Зданевич Лариса Володимирівна. Адаптація студентів педагогічних училищ до нових умов життєдіяльності

brief description

Зданевич Лариса Володимирівна. Адаптація студентів педагогічних училищ до нових умов життєдіяльності: дисертація канд. пед. наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. - К., 2003

Зданевич Л.В Адаптація студентів педагогічних училищ до нових умов життєдіяльності. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 теорія та методика професійної освіти. Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2003.
Дисертація присвячена проблемі адаптації до нових умов життєдіяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації .
Подана узагальнююча історико-педагогічна та теоретична характеристика становлення, розвитку проблеми адаптації в психолого-педагогічній літературі і визначено та проаналізовано базові поняття дослідження, особливості організації навчального процесу та специфічні ознаки осіб, що навчаються в умовах педагогічного училища.
Розроблена і теоретично обґрунтована модель системного дослідження процесу адаптації студентів нового прийому до умов життєдіяльності, експериментально доведено ефективність її використання з метою діагностики особливостей перебігу адаптаційного періоду.
На основі результатів діагностичного дослідження представлено психолого-педагогічну програму роботи з першокурсниками та доведено позитивний вплив формуючого експерименту на перебіг процесу адаптації студентів нового прийому.

У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки.
1. Реформа вищої школи, обумовлена переходом суспільства до нових соціальних відносин, визначає необхідність пошуку шляхів вдосконалення професійної підготовки педагогічних кадрів, намічає нові орієнтири і пріоритети. Серед них провідною вимогою є особистісне формування майбутнього фахівця, розвиток індивідуальних можливостей його адаптування, врахування особистих інтересів і потреб у процесі навчання, підвищення ефективності адаптації до нових умов життєдіяльності.
2. Проведений теоретичний аналіз довів, що проблема адаптації широко досліджується у філософському, соціологічному, психологічному, педагогічному аспектах. Незважаючи на певні розбіжності, які визначаються дисциплінарними особливостями й окремими авторськими позиціями, більшість дослідників погоджуються з тим, що адаптація це складний, багаторівневий, динамічний процес набуття особистістю нових форм поведінки і діяльності за умов зміни життєвих обставин. Результатом адаптації є активне, творче пристосування (адаптованість) людини до конкретної системи.
3. Незважаючи на поширені у сучасній науковій літературі твердження про багаторівневість процесу адаптації, конкретні дослідження особливостей і тенденцій адаптаційного періоду найчастіше здійснювалися лише на окремих рівнях відносин людини з певним середовищем, оточенням, у якому вона перебуває. Виникає необхідність у дослідженні не лише первинних змін, що відбуваються на певних рівнях (підсистемах загальної системи адаптації), але і структурних зв'язків між окремими рівнями адаптування.
4. Системний розгляд процесу адаптації дозволяє зробити певні теоретичні припущення, а саме:
- процес адаптації відбувається водночас на декількох рівнях;
- динаміка і модальність змін на окремих рівнях може не збігатися;
- ускладнення процесу адаптації (індивідуальні і групові) можуть виникати на будь-якому рівні структури;
- створення умов для успішної адаптації людини або певної соціальної групи можливе лише на основі визначення тих рівнів, на яких спостерігаються найбільші ускладнення.
5. Проблема адаптації студентів-першокурсників вищих навчальних закладів до нових умов життєдіяльності є досить розробленою і в психологічному, і в педагогічному аспектах. Але особливості адаптації студентів педагогічних училищ (вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації) досліджені явно недостатньо. Специфіка організації навчального процесу у відповідних навчальних закладах, вікові особливості студентів (15-16 років, тобто межа підліткового і юнацького віку) дають підставу висловити припущення про специфіку перебігу адаптаційного процесу і необхідність створення відповідних педагогічних умов, котрі сприятимуть оптимізації процесу адаптації.
6. Теоретично обґрунтована концепція адаптації як інтегративного системного утворення, що має різні структурні складові та способи зв’язку між ними. Шляхом теоретичного моделювання визначено структуру процесу адаптації, котра містить підсистеми (компоненти):енергетичну,яка відображає ресурсні можливості організму, їхню здатність забезпечити функціонування основних систем організму в умовах підвищення енергозатрат; підсистемупредметно-середовищну,котра відбиває стосунки, що виникають між людиною і зовнішніми умовами її життєдіяльності; підсистемудіяльнісну, яка відображає здатність людини виконувати дії, що складають зміст відповідної діяльності; підсистемусоціальну, що характеризує входження людини в нове соціальне середовище; підсистемупрофесійну, котра відбиває ставлення студентів до майбутньої професійної діяльності як основної життєвої перспективи; підсистемуособистісну, яка характеризує ступінь загального психологічного комфорту, що відчуває людина при відповідних обставинах свого життя.
7. Відповідно до запропонованої структури визначено методичну базу дослідження, котра складається із сукупності методик дослідження первинних показників та їх динаміки, процедур переводу первинних даних в узагальнені показники та рівні перебігу адаптації (незадовільний, задовільний, успішний).
8. У процесі дослідження, яке охоплювало студентів різних академічних груп і факультетів, доведено наявність як загальних для умов педагогічного училища, так і специфічних тенденцій перебігу процесу адаптації. Виявлено, що у досліджуваного контингенту студентів сприятливий перебіг адаптації спостерігається за середовищним, соціальним і професійним компонентами, а несприятливий за енергетичним, особистісним і особливо діяльнісним компонентами.
9. Отримані результати свідчать, що організаційно-педагогічна робота, яка традиційно проводиться зі студентами нового прийому і містить цикл інформаційних та виховних заходів, є недостатньою для подолання труднощів адаптаційного періоду. Значна частина студентів потребує адресної допомоги, з урахуванням їхніх індивідуальних вимог та загальних тенденцій перебігу процесу адаптації. На основі результатів констатуючого екперименту визначено актуальні напрями роботи з першокурсниками, що дозволило зосередити зусилля адміністрації, викладачів, кураторів студентських груп на найбільш несприятливих компонентах адаптації.
10. З метою подолання виявлених недоліків розроблена та впроваджена в систему навчально-виховної роботи програма психолого-педагогічного керівництва процесом адаптації студентів, котра містить комплекс заходів щодо оптимізації кожного компонента адаптації. Особлива увага приділялася компонентам адаптації з несприятливим перебігом. Програма включала теоретичні та практичні заняття, завдання на діагностику і самоаналіз індивідуальних особливостей студентів, розвивальні вправи та ін. Зміст та процедури впровадження програми були розраховані на викладачів-кураторів академічних груп.
11. Результати впровадження запропонованої програми підтвердили, що експериментальна група помітно відрізняється від контрольних груп кількістю студентів, які досягли високого та середнього рівня адаптації. Проте певна частина студентів і після реалізації програми ще залишається в зоні ризику”, тобто на незадовільному рівні адаптації, хоча їх кількість помітно менша, ніж у контрольних групах. Виявлено гнучкі компоненти адаптації і такі, що меншою мірою піддаються педагогічному впливу.
12. Визначено організаційно-методичні умови оптимізації адаптації студентів нового прийому. Розроблено методичні рекомендації щодо їх забезпечення в навчально-виховному процесі педагогічного училища.
Виконане дослідження дало можливість сформулювати ряд пропозицій Міністерству освіти і науки України, вищим педагогічним навчальним закладам І-ІІ рівнів акредитації щодо впровадження спецкурсу Адаптація першокурсників в умовах педагогічного училища” та реалізації визначених педагогічних умов підвищення ефективності процесу адаптації студентів-першокурсників.
Проведене дослідження і отримані наукові результати дозволяють визначити перспективи подальшого дослідження процесу адаптації: визначення структурних зв'язків між окремими компонентами і їх змін у процесі навчання; зміна адаптаційних можливостей людини на різних етапах процесу неперервного професійного зростання; педагогічне керівництво процесами адаптації студентів у системі рівневого навчання, при переході від одного освітнього рівня до іншого; координація зусиль всього педагогічного колективу навчального закладу щодо підвищення адаптаційних можливостей студентів, особливо у критичні” періоди (вступ до навчального закладу, пропедевтична адаптація випускників та ін.).