Трохимченко Марія Вікторівна. Фінансовий механізм інвестиційного забезпечення регіонального розвитку України

brief description

Трохимченко Марія Вікторівна. Фінансовий механізм інвестиційного забезпечення регіонального розвитку України. : Дис... канд. наук: 08.00.08 2009

Трохимченко М.В. Фінансовий механізм інвестиційного забезпечення регіонального розвитку України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 гроші, фінанси і кредит. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.
Дисертацію присвячено проблемі обґрунтування напрямів удосконалення фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку.
Обґрунтовано теоретичні положення щодо сутності й місця інвестицій у системі соціально-економічного розвитку регіонів, надано оцінку соціально-економічній ефективності інвестування в регіональний розвиток.
Оцінено сучасний стан інвестиційної діяльності в регіональному розрізі, іноземного інвестування на регіональному рівні, визначено регіональні особливості залучення прямих іноземних інвестицій. Узагальнено теоретичні підходи до оцінювання інвестиційної привабливості регіонів, дано оцінку системі методичного забезпечення її здійснення на практиці та визначено перспективні напрями вдосконалення.
Проаналізовано механізм фінансового забезпечення інвестицій на регіональному рівні.
Визначено теоретичні аспекти формування фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку, обґрунтовано перспективні напрями його вдосконалення, сформульовано особливості формування фінансової системи інвестиційного забезпечення розвитку депресивних територій в Україні.
Обґрунтовано напрями активізації та використання фінансових інструментів в інвестиційному забезпеченні регіонального розвитку в Україні.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновані нові підходи вирішення важливого наукового завдання, а саме вдосконалення фінансового механізму інвестиційного забезпечення збалансованого регіонального розвитку України. За результатами проведеного дослідження сформульовано висновки, пропозиції та рекомендації, які відображають вирішення основних завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети:

З’ясовано, що інвестиції мають розглядатися як основна складова частина загальної системи фінансового забезпечення регіонального розвитку. Виступаючи, і як ресурс бюджету, і як потужний приватний фінансовий ресурс, інвестиції виконують важливу соціально-економічну функцію формують основи для потенційної спроможності територій до розширеного відтворення їх підсистем. Домінанта інвестиційної складової дозволяє оптимізувати співвідношення між рівнями прямої й опосередкованої участі держави в реалізації державної інвестиційної політики на регіональному рівні залежно від рівня розвитку регіону й обсягу завдань у межах стратегії інвестиційного розвитку регіону.
Визначено, що фінансовий механізм інвестиційного забезпечення регіонального розвитку являє собою сукупність фінансових методів і фінансових інструментів, за допомогою яких у процесі управління фінансовими ресурсами створюється фінансова основа для досягнення інвестиційних цілей регіонального розвитку. Така основа, передбачає присутність як фінансових стимулів, так і фінансового забезпечення, що, відповідним чином, диверсифікує структуру джерел формування фінансових ресурсів для цілей інвестиційного розвитку незалежно від суб’єкта, що забезпечує їх реалізацію.

Формування фінансового механізму інвестиційного забезпечення регіонального розвитку має базуватися на забезпеченні балансу інтересів трьох суб'єктів інвестиційного процесу: суб'єктів ринку (потенційних інвесторів), регіонів і держави. Кінцевий результат такого балансу виявляється у вирівнюванні регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку з метою усунення значних диспропорцій, зростанні інвестиційної привабливості регіонів. Таке формування передбачає вдосконалення системи управління інвестиційними процесами на регіональному рівні через використання фінансових інструментів та фінансових методів, орієнтованих на поєднання бюджетних та приватних фінансових ресурсів у залежності від інвестиційних пріоритетів територій, їх потенційної спроможності до самовідтворення власних підсистем життєзабезпечення, активізації інвестиційної діяльності суб’єктів фінансового ринку у напрямі підвищення рівня своєї присутності в реалізації завдань регіональних інвестиційних стратегій.
З'ясовано, що для позиціонування регіонів на інвестиційному ринку, забезпечення прийняття рішень потенційними інвесторами необхідною є система рейтингування регіонів за рівнем їх інвестиційної привабливості. Методика оцінки інвестиційної привабливості регіонів повинна бути направлена на максимально позитивне рекламування території як потенційного об’єкта для вкладання інвестицій вітчизняними та іноземними інвесторами. Запропоновано, рейтингову оцінку інвестиційної привабливості регіонів доповнити рейтинговою оцінкою інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання як потенційних об’єктів інвестування на основі оцінки їх фінансового стану, з одночасним проведенням якісного і кількісного аналізу критеріїв та факторів фінансово-господарської діяльності з урахуванням ефективності залучення інвестицій.
В Україні склалася досить стабільна позитивна тенденція нарощування обсягів інвестицій. Регіональними лідерами за обсягом інвестицій в основний капітал на одну особу є індустріально-розвинені регіони, експортно-орієнтовані, з місткими локальними споживчими ринками. У структурі джерел фінансування інвестицій в основний капітал сформувалася позитивна динаміка зміщення акцентів у бік приватного сектору, банківський кредитів, що зберігається в умовах сталого економічного розвитку. З'ясовано, що іноземні інвестиції в умовах дефіциту внутрішніх інвестиційних ресурсів посідають дедалі вагомішу нішу на інвестиційному ринку України. Суперечності функціонування фінансового механізму інвестиційного забезпечення виявляються у збереженні значної регіональної диференціації за обсягами іноземного інвестування в Україні, надмірному стимулюванні імпорту (автотранспортні засоби, офісне обладнання, продукти харчування), переважанні короткострокового характеру інвестицій.
Розроблення й реалізація інвестиційних стратегій регіонального розвитку мають бути орієнтовані на досягнення соціально-економічного ефекту за трьома позиціями: поліпшенням середовища для розвитку ділової активності, поліпшенням якості життєвого середовища, підтриманням стабільно високої інвестиційної привабливості регіону в довгостроковому періоді. Проведений аналіз засвідчив, що на параметри аналізованих соціально-економічних показників впливають не стільки відносна зміна обсягу інвестування, скільки його абсолютна величина. Інтенсивний приріст інвестицій у регіонах з незначною вихідною базою у переважній більшості випадків не супроводжується одночасними позитивними зрушеннями в соціально-економічній системі. Останні проявляються з певним часовим лагом, тривалість якого залежить від швидкості досягнення критичної маси сукупних інвестицій, спроможної спричинити мультиплікаційний соціально-економічний ефект.
Доведено, що ключовим елементом загального механізму подолання депресивності територій є інвестиційний механізм, а основним джерелом фінансування інвестицій в таких територіях, зокрема на етапі виведення їх зі стану депресивності, є державний бюджет, з подальшим перенесенням фінансового тягаря на місцеві бюджети, зокрема на частину, яка формується без урахування міжбюджетних трансфертів. Встановлено, що формами опосередкованої участі держави в реалізації програм подолання депресивності територій можуть бути: встановлення державного замовлення на виробництво й постачання найважливіших інвестиційних матеріальних ресурсів; запровадження податкового кредиту щодо сплати податку на прибуток підприємств у перші роки функціонування підприємств; пільгове оподаткування прибутку, отриманого в результаті завершення спорудження й виведення на повну потужність об'єктів незавершеного будівництва у депресивних регіонах.
Науково обґрунтовано, що вдосконалення фінансового механізму інвестиційного забезпечення збалансованого регіонального розвитку доцільно здійснювати за напрямами:

надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів, передусім визначення та законодавче закріплення алгоритму розподілу субвенції, визначення пріоритетів фінансування на основі регіональних програм соціально-економічного розвитку та регіональних програм залучення інвестицій;
здійснення муніципальних позичень, розширення контингенту учасників зазначеної схеми, в сегменті зовнішніх позичень, запровадження механізмів синдикованих позик за участю декількох сільських населених пунктів, які реалізують спільну інвестиційну програму, створення так званих синдикованих гарантійних фондів шляхом об'єднання ресурсів кількох бюджетів різних рівнів у випадку випуску таких облігацій для фінансування спільних для відповідних територій проектів;
залучення приватних інвестицій у розвиток міської інфраструктури на пайовій основі впорядкування умов сплати пайової участі інвесторами, диференціація граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури з урахуванням вартості робіт;
зміни схеми формування місцевих бюджетів закріплення за місцевими бюджетами частини податку на прибуток підприємств із зарахуванням його виключно в бюджет розвитку та використання через фонди регіонального розвитку на фінансування інвестиційних проектів