УДОВИКА ЛАРИСА ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТРАНСФОРМАЦІЙ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДОВИКА ЛАРИСА ГРИГОРІВНА
УДК 340.12

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТРАНСФОРМАЦІЙ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

12.00.01 теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
Тихомиров Олександр Деонисович
доктор юридичних наук, професор

Київ 2014

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................. ..4
РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛЬНА ТА МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАНСФОРМАЦІЙ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ18
1.1. Стан наукової розробки проблем розвитку правової системи в умовах глобалізації........................................................................... ..18
1.2. Методологічні зрушення у сучасному правознавстві та їхній вплив на дослідження трансформацій правової системи............................ .33
1.3. Методологія дослідження трансформацій правової системи в умовах глобалізації........................................................................... ..52
Висновки до розділу 1.................................................................... 67
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОСМИСЛЕННЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ ТА ПРАВОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ............................................................................... 73
2.1. Теоретико-правова інтерпретація поняття «правова система»..... 73
2.2. Глобалізація й правова глобалізація в контексті трансформацій національної правової системи............................................................ 115
2.3. Понятійно-категоріальний апарат концептуалізації трансформацій правової системи в умовах глобалізації.............................................. 146
Висновки до розділу 2.......................................................................... 160
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ...................... 164
3.1. Трансформація ідеологічної підсистеми та ціннісні орієнтири її розвитку в умовах глобалізації............................................................ 164
3.2. Особливості змін у нормативній підсистемі правової системи зумовлених глобалізацією.................................................................... 198
3.3. Глобалізаційні трансформації в інституційній підсистемі правової системи.................................................................................................. 243
3.4. Вплив глобалізації на функціональну підсистему національної правової системи................................................................................... 265
3.5. Трансформація комунікативної підсистеми вітчизняної правової системи.................................................................................................. 286
Висновки до розділу 3.......................................................................... 314
РОЗДІЛ 4. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПРАВОВОГО РОЗВИТКУ В ГЛОБАЛЬНОМУ СВІТІ................................................................... 321
4.1. Типологія та тенденції розвитку національних правових систем крізь призму глобалізаційних трансформацій .................................... 321
4.2. Основні напрямки трансформації вітчизняної правової системи в умовах глобалізації............................................................................... 364
Висновки до розділу 4.......................................................................... 385
ВИСНОВКИ.......................................................................................... 392
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................. 407
ДОДАТКИ............................................................................................ 460
Додаток А. Акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес та наукову роботу Національної академії внутрішніх справ.................................................................................. 461
Додаток Б. Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність Апеляційного суду в Запорізькій області....................... 465
Додаток В. Акт впровадження матеріалів дисертаційного дослідження у навчальний процес Запорізького національного університету........... 467
Додаток Г. ТИПОЛОГІЯ ПРАВОВИХ СИСТЕМ НА ОСНОВІ КОМПЛЕКСНОГО КРИТЕРІЮ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНОЇ ТРАНСФОРМОВАНОСТІ
Тип 1. Глобалізовані правові системи................................................. 468
Додаток Д. Тип 2. Фрагментарно глобалізовані правові системи (гістограма)........................................................................................... 469
Додаток Е. Тип 3. Глокалізовані правові системи (гістограма).......... 470
Додаток Ж. Тип 4. Локалізовані правові системи (гістограма).......... 471
Додаток З. Індекс глобалізації за версією KOF(гістограма)............... 472
Додаток Й. Індекс демократії країн (гістограма)............................... 473

ВСТУП

Актуальність теми. Глобалізація як потужний і впливовий дихотомічний процес суспільного розвитку призводить до трансформації, а в ряді випадків навіть руйнації національних економічних, правових, політичних, соціокультурних структур, пошуку та впровадження нових критеріїв і засобів стабілізації суспільного розвитку. Глобалізаційні трансформації у всіх сферах українського суспільства стирають кордони між внутрішньою та зов­нішньою політикою держави, переформатовують зв’язки між підсистемами й елементами вітчизняної правової системи, модифікують її взаємодію і взаємозв’язки з іншими правовими системами (національними, міждержавними, міжнародною).
Українська держава зіткнулася з потребою прискореного пошуку принципово нових правових, політичних, економічних форм, методів, засобів протистояння глобальним викликам і загрозам. Водночас, нові реалії несуть не лише загрози для України, а й відкривають нові можливості правового розвитку, встановлення дійсно демократичної системи управління державою, яка стане гарантією і способом зміцнення єдності, цілісності й модернізації країни та її правової системи. Від характеру, особливостей, результатів розв’язання проблем, які постали перед українською державою та вітчизняною правовою системою, їх оцінки й сприйняття світовою спільнотою значною мірою залежить не лише майбутнє України як суверенної держави, її правової системи, але й певним чином майбутнє міжнародного права, низки міжнародних, наддержавних інститутів, стан глобального правового порядку. Саме тому вкрай важливо визначитись із тими глибинними факторами, які спричинили кризу української правової системи, виявити проблеми, що потребують нагального розв’язання, і запропонувати шляхи та напрями оптимізації національного правового розвитку в умовах глобалізаційних трансформацій.
Звернення до глобалізаційних трансформацій вітчизняної правової системи покликане продовжити науковий пошук її оптимальної моделі розвитку, започаткований вітчизняними вченими, у принципово нових реаліях в умовах глобалізації.
Упродовж останніх років особливої актуальності й значущості набули нові напрями дослідження правової системи, зокрема: 1) філософсько-правові дослідження правової системи у телеологічному (Б.Малишев), етноментальному (С.Максимов, Ю.Оборотов), релігійно-етичному та інших вимірах; 2) у межах загальної теорії права : еволюційного розвитку правової системи в перехідний період (М.Мірошніченко, В.Сорокін, А.Черненко); розвитку національної правової системи за умов розбудови правової демократичної державності в Україні (О.Петришин, М.Хаустова); виявлення тенденцій розвитку національних правових систем (Ю.Бошицький, О.Зайчук, С.Маркова-Мурашова, Н.Оніщенко); реформування й модернізації права та правової системи (І.Архіпов, А.Бєлінков, Л.Голосков, Я.Ленгер, О.Малько, В.Тихиня); під впливом глобалізаційних процесів (С.Гаврилов, О.Звонарьова, Б.Карташкін, М.Лук’янов, Б.Макогон, С.Поленіна, В.Ралько, Ю.Старілов, Є.Скурко, Ю.Тихомиров); 3) порівняльно-правові дослідження: компаративне осмислення взаємодії національних правових систем у сучасних умовах (Х.Бехруз, А.Саїдов, О.Скакун, О.Тихомиров), інтеграція національної правової системи із міждержавними та іншими правовими системами (О.Єгоров, Л.Луць, В.Сильченко, І.Яковюк); когеренція правових систем (О.Третьякова); 4) міжнародно-правові дослідження: співвідношення національних, міждержавних і міжнародної правових систем і формування правових засад механізму взаємодії вітчизняної правової системи та правових систем Ради Європи, Європейського Союзу; регіональні особливості розвитку правових систем (М.Буроменський, А.Капустін, Г.Князєв, В.Муравйов, І.Яковюк).
Віддаючи належне вченим, які зробили вагомий внесок у розвиток загальної теорії правової системи, слід визнати, що комплексне загальнотеоретичне дослідження трансформаційних змін правової системи України на рівні її підсистем і елементів в умовах глобалізації відсутнє. Окрім того, поза увагою вчених залишилася низка важливих положень практичного значення, зокрема, спрямованість тих змін, що відбуваються у вітчизняній правовій системі, переміщення орієнтирів правового розвитку й ціннісних засад національної правової політики в площину вибору ідеологічних імперативів, унаслідок посилення геополітичної напруги і порушення регіональної та глобальної системи безпеки. Недостатньо дослідженими лишаються і питання щодо: пошуку оптимальних правових механізмів убезпечення української держави й суспільства від глобальних викликів, загроз і дисбалансів; правової інтеграції та формування правових систем нових типів, переформатування зв’язків між ними і посилення їхнього впливу на національну правову систему України, врешті перспектив розвитку вітчизняної правової системи, її місця та ролі серед інших типів національних правових систем.
Отже, актуальність дослідження теоретико-правових засад трансформацій правової системи України в умовах глобалізації зумовлена як суперечливими реаліями розвитку вітчизняної правової системи, її інтеграцією до європейського та світового правового простору, так і проблемами теоретико-правового осмислення та обґрунтування подальшого правового розвитку України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки в Україні на 20052010 рр. (постанова загальних зборів Національної академії правових наук України від 18 червня 2004 р. №2/04-2), Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 20112015 рр. (постанова загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. №14-10), Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 20102014 років (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 р. №347). Обраний напрям досліджень входить до науково-дослідної проблематики, визначеної такими державними й галузевими дослідними програмами, як: «Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України» (№д/р 0102U001597), а також Планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Запорізького національного університету на 20072011рр., у межах якого розроблялися теми «Загальнотеоретичні аспекти розвитку українського права в умовах євроінтеграції і глобалізації» (№д/р 0106U008394), «Актуальні напрями реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції» (№д/р 0104U004048), у рамках планів наукових досліджень ЗНУ на 2011 2014 рр., та комплексного наукового проекту «Дослідження основних напрямів реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів» (№ д/р 0111U008532).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення теоретико-правових засад трансформацій правової системи України в умовах глобалізації та розробка на цій основі наукових рекомендацій і пропозицій, спрямованих на її оптимізацію.
Для досягнення зазначеної мети поставлені такі дослідницькі задачі:
визначити стан наукової розробки проблем розвитку національної правової системи в умовах глобалізації й нові напрями її досліджень;
визначити основні напрями оновлення методології юридичної науки та на їх основі обґрунтувати методологічні засади дослідження трансформацій правової системи в умовах глобалізації;
проаналізувати наукові позиції вчених щодо теоретико-правової конструкції поняття «правова система» та особливості її інтерпретації в контексті глобалізації;
розкрити зміст, особливості, співвідношення ґлобалізації й правової глобалізації та визначити їх вплив на правову систему;
обґрунтувати комплексний критерій типології правових систем і на його основі здійснити типологізацію сучасних правових систем;
визначити зміст і спрямованість трансформацій ідеологічної, нормативної, інституційної підсистем вітчизняної правової системи в умовах глобалізації;
окреслити трансформації функціональної й комунікативної підсистем правової системи України й визначити роль комплексу змін у розвитку правової системи;
на основі типологізації сучасних правових систем виявити спільні й відмінні тенденції їх розвитку;
виявити проблеми й визначити перспективи розвитку правової системи України в умовах глобалізації крізь призму комплексного критерію глобалізаційної трансформованості;
обґрунтувати конкретні пропозиції щодо оптимізації розвитку вітчизняної правової системи в умовах глобалізації.
Об’єкт дослідження правова система України в контексті сучасних світових процесів.
Предмет дослідження теоретико-правові засади трансформацій правової системи України в умовах глобалізації.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів, усебічного висвітлення предмета дослідження застосовано комплекс філософських, загальнонаукових, конкретно-наукових і спеціально-наукових підходів та методів пізнання.
Серед методологічних підходів, які визначають загальну спрямованість дослідження, виокремлено цивілізаційний, формаційний, діалектичний, системний, синергетичний. Цивілізаційний підхід використовувався при дослідженні впливу глобалізації на національні правові системи, що належать до різних цивілізацій (підрозділи 2.2, 2.3), для здійснення типології правових систем (підрозділи 2.3, 4.1); формаційний при виявленні взаємозв’язків правової системи з економічною, політичною системами (підрозділ 3.5), форм впливу економічної, політичної, соціальної глобалізації на правову систему (підрозділ 4.1); діалектичний при дослідженні суперечностей у розвитку правової системи (підрозділ 2.1), обґрунтуванні комплексного критерію типології правових систем (підрозділи 2.3, 4.1), синергетичний для розкриття складноорганізованості, багаторівневості, відкритості вітчизняної правової системи (підрозділи 2.1, 4.2), осмислення нелінійності, багатоваріантності, альтернативності шляхів розвитку правових систем в умовах глобалізації, глокалізації, локалізації, при обґрунтуванні тенденцій розвитку правових систем (підрозділ 4.1), а також для визначення перспектив розвитку правової системи України в умовах глобалізації (підрозділ 4.2).
До загальнонаукових методів пізнання, які використовувались у роботі, належать: системний для висвітлення внутрішньої будови правової системи як цілісного комплексу взаємодіючих елементів (підрозділи 1.3, 4.2), для осмислення вітчизняної правової системи як елемента правової системи більш загального рівня (підрозділ 4.2); структурний для дослідження стійких структурних зв’язків правової системи (підрозділ 2.1); функціональний для розкриття внутрішніх та зовнішніх взаємовпливів як між елементами і підсистемами правової системи, так і між правовою, економічною, політичною системами, іншими правовими системами, дослідження правової системи у її динаміці (підрозділи 3.3, 3.5, 4.2 ), типологічний для обґрунтування глобалізаційних трансформацій як комплексного критерію стану глобалізованості правової системи країни (підрозділи 2.3, 4.1), статистичний для характеристики кількісних показників, що відображають економічну, політичну, правову глобалізацію (підрозділи 4.1, 4.2). Серед спеціально-наукових методів використовувались: формально-юридичний (підрозділи 2.1, 4.2); порівняльно-правовий (підрозділи 4.1, 4.2), правового детермінізму (розділ 3, підрозділи 4.1, 4.2) та ін.
Джерельну базу дослідження склали нормативно-правові акти України, міжнародно-правові документи, наукові праці фахівців, матеріали науково-практичних конференцій, семінарів тощо, а також аналітичні довідки, статистичні дані Державної служби статистики, Всесвітнього економічного форуму, рейтинги, індекси, експертно-аналітичні, соціологічні дослідження, що здійснюються низкою науково-дослідних інститутів, експертами, міжнародними неурядовими організаціями, дослідницькими компаніями.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених задач, так і способами їх розв’язання. Дисертаційна робота є одним із перших у вітчизняній науці комплексним дослідженням теоретико-правових засад глобалізаційних трансформацій правової системи України. У дисертації висунуто й обґрунтовано низку нових у концептуальному плані та важливих для юридичної науки положень, висновків і узагальнень, основними з яких є такі:
уперше:
сформульовано положення, у якому стверджується, що результатом впливу глобалізації на вітчизняну правову систему є суперечливе, стрімке й нерівномірне посилення взаємодії і взаємозалежності структурних елементів правової системи між собою, ускладнення її системно-структурних і функціональних зв’язків, що має пульсуючий характер і поєднує амбівалентні процеси та явища: правової інтеграції, уніфікації, стандартизації, з одного боку, та глокалізації, регіоналізації, локалізації, з іншого боку;
запропоновано авторську інтерпретацію трансформацій правової системи України в умовах глобалізації, що орієнтована на їх розуміння як складного, системного, різнорівневого, різновекторного, соціально зумовленого процесу, структурно-функціональна характеристика якого пов’язана не тільки із змінами у підсистемах та елементах правової системи, їх функціонуванні й розвитку, а й змінами в інших системах суспільства, інших національних, міждержавних і міжнародній правових системах. Доведено, що джерелом трансформацій національної правової системи в умовах глобалізації, поряд із внутрішніми суперечностями, є синкретична єдність внутрішніх і зовнішніх протиріч, які мають біфуркаційний характер;
доведено, що сучасна правова система України має відкритий характер, який виявляється у здатності сприймати й відображати зовнішні чинники глобального правового розвитку у формі правової адаптації, гармонізації, імплементації, стандартизації, спрямованості до правової інтеграції та правової інтернаціоналізації; спричиняє її неврівноважений стан, нелінійний розвиток, прискорену динамічність, багатоваріантність розвитку, а перманентні флуктуації здатні викликати критичний момент розвитку точку біфуркації, у якій правова система постає перед вибором одного із кількох шляхів розвитку. Відкритий характер вітчизняної правової системи суттєво ускладнює її розвиток і оптимізацію та, водночас, уможливлює її здатність до самоорганізації;
обґрунтовано висновок, що правова глобалізація та інтеграція детермінують трансформації вітчизняної системи права й законодавства, які: іманентно пов’язані з формуванням світового правопорядку й транснаціональної правової системи; відбуваються на основі утвердження ліберальної правової ідеології та є закономірним процесом правового розвитку, пов’язаним із пошуком універсальних, загальних, істинних ідеалів, цінностей, принципів справедливості, свободи, рівності, а також є складниками процесу трансформації національної правової системи;
розроблено новий комплексний критерій типології національних правових систем, змістом якого є рівень їхньої глобалізаційної трансформованості, що визначається, насамперед, показниками щодо захисту основних прав людини, обмеження повноважень інститутів влади, відсутності корупції, порядку й безпеки, прозорості інститутів влади, дотримання законів, цивільного й кримінального правосуддя, а на основі цього критерію виокремлено такі типи національних правових систем, як глобалізовані, фрагментарно глобалізовані, глокалізовані, локалізовані, а також виявлено їхні загальні характеристики, спільні й відмінні тенденції розвитку;
доведено, що правова система України належить до перехідного фрагментарно глобалізованого типу правових систем, функціонує і розвивається, враховуючи окремі складники правової глобалізації, а низка її елементів і підсистем залишається в незмінному вигляді, оскільки, з одного боку, наявні значні показники (кількісні та якісні) процесу правової глобалізації, а з іншого, простежується невизначеність та суперечливість подальшого розвитку, наслідком чого може стати перехід до іншої якості правової системи (як до глобалізованої, так і до глокалізованої чи локалізованої);
удосконалено:
положення, що правова глобалізація є не лише складником загального процесу глобалізації, характеризується спільними і відмінними рисами, багаторівневим, об’єктивним процесом, а й самостійним, дихотомічним процесом інтеграції та диференціації національних правових систем;
положення про соціально-юридичну природу права (обстоювану О.Петришиним), зокрема, запропоновано при визначенні рівня глобалізованості правової системи враховувати як правову, так і політичну, економічну, соціальну, культурну, інформаційну глобалізацію як чинники трансформацій вітчизняної правової системи;
висновок про складноорганізований і багаторівневий характер національної правової системи, який доповнено положеннями про те, що сучасна вітчизняна правова система має відкритий характер, який: виявляється у здатності сприймати й відображати зовнішні чинники глобального правового розвитку у формі правової адаптації, гармонізації, імплементації, стандартизації, процесах правової інтеграції та правової інтернаціоналізації; суттєво ускладнює розвиток і оптимізацію правової системи, зумовлює її дисфункційність, деінституціоналізацію, розбалансованість;
висновок, що стратегія правового розвитку України поряд із утвердженням і поширенням ліберальної правової ідеології як концептуальної основи, визначається й здатністю формувати дієві правові механізми захисту національних інтересів в умовах геополітичної напруги та руйнації регіональної політичної, економічної, соціальної стабільності, широкомасштабних терактів, насильницьких міждержавних конфліктів з регіональними та глобальними наслідками, ескалації націоналізації економіки й ресурсів;
положення про тенденції розвитку національних правових систем, зокрема, доповнення їх такими: 1)на зміну правовій глобалізації на основі демократичних цінностей приходить тенденція правової глобалізації на основі принципів безпеки глобального суспільства, національної держави, особи; 2)конвергенція публічного й приватного права в національних, міждержавних, міжнародній правових системах; 3)наростання комплексного нормативного регулювання суспільних відносин у різних типах правових систем; 4)збільшення й ускладнення процедурно-процесуальних норм, а в кінцевому підсумку розширенні сфери процесуального регулювання;
положення, що глобалізація зумовлює взаємодію, інтеграцію правових систем, доповнено висновком про такі наслідки глобалізації, як диференціація правових систем, протистояння різного характеру між національними та іншими правовими системами з мультиплікативним ефектом;
дістали подальшого розвитку:
положення про методологічні зрушення у сучасному правознавстві, які, поряд із антропологізацією, глобалізацією й деформалізацією (виокремленими й обґрунтованими П.Рабіновичем), детерміновані процесами глокалізації, локалізації, правової глобалізації, кризою низки міжнародних правових принципів, норм, інститутів, руйнуванням правових засад міжнародної безпеки, суттєвим підвищенням геополітичної напруги, які призводять до зростання ролі й значення ідеологічних імперативів правового розвитку, правової доктрини, трансформації уявлень про напрям і спрямованість розвитку правової системи крізь призму співвідношення принципів міжнародної безпеки та національного суверенітету, універсальних і конкретно-історичних правових принципів, норм, стандартів, інститутів у правовій системі, утвердження принципів і стандартів верховенства права, прав людини, демократії, істотного зростання у правовій системі ролі й значення інститутів громадянського суспільства;
інтерпретація глобалізації як багатогранного, різнорівневого, нелінійного, диференційованого та суперечливого процесу розширення, посилення й прискорення світової взаємодії та взаємозалежності державно-правових, економіко-фінансових і суспільно-політичних інститутів, ідей, принципів, цінностей, зв’язків, відносин характеризується об’єктивно-суб’єктивним характером, позитивними й негативними наслідками для людини, суспільства, держави, світової спільноти;
положення, що на сучасному етапі важливим є формування комплексної загальної теорії правової системи, яка ґрунтується на здобутках загальної теорії права, порівняльного правознавства, міжнародного права, а також філософії права, антропології права, юридичної антропології із залученням таких концептуально-дослідницьких підходів, як синергетичний, антропологічний, герменевтичний, комунікативний;
пропозиції щодо необхідності формування юридичної глобалістики як нового напряму наукових досліджень у результаті взаємодії та діалогу правових культур, покликаного сприяти комплексному, узгодженому розв’язанню правових проблем, спричинених процесами глобалізації та локалізації;
положення про основні етапи трансформаційного циклу, а саме: 1)етап безпосередньої трансформації, 2)етап інтерформації; 3)етап інтоформації; 4)етап посттрансформаційного стану відносно глобалізаційних трансформацій вітчизняної правової системи, згідно з яким сучасна правова система України перебуває на етапі інтоформації періоді набуття нової цілісності, стійкості, враховує окремі переваги глобалізації та намагається протистояти глобальним викликам і загрозам. На цьому етапі визначальними у правовій системі є не окремі елементи правової системи, структура, а глобалізаційні трансформації, зміни в самій правовій системі, у її внутрішніх (між підсистемами й елементами) та зовнішніх (з економічною, політичною системою та іншими правовими системами: національними, міждержавними, міжнародною) зв’язках.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації сформульовано й обґрунтовано положення, висновки і пропозиції, які можуть бути використані у:
науково-дослідній діяльності для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем теорії правової системи, поглиблення знань про національну правову систему України, теоретико-правового осмислення взаємозв’язку трансформації й модернізації правової системи в умовах глобалізації, удосконалення методологічного арсеналу правових досліджень тощо (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ України від 13 червня 2014 р.) [Додаток A];
правотворчій та правозастосовній діяльності: низка положень і пропозицій щодо оптимізації трансформацій правової системи в умовах глобалізації може стати частиною заходів, спрямованих на оновлення законодавства, інтеграцію національної правової системи з правовими системами країн Європи в умовах глобалізації, формування методологічних підходів суддів до запровадження й практичного використання міжнародно-правових стандартів судочинства (акт впровадження Апеляційного суду Запорізької області від 16 червня 2014 р.) [Додаток Б];
навчальному процесі: матеріали можуть бути використані при підготовці навчально-методичних матеріалів з теорії держави і права, порівняльного правознавства, філософії права, міжнародного публічного права, методології правознавства та викладанні відповідних навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах України (акт впровадження Запорізького національного університету від 27 травня 2014 р.) [Додаток В].
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, які складають новизну роботи, розроблено автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри історії і теорії держави та права Запорізького національного університету, теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ, а також оприлюднені на 32 міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових і науково-практичних конференціях, симпозіумах, «круглих столах», наукових семінарах, серед них: зарубіжних: «Государство и право в условиях глобализации: ревизия подходов» (РФ, м.Москва, 25 серпня2012р.); «Право в современном мире» (РФ, м.Єкатеринбург, 7 грудня 2012р.); «Инновационное развитие общества в условиях интеграции правовых систем» (Республіка Бєларусь, м.Гродно, 67 березня 2013 р.); міжнародних науково-практичних конференціях: «Запорізькі правові читання» (м.Запоріжжя, 20062014 роки); «Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз» (м.Київ, 29 травня 2002 р.); «Формування і розвиток гуманістичного менеджменту як нової парадигми ХХІ століття» (м.Запоріжжя, 1920 жовтня 2005 р.); «Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі» (м.Київ, 89 лютого 2006 р.); «Міжнародна науково-практична конференція з питань патріотичного виховання молоді» (м.Запоріжжя, 2627 листопада 2009 р.); «Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів» (м.Запоріжжя, 28 квітня 2010 р.); «Правова система України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» (м.Київ, 2930 грудня 2010 р.); «Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м.Київ, 3031 травня 2011 р.); «П

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми, що полягає у з’ясуванні теоретико-правових засад трансформацій правової системи України в умовах ґлобалізації. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеної проблеми. Найсуттєвішими з них є такі:
1.У сучасній юридичній науці проблематика розвитку національної правової системи набуває поширення у таких напрямах: а) філософсько-правові дослідження правової системи у телеологічному, етноментальному, релігійно-етичному та інших вимірах; б)у межах загальної теорії права: еволюції правової системи в перехідний період; тенденцій сучасного розвитку національних правових систем; реформування та модернізації права і правової системи; особливостей розвитку правової системи під впливом глобалізаційних процесів; в)у порівняльно-правових дослідженнях: компаративне осмислення взаємодії національних правових систем у сучасних умовах; інтеграції національних правових систем з міждержавними правовими системами; багатоманітності сучасних правових систем; в)у межах міжнародного права: співвідношення національних, міждержавних і міжнародної правових систем і формуванням правових засад механізму взаємодії національної правової системи та правових систем Ради Європи, Євросоюзу; регіональних особливостей розвитку правових систем; г)у галузевих та міжгалузевих дослідженнях: впливу глобалізації на окремі галузі вітчизняного права й законодавства; впровадження світових і європейських правових стандартів (прав людини, судочинства, демократії, виборчого права, місцевого самоврядування); трансформації низки правових інститутів, насамперед, верховенства права, прав людини, правової політики, правової культури; практики Європейського суду з прав людини.
2.На етапі посилення глобальних викликів і загроз першочергового значення набуває з’ясування реального стану функціонування вітчизняної правової системи та пошук оптимальної моделі розвитку правової системи України в принципово нових реаліях в умовах глобалізації, яка уможливить реалізацію стратегії євроінтеграції та забезпечить переформатування її зв’язків з іншими правовими системами національними, міждержавними, міжнародною. Досягнення зазначеного можливе лише за умови формування комплексної загальної теорії правової системи, що ґрунтується на здобутках загальної теорії права, порівняльного правознавства, міжнародного права, а також філософії права, антропології права, юридичної антропології із залученням таких концептуально-дослідницьких підходів, як синергетичний, антропологічний, герменевтичний, комунікативний. Нагальна необхідність прискореного пошуку принципово нових правових, політичних, економічних форм, методів, засобів протистояння глобальним викликам і загрозам, з-поміж іншого, зумовлює доцільність і необхідність формування і розвитку юридичної глобалістики як нового напряму наукових досліджень, що покликаний сприяти діалогу та взаємодії вчених представників різних правових культур, комплексному, узгодженому розв’язанню правових проблем, спричинених процесами глобалізації та локалізації.
3.Оновлення юридичної методології, окрім антропологізації, глобалізації й деформалізації (виокремленими й обґрунтованими П.Рабіновичем), детерміноване процесами глокалізації, локалізації, правової глобалізації, кризою низки міжнародних правових принципів, норм, інститутів, руйнуванням правових засад міжнародної безпеки, суттєвим підвищенням геополітичної напруги, які призводять до зростання ролі й значення ідеологічних імперативів правового розвитку, актуалізації праворозуміння, правової доктрини, трансформації уявлень про напрям і спрямованість розвитку правової системи крізь призму співвідношення принципів міжнародної безпеки та національного суверенітету, універсальних і конкретно-історичних правових принципів, норм, стандартів, інститутів у правовій системі, утвердження принципів і стандартів верховенства права, прав людини, демократії, істотного зростання у правовій системі ролі й значення інститутів громадянського суспільства, новелізації методологічних підходів, прийомів і методів, формування в юридичній науці загальних засад геогенезису.
4.За наявності різних наукових позицій щодо інтерпретацій національної, міждержавної, міжнародної систем найбільш доцільною для осмислення процесів трансформації є її інтерпретація як теоретичної конструкції, що охоплює низку правових елементів та компонентів, об’єднаних у п’ять іманентно взаємозв’язаних підсистем нижчого рівня, які у взаємодії та взаємозалежності утворюють цілісну, складноорганізовану, відкриту, динамічну, конкретно-історичну, соціально-юридичну систему, що здійснює нормативно-організаційний та ціннісний вплив на суспільні відносини, взаємодіє з іншими системами суспільства та іншими правовими системами і трансформується під впливом глобалізації. Окрім того, таке досить традиційне розуміння правової систем дає можливість не тільки класифікувати правові системи на національні, міжнаціональні та міжнародну, але й з’ясувати спільне та відмінне між ними.
5.В умовах глобалізації фундаментальною властивістю сучасних правових систем стає їхня відкритість, трансформаційність як здатність змінюватись під впливом зовнішніх чинників без втрати власної правової своєрідності. Сучасна вітчизняна правова система має відкритий характер, що виявляється у здатності сприймати й відображати зовнішні чинники глобального правового розвитку у формі правової адаптації, гармонізації, імплементації, стандартизації; спрямованості до правової інтеграції та правової інтернаціоналізації, що суттєво ускладнює її розвиток і оптимізацію, зумовлює її дисфункційність, розбалансованість, багатоваріантність розвитку. Відкритий характер сучасної вітчизняної правової системи спричиняє її неврівноважений стан, нелінійний розвиток, прискорену динамічність, а перманентні флуктуації здатні викликати критичний момент розвитку точку біфуркації, у якій правова система постає перед вибором одного із кількох шляхів розвитку. Трансформації у зв’язках і взаємодії з іншими системами суспільства та іншими правовими системами стають фактором генерації відбору різних структурних конфігурацій вітчизняної правової системи. Відкритий характер вітчизняної правової системи уможливлює її здатність до самоорганізації. Відкритість властива не тільки національним правовим системам.
6.Глобалізація це багатогранний, різнорівневий, нелінійний, диференційований, незворотній, суперечливий процес розширення, посилення й прискорення світової інтеграції державно-правових, економіко-фінансових і суспільно-політичних інститутів, ідей, принципів, цінностей, зв’язків, відносин, що має наслідком становлення ускладненого глобального мегасуспільства, істотні зміни в конкретних соціумах, характеризується об’єктивно-суб’єктивним характером, позитивними й негативними наслідками для людини, суспільства, держави, світової спільноти, призводить до посилення суперечливої взаємодії та взаємозалежності, ускладнення й непрогнозованості суспільного розвитку. Правова глобалізація є складником загального процесу глобалізації і має спільні з ним риси, зокрема: дихотомічність, суперечливість, пульсуючий характер, нерівномірність тощо. Як самостійний процес, правова глобалізація полягає у створенні системи правових норм та міждержавних, міжнародної правової системи, що організують, забезпечують, узгоджують глобальну взаємодію в різних сферах суспільства шляхом взаємодії міжнародного й національного права, із залученням норм корпоративного права, транснаціональних суб’єктів світової економіки, наднаціональних економічних і фінансових норм і правил діяльності держав, міждержавних союзів, загальновизнаних правових стандартів і цінностей. Основними способами правової глобалізації є правова інтеграція та правова інтернаціоналізація. Глобалізація є дихотомічним процесом інтеграції та диференціації національних правових систем. Результатом впливу глобалізації на вітчизняну правову систему є суперечливе, стрімке й нерівномірне посилення взаємодії і взаємозалежності структурних елементів правової системи між собою, ускладнення її системно-структурних і функціональних зв’язків, що має пульсуючий характер і поєднує амбівалентні процеси та явища: правової інтеграції, уніфікації, стандартизації, з одного боку, та глокалізації, регіоналізації, локалізації, з іншого.
7.Сучасний розвиток правових систем, поряд із глобалізацією, визначається іншими різновекторними й дихотомічними процесами регіоналізацією, глокалізацією та локалізацією, які різною мірою і в різних проявах утілюються в національних правових системах. Перманентна взаємодія процесів глобалізації, глокалізації, регіоналізації, локалізації детермінує багатоманіття сучасних правових систем, їхню інтеграцію та диференціацію, взаємодію і протистояння. Відповідно до зазначених процесів, існують такі види трансформацій, як: 1)глобалізаційні; 2)глокалізаційні; 3)локалізаційні.
8.Зміст комплексного критерію глобалізаційної трансформованості відображає: 1)якісні зміни національної правової системи на рівні елементів, підсистем, правової системи загалом; 2)кількісні зміни у розвитку національної правової системи, її окремих елементів і підсистем, правової системи в цілому, представлені у різних статистичних виданнях, світових рейтингах та індексах. В узагальненому вигляді рівень їхньої глобалізаційної трансформованості визначається, насамперед, показниками щодо захисту основних прав людини, обмеження повноважень інститутів влади, відсутності корупції, порядку й безпеки, прозорості інститутів влади, дотримання законів, цивільного та кримінального правосуддя. Лише за наявності в правовій системі зазначених взаємозв’язаних кількісних і якісних показників, їхній певній взаємозалежності, національну правову систему можна віднести до відповідного типу.
9.На основі використання комплексного критерію глобалізованості правової системи можна типологізувати на такі типи, як: 1)глобалізовані; 2)фрагментарно глобалізовані; 3)глокалізовані; 4)локалізовані. Важливим є і встановлення перехідних станів, зокрема, фрагментарної глобалізованості правової системи, яка відображає, з одного боку, наявність значних показників (кількісних і якісних) процесу глобалізаційних трансформацій правової системи, а з іншого, невизначеність чи суперечливість подальшого правового розвитку, наслідком чого може стати перехід до іншої якості правової системи (як до глобалізованої, так і до глокалізованої).
10До глобалізованого типу належать національні правові системи, які функціонують і розвиваються на основі домінування в національному праві міжнародно-правових норм. Фрагментарно глобалізованими правовими системами є національні правові системи, які перебувають в перехідному стані, оскільки, з одного боку, наявні значні показники (кількісні та якісні) процесу правової глобалізації, а з іншого, простежується невизначеність чи суперечливість подальшого розвитку. До глокалізованих правових систем слід віднести національні правові системи, які функціонують і розвиваються на основі специфічного поєднання глобальних і локальних економічних, правових, політичних, культурних, моральних факторів. До локалізованих правових систем належать національні правові системи, які функціонують і розвиваються у протилежному глобалізації напрямі, зберігаючи традиційні елементи й зв’язки правової системи.
11.Вплив глобалізації загалом, правової глобалізації зокрема, на вітчизняну правову систему відрізняється різнобічністю, системністю, фундаментальним і радикальним характером, розмаїтістю шляхів і форм впливу.
Під впливом глобалізації відбуваються вагомі зміни у правовій системі та всіх її підсистемах, вони стосуються більшою чи меншою мірою всіх її елементів (статичних і динамічних), зокрема, спостерігається стрімке й нерівномірне посилення взаємодії і взаємозалежності структурних елементів правової системи між собою, ускладнення функціональних зв’язків, що має пульсуючий характер і поєднує суперечливі процеси та явища: правової інтеграції, правової уніфікації, правової стандартизації, гомогенізації, з одного боку та регіоналізації, диверсифікації тощо, з іншого.
Трансформації правової системи України в умовах глобалізації це складний, системний, різнорівневий, різновекторний, соціально зумовлений процес, структурно-функціональна характеристика якого пов’язана не тільки із змінами у підсистемах та елементах правової системи, їх функціонуванні й розвитку, а й змінами в інших системах суспільства, інших національних, міждержавних і міжнародній правових системах.
Джерелом трансформацій вітчизняної правової системи в умовах глобалізації, поряд із внутрішніми суперечностями, є синкретична єдність внутрішніх і зовнішніх суперечностей, які мають біфуркаційний характер.
Структурно-функціональна характеристика трансформації вітчизняної правової системи в умовах глобалізації пов’язана із змінами у колі суб’єктів правової системи (активізації індивідуальних суб’єктів права, появою нових колективних суб’єктів, трансформацією правового статусу держави як суб’єкта правової системи); трансформацією галузей, підгалузей, інститутів, норм права (появою нових комплексних галузей, інститутів, норм права, корегуванням правової політики, ідеології, зміною правової свідомості, правової культури тощо), у рамках яких співіснують паралельно як традиційні, так і нові компоненти (прецеденти Європейського Суду з прав людини, міжнародні стандарти прав людини, судочинства та ін.); зі зміною функціонування і розвитку її підсистем та окремих елементів (прискорений розвиток інституційної, нормативної підсистем), які відбуваються з різними темпами, спрямованістю, поєднанням суперечливих тенденцій у підсистемах, посиленням взаємодії та взаємозалежності між підсистемами правової системи, основними системами суспільства (економічною, політичною, соціальною), іншими національними, міждержавними й міжнародною правовою системами.
В умовах глобалізації суттєво зростає значення ідеологічних факторів правового розвитку, де, зокрема, простежується протистояння ліберальної правової ідеології, ідеологій глобалізму та антиглобалізму, наслідком чого стає трансформація національних правових ідеологій, формування спільних засад правової ідеології міжнародної та міждержавних правових систем.
12. Національна правова ідеологія базується на ціннісних орієнтирах, якими є домінування принципу верховенства права, гарантії і захист прав людини, ефективне законодавство, що сприяє формуванню цілісної, динамічної, національної правової системи, досягненню структурно-функціональної єдності її елементів, правовими засобами забезпечує модернізацію правової системи й держави, захищає національні інтереси, гарантує оптимальне функціонування правової держави і громадянського суспільства, надає адекватні й дієві правові засоби убезпечення від викликів, ризиків і небезпек, зумовлених глобалізацією, сприяє зміцненню міжнародного авторитету, позиціонує Україну як цивілізовану європейську державу в глобальному правовому просторі. Трансформація реалізації національної правової ідеології пов’язана з відповідною правовою політикою, яка здатна виступати потужним чинником розвитку національної правової системи, оптимізації взаємовідносин громадянського суспільства і держави.
13.Правова глобалізація й інтеграція детермінують трансформації вітчизняної системи права й законодавства, які: іманентно пов’язані з формуванням світового правопорядку й транснаціональної правової системи; відбуваються на основі утвердження ліберальної правової ідеології та є закономірним процесом правового розвитку, пов’язаного з пошуком універсальних, загальних, істинних ідеалів, цінностей, принципів справедливості, свободи, рівності, а також є складниками процесу трансформації національної правової системи. В узагальненому вигляді вплив глобалізації на вітчизняну систему права виявляється у такому: 1)інтенсивному розвитку вже сформованих інститутів і галузей, таких як права людини, екологічне право, інформаційне право, медичне право та ін.; 2)формуванні й розвитку нових комплексних галузей та інститутів, таких як право миру, право безпеки, право стійкого розвитку, міграційне право та ін., нормативна база яких перебуває на стадії систематизації; 3)початковому етапі концептуалізації й формування нових інститутів, нормативної бази і комплексних галузей економічного права, соціального права (соціальне страхування, соціальні послуги, соціальне забезпечення); 4)активному розвитку прав людини на основі визнання і впровадження світових і європейських правових стандартів; 5)обмеження заборон у приватній сфері життя людини, наділенні особистості більшою автономністю у виборі рішень; 6)активному впливі публічного (насамперед, адміністративного) права на сферу приватного права, що виявляється у зміні договірного права, сутності цивільно-правового договору тощо. Спільною рисою для нових, інтегрованих, комплексних галузей є їхня інтенсивна конституціоналізація, що відображає загальносвітову тенденцію зростання ролі конституцій як інструменту впливу на внутрішньодержавні й загальносвітові процеси з метою формування і захисту стабільного, справедливого та демократичного світового порядку.
14.В інституційній підсистемі правової системи України в умовах глобалізації активізується діяльність індивідуальних суб’єктів правової системи України, що сприяє збільшенню зон дії права, розширенню меж правового простору; плюралізація правових статусів особи (правового статусу громадян, іноземців, осіб без громадянства, біженців), а також ускладнення й загострення проблем, які виникають у колі конституційного та галузевих правових статусів особи; зростання, у міру розвитку міжнародного права й міждержавних відносин, обсягу прав і обов’язків індивіда, його ролі на міжнародній арені; розширення обсягу прав людини та поглиблення їхнього змісту. Ці тенденції не є вичерпними, а класичні права й свободи людини у найближчій перспективі набудуть нових аспектів і нового виміру у глобальному просторі. Глобалізація впливає й на інших суб’єктів правової системи, зокрема, соціальні організації та спільноти, насамперед, державу, громадські організації, територіальні громади, народи, нації, етноси та ін., які, у свою чергу, впливають на подальше функціонування і розвиток правової системи.
15.Динаміка вітчизняної правової системи в умовах глобалізації характеризується тим, що визначальним у правовій системі стає комплекс змін, зв’язок таких перетворень у структурі, компонентах, взаємозв’язках, що набувають незворотного характеру і створюють якісно нові можливості, яких не існувало раніше; сукупність змін, які забезпечують актуалізацію вже закладених потенцій, спричиняють вихід правової системи на інший рівень функціонування рівень розвитку; зміни у вітчизняній правовій системі набувають характеру спадкоємності між якісними змінами на рівні системи, акумулятивного зв’язку наступного з попереднім, певною тенденцією в змінах. Завершення процесу глобалізаційних трансформацій вітчизняної правової системи уможливить перехід на якісно новий рівень спрямованого правового розвитку.
16.Правова глобалізація активізує впровадження й реалізацію міжнародних і європейських правових стандартів у правотворчу, правореалізаційну й правозастосовну діяльність, насамперед, правоохоронну, правозахисну, судову. Зростає роль і значення норм, принципів і прецедентів міжнародного права, міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Істотно посилюється вплив на правозастосовну практику міжнародних та європейських правових інститутів. Провідну роль у трансформації правозастосовної діяльності в національній правовій системі відіграють Рада Європи, ОБСЄ, ЄС, ПАРЄ, практика Європейського суду з прав людини, діяльність Венеційської Комісії, Генеральної Дирекції з прав людини та верховенства права Ради Європи.
17.Внутрішньосистемні зв’язки правової системи у кінцевому підсумку забезпечують її цілісність, упорядкованість, а зовнішні поглиблюють взаємодію з іншими системами суспільства (насамперед, економічною й політичною) та іншими правовими системами міжнародною, міждержавними, національними. Глобалізаційні трансформації вітчизняної правової системи активізують функціональні, кореляційні, обернені, координаційні, субординаційні, нелінійні, багатофакторні внутрішні й зовнішні зв’язки вітчизняної правової системи. Внутрішньосистемні й міжсистемні, предметні й функціональні інтегративні зв’язки відповідно спричиняють: 1)поглиблення й ускладнення взаємодії між елементами, компонентами вітчизняної правової системи, наслідком чого є формування комплексних галузей та інститутів права, міжгалузевих правових принципів, правових режимів, конвергенція приватного й публічного права; 2)входження вітчизняної правової системи до правової системи РЄ, наближення до правової системи ЄС, формування такої правової політики України, яка враховує світові та європейські правові цінності, принципи, стандарти; процеси правової адаптації, гармонізації, імплементації, уніфікації; урахування вимог з боку міжнародних органів та інститутів; 3)розширення й поглиблення правового регулювання, появу нових галузей, підгалузей, інститутів, норм права; 4)комплексний характер правового впливу й правового регулювання суспільних відносин.
18.Позитивним наслідком взаємодії правових систем є утвердження й поширення таких політико-правових цінностей, як верховенство права, права людини, демократія, поділ влади, парламентаризм, політичний плюралізм, багатопартійність, публічність влади, її відповідальність за свої дії та некорумпованість, гармонізація у сфері цивільного, кримінального права, узгоджена політика у боротьбі з міжнародним тероризмом, торгівлею людьми, зброєю, наркотиками. Визнання і впровадження зазначених та інших цінностей, правових стандартів, процеси адаптації, імплементації, уніфікації сприяють правовій інтеграції та правовій глобалізації національної правової системи.
19.На основі використання комплексного критерію глобалізованості правової системи, типологізовано й охарактеризовано глобалізовані, фрагментарно глобалізовані, глокалізовані та локалізовані правові системи. Розмежовуючи спільні й відмінні тенденції розвитку різних типів правових систем, з’ясовано, що спільними тенденціями розвитку правових систем (окрім локалізованих), які різною мірою проявляються в правових системах, є: збільшення зон дії права; розширення й поглиблення правового регулювання, поява нових галузей, підгалузей, інститутів, норм права; наростання комплексного нормативного регулювання суспільних відносин у різних типах правових систем; збільшення прозорості, проникності меж між різними національними правовими системами; поглиблення взаємодії міжнародного й внутрішньодержавного права; формування «глобального» права; ціннісна переорієнтація правової глобалізації від демократичних цінностей до цінностей і принципів безпеки особи суспільства держави; конвергенція приватного й публічного права; наростання процесуальності у правовому регулюванні; гуманізація права.
20.Глобальні тенденції правового розвитку істотно залежать від особливостей розвитку національних правових систем та їхнього співвідношення і навпаки, розвиток національних правових систем залежить від глобальних тенденцій правового розвитку. Саме на рівні національних правових систем, враховуючи їхню специфіку, виявляються особливості дихотомії глобальності-локальності. Якщо міждержавні й міжнародна правові системи тяжіють до глобальності, то національна до збереження самобутності, до поширення власних рис на інші правові системи країн. Відмінні риси у національних правових системах спричиняють їхнє розмаїття, призводять до того, що вони по-різному сприймають і відображають процеси глобалізації, глокалізації, локалізації. Тому поряд з різними типологізаціями правових систем, які викладені в науковій літературі, та враховуючи, що для сучасних правових систем притаманною є саме трансформація під впливом глобалізації для визначення характеру й спрямованості трансформацій, які відбуваються у національних правових системах, спричинених глобалізацією, доцільним є використання комплексного критерію глобалізаційної трансформованості правової системи країни, який, поряд із правовою, включає економічну, політичну, соціальну глобалізацію.
21.У найближчій перспективі глобалізація матиме більш складний і суперечливий вплив на правові системи різних типів і рівнів, викликатиме низку протиріч, спричинених відмінними правовими ідеологіями, демократичними й авторитарними традиціями, сакральними, релігійними, традиційними цінностями своєрідно відображеними в праві, відмінним баченням шляхів і засобів забезпечення подальшого правового розвитку, розв’язання глобальних проблем, усунення глобальних ризиків і загроз, мірою відкритості й прозорості правової політики, економічною, військовою, політичною могутністю держави.
22.В умовах глобалізації оптимальне поєднання міжнародного і національного права виступатиме найбільш дієвим засобом стабільного розвиту національної правової системи. Усунення негативних проявів глобалізації в міжкультурній, міжнаціональній і міждержавній взаємодії можливе тільки за умови виваженого ставлення до правових стандартів, визнання існуючих правокультурних відмінностей.
23.Грунтуючись на основних етапах трансформаційного циклу, а саме: 1)етапі безпосередньої трансформації; 2)етапі інтерформації; 3)етапі інтоформації; 4)етапі посттрансформаційного стану, встановлено, що сучасна правова система України перебуває на етапі інтоформації періоді набуття нової цілісності, стійкості, намагається враховувати окремі переваги глобалізації та протистояти глобальним викликам і загрозам. На цьому етапі визначальними у правовій системі є не окремі елементи правової системи, структура, а глобалізаційні трансформації, зміни в самій правовій системі, у її внутрішніх (між підсистемами і елементами), та зовнішніх (з економічною, політичною системою та іншими правовими системами: національними, міждержавними, міжнародною) зв’язках. Етап інтерформації трансформаційного циклу вітчизняної правової системи характеризується тим, що правова система маючи відкритий характер, відображає окремі прояви правової глобалізації та правової інтеграції у формі правової адаптації, гармонізації, уніфікації. Водночас, в своїй сукупності вони не забезпечують нової якості правовій системі, переходу на новий етап.
24.Трансформації вітчизняної правової системи як різновид соціальних трансформацій відображають перехідний етап у розвитку вітчизняної правової системи; це період становлення й утвердження нових правових принципів, норм і виникнення нових правових інститутів, відносин; це період перервності, відхилення, багатоваріантності, складнопрогнозованості, необхідності постійного вибору варіанта розвитку. Аналіз якісних змін вітчизняної правової системи та кількісних показників низки індексів і рейтингів свідчить, що правова система України належить до фрагментарно глобалізованого типу правових систем, функціонує і розвивається, враховуючи окремі складники правової глобалізації, а низка її елементів і підсистем залишається в незмінному вигляді, наслідком чого може стати перехід до іншої якості правової системи (як до глобалізованої, так і до глокалізованої чи локалізованої).
25.Запорукою оптимізації розвитку вітчизняної правової системи в умовах глобалізації є обґрунтування й прийняття Концепції правової політики в умовах глобалізації, яка передбачає модернізацію правової системи України, істотне оновлення сутнісних, змістовних складників, інтегративно-комунікативних зв’язків, встановлення їхнього оптимального балансу й співвідношення, що уможливлять перехід вітчизняної правової системи на новий рівень функціонування й розвитку, від фрагментарно глобалізованої до глобалізованої правової системи, яка гармонізує світові, європейські та національні правові принципи, норми, стандарти, інститути, переформатовує інтегративно-комунікативні зв’язки з міжнародною, регіональними (РЄ, ЄС) та національними правовими системами, захищає національні інтереси, володіє потужним потенціалом стійкості, дієвості, ефективності, протистоїть глобальним викликам і загрозам. В умовах глобалізації вирішального значення набуває виявлення і обґрунтування пріоритетів стратегії національної правової політики, правового прогнозування і правового моделювання розвитку вітчизняної правової системи. Стратегія правового розвитку України, поряд з утвердженням і поширенням ліберальної правової ідеології, яка в змістовному та функціональному аспектах підпорядкована принципу верховенства права, визначається й здатністю формувати дієві правові механізми захисту національних інтересів в умовах геополітичної напруги та руйнації регіональної політичної, економічної, соціальної стабільності, широкомасштабних терактів, ескалації націоналізації економіки й ресурсів, насильницьких міждержавних конфліктів з регіональними та глобальними наслідками.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М.И. Проблемы теории государства и права : учеб. / М.И.Абдулаев, С.А. Комаров. СПб: Питер, 2003. 576 c.
2. АбрамовА.И. Функции правосознания и их роль в реализации функций права / А.И.Абрамов // Правоведение. 2006. №5. С.2324.
3. Аверьянов А. Системное познание мира / А.Аверьянов. М.: Наука, 1985. 263с.
4. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / авт.- упоряд. В.П.Тимощук. К.: Факт, 2003. 496с.
5. Алексеев П.В. Философия : учеб. / П.В. Алексеев, А.В. Панин : [изд. 2-е изд., перераб. и доп.]. М.: Проспект, 1998. 568 с.
6. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решение / С.С.Алексеев. М.: Норма, 2001. 752 с.
7. АлексеевС.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С.С.Алексеев. М.: Юрид. лит, 1966. 187с.
8. АлексеевС.С. Право и правовая система / С.С.Алексеев // Правоведение. 1980.№1.С.2734.
9. АлексеевС.С. Право: азбука теория философия. Опыт комплексного исследования / С.С.Алексеев. М.: Статут, 1999. 712с.
10. АндрусякТ. Правова ідеологія: поняття та суть / Т.Андрусяк // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали ІХ регіональної наук.-практ. конф., 1314 лютого 2003р. Львів: Юрид. ф-т Львівського нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2003. С.34.
11. АнтоновМ.Б. Правовая комуникация и современное государство / М.Б.Антонов, А.Б.Поляков // Правоведение. 2011. №6. С.214220.
12. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації / Л.Л. Антонюк. К.: КНЕУ, 2004. 275 с.
13. АрсеенкоА.Г. Вызовы глобализации и Украина / А.Г.Аресеенко, А.Н.Малюк, Н.В.Толстых. К.: Ин-т социологии НАН Украины, 2011. 517с.
14. АрхиповС.И. Субъект права: теоретическое исследование / С.И.Архипов. СПб.: Изд-во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. 469с.
15. АфанасьевВ.Г. Общество: системность, познание и управление / В.Г.Афанасьев.