Власенко Олена Павлівна. Управління трансакційними витратами в агробізнесі

brief description

Власенко Олена Павлівна. Управління трансакційними витратами в агробізнесі : Дис... канд. наук: 08.00.04 2009

Власенко О.П. Управління трансакційними витратами в агробізнесі. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Житомирський національний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, м. Житомир, 2009.
Дисертація присвячена дослідженню теоретичних, методичних та практичних аспектів управління трансакційними витратами в агробізнесі. Досліджено категоріальний апарат трансакційних витрат, визначено домінантні характеристики трансакційних витрат суб’єктів агробізнесу та ідентифіковано класифікаційні ознаки трансакційних витрат. Проведено аналіз сучасного рівня трансакційних витрат та з’ясовано особливості їх прояву в залежності від організаційно-правового статусу суб’єкта господарювання. На основі даних, отриманих в результаті застосування авторської методики індикативного аналізу, визначено показники зв’язку між рівнем витрат і результатом діяльності підприємства (прибутком), обґрунтовано необхідність розподілу трансакційних витрат на видатки та втрати для потреб управління.
Сформульовано концептуальні засади механізму управління трансакційними витратами в агробізнесі та здійснено поваріантний розрахунок резервів господарювання підприємств, що визначають напрями управлінського впливу. Обгрунтовано необхідність інтеграційного об’єднання сільськогосподарських товаровиробників на кооперативних засадах в контексті підвищення ефективності управління трансакційними витратами. Розраховано прогнозне значення синергетичного ефекту новостворених сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на прикладі підприємств Житомирської області.

Комплексне дослідження теоретичних, методичних та практичних аспектів формування трансакційних витрат підприємств агробізнесу дозволило сформувати обґрунтовані рекомендації і пропозиції щодо методологічних засад механізму управління трансакційними витратами і дійти наступних висновків:

Трансакційні витрати виникають в результаті взаємодії суб’єктів господарювання з приводу економічного обміну товарами і послугами в умовах існуючого інституційного середовища. Особливості трансакційних витрат агробізнесу пов’язані з функціональними порушеннями паритетності економічних взаємовідносин аграрних підприємств з контрагентами інших секторів економіки. На підставі узагальнення наукових поглядів вітчизняних і закордонних авторів ідентифіковано домінантні характеристики трансакційних витрат, а саме: 1) їх виникнення пов’язано з глобалізацією інформаційного простору і необхідністю нормативно-правового забезпечення ринкової взаємодії; 2) сутність економічних витрат, що передбачає розподіл на втрати і видатки, які необхідні для попередження та/або подолання цих втрат; 3) інституційна природа явища, тобто обумовленість існування трансакційних витрат факторами загальнонаціонального характеру. Отже, трансакційними вбачаються сукупність економічних витрат на організацію і проведення контрактації між суб’єктами економічних взаємовідносин, що обумовлені відповідними формальними і неформальними умовами функціонування на ринку.
Обмежене відображення трансакційних витрат у системі бухгалтерського обліку вітчизняних підприємств зумовлює необхідність використання інших джерел інформації, а саме соціологічного дослідження, на основі реєстрації даних за видами витрат, які класифіковані за відповідними ознаками. Перша ознака обумовлена природною закономірністю виникнення трансакційних витрат як витрат процесу організації та проведення економічного обміну, що передбачає класифікацію трансакційних витрат відповідно до трьох етапів здійснення трансакцій (до обміну”, під час обміну”, після обміну”). Друга ознака пов’язана з інституціональною природою явища, оскільки недосконалість інституціонального середовища країни безпосередньо реалізується у трансакційних витратах підприємства. Це дозволяє розподілити трансакційні витрати на витрати, які утворюються внаслідок взаємодії суб’єктів господарювання між собою (витрати мікроекономічного походження) та витрати, що виникають на рівня підприємства але зумовлені чинниками макросередовища (витрати макроекономічного походження). Третя ознака випливає з інтерпретації трансакційних витрат як економічних, тобто сукупності затрат ресурсів і втрат можливостей, причому дана характеристика притаманна витратам як мікро-, так і макроекономічного походження.
В процесі дослідження з’ясовано, що найчастіше до трансакційних витрати макроекономічного походження призводять недоліки культурної, економічної і політико-правової сфер суспільної взаємодії. Особливістю прояву трансакційних витрат на сільськогосподарських підприємствах Житомирської області є високий рівень впливу втрат внаслідок відсутності дієвих механізмів державного захисту і підтримки аграріїв, інфляції, втрат через нестачу працівників необхідної кваліфікації. Водночас, низькими є витрати на інформаційне забезпечення, пошук працівників, екологізацію виробництва, що свідчить про неорієнтованість більшості підприємств на розвиток в контексті інтеграційних перетворень і неготовності до загострення конкуренції на світовому ринку.
Трансакційні витрати мікроекономічного походження є невід’ємною складовою функціонування сільськогосподарських підприємств. В процесі дослідження з’ясовано, що найменше витрат виникає під час аналізу ринкової ситуації, пошуку потенційних партнерів та оцінки їх репутації. Дещо вагомішими є витрати на організацію і проведення переговорного процесу. Однак найбільшою виявились частка втрат, які формуються в результаті здійснення трансакції. Це пояснюється інертністю аграріїв, які вимушені внаслідок меншої матеріальної і професіональної адаптації до системи вітчизняного агробізнесу дотримуватися запропонованих їм умов функціонування.
Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що прояв трансакційних витрат на підприємствах різного організаційно-правового статусу пов’язаний із ступенем залучення власника до процесу прийняття управлінських рішень. Встановлено, що приватні підприємства краще пристосовані до ринкового середовища, адже в більшості випадків власник підприємства є його керівником і мотивований до досягнення прибутку. В свою чергу, переваги господарських товариств полягають в їх масштабі і потенціалі, сконцентрованому в людському капіталі, традиціях постачання, виробництва та реалізації, що сприяє здійсненню виробництва на високотоварних засадах відповідно до світових тенденцій розвитку аграрного сектора.
В результаті застосування запропонованої методики індикативного аналізу з’ясовано, що суб’єкти господарювання зазнають трансакційних витрат на всіх етапах процесу господарювання. Інтегральний індикатор видатків свідчить, що керівники сільськогосподарських підприємств витрачають на заходи по дослідженню ринку, оцінки потенційних партнерів та підготовку контрактів біля 60% від необхідних для цього ресурсів, що не дозволяє уникнути трансакційних втрат. За допомогою кореляційно-регресійного аналізу індикаторів трансакційних витрат доведено обернену залежність видатків і втрат та встановлено, що збільшення рівня втрат призводить до зменшення прибутку, а збільшення видатків зумовлює збільшення результативної ознаки. Тому концептуальними засадами ефективного управління трансакційними витратами в аграрному секторі представляється зниження рівня втрат за рахунок збільшення трансакційних видатків.
Встановлено, що використання запропонованої концепції управління трансакційними витратами на прикладі досліджуваних підприємств дозволяє збільшити прибуток в 2,3 рази до 412,9 грн. на 1 га сільськогосподарських угідь. Резерв підвищення ефективності господарювання сільгосппідприємств, які становлять досліджувану сукупність, складає 25,75 млн. грн. Крім того, найбільший резерв зростання ефективності господарювання прихований у низькому рівні забезпечення сільськогосподарських підприємств послугами установ і організацій ринкової інфраструктури.
З’ясовано, що основними стратегічними напрямами управління трансакційними витратами є горизонтальна, вертикальна або комбінована інтеграція. Механізм зниження трансакційних витрат в процесі інтеграції і кооперації подібний, але при цьому відзначаються суттєві відмінності у формуванні кінцевого результату господарювання відносно сільгоспвиробників. Якщо інтегратором є не аграрій, то й контроль над використанням і розподілом капіталу зосереджений в руках партнера, що може призвести до додаткового тиску та відповідного збільшення трансакційних витрат сільгоспвиробника.
Доведено, що сільськогосподарська обслуговуюча кооперація є дієвим інструментом збільшення результативності господарювання за рахунок управління трансакційними витратами. Для досліджуваної сукупності підприємств економічно обґрунтованим є створення заготівельно-збутових, сервісних та багатофункціональних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. На прикладі п’яти підприємств Житомирської області розраховано прогнозне значення синергетичного ефекту, який виникає за рахунок створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів різної спеціалізації. При створенні заготівельно-збутового кооперативу сукупний синергетичний ефект новоствореної структури досягає рівня 552,1 тис. грн., сервісного 1996,6 тис. грн., багатофункціонального 564,4 тис. грн.