Заболотська Ольга Олександрівна. Теоретико-методичні засади формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників у професійній підготовці

brief description

Заболотська Ольга Олександрівна. Теоретико-методичні засади формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників у професійній підготовці. : Дис... д-ра наук: 13.00.04 2007

Заболотська О.О. Теоретико-методичні засади формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників у професійній підготовці. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 теорія і методика професійної освіти. Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського. Одеса, 2007.
У дисертації вперше розроблено й експериментально доведено ефективність методики формуванні індивідуальності майбутнього вчителя-словесника у процесі професійної підготовки у вищих навчальних закладах.
Теоретично розроблено, обгрунтовано й експериментально апробовано структурно-процесуальну модель формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників у професійній підготовці на основі системно-цілісного, особистісно-діяльнісного, інтегративного, культурологічного підходів та сучасних теорій педагогічної діяльності, професійно-педагогічної підготовки у ВНЗ;розроблено й обґрунтовано педагогічну категорію «індивідуальність майбутнього вчителя-словесника», визначено її сутність, структуру і функції; виявлено та описано фактори, закономірності й педагогічні умови формування індивідуальності майбутнього вчителя-словесника і на цій основі розроблено концепцію, що репрезентує позиційно-ситуативний підхід до формування індивідуальності студента. Розроблено, обгрунтовано й апробовано науково-методичне забезпечення формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників.

Дослідження спрямоване на формування індивідуальності в майбутніх учителів-словесників. Визначено педагогічні умови та рівні сформованості індивідуальності студентів.
1. Методологічними засадами формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників виступили: принципи і закони діалектики, які конкретизуються у системному підході, теоріях особистості, діяльності, творчості, гуманістичній психології та педагогіці, акмеології, андрогогіці, аксіології, соціоніці; наявність знань й урахування ступенів сформованості індивідуальності й особистості студентів у процесі навчання; опертя на принцип розвитку індивідуальності; реалізація у процесі навчання закономірностей формування індивідуальності; забезпечення суб'єктної позиції студента, зміни позицій у процесі професійної підготовки; використання ситуаційного підходу тощо.
2. Узагальнюючий синтез запропонованих підходів щодо розуміння понять «індивідуальність студента», «індивідуальність учителя», «творча індивідуальність учителя» здійснений на основі систематизації їх провідних характеристик у площині функціонального, процедурного, структурного аспектів, а також у контексті формування сучасного фахівця в національній системі освіти дозволяють визначити феномен «індивідуальність майбутнього вчителя-словесника» у такий спосіб: це мовна особистість із вербальним типом інтелекту, розвиненим абстрактним мисленням, чуттям мови, високою культурою професійного мовлення, мовленнєвими здібностями, компетенцією та мовною свідомістю.
Індивідуальність студента цілісність, єдність гармонійно розвинених сфер та їх складових, незалежність від інших і бажання зберегти свою неповторність, своєрідність своїх поглядів і переконань, своєрідний вияв у навчальних та професійних ситуаціях.
Індивідуальність учителя це особистість із високорозвиненою педагогічною майстерністю, компетентністю, професійною позицією, саморегуляцією, креативністю, наявністю професійних здібностей, індивідуальним стилем діяльності та спілкування.
Творча індивідуальність учителя складна, відкрита система, що реалізується за умови якісного перетворення себе, самовдосконалення, саморозвитку професійно значущих якостей, розробки своєї педагогічної концепції.
3. Критеріями оцінки рівнів сформованості індивідуальності майбутніх учителів-словесників виступили: індивідуально-психологічні особливості студентів із показниками: мотиваційна, вольова, предметно-практична, інтелектуальна, емоційна, екзистенційна сфери та сфера саморегуляції; індивідуальний стиль діяльності з показниками: мотиваційний комунікативний та творчий компоненти; культура мовлення з показниками: нормативність, виразність, мовна та мовленнєва компетенції.
Було здійснено оцінку рівнів сформованості індивідуальності майбутніх учителів-словесників за означеними критеріями та показниками. На констатувальному етапі вони виявилися на достатньому рівні (4,7% в ЕГ і 3,3% у КГ), на середньому ( 51,3% в ЕГ і 42,1% у КГ) і низькому (44% в ЕГ і 54,6% у КГ ) рівнях.
4. У дослідженні розроблено структурно-процесуальну модель формування індивідуальності майбутнього вчителя-словесника у процесі професійної підготовки.
Модель формування індивідуальності включає розгляд цього процесу у вигляді чотирьох підструктур: 1) вихідний стан мета засіб умови результат; 2) діяльність студента діяльність викладача вищого навчального закладу; 3) теоретична підготовка практична підготовка; 4) формування індивідуальності саморозвиток індивідуальності.
Структурно-процесуальна модель процесу формування індивідуальності передбачала два основні етапи: 1) відповідну організацію навчальної діяльності й на її основі формування індивідуальності; 2) організацію навчально-професійної діяльності та формування індивідуальності на її основі.
Модель формування індивідуальності майбутнього вчителя -словесника охоплювала 3 етапи: когнітивно-збагачувальний, репродуктивно-діяльнісний і діяльнісно-творчий. Метою першого етапу була підготовка майбутніх учителів-словесників до засвоєння знань із дисциплін, спрямованих на формування індивідуальності майбутнього вчителя-словесника на лекційних, семінарських, практичних, лабораторних заняттях, при виконанні вправ, розгортанні дискусій, здійсненні проблемного підходу.
Другий етап був спрямований на формування індивідуальності студента, його індивідуального стилю спілкування, індивідуального стилю професійної діяльності, культури мовлення, мовленнєвої і комунікативної компетенції. Провідними формами і методами роботи на цьому етапі були: лекції, семінарські заняття, індивідуальна, самостійна робота, спостереження, рольові та ділові ігри, евристичний метод.
Третій етап передбачав набуття власного педагогічного досвіду студентів у позиціії тих, хто навчає, ознайомлення з перспективним досвідом учителів англійської й української мов, удосконалення умінь проводити уроки й позакласні заходи з мов, практичне застосування отриманих на заняттях професійних знань і вмінь, удосконалення навичок контролю й самоконтролю професійного мовлення, які реалізувались у процесі науково-дослідної роботи студентів, мозкової атаки, форуму, моделюванні, мікронавчанні, дебатів, проектів, рефлективного навчання.
5. Для реалізації експериментальної моделі було визначено такі педагогічні умови:
- забезпечення теоретико-методологічного підгрунтя процесу професійної підготовки через інтеграцію соціально-гуманітарних, природничо-наукових та дисциплін професійно-практичної підготовки, що зумовило цілісний розвиток особистості майбутнього вчителя-словесника, а істотним чинником розвитку стала його суб'єктна позиція у процесі фахово-мовленнєвого самовдосконалення;
- усвідомлення майбутніми вчителями-словесниками на рівні переконань необхідності прояву своєї професійної індивідуальності у процесі педагогічної практики;
- методика формування цілісної індивідуальності майбутнього вчителя-словесника включала таксономію цілей цього процесу, програму її реалізації, систему педагогічних засобів його оптимізації, моделювання спеціальних ситуацій для прояву індивідуального стилю діяльності та індивідуальних рис особистості кожного студента, моніторинг якості та результатів розвитку.
6. Експертиза навчально-методичного супроводу методики формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників, запровадженого у практику (а саме: «Практикум з англійської мови» та спецкурси «Основи формування мовної індивідуальності вчителя-словесника», «Основи наукової комунікації іноземною мовою», «Педагогічна культура і творчість») виявила позитивну динаміку становлення усіх компонентів означеної діяльності.
Показники рівнів формування індивідуальності по завершенні експериментального навчання в ЕГ значно зросли. На високому рівні студентів стало 15,9%; достатньому 43,6% майбутніх учителів-словесників; на середньому рівні зменьшилася кількість студентів до 31,5%; на низькому рівні до 9% студентів. Студенти КГ досягли незначних показників сформованості індивідуальності: до високого рівня піднялися 1,3% студентів; до достатнього 8,7%. Кількість майбутніх учителів-словесників середнього рівня зменьшилася до 40,7%, відповідно низького 49,3% студентів.
Перспективи подальшого вивчення проблеми формування індивідуальності майбутніх учителів-словесників вбачаються нами у формуванні професійно орієнтованої особистості студента у всіх типах навчальної діяльності.