Ярмол Лілія Володимирівна Свобода вираження поглядів та проблеми юридичного забезпечення її реаліза­ції в Україні (загальнотеоретичне дослідження)

brief description

Ярмол Лілія Володимирівна, доцент кафедри теорії та філософії права ННІ права та психології Національного уні­верситету «Львівська політехніка»: «Свобода вираження поглядів та проблеми юридичного забезпечення її реаліза­ції в Україні (загальнотеоретичне дослідження)» (12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень). Спецрада Д 35.052.19 у Національному університеті «Львівська політехніка»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ЯРМОЛ ЛІЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 340.12:342.727-048.23 (477) (043.5)
ДИСЕРТАЦІЯ
СВОБОДА ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ ТА ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ (ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)
12.00.01 - «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень»
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Л. В. Ярмол
Науковий консультант Сливка Степан Степанович
доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України
Львів - 2018

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ 2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 24
ВСТУП 25
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСА ДИ ДОСЛІД-ЖЕННЯ 38
1.1 Методологічні підходи і методи дослідження 38
1.2 Характеристика джерел дослідження 52
Висновки до розділу 1 71
РОЗДІЛ 2 СВОБОДА ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ: ПРИРОДНО- ПРАВОВА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ 74
2.1 Погляди як антропний феномен: поняття, сутність, види та їх співвідношення з суміжними явищами 74
2.1.1 Поняття, сутність, види поглядів як феномена свідомості 74
2.1.2 Світогляд та погляди: їх співвідношення 96
2.1.3 Співвідношення поглядів та думок 103
2.1.4 Співвідношення переконань та поглядів 108
2.1.5 Співвідношення уявлень та поглядів 113
2.1.6 Співвідношення віри та поглядів 120
2.2 Свобода вираження поглядів як природне право людини 127
2.2.1 Поняття свободи вираження поглядів як природного права людини, його структура 127
2.2.2 Співвідношення свободи вираження поглядів з іншими суміжними природними правами 141
Висновки до розділу 2 159
РОЗДІЛ 3 ФОРМИ ТА СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ ... 166
3.1 Значення, види форм та способів вираження поглядів 166
3.2 Засоби масової інформації як спосіб реалізації свободи

вираження поглядів 181
3.2.1 Загальні положення 181
3.2.2 Друковані засоби масової інформації як спосіб здійснення свободи вираження поглядів 189
3.2.3 Аудіовізуальні засоби масової інформації як спосіб реалізації свободи вираження поглядів 199
Висновки до розділу 3 206
РОЗДІЛ 4 МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕ¬ЧЕННЯ СВОБОДИ ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ 210
4.1 Світові міжнародно-правові гарантії забезпечення свободи вираження поглядів 210
4.1.1 Поняття та класифікація світових гарантій 210
4.1.2 Інституційно-діяльнісні світові гарантії 221
4.2 Європейські міжнародно-правові гарантії забезпечення свободи вираження поглядів 233
4.2.1 Поняття та види європейських гарантій 233
4.2.2 Захист свободи вираження поглядів Європейським судом з прав людини 239
Висновки до розділу 4 251
РОЗДІЛ 5 СВОБОДА ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ ЯК СУБ’ЄК¬ТИВНЕ ЮРИДИЧНЕ ПРАВО. МЕХАНІЗМ ЙОГО ЮРИДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ 255
5.1 Поняття та структура суб’єктивного юридичного права на свободу вираження поглядів 255
5.2 Механізм юридичного забезпечення свободи вираження поглядів 268
5.2.1 Поняття, структура механізму юридичного забезпечення свободи вираження поглядів 268
5.2.2 Юридичні засоби реалізації свободи вираження поглядів 275

5.2.3 Юридичні засоби охорони та захисту свободи вираження поглядів 302
5.3 Право на мирні зібрання як гарантія реалізації свободи вираження поглядів 309
Висновки до розділу 5 331
РОЗДІЛ 6 РЕАЛІЗАЦІЯ СВОБОДИ ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ ОКРЕМИМИ СУБ’ЄКТАМИ 338
6.1 Свобода вираження поглядів дітьми 338
6.2 Свобода вираження поглядів журналістами 361
Висновки до розділу 6 380
ВИСНОВКИ 384
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 399
ДОДАТКИ 482

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
БДІПЛ - Бюро демократичних інститутів та прав людини Євроконвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рада Європи, 1950 р.)
ЄС - Європейський Союз
ЄСПЛ - Європейський суд з прав людини
ЗДПЛ - Загальна декларація прав людини (ООН, 1948 р.)
ЗМІ - засоби масової інформації
ІКТ - інформаційно-комунікаційні технології
ІМІ - Інститут масової інформації
КК України - Кримінальний кодекс України (2001 р.)
Конвенція - Конвенція про права дитини (ООН, 1989 р.)
МІННІЇ - Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ООН, 1966 р.)
НБСЄ - Нарада з безпеки і співробітництва в Європі ОБСЄ - Організація з безпеки і співробітництва в Європі ООН - Організація Об’єднаних Націй СК України - Сімейний кодекс України (2002 р.)
УНР - Українська Народна Республіка УРСР - Українська Радянська Соціалістична Республіка УСРР - Українська Соціалістична Радянська Республіка ЦК України - Цивільний кодекс України (2003 р.)
ЮНЕСКО - Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури
ВСТУП
Актуальність теми. Свобода вираження поглядів є однією з фундаментальних можливостей людини, яку людство тривалий період виборювало. Реальне та максимальне її забезпечення становить критерій демократичності держави, а ефективна реалізація - важливий показник рівня забезпечення низки інших прав людини.
Свобода вираження поглядів як природне право людини є її можливістю, властивою від народження, невід’ємною, невідчуженою, незалежною від волі держави. Право людини вільно виражати свої погляди закладене в самій людській природі як її складова. Людську ж природу сотворив Бог, давши при цьому людині можливість вільно вибирати форму і зміст вираження своїх поглядів. Свобода вираження поглядів є обов’язковою складовою особистісного самовизначення кожної людини. Зазначена свобода - це «дихання» людини в соціальному середовищі, без якого вона не зможе існувати в ньому.
Основою свободи вираження поглядів є погляди людини як невід’ємний елемент її свідомості, зокрема світогляду. Погляди взаємодіють, перебувають у зв’язку з усіма іншими елементами свідомості - вірою, думками, переконаннями, уявленнями тощо. Погляди людини становлять одну з основних форм сучасного пізнання і спілкування у всіх сферах суспільного життя, у тому числі в державно- правовій.
У сучасному світі свобода вираження поглядів повною мірою і найефективніше реалізується через засоби масової інформації (далі - ЗМІ). Їх роль в Україні особливо важлива в сучасних умовах у протидії інформаційній війні, у поширенні правдивих відомостей на тимчасово окупованих територіях України у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополь; на території здійснення заходів забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. ЗМІ, висвітлюючи достовірну інформацію, сприяють активізації інтеграційних процесів у громадянському суспільстві.
Свобода вираження поглядів як фундаментальне право людини відображена в основних міжнародних документах з прав людини всесвітнього та регіонального значення. В Україні основою механізму юридичного забезпечення свободи вираження поглядів є національне законодавство, насамперед Конституція України від 28.06.1996 р., котрою «кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань» (ч. 1 ст. 34), Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. (у редакції Закону України від 13.01.2011 р.), а також інші нормативно-правові акти.
Теоретико-методологічну базу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань теорії прав людини, юридичних аспектів їх забезпечення: С. Алексєєва, О. Бєлянської, Ю. Бисаги, В. Болгової, М. Волкової, Л. Глухарєвої, Д. Гудими, Й. Гьофнера, С. Добрянського, І. Жаровської, Є. Зозулі,
B. Казакова, Г. Кельзена, М. Кельмана, М. Козюбри, О. Коршунової, О. Костенка, Д. Кошарського, О. Лукашевої, І. Панкевича, Н. Пархоменко, П. Рабіновича,
C. Рабіновича, Л. Рассказова, О. Скакун, С. Сливки, О. Турчака, І. Упорова та ін.
Концептуальне значення для обґрунтування викладених положень мали праці видатних філософів-класиків, присвячені питанням свободи вираження поглядів, природи поглядів як феномена свідомості людини, їх взаємозв’язку зі знанням, думками, вірою, уявленнями, переконаннями тощо - Аристотеля, Л. Вітгенштейна, Т. Гоббса, Ґ. Геґеля, Р. Декарта, В. Джемса, І. Канта, Б. Кістяківського, Д. Локка, Дж. С. Мілля, Платона, C. Франка, Е. Фромма, Д. Юма, П. Юркевича та інших. Їхні теоретичні положення істотно вплинули на розуміння поглядів у сучасній філософії.
Методологічною основою дослідження стали праці науковців з питань сучасного розуміння правосвідомості, природи поглядів, визначення їх місця в структурі світогляду людини, виявлення взаємозв’язку з іншими феноменами сві¬домості. Правові, філософські, психологічні, соціологічні, логіко-лінгвістичні дослідження у цій сфері здійснили О. Александрова, Б. Ардентов, Р. Арцишевський, Л. Аскерова, М. Бабій, О. Байрамова, О. Балинська,
Т. Бачинський, М. Білалов, Т. Гарасимів, О. Грищук, Б. Грушин, М. Горшков,
В. Демічева, М. Дмитровська, В. Єленський, Б. Єрунов, А. Залізняк, Г. Іванова,
A. Івін, А. Колодний, В. Коробка, А. Луцький, В. Малахов, А. Нехаєв,
B. Петрушенко, С. Рубінштейн, О. Уледов, Л. Филипович, М. Цимбалюк та ін.
У своїх наукових пошуках автор спиралася на праці відомих вітчизняних і зарубіжних учених, які досліджують теоретико-правові, міжнародні та галузеві аспекти свободи вираження поглядів, окремі її елементи (можливості) та взаємозв’язок з іншими правами людини: В. Бедя, В. Бенедека, М. Верпо, Ю. Вільке, Д. Вовка, В. Гвоздєва, Т. Ґанна, О. Денісової, М. Дженіс, Р. Кей, Е. Бредлі, Н. Довнар, О. Жуковської, Є. Захарова, М. Кеттемана, Л. Красицької, Г. Красноступа, А. Крішнасвамі, О. Кохановської, Н. Корченкової, Н. Кушакової- Костицької, В. Кудрявцева, Н. Лернера, Д. Літтла, В. Лутковської, М. Маковей, О. Марценюка, Р. Мельника, Т. Менделя, М. Муратова, О. Нестеренко, О. Олійника, Н. Ортинської, В. Павликівського, В. Постульги, В. Снєткова, Е. Тітко, А. Токарської, Є. Чефранової, М. Швеця, С. Шевчука та інших науковців.
Водночас доводиться констатувати, що у вітчизняній юриспруденції комплексні дослідження, в яких розкриваються саме загальнотеоретичні аспекти свободи вираження поглядів та юридичного забезпечення її реалізації в Україні, наразі відсутні. Однак саме такі розвідки мають бути складовою частиною формування загальної теорії прав і свобод людини.
Аналіз законодавства України з питань свободи вираження поглядів, юридичних гарантій її забезпечення дає підстави стверджувати, що воно потребує удосконалення, узгодження з нормами міжнародно-правових документів з прав людини.
Усі вказані аргументи підтверджують актуальність теми здійсненого дослідження та її науково-теоретичне і практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджується з Пріоритетними напрямами розвитку правової науки на 2016-2020 рр., затвердженими Національною академією правових наук України 03.03.2016 р. Дисертаційне дослідження здійснювалось поетапно у рамках виконання планових науково-дослідних тем кафедри теорії та філософії права
Національного університету «Львівська політехніка»: «Філософські та теоретичні концепції держави і права» (державний реєстраційний номер 0113U001356), «Метаантропологічна концепція державотворення та правотворення» (державний реєстраційний номер 0118U000349).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексна загальнотеоретична характеристика свободи вираження поглядів та проблем юридичного забезпечення її реалізації в Україні.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
- розкрити методологічні підходи і методи дослідження;
- здійснити аналіз джерельної бази дослідження;
- визначити поняття, сутність поглядів як антропного феномена та виокремити їхні види;
- з’ясувати співвідношення поглядів з іншими суміжними явищами (світоглядом, думками, переконаннями, уявленнями, вірою);
- сформулювати визначення поняття свободи вираження поглядів як природного права людини, виокремити види зазначеної свободи та розкрити її структуру;
- охарактеризувати співвідношення свободи вираження поглядів з іншими суміжними природними правами (свободою світогляду, свободою вираження думки, свободою віросповідання);
- розкрити значення, види форм та способів вираження поглядів людини;
- охарактеризувати ЗМІ як спосіб реалізації свободи вираження поглядів;
- здійснити аналіз світових та європейських міжнародно-правових гарантій забезпечення свободи вираження поглядів;
- сформулювати авторське визначення поняття свободи вираження поглядів людини як суб’єктивного юридичного права, закріпленого в законодавстві України, та розкрити структуру зазначеної свободи;
- окреслити поняття, структуру механізму юридичного забезпечення свободи вираження поглядів в Україні, з’ясувати позитивні тенденції та основні проблеми у сфері юридичного забезпечення реалізації свободи вираження
поглядів в Україні;
- охарактеризувати право на мирні зібрання як гарантію реалізації свободи вираження поглядів;
- висвітлити теоретико-правові аспекти реалізації свободи вираження поглядів дітьми;
- розкрити загальнотеоретичні аспекти реалізації свободи вираження поглядів журналістами;
- сформулювати й обґрунтувати пропозиції на основі отриманих результатів щодо вдосконалення юридичного механізму забезпечення реалізації свободи вираження поглядів в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері реалізації свободи вираження поглядів та загальнотеоретичні проблеми її юридичного забезпечення з урахуванням сучасних тенденцій демократичних перетворень в Україні.
Предмет дослідження - свобода вираження поглядів та проблеми юридичного забезпечення її реалізації в Україні у загальнотеоретичному вимірі.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система концептуальних підходів, загальнонаукових і спеціально-юридичних методів, а також способів наукового пізнання. При цьому вибір концептуальних підходів зумовлений передовсім міждисциплінарним, комплексним характером дослідження й особливостями обраної проблематики.
Антропологічний характер предмета дослідження обумовив використання антропологічного підходу, який задіяний в усіх розділах дисертації (особливо в підрозділах 2.1, 2.2, 4.1, 4.2, 5.1, 5.3, 6.1, 6.2). Антропологічний підхід забезпечив розкриття цінності, сутності свободи вираження поглядів людини як природного і юридичного явища; став основою для дослідження природи поглядів людини й інших елементів її свідомості - думок, переконань, уявлень, віри. При цьому антропологічний підхід органічно доповнюється діалектичним підходом до осмислення загальних закономірностей формування, функціонування, розвитку свободи вираження поглядів як природного права (підрозділ 2.2) і як суб’єктивного юридичного права (підрозділи 5.1, 5.2, 6.1, 6.2). Ідеалістичний підхід пізнання використовувався насамперед для розкриття джерела походження свободи вираження поглядів як природного права людини (підрозділи 2.1, 2.2). За допомогою потребового дослідницького підходу розкрито соціальну сутність свободи вираження поглядів як одного з особистісних прав людини, що забезпечує збереження, розвиток, захист морально-психологічної індивідуальності людини (підрозділи 2.2, 5.1, 5.2, 5.3). Системний підхід, застосований в усіх підрозділах дисертації, дав змогу здійснити аналіз свободи вираження поглядів як системного утворення, що охоплює низку можливостей, зокрема інформаційних прав, та розкрити її взаємозв’язок з іншими правами людини. За допомогою комунікативного підходу розглянуто свободу вираження поглядів як результат комунікації суб’єктів суспільного життя, а також теоретико- правові аспекти форм і способів вираження поглядів людини (підрозділи 3.1, 3.2).
Використовувалась також низка загальнонаукових методів. Зокрема, структурний метод застосований для розкриття структури свідомості, правосвідомості, світогляду, поглядів, віри людини (підрозділ 2.1). Функціональний метод забезпечив з’ясування взаємозв’язків поглядів з іншими спорідненими явищами (підрозділ 2.1); аксіологічний - задіяний для пізнання цінності поглядів людини та інших складових її свідомості, свободи вираження поглядів (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 5.1). Застосовувалися й історичний,
порівняльний, логічні та інші загальнонаукові методи.
Важливе значення для дослідження теми роботи мали спеціально-юридичні методи. Історико-правовий метод використано при висвітленні питань відображення свободи вираження поглядів в історичних джерелах права України (підрозділ 1.2). Задіяння формально-догматичного методу дало змогу сформулювати визначення основних понять дослідження, а також зробити пропозиції з удосконалення чинного законодавства України з питань свободи вираження поглядів (підрозділи 3.2, 5.1-5.3, 6.1, 6.2). За допомогою структурно¬правового методу виокремлено структурні елементи свободи вираження поглядів як природного права людини (пункт 2.2.1) та як суб’єктивного юридичного права (підрозділ 5.1). Функціонально-правовий метод сприяв окресленню форм та способів вираження поглядів (підрозділ 3.1), розкриттю проблем реалізації свободи вираження поглядів дітьми (підрозділ 6.1) та журналістами (підрозділ 6.2). Порівняльно-правовий метод застосовувався при порівнянні свободи вираження поглядів з іншими суміжними природними правами людини (пункт 2.2.2), при зіставленні змісту, структури свободи вираження поглядів як природного права і як суб’єктивного юридичного права (підрозділ 5.1). У процесі дослідження активно застосовувався метод тлумачення міжнародно-правових норм (підрозділи 4.1, 4.2, 6.1, 6.2) та національно-правових норм з питань свободи вираження поглядів (розділи 5, 6). Методи аналізу та узагальнення юридичної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), Спеціального доповідача з питань заохочення і захисту права на свободу поглядів та їх вираження Ради з прав людини ООН, судових органів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Державного комітету телебачення і радіомовлення України дали змогу оцінити стан, розкрити основні проблеми реалізації свободи вираження поглядів в Україні та сформулювати пропозиції щодо їх усунення.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці загальної теорії держави і права монографічним дослідженням свободи вираження поглядів як природного та юридичного явища, правового механізму забезпечення її реалізації в Україні та визначення шляхів і засобів його удосконалення.
Найвагоміші результати дисертаційного дослідження, які отримані автором особисто і характеризують наукову новизну роботи, полягають у такому:
вперше:
- крізь призму комплексного теоретико-правового аналізу свободи вираження поглядів людини визначено основні позитивні тенденції у сфері юридичного забезпечення цієї свободи в Україні та окреслено низку проблем у сфері її реалізації, а також сформульовано пропозиції до Конституції України та інших нормативно-правових актів України, спрямовані на їх вирішення;
- сформульовано авторське визначення поняття свободи вираження поглядів як природного права людини: це можливість людини виражати внутрішньо та назовні, в будь-якій формі ставлення ймовірнісного характеру до будь-яких теперішніх, минулих, майбутніх явищ, процесів, подій, фактів дійсності або давати їх оцінку;
- здійснено класифікацію свободи вираження поглядів як природного права людини залежно від 1) форм свідомості; 2) змісту поглядів; 3) форм зовнішнього вираження поглядів; 4) того, наскільки правильно погляди людини відображають об’єктивну дійсність;
- виділено структурні елементи (можливості) свободи вираження поглядів як природного права людини: 1) дотримуватися своїх поглядів; 2) вільно виражати погляди (це право охоплює такі свободи: шукати, одержувати, поширювати, передавати будь-яку інформацію й ідеї); 3) змінювати свої погляди;
4) не виражати своїх поглядів. Визнано, що структурним елементом свободи вираження поглядів людини є також можливість відмовлятися від своїх поглядів - вона повинна бути відображена в основних міжнародних документах з прав людини. Обґрунтовано, що інформаційні права є складовою частиною структури свободи вираження поглядів як природного права людини і що вони мають подвійне підпорядкування - належать як до права на формування її поглядів (можливості пошуку, отримання інформації та ідей), так і до права на їх вираження (можливості поширення, передачі інформації та ідей);
- розкрито співвідношення поглядів як об’єкта правової охорони з іншими спорідненими явищами - світоглядом, думками, переконаннями, уявленнями, вірою. Це стало основою для обґрунтування теоретико-правових положень щодо взаємозв’язку свободи вираження поглядів з іншими суміжними природними правами - зі свободою світогляду, свободою вираження думки, свободою віросповідання;
- визначено поняття світових міжнародно-правових гарантій забезпечення свободи вираження поглядів як правових засобів, встановлених та застосовуваних ООН і її спеціалізованими установами для сприяння реалізації, охороні та захисту свободи вираження поглядів. Класифіковано світові документальні міжнародно- правові гарантії забезпечення свободи вираження поглядів на певні види: 1) за юридичним значенням; 2) за суб’єктом прийняття; 3) за обсягом закріпленої у них свободи вираження поглядів; 4) за видом суб’єкта вираження поглядів, якого стосуються гарантії; 5) за змістом поглядів, свобода вираження яких гарантується;
- сформульовано авторське визначення поняття свободи вираження поглядів людини як суб’єктивного юридичного права, закріпленого в законодавстві України: це можливість людини, закріплена в юридичних нормах та забезпечувана державою, вільно виражати погляди, збирати, шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, поширювати, передавати і використовувати інформацію та ідеї усно, письмово або в будь-якій іншій формі та в будь-який спосіб, крім випадків, визначених законом. Виокремлено елементи (можливості) цього суб’єктивного юридичного права та констатовано, що вони мають подвійне підпорядкування - належать як до права на формування поглядів людини, так і до права на їх вираження. Здійснено порівняльну характеристику структурних елементів свободи вираження поглядів як природного права і як суб’єктивного юридичного права, закріпленого в законодавстві України;
удосконалено:
- методологію дослідження свободи вираження поглядів як систему концептуальних підходів, методів та способів дослідження свободи вираження поглядів як природного та суб’єктивного юридичного права, юридичного забезпечення її реалізації в Україні, а також знання про закономірності їх застосування;
- визначення поняття поглядів як антропного феномена: це судження людини, в яких виражається її ставлення ймовірнісного характеру до будь-яких теперішніх, минулих, майбутніх явищ, подій, фактів, процесів дійсності або дається їх оцінка;
- структуру поглядів як обов’язкового складника свідомості людини, що охоплює такі основні елементи: суб’єкт, предмет, зміст, підстави; класифікацію поглядів людини за різними критеріями: 1) залежно від того, наскільки правильно вони відображають об’єктивну дійсність; 2) залежно від якості відображуваних предметів; 3) залежно від обсягу чи кількості відображуваних предметів;
4) залежно від природи та кількості відображуваних предметів; 5) за формою зовнішнього вираження; 6) за змістом; 7) залежно від рівня відображення явищ;
8) залежно від форм свідомості;
- класифікацію форм вираження поглядів людини залежно від засобів: вербальна (усна, письмова, друкована), невербальна, комбінована (поєднання вербальної та невербальної);
- визначення поняття європейських правових гарантій забезпечення свободи вираження поглядів як правових засобів, проголошених і здійснюваних європейським співтовариством - європейськими міжурядовими організаціями, завдання яких полягає у здійсненні, охороні і захисті свободи вираження поглядів та окремих її елементів (можливостей); класифікацію європейських правових гарантій забезпечення свободи вираження поглядів за формою зовнішнього прояву, за функціональною спрямованістю;
- наукове розуміння світових та європейських інституційно-діяльнісних міжнародно-правових гарантій забезпечення свободи вираження поглядів, у системі яких важливу роль відіграє діяльність Спеціального доповідача з питань заохочення і захисту права на свободу поглядів та їх вираження Ради з прав людини ООН та ЄСПЛ;
набули подальшого розвитку:
- комплексний теоретико-правовий аналіз міжнародно-правових документів з прав людини та відповідних актів законодавства України як основи правового механізму забезпечення свободи вираження поглядів людини;
- інтерпретація поняття та структури механізму юридичного забезпечення свободи вираження поглядів в Україні, який становить систему ефективних юридичних засобів реалізації, охорони та захисту свободи вираження поглядів загалом, а також окремих її елементів (можливостей), закріплених у національних нормативно-правових актах та в інших джерелах права;
- теоретичне осмислення проблем реалізації свободи вираження поглядів за допомогою друкованих та аудіовізуальних ЗМІ і пропозиції щодо їх вирішення;
- наукові погляди щодо реалізації свободи вираження поглядів під час мирних зібрань та пропозиції до законодавства України з цих питань;
- загальнотеоретичні положення щодо проблем реалізації свободи вираження поглядів окремими суб’єктами (дітьми, журналістами), а також пропозиції щодо їх вирішення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять і науково-теоретичний, і практичний інтерес, а саме - можуть бути використані у:
- науково-дослідній сфері - для подальшого розроблення загальнотеоретичних аспектів свободи вираження поглядів та юридичного механізму її реалізації в Україні;
- навчальному процесі - під час викладання курсів «Теорія держави і права», «Філософія права», а також галузевих юридичних дисциплін; для підготовки відповідних навчально-методичних матеріалів (довідка Національного університету «Львівська політехніка» № 67-01-1184 від 03.07.2018р.);
- сфері правотворчості - для удосконалення вітчизняного законодавства про свободу вираження поглядів людини (акт впровадження результатів дослідження у законотворчу діяльність Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції № 04-17/16-864 (174068) від 16.08.2018 р.);
- правореалізаційній діяльності - для підвищення ефективності діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, що забезпечують реалізацію свободи вираження поглядів (довідка Громадської ради при Львівській обласній державній адміністрації № 88/18 від 04.07.2018р.; довідка Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у Львівській області № 2914/14/01-2018 від 01.08.2018р.).
Особистий внесок дисертанта. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Усі теоретичні висновки і практичні результати дослідження сформульовані особисто. При використанні матеріалів інших дослідників зроблено відповідні посилання. Наукові напрацювання співавторів не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано й обговорено на кафедрі теорії та філософії права Навчально-наукового інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка».
Результати дослідження оприлюднено на науково-практичних заходах: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (Львів, 17 лютого 2012 р.); І Регіональній науково- практичній конференції «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи розвитку» (Львів, 11 квітня 2013 р.); Міжнародній науково- практичній конференції «Актуальні питання публічного та приватного права у контексті сучасних процесів реформування законодавства» (Херсон, 26-27 квітня
2013 р.); І Заочній науково-практичній конференції «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи розвитку» (Львів, 10 квітня
2014 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Захист прав і свобод людини та громадянина в умовах формування правової держави» (Львів, 21 травня 2014 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Економіко- правові виклики 2015 року» («Ekonomiczne i prawne wyzwania roku 2015») (Львів, 15 січня 2015 р.); круглому столі Харківського юридичного товариства «Свобода релігії і свобода слова після Charlie Hebdo» (Харків, 25 лютого 2015 р.); Міжнародній науковій конференції «Юридична наука та практика в третьому тисячолітті» («Pravna veda a prax v tretom tisfcrocf») (Кошице, Словацька Республіка, 27-28 лютого 2015 р.); ІІ Заочній науково-практичній конференції «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи розвитку» (Львів, 16 квітня 2015 р.); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Захист прав і свобод людини та громадянина в умовах формування правової держави» (Львів, 27 травня 2015 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Економіко-правові виклики 2016 року» (Львів, 12 січня 2016 р.); науково-практичній конференції «Правові, соціально-психологічні та інформаційні процеси державотворення в контексті євроінтеграції» (Львів, 8¬9 лютого 2016 р.); ІІІ Заочній науково-практичній конференції «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи розвитку» (Львів, 11 квітня 2016 р.); Всеукраїнській конференції «Історія і сучасність філософії права: до 190- річчя від дня народження Памфіла Юркевича» (Львів, 19 травня 2016 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Захист прав і свобод людини та громадянина в умовах формування правової держави» (Львів, 30 травня 2016 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Нормативно-правове регулювання діяльності новітніх релігійних рухів і сект: міжнародний досвід та українські перспективи» (Львів, 30-31 березня 2017 р.); заочній науково- практичній конференції «Право та держава у метаантропологічній проекції сучасності» (Львів, 27 квітня 2017 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Захист прав і свобод людини та громадянина в умовах формування правової держави» (Львів, 30 травня 2017 р.); Vm Міжнародній науково- практичній конференції «Економіко-правові виклики 2017 року» («Ekonomiczne і prawne wyzwania roku 2017») (Львів, 2017 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Особливості нормотворчих процесів в умовах адаптації законодавства України до вимог Європейського Союзу» (Херсон, 1-2 червня
2018 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні положення і висновки дисер¬тації викладено у 57 наукових публікаціях, зокрема: у 5 монографіях (з них 4 - у співавторстві); 21 статті - у фахових виданнях України (серед них 14 статей - у виданнях, які включені до міжнародних наукометричних баз); у 5 статтях, опублікованих у наукових періодичних виданнях інших держав (Республіка Польща, Словацька Республіка); 5 публікаціях, які додатково відображають результати дисертації; у 21 тезах виступів на науково-практичних заходах.
Структура та обсяг дисертації. Структура й обсяг дисертаційної роботи зумовлені метою, завданнями, об’єктом та предметом дослідження. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, шести розділів, поділених на тринадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 490 сторінок, із них 374 сторінки основного тексту. Список використаних джерел становить 83 сторінки (748 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми, яка полягала у комплексній загальнотеоретичній характеристиці свободи вираження поглядів та юридичного забезпечення її реалізації в Україні.
Найважливіші наукові і практичні результати роботи є такими:
1. Методологія дослідження свободи вираження поглядів - це система концептуальних підходів, методів та способів дослідження свободи вираження поглядів як природного та суб’єктивного юридичного права, юридичного забезпечення її реалізації в Україні, а також знання про закономірності їх застосування. Особливість методології дослідження свободи вираження поглядів полягає в тому, що вона має міждисциплінарний, комплексний характер, а її фундаментальну основу становлять філософсько-правові (концептуальні) підходи.
2. Теоретико-правове дослідження свободи вираження поглядів та юридичного забезпечення її реалізації в Україні має комплексний, системний характер, оскільки воно взаємопов’язане з галузевими юридичними науками, міжнародним правом, а також з філософією, логікою, лінгвістикою, психологією, культурологією, релігієзнавством тощо. У системі джерельної бази дослідження вагоме місце посідають міжнародні документи, нормативно-правові акти України, зарубіжних держав та матеріали юридичної практики з питань свободи вираження поглядів, інформаційних прав як її складової. Конституція України (ст. 34), інші нормативно-правові акти України у цій сфері потребують удосконалення, приведення у відповідність до міжнародних стандартів прав людини. Підтримано пропозицію науковців щодо прийняття Інформаційного кодексу України як результату систематизації основних положень інформаційного законодавства.
3. У структурі свідомості людини важливе місце посідає такий її обов’язковий складник, як погляди, що становлять основу фундаментального права людини - свободи вираження поглядів. Встановлено, що основними елементами поглядів людини є суб’єкт, предмет, зміст і підстави.
Сформульовано авторське визначення поняття поглядів людини: це судження людини, в яких виражається її ставлення ймовірнісного характеру до будь-яких теперішніх, минулих, майбутніх явищ, подій, фактів, процесів дійсності або дається їх оцінка.
Залежно від того, кому саме (тобто суб’єктові якого виду) належать погляди, їх класифіковано на такі види: індивідуальні та колективні (громадська думка).
Індивідуальні погляди диференційовано на вісім підвидів: 1) істинні та хибні - залежно від того, наскільки правильно вони відображають об’єктивну дійсність; 2) ствердні та заперечні - залежно від якості відображуваних предметів;
3) одиничні, часткові та загальні - залежно від обсягу чи кількості відображуваних предметів; 4) загальноствердні, загальнозаперечні, частково ствердні, частково заперечні - залежно від природи та кількості відображуваних предметів; 5) за формою зовнішнього вираження - передані у вербальній формі (усній, письмовій, друкованій); у невербальній формі (жести, символи тощо); у комбінованій формі (поєднання вербальної та невербальної); 6) за змістом - погляди-припущення про факти (так звані інформаційні погляди) та погляди- оцінки (аксіологічні); 7) залежно від рівня відображення явищ - погляди, які виникли з буденної практики (сформувалися на рівні психології), та ті, що сформувалися на рівні ідеології (теоретично осмислені, логічно систематизовані); 8) філософські, політичні, правові, моральні тощо - залежно від форм свідомості.
4. Погляди людини та інші складові її свідомості - думки, переконання, уявлення, віра тощо - взаємодіють між собою, впливають одні на одних, залишаючись при цьому окремими феноменами.
Розкрито співвідношення поглядів із зазначеними феноменами свідомості: 1) поняття світогляду є ширшим від поняття поглядів; погляди є центральним, але не єдиним елементом світогляду; 2) думка - явище ширше, ніж погляди. Думка як основна одиниця мислення охоплює такі його форми (види): судження, поняття, умовивід. Погляди людини як судження є різновидом думки; 3) переконання людини мають об’єктивну сторону (знання, погляди, уявлення, ідеї тощо) та суб’єктивну (тверда впевненість щодо них). Переконання людини є ширшим явищем, ніж її погляди; 4) уявлення людини (образи пам’яті, образи уяви) як один із обов’язкових складників її свідомості є одним із тих «матеріалів», за допомогою яких людина формує свої погляди; 5) віра людини, на відміну від поглядів, є більш комплексним утворенням у її свідомості. Віра впливає на формування поглядів людини, її переконань, думок, світогляду, вона лежить в основі життєдіяльності людини, є неодмінною передумовою особистісного її самовизначення.
5. Сформульовано авторське визначення поняття свободи вираження поглядів як природного права людини: це можливість людини виражати внутрішньо та назовні в будь-якій формі ставлення ймовірнісного характеру до будь-яких теперішніх, минулих, майбутніх явищ, процесів, подій, фактів дійсності або давати їх оцінку.
Свободу вираження поглядів людини класифіковано на такі види: 1) залежно від форм свідомості - свобода вираження релігійних, правових, політичних та інших поглядів людини; 2) залежно від змісту поглядів - свобода вираження поглядів-припущень та свобода вираження поглядів-оцінок; 3) залежно від форм зовнішнього вираження поглядів - свобода вираження поглядів у різних формах: вербальній (усній, письмовій, друкованій), невербальній та комбінованій (поєднання вербальної та невербальної); 4) залежно від того, наскільки правильно відображають об’єктивну дійсність погляди людини - свобода вираження істинних поглядів та свобода вираження хибних поглядів.
Наголошено, що зміст, структура свободи вираження поглядів як природної можливості людини найповніше відображені в основних міжнародних документах з прав людини, в яких втілено досягнення і здобутки людства за весь час його існування. Структурними елементами свободи вираження поглядів як природного права визнано такі можливості людини: 1) дотримуватися своїх поглядів; 2) вільно виражати погляди (це право охоплює такі свободи: шукати, одержувати, поширювати, передавати будь-яку інформацію й ідеї); 3) змінювати свої погляди; 4) не виражати своїх поглядів. Визнано, що структурним елементом свободи вираження поглядів людини є також можливість відмовлятися від своїх поглядів - вона повинна бути відображена в основних міжнародних документах з
прав людини.
Констатовано, що інформаційні права (можливості шукати, одержувати, поширювати, передавати будь-яку інформацію та ідеї) є складовою структури свободи вираження поглядів як природного права людини. Вони мають подвійне підпорядкування - належать і до права на формування поглядів людини (можливості пошуку, отримання інформації та ідей), і до права на їх вираження (можливості поширення, передачі інформації та ідей). З огляду на це, запропоновано в міжнародних документах з прав людини проголошувати не тільки свободу вираження поглядів, а й свободу їх формування, що випливає з її змісту і структури як природного права людини.
6. Встановлено, що свобода вираження поглядів взаємопов’язана з іншими суміжними природними правами - зі свободою світогляду, свободою вираження думки, свободою віросповідання тощо.
Свобода прояву світогляду - це комплексне право людини, що інтегрує в собі низку можливостей: вираження віри, поглядів, переконань, думок, уявлень тощо. В основних міжнародних документах з прав людини свобода світогляду не проголошена - у них закріплено лише можливості прояву окремих складників світогляду (свобода думки, совісті і релігії, переконань; свобода вираження поглядів). Для ефективнішого юридичного забезпечення окремих можливостей людини, що входять до структури свободи вираження світогляду, у Конституції України необхідно проголосити свободу віросповідання людини без поєднання зі свободою світогляду (ст. 35); свободу вираження поглядів - без зв’язку зі свободою думки і слова та вираженням переконань (ст. 34). Свобода слова людини (правильніше - свобода вираження слова) - це можливість людини проявляти думки, погляди, переконання у вербальній формі.
Констатовано, що свобода вираження думки є ширшим поняттям, ніж свобода вираження поглядів. У міжнародних документах всесвітнього і європейського рівня та в конституціях деяких держав світу свобода вираження думки і свобода вираження поглядів проголошуються окремо; свобода вираження думки закріплюється в поєднанні зі свободою совісті, релігії, переконань.
Свобода віросповідання та свобода вираження поглядів - це обов’язкові складові особистісного самовизначення людини. Свобода віросповідання тісно пов’язана зі свободою вираження релігійних поглядів. Свобода вираження поглядів є гарантією для реалізації свободи віросповідання людини. Толерантність, повага, можливість критичного обговорення - це ті засади, які повинні братися до уваги при проявах свободи вираження поглядів та свободи віросповідання.
Задля вдосконалення механізмів захисту свободи вираження поглядів, свободи віросповідання, зокрема при одночасному їх прояві, у КК України (2001 р.) (ч. 1 ст. 161) запропоновано декриміналізувати такий склад злочину, як образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, яка не супроводжується розпалюванням ворожнечі, ненависті, та передбачити цивільну відповідальність за такі діяння; доповнити КК України положенням про те, що кримінальна відповідальність настає не лише за умисні дії, спрямовані на розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті (ч. 1 ст. 161), а й за вчинки, скоєні з необережності.
7. Наголошено, що зміст і форма свободи вираження поглядів як нерозривно пов’язані між собою поняття мають важливе теоретичне і практичне значення. Міжнародно-правові норми, законодавство багатьох держав, ЄСПЛ захищають не тільки зміст свободи вираження поглядів людини, а й форму її прояву. Залежно від засобів, виокремлено такі форми вираження поглядів людини: 1) вербальну (усну, письмову, друковану); 2) невербальну; 3) комбіновану (поєднання вербальної та невербальної). Запропоновано Конституцію України (ст. 34) привести у відповідність до міжнародних документів у сфері прав людини та проголосити в ній, що кожен має право на свободу вираження поглядів (та їх формування) у будь-якій формі та в будь-який спосіб.
Наголошено, що особливою формою свободи вираження поглядів людини є невербальна, яка відіграє важливу роль у процесі комунікації суб’єктів. Основні невербальні засоби вираження поглядів людини - це знаки, жести і символи, використання яких також регламентується законодавством.
8. Свобода вираження поглядів найефективніше реалізується за допомогою ЗМІ. Залежно від їхніх видів, виокремлено: 1) свободу вираження поглядів у друкованих ЗМІ (пресі); 2) свободу вираження поглядів в аудіовізуальних ЗМІ.
Констатовано, що в Україні загалом сформовано належний юридичний механізм забезпечення реалізації свободи вираження поглядів за допомогою ЗМІ. Однак теоретичний і практико-юридичний його аналіз дає підстави стверджувати, що у багатьох випадках не в належному обсязі представлені або відсутні деякі юридичні засоби реалізації цього права. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення юридичного механізму забезпечення реалізації свободи вираження поглядів за допомогою ЗМІ:
- в умовах вчинення Російською Федерацією злочину агресії проти України, тимчасової окупації частини її території за допомогою збройних формувань вдосконалити наявні правові, організаційно-технічні та інші засоби, спрямовані на поширення мовлення вітчизняних телерадіокомпаній, друкованих ЗМІ на тимчасово окупованих територіях України в Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, а також на території проведення операції Об’єднаних сил у Донецькій і Луганській областях та прилеглих до них територіях;
- встановити кримінальну відповідальність за порушення принципу «Цензура заборонена», проголошеного в законодавстві України;
- сформувати більш дієву нормативно-правову основу в Україні для збільшення кількості, обсягу друкованих ЗМІ українською мовою та офіційними мовами ЄС;
- нарощувати тиражі друкованих ЗМІ, створювати і транслювати більше передач з питань законодавства держави, офіційного його тлумачення та практики застосування з метою підвищення правової свідомості громадян;
- скасувати дозвільну реєстрацію друкованих ЗМІ і замінити її процедурою повідомлювального характеру;
- удосконалити правовий механізм процедури роздержавлення друкованих ЗМІ шляхом збільшення прав трудового колективу, працівників друкованих ЗМІ та редакцій, які реформуються;
- встановити в законодавстві України ефективні механізми визначення реальних власників і засновників ЗМІ, посилити юридичну відповідальність за подання неправдивої інформації з зазначених питань чи ухилення від її подачі;
- удосконалити юридичні механізми підвищення рівня дотримання професійних журналістських стандартів. Наголошено, що насамперед самі ЗМІ повинні підвищувати рівень їх дотримання. Запропоновано удосконалювати правові механізми підвищення якості журналістської освіти.
9. Визначено поняття світових міжнародно-правових гарантій забезпечення свободи вираження поглядів як правових засобів, встановлених та застосовуваних ООН і її спеціалізованими установами для сприяння реалізації, охороні та захисту свободи вираження поглядів. Їх класифіковано: за формою зовнішнього
вираження - на письмові (документи ООН і її спеціалізованих установ) та інституційно-діяльнісні (діяльність ООН чи її спеціалізованих установ); за функціональною спрямованістю - на засоби реалізації, охорони та захисту свободи вираження поглядів.
Світові документальні міжнародно-правові гарантії забезпечення свободи вираження поглядів диференційовано за юридичним значенням - обов’язкові та рекомендаційні; за суб’єктом прийняття - документи ООН, документи спеціалізованих установ ООН, спільні документи ООН та її спеціалізованих установ; за обсягом закріпленої в них свободи вираження поглядів - загальні та спеціальні; за видом суб’єкта вираження поглядів, якого стосуються гарантії - документи з питань свободи вираження поглядів дітей, працівників ЗМІ тощо; за змістом поглядів (інформації), свобода вираження яких гарантується - документи про права людини; про стан природного довкілля; про релігійні погляди тощо.
Визначено поняття світових інституційно-діяльнісних міжнародно-правових гарантій забезпечення свободи вираження поглядів: це діяльність ООН (її органів, комітетів, комісій, спеціалізованих установ тощо), спрямована на забезпечення реалізації, охорони та захисту свободи вираження поглядів. Наголошено, що особливе значення у сприянні реалізації та захисту свободи вираження поглядів людини має діяльність Спеціального доповідача з питань заохочення і захисту права на свободу поглядів та їх вираження Ради з прав людини ООН.
Визначено поняття європейських правових гарантій забезпечення свободи вираження поглядів: це правові засоби, проголошені і здійснювані європейським співтовариством - європейськими міжурядовими організаціями, завдання яких полягає у здійсненні, охороні і захисті свободи вираження поглядів та окремих її елементів (можливостей). Класифіковано європейські правові гарантії забезпечення свободи вираження поглядів на види 1) за формою зовнішнього прояву - письмові (документальні) та інституційно-діяльнісні; 2) за функціональною спрямованістю - засоби реалізації, охорони та захисту свободи вираження поглядів.
Основною європейською гарантією захисту свободи вираження поглядів є діяльність ЄСПЛ. Наголошено, що вироблені ЄСПЛ принципи щодо захисту свободи вираження поглядів необхідно брати до уваги у правозастосовній діяльності державних органів України та при удосконаленні законодавства України. З огляду на це, у Законі України «Про інформацію» запропоновано закріпити такі важливі положення: 1) кожен має право критикувати державу і публічні органи влади; 2) свобода ЗМІ у вираженні поглядів допускає певне перебільшення - за умови, що не порушуються межі реалізації свободи вираження поглядів (ч. 2 ст. 10 Євроконвенції; ч. 3 ст. 19, ст. 20 МПГПП).
Задля підвищення рівня міжнародно-правового захисту свободи вираження поглядів на всесвітньому і європейському рівні сформульовано пропозицію про необхідність прийняття ООН та європейськими міжурядовими організаціями спеціальних документів обов’язкового характеру, присвячених свободі вираження поглядів, яких поки що на такому рівні немає.
10. Структура суб’єктивного юридичного права на свободу вираження поглядів, закріпленого в законодавстві України, включає такі елементи (можливості) людини: 1) дотримуватися своїх поглядів; 2) вільно виражати погляди (це право охоплює такі свободи: збирати, шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, поширювати, передавати, використовувати інформацію та ідеї - крім випадків, визначених законом). Наголошено, що право дотримуватися своїх поглядів не підпадає під дію юридичного права, оскільки стосується внутрішньої сфери особи. Структура свободи вираження поглядів як суб’єктивного юридичного права людини потребує доповнення такими можливостями: змінювати свої погляди, не виражати їх, відмовлятися від них.
На підставі аналізу структури свободи вираження поглядів людини як суб’єктивного юридичного права поняття цього права визначено як можливість людини, закріплена в юридичних нормах та забезпечувана державою, вільно виражати погляди, збирати, шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, поширювати, передавати і використовувати інформацію та ідеї усно, письмово або в будь-якій іншій формі та в будь-який спосіб, крім випадків, визначених законом.
11. Юридичний механізм забезпечення свободи вираження поглядів в Україні становить систему ефективних юридичних засобів реалізації, охорони та захисту свободи вираження поглядів загалом, а також окремих її елементів (можливостей), закріплених у національних нормативно-правових актах та в інших джерелах права.
В Україні елементами механізму юридичного забезпечення свободи вираження поглядів є національне законодавство (зокрема, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України), в якому проголошується свобода вираження поглядів, а також окремі її можливості (елементи); юридичні засоби реалізації свободи вираження поглядів; юридичні засоби її охорони; юридичні засоби її захисту.
Констатовано, що позитивними тенденціями у сфері юридичного забезпечення свободи вираження поглядів в Україні є:
- формування законодавства України (зокрема, визнання обов’язковими міжнародних договорів) з питань свободи вираження поглядів;
- посилення кримінальної відповідальності за злочини проти журналістів та членів їхніх сімей;
- створення нормативно-правової бази з питань формування суспільного телебачення і радіомовлення України;
- визначення та поступове впровадження нових принципів функціонування системи вищої освіти (автономія вищих навчальних закладів; академічна свобода учасників освітнього процесу);
- використання громадянами та іншими суб’єктами можливості звернення до парламентського омбудсмена України, Конституційного Суду України, ЄСПЛ з питань сприяння реалізації та захисту свободи вираження поглядів;
- підтримка, розвиток національного аудіовізуального продукту;
- скорочення кількості державних телерадіоорганізацій та суб’єктів інформаційної діяльності;
- впровадження цифрового телебачення на більшості території України.
Наголошено, що, незважаючи на тенденцію до вдосконалення юридичних
засобів забезпечення свободи вираження поглядів, спостерігається низка проблем у сфері її реалізації в Україні, а саме:
- недосконалість, невідповідність міжнародним документам з прав людини окремих положень законодавства України з питань свободи вираження поглядів;
- неефективна інформаційна політика у сфері протидії інформаційній війні, яка ведеться Російською Федерацією проти України;
- неефективні правові, організаційно-технічні та інші засоби, спрямовані на поширення мовлення вітчизняних телерадіокомпаній, друкованих ЗМІ на тимчасово окупованих територіях України в Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополь; на території здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;
- неналежний рівень забезпечення професійної діяльності журналістів та особливо їх безпеки; неефективне розслідування злочинів проти них та членів їхніх сімей;
- недостатньо високий рівень правової свідомості громадян, посадових осіб щодо поваги до професійної діяльності журналістів;
- наявність цензури;
- недостатнє поширення друкованих ЗМІ українською мовою та офіційними мовами ЄС;
- неефективні правові механізми процедури роздержавлення друкованих ЗМІ; визначення реальних власників та засновників ЗМІ;
- недостатній рівень дотримання професійних журналістських стандартів ЗМІ, особливо стандартів достовірності, відокремлення фактів від коментарів;
- недостатнє забезпечення громадянам доступу до мережі Інтернет.
12. Важливою конституційною гарантією реалізації колективного права суб’єктів на вільне вираження поглядів є право на мирні зібрання.
Для вдосконалення національного механізму реалізації свободи вираження поглядів під час мирних зібрань запропоновано: 1) прийняти спеціальний Закон України, спрямований на гарантування права на мирні зібрання; 2) внести зміни й доповнення до ст. 39 Конституції України, а саме: а) гарантувати кожному, а не тільки громадянам України, право на мирні зібрання (ч. 1 ст. 39); б) передбачити можливість проведення мирних зібрань у будь-яких проявах, а не лише у формах зборів, мітингів, походів та демонстрацій (ч. 1 ст. 39); в) нормативні положення щодо обмеження здійснення права на мирні зібрання (ч. 2 ст. 39) привести у відповідність до ч. 2 ст. 11 Євроконвенції.
13. Наголошено, що в силу свого стану та статусу певні категорії суб’єктів, насамперед діти, працівники ЗМІ, потребують особливого сприяння в реалізації та захисті свободи вираження поглядів.
Право дитини на свободу вираження поглядів зафіксоване в основних міжнародних актах з прав людини всесвітнього і регіонального значення, серед яких найважливішим документом є Конвенція ООН про права дитини. У ній проголошено основні можливості дитини, пов’язані з проявом її поглядів:
- право дитини будь-якого віку та будь-якого рівня зрілості вільно виражати свій погляд (ст. 13). Це право дитини містить такі складові (можливості): шукати, одержувати, передавати інформацію та ідеї. Стверджено, що можливості доступу до потрібних відомостей, пошуку й отримання інформації та ідей стосуються свободи формування поглядів дитини, а можливість передачі інформації та ідей - свободи їх вираження;
- право дитини вільно висловлювати погляди з усіх питань, що стосуються її, та право бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду (ст. 12). Держава забезпечує такі можливості тій дитині, яка здатна сформулювати та вільно висловити власні погляди. Констатовано, що зазначені права дитини не можуть бути реалізовані без свободи вираження поглядів та окремих можливостей, з яких вона складається.
Задля удосконалення міжнародно-правового механізму забезпечення свободи вираження поглядів дитини в системі його нормативних документів запропоновано закріпити такі положення: 1) право дитини не лише на свободу вираження поглядів, а й на їх формування; 2) права дитини змінювати свої погляди, не виражати їх, відмовлятися від них як складники свободи поглядів;
3) ніхто не має права примушувати дитину до вираження своїх поглядів;
4) детальний перелік інформації й матеріалів, які можуть завдавати шкоди благополуччю дитини.
Для вдосконалення національного механізму правового забезпечення реалізації свободи вираження поглядів дитини, з урахуванням зауважень, рекомендацій міжнародних організацій, їхніх органів, запропоновано: 1) у
Конституції України присвятити окремий розділ правам дитини та юридичним гарантіям їх забезпечення; проголосити свободу формування і вираження поглядів дитини та право дитини бути вислуханою при ухваленні будь-яких рішень, що стосуються її; 2) прийняти комплексний Закон України про права дитини (закріпити в ньому юридичні гарантії реалізації свободи формування і вираження поглядів дитини, а також її право бути вислуханою); 3) у законодавстві України про освіту закріпити положення про те, що свобода вираження поглядів дитини гарантується під час здобуття нею відповідної освіти;
4) Закон України «Про охорону дитинства» (2001 р.) привести у відповідність до міжнародно-правових норм: а) закріпити право дитини вільно виражати погляди, незалежно від її віку та зрілості (ч. 1 ст. 9); б) право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, ЗМІ та їх посадових осіб гарантувати лише тій дитині, яка здатна формулювати власні погляди та вільно висловлювати їх (ч. 2 ст. 9); в) встановлені підстави для обмеження здійснення прав дитини на вільне висловлювання думки й отримання інформації (ч. 4 ст. 9) привести у відповідність до ч. 2 ст. 13 Конвенції ООН про права дитини; 5) у СК України (2002 р.) (ст. 150 «Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини») передбачити обов’язок батьків зважати на думки та погляди дитини щодо форм і методів її виховання. У ст. 169 СК України закріпити таке положення: при вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги також думку дитини, яка, відповідно до свого віку та рівня розвитку, може її висловити.
14. Сформульовано визначення поняття свободи вираження поглядів журналістами як суб’єктивного юридичного права: це можливість журналістів, закріплена в юридичних нормах та забезпечувана державою, вільно виражати свої погляди та погляди інших суб’єктів у будь-якій формі та в будь-який спосіб, крім випадків, визначених законом.
Юридичний механізм забезпечення свободи вираження поглядів журналістами - це система дієвих юридичних засобів забезпечення (реалізації, охорони та захисту) свободи вираження поглядів журналістами загалом та окремих її складових (можливостей), закріплених у міжнародних і національних нормативно-правових актах та в інших джерелах права.
Для удосконалення юридичного механізму реалізації свободи вираження поглядів журналістами в Україні, з урахуванням рекомендацій міжнародних органів, запропоновано:
- прийняти Державну стратегію боротьби з безкарністю за акти насильства та інші злочини проти журналістів;
- створити у структурі правоохоронних органів спеціальні підрозділи з проведення розслідувань щодо злочинів проти журналістів; організувати підготовку прокурорів і суддів з питань безпеки журналістів;
- запровадити інститут Уповноваженої особи (Верховної Ради України чи іншого державного органу України) з питань забезпечення свободи вираження
поглядів і безпеки журналістів;
- прийняти принцип незастосування терміну давності щодо злочинів проти особи (зокрема журналістів), вчинених з метою перешкодити здійсненню права на свободу вираження поглядів;
- посилити кримінальну відповідальність замовників й організаторів за вбивства та інші злочини проти журналістів та членів їхніх сімей у зв’язку зі здійсненням журналістами професійної діяльності;
- посилити кримінальну відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, зокрема службовими особами, передбачивши й такий вид покарання, як позбавлення волі. Злочин - перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст. 171) - перенести з розділу V Особливої частини КК України «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина» в розділ XV Особливої частини КК України «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та злочини проти журналістів», де вміщені й інші злочини проти журналістів.
15. Запропоновано ст. 34 Конституції України, з урахуванням наукових рекомендацій, викладених у дослідженні, положень міжнародних документів з прав людини, викласти у такій редакції :
«Кожен має право на свободу формування та вираження поглядів. Це право включає можливості вільно збирати, шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, поширювати, передавати і використовувати інформацію та ідеї, змінювати свої погляди, відмовлятися від них та не виражати їх у будь-якій формі та в будь- який спосіб.
Здійснення цього права, пов’язаного з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким умовам, обмеженням або санкціям, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання злочинам, для охорони здоров’я чи суспільної моралі, для захисту прав і свобод,
для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Нікого не можна примусити до вираження поглядів чи до відмови від них».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. 2013 став найгіршим для свободи слова в Україні за останні 11 років -
ІМІ. URL: http://detector.media/community/artide/89334/2014-01 -16-2013-stav-
naigirshim-dlya-svobodi-slova-v-ukraini-za-ostanni- 11-rokiv-imi/ (дата звернення:
17.01.2014).
2. Авдеев Д. А. Правовой механизм обеспечения прав и свобод человека и гражданина в субъектах Российской Федерации: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право». Тюмень, 2004. 24 с. URL: http://www.dissercat.com (дата звернення: 19.09.2011).
3. Акт о свободе печати Швеции: принят Законом 1949:105. Конституции государств Европы: в 3 т. / под общ. ред. и со вступ. ст. д-ра Ин-та законодательства и сравнительного правоведения при правительстве РФ Л. А. Окунькова. Москва: Норма, 2001. Т. 3. С. 627-652.
4. Александров О. Антиметодологічна розвідка про ефективне і справедливе у праві. Право України. 2014. № 1. С. 203-211.
5. Александрова О. С. Мнение как феномен познания: автореф. дис. . канд. филос. наук: спец. 09.00.11 «Онтология и теория познания». Владимир,
2001. URL: http://www.dissercat.com (дата звернення: 11.01.2012).
6. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2 т. Москва, 1981. Т. 1. 280 с.
7. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2 т. Москва: Юрид. лит., 1981. Т. 2. 361 с.
8. Алексеев С. С. Право: азбука - теория - философия. Опыт комплексного исследования. Москва: Статут, 1999. 712 с.
9. Алексеев С. С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность. Москва: Норма, 2001. 176 с.
10. Американская конвенция о правах человека (1969 р.). URL: http://old.memo.ru/prawo/reg/america.htm) (дата звернення: 10.12.2009).
11. Аналітична довідка за результатами опитування дітей віком 10-17 років у межах проекту «Права дітей в Україні: реалії та виклики після 20 років
незалежності» / авт. кол.: О. М. Балакірєва, Т. В. Бондар, Л. С. Волинець та ін. URL: http://www.president.gov.ua/docs/information_children.pdf (дата звернення:
12.07.2017).
12. Андрианов М. С. Невербальная коммуникация: психология и право. Москва: Ин-т общегуманитарных исследований, 2007. 256 с.
13. Ардентов Б. П. Мысль и язык. Кишинев, 1965. 85 с.
14. Аристотель. Сочинения в четырех томах / ред. В. Ф. Асмус. Москва: Мысль, 1976. Т. 1. 550 с.
15. Арістова І. Наукова школа у галузі інформаційного права: на шляху до розбудови суспільства знань в Україні. Публічне право. 2017. № 2 (26). С. 9-18.
16. Арцишевский Р. А. Мировоззрение: сущность, специфика, развитие: монография. Львов: Изд-во при Львов. гос. ун-те Изд. обьединения «Вища школа», 1986. 200 с.
17. Аскерова Л. А. Правовые убеждения: теоретико-правовой аспект: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Краснодар, 2012. 31 с. URL: http://search.rsl.ru/ru/record/01005046811 (дата звернення: 14.09.2015).
18. Африканская хартия прав человека и народов (ОАЕ, 1981 г.). URL: http://hrlibrary.umn.edu/russian/instree/Rz1afchar.html (дата звернення: 16.12.2009).
19. Бабій М. Ю., Присухін С. І. Свобода совісті та свобода релігії: концептуальна матриця католицької церкви. Юридична наука. 2013. № 3. С. 118¬
128.
20. Байрамова О. В. Знання у змісті свідомості: соціально-філософський аспект: автореф. дис. ... канд. філос. наук: спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії». Одеса, 2007. 19 с.
21. Балинська О. М. Семіотика права: монографія. Львів: ЛьвДУВС, 2013.
416 с.
22. Барометр свободи слова за березень 2014 року. Інститут масової інформації: веб-сайт. 2014. 13 берез. URL: http://imi.org.ua/barametr/43457-
barometr-svobodi-slova-za-lyutiy-2014-roku.html (дата звернення: 20.04.2014).
23. Барометр свободи слова за вересень 2014 року. Інститут масової інформації: веб-сайт. 2014. 6 жовт. URL: http://imi.org.ua/barametr/45941-barometr- svobodi-slova-za-veresen-2014-roku.html (дата звернення: 14.10.2014).
24. Барометр свободи слова за грудень 2013 року. Інститут масової інформації: веб-сайт. 2014. 15 січ. URL: http://imi.org.ua/monitormgs/barometr- svobodi-slova-za-gruden-2013-roku/ (дата звернення: 20.01.2014).
25. Барометр свободи слова за грудень 2014 року. Інститут масової інформації: веб-сайт. 2015. 14 січ. URL: http://imi.org.ua/barametr/47236-barometr- svobodi-slova-za-gruden-2014-roku.html (дата звернення: 20.01.2015).
26. Барометр свободи слова за грудень 2015 року. Інститут масової інформації: веб-сайт. 2016. 15 січ. URL: http://imi.org.ua/monitormgs/barometr- svobodi-slova-za-gruden-2015-roku (дата звернення: 21.01.2016).
27. Барометр свободи слова за жовтень 2014 року. Інститут масової інформації: веб-сайт. 2014. 5 листоп. URL: http://imi.org.ua/barametr/46382-
barometr-svobodi-slova-za-jovten-2014-roku.html (дата звернення: 12.11.2014).