ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОСТІ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

brief description

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет “Одеська юридична академія”

На правах рукопису

Мединська Леся Володимирівна
УДК. 343.13: 343.131: 343.139

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОСТІ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Кандидат юридичних наук, доцент
Король Володимир Володимирович

Одеса - 2011
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА ЗАСАДИ РІВНОСТІ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ ПЕРЕД ЗАКОНОМ І СУДОМ…………………………………………………………………………………..12
1.1. Рівність як загальноправова засада……………………………………………..12
1.2. Історичний розвиток засади рівності в кримінальному процесі……………...22
1.3. Поняття засади рівності учасників судового процесу у кримінальному судочинстві…………………………………………………………………................35
1.4. Взаємозв’язок та співвідношення засад рівності учасників судового процесу у кримінальних справах, законності, диспозитивності та змагальності.……………………………………………….........................................51
Висновки до Розділу 1……………………………………………………………….60
РОЗДІЛ 2 ЗМІСТ ЗАСАДИ РІВНОСТІ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ………..………………............................................63
2.1. Конституційне та міжнародно-правове регулювання рівності перед законом і судом……………………………………………………………..................................63
2.2. Рівність учасників судового процесу перед законом………………………….86
2.3. Рівність учасників судового процесу перед судом…………………………..109
Висновки до Розділу 2……………………………………………………...............121
РОЗДІЛ 3 МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОСТІ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ………………….......124
3.1. Роль суду в забезпеченні рівності учасників судового процесу………………………………………………………………………………124
3.2. Процесуальні гарантії забезпечення рівності учасників судового процесу у суді…………………………………………………………………………………...144
Висновки до Розділу 3……………………………………………………...............170
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………....173
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………...180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...............184

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
КПК РФ – Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації
УНР – Українська Народна Республіка
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ООН – Організація Об’єднаних Націй
СНД – Співдружність Незалежних Держав

ВСТУП
Актуальність теми. Одним із основних завдань вітчизняної юридичної науки, нормотворчої і правозастосовної діяльності є утвердження демократичних засад, пов’язаних зі створенням правової держави та реальним забезпеченням прав людини і громадянина за допомогою всіх можливих правових засобів. Побудова правової держави має на меті створення такої правової системи, за якої особа завжди матиме можливість правовим шляхом захистити свої права, свободи та інтереси. В таких умовах особливого значення набувають основні засади здійснення судочинства, в тому числі й рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Незважаючи на закріплення засади рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом у Конституції України (п. 2 ч. 3 ст. 129), у чинному кримінально-процесуальному законодавстві недостатньо регламентовані питання щодо поняття, змісту та реалізації засади рівності учасників судового процесу у кримінальних справах. Закріплена на нормативному рівні рівність прав сторін у судовому розгляді залишається декларативною, оскільки не забезпечує учасників судового процесу однаковими можливостями для відстоювання своєї позиції у суді. Так, невирішеними залишаються проблеми співмірності обсягу прав сторони обвинувачення та сторони захисту; недостатньо врегульовані питання правового статусу потерпілого у судовому розгляді справи; потребує дослідження роль суду в забезпеченні рівності сторін. Особливого значення для реалізації принципу рівності учасників судового процесу набувають процесуальні гарантії сторін.
Реалізація положення про рівність прав у кримінальному судочинстві повинна здійснюватись як через конкретні норми, у яких буде подана дефініція та визначено зміст вказаного принципу, так і через положення КПК України, які регламентують обсяг прав і обов’язків учасників процесу, механізми і процедури їх здійснення. Саме тому виникла потреба в поглибленому науковому дослідженні поняття та змісту засади рівності учасників судового процесу перед законом і судом та деталізації її положень у нормах КПК України.
Зміна орієнтирів у діяльності держави на утвердження і забезпечення процесуального аспекту рівності в кримінальному судочинстві повинна бути тісно пов’язаною зі змінами у законодавстві. Тому новий КПК України повинен відповідати міжнародно-правовим стандартам у цьому напрямку та встановлювати такі правозахисні механізми, які б реально забезпечували рівність прав сторін у кримінальному судочинстві.
Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження стали праці провідних українських науковців у галузі кримінального судочинства. Зокрема, наукові розробки Ю.П. Аленіна, В.Д. Басая, С.Г. Волкотруба, І.Ю. Гловацького, Ю.М. Грошевого, Ю.О. Гурджі, В.П. Коржа, В.В. Короля, Р.О. Куйбіди, Л.М. Лобойка, В.Т. Маляренка, М.А. Маркуш, Т.М. Мірошниченко, М.М. Михеєнка, В.В. Молдована, В.Т. Нора, С.В. Оверчука, В.О. Попелюшка, П.І. Репешка, М.І. Сірого, С.В. Слинька, В.М. Тертишника, Л.А. Хруслової, В.П. Шибіко та інших стали основою для формулювання загальних положень забезпечення рівності учасників судового процесу у кримінальних справах.
Важливим теоретичним підгрунтям дисертаційного дослідження стали праці відомих радянських та російських науковців-процесуалістів (С.А. Альперта, В.С. Балакшина, М.М. Видрі, Н.О. Громова, Т.М. Добровольської, О.С. Коблікова, О.В. Кудрявцевої, Ю.Д. Лівшиця, Н.А. Лукічова, І.Д. Перлова, І.Л. Петрухіна, В.М. Савицького, А.В. Смирнова, В.П. Смирнова, М.С. Строговича, Г.І. Чангулі, С.О. Шейфера та ін.).
При написанні роботи аналізувались праці науковців, які на рівні дисертаційних досліджень розглядали питання рівності як конституційної засади, так і принципу кримінального судочинства, зокрема Л.Б. Ісмаілової, Г.К. Комкової, П.С. Пастухова, І.К. Полховської.
Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених рівності прав сторін у кримінальному судочинстві, низка питань пов’язаних із поняттям засади рівності учасників судового процесу, її змістом та реалізацією залишаються невирішеними або ж взагалі не дослідженими. Це й обумовило обрання теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана з урахуванням основних положень “Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів”, схваленої Указом Президента України № 361/2006 від 10 травня 2006 року, “Концепції реформування кримінальної юстиції”, затвердженої Указом Президента України від 08 квітня 2008 року № 311/2008, Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005–2010 рр., рекомендованих відділеннями Академії правових наук України (п.6), а також є складовою частиною наукових досліджень кафедри кримінального процесу Одеської національної юридичної академії за темою “Проблеми ефективності кримінально-процесуального законодавства у сфері боротьби зі злочинністю та охорони прав особистості в умовах формування правової держави” на 2006–2010 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному вивченні проблем, пов’язаних із забезпеченням рівності учасників судового процесу у кримінальних справах, та формулювання на його основі обґрунтованих рекомендацій для удосконалення кримінально-процесуального законодавства.
Визначена мета наукового дослідження зумовила необхідність розв’язання таких завдань:
з’ясувати зміст рівності як загальноправової засади;
дослідити історичний розвиток засади рівності в українському кримінальному процесі;
обґрунтувати відповідність ознак рівності учасників судового процесу основним критеріям засади кримінального судочинства та на підставі цього сформулювати її поняття;
визначити взаємозв’язок та співвідношення засади рівності у кримінальному процесі з принципами законності, диспозитивності та змагальності;
провести аналіз конституційного та міжнародно-правового регулювання рівності перед законом і судом;
розкрити зміст засади рівності учасників судового процесу перед законом і судом;
визначити роль суду в забезпеченні рівності сторін;
дослідити процесуальні гарантії сторони обвинувачення та сторони захисту, що забезпечують рівність їх прав у кримінальному судочинстві;
сформулювати пропозиції щодо удосконалення законодавства, які б сприяли забезпеченню рівності прав учасників судового процесу у кримінальних справах.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у процесі реалізації учасниками судового процесу своїх прав та законних інтересів на основі процесуальної рівності при розгляді кримінальної справи у суді.
Предметом дослідження є забезпечення рівності учасників судового процесу у кримінальних справах.
Методи дослідження. Методологічною основою наукового дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. В основу дисертації покладений діалектичний метод, який дав можливість дослідити рівність учасників судового процесу при розгляді кримінальних справ в суді у процесі її становлення і розвитку. Зі спеціальних методів дослідження у дисертації використано логіко-семантичний метод (для з’ясування понять “рівність” та “рівноправність”); системно-структурний метод (для дослідження елементів принципу рівності; визначення місця принципу рівності учасників судового процесу в системі засад кримінального судочинства; для дослідження процесуальних гарантій забезпечення рівності сторін в суді); порівняльно-правовий (для зіставлення кримінально-процесуальних норм України та зарубіжних країн, котрі забезпечують рівність прав у судочинстві, що дало можливість запропонувати конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України); історико-правовий (для висвітлення ґенези розвитку засади рівності учасників судового процесу у кримінальному судочинстві); формально-юридичний (у ході аналізу норм чинного кримінально-процесуального законодавства України та практики їх застосування щодо дії засади рівності учасників судового процесу та гарантій її забезпечення, завдяки чому обгрунтовано і сформульовано зміни і доповнення до КПК України); статистичний метод (щодо вивчення та узагальнення судової практики та статистичних даних). Усі методи дослідження використовувались у їх діалектичному взаємозв’язку, що забезпечило переконливість і достовірність наукових результатів.
Теоретичну основу дисертації становлять роботи вітчизняних та зарубіжних науковців у галузі теорії держави і права, конституційного, міжнародного та кримінально-процесуального права, історії держави і права України та історії держави і права зарубіжних країн.
Нормативну базу дослідження складають Конституція України, кримінально-процесуальне законодавство, законодавчі акти з інших галузей права України, міжнародно-правові акти в галузі прав людини, кримінально-процесуальне законодавство зарубіжних країн, постанови Пленуму Верховного Суду України, проекти КПК України.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали дані, отримані в результаті вивчення 180 кримінальних справ, розглянутих місцевими та апеляційними судами Івано-Франківської, Тернопільської та Хмельницької областей; матеріали судової статистики та практики Верховного Суду України, Європейського Суду з прав людини; результати проведеного опитування 50 суддів, 22 працівників прокуратури та 26 адвокатів.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена актуальністю теми дисертації та полягає в тому, що вона є одним із перших в Україні комплексним науковим дослідженням засади рівності учасників судового процесу та її забезпечення у кримінальних справах.
На основі проведеного дослідження сформульовано ряд положень, узагальнень, висновків та пропозицій, які виносяться на захист:
уперше:
на основі історичного підходу розкрито еволюцію засади рівності учасників судового процесу в кримінальному судочинстві України;
визначено ознаки рівності учасників судового процесу як самостійної засади кримінального судочинства;
запропоновано використання судової практики з метою усунення неоднакового застосування закону судом при постановленні вироку та призначенні покарання у аналогічних кримінальних справах;
обґрунтовано поділ процесуальних прав учасників судового розгляду кримінальної справи в суді на диспозитивні та диспозитивно-змагальні.
удосконалено:
визначення поняття засади рівності учасників судового процесу в кримінальному судочинстві, відповідно до якого представники сторони захисту та сторони обвинувачення наділяються рівними процесуальними правами у відстоюванні та обґрунтуванні своїх позицій в суді всіма дозволеними законом засобами та способами, а суд при цьому зобов’язаний, не надаючи переваг будь-якій із сторін, забезпечити рівність їх процесуальних можливостей та розглянути кримінальну справу;
положення про необхідність викладення ст. 16 чинного КПК України в новій редакції, визначивши дефініцію засади рівності учасників судового процесу перед законом і судом та її зміст;
співвідношення понять “право на судовий захист”, “доступність правосуддя”, “рівність учасників судового процесу перед судом”. Зокрема, доведено, що поняття “рівність перед судом” випливає з поняття “право на захист прав судом”;
набуло подальшого розвитку:
положення про необхідність закріплення диспозитивного права захисника на складання захисного висновку та його оголошення у суді після обвинувального висновку прокурора;
обґрунтування тези про закріплення права потерпілого на представника у суді та визначення випадків його обов’язкової участі у кримінальному судочинстві, у тому числі й за рахунок держави;
положення щодо вдосконалення процедури відводу судді в КПК України, яка б запобігала проявам упередженості суду при розгляді кримінальної справи;
обгрунтування тези на користь обмеження активності суду з метою забезпечення належної активності сторін, а отже рівності прав при судовому розгляді кримінальної справи через закріплення у ст. 298 КПК України обов’язку прокурора роз’яснювати суть обвинувачення; визначення в ст. 299 КПК України обсягу та порядку дослідження доказів у суді; зміну правил проведення допиту підсудного в суді (ст. 300 КПК України).
Практичне значення одержаних результатів. Одержані в результаті дослідження висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути використані у:
науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки проблем реалізації рівності учасників судового процесу у ході судового розгляду кримінальних справ;
правотворчій сфері – для вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства та розробки нового КПК України, а також підготовці інтерпретаційно-правових актів;
правозастосуванні – в практичній діяльності органів прокуратури, адвокатури та суду, при здійсненні ними відповідно функцій обвинувачення, захисту, представництва та розгляду справи в суді на основі процесуальної рівності сторін;
навчальному процесі – при викладанні, підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, навчально-методичних рекомендацій з дисциплін “Кримінальний процес”, “Судові та правоохоронні органи України”, “Адвокатура України” та спецкурсів.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки, положення та пропозиції дисертації обговорювалися на розширеному засіданні кафедри кримінального права, процесу і криміналістики НКЦ ОНЮА у м. Івано-Франківську та були оприлюднені на науково-практичних конференціях, а саме: Регіональній науково-практичної конференції, присвяченій 15-ій річниці Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника “Верховенство права в правозастосовчій діяльності” (м. Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 11 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 11 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми та узагальнення національного і світового наукового досвіду в напрямку бачення шляхів реформування правової системи України” (м. Луцьк, 23 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний вимір держави і права” (м. Миколаїв, 28-29 листопада 2008 р.)
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у десяти публікаціях, п’ять з яких – у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, що входять до переліку, затвердженого Вищою атестаційною комісією України, п’ять – у тезах повідомлень на наукових та науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено комплексне дослідження засади рівності учасників судового процесу та її забезпечення під час розгляду кримінальних справ. До найбільш вагомих наукових результатів роботи належать такі:
1. Загальноправова засада рівності виражається в рівності можливостей суб’єктів щодо реалізації наданих їм прав та обов’язків і має однаковий зміст та обсяг щодо будь-якої людини. Одним із аспектів загальноправової засади рівності є рівність учасників судового процесу перед законом і судом, суть якої полягає в тому, що кримінально-процесуальний закон надає всім учасникам рівнозначні права на захист своїх прав та законних інтересів і вони мають рівну можливість використовувати ці права у відповідності з їх кримінально-процесуальним статусом.
2. У своєму розвитку рівність у кримінальному судочинстві України пройшла ряд етапів: 1) утвердження процесуального аспекту рівності на теренах України в давньоруському процесуальному праві (Х–ХІV ст.ст.); 2) розвиток рівності у кримінальному судочинстві в законодавстві литовсько-польської доби (ХV – XVII ст.ст.); 3) розвиток процесуальної рівності після входження України до складу Російської імперії (ХVII ст. – поч. XX ст.); 4) розвиток рівності в кримінальному судочинстві Галичини і Буковини у складі Австро-Угорської імперії (XVII ст. – до 1917 р. ХХ ст.); 5) закріплення засади рівності в законодавстві УНР (1917 – 1920 рр. ХХ ст.); 6) розвиток засади рівності у кримінальному судочинстві Радянської України (20-ті – 50-ті рр. ХХ ст.); 7) розвиток засади рівності учасників судового процесу в кримінально-процесуальному законодавстві УРСР з кінця 50-х років ХХ ст. до початку 90-х років ХХ ст.; 8)сучасний етап розвитку рівності в кримінальному судочинстві незалежної України з прийняттям Конституції України у 1996 р. та внесенням змін до КПК України у 2001 р.
3. Поняття принципу рівності учасників судового процесу в кримінальному судочинстві можна визначити як засаду кримінального процесу, відповідно до якої представники сторони захисту та сторони обвинувачення наділяються рівними процесуальними правами у відстоюванні та обґрунтуванні своїх позицій у суді всіма дозволеними законом засобами та способами, а суд при цьому зобов’язаний забезпечити рівність процесуальних можливостей сторін, не надаючи переваг будь-якій із сторін, та розглянути кримінальну справу.
4. Пропонується викласти ст. 16 КПК України таким чином:
“Рівність учасників судового процесу перед законом і судом
Правосуддя в кримінальних справах здійснюється на засадах рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
Будь-яке обмеження прав учасників процесу, а також встановлення для них переваг за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду і характеру занять, за мовними або іншими ознаками не допускається.
Учасники судового процесу (обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий, захисник, прокурор, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники) у судовому розгляді користуються рівними правами на заявлення відводів та клопотань, подання доказів та заперечень, участь в їх дослідженні, висловлювання своєї думки з питань, які виникають під час судового розгляду. Учасники судового процесу мають право знати про місце й час судового розгляду справи, про всі судові рішення, що ухвалюються та стосуються їхніх інтересів”.
5. Засада рівності учасників судового процесу є структурним елементом системи принципів кримінального судочинства, яка не є сукупністю випадкових положень, а лише таких, які мають спільність завдань та мети, мають самостійний зміст. Принцип рівності учасників судового процесу тісно співвідноситься з засадами законності, змагальності та диспозитивності. Їх взаємозв’язок можна відобразити як змагальність процесу на основі надання учасникам судового розгляду рівних диспозитивних прав відповідно до закону.
6. Рівність у кримінальному судочинстві повинна забезпечуватися судом при винесенні справедливого вироку та призначенні покарання відповідно до вчиненого особою злочину. При розгляді конкретної кримінальної справи судам слід забезпечувати рівність перед законом, не надаючи будь-яких переваг чи пільг, через однаковість застосування матеріальних і процесуальних норм, що є неодмінною умовою забезпечення верховенства права в суспільстві. З метою усунення неоднакового застосування закону під час постановлення вироку та призначення покарання при розгляді аналогічних кримінальних справ, пропонуємо:
доповнити ч. 1 ст. 65 КК України, яка визначає загальні засади призначення покарання п. 4, яким зобов’язати суд призначати покарання, враховуючи рішення суду в аналогічній справі;
викласти положення ст. 323 КПК України в такій редакції:
“Вирок постановляється відповідно до закону та рішень суду, які визнані Верховним Судом України обов’язковими при розгляді аналогічних справ”.
доповнити ст. 371 КПК України пунктом наступного змісту:
“4) незастосування рішень суду, які визнані Верховним Судом України обов’язковими при розгляді аналогічних справ”.
Доповнити ст. 372 КПК України частиною другою такого змісту:
“Покарання є таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, якщо воно призначене внаслідок неправильного застосування рішень суду, які визнані Верховним Судом України обов’язковими при розгляді аналогічних справ”.
7. Рівність перед судом випливає з поняття “право на судовий захист”. Міжнародним стандартом судового захисту особи є право на справедливий судовий розгляд, яке включає в себе рівність процесуальних можливостей сторін. Вимоги справедливого та ефективного судового захисту відображає доступність правосуддя, що зосереджується на проблемі вдосконалення судової процедури.
8. Зміст засади рівності учасників судового процесу у ході розгляду кримінальних справ складають вимоги рівності перед законом, тобто рівності прав учасників відповідно до їх процесуального становища та рівності перед судом у кримінальному судочинстві.
9. Пропонується поділ закріплених в законі процесуальних права сторін у суді на диспозитивні (їх реалізація повністю виражається свободою сторін) та диспозитивно-змагальні (реалізація яких сторонами впливає на порядок відстоювання своєї позиції в суді та спростування позиції іншої сторони, тобто на змагання позицій сторін).
10. Диспозитивні права сторін при розгляді справи у суді мають бути пропорційними. У такому випадку відсутність пропорційного праву прокурора на формулювання обвинувачення в обвинувальному висновку пропорційного права захисника на заперечення пред’явленого його підзахисному обвинувачення свідчить про нерівність у вказаних правах. Урівняти права сторін у визначенні обсягу та змісту обвинувачення можна шляхом наділення захисника правом складання захисного висновку та його оголошення на початку судового слідства поряд з обвинувальним висновком прокурора.
11. Для ефективного змагання в суді сторони наділяються однаковими правами, можуть використовувати однакові способи для відстоювання своєї позиції. З метою забезпечення рівних прав сторін для відстоювання позицій в суді пропонується розширити права сторін шляхом:
реалізації права захисника щодо збирання доказів на стадії досудового розслідування через закріплення обов’язку органів дізнання, досудового слідства залучати всі подані стороною захисту дані, надаючи їм певної процесуальної форми, а їх оцінювання, тобто вирішення питання про допустимість, належність, достатність доказів здійснюватиме суд;
закріплення права потерпілого користуватися правовою допомогою в суді через доповнення ст. 267 КПК України положенням “потерпілий має право на представника”;
визначення випадків обов’язкової участі представника потерпілого у судочинстві, доповнивши чинний КПК України нормою такого змісту:
“Обов’язкова участь представника потерпілого
Участь представника потерпілого при провадженні кримінальної справи є обов’язковою, якщо: 1) потерпілим є неповнолітня особа; 2) потерпілим є особа, яка через свої фізичні або психічні вади (німий, глухий, сліпий тощо) не може самостійно реалізувати свої права у процесі; 3) особа є потерпілою від тяжких та особливо тяжких злочинів; 4) потерпілим є особа, яка не володіє мовою, якою ведеться судочинство.
У випадку, якщо потерпілий не має коштів на оплату послуг представника, він призначається за рахунок держави”.
12. Пропонуємо удосконалити процедуру відводу судді, яка б запобігала проявам упередженості суду під час розгляду будь-якої справи, виклавши ч.ч.1–4 ст. 57 КПК України у новій редакції:
“Відвід, заявлений судді, який одноособово розглядає справу, вирішується іншим суддею, який визначається автоматизованою системою документообігу суду.
Суддя, якого відводять, має право дати пояснення з приводу обставин, які стали причиною для відводу. Суд повинен вислухати думку учасників судового розгляду. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті.
Відвід, заявлений судді, двом суддям або всьому складу суду при колегіальному розгляді справи, вирішується суддями у кількісному складі, передбаченому законом для судового розгляді даної категорії справ, які визначаються автоматизованою системою документообігу суду, простою більшістю голосів, без судді (суддів), якого відводять.
У разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, суддів або всього складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається автоматизованою системою документообігу суду”.
13. З метою усунення обвинувальних функцій суду у вітчизняному кримінально-процесуальному законодавстві пропонуємо:
внести зміни до ст. 298 КПК України, якими визначити обов’язок прокурора, а не суду, роз’яснювати суть обвинувачення підсудному;
звільнити суд від обов’язку доказування, а також збирання доказів за власною ініціативою; суд не повинен перетворюватись в розшуковий орган і тим самим поєднувати в собі функції обвинувачення та розгляду справи; допустимою є лише перевірка судом доказів на предмет належності та допустимості;
позбавити суд права визначати обсяг та порядок дослідження доказів в судовому засіданні, надавши такі права сторонам, а тому доцільним є викладення ст. 299 КПК України у такій редакції:
“Визначення обсягу та порядку дослідження доказів.
Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, визначається сторонами.
Дослідження доказів здійснюється в порядку черговості, яка визначається стороною, що надала докази суду.
Першими досліджуються докази сторони обвинувачення. Докази сторони захисту досліджуються після доказів, представлених стороною обвинувачення”.
14. З метою забезпечення активності сторін та процесуальної рівності учасників судового процесу, викласти ч. 1 ст. 300 КПК України у такій редакції:
“Допит підсудного починається з пропозиції головуючого дати у справі показання. При згоді підсудного давати показання першими його допитують захисник та учасники судового розгляду зі сторони захисту, потім прокурор та учасники судового розгляду зі сторони обвинувачення. Суд задає питання підсудному після його допиту сторонами для уточнення та доповнення відповідей”.
15. Забезпечення процесуальної активності учасників судового процесу здійснюється через використання ними закріплених у законі прав. Це є можливим лише при їх безпосередній участі. У зв’язку з цим пропонується визначити обов’язкову участь захисника підсудного у судовому розгляді справи, доповнивши ст. 266 КПК України положенням наступного змісту: “участь захисника в судовому засіданні є обов’язковою, за умови що він є учасником процесу за бажанням підсудного”.
16. Реалізація рівності учасників судового процесу у ході розгляду кримінальної справи у суді можлива тільки при наявності відповідних процесуальних гарантій. Процесуальною гарантією забезпечення прав сторони обвинувачення у суді є можливість прокурора змінювати пред’явлене особі обвинувачення. У випадку відмови прокурора від обвинувачення важливою гарантією права потерпілого на захист є можливість підтримання ним обвинувачення.
17. Забезпечення процесуальної рівності сторін в суді можливе через використання обвинуваченим права на захист, в тому числі й за допомогою захисника. Важливими гарантіями забезпечення рівності учасників судового процесу у кримінальних справах є презумпція невинуватості та обов’язковість для суду відмови прокурора та потерпілого від обвинувачення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров А.С. Субсидиарный уголовный иск / А.С. Александров // Государство и право. — 2000. — № 3. — С. 78.
2. Алексеев Н.С. Очерк развития науки советского уголовного процесса / Н.С. Алексеев, В.Г. Даев, Л.Д. Кокорев – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1980. – 250 с.
3. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современной эпохи / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 2000. – 255 с.
4. Аленін Ю. Публічна природа гарантій прав особи у кримінальному процесі / Ю. Аленін, Ю. Гурджі // Право України. – 2003. – № 4. – С. 30–32.
5. Альперт С.А. Принципы советсткого уголовного судопроизводства и их роль в формировании правового статуса учасников процесса / С.А. Альперт // Проблемы социалистической законности. – 1986. – Выпуск 17. – С. 64–67.
6. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2005 р. [Електронний ресурс]: за даними судової статистики – Режим доступу:
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf
7. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2008 р. [Електронний ресурс]: за даними судової статистики – Режим доступу:
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf
8. Анисимовь С. До чего мы обезсудили (Главная причина нашей безсудности) / С. Анисимовь – Ростов-на Дону, 1906. – 48 с.
9. Антонович М.М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини: [монографія] / Мирослава Михайлівна Антонович – К.: Видавничий дім „КМ Academia”, 2000. – 261 с.
10. Аракелян М. Забезпечення конституційного права людини на захист прав і свобод судом / М. Аракелян, Н. Узун // Право України. – 2006. – № 3. – С. 19–21.
11. Балакшин В. Состязательность или оптико-акустический обман ? / В. Балакшин // Законность. – 2001. – № 1. – С. 23–27.
12. Барабаш А.С. Природа российского уголовного процесса, цели уголовно-процессуальной деятельности и их установление / А.С. Барабаш – Спб: Изд-во Р. Асланова Юр. центр Пресс, 2005. – 257 с.
13. Басай В.Д. Принцип державної мови судочинства як умова реалізації засади гласності кримінального процесу / В.Д. Басай // Проблеми права на зламі тисячоліть: матеріали міжнар. наук. конф. – Дніпропетровськ : Дніпропетровський національний університет, 2001. – С. 184–186.
14. Бачинин В.А. Философия права : краткий словарь / В.А. Бачинин, В.П. Сальников. – Спб.: Лань, 2000. – 400 с.
15. Бессарабов В.Г. Европейские стандарты обеспечения прав и свобод человека и гражданина в российском уголовном процессе / В.Г. Бессарабов, Е.В. Быкова, Л.А. Курочкина – М.: Юлитинформ, 2005. – 229 с.
16. Бірюкова А.М. Забезпечення адвокатурою конституційного права обвинуваченого на захист у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / А.М. Бірюкова. – Одеса, 2006. – 22 с.
17. Быков В.М. Принципы уголовного процесса по Конституции РФ 1993 г. / В.М. Быков // Российская юстиция. – 1994. – № 8. – С. 8–9.
18. Бородовська Н.О. Забезпечення кримінально-процесуального статусу особи, засудженої судами України до позбавлення волі : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Н.О. Бородовська. – К., 2006. – 19 с.
19. Варфоломеева Т.В. Защита в уголовном судопроизводстве / Т.В. Варфоломеева. – К., 1998. – 204 с.
20. Великий тлумачний словник сучасної української мови [ред.-уклад. В.Т. Бусел]. – К.: ВТП Перун, 2001. – 1440 с.
21. Выдря М.М. Гарантии прав участников процесса в судах первой и второй инстанции: автореф. дис. на соискание науч. степ. доктора юрид. наук: спец. 12.00.09 “Уголовый процесс; криминалистика” / М.М. Выдря. – М., 1967. – 29 с.
22. Вышинский А.Я. Курс уголовного процесса / А.Я. Вышинский – М.: Юридическое издательство Наркомюста РСФСР, 1927. – 222 с.
23. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року [Електронний ресурс] // Режим доступу:
http:// www.nau.kiev.ua/nau10/ukr/doc.php?code=995_048
24. Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 року: ратифікована ВР СРСР 23 березня 1989 року [Електронний ресурс] // Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_047
25. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини : в 2 т. / [укл. Ю. Зайцев, О. Павліченко] – К.: Фенікс, 2005. – . –
Т.1. – 2005. – 688 с.
26. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини : в 2 т. / [укл. Ю. Зайцев, О. Павліченко] – К.: Фенікс, 2006. – .–
Т.2. – 2006. – 688 с.
27. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР / Н.В. Витрук. – М.: Юридическая литература, 1985. – 176 с.
28. Владимирский-Буданов М.В. Обзор истории русского права / М.В. Владимирский -Будановский. – Спб. – К., 1909. – 694 с.
29. Волкотруб С.Г. Імунітет у кримінальному процесі України: [монографія] / Сергій Григорович Волкотруб. – Харків: Консум, 2005. – 144 с.
30. Волкотруб С. Г. Кримінально-процесуальний аспект імунітету Президента України / С.Г. Волкотруб // Університетські наукові записки. – 2005. – № 1–2 (13–14). – С. 231–237.
31. Габлей Н.Г. Засуджений, виправданий як суб‘єкти кримінально-процесуальної діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність” / Н.Г. Габлей. – О., 2009. – 20 с.
32. Гаврилюк О.З. Реалізація права на заявлення клопотань учасниками судового розгляду кримінальних справ / О.З. Гаврилюк // Матеріали регіон. наук.-практ. конф., присвяченої 15-ій річниці Юридичного інституту [“Верховенство права у правозастосовчій діяльності”], (Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2007 року). / Юрид ін-т Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ: Плай, 2007. – С. 311–314.
33. Герасимчук О.П. Діяльність потерпілого при зміні та відмові прокурора від обвинувачення / О.П. Герасимчук // Наукові записки: серія “Право”. — Випуск 7. — Острог: Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2006. — С. 145–152.
34. Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі: навчальний посіб. / І.Ю. Гловацький. – К.: Атіка, 2003. – 352 с.
35. Гом'єн Донна. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини. – / Донна Гом’єн. – [3-тє вид.]. – К.: Фенікс, 2006. – 192 с.
36. Городницька Л. В. Суд і судочинство на Буковині (остання чверть ХVІІІ - початок ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук : спец. 07.00.01 “Історія України” / Л.В. Городницька — Чернівці, 2002. — 20 с.
37. Городовенко В. Принцип незалежності суддів і підкорення їх лише законові як один з основних принципів судочинства в Україні / В. Городовенко // Право України. – 2002. – № 4. – С.124–127.
38. Горя Н. Принцип состязательности и функции защиты в уголовном процессе / Н. Горя // Советская юстиция. – 1990. – № 7. – С. 21–24
39. Гошовський М.І. Потерпілий у кримінальному процесі України / М.І. Гошовський, О.П. Кучинська. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 188 с.
40. Гринюк В.О. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.09 / Гринюк Володимир Олексійович. – К., 2004. – 228 с.
41. Гринюк В.О. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза” / В.О. Гринюк. – К., 2004. – 19 с.
42. Громов Н.А. Принципы уголовного процесса, их понятие и система / Н.А. Громов, В.В. Николайченко // Государство и право. – 1997. – № 7. – С.31–36.
43. Гротрайан Эндрю Статья 6 Европейской Конвенции по Правам Человека. Право на справедливое судебное разбирательство / Эндрю Гротрайан – Из-во Совета Европы, 1994. – 63 с.
44. Гурджи Ю.А. Процессуальное обеспечение прав личности : вопросы теории [монография] / Юлия Алексеевна Гурджи – Одесса : Пальмира, 2006. – 173 с.
45. Гуценко К.Ф. Правоохранительные органы: учеб. [для студ. юрид. вузов и фак.] / К.Ф. Гуценко, М.А. Ковалев. – М.: Бек, 1995. – 307 с.
46. Давиденко С.В. Потерпілий як суб'єкт кримінально-процесуального доказування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / С.В. Давиденко. – Х., 2007. – 20 с.
47. Давыдов, П. М. Принципы советского уголовного процесса : [учеб. пособие] / П.М. Давыдов. — Свердловск : СЮИ им. А.Ю. Вышинского, 1957. — 51 с.
48. Даль В.И. Толковый словарь русского языка : современная версия. / В.И. Даль. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. – 575 с.
49. Дементьев И.Д. История развития иммунитетов в уголовном судопроизводстве / И.Д. Дементьєв // Весник Московського университета МВД России. – 2008. – № 4. – С. 84–87.
50. Демократические основы советского социалистического правосудия / [под ред. М.С. Строговича].– М.: Изд-во “Наука”, 1965. – 389 с.
51. Деревянкін С.Л. Публічність та диспозитивність у кримінальному судочинстві: автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / С.Л. Деревянкін – Х., 2005. – 20 с.
52. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [заг. ред. В.Б. Авер'янова]. – К.: Факт, 2003.– 384 с.
53. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса (вопросы теории и практики) / Т.Н. Добровольская. – М.: “Юрид. лит-ра”, 1971. – 200 с.
54. Ефимичев С.П. Постановление Конституционного Суда РФ №5-П от 11 мая 2005 г. и его значение для обеспечения законности / С.П. Ефимичев, М.В. Шаруева. // Российская юстиция. – 2006. – № 5. – С.42–43.
55. Єні О.В. Клопотання в кримінальному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність” / О.В. Єні. – К., 2009. – 19 с.
56. Загальна декларація прав людини: прийнята і проголошена резолюцією 217 А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року [Електронний ресурс] // Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015
57. Загурський О.Б. Судові дебати в кримінальному процесі: правові та психологічні проблеми: [монографія] / Олександр Богданович Загурський. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2005. – 208 с.
58. Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі : [наук.-практ. посіб.] / Я.П. Зейкан. – К.: Вища школа, 2002. – 271 с.
59. Зейкан Я.П. Перешкоди правосуддю, або Хто попереджений – той озброєний : [практичний посіб.] / Я.П. Зейкан. – К.: КНТ, 2009. – 256 с.
60. Зеленко О. Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення. / О. Зеленко, В. Гутник // Юридичний вісник України. — 2006. — № 11. — С. 8.
61. Землянська В.В. Кримінально-процесуальне законодавство Центральної Ради, Гетьманату Скоропадського та Директорії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень”/ В.В. Землянська. – Х., 2002. – 22 с.
62. Ильясов Р.Х. Судебная практика Верховного Суда РФ в обеспечении прав личности в уголовном процессе: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. / Ильясов Руслан Халикович– М., 1998. – 237 с.
63. Ісмаілова Л.Б. Принцип рівності й змагальності сторін та їх реалізація в кримінальному судочинстві / Л.Б. Ісмаілова. // Вісник Академії адвокатури України. – 2004. – Вип. 1. – С. 68–76.
64. Ісмаілова Л.Б. Процесуальні та етико-психологічні питання забезпечення рівності сторін в кримінальному судочинстві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук.: спец. 12.00.09. “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Л. Б. Ісмаілова – К, 2007. – 20 с.
65. Ісмаілова Л.Б. Процесуальні та етико-психологічні питання забезпечення рівності сторін в кримінальному судочинстві: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ісмаілова Ліля Бекташівна. – К., 2007. – 216 с.
66. Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення кримінально-процесуального права: [монографія] / О.В. Капліна. – Х.: Право, 2008. – 296 с.
67. Карпачова Н. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / Ніна Карпачова. – К., 2000. – 157 с.
68. Кобликов А.С. Принципы уголовного процесса по Конституции РФ 1993 г. / А.С. Кобликов // Российская юстиция. – 1994.– № 8. – С. 27–43.
69. Кобликов А. Судебная власть и процессуальые гарантии / А. Кобликов // Весник Верховного Суда СССР. – 1991. – № 8. – С. 26–27.
70. Ковальчук С.О. Роль суду в кримінальному судочинстві у світлі принципу змагальності сторін / С.О. Ковальчук // Наше право. – 2004. – № 1. – С. 45–52.
71. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. коментар в 2-х т. / В.К. Матвійчук, І.О. Хар. – 2-ге вид. – К.: КНТ, 2008. – . –
Т.1. – 2008. – 788 с.
72. Козинець І. Щодо питання про сутність поняття принципу кримінального процесу / І. Козинець // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. – С. 171–173.
73. Комкова Г.К. Конституционный принцип равенства прав и свобод человека в России / Г.К. Комкова : [под ред. В.Т. Кабышева]. – Саратов: Изд-во Саратовского гос. ун-та, 2002. – 151 с.
74. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: від 04 листопада 1950 року [Електронний ресурс]. // Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004
75. Кондратюк О.В. Судова система та судочинство в Галичині у складі Австро-Угорщини (1867– 1918 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень” / О.В. Кондратюк. — Л., 2006. — 20 с.
76. Конституція України: від 28 червня 1996 року: наук.-практ. коментар / [Ред. кол В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк та ін.]. – Х.: Право, К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. –
77. Конституция Российской Федерации: от 12 декабря1993 года: [Електронний ресурс] // Режим доступу:
http: // www/gov.ru/main/konst/konst12.html.
78. Конституційні акти України 1917-1920. Невідомі конституції України / [відп. ред. Ю.Д. Прилюк.] – К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. – 269 с.
79. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність / [упоряд. : І.О. Кресіна]. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 400с.
80. Конституционные основы правосудия в СССР / [под ред. В.М. Савицкого]. – М.:Из-во Наука, 1981. – 360 с.
81. Концепція удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: схвалена Указом Президента України 10 травня 2006 року №361/2006.[Електронний ресурс] // Режим доступу:
http: // www/zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=361%2F2006
82. Корж В. Процесуальний інститут рівності прав сторін у судовому розгляді кримінальних справ / В. Корж // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 4(46). – С. 28–29.
83. Корж В. Застосування на практиці принципу рівності громадян перед законом / В. Корж // Право України. – 1999. – №4 – С. 49 –50.
84. Король В.В. Засада гласності кримінального судочинства України: поняття, зміст, підстави обмеження: [монографія] / Володимир Володимирович Король. – Івано-Франківськ: Плай, 2003. – 250 с.
85. Король В.В. Кримінальний процес України (Особлива частина) : [навчальний посібник] / В.В. Король – Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 2007. – 596 с.
86. Корчева Т.В. Проблеми діяльності захисника у досудовому провадженні та в суді першої інстанції / Т.В. Корчева. – Х.: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2007. – 200 с.
87. Костенко О. Як захиститися від української Феміди [Електронний ресурс] / О. Костенко. // Українська правда. – 03 січня 2007 року – Режим доступу:
http: www. Pravda. Com. Ua/ news/ 2007/1/3/52986.htm.
88. Костіна Л. Участь перекладача у кримінальному судочинстві / Л.Костіна // Право України. – 2003. – № 8. – С. 106–110.
89. Кречетова Л.В. Защитник в уголовном процессе: [учеб. пособие] / под ред. А.П. Гуськовой. / Л.В. Кречетова. – Оренбург: Издательский Центр Оренбургского государственного аграрного ун-та, 2000. – 104 с.
90. Кримінальна справа № 11-121 2008 р.: Верховний Суд України.
91. Кримінальна справа №11-189/2007р.: Апеляційний суд Тернопільської області.
92. Кримінальна справа №11-48/2008 р.: Апеляційний суд Тернопільської області.
93. Кримінальна справа №11-54/2008 р.: Апеляційний суд Хмельницької області.
94. Кримінальна справа №11-121/2008 р.: Апеляційний суд Хмельницької області.
95. Кримінальний кодекс України: наук.-практ. коментар. / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка – [3-тє вид., переробл. та доповн.] – К.: Атіка, 2004. – 1056 с.
96. Кримінально-процесуальний кодекс України: від 28 грудня 1960 року № 1001-056: [Електронний ресурс] // Режим доступу:
http: // www/zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05
97. Кримінально-процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар. / [за ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка]. – [3-тє вид.]. – К.: “Юрисконсульт” КПТ, 2006. – 890 с.
98. Кримінальний процес України: підруч. для студ. спец. вищих закладів освіти / [Грошевой Ю.М., МірошниченкоТ.М., Хоматов Ю.В. і ін.] – Х.: Право, 2000.– 296 с.
99. Кругликов А. Равенство всех перед законом и судом – принцип уголовного судопроизводства / А. Кругликов // Законность. – 2007. – № 3. –С. 34–36.
100. Кудрявцева А.В. О понятии принципа в уголовном процессе / А.В. Кудрявцева, Ю.Д. Ливши // Правоведение. – 2001. – № 4. – С. 162–170.
101. Куйбіда Р.О. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи: [монографія] / Р.О. Куйбіда. – К.: Атіка, 2004. – 336 с.
102. Курохтин Ю.А. Актуальные проблемы реализации конституционного принципа состязательности в уголовном процессе / Ю.А. Курохтин // Российская юстиция. – 2006. – № 3. – С. 22–25.
103. Кухнюк Д.В. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза”/ Д.В. Кухнюк – К, 2008. – 20 с.
104. Куцова Е.Ф. Гаранти прав личности в советском уголовном процессе (предмет, цель и содержание) / Е.Ф. Куцова. – М.: Юрид. лит-ра, 1973.– 199 с.
105. Левкулич В.В. Морально-етичний та правовий зміст категорії “рівність” [Електронний ресурс] / В.В. Левкулич // Мультиверсум. Філософський альманах: [зб. наук. праць] / гол. ред. В.В. Лях. – К.: Український центр духовної культури, 2004. – Вип. 39. – С. 116–130. – Режим доступу до журн. :
http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_39/Levkul_1.htm
106. Левкулич В.В. Методологічна функція категорії “рівність” при аналізі перехідних процесів у суспільстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / В.В. Левкулич. – Київ, 2005. – 20 с.
107. Леоненко М.І. Принцип національної мови у кримінальному судочинстві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук.: спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / М.І. Леоненко. – К., 2001. – 20 с.
108. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: підруч. / Л.М. Лобойко – К.: Істина, 2008. – 488 с.
109. Лобойко Л.М. Методи кримінально-процесуального права: [монографія] / Леонід Миколайович Лобойко – Д.: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2006. – 352 с.
110. Лобойко Л.М. Поняття принципу диспозитивності в кримінальному процесі / Л.М. Лобойко // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4(35). – С. 218–228.
111. Лобойко Л.М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України: [монографія] / Леонід Миколайович Лобойко. – Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. справ; Ліра лтд, 2004. – 216 с.
112. Логінова Н. Принцип диспозитивності в аспекті реалізації прав потерпілого / Н. Логінова. // Право України. – 2006. – № 8. – С. 115–118.
113. Лубшев Ю.Ф. Адвокат в угловном процессе. [учеб.-практ. пособие]. / Ю.Ф. Лубшев – М.: Юрист, 1997. – 408 с .
114. Лукашева Е.А. Социалистическое право и личность / Е.А. Лукашева. – М.: Наука, 1987. – 155 с.
115. Лукьянцев Г.Е. Европейские стандарты в области прав человека: Теория и практика функционирования Европейской Конвенции о защите прав человека и основных свобод / Г.Е. Лукьянцев. – М.: Звенья, 2000. – 278 с.
116. Луспеник Д.Д. Суддівська помилка при розгляді справи / Д.Д. Луспеник // Закон і бізнес. – 29 листопада 2003 року – С.47–48.
117. Луць Л.А. Перспективи становлення судового прецеденту як джерела права України / Л.А. Луць // Вісник Центру суддівських студій. – 2006. – № 6. – С. 9–15.
118. Маляренко В.Т. До питання доктрини кримінальної юстиції в Україні / В.Т. Маляренко // Право України. – 2009. – № 2. – С. 11-23.
119. Маляренко В.Т. Змагальність сторін у кримінальному судочинстві / В. Т Маляренко. // Вісник прокуратури. – 2003. – № 1(19).– С. 15–21.
120. Маляренко В.Т. Конституційні засади судочинства / В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. –318 с.
121. Маляренко В.Т. Про заочне провадження у кримінальному судочинстві / В.Т. Маляренко // Право України. – 2004. – № 9. – С. 3–12.
122. Маляренко В.Т. Про подання апеляцій на судові рішення у кримінальних справах. // Кримінальний процес України: Стан та перспективи розвитку : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.: Вибрані наукові праці] / Маляренко В.Т. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре””, 2004. – 600 с. – С. 363–399.
123. Маляренко В.Т. Про розгляд кримінальної справи в апеляційному порядку. // Кримінальний процес України: Стан та перспективи розвитку : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.: Вибрані наукові праці] / В.Т Маляренко. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре””, 2004. – 600 с. С. 400–422.
124. Маляренко В.Т. Про судові доручення в кримінальній справі [Електронний ресурс] / В.Т. Маляренко. / Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 7(59). – Режим доступу до журн.:
http://www.viaduk.net/clients/vs.nsf/0/B067B0D2CF9BFA908825706E006C9E50
125. Маляренко В.Т. Реалізація основних конституційних засад судочинства в кримінально-процесуальному законодавстві: атореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / В.Т. Маляренко. – К.,1999. – 19 с.
126. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика: [монографія] / Василь Тимофійович Маляренко. – К.:Концерн “Видавничий Дім Ін Юре”, 2004. – 544 с.
127. Маляренко В.Т. Щодо повернення судом кримiнальної справи на додаткове розслiдування та прокурору / В.Т. Маляренко // Право України. – 2004. – № 4. – С. 3–11.
128. Малясов Р.А. Конституционный принцип равенства человека и гражданина перед судом в современной России : дис. ... кандидата юрид. наук : 12. 00.02 / Малясов Роман Анатольевич. – Саратов, 2005. – 201 c.
129. Мариненко О.Доступність правосуддя очима служителів Феміди [Електронний ресурс] / Оксана Мариненко // Дзеркало тижня. – 2008. – № 27(706). Режим доступу :
http: www. dt. ua./ 1000/1050/63607/
130. Маркуш М.А. Принцип змагальності в кримінальному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / М.А. Маркуш. – Х., 2006. – 20 с.
131. Маркуш М.А. Принцип змагальності в кримінальному процесі України: [монографія] / Марія Андріївна Маркуш. – Харків: Видавець СПДФО Вапнярчук Н.М., 2007. – 208 с.
132. Махонько О. Роль і місце принципу змагальності у системі принципів кримінально-процесуального права / О.Махонько // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 1. – С. 120–123.
133. Мединська Л.В. Історичний розвиток засади рівності сторін у кримінальному судочинстві. / Л.В. Мединська. // Актуальні проблеми політики: збірник наук. праць – 2009. – Вип. 37. – С. 423–434.
134. Мединська Л.В. Поняття принципу рівності учасників судового процесу в кримінальному судочинстві / Л.В. Мединська // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: збірник наук. статей. – 2008. – Випуск ХІХ. – С. 238–242.
135. Мединська Л.В. Процесуальні форми забезпечення рівності сторін у кримінальному судочинстві / Л.В. Мединська.// Судова апеляція. – 2009. – № 1(14). – С. 46–51.
136. Мединська Л.В. Роль суду у забезпеченні рівності сторін / Л.В. Мединська. // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. Правознавство. – 2007. – Вип. 427. – С. 114–118.
137. Международное право в документах: учеб. пособие / [сост. Н.Т. Блатова]. – М.: Юрид. лит, 1982. – 856 с.
138. Мироненко О.М. Суд і судочинство в УНР / О.М. Мироненко // Вісник Академії правових наук України. – 1994. – № 2. – С. 60–68.
139. Михайленко О. Про засаду провадження кримінального судочинства українською мовою / О. Михайленко // Юридична Україна. – 2003. – № 6.– С. 25–27.
140. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965року: [Електронний ресурс] // Режим доступу:
http //www/zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_105
141. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: прийнятий резолюцією 2200 А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 року [Електронний ресурс] // Режим доступу:
http://www/zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043
142. Мірошниченко Т.М. Система принцип