УСВІДОМЛЕННЯ ОСОБИСТІСНОГО ДОСВІДУ МАЙБУТНІМИ ПЕДАГОГАМИ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

brief description

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Тороп Крістіна Сергіївна

УДК 159.922.7

УСВІДОМЛЕННЯ ОСОБИСТІСНОГО ДОСВІДУ МАЙБУТНІМИ ПЕДАГОГАМИ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

19.00.07 педагогічна і вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник:
кандидат психологічних наук, доцент
Турбан В.В.

Київ - 2008

ЗМІСТ

Вступ

3-9

Розділ 1 Ідентичність особистості: теоретичний аналіз проблеми, психологічні особливості, структура, функції

10-77

1.1. Сутність феномену ідентичність у філософській, соціогуманітарній парадигмі

10-53

1.2.Психологічні особливості ідентичності. Професійна ідентичність як важлива передумова професійної та життєвої успішності фахівців педагогічних спеціальностей

53-77

Розділ 2 Експериментальне дослідження професіональної ідентичності майбутніх вчителів: психологічні особливості, структура, специфіка формування на етапі навчання у ВНЗ

78-133

2.1. Теоретичні основи організації експериментального дослідження професійної ідентичності майбутніх вчителів

78-84

2.2. Експериментальне дослідження професійної ідентичності майбутнього педагога: констатувальний експеримент..

84-133

Розділ 3 Психологічний супровід процесу формування професійної ідентичності майбутніх педагогів.

134-181

3.1. Концептуальне обґрунтування та зміст методичного апарату формувального експерименту.

134-179

3.2. Психологічний аналіз результатів формувальних заходів.......

179-181

Висновки

182-188

Список використаних джерел..

189-205

Додатки

206-213

ВСТУП
Актуальність дослідження. Прагнучи осягнути феномен професійної ідентичності, сучасна психологічна наука передусім зосереджується на проблемі особистості професіонала. Соціокультурні трансформації, пов’язані із динамікою економічної, політичної та соціальної сфери сучасного суспільства спричинюють і зміни уявлень особистості про себе та світ. Водночас в умовах соціальних змін, підвищення вимог до сучасного спеціаліста, власне професійна ідентичність особистості виступає важливою передумовою адаптації на етапі професійного становлення. Утім, усвідомленню особистісного досвіду індивіда передує осягнення образу майбутньої професійної діяльності та власної професійної ідентичності. Саме сформована фахова ідентичність є суттєвим чинником попередження особистісних і професійних криз, пов’язаних із специфікою соціально-економічних змін у суспільстві, набуттям гідного статусу в ієрархії трудової спільноти. Все це спричинює підвищенню зацікавленості науковців у висвітленні процесу професійного самовизначення, відтак, акцентує увагу на питаннях сутності, особливостей, проявів формування професійної ідентичності майбутнього спеціаліста.
Оскільки проблема ідентичності є однією з найпопулярніших у психологічній і взагалі гуманітарній науці, то й досліджень у цьому напрямкові чимало. Так у межах філософських досліджень, ідентичність постає як самість”. Передусім визначаються її нормативні особливості. Тобто, цінності, екзистенційні основи. У філософії вивчається вплив суспільних трансформацій та їх наслідки для розвитку ідентичності (Ю.Габермас, М.Гайдеггер, Е.Гідденс, І.Гоффман, Е.Гуссерль, Ж.Делез, Ж.Дерріда, Ж.Лакан, П.Рікер, Н.Шелер, М.В.Заковоротна, В.С.Малахов та ін.).
Соціологи визначають ідентичність як комплекс ролей, соціальних статусів, що організовані у відповідності із вимогами соціальної системи. Тобто суспільство, соціальні інститути є основними категоріями оформлення поняття ідентичність (Т.Парсонс, В.А.Ядов, Є.А.Якуба й ін.).
Психологи найчастіше розглядають ідентичність як суттєву психічну функцію, що уможливлює взагалі існування особистості, характеризується динамічною постійністю та зазнає трансформації впродовж життя індивіда. Психологи поділяють проблему ідентичності на складові за предметом, теоретичним контекстом й компонентами образу Я” (Є.П.Белінська, Дж.Бьюдженталь, О.Н.Дерісі, Е.Еріксон, Н.Л.Іванова, Б.Шефер, Б.Шледер й ін.).
Загалом у дослідженні ідентичності простежуються два підходи: у межах першого, ідентичність визначається як базисна характеристика особистості. Вона є внутрішньою й зберігається впродовж життя індивіда. Ідентичність це внутрішня тотожність та безперервність буття кожної людини. Сутність ідентичності розгортається у соціокультурному смислі (Р.Баумайстер, Е.Еріксон, Е.Фромм, В.Хесле, К.Хорні ). У межах другого підходу, ідентичність розкривається як ситуативна. Набуття ідентичності пов’язане із процесом самореалізації індивіда, Відтак, ідентичність змінюється в залежності від ситуації, тобто задається соціальним контекстом (Е.Гоффман, Дж.Мід, М.Серто).
Нині виокремлюється окремий напрямок досліджень ідентичності, що розкриває сутність професійної ідентичності спеціаліста. Вже напрацьований багатий фактичний матеріал, визначені суттєві поняття психологічної теорії процесіоналізації, психологічні механізми професійної підготовки (Д.Сьюпер, Дж.Голанд, К.К.Платонов, А.Є.Голомшток, Є.А.Климов, С.Фукуяма й ін.).
Слід зазначити, що наукові дослідження проблеми професійного становлення особистості, пов’язані, передусім із питанням професійної придатності (К.М.Гуревич, К.К.Платонов), створенням концепцій професійного становлення особистості (Є.А.Климов, А.К.Маркова, Л.М.Мітіна, Е.Ф.Зеєр, Н.С.Глуханюк, Ю.П.Поваренков та ін.). Дослідженнями власне професійної ідентичності займаються сучасні вітчизняні науковці С.Д.Максименко, Н.В.Чепелєва, В.В.Панок, Н.І.Пов’якель, Т.М.Буякас, Л.Б.Шнейдер. Власне педагогічна ідентичність розкривається в роботах В.Л.Зливкова, О.В.Винославської. Структурно-динамічний підхід до висвітлення психологічної природи ідентичності запровадили М.Й.Боришевський, П.І.Гнатенко, В.М.Павленко. Специфіка професійно-педагогічної підготовки та формування педагогічної культури, суб'єктності педагога розгортається в працях В.М.Галузінського, М.Б.Євтуха, В.І.Завацького, І.А.Зязюна, В.І.Маковецького, О.Г.Мороза. Вирішенню проблем формування професійної готовності майбутніх педагогів до професійної діяльності присвячені дослідження А.П.Войченко, О.Г.Кучерявого та ін.
Попри доволі значний обсяг теоретичних і експериментальних досліджень професійної ідентичності, зазначимо, що власне проблема професійної ідентичності майбутніх педагогів знаходиться на етапі вивчення. Неузгодженими залишаються погляди на структуру професійної ідентичності майбутніх спеціалістів, взаємозв’язок професійної ідентичності й ідентичності соціальної. Потребують дослідження особливості динаміки становлення професійної ідентичності в процесі професійного становлення особистості, специфіки кризи професійної ідентичності педагогів із великим стажем педагогічної діяльності, особливості професійної ідентичності педагогів, які переживають синдром професійного вигорання”. Очевидна актуальність цих проблем і їхня недостатня розробленість зумовили вибір теми даного дослідження: Усвідомлення особистісного досвіду майбутніми педагогами як чинник формування їх професійної ідентичності”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України „Психолого-педагогічні умови розвитку особистісної активності в освітньому просторі” (номер державної реєстрації 0105U001036). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України (протокол №1 від 26.02.2007 року) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 25.09.2007 року).
Об’єкт дослідження: формування професійної ідентичності майбутніх педагогів.
Предмет дослідження: роль рефлексії особистісного досвіду майбутніх педагогів у процесі формування їх професійної ідентичності.
Мета дослідження: розкрити психологічні особливості формування в майбутніх педагогів професійної ідентичності.
Гіпотези дослідження:
- професійна ідентичність є необхідним компонентом особистісної ідентичності загалом;
- відтак становлення професійної ідентичності майбутнього педагога відбувається в процесі усвідомлення особистісного досвіду;
- професійна ідентичність майбутнього педагога виконує функції, пов’язані із адаптацією в професійній спільноті, структуруванням професійного досвіду, прогнозуванням перспектив професійної діяльності;
- цілеспрямована система формувальних заходів, спрямованих на розвиток особистісної рефлексії студентів педагогічних спеціальностей, сприяє формуванню професійної ідентичності майбутніх педагогів.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати ступінь теоретичного узагальнення проблеми формування професійної ідентичності майбутніх педагогів.
2. Виявити основні тлумачення сутності, становлення, особистісних проявів та структури, а також можливостей формування професійної ідентичності майбутніх педагогів.
3. Обґрунтувати методологію діагностування: а) ступеня сформованості професійної ідентичності, б) специфіки особистісної ідентичності, в)розвитку здатності до рефлексії (особистісної та предметної, зокрема педагогічного фаху).
4. Створивши систему діагностувальних методів, експериментально дослідити зв’язок проявів професійної ідентичності, загальних рис особистісного досвіду й особливостей рефлексивності майбутніх педагогів.
5. Сформувати й апробувати систему формувальних засобів з метою розвитку професійної ідентичності, шляхом актуалізації засобами рефлексії особистісного досвіду майбутніх педагогів.
Методичну та теоретичну основу дослідження склали положення про сутність свідомості та розвиток особистості у процесі діяльності (К.А.Абульханова-Славська, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, Л.Е.Орбан-Лембрик, С.Л.Рубінштейн); загальнотеоретичні та методологічні дослідження свідомості в контексті розвитку особистості (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, О.О.Бодальов, В.В.Столін, П.Р.Чамата); особливе значення для здійснення теоретичного аналізу проблеми мали: 1) теорія соціальної ідентичності (Д.Абрахамс, Г.Таджфел, Дж.Тернер, Н.Л.Іванова); теорія особистісних конструктів (Д.Банністер, Дж.Келлі, В.Ф.Петренко, В.І.Похілько, Ф.Франселла); теоретичні концепції професіоналізації (О.Ф.Бондаренко, Д.Б.Богоявленська, Е.Ф.Зеєр, А.К.Маркова, Л.М.Мітіна, Ю.П.Поваренков, Н.В.Чепелєва); теоретико-методологічні положення концепції професійної ідентичності (Т.М.Буякас, Н.В.Чепелєва, Л.Б.Шнейдер).
Для реалізації поставлених у дисертації завдань використовувалися наступні методи: теоретичні (поняттєвий аналіз, феноменологічний, порівняльний); емпіричні (спостереження, опитування, тестування); методи кількісного опрацювання даних (порівняльний аналіз, стандартизація, факторний аналіз).
Математичне опрацювання одержаних даних здійснювалось шляхом застосування комп’ютерних програм з використанням пакетів EXCEL”, Statistika for Windows 98”.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувались теоретичним аналізом проблеми; відповідністю використовуваних методів меті та завданням дослідження; послідовною реалізацією теоретичних положень у розв’язанні завдань дослідження; кількісним і якісним аналізом емпіричних даних, а також репрезентативністю вибірки
Наукова новизна дослідження полягає в поглибленні уявлення про психологічні особливості професійної ідентичності майбутніх педагогів. Зокрема, визначено типи професійної ідентичності особистості, що віднайшли експериментальне підтвердження за результатами кластерного аналізу: дифузний”, академічно-нормативний”, професійно-креативний”; підтверджено положення щодо динаміки становлення професійної ідентичності у зв’язку з особливостями процесу усвідомлення особистісного досвіду майбутніми педагогами. Визначено структурні компоненти педагогічної професійної ідентичності: когнітивний, мотиваційний, ціннісно-смисловий. Розроблено систему інструментальних засобів дослідження особливостей становлення та формування професійної ідентичності майбутніх педагогів.
Теоретичне значення дослідження полягає у здійсненні структурного аналізу феномену ідентичності та його складової професійної ідентичності. На підставі лінгвістичного аналізу поняття, виявлено суттєві характеристики професійної ідентичності. Доведено взаємозв’язок соціальної та професійної ідентичності, а також показниками педагогічної професійної ідентичності й результативністю усвідомлення особистісного досвіду. Окрім цього, визначено, що передумовами усвідомлення особистісного досвіду є сформованість особистісної та педагогічної рефлексії.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що розроблена система інструментальних засобів може застосовуватися з метою діагностики показників усвідомлення особистісного досвіду та розвитку професійної ідентичності майбутніх педагогів й за необхідності їх подальшого формування. Результати дослідження можуть бути використані задля підвищення ефективності підготовки майбутніх педагогів. Результати дослідження можуть використовуватись у процесі підготовки як педагогів, так і психологів.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, а також на засіданнях кафедри педагогіки і психології дефектологічного факультету Дніпропетровського національного університету, Міжнародній науковій конференції „Традиція і культура. Культурний набуток людства у свідомості нових поколінь”. К., 2007.
Структура і обсяг дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та додатків. Дисертаційний текст містить 19 таблиць. Матеріали дисертаційного дослідження викладено на 188 сторінках тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ
Таким чином, одержані в процесі теоретико-експериментального дослідження дані в цілому підтвердили гіпотези роботи, актуальність і перспективність головної ідеї дослідження, що професійна ідентичність педагога як похідна від соціальної ідентичності є складним цілісним утворенням, що має власну структуру, динаміку, специфіку формування й особливості реалізації впродовж професійної соціалізації індивіда.
На основі теоретичного аналізу феномену ідентичність визначено, що в цілому її психологічна природа розгортається як внутрішня безперервність і тотожність особистості. Слід зазначити, що узагальнюючі результати психологічних досліджень ідентичності, слід - це психологічний феномен, що забезпечує цілісність, тотожність і визначеність особистості. Саме тому в психологічній науці сформованість ідентичності постає як показник соціалізованості індивіда та визначає рівень особистісного розвитку.
Проте, проблема ідентичності висвітлюється й у соціогуманітарній парадигмі. Так, філософія розглядає передусім морально-ціннісні основи самосвідомості особистості. Отже, ціннісні орієнтування, смисли, особливості впливу суспільних трансформацій є основними чинниками становлення ідентичності. Упрозорюючи соціологічний погляд на сутність ідентичності, слід виокремити такі категорії, як суспільство й соціальні інститути, що уможливлюють становлення, особливості функціонування та прояви ідентичності індивіда.
Грунтуючись на теоретичних положеннях аналізу проблеми, можна зазначити, що основними виступають два підходи, в межах яких висвітлюється сутність ідентичності. Представники першого підходу вважають за необхідне розглядати ідентичність як взагалі ядро особистості, специфічний стрижень, що зберігається впродовж життя індивіда, хоча й відчуває впливи соціального середовища. Але найсуттєвішою властивістю ідентичності особи є внутрішня тотожність і безперервність буття. Водночас представники другого підходу розглядають ідентичність через призму соціального контексту. Тобто саме ситуація створює ідентичність, впливає на неї, більше того, ідентичність набуває власного змісту в умовах соціальних трансформацій, в процесі соціалізації індивіда, особистісної самореалізації.
В межах теоретичного аналізу виявлено, що професійна ідентичність педагога - суттєва психічна функція, що уможливлює взагалі становлення спеціаліста, характеризується динамікою, становленням, змінами впродовж життя індивіда. В науковій літературі проблема ідентичності поділяється на складові за предметом, за теоретичним контекстом й компонентам образу Я”.
Варто звернути увагу, що професійна ідентичність виконує у житті особистості важливі функції: адаптаційну (до спільноти, соціуму); визначальну (власного статусу, ролі, місця в професійній спільноті); оформлюючу (згуртування компонентів Я”, надбання образу Я-професіонал”); спрямовуючу (виявлення власних життєвих і професійних пріоритетів, цілей, стилю діяльності); смислову (осягнення сутності професійних цілей, екзистенційних смислів, визначення свого професійного майбутнього). Отже, ставлення особистості до себе як до професіоналу, професійної спільноти, сутність ціннісних професійних орієнтувань тісно пов’язані із змістом професійної ідентичності.
Сутність адаптаційної функції розкривається у пристосуванні до умов, що постійно змінюються, а спрямовуючої - у визначенні власного місця в соціумі, відповідного статусу. Оформлююча функція також відіграє важливу роль у згуртуванні компонентів Я”, надбанні власної цілісності, проте визначальна функція сприяє виявленню власних життєвих пріоритетів, цілей, стилю життя, й насамкінець, смислова - уможливлює осягнення власної сутності, визначення свого майбутнього.
В процесі дослідження експериментально доведено, що в структурі професійної ідентичності виокремлюються когнітивний, мотиваційний й ціннісно-смисловий аспекти. Окрім цього, можна визначити провідні компоненти професійної ідентичності: позитивне самоставлення, покладальність і синтезовість рефлексії, спрямованість до професійно-педагогічного саморозвитку, задоволеність професійною діяльністю, особистісні диспозиції (доброта, совісність, самовпевненість, самодостатність, нефрустрованість).
Доречно звернутись у цьому контексті до наукових досліджень проблеми структури ідентичності. Так досить поширеним є ієрархічне уявлення структури ідентичності: основою або первинним шаром ідентичності є ототожнення індивіда із мікросередовищем, етнічною, регіональною, родинною спільнотою для самозахисту й укріплення власних позицій у суспільстві; особистісний рівень визначає потребу індивіда у єдності із культурним середовищем для самовизнання й самоповаги; професійно-діяльнісний віддзеркалює особливості самореалізації індивіда у діяльності, професії, суспільстві. Так, в структурі ідентичності виокремлюються соціальна, персональна і професійна ідентичності.
Через велику кількість наукових досліджень й складність проблеми в науковій літературі визначається велика кількість видів ідентичності, які за своїм змістом можна в цілому розподілити на три: соціальний, індивідуальний, діяльнісний. Хоча серед найчастіше використовуваних можна назвати наступні види: особистісна і соціальна ідентичність; самоідентичність; ідентичність-самість-ідентичність-тотожність; особиста й нарративна ідентичність; нумерічна й якісна ідентичність; патологічна ідентичність, псевдоідентичність, взаємна ідентичність; особлива ідентичність (геніальність); его-ідентичність, несправжня его-ідентичність, хвороблива его-ідентичність частини тіла, сплутана ідентичність, позитивна й негативна ідентичність; групова ідентичність; дискурсивна ідентичність; історична ідентичність; втрачена ідентичність; духовна чи ідейна ідентичність; об’єктна ідентичність; цивілізаційно-культурна ідентичність; етнічна ідентичність, декларована ідентичність, моноетнічна ідентичність, етнічна гіперідентичність, біетнічна ідентичність, маргінальна етнічна ідентичність, слабка (або нечітка чи відсутність такої) етнічна ідентичність, громадянська ідентичність, космополітична ідентичність; професійна ідентичність професійна самоідентичність; професійна ідентичність студентів-психологів та практичних психологів; професійна ідентичність педагогів, майбутніх педагогів; статева ідентичність; гендерна ідентичність та багато інших.
На підставі теоретичних положень і частково експериментальних даних, можна зазначити, що розвиток, динаміка ідентичності супроводжується кризою ідентичності. Складність криз пов’язана із особливостями передусім соціальної ідентичності і наявності балансу індивідуально-соціальної ідентичністі. Збільшення нахилу в сторону протилежного полюсу, відхилення від рівноваги призводить до особистісних конфліктів. Так, перебільшення індивідуального полюсу призводить до конфліктів із соціальними інститутами, відокремленості і відчуженості від соціуму, зануренню у власний внутрішній світ. Водночас, перевага на користь соціального полюсу призводить до втрати власної самості, розчиненню у соціальному контексті і взагалі втрати індивідуальної ідентичності. Криза ідентичності призводить до самозмінювань, новоутворень, що сприяють особистісному зростанню або навпаки, посилюють особистісні конфлікти й кризи. Успішне подолання кризи ідентичності відбувається у індивідів, які мають в цілому позитивну ідентичність, розвинену професійну ідентичність, підтримку мікросередовища.
Узагальнюючи теоретичні погляди на проблему ідентичності, варто підкреслити, що професійна ідентичність як вагома складова ідентичності найчастіше розглядається як ототожнення індивіда із професійною спільнотою, визначається наявністю почуття значущості та єдності із професією, справою, трудовим колективом, сформованою професійною компетентністю, образу Я-професіонал”, а також відчуттям професійної цілісності й визначеності, спрямованістю до професійної самореалізації та самоудосконалення, наявністю власного стилю в процесі професійного становлення й набуття професійної майстерності.
Поза всяким сумнівом, професійна ідентичність як вагома складова ідентичності має цілісну і складну структуру. Структура профідентичності розбудовується залежності від сформованості ціннісних орієнтувань особистості, образу Я” в професії, очевидно, що складовими є: професійне самопізнання, самоставлення й саморегуляція. Безперечно, умовами позитивної профідентичності виступають реалізація потреби індивіда у самоповазі й саморозвитку, ідентифікація особи з професійною спільнотою й набуття власне значущого статусу в межах цієї спільноти, ціннісне ставлення особистості до норм, традицій, сутності професійної справи, спрямованість спеціаліста до саморозвитку й реалізації у професійному плані.
Поряд із цим професійна ідентичність педагогів пов’язана, передусім, із мотивацією самоповаги й саморозвитку, що й сприяє позитивному образу професії й ціннісному ставленню до професійної спільноти. А звідси профідентичність педагогів розкривається у межах професійної компетентності (вчитель-професіонал), суб’єктному ставленні до учнів і педагогічного колективу й спрямованості до професійної самоактуалізації. Тому важливим висновком, що грунтується на експериментальних даних є те, що сучасній вищій школі необхідно перенести акцент в процесі формування професійної самосвідомості студентів педагогічних ВНЗ з викладача-предметника на педагога, який керується передусім суб’єктним підходом до педагогічної діяльності, суб’єктів педагогічного процесу.
Необхідно зазначити, що серед типів професійної ідентичності нами виокремлено: дифузна, академічно-нормативна, професійно-креативна професійна ідентичність. Основними критеріями виділення типів професійної ідентичності виступають: сформованість образу майбутньої професійної діяльності, усвідомлення перспектив власної професійної діяльності, відповідні компоненти ідентичності (комунікативне Я”, особистісне Я”, професійне Я”).
Слід наголосити, що гендерний аспект професійної ідентичності має прояв у представленості у дифузній професійній ідентичності переважно осіб жіночої статі, у рівному розподілу жінок і чоловіків серед представників академічно-нормативної професійної ідентичності і переважно чоловічому складу представників професійно-креативної професійної ідентичності. Звідси випливає, що жінки, переважно спрямовані на опанування предметної сфери педагогічної діяльності, становлять більшість педагогів-предметників, а невеличка кількість власне педагогів із творчим суб’єктивним підходом до педагогічної діяльності переважно представлена чоловіками.
Відтак, становлення професійної ідентичності педагогів на етапі навчання у педагогічному закладі характеризується динамічністю, характер якої упрозорює поетапність і наявність змістової специфіки. Отже, перший етап становлення професійної ідентичності відповідає дифузній” стадії й відбувається на першому, другому курсах педагогічного вищого навчального закладу. Невизначеність у професії поєднується із неусвідомленням професійної перспективи й навчання в цілому. Другий етап (третій курс) - академічно-професійний вирізняється усвідомленням образу майбутньої професії, характеризується серйозним ставленням до навчання як набуття умінь і навичок майбутньої професії. Студенти майбутні педагоги співвідносять себе із професійною спільнотою, відбувається ідентифікування себе із соціальною роллю спеціаліста, професіонала. Третій етап (четвертий, п’ятий курс) - завершення загального періоду адаптації до професії, увиразнюється у оформленні професійної ідентичності впродовж навчання у педагогічному вищому навчальному закладі. Завершується період навчання у ВНЗ становленням ідентичності педагога, у випадку наявності позитивної професійної ідентичності. І, навпаки, криза професійної ідентичності, пов’язана із виявленням власної невідповідності професії, неефективності в ролі педагога, призводить до необхідності вибору іншої професії, що відповідає здібностям, інтересам й можливостям, втім все це призводить до перепрофілізації й оформленню новоутворень у професійній ідентичності.
На підставі теоретико-експериментальних положень нашого дослідження випливає, що цілеспрямований психологічний супровід оформлення професійної самосвідомості студентів - майбутніх педагогів, сприяє формуванню педагогічної професійної ідентичності, позитивному ставленню до професійної діяльності, психологічної готовності щодо криз професійної діяльності, попередженню професійного вигорання. Задіяні формувальні заходи виявилися ефективними.
Перспектива дослідження розкривається у розробці програм підвищення ефективності підготовки педагогів завдяки поширенню сфери їх професійної ідентичності, подолання протиріч в індивідуальній і соціальній ідентичності та програми формування вмінь у студентів створювати власну професійну ідентичність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абельс Х. Интеракция, идентификация, презентация. Введение в интерпретирующую социологию. С.-Пб.: Алетейя, 1999. 272 с.
2. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб.пособие для студ.вузов. М.: Академический проект, 2003. 704 с.
3. Акмеология: Учеб. пособие / А.Деркач, В.Зазыкин. Спб.: Питер, 2003. 256 с.
4. Аллахвердов В.М. Сознание как парадокс. (Экспериментальная психологика, т. 1) СПб: «Изд-во ДНК», 2000. 528 с.
5. Александрова Ю.В. Взаимосвязь отношения к другому и самоотношения взрослого человека // Мир психологии. 1999. №2. С. 38-44.
6. Андреева Г.М. Социальная психология: Учеб.для высш.учеб.завед. М.: Аспект-Пресс, 2005. 363 с.
7. Антонова Н.В. Проблема личностной идентичности в интерпретации современного психоанализа, интеракционизма и когнитивной психологии // Вопросы психологии. 1996. - № 1. С. 131 143.
8. Антонова О. Вивчення стану готовності вчителів до педагогічної творчості / Тези доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків». Київ-Житомир: Державний фонд фундаментальних досліджень МОН України, 2005. С. 109-110.
9. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. 560 с.
10. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. 1989. - № 1. С.92 100.
11. Белинская Е.П. Временные аспекты Я-концепции и идентичность // Мир психологии, 1999. - №3. С. 140-147.
12. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитания: Пер. с англ. - М.: Прогресс,1986. -420с.
13. Бех І.Д. Категорія ставлення” в контексті розвитку образу я” особистості //Педагогіка і психологія. 1997. - №3. - С.9-22.
14. Библер В.С. Нравственность. Культура. Современность. (Философские раздумья о жизненных проблемах) // М.: Знание, 1990. 64с.
15. Бочелюк В.Й., Зарицька В.В. Психологія: вступ до спеціальності: Навч.посібник. К.: Центр учбової літератури, 2007. 288 с.
16. Большой англо-русский словарь: в 2-х т. / Под общ.ред. И.Р.Гальперина и Э.М.Медниковой. М.: Рус. Яз., 1987. Т.1. А-М. 1038 с.
17. Бородулькіна Т.О. Вплив образу професії на становлення професійної ідентичності особистості / Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / за ред. С.Д.Максименка. Т. IX, част. 2. К., 2007. С. 39-46.
18. Брунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной информации / Пер с англ. М.: Изд-во Прогресс”, 1977. 413 с.
19. Бубер М. Два образа веры. М.: ООО «Фирма «Изд-во АСТ», 1999. 592 с.
20. Буякас Т.М. О проблемах становления чувства самоидентичности у студентов психологов // Вестник МГУ. Серия 14. Психология, 2000. - №1. С. 52-62.
21. Буякас Т.М. Процесс обучения как диалог между профессиональным и личностным становлением // Вестник МГУ. Серия 14. Психология, 2001. - №2. С. 69-77.
22. Буякас Т.М. Проблема и психотехника самоопределения личности // Вопросы психологии, 2002. - №2. С. 28-39.Васильченко А.А. О понятии самости / Актуальні проблеми психології. Т.2. Психологічна герменевтика / За ред. Н.В.Чепелєвої. К., 2002. Вип. 2. С. 24 32.
23. Вачков И.В. Психологические условия развития профессионального самосознания учителя. Дисканд.психол.наук: 19.00.07. М., 1995. 186 с.
24. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учеб.пособие. М.: Изд-во Ось-89”, 2003. 224с.
25. Вачков И.Д., .Дерябо С.Д. Окна в мир тренинга. Методологические основы субъектного подхода к групповой работе. СПб.: Речь, 2004. 272 с.
26. Вейнингер О. Пол и характер. М.: Терра, 1992. 480 с.
27. Визгина А.В., Столин В.В. Внутренний диалог и самоотношение // Психологический журнал. 1989. -№6. -С. 50-57.
28. Вікова та педагогічна психологія: Навч.посібник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. К.: Просвіта, 2001. 416 с.
29. Винникот Д.В. Разговор с родителями. М.: Независимая фирма: Класс, -
30. Волков Ю.Г. Социология: Лекции и задачи: Учебник. М.: Гардарики, 2003. 316 с.
31. Волкова Е.Н. Субъектность педагога: теория и практика. Автореф дисдокт. психол.н. 19.00.07. М., 1998. 26 с.
32. Выражемская А.И. Влияние социальных установок учителя на межличностные отношения участников педагогического взаимодействия. Автореф дисканд. психол.н.: 19.00.07. М., 1995. 13 с.
33. Гавриленко В.А. Структура профессионального самосознания студентов-психологов / Психологические проблемы самореализации личности. Сб.научных трудов, 2001. С. 48 52.
34. Гендерна ідентичність особистості та проблеми професійного стресу / Синдром професійного вигорання” та професійна кар’єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти: Навч.посібник для студ. вищ. навч. закл. та слухачів ін-тів післядип. Освіти / За наук..ред. С.Д.Максименка, Л.М.Карамушки, Т.В.Зайчикової. К.: Міленіум, 2006. С.77 89.
35. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента: Учебное пособие: Пер. с англ. М.: Изд-во Моск. ун-та, - 1982. 464 с.
36. Гриндер Д., Бэндлер Р. Структура магии. СПб.: Изд-во Белый кролик”, 1996. 496 с.
37. Губіна А.М. Задоволеність працею як результат ефективної професійної соціалізації особистості /Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / за ред. С.Д.Максименка. Т. IX, част. 2. К., 2007. С. 89-92.
38. Гусельцева М.С., Асмолов А.Г. Парадигмы развития в психологии //Мир психологии, 2007. - № 2. С.18 31.
39. Гуслякова Н.И. О психологических механизмах становления профессионального сознания будущего учителя // Мир психологии. 2006. - № 1. С. 152-160.
40. Джемс У. Психология / Под ред. Л.А.Петровской. М.: Педагогика, 1991. 368 с.
41. Донцов А.И., Стефаненко Т.Г., Уталиева Ж.Т. Язык как фактор этнической идентичности // Вопросы психологии, 1997. - №4. С. 75-86.
42. Дьяконов Г.В. Психология диалога: теоретико-методологическое исследование. Кировоград.: РВЦ КГПУ им. В.Винниченко. 2006. 693 с.
43. Елканов С.Б. Профессиональное самовоспитание учителя: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1986. 143 с.
44. Елканов С.Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя: Учеб.пособие для студентов пед ин-тов. М.: Просвещение, 1989. 189с
45. Ермолаева Е.П. Преобразующие и идентификационные аспекты профессиогенеза // Психологический журнал, 1998. Т. 19. - №4. С. 51-59.
46. Ермолаева Е.П. Профессиональная идентичность и маргинализм: концепция и реальность (статья первая) // Психологический журнал, 2001. Т.22. - №4. С. 51-59.
47. Ермолаева Е.П. Психология профессионального маргинала в социально значимых видах труда (статья вторая) // Психологический журнал, 2001. Т.22. - №5. С.69-78.
48. Заковоротная М.В. Идентичность человека. Социально-философские аспекты. Ростов-н/Д. Изд-во СКНЦ ВШ, 1999.
49. Зеер Э.Ф., Сымалюк Э.С. Кризисы профессионального становления личности // Психологический журнал, 1997. Т.18. - №6. С. 35-44.
50. Зеер Э.Ф., Павлова А.М., Садовникова Н.О. Профориентология: Теория и практика: Учеб.пособие для высшей школы. М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2004. 192 с.
51. Зеер Э.Ф. Психология профессий: Учеб.пособие для студ.вузов. М.: Академический проект, Фонд Мир”, 2005. 336с.
52. Зязюн І.А. Рефлексія людини в гуманітарній філософії // Світло. 1998. -№ 1. С. 6 9.
53. Иванова Н.Л. Психологическая структура социальной идентичности. // Автореф. дис... д-ра. психол. наук: 19.00.05 Социальная психология Ярославль, 2003 43 с.
54. Идентичность: Хрестоматия / Сост. Л.Б.Шнейдер. М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: Изд-во НПО МОДЭК”, 2003. 272 с.
55. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. СПб.: Питер, 2004. 701с.
56. Калошин В.Ф. Самоактуалізація викладача // Практична психологія та соціальна робота 2000. - № 1. С. 7-9.
57. Карандашев В.Н. Методика Шварца для изучения ценностей личности: концепция и методическое руководство. СПб: Речь, 2004. 70 с.
58. Карпов А.В. Психология принятия решения в профессиональной деятельности. Ярославль: Изд-во ЯрГУ, 1991. 152 с.
59. Киммел М. Гендерное общество / Пер с англ. М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2006. 464 с.
60. Климов Е.А. Введение в психологию труда. М.: Изд-во МГУ, 1998. 180с.
61. Климов Е.А. Психология профессионала. М.- Воронеж, 1996. С. 3 108.
62. Климов Е.А. Психология профессий и акмеология // Психология сегодня. Т.2., Вып. 2. М., 1996. 225 с.
63. Ковалев С.В. Основы НЛП или Введение в человеческое совершенство. Ростов н/Д: Феникс, 2004. 256 с.
64. Коломинский Я.Л., Мелтсас М.Х. Ролевая дифференциация пола у дошкольников // Вопросы психологии. 1985. - № 3. С. 165 171.
65. Кондаков И.М., Сухарев А.В. Методологические основания зарубежных теорий профессионального развития // Вопр. психол. 1989. - №5. С. 158-164.
66. Кон И.С.В поисках себя. Личность и ее самосознание.- М.: Политиздат, 1984.- 334с.
67. Корнилова Т.В., Смирнов С.Д. Методологические основы психологии. СПб: Питер, 2006. 320 с.
68. Корольчук М.С., Криворучко П.П. Історія психології: Навч.посібник для студ.вищих навч.закладів. К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. 248 с.
69. Краткий словарь по социологии / Под общ. ред. Д.М.Гвишиани, Н.И.Лапина; Сост. Э.М.Коржева, Н.Ф.Науова. Политиздат, 1998. 479 с.
70. Кукосян О.Г. Непрерывное образование и социализация личности/ Психологические проблемы самореализации личности. Сб.научных трудов. /Под ред. О.Г.Кукосяна, 2001. -С. 146 157.
71. Кулюткин Ю.Н., Сухобская М.С. Профессиональная направленность как предмет анализа // Методы изучения профессиональной направленности учителя. Л.: ЛГУ, 1980. С. 3-8.
72. Кулюткин Ю.Н. Творческое мышление в профессиональной деятельности учителя // Вопросы психологии. 1986. - № 2. С. 21-30.
73. Кэмпбелл Дж. Тысячеликий герой. / пер. с англ. М.: Рефл-бук”, АСТ”, К.: Ваклер”. 1997. 384 с.
74. Лебедева Н.М. Социальная идентичность на постсоветском пространстве: от поисков самоуважения к поискам смысла // Психологический журнал, 1999. Т. 20. - №3. С. 48-58.
75. Леонтьев Д.А., Шелобанова Е.В. Профессиональное самоопределение как построение образов возможного будущего // Вопросы психологии, 2001. - №1. С. 57-66.
76. Либин А.В. Диффернециальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций. М.: Смысл, 1999. 532 с.
77. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения
78. Лушин П.В. Екологія особистісної та соціальної зміни / Психологія. Збірник наук. праць. НПУ імені М.П.Драгоманова, Вип. 1 (8), 2000. С.21 25.
79. Лютак О.З. Психологічні особливості формування етичної ідентичності /Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. Т. IX, част. 2. К., 2007. С. 161 165.
80. Майерс Д. Социальная психология. СПб.: Питер, 2005. 794 с.
81. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. К.: Інститут психології ім. Г.С.Костюка, 1998. 298 с.
82. Маркова А.К. Психология труда учителя. М.: Просвещение, 1993. 192 с.
83. Маслоу А. Психология бытия М.: Рефл-бук: Ваклер, 1997. 300 с.
84. Маслоу А. Мотивация и личность. СПб.: Питер, 2003. 352 с.
85. Методики психодиагностики в спорте / В.Л.Марищук, и др. М.: Просвещение, 1990. 256 с.
86. Миронова М.Н. Попытка целостного подхода к построению модели личности учителя // Вопросы психологии, 1998. - №1. С. 44-53.
87. Митина Л.М. Личностное и профессиональное развитие человека в новых социально-экономических условиях // Вопросы психологии, 1997. - №4. С. 28-38.
88. Митина Л.М. Интеллектуальная гибкость учителя: Психологическое содержание, диагностика, коррекция: Учеб. пособие / Л.М.Митина, Н.С.Ефимова. М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2003. 144 с.
89. Мышление учителя: Личностные механизмы и понятийный аппарат / Под ред. Ю.Н.Кулюткина, Г.С.Сухобской. М.: Педагогика, 1990. 104 с.
90. Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология: Учеб.пособие . М.: Флинта, Московский психолого-социальный институт, 2003. 280 с.
91. Орлов В.Ф. Педагогічні технології рефлексивної дії у професійному становленні особистості // Проблеми педагогічних технологій. Зб.наук.праць. Луцьк, 2000. С. 88 92.
92. Остапенко І.В. Основні підходи до вивчення психологічних особливостей професійної ідентичності // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наук.праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. Т.IX, част. 2. К, 2007. С 203 -208.
93. Павлова О.Н. Идентичность: история формирования взглядов и ее структурніе особенности. М., 2001.
94. Павленко В.Н., Корж Н.Н. Трансформация социальной идентичности в посттоталитарном обществе // Психологический журнал, 1998.. Т. 19. - №1. С. 75-89.
95. Перлз Ф.С. Эго, голод и агрессия / Пер. с англ. М.: Смысл, 2005. 358 с.
96. Пиаже Ж. Теория Пиаже / Жан Пиаже: Терия, эксперименты, дискуссии: С. Статей / Сост. И общ. ред. Л.Ф.Обуховой и Г.В. Бурменской. М.: Гардарики, 2001. 2001. 624 с.
97. Поваренков Ю.П. Психология становления профессионала. Ярославль, 2000.
98. Погребняк О. Потреба в саморозвитку як основа творчості в професійній діяльності педагога розвиваючого навчання / Тези доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків». Київ-Житомир: Державний фонд фундаментальних досліджень МОН України, 2005. С. 98-99
99. Похилько В.И., Федотова Е.О. Техника репертуарных решеток в экспериментальной психологии личности // Вопросы психологии, 1984. - №3. С. 151-157.
100.Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб.пособие / Под общ.ред. А.А.Крылова, С.А.Маничева. СПб.: Питер, 2003. 560с.
101.Психология. Словарь / Под общ ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского, - М: Политиздат, 1990. - С.247-248.
102.Психология. Учебник. / Под ред. А.А.Крылова. М.: «Проспект», 1999. 584с.
103.Психологія особистості: Словник-довідник / За ред. Г.Г.Горностая, Т.М.Титаренко. К.: Рута, 2001. 320 с.
104.Психологическое сопровождение выбора профессии. Научно-метод. пособие / Под ред. Л.М.Митиной. М.: Московский психолого-социальный институт, Флинта, 1998. 184 с.
105.Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1990. 494 с.
106.Рікер П. Інтелектуальна біографія. Любов і справедливість. /Пер із фр. К.: Дух і літера, 2002. 114 с.
107.Рікер П. Сам як інший / Пер. із фр. К.: Дух і Літера, 2002. 458 с.
108.Романов И.В. Особенности половой идентичности подростков // Вопросы психологии, 1997. - № 4. С. 39 47.
109.Рукавишникова Н.Т. Профессиональное самосознание студентов педагогического вуза. Автореферат дисс. Канд.психол. наук, -М, 1999
110.Румянцева Т.В. Особенности структури идентичности студентов второго курса медицинского вуза // Ярославский психологический вестник. Вып. 16. Ярославль, 2005. С. 73-75.
111.Савчин М.В Духовний потенціал людини / Орест Пілько (літ.ред.) Івано-Франківськ: Плай. Вид-во Прикарпатського ун-ту, 2001. 204 с.
112.Степанов С.Ю., Семенов И.Н. Психология рефлексии: Проблемы и исследования // Вопросы психологии. 1985. - №3. С. 31-40.
113.Столин В.В. Самосознание личности. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. 285с.
114.Тейлор Ч. Етика автентичності / Пер. з англ. К.: Дух і літера, 2002. 128 с.
115.Тернер Дж.С., Оукс П.Дж., Хеслем С.А., Дэвид В. Социальная идентичность, самокатегоризация и группа // Иностранная психология,