ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

brief description

З М І С Т
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
В С Т У П
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
1.1. Огляд літератури за темою дослідження
1.2. Основи теорії національної безпеки
1.3. Інформаційна безпека як складова національної безпеки України
Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
2.1. Концептуальні засади євроінтеграції України в інформаційній сфері
2.2. Безпека інформаційного суспільства Європейського Союзу
2.3. Основні напрями забезпечення інформаційної безпеки Європейського Союзу
Висновки до другого розділу

РОЗДІЛ 3. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

3.1. Стан нормативно-правового забезпечення інформаційної безпеки України
3.2. Удосконалення національного законодавства щодо забезпечення інформаційної безпеки України
Висновки до третього розділу

В И С Н О В К И
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВРУ – Верховна Рада України;
ЄВРОАТОМ – Європейське співтовариство з атомної енергії;
ЄЕС – Європейське Економічне Співтовариство;
ЄК – Європейська Комісія;
ЄС – Європейський Союз;
ЗМІ – засоби масової інформації;
ОБСЄ – Організація з питань безпеки та співробітництва у Європі;
ООН – Організація Об’єднаних Націй;
РЄ – Рада Європи;
ТЗІ – технічний захист інформації.

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Становлення інформаційного суспільства має як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, пришвидшилася передача інформації значного обсягу, прискорилась її обробка та впровадження. З іншого - серйозне занепокоєння викликає поширення фактів протизаконного збору і використання інформації, несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів, незаконного копіювання інформації в інформаційних системах, викрадення інформації з бібліотек, архівів, банків та баз даних, порушення технологій обробки інформації, запуску програм-вірусів, знищення та модифікація даних у інформаційних системах, перехоплення інформації в технічних каналах її витоку тощо.
Перехід суспільства від сільськогосподарського та промислового до інформаційного змінив статус інформації. Наразі, інформація може бути як засобом забезпечення безпеки, так, у свою чергу, і як загроза та небезпека. Саме цим зумовлена актуальність забезпечення інформаційної безпеки України як результат управління інформаційними загрозами з метою задоволення національних інтересів людини (громадянина), суспільства та держави в інформаційній сфері.
Тривалий час розуміння інформаційної безпеки в наукових та нормативно-правових джерелах ототожнювалося тільки з безпекою інформації, що значно звужувало її сутність. Саме тому, з низки питань, присвячених розгляду проблеми забезпечення інформаційної безпеки України, найбільш вивченими та дослідженими її аспектами є безпека інформації (інформаційно-технічна безпека в нашому розумінні). Отже, осторонь залишаються важливі складові інформаційної безпеки України, а саме: забезпечення інформаційної безпеки у сфері прав і свобод людини та громадянина, а також інформаційно-психологічна безпека.
Проголошення Україною зовнішньополітичного курсу на інтеграцію до Європейського Союзу потребує гармонізації нормативно-правових засад у багатьох сферах життєдіяльності суспільства, зокрема інформаційної. Дедалі частіше спостерігається тенденція щодо посилення співробітництва Європейського Союзу з іншими країнами саме у сфері безпеки. Крім того, глобальність інформаційної проблематики потребує взаємодії та узгодженості на міжнародному рівні. Саме тому для України особливо актуальним є міжнародне співробітництво у сфері інформаційної безпеки. Підтвердженням чого стала ратифікація Україною 7 вересня 2005 року Конвенції про кіберзлочинність.
Проблема теоретико-правових засад забезпечення інформаційної безпеки України у вітчизняній науковій літературі достатньо ґрунтовно не досліджувалась. Вона розглядалася лише через висвітлення окремих її аспектів вітчизняними та зарубіжними фахівцями інформаційного права, національної безпеки, теорії держави та права, управління, адміністративного права, кримінального права, міжнародного права та ін. У даному контексті слід згадати наукові розробки таких вчених, як С.С. Алексєєв, І.В. Арістова, В.Ю. Артемов, І.Л. Бачило, М.М. Рассолов, К.І. Бєляков, В.Т. Білоус, В.М. Богуш, В.М. Брижко, В.І. Вернадський, В.Д. Гавловський, В.О. Голубєв, В.О. Горобцов, В.І. Гурковський, М.В. Гуцалюк, О.Г. Данільян, О.П. Дзьобань, О.П. Дубас, Р.А. Калюжний, А.М. Колодій, В.В. Колос, С.О. Комов, В.О. Копилов, В.В. Копєйчиков, Т.А. Костецька, О.В. Кохановська, В.Г. Крисько, С.П. Кудрявцева, Н.В. Кушакова, М.Б. Левицька, В.А. Ліпкан, О.В. Литвиненко, О.В. Логінов, В.В. Макаренко, Є.А. Макаренко, А.І. Марущак, І.Г. Мащенко, О.Г.Мурашин, Н.Р. Нижник, В.М. Петренко, В.Ф. Погорілко, Г.Г. Почепцов, П.М. Рабінович, С.П. Расторгуєв, А.О. Селіванов, О.Ф. Скакун, Г.П. Ситник, О.В. Соснін, В.С. Цимбалюк, І.С. Чиж, М.Я. Швець, Ю.С. Шемшученко, О.К. Юдін, В.І. Ярочкін та інші.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Національної академії внутрішніх справ України. Роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 5 липня 2004 року „Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”, а також плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 рік.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження – визначення теоретичних і правових проблем забезпечення інформаційної безпеки України та наукового обґрунтування напрямів їх вирішення.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- здійснити системний огляд українських і зарубіжних науково-практичних джерел щодо вивчення проблеми забезпечення інформаційної безпеки;
- уточнити зміст основних понять теорії національної безпеки, а саме: “національна безпека”, “національні інтереси”, “національні інтереси в інформаційній сфері”, “інформаційна безпека”;
- виокремити основні підходи до визначення поняття “інформаційна безпека”, складові інформаційної безпеки України та національні інтереси в інформаційній сфері;
- розкрити особливості розуміння Європейським Союзом інформаційної безпеки та проблеми євроінтеграції України в інформаційній сфері;
- окреслити напрями співробітництва Європейського Союзу та України в інформаційній сфері;
- охарактеризувати стан нормативно-правового забезпечення інформаційної безпеки України та окреслити головні проблеми у цій сфері;
- надати пропозиції з удосконалення національного законодавства щодо регулювання суспільних відносин у сфері інформаційної безпеки України.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері інформаційної безпеки України.
Предмет дослідження – теоретико-правові засади забезпечення інформаційної безпеки України.
Методи дослідження. Методологію дисертаційного дослідження становить широкий спектр сучасних філософських, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання державно-правових процесів та явищ. Використання комплексного підходу зумовлене метою та особливостями досліджуваного феномену – інформаційна безпека, що є багатогранною та має міжгалузевий характер.
Використовуючи системний метод, а також методи контент-аналізу та івент-аналізу здійснено огляд літератури за темою дослідження, теоретичне узагальнення розробок і пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних вчених (розділ 1). Логіко-семантичний метод сприяв поглибленню понятійного апарату (розділ 1-2). За допомогою структурного методу виокремлено основні складові національної та інформаційної безпеки України (розділ 1). Історико-правовий метод використаний при розгляді становлення глобального інформаційного суспільства та інформаційного суспільства в Європейському Союзі (розділ – 2). Завдяки порівняльно-правовому та спеціально-юридичному методу встановлено різницю нормативно-правового регулювання інформаційної безпеки України та Європейського Союзу. Логіко-нормативний метод використано при окресленні шляхів удосконалення законодавства України у сфері забезпечення інформаційної безпеки (розділ 2-3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в українській правовій науці комплексному вивченню піддані ключові проблеми теоретичних засад та нормативно-правового регулювання інформаційної безпеки України.
У цьому контексті отримано основні результати дисертаційного дослідження, що характеризуються науковою новизною:
Вперше:
- виокремлено основні методологічні підходи до визначення поняття “інформаційна безпека”;
- обґрунтовано відмінність розуміння Європейським Союзом змісту інформаційної безпеки щодо вітчизняної доктрини.
Удосконалено:
- виокремлення національних інтересів у інформаційній сфері, а також складових інформаційної безпеки України відповідно до Закону України “Про основи національної безпеки України”;

- дослідження головних напрямів співробітництва Європейського Союзу й України в інформаційній сфері та виокремлення головних проблем євроінтеграції України в інформаційній сфері;
- визначення таких понять, як національна безпека, національні інтереси, інформаційна безпека, національні інтереси в інформаційній сфері.
Дістало подальшого розвитку:
- аналіз стану нормативно-правового регулювання інформаційної безпеки України та виокремлення головних проблем у цій сфері;
- розроблення пропозицій з удосконалення національного законодавства щодо регулювання суспільних відносин у сфері інформаційної безпеки України.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що положення та висновки дисертаційного дослідження уможливлять виявлення особливостей забезпечення інформаційної безпеки України та Європейського Союзу, а також міжнародних стандартів у цій сфері.
Рекомендації та пропозиції, сформульовані автором, можуть застосовуватись у таких сферах:
- практичній (правотворчій): при гармонізації українського законодавства щодо законодавства Європейського Союзу у сфері забезпечення інформаційної безпеки, а також при вдосконаленні національного законодавства;
- навчально-науковій: при підготовці фахівців у галузі національної безпеки, інформаційної безпеки, міжнародних інформаційних відносин та при підготовці відповідних навчальних підручників, посібників, що розкривають цю тематику;
- науково-дослідній діяльності: для подальшого вивчення проблем забезпечення інформаційної безпеки України.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано на кафедрі теорії держави та права. Відповідно до основних теоретичних положень та висновків дисертації було представлено доповіді на:
1) міжнародній науково-практичній конференції “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості” (м. Львів, 8-10 квітня 2005 року);
2) другій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців “Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право” (м. Луцьк, 19-20 травня 2005 року);
3) другій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців “Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право” (м. Луцьк, 29-30 вересня 2005 року);
4) міжнародній науковій конференції в рамках ІІ читань пам’яті академіка Володимира Михайловича Корецького “Формування правової системи в Україні на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, 21-22 квітня 2005 року);
5) науково-практичній конференції студентів і аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (м. Харків, 20-21 квітня 2006 року);
6) науково-практичній конференції “Актуальні проблеми забезпечення національної безпеки України” (м. Київ, 6 грудня 2005 року);
7) третій міжнародній науково-практичній конференції “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (м. Луцьк, 18-19 травня 2006 року).
За матеріалами досліджень впроваджено навчальну дисципліну “Інформаційна безпека України” на кафедрі міжнародних відносин та національної безпеки Київського національного університету внутрішніх справ для магістрів.
Публікації за темою дисертації. Основні наукові положення та висновки дисертації містяться у 9 публікаціях, 8 із них опубліковано у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань України, в яких публікують результати дисертаційних досліджень на здобуття наукових ступенів.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 186 сторінок.

bibliography

В И С Н О В К И

Становлення інформаційного суспільства в Україні призвело до появи нових загроз національній безпеці України, у зв’язку з чим пріоритетного значення для дослідження набула така її складова, як інформаційна безпека України. Глобальність цієї проблематики зумовила потребу тісного співробітництва з міжнародним та, зокрема європейським співтовариствами. Проголошення Україною зовнішньополітичного курсу на інтеграцію до Європейського Союзу створює передумови для ознайомлення та використання європейського досвіду у сфері забезпечення інформаційної безпеки як запоруки реалізації євроінтеграційних прагнень та нейтралізації потенційних загроз і небезпек в інформаційній сфері.
Саме теоретичному узагальненню та всебічному дослідженню теоретико-правових засад забезпечення інформаційної безпеки України присвячено дисертаційне дослідження, в результаті якого можна сформулювати такі висновки.
1. Здійснено системний огляд українських і зарубіжних науково-практичних джерел за темою дослідження, що уможливило дійти висновку про пріоритетність у системі національної безпеки інформаційної складової (інформаційної безпеки) у ХХІ столітті, а також про некоректність ототожнення понять інформаційної безпеки з безпекою інформації.
2. Уточнено зміст основних понять теорії національної безпеки, внаслідок чого національна безпека визначається як результат управління реальними чи (та) потенційними загрозами (небезпеками) з метою задоволення національних інтересів людини, суспільства та держави; національний інтерес – як сукупність потреб людини, суспільства, держави, реалізація яких забезпечує їх безпечне існування та прогресивний розвиток через створення відповідних державно-правових інституцій; національні інтереси в інформаційній сфері – сукупність інформаційних потреб людини, суспільства, держави, реалізація яких забезпечує їх безпечне існування та прогресивний розвиток через створення відповідних державно-правових і недержавних інституцій; інформаційна безпека – результат управління реальними чи (та) потенційними загрозами (небезпеками) з метою задоволення національних інтересів людини, суспільства та держави в інформаційній сфері.
3. На підставі узагальнення різних поглядів науковців виокремлено два підходи – “статичний підхід” та “динамічний підхід” – щодо визначення поняття інформаційної безпеки.
“Статичний підхід”, пов'язаний з тим, що інформаційна безпека визначається через конструкцію “стан захищеності (захисту) ”. Згідно з “динамічним підходом”, під інформаційною безпекою розуміється певний процес, діяльність тощо.
Аргументовано, що доцільнішим є другий підхід, оскільки розкриття лише однієї сторони — стан захисту, при визначенні поняття інформаційної безпеки є неповним. За такого розуміння нівелюються та втрачаються такі важливі властивості та функції безпеки, як превентивні дії: звуження, послаблення, усунення і попередження небезпек та загроз.
4. Інформаційна безпека України складається з трьох структурних елементів – інформаційна безпека у сфері прав і свобод людини та громадянина, інформаційно-психологічна безпека та інформаційно-технічна безпека.
5. Основними національними інтересами в інформаційній сфері є:
- реалізація прав та свобод людини і громадянина щодо одержання, використання, поширення, зберігання інформації;
- забезпечення права людини на захист від маніпуляцій індивідуальною свідомістю тощо;
- побудова інформаційного суспільства;
- захист від маніпуляцій масовою свідомістю;
- розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу українського народу, зміцнення психічного здоров'я нації;
- наповнення внутрішнього та світового інформаційного простору достовірною інформацією про Україну;
- інтеграція України в європейський інформаційний простір;
- боротьба з кіберзлочинністю та ін.
6. Інформаційна безпека Європейського Союзу охоплює такі аспекти, як безпека використання Інтернету, безпека мережі та захист персональних даних. Зроблено висновок, що визначення поняття “інформаційна безпека Європейського Союзу” має значно вужче розуміння щодо міжнародних стандартів та українського законодавства, оскільки воно тотожне поняттю інформаційно-технічної безпеки.
7. Серед головних проблем євроінтеграції України в інформаційній сфері є: динамічність інформаційних відносин; термінологічна неузгодженість фундаментальних понять; значна кількість застарілих норм права ЄС і таких, що втратили чинність; складна процедура механізму адаптації національного законодавства до права Європейського Союзу; складність у процесі контролю за адаптацією в національній правотворчості та правореалізації тощо.
8. Пріоритетним напрямом співробітництва Європейського Союзу та України в інформаційній сфері є побудова спільного інформаційного суспільства.
9. Нормативно-правове регулювання інформаційно-психологічної безпеки та інформаційної безпеки у сфері прав і свобод людини та громадянина де-юре відповідає міжнародним і європейським стандартам, причому здійснюється за допомогою такого виду нормативно-правового акту, як закон України. Суспільні відносини у сфері інформаційно-технічної безпеки врегульовані переважно підзаконними нормативно-правовими актами і потребують узгодження з європейськими стандартами. Простежується кількісний пріоритет нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання суспільних відносин у сфері інформаційно-технічної безпеки щодо інформаційно-психологічної та інформаційної безпеки у сфері прав і свобод людини та громадянина.
10. Серед головних проблем нормативно-правового забезпечення інформаційної безпеки України виокремлено: наявність численних нормативно-правових актів різної юридичної сили у цій сфері; закріплення важливих засад підзаконними нормативно-правовими актами; певна невідповідність чинній Конституції України; неузгодженість нормативно-правових актів та наявність багатьох прогалин; неоднозначність та неузгодженість закріплених дефініцій і відсутність навіть базових з них; наявність значного масиву декларативних положень без механізму їх правореалізації; наявність численних бланкетних або відсильних норм права, що не призводять до очікуваного ефекту; наявність чисельних абстрактних, суб’єктивних понять, що потребують офіційного тлумачення чи чіткого визначення; низький рівень правореалізації норм права, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення інформаційної безпеки України.
11. На тверде переконання дисертанта, на даному етапі доцільним є прийняття Доктрини інформаційної безпеки України, що має стати рушійною силою, закласти фундамент для кодифікації інформаційного законодавства та прийняття Інформаційного кодексу України.

С П И С О К В И К О Р И С Т А Н И Х Д Ж Е Р Е Л

1. Бодрук О.С. Системи національної та міжнародної безпеки в умовах формування нового світового порядку 1991-2001 роки: Дис… д-ра. політ. наук: 21.01.01 / Нац. ін-т проблем міжнар. безпеки. — К., 2003.¬ — 415 с.
2. Національна безпека України: історія і сучасність / Під ред. Гончаренка О.М.— К.— 1993. — 82 с.
3. Кормич Б.А. Організаційно-правові засади політики інформаційної безпеки України: Монографія. — Одеса: Юридична література, 2003.— 472 с.
4. Кохно В.Д., Шкідченко В.П. Воєнна безпека як категорія воєнної науки та складова національної безпеки України // Наука і оборона.— 2000.— № 2.— С. 3 7.
5. Левицька М.Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення національної безпеки України органами внутрішніх справ України: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. — К., 2002. — 206 с.
6. Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навчальний посібник / За заг. ред. П.В. Мельника, Н.Р.Нижник. — Ірпінь, 2000. — 304 с.
7. Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України: сутність, структура та напрямки реалізації. — Харків: “ФОЛІО”, 2002. — 296 с.
8. Ліпкан В.А. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України: Монографія. — К.: “Текст”, 2003. — 600 с.
9. Ліпкан В.А. Національна безпека України: нормативно-правові аспекти забезпечення: Монографія. — К.: Текст, 2003. — 178 с.
10. Ліпкан В.А. Безпекознавство: Навч. посібник. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. — 208 с.
11. Ліпкан В.А. Теоретико-методологічні засади управління у сфері національної безпеки України: Монографія. — К., 2005. — 350 с.
12. Bell D. The Coming Post-Industrial Society. A Venture in Social Forecasting. – N.Y. Basic Books, Inc., 1973. – 544 р.
13. Brzezinsky Z. Between Two Ages. American's Role in the Technotronic Era. – N.Y.: The Wiking Press, 1970. – 226 p.
14. Darendorf R. The Modern Social Conflict. An Essay on the Principies of Liberty. – Berkeley, L.A., 1990. – Pp. 45-48.
15. Drucker P. Post-Capitalist Society. – N.Y.: Harper-Coollins Publishers, 1995. – P. 85.
16. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы. — М.: Логос, 2000. – 304 с.
17. Kahn G., Simon L. Global 2000 Revised. – Wash., 1984. – Pp. 169-318.
18. Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. – Vol. I-III. – The Power of Identity. – Blackwell, 1996-97. – 352 р.
19. Masuda Y. The Information Society As Post-Industrial Society. – Wash., 1981. – 168 p.
20. Machlup F The Production and Distribution of Knowledge in the United States. – Princeton, 1962. – Pp. 10-23.
21. Porat M., Rubin M. The Information Economy. Development and Measurement. – Wash., 1977. – Pp. 45-93.
22. Smart Barry. Modern Conditions, Postmodern Controversies, 1992.
23. Stonier Tom. The Wealth of Information: a profile of the post-industrial economy, 1983.
24. Toffler A. The Third Wave. – N.Y., Bantambooks, 1980. – 521 p.
25. Touraine A. Critique de la moderuite. – Paris, 1992. – Pp. 312-415.
26. Тоффлер Э. Третья волна: Пер. с англ. / Э.Тоффлер. — М.: ООО „Издательство АСТ”, 2002. — 776 с.
27. Бершеда Є.Р. Співробітництво України і Російської федерації в інвестиційній сфері та економічна безпека України / РНБОУ, Націон. ін.-т укр.- рос. відносин. — К., 1999.— 115 с.
28. Бінько І.Ф. та інші. Політика протекціонізму як складова економічної безпеки України / РНБОУ, НІСД. — К., 1997.— 78 с.
29. Великий А.П. та інші. Про один підхід до дослідження економічної безпеки та деякі результати його практичного застосування. — К., 1997.— 24 с.
30. Губський Б.В. Економічна безпека України: методологія виміру, стан і стратегія забезпечення. — К., 2001.— 122 с.
31. Дарноплих Г.Ю. Економічна безпека держави в умовах трансформаційної економіки: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01 \ Харк. держ. ун.-т. — Х., 1999. — 22 с.
32. Задорожный Г.В. и др.. Экономическая безопасность и теневая экономика. — Х.: ХИБМ, 1999. — 207 с.
33. Ладюк О.Д. Українсько-російські торговельні відносини як чинник економічної безпеки України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 21.04.01 \ НІСД, Націон. ін.-т проблем між народ. безпеки. — К., 2003.— 20 с.
34. Мартинюк В.П. Інституціональні зміни у сфері господарювання та їх вплив на показники економічної безпеки: Автореф. дис... канд. екон. наук: 21.04.01 \ НІСД, Націон. ін.-т проблем між народ. безпеки. — К., 2002. — 20 с.
35. Масюк Л.В. Фінансова влада та її вплив на економічну безпеку в транзитивному суспільстві: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01 \ Харк. нац. ун.-т ім. В.Н. Каразіна. — Х., 2000. — 17 с.
36. Міщенко С.Г. Моделювання процесів управління економічною безпекою регіону: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.03.02 \ Донец. держ. ун.-т. — Донецьк, 2000. — 19 с.
37. Мунтіян В.І. Основи теорії інформаціогенної моделі економіки. — Київ: Видавництво “КВІЦ”. — 368 с.
38. Новикова О.Ф. Організаційно-економічний механізм регулювання соціальної безпеки в системі державного управління: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.03.02 \ НАН України, Ін-т економіки промисловості. — Донецьк, 1998. — 51 с.
39. Пастернак-Таранушенко Г.А. Економічна безпека держави. Статика процесу забезпечення: Підручник.—К.: Кондор, 2002.—302 с.
40. Покотипенко Р.В. Механізм формування та забезпечення економічної безпеки: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.03 \ НАН України, Ін.-т економіки промисловості. — Донецьк, 2003. — 20 с.
41. Чернова Н.Л. Адаптивні моделі оцінки та аналізу економічної безпеки регіону: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.03.02 \ Харк. держ. екон. ун.-т. — Х., 2003. — 19 с.
42. Щербак В.М. Інноваційне забезпечення економічної безпеки України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 21.04.01 \ НІСД, Націон. ін.-т проблем між народ. безпеки. — К., 2002. — 15 с.
43. Білорус О.Г., Лук’яненко Д.Г. та ін. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1998.— 416 с.
44. Білорус О. Г. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук’яненко та ін.; Керівник авт. колективу і наук. ред. О.Г. Білорус. – К.: КНЕУ, 2001. – 733 с.
45. Почепцов Г.Г. Информационные войны.- М.: «Руфл-бук», К.: «Ваклер».— 2001. — 576 с.
46. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. — М.: «Руфл-бук», К.: «Ваклер».— 1999. — 160 с.
47. Харченко Л.С., Ліпкан В.А., Логінов О.В. Інформаційна безпека України: Глосарій / За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Р.А.Калюжного. — К.: “Текст”, 2004. — 180 с.
48. Ліпкан В.А., Ліпкан О.С., Яковенко О.О. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях. — К.: Текст, 2006. — 256 с.
49. Ярочкин В.И., Шевцова Т.А. Словарь терминов и определений по безопасности и защите информации. — М.: “Ось-89”, 1996. — 86 с.
50. Приходько А.Я Словарь-справочник по информационной безопасности. Серия: Информационная безопасность. — М., 2001. — 124 с.
51. Бутузов В.М., Остапець С.Л., Шеломенцев В.П. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. Науково-практичний коментар. — К.: Друкарня МВС України, 2005. — 86 с.
52. Гавловський В.Д, Голубєв В.О., В.С.Цимбалюк Проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій – Х.: Фоліо, 2002. – 284 с.
53. Азаров Д. С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2003 – 18 с.
54. Розенфельд Н. А. Кримінально-правова характеристика незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж: Автореф. дис... канд. юрид. наук. 12.00.08 – К., 2003. – 17 с.
55. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навч. посібник. — К.: Кондор, 2004. — 384 с.
56. Копилов В.А. Информационное право: Учебник. — 2-е изд., пере раб. и доп. — М.: Юристъ, 2005. — 512 с.
57. Бачило И.Л. Информационное право. Основы практической информатики. — М., 2001. — 318 с.
58. Бачило И.Л., Лопатин В.Н., Федотов М.А. Информационное право \ Под ред. Акад. РАН Б.Н. Топорнина. — СПб.: «Юридический центр Пресс», 2001. — 422 с.
59. Основи інформаційного права України: Навч. посіб. \ В.С. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Грищенко та ін.; За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного та П.В. Мельника. — К.: Знання, 2004. — 274 с.
60. Брижко В.М., Гальченко О.М., Цимбалюк В.С., Орєхов О.А., Чорнобров А.М. Інформаційне суспільство. — К.: Інтеграл, 2002. — 220 с.
61. Е-будущее и информационное право / В.М. Брыжко, В.С. Цымбалюк, А.А. Орєхов, О.Н. Кальченко, Р.А. Калюжний. — К.: Інтеграл, 2002. — 263 с.
62. Беляков К.И. Управление и право в период информатизации. Монография. — Киев: Издательство “КВІЦ”, 2001. — 301 с.
63. Лопатин В.Н. Информационная безопасность России: Человек. Общество. Государство. / Санкт-Петербургский университет МВД России. — СПб.: Фонд «Университет», 2000. — 428 с.
64. Швец Д.Ю. Информационная безопасность России и современные международные отношения. — М.: «Мир безопасности», 2001.— 176с.
65. Юдін О.К., Богуш В.М. Інформаційна безпека держави: Навчальний посібник. — Харків: Консул, 2005. — 576 с.
66. Украінчук О.В. Забезпечення національної безпеки в умовах формування в Україні громадянського суспільства та демократичної, правової, соціальної держави: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Університет внутрішніх справ. — Х., 1994. — 18 с.
67. Бодрук О. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти: Монографія. – К.: НІПМБ, 2001 – 300 с.
68. Литвиненко О.В. Проблеми забезпечення інформаційної безпеки в пострадянських країнах (на прикладі України та Росії): Автореф. дис... канд. політ. наук . 23.00.04 – К., 1997 – 18 с.
69. Ситник Г.П. Державне управління в сфері забезпечення національної безпеки: теорія і практика роки: Дис. д-ра наук з держ. упраління: 25.00.01/ Націон. акад. держ. упр.-ня при Президентові України. — К., 2004. — 417 с.
70. Гурковський В.І. Організаційно-правові питання взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки: Дис... канд. юрид. наук: 25.00.02 \ Націон. акад. держ. управління при Президентові України. — К., 2004. — 225 с.
71. Гнатовський М.М. Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 \ Київ. націон. ун. ім. Т.Г. Шевченка. — К., 2002. – 193 с.
72. Делинский А.А. Европейская система безопасности: международно-правовые аспекты становления и развития: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 \ Одес. национ. юрид. акад. — О., 2002. – 186 с.
73. Ковальова О.О. Українська політика щодо євро інтеграційних процесів: Дис... д-ра політич. наук: 23.00.02 \ НАУ України, Ін-т політич. та етнонац. досліджень. — К., 2003. — 369 с.
74. Курко М.Н. Діяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо європейської інтеграції: організаційно-правові засади: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Націон. університет внутрішніх справ. — Х., 2004. — 227 с.
75. Макаренко Є.А. Міжнародна інформаційна політика: структура, тенденції, перспективи: Дис... д-ра. політич. наук: 23.00.04 \ Київ. націон. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2003. — 475 с.
76. Снігир О.В. Україна у геополітичних концепціях Європейського Союзу: динаміка “об’єкт - суб’єктних” відносин: Дис... канд. політ. наук: 21.01.01 \ Національний інститут стратегічних досліджень. — К., 2004. — 178 с.
77. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 1996. — № 30. — Ст. 141.
78. Про основи національної безпеки України: Закон України // Офіційний Вісник України. — 2003. — № 29. — Ст. 1433.
79. Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 Т./ Відп. Ред.. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Концерн «Видавничий дім» Ін Юре», 2003.— С. 47
80. Бєляков К.І. “Інформаційна” аксіоматика у праві: проблеми формування // Науковий вісник Юрид. академії МВС України. — 2004. — № 3. — С. 263 - 268
81. Дергачов О. Небезпека як атрибут державності // Політична думка – 1997. — № 1.— С. 89 - 100.
82. Косолапов Н. Национальная безопасность в меняющемся мире (К дискусси о содержании понятия) // Международная экономика и международные отношения. — 1992. — № 1. — С. 5 - 19.
83. Медведчук В.В. Сучасна українська національна ідея і актуальні питання державотворення: Дис… д-ра юрид. наук: 12.00.01, 12.00.02 / Нац. акад. внутр. справ України. — К., 1997.
84. Цимбалюк В.С. Категорія “безпека” у новому Кримінальному кодексі України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матеріали. міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 25-26 жовт. 2001 р. – Х.: Орест, 2002. – 182 с.
85. О безопасности: Закон Российской Федерации // Ведомости Верховного Совета РФ. — 1992. — № 15. — Ст. 770
86. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К.: Укр. енцик., 1998. — Т.1: А - Г. — 672 с.; 1999. — Т. 2.: Д – Й. — 744 с.; 2001. — Т. 3.: К - М. — 792 с.; 2002. — Т. 4.: Н - П. — 720 с.
87. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 1997. — N 10. — Ст. 85.; Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2001. — № 9. — Ст. 38.
88. Горбулін В. П. Національна безпека України та міжнародна безпека // Політична думка. — 1997. — № 1. — С. 76 – 89.
89. Гончаренко О.М., Лисицин Є.М. Методологічні засади розробки нової редакції концепції національної безпеки України // www.bezpeka.ua.
90. Ярочкин В.И. Секьюритология — наука о безопасности жизнедеятельности. — М.: „Ось-89”, 2000. — 400 с.
91. Мурашин Г., Кравец Е. О концепции национальной безопасности // Политика и время. — 1992. — № 5. — С. 10–19.
92. Ратушний М. Державне будівництво та національна безпека України // Воля і Батьківщина. — 1996. — № 1. — С. 3–9.
93. Белов П. Какой должна быть концепція национальной безопасности \\ Обозреватель. — 2000. — № 1. — С.4 – 6.
94. Ковальський В., Маначинський О., Пронкін Є. Національні інтереси: загрози та їх нейтралізація // Віче. — № 7. — 1994. — С. 12–18.
95. Голубєв В. О. Правові аспекти захисту інформаційних технологій // Вісн. Запоріз. юрид. інст-ту МВС України. –1997. — № 2. – С. 35–40.
96. Гавловський В. Д., Цимбалюк В. С. Суспільні інформаційні відносини – об’єкт кримінально-правової охорони і захисту: кримінолого-когнітологічні аспекти // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2001. — № 4. – С. 158–167.
97. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. Ю.Ф. Кравченка. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 1999. — 702 с.
98. Ліпкан В.А. Об’єкт, предмет і структура націобезпекознавства // Право і безпека. — 2002. — № 4.
99. Ліпкан В.А. Націобезпекознавча парадигма // Право України. — 2003. — № 2.
100. Белов А. Ф. Национальная безопасность – безопасность личности, общества, государства // Служба безопасности. — № 9. — С.6–12.
101. Белов П. Базовые понятия и категории национальной безопасности России // Национальная безопасность и геополитика России. — 2001. — № 9 — 10. — С. 10–16.
102. Белов П. Вызовы национальной безопасности России в ХХ веке // Обозреватель. — 2000. — № 4. — С. 40–43.
103. Белов П. Законодательство и национальная безопасность // Свободная мысль. — М.: Изд-во Горбачев Фонд. — 1996. — № 7. — С. 44–49.
104. Гончаренко О.М., Лисицин Е.М., Вагапов В.Б. Поняття національної безпеки в контексті національних інтересів України // Наука і оборона. — 2002. — № 1. — С. 18–24.
105. Гончаренко О.М. Стратегія національної безпеки України: Геополітичні пріоритети та регіональні реалії / Зб. ст. за матеріалами міжнар. конф.: “Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти”. — К: Сантага, 2001. — С. 118–127.
106. Горбулін В. На захист національних інтересів // Політика і час. — 1995. — № 2. — С. 3–8.
107. Горбулін В.П. Архітектура системи європейської безпеки: вплив на стратегію національної безпеки України і наступні кроки у подальшій інтеграції // Стратегічна панорама. – 2001. – № 3-4. – С. 29–34.
108. Горбулін В.П., Бєлов О.Ф., Лисицин Е.М. Актуальні питання організації стратегічного планування державної політики національної безпеки України // Стратегічна панорама. — 1999. — № 3. — С. 12–19.
109. Косолапов Н. Национальная безопасность в меняющемся мире (К дискусси о содержании понятия) // Международная экономика и международные отношения. — 1992. — № 1. — С. 5–19.
110. Пирожков С., Селіванов В. Національна безпека України: сучасне розуміння // Вісник АН України. — 1992. — № 9. — С. 3–10.
111. Пирожков С.І. Актуальні питання міжрегіонального і прикордонного співробітництва України і Росії // Стратегічна панорама. – 2001. — №3-4. — С. 55–65.
112. Пирожков С.І. Концептуальні підходи до формування системи національної безпеки України // Стратегічна панорама. — 2003. — №1. — С. 6–12
113. Пирожков С.І. Національна та регіональна безпека: погляд України // Нова безпека. — 2003. — №2. — С. 9–16.
114. Ситник Г. Методологічні аспекти формування понятійно-категоріального апарату національної безпеки // Вісн. Української Академії державного управління. — 2000. — № 2. — С. 19–27.
115. Ситник Г.П. Державний суверенітет та державні інтереси в контексті забезпечення національної безпеки // Актуальні проблеми внутрішньої політики. — 2004. — № 1. — С. 95–102.
116. Ситник Г.П. Методологічні аспекти категорії “цінність” у контексті забезпечення національної безпеки: Зб.наук.пр. НАДУ. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Вип. 1. – С. 24–36.
117. Ситник Г.П. Методологічні аспекти формування понятійно-категорійного апарату національної безпеки // Вісн. УАДУ. — 2000. — № 2. – С. 19-27.
118. Соломатова В., Косолапова В., Гірник А. Національні інтереси України: структура суб’єктивних уявлень // Вісн. АН України. — 1994. — № 31. — С. 72–76.
119. Косевцов В.О., Бінько І.Ф. Національна безпека України: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів: Монографія. Серія “Національна безпека”. Випуск 1. — Київ: Нац. ін-т стратег. досліджень, 1996.— 53 с.
120. Парахонський Б.О. Національні інтереси України (духовно -інтелектуальний аспект): Монографія. Сер. “Наукові доповіді”.— Вип.6. — К.— 1993. — 43 с.
121. Философский энциклопедический словарь / Редкол: С.С. Аверинцев. Э.А. Араб-Оглы, Л.Ф. Ильичёв и др. – 2-е изд.- М.: Советская энциклопедия, 1989. — 815 с.
122. Панов М., Тихий В. Безпека як фундаментальна категорія в методології правознавства (до постановки проблеми) // Вісник Академії правових наук України. — 2001. — № 3 (22). — С. 10–16.
123. Ліпкан В.А. Історичні передумови формування сучасної української національної ідеї // Вісник Національного університету внутрішніх справ. — 2002. — № 19.— С. 17–26.
124. Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.) та ін. — К.: Довіра; Генеза, 1996. — 942 с.
125. Словник іншомовних слів/ За ред. О.С. Мельничука. – К., 1974. – 775 с.
126. Римаренко Ю. Етнополітичний організм // Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького; редкол.: Ю.І.Римаренко (відп. ред.) та ін.. — К.: Довіра: Генеза, 1996. — 495 с.
127. Медведчук В.В. Сучасна українська національна ідея і питання державотворення. — К.: Україна, 1997. — 170 с.
128. Ярочкин В.И. Информационная безопасность: Учебник для студентов вузов. — М.: Академический Проект; Фонд „Мир”, 2003. — 640 с.
129. Алешенков М.С., Родионов Б.Н., Титов В.Б., Ярочкин В.И. Энергоинформационная безопасность человека и государства. — М., 1997.
130. Алешенков М.С., Родионов Б.Н. Секьюритология: Монография. — М.: МГУЛ, 2000. — 104 с.
131. Манилов В.А. Безопасность в эпоху партнерства: Моногр. — М.: ТЕРРА, 1999. — 368 с.
132. Дзлиев М.И., Потрубач Н.Н. Основы обеспечения безопасности жизнедеятельности: Курс лекций. — М., 1996. — 185 с.
133. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе: Моногр. – К.: Ин-т государства и права НАН Украины, 1995. — 207 с.
134. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України \\ Відомості Верховної Ради . — 1998. — № 27-28. — Ст. 182.
135. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К.: Укр. енцик., 1998. — 1999. — Т. 2.: Д – Й. — 744 с.
136. Кормич Б.А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України: Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Одес. націон. юрид. акад. — О., 2004. — 427 с.
137. Баранов А. Информационный суверенитет или информационная безопасность ? // Нац. безпека і оборона. – 2001. — № 1(13). – С. 70–76.
138. Крутских А., Федоров А. О междунароной информационной безопасности // Международная Жизнь. — 2000. — № 2. — С. 43–47.
139. Про Національну програму інформатизації: Закон України // Відом. Верховної Ради України. – 1998. — № 27-28. – Ст. 181.
140. Про інформацію: Закон України // Відомості Верховної Ради. — 1992. — № 48. — Ст. 650.
141. Чубукова О. Формування національного ринку \\ Економіка України. — 2001. — № 6. — С. 16–22.
142. Ситник Г.П. Державне управління в сфері забезпечення національної безпеки: теорія і практика: Дис. д-ра наук з держ. упр.-ня: 25.00.01/ Націон. акад. держ. упр.-ня при Президентові України. — К., 2004. — 417 с.
143. Бодрук О. Теоретичні засади створення міжнародних структур безпеки // Науковий вісник Дипломатичної академії України. — К., 2002. — Вип. 4. — С. 116–124.
144. Возжеников А.В., Кривельская Н.В., Макаренко И.К. и др. Общая теория национальной безопасности: Учебн. / Под общ. ред. А.А.Прохожаева. – М.: Изд-во РАГС, 2002. – 320 с.
145. Косевцов В.О. Національна безпека України (теорія, реальність, прогноз): Моногр. — К.: Сатсанга, 2000. — 80 с.
146. Костенко Г.Ф. Теоретичні аспекти стратегії національної безпеки: Навч. посіб. — К.: ЗАТ “Видавничий дім “ДЕМІД”, 2002. – 144 с.
147. Манилов В.А. Безопасность в эпоху партнерства: Моногр. — М.: ТЕРРА, 1999. — 368 с.
148. Основы национальной безопасности: Моногр / М.М.Абдурахманов, В.А.Баришполец, В.Л. Манилов, В.С.Пирумов. — М.: Друза, 1998. – 327 с.
149. Лопатин В.Н. Вопросы военной реформы и национальной безопасности России // Вестник Межпарламенской Ассамблеи СНГ. СПб.,1996.— № 2 – C. 38–42.
150. Послання Президента України до Верховної Ради. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки // Урядовий кур’єр. – 2002. – 4 червня.
151. Юридическая энциклопедия / Общ. ред. Тихомирова М.Ю. – М.: Тихомиров, 1998. – 525 с.
152. Wendt A. Anarchy Is What States Make of It: The Social Construction of Power Politics // International Organization. – 1992. – Vol. 46. – P. 391-425.
153. Krasner S. Structural Causes and Regime Consequences: Regimes as Intervening Variables // International Organization. – 1982. – Vol. 36. – P. 1-21.
154. Kratochwil F., Ruggie J. International Organization: A State of the Art on an Art of the State // International Organization. – 1986. – Vol. 40. – P. 753-775.
155. Mansfield E. The Concentration of Capabilities and International Trade // International Organization. – 1992. – Vol. 46. – P. 731 – 764.
156. Snidal D. Coordination versus Prisoners Dilemma: Implications for International Cooperation and Regimes // American Political Science Review. – 1985. - Vol. 79. – P. 923-942.
157. Haas E. The Uniting Europe: Political, Social, and Economic Forces, 1950-1957. – Stanford CA: Stanford University Press, 1968. – 2nd Ed. – 552 p.
158. Young O. The Politics of International Regime Formation // International Organization. – 1989. – Vol. 43. – P. 349-376.
159. Keohane R., Nye J., Hoffmann S. After the Cold War. International Institutions and State Strategies in Europe, 1989-1991. - Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1993. - 481 p.
160. Taylor P. International Organization in the Modern World: The Regional and Global Process. – London: Pinter, 1993. – 283 p.
161. Fishlow A., Haggard S. The United States and Regionalization of the World Economy // Paris: OECD, 1992. – 156 p.
162. Security Communities / Ed. by E. Adler, M. Barnett. – Cambridge: Cambridge University Press, 1998. – 462 p.
163. Бжезинський З. Великі перетворення // Політична думка. – 1994. — № 3. – С. 5-15.
164. Pinder J. The European Community and Eastern Europe. - New York: Published in North America for the Royal Institute of International Affairs by Council on Foreign Relations Press, 1991. – 118 p.
165. Wallace H., Wallace W., Webb C. Policy-Making in the European Community. – Chichester: John Wiley and Sons, 1983. – 451 p.
166. Wallace H. Budgetary Politics: The Finances of the European Communities. - London : G. Allen & Unwin, 1980. - 120 p.
167. Hix S. The Political System of the European Union. – Basingstoke: Macmillan, 1999. – 427 p.
168. Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) та Європейського Співтовариства з атомної енергії (Євратом) від 25 березня 1957 року // http://www.eu.int.
169. Декларація про майбутнє Європейського Союзу від 15 грудня 2001 року // http://www.eu.int.
170. Барановский В.Г. Европейское сообщество в системе международных отношений. – М.: Мысль, 1986. — с. 270.
171. Програма інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 14 вересня 2000 року // www.rainbow.gov.ua/action.
172. Договір про Європейський Союз від 7 лютого 1992 року // http://www.eu.int.
173. Craig P., de Búrcá G. EC Law: Text, Cases, Materials. – Oxford: Clarendon Press, 1997. – CXXXVI p. + 1160 p.; Gialdino C. Some Reflections on the Acquis communautaire // Common Market Law Report. – 1995. – No. 32. – P. 1089-1121.
174. EC Guidelines On The Recognition of New States in Eastern Europe and in the Soviet Union // Basic Documents Supplement to International Law Cases and Materials / Louis Henkin et al. - St.Paul.,1993. - P. 62.
175. Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами: Закон України від 10 листопада 1994 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 1994. — № 46. — Ст. 415.
176. Угода між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво // www.rainbow.gov.ua/action.
177. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11 червня 1998 року // www.rainbow.gov.ua/action.
178. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 21 листопада 2002 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2002. — № 3. — Ст. 12.
179. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2004. — № 29. — Ст. 367.
180. Goebel R. J. The European Union grows: the constitutional impact of the accession of Austria, Finland and Sweden // Fordham International Law Journal, No. 18(4), 1995. – P. 1140-1149
181. Про утворення Державного департаменту з питань адаптації законодавства: Постанова Кабінету Міністрів України // http://www.rada.gov.ua.
182. Про затвердження Порядку перекладу актів acquis communautaire на українську мову: Наказ Міністерства юстиції України від 8 червня 2005 року // www.rainbow.gov.ua/action.
183. Sakaya T. What is Japan? Contradictions and Transformations. – N.Y.-Tokyo, 1993. – Pp. 165-210.
184. Дайзард У. Наступление информационного века. Новая технократическая волна на Западе. – М., 1988. – с. 343.
185. Ellul J. The Technological Society. – N.Y., 1964. – 164 p.
186. Cohen D. The Wealth of World and the Poverty of Nations. – Cambridge (Ma), L., 1998. – P. cm.
187. Kahn H. Forces for Change in the Final Third of the Twentieth Century. – N.Y.: Hudson Institute, 1970. – Pp. 169-170.
188. Webster F. Theories of Information Society. L., 1997. – P. cm.
189. Drucker P. Post-Capitalist Society. – N.Y.: Harper-Coollins Publishers, 1995. – P. 85.
190. Giddeтs A. The Consequenсes of Modernity. – Cambridge, Polity Press, 1996.
191. Handy Ch. The Hungry Spirit. Beyond Capitalism – A Quest for Purpose in the Modern World. – L. Hutchinson, 1997. – Pp. 5-43.
192. Thurow L. Creating Wealth. The New Roles for Individuals, Companies and Countries in a Knowledge-Based Economic
193. Galbraith J. The Good Soceity. The Human Agenda. – Boston-N.Y., 1996.
194. McLuhan M. Communication and Control: Networks and the New Economics of Communications. – Oxford, 1991. Understanding Media, N.Y., 1964. The Gutenberg Galaxy, Toronto, 1962. – P. cm.
195. Stounier T. The Wealth of Information. A Profile of the Post-Industrial Economy.– L., 1983. – Pp. 393-396.
196. Katz R. The Informational Society: An International Perspective. – N.Y., 1988. – Pp. 107-123.
197. Basic Documents UNESCO 1989-1995. News Communication Strategy. Document C II-96/WS/2. – Paris, UNESCO, 1995. – 109 р.
198. Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства від 22 липня 2000 року // http://www.rada.gov.ua
199. Конвенція про кіберзлочинність // http://www.rada.gov.ua.
200. Building the European Information Society for Us All. First Reflections of the High Level Group of Experts. Interim Report. – Brussels, 1996
201. Europe's Way to the Information Society: An Action Plan by the European Commission. – Brussels, 1994.
202. White Paper. The Challenges and Ways Forward into the 21st Century. – Brussels, 1993;
203. Green Paper. Living and Working in the Information Society: People First. European Comission. – Brussels, 1996;
204. Networks for People and their Communities. Making the Most of the Information Society in European Union. – Brussels, 1996
205. White Paper on growth, competitiveness and employment – the challenge and ways forward into 21st century // European Commission, Belgium, 1993. – 54 p.
206. Арістова І.В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності ОВС України: організаційно-правові засади: Дис… д-ра. юрид. наук: 12.00.07/ Націон. ін-т внутр. справ. — Х., 2002. — 408 с.
207. Документи і рішення Лісабонського самміту ЄС 23-24 березня 2000 року // http://www.europa.eu.
208. План дій “e-Europe” // http://www.europa.eu.
209. First Annual Report to the European Commission from the information Society Forum.- June, 1996
210. Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні: Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). —2006. — № 15. — Ст. 131.
211. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2007. — № 12. — Ст. 102.
212. Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки: Резолюція ООН від 1 грудня 1999 року // http://www.un.org
213. Resolution adopted by the General Assembly UN [on the report of the First Committee (A/53/576)] "Development in the field of information abd telecommunication in the context of information security". – Distr. General A/RES/53/70, 4 January, 1999, N.Y.
214. Convention on Cybercrime. Explanatory Report. Budapest, 23, November, 2001. Council of Europe // http://www.europa.eu.
215. Про атаки на інформаційні системи: Рішення Європейського Союзу від 24 лютого 2005 року // http://www.europa.eu.
216. Europe and Global Information Society. Recommendations of the High-Level Group on the Information Society to the Corfu European Council (Bangemann Group). European Commission, 1994.
217. Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних: Директива ЄС від 24 жовтня 1995 року // http://www.europa.eu.
218. Стосовно обробки персональних даних і захисту права на невтручання в особисте життя в телекомунікаційному секторі: Директива ЄС від 15 грудня 1997 року // http://www.europa.eu.
219. Загальна декларація прав людини // http://www.rada.gov.ua.
220. Хартія основних прав Європейського Союзу від 7 грудня 2000 року // http://www.europa.eu.
221. Towards the Enlarged Union: Strategy Paper and Report of the European Commission on the Progress towards Accession by Each of the Candidate Countries, 09.10.2002. – Brussels: Commission of the European Communities, 2002. – COM (2002) 700 fin. – 98 p. с. 2-5
222. Про державні програми з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки: Указ Президента України від 13 грудня 2003 року // Офіційний вісник України. — 2003. — № 3. — Ст. 75.
223. Тацій В. Шлях «спроб та помилок» надто дорого обходиться суспільству // Віче. — 2005. — № 9. — С. 58—64.
224. Концепція розвитку законодавства України на 1997-2005 роки. — К., 1997. — С. 12.
225. Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади концепції розвитку законодавства України // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали наук.-практ. конф. / За ред. В.Ф.Опришка. – К., 1996. – С.42.
226. Гевлич В., Селіванов В. державна політика України у сфері захисту персональних даних: міжнародно-правовий аспект // Право України. — 2006. — № 1. — С. 9-15.
227. Про поштовий зв’язок: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2002. — № 6. — Ст. 39.
228. Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року // www.rainbow.gov.ua
229. Про науково-технічну інформацію: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 1993. — № 33. — Ст. 345.
230. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 1992. — № 12. — Ст. 165.
231. Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 12. — Ст. 165.
232. Про державну підтримку наукових установ, які працюють над новітніми науково-технічними розробками: Указ Президента України від 26 липня 1995 року // www.rainbow.gov.ua
233. Про затвердження Положення про державну наукову і науково-технічну програму: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1995 року // www.rainbow.gov.ua
234. Макаренко В. правове регулювання захисту конфіденційної інформації, що є власністю держави: становлення, розвиток, проблемні питання // Право України. – 2006. – № 1. – С. 132- 135.
235. Анохін В. Інформація як основа управлінської діяльності та специфічна форма взаємодії компонентів системи органів державної податкової служ