ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА: СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ

brief description

Міністерство внутрішніх справ України
Львівський державний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

КОЦЮБИНСЬКА ОЛЕНА ЮРІЇВНА

УДК 340.12 (075)

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА:
СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ
ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ

Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних та правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Кельман Михайло Степанович
кандидат юридичних наук, доцент

Львів – 2012
ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………...…….…...3-13
РОЗДІЛ 1 ЗАКОНОМІРНОСТІ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК НАУКИ ……………………14
1.1 Виникнення, становлення та розвиток теорії держави і права …...……..14-27
1.1.1 Традиційність і новації в розвитку теорії держави і права………….....28-46
1.1.2 Диференціація й інтеграція наукового знання про державу і право ....47-53
1.2 Системний аналіз стану моделі розвитку теорії держави і права як науки……………………………………………………………………………..54-71
Висновки до розділу 1………………………..………..…….………………...72-73
РОЗДІЛ 2 ПРЕДМЕТ І ОБ’ЄКТ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА………………………………...………………………………………...….74
2.1 Характерні риси, особливості й місце теорії держави і права в системі юридичних наук………………………………………………………………...74-85
2.2 Предмет і об’єкт теорії держави і права……...…..……………………….86-98
2.3 Система теорії держави і права як науки…..………………………….....99-105
Висновки до розділу 2……………………...…………………………….....106-107
РОЗДІЛ 3 МЕТОДОЛОГІЯ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК НАУКИ....108
3.1 Становлення і розвиток сучасної методології й інструментарію дослідження
держави і права…………………………………………………………….....108-122
3.2 Теоретичні основи класифікації методів теорії держави і права……..123-128
3.2.1 Методи правого регулювання………………………….……………...129-135
3.2.2 Інші методи, які використовує загальна теорія держави і права …136-175
Висновки до розділу 3….…………………………………………………...176-177
ВИСНОВКИ…………….………………..………………………………….178-182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...183-198
ДОДАТОК А…………………………………………...…………………………199

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Прогресивний розвиток правової науки і вищої юридичної освіти безпосередньо пов’язаний з докладним розробленням методологічних проблем держави і права. Перед цією фундаментальною наукою в системі юридичних наук нині постає важливе завдання оновлення змісту, орієнтації на ґрунтовні дослідження державно-правової реальності з урахуванням загальновизнаних взірців демократії, забезпечення ефективного функціонування соціальної і правової держави, ефективних механізмів гарантування та захисту прав і свобод людини.
Адже, по-перше, зміни у світі, особливо на пострадянському просторі, упродовж двох останніх десятиліть істотно вплинули на стан державно-правових явищ, що становлять об’єкт дослідження загальнотеоретичної юриспруденції. Це зумовлює потребу у ви¬щому рівні їх пізнання, у пошуку нових парадигм, методів і підходів, у залученні досягнень інших наук, у вивченні нових зв’язків і властивостей цих явищ.
По-друге, уявлення багатьох теоретиків права про юридичну науку та загальнотеоретичну її частину десятиліттями були скуті ортодоксальною марксистсько-ленінською ідеологією. Вона зумовила етатистське (державницьке), а подеколи відверто авторитарне і навіть тоталітарне трактування права, яке, незважаючи на намагання багатьох учених звільнитися від нього, збереглося донині. Теоретики права висловлюють різноманітні, іноді неоднозначні погляди не лише щодо предмета науки загальної теорії держави і права та відповідної навчальної дисципліни, а й навіть щодо її назви.
Заразом повного усвідомлення потреби у корінних змінах у цій царині ще немає. Наразі серед науковців-теоретиків права існує різноманіття іноді неоднозначних поглядів не лише стосовно предмета науки загальної теорії держави і права та відповідної навчальної дисципліни, а й навіть щодо її назви.
По-третє, потреба в переосмисленні предмета і структури загальнотеоретичної юриспруденції та відповідної навчальної дисципліни зумовлена не лише внутрішніми, а й зовнішніми чинниками, визначальне місце серед яких посідає стрімкий розвиток глобальних міждержавних інтеграційних процесів, які поряд з економічною, політичною, правовою сферою охоплюють також сферу науки й освіти.
Нерозвиненість розробок теоретико-методологічних проблем правового пізнання веде до поширення у сучасних правових дослідженнях світоглядної нечіткості, невизначеності, розмитості, а також внутрішніх суперечностей і різнобою. Разом із тим, теоретико-правові проблеми у динамічних і складних умовах сьогодення, без сумніву, вимагають серйозного і глибокого вивчення, з метою їх ефективного вирішення.
Успішний прогресивний розвиток правової науки і вищої юридичної освіти безпосередньо пов’язаний із глибокою, фундаментальною розробкою методологічних проблем юриспруденції, зокрема щодо сучасного розуміння складних і багатовимірних суспільних явищ – системи держави і права. Загальний стан методології правової науки, як відомо, значною мірою залежить від рівня розвитку методології в межах загальної теорії держави і права. Перед цією фундаментальною наукою в системі юридичних наук нині постає важливе завдання кардинального оновлення свого якісного змісту, переорієнтації на дослідження державно-правової реальності із урахуванням загальновизнаних взірців демократії, функціонування соціальної і правової державності, ефективних механізмів забезпечення та захисту прав і свобод людини. Для цього теоретики й історики права повинні критично переосмислити ті напрацювання, що були запропоновані в попередній період, виробити принципово нові підходи до вирішення актуальних проблем сьогодення та раціонального вирішення викликів майбутнього.
Значно зростає значення теорії держави і права та інших юридичних наук у формуванні нових ефективних теоретичних моделей державно-правових явищ. А подальший розвиток Української держави і права, більш аніж будь-коли, залежить від досягнень світових правових досліджень та продуктивного практичного використання їхніх результатів.
Загалом методологічна база теорії держави і права нині перебуває в умовах, сприятливих для розвитку. Вона поступово наповнюється новими ідеями, змістом, може активно слугувати становленню сучасної загальнотеоретичної сфери потужного інтелектуального та суспільно-корисного юридичного знання. Але, заразом, сучасна методологічна основа теорії держави і права, яка забезпечує загальнотеоретичними положеннями і обґрунтуванням правову державу, її правову систему, інші державно-правові аспекти суспільного життя в умовах демократії, повною мірою ще не сформована і потребує значних зусиль з боку теоретиків права.
Досі домінує уявлення про предмет загальної теорії держави і права як науки, яка вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права. Очевидно, що зведення предмета теорії держави і права тільки до закономірностей виникнення, розвитку та функціонування державно-правових явищ звужує сферу дослідження, вилучає з неї найважливіші процеси пізнання і реформування багатоманітної політико-правової дійсності. Це стосується також комплексу методів теорії держави і права. У сучасній юридичній літературі методологію теорії держави і права потрактовано суто з гносеологічних позицій, ігноруючи при цьому системний підхід. Такий погляд є однобічним, спрощує і звужує розуміння сутності і функцій теорії держави і права, адже вона, окрім вирішення пізнавальних завдань, виконує також онтологічну, політико-управлінську, прогностичну та інші функції.
Довготривале ігнорування теоретиками права положень системного підходу, яке властиве саме вузькому гносеологічному підходу, не дозволяло охопити всі чинні тенденції. Це означає, що за таких умов теорія держави і права виявилася неспроможною виконати одну з головних своїх функцій − прогностичну, тобто передбачати й теоретично забезпечити назрілі системні кардинальні зміни у сфері держави і права, зумовлені актуальними потребами розвитку сучасного глобалізованого, інформаційного, розвинутого громадянського суспільства.
Вказані обставини визначають, зокрема, актуальність теми дисертації. Вибір теми дослідження, його методологічної основи зумовлений тим, що на сучасному етапі державотворення розвиваються і зміцнюються права і свободи громадян, правові засади державності України, формується сучасна правова культура, правова освіта європейського взірця. Значно зростає значення теорії держави і права та інших юридичних наук у формуванні нових ефективних теоретичних моделей державно-правових явищ. А подальший розвиток Української держави і права, більш аніж будь-коли, залежить від досягнень світових правових досліджень та продуктивного практичного використання їхніх результатів.
Характер дисертаційної роботи зумовив звернення автора до широкого кола філософської літератури. Окрім філософської класики (Платон, Аристотель, І. Кант, Г. Гегель, К. Маркс, Ф. Енгельс та ін.), це праці з проблем науки вітчизняних авторів, таких як Б. Грязнов, В. Біблер, І. Блауберг, І. Ільїн, В. Канкс, В. Розін, В. Степін, В. Філатов, Е. Юдін та ін., а також зарубіжних провідних дослідників у цій сфері Г. Врігта, Х. Гадамера, Е. Гуссерля, В. Дільтея, Т. Куна, І. Лакатоса, К. Поппера, М. Хайдеггера тощо.
Багато наукових ідей щодо перспективи розвитку та успішного впровадження в практику пануючих у сучасній юридичній науці тенденцій, які розвиваються в дисертації, ґрунтується на працях сучасних західних дослідників права (Ж. Бержель, Г. Берман, Р. Давід, Х. Кетц, К. Цвайгерт, В. Кнапп, К. Бернс).
Наголосимо, окремі аспекти методології теорії держави і права було висвітлено у спеціальній літературі, зокрема:
- загальнотеоретичне осмислення методології – у класичній філософсько-правовій літературі (автори: А. Бич, Л. Владимиров, С. Дністрянський, Б. Кістяківський, М. Коркунов, О. Коні, В. Старосольський, Б. Чичерін, Г. Шершеневич та ін.);
- науково-інформаційну і теоретичну основу методології теорії держави і права – у працях сучасних правознавців (С. Алексєєв, В. Бабаєв, В. Баранов, А. Васильєв, А. Венгеров, В. Карташов, М. Козюбра, О. Кутафін, В. Лазарев, Л. Луць, М. Марченко, Ф. Раянов, О. Семітко, О. Скакун, В. Сирих, Ю. Тихомиров, А. Тихомиров, Ю. Ткаченко, В. Шабалін, А. Шабуров, Ю. Шемшученко, В. Яковлєв та ін.).
Крім того, тема методології теорії держави і права розкривається в інших наукових працях та навчальній літературі. Існує багато монографій, підручників та інших праць. Серед них: К. Неволін «Энциклопедия законоведения» [89]; М. Чижов «Источник и формы права»; М. Ренненкампф «Очерки юридической энциклопедии» [113]; М. Гредескул «К учению об осуществлении права» [28]; М. Палієнко «Учение о существе права и правовой связанности государства» [100]; О. Жилін «Із лекцій з енциклопедії права» [39]; Є. Спекторський «Энциклопедия права» [120]; Б. Кістяківський «Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права» [54]; Ф. Тарановський «Учебник энциклопедии права» [130]; А. Фатєєв «Лекции по общей теории права» [156]; С. Дністрянський «Загальна наука права і політики» [33]; Л. Окіншевич «Вступ до науки про право та державу» [94]; Р. Бабун «Загальна наука про право та державу» [13]; Є. Назаренко «Теорія держави та права» [88]; П. Недбайло «Основи теорії держави і права» [91]; О. Сурілов «Теория государства и права» [125]; П. Рабінович, Г. Шмельова, Л. Луць «Загальна теорія держави і права» [109]; П. Рабінович «Основи загальної теорії держави і права» [110]; В. Котюк «Теорія права» [67]; О. Скакун «Теорія держави і права» [117]; М. Цвік, В. Ткаченко, О. Петришин «Загальна теорія держави і права»; А. Колодій, В. Копєйчиков, С. Лисенко та ін. «Загальна теорія держави і права» [60]; М. Кельман, О. Мурашин, Н. Хома «Загальна теорія держави і права» [47]; Ю. Власов, О. Зайчук, А. Заєць та ін. «Теорія держави і права» [143].
Серед використаних нами джерел варто назвати й журнал «Держава і право», що видається Національною академією наук України та Інститутом держави і права, в якому проводиться моніторинг дослідження усіх тем із цієї проблематики, а також журнал «Право України», в якому є рубрика з теорії держави і права. Проте серед цієї маси вказаної літератури практично відсутні праці, що спеціально висвітлювали б наукознавчі питання, до того ж, досі немає фундаментальних праць із логіки і методології розвитку політико-правових знань.
Утім останнім часом спостерігається зниження інтересу представників вітчизняної юридичної науки до розроблення проблем її методології, з’ясування методологічної ролі загальної теорії держави і права. Такі обставини безпосередньо спричинюють різноманітні спроби підмінити предмет цієї провідної галузі юридичної науки й навчальної дисципліни. Тому важливо критично розглянути конкретні вияви такої тенденції; дати неупереджену правову оцінку; запропонувати сучасні теоретичні моделі предмета й об’єкта загальної теорії держави і права, закономірностей розвитку загальнотеоретичної науки, її методології, що, поза сумнівом, є нагальними завданнями сучасної української юридичної науки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з правовими аспектами таких науково-дослідних робіт: «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853) і «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855) Львівського державного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є глибокий системний аналіз сучасного стану загальної теорії держави і права як науки, її методологічних проблем та визначення ефективних способів їх розв’язання.
Для досягнення мети потрібно виконати такі завдання:
- розкрити логіку розвитку загальної теорії держави і права як науки;
- здійснити системний аналіз предмета, об’єкта та системи загальної теорії держави і права як науки;
- проаналізувати методологію загальної теорії держави і права як науки;
- провести експериментально-теоретичні дослідження, зокрема порівняльно-правове дослідження предмета, методів і мети різних юридичних наук;
- виявити чинники, які впливають на вибір методів пізнання держави і права;
- дати порівняльну оцінку ефективності використаних методів.
Об’єкт дослідження – теорія держави і права як наука – складне динамічне вчення, що вивчає державно-правові явища суспільного життя.
Предмет дослідження – системний аналіз сучасного стану загальної теорії держави і права як науки: пізнання логіки розвитку, визначення її предмета, методологічних аспектів, оптимальних наукових методів дослідження, а також перспектив її розвитку.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використано загальнотеоретичні і спеціально-наукові методи пізнання правових явищ: історичний (проаналізовано основні етапи виникнення, становлення та розвитку теорії держави і права); діалектичний (для усунення суперечностей у розумінні системи теорії держави і права як науки); порівняльно-правовий (диференціація й інтеграція наукового знання про державу і право), системно-функціональний (для розгляду вчення про теорію держави і права як цілісної системи); логіко-семантичний (для визначення основних понять та категорій); аксіологічний (для творення системи ціннісних правових універсалій); метод системної інтерпретації, або герменевтики (у формі рефлексії понять, суджень про теорію держави і права) тощо.
Методика дослідження ґрунтується на використанні, передусім, системного аналізу, який передбачає комплексний цілісний підхід до вирішення сформульованої нами актуальної і важливої наукової проблеми. До речі, він виявився дієвим і ефективним засобом вирішення численних проблем у різних сферах людської діяльності. Переконані: складність і багатоаспектність такого об’єкта, як теорія держави і права в розумінні галузі наукових загальних юридичних знань, вимагає цілеспрямованого використання саме системного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що виконана дисертація є одним із перших у вітчизняній науці комплексним спеціальним монографічним дослідженням теоретичних і методологічних засад сучасного етапу розвитку і правничої науки загалом, і загальної теорії держави і права зокрема. Здійснено глибокий системний аналіз актуальних методологічних проблем загальної теорії держави і права як науки і визначено ефективні способи їх розв’язання.
Запропоновано оптимальний варіант структури теорії держави і права як науки, описано евристичну модель розвитку науки про державу і право, що зумовлена особливостями історичного розвитку цієї науки і має трирівневу структуру. Розширено уявлення про предмет теорії держави і права. Дослідження дало змогу не тільки викласти зміст основ методології теорії держави і права, а й виявити ті проблеми, розв’язання яких сприятиме підвищенню ефективності пізнання й реформування держави і права на сучасному етапі цивілізаційного розвитку.
У дисертації викладено низку нових концептуальних положень, висновків і рекомендацій, зокрема:
уперше:
- запропоновано новий підхід до класифікації методів теорії держави і права;
- з’ясовано закономірності наукового прогресу, його причини, джерела і рушійні сили та розроблено евристичну модель розвитку науки;
- розроблено методичний апарат дієвого правового регулювання стану соціально-правового середовища з контролем рівня злочинності як одного з пріоритетних напрямів реалізації правової, зокрема кримінально-правової, політики держави у взаємовідносинах із суспільством;
удосконалено:
- теоретичні уявлення щодо предмета теорії держави і права та запропоновано його визначення;
- чинну методологію загальної теорії держави і права;
- логіку розвитку загальної теорії держави і права як науки;
- систематизацію наявних методологічних підходів до пізнання закономірностей виникнення, функціонування та розвитку держави і права;
набуло подальшого розвитку:
- здійснення системного аналізу наявної проблеми об’єкта теорії держави і права;
- виявлення чинників, які впливають на вибір методів пізнання держави і права;
- експериментально-теоретичні дослідження, зокрема порівняльно-правове дослідження явищ державно-правової дійсності;
- дослідження на системній основі предмета, об’єкта і системи загальної теорії держави і права як науки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони мають і науково-теоретичне, і практичне значення:
у науковій роботі – можуть бути застосовані для подальшого опрацювання і розв’язання проблем, пов’язаних із сучасними завданнями загальної теорії держави і права;
у правотворчості – для подальшого осмислення і впровадження заходів, спрямованих на подальший якісний розвиток теорії держави і права як науки, розроблення загальнотеоретичних понять, які мають важливе методологічне значення передусім для галузевих юридичних наук, що регулюють суспільні відносини;
у правореалізації – сприятимуть удосконаленню практичної діяльності органів виконавчої влади, розвитку громадянського суспільства;
у навчальному процесі – для підготування підручників чи навчальних посібників з курсів «Теорія держави і права», «Актуальні проблеми теорії держави і права», «Історія держави і права», в освітянській діяльності учасників навчального процесу загалом.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом власних досліджень та самостійною науковою працею автора.
Відповідно до мети та завдань дослідження в дисертації використано систему методів наукового пізнання. Їх застосування зумовлено використанням системного підходу, що дає змогу досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
Дисертація є завершеною науковою працею, де сформульовано положення, узагальнення та висновки, рекомендації і пропозиції, які обґрунтовані на підставі особистих досліджень проблем, пов’язаних із системним аналізом сучасного стану та перспектив розвитку теорії держави і права як науки, її методологічних аспектів. Для визначення значущості чинників, що впливають на вибір методів пізнання держави і права, проведено авторське соціологічне дослідження громадської думки.
Усі наукові результати, викладені в дисертації, одержано й опрацьовано автором особисто. Внесок автора в опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації.
Результати дослідження проблеми загалом та окремих її аспектів зокрема було оприлюднено на науково-практичних конференціях: «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 2007), «Сучасна юридична наукова думка» (м. Тернопіль, 2008), «Актуальні проблеми юридичної науки» (м. Хмельницький, 2008), «Науковий потенціал сучасної юриспруденції» (м. Тернопіль, 2009), «Сучасні тенденції в українській юридичній науці: новий погляд» (м. Запоріжжя, 2010).
Рукопис дисертації обговорено, рецензовано і схва¬лено на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ.
Публікації.
1. Тімочко О. [Коцюбинська О.] Методологічні аспекти юридичної науки теорії держави та права / О. Тімочко // Збірник наукових праць «Держава і право» ; Інститут держави та права ім. В. М. Корецького НАН України. – № 34. – 2006. – С. 99–104.
2. Тімочко О. [Коцюбинська О.] Про предмет і об’єкт теорії держави та права / О. Тімочко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ; збірник наукових праць. – № 2. – 2007. – С. 64–71.
3. Тімочко О. [Коцюбинська О.] Традиційність і новації у розвитку загальної теорії держави та права через призму розвитку суспільства / О. Тімочко // Підприємство, господарство і право. – № 4. – 2009. – С. 139–142.
4. Тімочко О. [Коцюбинська О.] Осучаснення моделі розвитку теорії держави та права як науки / О. Тімочко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ ; збірник наукових праць. – № 3. – 2009. – С. 15–18.
5. Тімочко О. [Коцюбинська О.] Проблеми розвитку методології сучасного правознавства / О. Тімочко // Підприємство, господарство і право. – № 11. – 2009. – С. 10–14.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі ґрунтовно проаналізовано методологію теорії держави і права та її значення для розвитку політико-правових знань, що засвідчує потребу в подальшому розробленні методологічних проблем юридичної науки на основі сучасних досягнень філософії права та рівня політико-правових знань з урахуванням специфіки їх удосконалення. Проведене дослідження дало змогу не тільки викласти зміст основ методології теорії держави і права, а й виявити проблеми, розв’язання яких сприятиме підвищенню ефективності пізнання й реформування держави і права на сучасному етапі цивілізаційного розвитку.
Осмислення основних результатів проведеного дослідження є підставою для таких підсумкових узагальнень і пропозицій:
1. Загальна теорія держави і права виникла внаслідок поступового й еволюційного розвитку юридичної науки як її органічна, важлива складова і впливу конкретно-історичних обставин на юридичну науку як специфічну систему знань. Її виникнення зумовлене потребами суспільства, що формулює відповідне соціальне замовлення юридичній науці, а остання знаходить адекватні інструменти його задоволення.
2. Під час наукових досліджень обов’язково потрібно враховувати і наукові традиції, і новації, що стосуються процесу виникнення, становлення, функціонування та еволюції фундаментальної, методологічної юридичної науки – загальної теорії держави і права.
Інтегративні процеси в теорії держави і права стали головними в її розвитку, щоправда, процеси диференціації політико-правових знань також посіли важливе місце.
3. Одним з основних розділів теорії держави і права, який має не тільки теоретичне, а й практичне значення, є її методологія. З утвердженням теорії держави і права як самостійної науки, питання щодо її методології стало предметом наукової дискусії.
Найпоширенішою в юридичній літературі є позиція, відповідно до якої методологію теорії держави і права варто розуміти як сукупність методів або вчень про методи пізнання правової дійсності. Із цією думкою важко погодитись, оскільки в такому випадку можливе ігнорування системного підходу в дослідженні і навіть підміна методології дослідження методикою його проведення. Розглядаючи методологію теорії держави і права як науки, потрібно відштовхуватись передусім від філософських, світоглядних основ дослідження.
Методологія теорії держави і права − явище інтегральне, що об’єднує низку компонентів: а) рівні й розділи методології; б) методологічні знання про предмет; в) методи; г) правові дослідження (типи, рівні й напрями дослідження). А тому її не можна розглядати в контексті лише одного із зазначених компонентів, зокрема методу чи вчення про методи.
4. Проблема класифікації методів теорії держави і права, безсумнівно, актуальна для сучасної юридичної науки загалом. Застосовуючи функціональний підхід, запропоновано відповідну класифікацію методів теорії держави і права: методи правового регулювання (правового буття); методи пізнання держави і права; методи реалізації методологічних функцій; політико-управлінські методи; методи реалізації державної влади; виховні методи; методи прогнозування та пояснення.
5. Відповідно до запропонованої класифікації методів теорії держави і права розроблено методику правового регулювання за станом соціально-правового середовища з контролем рівня злочинності.
Установлено, що важливе значення в наведеній класифікації має вибір тієї чи іншої класифікаційної ознаки. Зокрема, основною ознакою правового регулювання доцільно вважати характер інформації про правопорушення. З уваги на це виокремлено чотири методи правового регулювання: а) за фактичними обставинами (у разі скоєння правопорушення); б) за фактичними обставинами, визначеними для окремого суб’єкта; в) за станом правового середовища з контролем рівня правопорушень; г) за станом правового середовища з контролем проступків конкретних суб’єктів.
6. Розроблення методології пізнання держави і права може суттєво вплинути на підвищення ефективності дослідницької діяльності. Констатовано, що різні методи наукового пізнання держави і права умовно можна поділити на такі рівні: емпіричний, експериментально-теоретичний, теоретичний і метатеоретичний.
7. Ступінь ефективності наукових політико-правових досліджень здебільшого залежить від правильного вибору методів пізнання держави і права.
У процесі дослідження встановлено, що серед чинників, які впливають на вибір методів пізнання держави і права, є: а) мета наукового пізнання; б) кількість дослідженого матеріалу; в) рівень складності досліджуваного предмета; г) реалізація закономірностей виникнення, розвитку й функціонування державно-правових явищ.
8. У розвитку теорії держави і права як об’єктивної системи політико-правових знань виділено такі закономірності: наступність форм політико-правових знань; поєднання еволюційного і стрибкоподібного способів розвитку науки про державу і право; дискретний (переривчастий) розвиток теорії держави і права в кумулюванні політико-правових знань, їх переоцінці, зміні наукових парадигм; диференціація й інтеграція знань про державу і право сприяє систематизації політико-правових знань, появі нових учень, теорій і скасуванню колишніх; існування парадигмальної і проблемної організації політико-правових досліджень (спосіб висунення нових парадигм, постановки й вирішення нових проблем).
9. Установлено, що причини, під впливом яких і розвивається теорія держави і права, можна поділити на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх причин належать: потреби інших юридичних наук, форм правосвідомості, юридичної практики, які ставлять перед теорією держави і права як фундаментальною юридичною наукою зазначені завдання, стимулюють і спрямовують наукові пошуки, а також нові факти, які не піддаються поясненню з погляду наявної теорії. Внутрішні причини – це суперечності в самій теорії держави і права або проблеми, які пов’язані з внутрішньою логікою розвитку теоретичної системи цієї галузі знання, викликані виконанням нею своїх функцій. І зовнішні, і внутрішні причини можуть бути джерелами проблемних (пошукових) ситуацій, які виникають у юридичній науці.
10. Визначено, що історично об’єктивний розвиток науки про державу і право може бути описаний евристичною моделлю, яка має таку ієрархічну трирівневу структуру:
вищий рівень – форми розвитку політико-правових знань: а) парадигми; б) наукові проблеми; в) політико-правові гіпотези;
середній рівень – принципи розвитку теорії держави і права як науки: а) принцип наступності розвитку науки (поєднання традиційності та новацій); б) принцип системного розвитку (єдність переривчастості і безперервності); в) принцип цілісності розвитку (єдність диференціації й інтеграції);
нижчий рівень – причини, основні напрями і форми прогнозованих змін у процесі розвитку теорії держави і права.
11. З’ясовано, що предмет науки є відтворенням реальності на абстрактному рівні через виявлення найбільш значущих із наукового і практичного погляду закономірних зв’язків і відносин цієї реальності. Конкретний зміст предмета загальної теорії держави і права не є незмінним − він пере¬буває в постійному русі (динаміці), оскільки держава і право та пов’язані з ними суспільні відносини постійно розвиваються. А тому неможливо остаточно визначити межі конкретного змісту предмета цієї науки.
На основі проведеного в дослідженні аналізу предмета теорії держави і права розширено уявлення про його межі та констатовано, що він є складною системою, яка містить такі елементи, як:
- закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ;
- специфічні закономірності пізнання держави і права, а також основні логічні форми наукового знання – політико-правові категорії, закони і принципи;
- логіка з’ясування істини у праві, логіка нових відкриттів у політико-правовій сфері;
- узагальнення державно-правової практики, ідей і висновків, які мають принципове значення для юриспруденції загалом;
- прийоми юридичної техніки, тлумачення права, підстави використання наукових методів у пізнанні права й інших юридичних явищ;
- наукові засади внутрішньої і зовнішньої державної політики, які забезпечують ефективність та наукову обґрунтованість державного управління;
- система основних ідей, понять, поглядів, відповідно до яких формується правовий погляд і життєва позиції особи, соціальних груп, суспільства загалом;
- рекомендації для розв’язання численних проблем державно-правового будівництва;
- гіпотези щодо майбутнього держави і права;
- наукознавчі питання (предмет теорії держави і права як науки, методологія науки, система науки, історія науки тощо).
12. Установлено, що об’єкт теорії держави і права має охоплювати всі політико-правові феномени (державу, право, правовідносини) та конкретно-історичні умови їх існування, реальну поведінку суб’єктів права, а також психологію громадян, посадових осіб, їх оцінки своєї правомірної або неправомірної поведінки, чинного права, діяльності державних органів.
13. Керуючись «еталонними» ознаками теорії держави і права як науки і враховуючи погляди інших учених-теоретиків, запропоновано оптимальний, на наш погляд, варіант її структури, що складається з п’яти компонентів: 1) склад теорії держави і права як науки; 2) теоретичні проблеми співвідношення суспільства, держави і права; 3) теорія держави; 4) теорія права; 5) теоретичні проблеми формування світового правопорядку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдулаев М. И. Теория государства и права / М. И. Абдулаев. − М., СПб. : Питер, 2003. – 396 с.
2. Абдулаев М. И. Проблемы теории государства и права / М. И. Абдулаев, С. А. Комаров. – СПб. : Питер, 2003. – 576 с.
3. Алексеев Н. Н. Очерки по общей теории государства. Основные предпосылки и гипотезы государственной науки / Н. Н. Алексеев / под ред. В. А. Томсинова. – М. : Зерцало, 2008. – 216 с.
4. Алексеев П. В. Предмет, структура и функции диалектического материализма / П. В. Алексеев. – М. : Изд-во МГУ, 1978. - 327 с.
5. Алексеев С. С. Право: методологические подходы к исследованию / С. С. Алексеев // Вопросы философии. – 1983. – №3. - С. 116 – 119.
6. Алексеев С. С. Общие теоретические проблемы системы советского права / С. С. Алексеев. − М. : Госюриздат, 1961. – 187 с.
7. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2-х т. – Т. 1 / С. С. Алексеев. − М. : Юрид. лит., 1981. – 360 с.
8. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2-х т. - Т. 2 / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – 360 с.
9. Алексеев Л. И. К вопросу об общем понятии права / Л. И. Алексеев // Государство и право. – 1993. – №6. – С. 128 – 140.
10. Антологія української юридичної думки : в 6 т. – Т. 1 / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – К. : Вид. дім «Юридична книга», 2002. – 568 с.
11. Ардашкин В. Д. К современной концепции государства / В. Д. Ардашкин // Правоведение. – 1992. – №2. – С. 97−103.
12. Аристотель. Сочинения : в 4 т. – Т. 1 / ред. и вступ. ст. В. Ф. Асмуса. − М., 1975. – 552 с.
13. Бабун Р. Загальна наука про право та державу [Електронний ресурс] / Р. Бабун. − К., 1927. – Режим доступу: http://bihun.in.ua/en/jusfame/personalistichna-enciklopedija-prava/b-i/. – Заголовок з екрану.
14. Баранов Г. В. Проблема научного метода / Г. В. Баранов. – Саратов: Изд–во СГУ, – 1990.
15. Бержель Ж. Л. Общая теория права / [пер. с фр. Г. В. Чуршукова; под общ. ред. В. И. Даниленко]. − М. : Nota Bene, 2000. – 576 с.
16. Біленчук П. Д. Філософія права : [навч. посіб.] / П. Д. Біленчук, В. Д. Гвоздецький, С. С. Сливка. − К. : Атіка, 1999. – 208 с.
17. Божович Л. И. Изучение качеств личности / Л. И. Божович : тез. докл. на II сьезде об-ва психологов. – Вып. 5. Симпозиумы. – М., 1963. – С. 105−112.
18. Бошук А. В. Методология современной юридической науки / А. В. Бошук , Е. А. Шапиро // Правоведение: сб. науч. ст. молодых ученых Кубан. гос. ун-та. – Краснодар, 1998. – С. 121−129.
19. Бутенко А. П. Государство: его вчерашние и сегодняшние трактовки / А. П. Бутенко // Государство и право. – 1993. – №7. – С. 12−20.
20. Венгеров А. Б. Теория государства и права : [учебник] / А. Б. Венгеров. – М. : Новый Юрист, 1998. - 624 с.
21. Виноградов В. Г. Законы общества и научное предвидение / В. Г. Виноградов, С. И. Гончарук. – М. : Политиздат, 1972. - 231 с.
22. Воронов В. М. Поощрительные нормы советского социалистического права / Воронов В. М. – Саратов, 1978.
23. Гаврилов О. А. Стратегия правотворчества и социальное прогнозирование / О. А. Гаврилов. – М. : ИГПАН, 1993. – 128 с.
24. Галкин Б. А. Право как социальная реальность / Б. А. Галкин // Вопросы философии. – 1978. – №8. – С. 79.
25. Гегель Г. В. Ф. Политические произведения / Г. В. Ф. Гегель; под ред. Д. А. Керимова. – М.: Наука, 1978. – 437 с.
26. Гегель Г. В. Ф. Наука логики / Г. В. Ф. Гегель ; [пер. с нем. Б. Г. Столпнера]. – М. : Директ-Медиа, 2002. - 1679 c.
27. Горшенев В. М. Способы (методы) и организационные формы правового регулиро¬вания в современный период коммунистического строительства : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.01 / В. М. Горшенев. − Свердловск, 1969. – 40 с.
28. Гредескул Н. А. К учению об осуществлении права. Интеллектуальный процесс, требующийся для осуществления права. Социально-юридическое исследование / Н. А. Гредескул. − Х. : Тип. А. Дарре, 1900. – 248 с.
29. Гульце А. В. К вопросу о формировании методологии советской правовой науки / А. В. Гульце // Сов. государство и право. – 1991. – №4. – С. 144−149.
30. Дамарлі М. Правова наука – самостійний об’єкт теоретичної саморефлексії / М. Дамарлі // Вісн. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. − (Серія юридична). − 2003. − Вип. 38. − С. 28−29.
31. Денисов А. И. Теория государства и права / А. И. Денисов. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 532 с.
32. Денисов А. И. Методологические проблемы теории государства и права : [учебное пособие] / А. И. Денисов. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1975. – 118 с.
33. Дністрянський С. С. Загальна наука права і політики [Електронний ресурс] / С. С. Дністрянський. − Прага, 1923. − Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=60044. – Заголовок з екрану.
34. Доватур А. И. Политика и Политии Аристотеля / А. И. Доватур. - М., Л. : Наука, 1965. - 390 с.
35. Евграфов П. Б. Соотношение структуры советского права и структуры советского законодательства : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / П. Б. Евграфов. − Х., 1981. − 18 с.
36. Ємельянов С. А. Право: определение понятия / С. А. Емельянов. – М. : Луч, 1992. – 11 с.
37. Жалинский А. Э., Рерихт А. А. Введение в немецкое право / А. Э. Жалинский, А. А. Рерихт. − М. : Спарк, 2001. – 767 с.
38. Жариков Е. С. Проблема предсказания в науке [Електронний ресурс] Е. С. Жариков // Логика и методология науки. – М., 1967. - Режим доступу: http://dlib.eastview.com/browse/doc/20360666. - Заголовок з екрану.
39. Жилін О. О. Із лекцій по енциклопедії права [Електронний ресурс] / О. О. Жилін. − К., 1910. – Режим доступу: http://www.russianpeople.ru/ru/node/20079. - Заголовок з екрану.
40. Заславский С. Е. Право и многопартийность в России / С. Е. Заславский. – М. : Теис, 1994. – 390 с.
41. Зивс С. Л. Источники права / С. Л. Зивс. – М. : Наука, 1981. – 239 с.
42. Историческое и логическое в познании государства и права / под. ред. А. И. Королева. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1988. – 157 с.
43. История политических и правовых учений : [учебник для высш. учеб. завед. / под общ. ред. В. С. Нерсесянца]. – М. : Изд-во группа НОРМА–ИНФРА • М, 1993. – 736 с.
44. Кант И. Сочинения : в 6-ти т. - Т. 3 / И. Кант. – М., 1964. – 799 с.
45. Карасева М. В. Финансовое правоотношение : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.01 / М. В. Карасева. − Воронеж, 1998. – 304 с.
46. Кельман М. С. Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки / М. С. Кельман. - Вип. 44. − К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. − С. 45.
47. Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М. Загальна теорія держави і права : [підручник] / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин, Н. М. Хома. − Львів : «Новий світ», 2003. – 584 с.
48. Керимов Д. А. Методологические проблемы советской юридической науки / Д. А. Каримов / отв. ред. В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1980. – 308 с.
49. Керимов Д. А. Философские основания политико-правовых исследований / Д. А. Керимов. – М. : Мысль, 1986. – 332 с.
50. Керимов Д. А. Методологические функции философии права / Д. А. Керимов // Государство и право. – 1995. – № 9. – С. 15 – 22.
51. Керимов Д. А. Основы философии права / Д. А. Каримов. – М. : Манускрипт, 1992. – 191 с.
52. Косарева Л. М. Предмет науки : социально-философский аспект проблемы / Л. М. Косарева. – М. : Наука, 1977. - 158 с.
53. Киселева О. М. Поощрение как метод правового регулирования : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. М. Киселева. − Саратов, 2000. −198 с.
54. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права / Б. А. Кистяковский. − М. : М. и С. Сабашниковы, 1916. — 704 с.
55. Козлов В. А. Проблемы предмета и методологии общей теории права / В. А. Козлов. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1989. – 120 с.
56. Козлов Ю. М. Предмет советского административного права / Ю. М. Козлов. − М. : Изд-во МГУ, 1967. - 160 с.
57. Козюбра М. І. Загальнотеоретична юриспруденція: радянська традиція та європейська перспектива / М. І. Козюбра // Українське право. − 2005. − № 1. − С. 8.
58. Козюбра М. І. Наукознавчі проблеми загальної теорії держави і права / М. І. Козюбра // Методологічні проблеми правової науки. – Х. : Право, 2003. – С. 92.
59. Кокошкин Ф. Ф. Лекции по общему государственному праву / Ф. Ф. Кокошкин / под ред., с предисл. В. А. Томсинова. – М. : Зерцало, 2004. - 312 с.
60. Колодій А. М. Загальна теорія держави і права / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенко та ін. − К. : Юрінком Інтер, 1999. – 320 с.
61. Комаров С. А. Общая теория государства и права : [учебник] / С. А. Комаров. – М. : Юрайт, 1997. – 416 с.
62. Комаров С. А. Общая теория государства и права : [учебник для высш. учеб. завед.] / С. А. Комаров. − Изд. 2-е, изм. и доп. – М. : ЮРАЙТ, 1998. 416с.
63. Комаров С. А. Общая теория государства и права : [учебник] / С. А. Комаров. − СПб. : Изд. Юрид. ин-та (Санкт-Петербург), 2001. – 352 с.
64. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – СПб., 1886. (3-е изд. 1894); (Коркунов, Н. М. Лекции по общей теории права / авт. предисл. И. Ю. Козлихин. — науч. изд., [репринтное]. — М. : Юридический центр Пресс, 2003. – 430 с.
65. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права [Електронний ресурс] / Н. М. Коркунов. − СПб., 1908. – Режим доступу: http://lib.eparhia-saratov.ru/books/22c/cipin/eccllaw/2.html. - Заголовок з екрану.
66. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права по изданию 1914 года [Електронний ресурс] / Н. М. Коркунов. − М. : Норма, - 2004. – 832 с. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/42517/. – Заголовок з екрану.
67. Котюк В. О. Теорія права / В. О. Котюк. − К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
68. Кудрявцев В. Н. Методологические проблемы советской науки о государстве и праве / В. Н. Кудрявцев // доклад на Всесоюзной теоретической конференции "Актуальные проблемы методологии общественных наук" 24-26 января 1977 г. – М. : Ин-т ФАН СССР, 1977. – 17 с.
69. Кун Т. Структура научных революций [Електронний ресурс] / Т. Кун. Пер. с англ. И. З. Налетова // общая ред. и послесловие С. Р. Микулинского и Л. А. Марковой. – М. : Прогресс, 1975. – 2-е изд. 1977. – Режим доступу: http://www.krotov.info/lib_sec/11_k/kun/tomas_00.html. - Заголовок з екрану.
70. Лекторский В. А. Единство мировоззренческого и теоретико-познавательного аспектов в марксистской философии / В. А. Лекторский, В. С. Швырев // Гносеология в системе философского мировоззрения. – М., 1985. – С. 12−22.
71. Лившиц Р. З. Государство и право в современном обществе: необходимость новых подходов / Р. З. Лившиц // Сов. государство и право. – 1990. – №10. – С. 13 – 21.
72. Лившиц Р. З. Теория права : [учебник] / Р. З. Лившиц. – М. : БЕК, 1994. – 224 с.
73. Литвин В. М. Методологічні проблеми державно-правового розвит¬ку України / В. М. Литвин // Методологічні проблеми правової науки. − Х.: Право, 2002. − С 31−32.
74. Лопухин М. М. Паттерн – метод планирования и прогнозирования научных работ / М. М. Лопухин. – М. : Советское радио, 1971. – 160 с.
75. Луць Л. А. Об’єкт та предмет загальної теорії права / Л. А Луць // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХІІ регіональної наук.-практ. конф. – Л., 2006. – С. 34–35.
76. Макаренко А. С. Сочинения : в 7 т. - Т. 5 / А. С. Макаренко // глав. ред. И. А. Каиров. – М. : Акад. пед. наук, 1958. – 558 с.
77. Макаров О. В. Соотношение права и государства / О. В. Макаров // Государство и право. – 1995. – №5. – С. 16−22.
78. Малинин П. А. Диалектика Гегеля и антигегельянство / П. А. Малинин. – М. : Мысль, 1983. – 240 с.
79. Мальцев Г. В О происхождении и ранних формах права и государства / Г. В. Мальцев. − М. : РАГС, 2000. - 190 с.
80. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии : в 4 т. – Т. 1 / К. Маркс. – М. : Политиздат, 1988. – 891 с.
81. Матузов Н. И. Актуальные проблемы теории права / Н. И. Матузов. − Саратов : Изд-во Сарат. гос. акад. права, 2004. – 512 с.
82. Место теории государства и права, философии права и истории политических учений в си¬стеме высшего юридического образования : науч.-практ. конф. // Государство и пра¬во. − 2000. − № 12. − С. 101−115.
83. Методологічні проблеми юридичної науки [Електронний ресурс] : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 13−14 грудня 2002 р. / упоряд. М. І. Носов, Ю. М. Грошевий. – Х. : Право, 2003. – Режим доступу: http://www.academy.sumy.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=90&Itemid=378&lang=uk. – Заголовок з екрану.
84. Михайловский И. В. Очерки философии права / И. В. Михайловский. – Томск: В. М. Посохин, 1914. – 632 с.
85. Мокичев К. А. Теория государства и права : [учебник] / К. А. Мокичев. – 2-е изд. – М. : Юрид. лит., 1970. – 631 с.
86. Мотрошилова Н. В. Путь Гегеля к «Науке логики». Формирование принципов системности и историзма / Н. В. Мотрошилова // АН СССР Ин-т философии. – М. : Наука, 1984. – 351 с.
87. Муромцев С. А. Определение и основное разделение права / С. А. Муромцев // вступ. ст. и коммент. Ю. И. Гревцов. – 2-е изд., доп. – СПб. : Издат. Дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. – 224 с.
88. Назаренко Є. В. Теорія держави і права. Предмет, метод теорії держави і права [Електронний ресурс] / Є. В. Назаренко. − К., 1988. – Режим доступу: http://www.franko.lviv.ua/faculty/pravo/tdp/plany_sem.doc. - Заголовок з екрану.
89. Неволин К. А. Энциклопедия законоведения. История философии законодательства / К. А. Неволин. − СПб. : Изд-во С.-Петербург. ун-та., 1997. – 400 с.
90. Недбайло П. Е. Введение в общую теорию государства и права. Предмет, система и функции науки : [учебное пособие] / П. Е. Недбайло. − К. : Вища шк., 1971. – 159 с.
91. Недбайло П. О. Основи теорії держави і права [Електронний ресурс] / П. О. Недбайло. − К., 1979. – Режим доступу: http://refsmarket.com.ua/moreinfo.php?diplomID=14059. – Заголовок з екрану.
92. Некоторые философские проблемы государства и права : сб. статей Мин-ва высш. и ср. спец. образования РСФСР / отв. ред. К. П. Поляков // Саратовский юрид. ин-т им. Д. И. Курского. – Саратов : изд-во Саратовского ун-та, 1974. - Вып. 2. – 157 с.
93. Микитин Е. П. Объяснение – функция науки / Е. П. Микитин. – М. : Наука, 1970. – 280 с.
94. Окіншевич Л. Вступ до науки про право і державу / Л. Окіншевич. − Мюнхен : Український вільний ін-т, 1987. – 223 с.
95. Общая теория государства и права : академический курс в 2 т. – Т. 1 / отв. ред. М. Н. Марченко. – М. : Зерцало, 1998. − 404 с.
96. Общая теория государства и права : академический курс: в 2 т. – Т. 2 / отв. ред. М. Н. Марченко. – М. : Зерцало, 1998. – 640 с.
97. Общая теория права и государства : [учебник] / под ред. В. В. Лазарева. – М. : Юрист, 1994. – 348 с.
98. Оксамытный В. В. Теория государства и права : [учебник для высш. учеб. завед.] / В. В. Оксамытный. − М. : Камерон, 2004. – 563 с.
99. Основы научных исследований : [учебник] / В. И. Крутова, И. М. Грушко, В. В. Попов и др. – М. : Высш. школа, 1989. – 400 с.
100. Палиенко Н. И. Учение о существе права и правовой связанности государства / Н. И. Палиенко // репр. воспроизвед. изд. 1908 г. ; − Х. Типо-литография М. Зильберберг и Сыновья. - Москва: [Спарк]: [Bibliard], 2007. - 342 с.
101. Петров Г. М. Поощрение в государственном управлении: правовые аспекты / Г. М. Петров. – Ярославль : ЯрГУ, 1983. – 80 с.
102. Пешков А. Б. Проблемы административно-правового метода регулирования советских общественных отношений / А. Б. Пешков ; Иркутский гос. ун-т им. А. А. Жданова. - Иркутск, 1974. – 180 с.
103. Плахов В. Д. Традиции и общество: опыт философско-социо-логического исследования / В. Д. Плахов. − М. : Мысль, 1982. – 220 с.
104. Подласый И. П. Педагогика. Новый курс : [учебник в 2 кн.]. – Кн. 1 / И. П. Подласый. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 576 с.
105. Право и идеология: проблемы исторических взаимосвязей : сб. науч. тр. / отв. ред. И. А. Исаев ; Моск. юрид. ин-т. – М., 1991. – 57 с.
106. Процевский А. И. Метод правового регулирования трудовых отношений / А. И. Процевский. − М. : Юридическая литература, 1972. – 288 с.
107. Пучков О. А. Теория государства и права: проблемы и перспективы / О. А. Пучков // Правоведение. − 2001. − № 6. − С. 4−13.
108. Пьянов Н. А. Консультации по теории государства и права : тема "Теория государства и права как наука и учебная дисциплина" // Сиб. юрид. вестн. − 1999. − № 4. – С. 4 – 9.
109. Рабинович П. М. Загальна теорія держави і права / П. М. Рабінович, Г. Г. Шмельова, Л. А. Луць. ; Львів. ун-т. − К., 1993. – 179 с.
110. Рабинович П. М. Основи загальної теорії держави і права : [посібник] / П. М. Рабинович. − К. : ШСДО, 1995. – 385 с.
111. Радбрух Г. Философия права / Г. Радбрух ; [пер. с нем. д. ю. н., проф. Ю.М. Юмашева]. − М. : Международные отношения, 2004. – 238 с.
112. Розин В. М. Генезис права / В. М. Разин. − М. : Nota Bene, 2001. – 208 с.
113. Ренненкампф М. К. Очерки юридической энциклопедии [Електронний ресурс] / М. К. Ренненкампф. − К., СПб. : Издание Н.Я. Оглоблина, 1880. – 290 с. - Режим доступу: http://vsepravo.narod.ru/60.htm. – Заголовок з екрану.
114. Сємчик В. І. Проблеми теорії законотворення / В. І. Сємчик // Проблеми і перспек¬тиви розвитку та реалізації законодавства. − К. : Київ. ун-т права, 2001.
115. Синюков В. М. Российская правовая система (вопросы теории) : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.01. / В. М. Синюков. − Саратов, 1995. − 23 с.
116. Скакун О. Ф. Теория государства и права / О. Ф. Скакун. − X. : Консум, 2000. – 704 с.
117. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підручник / О. Ф. Скакун ; Національний ун-т внутрішніх справ. - 2-ге вид. – Х. : Консум, 2005. – 656 с.
118. Сливка С. С. Українська національна філософія права: антологічний ракурс / С. С. Сливка. − Львів : Воля, 2001. − 168 с.
119. Сорокин В. Д. Метод правового регулирования. Теоретические проблемы / В. Д. Сорокин. − М. : Юрид. лит., 1976. – 142 с.
120. Спекторский Е. В. Энциклопедия права [Електронний ресурс] : лекции / Е. В. Спекторский. − Варшава, 1912. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Pfp/2005_3/233%20Muzyka.pdf. – Заголовок з екрану.
121. Спиридонов Л. И. Теория государства и права : [учебник] / Л. И. Спиридонов. – М. : Проспект, 1997. – 301 с.
122. Спиркин А. Г. Курс марксистской философии / А. Г. Спиркин. – М. : Соцэкгиз, 1963. – 503 с.
123. Строгович М. С. Методологические вопросы юридической науки / М. С. Строгович // Вопросы философии. – 1965. – №12. – С. 3 – 14.
124. Султыгов М. М. Запрет как метод правового регулирования : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / М. М. Султыгов. − СПб., 1996. – 150 с.
125. Сурилов А. В. Теория государства и права : [учеб. пособие] / А. В. Суриков. − Киев, Одесса : Вища шк., 1989. – 439 с.
126. Сырых В. М. Структура методов теоретического познания государствен¬но-правовых явлений / В. М. Сырых // Советское государство и право. − 1980. − № 6. − С. 12 – 20.
127. Сырых В. М. Метод правовой науки. Основные элементы, структура / В. М. Сырых. – М. : Юрид. лит., 1980. – 176 с.
128. Сырых В. М. Теория государства и права : [учебник] / В. М. Сырых. – М. : Былина, 1998. – 512 с.
129. Сырых В. М. Логические основания общей теории права. Элементный состав : в 2-х т. – Т.1 / В. М. Сырых. − М. : Юрид. Дом "Юстицинформ", 2000. – 528 с.
130. Тарановский Ф. В. Энциклопедия права / Ф. В. Тарановский. – 3-е изд. − СПб. : Лань, 2001. – 560 с.
131. Тарасенко М. Н. Основы теории государственного управления менеджмент, практика : [учеб. пособие] / М. Н. Тарасенко. – Краснодар : КубГУ, 1997. - 304 с.
132. Тейл Г. Прикладное экономическое прогнозирование / Г. Тейл. – М. : Прогресс, 1970. – 509 с.
133. Темнов Б. И. О деидеологизации методологических подходов в историко-политических и государственно-правовых исследованиях / Б. И. Темнов // Государство и право. – 1992. – №3. – С. 73−79.
134. Теория государства и права : [учеб. для юрид. вузов и факультетов] / под ред. С. С. Алексеева. − М., 1998. − 450 с.
135. Теория государства и права : в 2-х ч. - Ч. 1 : Теория государства / под ред. А. Б. Венгерова. – М. : Юристъ, 1995. – 256 с.
136. Теория государства и права : [курс лекций] / под ред. М. Н. Марченко. − М. : Зерцало, 1997. – 475 с.
137. Теория государства и права : [курс лекций] / под ред. М. Н. Марченко. – М. : Зерцало, 1998. – 466 с.
138. Теория государства и права / под ред. М. Н. Рассолова, В. О. Лучина, Б. С. Эбзеева. − М. : Наука, 2000. – 768 с.
139. Теория государства и права : [учебник] / под ред. С. С. Алексеева. – М. : Юрид. лит., 1985. – 480 с.
140. Теория государства и права на рубеже веков: проблемы и перспективы / А. В. Поляков, Е. В. Тимошина, Р. А. Ромашов // Правоведение. − 2000. − № 3. − С. 240−250.
141. Теория государства и права : [курс лекций] / под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М. : Юристь, 1997. – 672 с.
142. Теория государства и права : [учебник] / под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова. – М. : Инфра-М, 1997. – 570 с.
143. Теорія держави і права. Академічний курс : [підручник] / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко, шеф-ред. В. С. Ковальський ; Міністерство освіти і науки України. − К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
144. Теория права и государства : [учебник] / под ред. В. В. Лазарева. − М. : Право, 1996. – 424 с.
145. Теорія держави і права : [навч. посіб.] / За ред. В. В. Копєйчикова ; М-во освіти і науки України, Академія адвокатури України. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 368 с.
146. Тімочко О. Ю. [Коцюбинська О.Ю.] Методологічні аспекти юридичної науки теорії держави та права / О. Ю. Тімочко // Збірник наукових праць «Держава і право» ; Інститут держави та права ім. В. М. Корецького НАН України. - № 34. – 2006. – С. 99 – 104.
147. Тімочко О. Ю. [Коцюбинська О.Ю.] Осучаснення моделі розвитку теорії держави та права як науки / О. Ю. Тімочко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ ; збірник наукових праць. - № 3. – 2009. – С. 15.
148. Тімочко О. Ю. [Коцюбинська О.Ю.] Проблеми розвитку методології сучасного правознавства / О. Ю. Тімочко // Підприємство, господарство і право. - № 11. – 2009. – С. 10 – 14.
149. Тімочко О. Ю. [Коцюбинська О.Ю.] Про предмет і об’єкт теорії держави та права / О. Ю. Тімочко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ ; збірник наукових праць. - № 2. – 2007. – С. 64 – 71.
150. Тімочко О. Ю. [Коцюбинська О.Ю.] Традиційність і новації у розвитку загальної теорії держави та права через призму розвитку суспільства / О. Ю. Тімочко // Підприємство, господарство і право. - № 4. – 2009. – С. 139 – 142.
151. Тихомиров Ю. А. Государственность: крах или воскрешение / Ю. А. Тихомиров // Государство и право. – 1992. – № 9. – С. 11 – 19.
152. Тихомиров Ю. А. Публичное право : [учебник] / Ю. А. Тихомиров. – М. : БЕК, 1995. – 496 с.
153. Топорнин Б. Е. Конституционная реформа – путь к правовому государству / Б. Е. Топорнин // Сов. государство и право. – 1990. – № 4. – С. 3−14.
154. Трубецкой Е. Н. Энциклопедия права / Е. Н. Трубецкой // [науч. ред. и вступ. ст. Г. Г. Бернадський]. – СПб. : Лань, 1999. – 224 с.
155. Туманов В. А. Буржуазная правовая идеология. К критике учений о праве / В. А. Туманов. − М. : Наука, 1971. – 381 с.
156. Фатеев А. Н. Очерк развития индивидуалистического направления в истории философии государства [Електронний ресурс] / А. Н. Фатеев. − Режим доступу: http://www.i-u.ru/biblio/archive/mishel_ideja/00.aspx. − Заголовок з екрану.
157. Федосеева Г. Ю. Международное частное право : [учебник] / Г. Ю. Федосева. – М. : Профобразование, 2000. – 320 с.
158. Фельдштейн Г. С. Главные течения в истории науки уголовного права в России / Г. С. Фельдштейн. − М. : Зерцало, 2003. – 542 с.
159. Философия и методология науки : [учеб. пособие] / под ред. В. И. Купцова. – М. : Аспект Пресс, 1996. – 551 с.
160. Философский словарь / под ред. И. Т. Фролова. − 5-е изд. − М. : Политиздат, 1987. – 590 с.
161. Хвостов В. М. Общая теория права [Електронний ресурс] / В. М. Хвостов. – М., 1914. – Режим доступу: http://www.allpravo.ru/library/doc108p/instrum958/. – Заголовок з екрану.
162. Хижняк С. П. Правовая терминология и проблемы ее упорядочения / С. П. Хижняк // Правоведение. – 1990. – № 6. – С. 67 – 71.
163. Хропанюк В. Н. Теория государства и права / В. Н. Хропанюк. − М. : Интерстиль, 2001. – 377 с.
164. Хропанюк В. Н. Теория государства и права / В. Н. Хропанюк // под ред. В. Г. Стрекозова. – 2-е изд., доп. и испр. − М. : Дабахов, Ткачев, Димов, 1995. – 384 с.
165. Циппеліус Р. Юридична методологія ; [пер., адапт., прикл. з права України і спис. термінів Р. Корнута]. − К. : Реферат, 2004. – 176 с.
166. Циппеліус Р. Філософія права : [підручник] / Р. Циппеліус // пер. з нім. Є. М. Причепія. – 4-е вид.− К. : Тандем, 2000. – 300 с.
167. Черданцев А. Ф. Государственная власть и её обновление / А. Ф. Черданцев // Правоведение. – 1992. – №2. – С 13 – 15.
168. Четвернин В. А. Размышления по поводу теоретических представлений о государстве / В. А. Четвернин // Государство и право. – 1992. – №5. – С. 3−11.
169. Четвернин В. А. Введение в курс общей теории права и государства : [учеб. пособие]. – М. : Ин-т государства и права РАН, 2003. – 204 с.
170. Чуев Ю. В. Прогнозирование количественных характеристик процессов / Ю. В. Чуев, Ю. Б. Михайлов, В. И. Кузьмин. – М. : Советское радио, 1975. – 398 с.
171. Чуев, Ю. В. Прогнозирование в военном деле / Ю. В. Чуев., Ю. Б. Михайлов. – М. : Воениздат, 1975. – 279 с.
172. Шаргородский М. Д. О системе советского права / М. Д. Шаргородский, О. С. Йоффе // Советское государ¬ство и право. − 1957. − № 6. − С. 101 – 110.
173. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права / Г. Ф. Шершеневич. – М. : Изд. Бр. Башмаковых, 1911. – 698 с.
174. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права / Г. Ф. Шершеневич. – Вып. 3. - М. : Изд. Бр. Башмаковых, 1912. – 690 с.
175. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права : [учеб. пособие] : (по изд. 1910-1912 гг.) / Г. Ф. Шершеневич ; вступ. ст. М. Н. Марченко. − М. : Юрид. колледж МГУ, 1995. – 308 с.
176. Щедровицкий Г. П. Синтез знаний: проблемы и методы [Електронний ресурс] / Г. П. Щедровицкий. – Режим доступу: http://www.circle.ru/archive/gp84a1.html. − Заголовок з екрану.
177. Энгельс Ф. Диалектика природы / Ф. Энгельс. – М. : Политиздат, 1982. – 359 с.
178. Энциклопедический словарь по культурологи / под общ. ред. А. А. Радугина. − М. : Центр, 1997. – 477 с.
179. Юдин Э. Г. Системный подход и принцип деятельности: методологические проблемы современной науки / Э. Г. Юдин. – М. : Наука, 1978. – 391 с.
180. Юридична енциклопедія : в 6 т. – Т. 2 / редкол. Ю. С. Шемшученко та ін. − К. : Укр. енциклопедія, 1999. − 744 с.
181. Юридична енциклопедія : в 6 т. – Т. 3 / редкол. Ю. С. Шемшученко та ін. − К. : Укр. енциклопедія, 2001. − 792 с.
182. Явич Л. С. Гносеологические вопросы общего учения о праве / Л. С. Явич // Правоведение. – 1976. – № 1. – С. 17 – 24.
183. Явич Л. С. Советское право — регулятор общественных отношений в СССР (основ¬ные вопросы общей теории правового регулирования) : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Л. С. Явич. − Душанбе, 1953. − 20 с.
184. Явич Л. С. Общая теория права / Л. С. Явич // под ред. А. И. Королева. - Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. – 285 с.
185. Яковлев В. Ф. Гражданско-правовые методы регулирования общественных отноше¬ний : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.01 / В. Ф. Яковлев. − Свердловск, 1972. – 39 с.
186. Честнов И. Л. Актуальные проблемы теории государства и права: эпистемология государства и права : [учебное пособие] / И. Л. Честнов. − ИВЭСЭП Знание, 2004. − 63с.