УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР У ПЕРІОД СУЧАСНИХ СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ (До проблеми визначення соціокультурних показників)

brief description

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ
ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА ІМЕНІ І.К.КАРПЕНКА-КАРОГО

На правах рукопису

Ковтуненко Валерій Іванович

УДК 792.03(477)

УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР
У ПЕРІОД СУЧАСНИХ СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ
(До проблеми визначення соціокультурних показників)

Спеціальність: 17.00.01 теорія та історія культури”

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Безгін Ігор Дмитрович
доктор мистецтвознавства, професор,
академік Академії мистецтв України

Київ 2002

ЗМІСТ

ВСТУП..

3

Розділ І. УКРАЇНСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІОКУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

8

1.1 Стан розроблення та джерельна база дослідження..

8

1.2 Соціокультурна трансформація в Україні, нова соціально-художня реальність та особливості театрально-художньої реальності

25

1.3 Театр як соціально-культурний інститут та його особливості і соціальні характеристики в Україні.

42

1.4 Програмування соціально-культурологічного дослідження та основні етапи його реалізації

57

Розділ 2. СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДРАМАТИЧНИХ ТЕАТРІВ УКРАЇНИ..

69

2.1 Проблеми функціонування і розвитку українського драматичного театру.

69

2.2 Соціальний і соціально-художній статус українського драматичного театру.

74

2.3 Престиж професії працівника театру і його соціальна захищеність

78

2.4 Взаємовідношення театру з учасниками театрального життя..

80

2.4.1. Театр і влада.

81

2.4.2. Театр публіка.

82

2.4.3. Театр критика

89

2.4.4. Театр громадськість..

96

2.5 Покликання, професійне становлення і визнання творчості працівників театру

98

2.6 Професійно-функціональні характеристики діяльності театру як показники ефективності його діяльності..

108

2.7 Театральний репертуар як показник позиції театру, форми відповіді на потреби публіки та регулятор театральної діяльності..

115

2.8 Соціально-психологічний тонус працівників театру як культурна характеристика творчого потенціалу..

126

2.9 Залученість працівників театрів у соціальні стосунки.

129

2.10 Театрально-професійна компетентність працівників театру як показник ціннісно-нормативної культури..

132

Розділ 3. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ДРАМАТИЧНИХ ТЕАТРІВ У РЕГІОНІ (НА МАТЕРІАЛІ м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА)

146

3.1 Особливості соціокультурного функціонування драматичного театру в регіональному просторі.

147

3.2 Проблеми функціонування і розвитку драматичних театрів міста..

152

3.3 Особливості професійного становлення і визнання творчості працівників театру.

157

3.4 Взаємовідношення дніпропетровських драматичних театрів з іншими учасниками театрального життя..

159

3.5 Професійно-функціональні характеристики драматичних театрів в оцінці творчих колективів

162

3.6 Соціально-психологічний тонус та ціннісно-нормативні установки працівників театрів

165

3.7 Риси соціокультурного образу публіки як характеристика театрального процесу.

169

3.8 Проблеми і завдання регулювання театральної діяльності в контексті театрально-культурної політики..

172

ВИСНОВКИ.

183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

186

ДОДАТКИ

201

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасний період трансформацій українського суспільства впливає на всі складові культурної сфери. Особливо яскраво ці процеси демонструються у театрально-художній діяльності, яка вивела на перший план значущість соціальних факторів, обумовивши необ-хідність перегляду сталих принципів її регулювання та програмування. Це посилило необхідність урахування в них не тільки тих змін, що сталися у за-гальних векторах суспільного життя, але й регіональних, викликаних розме-жуванням економічних та етносоціальних інтересів.
На потребу у переосмисленні соціально-культурних можливостей українсь-кого драматичного театру вказують також доволі очевидні ознаки його кри-зового стану, що тільки підкреслює вагомість пошуку шляхів розв’язання існуючих протиріч між художніми завданнями, які вирішує театр, і соціальни-ми реаліями, що стали наслідком переорієнтації політичного курсу на відбудо-ву української державності з використанням механізмів ринкової економіки.
Аби зрозуміти природу перетворень, що прослідковуються у сучасному українському театральному житті, не досить лише засобів мистецтвознавчого аналізу. Його вивчення потребує комплексного підходу, побудованого на ме-тодах, напрацьованих соціологічними та культурологічними дослідженнями.
Про перспективність такої наукової стратегії свідчить упровадження у театрознавчий обіг 70-90-х рр. розроблених у зарубіжній і вітчизняній літера-турі понять культурна реальність” (В.П.Іванов), соціально-культурна реаль-ність” (П.Бергер, Г.Лукман, О.Семашко, Є.Суїменко), як підґрунтя осмислен-ня змісту соціокультурної трансформації і модернізації, у тому числі в Украї-ні (Л.Іонін, С.Катаєв, А.Ручка) та визначення категорій художня реальність” (А.Єфремов), соціально-художня реальність” (О.Семашко) і театрально-ху-дожня реальність” та в структурі театру театр як соціально-культурний інститут” (В.Дмитрієвський).
Системність характеристик, закладених в основу цих понять, доводить зростання інтересу науковців до висвітлення соціально-культурних пара-метрів театральної творчості, а також тих просторово-часових ознак, які виз-начають трансформацію її суттєвих рис.
Їхнє змістовне наповнення розглядається залежно від ідеологічних (В.Житков), загальнокультурних (В.Житков), естетичних (І.Зязюн), соціаль-но-психологічних факторів (М.Хрєнов), що впливають на соціально-худож-ню ефективність театральної діяльності. Проте, множинність цих теорій та варіантність покладеної в їхню основу методології дослідження тільки підси-люють відчуття наукової необхідності таких узагальнень, які не тільки сприя-ли б формуванню цілісного уявлення про театр як найвагоміший соціальний інститут, але й дозволяли виявити національні та специфічно-регіональні особливості його функціонування за сучасних умов у відповідних показниках. Це й обумовило вибір теми Український театр у період сучасних суспільних трансформацій (до проблеми визначення соціокультурних показників)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційне дослідження передбачене програмою наукових досліджень Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого і планом наукової діяльності кафедри організації театральної справи цього навчального закладу.
Мета дослідження виявити загальні та регіональні особливості со-ціокультурної діяльності українського театру в сучасних умовах національ-ного державотворення.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:
розглянути стан вивченості проблеми і визначити методологію її дос-лідження;
проаналізувати характерні риси розвитку українського драматичного театру з погляду його соціокультурних та соціохудожніх характеристик;
з’ясувати чинники, що впливають на соціально-художній статус театру та зумовлюють його існування як системного соціального утворення (інституту);
виокремити показники, якими вимірюється соціокультурна ефектив-ність театральної діяльності, та дослідити за їхньою допомогою проблеми сучасного українського драматичного театру;
висвітлити регіональну специфіку функціонування театральних інсти-тутів на прикладі їхньої соціокультурної діяльності на Дніпропетровщині;
накреслити перспективні напрямки урегулювання культурної політики щодо підвищення соціокультурних можливостей театрального життя в Україні.
Об’єкт дослідження український театр у період сучасних суспільних трансформацій.
Предмет дослідження соціокультурні характеристики та особливості функціонування українського драматичного театру в нових умовах.
У ході дисертаційного дослідження було використано такі методи: ана-літичний у визначенні методологічних підходів до розгляду феномена теат-ру як соціокультурного явища; культурологічний для з’ясування закономір-ностей, що спричинюють його функціонування як соціального інституту; системний, який дозволив узагальнити художньо-естетичні параметри теат-ральної діяльності та виявити її онтологічні характеристики; емпіричні та соціологічного спостереження (опитування, експертних оцінок, їх конвент-аналізу тощо) у вивченні регіональних особливостей; теоретичний та прогностичний для підведення підсумків дослідження й обґрунтування пропозицій щодо розв’язання тих завдань, що постали перед українським театрам за сучасних умов.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисер-тантом вперше:
розглянуто функціонування драматичних театрів в Україні у контекс-ті соціально-художніх та економічних реалій сьогодення;
узагальнено методологію дослідження проблем, пов’язаних з діяль-ністю театру як соціально-культурного інституту;
визначені фактори, що впливають на його формування як цілісного утворення та показники, в яких театральна діяльність репрезентує свої со-ціальні функції у взаємовідношеннях з владою, публікою, критикою, гро-мадськістю;
розкрито специфічно-професіональні якості цієї діяльності, від яких залежить її соціальна ефективність (репертуар, творчий потенціал театраль-них працівників, їхня професійна компетенція та включеність у соціальні взаємини);
виявлені соціально-культурні закономірності, які зумовлюють регіо-нальні, зокрема на Дніпропетровщині, особливості професійної діяльності українських драматичних театрів, та накреслені напрямки її оптимізації в контексті сучасних суспільних трансформацій.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в ди-сертації основні теоретичні положення і висновки можуть бути використані для подальшого розроблення проблем, пов’язаних з вивченням соціокультур-них аспектів мистецької діяльності. Вони корисні також для тих, хто працює у сфері організації та управління театральною справою, державних службов-ців і політологів, які визначають сьогодні зміст театрально-культурної полі-тики в Україні.
Введені у науковий обіг статистичні та документальні матеріали, що висвітлюють сучасний стан українського театру як соціокультурного інститу-ту, дозволяють розширити фактологічну базу типових курсів з культурології та естетики, а також збагатити викладання дисциплін фахового спрямування, що входять у навчальні плани спеціальності Театральне мистецтво”. Окремі положення дисертації у вигляді методичних рекомендацій впроваджуються Національною спілкою театральних діячів України, Міністерством культури і мистецтв України, Головним управлінням культури Київської міської та Управлінням культури Дніпропетровської обласної держадміністрацій, а та-кож стали складовою курсу Соціологія театру”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки ди-сертації оприлюднені у формі наукових доповідей і виступів на: Міжнарод-ній науково-практичній конференції Культурна політика в Україні у кон-тексті світових трансформаційних процесів” (Київ, 2000 р.); Всеукраїнській науковій конференції Сучасний стан українського мистецтвознавства та шляхи його подальшого розвитку” (Київ, 2000 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Україна в ХХІ столітті: перспективи розвитку гу-манітарних наук та освіти” (Дніпропетровськ, 2000 р.), а також на Всеук-раїнському науковому читанні Українське мистецтвознавство: сучасний стан та перспективи розвитку” (Київ, 2001 р.).
Основні положення дисертації викладено у 9 одноосібних публіка-ціях автора, з них п’ять наукові статті у виданнях, затверджених рішенням ВАК України як фахові з мистецтвознавства, та 2 матеріали конференцій.

Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (182 найменування, з них три іноземною мо-вою), трьох додатків з матеріалами опитування, 11 таблиць загальним обся-гом 51 сторінка. Основний зміст дисертації становить 185 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У висновках дисертантом підсумовуються результати дослідження за поставленою в ньому метою і завданнями:
1. Доведено, що в період соціокультурних трансформацій, які пережи-ває українське суспільство, формуються нові моделі функціонування театру. Це вимагає вивчення їх на основі комплексного підходу з використанням не тільки методологій, що склалися у мистецтвознавстві та культурології, але й у галузі сучасних соціологічних досліджень, що дозволяє емпірично накопи-чений матеріал узагальнити в теорію, яка може стати підґрунтям для розв’я-зання існуючих протиріч сучасної театрально-художньої реальності та опти-мізувати пошуки шляхів у створенні адекватних потребам театральної діяльності соціокультурних умов.
2. Науково обґрунтовано, що ці умови повинні забезпечувати систем-ний зв’язок театрального виробництва, театральних потреб та театрального споживання, позаяк тільки завдяки такому зв’язку театр можна вважати са-моорганізованим і самодостатнім соціокультурним інститутом, покликаним виконувати свої художні та соціально-виховні функції.
3. Виявлено зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на соціо-культурні характеристики театральної діяльності. Суттєву роль відіграють у них державна ідеологія та політика як регулятор соціально-театральних від-носин і ціннісно-нормативні орієнтації учасників театрального процесу, від яких залежать загальний рівень театральної культури, стан театральної твор-чості та визначення театру як важливої складової соціального і духовного життя суспільства.
4. Розроблена система соціокультурних показників, яка дозволяє прос-тежити динаміку змін, що відбуваються у реаліях соціотеатрального життя. Вони свідчать про розлагодженість механізмів, покладених в основу взаємо-відношень між суб’єктами, які визначають соціальну спрямованість діяль-ності театральних інституцій (публіка, критика, держава, громадськість, працівники театру).
5. Встановлено причини, які обумовлюють труднощі існування театру у перехідний період. До них відносяться зниження інтересу держави до театру як вагомого чинника у формуванні суспільної культури, його надмірна ко-мерціалізація, соціальна непрестижність театральних працівників, спадання театральної культури публіки, відсутність єдності у програмі дій між крити-кою і театром, громадськістю і спонсорами. Негативно впливає на соціаль-ний статус театральної діяльності також різке зниження якості у професійно-кадровому забезпеченні, яке не відповідає сучасним потребам трансформації театру і викликає його відставання від темпоритму соціальних змін.
6. Виокремлено соціально-психологічні параметри, які сприятимуть по-тенційно і можуть вплинути на вихід театральної діяльності за сучасних умов із кризового стану. Дослідження зафіксувало зростання серед працівників театру відчуття впевненості та оптимізму щодо можливостей реалізації влас-них творчих потенцій та ціннісних орієнтацій, особливо серед театральної молоді, не вважаючи на тенденцію об’єктивного зменшення соціально-кому-нікативних, професійно-творчих, організаційно-управлінських показників ефективності театральної діяльності.
7. Виявлено, що узагальнюючим критерієм соціокультурної доцільнос-ті функціонування театру є репертуарна політика, вона фокусує в собі всі складові компоненти, які координують його суспільні взаємовідношення.
Репертуар це визнання творчої позиції театру та його колективна фор-ма відповіді на потреби публіки, засіб включеності у соціальні відносини, індифікатор театрально-професійної компетентності художнього та адмініст-ративного керівництва. На основі критичного аналізу сучасного театрального репертуару запропонована оптимальна модель його формування на основі під-вищення загальної та політичної культури театральних працівників та більш широкого залучення до цього процесу представників театральної критики.
8. Визначені регіонально-місцеві особливості соціального функціону-вання театру та накреслено комплекс завдань, які потрібно вирішити для під-несення рівня театрального життя в обласних центрах. Запропонована при-мірна програма дій, яка сприятиме посиленню ролі театрального менеджменту в організації театральної діяльності і дозволить забезпечити реалізацію, закладених в її основу соціально-виховних можливостей.
9. Запропоновано напрямки покращення театрально-культурної ситуа-ції на Україні та її подальшого вивчення з метою розроблення державних та регіональних програм регулювання театральних потреб, щорічного моніто-рингу змін, що в них відбуваються, та створення наукового інструментарію для оперативного й адекватного реагування на них.

Дисертаційне дослідження не претендує на вичерпний і всебічний роз-гляд проблеми. Воно тільки накреслює можливість подальшого її вивчення і розв’язання на основі оцінок та ставлення до неї основних учасників теат-рального процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Література
1. Актер и режисер: Жизнь в театре // Социологические проблемы творческой деятельности. М.: ВТО, 1991. 213 с.
2. Актуальні проблеми організації театральної справи: 36. наук. пр. К.: КДІТМ, 1994. 169 с.
3. Анненский Л.А. Билет в рай. М: Искусство, 1989. 192 с.
4. Барбой Ю.М. Структура действия и современный спектакль. Л.: ЛГИТМИК им. Н.К.Черкасова, 1988. 200 с.
5. Барикади театру. 1923. № 2-3.
6. Безгин И.Д. Организационные проблемы театра. К.: Компас, 1993. 423 с.
7. Безгин И.Д., Орлов Ю.Н. Театральное искусство: организация и творчество. К.: Мистецтво, 1986. 149 с.
8. Безгин И.Д. Объект управления театр: Опыт комплексного исследования. К.: Мистецтво, 1976. 199 с.
9. Безгін О.І. Держава і театр. Деякі аспекти формування системи управління театральною справою у 20-30 роки XX ст.: Дис. ... канд. мист: 17.00.01. К., 1993. 156 с.
10. Безгін О.І. Система управління театральною справою в др. пол. 20-х середині 30-х років XX ст.// Театральний менеджмент: 36. навч.-метод, та наук, праць / Київський держ. ін-т театрального мистецтва ім. І.К.Карпен-ка-Карого. К.: Компас, 1996. С. 333-344.
11. Бентли Э. Жизнь драмы / Пер. с англ. М.: Искусство, 1978. 368 с.
12. Бергер П., Лукман Г. Социальное конструирование реальности. М.: Медиум, 1995. 323 с.
13. Большой социологический словарь: В 2 т. М.: ИСТ, 1999. Т. 2. 830 с.
14. Ваганова Н.К., Дондошанская А.И., Сундстрем Л.Г. Некоторые финансово-экономические проблемы современного советского театра: Обзорная информация. М.: Гос. биб-ка СССР им. В.И.Ленина, 1987. 36 с.
15. Ваганова Н.К., Дондошанская А.И., Сорочкин Б.Ю. Перспек-тивное планирование творческого, экономического и социального развития театра. М.: ГИТИС им. Луначарского, ЛГИТМИК им. Н.К.Черкасова, 1985. 58 с.
16. Васильєв С.Г. Прощання з ілюзіями // Критика. К.: СТД, 1999. С. 10-17.
17. Василько B.C. Театру віддане життя. К.: Мистецтво, 1984. 220 с.
18. Войтович С.О. Соціальні інститути суспільства: рід, влада, влас-ність. К.: Ін-т соціології НАНУ, 1998. 170 с.
19. Волкова Е.В. Произведение искусства в мире художественной культуры. М.: Искусство, 1988. 240 с.
20. Вопросы методологии и социологии искусства: Сб. науч. трудов. Л.: ЛГИТМИК им. Н.К.Черкасова, 1988. 176 с.
21. Вопросы методологии и социологии искусства: теоретические и методологические проблемы. М.: Наука, 1979. 176 с.
22. Вопросы социологии театра: Сб. науч. трудов.— М.: ВТО, ВНИИ искусствознания, 1979. —276 с.
23. Вопросы социологии театра: Сб. науч. трудов.— М.: ВТО., 1982. 295 с.
24. Вопросы социологического изучения театра: Сб. науч. трудов. Л.: ЛГИТМИК им. Н.К.Черкасова, 1979. 180 с.
25. Гавриленко І.М. Соціологія: Соціальна статика [Кн. 1]. К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2000. 226 с.
26. Гавриленко І.М. Соціологія: Соціальна динаміка [Кн. 2]. К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2001.
27. Гавриленко І.М., Цимбаліста Л.Ю. Театр як соціальна організація // Вісник Київського університету. Серія Соціологія. Психологія. Педаго-гіка”. К.: КДУ, 1975. С. 15-22.
28. Гегель Г.-В.-Ф. Сочинения: В 12 т. М.: Госиздат, 1938. Т. 12. С. 10.
29. Гідденс Є. Соціологія. К.: Основи, 1999. 725 с.
30. Глотов М.Б. Художественная культура как система социальных институтов: Автореф. дис. ... канд. филос. наук: 09.00.08. Л., 1973. 22 с.
31. Голованова В. Художественная культура: социологический ана-лиз (на материалах Швеции). Ташкент: ИТУ, 1984. 153 с.
32. Город и искусство: Субъект социокультурного диалога: Сб. науч. трудов. М.: Наука, 1996. 286 с.
33. Гудков Л.Д., Дубина Б.В. Литература как социальный институт. М.: ВНИИИ, 1994. 352 с.
34. Данкан Х.Д. Социология искусства, литературы и музыки: со-циальные контексты символического опыта // Беккер Г., Бесков А., Данкан Х.Д. Современная социологическая теория всепреемственности и изменений. М.: Наука, 1961. 350 с.
35. Дзюба І.М. Між культурологією і політикою. К.: Сфера, 1998. 372 с.
36. Дмитриевский В.Н. Пути совершенствования культурного обслу-живания в областных центрах и городах областного подчинения: Экспресс-информация. М.: Гос. биб-ка им. В.И.Ленина, 1984. 14 с.
37. Дмитриевский В.Н. Социальное функционирование театра и проблемы современной культурной политики. М.: НИИИ, 2000. 347 с.
38. Дмитриевский В.Н. Театральная критика и театральный зритель. М.: Знание, 1973. 32 с.
39. Дмитриевский В.Н. Театр, зритель, критика: проблемы социаль-ного функциони­рования: Дис. ... докт. искусств: 17.00.01. Л., 1991. 317 с.
40. Дмитриевский В.Н. Эксперимент в театре: проблемы и решения: Экспресс-информация. М.: Гос. биб-ка им. В.И.Ленина, 1987. 8 с.
41. Дмитриевский В.Н., Якушкина В.Т. Административное руко-водство театрально-зрелищными предприятиями: Экспресс-информация. М.: Гос. биб-ка им. В.И.Ленина, 1984. 14 с.
42. Дридзе Д., Орлова Э. Основы социокультурного проектирования: Науч. труды НИИ культуры Министерства культуры РСФСР. М.: НИИК, 1995. 370 с.
43. Экспертные оценки и восприятие искусства: Науч. труды НИИ культуры Министерства культуры РСФСР. М.: НИИК, 1977. 176 с.
44. Энциклопедический социологический словарь / Под ред. Г.В.Осипова. М.: РАГ, 1995. 935 с.
45. Єрмакова Н.П. Критик і театр: діалог на користь мистецтва // Укр. театр. 1986. № 6. С. 3-5.
46. Жидков B.C. Культурная политика в переходный период: На ма-териале сценического искусства // Теория художественной культуры. Вып. 1. М.: Гос. ин-т искусств., 1997. С. 213-239.
47. Жидков B.C. Культурная политика и театр. М.: ИзДат, 1995. 320 с.
48. Жидков B.C. Перестройка системы управления в сфере культуры. М.: ВТО, 1988. 154 с.
49. Жидков B.C. Театр и время. М.: ВТО, 1991. 350 с.
50. Жежера В.М. Маленький ковчег на відстані подиху // Укр. театр. 1998. № 5. С. 2-4.
51. Заболотна B.I. Театральні сновидіння на межі століть // Укр. театр. 2000. № 1-2. С. 2-4.
52. Зязюн І.А. Естетичний досвід. К.: Вища школа, 1976. 174 с.
53. Ивченко В.Н. Социологические проблемы театра: Дис. ... канд. филос. наук: 22.00.06. Минск, 1987. 140 с.
54. Ионии Л.Г. Социология культуры: Путь в новое тысячелетие. М.: Логос, 2000. 430 С.
55. Искусство в системе культуры. Л.: Наука, 1987. 267 с.
56. Искусство в системе культуры: Социологические аспекты: Сб. науч. тр. М.: ЛГИТМИК им. Н.К.Черкасова, 1981. 106 с.
57. Искусство в художественной жизни социалистического общества / Отв. ред. В.Н.Дмитриевский. М.: ВТО, 1990. 123 с.
58. Искусство и общение: Сб. науч. тр.. Л.: ЛГИТМИК им. Н.К.Черкасова, 1984. 168 с.
59. Искусство и социокультурный контекст: Сб. науч. тр. Л.: ЛГИТМИК им. Н.К.Черкасова, 1986. 161 с.
60. Искусство и точные науки: Сб. науч. тр. М.: Наука, 1979. 295 с.
61. Інформаційні потреби населення України в умовах трансформації суспільства: Матеріали соціологічних читань. К.: Нац. парламентська б-ка, 1999. 128 с.
62. Катаев С.Л. Модернизация общества и социокультурные про-цессы. Запорожье: ЗОТЗ, 1994. 261 с.
63. Катаев С.Л. Соціокультурна трансформація сучасного українсь-кого суспільства: Дис. ... д-ра соціол. наук: 22.00.06. К., 1998. 371 с.
64. Клявина Т.А., Хршановская С.П. Социологическое исследование отношения населения к театру // Методология и методика социологического исследования культуры: Сб. науч. тр. М.: НИИ культуры Минкультуры РСФСР, 1986. С. 15-23.
65. Ковтуненко В.І. Театральний репертуар як форма відповіді на потреби публіки та регулятор театральної діяльності // Актуальні культурно-мистецькі проблеми. Організаційний аспект: 36. наук. пр. К.: КДІІМ, Символ-Т, 2001. С. 50-60.
66. Ковтуненко В.І. Покликання, становлення, визнання: театральна соціодинаміка // Мистецькі обрії’2000: Альманах.— К.: АМУ, 2002. С. 179-188.
67. Ковтуненко В.І. Український театр в контексті епохи (соціокуль-турний аспект) // Сучасний стан українського мистецтвознавства та шляхи його подальшого розвитку: Матеріали наук. конф. К.: Компас, 2000. С. 71-73.
68. Конец столетия. Предварительные итоги: Культурологические записки. М.: Рос. ин-т искусствоведения, 1993. 300 с.
69. Корнієнко Н.М. Український театр у переддень третього тисячоліття. Пошук. К.: Факт, 2000. 160 с.
70. Корнієнко Н.М. Лесь Курбас: репетиція майбутнього. К.: Факт, 1998. 498 с.
71. Корнієнко Н.М. Театр сегодня. Театр завтра. К.: Мистецтво, 1986. 220 с.
72. Корнієнко Н.М. Театр як діагностична модель суспільства: Деякі універсальні механізми самоорганізації художніх систем: Автореф. дис. ... докт. мист.: 17.00.01. К., 1993. 76 с.
73. Красильникова О.В. Історія українського театру XX ст. К.: Либідь, 1999. 208 с.
74. Куличков И.Л. Публика театра (философско-эстетическое и кон-кретно-соци­ологическое исследование): Дис. ... канд. филос. наук: 09.00.08. Свердловск, 1987. 185 с.
75. Культура и развитие человека: Очерк философско-методологи-ческих проблем / Под ред. В.П.Иванова. К.: Наук, думка, 1989. 319 с.
76. Культурная политика в современном обществе: Сб. научи, тр. М.: Рос. ин-т искусствоведения, 1992. 254 с.
77. Культурная политика и художественная жизнь: Сб. научи, тр. М.: Русский мир, 1996. 193 с.
78. Курбас Л. Театральний лист // Літературно-критичний альманах. 1918. № 1. С. 68-70.
79. Лайдмяэ В.И. Эстетические ориентации населения Эстонии // Социологический журнал. 1995. № 2. С. 154-162.
80. Левшина Е.А. Формирование зрительской аудитории театров. Л.: ЛГИТМИК им. Н.К.Черкасова, 1989. 71 с.
81. Левшина Е.А. Управление и творческий процесс в современном советском театре: Обзорная информация. М.: Гос. биб-ка им. В.И.Ленина, 1988. 40 с.
82. Ленглі С. Театральний менеджмент і продюсерство: Американсь-кий досвід: Пер. / За ред. І.Д.Безгіна. К.: Компас, 2000. 640 с.
83. Липківська Г.О. Український театр на порозі XXI ст.: спроба короткої ревізії // Мистецтвознавство. Кн. 2. IV Міжн. конгр. україністів. Одеса; К.: МКУ, 2001. С. 631-638.
84. Лихачев Д.С. Литература реальность литература. Л.: Сов. писатель, 1984. 271 с.
85. Лотман Ю.М. Культура и взрыв. М.: Мысль, 1992. 180 с.
86. Лукшин Н.Н. Искусство как социальный институт // Социология культуры. М.: КТР, 1974. Вып. 1. С. 18-29.
87. Луначарский А.В. Чему служит театр. М.: НКП, 1925. С. 13.
88. Лягущенко А.Г. Театр і соціальне середовище. Україна. 30-ті ро-ки XX ст. // Театральний менеджмент.: 36. навч.-метод, та наук, праць. Київ. держ. ін-т театр, мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого. К.: Компас, 1996. С. 344-353.
89. Лягущенко А.Г. Проблема взаємодії сценічного мистецтва і гля-дача в театральному процесі України 1917-1933 pp.: Дис. .... канд. мист.: 17.00.01. К., 1992. 153 с.
90. Мазур Н.Н. Обрії європейського театру // Укр. театр. 1997. № 7. С. 2-3.
91. Мамардашвили М. Как я понимаю философию. М.: Прогресс, 1990. 365 с.
92. Методологические проблемы прогнозирования й управления в области художественной культуры: Сб. научи, тр. М.: Наука, 1980. 276 с.
93. Мистецтвознавство України : 36 наук. пр. АМУ: Вип. 1. К.: Спалах, 2000. 368 с.
94. Мистецькі обрії’98: Альманах: науково-теоретичні праці та публіцистика. Академія мистецтв України. К.: Компас, 1999. 428 с.
95. Національна культура в сучасній Україні: 36. наук, праць. К.: Асоціація Україна”, 1995. 335 с.
96. Новожилова Л.Н., Носова И.Л. Театр и зритель (конкретно-со-циологические исследования 20-х годов) // Наука о театре. Л.: ЛГИТМИК, 1975. С. 418-434.
97. Осокин Ю.В. К проблеме изучения социокультурной роли искус-ства в культуре общества (культурологический подход) // Теория худо-жественной культуры. Вып. 2. М.: Гос. ин-т искусствознания, 1998. С. 217-239.
98. Остапенко Д.І. Український театр: здобутки, реальність, проблеми // Укр. театр. 1997. № 3. С. 3-5.
99. Перспективное планирование и управление в сфере художественной культуры: Сб. статей / Сост. В.Н.Дмитриевский. М.: ВТО, 1981. 231 с.
100. Піча В.М. Соціологічне обстеження глядачів театру // Етика і естетика. К.: КДУ ім. Т.Г.Шевченка, 1969. № 5. С. 120-129.
101. Попович М.В. Нарис історії культури України. К.: АртЕк, 1998. 728 с.
102. Прилуцька А.Е. Театральне дійство як соціокультурний феномен: Автореф. дис. ... канд. філос. наук: 22.00.06. X., 1999. 22 с.
103. Проблемы использования экспертных методов в социологичес-ком изучении театральной жизни: Тезисы док. науч. конф. М.: ВТО, 1977. 139 с.
104. Проблемы развития культуры в условиях индустриального регио-на: Уральск, научи, центр АН СССР, Ин-т истории АН ЭССР. Таллинн: АН, 1977. 187 с.
105. Рулін П.І. Український драматичний театр за п’ятнадцять років // Рулін П.І. На шляхах революційного театру. К.: Мистецтво, 1972. 140 с.
106. Ручка А.О. Особенности системной трансформации современно-го украинского общества // Современное общество. 1994. № 4. С. 120-127.
107. Соціологія: Короткий енциклопедичний словник / За ред. В.І.Во-ловича. К.: Духовна Україна, 1998. 727 с.
108. Совершенствование социальных механизмов функционирования советской художественной культуры: Сб. науч. тр. НИИ искусствознания Мин. культуры СССР. М.: НИИИ, 1986. 234 с.
109. Соціальна експертиза в Україні: методологія, методика, досвід впровадження.: 36. статей / За ред. Ю.І.Саєнка. К.: Ін-т соціології НАН України, 2000. 194 с.
110. Сорочкин Б.Ю. Формирование творческого состава драматичес-кого театра. Л.: ЛГИТМИК им. Н.К.Черкасова, 1982. 69 с.
111. Социология искусства в пространстве социального времени: ито-ги и перспективы: Сб. статей. М.: СТД, 1989. 245 с.
112. Социальное проектирование в сфере культуры: Сб. научи, тр. М.: НИИ культуры МКСССР., 1986. 177 с.
113. Социальные условия творческой деятельности в театре: Сб. ста-тей на основе материалов заседания Совета по социологии театра 27-28 ноября 1990 г. М.: СТД РСФСР, 1990. 299 с.
114. Суна У.Ф., Петров В.М. Социология эстетической культуры. Рига: Артs, 1993. 162 с.
115. Станішевський Ю.О. Театр, народжений революцією: Нариси історії української радянської театральної культури. 1917-1987. К.: Мистецтво, 1987. 243 с.
116. Соколов К.Б. Социальная эффективность художественной куль-туры. М.: Наука, 1990. 251 с.
117. Семенов В.Е. Социальная психология искусства: Актуальные проблемы. Л.: ЛГУ, 1988. 168 с.
118. Социологические исследования театральной жизни: Сб. статей. М.: ВТО, 1978. 220 с.
119. Саксаганський П.К. Думки про театр. К.: Мистецтво, 1955. 234 с.
120. Суворова Г.Д. Театр как социологический феномен // Искусство в системе культуры: Социологический сб. научн. тр. Л.: ЛГИТМИК., 1981. С. 66-75.
121. Суворова Г.Д. Социология театра в ФРГ: Критический анализ // Вопросы социологии искусства: Сб. научн. тр. Л.: ЛГИТМИК, 1980. 143 с.
122. Семашко А.Н., Безгин Н.Д., Паламарчук С.В. Социально-худо-жественная эффективность деятельности театральных коллективов УССР. К.: УТО, 1986. 126 с.
123. Семашко О.М. Служителі Мельпомени в перебудовчих процесах (нотатки соціолога) // Укр. театр. 1991. № 1. С. 17-23.
124. Семашко А.Н. Социально-эстетические проблемы развития худо-жественных потребностей. К.: Вища школа, 1985. 170 с.
125. Семашко А.Н. Культурная политика: цели, принципы, актуаль-ные проблемы, направления // Трансформация цивилизационно-культурного пространства бывшего СССР (тенденции, прогнозы): Сб. статей. М.: Форос, 1994. С. 268-273.
126. Статистичний щорічник України за 1997 рік. К.: Статистика, 1999. 120 с.
127. Статут Спілки театральних діячів України. К.: СТД, 2000. 25 с.
128. Суименко Е.Н., Семашко А.Н. Новая социокультурная реаль-ность и проблема приобщения молодежи к ценностям духовной культуры // Трансформация цивилизационно-культурного пространства бывшего СССР (тенденции, прогнозы): Сб. статей. М.: Форос, 1994. С. 287-292.
129. Тарасенко В.И. Социология потребления: методологические проблемы. К.: Наук, думка, 1993. 169 с.
130. Театр в культурной жизни крупного города: сознание театраль-ных работников (По материалам социологического исследования): Экспресс-информация. М.: Гос. б-ка им. В.И.Ленина, 1986. 24 с.
131. Театр в условиях эксперимента. М.: ВТО, 1988. 142 с.
132. Театр и время: Сб. статей. М.: ВТО, ВНИИ искусствознания Минкультуры СССР, 1988. 174 с.
133. Театр и город: Сб. статей.— М.: ВТО, ВНИИ искусствознания Минкультуры СССР, 1986. —156 с.
134. Театр и зритель: Сб. статей. М.: ВТО, 1973. 268 с.
135.