Заулочна Світлана Андріївна. Конституційний статус Кримської автономії у складі РСФРР (1921-1944 рр.): історико-правове дослідження

brief description

Заулочна Світлана Андріївна. Конституційний статус Кримської автономії у складі РСФРР (1921-1944 рр.): історико-правове дослідження : Дис... канд. наук: 12.00.01 2009

Заулочна С. А. Конституційний статус Кримської автономії у складі РСФРР (19211944 рр.): історико-правове дослідження. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Харківський національний університет внутрішніх справ МВС України. Харків, 2009.
У дисертації розглянуто політико-правові засади формування і еволюції конституційного статусу Кримської АСРР протягом 19211944 рр. Проаналізовано політико-правові передумови формування Кримської АСРР, визначено роль і місце перших радянських утворень Республіки Тавриди (1918 р.) та Кримської СРР (1919 р.) у створенні адміністративно-територіальної моделі автономії. Досліджено параметри правового статусу Кримської АСРР у правовій системі Конституції РСФРР, форма державного устрою, система вищих і місцевих органів державної влади, судоустрою, нормативно-правове забезпечення організації та діяльності державного механізму.
Досліджено нормативно-правові акти вищих органів державної влади КАСРР, що регулювали державний і приватний сектор економіки, аграрні відносини. Особливу увагу приділено аналізу регіональних нормативно-правових актів, які враховували місцеві особливості та пом’якшували негативні наслідки радянського законодавства щодо Кримської АСРР.
Визначено правову природу Конституції КАРСР 1937 р. в ієрархічній структурі законодавства РРФСР, здійснено політико-правову оцінку нормативно-правових актів РРФСР та СРСР про ліквідацію КАРСР.

У дисертації теоретично узагальнено і з нових позицій вирішено наукову проблему історико-правового аналізу формування, порядку функціонування, компетенції вищих та місцевих органів державної влади КАРСР (19211944 рр.), прийнятих ними рішень, що дозволило обґрунтувати авторське концептуальне бачення та вперше концептуально окреслити процеси еволюції конституційного статусу Кримської автономії у складі РРФСР у напрямку, з точки зору змін у взаємовідносинах центральних органів влади РРФСР і органів влади автономії. Вирішення цього наукового завдання знайшло своє втілення у положеннях і пропозиціях, основними з яких є:
1. Створення Кримської АСРР у 1921 р. відбувалося згідно із загальною комуністичною концепцією розбудови Російської СФРР. Автономія мала формальні ознаки державності, започаткованої Республікою Тавридою та Кримською СРР. Але на відміну від попередніх радянських державних утворень у Криму, єдиною легітимною основою створення КАСРР слід визнати національний чинник, у тому числі, наявність кримськотатарського етносу, який мав певні державницькі і культурні традиції. За винятком першої спроби „самоідентифікації” Криму на основі Конституції Курултаю від 13 грудня 1917 р., всі інші автономні утворення мали суто територіальний характер, який відповідав економічним і геополітичним інтересам більшовицького політичного режиму.
2. Правовий зміст формування та еволюції конституційного статусу Кримської АРСР у складі РСФРР (РРФСР) у 19211944 рр. найповніше відобразився у конституціях РСФРР 1918, 1925, 1929, РРФСР 1937 рр., конституціях КАСРР 1921, 1929, КАРСР 1937 рр., які поетапно вносили зміни в повноваження і межі компетенції Кримської автономії. На першому етапі (19211929 рр.) правовий статус КАСРР був окреслений лише схематично. Постанова ВЦВК і РНК РСФРР від 18 жовтня 1921 р. та Конституція КАСРР 1921 р. визначили устрій автономії як адміністративно-територіальну одиницю РСФРР у межах Кримського півострова. Подальше розширення повноважень Кримської АСРР відбувалося у межах чинного законодавства РСФРР та Конституції РСФРР 1925 р. У відповідності до Конституції РСФРР 1929 р. органи влади автономії наділялися повноваженнями видавати законодавчі акти, обов’язкові на її території, декларувалася система стримувань і противаг між центром і автономією, конкретизувався конституційний статус.
3. Протягом другого етапу (19301941 рр.) відбулися радикальні зміни конституційного статусу КАСРР у напрямку обмеження її автономних прав, звузилась компетенція вищих органів влади. У середині 1930-х рр. було змінено найменування вищих органів влади автономної республіки, вона стала називатися „Кримська АРСР”. У відповідності до Конституції КАРСР 1937 р., з’їзди рад, ЦВК КАСРР та їхні президії скасовувалися, утворено Верховну Раду КАРСР як вищий законодавчий орган державної влади республіки. Державний механізм автономії був вибудований за зразком загальноросійського, спирався на ієрархічну систему рад нижчого рівня. Багаторівневість у здійсненні конституційно визначених повноважень, коли Верховна Рада КАРСР делегувала владні повноваження своїй президії і навіть уряду автономії, зводили нанівець принципи народовладдя і парламентаризму. Ця тенденція була характерна і для місцевих органів державної влади, де реальна влада зосереджувалася у руках виконавчих органів. Структурні й функціональні зміни у діяльності правоохоронних органів, масові „чистки” апарату на основі класового підходу перетворили їх на слухняне знаряддя керівництва ЦК ВКП(б) для здійснення репресій серед населення.
4. На завершальному етапі були здійснені масові депортації німців (1941 р.) болгар, вірмен, греків, кримських татар(1944 р.) із території Криму, які змінили етнічний склад населення і дали формальні підстави центральним радянським і партійним органам СРСР і РРФСР для ліквідації КАРСР і пониження її правового статусу до рівня обласної адміністративно-територіальної одиниці РРФСР. Основними політико-правовими наслідками ліквідації автономії є: скасування Верховної Ради, РНК КАРСР, наркоматів, республіканських управлінь, створення обласних органів влади, перейменування населених пунктів, переселення до Криму мешканців Дону, Кубані, Орловської, Курської областей РРФСР, України; проведення виборів до Кримської облради і місцевих рад.