ЗАОЧНЕ ПРОВАДЖЕННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ПЄСЦОВ Руслан Геннадійович

УДК 343.139

ЗАОЧНЕ ПРОВАДЖЕННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика, судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
МІКУЛІН Віктор Петрович,
доктор юридичних наук, професор

КИЇВ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................4-12
РОЗДІЛ 1
СОЦІАЛЬНО–ПРАВОВА ПРИРОДА ІНСТИТУТУ ЗАОЧНОГО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ............................................................................................ 13-63
1.1. Історія появи та передумови заочного провадження в кримінальному судочинстві...............................................................................................13-42
1.2. Сутність та поняття заочного провадження в кримінальному судочинстві...............................................................................................43-55
1.3. Правова природа інституту заочного провадження в кримінальному судочинстві європейських країн.............................................................56-61
Висновки до першого розділу........................................................................ 61-63
РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ЗАОЧНОГО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ................................64-115
2.1. Місце заочного судового розгляду серед інших форм кримінального процесу..............................................................................................................64-74
2.2. Підстави і умови заочного судового розгляду кримінальних справ..................................................................................................................74-91
2.3. Особливий порядок заочного провадження та ухвалення вироку.....91-113
Висновки до другого розділу......................................................................113-115
РОЗДІЛ 3
ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПЕРЕГЛЯДУ ЗАОЧНОГО ВИРОКУ В АПЕЛЯЦІЙНІЙ ТА КАСАЦІЙНІЙ ІНСТАНЦІЯХ...........................116-160
3.1. Поняття і види оскарження заочних вироків......................................116-128
3.2. Суб’єкти і межі апеляційного, касаційного перегляду заочного вироку............................................................................................................128-144
3.3. Процесуальний порядок і строки апеляційного, касаційного перегляду заочного вироку...................................................................................................145-159
Висновок до третього розділу...........................................................................160-160
ВИСНОВКИ................................................................................................161-163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................164-186
ДОДАТКИ....................................................................................................187-191

ВСТУП

Актуальність теми. Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України, прийнятий ще 1960 року, визначає основні завдання, засади і порядок здійснення кримінального судочинства. Однак вони вже не відповідають основним положенням Конституції України та міжнародно-правовим нормам, до яких приєдналася і Україна (Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яку Україна ратифікувала 17 липня 1997 p., Загальній декларації прав людини (1948 р.), Європейській конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах (1958 р.), Європейській конвенції про видачу правопорушників (1957 р.)). Це викликає необхідність приведення норм чинного КПК у відповідність із Конституцією України та міжнародно-правовими нормами.
Прийнятий 13 квітня 2012 року новий Кримінально-процесуальний кодекс України покликаний якраз вирішити проблему відповідності вітчизняного кримінально-процесуального законодавства нормам міжнародного права. Це стосується питання спрощених проваджень в кримінальному процесі, зокрема заочного судового розгляду кримінальних справ. Незважаючи на значну кількість наукових досліджень, виконаних ученими-процесуалістами як України, так і країн СНД, у теорії і практиці є чимало дискусій із проблем заочного провадження в кримінальному судочинстві. Анкетування, проведене серед суддів місцевих та апеляційного судів Чернівецької, Чернігівської, Черкаської областей свідчить про неодностайність позиції в питанні організації і проведення судочинства. Зокрема, це стосується інформування підсудного про час і місце судового розгляду через засоби масової інформації, мережу Інтернет, права підсудного щодо його участі в судовому засіданні, заочного судового розгляду кримінальних справ. Так, щодо інформування підсудного через ЗМІ, мережу Інтернет, інші технічні засоби 70% суддів висловились негативно і лише 30% – вважають за можливе, як виняток. Думки суддів порівно розділилися і щодо поняття самого інституту заочного судового розгляду кримінальної справи.
Кримінально-процесуальні норми, які регулюють питання участі підсудного в судовому розгляді кримінальних справ, мають суттєве значення для всього кримінально-процесуального права. Пояснюється це тим, що дані норми відображають механізм реалізації ряду принципів кримінального судочинства, таких як охорона прав і свобод людини і громадянина, презумпція невинуватості, змагальність сторін, забезпечення обвинуваченому права на захист. Тому питання, що стосуються заочного судового розгляду кримінальних справ, безумовно, заслуговують на глибокий науковий аналіз.
Проблема заочного розгляду кримінальних справ знайшла своє відображення в працях багатьох видатних дореволюційних вчених, зокрема, В.Д. Волгіна (Кримінальний процес), С.В. Постишева (Елементарний підручник кримінального процесу), І.Я. Фойницького (Курс кримінального судочинства) та інших. Значну увагу цьому питанню приділяють і науковці сучасності. З вітчизняних науковців в першу чергу необхідно зазначити професора В.Т. Маляренка (Перебудова кримінального процесу України в контексті европейських стандартів: теорія, історія, практика). Серед науковців країн СНД слід відзначити праці російських вчених Д.Т. Арабулі (Заочне провадження по кримінальним справам: історія і сучасність), К.Г. Бендерську (Розгляд кримінальної справи за відсутності підсудного), О.О. Казакова (Заочний судовий розгляд кримінальних справ), О.В. Трофімову (Заочний судовий розгляд кримінальних справ: нормативне регулювання і практика застосування). Серед казахських вчених можна виділити А.С. Тукієва (Проблеми процесуальної форми заочного кримінального судочинства).
Враховуючи, що кримінальне судочинство в рівній мірі має своїм призначенням як захист особи від незаконного і необґрунтованого обвинувачення, обмеження її прав і свобод, так і захист прав і законних інтересів осіб і організацій, що потерпіли від злочину, процедура розгляду кримінальних справ в заочному порядку при здійсненні якої необхідно виходити із розумного врахування державних, суспільних інтересів, а також законних інтересів осіб, задіяних в сферу кримінального процесу (перш за все підсудного і потерпілого), повинна бути внутрішньо збалансована. При цьому суттєву роль щодо даного аспекту відіграють рішення Європейського Суду з прав людини. В його практиці протягом останніх десятиліть були вироблені критерії, якими повинно задовольнятися заочне провадження по кримінальним справам. Рішення і критерії Європейського Суду є достатньо важливими в справі забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, які приймають участь в кримінальному процесі.
Характерним є те, що заочне провадження здійснювалося і в дореволюційний, і в радянський етапи розвитку Української держави. Можна із впевненістю говорити, що після прийняття Статтуту Кримінального Судочинства 1864 року, у вітчизняній історії не існувало періоду, протягом якого не застосовувалась процедура заочного розгляду кримінальних справ. Правда форми її реалізації відрізнялися значною багатоманітністю, що ще в більшій мірі посилює актуальність цієї проблематики.
Особливо гостро питання можливого спрощення звичайних судових процедур постає у зв'язку із загальною стурбованістю, яку викликає тепер в умовах глобалізації тероризм та інші злочини, як наприклад, організована і транснаціональна злочинність, незаконний обіг наркотиків, торгівля людьми, порушення законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмивання)доходів, одержаних злочинним шляхом. Організовані злочинні та терористичні угруповання, підриваючи діяльність державних інститутів, послаблюють як легітимну систему влади, так і громадянське суспільство в цілому, створюють умови для здійснення і поширення своїх злочинних задумів.
У національному законодавстві України потрібно знайти компроміс між необхідністю вжиття ефективних заходів по попередженню зароджуваних проявів глобальної загрози, з одного боку, і захистом прав людини і громадянських свобод, з іншого. У цій галузі слід керуватися типовими законами й існуючими стандартами ООН з питань попередження злочинності і кримінального судочинства стандартами Ради Європи та практикою Європейського суду з прав людини.
Такий стан зазначених проблем та відсутність цілісних дисертаційних досліджень з питань заочного провадження у кримінальному судочинстві в сучасних умовах і обумовлює актуальність та вибір теми наукового дослідження.
Нормативну основу дисертації склали Кримінально-процесуальниї кодекси іноземних країн (Франції, Нідерландів, Республіки Білорусь, Молдови, Російської Федерації, Естонії), норми міжнародних договорів (Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Конвенція про захист прав людини і основних свобод, Рекомендації Комітету Ради Європи), діючий, а також чинний Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року та Кримінально-процесуальний кодекс України, прийнятий ВРУ 13 квітня 2012 року, статистичні дані Верховного Суду України про стан здійснення судочинства в державі.
Емпіричну основу дисертаційного дослідження склали рішення Європейського суду з прав людини статистичні дані Державної судової адміністрації України та Верховного Суду України, Міністерства внутрішніх справ України. Автором проаналізовано 27 кримінальних справ місцевих судів України і використано результати проведеного анкетування 50 суддів.
Теоретичною основою роботи стали праці таких науковців в галузі кримінального процесу, як Арабулі Д.Т., Бендерської К.Г., Божьєва В.П., Землянської В.В., Казакова О.О., Маляренка В.Т., Птрухіна І.Л., Рустамова Х.У., Семенцова В.О., Строговича М.С., Трофімової О.В., Трубнікової Т.В., Тукієва А.С., Фойницького І.Я. та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках плану науково-дослідницької роботи Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої Ради Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, протокол № 5 від 23 грудня 2010 року.
Тема дисертаційного дослідження розглянута і затверджена Національною академією правових наук за 2010 рік, позиція №1464.
Мета і задачі дослідження. Основною метою дослідження є комплексне дослідження актуальних теоретичних і практичних проблем, які стосуються правового регулювання і практики застосування інституту заочного судового розгляду кримінальних справ.
Для досягнення зазначеної мети ставилися такі задачі:
- дослідити появу та передумови виникнення заочного провадження в кримінальному судочинстві;
- з’ясувати правову природу заочного провадження в кримінальному судочинстві;
- проаналізувати норми законодавства європейських країн та міжнародного права, що регулюють інститут заочного судового розгляду кримінальних справ;
- визначити місце заочного судового розглялду серед інших форм кримінального процесу;
- проаналізувати підстави та умови заочного судового розгляду кримінальних справ;
- розкрити зміст особливого порядку заочного провадження та ухвалення заочного вироку;
- визначити види оскаржень заочного вироку;
- виявити суб’єктів і межі апеляційного, касаційного перегляду заочного вироку;
- встановити процесуальний порядок і строки апеляційного, касаційного перегляду заочного вироку.
Об’єкт дослідження – правові відносини, які регулюють провадження по розгляду і перегляду кримінальних справ в суді.
Предметом дисертаційного дослідження є заочне провадження в кримінальному судочинстві України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації стала сукупність загальнонаукових і спеціальних методів дослідження.
Діалектичний метод використаний в процесі дослідження становлення і розвитку кримінально-процесуального законодавства у тісному зв'язку з соціально-економічним і політичним устроєм України.
Системно-структурний метод застосовано перш за все при визначенні структури дисертації, яка побудована за класичною схемою: теорія, історія, сучасний стан кримінального процесу України, пропозиції щодо корінного його реформування. Така схема дослідження дозволяє дати вичерпну відповідь на визначені в дисертації питання.
Порівняльно-правовий метод застосовано при аналізі поглядів вчених-процесуалістів щодо інституту заочного провадження в кримінальному процесі, а також під час порівняння норм чинного кримінально-процесуального законодавства України та ряду відповідних норм інших зарубіжних країн.
Історично-правовий метод застосований щодо виявлення закономірностей розвитку кримінально-процесуального законодавства на різних етапах історії України, пошуку найбільш прийнятних для держави форм кримінального процесу.
Формально-юридичний метод застосовувався при визначенні змісту багатьох норм чинного Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960р., а також Кримінально-процесуального кодексу України від 13 квітня 2012р. що дозволило обґрунтувати і сформулювати авторські текстові доповнення і уточненнядо їх змісту.
Статистичний метод використано для визначення стану справ у досудовому слідстві, інших стадіях кримінального процесу з метою запропонування адекватних пропозицій щодо вдосконалення відповідних норм кримінально-процесуального права.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації, яка є першим дисертаційним дослідженням заочного розгляду кримінальних справи в Україні, висунуто низку нових в концептуальному плані наукових та практичних положень, а також пропозицій щодо внесення змін та доповнень до кримінально-процесуального законодавства України, які виносяться на захист. Зокрема, вперше:
- розмежовано поняття «заочного судового розгляду кримінальної справи» і «розгляд кримінальної справи за відсутності підсудного», «заочне проголошення вироку» і «заочного судового розгляду кримінальної справи»;
- запропоновано закріпити в КПК України заборону на заочний судовий розгляд кримінальних справ щодо неповнолітніх осіб та осіб з фізичними вадами;
- запропоновано запровадити і регламентувати порядок подання спільної апеляції особами, які мають право на апеляцію;
Вдосконалено:
- положення, щодо порядку та способів інформування учасників кримінального судочинства про час та місце розгляду справи у форматі заочного кримінального судочинства. Пропонується запровадити «інститут оголошеної адреси»;
- визначення поняття заочного розгляду кримінальної справи та заочного вироку;
- порядок заочного судового розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції. Запропоновано: оголошення показань підсудного при розгляді кримінальної справи за його відсутності проводити в обов’язковому порядку; вважати участь захисника в заочному провадженні обов’язковою; надати право виступити з останнім словом підсудного його захисникові; відсутній підсудний має право з’явитися до суду на будь-якому етапі судового розгляду до моменту видалення суду до нарадчої кімнати і користуватися на цьому етапі всіма процесуальними правами;
Дістали подальший розвиток:
- положення про право підсудного брати участь в судовому розгляді при розгляді кримінальної справи; причини, внаслідок яких справа розглядається за відсутності підсудного; виділено моделі участі підсудного в судовому розгляді «участь, як право» і «участь, як обов’язок»;
- міркування, які стосуються можливості проголошення заочного вироку щодо одного із співучасників у випадку його відсутності в судовому засіданні. Запропоновано доповнити КПК України положенням про те, що у випадку неявки когось із співучасників, суд розглядає справу в заочному порядку і ухвалює заочний вирок щодо відсутнього підсудного, а щодо присутніх підсудних розглядає справу і ухвалює вирок в загальному порядку;
- положення щодо вдосконалення процедури судових викликів та повідомлень, підвищення гарантій інформування осіб, які беруть участь у справі, про час та місце судового розгляду. Пропонується відправляти судові виклики та повідомлення через засоби масової інформації, комп’ютерну мережу Інтернет, а також за допомогою «інституту оголошеної адреси».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведене дослідження містить положення, спрямовані на вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України. Визначаються правові основи заочного кримінального судочинства, розкривається внутрішня будова і зв'язок інституту, розвивається теорія кримінального процесу, і сприяє практиці кримінального процесу.
Результати дослідження використані при подальшому дослідженні проблем заочного судового розгляду кримінальних справ, в законодавчій діяльності для вдосконалення Кримінально-процесуального кодексу України (Акт впровадження дисертаційного дослідження Коиітету ВРУ з питань правосуддя №011-30/18-3634 від 24.03.2011р.), а також у навчальному процесі – під час викладання курсу «Кримінально-процесуальне право України» (Акт впровадження дисертаційного дослідження Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова від 01.09.2011р., Довідка про впровадження дисертаціного дослідження Яготинського Інституту МАУП № 04-30 від 01.09.2011р.), а також під час розробки навчальних посібників з цих курсів та спецкурсів з кримінального процесу.
Апробація результатів дисертації. Більшість сформульованих у дисертації положень оприлюднено на 3 міжнародних науково-практичних конференціях: 1) VI Міжнародна наукова практична конференція «Наукова індустрія европейского континенту» (27 листопада-05 грудня 2010р., м. Прага); 2) VI Міжнародна наукова практична конференція «Досягнення вищої школи – 2010» (17-25 листопада 2010 р., м. Софія); 3) VI Міжнародна наукова практична конференція «Перспективні розробки науки и техніки» (07-15 листопада 2010р., м.Пржемишль).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації опубліковані у 8 одноосібних наукових публікаціях, серед них 4 статтях у наукових фахових виданнях (Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «серія Економіка і право», Вісник Академії праці і соціальних відносин).

bibliography

ВИСНОВКИ
Вивчення інституту заочного судового розгляду кримінальних справ в межах даного дисертаційного дослідження дозволяє сформувати ряд висновків, які мають теоретичне і практичне значення. Розвиваючи положення дослідників проблем кримінального процесуального права, пропонується узагальнити теоретичну концепцію заочного розгляду справи в кримінальному судочинстві України та систему практично-прикладних заходів, спрямованих на її реалізацію шляхом вдосконалення чинного законодавства і практики його застосування.
У дисертації дається оцінка повноти вирішення поставлених у дослідженні завдань, а також визначений ступінь наукового рівня даної проблематики. До основних результатів дослідження можна віднести такі положення:
1) застосування інституту заочного судового розгляду кримінальних справ в різні історичні етапи суттєво варіювалося. Найбільш широкі можливості застосування вказаного інституту були закріплені в кримінально-процесуальному законодавстві Російської імперії з прийняттям Статуту Кримінального Судочинства 1864 року;
2) заочний розгляд кримінальних справ має двоїсту природу: з одного боку, він покликаний гарантувати права підсудного, коли справа розглядається за його відсутності, а з іншого – захист права потерпілої особи, процесуально-правова природа заочного розгляду не дозволяє цілковито стверджувати, що це є самостійний вид провадження в кримінальному судочинстві, тому термін «заочне провадження» є доволі умовним;
3) заочний розгляд кримінальних справ слід розглядати як спосіб прискорення судочинства при відсутності підсудного, а також як можливість підвищення ефективності правосуддя. причинами впровадження інституту заочного судового розгляду в кримінальному судочинстві була необхідність більш ефективніше захистити інтереси потерпілого від злочину, а також зменшити зловживання підсудним своїми процесуальними правами;
4) заочне провадження відповідає всім ознакам самостійного кримінально-процесуального провадження і займає окреме місце в системі кримінального процесу;
5) підставами заочного судового розгляду є неможливість реалізації призначення кримінального судочинства в загальному порядку, наявність виключних причин, через які в кожному конкретному випадку органи, які здійснюють кримінальний процес, приймають рішення про застосування заочного порядку судового розгляду;
6) заочний розгляд справи в кримінальному процесі України допускається лише в суді першої інстанції за сукупності наступних умов: 1) неявка підсудного в судове засідання призначене для розгляду справи по суті; 2) належне повідомлення підсудного про час та місце розгляду справи; 3) неповажність причин неявки підсудного в судове засідання; 4) згода інших учасників судового процесу (прокурора, потерпілого) на заочний розгляд кримінальної справи
7) заочний вирок – результат заочного розгляду кримінальної справи по суті судом першої інстанції. Для визначення вироку заочним має значення факт відсутності підсудного в судовому засіданні
8) існує два способи оскарження заочного вироку. подання заяви (відзиву) про перегляд заочного вироку можливе у випадку ухвалення судом вироку, яким неправильно визначена суть обвинувачення не з вини суду, а через відсутність на суді особистого захисту права. Апеляція подається проти рішення, ухваленого неправильно з вини суду;
9) набрання заочним вироком законної сили залежатиме від реалізації права на його апеляційне оскарження засудженим або виправданим. Можливість апеляційного перегляду заочного вироку поставлена в залежність від отримання останнім копії заочного вироку. можливість надання права одному із підсудних права приєднатися до відзиву, поданому іншим співучасником.
В результаті проведеного дослідження отримані висновки і пропозиції по вдосконаленню кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. На законодавчому рівні необхідно передбачити заборону на заочний судовий розгляд кримінальних справ щодо неповнолітніх осіб та осіб, що мають фізичні вади (глухі, німі, незрячі особи).
Частину 1 ст.135 нового КПК України доповнити такими словами: «або на адресу, на яку він бажав би отримувати всі процесуальні документи».
Статтю 532 нового КПК України потрібно доповнити положенням, що «відлік строку давності заочного обвинувального вироку в частині виконання, яке неможливе через відсутність засудженого, починається з моменту його затримання або його явки з повинною».
Результати даного дисертаційного дослідження можуть бути використані:
1) під час теоретичних розробок проблем своєчасного судового розгляду та захисту прав потерпілого та забезпечення гарантій прав підсудного, у випадку судового розгляду кримінальної справи за його відсутності;
2) у правотворчій діяльності – під час вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України;
3) у правозастосовній діяльності при підготовці нових постанов Пленуму Верховного Суду України та вирішенні конкретних кримінальних справ;
4) в навчальному процесі – при викладанні курсу кримінально- процесуального права України та відповідних спецкурсів.
Дисертаційне дослідження дало підстави для висновків, які стосуються оцінки законодавства та перспектив його вдосконалення в аспекті врегулювання заочного судового розгляду справи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ostrozynski W. Ostani project reformy prawa i procecu karnego w Polsce / W. Ostrozynski– Krakow, 1890. – s.1-3.
2. Адаменко В.Д. Сущность и предмет защиты обвиняемого /. Валерий Дмитриевич Адаменко. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1983. – 128с.
3. Александрова Л.А. К вопросу о заочном правосудии // Проблемы правопонимания и правоприменения: теория и практика: материмежрегиональной научно-практической конференции, г. Волжский, 16-17 мая 2008 г. – Ч. 2. – Волгоград, 2008. – С.70-76.
4. Алиев Т.Т., Громов Н.А. Основные начала уголовного судопроизводства / Темур Тельманович Алиев, Николай Александрович Громов. – М.: «Книга сервис», 2003. – 144 с.
5. Андреева О.И. Судебное разбирательство в отсутствие подсудимого в контексте защиты прав и свобод граждан // Проблемы уголовного процесса в свете нового Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации. – Томск, 2002. – С.41-44.
6. Апеляція: Словник іншомовних слів / За редакцією члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1974. – С.60, 61.
7. Апеляція: Сліпушко О.М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. Правопис. Граматика. – К.: Криниця, 1999. – 507с.
8. Апеляція: Юридический энциклопедический словарь / гл. ред. А.Я. Сухарев; Ред. кол.: М. М. Богуславский, М.И. Козырь, Г. М. Миньковский и др. – М.: сов. энциклопедия, 1984. – 830с.
9. Апеляція: Юридичні терміни. Тлумачний словник / В. Г. Гончаренко, П. П. Андрушко, Т. П. Базова та ін.; за ред. В.Г. Гончаренка. – К.: Либідь, 2003. – С.21.
10. Апеляція: Энциклопедический юридический словарь / Под общ.ред. В.Е. Крутских. – 2-е изд. – М. : ИНФРА – М, 1999. – С.20-21.
11. Апеляція: Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В. Е. Крутских. – М.: ИНФРА – М, 1999 – VI, C.25.
12. Арабули Д.Т. Защита прав и интересов обвиняемого, подсудимого при производстве в суде первой инстанции / Джина Тамазовна Арабули. – М.: СГУ, 2009. – 145с.
13. Арабули Д. Т. Заочное производство по уголовным делам: история и современность. / Джина Тамазовна Арабули. – Челябинск: Полиграф-Мастер, 2007. – 143с.
14. Банцеков В. Заочный приговор в общих судебных местах. Излишество и недостатки, замечаемые в законе о заочном приговоре, и желаемый корректив его //Журнал Министерства юстиции. 1898. №6. – С.185-190.
15. Бендерская К Г. Рассмотрение уголовного дела в отсутствие подсудимого / Автореферат диссертации канд.юрид. наук. – Москва, 2010. – 30 с.
16. Бендерская К. Г. Позиции европейского суда по правам человека по вопросу заочного разбирательства уголовных дел //Законодательство. – N 12. – 2009. – С.28-32.
17. Бендерская К. Г. Заочное разбирательство уголовных дел в странах СНГ: сравнительно-правовой анализ // Вестник Московского университета. – Серия 11. Право. – 2008. – № 5. – С.99-107.
18. Богданов Л., Радуцький О. Технічна фіксація судових процесів: системний підхід до розвитку комп'ютерних технологій та інформаційних ресурсів // Юридичний журнал. – 2002 р. – № 2. – С.84-85.
19. Богословська Л. О. Апеляційне провадження історія виникнення в Україні // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.- практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (гол. ред.) та ін. – К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. – C.206-209.
20. Бойков А. Д., Карпец И. И. Курс советского уголовного процесса. / Апександр Дмитриевич Бойков, Игорь Иванович Карпец. - М., 1989. С.131.
21. Варфоломеева Т. В. Защита в уголовном судопроизводстве. / Тетяна Вікторівна Варфоломеева. – К.: 1998. – 204с.
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005. – С. 876.
23. Вернидубов І.В. Правові наслідки відмови прокурора від обвинувачення // Право України. – 1995. – № 4. – С. 41-44; Він же. Правові наслідки відмови прокурора від обвинувачення // Право України. – 1995. – № 4. – С.41-44.
24. Викторский С. И. Русский уголовный процесс / Сеогей Иванович Викторский –Изд. 2-е, исправленное и дополненное. – М.: А.А. Карцев, 1912. – 405с.
25. Виленский Б.В. Подготовка судебной реформы 20 ноября 1864 г. в России / Борис Вениаминович Виленский. – Саратов: Саратовский ун-т, 1963. – 125с.
26. Волжин В. К вопросу о применении правил заочного разбирательства по уголовным делам // Судебная газета. 1888. – № 45. – С. 3-4.
27. Волжин В. Еще о заочном разбирательстве по уголовным делам // Журнал гражданского и уголовного права. – 1888. – № 10. – С.8-19.
28. Воронов А. А. Участие адвоката в заочном судопроизводстве: реализация принципа состязательности // Уголовный процесс –2008. – № 6. – С.55- 56.
29. Выдря М. Участники судебного разбирательства и гарантии их прав / Мина Минович Выдря. – Краснодар: Кубанский государственный университет, 1979. – 100с.
30. Висновок Головного науково-експертного управління від 13.01.2003 на Проект Закону «Про внесення змін до статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України (щодо права вільного вибору захисника)» внесеним народним депутатом України: Онопенко В.В. Електронний ресурс:
http:/w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=12768
31. Галімов Е. Р. Участие государственного обвинителя на
предварительном слушании при решении вопроса о рассмотрении уголовного дела в порядке заочного производства // Актуальные проблемы права России и стран СНГ. – 2008г.: Материалы X международной научно-практической конференции, посвященной 65-летию Южно-Уральского государственного университета, 15-летию специальности «Юриспруденция» в Южно-Уральском
государственном университете посвященной 10-му юбилейному выпуску сборника конференции, 5-летию Юридического факультета, 3-4 апреля 2008 г. Челябинск, 2008. – Ч. III. – С.108-109.
32. Головко Л. В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. СПб., 2002. – С.37.
33. Гражданский процесс: Учебник для юридических вузов / Под ред. Михаила Константиновича Треушникова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Новый Юрист, 1999. – 400с.
34. Григорьев В.А. Реформа местного управления при Екатерине (Учреждение о губерниях 7 ноября 1775 г.) / В.А. Григорьев. – СПб., 1910. – 387с.
34. Гуляев А. П. Указ. соч. С.81. Cмирнов А. В. Модели уголовного процесса. – СПб., 2000. – С. 77.
35. Гуценко К. Ф., Головко Л. В., Филимонов Б. А. Уголовный процес западных государств. / Константин Федорович Гуценко, Леонид Владимирович Головко, Борис Анатольевич Филимонов. – М.: Зерцало-М, 2001. – 480с.
36. Давыдов Н. В. Уголовный процессъ. Лекціи приватъ-доцента Московского Университета / Николай Васильевич Давыдов. – М.: Типография В. Рихтеръ, 1907. – 170с.
37. Долежан В. В. Шляхи конкретизації представницької функції прокуратури у майбутньому Законі України „Про прокуратуру” // Проблеми організації прокуратури й оптимізація її діяльності в сучасних умовах: Зб.наук.праць / ІПК Генпрокуратури України, 1998. – С.187.
38. Дубовик Н. П. Особый порядок судебного разбирательства и его место в системе упрощенных производств по уголовным делам. Автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 2004. – С.26.
39. Європейська Конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків (ратифіковано із заявами і застереженнями Законом N 172-IV ( 172-15 ) від 26.09.2002 ).
Електронний ресурс: :http://zakon1.rada.gov.ua.
40. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948р. – У кн.: Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. / Упоряд. Ю. К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – 200с.
41. Загорский Г. И. Судебное разбирательство по уголовному делу / Геннадий Ильич Загорский. – М.: Юрид. лит., 1985. – 111с.
42. Заїка С. О. Строки у кримінальному процесі України в контексті європейських стандартів. – Дисертація … канд.. юрид. наук. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ 2006. – 189с.
43. Закон от 23 марта 1912 г. «Об изменении порядка производства публикаций по судебным и некоторым административным делам» // Полное Собрание законов Российской Империи (1881-1913). – Т. 32. – 1912. – № 36739. – С.246-250.
44. Закон України «Про адвокатуру» в редакції від 1 жовтня 2008 року Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993. – N 9. – Ст.62.
45. Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 22. – Ст.62; 1992. – № 32. – Ст.456; № 49. – Ст.9; ЗЗ УСРР. – 1931. – № 35. – Ст.714.
46. Закон України “Про прокуратуру” в редакції від 23.12.2010 Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991. – N53. – Ст.793.
47. Закон України «Про судоустрій України та статус суддів» в редакції від 02. 12.2010 Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N41-42, N43, N44-45, – Ст.529.
48. Законодательство Екатерины ІІ. Отв. Ред. О. Н. Чистяков. – М.: Юрид. Лит., 2000. – 148с.
49. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ. посібник / Ярослав Павлович Зейкан. – К. Вища школа, 2002. – 271с.
50. Зейкан Я. П. Право на захист у кримінальному процесі: Практичний посібник / Я. П. Зейкан. – К.: Юридична практика, 2004. – 288 с.
51. Землянский П. Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти (на материалах УССР) / Петр Трофимович Землянский. – К.: Типография МВД УССР, 1972. – 306с.
52. Землянская В. В. Уголовно-процессуальное законодательство Центрального Совета, Гетьманату Скоропадского и Директории // Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Нац. юрид. акад. Украины им. Я. Мудрого. – К., 2002. – 20с.
53. Землянська В. В. Судове законодавство Директорії // Право України. – 2000. – № 1. – С.125-128.
54. ІР НБУ ім. В. І. Вернадського. – Ф. II. – Од.зб.5033. – Арк.1 зв.
55. Ильютченко Н. В. Судебное разбирательство в отсутствие подсудимого и заочное рассмотрение уголовных дел: соотношение понятий // Актуальные проблемы уголовного процесса и криминалистики России и стран СНГ: Материалы международной научно-практической конференции, посвященной 80-летию со дня рождения профессора, доктора юридических наук, заслуженного деятеля высшей школы Ю.Д. Лившица (2-3 апреля 2009г.). –Челябинск, 2009. – С.233-236.
56. Исаев И. А. История государства и права России: Учебник / Игорь Андреевич Исаев. — 3-е изд.,перераб. и доп. – М.: Юристь, 2004. – 797с.
57. Казаков А. А. Заочное судебное разбирательство уголовных дел \ Диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. – Екатеринбург, 2009. – 280с.
58. Казаков А.А. Оглашение показаний подсудимого в рамках заочного производства Екатеринбург, 2009. – С.30.
59. Ключевский В. О. Курс русской истории. Сочинения в девяти томах // Василий Осипович Ключевский. – Т. V. – М., 1989. – 192с.
60. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. \ Євген Георгійович Коваленко – К.: Юринком Інтер, 2003. – 576с.
61. Ковбасинська Г. В. Адвокат – це спеціаліст, який пропускає кожну справу через своє серце // Юридичний журнал. – 2003. – № 3. – С.74-75.
62. Конвенція про захист прав людини та основних свобод прийнята 4 листопада 1950р. Ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997р. Едектронний ресурс: http://zakon1.rada.gov.ua
63. Конституція від 28.06.1996 в редакції від 04.02.2011. – Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996. – N30. – Ст.141.
64. Корженевский С. Заочные приговоры // Еженедельник советской юстиции. 1924. – №21. – С.620-629.
65. Костюченко О. Ю. Апеляційне оскарження судових рішень кримінальному процесі України. Дисертація … канд. юрид. наук. – Київ. – 2004. – 227с.
66. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року: Офіц. видання. – К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – 272с.
67. Кримінально-процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року. Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI.
Електронний ресурс: zakon1.rada.gov.ua.
68. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За загальною редакцією В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка – К.: «Форум», 2003. – 673с.
69. Кримінально-процесуальний кодекс УРСР 1927 року. – К.: Держполітвидав УРСР, 1950. – 148с.
70. Кримінальний процес України. За редакцією професора Ю. М. Грошевого та доцента В. М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – С.480.
71. Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Казахстан від 13.12.1997р.
Електронний ресурс:: http://online.prg.kz
72. Кримінально-процесуальний кодекс УСРР 1922 р. / УСРР СУ УССР. – 1922. – №41. – Ст.598.
73. Кукушкин П., Курченко В. Заочное судебное разбирательство // Законность. – 2007. – № 7. – С.16-18.
74. Курдюкова А. В. Заочное рассмотрение уголовных дел в отношении террористов // Международные юридические чтения: материалы научно-практической конференции. – Омск, 2008. – С.161-163.
75. Лазарева В.А., Кувалдина Ю.В. Заочная модель правосудия: традиции применения и перспективы развития в уголовном процессе России // Актуальные проблемы современного уголовного процесса России: межвуз. сб. научных статей. – Самара, 2008. – С.44-64.
76. Лапынина Л. А. Заочное рассмотрение судом уголовных дел //
Следователь. – 2006. – №8. – С.62-63.
77. Ларин A. M. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. – М., 1970. – С.15.
78. Любавский А. Постановление судебных решений // Журнал Министерства юстиции. – 1865. – Т. ХХІІІ. – С.23-60.
79. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія, практика // Василь Тимофійович Маляренко. – Харків: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2004. – 459с.
80. Маляренко В. Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 238с.
81. Маляренко В. Т., Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України. Підручник. - 2-е вид., перероб. і допов. // Василь Тимофійович Маляренко, Євген Георгійовия Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 516с.
82. Маляренко В. Т. Про окремі питання касаційного прегляду кримінальних справ за новими правилами // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 4. – С.40-49.
83. Маляренко В. Т. Про заочне провадження у кримінальному судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – № 10 (50) 2004. – С.4-10.
84. Маляренко В. Т. Конституційні засади кримінального судочинства / Василь Тимофійович Маляренко. – К.: Юрінком Інтер. 1999. – С.211.
85. Масликова Н. В. Заочное рассмотрение дела по УПК РФ в редакции Федерального закона от 27 июля 2006 года
Едектронний ресурс: www.law.edu.ra/doc/document.asp?docID=1251834.
86. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН. / Права людини в документах ООН. – Амстердам – Київ.: Українсько-американське бюро захисту прав людини. Genewa initiatiwe, 1997. – 278с.
87. Михайленко О.Р. Строки та інші часові параметри в кримінальному процесі України / Ооександр Романович Михайленко // Навчальний посібник. – К.: Наука, 2000. – 40с.
88. Михеєнко М. М. Порівняльне судове право / Михайло Макарович Михеєнко, Валеріан Васильович Молдован, Людмила Костянтинівна Радзієвська. – К., 1993. – 328с.
89. Михеєнко М. М. Кримінально-процесуальне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. \ Михайло Макарович Михеєнко, Вареріан Васильович Молдован, Василь Петрович Шибіко. – К.: Вентурі., 1997. – 352с.
90. Михеєнко М. М. Порівняльне судове право / М.М. Михеєнко, В.В. Молдован, Л. К. Радзієвська. – К., 1993. – 328с.
91. Молдован В. В. Порівняльний кримінальний процес: Навч. Посібник / В. В. Молдован. – К.: Либідь, 1996. – 256с.
92. Молдован В. В., Молдован А. В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навч. посібн. / Валеріан Васильович Молдован, Андрій Валеріанович Молдован. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 400с.
93. Молдован В.В. Судові органи: Україна, Велика Британія, Російська Федерація, США, ФРН, Франція. Судові органи ООН. Опорні конспекти. / Валеріан Васильович Молдован. – К.: Інститут післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2002. – 219с.
94. Молдован А. В. Забезпечення обвинуваченому права на захист у кримінальному процесі Федеративної Республіки Німеччини та України (порівняльно-правове дослідження): Монографія / Андрій Валеріанович Молдован. – К.: Київський університет, 2004. – 242с.
95. Навроцька Ю.В. Заочний розгляд справи в цивільному процесі України. // Юлія В’ячеславівна Навроцька. – Львів., 2008. – 207с.
96. Неволин К. А. Энциклопелия законоведения. / Константин Алексеевич Неволин. – К., 1840. – Т. 2. – С. 753.
97. Омельченко О. А. «Законная монархия» Екатерины II: Просвещённый абсолютизм в России. // Олег Анатолиевич Омельченко – М.: Юрист, 1993. – 428с.
98. Омельяненко Г. М. Загальні умови апеляційного провадження в кримінальному судочинстві України та шляхи його узгодження з міжнародними стандартами // Міжнародне право і національне законодавство: Зб. Наук. Пр. за загальною редакцією д.ю.н. В. Л. Чубарева. – К.: КиМУ, 2003. – Вип.3. – С.104-114.
99. Перлов И.Д. Подготовительная часть судебного разбирательства в советском уголовном процессе. / Илья Давыдович Перлов. – М.: Госюриздат, 1956. – 262с.
100. Пєсцов Р. Г. Особливості розгляду справ у кримінальному судочинстві Гетьманщини в другій половині XVIII ст. // Вісник Академії праці і соціальних відносин. 2011. – № 1. – С.72-76.
101. Пєсцов Р. Г. Умови заочного судового розгляду у кримінальному судочинстві України. // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Серія 18 Економіка і право. 2010. – Вип. 10. – С.188-193.
102. Пєсцов Р. Г. Історичний розвиток інституту заочного провадження у кримінальному процесі України. // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Серія 18 Економіка і право, 2010. – Вип.11. – С.90-97.
103. Пєсцов Р.Г. Поняття заочного судового розгляду кримінальної справи. // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Серія 18 Економіка і право. 2011. – Вип.13. – С.117-123.
104. Петрухин И. Л. Уголовный процесс. Учебник для вузов. / Под ред. Игоря Леонидовича Петрухина. – М.: Проспект, 2001. – 412с.
105. Пилипчук П. П. Апеляційне провадження у кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 2. – С.55-57.
106. Поворинский А. Ф. Систематический указатель русской литературы по судоустройству и судопроизводству гражданскому и уголовному / Андрей Филиппович Поворинский. – Т.ІІ (1896-1904 гг.). Издание посмертное. – СПб.: Сенатская типография, 1905. – 495с.
107. Полное собрание законов Российской империи. Собрание 2-е. – Т. VI. – СПб: Печатано в Типографии ІІ Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1832. – № 4894.
108. Полное собрание законов Российской империи. Собрание 2-е. Т. ХУ. – СПб: Печатано в Типографии ІІ Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1841. – № 13591.
109. Полное собрание законов Российской империи. Собрание 2-е. Т. XLVII. – СПб.: Печатано в Типографии II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1875. – С. 808-812.
110. Полное собрание законов Российской империи. Собрание 2-е. Т. ХVII. – СПб: Печатано в Типографии II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1843. – №15520-15534. Полное собрание законов Российской империи. Собрание 2-е. Т. ХХХV. Отделение І. – СПб.: Печатано в Типографии ІІ Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1862. – С.710-711.
111. Полное собрание законов Российской империи. Собрание 3-е. Т. I. – СПб.: В Государственной Типографии, 1881. – С.261-266.
112. Полное собрание законов Российской империи. Собрание 3-е. Т. IX. – СПб.: В государственной типографии, 1891. – С.508-535, 711-727.
113. Полное собрание законов Российской империя. Собрание 2-е. Т. LІІІ. – СПб.: Печатано в Типографии ІІ Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1880. – С.335-337.
114. Присяжнюк Т.І. Правовий статус потерпілого: проблеми та перспективи // Вісник Верховоного Суду України. – 2004. – № 8. – С.36-38.
115. Познанский В. А. Вопросы теории и практики кассационного производства в советском уголовном процессе / Василий Аввакумович Познанский – Саратов: Изд. Саратовского университета, 1978. – 136с.
116. Познышев С. В. Элементарный учебник русского уголовного процесса. / Сергей Викторович Познышев. – Москва, 1913. – 436с.
117. Полищук В. Защита в уголовном процессе / В. Полищук. – Х.: Скарлет, 1987 – 50с.
118. Попелюшко В.О. “Мала” судова реформа в Україні та захист прав громадян. Монографія / Василь Олександрович Попелюшко. – Острог.: Національний університет “Острозька академія”, 2003. – 124с.
119. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.01.2006 р. №52 «Про затвердження Порядку визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме» // Урядовий кур’єр. – 28 січня 2006 р. – №19.
120. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. №1155 “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку” // Урядовий кур’єр. – 4 вересня 2002 р. – № 161.
121. Постанова Пленуму Верховного суду України від 27 грудня 1985 року № 11 “Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ” // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – № 12: Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – 360с.
122. Постанова Пленуму Верховного суду України від 29 червня 1990 року № 5 “Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – № 12: Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – 360с.
123. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – № 12: Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – 360с.
124. Права, по которым судится малороссийский народ / Под ред. А. Кистяковского. – Киев, 1879. – 844с.
125. Права, за якими судиться малороссійський народ 1743 р. // Під. ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученко – К., 1997.– 548с.
126. Правила адвокатської етики // Адвокатура в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2000, № 1.
127. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку вручення судових повісток». – Реєстр. № 4508 від 20 травня 2009 року.
Елетронний ресурс: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc6_main?i
128. Разинкина А.Н. Апелляция в уголовном судопроизводстве / Анна Николаевна Разинкина. – М.: Юрлитинформ, 2004. – 160с.
129. Разъяснение Правительствующего Сената нового закона о заочном разбирательстве по уголовным делам // Судебная газета. 1892. – № 24. – С.10-11.
130. Рахунов Р. Д. Участники уголовно-процессуальной деятельности по советскому праву / Роман Давидович Рахунов. – М: Госюриздат, 1961. – 278с.
131. Реєстр судових рішень – матеріали кримінальних справ за 2008; 2009; 2010 роки. Рішення №10352471 від 28.04.2010 Кримінальна справа № Справа № 1–72/10 Глибоцький районний суд Чернівецької області; Рішення №10262307 від 29.06.2010 Кримінальна справа №1-91 Львівська область, Мостицький районний суд Львівської області
http://reyestr.court.gov.ua/
132. Резолюція Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 1973 року № (75) 11 «Про критерії, які регламентують розгляд, що проводиться за відсутності обвинуваченого».
133. Рекомендації Комітету Міністрів Ради від 17 вересня 1987 року № R (87) 18 «Про спрощення кримінального судочинства».
134. Репешко П.И. Принципы уголовного процесса в стадии судебного разбирательства уголовного дела в суде первой инстанции Украины // Павло Иванович Репешко. – Николаев: Атолл, 2001. – 258с.
135. Решетняк В. И. Заочное производство и судебный приказ в гражданском процессе: пособие / Владимир Иванович Решетняк, Иван Иванович Черных – М.: Юридическое бюро «Городец», 1997. – 86с.
136. Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. № 13-рп. / Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2001: У 2-х кн. – Кн. 2 – К.: Наука, 2001. – С.206-210.
137. Российское законадательство Х-ХХ векав: в 9-т./ Под общ. ред. О.И. Чистякова. – М.: Юридическая література, 1984. – Т.І.: Законодательство Древней Руси / Отв. ред. В.Л. Якин. – С.432.
138. Рохлін В.П. Новый Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации: достижения и упущения // Правоведение. – 2002. – № 4. – С.7.
139. Русская правда / Российское законодательство Х – ХХ веков. В девяти томах. Т. 1. Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. Лит., 1984. – 432с.
140. Рустамов Х. У. Уголовный процесс. Формы: Учеб. Пособие / Хасплат Умалатович Рустамов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 304с.
141. Рустамов Х. У. Заочное правосудие: реальность и перспективы // Российская юстиция. – 1987. – № 8. – С.41-42.
142. Рыжаков А.П. Уголовный процесс. //Александр Петрович Рыжаков. – М.: Норма, 2004. – 704с.
143. Рыжаков А.П., Сергеев А.И. Кассационное производство. – М.: Информ.–изд. Дом «Филинъ», 1997. – 125с.
144. Сегай М.Я. Концептуальні засади інформатизації судочинства. // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4. – С.193.
145. Сердюков СВ. Ускоренное судебное разбирательство: необходимость и реальность, перспектива (вопросы теории и практики). – М., 2006. – С. 6-9.
146. Сірий М.І. Система перегляду судових рішень в Україні: погляд у майбутнє // Юридичний журнал. – 2003. – № 3. – С.112-119.
147. Сиза Н. П. Суди і кримінальне судочинство України в добу Гетьманщини / Наталія Петрівна Сиза. – К.: Українська Видавнича Спілка, 2000. – 117с.
148. Случевский В.К. Учебник русского уголовного процесса. Судопроизводство / Владимир Константинович Случевский. – СПб.: Типография М.М. Стасюлевича, 1892. – 444с.
149. Смірнов М.І. Щодо використання відеоконференцзв'язку при перегляді судових рішень у касаційному порядку // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №1. – С.38-40.
150. Соловьёв С.М. История России с древнейших времён. / Сергей Михайлович Соловьёв. – Кн. XIV. – М.: Наука, 1994. – 677с.
151. Статут Великого Князівства Литовського 1588р. Четвертий розділ. Едектронний ресурс: http://starbel.narod.ru/statut1588.htm
152. Статут Великого Князывства Литовського 1529 року. Електронний ресурс: http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/litva.html
153. Статут Великого Князывства Литовського 1566 року. Електронний ресурс: http://litopys.org.ua/statut2/st1566
154. Статут Кримінального Судочинства від 20 листопада 1864р.
Електронний ресурс: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Article/ust_ugprav.php
155. Строгович М.С. – Курс советского уголовного процесса / Михаил Соломонович Строгович. – М.: Наука. – Т.2. – 1968. – 490с.
156. Строгович М.С. Уголовный процесс: ученик / Михаил Соломонович Строгович. – М.: Наука, 1946. – 512с.
157. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. / В. С. Ковальский (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С. В. Демський та ін.; Відп. ред. Я. Кондратьєв. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 320с.
158. Судебник 1497 и 1550 годов. Електронний ресурс: http://www.krotov.info/acts/16/2/pravo_02.htm
159. Судебные системы европейских стран. Справочник / Перевод с франц. Д.И. Васильева, с англ. О.Ю. Кобякова. – М.: Междунар. отношения, 2002. – 336с.
160. Теличенко И. В. Очерк кодификации малороссийского права до введения Свода законов // КС. – Т. ХІІІ. – №10. – 1888. – С.22-68.
161. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-т вид; доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., –2003. – 120с.
162. Трофімова О. В. Заочное судебное разбирательство по уголовнім делам / Весник Воронежского государственного университета №2 – 2008. – С.313-323.
163. Трофимова О. В. Заочное судебное разбирательство уголовных дел: нормативное регулирование и практика применения//Автореферат диссертации на соискание научной степени кандидата юридических наук// Воронеж 2009г. – 24с.
164. Трубникова Т. В. Рассмотрение дела в отсутствие подсудимого (заочное производство) в системе упрощенных судебных уголовно-процессуальных производств РФю (проект № 07 03-00132а). – С.1.
165. Тукиев А.С. Проблемы процессуальной формы заочного уголовного судопроизводства: Автореф. дис… канд. юрид. наук. Караганда. 2005. – 21с.
166. Удалова Л.Д., Телешун С.О., Осика С.Г. Збірник статей щодо вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства. – К., 2000. – 46с.
167. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Эстония 01.07.2004./ Правовые акты Эстонии №25 от 30.12.2004
168. Уголовно-процесуальный кодекс Республіки Беларусь
16 июля 1999 г. № 295-З Принят Палатой представителей 24 июня 1999 года Одобрен Советом Республики 30 июня 1999 года Документ зарегистрирован в НРПА 20.08.1999 №2/71.
Електронний рксурс: http://pravo.levonevsky.org/kodeksby/upk/
169. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова от 14.03.2003. / Опубликован : 07.06.2003 в Monitorul Oficial Nr. 104-110 статья № 447.
Електронний ресурс: http://www.advocatmoldova.com/
170. Уголовно-процессуальній кодекс РСФСР от 15.02.1923 г. Електронний ресурс: http://zaki.ru/pagesnew.php?id=2012
171. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации от 18 декабря 2001 г. – N 174-ФЗ.
Електронний ресурс: http://base.consultant.ru.
172. Уголовно-процессуальный кодекс Франции 1958 года. / Пер. С.В. Боботова. – М.: Наука, 1967. – С.1-34.
173. Уголовно-процессуальный кодекс Франции 1958 года. По состоянию на 1 января 1995 г. / Перевод с французского Л.В. Головко. – М.: Изд-во “Юридический коледж МГГУ”, 1996. – 326 с.
174. Уголовно-процесуальный кодекс ФРГ. С изменениями и дополнениями на 1января 1993 г. / Перевод с немецкого Б. А. Филимонова. – М.: Манускрипт, 1994. – 204с.
175. Уголовно-процессуальное право Великобритании, США и Франции: Учеб. пособие / Михеєнко М.М., Шибіко В.П. – К.: УМК ВО, 1988. – 187c.
176. Уголовно-процессуальное право Великобритании, США и Франции: Учеб. пособие / Михеєнко М.М., Шибіко В.П. – К.: УМК ВО, 1988. – 187c.
177. Уголовный процесс: Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / Под ред. В. П. Божьева. 3-е изд., испр. и доп. – М.: Спарк, 2002. – 704с.
178. Усенко І., Чехович В. Литовські статути // Українське державотворення: невитребуваний потенціал: Словник-довідник / За ред. О.М. Мироненка. – К.: Либідь, 1997. – С.271.
179. Устав гражданського судопроизводства 1864г. Санкт-Петербург,. Типография А. С. Суворина, 1899. – 1270с.
180. Устав уголовного судопроизводства. Систематический комментарий. – Вып.V. – М., 1916. – С.1402-1405.
181. Устав уголовного судопроизводства от 20 ноября 1864 г. // Российское законодательство Х-ХХ веков. В девяти томах. – Т.8. – Судебная реформа. – М.: Юрид. лит., 1991. – С.120-251.
182. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства / Иван Яковлевич Фойницкий. – С-Птб, 1912. – Т.1. – 567с.
183. Фойницкий И.Я. Уголовное судопроизводство / Иван Яковлевич Фойницкий. – Т.2. – С-ПБ, 1910. – 572с.
184. Хмельницкий И. Вопросы заочного производства по уголовным делам // Журнал гражданского и уголовного права. – 1890. – № 10. – С.28-61.
185. Холодов А.С. Упрощение процесса и экономия по делам частного обвинения и заочным приговорам // Еженедельник советской юстиции, 1924. – № 4. – С.107-108.
186. Хотенец В.М.Сущность кассационных определений в советском уголовном судопроизводстве: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Х., 1978. – 17с.
187. Худоба Н.В. Австрійський Кримінально-процесуальний кодек 1873 року та його застосування на території Галичини / Н. В. Худоба // Форум Права – 2009. – № 2. – С.417-422.
188. ЦДІАК України. – Ф. 763. – Оп. 1. – Арк. 6-7.
189. ЦДІАК України. – Ф. 54. – Оп. 3. – Спр. 2398.
190. ЦДІАК України. – Ф. 763. – Оп. 1. – Спр. 295. – Арк. 211; 213–222.
191. ЦДІАК України. – Ф. 763. – Оп. 1. – Спр. 366. – Арк.6 зв.
192. ЦДІАК України. – Ф. 54. – Оп. 3. – Спр. 2134. – Арк.4.
193. Цивільний процесуальний кодекс України, // Відомості Верховної Ради України, 2004, N 40-41, 42, ст.492.
194. Цыпкин А.Л. Право на защиту в кассационном и надзорном производстве и при исполнении приговора. / Альтер Львович Цыпкин. - Саратов.: Приволж. кн. изд., 1965. – 152с.
194. .Цыганенко С.С. Ускоренное судопроизводство: преступления, не представляющие большой общественной опасности. / Сергей Станиславович Цыганенко. - Ростов - на- Дону, изд-во Ростовского гос. Университета., 1993. – 134с.
195. Чебан В.М. Апеляційне оскарження як новела в кримінально процесуальному законодавстві України та його практичне застосування // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 19. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С.435-438.
195. Чельцов-Бебутов М.А. Обвиняемый и его показания в советском уголовном процессе. / Михаил Александрович