Євсюков Тарас Олексійович. Державний земельний кадастр як інформаційна основа еколого-економічної оцінки використання земель

brief description

Євсюков Тарас Олексійович. Державний земельний кадастр як інформаційна основа еколого-економічної оцінки використання земель: дис... канд. екон. наук: 08.08.01 / Державне підприємство "Головний науково-дослідний та проектний ін-т землеустрою". - К., 2005

Євсюков Тарас Олексійович. Державний земельний кадастр як інформаційна основа еколого-економічної оцінки використання земель. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. Національний аграрний університет, м. Київ, 2005.
У дисертації подано науковий аналіз механізмів еколого-економічної оцінки використання земель на базі земельно-кадастрової інформації, обґрунтовано теоретичні основи цього процесу. Проаналізовано історичні, соціальні та економічні передумови розвитку земельного кадастру як інформаційної бази для еколого-економічної оцінки використання земель.
Розроблено принципи формування земельно-кадастрової інформації про еколого-економічну оцінку використання земель, а також нормативно-правового забезпечення еколого-економічної оцінки використання земель як природного ресурсу.
Здійснено оцінку сучасного стану інформаційного забезпечення використання земель. Визначено систему земельно-кадастрової інформації та підходи до оцінки її ефективності. Розроблено класифікацію інформації в складі земельного кадастру.
Обґрунтовано напрями удосконалення структури еколого-економічної інформації стосовно стану та використання земель. Розроблено підходи до стандартизації в сфері оцінки екологічної ефективності управління землекористуванням. Запропоновано геопросторовий підхід до еколого-економічної оцінки земель та здійснено його апробацію на прикладі Київської області.
Розроблено комплексну систему еколого-економічної оцінки використання земель на базі державного земельного кадастру.

1. Оскільки об’єктивна необхідність виникнення земельного кадастру була зумовлена потребою в отриманні даних про землю, як першоджерела матеріальних благ та об’єкту оподаткування, еколого-економічна оцінка використання земель потребує наявності достатньої, періодично поновлювальної інформації, яка різнобічно характеризує стан земельних ресурсів, визначає необхідність якісного інформаційного забезпечення еколого-безпечного та економічно-доцільного землекористування.
2. Головним завданням еколого-економічної оцінки використання земель є визначення рівня відповідності існуючого стану землекористування щодо його екологічно та економічно оптимального стану. В свою чергу цей стан використання земель слід розглядати як такий, при якому будуть гармонійно поєднуватися екологічна безпечність та економічна доцільність землекористування. Під раціональним землекористуванням доцільно розуміти таке використання земель, в процесі якого досягається науково обґрунтований економічний ефект для суспільства і забезпечується поліпшення навколишнього середовища.
3. Процес оцінки використання сільськогосподарських земель ґрунтується на агровиробничому групуванні ґрунтів та природно-сільськогосподарському районуванні. Такий підхід є підґрунтям, яке поєднує в собі екологічний та економічний аспект оцінки території, і дозволяє створити основу, що утворює зв’язок між природним середовищем та сільськогосподарським виробництвом. Показники бонітування ґрунтів при цьому є об’єктивною основою, яка дозволяє транскрибувати показники оцінки із екологічної в економічну площину.
4. Суспільно-економічна необхідність нормативно-правового регулювання процесу еколого-економічної оцінки використання земель зумовлюється, насамперед, тим, що лише правова регламентація положень такої оцінки визначає їх дієвість, напрями і способи застосування на практиці.
5. Інтегровані кадастрові бази даних повинні поєднувати об’єктивну та актуальну інформацію про місцезнаходження земельних ділянок, їх кількісні та якісні характеристики, правовий режим, цільове призначення, цінність та ефективність використання. Джерелом такої інформації має слугувати автоматизована система державного земельного кадастру, яка б базувалась на всебічній та повній інформації про земельні ділянки, та була реалізована в середовищі сучасних інформаційних технологій.
6. Екологічна оцінка використання земель має базуватися, по-перше, на показниках кадастрового обліку якості земель, які вказують на ступінь прояву процесів деградації та кількісній характеристиці структури землекористування, індикативність якої є суттєвою в контексті аналізу антропогенної перетвореності компонентів довкілля.
7. Одним із ключових недоліків сучасного земельно-кадастрового обліку слід вважати його статистичний характер, оскільки, починаючи з радянських часів, актуалізація кадастрових даних в значній мірі підмінялася веденням статистичної звітності з кількісного обліку земель, а просторові характеристики земельних ділянок нерідко обліковувались із недостатньою точністю та ретельністю. Розширення складу відомостей земельного кадастру за рахунок тих, що надають можливість об’єктивно характеризувати стан використання території, ступінь забруднення ґрунтів та стан природоохоронної інфраструктури територій дозволить суттєво удосконалити інформаційне забезпечення еколого-економічної оцінки використання земель.
8. Існують значні резерви підвищення об’єктивності та доказовості показників грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення на основі обліку фактору їх місцеположення відносно центрів споживання продукції, транспортної інфраструктури та навколишніх природних об’єктів.
9. Діючий земельно-кадастровий облік в значній мірі забезпечує інформаційну базу для здійснення оцінки екологічної ефективності землекористування у відповідності з критеріями міжнародного стандарту ISO 14031.
10. Апробація розробленої схеми використання земельно-кадастрових даних для потреб еколого-економічної оцінки використання земель показала її придатність для оцінки наслідків використання деградованих та малопродуктивних земель у сільському господарстві. Обґрунтовано, що в умовах Київської області величина прямого збитку від використання деградованих орних земель сягає 31,7 млн. грн. або 254,03 грн./га.