ТЕОРІЯ ЕЛІТАРНОЇ ДЕМОКРАТІЇ: ПРАВОВІ ЗАСАДИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ТКАЧ ТЕТЯНА ПЕТРІВНА

УДК 340.12

ТЕОРІЯ ЕЛІТАРНОЇ ДЕМОКРАТІЇ: ПРАВОВІ ЗАСАДИ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Горова Оксана Борисівна
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ........................................................................3
ВСТУП ..............................................................................................................................4
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРІЇ ЕЛІТАРНОЇ ДЕМОКРАТІЇ.........................................................................................14
1.1 Історіографія та джерельна база дослідження ідей теорії елітарної
демократії ....................................................................................................................... 14
1.2 Теорії еліт як передумови виникнення теорії елітарної демократії...................37
Висновки до розділу І ....................................................................................................62
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ТЕОРІЇ ЕЛІТАРНОЇ ДЕМОКРАТІЇ ………………………………………………64
2.1 Методологічні підходи дослідження теорії елітарної демократії.......................64
2.2 Сутність та зміст теорії елітарної демократії у вченнях Р. Міхельса та його послідовників...................................................................................................................77
2.3 Неоелітизм – політичне вчення сучасності (Х. Лассуелл, Дж. Сарторі, Т. Дай,
Х. Зіглер та ін..) ............................................................................................................105
Висновки до розділу ІІ..................................................................................................141
РОЗДІЛ ІІІ. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІДЕЙ ТЕОРІЇ ЕЛІТАРНОЇ ДЕМОКРАТІЇ У ДЕРЖАВОТВОРЕННІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ТА УКРАЇНИ...............................................................................................................143
3.1 Практика застосування ідей теорії елітарної демократії у державотворенні зарубіжних країн...........................................................................................................143
3.2 Проблеми та перспективи використання ідей теорії елітарної демократії в розбудові Української держави ................................................................................. 172
Висновки до розділу ІІІ ...............................................................................................206
ВИСНОВКИ ...............................................................................................................209
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………………213
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...............................................................236

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АРК Автономна Республіка Крим
БЮТ Блок Юлії Тимошенко
Вуз Вищий учбовий заклад
ВДП Вільна демократична партія
ВР АРК Верховна Рада Автономної Республіки Крим
ВРУ Верховна Рада України
ЄС Європейський Союз
ін. інше
ім. імені
МДУ Московський державний університет
ООН Організація Об’єднаних Націй
р. рік
р.р. роки
СДПН, Соціал-демократична партія Німеччини
СНД Співдружність Незалежних Держав
СОТ Світова організація торгівлі
СПУ Соціалістична партія України
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
США Сполучені Штати Америки
§ параграф
п. пункт
ХДС Християнсько-демократичний союз
ХСС Християнсько-соціальний союз
ФРН Федеративна Республіка Німеччини

ВСТУП

Актуальність теми. Злам радянських стереотипів і політико-правових концепцій та ідей розбудови державності зумовив необхідність переосмислення вже усталених підходів до сутності та змісту політико-правових учень. Сучасні світові тенденції глобалізації та інформатизації, європейські процеси до об’єднання, кардинальні зміни в державному та суспільному житті суверенної України, пов’язані з державним будівництвом, з усією очевидністю підтверджують нагальність перегляду феномену демократичного правління. Це спонукало науковців зосередити увагу на вивченні різноманітних новітніх теорій держави, однією з яких і є теорія елітарної демократії.
Слід зазначити, що теорія елітарної демократії в даний час виступає однією з найбільш досконалих альтернативних форм демократичного правління, а розроблення методів і способів використання її ідей на практиці – найпоширенішою темою для дискусій вчених з різних галузей знань. Підтвердженням цього є активне підвищення зацікавленості питаннями елітарної демократії та створення провідних наукових шкіл з вивчення проблем елітарного напрямку в зарубіжних країнах в 50-х роках ХХ століття. Питання механізмів впровадження в державотворення зарубіжних держав елітарних моделей побудови суспільства піднімали Х. Бест, Т. Дай, М. Доган, Є. Етціоні-Халеві, Х. Зіглер,
С. Келлер, Г. Лассуелл, Р. Міллс, Г. Мур, Х. Ортега-і-Гассет, Г. Перрі, Р. Петнем, Дж. Сарторі, Дж. Хіглі.
Визначальну роль політичної верхівки в суспільному житті доводять і дані соціологічних опитувань, проведені у 2009-2010 рр. Українським центром економічних і політичних досліджень О. Разумкова. Так, відповідаючи на запитання щодо впливу на політичні інституції влади, 72,4 % опитаних заявили, що зовсім не впливають на центральну владу, 62,8 % – не впливають на місцеву владу . Визнають вагомий вплив на вироблення державної політики в Україні Президента України 44,2 % опитуваних, уряду України – 30,6, а Верховної Ради України – 27,9 % . В той же час громадяни України не вважають за необхідне виявляти громадянську активність, про що заявляла третина опитаних, необхідність участі у виборах визначили 46,6 % респондентів, перевагу роботі в межах своєї ділянки віддали 31,8 % опитаних . Наведені дані свідчать про все більш зростаюче функціональне призначення еліти в державному механізмі.
Основними проблемами в цьому контексті є формування такого механізму побудови державно-правових інститутів та законодавчого регулювання, який би забезпечував, з одного боку, високий соціальний, економічний та політичний рівень суспільства, а з іншого – створив би умови для демократичного правління кваліфікованої еліти та зумовив досягнення консенсусу у вирішенні основної проблеми демократії – суміщення ідеї «правління народу» з правлінням еліти.
Вітчизняна політико-правова теорія, починаючи практично з моменту здобуття незалежності України, репрезентує варіативність щодо пізнання та характеристики комплексу проблем, пов’язаних з дослідженням елітарних теорій побудови суспільства. Оскільки питання елітарної проблематики є міжгалузевими та розглядаються в межах юриспруденції, філософії, політології, соціології та історії, у її вивченні виокремились декілька принципово важливих аспектів. Питання політичної еліти та лідерства в сучасному становленні Української держави в контексті дослідження формування та ролі окремих правителів в різні історичні епохи в Україні піднімали вітчизняні дослідники Б. Кухта,
Н. Теплоухова. Шляхи становлення, значення, характеристики, функції еліти в сучасний період державотворення Української держави аналізували в своїх дослідженнях А. Амельченко, К. Баранцева, І. Белебеха, О. Дащаківська, А. Зоткін, Г. Кривчик, О. Крюков, І. Мигович, К. Михайльова, В. Ніколаєвський, А. Пахарєв, В. Полохало, Ю. Привалов, О. Траверсе, В. Фесенко, С. Чемекова. Проблеми влади, політико-правової відповідальності правлячої еліти, правової культури та необхідності трансформації правлячої верхівки розглядали В. Добіжа,
В. Журавський, Л. Кочубей, М. Михальченко, Н. Пархоменко, М. Пірен, О. Цельєв. На визначальній ролі виховання та освіти в процесі добору еліти акцентували увагу З. Атаманюк, Т. Ріктор, С. Сисоєва. Окремі питання теорії еліт та неоелітарних учень досліджували Т. Андрусяк, Т. Грозіцька, Г. Демиденко,
А. Кормич, Н. Латигіна, Л. Мандзій, М. Мірошниченко, О. Скакун, В. Танчер,
Л. Ходаківська, Ф. Шульженко.
З російських учених, що висвітлювали елітарні проблеми, необхідно відмітити роботи Г. Ашина, який почав активно займатися питаннями елітології в рамках спочатку філософської, а згодом соціологічної дисципліни ще за радянської доби, Л. Васильєвої, О. Гаман-Голутвіної, В. Гельмана, А. Дуки,
О. Криштановської, О. Шестопал. Дослідженням піддавались проблеми анатомії російської еліти, значення елітної освіти для становлення еліти, соціальної мобільності та форми рекрутування еліт, окремі ідеї теоретиків класичного та сучасного елітизму в контексті частіше політологічних, рідше – соціологічних дисциплін.
Поза тим, незважаючи на достатньо велику кількість наукових досліджень, пов’язаних з характеристикою різних аспектів елітарних теорій, слід наголосити, що сьогодні все ще немає теоретико-правових досліджень, автори яких пропонували б системний підхід до вирішення проблеми реалізації концептуальних ідей в державотворенні України. А саме такі наукові розробки принципово важливі для розбудови демократичної незалежної держави, становлення кваліфікованої та професійної політичної еліти з метою представлення Української держави в якості реального конкурента на міжнародному ринку з економічних, соціальних та політичних питань. У зв’язку з цим дане дисертаційне дослідження набуває актуальності та значущості як в межах політико-правових учень, так і для юридичної науки загалом.
Крім того, актуальність даної теми полягає у формулюванні теоретико-методологічних засад теорії елітарної демократії, які б стали основою для впровадження в практику державотворення та правотворення України, а також у виробленні пропозицій щодо вдосконалення механізму правового регулювання елітного відбору, враховуючи результати дослідження позицій американських та західноєвропейських учених.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 18 березня 2004 р. № 1629-ІV; Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених Наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347; пп. 1,2 Пріоритетних напрямів розвитку правової науки в Україні на 2005-2010 рр., затверджених Постановою загальних зборів Академії правових наук України від 18 червня 2004 р. № 2/04-2; пп. 1,2 Пріоритетних напрямів розвитку правової науки в Україні на 2011-2015 рр., затверджених Постановою загальних зборів Академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10; Планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007-2012 рр. Тема дисертації обговорена і схвалена на засіданні вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 17 від 26 грудня 2006 р.), зареєстрована в Академії правових наук України за №73/2007.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертації – з’ясувати теоретико-правовий зміст теорії елітарної демократії і обґрунтувати на цій основі механізм його ефективної реалізації у державотворенні та правотворенні України.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення низки пізнавальних задач, зокрема:
 визначити еволюцію основних теоретико-правових уявлень про елітарну побудову суспільства;
 здійснити порівняльно-правовий аналіз головних теоретичних положень в концепціях еліт Г. Моски та В. Парето;
 проаналізувати зміст теорії елітарної демократії та «закону залізної олігархії»
Р. Міхельса та його послідовників;
 розкрити сутність основних політико-правових доктрин неоелітарної теорії, визначити їхні особливості, спільні та відмінні риси;
 охарактеризувати особливості термінології теорії елітарної демократії;
 визначити особливості застосування ідей елітарної демократії у державотворенні зарубіжних країн;
 виявити можливі механізми реалізації ідей теорії елітарної демократії в розбудові Української держави;
 сформулювати та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів, положення яких регламентують вимоги до політичної еліти України.
Об’єкт дослідження – елітарні теорії держави та практика застосування теоретичних положень у державотворенні та правотворенні.
Предмет дослідження – правові засади теорії елітарної демократії.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв’язання задач у роботі використано різні наукові принципи, зокрема: принципи всебічності, історизму, комплексності, конкретності, соціального детермінізму, діалектичної єдності. При аналізі генезису уявлень про елітарну побудову суспільства у працях філософів Стародавнього, Нового та Новітнього часу застосовувався історичний метод (підрозділ 1.2). Логічний метод сприяв розкриттю сутності елітарних процесів розвитку та концепцій, з’ясуванню їхньої ролі у подальшому розвитку історичного процесу в цілому (підрозділи 1.2, 3.1, 3.2). Порівняльно-історичний метод використовувався при дослідженні багатоваріантних елітарних теорій в працях учених (підрозділи 1.1, 1.2); порівняльний – для порівняння різних моделей елітарних теорій з метою визначення їх загальних та специфічних рис (підрозділи 1.1, 2.3). За допомогою системного методу охарактеризовано організаційні утворення та індивідууми як елементи системи (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2); структурно-функціонального – зв’язки політичної еліти з іншими елітними угрупованнями та населенням (розділи 2, 3). Соціологічний метод застосовувався при аналізі письмових документів (розділ 2); метод прогнозування – при розробці пропозицій щодо використання основних положень теорії в практичному державотворенні України (підрозділ 3.2). Біхевіористський метод дав змогу дослідити поведінку суб’єктів виборчого процесу (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2); аксіологічний (ціннісний) підхід – з’ясувати якості і властивості еліти, визначити процеси, що впливають на характер елітогенезису (підрозділ 2.3). Термінологічний принцип використовувався при науковому формулюванні термінів (підрозділ 2.3). Завдяки синергетичному методу було розкрито природу, складноеволюційний нелінійний процес взаємодії різних індивідуумів, організацій та угруповань елітарного характеру (розділ 3).
Емпіричну базу дослідження становлять: а) дані, отримані в результаті анкетування 500 громадян віком від 18 до 70 років з різних областей України щодо ідей елітарної демократії; б) результати соціологічних опитувань Українського центру економічних і політичних досліджень О. Разумкова відносно виборчого процесу в Україні та впливу громадян на нього; в) тексти 21 нормативно-правового акта та 20 статутів окремих політичних партій на предмет дослідження наявних вимог до політичної еліти; г) повідомлення засобів масової інформації стосовно поведінки політичної верхівки; д) біографічні дані окремих представників політичної еліти у зарубіжних країнах.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена актуальністю теми наукового дослідження і полягає в тому, що дана дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній літературі комплексним монографічним дослідженням теоретичних і практичних питань застосування в державотворенні ідей теорії елітарної демократії. Проведене дослідження дозволило одержати результати, які визначають особистий внесок здобувача в розробку проблеми і становлять наукову новизну роботи:

вперше:
 на підставі узагальнення матеріалів наукових вітчизняних та зарубіжних джерел, а також проведеного соціологічного опитування сформульовано теоретичну модель еліти як соціального прошарку, елементом змісту якої є сукупність суб’єктних (інтелектуальний рівень; професійні здібності; високий ступінь політико-правової культури; високі моральні якості; психологічні властивості; ораторські вміння; управлінські навички) та організаційних (організаційна структурованість та галузева професійність елітної групи; авторитетність та відповідність часовим вимогам; відкритість; вміння досягати консенсусу у вирішенні конфліктів; відповідальність за свою політико-правову діяльність) якісних ознак, що характеризують еліту;
 обґрунтовано доцільність удосконалення існуючої системи вимог до кандидатів в політичну елітну групу на виборну посаду, на підставі чого зроблено спробу визначити особливі кваліфікаційні вимоги до таких кандидатів, які будуть передбачені в регламентах діяльності депутатів всіх рівнів (професійні здібності; відсутність факту позбавлення у минулому повноважень; відсутність у минулому судимості (в тому числі погашеної та знятої); моральні якості, зокрема гуманізм, милосердя, вміння прийняти морально гідне рішення та інші);
удосконалено:
– систему поглядів про причинно-наслідкові зв’язки між соціальними факторами, що впливають на формування корпусу політично-відповідальної еліти (низький рівень політико-правової культури в суспільстві; недосконалість законодавчої бази, яка регулює порядок відбору кандидатів до корпусу політичної еліти; відсутність спеціалізованих навчальних закладів, які б відповідали за виховання та підготовку еліти);
– низку ключових термінів щодо змісту аналізованої теорії, зокрема: а) еліта – це сукупність осіб, які мають професійні навички, знання та здібності в окремій сфері діяльності, завдяки чому очолюють великі установи, організації і певні рухи в суспільстві; б) політична еліта – це сукупність осіб, які завдяки визначеним інтелектуальним якостям та професійним здібностям наділені державно-владними повноваженнями та здійснюють вплив на реалізацію політичної влади в державі;
в) моральні якості – сукупність ідеалів, норм, почуттів та принципів, які визначають ступінь усвідомленості та характер поведінки особи відповідно до загальновизнаних норм моралі, а також прагнення та вміння оцінювати свою діяльність з точки зору користі для суспільства; г) професійні здібності – сукупність індивідуально-психологічних особливостей особистості (комунікабельність, емоційна стійкість, креативність, динамізм, оптимістичне прогнозування), а також високий рівень знань, умінь та навичок в певній сфері діяльності, засвідчені документами про освіту державного зразка, які сприяють успішному опануванню та виконанню професійних обов’язків та їх постійному вдосконаленню;
 теоретичне уявлення щодо класифікації еліти, яку запропоновано здійснювати за такими критеріями: за сферою суспільної діяльності (політична, економічна, науково-технічна, культурно-духовна, спеціалізована); за ступенем відкритості (відкрита, закрита, напівзакрита); за сферою впливу (державна, регіональна);
дістали подальшого розвитку:
 уявлення щодо співвідносності змістовних характеристик теорій еліт В. Парето та Г. Моска, чиї праці стали фундаментом для формування неоелітарних теорій;
 науково-теоретичні інтерпретації «закону залізної олігархії» Р. Міхельса, на підставі чого з’ясовано умови його реалізації в межах правової дійсності сучасного демократичного суспільства (політичні, соціальні, економічні, організаційні, правові, морально-етичні);
 ідеї щодо напрямів реалізації основних положень теорії елітарної демократії, зокрема акцентується увага на засобах освітянської діяльності, які сприяють формування політичної еліти.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації сформульовані та обґрунтовані теоретичні положення, висновки і пропозиції, що можуть бути використані в:
правотворчій діяльності – до Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України направлені пропозиції щодо вдосконалення існуючих нормативно-правових актів, зокрема: «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори Президента України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про статус народного депутата», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про політичні партії в Україні», а також про необхідність створення національної програми «Відбір елітної особистості» (довідка Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування ВРУ № 04-15/9-479 від 17.02.2012 р.);
практичній діяльності загальноосвітніх та вищих закладів освіти при впровадженні спеціального курсу «Становлення елітної особистості», а також партійних установ щодо регулювання процесу відбору політичної еліти держави (лист Управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації
№ 28-103 від 11.01.2012 р.);
навчальному процесі – при підготовці навчально-методичних матеріалів, розділів підручників та навчальних посібників, а також проведенні занять з
навчальних дисциплін «Теорія держави та права», «Історія вчень про державу та право» для студентів юридичних вищих навчальних закладів (акт впровадження Національної академії внутрішні справ від 13.12.2011 р.);
науково-дослідній діяльності – результати дисертації можуть бути основою для подальших наукових досліджень актуальних проблем реалізації ідей теорії елітарної демократії.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки роботи доповідалися на: науково-практичних конференціях «Актуальні питання юридичної науки» (м. Тернопіль, 30 вересня 2008 р.), «Розвиток держави і права в сучасних умовах: досвід, реалії, перспективи» (м. Луганськ, 29 травня 2009 р.), «Державно-правовий розвиток України в умовах політичних змін» (м. Тернопіль,
9 квітня 2010 р.), «Наука і сучасність: досвід та перспективи розвитку на межі тисячоліть» (м. Запоріжжя, 5-7 липня 2010 р.), «Теорія та практика державно-правового будівництва України: сучасний період» (м. Львів, 29-30 квітня 2011 р.), «Право та сучасне суспільство: реалії співвідношення» (м. Запоріжжя, 30 березня 2012 р.), «круглому столі» «Конституція України: зміни чи нова редакція» (м. Київ, 24 червня 2011 р.).
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли відображення в 11 публікаціях, з яких чотири – у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено МОНмолодьспортом України, та сім – у збірниках тез доповідей науково-практичних конференцій та «круглого столу».
Структура дисертації. Мета і задачі дисертаційної роботи визначили її структуру. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, диференційованих на сім підрозділів, висновків, трьох додатків на 23 сторінках та списку використаних джерел з теми дослідження (287 найменувань на 25 сторінках). Загальний обсяг дисертації – 260 сторінок, з них основного тексту – 212 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено спробу комплексно та системно з теоретичних позицій проаналізувати сутність та зміст теорії елітарної демократії,
а також перспективи використання її головних положень в розбудові Української держави. За результатами дослідження можна зробити такі висновки:
1. Теоретичне уявлення відносно наявності елітарного прошарку в суспільстві, який переважає за інтелектуальними, психологічними та духовними якостями інших осіб, присутні в працях вчених Стародавнього, Нового та Новітнього часу в аспекті філософських положень щодо людської обраності, особистої досконалості та аристократичності суспільства. В подальшому ці положення стали основою для формулювання в ХІХ ст. теорій еліт італійськими вченими-соціологами
Г. Москою та В. Парето. Внаслідок комплексного аналізу теоретичних ідей наукової концепції названих дослідників встановлено, що в концептуальному підході вони дотримувалися різнобічних трактувань, проте ідентичні основоположні пункти (ідеї політичної боротьби, відбору правлячої еліти, обґрунтування застосування як методів консенсусу, так і сили в управлінні державою, значення особливої ролі емоційних настроїв, соціальної мобільності, циркуляції еліт) стали приводом до подальших наукових розробок та створення теорії елітарної демократії. При цьому введення в науковий обіг терміна «еліта»
В. Парето (для заміни втраченого змісту поняття «аристократія») означало необхідність акцентувати увагу на ціннісних характеристиках певної частини населення.
2. В результаті дослідження теорії елітарної демократії Р. Міхельса визначено, що науковець доводив нездатність практичної реалізації демократичних принципів внаслідок декількох факторів: адміністративних (необхідність організаційних утворень для представлення громадян, що неминуче призводить до технічної спеціалізації та появи лідерів; нездатність правління численної маси), психологічних (делегування одних і тих самих представників в урядові установи; відчуття народом необхідності в лідері; наявність лідерських якостей, що забезпечують перевагу, таких як ораторське мистецтво, знання, широта поглядів та сила ідей, самостійність та впевненість у собі, престиж та слава); інтелектуальних (неперевершеність лідерів та їх незамінність; некомпетентність громадян в питаннях державного значення). Обгрунтовано висновок, що політичні організації є неодмінною умовою для здійснення влади при демократичній формі правління, причиною чого виявляється необхідність професійних здібностей та технічної спеціалізації, з допомогою яких відбувається формування лідерів та елітної частини суспільства.
3. Аналіз політико-правових поглядів теоретиків неоелітизму дає можливість констатувати, що до концепцій неоелітизму відносяться теорії демократичного елітизму та елітарного плюралізму, в основу яких покладені ідеї поєднання демократичної форми правління з елітарною, а також розкриваються механізми та способи їх співставлення. Встановлено, що науковці даних напрямків по-різному трактують поняття «еліта», «політична еліта» та здійснюють класифікацію еліти, тому внаслідок узагальнення запропоновано визначення еліти як сукупності осіб, які мають професійні навички, знання та здібності в окремій сфері діяльності, завдяки чому очолюють великі установи, організації і певні рухи у суспільстві; політична еліта – це сукупність осіб, які завдяки визначеним інтелектуальним якостям та професійним здібностям наділені державно-владними повноваженнями та здійснюють вплив на реалізацію політичної влади в державі. Пропонується здійснювати класифікацію еліти за такими параметрами: за сферою суспільної діяльності (політична, економічна, науково-технічна, культурно-духовна, спеціалізована); за ступенем відкритості (відкрита, закрита, напівзакрита);
за сферою впливу (державна, регіональна).
4. Узагальнюючи підходи дослідників елітарних теорій держави, визначається, що правляча еліта повинна відповідати певним критеріям відбору, про що свідчать і результати проведеного анкетування: 73,0 % опитаних відмітили необхідність високого інтелектуального рівня, 58,0 – високих моральних якостей, 52,4 – професійних здібностей, 45,0 – організаційних навичок, 42,2 – виділених психологічних властивостей, 36,8 % – ораторського вміння. Що стосується запитання про необхідні ознаки елітної групи, то 65,0 % відмітили уміння досягати консенсусу у вирішенні конфліктів, 63,8 – відповідальність за політико-правову діяльність, 49,2 % – організаційну структурованість, 43,4 – відкритість для найбільш здібних та талановитих, 37,6 – наявність елітних представників різних галузевих спеціальностей, 35,4 % опитаних – інноваційність. Внаслідок проведених досліджень здобувачем сформульовано теоретичну модель еліти, елементом змісту якої є сукупність якісних ознак, що її характеризують: суб’єктних (інтелектуальний рівень, професійні здібності, високий ступінь політико-правової культури, високі моральні якості, психологічні властивості, ораторські вміння, управлінські навички); організаційних (організаційна структурованість та галузева професійність елітної групи; авторитетність та відповідність часовим вимогам; відкритість; вміння досягати консенсусу у вирішенні конфліктів; відповідальність за свою політико-правову діяльність).
5. Ідеї елітарної демократії знайшли своє відображення в державотворенні зарубіжних держав, що засвідчує розгляд політичної еліти таких країн, як США, Велика Британія, ФРН. Визначальну роль у процесі формування політичної еліти відіграють партії як організаційні утворення, що виконують представницькі функції в органах влади. Основними факторами, що забезпечують якісне функціонування партійного механізму, є високий рівень політико-правової культури, дотримання моральних засад членами партії, а також правове регулювання його діяльності. Водночас при проведенні опитування було визначено, що більшість громадян хоча і довіряють представляти свої інтереси політичним партіям (65,2 %), проте вважають, що для успішної діяльності партіям в Україні не вистачає: сильних лідерів (82,4 %); уміння співпрацювати з різними політичними силами (66,8), уміння виробити чітку програму дій та стратегію розвитку держави (54,4), здатність організовувати роботу на місцях (44,6), достатнього фінансування (32,0 %). З метою удосконалення регулювання діяльності партій в Україні пропонується здійснити ряд заходів, спрямованих на організаційну перебудову партій з акцентуванням уваги на морально-етичних засадах діяльності та відповідальності членів партії.
6. Досвід зарубіжних країн з реалізації ідей та принципів елітарної демократії свідчить про доцільність та ефективність в процесі формування еліти застосування методів правового виховання, в першу чергу освітянських засобів впливу. Існування елітних закладів освіти (Ітонський коледж, Гарвард, Оксфорд у Великій Британії, Єльський, Прінстонський, Кембриджський університети в США, Національна школа адміністрації у Франції), куди мають змогу поступати здібні особи з малозабезпечених сімей, сприяє високій кваліфікованості еліти. Процесу підготовки еліти допомагають створення урядом різноманітних грантів для громадян та іноземців, існування диференційного підходу до учнів та студентів, що зорієнтований на виявлення потенційних можливостей та здібностей особи
(на прикладі США). Внаслідок цього пропонується внести ряд удосконалень у систему функціонування навчальних закладів України, що надасть змогу здійснювати дієвий вплив на процес формування політичної еліти, а також розробити національну програму «Відбір елітної особистості», створити консультативний орган державної влади, в функції якого входив би якісний відбір еліти на основі визначених критеріїв.
7. Вибори як демократичний засіб відбору політичної еліти повинні бути зорієнтовані на забезпечення держави кваліфікованою та професійною елітою, внаслідок чого вбачається необхідність вдосконалення законодавчого регулювання дотримання якісних характеристик елітою, особливо морально-етичних засад її діяльності. Зроблено спробу визначити особливі кваліфікаційні вимоги до кандидатів на виборні посади, які будуть передбачені в регламентах діяльності депутатів всіх рівнів (професійні здібності; відсутність факту позбавлення у минулому повноважень; відсутність у минулому судимості (в тому числі погашеної та знятої); моральні якості, зокрема гуманізм, милосердя, вміння прийняти морально гідне рішення та інші).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Альбертони Э. Моска и теория элитизма: [реф. на кн. : Albertoni Е. Mosca and the theory of elitism / Transl. by P. Goodrick. – Oxford; N.Y. : Blackwell, 1987. – М. : ИНИОН] / Э. Альбертони. // Человек: образ и сущность (Гуманит. аспекты). – 1992. – № 3. – С. 108–116.
2. Амельченко А. Теоретико-методологические предпосылки политического элитизма и украинская политическая элита / А. Амельченко. // Грані. – 2006. –
№ 5. – С. 103 – 109.
3. Апресян Р. Кому нужен кодекс парламентария? / Р. Апресян. – Политический журнал. – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: //www.politjournal.ru /index.php?action=Articles&dirid=67&tek=1103&issue=29
4. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Р. Арон. [общ. ред. и предисл. П. Гуревича.] – М. : Издательская группа «Прогресс» – «Политика»,
1992. – 608 с.
5. Атаманюк З. Соціально-філософські концепції української національної
еліти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / З. Атаманюк. – Одеса, 2003. – 15 с.
6. Афонин Э. Хотят ли украинцы демократии? / Э. Афонин, А. Радченко. // Зеркало недели. – 30 мая – 5 июня 2009 г. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zn.ua/newspaper/articles/57006#article
7. Ашин Г. Курс истории элитологии / Г. Ашин. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/Aschin/index.php
8. Ашин Г. Понятие «элита» и его роль в политических исследованиях /
Г. Ашин. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.academyrh.info /html/ref/20050702.htm
9. Ашин Г. Формы рекрутирования политических элит / Г. Ашин. // Общественные науки и современность. – 1998. – № 3. – С. 85–95.
10. Ашин Г. Элитизм и демократия. / Г. Ашин // Общественные науки и современность. – 1996. – № 5 – С. 59–70.
11. Ашин Г. Элитное образование / Г. Ашин. // Общественные науки и современность. – 2001 •– № 5. – С. 82–99.
12. Баган О. Поміж містикою і політикою / О. Баган. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dontsov.info/index.php?option=com_content&view=article&id =201:obagan-qpomizh-mistykoju-i-politykojuq&catid=36:poslidovniki&Itemid=41
13. Балинська О. Проблеми теорії держави і права : навч. посіб [для студ. ВНЗ] / О. Балинська, Т. Гарасимів; [Вид. 2-ге, доповн. і переробл.] – Львів :
Вид-во ЛьвДУВС, 2010. – 415 с.
14. Баранов Н. О хрупкости демократических систем / Н. Баранов. // Мировая политика и идейные парадигмы эпохи: сб. статей. – СПб. : СПбГУКИ, 2008 –
С. 72–79.
15. Баранов Н. Современная демократия: эволюционный поход / Н. Баранов. – Санкт-Петербург : Балт. гос. техн. ун-т., 2008. – 207 с.
16. Баранцева К. Еліта як духовно-інтелектуальний феномен (соціально-філософський аналіз) : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. філос. наук. : спец. 09.00.03. «Соціальна філософія та філософія історії» / К. Баранцева. – К.,
2001. – 20 с.
17. Белебеха І. Українська еліта / І. Белебеха. – Х. : Вид. журн. «Березіль»,
1999. – 343 с.
18. Бердяев Н. Философия неравенства / Н. Бердяев. – М.: ИМА-ПРЕСС, 1990. – 286 с.
19. Борисенко И. Там, где делают премьеров / И. Борисенко, А. Федяшин. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://archive.travel.ru/england/5615.html
20. Буданов В. Методология синергетики постнекласической науки /
В. Буданов // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.intelros.ru/ intelros/reiting/reyting_09/material_sofiy/5242-metodologiya-sinergetiki-v postneklassicheskoj-nauke-principy-i-perspektivy.html
21. Васильева Л. Теория элит (синергетический подход) / Л. Васильева // Общественные науки и современность. – 2005. – № 4. – с. 75–85.

22. Васильева Л. Теория элит: социология политики / Л. Васильева. – М. : Социум, 2011. – 208 с.
23. Венгеров А. Теория государства и права : [учебник для юрид. вузов]. /
А. Венгеров. – [3-е изд.]. – М. : Юриспруденция, 2000. – 528 с.
24. Верховна Рада України. Офіційний сайт // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site/p_deputat_list
25. Видрін Д. Україна на порозі XXI століття. Політичний аспект / Д. Видрін,
Д. Табачник. – К. : Либідь, 1995. – 296 с.
26. Волинка К. Теорія держави і права : [навч. посіб.] / К. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – 240 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://911zp.at.ua/_ld/0/13 ____.pdf
27. Восленский М. Номенклатура / М. Восленский. – М. : Захаров, 2005. – 640 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.belousenko.com/books/ publicism/voslensky_nomenklatura.htm
28. Врадій О. Новий етап розвитку Європейського Союзу – договір про реформу / О. Врадій. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua /portal/Soc_Gum/dsp/2009_48/vradij.pdf
29. Гаман-Голутвина О. Политическая элита – определение основных понятий / О. Гаман-Голутвина. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.humanities.edu.ru/db/msg/81518
30. Гаман-Голутвина О. Политические элиты России: вехи исторической эволюции / О. Гаман-Голутвина. – М. : Интеллект, 2006. – 448 с.
31. Гаман-Голутвина О. Процессы современного элитогенеза: мировой и отечественный опыт / О. Гаман-Голутвина // Полис. – 2008. – №6 – С. 67–85.
32. Гельман В. «Сообщество элит» и пределы демократизации: Нижегородская область / В. Гельман // Полис. – 1999. – № 1. – С. 79–98.
33. Георгіца А. Конституційне право зарубіжних країн : [навч. посіб.] /
А. Георгіца. – Чернівці : «Рута», 2000. – 424 с.

34. Гидденс Э. Социология / Э. Гидденс. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Sociolog/gidd/
35. Гранти та стипендії США // Освітній портал. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.osvita.org.ua/abroad/edusystem/usa/grant/
36. Гребеньков Г. Юридична етика : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] /
Г. Гребеньков, Д. Фіолевський. [2-е вид., випр.]. – К. : Алерта, 2005. – 211 с.
37. Громадянська активність в Україні: чи приречені ми мати те, що маємо? // Дзеркало тижня. – 26 жовтня. – 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.razumkov.org.ua/ukr/article.php?news_id=247
38. Грозіцька Т. Теорії демократії в сучасній американській політичній науці : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. політ. наук : спец. 23.00.01 «Теорія та історія політичної науки» / Т. Грозіцька. – Одеса, 2000. – 19 с.
39. Гусарєв С. Актуальні питання сучасного розвитку юридичної науки в Україні / С. Гусарєв, Г. Потапов. – Юридичний вісник. – № 4 (9). – 2008. – С. 35–40.
40. Гусарев C. Актуальні питання розвитку юридичної діяльності в умовах формування громадянського суспільства / C. Гусарев. – Наукові записки. – 2001. – Т. 19. – C. 280–283.
41. Гусарєв С. Юридична деонтологія : основи юридичної діяльності : [навч. посіб.] / С. Гусарєв, О. Тихомиров. – [4-е вид., стер.] – К. : Знання, 2010. – 495 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pidruchniki.com.ua /00000000/pravo/yuridichna_deontologiya_-_gusaryev_sd
42. Дай Т. Демократия для элиты: введение в американскую политику / Т. Дай,
Р. Зиглер; под ред. А. Мишина, В. Савельева. – М. : Юридическая литература, 1984. – 320 с.
43. Дащаківська О. Політична еліта України: проблема легітимації : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. політ. наук : спец. 23.00.02. «Політичні інститути та процеси» / О. Дащаківська. – Львів, 2007. – 20 с.
44. Добіжа В. Формування політичної культури сучасної владної еліти в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. політ. наук : спец. 23.00.03. «Політична культура та ідеологія» / В. Добіжа. – К., 2008. – 20 с.
45. Донцов Д. Де шукати наших історичних традицій. Дух нашої давнини /
Д. Донцов. – К. : МАУП, 2005 – 568 с.
46. Донцов Д. Дороговказ Григорія Сковороди нашій сучасності / Д. Донцов. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dontsov-nic.org.ua/index.php?m=content&d=view&cid=3
47. Донцов Д. Кількість чи якість / Д. Донцов. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dontsov-nic.org.ua/index.php?m=content&d=view&cid=141
48. Донцов Д. Націоналізм / Д. Донцов. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://fmm51.org.ua/html_books/politik/doncov_nacionalizm.htm
49. Дука А. Перспективы социологического анализы властных элит /
А. Дука. // Журнал социологии и социальной антропологи. – 2000. – Т. 3 – № 1. – С. 64–82.
50. Дука А. Проблемы институционализации российской политико-административной элиты: экономический и глобальный аспекты / А. Дука. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://politstudy.info/?p=209
51. Дука А. Теоретические проблемы в исследованиях властных элит /
А. Дука. // Журнал социологии и социальной антропологи. – 2008. – № 1. –
С. 50–70.
52. Дюверже М. Политические партии / М. Дюверже [пер. с фр. Л. А. Зимина]. – [3-е изд.] – М. : Акад. Проект : Парадигма, 2005. – 540 с.
53. Журавський В. Політична еліта України: теорія і практика трансформації /
В. Журавський, О. Кучеренко, М. Михальченко. – К. : Логос, 1999. – 262 с.
54. Загальна теорія держави і права : [навчальний посібник.] // За редакцією
В. Копейчикова. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravo. vuzlib.net/book_z1503_page_3.html
55. Загальна теорія держави і права: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М. Цвік та ін.]; за ред. М. Цвіка, О. Петришина. – Х. : Право, 2010. – 583 с.
56. Зоткін А. Становлення регіональних владних еліт в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. соціол. наук : спец. 22.00.03. «Соціальні структура та соціальні відносини» / А. Зоткін. – К., 2005. – 19 с.
57. Зотов А. Анализ социализма в творчестве В. Парето (работы 1898-1903 гг.) /
А. Зотов. // Социологичесские исследования. – 2001. – № 2. – C. 108–116.
58. Зотов А. Путь В. Парето к социологии / А. Зотов. // Социологичесские исследования. –1995. – № 10. – C. 133–137.
59. Зотов А. Ранний период творчества Вильфредо Парето / А. Зотов. // Социологичесские исследования. – 1998. – № 11 – C. 134 – 141.
60. Зотов A. Религия и религиозность в исследовании В. Парето и Дж. Ракка /
А. Зотов. // Социологичесские исследования. – 2006. – № 8. – C. 130 – 138.
61. Иностранное конституционное право / [И. Алебастрова, Г. Андреева,
С. Кашкин и др.]; под ред. В. Маклакова. – М. : Юристъ, 1996. – 509 с.
62. История политических и правовых учений: [учебник для вузов] / Под общ. ред. В. Нерсесянца. [4-изд, перераб. и доп.] – М. : Изд. «Норма», 2004. – 944 с.
63. История социологии в Западной Европе и США : [учеб-ник для вузов. отв. ред. Г. Осипов]. – М. : Изд. «Норма», 2001. – 576 с.
64. Каганов Ю. Синергетика / Ю. Каганов. // Глобалистика: междунар. междисциплинарный энцикл. словарь / гл. ред. и сост. И. Мазур, А. Чумаков. – М.; СПб.; Нью-Йорк : Издательский центр «Елима»; Издательский дом «Питер»,
2006. – 1159 с.
65. Капица С. Синергетика и демография / С. Капица. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uni-dubna.ru/~mazny/students/site2/ideal_6.htm
66. Карабущенко П. Антропологическая элитология: [монографія] /
П. Карабущенко. – Москва – Астрахань, 1999. – 181 с.
67. Карабущенко П. Элитология Платона (античные аспекты философии избранности): [монографія] / П. Карабущенко. – Москва – Астрахань, 1998. – 170 с.
68. Карлейль Т. Теперь и прежде / Т. Карлейль.; сост., подгот. текста и примеч.
Р. Медведевой. – М. : Республіка, 1994. – 415 с.
69. Ключкович А. Вплив політичних партій на функціонування парламентсько-урядової системи в сучасній Німеччині / А. Ключкович. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.politik.org.ua/vid/bookscontent.php3?b=21&c=495
70. Конституции зарубежных государств : [Великобритания, Канада, США, Германия, Испания, Италия, Франция, Иран, Турция, Дания, Норвегия, Финляндия, Швеция, Аргентина, Бразилия, Мексика, Индия, Китай, Япония: для студентов, магистрантов, аспирантов и преподавателей юрид. вузов] / [авт.-сост.: В. Тихиня, В. Серебренников] – М. : Право и экономика, 2007. – 472 с.
71. Конституційне (державне) право зарубіжних країн : [навч. посіб.] /
В. Бесчастний, О. Філонов, В. Субботін, С. Пашков; за ред. В. Бесчастного. – К. : Знання, 2007. – 467 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pidruchniki. com.ua/15840720/pravo/konstitutsiyne_derzhavne_pravo_zarubizhnih_krayin_-_beschastniy_vm
72. Конституція України від 26 червня 1996 року в редакції від 08 грудня
2011 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96%2D%E2%F0
73. Корнієнко В. Формування політичної культури сучасної владної еліти в Україні / В. Корнієнко, В. Добіжа. – Вінниця : ВНТУ, 2009. – 159 с.
74. Костицький В. Захист суспільної моралі як нова функція демократичної держави / В. Костицький. // Малий і середній бізнес (право, держава, економіка). – 2010. – №3–4. – С. 3–12.
75. Кочубей Л. «Політична еліта» і «політичний клас»: класичні та сучасні підходи до визначення понять / Л. Кочубей. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=88&c=2177
76. Кресіна І. Інститут імпічменту: порівнял. політико-прав. аналіз / І. Кресіна,
А. Коваленко, С. Балан. – К. : Юридична думка, 2004. – 173 с.
77. Кривчик Г. Український політикум у площині елітарності / Г. Кривчик,
В. Бараєв // Проблеми політичної історії України : зб. Наук. Праць. – 2007. –
Вип. 2 – С. 169–184
78. Крушельницька О. Методологія та організація наукових досліджень : [навч. посіб. для вищ. навч. закл.] / О. Крушельницька. – К. : Кондор, 2006. – 204 c.
79. Крыштановская О. Современные концепции политической элиты и российская практика / О. Крыштановская. // Мир России. – 2004. – № 4. – С. 3–39.
80. Крюков О. Політико-управлінська еліта України: особливості становлення та розвитку в умовах суспільної трансформації : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. д-ра наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 «Теорія і історія державного управління». /
О. Крюков. – К., 2007. – 35 с.
81. Крюков О. Політико-управлінська еліта України як чинник державотворення: [монографія]. / О. Крюков; за ред. Е. Афоніна. – К. : Вид-во НАДУ, 2006. – 252 с.
82. Кухта Б. Політичні еліти і лідери / Б. Кухта, Н. Теплоухова. – [2-е вид., перероб. і допов.] – Львів : Кальварія, 1996. – 221.
83. Кухта Б. Феномен політичного лідера : історичні силуети на тлі епох /
Б. Кухта. – Львів : Кальварія, 2000. – 231 с.
84. Лассуэлл Г. Принцип тройного воздействия: ключ к анализу социальных процессов / Г. Лассуэлл. // Социологические исследования. – 1994. – № 1. – С. 135 – 143.
85. Лассуэлл Г. Психопатология и політика : [монография] / Г. Лассуэлл. [пер с англ. Т. Самсоновой, Н. Коротковой.] – М. : Изд. РАГС, 2005 – 352 с.
86. Латигіна Н. Елітарні теорії: сучасне бачення / Н. Латигіна. // Віче. – 1998. –
№ 8. – С. 119– 126.
87. Лебон Г. Психология народов и масс / Г. Лебон. – СПБ : изд. «Макет»,
1995. – 124 с.
88. Лісничий В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / В. Лісничий. – 2-е вид., випр. – К. : Вид. дім «Професіонал», 2004. – 335 с.
89. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму / В. Липинський; під ред. Я. Пеленского. – Київ-Філадельфія : Ін-т східноєвропейських досліджень, 1995 – 470 с.
90. Макиавелли Н. Государь: Сочинения / Н. Макиавелли. – М. : Эксмо-Пресс;
Х. : «Фолио», 2001. – 656 с.
91. Малько А. Теория государства и права : [учеб. для студентов учреждений сред. проф. образования, обучающихся по спец. «Правоведение»] / А. Малько,
Н. Матузов. – М. : Юристъ, 2004. – 300 с.
92. Мандзій Л. Політична еліта: історія та теорія: [навч. посібник] /
Л. Мандзій, О. Дащаківська. – Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. – 364 с.
93. Мандзій Л. Правляча політична еліта України: суть та етапи становлення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Л. Мандзій. – Львів, 2003. – 16 с.
94. Мигович І. Політична еліта в Україні / І. Мигович. // Віче. – 1995. – № 8. –
С. 19 – 20.
95. Миллс Р. Властвующая элита [перевод с англ. Е. Розенталь, Л. Рошаль,
В. Кон.] / Р. Миллс. – М. : Издательство иностранной литературы, 1959. – 51 c.
96. Михайльова К. Інтелектуальна еліта сучасного суспільства: особливості формування та діяльнісний потенціал : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. д-ра соціол. наук : спец. 22.00.01. «Теорія та історія соціології». / К. Михайльова. – Х., 2008. – 32 с.
97. Моска Г. Правящий класс / Г. Моска [пер. с англ. Т. Самсоновой]. // Cоциологичесские исследования. – 1994. – № 10. – C. 187–198.
98. Моска Г. Правящий класс. Церкви, партии и секты / Г. Моска [пер. с англ.
Т. Самсоновой]. // Социологичесские исследования. – 1994. – № 12. – C. 138 – 146.
99. Моска Г. Элементы политической науки / Г. Моска [пер. с итал. А. Зотова]. // Социологичесские исследования. – 1995. – № 4. – C. 130 – 139.
100. Моска Г. Элементы политической науки / Г. Моска [пер. с итал. А. Зотова]. // Социологичесские исследования. – 1995. – № 5. – C. 134 – 143.
101. Моска Г. Элементы политической науки / Г. Моска [пер. с итал. А. Зотова]. // Социологичесские исследования. – 1995. – № 8. – C. 130 – 139.
102. На Майдан вибрались Тимошенко і Луценко / Українська правда. –
22 листопада. – 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/news/2010/11/22/5597003/
103. Настрадін В. Вибір та затвердження теми дисертаційного дослідження здобувачів наукових ступенів : [навч. посібник]. / В. Настрадін, С. Хархун. – К. : Національна академія СБУ, 2000. – 28 с.
104. Национальная школа администрации (Франция). [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/
105. Нізамов Є. Де краще вчитися [Електронний ресурс] – Режим доступу : http: //www.osvita.org.ua/abroad/articles/33.html
106. Ніколаєнко С. Українській освіті потрібен новий курс // Дзеркало тижня. –
№ 48 (828) – 25–29 грудня 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dt.ua/3000/3300/71139/
107. Ницше Ф. Веселая наука – / Ф. Ницше. Соч. в 2-х т. – М. : Мысль,
1996. – Т. 1 – С.491–718.
108. Ницше Ф. До генеалогии морали / Ф. Ницше. Соч. В 2-х т. – М. : Мысль,
1996. – Т. 2. – С. 405–524.
109. Ницше Ф. О пользе и вреде истории для жизни / Ф. Ницше. Соч. в 2-х т. М.: Мысль, 1996. – Т.1. – С. 158–230.
110. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла / Ф. Ницше. Соч. В 2- х т. – М. : Мысль, 1996.– Т. 2. – C. 238–406.
111. Ницше Ф. Так говорил Заратустра / Ф. Ницше. Соч. В 2-х т. – М. : Мысль, 1996.– Т. 2. – C. 5–238.
112. Ницше Ф. Человеческое, слишком человеческое / Ф. Ницше. Соч. в 2-х т. –
М. : Мысль, – 1996.– Т. 1 – C. 231–490.
113. Новакова О. Політична модернізація та розвиток демократичних процесів у сучасній Україні: [монографія]. / О. Новакова. – Луганськ: Вид-во СНУ
ім. В. Даля, 2006. – 216 с.
114. Оберемко О. Чикагская традиция и политическая наука Гарольда Лассуэлла / О. Оберемко. // Социологический журнал. – 1994. – № 1. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.socjournal.ru/article/34
115. Оболенский А. Постсоветское чиновничество – квазибюрократический правящий клас / А. Оболенский. // Общественные науки и современность. – 1996. – № 5 – С. 5–15.
116. Овчинников В. Корни дуба. Впечатления и размышления об Англии и англичанах (c иллюстрациями) / В. Овчинников. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lib.aldebaran.ru/author/ovchinnikov_vsevolod/ovchinnikov_vsevolod_ korni_duba_vpechatleniya_i_razmyshleniya_ob_anglii_i_anglichanah_c_illyustraciyami/ovchinnikov_vsevolod_korni_duba_vpechatleniya_i_razmyshleniya_ob_anglii_i_anglichanah_c_illyustraciyami__0.html
117. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс / Х. Ортега-и-Гассет ; [Сб.: Пер. с исп.] – М. : ООО «Издательство АСТ», 2003. – 509 с.
118. Ортега-и-Гассет Х. Миссия университета [текст]. / Х. Ортега-и-Гассет ; [пер. с исп. М. Н. Голубевой, А. М. Корбута] – М. : Изд. дом ГУВШЕ, 2010. – 144 с.
119. Острогорский М. Демократия и политические партии / М. Острогорский // Политология: хрестоматия. / Сост. проф. М. Василик, доц. М. Вершинин. – М. : Гардарики, 2000. – 843 с.
120. Пакульски Я. Циркуляция политических элит: от лис к львам / Я. Пакульски, Я. Василевски. // Полис. – 2008. – № 6. – С. 23–36.
121. Паламаренко М. Республіканська та демократична партії у політичній системі США: сучасний стан та перспективи розвитку / М. Паламаренко. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/7914/1/18.pdf
122. Паньків Б. Еліта України: національно-політичний аспект / Б. Паньків. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://newright.il.if.ua/pankiv.htm.
123. Парето В. Компендиум по общей социологиии / В. Парето. [пер. с итал.
А. Зотова]. – М. : ГУ-ВШЭ, 2008. – 511 с.
124. Парето В. О применении социологических теорій / В. Парето [пер. с итал.
А. Зотова]. // Социологичесские исследования. – 1995. – № 10. – C. 137–145.
125. Парето В. О применении социологических теорий / В. Парето [пер. с итал.
А. Зотова]. // Социологичесские исследования. – 1996. – № 1. – C. 108–118.
126. Парето В. О применении социологических теорий / В. Парето [пер. с итал.
А. Зотова]. // Социологичесские исследования. – 1996. – № 7. – C. 115–124.
127. Парето В. О применении социологических теорий / В. Парето [пер. с итал.
А. Зотова]. // Социологичесские исследования. – 1996. – № 10. – C. 139–144.
128. Пахарєв А. Політико-управлінська еліта України: шляхи становлення, тенденції розвитку / А. Пахарєв. // Політичний менеджмент. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent. php3?m=1&n =88&c=2176
129. Пахарев А. Хамелеономания властных элит в условиях переходных политических систем / А. Пахарев. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://bibl.kma.mk.ua/pdf/pidruchnuku/23/28.pdf
130. Переломов Л. Конфуций. «Лунь Юй» : [Исслед., пер. с кит., коммент.] / РАН, Ин-т Дал. Востока; [отв. ред. М. Л.Титаренко] – М. : Изд. фирма «Вост. лит.» РАН, 1998. – 588 с.
131. Перевозник Л. Політична еліта України в період трансформації суспільства: проблеми формування відповідальності / Л. Перевозник. // Наукові записки.
Серія: Історичні науки. – 2009. – № 12. – С. 17–31.
132. Пірен М. Проблеми професійної відповідальності політико-владної еліти в Україні / М. Пірен. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=71&c=1651
133. Пилипенко В. Владна еліта у контексті суспільного розвитку / В. Пилипенко, Ю. Привалов, В. Ніколаєвський. – К. : Фоліант, 2008. – 156 с.
134. Платон. Аристотель. Политика. Наука об управлении государством – М. : Эксмо, 2003. – 858 с.
135. Платон. Государство. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.psylib.ukrweb.net/books/plato01/26gos05.htm
136. Платона. Диалоги. Менексен – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.psylib.ukrweb.net/books/plato01/05menek.htm
137. Платон. Диалоги. Политик [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.psylib.ukrweb.net/books/plato01/29polit.htm
138. Платон. Законы [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.psylib.ukrweb.net/books/plato01/30zak01.htm
139. Повість врем’яних літ: літопис (за Іпатським списком). / [Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка.]. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kampot.org.ua/history/litopusu/Povest_vremennux_let/ povest_vremennux_lit.shtml
140. Повчання Володимира Мономаха – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //kampot.org.ua/history/litopusu/Povchana_Monomaha/variant_1.shtml
141. Політичні партії як суб’єкт формування політико-управлінської еліти в процесі політичної модернізації: [монографія] / За заг. ред. Е. Афоніна,
В. Лісничого, О. Радченка. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. – 160 с.
142. Політологія посткомунізму: політологічний аналіз посткомуністичних суспільств // [Є. Бистрицький, В. Полохало, С. Макеєв, О. Дергачов]; під ред.
В. Полохало (керівник авт. колективу). – К. : Політ думка, 1995. – 368 с.
143. Политология: хрестоматия / Сост. М. Василик, М. Вершинин. – М. : Гардарики, 2000. – 843 с.
144. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 10 липня 2010 року в редакції від 01 січня 2011 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2487-17
145. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17 листопада
2011 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=4061-17
146. Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999 року в редакції від 01 січня 2011 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=474-14
147. Про затвердження Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2009-2015 роки: Постанова Кабінету міністрів України № 41 від 28 січня
2009 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/41-2009-%D0%BF
148. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року в редакції від 01 січня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80
149. Про Національну доктрину розвитку освіти: Указ Президента України № 347 від 17 квітня 2002 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/151.html
150. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 року в редакції від 02 травня 2011 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2460-12
151. Про політичні партії в Україні: Закон України від 05 квітня 2001 року в редакції від 11 червня 2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2365-14
152. Про правила професійної етики на публічній службі та запобігання конфлікту інтересів: Проект Закону України від 14 травня 2009 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=35203
153. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11 липня 2002 року в редакції від 31 липня 2010 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=93-15
154. Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада
1992 року в редакції від 01 січня 2012 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2790-12
155. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 року в редакції від 07 травня 2008 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=776%2F97-%E2%F0
156. Психология восприятия власти / Под ред. Е. Шестопал. – М. : Изд. «Социально-политическая мысль», 2002. – 244 с.
157. Пугачев В. Введение в политологию / В. Пугачев, А. Соловьев. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //www.gumer.info/ bibliotek_Buks/Polit/Pugach/index.php
158. Рабінович П. Основи загальної теорії права та держави: [навч. посіб. для студ. спец. «Правознав.»] / П. Рабінович. / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – 9-е вид., зі змін. – Львів : Край, 2007. – 188 с.
159. Рахшмир П. Идеи и люди. Политическая мысль первой половины XX века [2-е изд., перераб.] / П. Рахшмир. – Пермь : Изд-во Перм. ун-та, 2001. – 272с.
160. Ріктор Т. Владна еліта в умовах нестабільності українського суспільства /
Т. Ріктор. – К. : Софія-А, 2007. – 271 с.
161. Ріктор Т. Роль системи освіти у формуванні управлінської еліти держави: проблеми та перспективи / Т. Ріктор. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/peddysk/2009_5/riktor.pdf
162. Рішення конституційного суду України від 27 жовтня 1999 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/ main.cgi?nreg=v009p710-99
163. Рогов С. Вторая администрация Джорджа Буша-младшего / С. Рогов. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.ushistory.ru/stati/326-vtoraja-administratsija-dzh-busha-mladshego.html
164. Рудакевич М. Етика державних службовців / М. Рудакевич. – К., 2003. – 358 с.
165. Рудич Ф. Випробування асортиментом. Кого із 26 претендентів не соромно буде бачити у президентській мантії? / Ф. Рудич // Віче. – 2004. – № 9. – С. 7–11.
166. Савельєв Є. Елітні університети, еліта країни, елітна країна. Криза чи нова роль університетів? / Є. Савельєв, С. Юрій. – «Дзеркало тижня» – № 20. –
28 травня 2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dt.ua/articles/43466
167. Самсонова Т. Концепция «правящего класса» Г. Моски / Т. Самсонова // Социологичесские исследования. – 1994. – № 10. – C. 176–187.
168. Сартори Дж. Вертикальная демократия / Дж. Сартори. // Полис. – № 2. –
1993. – С. 80–89.
169. Семененко И. Афоризмы Конфуция / И. Семененко. – М. : Изд-во МГУ,
1987. – 299 с.
170. Сисоєва С. Проблеми національної еліти: напрями виховання / С. Сисоєва. // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Зб. наук. праць. / за ред. Л. Товажнянського та О. Романовського. – у 2-х част. –
Ч. 1 – Харків : НТУ ХПГ, 2002. – С. 76–83.
171. Скакун О. Теорія права і держави: підручник / О. Скакун. – Вид. 2-е, допов. і переробл. – К. : Правова єдність, 2010. – 518 с.
172. Слово о законе и благодати митрополита Илариона / [подготовка текста и комментарии А. Молдована, перевод диакона А. Юрченко.]. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=4868
173. Согрин В. Политическая власть в США: характер и исторические этапы /
В. Согрин. // Новая и новейшая история. – 2004. – № 2. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://amstd.spb.ru/Library/articles/sogrin.htm
174. Соловйова Р. Освіта в США / Р. Соловйова, Ю. Соловйова [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Vdnuet/gum /2010_2/20.pdf
175. Соціологія права [підручник] / За заг. ред. Л. Герасіної, М. Панова. – [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://radnuk.info/pidrychnuku/sotsiologiya/ 505-panova/10903-35---.html
176. Статут Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина». [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.batkivshina.kharkov.ua/ukr/about_party/ustav.shtml
177. Статут громадянської партії «Пора». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pora.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=2836& Itemid=229.
178. Статут Комуністичної партії України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kpu.ua/statute/.
179. Статут Ліберально-демократичної партії України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ldpu.org.ua/party/statute/.
180. Статут Народного Руху України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nru.org.ua/about-party/statut.html.
181. Статут Народної партії. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.narodna-partiya-poltava.se-ua.net/page3?razdel=2&object=0.
182. Статут Партії «Віче». [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.viche.org/1763/.
183. Статут Партії реформи та порядку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.prp.org.ua/?mid=17.
184. Статут Партії «Християнсько-демократичний союз». [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.hds.org.ua/data/files/files/documents/hds_statut.pdf.
185. Статут політичної партії Всеукраїнське об’єднання «громада». [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://hromada.org.ua /index.php?option= com_content&task =view&id=14&Itemid=33.
186. Статут політичної партії «Наша Україна». [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.razom.org.ua/documents/1760/
187. Статут політичної партії «Європейська партія України». [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://eurorukh.org.ua/ua/european-party-of-ukraine/regulation/index.