ВАРІАТИВНІСТЬ ТА ВЗАЄМОПЕРЕХІД ІНФОРМАЦІЙНИХ ЖАНРІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРЕСІ Диссертация

brief description:
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики

На правах рукопису

ІВАЩУК Антоніна Анатоліївна

УДК 316.442.432:82 92 (477)

ВАРІАТИВНІСТЬ ТА ВЗАЄМОПЕРЕХІД ІНФОРМАЦІЙНИХ ЖАНРІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРЕСІ

Cпеціальність 27.00.04 теорія та історія журналістики

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук із соціальних комунікацій

Науковий керівник
Василенко Микита Кімович
доктор філологічних наук, доцент

Київ 2009

З М І С Т

ВСТУП3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПЕЦИФІКИ ЖАНРОУТВОРЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРЕСІ11
1.1. Ступінь наукового опрацювання проблеми. Історичний екскурс у питання жанроутворення..11
1.2. Факт як основа інформаційного жанру, полеміка щодо міри домислу і вимислу..................................29
Висновки до розділу 1.. 36
РОЗДІЛ 2. ВАРІАТИВНІСТЬ РОЗВИТКУ РЕПОРТАЖУ ЯК ЖАНРУ. ІНВЕСТИГАТИВНИЙ МЕТОД ПОШУКУ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ...39
2.1. Традиції і новаторство в репортажному жанрі, зміни функціональних
характеристик у межах групи...39
2.2.Аналітичний елемент як органічний складник сучасного репортажу.
Новітні критерії визначення ефективності жанру..65
2.3.Відродження класичних форм репортажу в нових соціально-економічних реаліях.81
Висновки до розділу 2.................101
РОЗДІЛ 3. ТРАНСФОРМАЦІЯ ЖАНРІВ І ПРОБЛЕМА ЇХНЬОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ В ТЕОРІЇ ТА ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ПРАКТИЦІ...105
3.1. Еволюція інтерв’ю та його жанрові варіанти... 105
3.2. Новітні методи інтерпретації та подання інформації .....112
3.3. Дискутивні проблеми жанрової ідентифікації в журналістській
етиці..134Висновки до розділу 3.146
ВИСНОВКИ.....149 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...... 157

В С Т У П
Актуальність теми. Розвиток системи жанрів узагалі та інформаційно-публіцистичної групи зокрема в сучасній практичній журналістиці зумовлений об’єктивними вимогами часу: зміною соціально-економічних умов, формуванням демократичних цінностей у суспільстві, пошуками оптимальних критеріїв підходу до можливостей впливу на суспільну свідомість через засоби масової інформації. Адекватна видозміна жанрових груп, їхня варіативність та взаємоперехід залежать також від індивідуальної творчості окремих особистостей. Від моменту оригінальної публікації у формі жанрової варіації новинка в жанроутворенні набуває статусу колективного досвіду, розвиваючись, відповідно до вимог практичної журналістської діяльності. Жанроутворення, таким чином, постає як чинник оптимізації, стабільності творчого процесу, оскільки лише постійний пошук нових форм і методів утілення авторського задуму гарантує стабільний читацький інтерес до друкованої продукції.
Прагнучи долучитися до загальноєвропейських стандартів редакційно-видавничої практики вітчизняні журналісти продуктивно і динамічно вдосконалюють форми й методи своєї діяльності, хоча цей процес, з огляду на специфіку національного менталітету й тривалі роки перебування в межах цензурних заборон, не однозначний, часом суперечливий.
Група інформаційно-публіцистичних жанрів традиційно склалась як усталена й стабільна система подання інформаційних матеріалів, тому будь-які новації сприймаються з пересторогою, рішення про надання переваги окремим новаціям оцінюють нерідко суб’єктивно й ситуативно в межах власне редакційного колективу. Виникає нагальна потреба наукового осмислення емпіричного досвіду, прагматичного опрацювання окремих здобутків, новацій у роботі журналістів-практиків і, отже, продукування практичних рекомендацій щодо оптимізації всього творчого процесу та жанроутворення як його органічного складника.
Теорія й практика існують у системі усталених спільних координат, оскільки без зважених теоретичних узагальнень і висновків неможливо досягти істотних зрушень у ході реалізації нових ідей і задумів. У сучасній українській пресі триває процес диференціації газетно-журнальних видань за тематикою, отже, відбувається поділ аудиторії відбувається за цільовими групами, кожна з яких потребує відповідного подання, інтерпретації фактів у групах жанрів.
На початку минулого століття інформаційно-публіцистичні жанри у світовій і вітчизняній пресі мали надзвичайно потужний стимул для розвитку як в друкованих, так і згодом в електронних ЗМІ, оскільки за своєю стилістикою, формою, оперативністю передачі матеріалів саме ця група відповідає сучасним викликам прискореного цивілізаційного розвитку.
Нині процес формування громадської думки в Україні марковане впливом неоднозначних політичних процесів, інтенсивною капіталізацією виробництва та водночас кризовими явищами. Тож процеси жанроутворення в інформаційно-публіцистичній групі часом перериваються, пригальмовуються, оскільки теорія не завжди встигає за вимогами реальності. У зв’язку з цим виникає нагальна проблема не тільки проаналізувати динаміку конкретної групи жанрів, а й активувати локальне питання в комплексному вирішенні завдань; здійснити спробу на конкретному прикладі виокремити загальні стійкі тенденції, що пов’язані з інноваціями в пресі взагалі. Процес жанроутворення постає на стикові кількох гуманітарних дисциплін, серед яких найважливішими є журналістикознавство, психологія, етика та естетика. Актуальність проблеми багатогранна настільки, наскільки наскільки багатофункціональна система творчої діяльності як окремого індивіда, так і редакційного колективу в цілому.
Вивченню проблеми варіативності та трансформації жанрів, їхнього творчого розвитку приділяли належну увагу відомі науковці: М. Василенко [17], О. Глушко [20], В. Горохов [23], В. Здоровега [29], В. Іванов [32], М. Кім [35], А. Костянтинов [39], О. Конторчук [40], І. Михайлин [54], І. Прокопенко [69], Є. Прохоров [70] та інші.
Солідною методологічною базою для дослідження слугують праці вітчизняних учених В. Буряка [13], А. Москаленка [58], В. Різуна [73], В. Шкляра [117] та закордонних дослідників З. Вайшенберга [14], Дж. Гола [22], Рене Дж. Каппона [33], Е. Фіхтеліуса [99], а також багатьох інших учених-журналістикознавців.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в межах комплексної програми науково-дослідницьких робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наукові проблеми державотворення України” (№ 019U015201), програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Система масової комунікації та світовий інформаційний простір” (№ 01БФО04501).
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Ґрунтовно й комплексно вивчити проблеми варіативності розвитку в групі інформаційно-публіцистичних жанрів української журналістики, їхнього взаємовпливу і взаємопереходу.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
проаналізувати проблему варіативності жанроутворення (як у комплексі, так і в окремих її частинах) у групі інформаційно-публіцистичних жанрів;
виявити можливості впливу журналістикознавчих досліджень на процеси практичного жанроутворення в межах творчого колективу;
з огляду на результати емпіричних спостережень, з’ясувати позитивні риси й тенденції, притаманні процесам інновації;
визначити основні тенденції взаємопереходу в межах як окремої групи, так і міжжанрової трансформації в цілому;
з’ясувати причини недоліків у процесі жанроутворення, що позначаються на продуктивності журналістської праці;
окреслити можливості збагачення стилістики представлення інформаційного матеріалу за методикою, розробленою в художньо-публіцистичній групі жанрів;
вивчити роль окремого журналіста-новатора й колективного осмислення факту інновацій у жанрових групах, творчому осередку;
дослідити потенційні варіанти методики взаємозбагачення жанрових груп за рахунок їхньої трансформації і злиття для оптимальної реалізації творчого задуму.
Об’єктом наукового дослідження постають процеси варіативності в групі інформаційно-публіцистичних жанрів вітчизняної преси.
Предметом дослідження є розвиток жанрів, що набуває нових форм у процесі творчої діяльності.
Методи дослідження. Базовими методами наукового дослідження обрано діалектичний, компаративний, структурно-функціональний та герменевтичний. За допомогою діалектичного методу проаналізовано динаміку жанрових груп як засобу спілкування, пізнання та оптимізації навколишньої дійсності через журналістську творчість. Досліджено сутність суперечностей, покладених в основу спроб перетворення дійсності, впливу на суспільну свідомість через друковані ЗМІ. Охарактерезовано вплив на розвиток журналістики таких цивілізаційних феноменів, як глобалістика, масова свідомість та масова культура. Унаслідок застосування структурно-функціонального методу здійснено аналіз структури друкованих текстів, написаних в інформаційних та аналітичних жанрах, сформульовано прогнози стосовно їхньої подальшої перебудови, стилістичного вдосконалення, уведення в традиційні жанри оригінальних запозичень, що раніше поставали були предметом соціологічних, філософських та історичних студій. На підставі герменевтичного методу вивчено специфіку управління процесами самоорганізації творчого колективу в умовах нових соціально-економічних відносин і колективного пошуку шляхів оптимізації креативної діяльності.
Наукова новизна дослідження. У дисертації обґрунтовано оригінальну концепцію розвитку інформаційно-публіцистичної групи жанрів української преси. Доведено, що інноваційні зміни в жанороутворенні є наслідком кардинальних трансформацій у суспільній свідомості, культурних та соціально-економічних перетворень в українському суспільстві. Наголошено на тому факті, що процес варіативності та інновацій, розпочинаючись на індивідуальному рівні, згодом переростає в процеси колективної творчості, стає надбанням усього редакційного колективу. Одержані результати конкретизовано в таких положеннях:
доведено, що процеси в жанроутворенні досягають максимального ефекту, коли вони не є спонтанними; їх організація і виникнення стають результатом планомірної реалізації творчого задуму;
обґрунтовано, що системна криза традиційних підходів до осмислення інновації у жанроутворенні може бути подолана лише спільними зусиллями науковців і журналістів-практиків;
виявлено, що процеси варіативності й жанроутворення в інформаційно-публіцистичній групі жанрів водночас позначені динамічними характеристиками злиття й взаємопереходу;
встановлено, що в інформаційно-публіцистичній групі найінтенсивніше розвиваються ті жанри, що найбільш адекватно впливають на масову свідомість, характеризуючись оперативністю й максимальною динамічністю (репортаж, інтерв’ю);
досліджено специфіку варіативності окремих, раніше малодосліджених, форм групи інформаційно-публіцистичних жанрів: інтерв’ю-монологу, інтерв’ю-діалогу, інтерв’ю з елементами авторського чи редакційного коментарю;
виявлено, що процеси трансформації, характерні для інформаційно-публіцистичної групи жанрів мають аналогії в аналітичній групі;
доведено, що варіативність традиційних старих збирання інформації (метод маски”, журналіст змінює професію”) до кінця не вичерпана, а проблема пошуків нових методів лишається відкритою;
показано на конкретних прикладах, як унаслідок різкої зміни соціально-економічних процесів, інтенсифікуються і видозміни в жанрових групах, адекватно реагуючи на запити громадської думки;
з’ясовано, що варіативність жанрових груп позначається і на світогляді журналіста, сприяючи вдосконаленню його професійних навичок і посиленню моральних чеснот та фахової відповідальності;
обґрунтовано, що вітчизняні журналісти творчо використовують надбання європейських і північноамериканських колег, оригінально інтерпретуючи в повсякденній практиці новації, що відбуваються в групі інформаційних жанрів.
Теоретичне та практичне значення результатів дослідження. Наукова робота є актуальною для журналістикознавців, які наполегливо працюють, підвищуючи індивідуальний й колективний рівень творчої майстерності. Особливу значущість мають практичні рекомендації, що завершують кожний розділ. У науковій роботі запропоновано оригінальні тези, гіпотези вітчизняних і закордонних дослідників, що в реаліях редакційної справи потенційно сприяє оптимізації творчого процесу.
Результати дослідження доцільно проектувати у площину створення програм нормативних дисциплін (Журналістський фах”, Журналістська майстерність”, Газетно-журнальна журналістика”), спецкурсів з окремих видів груп інформаційно-публіцистичних жанрів: репортаж, інтерв’ю; а також спецкурсу з проблем варіативності розвитку жанру звіту в сучасних умовах. Зазначені дисципліни можуть бути апробовані чи вдосконалені в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також у ході навчального процесу регіональних факультетів і відділень журналістики.
Основні теоретичні положення й висновки дисертації можуть активувати під час наукового аналізу ті вченимі, які спеціалізуються на вивченні жанрової теорії, а також журналісти-практики, творчо втілюючи теоретичні засади в редакційну діяльність. Результати дослідження є ефективними для з’ясування питань, пов’язаних із перепідготовкою журналістських кадрів, післядипломною освітою тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертація являє собою результат самостійної дослідницької роботи здобувача, що охоплює період 2005 2008 років. Висновки та рекомендації, зокрема й ті, що характеризують наукову новизну, зроблені автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорено на засіданні кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, викладено в доповідях, виголошених на наукових конференціях, зокрема під час Науково-методичної конференції Національна періодика початку XX століття: розвиток і реалізація української ідеї державотворення” (Київ 8 9 грудня 2006 р.), Міжнародної науково-практичної конференції Методологічне забезпечення підготовки журналістських кадрів у процесі роздержавлення мас-медіа та створення системи суспільних та громадських ЗМІ” (Київ, 24 25 травня 2007р.), щорічної загальноінститутської Студентсько-викладацької конференції Журналістика 2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти” (Київ, 17 18 квітня 2008р.), Міжнародної науково-практичної конференції Журналістика 2009: освітні та наукові проблеми в галузі соціальних комунікацій” (Київ, 9 квітня 2009 р.).
Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено в чотирьох наукових працях, три з них у фахових виданнях, затверджених ВАКом України. Усі публікації виконано одноосібно.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 169 сторінок. Список використаних джерел 140 позицій.

bibliography:
В И С Н О В К И

У науковій роботі розглянуто складну проблему жанрового новоутворення, що є логічним наслідком прискореного динамічного розвитку засобів масовоі інформації. Робота чітко структурована, стиль викладу передбачає розкриття проблеми у трьох розділах поспіль.
У першому розділі зазначається, шо система жанроутворення в українській журналістиці складний процес, який постійно розвивається, з огляду на зміну соціально-економічних умов у суспільстві, запити громадської думки, творчість багатьох особистостей, які щоденно додають індивідуальних новацій, що згодом стають колективним досвідом. Аналізуючи систему жанроутворення, слід ураховувати названі фактори в комплексі, передбачаючи вплив окремих компонентів на саморозвиток системи в цілому.
Історія розвитку жанрів української журналістики постійно потребує спеціальних наукових напрацювань, особливо в тій царині, яка стосується групи інформаційно-публіцистичних жанрів, що інтенсифікувалися в умовах науково-технічного прогресу і посилення соціально-економічних перетворень у нашій країні.
В першому розділі зазначено, що в публікаціях 80 90-х рр. минулого століття зафіксовано спроби залучення індивідуальної позиції журналіста стосовно трактування того чи того факту громадського життя. Особливо це було помітно на шпальтах тогочасних молодіжок”, коли автор, застосовуючи можливості експерименту, особисто розставляє крапки над і” у складних ситуаціях морального вибору. Зрозуміло, що суха аналітика в такому разі з традиційною раніше великою кількістю абстрагованих моральних повчань, які спиралися на ідеологеми часів розвинутого” соціалізму, була вже неприйнятна. Соціум вимагав нових підходів, методів подачі інформації, роблячи це іноді мимоволі, підсвідомо, хоч, зрештою, це впливало на тиражі газет і журналів.
Вказано, що експеримент у журналістиці, започаткований у 80 90-х рр. минулого століття спричинив поступовий симбіоз і взаємоперехід в межах не однієї групи, а кількох різних жанрових форматів. Так, для того щоб оптимізувати сприйняття дещо ускладненого за своєю природою тексту аналітичної статті, журналісти змушені були звертатися до досвіду написання матеріалів у жанрах репортажу, інформаційного повідомлення. Аналітична стаття, обсягом від 5 до 7 тисяч друкованих знаків, отримала тенденцію до скорочення текстового матеріалу, натомість динамізували розповідь аналітика цілком органічні вставки репортажного елементу.
Розгядається проблема роботи із джерелами, документальними зокрема. Зазначається, що журналістський пошук малопередбачуваний процес, що базується на об’єктивних факторах. Серед яких: вимоги редакції, плани відділу та суб’єктивні чинники, (творчі плани, навіть настрій журналіста), тому недоречно говорити про спонтанність у використанні матеріалу, написаного на підставі документального свідчення. Документ потребує прискіпливої, тривалої перевірки, згодом час необхідний для того, щоб зіставити, зуміти поєднати детальний стиль газетно-журнального репортажу з канцелярським стилем викладу фактів у документі, зрештою, мотивувати перед редакційною колегією включення документа до структури матеріалу.
В розділі робиться висновок, що робота над симбіотичним матеріалом, який загрожує втратити ознаки жанрової належності, триває в кілька разів довше, ніж над звичайним репортажем чи інтерв’ю.
Констатується, що власне факти не можуть бути нейтральними в процесі їх сприймання окремим індивідом респондент завжди свідомо чи несвідомо екстраполює їх на власні світобачення. Отже, слід розрізняти необхідність коментарю як такого, коли цей коментар має виключно суб’єктивний характер, і коментарю, де запропоновано різні погляди на певне явище соціально-економічного життя. Останній сприяє об’єктивному, адекватному засвоєнню інформації респондентом. Коментар до інформаційного матеріалу дає змогу підвищити читацький попит на друковану продукцію, стимулюючи здорове прагнення респондента остаточно розібратися в сутності проблеми, оскільки в повідомленні, у коментарі також необхідна оперативність, бо, хто перший прокоментує політично важливий факт, той і нав’яже аудиторії свої погляди чи оцінки.
У другому розділі наукової роботи розглянуто аспекти складної проблеми розвитку групи інформаційно-публіцистичних жанрів. Зазначено, що сучасний репортаж у принципі лишаючись класичним жанром за відомими ознаками: перебування репортера на місці події, динамічний характер розповіді й т. ін., починає тяжіти в окремих моментах до аналітики, оскільки журналіст, ураховуючи читацькі запити, усе ж змушений хоч і побічно, але коментувати події, свідком яких він став. Досягається це прямим і непрямим коментарем-аналізом. У першому випадку журналіст наводить у структурі репортажного твору два-три образи (залежно від формату газетно-журнальної шпальти) аналітики. Вона може мати характер нейтральний, псевдонейтральний, але має бути обов’язково насиченою певною кількістю цифр, фактів, особливо коли журналіст зумів оперативно знайти аналог подібного явища в інтернеті або в газетно-журнальному архіві.
В розділі наводиться спостереження, згідно з яким сучасний репортаж найбільш розгорнутий та емоційний жанр серед інформаційних жанрів. Він настійливо потребує: 1) документальності, суворого дотримання фактів життя; 2) емоційності, особистого сприйняття події, уваги до подробиць, факту, явища. Інформаційний та естетичний потоки немов зливаються між собою.
Проаналізовано проблему розвитку окремих видів репортажу. Вказано, що в сучасному літературному репортажі актуалізується проблема співвідношення вимислу і домислу, оскільки автором матеріалу стає, як правило, людина з яскраво вираженим творчим обдаруванням, схильна до суто літературних прийомів роботи. У такому разі ускладнюється робота керівників редакції, які мають виявити особливу форму тактовності, щоб переконати автора в необхідності дотримання усталених у журналістиці форм і методів роботи. Домінування вимислу цілком виправданий ризик, коли йдеться про специфічну форму репортажу, але в кожному окремому випадку ця проблема вирішується індивідуально, художній репортаж, таким чином, отримує друге” дихання, інтерпретацію жанру в нових соціально-економічних умовах, ставши пріоритетом не тільки культурологічних, а й низки громадсько-політичних видань в Україні.
Зазначено, що художній репортаж у його сучасній інтерпретації став своєрідним нащадком так званого зарисовочного репортажу. Зарисовочний репортаж являв собою скорочений варіант художньо-публіцистичного нарису з яскраво вираженими репортажними елементам. Проте його існування зумовлене потребами тодішньої практичної журналістики, зарисовочний репортаж часто був кон’юнктурним замовленням редакції, його писали поспіхом, у його стилістиці домінували мажорні нотки, автор ніби захоплювався своїм героєм, пропонуючи те саме читачеві. Нинішній споживач друкованої продукції однозначно потребує підходу більш зваженого, прагматичного, тому часи репортажу-замальовки минули, він лишається пріоритетом невеликої частини регіональних видань, іноді зарисовочний репортаж стає своєрідною перевіркою журналіста-початківця.
Детально проаналізовано такий жанровий різновид, як репортаж-роздум. Зазначено, що він стрімко динамізувався, повертаючись у класичне, канонічне русло. Як зазначено в розділі, репортаж-роздум це жанр журналістської творчості, де в репортажній, динамічній формі реалізується індивідуальне світобачення автора стосовно розвитку певної події чи характеристики об’єкта особистості. Репортажеві-роздуму притаманна особлива стилістика написання, у ньому допустима певна міра авторського вимислу, проте повною залишається умова дотримання історичної правди та об’єктивності. Репортаж-роздум, відреагувавши на соціально-економічні зміни, зазнав впливу перетворень у масовій свідомості, став швидко трансформуватися в інший жанр, який називають проблемним репортажем.
В розділі наведено авторську дефініцію репортажу-розслідування, згідно якої, репортаж-розслідування поліфонічний журналістський твір, що базується на інвестигативному методі й реалізується шляхом залучення архітектоніки та стилістики журналістського твору елементів аналітики, літературних прийомів, характерних для художньо-публіцистичної групи жанрів
Особливого значення приділяють визначенню метод маски” і його практичній реалізації в ході підготовки критичних матеріалів. Вказано, що тут головним чинником стає досвід індивідуальної роботи журналіста, який на конкретних прикладах має застерегти працівників редакції від надмірного використання методу маски”, наголошуючи на моральних аспектах методів збирання фактажу.
Акцентується на важливості методу маски” для підготовки студентів-журналістів. Вказується, що важливим і надзвичайно цікавим у практичних заняттях з методу є процес перевтілення студентів у представників інших соціальних груп і прошарків. Це так само актуально як відпрацювання двох видів псевдоніма: постійного та одноразового з тим, щоб із метою дотримання особистої безпеки вберегти журналіста від негативних наслідків публікації критичного матеріалу.
Констатується, що процес підготовки студентів, які працюватимуть у жанрі репортажу-розслідування, передбачає, крім того, елемент лицедійства в суто професійному аспекті цього терміна.
Підкреслено, що особливе значення в підготовці репортерів надають забезпеченню індивідуальної безпеки молодих журналістів. Ідеться про ознайомлення студентів із системою пулів”, а також зразками європейських страхових полісів на випадок нещастя чи професійної травми.
В третьому розділі наукової роботи дається повне визначення журналістики розслідування (інвестигативної). Вказується, що інвестигативна журналістика, або журналістика розслідування, метод ефективного отримання фактичного матеріалу репортером або групою творчих працівників для подальшої реалізації його у викладі переважно репортажу або розширеної аналітичної статті з яскраво вираженими репортажними елементами, вставками у вигляді інтерв’ю монологічного чи діалогічного характеру. Кінцева мета будь-якого матеріалу, написаного методом інвестигативної журналістики, полягає в досягненні істини стосовно того, що реально трапилося в об’єктивній реальності.
Зазначено, шо аналіз фактів, який проводить репортер з подачі групи аналітиків у процесі репортажного розслідування, не може бути суб’єктивним (на це впливає, зокрема, і те, що в аналізі бере участь значна кількість суб’єктів); крім того, аналіз не має закінчуватися менторським повчанням, моралізаторством. Сучасне суспільство, налаштоване здебільшого прагматично, тому репортерові, та групі аналітиків не лише слід відповісти на запитання що трапилося?”, але й запропонувати можливі варіанти подальшого розвитку ситуації, що можуть бути значно продуктивнішими, коли творча бригада зуміє виокремити найбільш оптимальні з них. Тоді справжній репортаж-розслідування трансформується у своєрідний дороговказ (путівник), при чому варіативність майбутнього розвитку події мають передбачити журналісти, які працюють у цьому жанрі.
Репортаж-розслідування, метод і результат втілення авторського задуму, неможливий без інтерв’ю як засобу отримання інформації. Крім усього іншого, сучасне розслідування в його текстовому варіанті продуктивно реалізується, про це свідчить практичний досвід, за умови включення в архітектоніку твору елементів інтерв’ю як одного з найдавніших і найбільш ефективних методів подачі інформації.
Констатується, що в В аналізованому випадку спостерігаємо реальну трансформацію і взаємоперехід жанрів з одного в інший. Інтерв’ю не тільки доповнює власне репортажний стиль, а й з’ясовує ті моменти, які неможливо представити у форматі простого авторського опису події. Інтерв’ю дає читачеві змогу об’єктивно судити про причину й сутність того, що трапилося через світобачення та безпосередньо розповідь свідків події. Обсяг інтерв’ю і форма його подачі залежить лише від репортера. Його оптимальним, таким, що викликає довіру читача є класична форма діалогу. Класичним форматом інтерв’ю визначено діалог. Заитання і відповідь як класику жанру ухвалено ще з часів платонівських діалогів, що з своєю суттю досі не змінилися. Автор немов передбачає запит потенційного читача, а відповідає респондент. Філософський текст і сучасне інтерв’ю, звичайно, відрізняються постановкою проблеми, шляхами її вирішення, зрештою, завданням. Тому діалогічна форма кожного разу потребує справді творчого підходу, аби стати найбільш зрозумілою для читача, особливо читача масового громадсько-політичного видання.
В розділі робиться висновок, що ефективність виступів у пресі окремих індивідів, редакційних відділів не мислима без аналізу читацької пошти; проведення соціологічних опитувань, у тому числі методом друку в газеті чи журналі відповідного переліку запитань, на які просять відповісти читачів, передплатників. читацької пошти, що надходить на адресу редакції.
Коли раніше подібні відгуки надходили у вигляді листівок, листів, то зараз маємо аналоги у вигляді SMS-повідомлень або надходжень на редакційний сайт. Загалом дуже часто зустрічаємо аналіз творчості власне журналістів, які працюють в друкованих виданнях, на так званих форумах, де кожний бажаючий може поділитися своєю думкою і враженням від репортажу, інтерв’ю, аналітики, оцінивши творчість журналіста в цілому.
В третьому розділі накової роботи констатується, шо проблеми ідентифікації набули особливої актуальності в наш час, коли жанрові групи, відповідаючи проблемам практичної журналістики, стали розвиватися, трансформуватися настільки швидко, що їх не можуть проконтролювати відповідні працівники редакційних колективів.
Трансформація жанрів це творчий процес, як кожна творчість вона має яскраво виражене емоційне забарвлення. Тому стаємо свідками суто моральних конфліктів у редакційних колективах, коли порушуються основні моральні заповіді, оскільки редактор змушений заборонити журналісту експеримент з жанром, бо не розуміє кінцевої мети подібної трансформації й т. ін.
В науковоій роботі стверджується, що ідентифікація жанрів має проводитися кількома шляхами. Найголовніший і перший з них, це, звичайно, наукова робота, пов’язана з проблемами жанроутворення. Другий шлях не менше ефективний, бо полягає в практичному відпрацюванні методології варіативності жанрів в самому редакційному колективі.

Список використаних джерел

Аболина Т. Г. Исторические судьбы нравственности / Т. Г. Аболина. К.: Лыбидь, 1992. 196 с.
Алмонд Г. Сравнительная политология сегодня. Мировой обзор: учеб. пособие / Г.Алмонд, Дж. Пауэл, К. Строн, Р. Далтон. М.: Аспект Пресс, 2002. 537 с.
Аналитические жанры газеты: хрестоматия / [предисл. В. Д. Пельта]. М.: Изд-во Москов. Ун-та, 1989. 210 с.
Андрущенко О. Депортация / О. Андрущенко // Бизнес. 2006. № 8. С. 80-88.
Апифанов В. В прорубь за счастьем / В. Апифанов // Газета по-киевски. 2006. № 12 (512).
Аргументация в публицистическом тексте (жанрово-стилистический аспект): yчеб. пособие / [И. В. Гущина, Г. В. Жаркой, О. М. Каменева и др.]. Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1992. 244 с.
Бабашин И. Шахтеры умерли дважды / И. Бабашин // Газета по-киевски. 2006. № 2 (502).
Бадрак В. В. Фактори ефективності впливу друкованих ЗМІ (преси) на електорат : aвтореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.08 / В. В. Бадрак; КНУ ім. Т. Г. Шевченка. Інститут журналістики. К., 2000. 20 с.
Бакштановский В. И. Игра по правилам (политическая этика в гражданском обществе) / В. И. Бакштановский. М.: Знание, 1991. 56 с.
Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса / М. М. Бахтин. М.: Худож. лит., 1990. 478 с.

11. Бебик В.М. засоби масової інформації посткомуністичної України / В. Бебик, О. Сидоренко К., 1996. 124 с.
12.Бурлина Е. Я. Культура и жанр: Методологические проблемы жанрообразования и жанрового синтеза / Е. Я Бурлина. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. 165 с.

Буряк В. Д. Поетика інформаційно-художньої свідомості / В. Д. Буряк. Д: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2001. 176 с.
Вайшенберг З. Новинна журналістика / З. Вайшенберг. К.: Академія української преси; Центр вільної преси, 2004. 260 с.
Вакуров В. Н. Стилистика газетных жанров / В. Н. Вакуров, Н. Н. Кохтев, Г. Я. Солганик. М.: Высш. шк., 1978. 248 с.

16.Вартанов Г.І. Основи теорії журналістики: Конспект лекцій / Г.І. Вартанов, В.І. Шкляр. К.: МІЛП, 1996. 56 с.
17.Василенко М. К. Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі / М. К. Василенко К.: Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006. 236 с.
18.Василенко М. К. Підготовка репортерів до збирання фактажу методом журналіст змінює професію” / М. К. Василенко // Наукові записки Інституту журналістики. 2003. Т. 12

Вьюник В. А., Тишунин В. Н. Информация как газетный жанр / В. А. Вьюник, В. Н. Тишунин. Л.: Лениздат, 1962. 154 с.
Глушко О. Журналістське розслідування: історія, теорія, практика / О. Глушко. К., 2006. 142 с.

21.Гід журналіста : зб. навч. матеріалів, склад. за фр. методикою вдоскон. працівників ЗМІ / адапт. та упорядкув. А. Лазарєвої ; Центр підготов. й вдоскон. журналістів (Париж), Ін-т мас. інформації (Київ). К.: [б. в.], 1999. 96 с.

Гол Дж. Онлайнова журналістика / Дж. Гол К.: К.І.С., 2005. 121 с.
Горохов В. М. Закономерности публицистического творчества. Пресса и публицистика / В. М. Горохов. М.: Мысль, 1975. 190 с.
Гуревич С. М. Репортаж в газете : лекция для студентов вечер. и заоч. отд-ний фак. журналистики / С. М. Гуревич. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963. 33 с.
Гус М. Информация в газете (опыт практических пособий) / М.Гус М.; Л.: Госиздат, 1930. 263 с.
Дробышевский В. И. Репортаж ведет редактор / В. И. Дробышевский Челябинск: Юж.-Урал. кн. изд-во, 1964. 208 с.
Еверет Девід. Навчальний посібник репортера / Еверет Девід. К.: ПроМедіа, 1999. 118 с.
Жанры советской газеты: Учеб. пособ. для ф-тов журн. ун-тов М.: Высш. шк., 1972. 424 с.
Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. 3-тє вид. Львів: ПАІС, 2008. 276 с.
Зуб В. П. Деякі особливості аргументації в інтерв’ю / В. П. Зуб // Ономастика і апелятиви. Д., 2000. № 12. С. 5460.
Информационные жанры газетной публицистики : хрестоматия / [сост.: В. Д. Пельт, М. З. Гузова]. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. 295 с.
Іванов В., Сердюк В. Журналістська етика / В. Іванов, В. Сердюк. К.: Вища школа, 2006. 231 с.
Каппон Р. Настанови журналістам Ассошіейтед Пресс / Р. Каппон. К.: Видавничий дім Києво-Могилянської академії, 2005. 86 с.
Квіт С. Масові комунікації: Підручник / С. Квіт. К.: Вид. дім Києво-Могилянська академія”, 2008. 206 с.
Кім М. Н. Жанры современной журналистики / М. Н. Ким. СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2004. 355 с.
Козев Н. А. Информация в газете: Лекция / Н. А. Козев. М., 1951. 48 с.
Кокотюха А. Земля, пропитанная литературой / А. Кокотюха // Газета по-киевски. 2005. № 136 (370).
Коль А. Робота з мас-медіа: Експрес-курс / А. Коль. К.: Академія Української Преси. Фонд Конрада Аденауера. 70 с.
Константинов А. Журналистское расследование / А. Константинов СПб: Издательский дом Нева”, 2001. 383 с.
Конторчук А. К. Композиционно-архитектонические особенности жанра корреспонденции в газете (под рубрикой Командировка по письму”) : автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. филол. наук : специальность 10.01.10 Журналистика” / А. К. Конторчук Киев. гос. ун-т им. Т. Г. Шевченко. К., 1984. 20 с.
Корконосенко С. Г. Основы журналистики / С. Корконосенко. М., Аспект Пресс, 2007 318 с.
Корнійко І. Віртуальні інтерв’ю як одна з форм віртуального дискурсу / І. Корнійко // Мовні і концептуальні картини світу. К., 2000. С. 206-212.
Косянчук І. Електорат молодшає / І. Косянчук // Урядовий кур’єр. 1999. 27 жовт.

44.Кройчик Л. Е. Система журналистских жанров / Л. Е. Кройчик. СПб.: Знание; ИВЭСЭП, 2000. 192 с.

Лазутина Г. В. Основы творческой деятельности журналиста / Г. В. Лазутина М.: Аспект-пресс, 2004. 339 с.

46.Лазутина Г.В. Профессиональная этика журналиста / Г. В. Лазутина М.: Аспект Пресс, 2006. 240 с.
47.Ленинские традиции печати. Проблемы газетных жанров : [сб. ст. / редкол.: Р. Г. Бухарцев (отв. ред.) и др.]. Свердловск: Урал. гос. ун-т, 1974. 128 с.

Лубкович І. М. Соціологія і журналістика / І. М. Лубкович. Л.: Паіс, 2003. 112 с.
Макєєв С., Надточій А. Політична соціалізація в пострадянській Україні / С.Макєєв, А. Надточій // Політична думка. 1997. №1 С. 1626.
Маларек В. Викривання фактів. Суть та практика журналістського розслідування / В. Маларек. К., 1999. 112 с.

51.Меженцев М. Т. Публицистический прогноз / М. Т. Меженцев. Ростов н/Д, 1983. 74 с.
52.Мельник Г.С. Основы творческой деятельности журналиста / Г. Мельник, А. Тепляшина. СПб.: Питер, 2009. 272 с.
53.Мельник Г. С. Процесс жанрообразования в журналисике, литературе и PR: аналогии и различия / Г. С. Мельник // Жанры в журналистском творчестве: Материалы научно-практического семинара Современная переодическая печать в контексте коммуникативных процессов” (г. Санкт-Петербург, 19 марта 2003 г.) / Отв. ред. Б.Я. Мисонжиков. СПб.: С.-Петерб. гос. ун-т, 2004. С. 28 45.
54.Михайлин І. Л. Основи журналістики : підручник / І. Л. Михайлин. вид. 3-є доп. і поліпш. К.: ЦУЛ, 2002. 284 с.
55.Мишурис А. Жанры газетных материалов / А. Мишурис, Л. Успенский. М. ; Л. : Военмориздат, 1945. 80 с.
56.Мисонжиков Б. Я. Жанры журналистики: предмет и форма творческой рефлекси / Б. Я Мисонжиков // Жанры в журналистском творчестве: Материалы научно-практического семинара Современная переодическая печать в контексте коммуникативных процессов” (г. Санкт-Петербург, 19 марта 2003 г.) / Отв. ред. Б. Я. Мисонжиков. СПб.: С.-Петерб. гос. ун-т, 2004. С. 3 15.

Москаленко А. Вступ до журналістики. / А. Москаленко. К.: Школяр, 1997. 298 с.
Москаленко А. З. Методичні вказівки до вивчення теми Інформаційні жанри радянської газети”. / А. З. Москаленко, В. В. Лизанчук, В. А. Качкан, М. К. Василенко. К.: КДУ, 1990. 92 с.

59.Мурікан Ж. Журналістське розслідування / Ж. Мурікан. К.: ІМІ, 2003 98 с.

Недопитанський М. І. Сучасна практика журналістського інтерв’ю: стратегія запитання / М. І. Недопитанський // Наукові записки Інституту журналістики : [наук. зб. / за ред. В. В. Різуна] ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2004. Т.15 (квіт.черв.). С. 101103.
Нечиталюк М. На шляху до багатотомної історії української журналістики / М. Нечиталюк // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повід. четвертої Всеукр. наук.-теорет. конф. 1920 лютого 1997 р.; за ред. М. М. Романюка. Л., 1997. С. 1220.
Остапенко М. Політична соціалізація студентської молоді в Україні / М. Остапенко // Нова політика. 1999. № 6. С. 6163.
Пельт В. Д. Информация в газете и ее жанры / В. Д. Пельт М.: Изд-во Москов. ун-та, 1986. 148 с.
Пидаев А. В. Болонский процесс в Европе / А. В. Пидаев, В. Г. Передерий. К.: Изд-во Медуниверситета, 2004. 194 с.
Почепцов Г.Г. Теория коммуникации / Г. Г. Почепцов. М.: Рефл-бук”, 2003. 656 с.
Правовые и этические нормы в журналистике / [Составитель Е. П. Прохоров]. М.: Аспект Пресс, 2009. 232 с.
Прилюк Д. М. Теорія і практика журналістської творчості: Методологічні проблеми / Д. М. Прилюк. К.: Вища школа, 1973. 270 с.
Прокопенко І. В. Мистецтво газетного репортажу : лекції, прочит. в Вищ. партійн. шк. при ЦК КП України на курсах перепідготов. партійн., радян. і журналіст. кадрів / І. В. Прокопенко. К.: ВПШ при ЦК КПУ, 1967. 129 с.
Прокопенко І. В. Репортаж в газеті / І. В. Прокопенко. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1959. 159 с.
Прохоров Е. П. Методология журналистского творчества и проблема классового анализа / Под. ред. В. М. Прохорова, В. Д. Пельта. М., 1977. 232 с.
Різун В. В. Маси : тексти лекцій / В. В. Різун ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. К.: Київ. ун-т, 2003. 118 с.

72.Різун В. В. Системи масової комунікації / Різун В. В. // Наукові записки Інституту журналістики. К. : Київ. ун-т, 2001. Т. 3.
73.Різун В.В. Теорія масової комунікації: підруч. для студ. Галузі 0303 журналістика та інформація” / В.В. Різун К.: Видавничий центр Просвіта”, 2008. 260 с.
74.Роот А. А. История жанра передовой статьи / А. А. Роот. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1980. 142 с.
75.Соціальне партнерство і демократичне плюралістське суспільство / А. Садовенко, Н. Маслова-Лісічкіна // Україна: Аспекти праці. 1996. № 1. С. 6264.

Сердюк В. Точка відліку людина. Дещо про етику в сучасній журналістиці / В. Сердюк // Українське журналістикознавство. К., 2001. Вип. 2.
Скокова Л. Г. Проблеми наративного інтерв’ю / Л. Г. Скокова // Вісн. Київ. ун-ту. Сер. Соціологія. Психологія. Педагогіка. 1997. № 3. С. 7282.
Солганик Г. Я. Стиль репортажа / Г. Я. Солганик. М.: Изд-во Москов. ун-та, 1970. 75 с.

79.Тепляшина А. Н. К вопросу типологии жанров массово