Тулуш Леонід Дмитрович. Земельне оподаткування у сільському господарстві

brief description

Тулуш Леонід Дмитрович. Земельне оподаткування у сільському господарстві: Дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / УААН; Інститут аграрної економіки. - К., 2002. - 257 арк. : табл. - Бібліогр.: арк. 197-213.

Тулуш Л.Д. Земельне оподаткування у сільському господарстві. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 фінанси, грошовий обіг і кредит. Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2003.
Дисертація присвячена дослідженню теоретичних, методичних та практичних питань земельного оподаткування сільськогосподарського виробництва, розгляду його становлення та розвитку, аналізу механізму функціонування земельного податку в умовах реформування галузі та підготовки Податкового кодексу.
Узагальнено теоретичні засади земельного оподаткування, встановлено подвійну його економічну природу у сільському господарстві. Розглянуто особливості формування об’єкта земельного податку та принципи оподаткування окремих видів земельної ренти. Проаналізовано розвиток платності землеволодіння в Україні та обґрунтовано необхідність внесення змін до податкового та земельного законодавства. Рекомендовано формувати законодавство стосовно справляння плати за землю на основі економічної суті її складових.
Встановлено особливості функціонування земельного податку у галузі на сучасному етапі. Проаналізовано діючі механізми земельного податку та спеціального режиму прямого оподаткування на базі оподаткування угідь, виявлено наявні їх недоліки. Обґрунтовано принципи взаємодії земельного та прибуткового оподаткування у сільському господарстві. Викладено пропозиції щодо посилення стимулюючого впливу земельного оподаткування на розвиток виробництва та удосконалення механізму обчислення та сплати земельного податку.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення наукового завдання удосконалення земельного оподаткування у сільському господарстві, упорядкування та взаємодії елементів системи прямого оподаткування виробників галузі в сучасних умовах. Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати наступні висновки та пропозиції:
1. В системі обов’язкових платежів державі можна виділити п’ять основних їх форм, в основі виділення яких лежить відповідність характерним ознакам категорії податки”: безпосередньо податок (повна відповідність), та податкові платежі - збір, плата, відрахування та внесок. Податкова природа земельного податку дещо пом’якшується специфікою об’єкта оподаткування земельної ренти.
2. Економічна природа земельного оподаткування у сільському господарстві відзначається подвійністю. З одного боку, оподаткування угідь є різновидом оподаткування доходів виробників галузі, з іншого різновидом ресурсного (реального) оподаткування. Механізм земельного податку суттєво різниться в залежності від того, що лежить в його основі. В результаті цей вид може мати ознаки як майнового (у разі визначення цінності землі), так і прибуткового (у разі визначення доходності земельної ділянки) оподаткування.
3. Аналіз функціонування плати за землю засвідчує відсутність зв’язку між економічною суттю даного платежу і його відображенням у законодавстві та застосуванням в господарському житті. Для удосконалення практики справляння плати за землю, виходячи з економічної суті її складових, слід внести зміни в податкове та земельне законодавство. Це пов’язано з відсутністю потреби у окремому Законі під назвою Про плату за землю” та використанні терміну плата за землю” у податковому законодавстві та практиці оподаткування.
4. Функціонування земельного податку у сільському господарстві характеризується певними особливостями. Головними його функціями є стимулююча та регулююча, в той час як фіскальна не є для нього основною. Існування цього виду оподаткування обумовлене в першу чергу необхідністю вирівнювання умов господарювання та регулювання земельних відносин, а також потребою у створенні джерела коштів для фінансування цільових завдань, а саме проведення землеохоронних заходів та розвитку соціальної інфраструктури територій.
5. Земельний податок не був для виробників галузі основним до запровадження ФСП, проте займав вагому частку у структурі прямих податків та платежів. Спеціальний режим податковий режим на базі оподаткування сільськогосподарських угідь, запроваджений з 1999 р., став практично єдиним прямим податком в галузі. Основними складовими ФСП стали внески до фондів соціального страхування та земельний податок, частка яких у сумі податків, що їх замінив ФСП, склала більш як 90 %. Після відміни підвищуючих коефіцієнтів до сум ФСП диференціація прямого податкового навантаження на гектар угідь знівелювалась і визначалась лише грошовою оцінкою угідь, яка не є об’єктивною її основою.
6. Існування ФСП після законодавчо визначеного терміну в його нинішній формі є недоцільним. Враховуючи це, система оподаткування доходів виробників галузі повинна бути двоканальною, і містити як земельний податок, так і податок на прибуток. На найближчу перспективу основною формою оподаткування доходів виробників галузі виступатиме земельний податок. Він залучатиме виробників до фінансування суспільних потреб на мінімальному рівні і стимулюватиме нарощення виробництва, ефективне використання угідь.
7. Податок за сільськогосподарські угіддя повинен складатися з двох частин: умовно-постійної та змінної (диференційованої). Перша частина відповідає ресурсному оподаткуванню і є постійною складовою податку. Друга - відповідає рентному (прибутковому) оподаткуванню і може бути відсутньою за відсутності об’єктивних умов для утворення рентних доходів.
8. При побудові системи оподаткування доходів виробників галузі необхідне встановлення взаємозв’язку земельного та прибуткового оподаткування. До періоду стабілізації фінансового стану галузі, суми нарахованого податку на прибуток повинні зменшуватись на сплачені суми рентного податку. Після створення умов для розширеного відтворення, з метою запобігання нівелюванню дії механізму вирівнювання умов господарювання, слід запровадити сплату рентної частини земельного податку за рахунок прибутку після оподаткування. При цьому слід узгодити розмір ставки податку на прибуток для виробників галузі, встановивши її на рівні половини стандартної для народного господарства ставки.
9. Однією з основних проблем подальшого удосконалення механізму земельного оподаткування щодо галузі є питання взаємодії земельного та майнового податку. Об’єднання земельного податку та податку на будівлі і споруди у сільському господарстві виглядає штучним і не відповідає природі його складових.
10. Земельному оподаткуванню в Україні слід надати статус місцевого. Такий підхід пов’язується як з економічною природою цього податку, так і з зарубіжною практикою оподаткування. На державному рівні слід обумовити лише загальні принципи встановлення податку, рекомендовані методики обчислення бази оподаткування та діапазон дозволених ставок.
11. Механізм взаємодії земельного та особистого прибуткового оподаткування у випадку здачі земельних ділянок в оренду потребує удосконалення. Фізичних осіб власників земельних ділянок (паїв) слід звільнити від сплати земельного податку за ті ділянки (паї), що віддані в оренду сільськогосподарським підприємствам.