ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ МОЛОДІ В ПОЛЬЩІ (ОСТАННЯ ЧВЕРТЬ ХІХ СТОЛІТТЯ – СЕРЕДИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

На правах рукопису

САВЧЕНКО Наталія Сергіївна

УДК 374.4(438)(09)

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ МОЛОДІ В ПОЛЬЩІ (ОСТАННЯ ЧВЕРТЬ ХІХ СТОЛІТТЯ – СЕРЕДИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
доктор педагогічних наук, професор,
дійсний член НАПН України
Євтух Микола Борисович

Кіровоград 2013

Зміст

ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1. ТЕНДЕНЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ПОЛЬЩІ В ОСТАННІЙ ЧВЕРТІ ХІХ – СЕРЕДИНІ ХХ СТОЛІТТЯ 23
1.1. Соціально-педагогічні передумови розвитку системи позашкільної освіти Польщі 23
1.2. Особливості становлення і розвитку позашкільної освіти у Польщі в останній чверті ХІХ – середині ХХ століття 50
1.3. Стан наукової розробленості проблеми становлення і розвитку позашкільної освіти у Польщі в останній чверті ХІХ – середині
ХХ століття………………………………………………………………………88
Висновки до першого розділу 99

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ПОЛЬСЬКОЇ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ 102
2.1. Теоретичні джерела польської позашкільної освіти 102
2.2. Концептуальні засади становлення і розвитку польської позашкільної освіти в останній чверті ХІХ – середині ХХ століття 121
2.3. Періодизація польської позашкільної освіти в останній чверті ХІХ – середині ХХ століття 131
Висновки до другого розділу 160

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА ПОЗАШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ У ХАРЦЕРСТВІ (1910 РІК – КІНЕЦЬ 1950-Х РОКІВ) 164
3.1. Зародження харцерського руху та його розвиток у першій половині ХХ століття 165
3.2. Харцерський рух в умовах тотального одержавлення позашкільної освіти (1945 рік – кінець 50-х років ХХ століття) 194
3.3. Харцерський метод у вихованні і навчанні молоді 205
Висновки до третього розділу 233

РОЗДІЛ 4. ЗМІСТ, ФОРМИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ СИСТЕМИ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ПОЛЬЩІ В ОСТАННІЙ ЧВЕРТІ ХІХ – СЕРЕДИНІ ХХ СТ. 236
4.1. Зміст позашкільної освіти Польщі в останній чверті ХІХ – середині ХХ століття. 236
4.2. Організаційні основи польської позашкільної освіти в останній чверті ХІХ – середині ХХ століття. 255
4.3. Педагогічні засади методичної роботи гуртків та молодіжних клубів у позашкільних закладах 310
Висновки до четвертого розділу 344

РОЗДІЛ 5. ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ ТВОРЧОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ У ПОЗАШКІЛЬНІЙ ОСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 348
5.1. Проблема управління та самоуправління у позашкільній освітній діяльності 355
5.2. Педагогічна майстерність позашкільного педагога (аніматора позашкільної освіти) 371
5.3. Освоєння культури як зміст спільної діяльності учасників громадсько-педагогічного руху: аніматорів позашкільної освіти та їх вихованців. 398
Висновки до п’ятого розділу 416

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 419
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 429
ДOДAТКИ 483

Список скорочень
AАN – Archiwum Аkt Nowych – Архів нових актів
ZAZAPK – Zdigitalizowane Archiwalia Z Zasobu Archiwum Państwowego w Katowicach – Оцифровані архівні документи Державного архіву в Катовіцах
ГОР – Головна опікунська рада
ПЧХ – Польський Червоний Хрест
ТРР (TZR) – Towarzystwo Zabaw Ruchowych – Товариство Рухових Розваг
ТПД (TPD) – Towarzystwo Przyjaciół Dzieci – Товариство приятелів дітей
СПМ – Союз Польської Молоді
ПТТ – Польське Татранське Товариство
ПКТ – Польське Краєзнавче Товариство
ПТКТ – Польське Туристично-краєзнавче Товариство
МФСМ – Міжнародна Федерація молодіжних туристичних готелів
ПАН – Польська академія наук
СПП – Спілка польських патріотів
СЗБ – Спілка збройної боротьби
АК – Армія Крайова
НЗС – Національні збройні сили
СБ – Селянські батальйони
КЦБ – Керівництво цивільної боротьби
ПКНВ – Польський комітет національного визволення
СГБ – Служба громадської безпеки
ГМ – Громадянська міліція
СіН – Об’єднання Свобода і Незалежність
СПХ (ZHP) – Związek Harcerstwa Polskiego – Союз Польських Харцерів
ГПР – Громадсько-педагогічні рухи
ВНЗ – Вищі навчальні заклади
ЗМІ – засоби масової інформації

ВСТУП
Актуальність дослідження. Сучасне суспільство перебуває в ситуації цивілізаційного переходу, для якої характерне переосмислення цінностей згідно з принципами плюралізму, конкуренції парадигм, унікальності особистості. Ці зрушення спричинюють якісні зміни в системі освіти, головними серед яких є такі: а) тенденція до ліквідації інституціональної форми; б) діалогічність, відкритість, орієнтація на полікультурність у змісті освіти; в) зміна структури формальної освіти, що стосується всіх її етапів і рівнів.
На нинішньому етапі розвитку держава не в змозі фінансувати сферу позашкільної освіти, а підприємства переважно теж не спроможні утримувати сферу соцкультпобуту, зокрема – молодіжні дозвіллєві установи, клуби, оздоровчі табори, як це було в минулому столітті. Усе гострішою і тривожнішою стає проблема проведення часу молоддю після школи, крім того, зазнає актуалізації питання організації дорослими соціалізації юного покоління у сфері дозвілля (поза сім’єю та поза школою). Помітно позначається й брак позасімейних і позашкільних інституційних структур.
Суспільство починає усвідомлювати цю проблему, але об’єктивні тенденції в розвитку країни зводять зусилля в окресленому напрямку нанівець, тому ситуація в цілому продовжує ускладнюватися. Один із можливих шляхів розв’язання аналізованого питання в сучасних умовах – активізація механізмів участі населення (громадськості) у створенні позашкільних самореалізаційних формувань позитивного спрямування, ведення в них різноманітної громадсько-педагогічної діяльності з молоддю або надання допомоги (матеріальної, організаційної, інформаційної тощо) у забезпеченні життєдіяльності таких структур. Доповненням до соціальних інститутів сім’ї та освіти повинен стати «третій складник», а саме – організована позасімейна й позашкільна соціалізація молоді, що відбувається в інституціях самореалізації позитивного спрямування.
Розв’язати проблеми позасімейної та позашкільної соціалізації можна спочатку через підготовку аніматорів позашкільних інституцій самореалізації молоді, створення різних дозвіллєвих молодіжних формувань і спільнот під керівництвом дорослих, а потім – через поступовий перехід від експериментальних організаційних моделей, з урахуванням механізмів розвитку самодіяльних рухів, до масової практики, до поширення знайдених експериментальним шляхом організаційних моделей у соціально-педагогічній практиці громадсько-педагогічного руху.
У руслі подальшого розвитку позашкільної освіти в Україні (в умовах, коли вагома проблема для української педагогіки полягає в безпрецедентному поширенні девіантної поведінки молоді) неабиякий інтерес становить вивчення тривалого шляху розвитку польської позашкільної освіти.
Аналіз становлення й розвитку позашкільної роботи з молоддю в Польщі свідчить про наявність прогресивних досягнень і позитивний вплив на творчий розвиток особистості. У процесі свого історичного розвитку як громадсько-педагогічні рухи, так і заклади позашкільної освіти набули солідного досвіду, престижу, сформувалися як невід’ємні частини цілісної системи освіти Польщі.
Вивчення досвіду польської системи позашкільної освіти (щодо надзвичайно великої ролі громадської ініціативи, громадських організацій у цій справі, багатоманітності форм і методів роботи неформальних та формальних позашкільних інституцій, необов’язковості програми, добровільного характеру занять, різновікового складу контингенту, безперервності виховного процесу) є перспективним, з огляду на виконання головних завдань вітчизняного позашкільного виховання, а саме: забезпечення потреб особистості в самореалізації – розвитку інтересів, схильностей, здібностей і належної організації вільного часу, пошуку та підтримки юних талантів, задоволення потреб у професійному самовизначенні, здобутті додаткової освіти.
Теоретичні засади розв’язання окресленої проблеми представлено в працях таких науковців, як І. Бех, О. Биковська, М. Бушканець, С. Васильченко, Г. Ващенко, В. Вербицький, В. Войчук, С. Гончаренко, М. Євтух, А. Капська, Б. Кобзар, В. Краєвський, А. Кузьмінський, В. Мадзігон, С. Мартова, Є. Мединський, Н. Мойсеюк, П. Орлик, Л. Павлова, Л. Пундик, Г. Пустовіт, Ю. Руденко, С. Русова, І. Рябченко-Мельников, А. Сиротенко, С. Сірополко, В. Сухомлинський, Т. Сущенко, М. Фіцула, А. Харчев, С. Шацький та ін.
Проблематика позашкільної освіти опрацьована в студіях польських учених В. Алейзяка, Н. Ассородобрай, Ц. Банаха, М. Бжозовського, А. Богданської, Е. Венгриновича, С. Волошина, Р. Врочинського, С. Гаєвського, Я. Гжесяка, Я. Гнітецького, Г. Гонсьора, Я. Давіда, К. Денека, Л. Дюбєля, Й. Іздебської, А. Камінського, Б. Кереся, Я. Корчака, Ч. Купісевича, Я. Малиновського, Г. Мушинського, В. Оконя, Т. Пільха, Г. Радлінської, Б. Суходольського, Е. Тремпали та ін. Однак нині недостатньо досліджено концептуальні засади й тенденції становлення та розвитку системи позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.
Викладені міркування дали підстави для вибору теми дисертації: «Теорія і практика позашкільної освіти молоді в Польщі (остання чверть ХІХ століття – середина ХХ століття)».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол № 8 від 23 лютого 2009 року) та узгоджено на засіданні Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук НАПН України (протокол № 3 від 28 квітня 2009 року). Роботу підготовлено відповідно до наукової програми кафедри педагогіки та освітнього менеджменту Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка «Організаційно-педагогічні умови соціально-професійної підготовки вчительських кадрів» на замовлення Міністерства освіти і науки України (державний реєстраційний номер 0104U003704).
Мета дослідження полягає в ретроспективному аналізі теоретичних ідей і досвіду організації позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст. для творчого використання їх в умовах реформування вітчизняної системи позашкільної освіти.
Для досягнення сформульованої мети окреслено такі завдання:
1. виконати ретроспективний логіко-системний аналіз генезису теорії та практики позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.;
2. схарактеризувати передумови становлення й розвитку системи позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.;
3. обґрунтувати основні етапи та виокремити провідні тенденції становлення й розвитку системи позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.;
4. з’ясувати теоретико-методологічні засади становлення й розвитку системи позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.;
5. описати зміст, форми й методи позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.;
6. узагальнити досвід діяльності польських громадсько-педагогічних рухів і державних установ у галузі позашкільної освіти молоді в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.;
7. дослідити перспективи творчого використання теоретичних ідей і досвіду позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст. у сучасних умовах реформування вітчизняної системи освіти.
Об’єкт дослідження – організація позашкільної освіти молоді в Польщі.
Предмет дослідження – теоретичні ідеї та досвід організації позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.
Концепція дослідження. Дисертація базована на системі поглядів, ідей, положень, що зумовлюють мету й завдання аналізу становлення та розвитку польської позашкільної освіти молоді в останній чверті ХІХ – середині ХХ ст. Концепція ґрунтована як на переосмисленні змісту позашкільної освітньої діяльності молоді для узгодження з вимогами перехідного періоду розвитку українського суспільства, а також на розумінні позашкільної освіти як елемента соціокультурного середовища, як відкритої соціально-педагогічної системи; її значення й місця, що вона посідає в реформуванні національної системи освіти.
Виокремлення низки концептуальних позицій щодо змісту й методів компаративного історико-педагогічного дослідження як логічно взаємопов’язаної сукупності принципів наукової діяльності, теоретичних критеріїв, нормативних вимог слугує підставою для окреслення принципів функціонування позашкільної освіти молоді як соціокультурного феномену з урахуванням джерел нoвoгo дoсвiду учасників позашкільної освітньої діяльності, зокрема: дoсвiду пізнавальної дiяльнoстi, що зафiксoвaна у фopмi її peзультaтiв – знaнь; дoсвiду peпpoдуктивнoї дiяльнoстi, яка закріплена у фopмi способів її провадження (умінь i нaвичoк); дoсвiду твopчoї дiяльнoстi, що відображена у фopмi пpoблeмних ситуaцiй, пiзнaвaльних зaвдaнь; дoсвiду реалізації емоційно-ціннісних відносин.
Такими джерелами нoвoгo дoсвiду є oб’єктивнa реальність, педагог, попередній дoсвiд і, нapeштi, власне вихованець. Їм відповідає систeмa відносин: нoвий дoсвiд – oб’єктивнa peaльнiсть; нoвий дoсвiд – пeдaгoг; нoвий дoсвiд – пoпepeднiй дoсвiд вихованця; нoвий дoсвiд – вихованець. Адекватно окреслені чoтиpи пpинципи позашкільної освітньої діяльності молоді: 1) принцип спадкоємності (тpaнсляцiї) культури; 2) принцип соціалізації; 3) принцип послідовності; 4) принцип самовизначення.
Принцип спадкоємності культури (тpaнсляцiї культуpи; реалізований у відношенні «нoвий дoсвiд – oб’єктивнa реальність»). Пpи цьoму oб’єктивна peaльнiсть витлумачена в шиpoкoму сeнсi як «усe iснуюче», тoбтo матеріальний свiт i всi йoгo реaльнi пpoдукти. Людина від нapoджeння oсвoює (вiдoбpaжaє), по-перше, oб’єктивну peaльнiсть бeзпoсepeдньo, нa piвнi вiдчуттiв i спpийнять: дeнь – нiч, зимa – лiтo, тeплo – хoлoднo тoщo. Пo-дpугe, нa вiдмiну вiд твapин, людинa oсвoює (вiдoбpaжaє) людську культуpу. Кoжнe наступне пoкoлiння успaдкoвує всi дoсягнeння людськoї культуpи, ствopeнi всiмa пoпepeднiми пoкoлiннями. Пpи цьoму культуpa постає в нaйшиpшoму сeнсi та включає, пo-пepшe, пpeдмeтнi peзультaти дiяльнoстi людeй (мaшини, тeхнiчнi спopуди, peзультaти пiзнaння, твopи мистeцтвa, нopми пpaвa й мopaлi), пo-дpугe – суб’єктивнi людськi сили i здібнoстi, щo peaлiзуються в дiяльнoстi (знaння й умiння, виробничі та пpoфeсiйнi нaвички, piвeнь інтелектуального, eстeтичнoгo й моральногo poзвитку, свiтoгляд, спoсoби та фopми взаємного спiлкувaння людeй). Водночас якщo учeнь oсвoює, успaдкoвує людську культуpу, тo виникaє пpoблeмa пoвнoти відображення культуpи в змiстi oсвiти. Тому істoтним стaє нe лишe чого вчити, aлe i як учити, чим учити i хтo навчить.
Принцип соціалізації (реалізований у відношенні «нoвий дoсвiд – пeдaгoг»). Рoль пeдaгoгiв виконують батьки, сiм’я, учитeлi, тoвapишi, працівники мaс-медіа, тoбтo всi люди, вiд яких індивід oтpимує нoвий дoсвiд у тiй чи в тій фopмi. Peaлiзaцiя пpинципу сoцiaлiзaцiї в сучaсних умовах пopoджує багато пpoблeм, зокрема інтенсифіковане вiдчужeння мiж дopoслими й дiтьми, якi тeпep значно paнiшe дopoслiшaють, з oднoгo бoку, a з іншого – дeмoнстpують пoглиблeння свoгo сoцiaльнoгo інфaнтилізму. Чaстo вoни дopoслiшaють нe особистісно, a лишe створюють тaку видимість. Нинi збільшується нeбeзпeкa дeструктурування всiєї систeми культуpнo-iстopичнoї спaдкoємності.
Принцип послідовності (реалізований у відношенні «нoвий дoсвiд – пoпepeднiй дoсвiд»). Молода людинa нaгpoмaджує життєвий дoсвiд послідовно – вiд пpoстoгo дo більш склaднoго. Очeвидно, що будь-якa «пopцiя» навчального мaтepiaлу, будь-якe зaвдaння мaють бути opiєнтoвaнi як нa дoсягнутий, тaк i нa пepспeктивний, тaкий, щo перебуває в «зoнi нaйближчoгo poзвитку» (Л. Вигoтський) piвeнь знaнь, умiнь, навичок, oцiнoк, відносин. Інакшe кaжучи, умoвa чepгoвoгo зaвдaння повинна бути зpoзумiлoю й дoступнoю, бaзувaтися нa вiдoмoму та oсвoєнoму. У «зoнi нaйближчoгo poзвитку» poзтaшoваний тoй eтaп oпaнувaння дiяльнoстi, який лoгiчнo слідує зa oсвoєним, eтaп, дo oсвoєння якoгo молода людина підготовлена пoпepeдньoю дiяльнiстю.
Принцип самовизначення (реалізований у відношенні «нoвий дoсвiд – власне учень»). Сaмoвизнaчeння iндивiдa в шиpoкoму сeнсi схарактеризоване як зaснoвaний нa вiльнoму вoлeвиявлeннi вибip життєвoго шляху, свoгo мiсця в суспiльствi, спoсoбу життя й видів дiяльнoстi, a тaкoж лiнiї пoвeдiнки в пpoблeмних i кoнфлiктних ситуaцiях. Нaйвaжливiшу знaчущість для opгaнiзaцiї освітньої дiяльнoстi мaє сaмoвизнaчeння учня в нiй. Сaмoвизнaчeння перебуває в oднoму ряду з iншими поняттями «Я-кoнцeпцiї»: сaмoнавчання, самотворення, сaмoкoнтpoль, сaмopeгуляцiя, сaмopoзвитoк, сaмooцiнювання, сaмoпiзнaння, сaмoпpoeктувaння, сaмoвихoвaння, сaмoсвiдoмiсть, самокорекція, сaмoвдoскoнaлeння, сaмopeaлiзaцiя, сaмoорганізація, сaмoвpяднiсть, сaмoфopмувaння, сaмoдисциплiнa. Фiлoсoфiя «сaмoвизначення» – «Я-кoнцeпцiя» – потрактована в пpaцях М. Бepдяєвa, М. Бaхтiнa, П. Флopeнськoгo, A. Мaслoу, К. Poджepсa та iнших учених.
Після обґрунтування принципів наступним логічним кроком у побудові концепції стало з’ясування низки структурних елементів, що забезпечують зв’язок загальних теоретичних положень із реальною педагогічною практикою в системі польської позашкільної освіти молоді. До структурних (модельних) елементів належать екзогенні й ендогенні чинники становлення та розвитку польської позашкільної освіти молоді в останній чверті ХІХ – середині ХХ ст., соціально-економічні, соціально-педагогічні й соціально-правові умови.
Об’єктивний аналіз уможливлює зворотний зв’язок і кореляцію теоретичних положень та навчально-методичного інструментарію. Вказівка на зворотний зв’язок педагогічної практики з початковими теоретичними установками замикає розроблену концептуальну схему, що зумовлене відомим філософським положенням про практику як головний критерій істини. При цьому загальні теоретико-методологічні засади концепції не змінюються, залишаючись інваріантними. У галузі педагогічної теорії відбувається накопичення ідей, моделей, теоретичних підходів, теоретичного матеріалу й досвіду, що проаналізований і зафіксований із використанням наукового інструментарію. Результатом цього є поява інноваційної педагогічної теорії, на створення якої й було спрямоване розроблення концепції.
Концепція дослідження включає такі концепти:
1) методологічний, основу якого становлять різні наукові підходи, а саме:
− історико-педагогічний, що дає змогу вивчити стан наукового опрацювання проблеми в історії педагогіки;
− культурологічний, який створює підстави для сприйняття цінностей дозвіллєвої діяльності та власне системи позашкільної освіти як складника людської культури й водночас її важливого компонента;
− системний є підґрунтям для з’ясування зв’язків між позашкільною освітою та іншими елементами освітньої системи Польщі останньої чверті ХІХ – середини ХХ ст.;
− особистісно-діяльнісний сприяє усвідомленню сутності особистості як суб’єкта суспільних перетворень, спроможний через внутрішньо- й зовнішньооформлену діяльність активно та вибірково привласнювати наявні і створювати нові соціальні цінності в позашкільному освітньому процесі;
− хронологічний уможливлює ретроспективно простежити зміни в педагогічній теорії та практиці позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ – середині ХХ ст.
2) теоретичний концепт – наукові положення стосовно позашкільної освіти молоді в Польщі, що присвячені:
− загальнопедагогічним проблемам позашкільної освіти, «середовищній освіті», педагогічній проблематиці вільного часу (В. Алейзяк, Ч. Банах, С. Волошин, Я. Гнітецький, Я. Давід, Ч. Купісевич, І. Лепальчик, М. Лобоцький, Я. Малиновський, Г. Мушинський, В. Оконь, В. Павловська, А. Панек, Г. Радлінська, Б. Суходольський, Е. Тремпала та ін.);
− місцю позашкільної освіти молоді в польській педагогіці, історії та теорії позашкільної освіти (Ч. Банах, Я. Вольчик, Ф. Гамульчак, А. Камінський, С. Кавула, Б. Кересь, Е. Мазуркевич, Р. Окраска, Т. Пільх, В. Помикало, А. Пшецлавська, А. Радзевич-Вінницький, В. Тайс, Т. Френцковяк та ін.);
− ролі громадської ініціативи в розвитку польської позашкільної освіти, становленню теорії і практики позашкільної освіти молоді в діяльності громадських інституцій у Польщі в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. (Н. Ассородобрай, Б. Бобровська, Г. Бунш-Конопка, В. Буяк, Г. Вуттке, С. Гаєвський, К. Денек, Г. Йордан, Я. Корчак, Я. Радван-Прагловський, Г. Смажинський, Е. Тарковська та ін.);
− теорії та практиці прогресивного самовиховання молоді в діяльності харцерства (Р. Баден-Пауел, В. Блажеєвський, Б. Вахович, К. Геска-Квасневич, А. Завадзька, Б. Леонгард, Г. Радлінська, Т. Шарота, А. Яновський та ін.);
− проблематиці розвитку державних інституцій польської позашкільної освіти молоді у 1920-х – 1950-х рр. (М. Бжозовський, А. Богданська, Е. Венгринович, Р. Врочинський, М. Ковальчикова, Я. Корпала, К. Чайковський та ін.);
− спільній діяльності громадськості, позашкільних педагогів (аніматорів позашкільної освіти) та їхніх вихованців (Ч. Банах, В. Воронович, А. Карвацький, Р. Квашніца, С. Ковальський, Й. Козелецький, Я. Козловський, Ч. Купісевич, А. Олубінський, Г. Радлінська, С. Точек-Вернер, С. Ющик
та ін.);
− масовим заняттям у позашкільних закладах, заняттям у гуртках (загальним питанням, заняттям за напрямами, програмам гуртків), у клубах, світлицях, йорданівських садах (К. Батос, Я. Бауман, М. Бжозовський, Л. Дюбєль, З. Жадковська, Й. Кудельська, А. Кухк, Б. Маляк, Е. Мацюбянка, Я. Медвецка, З. Пизик, Е. Пшепьора, Г. Станек, С. Хмельовський, Я. Цястонь, Е. Щепаняк та ін.);
3) технологічний концепт уможливив окреслення перспектив творчого використання прогресивних надбань теорії та практики польської позашкільної освіти молоді в останній чверті ХІХ – середині ХХ ст.
у сучасних умовах реформування освітньої системи України.
Для досягнення мети й виконання завдань дослідження використано комплекс взаємопов’язаних методів, зокрема:
− загальнонаукові (історико-педагогічний і компаративний аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення й систематизація дібраних фактів, наукової літератури, нормативно-правових документів та інших дослідницьких матеріалів) – послугували підґрунтям для вивчення процесуально-змістових складників польської позашкільної освіти молоді в останній чверті ХІХ – середині ХХ ст.;
− конкретнонаукові: історико-генезисний для дослідження генезису позашкільної освіти молоді в Польщі обраного хронологічного періоду; історико-структурний для розроблення структури дисертації, пошуково-бібліографічного аналізу й систематизації науково-педагогічної літератури та законодавчих актів, що регулюють питання позашкільної освіти; історико-діахронний для обґрунтування періодизації і з’ясування провідних тенденцій становлення й розвитку польської позашкільної освіти молоді; історико-термінологічний для опису сутності та змісту базових понять і категорій; історико-компаративний для аналізу спільних і відмінних підходів до розв’язання проблеми позашкільної освіти молоді в Польщі та Україні; ретро-праксиметричний для осмислення змісту, форм і методів позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.; історико-актуалізаційний для обґрунтування перспектив творчого використання теоретичних ідей і досвіду позашкільної освіти молоді в Польщі в умовах реформування освітньої системи України.
Джерельна база дослідження представлена на трьох рівнях:
− первісна (початкова) джерельна база, яка сформувалася тоді, коли відбувалися події, відображені в тогочасних джерелах, або в час, близький до нього, і становлять найбільш повну та репрезентативну базу дослідження: нормативно-правові документи з питань розвитку польської позашкільної освіти (Конституція Польської Республіки від 17 березня 1921 р. (Ustawa z dniа 17 marca 1921 roku. Konstytucja Polskiej Rzeczypospolitej. Dz. U. RP 1921, nr 44. Poz. 267.), Конституційний закон від 23 квітня 1935 р. (Ustawa Konstytucyjna z dnia 23 kwietnia 1935 roku. Dz. U. RP 1935, nr 30. Pоz. 227), Розпорядження міністра освіти від 2.01.1950 р. у справі організації і планів деяких напрямів навчання на гуманістичних відділах державних академічних шкіл (Rozporządzenie Ministra Oświaty z dnia 2 stycznia 1950 roku w sprawie organizacji i planow niektorych kierunkow studiow na wydzialach humanistycznych panstwowych szkol akademickich. Dz.U. PRL 1950, nr 2. Poz. 9), Інструкція щодо позаурочних занять від 11.10.1950 р. (Іnstrukcja o zajęciach pozalekcyjnych (załącznik do zarządzenia Ministra Oświaty z dn. 11.X.1950. Nr II W-5361), Конституція Польської Республіки від 22.07.1952 р. (Konstytucja Polskiej Rzeczypospolitej. Uchwalona przez Sejm Ustawodawczy w dniu 22 lipca 1952 r. Dz. U. PRL 1952, nr 33. Poz. 232), Вказівки у справі харцерської роботи в учительських студіях від 17.09.1059 р. (Wytyczne w sprawie pracy harcerskiej w studiach nauczycielskich. Załącznik do pisma Ministra Oświaty z dnia 17 września 1959 r. Nr KN 1- 1578 / 59), Приписи і вказівки у справі організації канікул для дітей та молоді (Zbiór przepisów i wytycznych w sprawie organizacji wczasów dla dzieci i młodzieży / Woszczak J. i Bocian Wł., Warszawa PZWS 1959), Розпорядження міністра національної освіти і спорту від 8.11.2001 р. щодо умов та способів організації краєзнавства й туризму дошкільними закладами, школами та позашкільними закладами (Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej i Sportu z dnia 8 listopada 2001 roku w sprawie warunków i sposobu organizowania przez publiczne przedszkola, szkoły i placówki krajoznawstwa i turystyki. Dz.U. RP 2001, nr 135. Poz. 1516) і теоретико-методологічні напрацювання польських педагогів періоду від останньої чверті ХІХ ст. –
до середини ХХ ст.;
− джерельна база, що збереглася до нашого часу (містить інформацію, ще невідому сучасним дослідникам, не введену до наукового обігу, що є потенційною джерельною базою): документи Архіву нових актів у Варшаві (Archiwum Akt Nowych, Warszawa), Державного архіву в Катовіцах (Archiwum Państwowу w Katowicach);
− зафіксована джерельна база, про існування якої відомо з численних цитувань, публікацій, посилань із зазначенням науково-довідкового апарату: фонди й матеріали бібліотек Палацу молоді у Варшаві (Pałac Młodzieży w Warszawie) та Палацу молоді в Катовіцах (Pałac Młodzieży w Katowicach), Центральної наукової бібліотеки НАНУ імені В. Вернадського, нормативно-правові документи з питань розвитку польської позашкільної освіти в період від останньої чверті ХІХ ст. – до середини ХХ ст.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період від останньої чверті ХІХ ст. до середини ХХ ст. Вибір нижньої хронологічної межі пов’язаний із радикальними трансформаціями соціально-економічної, культурної та освітньої сфер польського суспільства, що зумовлені інтенсифікованою індустріалізацією. Польське суспільство на той час потребувало якісно нових форм організації позашкільної життєдіяльності молоді, задоволення її освітніх потреб шляхом залучення до науково-експериментальної, дослідницької, техніко-конструктивної, художньої, декоративно-прикладної, туристично-краєзнавчої та інших видів творчості. Відповіддю стало розгортання широкого громадсько-педагогічного руху, покликаного забезпечити потреби молоді в самореалізації (розвиток інтересів, нахилів, здібностей і розумна організація вільного часу, пошук та підтримка юних талантів, задоволення потреб у професійному самовизначенні, здобуття додаткової освіти), а також формування ідейно-теоретичних засад позашкільної педагогіки («суспільна педагогіка»).
Верхня хронологічна межа вмотивована зміною в другій половині
ХХ ст. політичної й культурної ситуації в Польщі внаслідок тотального одержавлення всіх сфер життя та нав’язування радянських зразків, згортання діяльності громадсько-педагогічних рухів, ліквідації кафедр суспільної педагогіки як осередків розвитку теорії позашкільної освіти.
Територіальні межі дослідження. Територіальними межами дослідження є терени, які в 1569 – 1795 рр. належали Речі Посполи́тій;
у 1795 – 1918 рр. – Пруссії, Австрії та Росії; у 1918 – 1939 рр. – Польській Республіці (ІІ Речі Посполи́тій); у 1939 р. були поділені між Третім Рейхом і Радянським Союзом; у 1944 – 1952 рр. – між Польською Республікою та СРСР, із 1952 р. – між Польською Народною Республікою та СРСР.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
– уперше виконано системний історіографічний і джерелознавчий аналіз теоретичних ідей та досвіду польської позашкільної освіти молоді в останній чверті ХІХ – середині ХХ ст., виокремлено соціально-педагогічні передумови її становлення й розвитку (формування таких порівняно самостійних «течій», як рух соціально-педагогічний і рух громадсько-педагогічний; провідна роль громадських організацій у житті польського суспільства в окресленні стратегії й тактики позашкільної освіти молоді Польщі в обраний хронологічний період та ін.);
– обґрунтовано періодизацію становлення й розвитку системи позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.: І етап (остання чверть ХІХ ст. – 1918 р.) – виникнення інституційних (закладів позашкільної освіти молоді) та неінституційних (громадсько-педагогічні рухи для підтримки позашкільної освіти молоді) форм позашкільної освіти молоді, розвиток теорії позашкільної освіти; ІІ етап (1919 – 1944 рр.) – динамічний розвиток різних форм позашкільної освіти, які функціонують завдяки підтримці громадських, політичних організацій, професійних спілок, релігійних спільнот, самоврядуванню; ІII етап (1945 – кінець 1950-х рр.) – централізація системи позашкільного виховання, її фінансування з державного бюджету, підпорядкування комуністичній ідеології, копіювання системи позашкільної освіти СРСР;
– схарактеризовано зміст (організація належного проведення вільного часу молоді; удосконалення знань, умінь і навичок молоді, підвищення її культурного рівня, психологічної та практичної підготовки до праці й фізичного загартування та ін.), форми (індивідуальні, групові й колективні) і методи (самостійної діяльності учасників позашкільних закладів; навчально-виховної діяльності) позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.;
– удосконалено сутність і зміст понять «позашкільна освіта», «паралельна освіта», «аніматор позашкільної освіти»;
– подальшого розвитку набули досвід діяльності польських громадсько-педагогічних рухів і державних установ у галузі позашкільної освіти в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.; перспективи творчого використання теоретичних ідей та досвіду польської системи позашкільної освіти молоді в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст. в умовах реформування вітчизняної освітньої системи (використання можливостей автентичного виховного впливу на молодь; якісне оновлення змісту, принципів, форм, методів і напрямів діяльності інституцій позашкільного навчання й виховання; оптимізація мережі позашкільних навчально-виховних закладів незалежно від форм власності; залучення до навчально-виховної роботи висококваліфікованих і талановитих народних умільців; створення системи підготовки та перепідготовки працівників позашкільних закладів; науково-методичне забезпечення діяльності позашкільних навчально-виховних закладів; підвищення ролі родини, громадськості, забезпечення їх державної підтримки).
До наукового обігу введено маловідомі й раніше невідомі польськомовні джерела, історичні документи та факти, архівні матеріали, що стосуються особливостей позашкільної освіти молоді в Польщі.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що:
– окреслено основні тенденції становлення й розвитку позашкільної освіти в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст., обґрунтовано надзвичайно велику роль громадської ініціативи, громадських організацій у житті польського суспільства, що вплинуло на вибір напрямку і стратегії, особливостей розвитку системи позашкільної освіти Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.;
– удосконалено джерелознавче поле проблематики через його розширення;
– з’ясовано теоретико-методологічні засади становлення й розвитку системи позашкільної освіти в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині
ХХ ст.: теорія та методологія суспільної педагогіки – галузі теорії виховання, яка зосереджує увагу на проблематиці засобів виховання, виховних ситуацій як комплексу чинників, що впливають на вихованця, зумовлюють його розвиток і саморозвиток, аналізує різні потреби виховання в окремі періоди життя людини (дитинство, юність, зрілість).
Практичне значення одержаних результатів дослідження аргументоване тим, що матеріали дисертації дають змогу розв’язувати практичні питання позашкільної освіти молоді в сучасних умовах реформування освітньої системи України.
Одержані в процесі наукового пошуку напрацювання реалізовані під час викладання таких навчальних дисциплін, як «Педагогіка», «Порівняльна педагогіка», «Історія педагогіки», а також у ході написання студентами курсових і кваліфікаційних робіт, тематика яких пов’язана з організацією дозвіллєвої діяльності молоді.
З урахуванням результатів дослідження опубліковано 2 монографії, укладено навчально-методичний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Концептуальні положення дисертації можуть бути використані для пошуку оптимальних шляхів удосконалення професійної підготовки майбутніх педагогів. Запропоновані теоретико-методологічні положення, прикладні аспекти й висновки роботи доцільно застосовувати в ході розроблення навчально-методичного забезпечення педагогічних навчальних закладів різних рівнів акредитації. Матеріали роботи оптимізують дослідницьку діяльність науковців, викладачів, аспірантів, студентів, працівників освітньої сфери в їхній професійній сфері.
Упровадження результатів дослідження. Положення, висновки й рекомендації, розроблені на підставі узагальнення дослідницьких матеріалів, упроваджені в навчально-виховний процес Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 387/03-а від 06.08.2012 р.), Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського (довідка № 388
від 04.06.2012 р.), Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка № 541 від 19.06.2012 р.), Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського (довідка № 1084 від 15.05.2012 р.), ДВНЗ «Криворізький державний педагогічний університет» (довідка № 02/13/2-517/3 від 28.05.2012 р.), Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» (довідка № 1059/1 від 24.05.2012 р.).
Апробація результатів дослідження відбувалася на:
− міжнародних науково-практичних конференціях («Польща-Україна. Спадщина і сучасність» (Слупськ (Устка), 2009 р.); «Традиції та інновації менеджменту навчальних закладів і реалізація управлінських проектів» (Полтава, 2010 р.); «Інноваційні технології в освіті» (Ялта, 2010 р.); «Формування особистості, Людини в закладах освіти» (Черкаси, 2011 р.); «Традиції та інновації менеджменту навчальних закладів і реалізація управлінських проектів» (Полтава, 2010 р.); «Tatrzanskie sympozjum naukowe «Edukacia Jutra» (Zakopane, 2011 р.); «Удосконалення форм і методів підготовки професійно компетентних працівників освіти» (Черкаси, 2011 р.); «Тенденції розвитку вищої освіти в Україні: європейський вектор» (Ялта, 2011 р.); «Розвиток особистості та професіоналізму фахівця в системі неперервної освіти в контексті викликів ХХІ ст.» (Чернівці, 2011 р.); «Використання педагогічних технологій у практиці роботи сучасної школи» (Переяслав-Хмельницький, 2012 р.); «Науково-педагогічна спадщина О. А. Захаренка як джерело виховання молодого покоління» (Черкаси, 2012 р.); «Соціально-гуманітарні дисципліни у творчому ВНЗ: проблеми міждисциплінарних зв’язків у сучасному науковому дискурсі» (Луганськ, 2012 р.); «Освіта та наука в умовах глобальних викликів» (Сімферополь, 2012 р.));
− усеукраїнських науково-практичних конференціях («Психолого-педагогічні основи формування професійної компетентності майбутніх учителів» (Кривий Ріг, 2010 р.); «Розвиток української та польської освіти і педагогічної думки (ХІХ – ХХІ ст.) (Львів, 2011 р.)»; «Практично-професійна підготовка студентів у системі вищої освіти: проблеми та шляхи вдосконалення» (Харків, 2011 р.)).
Публікації. Основні результати дослідження відображено
в 42 одноосібних публікаціях, зокрема: 2 монографіях, 1 посібнику для студентів вищих навчальних закладів; 23 статтях у провідних наукових фахових виданнях; 16 статтях і тезах у журналах та збірниках наукових праць.
Кандидатська дисертація на тему «Підготовка вчителя до формування естетичних орієнтацій молодших школярів на цінності народного мистецтва (в умовах позакласної діяльності)» захищена 22.02.2001 року в спеціалізованій вченій раді Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. У т

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У дисертації запропоновано теоретичне узагальнення і практичне осмислення проблеми, що полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні розвитку позашкільної освіти молоді в Польщі в період від останньої чверті ХІХ ст. до середини ХХ ст.
Реалізовані мета й завдання дають підстави сформулювати висновки дослідження, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Виконано ретроспективний логіко-системний аналіз генезису теорії та практики позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст., з’ясовано, що порушена проблема донині не поставала предметом спеціальної комплексної наукової розвідки, проте окремі її аспекти в різний час перебували в колі дослідницьких інтересів педагогів, істориків, політичних і громадських діячів.
2. Схарактеризовано передумови становлення й розвитку системи позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині
ХХ ст.
Історичні: докорінні соціально-економічні перетворення в країні, капіталістична модернізація; певна демократизація суспільного життя; зростання національної свідомості; соціально-класові зміни. Проблема організації вільного часу молоді почала виразно окреслюватися в Польщі, як і в усій Європі, у другій половині ХІХ ст., що стало наслідком інтенсифікованого розвитку промисловості. Послаблення в робітничому середовищі впливу сім’ї як природного виховного чинника спричинило масове поширення девіантних типів поведінки молоді. Прогресивна частина польського суспільства, усвідомлюючи загрозу таких суспільних явищ, докладала зусиль до заснування виховних закладів, у яких позбавлені догляду діти й молодь могли б проводити вільний від шкільних занять час належним чином, із користю. У цей період переважно на такому підґрунті виникають перші заклади позашкільного виховання.
Соціально-культурні: активна протидія польського суспільства агресивному тиску окупаційних режимів Пруссії, Росії та Австрії. Вагомою ланкою патріотичного руху була діяльність різноманітних товариств, зокрема й у галузі позашкільної освіти. Передісторією становлення сучасної польської системи позашкільної освіти та виховання є громадсько-педагогічний рух XVIII – XIX ст. у сфері опікунсько- й рекреаційно-виховної діяльності.
В останній чверті ХІХ ст. на польських землях починається бурхливий розвиток різних форм позашкільного навчання й виховання: зароджуються інституційні та неінституційні форми й методи позашкільної роботи. Товариства поширили в Польщі ідею організованого відпочинку для молоді. Створювали колонії та напівколонії, колонії для молоді середніх шкіл. При цьому мета діяльності колоній завжди була двоєдина: оздоровлювальна й виховна. Літні колонії засновувала здебільшого передова польська інтелігенція на кошти патріотично налаштованих представників торговельно-промислових кіл. Це була специфічна, не субсидована державою система громадських і приватних позашкільних установ;
Ідеологічні: представлені універсальними теоріями персоналізму, екзистенціалізму та філософської антропології, на яких базована практика польської позашкільної освіти молоді впродовж ХІХ – ХХ ст. Ці філософські теорії трактують особистість у контексті самопроектування, самоінтеграції, саморефлексії, що відбуваються в межах спілкування «Я» з «Іншим». Спілкування, що розуміють як суб’єкт-суб’єктне відношення, включає переживання, розуміння і трансцендування (співвідношення особистості з абсолютними цінностями та їхнім носієм – абсолютною Особистістю).
Теоретико-методологічні: підґрунтям для концептуалізації позашкільної освіти молоді в Польщі стали ідеї суспільної педагогіки. Суспільна педагогіка охоплює ту галузь теорії виховання, що зосереджує увагу на проблематиці засобів виховання як комплексу чинників, які впливають на вихованця, зумовлюють його розвиток і суттєвою мірою результати планової виховної діяльності, а також аналізує різні потреби виховання в окремі періоди життя людини (дитинство, юність, зрілість). Окремим предметом зацікавлень суспільної педагогіки є виховні ситуації, у яких необхідна допомога суспільства або потрібні компенсаційні дії (сирітство, неповні сім’ї тощо). До головних завдань суспільної педагогіки належать: нагромадження знань про сутність виховання, ретельний опис результатів педагогічних спостережень над виховним процесом; узагальнення результатів досліджень, з’ясування зв’язків і залежностей між виховними явищами та закономірностей перебігу виховних процесів; формулювання висновків щодо впливу тих чи тих явищ на розвиток особистості молодої людини для уможливлення керування цим процесом; окреслення мети, цінностей і норм, принципів виховання в їх функціональному зв’язку з соціально-економічним розвитком суспільства; пропонування методів реалізації цілей виховання, підтвердження ефективності цих методів у виховній практиці.
Предметом суспільної педагогіки є людина в певних суспільних умовах, яка зазнає змін під їхнім впливом. Суспільна педагогіка окреслює роль і значення навчання, виховання й розвитку у формуванні особистості молодої людини та житті суспільства. Головні поняття суспільної педагогіки: середовище, соціалізація, особистість, навчання, учіння, формування, культура, вільний час, самоосвіта, самовиховання, родина (сім’я), засоби масового впливу.
3. Обґрунтовано основні етапи та виокремлено провідні тенденції становлення й розвитку системи позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст., описано провідні чинники цього процесу.
З огляду на своєрідність історичної долі й культури польського народу, її історіографічні позиції, досліджуваний часовий проміжок від останньої чверті ХІХ ст. до середини ХХ ст. поділено на три етапи відповідно до виокремлених критеріїв. На кожному етапі враховано загальне становище країни й важливі політичні проблеми, а також економіку та культуру, виникнення й розвиток суспільної педагогіки як джерела теорії позашкільної освіти молоді в Польщі.
І етап (остання чверть ХІХ ст. – 1918 р.) – виникнення інституційних (закладів позашкільної освіти молоді) і неінституційних (громадсько-педагогічні рухи для підтримки позашкільної освіти молоді) форм позашкільної освіти молоді, розвиток теорії позашкільної освіти.
ІІ етап (1919 – 1944 рр.) – динамічний розвиток різних форм позашкільної освіти, які функціонують завдяки підтримці громадських, політичних організацій, професійним спілкам, релігійним спільнотам, самоврядуванню.
ІII етап (1945 – кінець 1950-х рр.) – централізація системи позашкільного виховання, її фінансування з державного бюджету, підпорядкування комуністичній ідеології, копіювання системи позашкільної освіти СРСР.
Виокремлено основні тенденції становлення й розвитку позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.: формування таких порівняно самостійних «течій», як рух соціально-педагогічний і рух громадсько-педагогічний. Перша пов’язана з діяльністю «традиційних» соціальних педагогів, друга – із самодіяльністю населення (громадськості), із залученням її до організації дозвілля молоді. Незалежні громадські ініціативи в період бездержавного існування Польщі слугували важливим інструментом культурного, економічного й соціального розвитку польського народу, сприяли підвищенню рівня освіти населення та економічного розвитку країни. Надзвичайно велика роль громадської ініціативи, громадських організацій у житті польського суспільства вплинула на напрямок і стратегію, особливості розвитку системи позашкільної освіти Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст.
4. З’ясовано, що теоретико-методологічні засади польської позашкільної освіти сформувалися в ході розвитку теорії суспільної педагогіки: праці Г. Радлінської «Виховне ставлення до соціального середовища» («Stosunek wychowawczy do środowiska społecznego», 1935), «Соціальні причини шкільних успіхів і невдач» («Społeczne przyczyny powodzeń i niepowodzeń szkolnych», 1937). Упродовж перших двох періодів свого розвитку в Польщі (від останньої чверті ХІХ ст. до 1945 р.) суспільна педагогіка формувалася як педагогіка «середовищна» (pedagogika środowiskowa) із такими розділами: позашкільне виховання (wychowanie pozaszkolne); допоміжне навчання (kształtowanie pomocnicze); освіта дорослих (oświata dorosłych); культурно-освітня робота (praca kulturalno-oświatowa); рекреація, вільний час (rekreacja, czas wolny); відкрита, «середовищна» школа (szkoła otwarta, środowiskowa); планування й організація виховного середовища (planowanie i organizowanie środowiska wychowawczego); «паралельна освіта» (edukacja równoległa); соціальна робота (praca socjalna); опікунська робота (praca opiekuńcza).
Уточнено сутність і зміст понять «позашкільна освіта», «паралельна освіта», «аніматор позашкільної освіти».
Позашкільна освіта представлена як освітньо-виховна діяльність позашкільних інституційних і неінституційних установ (організацій) для молоді.
Паралельна освіта схарактеризована як навчально-виховна діяльність освітніх і культурних інституцій, організацій та товариств, засобів масової комунікації; спрямована на дітей і молодь, що створює умови для розвитку зацікавлень, обдарувань, розширення знань, удосконалення умінь, здобутих у школі, а також належного проведення вільного часу. Завдяки привабливому змісту і способам діяльності, що задовольняють різноманітні потреби молоді, гнучкості форм та методів, своєрідній живості, паралельна освіта має вагомий вплив на дітей і молодь.
Аніматором позашкільної освіти постає фахівець, головна функція якого полягає в практичній діяльності щодо самореалізації молоді, «освоєнні культури» разом із вихованцями, «педагогізації середовища», створенні умов для позасімейної й позашкільної соціалізації молоді.
5. Описано зміст, форми та методи позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст. Позашкільна освітня діяльність спрямована на реалізацію завдань виховання молодого покоління, що передбачає виховання свідомих і високоосвічених молодих людей, які здатні до активної діяльності в різних галузях громадського й державного життя. Це педагогіка виховання вільної людини, побудована на основі парадигми творчості, що передбачає залучення дітей до співтворчості, гармонізацію спілкування.
Змістом позашкільної освіти є організація належного проведення вільного часу (дозвілля) молоді. Позашкільна робота – складник і невід’ємна частина всієї навчально-виховної роботи, що має масовий характер; її призначення – удосконалення знань, умінь і навичок молоді, підвищення культурного рівня, психологічної та практичної підготовки до праці й фізичного загартування. Завдяки специфічним умовам й особливостям організації позашкільної роботи молодь має змогу розвивати свої здібності в процесі різноманітної діяльності в різних галузях, у сфері мистецтва і спорту, розширювати межі своїх інтересів – від особистих до громадських.
Головна особливість позашкільного педагогічного процесу полягає в тому, що він побудований на співтворчості педагогів і молоді, їхній дружбі й духовній спільності, визнанні самостійності особистості, взаємоповазі та взаємній зацікавленості в успіхові, у визнанні результатів спільної діяльності.
Під формою занять у позашкільних закладах провідні тогочасні польські педагоги розуміли зовнішнє вираження узгодженої діяльності інструктора-вихователя й вихованців, що відбувається в чинному порядку, у певному режимі та за певною організаційною структурою занять з учасниками позашкільного закладу. За кількісним складом таких основних форм роботи в закладах позашкільної освіти молоді виокремлено три, а саме: масову, колективну та індивідуальну роботу. Найдоцільнішими і найефективнішими формами позашкільної роботи вважають самодіяльні гуртки, наукові товариства, клуби, літературні об’єднання, колективні бесіди на етичні та науково-популярні теми, ігри й інші форми культурного дозвілля, суспільно-корисну роботу, творчі звіти (художню самодіяльність, виставки), конкурси.
Методи діяльності позашкільних закладів класифіковано на методи самостійної діяльності учасників позашкільних закладів і методи навчально-виховної діяльності (у розумінні – спільної діяльності вихованця й педагога).
Засоби діяльності позашкільних закладів – це чинники, які уможливлюють або полегшують досягнення бажаних результатів (навчальні посібники, книги, журнали, прилади, обладнання, інструкції тощо).
6. Узагальнено досвід і з’ясовано особливості діяльності різних типів закладів (установ, організацій) позашкільної освіти молоді в Польщі в досліджуваний період. У процесі наукового пошуку підсумовано, що в Польщі активно функціонували такі типи закладів позашкільної освіти: світлиці, йорданівські сади, осередки (центри) Товариства приятелів дітей, будинки культури, бібліотеки, читальні для дітей із найбідніших родин, Союз польських харцерів.
Польська позашкільна освіта існувала впродовж більшої частини досліджуваного періоду не як державне «відомство», а як громадська або громадсько-державна система. Основною частиною такої системи були громадсько-педагогічні рухи, некомерційні організації, додатковою – державні установи та органи, що надавали педагогічну й матеріальну підтримку, контролювали дотримання законів, статутів, договорів про соціальне замовлення.
7. Окреслено перспективи творчого використання теоретичних ідей і досвіду позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті ХІХ ст. – середині ХХ ст. у сучасних умовах реформування вітчизняної системи освіти. Одним зі шляхів розв’язання проблеми належної організації соціалізації й самореалізації молоді в сучасних умовах є участь населення в громадсько-педагогічному русі, створення позашкільних інституцій самореалізації молоді, субкультурних об’єднань молоді, допомога в забезпеченні життєдіяльності таких структур.
Дослідження польського громадсько-педагогічного руху останньої чверті ХІХ – середини ХХ ст. дало підстави для формулювання низки висновкових положень.
По-перше, у позашкільних інституціях самореалізації молоді, субкультурних об’єднаннях молоді позитивного спрямування відбувається відвернення молоді від «вулиці», від їх участі у референтних групах асоціальної спрямованості, створюють умови для отримання корисних знань, умінь і навичок, для засвоєння соціально прийнятних моральних норм, вироблення ціннісних орієнтацій та життєвих планів, розвитку й самореалізації в різних видах суспільно корисної діяльності.
По-друге, для достатньо широкого залучення населення до діяльності зі створення згаданих інституцій і для її достатньої результативності необхідна фундаментальна наукова теорія, яка інтегрує психолого-педагогічні, культурологічні, соціологічні, соціально-психологічні знання тощо. Тільки за наявності таких знань можливе ефективне застосування педагогічних технологій і психолого-педагогічних методів. Названим вимогам відповідає концепція «суспільної педагогіки», що є теоретичним осмисленням практики громадсько-педагогічного руху.
Осмислення проблеми відчуження, що прогресує в сучасному суспільстві, питань освіти й досвіду ентузіастів громадсько-педагогічного руху дає змогу створити теорію, методику і практику «освоєння культури» як своєрідне науково-методичне та організаційно-методичне забезпечення «профілактики відчуження», його позитивного подолання. При цьому культура потлумачена в найширшому сенсі, що включає культурну спадщину, культурне середовище, духовну культуру особи, а освоєння культури – як процес, протилежний процесові відчуження.
Діяльність молоді в ході соціалізації та творчої самореалізації схарактеризована як освоєння культури, точніше, як перехід від пасивного засвоєння культури, через активніше присвоєння культури до активного освоєння культури. Діяльність дорослих, які надають допомогу (підтримку) молоді в освоєнні культури, названа «освоєнням у культурі».
З огляду на те, що позашкільний аніматор реалізує «освоєння культури» разом із вихованцями, його повинні характеризувати: професійність, комунікативність, відповідальність, чесність, послужливість, сумлінність, толерантність, висока особиста й етична культура, сердечність, поблажливість, терплячість, висока культура мови, ґрунтовні знання та досконалі вміння їх передання молоді. Із транслятора знань він має стати провідником світу знань, перекладачем і рефлексивним практиком, який весь час інспірує, мотивує, підтримує та спрямовує пізнавальну самодіяльність молодої людини, породжує серед молоді позитивну налаштованість до навчання і зміцнює її, вимагаючи постійного вдосконалення майстерності, доучування та професійного вдосконалення.
Отже, для належної організації проведення молоддю вільного від навчання часу необхідні:
– по-перше, методично грамотна координація шкільного й позашкільного виховання; першочергова роль у справі координації шкільного та позашкільного виховання повинна належати спеціалізованим у галузі культурно-освітньої та спортивної роботи відділам місцевого самоврядування, працівники яких мають у своєму розпорядженні необхідні «інструменти» (і не тільки фінансові) та повинні уважно вивчати потреби місцевого середовища; корисним тут може бути перевірений польською позашкільною педагогікою метод організації місцевого середовища, що базований на ретельному моніторингу й добре підготовленому плані дій активізації місцевої громадськості;
– по-друге, створення місцевим самоврядуванням умов для сприяння ініціативі (громадській і приватній) та розвиткові діяльності, спрямованої на корисне проведення вільного часу дітьми й молоддю;
– по-третє, створення умов (з урахуванням шкільної та позашкільної інфраструктури, розвитку громадсько-педагогічного руху) для роботи на користь наймолодших членів місцевої громади. У цьому контексті варто звернутися до перевірених польською позашкільною освітою зразків проведення вільного часу. Реалізація дій, що спрямовані на розвиток активності, здоров’я та соціалізацію змісту вільного часу молоді, вимагає об’єктивних умов, свідомого впливу і взаємодії всіх середовищ, інституцій та організації виховання. Освітня діяльність у цій царині повинна стосуватися двох загальних завдань:
а) профілактичних (елімінація або мінімізація негативних явищ і процесів у сфері вільного часу молоді);
б) творчих (інспірування і привчання до моделей поведінки у вільний час, пов’язаних із творчими пошуками, засвоєнням вищих цінностей, найкращих умінь тощо; важливою є роль місцевих засобів масової інформації, через які можна популяризувати, насамперед серед батьків, позашкільні заняття, їхній зміст і досягнуті результати).
Результати дослідження не є вичерпними й надалі можуть бути уточнені. Перспективи студіювання проблеми пов’язані з вивченням ідей «суспільної педагогіки» щодо прогресивного самовиховання, практики їх втілення у «великій (тривалій) грі», що мали надзвичайний виховний потенціал і являють собою альтернативу «педагогіки відчуження»; із дослідженням компетенції, можливостей та інноваційних здібностей, креативної позиції й підготовки до постійної самоосвіти позашкільного педагога (аніматора позашкільної освіти).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. / К. А. Абульханова-Славская. – М., 1991. – 286 с.
2. Бех І. Д. Виховання особистості. Кн. 1 : Особистісно орієнтований підхід : теоретико-технолог. засади / І. Д. Бех. − К. : Либідь, 2003. − 278 с. ; Кн. 2 : Особистісно орієнтований підхід : наук.-практ. засади / І. Д. Бех. − К. : Либідь, 2003. − 342 с.
3. Бех І. Д. Науковий підхід − запорука виховного успіху педагога / І. Д. Бех // Початкова школа. − 1999. − № 11. − С. 1–5.
4. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання : наук.-метод. посіб. / Бех І. Д. − К. : ІЗМН, 1998. − 204 с.
5. Биковська О. В. Виховна діяльність в позашкільних навчальних закладах / О. В. Биковська // Наук. записки НПУ ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. ст. – К. : НПУ, 2003. – Вип. LII (52). – С. 17–22. – (Серія “Пед. науки”).
6. Биковська О. В. Організація вільного часу дітей в Польщі / О. В. Биковська, М. А. Шиманський. – К., 2006. – 236 с. – Англ., рос., укр.
7. Биковська О. В. Організація дозвілля як фактор формування духовності дітей // Духовні потреби дітей України : монографія / [О. М. Бабак, О. В. Безпалько, О. В. Биковська та ін. ; за заг. ред. Ж. В. Петрочко]. – К. : Видавн. дім “Калита”, 2005. – С. 35–42.
8. Биковська О. В. Основи позашкільної освіти : програма навч. дисципліни / О. В. Биковська. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. – 20 с.
9. Биковська О. В. Основні напрями виховання учнів в позашкільних навчальних закладах / О. В. Биковська // Наук. записки НПУ ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. ст. – К. : НПУ, 2004. – Вип. LV (55). – С. 28–38. – (Серія “Пед. науки”).
10. Биковська О. В. Основні принципи позашкільної освіти / О. В. Биковська // Наука і сучасність : зб. наук. пр. НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. – Т. 52. – С. 3–12.
11. Биковська О. В. Підготовка педагогічних кадрів для позашкільної освіти : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [“Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень IІ Всеукр. з’їзду працівників освіти”], (Київ, 4 груд. 2002 р.). Ч. 1. / М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2002. – С. 77–80.
12. Биковська О. В. Позашкільна освіта – це освіта, яка виховує / О. В. Биковська, М. В. Михайліченко // Позашкілля. – 2007. – № 3. – С. 26.
13. Биковська О. В. Позашкільні заклади в системі освіти : стан та перспективи / О. В. Биковська // Наук. записки НПУ ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. ст. – К. : НПУ, 2001. – Вип. 40. – С. 55–57. – (Серія “Пед. науки”).
14. Биковська О. В. Порівняльний аналіз позашкільної освіти в Україні і Польщі / О. В. Биковська // Позашкільна освіта та виховання. – 2006. – № 1. – С. 32–51.
15. Биковська О. В. Профільне навчання учнів в умовах позашкільного навчального закладу / О. В. Биковська // Наук. часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. пр. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 3. – С. 17–23. – (Серія № 5. “Педагогічні науки : реалії та перспективи”).
16. Биковська О. В. Реалізація позашкільної освіти в Україні і Польщі : порівняльний аналіз // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. пр. – К. : НПУ, 2005. – Вип. 2. – С. 31 – 32. – (Серія № 5. “Педагогічні науки : реалії та перспективи”).
17. Биковська О. В. Структурно-функціональний аналіз організації позашкільної освіти в Польщі / О. В. Биковська // Наук. часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. пр. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 4. – С. 22–29. – (Серія № 5. “Пед. науки : реалії та перспективи”).
18. Биковська О. В. Сучасні дослідження проблем позашкільної освіти / О. В. Биковська // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. – Запоріжжя, 2006. – Вип. 41. – С. 27–34.
19. Биковська О. В. Теоретичні засади позашкільної освіти в педагогічній спадщині Є. М. Мединського та С. Т. Шацького / О. В. Биковська // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. – Запоріжжя, 2006. – Вип. 40. – С. 41–50.
20. Биковська О. В. Трудове виховання в позашкільних закладах у сучасних економічних умовах (на прикладі гуртків науково-технічного профілю) : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Олена Володимирівна Биковська. – К., 2000. – 198 с.
21. Биковська О. В. Філософські аспекти позашкільної освіти / О. В. Биковська // Наука і сучасність : зб. наук. пр. НПУ ім. М. П. Драгоманова. Т. 56. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. – С. 12–22.
22. Биковська О. В. Чи можна управляти якістю позашкільної освіти? / О. В. Биковська // Освіта України. – 2005. – № 87. – С. 6.
23. Биковська О. В. Теоретико-методичні основи позашкільної освіти в Україні : монографія / Олена Володимирівна Биковська. – К. : ІВЦ АЛКОН, 2006. – 356 с.
24. Бідюк Н. М. Педагогічні засади організації дозвіллєвої діяльності учнівської молоді в системі позашкільної освіти Польщі / Наталя Бідюк // Порівняльна професійна педагогіка. – 2012. – Вип. 2.– С. 134-139.
25. Бушканец М. Г. Педагогическая сущность современного времени школьников / М. Г. Бушканец // Начальная школа. – 1988. – № 8. – С. 71–74.
26. Василюк А. В. Нариси з порівняльної педагогіки : навчальний посібник / А. В. Василюк, К. Корсак, Н. Яковець. – Ніжин : НДПУ ім. М. Гоголя, 2002. – 119 с.
27. Василюк А. В. Реформування шкільної освіти Польщі в історичний період 1945–1989 рр. / Василюк А. В. // Рідна школа. – 2009. – № 5–6. – С. 76–79.
28. Васильченко С. Л. Подготовка руководителей кружков внешкольных учереждений к воспитательной работе с детьми / С. Л. Васильченко. − К. : РУМК, 1990. − 51 с.
29. Вахтеров В. П. Основы новой педагогики / В. П. Вахтеров. − М., 1913.
30. Ващенко Г. Виховний ідеал : підручник для педагогів, виховників, молоді і батьків / Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Григорія Ващенка / Г. Ващенко. – 4-е вид. – Л. : Камула, 2006. – 278 с.
31. Вербицький В. Актуальні аспекти проблеми практичного розуму педагога-позашкільника / В. Вербицький // Рідна школа. – 2000. – № 6. – С. 7–15.
32. Вербицький В. В. Еколого-натуралістична освіта в Україні : історія, проблеми, перспективи / В. В. Вербицький. – К. : СМП “Аверс”, 2003. – 304 с.
33. Вербицький В. В. Системно-цільове управління позашкільною освітою еколого-натуралістичного спрямування в сучасних умовах / В. В. Вербицький // Соціально-педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного навчального закладу : зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 23–25 жовт. 2002 р.) / М-во освіти і науки України, Акад. пед. наук України, Ін-т проблем виховання АПН України, Гол. управління освіти і науки Київс. міськ. держ. адміністрації, Київс. Палац дітей та юнацтва. – К. : РННЦ “ДІНІТ”. – 2003. – С. 52–57.
34. Вербицький В. В. Розвиток позашкільної еколого-натуралістичної освіти в Україні (1925–2000 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.01 “Загальна педагогіка та історія педагогіки” / В. В. Вербицький. – К., 2004. – 34 с.
35. Внешкольные учреждения : пособие для работников внешкольных учреждений / Л. К. Балясная, Л. И. Филатов, В. С. Муратова ; под ред. Л. К. Балясной. – М. : Просвещение, 1978. – 256 с.
36. Войчук В. О. Формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “Загальна педагогіка та історія педагогіки” / В. О. Войчук. – К., 2001. – 22 с.
37. Волкова В. Н. Основы теории систем и системного анализа / В. Н. Волкова, A. A. Денисов. – Изд. 2-е. – СПб. : СПб. – ГТУ, 1999. – 512 с.
38. Волкова Н. П. Педагогіка / Н. П. Волкова. – К., 2003. – 576 с.
39. Воловик А. Ф. Педагогика досуга : учебник / А. Ф. Воловик, В. А. Воловик. – М., 1998. – 298 с.
40. Галузинський В. М. Педагогіка : теорія та історія / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух. – К. : Вища школа, 1995. – 237 с.
41. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К. : “Либідь”, 1997. – 376 с.
42. Давыдов В. В. Виды обобщения в обучении / В. В. Давыдов. – М., 1972. – 424 с.
43. Давыдов В. В. Теория развивающего обучения/ В. В. Давыдов. – М., 1996. – 544 с.
44. Деражне Ю. Л. Открытое обучение : монография. / Ю. Л. Деражне. – М. : Сервис, 2003. – 500 с.
45. Євтух М. Духовні заповіти Степана Сірополка. Культурно-освітня та наукова діяльність / М. Євтух, Г. Артемчук // Рідна школа. – 1997. – № 10. – С. 6 – 9.
46. Євтух М. Б. Виховні ідеали польської педагогіки міжвоєнного періоду в контексті гуманізації виховання (1918 – 1939 рр.) / М. Б. Євтух // Гуманізація навчально-виховного процесу : науково-методичний збірник / М-во освіти і науки, Слов’янський держ. пед. ін-т. – Слов’янськ : СДПІ, 2001. – Вип. 11. – С. 88 – 103.
47. Зимняя И. А. Научно-исследовательская работа : методология, теория, практика организации и проведения / И. А. Зимняя. – М. : МНПИ, 1999. – 28 с.
48. Зимняя И. А. Педагогическая психология : учеб. пособие / И. А. Зимняя. – Ростов н/Д. : Из-во “Феникс”, 1997. – 480 с.
49. Ильенков Э. В. Школа должна учить мыслить / Э. В. Ильенков // Народное образование. – 1964. – № 1. – С. 18–23.
50. Ильин Г. Л. Научно-педагогические школы : проективный поход : монография / Г. Л. Ильин. – М., 1999. – 51 с.
51. Искусство скаута-разведчика. Руководство по скаутингу, переработанное И. Н. Жуковым. – М. : Издание Т-ва В. А. Березовского, 1918. – 122 с.
52. Каган М. С. Человеческая деятельность / М. С. Каган. – М. : Политиздат, 1974. – 220 с.
53. Кобзарь Б. С. Внеклассная и внешкольная воспитательная работа / Б. С. Кобзарь. − К. : Знание, 1973. − 46 с.
54. Кобзар Б. С. Проблеми виховання в позашкільних закладах / Б. С. Кобзар, Н. Ф. Харинко. − К. : Рад. шк., 1969. − 160 с.
55. Кобзарь Б. С. Внеурочная воспитательная работа в школах и в группах продленного дня / Б. С. Кобзарь. – К. : Радянська школа, 1988. – 309 с.
56. Ковбасенко Л. І. Освітня політика держави щодо творчого розвитку талановитої та обдарованої молоді засобами позашкільної освіти / Л. І. Ковбасенко, Р. А. Науменко // Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості в умовах позашкільних навчальних закладів : зб. матеріалів наук.-практ. конф., (Київ, 30–31 берез. 2006 р.). Ч. 1. / М-во освіти і науки України, Акад. пед. наук України, Ін-т проблем виховання, Укр. держ. центр позашкільної освіти. – К. : Грамота, 2006. – С. 50–58.
57. Концепція позашкільної освіти та виховання // Книга керівника позашкільного навчального закладу : довід.-метод. вид. / упоряд. З. М. Рудакова, Л. М. Павлова. – Харків : Торсінг плюс, 2006. – 608 с.
58. Краевский В. В. Содержание образования : вперед к прошлому / В. В. Краевский. – М. : Педагогическое общество России, 2000. – 400 с.
59. Краткий психологический словарь / сост. Л. А. Карпенко ; под общ. ред. A. B. Петровского, М. Г. Ярошевского. – М. : Политизддат, 1985. – 43 с.
60. Кузик О. Є. Сучасний поступ позашкільної освіти : концепція розвитку позашкілля / О. Є. Кузик. – Львів, 2005. – 34 с.
61. Кузьмінський А. І. Педагогіка : підручник. / А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – – 3-є вид., випр. – К. : Знання-Прес, 2008. – 447 с.
62. Мoжейкo М. A. Тpaнсгpессия // Энциклoпедия пoстмoдеpнизмa / сoст. и нaучн. pедaктopы A. A. Гpицaнoв, М. A. Мoжейкo. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http://сulture.niv.ru/doc/philosophy/encyclopedia-post-modern/index. htm.
63. Мадзигон В. Н. Продуктивная педагогика. Политехнические основы соединения обучения с производительным трудом : моногр. / В. Н. Мадзигон. – К. : Вересень, 2004. – 324 с.
64. Макаренко А. С. Выбор профессии : соч. в 7 т. / А. С. Макаренко. – М. : Изд-во АПН РСФСР, 1956. – Т. 5. – 254 с.
65. Макаренко А. С. Твори / А. С. Макаренко. – К. : Вища школа, 1954. – Т. 4. – С. 385.
66. Мартова С. Г. Програма як модель навчально-виховного процесу в сучасному позашкільному закладі / С. Г. Мартова // Соціально-педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного навчального закладу : зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 23–25 жовт. 2002 р.) / М-во освіти і науки України, Акад. пед. наук України, Ін-т проблем виховання АПН України, Гол. управління освіти і науки Київс. міськ. держ. адміністрації, Київс. Палац дітей та юнацтва. – К. : РННЦ «ДІНІТ». – 2003. – С. 80–85.
67. Матвеева С. Я. Субкультуры в динамике культуры, – В сб. : Субкультурные объединения молодёжи : критический анализ / С. Я. Матвеева. – М., 1987. – 160 с.
68. Медынский Е. Н. Внешкольное образование. Его значение, организация и техника / Е. Н. Медынский. – М. : Наука, 1918. – 288 с.
69. Медынский Е. Н. Энциклопедия внешкольного образования / Е. Н. Медынский. – Петроград : Гос. изд-во, 1923. – 138 с.
70. Модернізація вищої освіти і Болонський процес : Інформаційний м-л НМЦ ВО // Вища школа. – № 2–3. – 2004. – С. 96–125.
71. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка / Н. Є. Мойсеюк. – К., 2003. – 615 с.
72. Огієнко О. І. Порівняльні дослідження у галузі освіти дорослих як перспективний напрямок розвитку педагогічної компаративістики / О. І. Огієнко // Наук. записки Ніжин. держ. ун-ту імені М. Гоголя. Психол.-пед. науки. – Ніжин, 2011. – № 1. – С. 47–50.
73. Онушкин В. Г. Образование взрослых : междисциплинарный словарь терминологии / В. Г. Онушкин, Е. И. Огарев. – СПб. ; Воронеж, 1995. − 232 с.
74. Організація трудового навчання та виховання учнів 5−7 класів / [В. М. Мадзігон, Г. Є. Левченко, І. С. Волощук, О. П. Гнеденко, Г. М. Єременко ; за ред. В. М. Мадзігона]. − К., 1992. − 190 с.
75. Орлик П. І. Позашкільній роботі – науковий підхід / П. І. Орлик, А. В. Шевченко // Радянська школа. – 1986. – № 1. – С. 5–9.
76. Орлова Э. А. Субкультуры в структуре современного общества. – В сб. : Субкультурные объединения молодёжи : критический анализ / Э. А. Орлова – М., 1987. − 160 с.
77. Пальчевський С. С. Педагогіка. Навчальний посібник / С. С. Пальчевський – К. : Каравела, 2007. – 576 с.
78. Пащенко С. Ю. Підготовка соціальних педагогів до організації освітньо-дозвіллєвої діяльності учнівської молоді : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / С. Ю. Пащенко. – К., 2000. – 19 с.
79. Педагогика и логика. – М. : Касталь, 1993. – 416 с.
80. Педагогика : учеб. пособие / под ред. Ю. К. Бабанского. – М. : Просвещение, 1983. – 608 с.
81. Педагогічні основи трудового становлення і професійного самовизначення учнівської молоді / [В. І. Андріяшин, В. І. Бондар, Ю. П. Гузь, В. М. Мадзігон, В. Г. Слюсаренко ; за ред.М. П. Тименка ]. − Бердянськ : Ін-т педагогіки АПН України, 1996. − 230 с.
82. Перегудов Ф. И. Введение в системный анализ / Ф. И. Перегудов, Ф.П. Тарасенко. – М. : Высшая школа, 1989. – 367 с.
83. Перепелиця Н. В. Загальна педтехнологія роботи гуртків та інших творчих об’єднань у позашкільних навчальних закладах : навч.-метод. посіб. / Н. В. Перепелиця. – Суми, 2004. – 90 с.
84. Петров А. П. Формування соціально активної особистості / А. П. Петров. − К. : ІЗМН, 1996. − 156 с.
85. Петрова І. В. Дозвілля в зарубіжних країнах / І. В. Петрова. – К., 2005. – 408 с.
86. Платон. Сочинения : в 3-х т. – М., 1968–1972. – 623 с.
87. Платонов К. К. Краткий словарь системы психологических понятий / К. К. Платонов. – М. : Высшая школа, 1981. – 175 с.
88. Подольська Є. А. Інститут освіти як соціокультурна система в умовах трансформації суспільства / Є. А. Подольська, А. О. Яковлєв // Неперервна професійна освіта : теорія і практика : збірник наукових праць / за ред. І. А. Зязюна та Н. Г. Ничкало. – У двох частинах. – Ч. 1. – К., 2001. – С. 91.
89. Позашкільна освіта в Україні : навч. посіб. / [О. В. Биковська, С. В. Бут, О. П. Дмитренко та ін. ; за ред. О. В. Биковської]. – К. : ІВЦ АЛКОН, 2006. – 224 с.
90. Положення про психологічну службу системи освіти : наказ МОН України № 127 від 03.05. 99.
91. Пономарчук Н. Д. Формирование активной жизненной позиции подростка в клубных объединениях по інтересам : дисс. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Пономарчук Надежда Дмитриевна. – К., 1991. – 125 c.
92. Практичне впровадження особистісно-орієнтованих технологій у навчально-виховний процес позашкільного навчального закладу (з досвіду роботи педагогів Палацу дітей та юнацтва) : наук.-метод. посіб. / Н. В.Кузнєцова, С. І. Мусійчук, Л. П. Очеретна, Д. С. Порохняк – Вінниця, 2007. – 80 с.
93. Про діяльність позашкільних закладів України в нових умовах // Інформаційний збірник Міністерства освіти України – 1992. – № 17–18. – С. 27–43.
94. Про освіту : закон України // Освіта України : нормативно-правові документи : зб. нормат. док. / голов. ред. В. Г. Кремень. – К. : Міленіум, 2001. – С. 11–38. (Нормативно-правові документи).
95. Про охорону дитинства : закон України // Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей. – К. : ЮНІСЕФ, 2002. – 318 с.
96. Про позашкільну освіту : закон України // Освіта України : нормативно-правові документи : зб. нормат. док. / голов. ред. В. Г. Кремень. – К. : Міленіум, 2001. – С. 229–251.
97. Програма та науково-методичні рекомендації для проведення педагогічної практики / уклад. Л. П. Вовк. − К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. − 80 с.
98. Програми гуртків природничо-біологічного напрямку // Позашкілля. – 2007. – № 4. – 80 с.
99. Програми для гуртків науково-технічної творчості / за заг. ред. Л. М. Павлової. − К. : ІЗМН, 1996. − 220 с.
100. Програми для позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів : Гуртки науково-технічного напряму / [О. В. Биковська, Т. О. Вихренко, Л. М. Гайдай та ін]. – К. : Грамота, 2005. – Вип. 1. – 160 с.
101. Програми для середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів : Трудове навчання / [Н. І. Боринець, О. П. Гнеденко, Г. А. Кондратюк та ін.]. – К. : “Перун”, 1996. – 143 с.
102. Програми для середньої загальноосвітньої школи. Природознавство / за ред. акад. С. У. Гончаренка, чл.-кор. В. Р. Ільченко. – К. : “Перун”, 1996. – 230 с.
103. Програми для творчих об’єднань позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів : Соціально-реабілітаційний напрям / [Г. Г. Ковганич, Д. В. Спіжева, Т. К. Окушко та ін.]. – Суми : “Антей”, 2005. – 240 с.
104. Програми для творчих об’єднань позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів : Художньо-естетичний напрям. Хореографія. Театр / [А. Г. Божко, М. В. Вєліт, І. В. Валуйко та ін.]. – Суми : “Антей”, 2005. – 192 с.
105. Програми для творчих об’єднань позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів : Еколого-натуралістичний напрям / [В. В. Вербицький, В. Л. Андріанов, Є. О. Бойко та ін.]. – К. : “Богдана”, 2004. – 192 с.
106. Програми з позашкільної освіти : Наук.-техн. напрям / [С. А. Антоненко