юрид. лит., 1982. – 152 с.; [362] Семенов В.М. Принципы советского социалистического общенародного права // Правоведение. – 1964. – № 1. – С.16-26; [361] Семенов В.М. Понятие и система принципов советского гражданского процессуального права. – Сб. учен. трудов Свердловского юрид. ин-та. Вып.2. – Свердловск, 1964. – С.179-239; [359] Свердлык Г.А. Принципы советского гражданского права – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1985. – 199 с.; [252] Комиссарова Е.Г. Об основных началах гражданского законодательства //Журнал российского права. – 2001 – № 5. – С.13-20; [328] Пашерстник А.Е. О сфере действия и принципах советского трудового права //Сов.гос. и право. – 1957. – №10. – С.92-103; [271] Лившиц Р.З., Никитинский В.И. Принципы советского трудового права //Сов. гос. и право. – 1974. – №8. – С.31-39; [368] Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. – М., Юрид. лит., 1977. – 215 с.; [218] Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса (вопросі теории и практики). – М.: Юрид. лит., 1971. – 199 с.; [242] Келина С.Г., Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права. – М.: Наука, 1988. – 176 с.; [398] Фефелов П.А. Предмет и система принципов советского уголовного права. – Свердловск: Средне-Уральское книжное изд-во, 1970. – 144 с.
36. [210] Давид Р. Основные правовые системы современности /Пер. с фр. и вступ. ст. В.А.Туманова. – М.: Прогресс, 1988. – С.27.
37. [382] Теория права и государства. Под ред. проф. Г.Н. Манова. Учебник для вузов. – М. Изд-во БЕК, 1996. – С. 172; [339] Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов. Под общей ред. В.С.Нерсесянца – М.: НОРМА-ИНФРА М, 1999. – С.277.
38. [374] Сюкияйнен Л.Р. Шариат: религия, нравственность, право. Гос. и право, 1996. – № 8. – С.124-125.
39. [373] Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право как источник законодательства толкование конституций стран Арабского Востока Право в развивающихся странах традиции и заимствования. М., 1985. С.31-47.
40. [382] Теория права и государства. Под ред. проф. Г.Н. Манова. Учеб. для вузов. – М. Изд-во БЕК, 1996. – С.175.
41. [190] Ведель Ж. Административное право Франции / Пер. с фр. д.ю.н. Л.М. Энтина – М.: Прогресс, 1973. – С.193.
42. Там само, с.193-194.
43. [421] Brown L.N General principles of law and the English legal system New perspectives for a common law of Europe. – Leyden 1978. – P.173.
44. [423] David R. Sources of law. – P.141
45. [428] Newman R. Equity in the World s Legal Systems. A Comparative Study. 1973.
46. [423] David R. Sources of law. – Р.147.
47. [171] Бержель Ж.-Л. Общая теория права /Под общ. ред. В.И.Даниленко /Пер. с фр. – М.: Изд. дом NOTA BENE, 2000. – С.157-193; [376] Татам А. Право Європейського Союзу. Підручник для студентів вищих навчальних закладів /Пер. з англ. – К.: Абрис, 1998; [401] Хартли Т.К. Основы права Европейского сообщества /Пер. с англ. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1988); [421] Brown L.N General principles of law and the English legal system (Leyden 1978), [429] Nolte G. General Principles of German an European Administrative Law – A Comparison in Historical Perspective (в часописі The Modern Law Review. – Vol.57) та ін.
48. [171] Бержель Ж.-Л. Общая теория права /Под общ. ред. В.И.Даниленко / Пер. с фр. – М.: Изд. дом NOTA BENE, 2000. – С.170, 168.
49. Там само, с.168.
50. Там само, с.178.
51. [277] Лукашук И.И. Взаимодействие международного и внутригосударственного права в условиях глобализации // Журнал российского права. – 2002. – № 3. – С.115.
52. [416] Шокумов Ю.Ж. Проблемы соотношения международного и внутригосударственного права. – В. кн.: Материалы научно-практической конференции «Проблемы совершенствования правовой системы Российской Федерации». – Нальчик, 1999. – С.46.
53. [411] Чиркин В.Е. Общечеловеческие ценности, философия права и позитивное право //Право и политики. – 2000. – № 8. – С.5.
54. [365] Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – С.240.
55. Там само, с.243.
56. [247] Н.И.Козюбра. Понятие и структура методологии юридической науки. – В кн.: Методологические проблемы юридической науки: Сб. науч.тр. /АН УССР. Ин-т государства и права; Отв. ред. Н.И.Козюбра. – Киев: Наук. думка, 1990. – С.14; [348] Рабінович П.М. Загальна теорія права та держави: Конспект лекцій. – Львів: Ред.-вид. відд. Львів. ун-ту, 1992. – С.47; [353] Рабінович П.М., Шмельова Г.Г., Луць Л.А. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник. – К., 1993. – С.47; [349] Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Посіб. для студентів спеціальності “Правознавство”. Вид. 2-е, зі змінами і доп. – К., 1994. – C.82.
57. [348] Рабінович П.М. Загальна теорія права та держави: Конспект лекцій. – Львів: Ред.-вид. відд. Львів. ун-ту, 1992. – С.47.
58. [353] Рабінович П.М., Шмельова Г.Г., Луць Л.А. Загальна теорія держави і права: Навч.посібник. – К., 1993. – С.47; [349] Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Посіб. для студентів спеціальності “Правознавство”. Вид. 2-е, зі змінами і доп. – К., 1994. – C.82-83.
59. [247] Н.И.Козюбра. Понятие и структура методологии юридической науки. – В кн.: Методологические проблемы юридической науки: Сб.науч.тр./АН УССР. Ин-т государства и права; Отв. ред. Н.И.Козюбра. – Киев: Наук. думка, 1990. – С.8.
60. Там само, с.18.
61. [363] Сырых В.М. Логические основания общей теории права: В 2 т. Т.1: Элементарный состав. – М.: Юрид. Дом «Юстицинформ», 2000. – С.211.
62. [364] Сырых В.М. Метод правовой науки (основные елементы, структура). – М., 1980. – С.10-11.
63. [367] Словник української мови. – К.: Наук. думка, 1976. – Т. 7. - С.694.
64. [218] Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса. М.:Юрид.лит.,1971. – С.6.
65. [399] Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – С.681.
66. [362] Семенов В.М. Принципы советского социалистического общенародного права // Правоведение, 1964. – № 1. – С.20-21.
66а. [178] Борисов Г.А. Общие принципы социалистического строя и советское право. Автореф. дисс. … канд. юр. наук. 12.00.01. – Харьков, 1977. – С.8.
67. [250] Колодій А.М. Вказ. праця. – С.26.
68. [417] Явич Л.С. Право развитого социалистического общества. Сущность и принципы. – М.: Юрид. лит., 1978. – С.201.
69. Див.: [266] Курс международного права. В 7 т. Т.2. Основные принципы международного права /Г.В.Игнатенко, В.А.Карташкин, Б.М.Клименко и др. – М.: Наука, 1989. – С.6.
70. [189] Васильев А.М. Правовые категории: Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.: Юрид. лит., 1976. – С.91.
71. Див., наприклад: [276] Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. – М.: Юрид. лит., 1973. – С.108; [249] Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Сумін В.О., Тихомиров О.Д. Теорія держави і права. – К.: Юрінформ, 1995. – С.95; [380] Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. В.М.Корельского и В.Д.Перевалова. – М.: Изд-во НОРМА (Изд. группа НОРМА–ИНФРА.М), 1997. – С.237-240; [414] Шейндлин Б.В. Сущность советского права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – С.62 і наступні.
72. [349] Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Посіб. для студентів спеціальності “Правознавство”. Вид. 2-е, зі змінами і доповненнями. – К., 1994. – С.7.
73. [250] Колодій А.М. Вказ. праця. – С.40.
74. [417] Явич Л.С. Право развитого социалистического общества. Сущность и принципы. – М.: Юрид. лит., 1978. – С.202.
75. [360] Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. – М.: Юрид. лит., 1982. – С.7-8.
76. [417] Явич Л.С. Право развитого социалистического общества. Сущность и принципы. – М.: Юрид. лит., 1978. – С.205.
77. [328] Пашерстник А.Е. Осфере действия и принципах советского трудового права //Сов. гос. и право. – 1957. – №10. – С.99.
78. [155] Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. Т. 1. Общие вопросы общей теории социалистического права.– Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. – С.103.
79. [271] Лившиц Р.З., Никитинский В.И. Принципы советского трудового права // Сов. гос. и право. – 1974. – № 8. – С.31-39.
80. [346] Пушмин Э.А. О понятии основных принципов современного общего международного права // СЕМП, 1978. – М., 1980. – С.75-76.
81. [362] Семенов В.М. Принципы советского социалистического общенародного права // Правоведение. – 1964. – № 1. – С.20-21.
82. [369] Смирнов О.В. О соотношении норм и принципов в советском праве //Сов. гос. и право. – 1977. – № 2. – С.11.
83. [151] Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в 2-х т. Т. 2. – М.: Юрид. лит., 1982. – С.98.
84. [157] Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. – С.88.
85. [414] Шейндлин Б.В. Вказ. праця. – С.62.
86. [357] Сабо Имре. Социалистическое право. – М.: Прогресс, 1964. – С.71-72.
87. [250] Вказ. праця. – С.27.
88. [188] Васильев А.М. О системах советского и международного права // Сов. гос. и право. – 1985. – №1. – С.68.
89. [266] Курс международного права. В 7 т. Т.2. Основные принципы международного права /Г.В.Игнатенко, В.А.Карташкин, Б.М.Клименко и др. – М.: Наука, 1989. – С.48.
90. [369] Смирнов О.В. О соотношении норм и принципов в советском праве //Сов. гос. и право. – 1977. – № 2.– С.12.
91. [165] Аюева Е.А. Взаимодействие единичного, общего и особенного в правовых явлениях Сов. гос. и право. – 1969. – № 3.– С.12-17.
92. [369] Смирнов О.В. О соотношении норм и принципов в советском праве //Сов. гос. и право. – 1977. – № 2.– С.12.
93. [320] Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – С.134.
94. [249] Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Сумін В.О., Тихомиров О.Д. Теорія держави і права. – К.: Юрінформ, 1995. – С.95.
95. [154] Алексеев С.С. Право – институциональное социальное образование. – В кн.: Вопросы теории государства и права. Актуальные проблемы теории социалистического государства и права. Межвуз. научн. сб. Изд-во Сарат. ун-та, 1983.– С.6-7.
96. [153] Алексеев С.С. Право: азбука–теория–философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – С.37.
97. Див.: [370] Право и социология / Под ред. Ю.А.Тихомирова и В.П.Казимирчука – М., 1973. – С.72-73.
98. [370] Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. – М.: Юрид. лит., 1981. – С.23.
99. [417] Явич Л.С. Право развитого социалистического общества: сущность и принципы. – М.: Юрид. лит., 1978. – С.150.
100. [276] Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. – М.: Юрид. лит., 1973. – С.108.
101. [360] Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. – М.: Юрид. лит., 1982. – С.4.
102. [416] Явич Л.С. Право развитого социалистического общества: сущность и принципы. – М.: Юрид. лит., 1978. – С.9-10.
103. [165] Аюева Е.А. Вказ. праця. – С.14-15.
104. [187] Васильев А.М. О правовых идеях-принципах //Сов. гос. и право. – 1975. – № 3. – С.15.
105. [360] Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. – М., Юридическая литература, 1982. – С.16-17.
106. [174] Бобров Р.Л. Мирное сосуществование и международное право. М.: Междунар. отношения, 1978. – C. 53.
107. [415] Шмелева Г.Г. Конкретизация юридических норм в правовом регулировании. – Львов. изд-во при Львов. гос. ун-те изд. объед. Вища школа, 1988. – С.34.
108. Там само.
109. [240] Карташов В.Н. Принципы права. – В. кн.: Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К.Бабаева. – М.: Юристъ, 1999. – С.223.
110. [368] Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1977. – С.44.
110 а. [368] Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1977. – С.7.
110 б. [281] Лукашук И.И. Нормы международного права в международной нормативной системе /РАН. Ин-т гос. и права. – М.: Спарк, 1997. – С.89.
111. [169] Баймуратов М.А. Международное право.– Х.:Одиссей,2000.– С.51.
112. [186] Василенко В.А. Основы теории международного права. – К.: Выща шк. Головное изд-во, 1988. – С.229.
113. [417] Явич Л.С. Право развитого социалистического общества: сущность и принципы. – М.: Юрид. лит., 1978. – С.148-150.
114. [181] Братусь С.Н. Принципы советского гражданского права //Правоведение. – 1960. – № 1. – С.48.
115. [180] Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: Юрид. лит., 1963. – С.134-137.
116. [359] Свердлык Г.А. Вказ. праця. – C.69.
117. [361] Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. – М., Юрид. лит., 1982. – С.32.
118. [321] Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н.Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Зерцало, 1998. – С. 23-24.
119. [150] Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в 2-х т. Т. І. – М.: Юрид. лит., 1981. – С.262.
120. [240] Карташов В.Н. Принципы права. – В кн.: Теория государства и права: Учебник /Под. ред. В.К.Бабаева. – М.: Юристъ, 1999. – С.228-230.
121. [359] Свердлык Г.А. Вказ. праця. – C.60.
122. [361] Семенов В.М. Понятие и система принципов советского гражданского процессуального права. – Сб. учен. трудов Свердловского юрид. ин-та. Вып.2. – Свердловск, 1964. – С.179.
123. [271] Лившиц Р.З., Никитинский В.И. Вказ. праця. – С.31-33.
124. [359] Свердлык Г.А. Вказ. праця. – C.60.
125. [368] Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. – М., Юрид. лит., 1977. – С.45.
126. [166] Бабаев В.К., Баранов В.М., Толстик В.А. Теория права и государства в схемах и определениях: Уч. пособие. – М.: Юристъ, 1999. – С.40.
127. [215] Денисов А.И. Теория государства и права. - М.: Юриздат, 1948. – С.376-377.
128. [155] Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. Т. 1. Общие вопросы общей теории социалистического права. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. – С.105.
129. [321] Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н.Марченко. Т. 2. Теория права. – М.: Зерцало, 1998. – С.23-24.
130. [349] Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Посіб. для студентів спеціальності “Правознавство”. Вид. 2-е, зі змінами і доповненнями. – К., 1994. – С.82-84.
131. [360] Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. – М., Юрид. лит., 1982. – С.28.
132. [271] Лившиц Р.З., Никитинский В.И. Вказ. праця. – С.31-32.
133. [240] Карташов В.Н. Принципы права. – В кн.: Теория государства и права: Учебник /Под. ред. В.К.Бабаева. – М.: Юристъ, 1999. – С.230.
134. [321] Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. М.Н.Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Зерцало, 1998. – С.23-24.
135. Там само, с.24.
136. [179] Борисов Г.А. О системе принципов, действующих в правовой сфере Прблемы правоведения: Межвед. науч. сб. - К.: Вища школа, 1976. – Вип. 34. – С.10.
137. [417] Явич Л.С. Право развитого социалистического общества. Сущность и принципы. – М.: Юрид. лит., 1978. – С.148-151 і наступні.
138. [349] Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Посіб. для студентів спеціальності “Правознавство”. Вид. 2-е, зі змінами і доповненнями. – К., 1994. – С.82-84.
139. [250] Колодій А.М. Вказ. праця. – С. 31.
140. Там само, с. 33-34.
141. [2] Устав Международного Суда ООН. – В кн.: Действующее международное право. В 3-х томах. Сост. Ю.М.Колосов и Е.С.Кривчикова. Т.1. – М.: Изд-во МНИМП, 1999. – С.58.
142. [4] Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций. – Международное право в документах: Учебное пособие /Сост. Н.Т.Блатова. – М.Юрид. лит., 1982. – С.4-12.
143. [23] Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (1975). – В кн.: Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упоряд. Ю.К.Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С.181-192.
144. [34] Договор о Европейском Союзе (Маастрихт, 7 февраля 1992). – В кн.: Хартли Т.К. Основы права Европейского сообщества: Пер. с англ. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1988. – С.623-633.
145. Див.: [379] Теория государства и права: Учебник. Под ред. В.К.Бабаева. – М.: Юристъ, 1999. – С.230-231.
146. Див.: [316] Новые конституции стран СНГ и Балтии. Сборник документов. Вып. 2. – М.: Манускрипт, Юрайт, 1998. – С.136.
147. Там само, с. 177.
148. Див.: [256] Конституции государств Европы: В 3 т. Т.3 / Под общ. ред. и со вст. статьей директора Ин-та з-ва и сравн. правовед. при Правительстве РФ Л.А.Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – C.172.
149. Див.: [316] Новые конституции стран СНГ и Балтии. Сборник документов. Вып. 2. – М.: Манускрипт, Юрайт, 1998. – C.623.
150. Там само, с.360.
151. Див.: [255] Конституции государств Европы: В 3 т. Т.1 / Под общ. ред. и со вст. статьей директора Ин-та з-ва и сравн. правовед. при Правительстве РФ Л.А.Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – C.539.
152. Там само, с.395.
153. Там само, с.657.
154. [254] Конституции государств Европейского Союза. Под общ. ред. и со вст. ст. директора Ин-та з-ва и сравн. правовед. при Правительстве РФ Л.А.Окунькова. – М.: Изд. Группа ИНФРА.М – НОРМА, 1997. – С.302.
155. Там само, с.189.
156. Див.: [316] Новые конституции стран СНГ и Балтии. Сборник документов. Вып. 2. – М.: Манускрипт, Юрайт, 1998. – С.57.
157. Там само, с.615.
158. Там само, с.311.
159. [38] Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної ради України 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141.
160. [392] Усенко Е.Т. Интеграция ка