ЮРИДИЧНІ ФАКТИ В СФЕРІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІЗНАННЯ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ 13
1.1. Джерельна база дослідження проблематики юридичних фактів 13
1.2. Методологічні засади дослідження юридичних фактів 25
1.3. Поняття юридичного факту: плюралізм наукових підходів 40
1.4. Класифікація юридичних фактів 61
Висновки до розділу 94
РОЗДІЛ 2 ЮРИДИЧНІ ФАКТИ ЯК ПРЕДМЕТ, ПІДСТАВИ ТА РЕЗУЛЬТАТ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 96
2.1. Поняття та зміст правоохоронної діяльності 96
2.2. Юридичні факти в структурі предмету правоохоронної діяльності 121
2.3. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин в правоохоронній діяльності 130
2.4. Доказування юридичних фактів в правоохоронній діяльності: теоретичний аспект 150
Висновки до розділу 160
ВИСНОВКИ 162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 167
ВСТУП

Актуальність теми. Cуспільні і державні зміни в Україні, поглиблення політичної та правової реформ, процеси інтеграції нашої країни в європейське і міжнародне співтовариство створили передумови для ствердження ідеалів рівності та свободи, верховенства права, пріоритету прав і свобод людини, які проголошенні як головні цінності в Конституції України.
Проте процес реалізації закріплених в Основному Законі країни положень проходить досить суперечливо. Серед політичних, економічних, культурних та інших чинників однією з причин цього є існуючий рівень злочинності, що зумовлює необхідність вдосконалення правоохоронної системи держави, законодавче й науково-методичне забезпечення правоохоронної діяльності.
Розв’язання цієї проблеми потребує додаткового теоретичного осмислення правоохоронної діяльності, особливо в контексті юридико-фактичного підходу, який дозволяє оцінити ефективність і реальність її здійснення, внести пропозиції щодо забезпечення дії механізмів правоохорони, допоможе визначити та сформулювати зміст нових правових норм, що повинні відображати об’єктивні інтереси учасників правоохоронних відносин, мотиви їх діяльності, а також враховувати наявний досвід застосування чинного законодавства. Це дає поштовх до подальшого розвитку теорії юридичних фактів і особливостей її застосування саме у правоохоронній діяльності.
Актуальність дослідження юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності зумовлена і тим, що, по-перше, в сучасних умовах виникає потреба теоретичного осмислення юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності з урахуванням змін, які відбулися в процесуальних, матеріальних галузях права та судовій практиці; по-друге, відсутні спеціальні теоретичні розробки, присвячені юридичним фактам у правоохоронній діяльності; по-третє, у правозастосовній практиці існують труднощі в інтерпретації підстав та моменту виникнення відповідних відносин, прав та обов’язків громадян; по-четверте, підстави виникнення правоохоронних правовідносин передбачені нормами різних галузей законодавства, що свідчить не тільки про багатоманіття класифікацій юридичних фактів, але й про відповідне багатоманіття інтересів суб’єктів правоохоронних відносин.
Складність і значимість предмета дослідження зумовлює необхідність вивчення й узагальнення праць вітчизняних учених та зарубіжних авторів – юристів, філософів, істориків, соціологів, психологів.
Фундаментальними основами для проведення дослідження стали розробки вітчизняних і зарубіжних правознавців. Так, проблема юридичних фактів знайшла відображення ще в працях таких відомих правників ХІХ – початку ХХ ст. як: М.М. Алексєєв, Ю. Барон, Є.В. Васьковський, П.Г. Виноградов, Д.Д. Гримм, М.М. Коркунов, Л.Й. Петражицький, В.І. Сінайський, Г.Ф. Шершеневич. Ці науковці аналізували з позиції юридичних фактів такі інститути цивільного права, як позовна давність, дійсність та недійсність угод, представництво тощо.
У зарубіжному правознавстві в різний час загальнотеоретичні аспекти юридичних фактів досліджували науковці: К. Адомайт, Л. Жюлліо де ла Морандьєр, Є. Кюне, А. Манігк, Е. Бетті, К. Майорка та інші. У їх роботах приділена увага розгляду загального поняття юридичного факту, їх класифікації, аналізу ролі юридичних фактів у забезпеченні автономії особистості в правових відносинах тощо.
У працях радянських вчених-юристів, зокрема С.С. Алексєєва, А.П. Дудіна, З.Д Іванової, О.С. Іоффе, В.Б. Ісакова, С.Ф. Кечек’яна, О.О. Красавчікова, М.І. Матузова, С.І. Реутова, І.І. Рибакова, В.А. Тарасової, Ю.К. Толстого, Р.О. Халфіної, Л.С. Явича та інших, висвітлювалися питання, що стосувалися сутності юридичних фактів з урахуванням класового характеру правовідносин і залежність їх від економіки.
Проблемі юридичних фактів у вітчизняній науці присвячено цілу низку спеціальних досліджень і окремі розділи в різних працях як на загальнотеоретичному рівні, так і на рівні галузевих юридичних наук. Це праці В.Д. Бабкіна, Ю.М. Бисаги, Г.В. Кикотя, В.В. Копєйчикова, О.В. Кузьменко, М.І. Козюбри, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, В.М. Співака, Л.В. Солодовник, Б.І. Сташківа, С.Я. Фурси, Г.М. Чувакової та інші.
Щодо правоохоронної діяльності, то теоретичне осмислення її проблем здійснювалося такими авторами, як: В.Д. Ардашкін, О.М. Бандурка, І.В. Бондаренко, О.Г. Братко, Ю.А. Ведєрніков, С.Д. Гусарєв, А.М. Колодій, А.М. Кучук, М.І. Мельник, О.В. Негодченко, Р.А. Калюжний, І.В. Солов’євич, О.Д. Тихомиров, О.В. Тюріна, О.В. Шмоткін, О.Н. Ярмиш та інші.
Незважаючи на наявність значної кількості наукових досліджень проблем юридичних фактів і правоохоронної діяльності, питанню юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності з боку представників теоретико-правової науки не було приділено належної уваги, зокрема недостатньо висвітленими залишаються такі питання, як: історіографія дослідження юридичних фактів; методологічні та теоретичні основи пізнання юридичних фактів; юридичні факти як підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин в правоохоронній діяльності; юридичні факти як предмет та результат правоохоронної діяльності, що мають науково-теоретичне і практичне значення та потребують додаткового опрацювання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в рамках Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., а також відповідно до: а) Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на періоди 2002-2005 рр. та на період 2004-2009 рр. (затверджених відповідно наказами МВС України від 30 червня 2002 року № 635 та від 5 липня 2004 року № 755); б) Головних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 рр. та плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 рік.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є подальший розвиток теоретичних основ юридичних фактів і виявлення їх особливостей у сфері здійснення правоохоронної діяльності. Реалізація окресленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- здійснити огляд наукових праць щодо історіографії юридичного факту;
- узагальнити і систематизувати методологічні засади дослідження юридичних фактів;
- проаналізувати й охарактеризувати основні ознаки поняття юридичного факту в контексті сучасних загальнотеоретичних підходів;
- розробити та обґрунтувати авторське визначення “юридичного факту”;
- доповнити систему знань щодо класифікаційних критеріїв юридичних фактів;
- на підставі узагальнення наукових поглядів сформулювати авторське визначення “правоохоронна діяльність” та розкрити його зміст;
- дослідити специфіку юридичних фактів у сфері правоохоронної діяльності;
- визначити особливості юридичних фактів як підстав виникнення правоохоронних відносин;
- дослідити теоретичні аспекти доказування юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності.
Об’єктом дослідження є юридичні факти як явище правової дійсності.
Предметом дослідження є теоретичні аспекти юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності.
Методи дослідження обрані з урахуванням мети, завдань, об’єкта і предмета дослідження. Світоглядною основою дослідження є ідеї гуманізму, справедливості та законності. Методологічною основою роботи, необхідною для одержання найбільш достовірних наукових результатів, стала система взаємодоповнювальних філософських, загальнонаукових, конкретно-наукових і спеціально-наукових методів. Методи діалектики дозволили визначити основні властивості явища юридичного факту як такого, що знаходиться у взаємодії з іншими елементами правової системи, розвивається, змінюється відповідно до загальних тенденцій розвитку суспільства та правової сфери його життя. Серед загальнонаукових та конкретно-наукових методів у дослідженні застосовувалися зокрема: аналіз (під час розгляду ознак юридичного факту); синтез (на основі розгляду ознак юридичного факту наводиться його авторське визначення); за допомогою структурного методу розглянуто внутрішню будову юридичного факту як єдності матеріальної та нормативної складових; системний метод уможливив розгляд юридичного факту як елементу правової системи, визначення залежності його властивостей від системних змін у праві й суспільстві; функціональний метод сприяв визначенню основних напрямків впливу юридичних фактів на інші правові явища, зокрема правовідносини.
Крім вищезазначених, на різних етапах дослідження проблем юридичних фактів використовувалися також історичний, порівняльно-правовий, аксіологічний методи. Так, використання історичного методу дало змогу продемонструвати походження і розвиток поняття юридичних фактів. Порівняльно-правовий метод застосовувався для з’ясування загального й особливого у способах юридичної ідентифікації соціальних фактів різними правовими системами світу. Для з’ясування соціального значення, суспільної та правової цінності юридичного факту застосовувався аксіологічний метод.
Також були використані і спеціально-наукові методи дослідження: спеціально-юридичний, тлумачення правових норм та інші, що дало змогу проаналізувати спроби нормативного регулювання окремих аспектів юридичних фактів і визначити способи закріплення юридичного факту.
Наукова новизна одержаних результатів. Представлена робота є першим комплексним дослідженням особливостей юридичних фактів у сфері правоохоронної діяльності.
Наукова новизна дисертації полягає у таких висновках, положеннях і рекомендаціях, що відображають особистий внесок автора у дослідження проблеми:
вперше:
– узагальнено історіографію виникнення і розвитку поняття юридичного факту та виокремлено такі періоди: 1) зародження теорії юридичних фактів як підстав виникнення правовідносин у римському праві (II–III ст.); 2) поява дефініції юридичного факту і розвиток теорії юридичних фактів європейськими вченими-юристами (початок ХІХ ст.); 3) формування теорії юридичних фактів у контексті загального розвитку правової науки Російської імперії (протягом другої половини ХІХ ст. – на початку ХХ ст.); 4) формування своєрідної радянської теорії юридичних фактів протягом існування СРСР (друга половина 20-х років ХХ ст. – друга половина 80-х років ХХ ст.); 5) розвиток теорії юридичних фактів у вітчизняній правовій думці після набуття Україною незалежності (90-ті роки ХХ ст. – наш час);
– з урахуванням фактичного розширення складу суб’єктів правоохоронної діяльності доведено необхідність їх розмежування на суб’єкти правоохоронної діяльності публічного права та суб’єкти правоохоронної діяльності приватного права. За цією самою підставою обґрунтовано, що характерним для правоохоронної діяльності є відповідний розподіл юридичних актів (як одного з видів юридичних фактів) на дві великі групи: акти суб’єктів правоохоронної діяльності публічного права й акти суб’єктів правоохоронної діяльності приватного права;
– здійснено авторську інтерпретацію поняття юридичного факту як фрагменту дійсності, який має значення для суб’єктів права, детермінований соціальними чинниками, зафіксований у тексті нормативно-правового акта як знання про спеціальні умови, за наявності яких здійснюється реалізація норми (норм) права з метою регулювання суспільних відносин;

удосконалено:
– систему критеріїв класифікацій юридичних фактів шляхом доповнення її такими підставами, як: за властивістю зберігати об’єктивну форму вираження; за кримінально-правовим значенням і наслідками; за роллю юридичних фактів у предметі доказування;
– поняття правоохоронної діяльності, під якою пропонується розуміти зумовлений потребами людини особливий вид соціальної діяльності, яка визначена правовими приписами та об’єктивною необхідністю впливу на суспільні відносини для забезпечення охорони конституційного ладу, прав і свобод людини, зміцнення законності та правопорядку, і яка здійснюється в межах закону лише уповноваженими на те суб’єктами;
набули подальшого розвитку положення про те, що:
– широке коло філософських, соціологічних, лінгвістичних та інших джерел дослідження юридичних фактів свідчить про ускладнення структури методології вивчення юридичних фактів, зокрема необхідно виокремити ситуаційний і структурно-функціональний підходи, якими найчастіше користуються сучасні науковці;
– в умовах глобалізації, євроінтеграції як чинників зовнішнього впливу на правовий розвиток України є нагальна потреба в залучені суб’єктів правоохоронної діяльності приватного права до спільного виконання окремих завдань правоохорони та завдяки цьому вивільнити значну кількість суб’єктів правоохоронної діяльності публічного права для виконання більш важливих правоохоронних функцій;
– доказування юридичних фактів у правоохоронній діяльності має ряд особливостей, зокрема: а) докази для юридичного факту виступають “провідником”, засобом уведення юридичного факту до правозастосовчого процесу, тому не можна, ані ототожнювати юридичні факти та докази, ані ігнорувати їх взаємозв’язок; б) процес доказування може розглядатись як пізнання істини або як інформаційний процес, де докази (відомості) є змістом, джерела доказів є їх формою, а спосіб подання інформації (за допомогою букв, знаків, цифр) виступає як код.
Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю теми дослідження і новизною розглянутих у дисертації проблем юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності та пропозицій щодо їх вирішення.
Теоретичні положення, узагальнення та висновки, що містяться в дисертації, можуть бути використані у:
1) науково-дослідній сфері – для подальшої розробки теорії юридичних фактів і проблем правоохоронної діяльності;
2) правотворчості – для формування та закріплення в правових нормах фрагментів дійсності як матеріальної складової юридичного факту;
3) правозастосовній діяльності – для інтерпретації підстав і моменту виникнення відповідних правовідносин, зокрема моменту виникнення охоронних відносин та їх припинення, а також встановлення юридичних фактів за допомогою доказів;
4) навчальному процесі – під час підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників, навчальних програм, рекомендацій з таких дисциплін, як: “Теорія держави і права”, “Судові і правоохоронні органи”, “Кримінальний процес”, “Цивільне право”, “Цивільний процес”, а також у викладанні відповідних навчальних дисциплін (акти впровадження Європейського університету від 08.12.2005 № 1/12-541-Р-3 та Київського національного університету внутрішніх справ від 12.07.2006 № 550);
5) правовиховній роботі – з метою підвищення рівня правової культури населення і суб’єктів правоохоронної діяльності.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені у доповідях та викладені у тезах на: науково-теоретичній конференції “Україна 2005: поступальна хода до верховенства права” (м. Київ, 15 квітня 2005 року); науково-теоретичній конференції “Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів” (м. Київ, 17-18 травня 2005 року); науково-практичній конференції “Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, 9 листопада 2005 року); науково-теоретичній конференції “Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (м. Київ, 14 квітня 2006 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість” (м. Київ, 25-27 квітня 2006 року); науково-теоретичній конференції “Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід” (м. Київ, 19-20 травня 2006 року).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації містяться у одинадцятьох публікаціях, п’ять з яких опубліковано у фахових виданнях, передбачених переліком ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ

Комплексний підхід до досліджуваних проблем, підбір методів проведення наукового дослідження, аналіз законодавства і використання досягнень як загальної теорії права, так і різних галузевих наук – все це дозволило сформулювати ряд висновків, які як представляється, можуть мати і теоретичне, і практичне значення. Не претендуючи на остаточне вирішення окреслених у дисертаційному дослідженні проблем, автор пропонує власні погляди на шляхи підходу до найбільш складних теоретичних питань теорії юридичних фактів в сфері здійснення правоохоронної діяльності.
1. У формуванні та розвитку юридичних фактів можуть бути виокремленні такі основні періоди:
– зародження юридичних фактів як підстав виникнення правовідносин у римському праві (II–III ст.);
– поява дефініції юридичних фактів та розвиток теорії юридичних фактів європейським вченими-юристами (початок ХІХ ст.);
– формування теорії юридичних фактів у контексті загального розвитку правової науки Російської імперії протягом другої половини ХІХ – на початку ХХ ст.;
– спроба формування своєрідної радянської теорії юридичних фактів на протязі існування СРСР (друга половина 20-х років ХХ ст. – друга половина 80-х років ХХ ст.);
– розвиток теорії юридичних фактів у вітчизняній правовій думці після набуття Україною незалежності (90-ті роки ХХ ст. – теперішній час).
2. На підставі проведеного дослідження пропонується визначення поняття юридичного факту. Це фрагмент дійсності, який має значення для суб’єктів права, детермінований соціальними чинниками, зафіксований у тексті нормативно-правового акта як знання про спеціальні умови, за наявності яких здійснюється реалізація норми (норм) права з метою регулювання суспільних відносин. Найважливіша перевага наведеної дефініції, на нашу думку, полягає у тому, що в ній відображені усі стадії її розвитку: від аналізу конкретних явищ до їх абстракції – поняття, а від нього до тієї реальної дійсності, з якої починалося пізнання.
3. В сфері здійснення правоохоронної діяльності в тій чи іншій мірі представлені усі види юридичних фактів, що виявлені загальною теорією права і галузевими науками, а тому практично повністю застосовуються критерії їх класифікації. Особливу роль у правоохоронній діяльності відіграє поділ юридичних фактів за вольовим критерієм – правомірні та протиправні дії, а за складом – складні. Також, на нашу думку, слід акцентувати увагу на класифікаційному критерії юридичних фактів, який є характерним для правоохоронної діяльності, а саме за властивістю до збереження об’єктивної форми вираження.
Запропонований класифікаційний критерій в науці теорії держави та права не виділявся, однак він має суттєве значення для ряду процесуальних та прикладних юридичних наук (кримінальний процес, криміналістика і т.ін.). На підставі цієї ознаки можна виділити наступні юридичні факти:
- юридичні факти, що зберігають об’єктивну форму протягом відносно тривалого часу (договір про надання охоронних послуг і т.ін.);
- юридичні факти, що не зберігають об’єктивну форму (усні висловлювання в яких принижується людська гідність особи, що призвели до її самогубства і т.ін.);
- юридичні факти-сліди, що дозволяють зробити висновок про наявність відображених юридичних фактів (сліди від удару блискавки, протокол голосування, слід волочіння тіла, сліди побиття).
Характерним для правоохоронної діяльності є розподіл юридичних фактів із врахуванням класифікації юридичних актів суб’єктів правоохорони на дві великі групи: акти суб’єктів правоохоронної діяльності публічного права та акти суб’єктів правоохоронної діяльності приватного права.
4. Запропоновано авторське бачення такої категорій, як “правоохоронна діяльність”, що являє собою зумовлений потребами людини особливий вид соціальної діяльності, яка визначена правовими приписами та об’єктивною необхідністю впливу на суспільні відносини для забезпечення охорони конституційного ладу, прав і свобод людини, зміцнення законності та правопорядку, і яка здійснюється в межах закону лише уповноваженими на те суб’єктами.
5. Запропоновано розглядати зміст правоохоронної діяльності за схемою: принципи; мета; завдання; функції; методи і форми; види (напрями); суб’єкти та об’єкти. Вперше запропоновано поділ суб’єктів правоохоронної діяльності залежно від порядку їх створення на суб’єкти правоохоронної діяльності публічного права та суб’єкти правоохоронної діяльності приватного права.
6. Автор дійшов висновку, що особливість юридичних фактів в структурі предмету правоохоронної діяльності може бути виражена в наступних ознаках або властивостях:
- багатопроблемний характер завдань, що вирішуються суб’єктами правоохоронної діяльності та поширення правила преюдиційності, за яким встановлені уповноваженою особою юридичні факти або правовідносини апріорі, є істинними;
- особливість правоохоронної діяльності полягає у тому, що більшість правовідносин в цій сфері реалізуються на підставі норм права, що забороняють вчинення неправомірних дій. Тому в частині санкцій норми, що забороняють вчинення неправомірних дій реалізуються тільки при наявності юридичних фактів – правопорушень;
- врахування того, що в процесі застосування права в правоохоронній діяльності досліджуються і оцінюються два роди фактичних обставин і даних. З одного боку, це ті з них, з якими норма пов’язує певні юридичні наслідки (вони виступають в ролі юридичних фактів або необхідних елементів складного фактичного складу). З іншого боку, в процесі застосування права вивчаються також ті фактичні обставини і дані, з наявністю або відсутністю яких норма не пов’язує певні юридичні наслідки і які не впливають на те або інше рішення справи, але роблять суттєвий внесок для його прийняття (вони не впливають на юридичну оцінку випадку, що розглядається, але суттєві для знаходження правильного рішення в межах, що передбачені відповідною нормою).
7. З’ясовано, що основними юридичними фактами, що є підставами виникнення правоохоронних відносин є:
- спір між суб’єктами права;
- факти соціальних відхилень (тобто невиконання відповідних обов’язків);
- правопорушення.
8. Зроблено висновок, що доказування юридичних фактів в правоохоронній діяльності має ряд особливостей, зокрема:
- доказування в правоохоронній діяльності, як правило, є ретроспективним;
- докази для юридичного факту виступають “провідником”, засобом введення юридичного факту до правозастосовного процесу, тому не можна, а ні ототожнювати юридичні факти та докази, а ні ігнорувати їх взаємозв’язок;
- законодавчим органом у вигляді закону визначені предмет і межі дослідження обставин вчиненого правопорушення стосовно розслідування кожного протиправного діяння. При досягненні певного, достовірного знання у вигляді відомостей про факти, що входять в цей перелік, досягається істина;
- доказування юридичних фактів представляє собою інформаційний процес, зміст якого полягає у тому, що докази і їх джерела являють собою інформаційний сигнал, де докази (відомості) є змістом, джерела доказів є їх формою, а спосіб подання інформації (за допомогою букв, знаків, цифр) виступає як код;
- процес доказування зводиться до зібрання відомостей про фрагменти дійсності їх адекватності або протилежності юридичними фактам (складам), що передбачені правовою нормою.
Наведене зовсім не означає, що розробка комплексу проблем, зазначених як предмет дослідження, повністю завершено. Всі аспекти багатогранної, складної і важливої проблеми юридичних фактів в сфері здійснення правоохоронної діяльності неможливо розглянути в одній праці, що зумовило виклад деяких з них у постановочному аспекті, з метою привернути увагу до них інших дослідників. Результати дисертаційного дослідження можуть слугувати підґрунтям для подальшої розробки концептуально важливої проблеми теорії юридичних фактів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М.М. Понятие сделки по советскому гражданскому праву. – Сов. государство и право. – 1946. – № 3-4. – С.51-52.
2. Акатов А.А. Понятие и значение юридических фактов (составов) в советском наследственном праве / Сарат. юрид. ин-т им.Д.И. Курского. – Саратов, 1987. – 30 с.
3. Акатов А.А. Юридические факты в советском наследственном праве: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. 12.00.03 / Сарат. юрид. ин-т им. Д.И. Курского. – Саратов, 1987. – 18 с.
4. Акименко В.П. Правоохранительная деятельность общественности. – М.: ИНИОН, 1991. – 127 с.
5. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М.: Госюриздат, 1955. – 176 с.
6. Александров Н.Г. Право и законность в период развитого строительства коммунизма. – М. ЮЛ, 1961. – 272 с.
7. Алексеев Н.Н. Основы философии права. – СПб.: Лань, 1999. – 256 с.
8. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 752 с.
9. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: “Юрид. лит.”, 1966. – 186 с.
10. Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. Т.І. – М.: Юрид. лит., 1981. – 360 с.
11. Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. Т.ІІ – М.: Юрид. лит. 1982. – 360 с.
12. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. Курс лекций. Учебное пособие. В 4-х выпусках. Вып. 2. Нормы права и правоотношения. – Свердловск: Изд-во Свердловского юридического института, 1964. – 226 с.
13. Алексеев С.С. Проблемы теории государства и права. – М.: Юрид. лит., 1987. – 448 с.
14. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций. – Свердловск, 1972. Т.1. – 396 c.
15. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М., 1971. – 223 с.
16. Алексеев С.С. Теория государства и права. – М.: Юрид. лит., 1985. – 477 с.
17. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 223 с.
18. Андраш Тамаш. Судья и общество. Диалектика правосознания и правоприменения. Пер. с венг. – М., 1980. – 201 с.
19. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: Учебник. – М., ЮЛ, 1987. – 350 с.
20. Ануфрієв М.І. Правоохоронна діяльність та питання правового статусу працівників органів внутрішніх справ як державних службовці // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2002. – №3(9). – 308 с.
21. Аюева Е.И. Некоторые аспекты категории юридического факта. – Изв. вузов. Правоведение. – 1985. – №4. – С. 67-71.
22. Байтин М.И. Сущность и основные функции социалистического государства. – Саратов. Изд-во СГУ – 1979. – 302 с.
23. Баринов О.В. Классификация юридических фактов и их значение в трудовом праве // Правоведение. – 1984. – №7. – С. 73-74.
24. Баринов О.В. Понятие и функции юридических фактов в трудовом праве // Правоведение. – 1986. – №5. – С. 77-78.
25. Баринов О.В. Юридические факты в советском трудовом праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук.: 12.00.05 / Ленинградский гос. ун-т им. А.А. Жданова. – Л., 1980. – 21 с.
26. Барон Юлий Система римского гражданского права 3-е изд. Вып. 1. Кн 1. Общая часть СПб, 1909, – 250 с.
27. Белкин А.Р. Теория доказывания. Научно-методическое пособие. – М.: Изд-во НОРМА, 1999. – 429 с.
28. Бернгефт Ф., Колер И. Гражданское право Германии. – Спб., 1910. – 407 с.
29. Бєляков К.І. Оцінка правоохоронної діяльності: теорія та практика // Науково-практичний журнал “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)” – №10. – К., 2004. – С. 106-111.
30. Бєляков К.І. Проблеми управління науковим забезпеченням правоохоронної діяльності на міжвідомчому рівні // Науково-практичний журнал “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)” – №6. – К., 2002. – С. 111-122.
31. Блинова Т.В. О некоторых видах юридических фактов в семейном праве // Актуальные проблемы государства и права на современном этапе: Сб. статей / Отв. ред. В.Ф. Волович. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1985. – 250 с.
32. Бодерскова Г.С. Юридические факты в процессе развития трудового правоотношения: Автореф. дис... канд. юрид. наук.: 12.00.05 / Московский гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. Юридический факультет. – М.,1983. – 22 с.
33. Большой юридический словарь. – М. Инфра, 1997. – с. 790.
34. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки // Право України. – 2003. – №4. – С. 18-21.
35. Брагтнский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. – М.: Статут, 1997. – с. 681.
36. Бубенцова О.В. Теоретичні аспекти правоохоронної діяльності // Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності: матеріали науково-практичної конференції (24-25 вересня 1999 року). – Дніпропетровськ: Дніпропетровський юридичний інститут МВС України, 1999. – 420 с.
37. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы теории права. – М.: Юрид. лит., 1976. – 264 с.
38. Васьковский Е.В. Учебник гражданского права. – С.Пб.: Книж. маг. Н.К. Мартынова, 1894. – 168 с.
39. Вахтомин Н.К. Генезис научного знания. – М., 1973. – 224 с.
40. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов. – М.: “Новый Юрист”, 1998. – 622 с.
41. Ветютнев Ю.Ю. Синергетика в праве // Государство и право. – 2002. – № 4. – С.64-69.
42. Виноградов П.Г. Очерки по теории права. – М., 1915. – 156 с.
43. Вітман К.М., Дудченко В.В. Нормативний договір у адміністративному праві // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Одеса. – 2002. – Вип. 22. – С. 224-228.
44. Вольдман Ю.Я. Преступление как юридический факт в советском трудовом праве и праве социального обеспечения: Учебное пособие / Ю.Я. Вольдман. – Омск: Омская высш. школа милиции, 1980 – 38 с.
45. Воронина Н.П. Правообразующие юридические факты в советском жилищном праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук.: 12.00.03 / Свердловский юрид. ин-т им. Р.А. Руденко. – Свердловск,1985. – 16 с.
46. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение / Л.Я. Гинцбург; АН СССР, Ин-т государства и права. – М.: “Наука”, 1977. – 310 с.
47. Горінецький Й.І. Правоохоронна функція держав Центральної Європи: теоретичні і практичні аспекти: Автреф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2005. – 20 с.
48. Горінецький Й.І. Правоохоронна функція держав Центральної Європи: теоретичні і практичні аспекти: Дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.01. – К., 2005. – 203 с.
49. Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Элькинд П.С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. – Воронеж, 1978. – 303 с.
50. Горюнова Е.Н. Диалектика юридических фактов в системе правовых норм. – Белгород: Везелица, 2002. – 298 с.
51. Гражданский процесс / Отв. ред. М.С. Шакарян. – М.: “Юрид. лит.”, 1993. – 560 с.
52. Гражданский процесс. – М.: “Юрид. лит.”, 1968. – 456 с.
53. Гранин А.Ф. Особенности правоохранительной деятельности органов внутренних дел в условиях социалистического правового прогресса (Теоретические аспекты): Учебное пособие. – К.: НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1987. – 96 с.
54. Гревцов Ю.И. Проблемы теории правового отношения – Л., Изд-во ЛГУ, – 1981. – 83 с.
55. Грибанов В.П. Строки в гражданском праве. – М., 1967. – 48 с.
56. Григорьев В.А. Классификация юридических фактов в уголовном праве: Учеб. пособие / В.А. Григорьев; Уфим. высш. шк. – Уфа, 1994. – 150 с.
57. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права / Под. ред. и с предисловием В.А. Томсинова. – М.: “Зерцало”, 2003. – 469 с.
58. Гуреев П.П. Судебное разбирательство гражданских дел. – М.: Госюриздат, 1958. – 199 с.
59. Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. Тематичний словник термінів та визначень з курсу теорії держави та права. Навчальний посібник. – Київ 1995. – 47 с.
60. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія (основи юридичної діяльності: теоретичні і деонтологічні аспекти): Науково-методичний посібник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 374 с.
61. Данилин В.И., Реутов С.И. Юридические факты в советском семейном праве / В.И. Данилин, С.И. Реутов. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 155 с.
62. Даньшин И.П. Правоотношения в уголовном праве. – В кн. Вопросы государства и права. Вып. 2. – М., 1974. – С. 232-239.
63. Дудин А.П. Диалектика правоотношения / Под ред. проф. В.О. Тененбаума. – Изд-во Саратовского ун-та, 1983. – 121 с.
64. Дудин А.П. Объект правоотношения: (Вопросы теории). – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – 81 с.
65. Жигалкин П.И. Правовое регулирование сроков в трудовых правоотношениях: Автореф. дис… канд. юрид. наук.: 12.00.05 / Харьковский юрид. ін-т. – Харьков, 1974. – 23 с.
66. Завальний А. Держава – жандарм // Міжнародна поліцейська енциклопедія: Т.1 / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”. – 2003. – С. 139.
67. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / МО України. Нац. ун-т ім. М.П. Драгоманова; За ред. В.В. Копєйчикова – К.: “Юрінком Інтер”, 2000. – 317 с.
68. Зайцев И.М. Правовые фикции в гражданском процессе // Российская юстиция. – 1997. – № 1. – С.35-36.
69. Зернин Н.В. Юридические факты в советском авторском праве: Автореф. дис... канд. юрид. наук.:12.00.03 / Свердловский юридический институт им. Р. А. Руденко. – Свердловск,1984. – 17 с.
70. Иванов П.В. Частная детективная и охранная деятельность (административно-правовой аспект): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – СПб., 1998. – 203 с.
71. Иванова З.Д. Юридические факты и возникновение субъективных прав граждан // Сов. государство и право. – 1980. – №2. – С. 31-39.
72. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1949. – 217 с.
73. Иоффе О.С. Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Госюриздат, 1961. – 381 с.
74. Исаков В.Б. Проблемы теории юридических фактов: Автореф. дис… д-ра юрид. наук.: 12.00.01 / Свердловский юрид. ин-т им. Р.А. Руденко. – Свердловск,1985. – 27 с.
75. Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правового регулирования: Монография. – Саратов: Изд-во Саратов. юрид. ин-та, 1980. – 128 с.
76. Исаков В.Б. Юридические факты в российском праве. Учебное пособие – М.: Юридический Дом “Юстицинформ”, 1998. – 48 с.
77. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1984. – 144 с.
78. Ілюшин Ю., Соболевський Л. Недержавна правоохоронна діяльність // Право України. – 1993. – № 2. – С. 48-49.
79. Капустин М. Теория права (юридическая догматика) т.1. – М., 1868. – с. 88.
80. Кармин А.С., Майзель Й.А. К анализу субъектно-объектного отношения в научном познании. // Вопросы теории познания и методологии научного исследования. – Л., 1969. – С. 4-8.
81. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления – Москва: “Юрид. лит.”, 1974. – 231 с.
82. Кедров Б.М. Характер изменения объема и содержания развивающихся понятий // Анализ развивающегося понятия, – С. 304-308.
83. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник. – К.: Кондор, 2002. – 353 с.
84. Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М., 1972. – 472 с.
85. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М., Изд-во АН СССР, 1958. – 184 с.
86. Кикоть Г.В. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. – 2003. – №7. – С. 29-33.
87. Кикоть Г.В. Юридичні факти в системі правовідносин: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2006. – 19 с.
88. Кикоть Г.В. Юридичні факти в системі правовідносин: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 2006. – 198 с.
89. Кикоть Г.В. Юридичні факти у механізмі правового регулювання: проблеми теорії // Право України. – 2005. – №7. – С. 109-112.
90. Клейман А.Ф. Основные вопросы теории доказательства в советском гражданском процессе. – М.-Л.: Юрид. лит., 1950. – 72 с.
91. Коженевский В.Б. Функции советского общенародного социалистического государства: Учебное пособие. – Иркутск, 1974. – 54 с.
92. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
93. Коли громада відчує захищеність // Іменем Закону. – № 32 (5522) – 11.08.2006 – 17.08.2006 – С. 14-15.
94. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
95. Комаров С.А. Общая теория государства и права. – М., 1995. – 408 с.
96. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
97. Копнин П.В. Введение в марксистскую гносеологию. – Киев, 1966. – с. 222.
98. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – 9-е изд. – СПб., 1909. – 365 с.
99. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб.: Изд. «Юридический центр Пресс», 2003. – 430 с.
100. Коркунов Н.М. Сравнительный очерк государственного права иностранных держав. Часть первая. Государство и его элементы. – СПб., 1890. – 417 с.
101. Корнієнко В.П. Соціально-правова характеристика діяльності громадських формувань з охорони правопорядку. – К.: Основи, 1993. – 143 с.
102. Костюков А.Н. Юридические факты в муниципальном праве // Журнал российского права. – 2003. – № 4. – С. 53-61.
103. Котюк В.О. Теорія права: Навч. посібник. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
104. Кравченко В.В. Конституційне право України. – К.: Атіка, 2000. – 320 с.
105. Красавчиков О.А. Теория юридических фактов в советском гражданском праве: Автореф. дис... канд. юрид. наук. / Свердловский юридический институт. – Свердловск, 1950. – 14 с.
106. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 184 с.
107. Краснокутський С.В. Юридична природа недержавної правоохоронної діяльності в Україні (теоретико-правовий аспект): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – Харків, 2004. – 170 с.
108. Краткий юридический словарь / М.Е. Волосов, В.Н. Додонов, В.Е. Крутских, В.П. Панов. – М., 2000. – 304 с.
109. Крашенинников Е.А. Юридические факты в гражданском процессуальном праве // Предмет процессуальной деятельности в суде и арбитраже. – Ярославль, 1985. – С. 57-66.
110. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.). Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
111. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
112. Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіц. вид. – К.: Вид. дім “ІнЮре”, 2004. – 448 с.
113. Крыленко Н.В. Беседы о праве и государстве. – М.: Красная Новь, – 1924. – 184 с.
114. Кузнецов С.М. Правоохранительная деятельность органов внутренних дел (административно-правовые аспекты): Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1997. – 153 с.
115. Курс советского уголовного права. Т.ІІ – М., 1971. – 516 с.
116. Курсова О.А. Фикции в российском праве: Автреф. дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.01. – Н. Новгород, 2001. – 21 с.
117. Курцев Н.П. Особенности производства по принятию нормативных актов в советском государственном управлении // Актуальные проблемы юридического процесса в общественном государстве. – Ярославль: Изд-во Ярославского гос. ун-та, 1980. – С. 57-65.
118. Курылев С.В. Доказывание и его место в процессе судебного познания (в аспекте гражданско-процессуального права) // Труды Иркутского государственного университета. Серия юридическая. Т.3. – Иркутск, 1955. – С. 38-54.
119. Курылев С.В. Основы теории доказывания в советском правосудии. – М., – 1969. – 203 с.
120. Кутюхин И.В. Юридические факты в механизме уголовно-правового регулирования: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Дальневост. гос. ун-т. – Владивосток, 2004. – 25 с.
121. Кучинский В.А. Правовые средства обеспечения правомерного поведения граждан и их применение в правоохранительной деятельности органов внутренних дел. – Минск: МВШ МВД СССР, 1989. – 193 с.
122. Кучук А.М. Правоохоронна діяльність: проблемні питання визначення поняття // Держава і право: історія, теорія, практика: Наук. та метод. щорічник кафедри теорії та історії держави і права. – Вип.1. – Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. справ, 2003. – С. 130-137.
123. Кучук А.М. Принципи правоохоронної діяльності // Юридична Україна. – 2005. – №2. – С. 77-81.
124. Леженіна О.І. Організаційно-правові засади участі органів внутрішніх справ України в міжнародній правоохоронній діяльності: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний ун-т внутр. справ. – Харків, 2004. – 15 с.
125. Локк Д. Два трактата о правлении // Антология мировой политической мысли: В 5 т. / Рук. проекта Г.Ю. Семгин. – М.: Мысль, 1997. – т.1. Зарубежная политическая мысль: истоки и эволюция. – С. 358-366.
126. Лукьянов В.В. Административное правонарушение и уголовное преступление: в чем различие? // Государство и право. – 1996. – № 3. – С. 83-92.
127. Луць В.В. Строки в гражданских правоотношениях // Правоведение. – 1989. – № 1. – С. 37-43.
128. Мальцев В.В. Категория “общественно опасное поведение” и ее уголовно-правовое значение // Государство и право. – 1995. – № 8. – С.45-50.
129. Марксистско-ленинская общая теория государства и права. Социалистическое право. – М.: ЮЛ, 1973. – 648 с.
130. Мартынович С.Ф. Факт науки и его детерминация: (Философско-методологический аспект). – Саратов: Изд-во ун-та. – 1983. – 181 с.
131. Матузов Н.И. Актуальные проблемы российской правовой политики // Государство и право. – 2001. – №10. – С. 5-12.
132. Матузов Н.И. Общие правоотношения и их специфика // Правоведение. – 1976. – №3. – С. 23-33.
133. Матузов Н.И., Семенко Б.М. О сущности, содержании и структуре юридической обязанности. – В кн.: Вопросы теории государства и права. Саратов, 1983. – 192 с.
134. Матюхин А.А. Нормативные условия осуществления норм советского права. – Вестник МГУ. Серия «Право», 1982. – №6. – С. 67.
135. Махов А.С., Серебряков Л.Е. Социальный факт и его роль в познании // Философские науки. – 1973. – №6. – С. 27-29.
136. Мейен С.В., Шрейдер Ю.А. Методологические аспекты теории классификации // Вопросы философии. – 1976. – №12. – С. 67.
137. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 576 с.
138. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 512 с.
139. Миндагулов А.Х. Отношения управления в сфере правоохранительной деятельности: Лекция. – М.: Академия МВД РФ, 1992. – 20 с.
140. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. – К., 1992. – 431 с.
141. Морандьер Л.Ж. Гражданское право Франции. / Пер. с фр. и вступительная статья Е.А. Флейшиц. Том 1. – М.: Изд-во иностранной лит., 1958. – 742 с.
142. Музичук О.М. Шляхи підвищення ефективності правоохоронної діяльності громадськості в Україні на сучасному етапі // Право і безпека. – 2002. – №4. – С. 120-125.
143. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у механізмі правового регулювання // Право України. – 2000. – № 9. – С. 18-20.
144. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя, їх система та класифікація // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 1. – С.61-68.
145. Науковий-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
146. Негодченко О.В. Удосконалення правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України та забезпечення прав і свобод людини //Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2002. - № 3 (9). – С. 11-17.
147. Негодченко О.В. Щоб забезпечити права та свободи людини // Безопасность жизнедеятельности в ХХI веке: V международный симпозиум., январь 2005. – Днепропетровск, 2005. – С. 20-23.
148. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М.: Госюриздат, 1960. – 150 с.
149. Нор В., Грищук В. Права людини і правові проблеми роздержавлення правоохоронної діяльності // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 1999. – Випуск 34. – 240 с.
150. Нор В., Грищук В., Кир'яков В. Недержавна правоохоронна діяльність (правова концепція) // Право України. – 1991. – № 2. – С. 23-25.
151. Общая теория государства и права / Под ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд. – М.: Изд-во МГУ, 1995. – 384 с.
152. Общая теория государства и права / Под ред. Н.А. Катаева, В.В. Лазарева. – Уфа, 1996. – 460 с.
153. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв.ред. проф. М.Н. Марченко. Том.2 – М.: ИКД “Зерцало-М”, 2001. – 518 с.
154. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв.ред. проф. М.Н. Марченко. Том.3 – М.: ИКД “Зерцало-М”, 2001. – 518 с.
155. Огурцов Н.А. Правоотношения и ответственность в советском уголовном праве: Учебн. пособие / Н.А. Огурцов; М-во внутр. дел СССР, Рязан. высш. школа. – Рязань: Рязан. высш. школа, 1976. – 206 с.
156. Огурцов Н.А. Теоретические и методологические проблемы уголовно-правовых отношений: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.08. – Рязань, 1971. – 40 с.
157. Онопенко П. Поняття та формування правоохоронних функцій держави // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №10. – С. 37-39.
158. Основи держави і права: Навч. посіб / Г.Г. Забарний, Р.А. Калюжний, В.К. Шкарупа. – К., 2001. – 236 с.
159. Пашуканис Е.Б. Общая теория права и марксизм. Изд. 2-е. – М.: Изд-во Ком. акад., 1926. – 128 с.
160. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. – 2-е изд. – С.Пб., 1910. – 758 с.
161. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. – Классики истории и философии права. - СПб: Лань, 2000. – 606 с.
162. Петров Г.И. Советские административно-правовые отношения. – Л.: ЛГУ, 1972 – 157 с.
163. Петрова Г.О. Норма и правоотношения – средства уголовно-правового регулирования. – Н. Новгород: Изд-во Нижегородского университета, 1999. –192 с.
164. Пинчук В.И. Исправительно-трудовые правоотношения. – М.: ВШ МВД СССР, 1968. – 44 с.
165. Поддудный Н.В. Роль синергетики в формировании нового мировоззрения. // Методологическая и мировоззренческая культура: проблемы исследования и опыт преподавания. – Белгород: Кооперативное образование, 2001. – С. 200-201.
166. Покровский И.А. История римского права. 4-е изд. – Пг., 1918. – 430 с.
167. Полищук Н.И. Юридические факты в исправительно-трудовом праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / МВД РФ Рязан. высшая школа. – Рязань, 1995. – 30 с.
168. Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. №5. – 240 с.
169. Поярков С.Я. Системный подход в исследовании правоохранительной деятельности // Правовое государство и проблемы реформирования правоохранительных органов. Вып.5 ч.1. – СПб.: Санкт-Петербургский юрид. ин-т МВД России, 1995 – С. 36-43.
170. Правознавство: Підручник. / Авт. кол.: Демський С.Е., Ковальський В.С., Колодій А.М. (керівник авт. кол.) та інші; За ред. В.В. Копєйчикова. – 6-е вид., стер. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 736 с.
171. Про загальний військовий обов’язок і військову службу: Закон України в редакції від 18 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 33. – Ст. 270.
172. Про міліцію: Закон Української РСР від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
173. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
174. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
175. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
176. Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. // Право України. –1995. – №7. – С. 56-60.
177. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для юрид. вузов / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: “Норма-Инфо-М”, 2001. – 813 с.
178. Пушняк О.В. Категорія “час” у правовому вимірі: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Націон. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2005. – 22 с.
179. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. – 5 вид., зі змінами. – К. Атіка, 2001. – 174 с.
180. Реутов С.И. Юридические факты в советском семейном праве: Автореф. дис... канд. юрид. наук.: 12.00.03 / Всесоюзный юрид. заочный ин-т – М., 1976. – 24 с.
181. Рубина М.Я. О логической природе научного факта в физике. – В кн.: Гносеологические аспекты измерении. – Киев, 1968. – 205 с.
182. Рудой К.М. Адаптація адміністративного законодавства України у сфері охорони особистих прав громадян до норм Європейського Союзу: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний ун-т внутр. справ. – Х., 2004. – 15 с.
183. Рябов А.Е. Юридические факты в механизме правового регулирования: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – Н. Новгород, 2005. – 202 с.
184. Садовский Г.И. Диалектика мысли. Логика понятий как отражение сущности развития. – Минск, 1982. – С. 199-206.
185. Сажнев І.В. До питання щодо визначення поняття “правоохоронна функція держави” // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2000. – Вип.4. – С. 62-71.
186. Самощенко И.С. Правоохранительная деятельность советского государства – важнейшее средство обеспечения социалистической законности: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Московский госуд. ун-т им. М.В. Ломоносова. – М., 1955. – 20 с.
187. Сахаров А.Б. Правоохранительная деятельность и преступность // Советское государство и право. – 1986. – № 1. – С. 83-90.
188. Сачаво А.Г. Адміністративно-правові основи діяльності приватних охоронних структур та їх взаємодія з ОВС України: Автореф. дис… канд. юрид. наук.:12.00.07 / Національна акад. внутр. справ. – К., 2004. – 20 с.
189. Синцова Т.А. Система юридических фактов в советском государственном праве // Правоведение. – 1981. – №5. – С. 21-29.
190. Синцова Т.А. Юридические факты в советском государственном праве. // Сов. государство и право. – 1976. – №6 – С. 121-126.
191. Синюков В.Н. О понятии юридического факта в общей теории права / Вопросы теории государства и права. – Саратов, 1986. – С. 107-121.
192. Синюков В.Н. Юридические факты в системе общественных отношений: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – Свердловск, 1984. – 225 с.
193. Сімейне право України (у схемах): Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 160 с.
194. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консул, 2001. – 656 с.
195. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник для студ. вищ. навч. закладів / Національний ун-т внутрішніх справ. – 2-е вид. – Х.: Консум, 2005. – 656 с.
196. Скрипнюк В.М. Правоохоронна діяльність у системі органів державної влади // Вісник Одес. ін. вн. справ. – 2001. – Вип.1. – С. 8-16
197. Смирнов В.Г. Функции советского уголовного права :Предмет, задачи и способы уголовно-правового регулирования / В.Г. Смирнов; Отв. ред. Н.С. Алексеев; Ленинградский государственный университет им. А.А. Жданова. – Л. :Изд-во ЛГУ,1965. – 187 с.
198. Советский энциклопедический словарь / Научно-редакционный совет: А.М. Прохоров (пред.). – М.: Советская энциклопедия, 1981. – с. 502.
199. Советское гражданское процессуальное право / Под общ. ред. К.С. Юдельсона. – М.: “Юрид. лит.”, 1965. – 472 с.
200. Солнышкова О.В. Соотношение частной охранной и детективной правоохранительной деятельности // Журнал российского права. – 2001. – № 9. – С. 83-90.
201. Солов’євич І.В. Державна влада в Україні і місце в ній правоохоронної діяльності: конституційно-правові аспекти: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – К., 1997. – 172 с.
202. Солодовник Л.В. Юридичні факти у трудовому праві України: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.05 / Національний ун-т внутр. справ. – Харків, 2004. – 21 с.
203. Солодовник Л.В. Юридичні факти у трудовому праві України: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05. – Х., 2004. – 199 с.
204. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учебник. – М.: Фирма Гардарина, 1995. – 301 с.
205. Спирин В.Ф. Главная цель – формирование у человека целостного ноосферного сознания // Безопасность жизнедеятельности в ХХI веке: V международный симпозиум., январь 2005. – Днепропетровск, 2005. – С. 17-19.
206. Староверова О.В. Классификация юридических фактов и юридических составов в налоговом праве // Закон и право. – М., 2002. – №10. – С. 57-61.
207. Староверова О.В. Научно-практический анализ аспектов юридических фактов в налоговом праве / О.В. Староверова // Закон и право. – М., 2002. – №8. – С. 37-40.
208. Статистика гибели полицейских в США // Борьба с преступностью за рубежом. – 2001. – №2. – С.41-43.
209. Стахівський С.М. Кримінально-процесуальні засоби доказування: Дис. … докт. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2005. – 414 с.
210. Сташків Б.І. Юридичні факти в праві соціального забезпечення: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київський ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1997. – 19 с.
211. Сташків Б.І. Юридичні факти в праві соціального забезпечення: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05. – К., 1997. – 173 с.
212. Степаненко Ю.В. Понятие и содержание правоохранительной деятельности // Российский следователь. – 2003. – №8. – С. 20-28.
213. Студеникин В.Е. Понятие, признаки и основные виды правоохранительной деятельности // Право: теория и практика. – №13. – М., 2003. – С. 54-58.
214. Студеникин В.Е. Правоохранительная деятельность органов внутренних дел как объект организации: Автореф. дис… канд. юрид. наук.: 12.00.11 / Академия управления МВД России. – М., 2004. – 26 с.
215. Стучка П.И. Революционная роль права и государства. – М.: Изд-во Соцакадемия, 1923. – 153 с.
216. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. / В.С. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Відп. ред. Я. Кондратьєв. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 320 с.
217. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред. А.М. Бандурки. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. – 350 с.
218. Сурилов А.В. О понятийных средствах советской юридической науки. // Некоторые вопросы советской правовой науки. – М., 1983. – С.37-38.
219. Тарановський В.Ф. Энциклопедия права. – СПб.: Лань, 2001. – 560 с.
220. Тарасова В.А. Юридические факты в области пенсионного обеспечения. – М.: Изд-во МГУ, 1974. – 108 с.
221. Тархов В.А. Гражданское право. Общая часть. Курс лекций. – Чебоксар