УДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ СІЛЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

brief description

ВСТУПРОЗДІЛ 1. Теоретичні основи формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств1.1. Економічна доцільність і необхідність поєднання галузейу сільськогосподарських підприємствах1.2. Особливості розвитку спеціалізації і галузевої структури сільськогосподарських підприємств в умовах ринкових відносин1.3. Методичні підходи визначення ефективності галузевої структури підприємстваВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1РОЗДІЛ 2. Тенденції структурних зрушень і фактори формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств в умовах трансформації форм власності та господарювання2.1 Аналіз напрямів та тенденцій зрушень у галузевій структурі сільського господарства Харківської області2.2 Оцінка структурних зрушень у галузевій структурі сільськогосподарських підприємств2.3 Умови і фактори формування галузевої структури у сільськогосподарських підприємствахВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2РОЗДІЛ 3. Обгрунтування напрямів спеціалізації та поєднання галузейу сільськогосподарських підприємствах3.1 Постановка задачі, визначення стратегії та побудова економіко-математичної моделі поєднання галузей3.2 Економічна оцінка ефективності удосконалення галузевоїструктури виробництва3.3 Стратегія формування виробничих типів сільськогосподарських підприємств на перспективуВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3ВИСНОВКИСПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛДОДАТКИВПРОВАДЖЕННЯ НАУКОВИХ РОЗРОБОК У ВИРОБНИЦТВО

bibliography

ВИСНОВКИНа підставі виявлених закономірностей зміни галузевої структури сільськогосподарських підприємства, а також кількісної оцінки її впливу на ефективність сільськогосподарського виробництва можна зробити такі узагальнюючі висновки.1. Процес розвитку суспільного поділу праці як у промисловості, так і у сільському господарстві поглиблює суспільний характер виробництва, створює матеріальні передумови для підвищення його ефективності. Ступінь прогресу у суспільному поділі праці характеризує рівень розвитку продуктивних сил. Поглиблення суспільного розподілу праці у сільському господарстві знаходить своє вираження у підвищенні рівня спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва. Спеціалізація сільського господарства підпорядковується загальним закономірностям поділу праці, але має і специфічні особливості. У переважній біль-шості сільськогосподарські підприємства є комбінованими, тобто у них головна га-лузь обов'язково поєднується з іншими товарними галузями. Світовий досвід пере-конливо доводить, що галузева структура виробництва має виключно важливе зна-чення для підвищення продуктивності праці та в цілому ефективності виробництва.2. Перехід до ринкових відносин в аграрному секторі економіки супроводжу-ється різким зниженням обсягів виробництва та значними структурними зрушення-ми. У порівнянні з 1990 р. виробництво валової продукції у сільськогосподарських підприємствах Харківської області у 2006 р. скоротилося у 2,8 раза, тоді як у госпо-дарствах населення, навпаки, зросло на 64,5 %. Проте зниження обсягу виробництва валової продукції у господарствах області досягло 3862,6 млн. грн., що перевищило його приріст в господарствах населення (1141,3 млн. грн.) у 3,4 раза.3. Тенденції зміни обсягів виробництва валової продукції по категоріям гос-подарств мають галузеві особливості. У господарствах населення виробництво ва-лової продукції тваринництва в окремі роки зменшується, а якщо і збільшується, то у незначних розмірах. На відміну від продукції тваринництва, виробництво валової продукції рослинництва постійно збільшувалося. По іншому відбувалася тенденція змін обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва у сільськогоспо-дарських підприємствах. Якщо у 2006 р. у порівнянні з 1990 р. обсяг валової про-дукції рослинництва зменшився на 55,0 %, то продукції тваринництва ― на 73,1 %.4. Різна направленість у темпах виробництва продукції різних галузей стали причиною зміни пропорцій між рослинництвом і тваринництвом по категоріям господарств. Так, у господарствах населення співвідношення між валовою продукцією рослинництва і тваринництва за часи реформування змінювалося наступним чином: в 1990 р. це співвідношення складало 1:1,73, у 1995 р. ― 1:0,98, у 2000 р. ― 1:072, а у 2006 р. ― 1:0,68. У сільськогосподарських підприємствах у 1990 р. це співвідношення становило 1:1,10, тоді як у 20002006 рр. воно коливалось від 1:0,55 до 1:0,78.5. Досліджено вплив основних факторів на формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств. Встановлено, що найбільшу питому вагу тваринництва у структурі грошової виручки мали підприємства з розмірами ріллі більше 4 тис. га (в середньому по групі 5291,4 га) 31,8 %, що на 2,9 % вище порівняно із середньою величиною по всім господарствам. Сільськогосподарські підприємства з високою питомою вагою тваринництва у переважній більшості або збиткові, або рівень рентабельності яких не перевищував 10 %. Так, в господарствах 2-ої групи з найбільшою питомою вагою тваринництва (42,4 %) рівень рентабельності склав 4,0 %, а розмір прибутку на 1 га ріллі ― 58,2 грн. В умовах становлення ринкових відносин необхідно враховувати той факт, що економічні збитки не ліквідуються засобами конкуренції.6. При обґрунтуванні галузевої структури сільськогосподарського підпри-ємства нами були виконані чотири варіанти розрахунків, кожний з яких розгляда-ється як можливий інвестиційний проект. Ці варіанти відрізнялися рівнем насиченості продукцією тваринництва; місця і ролі головної галузі, а також поєднання головної галузі з додатковими; обсягами додаткових інвестицій у основний та оборотний капітал. Прискорений розвиток скотарства потребував значного зростання вартості основного капіталу та затрат на виробництво сільськогосподарської продукції. Збільшення вартості основного капіталу у 4-му варіанті порівняно із 1-м варіантом становило 4623,6 тис. грн., або 86,9 %. Затрати на виробництво мали постійну тенденцію до зростання: у 1-му варіанті вони ста-новили 8828,2 тис. грн., у 2-му ― 9029,0 тис. грн., у 3-му ― 9161,4 тис. грн., у 4-му варіанті ― 9107,6 тис. грн. Загальна площа сільськогосподарських угідь і ріллі в господарстві на перспективу залишиться незмінною. Середньорічна чисельність робітників, зайнятих у сільському господарстві, зросте з 142 чоловік у 1-му варіанті до 214 працівників у 4-му варіанті, або на 50,5 %.7. Швидке зростання вартості основного капіталу та поточних витрат у значній мірі вплине на результати виробництва: збільшиться вартість валової і то-варної продукції, зросте сума прибутку. Порівняно з 1-м варіантом вартість валової продукції 2-му варіанті збільшилася на 9,3 %, у 3-му ― 18,1 %, у 4-му варіанті ― на 26,6 %. Відбудуться зміни у співвідношенні між рослинництвом і тваринництвом. У 1-му варіанті співвідношення між продукцією рослинництва і тваринництва скла-дало 1,73:1, тоді як у 2-му воно становило 1,24:1, у 3-му ― 0,93:1 та у 4-му варіанті ― 0,73:1. Відповідно вартість товарної продукції збыльшиться з 9555,5 тис. грн. у 1-му варіанті до 10871,7 тис. грн. у 4-му варіанті, або на 13,8 %. Загальна сума прибутку збільшилася відповідно з 1,4 млн. грн. до 2,4 млн. грн.8. Структурні зрушення у поєднанні галузей призведуть до значних змін розміру і питомої ваги окремих культур у структурі посівних площ. Прискорений розвиток галузей тваринництва обумовив зростання питомої ваги кормових культур з 20,6 % у 1-му варіанті до 47,0 % у 4-му варіанті. У структурі кормових культур найбільшу питому вагу (10,722,5 %) займають багаторічні трави. У зв’язку з цим площа соняшнику скоротиться з 470 га до 235 га (питома вага в структурі посівних площ ― з 11,1 до 5,3 %), а площі іншої олійної культури ― сої розширяться з 140 до 235 га. Такі закономірності зміни структури посівних площ у напрямку зростання питомої ваги сої будуть відповідати світовим стандартам. Площі зернових культур зменшаться з 2121 га у 1-му варіанті до 1217 га у 4-му варіанті, а питома вага у структурі посівних площ знизиться відповідно з 53,6 до 30,7 %.