Ващенко Андрій Михайлович Теоретико-правові аспекти співвідношення правотворчої діяльності органів і посадових осіб держави та місцевого самоврядування в Україні

brief description

Ващенко Андрій Михайлович, тимчасово не працює: «Теоретико-правові аспекти співвідношення правотворчої діяльності органів і посадових осіб держави та місцевого самоврядування в Україні» (12.00.01 - теорія та історія дер­жави і права; історія політичних і правових учень). Спецра­да Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ВАЩЕНКО АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ
УДК 342.25:340.134 (477)
ДИСЕРТАЦІЯ
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СПІВВІДНОШЕННЯ
ПРАВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ І ПОСАДОВИХ ОСІБ
ДЕРЖАВИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичний і правових учень
Подається на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне
джерело___________________________________А. М. Ващенко
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник:
Дзейко Жанна Олександрівна,
доктор юридичних наук,
професор

Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………… 14
РОЗДІЛ 1 ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………………… 25
1.1 Історія розвитку уявлень про правотворчу діяльність і
перспективи її наукового пізнання ……………………………………………
1.2 Методологічна основа наукового дослідження співвідношення
правотворчої діяльності органів і посадових осіб держави та місцевого
самоврядування в Україні……………………………………………………...
25
54
Висновки до Розділу 1 ………………………………………………………… 82
РОЗДІЛ 2 ПРАВОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК СФЕРА
ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ І ПОСАДОВИХ ОСІБ ДЕРЖАВИ
ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ……..…………………………… 86
2.1 Поняття та ознаки правотворчої діяльності органів і посадових осіб
держави та місцевого самоврядування……..………………………....…….... 86
2.2 Взаємозв’язок правотворчих повноважень органів і посадових осіб
держави та місцевого самоврядування…………….………………………….
2.3 Процесуальні аспекти здійснення правотворчої діяльності органами
і посадовими особами держави та місцевого самоврядування…………...…
111
136
Висновки до Розділу 2…………………………………………………………. 158
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
ПРАВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ І ПОСАДОВИХ ОСІБ
ДЕРЖАВИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ…….. 163
3.1 Сучасні проблеми здійснення правотворчої діяльності органами
і посадовими особами держави та місцевого самоврядування в Україні…... 163
3.2 Тенденції розвитку та шляхи вдосконалення правотворчої діяльності
органів і посадових осіб держави та місцевого самоврядування в Україні... 185
Висновки до Розділу 3 ………………………………………………………… 214
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………... 217
13
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….. 226
ДОДАТКИ……………………………………………………………………... 272

bibliography

ВИСНОВКИ
За результатами проведеного наукового дослідження теоретико-правових
аспектів співвідношення правотворчої діяльності органів і посадових осіб
держави та місцевого самоврядування, в якій вони розкриті з точки зору історії
розвитку уявлень про правотворчу діяльність і перспектив її наукового
пізнання, методологічних основ наукового дослідження співвідношення
правотворчої діяльності вказаних суб’єктів, поняття та ознак правотворчої
діяльності органів і посадових осіб держави та місцевого самоврядування,
взаємозв’язку їх правотворчих повноважень, процесуальних аспектів
здійснення правотворчої діяльності, сучасних проблем її здійснення в Україні,
тенденцій розвитку та шляхів вдосконалення. У дисертації міститься
теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у
встановленні співвідношення правотворчої діяльності органів і посадових осіб
держави та місцевого самоврядування, визначенні проблем її здійснення в
Україні, тенденцій розвитку та шляхів вдосконалення. Враховуючи
вищезазначене, на нашу думку, логічним завершенням цієї наукової роботи
стане теоретичне узагальнення її результатів, що відображатимуть вирішення
поставлених наукових завдань. Основними науковими і практичними
результатами роботи, досягнутими в процесі дисертаційного дослідження, є
наступні.
1. Історія розвитку уявлень про правотворчу діяльність періодизована в
межах наступних етапів: 1) панування світоглядного розуміння правотворчої
діяльності (ХІ ст. до н.е. – кін. ХVIII ст.), що пов’язаний з вивченням
правотворчої діяльності переважно крізь призму інших явищ соціальної
дійсності (справедливості, закону, влади, примусу, державної діяльності тощо),
результати якого засновані на загальних (світоглядних) методологічних засадах
пізнання, що формують підґрунтя для подальшого здійснення конкретно
наукових досліджень правотворчої діяльності; погляди філософів на питання
творення права мають наступницький характер, акумулюють в собі найбільш
218
раціональні уявлення про творення права, що закладає основу для подальшого
виокремлення та розвитку концепції правотворчості, супроводжується появою
та обґрунтуванням перших уявлень про право крізь призму його розуміння як
природного явища, що є елементом природи людини, відображає людські
потреби та інтереси, слугує засобом правової індивідуалізації людини, та як
позитивного явища, що є похідним, набуває документального виразу та слугує
засобом закріплення інтересів суб’єктів суспільства та держави; 2) панування
юридичного розуміння правотворчої діяльності (поч. ХІХ ст. – поч. ХХ ст.),
протягом якого правотворча діяльність стає самостійним предметом наукового
пізнання, отримує самостійне категоріальне значення та позначає особливу
сферу життєдіяльності суспільства, де формується право, формалізується його
зміст та забезпечується в подальшому реалізація його положень; 3) панування
багатоаспектного розуміння правотворчої діяльності (сер. ХХ ст. – триває
донині), в межах якого правотворча діяльність вивчається як складна категорія,
що розкриває її як явище процесуального, функціонального, праксеологічного,
суб’єктного плану, що засновується на застосуванні методології юридичної
науки світоглядного, загальнонаукового та спеціально-наукового рівнів.
2. Методологічну основу наукового дослідження теоретико-правових
аспектів співвідношення правотворчої діяльності органів і посадових осіб
держави та місцевого самоврядування становить комплекс: 1) принципів
наукового пізнання як вихідних пізнавальних положень, на яких має бути
заснована науково-дослідна робота, визначаючи відповідність результатів
дослідження вимогам науковості; 2) методологічних підходів, що відображають
науково-дослідну стратегію та націлені на дослідження теоретико-правових
аспектів співвідношення правотворчої діяльності органів і посадових осіб
держави та місцевого самоврядування крізь призму відповідних підходів до
розуміння права; 3) світоглядних (філософських), загальнонаукових та
спеціально-наукових методів наукового дослідження, що являють собою
засоби, прийоми і способи вивчення окремих аспектів співвідношення
219
правотворчої діяльності органів і посадових осіб держави та місцевого
самоврядування.
3. Узагальнено доктринальне розуміння правотворчої діяльності в
межах: моністичного підходу, відповідно до якого в основу розуміння
правотворчої діяльності закладено ідею її здійснення одним конкретним
суб’єктом або групою суб’єктів, котрі за своїм статусом мають або державновладний характер, а отже забезпечують правове закріплення переважно
інтересів публічного характеру, або громадський (недержавний) характер,
забезпечуючи втілення в нормах права переважно тих інтересів, які
відповідають або більшості певного суспільства або конкретному об’єднанню
громадян, інтереси якого вони представляють; дуалістичного підходу, згідно з
яким правотворча діяльність здійснюється державою та недержавними
суб’єктами на засадах взаємодоповнення та взаємодії, реалізуючи збалансовані
інтереси держави та суспільства; плюралістичного підходу, що визначає
правотворчу діяльність як таку, що здійснюється максимально широким колом
суб’єктів, які наділені правотворчими повноваженнями та/або здійснюють
суттєвий вплив на правотворчу діяльність в силу свого правового статусу або
зайняття активної громадянської позиції. Спільними ознаками правотворчої
діяльності органів та посадових осіб держави та правотворчої діяльності
органів і посадових осіб місцевого самоврядування є наступні: мають правовий
характер; здійснюються на постійній основі уповноваженими суб’єктами;
змістом є розробка, обговорення та прийняття актів правотворчості, введення їх
в дію; результатом є акт правотворчості; націлені на забезпечення
впорядкування суспільних відносин, надання їм ознак збалансованості,
врахування інтересів і потреб державного та самоврядного, загальнодержавного
та регіонально-місцевого характеру; мають професійний характер здійснення;
здійснюються в чітко встановленому процесуальному порядку, на основі
принципу розподілу повноважень між суб’єктами державної влади та місцевого
самоврядування, які взаємодіють в процесі здійснення правотворчих
повноважень; визнаються конституційно та гарантуються державою.
220
Відмінність правотворчої діяльності органів і посадових осіб держави та
правотворчої діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування
полягає в: природі правотворчої діяльності; формах її здійснення; значенні
правотворчої діяльності; межах її здійснення; результатах здійснення;
особливостях дії норм права, закріплених в актах правотворчості; порядку
прийняття актів правотворчості.
4. Правотворча діяльність органів і посадових осіб держави – це
різновид офіційної діяльності уповноважених суб’єктів державної влади,
змістом якої є розробка, обговорення, прийняття та введення в дію ієрархічно
підпорядкованих між собою актів правотворчості, що обумовлена інтересами і
потребами політико-організаційного плану, котрі мають загальний характер,
відображають сутність та зміст діяльності держави, здійснюється як
колегіально, так і одноособово, на національному та міжнародному рівнях.
Правотворча діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування
являє собою різновид офіційної діяльності уповноважених суб’єктів місцевого
самоврядування, змістом якої є розробка, обговорення, прийняття та введення в
дію системи взаємопов’язаних між собою актів правотворчості, що обумовлена
інтересами і потребами громади або декількох громад певної адміністративнотериторіальної одиниці та здійснюється на регіональному або місцевому рівнях.
5. Визначено та охарактеризовано взаємозв’язок правотворчих
повноважень органів і посадових осіб держави та місцевого самоврядування в
залежності від: 1) співвідношення ролі держави та громадянського суспільства
в правотворчості (державно орієнтований, муніципально орієнтований та
змішаний характер); 2) стану підпорядкованості органів і посадових осіб
держави та місцевого самоврядування (субординаційний та координаційний
характер); 3) строку реалізації правотворчих повноважень органами і
посадовими особами держави та місцевого самоврядування (постійнодіючий
та тимчасовий характер); 4) території реалізації правотворчих повноважень
органів і посадових держави та місцевого самоврядування (загальнодержавний
та регіональний (місцевий) характер); 5) змісту участі органів і посадових осіб
221
держави та місцевого самоврядування у прийнятті актів правотворчості
(автономний (одноосібний), делегований та спільний (взаємоузгоджений)
характер); 6) сфери реалізації правотворчих повноважень органами і
посадовими особами держави та місцевого самоврядування (політичний,
економічний та соціальний характер).
6. З’ясовано спільні та відмінні ознаки процесу правотворчої діяльності
органів і посадових осіб держави та місцевого самоврядування. Спільними
ознаками є те, що природою її здійснення є процесуальність розумової
діяльності людини, вона реалізується в межах правотворчих правовідносин,
відображає приналежність правотворчої діяльності до юридичної практичної
діяльності, має правовий характер, відображає націленість правотворчої
діяльності на зміну правового регулювання, періодизується на взаємопов’язані,
послідовні етапи і стадії). Відмінними ознаками є те, що: процес правотворчої
діяльності органів і посадових осіб держави переважно закріплений нормами
чинного законодавства конституційного, законодавчого та підзаконного рівня,
заснований на положеннях правотворчої політики держави, здійснюється
виключно на професійній основі, має чіткий поділ на етапи та стадії, що
закріплено законодавчо, а їх скорочення можливе лише у виключних випадках,
порушення процесу правотворчої діяльності є підставою для звернення в
установленому порядку до судових органів з вимогою про визнання акту таким,
що прийнятий з порушенням офіційно встановленого процесу правотворчості,
та скасування цього акту на вказаній підставі; водночас, процес правотворчої
діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування переважно
закріплений нормами відповідних актів місцевого самоврядування, заснований
на потребах місцевого значення як об’єктивної необхідності здійснення
муніципальної правотворчої діяльності, не обов’язково має професійний
характер; етапи та стадії не обов’язково є чітковизначеними, порушення
процесу правотворчої діяльності є підставою для звернення в установленому
порядку до судових органів лише у випадку, коли дія цього акту або його
положень призвело чи може призвести до порушення прав і свобод людини.
222
7. Розкрито особливості правового забезпечення співвідношення
правотворчої діяльності органів і посадових осіб держави та місцевого
самоврядування в Україні в межах двох рівнів: міжнародний рівень, що
представлений положеннями міжнародних правових документів, які
закріплюють загальні засади функціонування органів і посадових осіб держави;
національний (внутрішньодержавний) рівень, що включає в себе положення
законодавчих та підзаконних актів України, котрі регламентують здійснення
органами і посадовими особами держави та місцевого самоврядування
правотворчої діяльності, що не виходить за межі держави та який поділяється
на наступні підрівні: конституційний, що представлений положеннями
Конституції України та конституційних законів, що закріплюють вихідні засади
здійснення правотворчої діяльності вказаними суб’єктами, а самі положення
потребують в подальшому своєї конкретизації на законодавчому рівні;
законодавчий, що заснований на положеннях законодавчих актів поточного,
кодифікаційного та надзвичайного характеру, які прийняті у відповідності до
положень Конституції України та регламентують відносини в сфері взаємодії
органів і посадових осіб держави та місцевого самоврядування в процесі
здійснення правотворчої діяльності; підзаконний, що представлений
положеннями підзаконних нормативно-правових актів, які у відповідності до
положень законодавчих актів деталізують правове забезпечення правотворчої
діяльності зазначених суб’єктів.
8. Складовими сучасних проблем співвідношення правотворчої
діяльності органів і посадових осіб держави та місцевого самоврядування в
Україні є: по-перше, недоліки правового забезпечення співвідношення
правотворчої діяльності вказаних суб’єктів; по-друге, недоліки організаційного
забезпечення здійснення правотворчої діяльності вказаними суб’єктами в
аспекті їх співвідношення; по-третє, недоліки наукового забезпечення
правотворчої діяльності в цілому та співвідношення правотворчої діяльності
органів і посадових осіб держави та місцевого самоврядування, зокрема.