У КАЗКОВОМУ ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ КАЗОК ПРО ТВАРИН)

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ЛЕОНТЬЄВА Оксана Федорівна
УДК 81´371=161.2
СМИСЛОВІ КОНОТАЦІЇ ДІЄСЛІВ МОВЛЕННЯ
У КАЗКОВОМУ ДИСКУРСІ
(НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ КАЗОК ПРО ТВАРИН)

10.02.01 українська мова

дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Леута Олександр Іванович, кандидат філологічних наук, доцент

Київ 2003

ЗМІСТ
ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ 1 СУЧАСНЕ НАУКОВЕ РОЗУМІННЯ СТРУКТУРИ ЗНАЧЕННЯ ТА СМИСЛУ ДІЄСЛОВА.. 13
1.1. Вихідні засади аналізу структури значення та смислу дієслова. 13
1.2. Сучасні підходи до визначення дискурсу. 14
1.3. Поняття значення та смислу в сучасній лінгвістичній літературі 18
1.4. Значення і смисл дієслова у структурі речення. 25
1.5. Сучасні підходи до визначення конотації 28
1.6. Категорії учасників дискурсивної ситуації 30
1.7. Семантичні підходи до проблеми ролі дієслова у казковому дискурсі 33
РОЗДІЛ 2 РЕАЛІЗАЦІЯ КОМУНІКАТИВНОГО АКТУ В ДИСКУРСИВНИХ СТРУКТУРАХ.. 39
2.1. Принципи класифікації учасників ситуації у казковому дискурсі за участю тварин. 39
2.2. Особливості комунікативних актів у казковому дискурсі 50
2.3. Утворення конотацій у комунікативних актах. 60
2.4. Конотативні системи. 76
2.5. Когнітивна система. 89
2.6. Психологічна система. 97
2.7. Функціонування конотативних систем у дискурсивних структурах. 110
2.8. Відтворення комунікативного акту у дискурсивних ситуаціях. 119
2.9. Ядерна система. 134
2.10. Системи сприйняття та відтворення. 143
ВИСНОВКИ.. 157
ЛІТЕРАТУРА.. 162

ВСТУП
За останні десятиріччя XX століття у галузі теорії комунікації та лінгвістичної прагматики спостерігається посилення уваги дослідників до нових методів та способів аналізу текстів та текстових структур. Це пояснюється, перш за все, активними міжмовними контактами та посиленим інтересом суспільства до ефективного спілкування. Для аналізу залучається все більше нових аспектів розгляду тексту як за спрямуванням, так і за способом відбору мовного матеріалу. У цілому дослідження в галузі тексту на сьогодні є досить перспективними і розвиваються у нових підходах, зокрема будь-який текст може розглядатися як дискурсивна структура, що враховує не лише лінгвістичні, але й позалінгвістичні чинники, які активізуються при організації мовлення. Такий аналіз, із одного боку, дозволяє вивчати мову на глибинному семантичному рівні і розглядає її як когнітивний феномен, що уможливлює використання методів та матеріалу деяких суміжних наук, наприклад, логіки, прагматики, психоаналізу тощо. З іншого боку, з’ясування особливостей глибинних рівнів тексту допомагає визначити його структурну модель, яка забезпечує реалізацію інформації про предмети і явища навколишнього світу у мовленнєвих формах та їх інтерпретацію у текстових структурах. Низка досліджень присвячена виявленню структурно-оцінного шару тексту та його взаємодії із глибинним та поверхневим рівнем мови. У роботах досліджуються ситуативні (Т. ван Дейк[1]) та семантичні моделі різних текстових структур (Ч. Філмор[2], А. Вежбицька[3],[4],[5]).
Менш дослідженими на сьогодні залишаються казкові тексти. До цього часу у лінгвістичній науці вони аналізувалися з погляду морфологічної структури ( В. Пропп[6]), особливостей логічної побудови і структурно-типологічного вивчення (Є. Мелетинський[7],[8],[9],[10], К. Леві-Стросс[11]) казкового матеріалу, а також еволюції епічних традицій (Л. Дунаєвська[12]). В основному всі ці дослідження стосувалися вивчення загальної структури, сюжетних та функціональних особливостей казкових текстів.
В українському мовознавстві існує низка досліджень, присвячених казці. У цих працях аналізуються конструкції з прямою мовою (Т.Вавринюк[13]), семантично-синтаксичні структури казкових речень (С.Шевчук[14]), а також досліджується мовна картина світу в українській фантастичній казці (С.Лавриненко[15]). Незважаючи на мовознавчий інтерес до вивчення казки, поза увагою дослідників залишаються ситуативно-смислова організація та мовне наповнення казкових текстів.
Казка має притаманну саме їй смислову організацію текстових структур, яка пов’язана із діяльністю слухача та мовця по забезпеченню функціонування позатекстових реалій у казковій площині, що уможливлює її розгляд як дискурсивної моделі. У казковому дискурсі про тварин ці структури організовуються так, що створюється ефект проговорювання, тому про них існує думка як про тексти, що говорять. Зрозуміло, що йдеться про комунікативну дискурсивну направленість казок. Такого типу тексти, як правило, вивчаються із позицій аналізу їх ситуативно-смислових домінант, якими для казок про тварин є комунікативні одиниці. До складу комунікативних одиниць входять дієслова лексико-семантичної групи мовлення. У сучасному українському мовознавстві дослідженням словотворчих полів коренів із значенням мовлення займалася М.Голянич[16],[17], але вони стосуються дериваційних утворень та внутрішньої валентності слова.
Пропоноване дисертаційне дослідження присвячене вивченню смислової організації комунікативних одиниць казкового дискурсу, а саме утворенню смислових конотацій дієслів мовлення та їх впливу на розвиток комунікативних дискурсивних ситуацій. У роботі конотації розглядаються як необхідні структурні елементи смислу із чіткою внутрішньою організацією, що здатні створювати моделі комунікативних ситуацій та відтворювати їх у мовних формах. Детально аналізується специфіка комунікативних актів та визначаються механізми їх відтворення у казкових дискурсивних структурах.
Актуальність дослідження смислових конотацій у казковому дискурсі зумовлена стійким теоретичним інтересом сучасної лінгвістики до проблем аналізу дискурсивних структур різного спрямування, вивчення специфіки й особливостей функціонування структурних смислових елементів у різних типах текстів, а також важливістю комплексного аналізу конотацій, які відіграють значну роль у смисловій організації текстових ситуацій.
В основу дисертаційного дослідження покладена проблема специфіки та ролі конотативних складових смислу комунікативних дієслів, зокрема дієслів мовлення, у дискурсивних структурах казки.
Необхідність проведення дослідження зумовлюється такими чинниками:
1) відсутністю теоретичних досліджень семантичної структури казки, зокрема її конотативних складових;
2) необхідністю вивчення глибинного рівня смислових семантичних типів казкового тексту та їх впливу на розвиток ситуації;
3) посиленим інтересом суспільства до ситуативної (практичної) комунікації, що пов`язане із проблемою оперування смислами та їх компонентами-конотаціями;
4) подальшим використанням результатів у практичних та теоретичних лінгвістичних дослідженнях.
Розв’язання проблеми полягає в аналізі базових компонентів смислових конотацій та умов використання їх при створенні комунікативних дискурсивних ситуативних моделей, які реалізуються у сюжетному полотні казки.
Пропоноване дослідження є першою спробою здійснення структурно-семантичного аналізу конотативних систем смислових компонентів тексту української казки на основі характеристики комунікативних дієслів, зокрема мовлення, які репрезентують різні жанрові і функціональні типи мовленнєвих дискурсивних ситуацій.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження тісно пов`язаний із темою кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Лінгводидактичний опис функціонування української мови”, яка передбачає діахронне і синхронне вивчення граматичної будови української мови, зокрема функціонування дієслів лексико-семантичної групи мовлення.
Об`єктом дослідження є україномовні тексти казок про тварин. Обраний матеріал становить найдавніший культурний шар, універсальні тексти якого дійшли до нас і зберігають інформацію про індивідуальні та колективні способи пізнання навколишнього світу. Вважається, що ці тексти протягом тривалої історії свого існування не зазнавали структурних трансформацій та перетворень і, отже, зберегли власне онтологічну структуру викладу та порядок подання інформації (логічна послідовність викладу), тому типові ситуації, які представляються у свідомості читача (слухача) та відтворюються казковим дискурсом, практично не змінилися. Тим самим можна вбачати в казках дуже ранню універсальну систему, яка містить не тільки правила побудови тексту взагалі, але й умови та мовні форми існування думки як такої.
Метою дисертаційного дослідження є структурно-семантичний аналіз смислових конотацій комунікативних дієслів, зокрема мовлення, та їх реалізаційна специфіка в українському казковому дискурсі про тварин.
Досягнення цієї мети передбачає розв`язання таких завдань:
§ подати концептуальну розробку понять смислової конотації та дискурсивної ситуації;
§ визначити особливості класифікації учасників ситуації та їх зв’язок із інформаційною системою казкового дискурсу;
§ з’ясувати способи реалізації комунікативного акту у казці та його зв’язок із комунікативною дискурсивною ситуацією;
§ охарактеризувати комунікативні дієслова, зокрема дієслова мовлення, з погляду їх семантичного та ситуативно-смислового наповнення;
§ виділити та системно описати конотативні компоненти смислових одиниць комунікативних дієслів;
§ визначити типи організації конотативних систем дієслів мовлення та механізми і способи їх інтерпретації у казкових дискурсивних структурах;
§ виділити ситуативно-смислові домінанти комунікативних моделей та способи їх реалізації у мовних формах і дискурсивних структурах.
Методи дослідження. Використаний у дисертації метод компонентного аналізу уможливив дослідження семантичного наповнення дієслів мовлення у різних казкових дискурсивних ситуаціях, його варіативності, що пов’язана із значенням, ситуативними можливостями та генетично-психологічними параметрами, які забезпечують функціонування комунікативних дієслів у текстовій структурі.
Використані елементи описового методу уможливили представлення, вивчення та опис типів комунікативних дискурсивних ситуацій, репрезентованих казками, а також дослідження деяких структурних особливостей смислових конотацій та критеріїв їх виділення.
Метод ототожнення дав змогу залучити позалінгвістичні (паралінгвістичні) чинники для аналізу психо-генетичного наповнення конотативних систем смислу, перетворюючи казкове полотно у дискурс. Він, у свою чергу, розкриває значно ширші можливості для семантичного аналізу компонентів конотацій на глибинному рівні.
Джерелом дослідження послужила укладена картотека, яка містить понад 4 тисячі позицій, вибраних із 500 україномовних казкових текстів про тварин. Приклади подають окремі речення із представленим безпосереднім комунікативним актом, а також речення із опосередкованою комунікацією, в яких увесь комунікативний акт відтворюється одним дієсловом.
Для уточнення семантики був використаний 11-томний Словник української мови”[18], за яким звірялися безпосередні значення всіх комунікативних дієслів, що зустрічаються у казкових текстах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві виділено та проаналізовано складові компоненти смислу комунікативних дієслів, зокрема мовлення, в українських казкових текстах. На підставі проведеного дослідження доведено, що:
§ складові компоненти смислу дієслів у казці системно організовані;
§ така організація компонентів смислу дозволяє поєднувати в одній системі як основні, так і допоміжні семантичні параметри;
§ домінантою у групі дієслів мовлення виступає онтологічно (семантично) нейтральне дієслово казати”, яке при виділенні конотативних систем розглядається як їх системоутворювач;
§ конотативні системи смислу дієслів у казковому дискурсі мають певну істотну відмінність від загальноприйнятих у механізмах відтворення комунікативного акту завдяки внесеній допоміжними семантичними параметрами специфіці, притаманній лише такого типу текстам.
§ конотативні системи казкового дискурсу реалізуються у комунікативних ситуаціях за допомогою генетичних, психологічних та ситуативних ознак.
Теоретичне значення роботи полягає у тому, що висновки та узагальнення праці можуть застосовуватися в подальших дослідженнях із семантики, зокрема семантичної структури речення, висловлювання, тексту. Використаний теоретичний матеріал та результати дослідження смислових конотацій допоможуть осмислити механізми сприйняття індивідом навколишнього світу через текстові реалії як універсальну систему знань та виділити типи смислових універсалій, якими він оперує у процесі пізнання навколишнього світу. За допомогою таких конотативних смислових універсалій можна прогнозувати тип ситуації, її логічне завершення та можливі результати, яких можна досягти у мовленнєвій комунікації. Результати дослідження допоможуть розробляти питання про механізми творення думки, етапи її формування та індивідуальні фактори її сприйняття. Проблема факторів пов`язується з існуванням їх як абсолютно незалежних, інакше як інтерпретація універсальності та її вияв у мовних формах.
Практичне значення роботи. Результати дослідження можна використати у практиці викладання дисциплін мовознавчого циклу для навчання студентів та школярів теорії і практиці комунікації, вмінню оперувати смислами, правильно організовувати, адаптувати та інтерпретувати мовцем картину світу у мовотворчому процесі, для осмислення явищ та предметів об`єктивної дійсності й адаптації їх у поняттєвій системі та реалізації у мовних формах, а також для аналізу та розробки концепції індивідуальної мислетворчості, встановлення закономірностей її розвитку, універсального та індивідуального характеру. Одержані результати знайдуть своє застосування у підготовці наукових праць із теорії комунікації, при укладанні словників різних типів.
Особистий внесок здобувача. У роботі досліджено та проаналізовано близько 500 українських народних казок про тварин, які ввійшли до збірників Казки про тварин” за ред. І. П. Березовського[19], Казки про тварин” за ред. І. П. Березовського[20] та Про лисичку-сестричку та вовчика братика: казки про диких тварин” за ред. С. А. Мірошниченко[21]. Ці казки за своєю структурою переважно схожі на подібні їм в інших слов’янських мовах, зокрема російські народні казки про тварин. Компоненти смислових елементів у структурі казкового речення піддавалися детальному семантичному аналізу та зіставленню. Виділення конотативних систем смислових елементів складає теоретичну основу всієї роботи і передбачає можливі висновки, які конкретизуються та закріплюються практичним експериментом. В експериментальному дослідженні детально аналізуються компоненти смислової структури казки як реалії, що здатні впливати на саму казкову ситуацію.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися: на V Міжнародній конференції Семантика мови та тексту” (м. Івано-Франківськ, 30 вересня 2 жовтня 1996 р.), на Міжнародній конференції Slowo I czas” (м. Ополе (Польща), жовтень 1998 р.). Основні ідеї та висновки дисертації обговорювалися на засідання кафедри української мови Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова.
Робота представлена такими публікаціями:
1. Леонтьєва О. До питання комунікативної семантики // Матеріали V Міжнародної конференції Семантика мови і тексту”. Івано-Франківськ: ПДПУ ім. В. Стефаника, 1996. Ч. 1. С. 111.
2. Леонтьєва О. Семантична структура казки (на матеріалі українських народних казок) // Збірник: Матеріали V Міжнародної конференції Семантика мови і тексту”. Івано-Франківськ: ПДПУ ім. В. Стефаника, 1996. Ч. IV. С. 83‑89.
3. Леонтьєва О. Семантика смислових корелятів казкового дискурсу (на матеріалі українських народних казок про тварин) // Ж. Slowo I czas. Opole, 1998. С. 133-148.
4. Леонтьєва О. Відображення співвідношення значення і смислу в казковому дискурсі // ж. Наукові записки. Ніжин: НДПУ ім. М. Гоголя, 1999. С. 77-81.
5. Леонтьєва О. Дієслова на позначення комунікативного акту: спільне і різне в їх смислах // г.Українська мова та література. № 165. 5 лютого 2000. С. 12.
6. Леонтьєва О. Особливості учасників ситуації у казках про тварин // зб. Система і структура східнослов’янських мов”. К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2002. С. 186 192.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку літератури. Загальний обсяг дисертації становить 1.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проблема мовної картини світу у мовознавстві, починаючи з часів В. Гумбольдта і закінчуючи сьогоденням, не є повністю розв`язаною. Це стосується, насамперед, її фрагментів, пов`язаних із мовленням. Мовлення досить складний з лінгвістичного погляду процес, оскільки поєднує у собі усі чинники, пов`язані не лише із усвідомленням реалій навколишнього світу, але й має свої оцінні смислові конотації, звукові, інтонаційні комплекси тощо. Ці комплекси, органічно поєднуючись та індивідуалізуючись, утворюють індивідуальну картину світу для кожного члена суспільства. Індивідуальна картина світу має фрагментарний характер, оскільки, організуючись та узагальнюючись у певні смислові сприйняттєві комплекси, універсалізується та створює національну, а потім загальнолюдську мовну картину світу.
Одним із типових фрагментів мовної картини світу є мовний світ казки. Казки найархаїчніші, поряд із міфами, текстові структури. А це означає, що вони репрезентують близьку до міфологічної структуру мислення, тому казка містить сталі смислові комплекси, розуміння та інтерпретація яких проливає світло на проблему індивідуального мислення та мислення взагалі.
Значення поставленої проблеми полягало, передусім, в отриманні нових серйозних результатів, як теоретичних, так і практичних, пов`язаних із функціонуванням семантичних структур у казкових полотнах. До цього часу українська казка так комплексно не аналізувалася.
Мета дисертаційного дослідження полягала у структурно-семантичному аналізі смислових конотацій комунікативних дієслів.
Казковий дискурс подає смислові конотації як такі, що формують його семантичний потенціал, впливають на смислові компоненти та специфікують дискурсивні ситуації. Смислові компоненти є елементами інформаційної системи, яка містить інформацію про потенційно можливі казкові ситуації. Учасники ситуації, добираючи необхідні елементи із інформаційної системи, інакше інформатори, конструюють безпосередньо дискурсивні ситуації.
При створенні казкових дискурсивних ситуацій використовується онтологічна модель категорії учасників ситуації. У казковому дискурсі вона наповнюється та поглиблюється внаслідок уведення семантичних параметрів: генетичних характеристик, характерів та реальних психотипів учасників ситуацій, генетичного середовища існування. У дослідженні як активні учасники були проаналізовані істоти, а як допоміжні середовище існування, що актуалізується як середовище ситуативно необхідної діяльності. Активні учасники групуються у пари: антагоністичні, генетичні та пари, пов`язані із середовищем існування, та впливають на ситуативне значення дієслова.
Комунікативна дискурсивна ситуація утворюється групою комунікативних дієслів, серед яких основними є дієслова мовлення. Така ситуація містить три частини: докомунікативну, комунікативну та післякомунікативну. В її основу покладений комунікативний акт, тому дискурсивна ситуація у згорнутому вигляді нагадує його. Казковий дискурс про тварин містить два типи комунікативних актів: безпосередній та опосередкований. Опосередкований комунікативний акт розглядається як згорнута схема безпосередньої комунікації. Основними компонентами комунікативного акту є група відправника та група отримувача інформації і власне сам інформаційний процес. Казковий дискурс репрезентує відповідно до компонентівскладників комунікативного акту усі типи дієслів.
Конотативні системи виділяються на основі елементарних ситуативних смислових значень базового дієслова казати, що у казках про тварин функціонує у чотирьох семантичних полях, які відповідають типам конотативних систем: інформаційне поле як передача або обмін інформацією з інтелектуальною домінантою, інформаційне поле як вид пошуку нової інформації з інтелектуально-психологічною домінантою, психологічно-розпорядче поле з розпорядчою домінантою або інтелектуально-впливове з домінантою впливу, інтелектуально-психологічне поле як пошук інтелектуальної та емоційної підтримки з емоційно-вартісною домінантою (переплітається із релятивною комунікацією, оскільки передбачає рух у просторі об’єкта, на який спрямована комунікація). Крім того, казковий дискурс виділяє ознаки конотативних систем: наявність думки та знань про предмет, самодостатність, потенційна реалізація як моделювання ситуації.
Дослідження показало, що семантичне наповнення дієслів у різних казкових ситуаціях визначається їх потенційним семантичним ареалом, який залежить не тільки від ситуативного наповнення та значення дієслова, але і враховує генетичні та психологічні параметри конотації, які є основою для створення двох підсистем когнітивної та психологічної. У казковому дискурсі когнітивна система реалізує типи знань, які розглядаються як її одиниці-поняття. До них належать такі поняття знань про світ: емпіричні, гіпотетичні, інтуїтивні та поняття як розуміння. Когнітивна система враховує як знання, які потенційно містяться у значенні дієслова, так і ситуативні знання, яких воно набуває в процесі реалізації дискурсивної комунікативної ситуації. Інтерпретація природи знань у дискурсивних ситуаціях відбувається за допомогою інтерпретаторів, які визначає казковий дискурс: активізації, розуміння, передбачення.
Психологічна система у казковому дискурсі психологічно активізує знання, її роль полягає в адаптації системи знань до потенційно можливих ситуацій та об`єктів цих ситуацій. Власне природа комунікативного акту та комунікативної ситуації в цілому реалізована через дієслівні типи і визначається психологічною абстракцією, яка за змістом поділяється на активну та нейтральну.
Дослідження підтвердило, що при визначенні семантики дієслова враховуються два сутнісні чинники: основні семантичні параметри (словникове тлумачення значення дієслова, граматичні аспекти, контекст, тип моделі речення, учасники та неучасники ситуації) та додаткові семантичні параметри (ознака суб`єкта дії, його квантовий характер, ситуація, що передує означеній дії, та наступна ситуація, оцінка тощо).
У казковому дискурсі конотативні системи формуються на основі виділення та диспозиції чітко визначених семантичних параметрів основного поняття, поданого дієсловом казати, що розглядаються як ситуативні. Ситуативні параметри уможливлюють інтерпретацію дискурсивних ситуацій у текстових структурах і розглядаються як основні та додаткові. Серед основних параметрів казковий дискурс виділяє знання про світ, наміри, емоційно-психологічні параметри, дієві (спонукання до дії, прийняття рішення, тощо), вибір, пошук, об`єкти (оточення). Як додаткові семантичні параметри казковий дискурс виділяє інтонування та тривалість у часі. Механізми відтворення тісно пов`язані із параметрами. Казковий дискурс подає сутнісні та механістичні механізми відтворення ситуації. Сутнісні механізми пов`язані із основними семантичними параметрами, механістичні із додатковими. У дискурсивних ситуаціях існує три типи залежностей механізмів відтворення: інформаційне наповнення передує психологічному (сутнісне передує механістичному), психологічне наповнення визначає тип інформаційного (залежність сутнісного від механістичного), зміна залежностей: сутнісне залежить від механістичного і механістичне від сутнісного. Першу групу утворюють дієслова, смисловою домінантою яких виступає система знань. Це дієслова на зразок говорити, балакати, бесідувати, казати, мовити тощо. Другу групу утворюють дієслова, в яких домінує психологічна система: лаятися, сваритися, варнякати тощо. У третій групі дієслів обидві системи виступають як смислово доцільні та взаємопов`язані. До неї належать дієслова на зразок підмовити, намовити, наказати, скликати тощо.
Дослідження показало, що конотативні системи визначаються групою ситуативних ознак: знання як інформація, повне знання ситуації; знання як пізнання природи ситуації; передбачення результату (емотивне знання); відтворення, адаптація, реалізація, інтеграція. За допомогою цих ознак моделюються дискурсивні комунікативні системи, інакше конотативні.
Як показало дослідження, конотативні системи у казковому дискурсі зіставляються із ядерною системою. Специфіка ядерної системи полягає у наявності двох основних комплексів: адаптації та мовної рефлексії. Ядерна система представлена двома типами дієслів, що адаптують свою природу у казковій дійсності як фізіологічну, так психофізіологічну (психоаналітичну). Дієслова цієї системи розглядаються як звуконаслідування: гагакати, нявкати. мурчати тощо, та як емоційно-психологічний стан суб`єкта: виспівувати, заплакати тощо.
Дослідження показало, що другий компонент комунікативного акту, а саме сприйняття, у казковому дискурсі подане не так об`ємно, як система відправника інформації. Специфіка її полягає у наявності функціональних ознак двох типів фонологічних (враховується тон, інтонація, логічний наголос) та психологічних (безпосереднє, з намірами). Цю групу складають дієслова на зразок чути, послухати, почути.
Система відтворення подана дієсловами на зразок відповісти, відізватися, зареготатися тощо і реалізується у казковому дискурсі як відповідь-інтерпретація на отриману інформацію.
Отже, комунікативні дієслова, зокрема мовлення, у казковому дискурсі визначаються названими характерними ознаками, які безпосередньо пов`язані з їх смисловою організацією. Смислова організація репродукується конотативними системами, які реалізують усю потенцію смислу у казкових дискурсивних полотнах.
Здобуті результати можна використати для подальших теоретичних досліджень із теорії комунікації та психолінгвістики.

ЛІТЕРАТУРА
1. Ван Дейк А. Язык. Познание. Коммуникация.- М.,1990.
2. Филмор Ч. Дело о падеже/ Новое в зарубежной лингвистике.-М., 1981.- с.369-496.
3. Вежбицкая А. Семантика грамматики.- М.,1992.
4. Вежбицкая А. Семантические универсалии.- М.,1998.
5. Wierzbicka А. Lexicography and conceptual analysis Ann Arbor,1985.
6. Пропп В. Я. Морфология сказки.- М.,1969.
7. Мелетинский Е. М. Происхождений героического эпоса- М.,1963.
8. Мелетинский Е. М. "Эдда" и ранние формы эпоса.- М.,1968.
9. Мелетинский Е. М. О структурно-морфологическом анализе сказки //Тезисы докладов на Второй летней школе по вторичным моделирующим системам.- Тарту,1966.
10. Мелетинский Е. М. О литературных архетипах.- М.,1994.
11. Леви-Стросс К. Структурное изучение мифа. М.,1955.
12. Дунаєвська Л. Ф. Українська народна проза (легенда, казка). Еволюція епічних традицій/ Автореферат дис. д-ра філол. наук.: 10.01.07 К.,1998.
13. Вавринюк Т. І. Конструкції з прямою мовою в структурі української народної казки/ Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Дніпропетровськ,1997.
14. Шевчук С. В. Семантико-синтаксическая структура сложноподчинённых предложений с придаточными временными в украинской народной сказке/ Автореф. канд. филол. наук: 10.02.02. К.,1990.
15. Лавриненко С. Т. Мовна картина світу в українській фантастичній казці/ Автореф. канд. філол. наук: 10.02.01. Дніпропетровськ,1995.
16. Голянич М. И. Словообразовательное поле корней со значением говорения в современном украинском языке/ Автореф. на соискание ученой степени канд. филол. наук.- К.,1979.
17. Голянич М. I. Внутрішня форма слова і художній текст. Івано-Франківськ,1997.
18. Словник української мови в 11-ти томах. К.,19701980.
19. Казки про тварин / Упоряд. І. П. Березовський. К.,1986.
20. Казки про тварин / Упоряд. І. П. Березовський. К.,1979.
21. Про лисичку-сестричку та вовчика-братика: Казки про диких тварин для дошк. та мол. шк. віку / Упоряд. С. А. Мірошниченко. Донецьк,2000.
22. Todorov Z. Theorie de la literature. Paris,1965.
23. Foucault M. L’Archeologie du savoir. Paris,1963.
24. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.,1974.
25. Квадратура смысла. Французская школа дискурса. М.,1999.
26. Tosovic Branko. Stilistika glagola. Graz,1995.
27. Смирнова Е. Д. Основы логической семантики.- М.,1990.
28. Васильев Л. М. Современная лингвистическая семантика. М.,1990.
29. Звегинцев В. А. Семасиология.- М.,1967.
30. Звегинцев В. А. Теоретическая и прикладная лингвистика.- М.,1968.
31. Звегинцев В. А. Язык и лингвистическая теория.- М.,1973.
32. Звегинцев В. А. Язык и знание // Вопросы философии- 1982.-№1.
33. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философииМ.,1999.
34. Гуссерль Э. Логические исследования. К.,1995.
35. Федоров Б. И. Логика Бернарда Больцано. Л.,1980.
36. Фреге Г. Избранные работы. М.,1997.
37. Frege G. Ideografia / Proby gramatyki filozoficznej. Wroclaw,1997. p.45‑86.
38. Frege G. Podstawy arytmetyki / Proby gramatyki filozoficznej. Wroclaw,1997. p.86‑134.
39. Рассел Б. Исследование значения и истины. М.,1999.
40. Рассел Б. Человеческое познание: его сферы и границы. Томск,1997.
41. Потебня А. А. Мысль и язык.- К.,1993.
42. Потебня А. Психология поэтического и прозаического мышления. / В кн. Слово и миф.- М.,1989.- С. 201-236.
43. Потебня А. А. Мышление поэтическое и мифическое. / В кн. Слово и миф.- М.,1989.- С. 236-285.
44. Шафф А. Введение в семантику.- М.,1963.
45. Карнап А. Значение и необходимость.- М.,1959.
46. Гак В. Г. Семантические преобразования.- М,1998.
47. Сгалл П. Структура, значение и употребление // Reconnecting language: morphology and syntax infunctional perspectives. Amsterdam; Philadelphia,1997.
48. Кочерган М. П. Лексическая сочетаемость и значение слова (на материале украинского и других восточнославянских языков)// Автореф. на соиск. ученой степени доктора филол. наук.- К.,1983.
49. Бауэр А. Конструкты намеренного действия: референция и оценка в повествовании. // Towards a social science of language. Amsterdam; Philadelphia: Benjamins, 1997- Vol. 2: Social interaction and discourse structure / Ed. By Guy G. R. et. а1.- XVIII.
50. ЖолковскийА.К., МельчукИ.А., ЛеонтьеваН.П., МартеньяновЮ.С. Опринципиальном использовании смысла при машинном переводе. Машинный перевод// Труды Ин-та ТМ и ВТ АН СССР.-Вып. 2.-1961.
51. ЖолковскийА.К., МельчукИ.А. О возможном методе и инструментах семантического синтеза// Научно-техническая информация- № 6-1965.
52. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека.- М.,1999.
53. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл.- М.,1976.
54. Арутюнова Н. Д. К проблеме функциональных типов лексического значения// Аспекты семантических исследований.-М.,1980.
55. Верхаген А. Контекст, значение и интерпретация в практическом подходе к лингвистике// Дискурсивный анализ и его оценка: функциональные подходы. М.,1997.
56. Уорф Б. Отношение норм поведения и мышления в языке // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 1. М.,1960. с. 135-152.
57. Уорф Б. Наука и языкознание// Новое в зарубежной лингвистике. Вып.1. М.,1960. с. 153-177.
58. Уорф Б. Лингвистика и логика// Новое в зарубежной лингвистике. Вып.1. М.,1960. С. 178-198.
59. Lee P. The Whorf theory complex: a critical reconstruction. Amsterdam; Philadelphia: Benjamins,1996.
60. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику. М.,1978.
61. Брутян Г. А. Гипотеза Сепира-Уорфа. Лекция, прочитанная в Лондонском университете в 1967 г.- Ереван,1968.
62. Залевская А. А. Проблемы организации внутреннего лексикона человека.- Калинин,1977.
63. Залевская А. А. Вопросы организации лексикона человека в лингвистических и психологических исследованиях.- Калинин,1978.
64. Зимняя И. А. Функциональная психологическая схема формирования мысли посредством языка// Исследования речевого мышления в психолингвистике.- М.,1985.
65. Кочерган М. П. Слово и контекст.- Львов,1980.
66. Гак В. Г. К диалектике семантических отношений в языке// Принципы и методы семантических исследований.- М.,1976.
67. Кузнецова Э. В. О статусах слова// Исследования по семантике.-Уфа,1983.-С. 3-11.
68. Уфимцева А. А. Семантика слова// Аспекты семантических исследований.- М.,1980.
69. Уфимцева А. А. Лексическое значение: Принцип семиологического описания лексики.- М.,1986.
70. Уфимцева А. А. Типы словесных знаков.- М.,1974.
71. Шмелев Д. Н. Проблемы семантического анализа лексики.- М.,1973.
72. Шмелев Д. Н. Синтаксическая членимость высказывания в современном русском языке.- М.,1976.
73. Бережан С.Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц.- Кишинев,1973.
74. Бережан С. Г. Взаимосвязь между лексическим и грамматическим значением в составе слова (на основе словарного толкования глаголов)// Исследования по семантике.- Уфа,1983.-С.21-30.
75. Ващенко В. С. Слово та його значення.- Дніпропетровськ,1976.
76. Сахарный Л. В. Фундаментальный труд о языке Мамина-Сибиряка// Вопросы стилистики.- Вып. 15.- Саратов,1980.- с.142-147.
77. Сахарный Л. В. Введение в психолингвистику. Л.,1989.
78. Тараненко А. А. Языковая семантика в ее динамических аспектах/ Автореф. на соиск. ученой степени доктора филол. наук.-К.,1989.
79. Тараненко А. А. Языковая семантика в ее динамических аспектах.- К.,1989.
80. Кузнецова Э. В. Глагол и имя: их противоположность и единство// Номинативные единицы языка и их функционирование. Кемерово,1987.
81. Кузнецова Э. В. Категория типичных идентификаторов как основа для выделения лексико-семантических групп глагола// Актуальные проблемы лексикологии, ч. 1. Томск,1971.
82. Кузнецова Э. В. Русские глаголы приобщения объекта” как функционально-семантический класс слов. Свердловск,1974.
83. Кузнецова Э. В. О принципах и методах выделения объема семантических классов русских глаголов// Классы слов и их взаимодействие. Свердловск,1979. С.5-13.
84. Васильев Л. М. Значение в его отношении к системе языка.-Уфа,1985.
85. Васильев Л. М. Значение как предмет современной лингвистической семантики// Исследования по семантике.- Уфа,1983.-С.11-21.
86. Васильев Л. М. Семантические классы глаголов чувства, мысли и речи// Очерки по семантике русского глагола. Уфа,1971. с.38-39.
87. Васильев Л. М. Семантика русского глагола. М.,1981.
88. Васильев Л. М. Принципы семантической идентификации глагольной лексики// Семантические классы русских глаголов. Свердловск,1982. С.11-14.
89. Гайсина Р. М. К семантической типологии глаголов русского языка// Семантические классы русских глаголов. Свердловск, 1982. С.15-21.
90. Слюсарева Н. А. Методологический аспект понятия функции языка// Изв. АН СССР. Сер. лит. и языка.- Т. 38.- 1979.- №2.
91. Слюсарева Н. А. О семантической и функциональных сторонах языковых явлений// Теория языка, методы его исследования и преподавания: К 100-летию со дня рождения Л. В. Щербы.- Л.,1981.
92. Слюсарева Н. А. О проблемах функциональной морфологии (На материале языка аналитического типа- английского)// Изв. АН СССР. Сер. лит. и языка.- Т.42.-1983.-№1.
93. Бондарко А. В. О структуре грамматических категорий (отношения оппозиции и неопозитивные различия)// Вопросы языкознания.- 1981.-№6.
94. Бондарко А. В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии.- Л.,1983.
95. Бондарко А. В. Функциональна грамматика.- М.,1984.
96. Бондарко А. В. Теория функциональной грамматики. Введение. Аспектуальность. Временная локализованность. Таксис.- Л.,1987.
97. Бондарко А. В. Грамматическое значение и смысл.- Л.,1978.
98. Бондарко А. В. Грамматическая категория и контекст.- Л.,1971.
99. Кацнельсон С. Д. Содержание слова, значение и обозначение.-М.-Л.,1965.
100. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность.- М.,1977.
101. Гак В. Г. Семантическая структура слова как компонент семантического высказывания// Семантическая структура слова.-М.,1971.
102. Гак В. Г. К проблеме соотношения языка и действительности// Вопросы языкознания.- 1972.- №5.
103. Гак В. Г. Высказывание и ситуация// Проблемы структурной лингвистики. 1972.- М.,1973.
104. Гак В. Г. Беседы о французском слове.- М.,1966.
105. Соколовская Ж. П. Систематизация и моделирование в семантических описаниях// Исследования по семантике.- Уфа,1983.-С.99-108.
106. Соколовская Ж. П. Система в лексической семантике.- К.,1979.
107. Соколовская Ж. П. Проблемы системного описания лексической семантики.- К.,1990.
108. Выготский Л. С. Мышление и речь// Собрание сочинений. Т.1-2.-М.,1982.
109. Выготский Л. С., Ярошевский М. Г. В поисках новой психологии.- Спб,1993.
110. Леонтьев А. А. Психологическая структура значения// Семантическая структура слова Психолингвистические исследования.- М.,1971.
111. Велихов Е., Зинченко В., Лекторский В. Сознание как объект изучения// Общественные науки.- М.,1988.- №1.- С.85-103.
112. Гордеева Н. Д., Зинченко В. П. Функциональная структура действия. М.,1982.
113. Ковалик І. І. Вчення про словотвір.- Львів,1961 с.
114. Ковалик І. І. Питання словотвору.- К.,1979.
115. Ковалик I. I., Мацько Л. I., Плющ М. Я. Методика лінгвістичного аналізу тексту.- К.,1984.
116. Павиленис Р. И. Проблема смысла. Современный логико-философский трактат.- М.,1983.
117. Новиков Л. А. Семантика русского языка.- М.,1982.
118. Новиков А. И. Текст, его содержание и смысл// Текст: структура и функционирование.- Барнаул,1997.- С.108-113.
119. Апресян Ю. Д. Избранные труды. Т. 1-2.- М.,1995.
120. Хомский Н. Язык и мышление. Пер. с англ.- М.,1972.
121. Падучева Е. В. Принцип композиционности в неформальной семантике// Вопросы языкознания- 1999.- №5.- С. 3-24.
122. Бацевич Ф. С., Космеда Т. А. Очерки по функциональной лексикологии.- Львов,1997.
123. Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. Глагол. Т. IV. Вып. 2.- М.,1977.
124. Русанівський В. М. Дієслово- рух, дія, образ.- К.,1977.
125. Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики.- К.,1988.
126. Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика української мови. К.,1982.
127. Вихованець I. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті.- К.,1988.
128. Рахманкулова И.-Е. Модели предложения и семантика глагола в диахронии// Вопросы языкознания.- 1999.- № 5.- С. 56-64.
129. Чаннон Р. О новом подходе к анализу грамматических отношений// Вопросы языкознания.- 1994.- № 1.- С. 5-20.
130. Загнітко А. П. Структура та ієрархія валентних значень дієслова. К.,1990.
131. Рязанина И. П. Проблема коннотации в стилистике языка и речи //. Статус стилистики в современном языкознании. Пермь,1990.- С.142-144.
132. Блумфильд Л. Язык.- М.,1968.
133. Бабенко Л. Г. Лексические средства обеспечения эмоций. Свердловск,1989.
134. Телия В. Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц.- М.,1986.
135. Говердовский В. И. Опыт функционально-типологического описания коннотации/ Автореф. на соискание ученой степени канд. филол. наук.- М.,1977.
136. Говердовский В. И. Коннотемная структура слова. Харьков,1989.
137. Говердовский В. И. Диалектика коннотации и денотации: Взаимодействие эмоционального и рационального в лексике// Вопросы языкознания. 1985. № 2.
138. Сергеева Л. А. Коннотативное значение как объект лингвистического анализа// Исследования по семантике.- Уфа,1983.- С.114-118.
139. Кацнельсон С. Д. Содержание слова, значение и обозначение. М.,1965.
140. Кацнельсон С. Д. О категории субъекта предложения// Универсалии и типологические исследования. Мещаниновские чтения. М.,1974.
141. Степанов Ю. С. К универсальной классификации предикатов// Изв. АН СССР. Сер. лит. и языка.- Т. 89.- 1980.- № 4.
142. Степанов Ю. С. Имена. Предикаты. Предложения. Семиологическая грамматика).- М.,1981.
143. Степанов Ю. С. Изменчивый "образ языка" в науке XX века/ Язык и наука конца XX века.- М.,1995.
144. Булыгина Т. В. Проблемы теории морфологических моделей. М.,1977.
145. Сильницкий Г. Г. Семантические классы глаголов и их роль в типологической семасиологии// Структурно-семасиологическое описание современных германских языков.- М.,1966.
146. Сильницкий Г. Г. Семантические типы ситуаций и семантические классы глаголов// Проблемы структурной лингвистики. 1972.-М.,1973.
147. Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.,1982.
148. Кильдибекова Т. А. Структура поля глаголов действия. Уфа,1974.
149. Кильдибекова Т. А. Глаголы действия в современном русском языке: Опыт функционально-семантического анализа. Саратов,1985.
150. Пешковский А. М. В чем же, наконец, сущность формальной грамматики. М.,1956.
151. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса.- М.,1988.
152. Глейбман Е. В. Аспекты глагольной семантики.- Кишинев,1983.
153. Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении. М.,1935.
154. Шахматов А. А. Синтаксис русского языка. М.,1941.
155. Шахматов А. А. Учение о частя