ТРАНСФОРМАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ США ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

СКЛЯРЕНКО ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК: 327(73:4) "366"

ТРАНСФОРМАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ США ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ

23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Київ – 2004

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ
10
1.1. Джерельна база дослідження та стан наукової розробки проблеми 10
1.2. Загальна методика та основні методи дослідження 19
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ США ПІСЛЯ ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ
25
2.1. Місце та роль європейського регіону в американських концепціях “великої стратегії” після холодної війни
29
2.2. Цілі та пріоритети європейської політики США в американських Стратегіях національної безпеки
62
РОЗДІЛ 3. ПОЛІТИКА США ЩОДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
77
3.1. Політика США в контексті інтеграційних процесів в Європі 77
3.2. Сфери взаємодії між США та ЄС в умовах трансформації системи міжнародних відносин
98
РОЗДІЛ 4. ПОЛІТИКА США СТОСОВНО КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ
109
4.1. Позиція США щодо вступу країн Центральної та Східної Європи до НАТО
109
4.2. Стратегічні причини підтримки Вашингтоном інтеграції країн ЦСЄ до ЄС
127
4.3. Місце України в європейській політиці США 140
ВИСНОВКИ 157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 166

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В період після холодної війни Сполучені Штати Америки стали наймогутнішою державою світу, здатною не тільки визначати та ефективно захищати свої інтереси в глобальному масштабі, а й чинити значний вплив на всю міжнародну систему. Вже понад п’ятдесят років європейський напрям залишається одним з пріоритетних напрямків зовнішньої політики США. На важливості розбудови відносин з країнами Європи, необхідності підтримання й розвитку європейських та трансатлантичних інституцій офіційно наголошує американське керівництво.
Реалізація європейської політики США після холодної війни відбувається в умовах кардинальної зміни геополітичної ситуації в регіоні. В останнє десятиліття ХХ сторіччя на європейському континенті відбулися зміни, що впливають не тільки на характер стосунків між США та країнами Європи, а й на всю систему міжнародних відносин. Розпад Радянського Союзу призвів до “вакууму сили” в Центральній та Східній Європі. Одночасно інтеграційні процеси, осередок яких знаходиться в західній частині континенту, вийшли на якісно вищий рівень розвитку, що окреслило появу нового центру сили на світовій арені – Європейського Союзу (ЄС). В цьому контексті важливим фактором є те, що Сполучені Штати зберегли свою присутність та вплив на розвиток подій на континенті, попри те, що ідеологічні і військово-стратегічні мотиви американського залучення до Європи часів холодної війни застаріли.
Співпраця зі США та інтеграція до європейських і трансатлантичних інституцій офіційно проголошується пріоритетними завданнями зовнішньої політики України. В таких умовах важливим є збіг пріоритетності європейського напрямку зовнішньої політики як для США, так і для України. Вироблення адекватної стратегічної лінії зовнішньополітичної поведінки України в європейському і трансатлантичному напрямках має відбуватися з урахуванням позиції США в питаннях поглиблення і розширення наднаціональних інтеграційних процесів в Європі та просування НАТО на схід. Це зумовлює актуальність комплексного аналізу європейського напрямку зовнішньої політики США та трансформації його стратегічних засад після холодної війни.
Актуальність дослідження має теоретичний і практичний аспекти. В теоретичному плані аналіз зовнішньополітичної стратегії і тактики Сполучених Штатів на європейському континенті після холодної війни є корисним для розвитку української міжнародно-політологічної науки. У практичному плані актуальність дослідження зумовлена потребою вироблення Україною ефективної стратегії інтеграції до західних інституцій та розвитку українсько-американських відносин.
Актуальність теми дослідження визначає наукове завдання, яке вирішується в дисертації: аналіз трансформації європейської політики США за умов формування нової міжнародної системи у період після завершення холодної війни.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (номер держреєстрації 019U015201), програми Інституту міжнародних відносин “Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови української держави” (номер держреєстрації 0197U003322). Дослідження виконане згідно з науковою програмою кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Моделювання місця і ролі України в процесі глобальної трансформації системи міжнародних відносин” (номер держреєстрації 0197U003325).
Метою даної дисертаційної роботи є дослідження трансформації стратегічних засад європейської політики США після холодної війни, визначення концептуальних, функціональних і політичних особливостей її розробки та реалізації в зазначений період.
Досягнення цієї мети вимагає постановки і розв’язання таких завдань:
– аналіз концептуально-теоретичних поглядів стосовно проблеми забезпечення національних інтересів США в європейському регіоні після холодної війни представників американської міжнародно-політичної науки, їх систематизація та класифікація;
– аналіз зовнішньополітичних розробок президентських адміністрацій США після холодної війни, визначення місця в них європейського регіону, аналітичне осмислення ключових цілей та пріоритетів в європейській політиці США, проголошуваних на офіційному рівні;
– встановлення взаємозв’язку і взаємозалежності між офіційними концепціями європейської політики США та працями американських політологів, виявлення впливу останніх на практичну реалізацію американського зовнішньополітичного курсу стосовно європейського регіону;
– визначення структури європейської політики США та особливостей забезпечення американських національних інтересів в умовах європейських інтеграційних процесів в досліджуваний період;
– виявлення причин підтримки Сполученими Штатами вступу країн Центральної та Східної Європи до НАТО та ЄС після холодної війни. Відстеження кореляції між декларованими та реальними цілями Сполучених Штатів;
– з’ясування місця України в європейській політиці США. Використання здобутих висновків та результатів для вироблення рекомендацій стосовно співробітництва України зі Сполученими Штатами Америки в рамках стратегії інтеграції України до європейських та трансатлантичних інституцій.
Об’єктом дослідження є зовнішня політика Сполучених Штатів Америки.
Предметом дослідження є концептуальне забезпечення та реалізація європейської політики США після холодної війни.
Методологічна основа дослідження. Методи дослідження визначені його метою та задачами. Основу дисертаційної роботи утворюють загальнофілософські, загальнонаукові, міждисциплінарні методи дослідження – методи системно-структурного, системно-функціонального, системно-ситуаційного та системно-змістовного аналізу. В якості основних методів дослідження були обрані системний та історичний аналіз. Системний підхід дозволяє представити комплексне бачення системи європейської політики США. Історичний підхід застосований при визначенні динаміки європейської політики США. Було використано метод дворівневого аналізу, який передбачає аналіз на двох окремих рівнях – міжсистемному та регіональному. Аналіз процесів еволюції європейської підсистеми міжнародних відносин та ролі в ній американського фактору ґрунтувався на базисних принципах синергетики. Під час проведення дослідження застосовувалися такі методи аналізу ситуації, як спостереження, вивчення документів та порівняння. В процесі роботи з офіційними документами США було застосовано методику контент-аналізу. Критичний підхід при аналізі офіційних зовнішньополітичних документів допоміг визначити співвідношення між реальними та декларованими цілями, що переслідують США в Європі. Метод абстрагування дозволив виділити основні риси європейської політики США, на яких було зосереджено дослідження. Вищезазначені підходи та методи дозволили розкрити структуру системи трансатлантичних відносин та провести комплексне дослідження європейської політики США після холодної війни.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з початку 1990-х років до 2004 року. Саме початок 1990-х рр. ознаменувався закінченням холодної війни та початком зародження сучасної системи міжнародних відносин. Стратегія національної безпеки Сполучених Штатів, видана в 1991 році відзначала закінчення холодної війни, однак все ще виходила з необхідності подальшого стримування Радянського Союзу. В 1993 році були офіційно задекларовані зміни в зовнішньополітичній стратегії США, що відбивали системні трансформації, зумовлені розпадом біполярної системи. В основу американського зовнішньополітичного курсу і зокрема європейської політики було покладено стратегію “залучення” до міжнародних справ та “розширення” впливу в міжнародній системі. Верхньою межею дослідження обрано 2004 рік, а саме – період останніх за часом етапів розширення НАТО та Європейського Союзу.
Наукова новизна дисертаційного дослідження зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання. Вона полягає в тому, що у дослідженні на основі сучасних досягнень теорії міжнародних відносин висвітлено трансформацію європейської політики США після закінчення холодної війни, що дало змогу надати практичні рекомендації стосовно формування та реалізації політики України щодо США. Основними положеннями, що визначають наукову новизну дослідження є наступні:
– на основі аналізу значної кількості американських наукових джерел здійснено одну з перших спроб в українській політологічній науці провести типологію та аналіз концептуально-теоретичних підходів до проблеми вироблення європейської політики США після холодної війни;
– розширено категоріальний апарат дослідження, детально розкрито зміст поняття “велика стратегія”, що широко використовується в американській політичній думці;
– на концептуальному рівні представлена еволюція офіційної позиції США стосовно формування та реалізації європейського напряму зовнішньої політики після холодної війни;
– на підставі комплексного аналізу європейської політики Сполучених Штатів висвітлено зовнішньополітичні заходи, за допомогою яких США забезпечують національні інтереси в європейському регіоні. В результаті виявлено причинно-наслідковий зв’язок між відчуженням у стосунках між Сполученими Штатами та Європейським Союзом та політикою Сполучених Штатів стосовно країн Центральної та Східної Європи; між підтримкою Сполученими Штатами розширення НАТО на схід та інтеграції країн ЦСЄ до ЄС;
– запропонована авторська концепція причин підтримки Сполученими Штатами інтеграції країн Центральної та Східної Європи до Європейського Союзу;
– надані практичні рекомендації щодо формування і реалізації політичного курсу співробітництва України зі Сполученими Штатами в рамках стратегії інтеграції України до європейських і трансатлантичних інституцій.
Практичне значення дисертації зумовлене його науковою новизною та актуальністю. Основні результати, положення, висновки, а також матеріали дослідження можуть бути використані в діяльності МЗС України, інших міністерств та органів державної влади, науково-дослідних інститутів та центрів в процесі розробки і реалізації стратегії інтеграції України до європейських та трансатлантичних інституцій, політики національної безпеки України, українсько-американських відносин, аналізу та прогнозування зовнішньополітичного курсу США, європейської політики США. Матеріали дослідження можуть знайти практичне використання в навчальному процесі, при підготовці нормативних і спеціальних курсів в вузах з проблем міжнародних відносин, зовнішньої політики США, ЄС, країн Центральної та Східної Європи, України, новітньої історії. Науково-дослідний аспект застосування результатів дослідження полягає в тому, що її основні положення та висновки можуть бути використані для подальшої розробки цієї проблематики.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження було апробовано автором на щорічних науково-теоретичних конференціях Інституту міжнародних відносин, доповідались на засіданнях кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дослідження було відображено в 5-ти наукових статтях.
Структура роботи обумовлена визначеними метою, об’єктом та предметом дослідження. Вона складається з вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел: 238 найменувань англійською, українською та російською мовами. Загальний обсяг роботи складає 188 сторінок; список використаних джерел – 23 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ
В результаті проведеного дослідження автор прийшов до наступних висновків, що дозволяють визначити характер трансформації європейської політики США після завершення холодної війни:
Внаслідок глибоких змін, які відбулися в міжнародній системі на початку 1990-х років, Сполучені Штати постали перед вибором нового зовнішньополітичного курсу, який мав би найкращим чином забезпечувати національні інтереси держави, в тому числі і в європейському регіоні. В результаті, американські вчені запропонували чотири варіанти зовнішньополітичної стратегії країни: американська гегемонія в міжнародній системі, вибіркове залучення, неоізоляціонізм та коопераційна безпека. В американській політологічній науці ці концепції називаються “великими стратегіями”.
Комплекс заходів із забезпечення американських національних інтересів в Європі, запропонований тією чи тією великою стратегією, формується на основі концептуального ядра кожної з них: визначеного загального спектру першочергових цілей, інтересів та загроз для Сполучених Штатів в міжнародній системі та запропонованого “оптимального” шляху застосування політичних, військових, економічних та інформаційних ресурсів США для їх досягнення, забезпечення та, відповідно, відвернення.
Серед всіх великих стратегій, найбільшу увагу європейському регіону приділяє стратегія американської гегемонії. Її прихильники визначають, що в цьому регіоні зароджується новий центр сили – Європейський Союз, з достатнім потенціалом для проведення незалежного зовнішньополітичного курсу, що може похитнути американське лідерство в системі міждержавних відносин. За іншим сценарієм, боротьба великих європейських держав за регіональне лідерство нестиме не меншу загрозу стабільності системи та, відповідно, безпеці США. Тому, велика стратегія гегемонії вимагає збереження американського залучення та впливу в європейському регіоні, передусім через НАТО, та забезпечення контрольованості розвитку європейських процесів. Оптимальним варіантом визначається трансатлантичне співробітництво з забезпечення регіональної безпеки під проводом США та на основі прийнятої європейцями американської стратегії безпеки. Одночасно стратегія відводить європейському регіонові роль ключового плацдарму для подальшого розширення американського впливу в Євразії.
Стратегія вибіркового залучення носить поміркованіший загальний характер. Європейський регіон визначається нею, як одна з трьох ключових областей Євразії, де США мають зберігати присутність для забезпечення інтересів безпеки і, передусім, недопущення воєнних конфліктів між провідними євразійськими державами. Водночас її прихильники закликають США більше покладатися на співробітництво з регіональними союзниками для підтримання міжнародної стабільності.
Значно менше уваги європейському регіону приділяється великою стратегією неоізоляціонізму. Це пояснюється тим, що неоізоляціоністи визначають зовсім інший спектр основних цілей, першочергових інтересів та загроз для Сполучених Штатів порівняно з тими, що пропонуються стратегіями гегемонії та вибіркового залучення. Неоізоляціоністи не вважають, що посилення інших акторів міжнародних відносин, перш за все в Європі, загрожуватиме безпеці та інтересам США, але твердять, що участь у розв'язанні чужих проблем в Євразії лише збільшить кількість загроз самим Сполученим Штатам.
Стратегія коопераційної безпеки ґрунтується на теорії політичного ідеалізму. Тому вона пропонує кардинально відмінні “оптимальні” заходи забезпечення національних інтересів США. Прихильники цієї стратегії закликають держави поділитися частиною суверенітету в безпековій галузі з міжнародними організаціями й покласти на них провідну роль у забезпеченні глобального порядку. США, європейські країни та інші великі держави мають консолідувати свої зусилля з підтримання системної безпеки саме в рамках міжнародних організацій.
Аналіз “Стратегій національної безпеки” президентських адміністрацій США, розроблених після холодної війни показав, що в основу американського зовнішньополітичного курсу в означений період покладено великі стратегії гегемонії та вибіркового залучення, при цьому вплив стратегії гегемонії поступово зростає.
Цілі та пріоритети європейської політики США, визначені в цих документах, узгоджуються з ключовими положеннями обох великих стратегій. Безпека США пов’язується з безпекою та стабільністю в європейському регіоні, що вимагало збереження американського залучення та впливу на континенті. Тому першим пріоритетом європейської політики США після холодної війни визначено співробітництво з європейськими союзниками задля забезпечення національної безпеки. Сполучені Штати прийняли рішення здійснювати залучення до регіону та впливати на розвиток подій в Європі через НАТО, пристосованого до нових умов. Прагнення Вашингтона “розширити безпеку” за допомогою просування НАТО на схід є одним із свідчень посилення позицій гегемонії в американському зовнішньополітичному курсі.
Другий пріоритетний напрямок забезпечення американських інтересів в Європі визначено в економічній сфері: розвиток та поглиблення економічних відносин з Європейським Союзом та іншими європейськими країнами, розвиток вільної торгівлі, сприяння економічним реформам в посткомуністичних країнах. Очевидно, що Сполучені Штати розглядають Європейський Союз передусім як економічний клуб. Вашингтон вітав європейську економічну інтеграцію, проте наголошував, що розвиток процесу європейської ідентичності в зовнішньополітичній та оборонній сферах не повинен суперечити меті та функціям НАТО.
Третій пріоритет спрямований на сприяння політичному та економічному зміцненню демократичних режимів в країнах Центральної та Східної Європи. Це теж має зміцнити та розширити безпеку Сполучених Штатів відповідно до положень великої стратегії гегемонії.
Структура та особливості забезпечення американських національних інтересів в умовах європейської інтеграції визначаються двома основними факторами. По-перше, інтеграційні процеси в Європі після холодної війни перейшли на якісно вищий рівень, результатом чого стало виникнення в міжнародній системі потужного центру сили – Європейського Союзу. Наміри країн ЄС набути більшої консолідації в сферах зовнішньої політики та політики безпеки свідчать про прагнення всебічно зміцнити положення Союзу в міжнародній системі та ефективніше захищати спільні інтереси. По-друге, зникнення спільної для Сполучених Штатів та Західної Європи радянської загрози після холодної війни зумовило повернення до більш традиційних відносин між обома сторонами трансатлантичного регіону, країни ЄС стали з більшим прагматизмом відстоювати власні інтереси у відносинах зі США, не озираючись на необхідність спільного протистояння СРСР.
Якщо Європейський Союз досягне значних успіхів у виробленні й реалізації зовнішньої політики та політики безпеки, він буде здатний самостійно забезпечувати безпеку у власному регіоні та ефективніше відстоювати власні інтереси в міжнародних відносинах. Такий розвиток подій може мати два негативні наслідки для Сполучених Штатів: по-перше, зникне необхідність в американській присутності в Європі задля забезпечення регіональної безпеки і, відповідно, знизиться американський вплив в регіоні; по-друге, загальне посилення Європейського Союзу може послабити домінуючі позиції США в міжнародній системі.
Відповідно, заходи Вашингтона в галузі забезпечення безпеки у європейському регіоні спрямовані на те, щоб перешкодити розвитку незалежних механізмів підтримання безпеки Європейського Союзу, які можуть бути покладені в основу його оборонного потенціалу. Реалізації американських інтересів в цьому напрямку сприяють, передусім, слабка розвиненість оборонних інституцій Європейського Союзу, порівняно з НАТО, та недостатній рівень єдності країн-членів ЄС в галузі спільної зовнішньої та безпекової політики.
Сполученим Штатам складніше відстоювати економічні інтереси у відносинах з країнами-членами ЄС, ніж військово-політичні. Частково це пояснюється тим, що внаслідок значних успіхів в економічній інтеграції європейських країн ЄС та США майже зрівнялися за економічною силою і жодна з сторін не може примусити іншу піти на поступки. Крім того, третейським суддею при розв’язанні трансатлантичних торговельних конфліктів виступає Світова організація торгівлі (СОТ), яка часто змушує своїх членів поступатися національними економічними інтересами на користь принципів вільної торгівлі. Однак, в ряді випадків Вашингтону вдавалося використовувати недостатній рівень єдності європейських держав у власних економічних інтересах, про що свідчить низка торговельно-економічних угод, які Вашингтон уклав з окремими європейськими країнами в обхід інтересів Союзу.
Не всі мотиви американської підтримки просування НАТО на схід, визначені в офіційних державних документах, виглядають переконливими. Розширення НАТО не в змозі ефективно забезпечити ряд офіційно проголошуваних американських інтересів через саму природу цієї організації, що була і залишається, в першу чергу, військовим альянсом. Передусім це стосується проголошуваних цілей ідеологічно-гуманітарного характеру, таких, як посилення демократичних цінностей в Європі або знищення розподільних ліній в регіоні.
Серед низки військово-політичних та економічних причин лобіювання Вашингтоном розширення НАТО на схід, на яких офіційно не наголошується, перші – значно вагоміші й носять стратегічний характер. Активне просування ідеї приєднання країн Центральної та Східної Європи до НАТО дозволило Вашингтону посилити свій вплив в цьому регіоні. В результаті, деякі країни Центральної та Східної Європи є більшими союзниками США, ніж західноєвропейських країн. Це позбавить великі європейські держави можливості самим вирішувати проблеми регіону, ускладнить поширення впливу західноєвропейських країн в регіоні.
Відповідно, розширення Європейського Союзу в східному напрямку збільшило кількість проамериканськи налаштованих членів у цій організації, а отже, і вплив США на внутрішні процеси в ЄС. Водночас горизонтальне розширення ЄС, тобто збільшення кількості його учасників, має ускладнити процес ефективного прийняття рішень його членами, уповільнити його вертикальну інтеграцію та консолідацію. Відсутність єдності всередині Європейського Союзу дозволить Сполученим Штатам ефективніше захищати власні національні інтереси в європейському регіоні загалом та у стосунках з Європейським Союзом зокрема, “звільнить” США від потенційного суперника, здатного ефективно захищати свої інтереси в інших регіонах світу.
Вступ країн ЦСЄ до Європейського Союзу, який висуває чіткі та суворі вимоги демократизації до своїх кандидатів, значно полегшить Вашингтону реалізацію мети демократизації колишніх комуністичних країн Європи, якої неможливо досягти одним лише розширенням НАТО.
В ширшому аспекті, інтеграція країн Центральної та Східної Європи до ЄС сприятиме більшій передбачуваності розвитку подій у всьому європейському регіоні, європейській стабільності та безпеці міжнародної системи в цілому. Це відповідає інтересам безпеки Сполучених Штатів, як їх визначає велика стратегія гегемонії, покладена в основу американського зовнішньополітичного курсу.
Простежується органічний взаємозв'язок між посиленням позицій великої стратегії американської гегемонії на офіційному рівні, відчуженням відносин між США та ЄС, американською підтримкою інтеграції країн Центральної та Східної Європи до Європейського Союзу.
Отже, після завершення холодної війни в європейській політиці США зазнав трансформації ряд стратегічних засад. Якщо в період біполярного протистояння європейська політика США базувалася на імперативах стримування Радянського Союзу та пошуку шляхів скорочення радянського впливу поза межами СРСР, то після холодної війни основними стратегічними завданнями європейської політики США стали недопущення військово-політичного посилення та консолідації ЄС і розповсюдження демократії й американського впливу в центральній та східній частині Європи. Країни Центральної та Східної Європи набули якісно нового стратегічного значення в європейській політиці США і стали відігравати подвійну функцію: роль “троянського коня” Сполучених Штатів в процесі забезпечення американських військово-політичних інтересів у стосунках з країнами-членами ЄС, особливо великими континентальними державами Західної Європи; на східному напрямку країни ЦСЄ стали авангардом в просуванні західних демократичних цінностей та американського впливу. В загальнішому контексті посилення глобальних системотворчих тенденцій в зовнішньополітичній стратегії США після завершення холодної війни Європа перетворилася з “оплоту” демократичних цінностей у протистоянні розповсюдженню радянського впливу на “плацдарм” для подальшого поширення американських інтересів у Євразії.
Протягом 1990-х років місце України в європейській політиці США визначалося передусім двома факторами: наявністю ядерного озброєння на її території та необхідністю геополітичного стримування Росії. З розв’язанням ядерної проблеми та загальним послабленням впливу Росії в системі міжнародних відносин рівень важливості України в системі європейської політики США знизився.
Базовим національним інтересом України на сучасному етапі повинно бути збереження такого рівня суверенітету країни, який, за умов розвитку економічної і політичної глобалізації, дозволяє ефективно розвивати власну державність. Складовою базового національного інтересу є збереження власної соціально-культурної ідентичності і національних цінностей.
На даний час в України є два напрямки орієнтації (в подальшому - інтеграції) з-поміж яких треба остаточно визначити геополітично пріоритетний: європейський та російський. Україна не має достатніх ресурсів (економічних, природних та ін.), щоб набути ролі третього центру сили на європейському континенті. При виборі російського напрямку необхідно реалізовувати такий політичний курс, який нівелював би загрозу українській соціально-культурній ідентичності та національним цінностям. При виборі європейського напряму орієнтації необхідно враховувати, що історично європейські країни об'єднувалися спочатку в економічній сфері. Політична інтеграція між окремими державами споконвічно є менш доступною і більш хиткою.
Вибір геополітичної орієнтації України має бути остаточним, носити стратегічний характер. Лише в такому випадку стратегія інтеграції матиме ефективні результати. Стратегія інтеграції до європейських та трансатлантичних інституцій має не тільки європейський, а й американський вектор. В європейському векторі переважає економічна складова, в американському – військово-політична. Перспективною виглядає стратегія зближення з європейськими та трансатлантичними інституціями через співпрацю зі США. Основними передумовами такої співпраці є збіг інтересів США та України в географічно розширеному та політично менш однорідному Європейському Союзі та зацікавленості Вашингтону в отриманні нових союзників в Центральній та Східній Європі. Україна не зацікавлена у розвитку ЄС на зразок закритого клубу. Це не дає жодних шансів інтегруватися до нього в майбутньому. США, в свою чергу, зацікавлені в масштабному розширенні ЄС, щоб зменшити ризик перетворення його у повноцінну наддержаву-конкурента.
Потрібно поглиблювати союзницькі стосунки зі США у військово-політичній сфері, в рамках глобальної боротьби з тероризмом (в цьому контексті, своєчасною є участь українського військового контингенту в підтримці миру та стабільності в повоєнному Іраку). Паралельно – розвивати співробітництво з НАТО, кінцевою метою якого має бути приєднання України до Альянсу.
Важливим аспектом співпраці України зі США є організація проукраїнського лобі в США, на зразок того, що мають інші американські стратегічні партнери. Це дозволить ефективніше відстоювати інтереси України у відносинах зі Сполученими Штатами, в тому числі і в процесі зближення з західними інституціями.
Паралельно необхідно проводити уніфікацію українського законодавства з нормами ЄС, реформи, спрямовані на виконання вимог для вступу до Європейського Союзу та налагоджувати тісніші економічні зв’язки з країнами ЄС; забезпечити сприятливі умови для отримування достатньої кількості іноземних інвестицій, передусім від великих європейських інвесторів, віддаючи перевагу експортоутворюючим галузям економіки та створенню новітніх наукоємних галузей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. The National Security Strategy of the United States of America.- Washington D.C.: The White House, 2002.- 32 p.
2. A National Security Strategy for a New Century.- Washington D.C.: The White House, 1999.- 49 p.
3. A National Security Strategy for a New Century.- Washington D.C.: The White House, 1998.- 59 p.
4. A National Security Strategy for a New Century.- Washington D.C.: The White House, 1997.- Internet.- http://www.fas.org/man/docs/strategy97.htm
5. A National Security Strategy of Engagement and Enlargement.- Washington D.C.: The White House, 1996.- Internet.- www.fas.org/spp/military/docops/national/1996stra.htm
6. A National Security Strategy of Engagement and Enlargement.- Washington D.C.: The White House, 1995.- 33 p.
7. Стратегия национальной безопасности США: стратегия вовлеченности в международные дела и распространения демократии в мире // США: экономика, политика, идеология.- 1994.- №11.- С. 153-159.
8. Стратегия национальной безопасности США: стратегия вовлеченности в международные дела и распространения демократии в мире // США: экономика, политика, идеология.- 1994.- № 12.- С. 116-123.
9. Стратегия национальной безопасности США: стратегия вовлеченности в международные дела и распространения демократии в мире // США: экономика, политика, идеология.- 1995.- № 1.- С. 122-126.
10. Стратегия национальной безопасности США: стратегия вовлеченности в международные дела и распространения демократии в мире // США: экономика, политика, идеология.- 1995.- № 2.- С. 112-126.
11. National Security Strategy of the United States.- Washington D.C.: The White House, 1993.- 21 p.
12. National Security Strategy of the United States.- Washington D.C.: The White House, 1991.- Internet.-
www.fas.org/man/docs/918015-nss.htm
13. The U.S. – European Relationship: Opportunities and Challenges // Hearing before the Subcommittee on Europe of the Committee on International Relations of House of Representatives, One Hundred Seventh Congress.- April 25, 2001.- 1st ed.- Serial No. 107-9.- Washington D.C.: Government Printing Office.- 43 p.
14. Overview of U.S. Policy in Europe // Hearing before the Committee on International Relations, House of Representatives, One Hundred Fourth Congress, 1st Session, March 9, 1995.- Washington D.C.: U.S. Government Printing Office, 1995.- 47 p.
15. NATO and the EU’s European Security and Defense Policy // Hearing before the Subcommittee on European Affairs of the Committee on Foreign Relations, United States Senate, One Hundred Sixth Congress, 2nd Session, March 9, 2000.- Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 2000.- 56 p.
16. NATO Enlargement: Qualifications and Contributions, Parts I-IV // Hearings before the Committee on Foreign Relations, United States Senate, One Hundred Eighth Congress, 1st Session, March 27, April 1, 3, 8, 2003.- Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 2003.- 221 p.
17. The European Union: Internal Reform, Enlargement, and the Common Foreign and Security Policy // Hearing before the Subcommittee on European Affairs of the Committee on Foreign Relations, United States Senate, One Hundred Sixth Congress, 1st Session, March 24, 1999.- Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 1999.- 44 p.
18. The Future of NATO // Hearing before the Committee on Foreign Relations United States Senate, One Hundred Seventh Congress, 2nd Session, May 1, 2002.- Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 2002.- 73 p.
19. Transatlantic Trade Agenda: Conflict or Cooperation? // Hearing before the Subcommittee on International Economic Policy and Trade of the Committee on International Relations, House of Representatives, One Hundred Sixth Congress, 1st Session, September 29, 1999.- Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 2000.- 64 p.
20. Treatment of U.S. Business in Eastern and Central Europe // Hearing before the Subcommittee on European Affairs of the Committee on Foreign Relations, United States Senate, One Hundred Sixth Congress, 2nd Session, June 28, 2000.- Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 2001.- 76 p.
21. U.S. Security Interests in Europe // Hearing before the Committee on Foreign Relations, United States Senate, One Hundred Seventh Congress, 1st Session, June 20, 2001.- Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 2001.- 45 p.
22. Expressing the Sense of Congress That the Extension of Membership in the North Atlantic Treaty of 1949 to Certain Democracies of Central and Eastern Europe is Essential to the Consolidation of Enduring Peace and Stability in Europe // S. CON. RES. 5.- 105th Congress, 1st Session, February 5, 1997.- Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 1997.- 5 p.
23. Recognizing the Continued Importance of the Transatlantic Relationship and Promoting Stronger Relations with Europe by Reaffirming the Need for a Continued and Meaningful Dialogue between the United States and Europe // H. RES. 390.- 108th Congress, 1st session, October 2, 2003.- Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 2003.- 4 p.
24. The U.S. and Ukraine: Sharing a Common Vision of Freedom and Prosperity. President Clinton. Address at Schevchenko University, Kiev, Ukraine, May 12, 1995 // U.S. Department of State Dispatch.- 1995.- Vol. 6.- №. 20.- P. 407-408.
25. Bush G. Remarks at the Boston University Commencement Ceremony in Massachusetts, May 21, 1989. George Bush Presidential Library and Museum.- Internet.- bushlibrary.tamu.edu/papers/1989/89052100.html.
26. Trilateral Statement by the Presidents of U.S., Russia, and Ukraine // U.S. Department of State Dispatch Supplement.- 1994.- Vol. 5.- №. 1.- P. 19-20.
27. Remarks by Secretary of State Warren Christopher and Ukrainian Foreign Minister Hennadiy Udovenko Prior to their Meeting, Washington DC, October 21, 1996.- U.S. Department of State.- Internet.- dosfan.lib.uic.edu/ERC/briefing/dossec/1996/9610/961021dossec.html
28. Secretary Christopher, NATO Secretary General Claes NATO: Meeting New Challenges. Statements Following Meeting, Washington, DC, November 21, 1994.- U.S. Department of State.- Internet.- dosfan.lib.uic.edu/ERC/briefing/dossec/1994/9411/941121dossec.html
29. The United States and Ukraine: Broadening the Relationship. Strobe Talbott, Ambassador-at-large and Special Adviser to the Secretary on the New Independent States. Statement before the Subcommittee on European Affairs of the Senate Foreign Relations Committee, Washington, DC, June 24, 1993 // U.S. Department of State Dispatch.- 1993.- Vol. 4.- №. 27.- P. 480-482.
30. Talbott S. European Union Enlargement: An American Perspective. Address to the Conference “A Wider Europe: EU Enlargement and U.S. Interests.- Washington D.C.: U.S. Department of State.- 12 March, 1998.- 3 p.
31. Ukraine at Five: A Progress Report on U.S. Policy. Acting Secretary Talbott. Remarks before the Washington Group 1996 Leadership Conference, Washington, DC, October 11, 1996 // U.S. Department of State Dispatch.- 1996.- Vol. 7, №. 43.- P. 522-524.
32. Albright M. NATO Enlargement: Advancing America’s Strategic Interests. Opening Statement before the Senate Foreign Relations Committee // U.S. Department of State Dispatch.- 1998.- Vol. 9.- №.2.- P. 13-18.
33. Secretary of State Madeleine K. Albright Remarks to Euro Atlantic Partnership Council Ministerial Meeting, NATO Headquarters, Brussels, Belgium, December 17, 1997.- U.S. Department of State.- Internet.- secretary.state.gov/www/statements/971217.html
34. Albright M. The United States and NATO: Our Relationship with Europe. Address by Madeleine Albright, United States Secretary of State Delivered to the North Atlantic Ministerial Meeting, NATO Headquarters, Brussels, Belgium, December 16, 1997 // Vital Speeches of the Day.- 1998.- Vol. 64.- №. 7.- P. 194-197.
35. Secretary of State Madeleine K. Albright. Statement on NATO Enlargement before the Senate Foreign Relations Committee, Washington, D.C., February 24, 1998.- U.S. Department of State.- Internet: secretary.state.gov/www/statements/1998/980224.html
36. Secretary of State Madeleine K. Albright and French Foreign Minister Hubert Vedrine. Press Remarks, Quai d'Orsay Paris, France, January 29, 1998.- U.S. Department of State.- Internet.- secretary.state.gov/www/statements/1998/980129.html
37. Secretary of State Madeleine K. Albright Remarks with U.K. Foreign Secretary Robin Cook, in His EU Presidency Capacity, and Vice President of the European Commission Sir Leon Brittan, Washington, DC, January 15, 1998.- U.S. Department of State.- Internet.- secretary.state.gov/www/statements/1998/980115.html
38. Opening Statement of U.S. Secretary of State Warren Christopher as Honorary President at the Meeting of the North Atlantic Council, NATO Headquarters, Brussels, Belgium, December 1, 1994.- U.S. Department of State.- Internet.- dosfan.lib.uic.edu/ERC/briefing/dossec/1994/9412/941201dossec1.html
39. Wayne A. EU Enlargement and Transatlantic Economic Relations. Remarks at Paul H. Nitze School of Advanced International Studies, Johns Hopkins University.- Washington D.C.: U.S. Department of State, 2001.- Internet.- www.state.gov/e/eb/rls/rm/2001/5756.htm
40. President Bush Welcomes Seven Nations to the NATO Alliance: Remarks by the President on the Enlargement of NATO, March 29, 2004.- Internet.- http://www.whitehouse.gov/news/releases/2004/03/20040329-4.html
41. Report to the Congress on the Enlargement of North Atlantic Treaty Organization: Rationale, Benefits, Costs, and Implications.- Washington D.C.: Bureau of European and Canadian Affairs, U.S. Department of State, 24 February, 1997.- Internet.- www.state.gov/www/regions/eur/9702nato_report.html
42. U.S. Total Exports to Individual Countries 1993-00.- New York, NJ: International Trade Administration, 2001.- Internet.- www.ita.doc.gov/td/industry/otea/usfth/aggregate/HL00T06.html www.ita.doc.gov/td/industry/otea/usfth/aggregate/HL00T07.html
43. The Costs of Expanding the NATO Alliance.- Washington D.C.: U.S. Congressional Budget Office, 1996.- 71 p.
44. The Transatlantic Economic Partnership.- The United States Mission to the European Union.- Internet.- www.useu.be/TransAtlantic/TEP/partne518.html
45. The Alliance’s Strategic Concept. Approved by the Heads of State and Government Participating in the Meeting of the North Atlantic Council in Washington D.C. on 23 and 24 April 1999 // The Reader’s Guide to the NATO Summit in Washington: 23-25 April 1999.- Brussels: NATO Office of Information and Press, 1999.- P. 47-60.
46. Facts and Figures on the European Union and the United States.- Washington, D.C.: Delegation of the European Commission to the United States, 2002.- Internet.-
www.eurunion.org/profile/facts.htm
47. EU-15 Trade with Central and Eastern Europe and Candidate Countries: 1995-1999.- Washington, D.C.: Delegation of the European Commission to the United States, 2001.- Internet.- www.eurunion.org/legislat/extrel/cec/tradestats.htm
48. European Commission Refers Eight Member States to European Court of Justice on ‘Open Skies’ Agreements with United States.¬- Press Release of the Delegation of the European Commission to the United States No. 90/98.- 30 October, 1998.- 1 p.
49. UNCTAD Press Release TAD/INF/2780.- 2 November, 1998.- 1 p.
50. UNCTAD Press Release, TAD/INF/2859.- 3 October, 2000.- 1 p.
51. Transatlantic Declaration on European Community – United States Relations, 1990.- Internet.- www.useu.be/TransAtlantic/transdec.html
52. The New Transatlantic Agenda, 1995.- Internet.- www.useu.be/TransAtlantic/nta1295.html
53. Joint European Union – United States Action Plan for Expanding and Deepening EU-U.S. Relations.- Internet.- www.europa.eu.int/comm/external_relations/us/action_plan/index.htm
54. The Treaty on European Union – Maastricht Treaty, 1992.- Internet.- europa.eu.int/abc/obj/treaties/en/entoc01.htm
55. Treaty of Amsterdam, Amending the Treaty on European Union, the Treaties Establishing the European Communities and Certain Related Acts.- Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 1997.- 144 p.
56. Western European Union Council of Ministers Petersberg Declaration, 1992.- Internet.- www.cip.fuhem.es/ueh/documentos/ueo/92-petersberg.htm
57. Північноатлантичний договір, 4 квітня, 1949 р. // Довідник НАТО.- К.: Основи, 1997.- С. 236-239.
58. Fischer J. From Confederacy to Federation: Thoughts on the Finality of European Integration. Speech at the Humbolt University, Berlin, 12 May 2000.- The Jean Monnet Program.- Internet.- www.jeanmonnetprogram.org/papers/00/joschka_fischer_en.rtf
59. Thatcher M. The Bruges Speech, 20 September 1988 // Stirk P., Weigall D. The origins and development of European integration.- New York: Pinter, 1999.- P. 269.
60. Заява “Про без’ядерний статус України”.- №1697-ХІІ.- 24 жовтня, 1991 р. Затверджено постановою Верховної Ради України від 19.10.1993 р. №3529-ХІІ / Ядерне законодавство: збірник нормативно-правових актів / під ред. Шемшученка Ю.С.- К. “Видавничий дім”, 1999.- Т. 2.- С. 3-4.
61. Воєнна доктрина України. Затверджена Постановою Верховної Ради України від 19.10.1993 р. №3529-ХІІ / Ядерне законодавство під ред. Шемшученка Ю.С.- С. 4.
62. Закон України “Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року” // Відомості Верховної Ради.- 1994.- №47.- С.421.
63. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про ядерну безпеку” від 17 грудня 1997 р. №736/97-ВР / Ядерне законодавство / під ред. Шемшученка Ю.С.- С. 205-216.
64. Закон України “Про ратифікацію Угоди про співробітництво між Україною та Сполученими Штатами Америки стосовно мирного використання ядерної енергії. № 523-ХІV від 19 березня 1999 р. / Ядерне законодавство: збірник нормативно-правових актів / під ред. Шемшученка Ю.С.- С. 106.
65. Современная внешняя политика США: В 2-х т. / отв. ред. Трофименко Г.А.- М.: Наука, 1984.- т. 1.- 460 с., т. 2.- 478 с.
66. История США: В 4-х т. / гл. ред. Севостьянов Г.Н.- М.: Наука, 1983, 1985, 1985, 1987.- т. 1.- 688 с., т. 2.- 600 с., т. 3.- 672 с., т. 4.- 744 с.
67. Егорова Е.В. США в международных кризисах: политико-психологические аспекты.- М.: Наука, 1988.- 176 с.
68. Цветков Г.Н. СССР и США: отношения, влияющие на судьбы мира.- К.: Выща школа, 1988.-272 с.
69. Аппатов С.И. США и Европа: общие проблемы американской континентальной политики (критический анализ американской буржуазной историографии США).- М.: Мысль, 1979.- 238 с.
70. Критический анализ американской буржуазной историографии: концепции восточно-европейской политики США / Аппатов С.И., Коваль И.Н.- К.: Вища школа, 1984.- 142 с.
71. США: современная внешнеполитическая мысль / Аппатов С.И., Глебов В.В., Коваль И.Н., Райнов П.Я.- Одесса: Логос, 1992.- 236 с.
72. Камінський Є.Є., Дашкевич А.В. Політика США щодо України: витоки, концептуальні основи, практична еволюція.- К.: Політична думка, 1998.- 547 с.
73. Дашкевич А.В. На роздоріжжі: виклики сучасності і парадокси зовнішньої політики США.- К.: Наукова думка, 1996.- 150 с.
74. Канцелярук Б. І. Східноєвропейська дилема Америки.- К.: Фотовідеосервіс, 1995.- 200 с.
75. Гончар Б.М. Фактор регіональних конфліктів в процесі формування та реалізації політики США відносно СРСР в 70-80-і роки: Дис… д-ра іст. наук: 07.00.03.- К., 1994.- 470 с.
76. Гончар Б.М., Орлик В.В. Миротворчі операції НАТО на Балканах у контексті стратегічної операції в Європі 90-х років ХХ століття // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія.- 2003.- № 69.- С. 92-95.
77. Гончар Б.М., Гончар Ю.Б. США і спільна зовнішня та оборонна політика Європейського Союзу в 90-ті роки ХХ століття // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія.- 2003.- № 65.- С. 58-61.
78. Гончар Б.М., Гончар Ю.Б. Трансатлантичні відносини перед викликом міжнародного тероризму // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки.- 2003.- № 12.- С. 195-206.
79. Гончар Ю.Б. Еволюція політики США щодо інтеграційних процесів у Західній Європі (кінець 80-х-90-і роки): Дис… канд. іст. наук: 07.00.02.- К., 1997.- 224 с.
80. Гончар Ю.Б. Позиція США в процесі об’єднання Німеччини на рубежі 80-90-х років ХХ ст. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія.- 2003.- № 66.- С. 69-72.
81. Дубовик В.А. Новая роль США в Европе // Актуальні проблеми політики.- 2000.- № 9.- С. 105-108.
82. Дубовик В.А. Політика США по відношенню до незалежної України (1991-1994). Аналіз концепцій американської політології: Автореф... кандид. політичнихнаук: 23.00.04.- О., 1996.- 24 с.
83. Ukraine and European Security / ed. by Albright D., Appatov S.- New York: St. Martin’s Press, 1999.- 288 p.
84. Овчаренко А.О. Стратегічні наслідки зовнішньополітичного курсу адміністрації Р.Рейгана.- К.: Товариство “Знання” України, 2000.- 25 с.
85. Потехин А.В. Дипломатия США в Восточной Европе.- К.: Наукова думка, 1991.- 140 с.
86. Юрченко С. В. Внешнеполитический механизм США в период становления глобальной державы (1940-1960-е годы).- Севастополь: Мир, 2001.- 87 с.
87. Юрченко С. В. Внешняя политика и президентсткие выборы в США в 1952-1960 гг.- Севастополь: Флот Украины, 2001.- 72 с.
88. Юрченко С. В. США и международные кризисы в биполярном мире (1940-1960-е годы).- Севастополь: Флот України, 2000.- 103 с.
89. Юрченко С.В. Геостратегия США в процессе становления глобальной державы: Дис… д-ра полит. наук: 23.00.04.- Симферополь, 2001.- 430 с.
90. Вакулич В. Відносини “США-ЄС” і перспективи поширення інтеграційного процесу в Європі.- Кіровоград, 2000.- 52 с.
91. Уткин А.И. Американская стратегия для XXI века.- М.: Логос, 2000.- 272 с.
92. Уткин А.И. Глобализация: процесс и осмысление.- М.: Логос, 2002.- 256 с.
93. Уткин А.И. Единственная сверхдержава.- М.: Алгоритм, 2003.- 576 с.
94. Уткин А.И. Мировой порядок ХХI века.- М.: Алгоритм, 2001.- 478 с.
95. Политическая система США: актуальные измерения / отв. ред. Червонная С.А., Васильев В.С.- М.: Наука.- 2000.- 288 с.
96. США на рубеже веков / отв. ред. Рогов С.М.- М.: Наука, 2000.- 496 с.
97. США и Европа: перспективы взаимоотношений на рубеже веков / отв. ред. Уткин А.И.- М.: Наука, 2000.- 192 с.
98. Brzezinski Z. The Premature Partnership // Foreign Affairs.- 1994.- Vol. 73.- № 2.- P. 67-82.
99. Brzezinski Z. A Geostrategy for Eurasia // Foreign Affairs.- 1997.- Vol. 76, № 5.- P. 50-64.
100. Brzezinski Z. Living with a New Europe // The National Interest.- 2000.- №. 60.- P. 17-32.
101. Brzezinski Z. The Geostrategic Triad: Living with China, Europe, and Russia.- Washington D.C.: The CSIS Press, 2001.- 76 p.
102. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы.- М.: Международные отношения, 1998.- 254 с.
103. Wohlforth W. The Stability of a Unipolar World // International Security.- 1999.- Vol. 24, № 1.- P. 5-41.
104. Muravchik J. Affording Foreign Policy: The Problem is not Wallet, but Will // Foreign Affairs.- 1996.- Vol. 75, № 2.- P. 8-13.
105. Muravchik J. The Imperative of American Leadership: A Challenge to Neo-isolationism.- Washington: AEI Press, 1996.- 260 p.
106. Art R. A Defensible Defense: America’s Grand Strategy after the Cold War // International Security.- 1991.- Vol. 15, № 4.- P. 5-53.
107. Art R. Creating a Disaster: NATO’s Open Door Policy // Political Science Quarterly.- 1998.- Vol. 113, № 3.- P. 383-403.
108. Art R. Geopolitics Updated: The Strategy of Selective Engagement // International Security.- 1998/99.- Vol. 23, № 3.- P. 79-113.
109. Art R. Why Western Europe Needs the United States and NATO // Political Science Quarterly.- 1996.- Vol. 111, № 1.- P. 1-39.
110. Buchanan P. A Republic, not an Empire: Reclaiming America’s Destiny. Washington D.C.: Regnery Publishing, Inc., 1999.- 437 p.
111. Buchanan P. As Europe Fades Away, USA will have to Go It Alone // USA Today.- 5 March, 2002.- P. A15.
112. Buchanan P. Bellicose Foreign Policy Irks Friends, Incites Foes // USA Today.- 24 June, 2002.- P. A13.
113. Buchanan P. Let My People Go Home // The Spectator.- 1999.- Vol. 283, №8930.- P. 16-17.
114. Buchanan P. The Death of the West : How Dying Populations and Immigrant Invasions Imperil Our Country and Civilization.- New York: Thomas Dunne Books, 2002.- 308 p.
115. Buchanan P. U.S. Pays the High Price of Empire // The Los Angeles Times.- 18 September, 2001.- P. B9.
116. Kupchan Charles, Kupchan Clifford. Concerts, Collective Security, and the Future of Europe // International Security.- 1991.- Vol. 16, № 1.- P. 114-161.
117. Kupchan Charles, Kupchan Clifford. The Promise of Collective Security // International Security.- 1995.- Vol. 20, № 1.- P. 52-61.
118. Ullman R. Securing Europe.- Princeton: Princeton University Press, 1991.- 184 p.
119. Gaddis J.L. Strategies of Containment: A Critical Appraisal of Postwar American National Strategy.- Oxford: Oxford University Press, 1982.-433 p.
120. Gardner A. A New Era in US-EU Relations? The Clinton Administration and the New Transatlantic Agenda.- Vermont: Ashgate Publishing Company, 1997.- 167 p.
121. Steinberg J. An Ever Closer Union. European Integration and Its Implications for the Future of U.S. – European Relations.- Santa Monica: RAND, 1993.- 171 p.
122. Featherstone K., Ginsberg R. The United States and the European Union in the 1990s: Partners in Transition.- New York: St. Martin Press, 1996.- 310 p.
123. Van Heuven, M. The U.S. Role in Post-Cold War Europe: Significance of European Views of the New U.S. Administration.- Santa Monica: RAND, 1994.- 21 p.
124. Bronstone A. European Union – United States Security Relations: Transatlantic Tensions and the Theory of International Relations.- New York: St. Martin’s Press, 1997.- 282 p.
125. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні системи. Світова політика.- К.: ФАДА, ЛТД, 2001.- 224 с.
126. Friedman T.L. The Lexus and the Olive Tree.- N.Y.: Anchor Books, 2000.- 490 p.
127. Morgenthau H. Politics Among Nations: The Struggle for Power and Peace.- N.Y.: Random House, 1985.- 6th ed.- 688 p.
128. Layne C. From Preponderance to Offshore Balancing: America’s Future Grand Strategy // International Security.- 1997.- Vol. 22, № 1.- P. 86-124.
129. Department of Defense Dictionary of Military and Associated Terms.- Washington D.C.: U.S. Government Printing Office, September, 2003.- 728 p.
130. Mastanduno M. Preserving the Unipolar Moment, Realist Theories and U.S. Strategy after the Cold War // International Security.- 1997.- Vol. 21, № 4.- P. 49-88.
131. Ikenberry J. Getting Hegemony Right // The National Interest.- 2001.- № 63.- P. 17-24.
132. Kagan R. The Case for Global Activism // Comentary.- 1994.- September.- P. 40-44.
133. Kristol W., Kagan R. Toward a Neo-Reaganite Foreign Policy.- Foreign Affairs.- 1996.- Vol. 75, № 4.- P. 18-32.
134. Khalilzad Z. Challenges in the Greater Middle East // America and Europe: a partnership for a new era / ed. by Gompert D., Larrabee F.S.- New York: Cambridge University Press, 1997.- 276 p.
135. Khalilzad Z. Losing the Moment? The United States and the World after the Cold War // The Washington Quarterly.- 1995.- Vol. 18, № 2.- P. 87-107.
136. Krauthammer C. The Unipolar Moment.- Foreign Affairs.- 1990-91.- Vol. 70, № 1 (America and the World).- P. 23-33.
137. Хаас Р. Вибір інструмента. Моделі зовнішньої політики США // День.- 31.05.2003.- С. 3.
138. Gilpin R. War and Change in World Politics.- Cambridge: Cambridge University Press, 1981.- 272 p.
139. Цыганков П.А. Международные отношения.- М.: Новая Школа, 1996.- 318 с.
140. Viotti P., Kauppi M. International Relations Theory: Realsim, Pluralism, Globalism, and beyond.- Boston: Alyn and Bacon, 1999.- 510 p.
141. Waltz K. The Emerging Structure of International Politics // International Security.- 1993.- Vol. 18, № 2.- P. 44-79.
142. Holbrooke R. America, a European Power // Foreign Affairs.- 1995.- Vol. 74, № 2.- P. 38-51.
143. Kennedy P. The Rise and Fall of the Great Powers: Economic Change and Military Conflict from 1500 to 2000.- New York: Vintage Books, 1989.- 678 p.
144. Chase R., Hill E., Kennedy P. Pivotal States and U.S. Strategy // Foreign Affairs.- 1996.- Vol. 75, № 1.- P. 33-51.
145. Кеннеди П. Американская дилемма // Вступая в двадцать первый век.- М.: Весь мир, 1997.- С. 341-382.
146. Steel R. Temptations of a Superpower.- Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 1995.- 145 p.
147. Van Evera S. Why Europe Matters, Why the Third World doesn’t: American Grand Strategy after the Cold War // Journal of Strategic Studies.- 1990.- Vol. 13, № 2.- P.1-51.
148. Gholz E., Press D., Sapolsky H. Come Home America: The Strategy of Restraint in the Face of Temptation // International Security.- 1997.- Vol.21, № 4.- P. 5-48.
149. Ravenal E. The Case for Adjustment // Foreign Policy.- 1990/91.- № 81.- P. 3-19.
150. Tonelson A. Superpower Without a Sword // Foreign Affairs.- 1993.- Vol. 72, № 3.- P. 166-180.
151. Bandow D. It’s Time to Trim the Cold War Military // Boston Globe.- 8 January, 1998.- P. A17.
152. Bandow D. Keeping Troops and the Money at Home // Current History.- 1994.- Vol. 93, № 579.- P. 8-13.
153. Bandow D. This is Europe’s Problem // USA Today.- 22 November, 1995.- P. 14.A.
154. Bandow D. We can’t Cure All Global Ills // USA Today.- 12 November, 1996.- P. 12.A.
155. Bandow D. Why Europe will have to Pay More for Defense // Wall Street Journal, Brussels.- 4 September, 1997.- P. A6.
156. Debating the Democratic Peace / ed. by Brown M.- Cambridge, Mass.: MIT Press, 1996.- 379 p.
157. Luck E. Making Peace // Foreign Policy.- 1992-93.- № 89.- P. 137-155.
158. Evans G. Cooperative Security and Intrastate Conflict // Foreign Policy.- 1994.- № 96.- P. 3-20.
159. Carter A., Perry W., Steinbruner J. A New Concept of Cooperative Security.- Washington D.C.: Brookings Institute, 1992.- 65 p.
160. Perry W. Military Action: When to Use It and How to Ensure Its Effectiveness // Global Engagement: Cooperation and Security in the 21st Century / ed. by Nolan J.- Washington D.C.: Brookings Institution, 1994.- P. 235-242.
161. Posen B., Ross A. Competing Visions for U.S. Grand Strategy // International Security.- 1996/97.- Vol. 21, № 3.- P. 5-53.
162. Бруз В.С. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів.- К.: Либідь, 1995.- 112 с.
163. Boutros-Ghali B. An Agenda for Peace: Preventive Diplomacy, Peacemaking and Peace-keeping, 17 June, 1992.- A/47/277 - S/24111.
164. Boutros-Ghali B. Supplement to an Agenda for Peace: Position Paper of the Secretary General on the Occasion of the Fiftieth Anniversary of the United Nations, 3 January, 1995.- A/50/60 - S/1995/1.
165. The 2000 Republican National Platform: Renewing America’s Purpose Together. - Washington D.C.- 2000.- Internet.- www.expandnato.org/r2000.html
166. The Shadow Men // The Economist.- 2003.- Vol. 367, № 8321.- P. 21-23.
167. Excerpts From Pentagon’s Plan: “Prevent the Re-Emergence of a New Rival” // The New York Times.- 8 March, 1992.- P. A14.
168. Kristol I. The Neoconservative Persuasion // The Weekly Standard.- 2003.- Vol. 008, № 47.- P. 31-33.
169. Hillen J., Noonan M. The Geopolitics of NATO Enlargement // Parameters: Journal of the US Army War College.- 1998.- Vol. 28.- №3.- P. 21-34.
170. Kissinger H. Does America Need a Foreign Policy? Toward a Diplomacy for the 21st Century.- New York: Simon and Schuster, 2001.- 318 p.
171. Hellman C. Last of the Big Time Spenders: U.S. Military Budget Still the World’s Largest, and Growing. Fact Sheet- Washington D.C.: Center for Defense Information, 4 February, 2002.- 2 p.
172. Hellman C. Last of the Big Time Spenders: U.S. Military Budget Still the World’s Largest, and Growing. Fact Sheet- Washington D.C.: Center for Defense Information, 3 February, 2003.- 2 p.
173. Lee J. Telecommunications: Europe Votes to Finance Satellite Systems // The New York Times.- 19 March, 2002.- P. C4.
174. Европейцы спасли проект навигационной системы Galileo.- Internet.-www.lenta.ru/world/2003/05/27/gps/
175. Gabisch G. European Stagnation and American Growth // Atlantic Economic Journal.- 2000.- Vol. 28, № 3.- P. 312-314.
176. Иноземцев В.Л. США и ЕС в новом столетии: союзники или соперники // США-Канада: экономика, политика, культура.- 2002.- №9.- С. 3-18.
177. Huntington S. The Lonely Superpower // Foreign Affairs.- 1999.- Vol. 78, № 2.- P. 35-49.
178. America the Indispensable // St. Louis Post–Dispatch.- 22 February, 1998.- P. B2.
179. Ernsberger R., Jr. Kosovo has Pushed the EU toward Common Defense Policies – and Maybe toward Finally Unifying Its Defense Industry // Newsweek.- 28 June, 1999.- P. 30.
180. Hunter R. The European Security and Defense Policy: NATO’s Companion or Competitor?- Santa Monica, CA: RAND.- 2002.- 179 p.
181. European Rapid Reaction Force Seen as “Phantom” // BBC Monitoring European–Political (London).- 4 April, 2002.
182. Батюк В.И., Мазинг В.А. Проблема европейской оборонной интеграции и США // США-Канада: экономика, политика, культура.- 2002.- №1.- С.47-60.
183. It can’t be Alone // The Economist.- 1995.- Vol. 334, № 7903.- P. 19-21.
184. Ascherson N. This Spongy, Peaceful Creature, Europe, Needs Survival Strategies, not an Army // The Independent.- 29 June, 1997.- P. 21.
185. Newhouse J. Europe Adrift.- New York: Pantheon Books, 1997.- 339 p.
186. Hunter R. Maximizing NATO // Foreign Affairs.- 1999.- Vol. 78, № 3.- P. 190-203.
187. Drozdiak W. U.S. Role in Aegean Revives Doubts on EU: Holbrooke Questions Europe’s Ability to Act // The Washington Post.- 8 February, 1996.- A17.
188. Nelson R., Clark W., Smith G. et al. Permanent alliance? NATO’s Prague summit and beyond / Policy Paper.- Washington, D.C.: The Atlantic Council of the United States, April 2002.- 43 p.
189. France, Germany and Britain: Partners in a Changing World / ed. by Maclean M. and Trouille J.-M.- New York: Palgrave, 2001.- 208 p.
190. Kamm T. Chirac Opens Rift in EU by Halting Talks with Leaders // Wall Street Journal.- 20 November, 1995.- P. A7.
191. Over Protests, France Detonates Fourth Blast // Record: New Jersey.- 22 November, 1995.- P. A20.
192. Bergsten C.F. America and Europe: Clash of the Titans? // Foreign Affairs.- 1999.- vol. 78, № 2.- P. 20-34.
193. Grose T. A Fruitless Controversy: Transatlantic Trade Tensions will not be Eased by a U.S. Victory in Its Banana Dispute with the E.U.