ЮРИДИЧНА МОВА ПРАВОЗАСТОСОВНИХ АКТІВ

brief description

З М І С Т

ВСТУП .......................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Юридична мова у правовій культурі суспільства
1.1. Юридична мова: історико-теоретичний аспект ................................. 12
1.2. Мова як форма буття правових актів .................................................. 39
1.3. Особливості юридичної термінології: сучасні виміри та підходи (юридична терміносистема в Україні) .......................................................
58
1.4. Правовий документ в аспекті мовної культури ................................. 86
Висновки до Розділу 1 ................................................................................. 101

РОЗДІЛ 2. Мовно-правовий аналіз правозастосовних актів
2.1. Акти застосування права: характерні мовні особливості та ознаки ............................................................................................................
103
2.2. Юридична мова окремих видів правозастосовних актів ...................
2.2.1. Особливості мови розпорядчих актів (на прикладі актів вищих органів виконавчої влади) ......................………………………….
126
2.2.2. Особливості мови процесуальних актів (на прикладі актів правоохоронних органів) ………………………………………………….
142
2.3. Удосконалення юридичної мови в Україні в контексті міжнародного досвіду ..................................................................................
156
Висновки до Розділу 2.................................................................................. 170

ВИСНОВКИ ................................................................................................ 172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................... 180

В С Т У П
Актуальність теми дослідження. Активні правотворчі процеси в незалежній Україні зумовили актуалізацію мовно-технічних проблем у сфері правотворення, правозастосування, інтерпретації та систематизації правових актів. Як доводить практика і дослідження останніх років, питання про мовно-технічний рівень правових актів, які приймаються в державі, є доволі складним. Їх якість суттєво впливає на стан законності та рівень правопорядку. Науково доведено, що недосконалість нормативно-правових актів негативно позначається на формуванні правової свідомості, сприяє різним проявам правового нігілізму. Водночас правову систему країни характеризує не лише законодавство, а й те, як воно впроваджується в життя. Одним із важливих правових засобів механізму реалізації закону виступають правозастосовні акти, удосконалення яких неможливе без усебічного наукового та практичного вивчення проблеми якості текстів відповідних актів, з подальшим упровадженням отриманих результатів у практичну діяльність.
Проблема недосконалості правових актів дедалі частіше стає предметом дискусій та наукових досліджень, але поза увагою залишаються питання техніко-лінгвістичного аспекту актів правозастосовної діяльності.
Актуальність теми зумовлена недостатньою розробленістю методологічної основи моделювання понятійно-термінологічного апарата, відсутністю відповідної уніфікації юридичної термінології, яка передбачає визначення її єдиного нормативного статусу, єдиної семіотичної форми.
Юридична мова традиційно розглядалась у межах інструментальної концепції, унаслідок чого дослідження мали суто прикладний характер. Спостерігалась відсутність системності у зв’язках правників з лінгвістами, що не сприяло науковому вирішенню проблем мови в теоретичній і практичній юриспруденції. Правознавці довгий час ігнорували „мовне питання”, а проблема юридичної мови належала до компетенції лінгвістів. Тому дослідження, які було здійснено за останні роки, знаходяться здебільшого у площині філології.
Певні корективи до вирішення цієї проблеми внесені змінами, які відбулися в юридичній надбудові суспільства. Кількісні та якісні параметри розвитку юридичної практики призвели до суттєвих змін у ставленні до юридичної мови. Разом із тим, питання щодо мовних особливостей актів правозастосовної діяльності у вітчизняній літературі не висвітлювалися, сьогодні в юридичній літературі немає системних науково-обґрунтованих методик підвищення якості вказаних актів.
Аналіз правових текстів відкриває можливості вивчення мови права не лише як юридичного чи лінгвістичного поняття, а й як віддзеркалення мовної свідомості учасників комунікації у правовій сфері.
Нормативна основа дослідження представлена Конституцією України, чинним законодавством, положеннями нормативно-правових актів, які регламентують правозастосовну діяльність, матеріалами правозастосовної практики органів виконавчої влади і управління (укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), слідчих органів МВС України в Одеській області.
Науково-теоретичною базою дослідження стали праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених. Наукові концепції щодо механізму правового регулювання, юридичного процесу, реалізації права, правозастосування, правозастосовних актів розроблено у працях представників вітчизняної та зарубіжної юридичної науки різних історичних періодів, зокрема: В. Авер’янова, С. Алексєєва, Н. Александрової, Ю. Арзамасова, В. Бабаєва, Ж.-Л. Бержеля, Н. Вопленко, М. Гнатюк, Ф. Григорьєва, І. Дюрягіна, О. Зайчука, Л. Коваля, М. Козюбри, О. Коренєва, В. Лазарєва, А. Нашиц, П. Недбайло, Є. Новікова, Н. Оніщенко, І. Погрібного, О. Погрібного, П. Рабіновича, О. Скакун, Т. Тарахонич, О. Тихомирова, Ю. Тихомирова, О. Тенетко, О. Фандалюка, О. Черкасова, Ю. Шемшученка, В. Юсупова та ін.
Питання щодо мови права в радянській літературі зводилося, як правило, до більш вузького, хоча й принципово важливого розділу, присвяченого вивченню мови закону. При цьому в роботах юристів–теоретиків С. Алексєєва, І. Грязіна, Д. Керимова, А. Піголкіна, П. Рабіновича, В. Сирих, А. Черданцева та інших переважав лінгвістично-філологічний підхід до пов’язаного з юридичною герменевтикою мовного питання.
На сучасному етапі теоретичну та практично-прикладну цінність мови у праві презентовано Ю. Прадідом, доведено дослідженнями мовознавців і юристів. Слід особливо відзначити роботи українських авторів: Н. Артикуци, Д. Баранника, І. Билі, С. Зархіної, С. Кравченко, А. Красницької, Л. Пригари, В. Радецької, В. Риндюк, Б. Стецюка, З. Тростюк, А. Хворостянкіної, О. Ющика та ін.
У російській юридичній літературі тему представлено роботами В. Баранова, Д. Бєляєва, М. Голєва, Т. Губаєвої, Р. Ромашова, С. Хижняка, Б. Шаріфулліна, К. Шугріної та ін.
Зв’язок права і мови, права і культури в різні часи вивчався видатними правознавцями: І. Ільїним, М. Козюброю, О. Костенко, В. Лазарєвим, П. Недбайлом, П. Новгородцевим, Н. Оніщенко, О. Скакун; був об’єктом дослідження в дисертаційних роботах: І. Зеленко, А. Іванової, Н. Коцюби, Е. Неженець, І. Осики.
У дисертації, ураховуючи напрям дослідження, використано досягнення в галузі таких наук, як лінгвістика, філософія, соціологія, наука управління, логіка, психологія тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з плановою тематикою відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України “Теоретичні проблеми реалізації принципу “верховенства права” в Україні” (номер державної реєстрації 0106U008729).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення закономірностей та особливостей мови актів застосування права і визначення її залежності від рівня професійності, мовної підготовки, загальної та правової культури суб’єктів правозастосування.
Досягнення поставленої мети зумовлює зосередження уваги на виконанні наступних завдань:
здійснити теоретичний аналіз понять «юридична лінгвістика», «юридична мова», «мова права», «юридичний текст», «юридична техніка» з позицій правознавства та лінгвістики;
охарактеризувати значення мовно-технічних методик оптимізації форми правового акта;
виділити основні підходи до визначення ролі юридичної термінології в текстах документів;
з’ясувати недоліки сучасної терміносистеми;
здійснити контекстний аналіз лінгвістично-правових особливостей актів правозастосування;
виявити недоліки, характерні для текстів окремих видів правозастосовних актів і визначити їх причини;
виявити зв’язок правової культури та мовної підготовки суб’єктів правозастосування з якісними показниками прийнятих рішень;
розкрити мовну специфіку правових актів, яка визначає місце правозастосовних актів у механізмі правового регулювання;
узагальнити зарубіжний досвід роботи з юридичними текстами з метою його акультурації у правозастосовній діяльності в Україні;
визначити перспективи вдосконалення мови правозастосовних актів.
Об’єктом дослідження є загальні закономірності та особливості функціонування мови в текстах юридичних документів.
Предметом дослідження є юридична мова правозастосовних актів.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є філософсько-світоглядні, загальнонаукові та спеціально–наукові методи, які забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмета.
Принцип історизму в його діахронічному і синхронічному аспектах використано для характеристики еволюції мови права і її наукових оцінок.
Специфіку мови права, її функції і роль розглянуто в системній єдності соціально-онтологічних, гносеологічних, комунікативних, культурних вимірів. У роботі використано комплексний підхід, що поєднує в собі методи аналітичної філософії, соціології права, правознавства, теоретичного мовознавства. За допомогою діалектичного методу пізнання здійснювалось дослідження та обґрунтування основних понять, які використовуються в роботі. Історико-правовий метод дозволив простежити взаємозв’язок мови і права, формування мови права як історично зумовленого явища; описово-аналітичний - надав можливість дослідити процес становлення національної системи юридичних термінів в Україні; порівняльний - забезпечив характеристику спільних та відмінних мовно-технічних рис правових актів; метод контекстуального аналізу дозволив дослідити мовну специфіку актів застосування права; системно-структурний - представити мовно-правову культуру як один з визначальних елементів професійності суб’єктів правотворення.
Прогностичний метод застосовувався при визначенні перспектив удосконалення якості правових текстів шляхом вивчення і запозичення зарубіжного досвіду. При формулюванні висновків використано метод формальної логіки.
Науковий пошук здійснено на принципах об’єктивності, плюралізму, істинності тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі привертається увага до юридичної мови як особливої мови, розробленої на основі літературного варіанта національної мови з метою фіксації, збереження і передачі результатів інтелектуальної діяльності, що мають юридичне значення.
Наукову новизну становлять наступні висновки, положення та рекомендації, які визначають особистий внесок автора в дослідження проблеми:
уперше:
визначено поняття юридичної мови правозастосовних актів як мови офіційних документів, укладених суб’єктом правозастосування, які породжують певні правові наслідки, утворюють правовий стан та спрямовані на регулювання конкретних суспільних відносин;
проаналізовано лінгвістично-правові особливості актів правозастосування залежно від суб’єкта, його професійності і мовно-правової культури;
запропоновано авторську дефініцію поняття мовно-правова культура як ступеня особливого розвитку, проявом якого, насамперед, є підготовленість суб’єктів права до сприйняття прогресивних, цивілізованих правових ідей і законів, уміння оцінювати власні знання, навички сприймати і формулювати мову юридичних текстів;
дістало подальшого розвитку:
визначення сутності мови як активного чинника самореалізації суспільства, як обов’язкового елемента функціонування правової системи, як основного елемента створення юридичного тексту;
характеристика структури та особливості правозастосовної техніки, дотримання правил і прийомів якої визнано однією з гарантій підготовки якісних текстів;
положення про необхідність створення повного реєстру термінів і термінологічних словосполучень, їх уніфікації, стандартизації, розроблення рекомендацій щодо мови, стилю та оформлення актів правозастосування;
характеристика мовного питання у праві в аспекті функціональної реалізації української мови;
виявлення недоліків, характерних для текстів деяких видів правозастосовних актів, найбільш поширеними з яких є: неправильне вживання термінів, перевантаження текстів складними реченнями, порушення логіки викладення інформації, невдалий порядок слів та ін.;
положення про вагомість вивчення зарубіжного досвіду роботи з юридичними текстами;
удосконалено:
визначення категорій „поняття”, „термін”, „дефініція”, при якому поняття – це ідея, термін – її назва, а дефініція – її визначення;
основні методики вдосконалення системи правил і вимог, які є загальними для організації юридичного тексту, але мають певну специфіку щодо документів правозастосовної діяльності.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертація містить висновки і положення щодо вдосконалення національного мовно-правничого середовища, термінологічної системи. Положення, сформульовані в роботі, можуть бути враховані законодавчими та правозастосовними органами, насамперед правоохоронними, оскільки саме ця сфера застосування права потребує вдосконалення мовних форм. Висновки і рекомендації автора може бути використано при проведенні мовно-культурної ревізії в органах правотворення, при реформуванні мовного законодавства, з метою більш чіткого оформлення мовно-технічних приписів, щодо розроблення актів застосування права.
Положення дисертації може бути використано у правовиховній, навчально-методичній роботі юридичних навчальних закладів; при викладанні навчальних дисциплін: „Теорія держави і права”, „Порівняльне правознавство”; розробленні спецкурсів: „Мова в юриспруденції”, „Методика роботи з юридичними документами”.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Положення і висновки дисертації обговорено у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, на наукових конференціях: „Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика” (м. Одеса, 23–25 травня 2005 р.; тези доповіді опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції „Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і свобод громадян та забезпечення правопорядку” (м. Одеса, 3 червня 2005 р.; тези доповіді опубліковано); Науково-практичній конференції „Збереження культурної незалежності та сучасні тенденції в контексті прав національних меншин” (м. Одеса, 5 березня 2007 р.;); ІІ Міжнародному науковому семінарі „Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку” (м. Сімферополь, 25–29 квітня 2007 р.; тези доповіді опубліковані); Міжнародній науковій конференції „Треті юридичні читання” (м. Київ, 25–26 квітня 2007 р.; тези опубліковано); Всеукраїнській теоретичній і науково-практичній конференції з правознавства, політології та соціології «Трансформація політичної системи: соціальні перетворення і законодавчий процес» (м. Київ, 22 травня 2007 р.; тези опубліковано); ІІІ Міжнародному науковому семінарі „Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку” (м. Сімферополь, 17–20 квітня 2008 р.);
Публікації. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертаційного дослідження викладені в 12 авторських публікаціях, серед яких 6 наукових статей – у журналах і збірниках, що входять до переліку наукових фахових виданнях ВАК України, та 6 – тези доповідей на науково-практичних конференція.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які поділяються на підрозділи і пункти, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок, з них 26 сторінок – список використаних джерел (252 найменування).

bibliography

В И С Н О В К И

У роботі висвітлено теоретико-методологічні передумови і історико-логічні підстави мовної політики взагалі та законодавчої дефініції, зокрема. У процесі дослідження автором було виявлено перспективи подальшого розвитку концепції юридичної лінгвістики; визначено особливості мови актів застосування права; з’ясовано її залежність від рівня правосвідомості, професійних навичок, мовної підготовки, загальної та правової культури суб’єктів правозастосування. Підводячи підсумок, було сформульовано основні висновки.
1. Детально було розглянуто дефініцію як загально-правовий феномен. Традиційно дефініції наявні в нормативно-правових актах, але не слід ігнорувати їх роль і значимість у процесі правозастосування. Вони мають не лише довідкове, а й певне нормативне значення і можуть активно використовуватись у процесі правозастосування, особливо у випадках виявлення недостатньої ясності конкретних нормативних приписів, суперечок в юридичній практиці. На думку дисертанта, з метою забезпечення єдиного правового простору, єдиного та уніфікованого розуміння та застосування права доцільно вводити нормативні дефініції в тексти правових актів, лише якщо: термін позначає об’єкти, відносини чи явища, не відображені в законодавстві; у понятті використовуються слова, які можуть зумовити множинність змістовних асоціацій; поняття по-різному трактуються юридичною наукою та правозастосовною практикою.
2. Проаналізовано основні позиції в розумінні статусу і ролі мови у праві, визначено її функціональне призначення. Запропоновано авторську дефініцію поняття „юридична мова” – це особлива мова, розроблена на основі літературного варіанта національної мови з метою фіксації, збереження і передачі результатів інтелектуальної діяльності, що мають юридичне значення. Поняття „мова правозастосовних актів” подано як юридичну мову офіційних документів, укладених суб’єктом правозастосування, які породжують певні правові наслідки, утворюють юридичний стан та спрямовані на регулювання конкретних суспільних відносин.
3. На основі теоретичного аналізу наукового матеріалу, мова визнана невід’ємним чинником правової системи з певними традиціями, функціями, особливостями та ментальними, культурними рисами. Мова складає національну першооснову при реформуванні правової системи, тому виділення мови права в самостійний розділ юриспруденції, який базується на синтезі лінгвістики та юриспруденції, позитивно вплине не лише на мову закону, а й у цілому на юридичну практику.
4. Охарактеризовано завдання юридичної техніки актів застосування права, яке полягає: у необхідності формування єдиної системи організації правозастосовних актів та підвищення якості їх підготовки; в повному якісному та оптимальному перетворенні акта-волевиявлення на акт-документ; рекомендації адекватних мовних понять; передбаченні можливих колізій та прогалин; прогнозуванні наслідків правотворення та законотворення. Проявом ігнорування техніки правозастосування названо відсутність узгодженості між актами, появ суперечностей актів застосування права із законами і іншими формами права. Техніку підготовки актів застосування права представлено як методику оптимізації форми правовозастосовного акта, що складається із сукупності методів, правил, прийомів та засобів складання і оформлення актів застосування права; умова та своєрідний інструмент запобігання правовим помилкам.
5. Особливу увагу приділено ролі юридичної термінології як національного посередника в умовах нормотворчого прогресу і інтеграції правових систем. Становлення юридичної терміносистеми визначено як триваючий процес, початок якого пов’язаний з давніми джерелами римського права. Саме римське право та праці римських юристів зумовили становлення юридичної термінології в багатьох країнах Європи. В Україні національна терміносистема формувалася в складних умовах. Юридична наука та практика протягом усієї історії держави доводять потребу в загальновизнаній правничій термінології як атрибуті державності.
6. У роботі запроваджено поняття мовно-правової культури, як елемента особливого розвитку, проявом якого, насамперед, є підготовленість людини до сприйняття прогресивних, цивілізованих правових ідей і законів, уміння і навички сприймати мову юридичних текстів, а також оцінювати власні знання. Сучасна мовно-правова культура правознавців має будуватися на комутації – здатності знаходити, встановлювати та використовувати зв’язки для вдосконалення засобів взаємодії, навчання та передачі вмінь і навичок, обміну інформацією, установлення контактів і вирішення конфліктів. Такі вміння потребують культивації та розвитку.
7. Рекомендовано виробити стандарт, своєрідну професіограму суб’єктів правозастосовної діяльності, основу якої складатимуть: володіння правовою базою, уміння аналізувати ситуації, навички проведення правової експертизи, і досліджень, мовна підготовка, ціннісна правова орієнтація, культура мови, володіння правилами складання документації, мистецтво бути почутим і зрозумілим – у межах компетенції адресата. На думку дисертанта, такі правові настанови сприятимуть орієнтації суб’єктів правозастосування, яка визначатиме готовність до цього виду діяльності. Цей процес забезпечується попередньою підготовкою і освітою – професійною орієнтацією, професійним відбором – виявленням відповідних здібностей, спеціальною підготовкою, професійною адаптацією. Виявлено вирішальні фактори, що впливають на правильне застосування правових норм, основними серед яких названо: професіоналізм кадрів, ефективність і адекватність реаліям сьогодення, відповідність текстів вимогам національного законодавства, мовно-технічнім правилам, правилам сучасного правопису.
8. Готовність бути суб’єктом правозастосування представлено як стійку систему професійно важливих якостей, необхідних для успішної правозастосовної діяльності: спеціалізованих юридичних знань, навичок, умінь, ставлення до професії, мовної підготовки, психологічних якостей. Доведено необхідність під час підготовки юристів більше уваги приділяти мовній підготовці, розвивати навички роботи з документами, для працівників регулярно проводити консультування щодо роботи з текстами. Необхідно створити умови для ефективної роботи спеціалізованих установ і структур, діяльність яких спрямовано на проведення моніторингів і здійснення контрольно-ревізійних заходів у сфері правотворення. Особлива роль має відводитись науковому супроводженню.
9. Аналіз індивідуальних актів продемонстрував необхідність проведення чіткої лінії між найменуваннями нормативних і індивідуальних документів, що сприятиме встановленню системності правових актів, їх ієрархічності. Труднощі, пов’язані з розмежуванням різних видів правових актів, пояснюються відсутністю абсолютного і вичерпного переліку питань, що регулюються ненормативними актами. Підкреслено, що спільність правових актів полягає, перш за все, у тому, що, будучи прийнятими компетентними органами, вони обов’язкові для виконання, але однакова обов’язковість різних нормативних і ненормативних правових актів не означає рівнозначності їх юридичної сили. Юридична сила правових актів залежить не від їх більшої або меншої обов’язковості, а від компетенції, місця і ролі органу, що прийняв акт, у системі органів держави; від того, загальне або конкретне (персоніфіковане) розпорядження міститься в ньому. Рівень юридичної сили державно-правових актів визначає рівень їх взаємозалежності.
10. На підставі наявних у літературі визначень дисертант формулює авторську дефініцію поняття правозастосовного акта як різновиду правового акта, виданого компетентним органом держави чи посадовою особою на основі нормативного акта для одноразового використання та обов’язкового виконання, адресатом якого виступають конкретні суб’єкти. У зв’язку з тим, що авторами і нормативних, і індивідуальних правових актів можуть виступати одні і ті ж державні органи (посадові особи), причому індивідуальні акти, як правило, доповнюють, конкретизують, персоніфікують нормативні. При їх розмежуванні найчастіше враховують певні ознаки: за змістом і внутрішньою структурою (композицією); засобом регулювання суспільних відносин і за характером дії; формою вираження і зовнішньою структурою; порядком ухвалення, набрання чинності і доведення до відома виконавців. Здійснений аналіз доводить подвійний характер природи акта застосування права. З одного боку, це – державно-владний акт, і це зближує його з нормативним, а з іншого – він стосується конкретної ситуації, що свідчить про індивідуальний характер. Названі особливості визначають специфіку тексту акта.
11. На основі текстів розпорядчих та процесуальних актів охарактеризовано особливості лінгвістичної структури (будови) правозастосовного акта, визначено його мовні характеристики. Із цієї позиції основними елементами є: речення, слово (сукупність слів), розділові знаки. Зазначено, що на відміну від структури речень (у тематичному плані) нормативного акта, де структура основного тексту документа завжди подано в розділах, кожний з яких має власну тему, що прямо впливає на структурний розвиток думки, правозастосовний акт має одну заявлену в заголовку до тексту тему. Це й визначає структуру речень. Так у найпростішому варіанті текст розпорядчого акта (наказ) складається з одного речення, яке може бути поширеним із чисельними однорідними та неоднорідними другорядними членами речення і розгортається за схемою: «На підставі (або «у виконання...», або «у зв’язку з...», або «з метою...») ...наказую (що саме)». У правозастосовних актах як однорідні члени часто використовуються сполучення слів „на основі... з метою виконання”, „у встановлений строк, у порядку”, „на основі і в порядку”, „на умовах і в межах”. Слова, які не є однорідними членами, поєднуються зв’язком сурядності, граматична форма одиниць словосполучення залишається різною „на основі” – місцевий відмінок - „з метою” – орудний відмінок; „з метою” – орудний відмінок однини - „на умовах” – місцевий відмінок множини. Наведені в роботі приклади доводять виправданість відступів від літературної норми і дають можливість говорити, що специфіка мови права визначається необхідністю точно передавати взаємозв’язок юридичних понять і нюансів думки автора текстів. Указані мовні явища характерні лише для правової сфери реалізації мови і виправдані лише в ній.
12. Термінологічний пласт в актах застосування права складають терміни-словосполучення. Їх найбільш типові групи представлені:
1) ад’єктивними (прикметник + іменник) – трудовий договір, дисциплінарне стягнення, суспільна небезпека тощо;
2) іменні (іменник + іменник у родовому відмінку) – склад злочину, конфіскація майна тощо;
3) іменні словосполучення різного типу – спадкування за заповітом, право на приватну власність, злочин проти особи, посягання на майно, призначення на посаду тощо.
Дисертант доводить необхідність уваги до складних за будовою терміносполучень. Причиною помилки може стати упущення одного з елементів. Так є неправильним вислів „попередити про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень” – відповідальність передбачено за завідомо неправдиві свідчення.
13. На підставі аналізу номінативного апарату правозастосовних актів подано існуючі визначення термінів „постанова”, „наказ”, „розпорядження”, це дозволило довести: відсутність чіткої межі між указами та розпорядженнями, що ускладнює процес правозастосування та потребує додаткових зусиль для чіткого розмежування; доцільність класифікувати укази залежно від їх юридичної сили; невиправданість визначення належності наказів до різновиду нормативно-правових актів; що факт поєднання в одному акті норм нормативного та індивідуального призначення, по-перше, не відповідає правилам юридичної техніки, по-друге, ускладнює розуміння документа щодо його дії в часі.
14. Удосконалено спеціальні мовно-технічні вимоги, які висуваються до текстів розпорядчого характеру: стислість і точність викладення інформації, виключення подвійного тлумачення; складання, по можливості, простих, таких, що розглядають одне питання, документів; структуризація тексту документа, поділ його на умовні смислові частини: вступ, основна частина, висновок; широке використання трафаретних і типових текстів при описанні ситуацій, що повторюються.
15. Проаналізовано типові помилки, які мають місце в процесуальних актах: неправильне вживання термінологічного апарату, складність вибору відповідного синоніма, перевантаження речень, невдалий порядок слів. Вироблено ряд рекомендацій, які дозволять уникнути помилок як мовно-технічного, так і юридичного характеру.
Позитивною визнано мовну політику у сфері права зарубіжних країн. Перспективною для України названо практику співпробітництва правників та лінгвістів, що існує в Канаді, Німеччині, Чехії і направлена на підготовку лінгвістично стрункої, технічно грамотної сучасної правової бази. Увагу акцентовано на забезпеченні умов діяльності установ, комітетів та відділів, що займаються лінгвістичними експертизами, термінологічним плануванням і консультуванням з лінгвістичних проблем; проведення для працівників практичних органів навчальних семінарів з термінологічних, стилістичних, технічних питань; видання збірок-рекомендацій щодо юридичних термінів, конструкцій і кліше, оптимальних для побудови тексту відповідного документа.

16. Акцентовано увагу на такому важливому компоненті мовної політики, як оптимізація текстів, під якою розуміється пошук оптимального (найкращого) формату системи текстів, як на рівні структури правових текстів, так і на рівні мовних засобів. Факторами мовної політики визнано поліетнічність і двомовність, коли питання співвідношення мов за їх комунікативними функціями та особливостями вживання в різних сферах соціального життя тісно пов’язане з механізмами політичного управління, національної узгодженості та стабільності. Важливим інструментом мовної політики є закон про мову. Запропоновані Верховною Радою України законопроекти можуть стати основою нового конструктивного мовного законодавства України, проте потребують термінологічного доопрацювання і вдосконалення, а також механізму притягнення до відповідальності в разі порушення мовного законодавства.
Визначено необхідність формування самостійного напряму оптимізації текстів, завдання якого полягатиме в розробленні правил їх укладання щодо конкретних видів правозастосовних актів з урахуванням усіх рівнів мовної організації і можливих способів укладання текстів. Особливо підкреслюється необхідність одностайності при створенні правових словників та розвитку терміносистем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александрова Н. В. Правові акти управління: юридична природа, види та процедури підготовки й прийняття / Н. В. Александрова // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / ред. В. Б. Авер’янов. – К. : Факт, 2003. – Розд. 3. – С. 137–178. – (НАН України; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького).
2. Алексеев С. С. Линия права / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 2006. – 461 с.
3. Алексеев С. С. Азбука закона / С. С. Алексеев. – Свердловськ : Сред.-Урал. кн. изд-во, 1982. – 160 с.
4. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2-х т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982–1983. 360 с., 360 с.
Т. 1. – 1982. – 336 с.
5. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1966. – 187 с.
6. Артикуца Н. В. Мова права та її вивчення студентами юридичних спеціальностей у вищих навчальних закладах України / Н. В. Артикуца // Культура народов Причорномор’я. – 2004. – Т. 2, № 49. – С. 155–158.
7. Артикуца Н. В. Мова права і юридична термінологія : навч. посібник / Н. В. Артикуца. – [2-е вид., змін. і доп.]. – К. : Стислос, 2004. – 277 с.
8. Артикуца Н. В. Проблеми і перспективи вивчення юридичної термінології / Н. В. Артикуца // Право України. – 1998. – № 4. – С. 56–57.
9. Бабаев В. К. Правотворчество / В. К. Бабаев // Общая теория права. – Нижний Новгород : Изд-во Нижегор. ВШ МВД РФ, 1993. – 544 с.
10. Бабенко Л. Г. Лингвистический анализ художественного текста : учебник / Бабенко Л. Г., Васильев И. Е., Казарин Ю. В. – Екатеринбург : Изд-во Уральского ун-та, 2000. – 533 с.
11. Баранник Д. Х. Мова права як окремий функціональний стиль / Д. Х. Баранник // Мовознавство. – 2003. – № 6. – С. 8–10.
12. Баранник Д. Х. Судебная разновидность публицистического стиля / Д. Х. Баранник // Вопросы прикладной лингвистики. – Днепропетровск, 1973. – Вып. 4. – С. 99–107.
13. Баранов В. М. Истинность норм советского права / В. М. Баранов. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1989. – 400 с.
14. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. – М. : Искусство, 1979. – 424 с.
15. Бахчисарайцев Х. Э. О законодательной технике и языке нормативных актов / Х. Э. Бахчисарайцев // Правоведение. – 1960. – № 4. – С. 3–10.
16. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Э. Банвенист ; пер. с франц. – М. : Прогресс, 1975. – 447 с.
17. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.- Л. Бержель ; пер. с франц. ; под. общ. ред. В. И. Даниленко. – М. : Издательский дом Nota Bene, 2000. – 385 с.
18. Бігун В. Мовно-правничі аспекти зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Ч. 1 / В. Бігун // Спецпроект № 1: Зовнішньоторгівельні операції. – 2004. – № 2. – Режим доступу : http://justinian.com.ua/article.php?id=1553
19. Бігун В.С. Юридична професія та освіта. Досвід США у порівняльній перспективі. – Київ: Видавнича організація „Юстиніан”, 2006. – 272с.
20. Білодід І. К. Українська та літературна мова другої половини ХІХ – початку ХХ ст. / Білодід І. К., Франко З. Т., Горецький П. Й. – К. : Радянська школа, 1957. – 370 с.
21. Биля І. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “ Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень”/ І. Биля. – Харків, 2004. – 20 с.
22. Битяк Ю. П. Адміністративне право України / Ю. П. Битяк. – Харків : Право, 2001. – 527 с.
23. Боголюбов С. Язык правоприменительных актов / С. Боголюбов // Советская юстиция. – 1973. – № 15. – С. 20–22.
24. Бодуэн де Куртенэ И. А. Языкознание или лингвистика ХХ века / И. А. Бодуэн де Куртенэ // Избранные труды по общему языкознанию : в 2 т. / под ред. В. В. Виноградова и В. М. Дорошевского. – М. : Изд-во АН СССР.–1963. – Т.1. – 1963. – 384 с.
Т. 2. – 1963. – 392 с.
25. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови : навч. посібник / Н. В. Ботвина. – К. : АртЕк, 1999. – 264 с.
26. Брауде И. Л. Вопросы законодательной техники / И. Л. Брауде // Советское государство и право. – 1967. – № 8. – С. 53–55.
27. Буданов В. Г. Когнитивная психология и когнитивная физика. О величии и ценности языка событий / В. Г. Буданов // Событие и смысл. – М., 1999. – С. 38–66.
28. Бурячок А. А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов’янських мов / А. А. Бурячок. – К. : Наукова думка, 1985. – 231 с.
29. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1976. – 264с.
30. Васильев Р. Ф. Акты управления: значение, проблема исследований, понятие : монографія / Р. Ф. Васильев. – М. : Изд-во МГУ, 1987. – 147 с.
31. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учебник [для юрид. вузов] / А. Б. Венгеров. – [3-е изд.]. – М. : Юриспруденция, 2000. – 528 с.
32. Веселов П. В. Аксиомы делового письма: культура делового общения и официальной переписки / П. В. Веселов. – М. : Информ.-внедренч. Центр «Маркетинг», 1993. – 210 с.
33. Вопленко Н. Н. Ошибки в правоприменении: понятие и виды / Н. Н. Вопленко // Советское государство и право. – 1981. – № 4. – С. 40–42.
34. Вопленко Н. Н. Официальное толкование норм права / Н. Н. Вопленко. – М. : Юрид. лит., 1976. – 118 c.
35. Вступ до теорії правових систем : монографія / [за заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко]. – К. : Вид-во „Юридична думка”, 2006. – 432 с.
36. Гальперин И. Р. О понятии текст / И. Р. Гальперин // Вопросы языкознания. – 1974. – № 6. – С. 68–78.
37. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин. – М. : Наука, 1981. – 139 с.
38. Гвишиани Н. Б. К вопросу о метаязыке языкознания / Н. Б. Гвишиани // Вопросы языкознания. – 1983. – № 2. – С. 64–72.
39. Герасимова О. Держава та мова в контексті процесів глобалізації / О. Герасимова // Політичний менеджмент. – 2007. – № 5. – Режим доступу : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=77
40. Голев Н. Д. Юридический аспект языка в лингвистическом освещении / Н. Д. Голев // Юрислингвистика-1: Проблеми и перспективы : межвуз. сб. научных трудов / под ред. Н. Д. Голева. – Барнаул: Издательство Алтайского гос. ун-та, 2000. – С. 81 – 88.
41. Головин Б. Н. О некоторых проблемах изучения терминов / Б. Н. Головин // Вестник Московского ун-та. Серия филология. – 1972. – № 5. – С. 49–59.
42. Горбачов А. В. Процесуальні документи у кримінальному процесі : конспект лекцій / А. В. Горбачов, В. М. Хотенець. – Харків : Вид-во Української держ. юрид. академії, 1994. – 32 с.
43. Гринев С. В. Принципы теории терминографии / С. В. Гринев // Теория и практика научно-технической лексикографи : сб. статей. – М. : Русский язык, 1988. – С. 5–11.
44. Гриненко А. В. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе / Гриненко А. В., Кожевников Г. К., Шумилин С. Ф. – Харьков : Консум, 1997. – 97 с.
45. Грацианов А. И. Процесс систематизации и унификации законодательства и развитие правовой системы Украины : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / А. И. Грацианов. – К., 2004. – 22 с.
46. Грязин И. Текст права / И. Грязин. – Таллин : Ээсти, 1982. – 187 с.
47. Губаева Т. В. Словесность в юриспруденции / Т. В. Губаева. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1995. – 300 с.
48. Губаева Т. В. Прагматика речевого общения в правовой сфере / Т. В. Губаева // Разновидности текста в функционально-стилевом аспекте. – Пермь : Изд-во Пермьского гос. ун-та, 1994. – С. 261–268.
49. Гумецька Л. Л. Уваги до українсько-білоруських мовних зв’язків періоду XIV–XVII ст. / Л. Л. Гумецька // Дослідження з української та російської мов. – К. : Наук. думка, 1964. – С. 252–258.
50. Гуськова И. В. Законодательство об административной и гражданской ответственности в области управления народным хазяйством требует совершенствования / И. В. Гуськова // Советская юстиция. – 1968. – № 5. – С. 7–9.
51. Даль В. Толковый словарь живого великорусского язика : в 4 т. / В. Даль. – М. : Олма-Пресс, –2006. – 637 с.; 668 с.; 572 с.
Т. 4. – 2006. – 574 с.
52. Дзейко Ж. О. Нормативне регулювання застосування правил і засобів законодавчої техніки в Україні: теоретичні та практичні аспекти / Ж. О. Дзейко // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. – Вип. 36. – С. 28–33.
53. Дейк Ван Т. А. К определению дискурса / Т. А. Дейк Ван. – Режим доступа : http://psyberlink.flogiston.ru/internet/bits/vandijk2.htm
54. Діяк І. В Українське відродження чи нова русифікація? : навч. посібник [для студ. вищих закладів освіти] / І. В. Діяк. – К. : Гранослов, 2000. – 304 с.
55. Делёнз Ж. Логика смысла / Ж. Делёнз. – М. : Наука, 1995. – 300 с.
56. Деревнин А. А. Юридические термины в праве / А. А. Деревнин // Академический юридический журнал. – 2001. – № 4. – Режим доступа : http://www.advocat.irk.ru/aum/arhive/journal
57. Додин Е. В. Доказывание и доказательства в правоприменительной деятельности органов советского государственного управления / Е. В. Додин. – Киев–Одеса : Выща школа, 1976. – 128 с.
58. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы / А. Я. Дубинский. – К. : Наукова думка, 1984. – 182 с.
59. Дюрягин И. Я. Применение норм советского права / И. Я. Дюрягин. – Свердловськ : Сред.-Уральск. кн. изд-во, 1973. – 247 с.
60. Д’яков А. С. Основи термінотворення: семантичні та соціолінгвістичні аспекти / Д’яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. – К. : Вид. дім КМ Аkademia, 2000. – 216 с.
61. Д’яков А. С. Типологія мовних інтерференцій та їх роль у формуванні національних терміносистем : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук : спец. 10.02.15 “Загальне мовознавство” / А. С. Д’яков. – К., 1998. – 16 с.
62. Жеребкін В. Є. Логіка : підручник для ВУЗів / В. Є. Жеребкін. – Харків : Основа, 1999. – 256 с.
63. Загальна теорія держави і права / [за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина]. – Харків : Право, 2002. – 432 с.
64. Загальна теорія держави і права / [за ред. В. В. Копєйчикова]. – К. : Юрінком, 1997. – 320 с.
65. Загнітко А. П., Домрачева І. Р. Основи мовленнєвої діяльності : навч. посібник / А. П. Загнітко, І. Р. Домрачева. – Донецьк : Український Культурологічний Центр, 2001. – 56 с.
66. Зайцев Ю. Автентичність правового тексту та проблеми його термінологічно – мовного оформлення (на матеріалі Цивільного кодексу України) / Ю. Зайцев // Українське право. – 1997. – № 3. – С. 99–110.
67. Зархіна С. Е. Мова права як предмет філософсько-логічного аналізу (історичний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 “філософія права” / С. Е. Зархіна. – Харків, 2005. – 22 с.
68. Звегинцев В. А. Предложение и его отношение к языку и речи / В. А. Звегинцев. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1976. – 307 с.
69. Зеленецкий В. С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процес се / В. С. Зеленецкий. – Харьков : Вища школа, 1979. – 145 с.
70. Зеленецкий В. С. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины / В. С. Зеленецкий, Н. В. Глинская. – Харьков : Страйд, 2006. – 336 с. – (Серия «Юридичний радник»).
71. Зеленко І. П. Правова культура працівників органів внутрішніх справ (загальнотеоретичний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “ Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / І. П. Зеленко. – Харків, 2006. – 20 с.
72. Золотова Г. А. Очерк функционального синтаксиса русского языка / Г. А. Золотова. – М. : Наука, 1988. – 440 с.
73. Зубков М. Мова ділових паперів : комплекс-довідник / М. Зубков. – Харків : Фоліо, 2002. – 288 с.
74. Ивакина Н. Н. Культура судебной речи : учебн. пособие / Н. Н. Ивакина. – М. : Изд-во БЕК, 1995. – 334 с.
75. Іванова А. Ю. Законодавчий процес і законодавча техніка у період Центральної Ради, Гетьманату та Директорії : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Іванова А. Ю. – К., 2005. – 220 с.
76. Іванова А. Ю. Мовно-термінологічні проблеми в законодавчій діяльності Української Держави (Гетьманату П. П. Скоропадського) / А. Ю. Іванова, І. Б. Усенко // Часопис Київського університету права. – К., 2005. – № 1. – С. 17–22.
77. Иваненко Г. С. Лингво-правовая герменевтика / Г. С. Иваненко // 21 век: итоги прошлого и проблемы настоящего : межвузовский сб. науч. трудов. – Пенза : ПГТА, 2004. – С. 264–269.
78. Івченко А. О. Тлумачний словник української мови / А. О. Івченко. – Харків : Фоліо, 2006. – 766 с.
79. Исаков В. Б. Юридические факты в советском праве / В. Б. Исаков. – М. : Юрид. лит., 1984. – 144 с.
80. Истоки и источники права : очерки / [под ред. Р. А. Ромашова, Н. С. Нижник]. – СПб. : Санкт-Петербургский ун-т МВД России, 2006. – 810 с.
81. Історія держави і права України : підручник для юрид. вищих навч. закладів і фак-тів : у 2 ч. / [за ред. А. Й. Рогожина]. – К. : Ін Юре, 1996.
Ч. 1. – 1996. – 446 с.
Ч. 2. – 1996. – 386 с.
82. Ишмуратов А. Т. Логико-когнитивный анализ онтологии дискурса / А. Т. Ишмуратов // Рациональность и семиотика дискурса : сб. трудов. – К. : Наукова думка, 1994. – 252 с. – (АН Украины, Ин-т філології).
83. Кабрияк Р. Кодификація / Р. Кабрияк ; пер. с франц. Л. В. Головко. – М. : Статут, 2007. – 476 с.
84. Карташов В. Н. Профессиональная юридическая деятельность (вопросы теории и практики) : учебн. пособие для вузов / В. Н. Карташов. – Ярославль : Ярославский. гос. ун-т им. П. Г. Демидова, 1992. – 88 с.
85. Кашанина Т. В. Роль оценочных понятий в правовом регулировании / Т. В. Кашанина // Применение советского права : сб. ученых трудов. – Свердловськ : Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1974. – Вып. 30. – 131 с.
86. Квитко И. С. Термин в научном документе / И. С. Квитко. – Львов : Вища школа, 1976. – 128 с.
87. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права : підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 477 с.
88. Керимов Д. А. Законодательная техника : научн.-метод. и учебн. пособие / Д. А. Керимов. – М. : НОРМА, 1998. – 127 с.
89. Кириченко В. Ф. Значение ошибки по советскому уголовному праву / В. Ф. Кириченко. – М. : Изд-во АН СССР, 1952. – 96 с.
90. Коваль Л. В. Адміністративне право України : курс лекцій [для студ. юрид. вузів та фак-тів] / Л. В. Коваль. – К. : Вентурі, 1998. – 208 с.
91. Кожина М. Н. Стилистика русского язика / М. Н. Кожина. – М. : Просвещение, 1983. – 223 с.
92. Козир Є. Мовне безкультур’я офіційних документів / Є. Козир // Слово просвіти. – 2005. – № 50. – Режим доступу : http://uk.wikibooks.org/wiki/
93. Козюбра Н. И. Социалистическое право и общественное сознание / Н. И. Козюбра. – К. : Наукова думка, 1979. – 156 с.
94. Козюбра М. І. Правовий закон: проблема критеріїв / М. І. Козюбра // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2–3. – С. 83–96.
95. Колпаков В. Адміністративна юрисдикція: парадигма поняття / В. Колпаков // Юридична Україна. – 2003. – № 7. – С. 32–34.
96. Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях съездов, конференций, пленумов ЦК : в 2 т. – К. : Политиздат Украины, 1976.
Т. 1: 1918–1941. – 1062 с.
Т. 2: 1941-1976. – 1083 с.
97. Кондаков Н. П. Логический словарь-справочник / Н. П. Кондаков. – М. : Наука, 1975. – 720 с.
98. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. // Відомості Верховної Ради України вiд 23.07.1996 - 1996 р., № 30.
99. Коренев А. П. Административное право. Общая и Особенная части : учебник / А. П. Коренев. – М. : Изд-во МВШМ МВД СССР, 1986. – 486 с.
100. Корж А. В. Документознавство. Зразки документів право ділової сфери : навч. посібник / А. В. Корж. – К. : КНТ, 2007. – 316 с.
101. Костенко О. М. Культура і закон – у протидії злу: монографія / О. М. Костенко. – К. : Атака, 2008. – 352 с.
102. Костюк Н. П. Правозастосовчі акти органів виконавчої влади в Україні: проблеми теорії і практики / Н. П. Костюк // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2007. – № 3. – С. 46–49.
103. Коцюба Н. Й. Українська термінологія державного управління (становлення та розвиток) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук : 10.02.01 “українська мова” / Н. Й. Коцюба. – Львів, 2004. – 22 с.
104. Кравченко С. П. Основні відзнаки мови юридичних законів / С. П. Кравченко // Юридична освіта і правова держава : зб. наук. праць. – Одеса : Астропринт, 1997. – С. 50–53.
105. Красавчиков О. А. Юридическая техника и вопросы дальнейшего совершенствования советского гражданського законодательства / О. А. Красавчиков // Советское государство и право в период развернутого строительства коммунизма. – Ленінград : Изд-во ЛГУ, 1961. – С. 78–80.
106. Красницька А. В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування : посібник / А. В. Красницька. – [2-е вид., допов. і переробл.]. – К. : Парламентське вид-во, 2006. – 528 с.
107. Кримінально-процесуальний кодекс України. Основні чинні кодекси і закони України / [Уклад. Ю.П. Єлісовенко]. – К. : Махаон, 2005 – 976 c.
108. Кубрякова Е. С. О тексте и критериях его определения / Е. С. Кубрякова // Текст. Структура и семантика : М. : Наука, 2001. – 555 с.
109. Лазарев Б. М. Компетенция органа держави: права и обязанности или правоспособность? / Б. М. Лазарев // Советское государство и право. – 1968. – № 11. – С. 33–36.
110. Лазарев В. В. Применение советского права / В. В. Лазарев. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1972. – 200 с.
111. Лазарев В. В. Эффективность правоприменительных актов / В. В. Лазарев // Вопросы теории. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1975. – 206 с.
112. Лазарев В. В. Социально-психологические аспекты применения права / В. В. Лазарев. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1982. – 144 с.
113. Лейчик В. М. Терминоведческие проблемы редактирования / Лейчик В. М., Квитко И. С., Кабанцев Г. Г. – Львов : Вища школа, 1986. – 151 с.
114. Лисиченко Л. А. Лексико-семантична система української мови / Л. А. Лисиченко. – Харків : Вид-во ХДПУ, 1997. – 137 с.
115. Лисюткин А. Б. Юридическая техника и правовые ошибки / А. Б. Лисюткин // Государство и право. – 2001. – № 11. – С. 22–28.
116. Лотте Д. С. Основы построения научно-технических терминов / Д. С. Лотте. – М. : Изд-во Академии Наук СССР, 1961. – 160 с.
117. Лотте Д. С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов / Д. С. Лотте. – М. : Наука, 1982. – 149 с.
118. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве: их виды, содержание и формы / П. А. Лупинская. – М. : Юрид. лит., 1976. – 168 с.
119. Любимов Н. А. К вопросу о правовой коммуникации в законотворчестве / Н. А. Любимов // Юрислингвистика-3: Проблемы юрислингвистической экспертизы : межвуз. сб. науч. трудов / под ред. Н. Д. Голева. – Барнаул: Издательство Алтайского 2002. – С. 132–135.
120. Максимейко Н. Об украинской юридической терминологии / Н. Максимейко // Вестник советской юстиции. – 1924. – № 21. – С. 698–702.
121. Мамич М. Явища полісемії та синонімії в сучасній термінній системі юриспруденції / М. Мамич // Вісник МСУ (Vestnik MSY). – 2003. – Т. VI. – № 4. – С. 22–25. – (“Філологічні науки”).
122. Мамудян М. Лингвистика / М. Мамудян. – М. : Прогресс, 1985. – 200 с.
123. Михайленко О. Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах : навч. посібник / О. Р. Михайленко. – [2-е вид., доп.]. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 256 с.
124. Михайлова Т. В. Багатозначність українських науково-технічних термінів та її репрезентація в лексикографії / Т. В. Михайлова // Вісник ХНУ. – 2001. – № 520. – С. 134–139.
125. Мова – народ. Висловлювання про мову та її значення в житті народу / [упоряд. Олекса Тихий ; післяслово О. Зінкевича]. – К. : Смолоскип, 2007. – 416 с.
126. Мовні питання в Україні. 1917–2000 : документи і матеріали / [укладач Ю. Ф. Прадід]. – Сімферополь : Доля, 2003. – 288 с.
127. Молдован В. В. Судова риторика : навч. посібник / В. В. Молдован. – К. : Юринком Інтер, 1998. – 496 с.
128. Молдаванов М. І. Сучасний діловий документ: зразки найважливіших документів українською мовою / М. І. Молдаванов, Г. М. Сидорова. – К. : Техніка, 1992. – 192 с.
129. Муравин А. Б. Проблемы мотивировки процессуальных решений следователя : дис. … канд. юрид. наук 12.00.09 „уголовный процесс; судоустройство; прокурорский надзор; криминалистика” / Муравин А. Б. – Харьков, 1987. – 224 с.
130. Мущинина М. М. О правовой лингвистике в Германии / М. М. Мущинина // Юрислингвистика-5: Юридические аспекты язика и лингвистические аспекты права : межвуз. сб. науч. трудов / [под ред. Н. Д. Голева]. – Барнаул : Издательство Алтайского гос. ун-та, 2004. – С. 18–21.
131. Нагорна Л. П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики / Л. П. Нагорна. – К. : Світогляд, 2005. – 315 с.
132. Нашиц А. Правотворчество, теория и законодательная техника / А. Нашиц. – М. : Прогресс, 1974. – 495 с.
133. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм / П. Е. Недбайло. – М. : Госюриздат, 1960. – 511 с.
134. Неженець Е. В. Варіантність російських термінів юриспруденції в системному та комунікативно-прогматичному аспектах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора филол. наук : спец. 10.02.02. “російська мова” / Е. В. Неженець. – Дніпропетровськ, 2003. – 22 с.
135. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства / В. С. Нерсесянц. – М. : НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 539 с.
136. Новиков Е. В. Правоприменительные акты в структуре юридического процесса : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических і правовых учений» / Е. В. Новиков. – Харьков, 1984. – 18 с.
137. Нормография: теория и методология нормотворчества : учебно-метод. пособие / [под ред. Ю. Г. Арзамасові]. – М. : Академический Проект; Триста, 2007. – 560 с.
138. Общая теория права и государства. Академический курс : в 3 т. / [отв. ред. М. Н. Марченко]. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Норма,
Т. 2. – ____. – 816 с.
Т. 3. – ____. – 698 с.
139. Общая теория права и государства : учебник / [под ред. В. В. Лазарева]. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юристъ, 2000. – 520 с.
140. Огієнко І. І. Історія української літературної мови : для студ. ВНЗ / І. І. Огієнко. – К. : Либідь, 1995. – 290 с.
141. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов ; под ред. Н. Ю. Шведовой. – [23-е изд., испр.]. – М. : Русский язык, 1991. – 797 с.
142. Організація професійної діяльності юриста: теорія і практика / [Бойл Ф., Каппс Д., Плауден Ф., Сендфорд К.] ; пер. з 2-го англ. вид. ; наук. ред. пер. В. І. Андрейцев. – К. : Знання, 2006. – 476 с.
143. Организация законопроектной работы в системе федеральных органов исполнительной власти / [под ред. Т. Я. Хабриевой]. – М. : Юристъ, 2006. – 140 с.
144. Офіційний вісник України. – 2004. – № 44. – С. 16.
145. Пиголкин А. С. Подготовка проектов нормативных актов (Организация и методика) / А. С. Пиголкин. – М. : Юрид. лит., 1968. – 167 с.
146. Пиголкин А. С. Теоретические проблемы правотворческой деятельности в СРСР : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора юрид. наук : спец. 12.720. / А. С. Пиголкин. – М., 1972. – 41 с.
147. Пирс Ч. С. Логика как семиотика: теория знаков / Ч. С. Пирс // Метафизические исследования. – СПб. : «Алетейа», 1999. – Вып. 11 : Язык. – С. 199–217.
148. Погрібний А. Світовий мовний досвід та українські реалії: Інститут від