УКРАЇНСЬКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ (СЛОВОТВІРНИЙ АСПЕКТ)

brief description

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КОЗАК ЛЮДМИЛА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 415.411(014)

УКРАЇНСЬКА ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ
(СЛОВОТВІРНИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор Баранник Д.Х.

Дніпропетровськ - 2002

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1
СПЕЦІАЛЬНА ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 12
1.1. Спеціальна лексика та її місце в лексичній системі
української мови 12
1.2. Термін як елемент спеціальної лексики української
мови 18
1.3. Місце електротехнічної лексики в системі технічної
термінології 29
1.4. Шляхи поповнення електротехнічної терміносистеми 38
1.5. Висновки 52
РОЗДІЛ 2
СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИХ ТЕРМІНІВ 55
2.1. Поняття словотвірної структури слова 55
2.2. Морфологічні способи творення електротехнічних
термінів 60
2.2.1. Суфіксальний 60
2.2.2. Префіксальний 68
2.2.3. Префіксально-суфіксальний 72
2.2.4. Основоскладання (композиція) 74
2.2.5. Словоскладання (юкстапозиція) 81
2.2.6. Абревіація 83
2.3. Неморфологічні способи творення електротехнічної
термінології 88
2.3.1. Лексико-семантичний спосіб 88
2.3.2. Синтаксичний спосіб 94
2.4. Висновки 105
РОЗДІЛ 3
СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ В ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ
ТА ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ НОРМАЛІЗАЦІЇ Й СТАНДАРТИЗАЦІЇ 108
3.1. Проблема мотивованості - немотивованості
термінів 108
3.2. Синонімічні відношення в електротехнічній
термінології 118
3.3. Антонімічні пари електротехнічних термінів 126
3.4. Проблема стандартизації електротехнічних термінів 130
3.5. Висновки 142
ВИСНОВКИ 145
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 150

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДСТУ - державний стандарт
ІУНМ - Інститут української наукової мови
МСП - мова спеціального призначення
НТР - науково-технічна революція
ТС - термінологічні словосполучення

ВСТУП

Розвиток науки й техніки в епоху НТР вимагає вирішення завдань, що пов’язані з термінологією, яка в наш час отримала статус самостійної лінгвістичної дисципліни.
У цьому аспекті особливої уваги заслуговує вивчення спеціальних підмов (special languages, Fach und Wissenschafts sprache, langues de specialite) з їхнім ферментувальним компонентом термінологією. Термінологічна лексика має велике значення для науково-виробничої комунікації, сприяючи її інтелектуалізації. Термінологія української мови визначалася з погляду її складу та структури, історії і джерел формування, особливостей функціонування та унормування (Панько, 1979; Склад і структура... 1984; Бурячок, 1983; Крижановская, Симоненко, 1987; Симоненко, 1991 та ін.).
Здобуття Україною незалежності, а також надання українській мові статусу державної поставило перед національним термінознавством важливе завдання: створити потрібні технічні терміносистеми, дослідити та вдосконалити наявні. Однією з таких терміносистем є електротехнічна, яка до сьогодні в українському мовознавстві залишається недостатньо вивченою.
На різних етапах розвитку мови способи словотвору активізуються неоднаково. Це пов’язано з низкою загальномовних тенденцій, зумовлених як внутрішніми законами мови, так і позамовними факторами.
На зв’язок мовних і суспільних факторів розвитку мови вказував Л.А.Булаховський: На кожному новому етапі свого виявлення мова в якомусь відношенні збагачується розгортається, і за її змінами відносно легко впізнається не просто якийсь метушливий рух, а здійснення органічно закладених у ній потенцій, раз у раз реалізованих відповідно до різних чергових потреб життя і суспільства, носіїв певних мов у цілому, і індивідуумів, представників різних типів мовлення” [23, 214].
Тенденція до лексичного збагачення електротехнічної термінології активізує резерви словотвору, зумовлює пошук нових шляхів структурного поповнення.
Творення електротехнічних термінів в останні десятиліття засвідчило активізацію потужних словотвірних типів, що здатні задовольнити потребу в назвах абстрактної ознаки із суфіксами ач, -ість, -іj,- ціj-, -аціj-, -н-, -н’н’-, -тор/-атор; префіксами та префіксоїдами пере-, мікро-, пів-, напів-.
Словотвірні процеси в сучасній українській мові відбуваються на фоні інтернаціоналізації. На думку Л.Н.Смирнова, у сучасний період тенденція до інтернаціоналізації має глобальний характер, вона спостерігається в усіх розвинених літературних мовах, що пов’язано з інтернаціоналізацією міжнаціонального й міжнародного спілкування, з наростанням ділових, наукових і культурних контактів, з широким міжнародним обміном інформацією” [160,113].
Найбільш істотно інтернаціоналізація виявляється в способах словотворення та словотвірній комбінаториці. Тому в дисертаційній роботі велику увагу приділено словотвірній гібридизації, синонімії й запозиченим формантам, впливу лексичних запозичень на розвиток способів словотвору.
Практика показує, що реально наявну терміносистему не можна обмежувати однослівними термінами, бо вони неповно відображають процеси або явища і становлять близько 32% електротехнічних термінів. Тому більш продуктивними в досліджуваній термінології вважають словосполучення, що становлять понад 68% назв спеціальних понять. З погляду структури українські електротехнічні терміни-словосполучення є стійкими за своїм складом і вживанням.
Актуальність дисертації полягає в тому, що аналіз процесу становлення електротехнічної терміносистеми дає змогу виявити основні закономірності її організації і розвитку в різні історичні періоди, на основі чого можливе прогнозування тенденцій майбутнього термінотворення, упорядкування сучасної української науково-технічної термінології з метою підвищення її функціональної ефективності. Як підсистема природної мови, що сформувалася внаслідок взаємодії позамовних чинників та загальних тенденцій розвитку національної мови, термінологія розвивається за законами спадковості, а тому поняття розвитку й еволюції, - як підкреслював Бодуен де Куртене, - повинно стати основою лінгвістичного мислення”[18, 17] в її дослідженні. Висновки щодо історії, шляхів і своєрідності формування спеціальної лексики, встановлення способів творення електротехнічної лексики, системної організації термінолексики на рівні парадигаматики, синтагматики можуть бути корисними для з’ясування загальних напрямків розвитку словникового складу української мови.
Обрана тема актуальна і з огляду на об’єкт дослідження, оскільки цілісного дослідження електротехнічної термінології в українському мовознавстві ще немає. Складниками цієї термінології є терміносистеми таких наук, галузей техніки й виробництва: електротехніка, теоретичні основи електротехніки, фізичні основи електротехніки, електричні машини, електроенергетика електроніка, релейних захист тощо. Складні інтеграційні та диференційні процеси, які характеризують сучасний стан розвитку наукових знань, неминуче викликають міграцію спеціальних найменувань з однієї терміносистеми в іншу, перетворення їх у міжгалузеві та загальнонаукові, що загострює проблему міжсистемної термінологічної уніфікації. Тому дослідження однієї з інтеграційних наукових дисциплін видається особливо перспективним.
Вибір об’єкта дослідження зумовлений недостатньою кількістю в українській термінології ґрунтовних праць, присвячених досліджуваній термінології.
Метою дослідження є систематизація української електротехнічної термінології як окремої науково-виробничої підсистеми загальнолітературної мови; комплексне висвітлення шляхів і способів її формування, визначення специфіки дериватологічних процесів у аналізованій терміносистемі.
Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
1) охарактеризувати особливості системної організації електротехнічної термінології у зв’язку з функціями, які вона виконує;
2) з’ясувати вплив мовного та позамовного середовища на процес формування та функціонування цієї термінології;
3) визначити шляхи та способи творення електротехнічних найменувань на різних етапах розвитку терміносистеми, виділити продуктивні термінотвірні моделі на позначення основних груп електротехнічних понять;
4) встановити статус запозичених терміноелементів, що є складниками термінів електротехніки, їхні якісні характеристики;
5) проаналізувати лексико-семантичні процеси, що супроводжують творення й функціонування цих термінів;
6) виробити рекомендації щодо можливих шляхів упорядкування й удосконалення сучасної електротехнічної термінології.
Найважливішими чинниками, які сприяють появі в мові того чи іншого слова (у нашому випадку терміна), є досвід, лінгвістична техніка, людська психологія і роль окремого індивіда, роль суспільства, вплив зовнішніх умов, номінація і мовна система, взаємовідношення мови, мислення з навколишньою дійсністю” [156, 147].
З огляду на це в роботі зроблено спробу окреслити вплив на формування електротехнічної термінології названих чинників (зокрема досвіду змінюваного науково-виробничого середовища, в якому розвивається термінологія на різних етапах), національної ментальності у створенні й усталеності термінологічних номінацій, різноманітних лінгвотехнічних прийомів, за допомогою яких створюються спеціальні назви, формується номінативний склад термінології.
Відображаючи явища й реалії навколишнього світу, систему людських знань про нього, електротехнічні терміни взаємопов’язані і взаємозумовлені, вони утворюють відокремлену мовну мікросистему. Як цілісний мовний феномен електротехнічну термінологію необхідно розглянути різнобічно: і з погляду її будови, і в динаміці дійсного існування” [71, 22]. Відповідно до цього багатоаспектне дослідження процесу становлення й розвитку однієї з підсистем мови, яке охоплювало б питання формування системних рис термінології, її структурних особливостей динаміки номінативних та лексико-семантичних процесів, що виявляються у функціонуванні галузевої лексики, має враховувати три аспекти її вивчення: системно-структурний, функціональний та історичний.
Панівною парадигмою в сучасному термінознавстсві є системно-функціональна, яка поєднує риси системного (виявлення елементів системи та сукупності відношень між ними) і функціонального аналізу (з’ясування функціональних особливостей системи та її елементів, вивчення об’єкта з огляду на його функції, зв’язки з середовищем функціонування). Основною метою системно-функціонального аналізу є виявлення динамізму системи, що саморозвивається, виявлення її функціональних властивостей” (139, 19) на різних етапах становлення й розвитку.
Методи дослідження. Мета роботи, завдання та обраний для їх розв’язання підхід визначили основний метод дослідження описовий, що охоплює лінгвістичні спостереження, порівняння й узагальнення. Для визначення кількісного складу тематичних груп та ступеня продуктивності способів творення термінів використано статистичний метод.
Матеріал дослідження. Матеріалом для дисертації стали понад 3000 електротехнічних термінів, зафіксованих у фахових монографіях, статтях, підручниках та навчальних посібниках для студентів електротехнічного профілю, науково-популярних і періодичних виданнях, у перекладних та тлумачних загальномовних і термінологічних словниках. Серед цих джерел найповнішими були Міжнародні електротехнічні словники, що видавалися протягом 1959 1975 років Державним видавництвом фізико-математичної літератури; Словник української мови в 11-ти томах (Київ, 1970 - 1980), Тлумачний російсько-українсько-англійський словник з енергетики (Харків, 1999), фахові журнали з електротехніки, електроенергетики, електрики та суміжних дисциплін тощо. Список опрацьованих джерел налічує 250 позицій.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що, по-перше, вона присвячена малодослідженому шару в українській термінології електротехнічній терміносистемі, по-друге, у дисертації уперше на матеріалі однієї з найважливіших галузевих терміносистем (електротехнічної) проведено аналіз основних способів творення її одиниць. До наукового аналізу залучений багатий фактичний матеріал. У дисертаційній роботі вперше українські електротехнічні терміни описані як своєрідна терміносистема з притаманною їй структурою словотвору, специфічними словотворчими ресурсами, що дало змогу спрогнозувати шляхи творення термінів цієї галузі та їх систематизації у майбутньому.
Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленні відомостей про загальні напрями розвитку словникового складу української мови, зокрема спеціальної лексики, подальшому розробленні актуальних питань теорії терміна, його взаємодії з загальновживаною лексикою, з’ясуванні закономірностей формування й функціонування термінологічної системи та обґрунтування шляхів її оптимізації. Розроблена схема системно-функціонального аналізу терміносистеми може бути використана для дослідження інших галузевих термінологій, зокрема суміжних з електротехнікою.
Практичне значення. Висновки роботи становлять певну наукову цінність для розроблення деяких питань з електротехнічної термінології. Результати дисертації можуть бути використані у курсах з вивчення термінології. Фактичним матеріалом роботи можна скористатися для написання підручників з електричних дисциплін та для укладання спеціальних словників, написання методичних посібників зі спеціальних дисциплін, подання методичних рекомендацій, подальшого упорядкування сучасної української електротехнічної термінології.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що в роботі узагальнено спостереження над системною організацією галузевої термінології на різних етапах її формування; окреслено шляхи та способи поповнення термінофонду; запропоновано структурно-семантичну типологію багатокомпонентних термінів-словосполучень з огляду на проблему їхньої кодифікації; вироблено рекомендації щодо впорядкування термінологічної варіантності та зроблено спробу їхньої практичної реалізації.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення дисертації та результати дослідження обговорювалися на методичних семінарах і конференціях професорсько-викладацького складу Криворізького технічного університету (Кривий Ріг, 1997 2001), на міжвузівській науково-методичній конференції Шляхи удосконалення змісту, форм і методів навчання в університетах” (Кривий Ріг, 1999), на Міжнародній конференції Сучасні проблеми термінології та термінографії (Київ, 2000), на 6-й і 7-й Міжнародних наукових конференціях Проблеми української термінології. СловоСвіт” (Львів, 2000, 2002). Дисертацію обговорено на засіданні кафедри української мови Дніпропетровського державного університету (Дніпропетровськ, 1999), на засіданні відділу термінології та ономастики Інституту української мови НАН України (Київ, 2002).
Публікації. Матеріали дисертаційної роботи відображено в статтях Виникнення української електротехнічної термінології і способи її стандартизації” (1999), Інтернаціоналізми в українській електротехнічній термінології”(1999), Морфологічні способи творення української електротехнічної термінології” (1999), Дво-, три- та багатокомпонентні словосполучення в українській електротехнічній термінології” (2000).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (250 найменувань). Повний обсяг дисертації 171 сторінка.

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного нами лінгвістичного аналізу описано лексико-семантичну структуру електротехнічної термінології в словотвірному аспекті, з’ясовано процеси її формування й розвитку в 90-х роках ХХ ст. Виконуючи завдання дослідження, ми спиралися на теоретичну базу, пов’язану з такими проблемами вивчення лексичного складу мови науки, як розмежування термінології і номенклатури, способи творення українських електротехнічних термінів, поповнення досліджуваної терміносистеми запозиченнями з інших мов тощо.
1. У розвитку електротехнічної термінологічної системи визначаємо три етапи, основними критеріями для виділення яких є: а) кількість термінів, зафіксованих на певний період у писемних джерелах, та можливість їхньої систематизації; б) наявність наукових досліджень, словників, підручників тощо; в) характер суспільно-історичних обставин, у яких розвивалася ця термінологія.
2. Процес свідомої номінації електротехнічних понять, процесів і широкої фіксації термінів припадає на кінець 90-х років ХХ ст. шляхом продуманих поетапних реформ, а не раптових кардинальних змін, узгодження нововведень із нормативними документами, послідовного усунення помилок, зумовлених стихійністю в період розбудови терміносистеми.
3. У наш час досліджувана термінологія є частиною спеціальної лексики української мови і становить гнучкі та рухомі термінологічні утворення, яким притаманні специфічні риси, що знайшли своє відображення в структурно-класифікаційних особливостях термінів. Кожне поняття має своє словесне оформлення і, перебуваючи за однією зі своїх ознак у логічному зв’язку з іншими поняттями, має певне місце в родо-видовій ієрархії термінів.
4. Лексична база української електротехнічної термінології є різнорідною з погляду етимології лексем. Переважають запозичення (60%), що зумовлено міжнародним характером електротехніки як науки. Терміни-запозичення походять як із близькоспоріднених, так і неблизькоспоріднених мов. З неблизькоспоріднених відзначимо латинську, грецьку, німецьку, англійську та французьку мови. Етимони більшості запозичених українських електротехнічних термінів грецькі та латинські. За часом входження відзначають давні (засвоєні) та нові запозичення.
5. Найпродуктивнішим способом творення електротехнічних термінів є афіксація (близько 28% термінів), яка забезпечує однослівну деривацію за іменниковими, прикметниковими та дієслівними типами. Морфологічна деривація представлена такими способами творення електротехнічних термінів: суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний.
Суфікси серед словотвірних морфем відзначаються найвищим ступенем абстракції і приєднуються безпосередньо до основи. Для творення електротехнічних термінів характерне використання таких слов’янських та іншомовних суфіксів: -ач, -ість, -ізм/-изм, -іj-, -ціj-, -аціj-, -н-, -н’н’-, -ник.
Префікси, на відміну від суфіксів, модифікують переважно смислове, а не категорійне значення. Префіксація представлена таким набором формантів: пере-, авто-, мікро- пів- та напів-. Відбувається адаптація запозичених префіксів та префіксоїдів до системи українського словотвору.
Префіксально-суфіксальний спосіб є малопродуктивним при творенні досліджуваної термінології і представлений такими конфіксами: прикметниковими без-...-н, між-...-н-, віддієслівними від-... н-, за-...-н-, роз-...-ува.
6. Терміни-композити є найпродуктивнішим після афіксації способом творення електротехнічних термінів. Вони повніше та точніше виражають суттєві поняття досліджуваних термінів. Аналіз термінів-композитів засвідчує, що вони утворюються переважно з двох основ, однак чимала кількість має і більше основ. Електротехнічні терміни-композити утворені за моделями, які історично склалися відповідно до внутрішніх закономірностей української мови. Юкстапозити є менш активними при творенні українських електротехнічних термінів. У процентному співвідношенні це можна виразити так: композити близько 4%, юкстапозити близько 1%.
7. Наявні абревіатури в електротехнічній терміносистемі ілюструють важливий етап розвитку номінативних процесів. Прагнення до компресії мовлення позначається на виникненні складноскорочених термінів, ініціальних і комбінованих абревіатур, які є одним із способів творення української електротехнічної термінології. Активізація абревіації в останні десятиліття є одним із проявів пристосування електротехнічної терміносистеми до умов сучасної наукової комунікації.
8. Одним із відносно продуктивних способів термінотворення є і семантичний: загальновживані слова змінюють своє значення і стають термінами (у процесі термінологізації відбувається розвиток нового термінологічного значення через переосмислення семантики загальновживаного слова).
9. Терміни, утворені синтаксичним способом, характеризуються прозорою мотивацією (у переважній більшості ТС), семантичною цілісністю, точністю передавання змісту поняття. Практика показує, що термінологію не можна обмежувати однослівними термінами, бо понад 72% електротехнічних понять передаються різними типами словосполучень, серед яких надзвичайною продуктивністю відзначаються дво-, три- та чотирикомпонентні словосполучення. Прикметники, наявні в ТС, відображають і підкреслюють визначальні властивості термінів-іменників. Компоненти електротехнічних термінів-словосполучень об’єднані переважно підрядним зв’язком. Основний принцип побудови складених найменувань конкретизація опорного компонента.
10. Лексичні надходження структурного типу поповнюють 3 основні лексико-граматичні класи термінів: іменники (66,7 відсотка загальної кількості), прикметники (18,6 відсотка), дієслова (14,7 відсотка).
11. У межах тематичних груп виділено об’єднані і протиставлені за певною семантичною ознакою лексико-семантичні групи (парадигми) різних типів семантичних відношень (синонімічні, антонімічні).
12. Термінологія електротехніки є підсистемою лексики літературної мови. Такі типи синтагматичних відношень, як синонімія і антонімія, в терміносистемі поряд із загальномовними тенденціями знаходять також і специфічну реалізацію (кількісний і якісний склад парадигми, контекстуальні синоніми), знання чого необхідне для унормування термінології.
13. Основа синонімічних відношень у термінополі повна тотожність значень; часткова тотожність указує на функціонування двох різних, хоч і близьких за значенням термінів. У терміносистемі виділено лексичну, морфологічну та морфолого-синтаксичну синонімію.
Безумовно, надмірна кількість синонімів ускладнює спілкування, але водночас синонімія це свідчення природного розвитку мови. Отже, опрацювання синонімів, добір вдалого відповідника мають сприяти підвищенню рівня системності термінології.
14. Електротехнічній термінології притаманні і антонімічні відношення. За структурним критерієм виділено лексичні та словотвірні антоніми. У цілому антоніми незалежно від семантичних та структурних класифікаційних ознак полярно протиставляються за загальнолексичними позиціями: недо” пере”, макро” мікро”, одно” багато”, що є свідченням універсальності антонімії як лінгвістичної категорії.
15. Для упорядкування досліджуваної термінології необхідна її уніфікація та нормалізація на таких рівнях: логічному, змістовому, лінгвістичному та мовних узусах. Для розробляння стандарту слід використовувати Положення про Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології”, одним із засновників якого є Інститут української мови НАН України. На цю академічну установу покладено такі обов’язки, як організація мовної експертизи проектів стандартів попереднє їх рецензування та редагування і обов’язкова остаточна експертиза” [46, 18] Робота зі стандартизації повинна мати своїм кінцевим результатом затвердження ДСТУ, який би відповідав як лінгвістичним, так і фаховим вимогам.
16. Поліаспектна характеристика української електротехнічної термінології показує, що це складна і розгалужена система, процес формування якої триває. Особливості системної організації електротехнічних термінів на семантичному і структурному рівнях обґрунтовують необхідність виділення досліджуваної термінології як окремої підсистеми загальнолітературної мови із низкою специфічних рис.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азарова Л.Є. Структурна та фонетична побудова складних одиниць у концепції золотої” пропорції. Вінниця, 2001. 284 c.
2. Акуленко В.В. Вопросы интернационализации словарного состава языка. Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1972. 215 с.
3. Алексеев Д.И., Борисов В.В. Аббревиация в условиях научно-технической революции // Научно-техническая революция и функционирование языков мира. М.: Наука, 1977. С. 213 217.
4. Антонова М.В. Системные связи узкоспециальной терминологии (на материале профпатологической лексики современного английского языка): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / ЛГУ им. А.А.Жданова. Л., 1983. 17 л.
5. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с.
6. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энциклопедия, 1966. С. 3 - 11.
7. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд - во иностр. лит., 1961. 394 с.
8. Баранник Д.Х. Семантична структура термінологічного словосполучення // Сучасні проблеми термінології та термінографії: Тези міжнародної наукової конференції / Київ, 2-4 лютого 2000 // Укладач З.У.Борисова. К., КМУЦА, 2000. С. 31 33.
9. Бархударов С.Г. О значении и задачах научных исследований в области терминологии // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии. М.: Наука, 1970. С. 7 - 10.
10. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 212 с.
11. Бєляєв Р.С. Поняття терміноелемента з погляду теорії номінації // Мовознавство. 1990. - № 3. С. 64 - 65.
12. Бельчиков Ю.А. Интернациональная терминология в русском языке. М.: Учпедгиз, 1959. 78 с.
13. Бергер М.Г. Лингвистические требования к термину // Русский язык в школе. - 1965. - № 3. С. 64 68.
14. Берсеньев С.Д. О терминологической фразеологии // Вопросы частной лингвистики (Труды кафедры ин. языка Свердловс. гос. мед. ин-та). Свердловск, 1960. С. 126.
15. Биржакова Е.Э., Войнова Л.А., Кутина Л.Л. Очерки по исторической лексикологии русского языка ХVШ века. Яз. контакты и заимствования. Л.: Наука, 1972. 431 с.
16. Блинова О.Й. Термин и его мотивированность // Терминология и культура речи. М.: Наука, 1981. С. 28 - 37.
17. Богуцька М.П. Структурно-словотворчі особливості української термінології // Склад і структура термінологічної лексики української мови. К.: Наук. думка, 1984. 190 с.
18. Бодуен де Куртене И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т. 2. 391 с.
19. Бонелис М.Д. Общая характеристика лексического состава современной английской горнорудной терминологии и основные способы образования горных терминов: Автореф. дисканд. филол. наук: 10.02.02 / 1 Моск. гос. пед. ин-т ин. языков. - М., 1962. - 24 с.
20. Босак Л. Штучні проблеми становлення української науково-технічної термінології // Вісник Книжкової палати. 1998. - № 6. С. 21 22.
21. Брагина А.А. Синонимические отношения в лексике и словарная статья // Современная русская лексикография 1980. Л.: Наука, 1981. С. 54-61.
22. Будагов Р.А. История слов в истории общества. М.: Просвещение, 1971. 270 с.
23. Булаховський Л.А. Нариси із загального мовознавства. Серія друга // Вибрані праці: В 5 т. - К.: Наук. думка, 1975. Т.1. - 214 с.
24. Бурячок А.А. Спільні словотворчі процеси в іменниковій термінології східнослов’янських мов // Науково-технічний прогрес і мова. К.: Наук. думка, 1976. 85 с.
25. Бурячок А.А. Формування спільного фонду соцільно-політичної лексики східнослов’янських мов. К.: Наук. думка, 1983. 246 с.
26. Бурячок А.А. Принципи моделювання семантичних полів лексики (на матеріалі східнослов’янських назв політичних відносин // Мовознавство. 1985. - № 4. С. 41 - 47.
27. Варина В.Г. Лексическая семантика и внутренняя форма языковых единиц // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. С. 233 - 244.
28. Васильева А.Н. Курс лекций по стилистике русского языка. - М.: Просвещение, 1976. 189 с.
29. Веселов П.В. Стандартизация терминов // Русская речь. 1969. - № 3. С. 67 71.
30. Виноградов В.В. Идеалистические основы синтаксической системы проф. А.М.Пешковского, ее эклектизм и внутренние противоречия // Вопросы синтаксиса современного русского языка. М.: Учпедгиз, 1950. 410 с.
31. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Вопросы языкознания. 1953. - № 5. С. 3 - 29.
32. Виноградов В.В. Вступительное слово // Вопросы терминологии (Материалы Всесоюз. терминол. совещ.). М., 1961. С. 7.
33. Виноградов В.В. Словообразование и его отношение к грамматике и лексикологии (На материале русского и родственных языков) // В.В.Виноградов Избранные труды. Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. С. 166 200.
34. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии // Труды Моск. ин-та истории, философии и лит. 1939. Т.4. С. 46.
35. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии. // Труды Моск. ин-та истории, философии и лит. Сборник статей по языкознанию. М., 1939 - Т. 5. - С. 3 - 54.
36. Волкова И.Н. Моделирование определений в терминологических стандартах // Современные проблемы русской терминологии. М.: АН СССР, 1986. С. 140 162.
37. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. Вид. друге, перероблене і доповнене. К.: Вища школа, 1986. 199 с.
38. Вюстер Э. Международная стандартизация языка в технике. Л. - М.: Стандартизация, 1935. 285 с.
39. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
40. Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. К.: Вища школа, 1995. 319 с.
41. Головин Б.Н. Термин и слово // Термин и слово. Горький: Изд-во Горьк. ун-та, 1980. С. 3 - 12.
42. Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах: Учебное пособие для филол. спец. вузов. М.: Высш. шк., 1987. 104 с.
43. Голянич М., Каспришин З. Множинність словотвірної мотивації в оцінці І.І.Ковалика // Актуальні проблеми словотвору української мови: Матеріали наукових читань, присвячених пам’яті проф. Івана Ковалика. Тернопіль, 1993. С. 17 - 19.
44. Горбачевич К.С. Вариантность слова и языковая норма (На материале современного русского языка). Л.: Наука, 1978. 238 с.
45. Городенська К.Г. Структура складних іменників у контексті семантичного синтаксису // Мовознавство. 1988. - № 3. С. 27 - 34.
46. Городенська К.Г., Єрмоленко С.Я., Симоненко Л.О., Турчин Є.Д. Методичні рекомендації щодо мовного оформлення державних стандартів України. К.: Інститут української мови НАНУ, 1994.
47. Горпинич В.О. Відтопонімічні прикметники в українській мові: Питання теорії і історії словотвору. К.: Вища школа, 1976. 140 с.
48. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 1999. 207 с.
49. Даниленко В.П. Лексико-семантические и грамматические особенности слов-терминов // Исследования по русской терминологии. М.: Наука, 1971. С. 7 - 67.
50. Даниленко В.П. О терминологическом словообразовании // Вопросы языкознания. 1973. - № 4. С. 76 - 85.
51. Даниленко В.П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. М.: Наука, 1977. 246 с.
52. Даниленко В.П. Лексика языка науки. Терминология: Автореф. дис д-ра филол. наук: 10.02.01 / Институт русского языка. - М., 1977. 40 с.
53. Даниленко В.П., Скворцов Л.И. Нормативные основы унификации терминологии // Культура речи в технической документации. На материале ГОСТов и специальной литературы. М.: Наука, 1982. С. 5 - 35.
54. Д’яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. К.: Вид. дім КМ Academia”, 2000. 218 с.
55. Деборин А.М. Заметки о происхождении и эволюции научных понятий и терминов // Вопросы языкознания. 1957. - № 4. С. 36 - 45.
56. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови, ч. 1. 2-е вид. випр. К.: Рад. школа, 1961. 407 с.
57. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ початок ХХ ст.). К.: Наук. думка, 1970. 303 с.
58. Журавлев А.Ф. Технические возможности русского языка в области предметной номинации // Способы номинации в современном русском языке. М.: Наука, 1982. С. 45 - 109.
59. Забинкова Н.Н. Термины и номенклатурные знаки в ботанических словарях // Проблематика определений терминов в словарях разных типов. М.: Наука, 1976. С. 91 - 100.
60. Земская Е.А. О парадигматических отношениях в словообразовании // Русский язык (Вопросы его истории и современного состояния): Виноградовские чтения 1-8.- М.: 1978. С. 66 - 77.
61. Земская Е.А. Современный русский язык. Словообразование: Учебное пособие. М.: Просвещение, 1973. 304 с.
62. Земская Е.А. Структура именных глагольных словообразовательных парадигм в русском языкознании // Актуальные проблемы русского словообразования: Сб. науч. статей. Ташкент: Укитувчи, 1982. С. 14 16.
63. Земская Е.А., Кубрякова Е.С. Проблемы словообразования на современном этапе // Вопросы языкознания. 1978. - № 6. С. 112 123.
64. Иванникова Е.А. О роли мотивированности значения в синонимических отношениях слов // Лексическая синонимия. - М.: Наука, 1967. С. 104 - 120.
65. Іншакова І.О. Розвиток іменникової конфіксації в історії української мови (структури на ник): Автореф. дис...канд. філол. наук: 10.02.01/ Дніпропетр. держ. ун - т. Дніпропетровськ, 1996. 26 с.
66. Исаченко А.В. Некоторые вопросы лингвистической терминологии, в частности славянской // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. М.: Изд - во АН СССР, 1961. Т. 20: Вып. 1. - С. 44 - 53.
67. Исаченко А.В. Термин-описание или термин-название? // Славянская лингвистическая терминология. София: Издательство на Бьлгарската академия на науките, 1962. С. 19 - 25.
68. Історична граматика української мови. К.: Рад. школа, 1962. 510 с.
69. Исхакова Х.Ф. Структуры терминологических систем. Тюркские языки. М.: Наука, 1987. 126 с.
70. Їжакевич Г.П. Українсько-російські мовні зв’язки радянського часу. К.: Наук. думка, 1969. 301 с.
71. Каган М.С. Человеческая деятельность. М.: Политиздат, 1974. 327 с.
72. Канделаки Т.Л. Значение терминов и системы значений научно-технических терминологий // Проблемы языка науки и техники. М.: Наука, 1970. С. 3 - 39.
73. Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность терминов. М.: Наука, 1977. 167 с.
74. Капанадзе Л.А. О понятиях термин” и терминология” // Развитие лексики современного русского языка. М.: Наука, 1965. С. 75 85.
75. Карпіловська Є.А. Типи одиниць суфіксальної підсистеми сучасної української літературної мови // Мовознавство. 1998. - № 1. С. 43 54.
76. Каспришин З.Е. Множественность словообразовательной мотивации в современном украинском языке: АКД. К., 1989. 17 с.
77. Квитко И.С. Термин в научном документе. Львов: Вища школа, 1976. 126 с.
78. Келерман Ю. Стандартна термінологія для електроенергетики дзеркало стану термінології в Україні? // Проблеми української термінології. Матеріяли 6-ї Міжнародної наукової конференції. Львів: Львівська політехніка, 2000. - № 402. - С. 176 179.
79. Кияк Т.Р. Науково-технічний переклад (теоретичні та практичні аспекти) // Іноземна філологія, 1992. Випуск 104. С. 141 150.
80. Кияк Т.Р. Прагматичні аспекти стандартизації української термінології // Мовознавство. 1993. - № 1. С. 35 38.
81. Кияк Т.Р. Проблеми української термінографії. Старі уроки в нових умовах // Весник Харьковского политехнического ун-та. 1994. - № 19. Выпуск І. С. 191 198.
82. Клименко Н.Ф. Глибина слова української літературної мови // Структурні рівні і методи їх дослідження. К.: Наук. думка, 1972. С. 83 99.
83. Клименко Н.Ф. Система афіксального словотворення сучасної української мови. К.: Наук. думка, 1973. 168 с.
84. Клименко Н.Ф. Морфологічна будова композитів // Морфологічна будова сучасної української мови. К.: Наук. думка, 1975. С. 5 - 34.
85. Клименко Н.Ф. Словоскладання. Абревіація // Словотвір сучасної української мови. К.: Наук. думка, 1979. С. 314 402.
86. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1984. 251 с.
87. Клименко Н. Основи морфеміки сучасної української мови // Українська мова та література. 2000. - № 29 - 32. 94 с.
88. Ковалик І.І. Питання іменникового словотвору в східнослов’янських мовах в порівнянні з іншими слов’янськими мовами. К.: Вид-во Львів. ун-ту, 1958. 153 с.
89. Ковалик І.І. Вчення про словотвір. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1961. Вип. 2. 83 с.
90. Ковалик І.І. Словотворча категорія назв абстрактних понять у східнослов’янських мовах у порівнянні з іншими слов’янськими мовами // Питання слов’янського мовознавства. - Кн. 7, 8. Львів, 1963. 81 с.
91. Ковалик І. Логіко-лінгвістична проблематика технічної термінології у слов’янських мовах // Наукові записки Львів. ун-ту 1969, Сер. філол., вип. 6: Львів, 1969. С. 19 23.
92. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту. К.: Київський держ. ун-т, 1970. 306 с.
93. Коготкова Т.С. Опыт лингвистического описания одной терминосистемы // Культура речи в технической документации. На материале ГОСТов и специальной литературы. М.: Наука, 1982. С. 67 109.
94. Кодухов В.И. Введение в языкознание: Учебник для пед. ин-тов. 2-е изд. М.: Просвещение, 1987. 285 с.
95. Кожина М.Н. О речевой системности научного стиля сравнительно с некоторыми другими. Пермь, 1972. С. 87 89.
96. Коршунов С.И. Синонимы в технической документации // Изв. АН СССР, ОТН. 1952. - № 10. С. 1520 1526.
97. Кочерга О., Непийвода Н. Про правописні проблеми в термінології // Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. К., 1998. С. 241 245.
98. Крыжановская А.В., Симоненко Л.А. Актуальные проблемы упорядочения научной терминологии. К.: Наук. думка, 1987. 163 с.
99. Крысин Л.П. Иноязычные слова в современном русском языке. М.: Наука, 1968. 207 с.
100. Кубрякова Е.С. Что такое словообразование? М.: Наука, 1965. 79с.
101. Кубрякова Е.С. Основы морфологического анализа (на материале германских языков). М.: Наука, 1974. 320 с.
102. Кубрякова Е.С., Соболева П.А. О понятии парадигмы в формообразовании и словообразовании // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С. 105 123.
103. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
104. Кузнецов А.М. Структурно-семантические параметры в лексике: На материале английского языка. М.: Наука, 1980. 160 с.
105. Кутина Л.Л. Формирование терминологии физики в России. М., Л.: Наука, 1966. 288 с.
106. Лагутина А.В. Возможности использования различных аспектов лексико-семантического изучения слова в системе современного русского языка // Исследования по грамматике и лексикологии: Республ. межведомств. сб. К.: Наук. думка, 1966. С. 17 - 32.
107. Лагутина А.В. Абсолютные синонимы в синонимической системе языка // Лексическая синонимия. М.: Наука, 1967. С. 121 129.
108. Левковская К.А. Теория слова, принципы ее построения и аспекты изучения лексического материала. М.: Высш. шк., 1962. 296 с.
109. Лейчик В.М. Термины-синонимы, дублеты, эквиваленты, варианты // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования. Вып. П. Новосибирск, 1973. С. 103 107.
110. Лейчик В.М. Интеграция наук и унификация научно-технических терминов // Весник АН СССР. 1980. - № 8. С. 39 - 45.
111. Лейчик В.М. Люди и слова. М.: Наука, 1982. 176 с.
112. Лейчик В.М. О некоторых современных способах словообразования // Особенности словообразования в научном стиле и литературной норме. Владивосток: ДВНЦ АН СССР, 1983. С. 3 - 15.
113. Лейчик В.М. Языки для специальных целей функциональные разновидности современных развитых функциональных языков // Общие и частные проблемы функциональных стилей. М.: Наука, 1986. С. 28 43.
114. Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии. М.: Изд-во АН СССР, 1961. 158 с.
115. Лотте Д.С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. М.: Наука, 1982. 149 с.
116. Лыков А.Г. Современная русская лексикология (русское окказиональное слово): Учебное пособие. М.: Высш. шк., 1976. С. 42 - 48.
117. Львов М.Р. К вопросу о типах классических антонимов // Русский язык в школе 1970. - № 3. С.71 - 76.
118. Максимов В.И. Структура и членение слова. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. 146 с.
119. Манучарян Р.С. Словообразовательные значения и формы в русском и армянском языках: Учебное пособие. Ереван: ЛУЙС, 1981. С. 216 - 232.
120. Мегентесов С. Язык как объект исследования в свете синхронно-диахронной парадигмы // Философия языка: в границах и вне границ. Харьков, 1993. С. 70 75.
121. Моисеев А.И. К определению термина // Семиотические проблемы языков науки, терминологии и информатики. Ч. 2. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. С. 336 338.
122. Немченко В.Н. Словообразовательная структура имен прилагательных в русском языке: Спецкурс. Горький: Изд-во Горьк. ун-та, 1973. 139 с.
123. Немченко В.Н. О понятии словообразовательной модели // Лексика. Терминология. Стили: Межвуз. науч. сб. Вып. 1. Горький: Изд-во Горьк. ун-та, 1973. С. 58 67.
124. Никифорова В.Е. Семантические аспекты терминологии (на материале общих терминов машиностроения). Л.: АКД, 1977.
125. Новиков Л.А. Синонимические функции слов. (Семантическая синонимия) // Русский язык в школе. 1968. - № 1. С. 11 23.
126. Новиков Л.А. Типы антонимов в русском языке. (Структурная классификация) // Русский язык в школе. 1973. - № 3. С. 69 76.
127. Овчаренко В.М. Структура і семантика науково-технічного терміна. Харків: Вид-во Харк. ун-ту, 1968. 71 с.
128. Огар Е.І. Українська друкарська термінологія: формування та функціонування: Автореф.дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України, Ін-т укр. мови. - К., 1996. 17 с.
129. Овчаренко В.М. Онтологические аспекты мотивированности языковых знаков и терминов // Семиотические проблемы языков науки, терминологии и информатики: Научный симпозиум. Ч. 2. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. С. 417 423.
130. Панько Т.І. Від терміна до системи: Становлення марксистсько-ленінської політекономічної термінології у східнослов’янських мовах. Львів: Вища школа, 1979. 146 с.
131. Панько Т.І. Зовнішньомовна та внутрішньомовна мотивованість суспільно-політичних термінів // Українське мовознавтво. 1984. Вип. 12. С. 11 17.
132. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство: Підручник. Львів: Світ, 1994. 216 с.
133. Плющ М.Я. Словотворення на вивчення його в школі. К.: Рад. школа, 1985. 127 с.
134. Плющ П.П. Історія української літературної мови. К.: Вища школа, 1971. 423 с.
135. Портянникова В.Н. Некоторые проблемы лексической характеристики жаргонизмов (на материале молодежного жаргона” современного немецкого языка в ФРГ): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04 / 1 Моск. гос. пед. ин-т. - М., 1981. - 24 с.
136. Потиха З.А. Современное русское словообразование. М.: Просвещение, 1970. 384 с.
137. Пристайко Т.С. Состав и развитие терминологической системы прокатного производства в современном русском языке // Формирование и функционирование специальной лексики в русском языке: Сборник научных статей. Днепропетровск: ДГУ, 1978. С. 114 120.
138. Пристайко Т.С. Профессионально-разговорные элементы в системе средств терминологической номинации (на материале научно-технических текстов по металлургии) // Общие проблемы деривации и номинации. Словообразование в аспекте взаимодействия разных уровней языка / Тез. докл. науч. конф. Проблемы деривации и номинации в русском языке”. Омск: Изд-во Омск. ун-та, 1988. С. 32 34.
139. Пристайко Т.С. Лексико-номинативная организация специального текста. Дніпропетровськ, УКО ІМА-прес, 1996. 200 с.
140. Пристайко Т.С., Зирка В.В. К вопросу о границах лексики современного русского языка // Контекстуальные и системные отношения в лексике, фразеологии и словообразовании. Кривой Рог: Изд-во Криворож. пед. ин-та, 1986. С. 35 44.
141. Проблеми української термінології. Матеріяли 6-ї Міжнародної наукової конференції: Вісник. Львів: Львівська політехніка, 2000. - № 402. 420 с.
142. Про будову складних слів у сучасній українській мові // Українська мова в школі. 1952. - № 6. С. 10 - 19.
143. Прохорова В.Н. Профессионализмы // Русский язык. М.: Сов. Энциклопедия, 1979. 121 с.
144. Ревзина О.Г. Структура словообразовательных полей в славянских языках. М.: Изд. Моск. ун-та, 1969. 154 с.
145. Реформатский А.А. Что такое термин и терминология // Вопросы терминологии. М.: Изд-во АН СССР, 1961. С. 46 54.
146. Рицар Б., Рожанівський Р., Моргунюк В. Про деяку критику щодо української наукової технічної термінології // Проблеми української термінології. Матеріяли 6-ї Міжнародної наукової конференції. Львів: Львівська політехніка, 2000. - № 402. С. 170 175.
147. Рогожникова Р.П. Варианты слов в русском языке. М.: Просвещение, 1966. 158 с.
148. Родзевич Н.С. Деякі словотворчі тенденції сучасної термінологічної лексики української, російської та інших європейських мов // Мовознавство. 1963. Т. 18. С. 23 24.
149. Розенцвейг В.Ю. О языковых контактах // Вопросы языкознания. 1963. - № 1. С. 57 66.
150. Русанівський В.М. Структура українського дієслова. К.: Наук. думка, 1971. 315 с.
151. Русская грамматика: В 2 т. / АН СССР. Ин-т русского языка. М., 1982. - Т.1: Фонетика. Фонология. Ударение. Интонация. Словообразование. Морфология. 783 с.
152. Cамійленко С.П. Нариси з історичної морфології української мови. К.: Вища школа, 1970. 188 с.
153. Склад і структура термінологічної лексики української мови. К.: Наук. думка, 1984. 163 с.
154. Сенкевич М.П. Стилистика научной речи и литературное редактирование научных произведений: Учебное пособие. 2-е изд. М.: Высш. шк., 1984. 319 с.
155. Серебренни