Випасняк Ігор Петрович. Соціальна інтеграція глухих дітей на основі рухової активності

brief description

Випасняк Ігор Петрович. Соціальна інтеграція глухих дітей на основі рухової активності : дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 / Прикарпатський національний ун-т ім. Василя Стефаника. — Івано-Франківськ, 2006. — 188арк. — Бібліогр.: арк. 151-172.

Випасняк Ігор Петрович. Соціальна інтеграція глухих дітей на основі рухової активності. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. Львівськиий державний університет фізичної культури. Львів, 2007.
У дисертаційній роботі досліджено проблему корекції психо-соматичного здоров’я і рухової сфери глухих дітей 14-17 років із застосуванням засобів нетрадиційних засобів фізичної культури, формування оптимального рухового режиму дітей з розладами слуху в умовах спеціалізованої школи. Розроблено і науково обґрунтовано методику корекції психологічних і рухових порушень дітей 14-17 років із порушенням слуху в позаурочний час засобами нетрадиційних засобів фізичної культури, методику забезпечення занять фізичними вправами адаптаційної спрямованості; конкретизовано сутність поняття психологічних здібностей в сфері адаптивного фізичного виховання та визначено їх корекційне значення в контексті розвитку дітей з розладами слуху, досліджено рівень адаптаційної поведінки глухих дітей 14-17 років. Реалізовано педагогічні умови корекції рухових порушень глухих дітей у процесі застосування нетрадиційних засобів фізичної культури.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і практичне вирішення наукового завдання, а саме покращення рівня соціальної інтеграції школярів з порушенням слуху шляхом оптимізації їхньої рухової активності із застосуванням традиційних (фізичні і спортивні вправи) і нетрадиційних (українські народні рухливі ігри різної спрямованості) засобів фізичного виховання.
1. Аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел свідчить про те, що соціальну інтеграцію школярів із порушенням слуху необхідно розглядати як складну комплексну систему заходів, спрямованих на підвищення рівня фізичної і розумової працездатності, соматичного здоров’я, забезпечення біологічної норми рухової активності, розвитку психологічних властивостей індивідууму (емоційновольової сфери, групової згуртованості, здатності до саморегуляції, ціннісних орієнтацій, комунікабельності), розширення можливостей щодо майбутнього професійного самовизначення. Сьогодні процес фізичного виховання школярів із порушеним слухом з погляду сприяння соціальній інтеграції є недосконалим і вимагає впровадження нових засобів, методів і форм організації занять з фізичної культури.
2. Констатуючий експеримент виявив, що рівень фізичного розвитку школярів 14-17 років із порушенням слуху є вірогідно нижчим порівняно зі здоровими учнями. Найбільша різниця спостерігається у показниках кистьової динамометрії (22,4%), ЖЄЛ (15,9%) та окружності грудної клітки (6,2%). Різниця у росто-вагових показниках складає 8,4%, що зумовлено дещо більшою масою тіла у школярів із порушеним слухом (Р< 0,05).
3. За даними функціональних досліджень встановлено, що рівень фізичної працездатності школярів 14-17 років із порушеним слухом вірогідно поступається рівню фізичної працездатності здорових школярів. Найбільш вірогідна різниця щодо аеробної працездатності встановлена у юнаків 14 (24,8%) та дівчат 15 років (36,3%) (P<0,05).
За станом соматичного здоров’я 13,3% школярів з порушеним слухом мали середній (10 балів), 46,6% нижчий від середнього (5 балів), 40,0% низький рівень (Р< 0,05).
4. За даними психологічних досліджень, 52,4% школярів із порушеним слухом (23,5% юнаків і 28,9% дівчат) мають низький і нижчий від середнього рівень сформованості потреби у спілкуванні. Щодо комунікативних здібностей, то у 35,9% школярів переважає низький рівень, 57,5% мають нижчі від середнього значення, і лише 6,7% школярів із порушеним слухом мають середній рівень комунікабельності. Різниця між об’єктивною оцінкою і самооцінкою особистісних комунікативних здібностей становить 2 бали (Р< 0,05).
Діагностики групової згуртованості виявила, що 74,2% школярів із порушеним слухом мають мінімальні оцінки (7-9 балів), що свідчить про її відсутність. Ще 25,8% мають середні і нижчі від середніх оцінки (10-15 балів) групової згуртованості, що вказує на низький рівень зацікавленості цих дітей у соціальних контактах, відсутність спостережливості і певний ступінь відчуженості від соціуму. Водночас у глухих дітей виявлено високий рівень особистісної та реактивної тривожності.
5. Реалізація експериментальної програми фізичного виховання викликала низку позитивних змін у функціональних показниках. Так, фізична працездатність підвищилася на 17,1% у юнаків і на 14% у дівчат, величина життєвого індексу зросла на 32,5 і 43,9% відповідно, індекс Робінсона на 7,5 та 7,6 у.о. (Р<0,05 ).
6. Оптимізація рухової активності, покращення соматичного здоров’я, фізичної підготовленості та працездатності призвели до посилення групової згуртованості у 56,8% дітей (20-23 бала), що свідчить про зростання рівня соціальної інтеграції глухих учнів. Водночас зафіксовано зменшення показників ситуативної та особистісної тривожності.
За шкалою оцінки комунікативної поведінки рівень комунікабельності зріс на 4 бала. Аналіз показників уваги та пам’яті учнів експериментальної групи виявив вірогідне зростання зосередженості, обсягу та переключення уваги (30,4 %), розумової працездатності (23,5%), потреби у спілкуванні (52,7%) (Р<0,05).
7. Комплексна експериментальна програма фізичного виховання, що передбачає перевагу засобів ( фізичних вправ, рухливих ігор ) щодо впливу на психологічні якості (увагу, тривожність, пам’ять, самопочуття, почуття колективізму, відповідальності, самотності, інтелект, вольові та моральні якості) забезпечує належний рівень особистісної активності, рухливості, швидкості та діяльності за шкалою САН (самопочуття, активність, настрій), зменшення реактивної та особистісної тривожності, оптимізацію рухової активності, фізичної працездатності і соматичного здоров’я, що є важливою умовою успішної інтеграції школярів із порушеним слухом у сучасне соціальне середовище.
Проведене дослідження не претендує на вичерпне розв’язання всіх аспектів порушеної проблеми. Перспективу подальшого дослідження ми вбачаємо в пошуках і вдосконаленні методів фізичної реабілітації та соціальної інтеграції, вивченні психолого-педагогічних умов діяльності учнів з розладами слуху на більш ранніх етапах онтогенезу.