ВИСЛОВЛЕННЯ-ЗВИНУВАЧЕННЯ У СУЧАСНОМУ НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

brief description

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

КОРОЛЬ Антоніна Анатоліївна
УДК 811.112.2¢42

ВИСЛОВЛЕННЯ-ЗВИНУВАЧЕННЯ
У СУЧАСНОМУ НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Козловський Віктор Володимирович
доктор філологічних наук, професор

Чернівці 2007

ЗМІСТ
ВСТУП ..............................................................................................................стор. 4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИСЛОВЛЕННЯ-ЗВИНУВАЧЕННЯ У СУЧАСНОМУ НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ ..................................................................................12
1.0. Вступні зауваження ...........................................................................................12
1.1. Лінгвопрагматичні та дискурсивні основи дослідження висловлення-звинувачення .................................................................................................................12
1.2. Вихідні теоретичні положення у визначенні поняття висловлення-звинувачення”............................................................................................................20
1.3. Наукові методи дослідження висловлення-звинувачення ............................25
1.4. Класифікація висловлень-звинувачень ...........................................................33
1.4.1. Пряме висловлення-звинувачення ................................................................33
1.4.2. „Не-пряме” висловлення-звинувачення .......................................................37
1.5. Контекст функціонування висловлення-звинувачення
у німецькомовному художньому дискурсі .............................................................43
1.6. Висновки до Розділу 1 .......................................................................................51
РОЗДІЛ 2
ЗАСОБИ ОБ’ЄКТИВАЦІЇ ВИСЛОВЛЕННЯ-ЗВИНУВАЧЕННЯ У СУЧАСНОМУ НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ ............53
2. 0. Постановка проблеми .......................................................................................53
2. 1. Лексичні засоби об’єктивації висловлення-звинувачення ...........................54
2.1.1. Пряме перформативне висловлення-звинувачення ....................................55
2.1.2. Пряме експліцитне висловлення-звинувачення ..........................................57
2.1.3. Непряме експліцитне висловлення-звинувачення ......................................64
2.1.4. Імпліцитне висловлення-звинувачення ........................................................72
2.1.5. Розподіл лексичних одиниць у прямому та „не-прямому” висловленні-звинуваченні ..............................................................................................................79
2. 2. Синтаксичні засоби об’єктивації висловлення-звинувачення .....................84
2. 3. Ситуативний контекст висловлення-звинувачення ......................................96
2. 4. Взаємодія засобів об’єктивації висловлення-звинувачення .......................105
2. 5. Висновки до Розділу 2 ....................................................................................110
РОЗДІЛ 3
КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИСЛОВЛЕННЯ-ЗВИНУВАЧЕННЯ У СУЧАСНОМУ НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ ..............................................................................................................113
3. 0. Вступні зауваження ........................................................................................113
3. 1. Інтенційна спрямованість висловлення-звинувачення ...............................117
3. 2. Типологія висловлень-звинувачень у сучасному
німецькомовному художньому дискурсі ..............................................................122
3. 3. Прагматичні модифікації висловлень-звинувачень ....................................127
3. 4. Перлокутивний ефект висловлення-звинувачення .....................................141
3. 5. Висновки до Розділу 3 ....................................................................................163
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ........................................................................................166
ДОДАТКИ ...............................................................................................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............................................................206
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ .....................................................234
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ..................................235

ВСТУП
Сучасний етап розвитку лінгвістики характеризується парадигмою новітніх напрямів досліджень, серед яких чільне місце посідає вивчення комунікації. Цілеспрямований процес інформативного обміну між комунікантами дає змогу пізнати аспекти вияву мови та мовлення, зокрема, встановити значущість мови в процесі соціально-виробничих відносин людей, усвідомити роль людини у створенні ситуацій спілкування, здійснення мовленнєвого акту, його інтерпретації з огляду на умови реалізації, мовленнєву стратегію, тактику, ефективність тощо.
Вивчення закономірностей та специфіки комунікативної взаємодії передбачає системний аналіз мовних фактів в аспектах формальної будови, семантики, когнітивної прагматики, з урахуванням даних кількісного аналізу, ситуативного контексту та інформації загального плану. Дисертаційна праця присвячена комплексному дослідженню висловлення-звинувачення на матеріалі сучасного німецькомовного художнього дискурсу. Оскільки вивчення об’єкта здійснювалося з урахуванням особливостей структури, семантики, прагматики та лінгвокультурології, теоретичною основою дисертації стали праці провідних українських та зарубіжних учених, які заклали підвалини для різноаспектних студій елементів мовної структури (наприклад: В.Г. Адмоні, H. Brinkmann, P. Eisenberg, І.М. Кобозева, А.М. Мухін, В.М. Солнцев, Є.І. Шендельс; J. Austin, H. Grice, G. Leech, S. Levinson, J. Searle, D. Vanderveken, А.Д. Бєлова, Т.В. Булигіна, І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, Н.В. Гуйванюк, В.З. Дем’янков, В.І. Карабан, А.Е. Левицький, М.М. Полюжин, Г.Г. Почепцов, О.Г. Почепцов, А.М. Приходько, І.П. Сусов; T.A. v. Dijk, Z. Harris, Н.Д. Арутюнова, В.В. Красних, О.С. Кубрякова, О.В. Падучева; А. Вежбицька, В.В. Воробйов, Д.С. Лихачов, В.А. Маслова, І.Г. Ольшанський, Ю.С. Степанов, В.Н. Телія, Н.І. Толстой).
На ґрунті сучасного російського мовознавства та англістики описано явища, дотичні до змісту звинувачення. Так, Л.О. Гусліста провела дослідження негативної етичної оцінки в контекстах осуду на матеріалі російського критичного дискурсу публіцистики [45]. Т.О. Давидова на матеріалі сучасної англійської мови проаналізувала вербальні та невербальні засоби об’єктивації докору, комунікативні фактори, що детермінують його варіативність [46]. Оцінний аспект висловлення докору на матеріалі російської мови розглядали Т.В. Булигіна та А.Д. Шмельов [25]. У статтях Є.С. Пєтєліної та Н.В. Готліб увага авторів спрямована на вивчення семантико-прагматичних особливостей висловлень, що не допускають експлікацію перформативів, серед яких згадується і висловлення reproach / (англ.) докір [138; 42]. А. Вежбицька досліджувала семантику дієслів в аспекті теорії мовленнєвих актів, зокрема, на матеріалі російської мови провела аналіз семантичних особливостей дієслова упрекать [28]. Схоже дослідження дієслова reproach / (англ.) докоряти лише на матеріалі англійської мови провела М.Я. Гловінська [39]. О.П. Снежик вивчала концептуальні, прагмасемантичні та інтеракційні особливості висловлення «звинувачення-виправдання» у франкомовних дискурсивних жанрах (сімейна розмова, ділове листування та політичне інтерв’ю) [167].
Ознайомлення з працями німецьких лінгвістів (S. Günthner, H. Frankenberg, Е. Apeltauer) дає змогу зазначити, що дорікання, хоч і не було спеціальним об’єктом для спостереження, а розглядалося паралельно з такими мовленнєвими діями, як образа, приниження, скарга, осуд, частково досліджено в аспектах граматики, просодики та стилістики [243; 238; 206].
Вивчення праць, у яких певною мірою досліджувалось висловлення-звинувачення, дає підставу стверджувати, що наша робота заповнює важливі прогалини в цій проблематиці: акт звинувачення ми аналізуємо на матеріалі сучасного німецькомовного художнього дискурсу, а векторами дослідження є структура, семантика, когнітивно-прагматичні характеристики та лінгвокультурні особливості висловлення-звинувачення.
Актуальність дисертації визначається, насамперед, тим, що її проблематика перебуває в руслі сучасних лінгвістичних студій, присвячених вивченню функціонування мови та мовлення. Вибір теми дослідження пов'язаний зі стрімким поширенням міжмовних та міжкультурних контактів, у зв’язку з чим значущості набувають питання співвідношення мови, культури, національно-культурної специфіки мовленнєвої поведінки. Актуальність роботи зумовлена й тим, що дослідження висловлення-звинувачення на матеріалі сучасної німецької мови ще не було предметом спеціальної уваги з боку німецьких та українських лінгвістів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича згідно з планом науково-дослідної роботи. Напрям дисертації відповідає комплексній науковій темі кафедри Синхронічне та діахронічне дослідження функціонально-семантичних характеристик різнорівневих одиниць германських мов” (номер державної реєстрації 0106U003618). Тему дисертації затверджено вченою радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 1 від 12 лютого 2004 року).
Метою дослідження є встановлення та визначення структурно-семантичних, когнітивно-прагматичних характеристик та лінгвокультурних особливостей висловлення-звинувачення, основних закономірностей реалізації його змісту в сучасному німецькомовному художньому дискурсі, етноспецифічності стереотипізації моделей сприйняття та поведінкової реакції, відображених у семантиці звинувачення. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання конкретних завдань:
1) встановити діапазон реалізації висловлення-звинувачення в німецькомовному художньому дискурсі шляхом аналізу контекстів його вживання;
2) вмотивувати вибір лексичних та синтаксичних засобів вираження висловлення-звинувачення залежно від форми його реалізації;
3) виокремити основні екстралінгвістичні фактори (рольові, статусні, гендерні відношення між комунікантами), що визначають функціонування висловлення-звинувачення;
4) здійснити типологічний опис висловлення-звинувачення з метою виявлення тих компонентів, яким властиві певні інваріантні відношення з мовними особливостями;
5) визначити основні когнітивно-прагматичні характеристики висловлення-звинувачення та його лінгвокультурні особливості.
Об’єктом дослідження в дисертації є висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі; предметом їхні структурні, семантичні, когнітивно-прагматичні характеристики, лінгвокультурні особливості та мовні засоби об’єктивації.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовуються сучасні методи лінгвіс­тич­ного аналізу: описовий метод сприяв виявленню та опису формальних, семантичних та функціональних характеристик об’єкта дослідження; метод дискурсивного аналізу використовувався для визначення іллокутивної сили висловлення-звинувачення та вивчення його перлокутивного ефекту, враховуючи співвідношення між мовним наповненням висловлення й намірами учасників комунікації; метод прагматичної інтерпретації дозволив виявити вплив рольової структури ситуації спілкування, соціальних факторів на мовну семантику та функціональні особливості висловлень-звинувачень; метод структурного моделювання застосовувався для встанов­лення синтаксичних моделей висловлення-звинувачення залежно від форми його вираження прямої чи не-прямої”; метод квантитативного аналізу дозволив встановити частотні харак­те­ристики лексико-синтаксичних засобів об’єктивації висловлень-звинувачень та їх взаємодію, що дало змогу дати об’єктивну картину квантитативних параметрів їх функціонування у тому вигляді, в якому вони відображені у сучасному німецькомовному художньому дискурсі.
Матеріалом дослідження послужили фрагменти німецькомовного художнього дискурсу, з яких способом суцільної вибірки було виокремлено 3066 висловлень-звинувачень (романи, п’єси, оповідання 50 авторів; загальний обсяг фактичного матеріалу близько 15000 сторінок).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на матеріалі німецькомовного художнього дискурсу було проведено комплексний аналіз висловлення-звинувачення з урахуванням його структурних, семантичних, когнітивно-прагматичних особливостей та лінгвокультурної специфіки. Здійснено спробу встановити умови виникнення висловлення-звинувачення (перформативного, прямого експліцитного, непрямого експліцитного, імпліцитного) та способи його вираження. Новим є системний опис лексичних, синтаксичних та прагматичних особливостей висловлення-звинувачення в мовленні комуніканта як представника німецькомовного соціуму; аналіз перлокутивного ефекту висловлення-звинувачення в німецькомовному художньому дискурсі.
Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що її висновки та узагальнення сприятимуть подальшому розв’язанню проблем вибору конкретних мовних ресурсів залежно від екстралінгвістичних (соціальних та культурологічних) факторів, від комунікативного типу ситуації (орієнтованої на конфлікт чи співпрацю). Результати дослідження становлять внесок до теорії мовленнєвих актів; вони поглиблюють розуміння мовленнєвої поведінки, сприяють розвиткові теорії дискурсу, уточненню статусно-рольового відношення комунікантів.
Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення дисертації та використаний у ній великий фактичний матеріал мають безпосередній вихід у практику викладання курсу теоретичної та практичної граматики німецької мови; а також можуть бути використані для читання спецкурсів з теорії мовленнєвих актів, дискурс-аналізу, із прагмалінгвістики, теорії аргументації та конфліктології, лінгвокультурології, для проведення занять із практики німецької мови з метою підвищення рівня комунікативної компетенції студентів. Одержані результати можуть стати теоретичною базою для розробки та вдосконалення методики викладання іноземних мов, застосовуватись для написання дипломних, магістерських робіт, інших видів наукових студій. Концепція наукового аналізу сприятиме поглибленню розуміння етнокультурної специфіки побудови цього виду мовленнєвої дії та вдосконаленню компетенції спеціалістів, що вивчають німецьку мову як іноземну.
Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтовані поняття висловлення-звинувачення; класифікації лексичних засобів вираження висловлення-звинувачення; встановленні вибору мовних засобів об’єктивації висловлення-звинувачення залежно від екстралінгвістичних факторів; створенні типології висловлення-звинувачення відповідно до його структури; встановленні та дослідженні основних реактивних стратегій на висловлення-звинувачення адресанта. Розроблено синтаксичні моделі, за якими структуруються висловлення-звинувачення з огляду на форми їхньої реалізації. Встановлено, як взаємодіють усі досліджувані засоби об’єктивації висловлення-звинувачення за допомогою кореляційного аналізу. Усі результати дисертантка одержала самостійно. Праць, написаних у співавторстві, немає.
Апробація результатів роботи. Дисертація обговорена на спільному засіданні кафедр германського, загального і порівняльного мовознавства та англійської мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (25.05.2007 р., протокол № 7). Основні теоретичні положення та результати дослідження пройшли апробацію на шести Міжнародних наукових конференціях: „Наука і освіта `2004” (Дніпропетровськ, 2004), ”Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов” (Тернопіль, 2004), „Філологія в Київському університеті: історія та сучасність” (Київ, 2004), „Наука і освіта `2005” (Дніпропетровськ, 2005), „Філологічна спадщина проф. С.В. Семчинського і сучасність” (Київ, 2006), Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень та дидактичні особливості викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі” (Львів, 2007); на двох Всеукраїнських наукових конференціях: „Сучасні проблеми лінгвістики та навчання іноземних мов у контексті Болонського процесу” (Хмельницький, 2005) та „Актуальні проблеми філології та перекладознавства” (Хмельницький, 2005); на фахових колоквіумах докторантів семінару німецької філології Гьоттінгенського університету ім. Георга Аугуста в Німеччині (Гьоттінген, 2006); на щорічних науково-звітних конференціях кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства факультету іноземних мов Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, 2003 2007 рр.).
Публікації. Результати дослідження відображено у 14 публікаціях (4,4 др. арк.). Із них 9 статей, надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 5 тез доповідей на міжнародних і Всеукраїнських науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація загальним обсягом 237 сторінок (обсяг основного тексту дисертації 171 сторінка) складається зі вступу, трьох розділів з висновками до них, загальних висновків, додатків, у яких подано таблиці, що узагальнюють вихідні положення розділів дисертації, списків використаних наукових джерел (318 позицій), лексикографічних джерел (11 позицій) та джерел ілюстративного матеріалу (50 позицій). У роботі подано 35 таблиць, 6 схем та 3 рисунки.
У вступі обґрунтовано вибір теми, визначено її актуальність та зв’язок роботи з науковими темами, вказано мету, завдання дослідження, об’єкт та предмет аналізу, визначено матеріал, методи дослідження, встановлено його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, особистий внесок здобувача.
У першому розділі висвітлено теоретичні засади в дослідженні висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі: обґрунтовано вихідні лінгвопрагматичні та дискурсивні положення в дослідженні об’єкта, подано дефініцію поняття „висловлення-звинувачення”, встановлено лінгвістичні методи його дослідження, розглянуто основні функціональні види, організацію та діапазон реалізації висловлення-звинувачення.
У другому розділі досліджено засоби об’єктивації висловлення-звинувачення у німецькомовному художньому дискурсі: встановлено та систематизовано інвентар мовних засобів, що безпосередньо/опосередковано виражають іллокутивну силу „звинувачення”, визначено індивідуальні ознаки у межах кожного із видів висловлення-звинувачення (прямого, не-прямого”), виявлено типові синтаксичні моделі, що використовуються для його оформлення, розглянуто вплив рольових, статусних, гендерних факторів на вибір мовця певної форми реалізації висловлення-звинувачення, встановлено взаємодію засобів його об’єктивації за допомогою статистичного аналізу даних.
У третьому розділі подано когнітивно-прагматичну характеристику висловлення-звинувачення у німецькомовному художньому дискурсі: досліджено інтенційну спрямованість об’єкта, розроблено його типологію, встановлено прагматичні модифікації залежно від типу мовленнєвої дії, що складає ядро висловлення та задає його первинне прагматичне значення, виявлено та інтерпретовано реактивні висловлення-відповіді на звинувачення-стимул з урахуванням ефективності мовленнєвої дії на адресата.
У загальних висновках викладено основні результати проведеного дослідження, окреслено перспективи подальших пошуків з обраної проблематики.
У додатках подано таблиці, які підсумовують результати проведеного статистичного дослідження висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

В останні десятиріччя в лінгвістиці спосте­рігається підвищений інтерес до аналізу мовленнєвої комунікації як складової людської діяльності й системно-функціональної природи діалогічного мовлення, що найбільш повно відображає двобічний, інтерактивний характер спілкування та взаємовплив комунікантів. У межах художнього дискурсу спостерігається складна взаємодія мовленнєвих актів, основою якої є інтенція, мовні та комунікативні компетенції учасників комунікації, тобто уміння оперувати засобами мовного коду, розуміти вербальні та невербальні повідомлення, їх експліцитні та приховані смисли, спираючись на аналіз конкретної ситуації.
Загальна тенденція сучасних досліджень зумовила потребу детального висвітлення сутності висловлення-звинувачення у німецькомовному художньому дискурсі. Звинувачення як діяльнісно-комунікативний феномен, що чинить вербальний вплив на поведінку іншої людини, здійснюється мовцем за певних контекстуальних умов з інтенцією звинуватити, дорікнути адресатові за певні вчинки, які він оцінює як негативні. Іллокутивна мета висловлення-звинувачення визначається вираженням емоційно-оцінного ставлення адресанта до звинувачуваного. Перлокутивна мета висловлення-звинувачення заснована на прагненні мовця каузувати почуття провини у адресата і отримати вибачення за свої дії.
Висловлення-звинувачення реалізується у двох соціальних сферах суспільної діяльності комунікантів, що відрізняються між собою вживанням різних лексико-синтаксичних засобів вираження іллокутивної сили: приватній (78,4%) та офіційній (21,6%) сфері з переважним домінуванням реалізації висловлення-звинувачення в ситуаціях неофіційного, дружньо-фамільярного спілкування між комунікантами з умовно рівним соціальним статусом. Найменший показник вживання досліджуваного висловлення-звинувачення зафіксовано в офіційній сфері (21,6%) в ситуаціях офіційно-ділового спілкування, в якій адресант надає перевагу „не-прямим” способам вираження іллокутивної сили „звинувачення” (порівн. 9,9% прямо і 11,7% „не-прямо”).
Прагматичне варіювання іллокуції висловлення-звинувачення у німецькомовному художньому дискурсі реалізується в таких його видах, як прямі та „не-прямі” (direkt / „nicht-direkt) висловлення. Розмежування проводиться за принципом відповідності структурно-семантичних особливостей висловлення його іллокутивній функції. Невідповідність семантики висловлення-звинувачення його іллокутивному значенню вважається ознакою „не-прямого” висловлення-звинувачення.
Мовні засоби об’єктивації висловлення-звинувачення представлені лексичними одиницями, які містять негативну оцінювальну силу в своїй семантиці, а також одиницями, що набувають негативного оцінювального смислу в певному контексті ситуації.
Пряме перформативне висловлення-звинувачення передбачає висловлення з присудком, вираженим дієсловами beschuldigen (j-n + G.), anklagen (j-n + G.), що містять у своєму лексичному значенні сему звинувачення”. У структурі прямого перформативного висловлення-звинувачення встановлено низькі показники функціонування перформативних дієслів та прихованих перформативів (менші або дорівнюють 1%) у німецькомовному художному дискурсі, де їх вживання характеризується певним обмеженням у порівнянні із судовим дискурсом (кримінальною хронікою, транскриптами судових справ, судовими промови адвокатів, судовими дебатами тощо).
Характерною рисою прямого експліцитного висловлення-звинувачення є те, що його іллокутивна формула безпосередньо співпадає зі структурно-семантичним типом висловлення, де звинувачення адресата виражене експліцитно за допомогою різнорівневих мовних засобів. Найчастіше у прямих висловленнях-звинуваченнях зустрічаються лексико-граматичні класи дієслова (24,3%) та займенника (26,0%). Найменш вживаними виявились числівники та вигуки (0,2% та 0,1%).
Непряме експліцитне висловлення-звинувачення виражається за допомогою лексичних індикаторів, що представлені різними частинами мови (частками 28,3%, дієсловами 25,5%, займенниками 18,3%, іменниками 6,9%, прикметниками 6,3%, прислівниками 2,8% , вигуками 2,7%), вільними та фразеологічними словосполученнями (7,9%), прислів’ями (1,3%) з негативно оцінювальним змістом, експлікація яких відбувається за рахунок ситуативного контексту.
Залежність між вживанням частин мови та формами прояву висловлення-звинувачення (прямими та „не-прямими”) встановлена за допомогою квантитативних методів (критерію „хі-квадрат”, коефіцієнтів Чупрова, Бернуллі та коефіцієнта кореляції). Найбільші відхилення від теоретично очікуваних частот зафіксовано для таких частин мови, як прикметник, частка, прийменник. Причому залежність розподілу частки та прийменника від прямої чи „не-прямої” форми висловлення-звинувачення є зворотною.
Імпліцитне висловлення-звинувачення характеризується вищим ступенем кодування смислу, диференціація істинного прагматичного змісту якого здійснюється не лише за допомогою контексту, а й тих екстралінгвальних умов, в яких протікає акт комунікації, тобто конситуацією. Оскільки виве­дення непрямих і прихованих смислів із прямого значен­ня висловлення вимагає від адресата володіння комунікативною компетенцією, продуцент висловлення-звинувачення частіше намагається виразити своє негативне ставлення чи дати негативну оцінку співрозмовнику (його якостей/звичок/вчинків) як найдоступніше для адресата (проте не буквально) з метою вплинути на нього („перлокутивний ефект” за Дж.Остіном). Особливі механізми та тактики функціонування імпліцитного висловлення-звинувачення роблять його найскладнішим об’єктом дослідження серед усіх видів висловлень-звинувачень.
Структурно висловлення-звинувачення представлені 28-ма синтаксичними моделями прямого та „не-прямого” звинувачення. Пряме звинувачення виражається в основному синтаксичною структурою простого розповідного речення в теперішньому часі активного стану S + P (V Präs) + /nicht/ та в минулому часі S + P (V Perf / Prät), а також синтаксичними структурами S + P (zsg nominales P) та S + P (sein Präs + Adj). Для „не-прямого” вираження звинувачення вживаються переважно синтаксичні моделі, що мають структуру питального речення (з/без питального слова) P (V Präs) + S? та FW + P (V Präs / Perf) + S? За характером комунікативно значимої інформації дані питальні конструкції є власне не запитанням, а емоційно-експресивними висловленнями-звинуваченнями, що є важливим тактичним прийомом у стратегії спілкування з метою успішної комунікації. Іншою частотною синтаксичною структурою є модель простого розповідного речення S + P (V Präs) + /nicht/.
Відмінною ознакою висловлення-звинувачення в мовленнєвій поведінці представників німецького соціуму є його стабільне закріплення за конфліктними комунікативними ситуаціями. На вибір мовних форм висловлення-звинувачення суттєво впливають такі прагматичні фактори комунікативної ситуації: симетричні / асиметричні соціальні статусні відносини між комунікантами (статус адресанта вищий / нижчий / рівні статуси); офіційно-ділова / дружньо-фамільярна соціальна дистанція та гендерний фактор. З метою встановлення сили зв’язку між відносною дистанцією, відносним статусом, гендерною належністю комунікантів, синтаксичною моделлю здійснена парна кореляція як у прямому, так і „не-прямому” висловленнях-звинуваченнях. Для прямого висловлення-звинувачення сильний зв’язок виявлений між рівним статусом комунікантів та їх відносною дистанцією, причому, для дружньо-фамільярної цей зв’язок є прямим, а для офіційно-ділової зворотним. Для „не-прямого” висловлення-звинувачення сильний зв’язок не встановлено між жодними кореляційними парами засобів об’єктивації даного висловлення.
Особливості структури висловлення-звинувачення, компоненти, властиві їм зв’язки та відношення знайшли своє відображення в типологічному описі досліджуваного висловлення. Висловлення-звинувачення виявляють себе як: - симетричні та асиметричні (залежно від соціального статусу комунікантів, описувано­го в термінах офіційності, інтимності, спорідненості, ділових стосунків, віку тощо); - контактні та неконтактні / дистантні (з погляду контактності партнерів); - моно- та поліадресатні (враховуючи кількість адресатів); - ініціативні та реактивні висловлення (з точки зору комбінації одиничних мовленнєвих дій). Найбільш характерним для висловлення-звинувачення (як прямого 27,1%, так і „не-прямого” 34,2%) виявився варіант поєднання таких типологічних ознак висловлення як симетричність (рівний соціальний статус комунікантів), контактність (з погляду безпосереднього контакту з партнером), моноадресатність (враховуючи кількість адресатів) та ініціативність. Висловлення-звинувачення як контрастне виділення вчинку адресата, який вступає в протиріччя із загальними нормативними очікуваннями й суспільними інтересами, призводячи до заниження його ціннісної позиції, домінує в ситуаціях неофіційного спілкування з рівним статусом (порівн. симетричні відношення між комунікантами 61,3% та асиметричні 32,8%).
Залежно від типу висловлення, що складає його ядро та задає основне / первинне прагматичне значення, висловлення-звинувачення виступають як: 1) звинувачення-асертиви (висловлення з первинною асертивною іллокутивною метою); 2) звинувачення-директиви (висловлення з первинною директивною іллокутивною метою); 3) звинувачення-експресиви (висловлення з первинною експресивною іллокутивною метою); 4) звинувачення-квеситиви (висловлення з первинною квеситивною іллокутивною метою). Іллокуція „звинувачення” набуває в даному випадку вторинного прагматичного значення висловлення, яке накладається на основне, супроводжує його та за певних умов може набувати домінуючого статусу.
Особливістю висловлення-звинувачення у межах німецькомовного художнього дискурсу є широта його перлокутивного потенціалу: реактивні висловлення-відповіді адресата на звинувачення-стимул мовця варіюють в діапазоні від визнання провини та вибачення до заперечення провини, зустрічного звинувачення, ігнорування, здивування, мовчання й погрози. Найчастіше адресат висловлення-звинувачення застосовує тактику виправдання власного вчинку, який мовець розглядає як негативний/ненормативний (23,4%); на другому місці зустрічні звинувачення адресанта (21,7%), які ми відносимо до категорії висловлень, що посилюють конфліктну ситуацію між комуні кантами. В однаковому співвідношенні знаходяться тактичні варіанти заперечення провини (13,1%) та мовчання (13,0%), а також ігнорування висловлення-звинувачення (10,2%) та здивування (10,0%). Визнання власної провини / вибачення складають лише 6,5% від проаналізованої вибірки. Найменшу частку серед вищезгаданих типів реактивних висловлень-відповідей займають висловлення-погрози (2,1%). Вони розглядаються нами як „агресивні” мовленнєві акти, що можуть привести до розвитку конфліктної ситуації звинувачення.
Проведений у дисертації аналіз структурно-семантичних та когнітивно-прагматичних особливостей висловлення-звинувачення не вичерпує досліджуваної проблематики. Він відкриває перспективи подальших досліджень, які можуть бути пов’язані із системним описом граматичних та стилістичних засобів об’єктивації висловлення-звинувачення; невербальних засобів вираження звинувачення (ролі інтонації погляду, жестів, мовчання); виявленням контрастивних особливостей категоризації звинувачень у німецькій та українській мовних картинах світу. Доцільним вважаємо також детальний опис висловлення-звинувачення у сфері юриспруденції (на матеріалі судового дискурсу), головним об’єктом якого є мовлення прокурора та адвоката.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аксенова И.Н. Типы связей в констативных блоках высказываний // Языковое общение: Единицы и регулятивы. Калинин: Калининск. гос. ун-т, 1987. С. 115 120.
2. Андрієнко Т.П. Мовленнєвий акт іронії в англійській мові (на матеріалі художньої літератури XVI та ХХ століть): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Харків. нац. ун-т. - Харків, 2002. - 16 с.
3. Анисимова Е.Е. Коммуникативно-прагматические нормы немецких аппелятивных текстов: Автореф. дис д-ра филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза. М., 1981. 32 с.
4. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 376 с.
5. Апресян Ю.Д. Перформативы в грамматике и словаре // Изв. АН СССР. Сер. Лит. и Яз. 1986. Т.45, №3. С. 208 223.
6. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл (логико-семантические проблемы). Изд. 3-е, стереотипное. М.: Едиториал УРСС, 2003. 384 с.
7. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 337 с.
8. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16: Лингвистическая прагматика. С. 3 43.
9. Багдасарян В.Х. Проблема имплицитного (логико-методологический анализ) / Отв. ред. Г.А. Геворкян. Ер.: Изд.-во АН Арм ССР, 1983. 138 с.
10. Баранов А.Н. Иллокутивное вынуждение в структуре диалога // Вопросы языкознания. 1992. №2. С. 84 100.
11. Бацевич Ф.С. Когнітивне і лінгвальне в процесах вербалізації // Мовознавство. - 1997. - № 6. - С. 30 - 36.
12. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Академія, 2004. 342 с.
13. Бацевич Ф.С. Термінологія комунікативної лінгвістики: аспекти дискурсивного підходу // Вісник нац. ун-ту "Львів.політ." 2002. № 453. С.30 34.
14. Безуглая Л.Р. К проблеме косвенных способов реализации речевого акта // Вісник Харківського державного університету. Серія Романо-германська філологія. Харків: Константа, 1999. - № 424. - С. 3 - 7.
15. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации: Лингвистика. Теория коммуникации. Английский язык / Киевский национальный ун-т им. Тараса Шевченко / А.И. Чередниченко (отв. ред.). 2. изд., перераб. и доп. К., 2003. 304 с.
16. Беляева Е.И. Модальность и прагматические аспекты директивных речевых актов в английском языке: Автореф. дис д-ра. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза. М., 1988. 33 с.
17. Березенко В.М. Вірогідність як параметр конотативного висловлення та засоби її вираження в сучасній англійській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04/ Київ. нац. лінгв. ун-т. - К., 2003. - 17 с.
18. Богданов В.В. Иллокутивная функция высказывания и перформативный глагол // Содержательные аспекты предложения и текста. Калинин: Калининск. гос. ун-т. - 1983. - С. 27 - 38.
19. Богданов В.В. Компоненты перформативного высказывания в коммуникативном фокусе // Тезисы Всесоюзной научной конференции «Коммуникативные единицы языка». - М. 1984. - С. 27 - 30.
20. Богданов В.В. Речевое общение. Прагматические и семантические аспекты: Учеб. пособие. Л.: Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1990. 88 с.
21. Богуславская Ю.О. И нет греха в его вине// Логический анализ языка. Языки этики. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 79 89.
22. Бондарєва Н.О. Структурно-семантичні і комунікативно-прагматичні особливості висловлювань із концептом "ПОРАДА": Автореф. дис....канд. філол. наук: 10.02.01/ Київ. нац. ун-т. - К., 2005. 14 с.
23. Бондарко А.В. К проблеме соотношения универсальных и идиоэтнических аспектов семантики: интерпретационный компонент грамматических значений // Вопр. языкознания, 1992. №3. С. 5 20.
24. Борисенко П.А. Структура, семантика та прагматика франкомовних текстів-поправок (на матеріалі робочих документів Парламентської Асамблеї Ради Європи): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.05/ Київ. нац. ун-т. - К., 2006. - 17 с.
25. Булыгина Т.В. Оценочные речевые акты извне и изнутри / Т.В.Булыгина, А.Д. Шмелев // Логический анализ языка. Язык речевых действий. М.: Наука, 1994. С. 49 58.
26. Вайсгербер Л. Язык и философия // Вопросы языкознания. 1993. № 2. С. 114 124.
27. Вежбицкая А. Речевые акты: Пер. с англ.// Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс, 1985. - Вып. 16: Лингвистическая прагматика. - С. 251-275.
28. Вежбицкая А. Семантика: примитивы и универсалии // Семантические универсалии и описание языков. М.: Языки русской культуры, 1999. С. 3 90.
29. Вендлер З. Факты в языке // Философия, логика, язык. М.: Прогресс, 1987. С. 293 318.
30. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке // Избранные труды: Исследования по русской грамматике. - М.: Наука, 1975. - 560 с.
31. Виноградов В.И. Нормативный аспект культуры речи // Культура речи и эффективность общения. М: Наука, 1996. С. 121 176.
32. Вишнивецька М.О. Альтернативні питальні речення у французькій мові: структура, семантика, прагматика: Автореф. дис....канд. філол. наук: 10.02.05/ Київ. нац. ун-т. - К., 2005. 22 с.
33. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки / Е.М. Вольф. 2-е изд., доп. М.: Едиториал УРСС, 2002. 261 с.
34. Врабель Т.Т. Словотворча прагматика у сучасній англійській мові: Автореф. дис....канд. філол. наук: 10.02.04/ Донецьк. нац. ун-т. - Донецьк, 2005. 22 с.
35. Гак В.Г. Языковые преобразования. - М.: Языки русской культуры, 1998. - 768 с.
36. Гедз С.Ф. Комунікативно-прагматичні особливості запитальних речень, які вживаються у функції прохання (на матеріалі англійської мови) // Методологічні проблеми психології мисленнєвої діяльності / Studia Methodologica. - Тернопіль, 1997. - Вип. 3. - С. 161 - 163.
37. Герасимова О.И. Косвенные высказывания и проблема конвенционализации // Психолингвистические проблемы семантики и понимания текста: Сб. научн. трудов. Калинин: Калининск. гос. ун-т. - 1986. - С. 141 - 145.
38. Гладуш Н.Ф. Повествовательные директивы в современном английском языке: Дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Киевск. гос. пед. ин-т иностр. яз. К., 1985. 205 с.
39. Гловинская М.Я. Семантика глаголов с точки зрения теории речевых актов / М.Я. Гловинская // Русский язык в его функционировании (коммуникативно-прагматический аспект). М.: Наука, 1993. С. 158 218.
40. Голод О.Є. Особливості семантики та функціонування пейоративної лексики в сучасній німецькій мові: Автореф. дис....канд. філол. наук: 10.02.04/ Львів. нац. ун-т. - Львів, 2001. 20 с.
41. Горкавий В.К., Ярова В.В. Математична статистика: Навчальний посібник. К.: Професіонал, 2004. 384 с.
42. Готлиб Н.В. Семантико-прагматические особенности высказываний, не допускающих экспликацию перформативов: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. / Н.А.Готлиб; ЛГПИ им. А.И.Герцена. Л., 1989. 16 с.
43. Графова Т.А. Смысловая структура эмотивных предикатов / Т. А. Графова // Человеческий фактор в языке: Языковые механизмы експрессивности М.: Наука, 1994. С. 67 99.
44. Грачева Л.И. Средства выражения разрешения и запрещения во французском языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.05 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза. М., 1982. 16 с.
45. Гусліста Л.О. Негативна етична оцінка в контекстах осуду (на матеріалі сучасної публіцистики): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02/ Харків. нац. ун-т. - Харків, 2002. - 15 с.
46. Давыдова Т.А. Речевой акт упрека в английском языке. Дисканд. филол. наук: 10. 02. 04 / Иркутск. гос. ун-т. Иркутск, 2003. 161 с.
47. Даниленко Л.В. Когнитивные аспекты языковой картины мира в сравнении с научной // Когнитивные аспекты языкового значения. Иркутск: ИГЛУ. 1997. С. 28 38.
48. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ./ Сост. В. В. Петрова; Под ред. В. И. Герасимова. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
49. Демянков В.З. Доминирующие лингвистические теории в конце ХХ века / В.З.Демьянков // Язык и наука конца ХХ века. М.: Институт языкознания РАН, 1995. С. 286 288.
50. Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода // Вопросы языкознания. 1994. № 4. М.: ИМГУ, С.17 33.
51. Демьянков В.З. Теория речевых актов в контексте современной лингвистической литературы // Новое в зарубежной лингвистике: Вып.17. Теория речевых актов. М.: Прогресс, 1986. С.223 235.
52. Долинин К.А. Имплицитное содержание высказывания // Вопросы языкознания. 1983. № 6. С. 37 47.
53. Дорда С.В. Комунікативно-прагматичні особливості висловлювань, що передають каяття (на матеріалі англійської мови): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. держ. лінгв. ун-т. - К., 1996. - 167 с.
54. Ейгер Г.В., Тарасова Е.В. Интенсификаторы высказывания // Вестник Международного Славянского ун-та. Сер. Филология. 2001. №4. С. 3 6.
55. Ермакова О.Н., Земская Е.А. К построению типологии коммуникативных неудач: (на материале естественного рус. диалога) // Русский язык в его функционировании: Коммуникативно-прагматический аспект. М.: Наука, 1993. С. 30 64.
56. Ермоленко С.С., Харитонова Т.А., Ткаченко О.Б., Яворська Г.М., Ткаченко В.А., Шамота А.М. Мова в культурі народу (план-проспект) // Мовознавство. 1998. № 45. C. 3 17.
57. Жигадло О.Ю. Парадоксальні висловлення в англомовному художньому дискурсі: лінгвокогнітивний та прагматичний аспекти: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04/ Київ. держ. ун-т. - К., 2006. - 22 с.
58. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 245 с.
59. Земская Е.А. Категория вежливости в контексте речевых действий / Е. А. Земская // Логический анализ языка. Язык речевых действий. М.: Наука, 1994 С. 131 136.
60. Золотова Г.А. Синтаксические основания коммуникативной лингвистики // Вопросы языкознания. 1988. № 4 С. 52 58.
61. Изард К.Є. Эмоции человека. - М.: Изд. Моск. гос. ун-та, 1980. - 195 с.
62. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. К.: Наукова думка, 1996. 324 с.
63. Іщенко Н.Г. Синонімія спільнокореневих похідних іменників сучасної німецької мови: Автореф. дис д-ра філол. наук: 10.02.04 / Київський державний лінгвістичний університет. К., 2001. 24 с.
64. Карабан В.И. Сложные речевые единицы. Прагматика английских асиндетических полипредикативных образований. Вища школа, 1989. 130 с.
65. Караулов Ю.Н. Русская языковая личность и задачи ее изучения // Язык и личность. М.: Наука, 1989. С. 4 22.
66. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 216 с.
67. Кибрик А.Е., Богданова Е.А. Дискурсивные слова как маркеры нетривиальных операций над знаниями // Труды международного семинара. Диалог 95: компьютерная лингвистика и ее приложения. Казань: КГУ, 1995. С. 133 139.
68. Кларк Г.Г., Карлсон Т.Б. Слушающие и речевой акт // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1986. Вып. 17: Теория речевых актов. С. 270 322.
69. Клочко Л.И. Высказывания похвалы в коммуникативно-деятельностной парадигме общения (на матери але английского языка): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Сумск. гос. ун-т. - Сумы, 2003. - 194 с.
70. Кнурова О.А. Реактивные высказывания в современном английском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. ун-т. - М, 1998. - 24 с.
71. Кобозева И.М. Две ипостаси содержания речи: значение и смысл // Язык о языке / Под ред. Н.Д. Арутюновой. - М.: Языки рус. культуры, 2000. - С. 303 - 359.
72. Кобозева И.М. Лингвистическая семантика. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - 352 с.
73. Кобозева И.М., Ким Гон Сук. Сложное предложение как форма сложного речевого акта // Сложное предложение: традиционные вопросы теории описания и новые аспекты его изучения. М: Русский учебн. центр, 2000. С. 95 105.
74. Козловский В.В. Предложения с конъюнктивом (структура, семантика, прагматика): Монография. - Черновцы: Рута, 1997. - 281 с.
75. Козловська Т.П., Нікончук М.Г. Структурний ракурс комунікативної ситуації // Мовні і концептуальні картини світу: Збірка наук. праць. - Київ. - 2001. - С. 164 - 169.
76. Козловський В.В. Введення непрямого висловлення та оцінне ставлення мовця // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. Чернівці: Рута, 1999. Вип. 68. С. 79 84.
77. Козловський В.В. Концепт у лінгвістичному аспекті // Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов: Тези доповідей міжнар. наук.-практ. конф. Тернопіль: Вид.-во Тернопільського державного педагогічного ун-ту. 2004. С. 32 33.
78. Козловський В.В. Модель лінгвокультурної реальності // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. Наук. пр. Київ: 2005 Вип. 18. Част. 1. С. 218 221.
79. Козловський В.В. Слово і концепт: семантичний і концептуальний аспекти (порівняльна характеристика) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. Наук. пр. К.: ВПЦ „Київський університет”. 2004. Вип. 12. Част. 1. С. 231 235.
80. Козловський В.В. Структура лінгвокультурного концепту (на матеріалі сучасної німецької мови) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. Наук. пр. Київ 2005. Вип. 16. Част. 1. С. 196 200.
81. Конфліктологія: За ред. професорів Я. М. Герасіної та М. І. Панова. Харків: Право, 2002. 256 с.
82. Корнійко І.В. Звертання як динамічний засіб вираження зверненості мовлення (на матеріалі сучасної німецької мови): Автореф. дис. ... канд.. філол. наук: 10.02.04 / Київ. держ. лінгв. ун-т. - К., 2000. - 18 с.
83. Король А. А. Типологія висловлювання „звинувачення” у сучасній німецькій мові // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: Зб. праць та доповідей Всеукраїнської наук. конференції (12-13 травня 2005 р.). Хм