ЖАНРОВА СИСТЕМА ПРОЗИ БОГДАНА ЛЕПКОГО

brief description

Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка

На правах рукопису

КОСТЕЦЬКА Олена Ігорівна
УДК 82-1/-9

ЖАНРОВА СИСТЕМА ПРОЗИ
БОГДАНА ЛЕПКОГО

Спеціальність 10.01.06 — теорія літератури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
ГРОМ’ЯК Р.Т.

Тернопіль — 2004

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1
АВТОРСЬКА ГЕНОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ
БОГДАНА ЛЕПКОГО І ЖАНРОВІ ТРАДИЦІЇ
В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ..................................................................10
1.1. Генологічна свідомість письменника
як підсистема естетичної свідомості автора...............................................16
1.2. Генологічна свідомість Богдана Лепкого...................................................25
1.3. Текстуалізована генологічна свідомість Богдана Лепкого
в рецепції літературної критики першої половини ХХ століття.............45
Висновки до І розділу..........................................................................................74
РОЗДІЛ 2
ПРОБЛЕМА ЖАНРОВОГО РОЗМЕЖУВАННЯ
ПРОЗИ БОГДАНА ЛЕПКОГО........................................................................76
2.1. Новела й оповідання: взаємодія та оновлення
малих жанрових форм..................................................................................83
2.1.1. Новелізація новітньої прози...........................................................83
2.1.2. Повістевий світ................................................................................. 92
2.1.3. Історичні оповідання як елемент повістевого світу.......................106
2.2. Повісті чи романи?......................................................................................112
2.2.1. Романізація епічної прози......................................................... 112
2.2.2. Які „епопеї” писав Богдан Лепкий ? 139
Висновки до ІІ розділу......................................................................................155
РОЗДІЛ 3
СТРУКТУРУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ
БОГДАНА ЛЕПКОГО....................................................................................157
3.1. Домінанти жанрових систем у прозі Богдана Лепкого...........................158
3.2. Спроба функціональної моделі
жанрової системи письменника................................................................172
Висновки до ІІІ розділу.....................................................................................179
ВИСНОВКИ......................................................................................................180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................182
ДОДАТКИ.........................................................................................................216

ВСТУП

Творча спадщина Богдана Лепкого при всій широті культурних зацікавлень і різноманітності його діяльності дає вдячний матеріал і для теоретико-літературних студій.
Маємо той унікальний випадок, коли в першій половині ХХ століття одній людині вдалося за мінливих соціокультурних умов ціною неймовірних зусиль поєднати багатожанрову творчість письменника, історико-літературну діяльність гімназійного вчителя, університетського викладача, популяризатора української культури серед військовополонених і в середовищі чужоземців. У цих ситуаціях оригінальна художня творчість супроводжувалася інтерпретаторською літературно-критичною та історико-літературознавчою діяльністю. Письменник-професор змушений був актуалізувати і розгортати термінотворчу багатомовну діяльність в середовищі українсько-російсько-польсько-німецькомовного протистояння.
Такої місії не довелося виконувати тривалий час ні І.Франкові, ні М.Грушевському, ні М.Зерову, хоча кожен із цих діячів української культури в різний час по-своєму успішно і творчо виконував такі ж функції, як і Лепкий. Однак Франкові не довелося регулярно викладати в університеті, Грушевському тільки спорадично, а новаторську діяльність М.Зерова дуже швидко обірвав арешт.
Поезія, проза, публіцистика, історико-літературні праці, мемуаристика і багате листування кожна з цих сфер значного доробку культурного діяча і багатогранної особистості вже досліджується фахівцями різних галузей гуманітарних наук: істориками, культурологами, мовознавцями, фольклористами, істориками літератури, а в останні роки компаративістами і фахівцями з поетики, наратології.
Проте, незважаючи на помітну увагу дослідників старшого і молодшого поколінь до постаті Б.Лепкого, є підстави констатувати: органічний синтез історіософських, соціально-політичних проблем й естетичних пошуків Б.Лепкого, поки що, на жаль, відсутній. У своїх працях науковці (літературознавці та історики) осмислюють роль письменника в українській духовній історії, дають загальну характеристику його творчості, досліджують своєрідність поезії, малої прози, історичної романістики. Навіть у цьому річищі різножанрова проза Б.Лепкого як метатекст досліджена недостатньо, неповно, несистемно, а, отже, потребує поглибленого вивчення та сучасної реінтерпретації. І насамперед у генологічному аспекті.
Значення багатопрофільної діяльності Б.Лепкого для українського літературознавства саме в галузі жанрології полягає в тому, що, по-перше, письменник сам писав різножанрові твори, в своїх листах і коментарях пояснював генологічні пріоритети; по-друге, в лекціях з історії літератури, в підручниках та інформаційних матеріалах використовував україномовну генологічну термінологію або її відповідники, замінники; по-третє, своєю генологічною активністю (пропозиціями, взірцями) стимулював жанрологічну свідомість сучасної йому критики і найближчих наступників.
Розбіжності у жанрових окресленнях своєї прози, які траплялися в публікаціях Лепкого, такі ж або аналогічні розбіжностям у думках, оцінках літературних критиків, які торкалися творчості Б.Лепкого, все це накопичувалося в публікованих рецензіях, статтях, книжках і вимагало від наступників видавців, перекладачів творів Лепкого, упорядників його спадщини відповідних коментарів, посутньої рефлексії на тему оновлення жанрів чи жанрового розмежування у корпусі прозових творів свого часу популярного, а потім „забутого” чи забороненого письменника.
Не применшуючи значення праць, які розкривають ідейно-змістове багатство творів Б.Лепкого, описують композиційно-стильову своєрідність, реінтерпретують їх художню семантику, не заперечуючи потреби їх нарощення, наголошуємо на важливості саме теоретико-літературознавчого розгляду жанрової системи прози письменника крізь призму авторської свідомості як системогенного чинника.
Аналіз прози Б.Лепкого як жанрової системи завдання цілком актуальне для української науки про літературу. По-перше, дослідники прозової спадщини письменника найбільшу увагу звертають на тематику й проблематику, а жанрова організація часто або залишається осторонь, або розглядається на частково-системному рівні. По-друге, сучасне уявлення про складність і розмаїття західноукраїнського літературного процесу першої половини ХХ ст. буде неповним без всебічного осмислення художнього доробку митця в європейському контексті. По-третє, якраз на часі продовження аналітико-узагальнюючих студій передусім над великою прозою Б.Лепкого. У них могли б цілісно-системно осмислюватися його історіософська концепція, багата поетика різножанрових творів, своєрідна художня майстерність. Започатковані В.Сімовичем [41] і Є.Ю.Пеленським [267] такого типу роздуми про прозу письменника, спиратимуться на побіжні літературно-критичні спостереження, окремі оцінки давніх рецензентів-сучасників (С.Шах [367], Т.Коструба [176; 177], М.Рудницький [300; 301; 302], Л.Білецький [17]), які збагачувалися і поповнювалися аж під кінець ХХ століття (Ф.Білецький [19], Н.Буркалець [33], Б.Вальнюк [36], М.Дубина [95], Т.Литвиненко [229], Л.Ромащенко [298]), але досі не були предметом спеціального розгляду, як це сталося з жанровим ракурсом прози І.Франка. Зокрема І.Денисюк [83; 85; 86], Б.Кир’янчук [138], Т.Пастух [265], М.Ткачук [330] у своїх працях довели, що ряд прозових епічних творів І.Франка за жанровою структурою є типовими романами.
Припускаємо, що в такому ракурсі можна реінтерпретувати і „великі” тексти Б.Лепкого Під тихий вечір” і Веселка над пустарем”, розгортаючи принагідно висловлені думки Є.Ю.Пеленського про модернізацію” Б.Лепким повісті як начебто зужитого на початку ХХ ст. жанру, а також переакцентувати генологічний дискурс з приводу відомої пенталогії Б.Лепкого про І.Мазепу. Таку гіпотезу і намір реконструювати жанрову систему прози Б.Лепкого можна наразі реалізувати у форматі теоретичної моделі. Адже поки докладно не описано жанрово-видові структурні виміри повного корпусу прози письменника в історико-літературному плані з допомогою генологічних концептів, які склалися в результаті зміни і модифікації відповідних парадиґм у новітній літературознавчій рефлексії, доти навряд чи можливо розгортати системно-цілісне відтворення жанрово-стильового континууму прозового метатексту Б.Лепкого.
На нашу думку, потрібне проміжне дослідження міждисциплінарного профілю, бо тільки на перетині загальноестетичного та поетикального підходів можна збагнути та простежити діалектику родового й видового (типологічного і структурного) начал (первнів) у їх конкретному вияві як в окремих творах, так і в цілісному художньому світі письменника. Як засвідчують огляди теоретичних праць з генології (при всьому методологічному плюралізмі їх авторів українських [29; 53; 85; 116; 152; 338; 339], російських [186; 188; 189; 321; 362; 375] і польських [382; 384; 385; 390; 391; 392; 397]) та найновіші літературознавчі енциклопедії [96; 204; 230; 231], тільки тепер у східнослов’янському просторі складається окремий тип літературознавчого дискурсу генологічний. Цьому сприяли рецептивна естетика, історична поетика і теоретична наратологія. У поняттєво-концептуальному полі такого дискурсу видається можливим розгорнути і відрефлексувати теоретичну модель жанрової системи прози Богдана Лепкого.
Все зазначене вище й мотивує актуальність запропонованої дисертації.
Метою нашої роботи є розкриття генологічної своєрідності прози Б.Лепкого, теоретична реконструкція її жанрової системи.
Реалізація такої мети передбачає виконання конкретних завдань:
− експлікувати поняття генологічної свідомості як концепту;
− простежити взаємозв’язок рівнів генологічної свідомості та їх фіксацію в епістолярії, літературно-критичних та історико-літературних працях Б.Лепкого;
− віднайти репрезентативні літературні твори, які складають віддалений (широкий) і ближчий (вужчий) горизонти генологічної свідомості Б.Лепкого і (відповідно) контексти його знакових прозових творів;
− співвіднести генологічну свідомість письменника з жанровими традиціями Європи кінця ХІХ першої половини ХХ ст., тобто періоду, коли творив Б.Лепкий;
− осмислити колізії (діалог) у системі авторських текстових генологічних маркувань і рецептивного відлуння в літературному процесі першої половини ХХ ст. (за життя автора) і другої половини ХХ ст. (коли Лепкий безпосередньо не брав участі у культурному процесі, а його твори в силу відомих обставин функціонували спорадично);
− запропонувати теоретично-функціональну модель жанрової системи прози Лепкого з виділенням жанрових підсистем як елементів макросистеми художнього світу (естетичної свідомості) Б.Лепкого.
Об’єкт аналізу повний корпус прози Б.Лепкого, з домінуванням творів, значних за обсягом (Зломані крила” (1897), Під тихий вечір” (1923), Сотниківна” (1927), Зірка” (1929), Вадим” (1930), Веселка над пустарем” (1931), Крутіж” (1941)), жанровий горизонт яких завершується циклом творів про гетьмана Мазепу.
Предмет дослідження жанрова система письменника в контексті генологічної свідомості східно- і центральноєвропейського реґіону початку і першої половини ХХ століття.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження окресленого формату виконувалось на кафедрі теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка в річищі колективної теми Проблеми рецептивної поетики і наратології в українсько-зарубіжних літературних зв’язках” (2000-2005 рр.). Рецептивно-комунікативний підхід до явищ художньої літератури, що в різних аспектах експлікувався у працях Р.Гром’яка, І.Папуші, Н.Кучми, Л.Вашків, З.Лановик, В.Боднар, О.Царик, Р.Бубняка, Б.Чуловського, Л.Біловус, уможливив інтертекстуальне враховування ряду елементів генологічної системи Б.Лепкого, без докладної їх презентації в нашому тексті. Це відповідно позначилося на операціонально-методичних вимірах дисертації.
Тема дисертації схвалена координаційною радою Інституту літератури НАН України (Протокол № 1 від 19 лютого 2002 р.).
Теоретико-методологічною основою дослідження є системно-цілісний підхід до вивчення жанрової специфіки творів Б.Лепкого на теоретико-раціональному та чуттєво-інтуїтивному рівнях. Застосовано порівняльно-історичний та структурний методи, процедури узагальнення і моделювання, які допомагали потрактувати метатекст письменника як динамічну структуру з певними жанровими домінантами традиційності і новаторства в генології його прози. У зв’язку з цим методологічно робота будується на ідеях, тезах наукових праць українських літературознавців Л.Білецького, О.Білецького, Р.Гром’яка, Т.Гундорової, І.Денисюка, С.Єфремова, М.Жулинського, М.Кодака, Н.Копистянської, С.Павличко, М.Рудницького, М.Ткачука, В.Удалова, В.Фащенка, І.Франка та ін.; російських вчених М.Бахтіна, Г.Гачева, Г.Поспєлова, В.Тюпи, Н.Тамарченка, А.Есалнек; польських філологів М.Ґловінського, Г.Маркевича, С.Скварчинської, С.Савіцького, Т.Міхаловської та ін. У дисертації авторка спиралася на праці лепкознавців Р.Горака, Р.Гром’яка, М.Ільницького, Р.Коритка, В.Лева, Є.Ю.Пеленського, Ф.Погребенника, М.Сивіцького.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше здійснюється теоретична реконструкція жанрової системи прози Б.Лепкого в контексті генологічної свідомості на стику західної” і східної” орієнтацій в українській літературі.
Практичне значення. Матеріали дослідження, одержані результати та висновки можуть бути використані в нових літературознавчих студіях у галузі лепкознавства, при читанні й проведенні спецкурсів та спецсемінарів з проблем теорії літератури, історії української літератури кінця ХІХ поч. ХХ століття, першої половини ХХ століття.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертації були представлені у вигляді доповідей на щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (2001, 2002, 2003, 2004 рр.), на V Всеукраїнській науково-теоретичній конференції молодих учених (Київ, 18-19 червня 2002 р.), на ІV обласній науково-практичній конференції Творчість Богдана Лепкого і сучасність” (Тернопіль, 13 листопада 2002 р.), на Міжнародній науковій конференції Класична поетика і естетика постмодерної доби: заперечення чи трансформація?” (Львів, 14-15 травня 2003 року), на І Міжнародній конференції Наративні виміри літератури” (Тернопіль, 23-25 жовтня 2003 року), на Всеукраїнському з міжнародною участю науково-дослідному семінарі „Загальнолюдські цінності та національний менталітет у дзеркалі слов’янських літератур” (Луцьк, 24-25 травня 2004 року). Дисертація обговорена та рекомендована до захисту на спільному засіданні кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та Лабораторії славістико-методологічних студій (Тернопіль).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 статей, уміщених у фахових виданнях, і 1 монографічне дослідження .
Структура і зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 402 позиції, і додатків. Обсяг дослідження 220 сторінок, з них 182 основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Жанрове „розмежування” прози Б.Лепкого існує як проблема в двох аспектах: буттєво-онтологічному і пізнавально-гносеологічному. Перший заявляє про себе в творчому процесі як розгортання твору від задуму, через увиразнення фабульно-сюжетної конструкції, невіддільної від характеротворення, до його композиційно-стильового втілення. Другий аспект окреслюється в авторських самооцінках і читацько-критичних рецептивних актах. І в першому, і в другому аспектах цілісність художнього світу суперечлива, дуальна, дихотомічна за своєю суттю. Вона тяжіє до виявлення розмежування або у формі оприсутнення своїх чуттєво-емоційних домінант, або у вигляді їх оприявлення і вербалізації.
2. Самоспостереження письменника, який у листах фіксував результати власної інтроспекції або описував зовнішні параметри рукописних варіантів своїх творів, свідчать про фактичне розрізнення конфіґурацій образних уявлень, які за давно сформованою традицією вербалізується в європейському культурному просторі лексемами грецько-латинського походження (епос, проза, новела, роман, епопея тощо) чи пізнішими етно-національними відповідниками, зокрема і слов’янськими (оповідання, повість, нарис). Саме ці лексеми скеровують увагу на логічно-коґнітивні операції уподібнення, аналогії, типологізації, класифікації процесів і результатів духовно-образної діяльності. Тому виокремлювання, розчленовування тяглості оповідно-розповідних способів передачі інформації в комунікативних ситуаціях здійснюється, як засвідчують приклади досвідчених експертів (О.Колесси, І.Кошелівця, О.Сулими-Блохина, І.Денисюка, В.Фащенка) і активних видавців-критиків ще за часів Б.Лепкого, шляхом попарного/почергового використання найменувань (понять/термінів): легенда, казка, оповідання, новела, повість, повістка, оповістка, роман, цикл оповідань, цикл повістей, цикл романів, дилогія, трилогія, тетралогія, пенталогія, епопея з відповідними вказівками, окресленнями життєвих ситуацій, сфер діяльності тощо.
3. У прозі Богдана Лепкого спостерігаються всі традиційні групи найменувань творів малого, середнього й великого обсягу з використанням термінів оповідання, новела, повість, нарис, а також процеси, пов’язані з розвитком розповідно-оповідних творів, способів мовно-мовленнєвого викладу матеріалу творчості, процеси, які в українському філологічному досвіді характеризуються як явище новелізації чи романізації прози. Вони є наслідком і проявом закону концентрації, ущільнення, суб’єктивізації художньої прози.
4. Аналіз змісто-форми таких прозових творів Б.Лепкого, як „Зломані крила”, „Зірка”, „Під тихий вечір”, „Веселка над пустарем” у тому контексті, який складають згадані рецензентами, істориками літератури твори інших авторів, дає підстави обстоювати висновок, що перші два тексти з цього ряду („Зломані крила”, „Зірка”) є типовими жанрами „повісті”, а два наступні („Під тихий вечір”, „Веселка над пустарем”) мають романну основу і відповідну структурну конфігурацію.
5. Відтворення літературно-критичного дискурсу в його репрезентативних виявах, пов’язаних з циклом творів Б.Лепкого про гетьмана Мазепу та „мазепинців”, засвідчує і переконує, що письменник об’єктивно залишив у своїй спадщині історичну епопею. Задуманий ним цикл „історичних повістей” почав так сприйматися ще за життя Лепкого, у цьому напрямку подібна інтерпретація жанрової структури багатотомного твору письменника укорінювалася серед читачів і літературознавців згодом, особливо з відновленням історичної правди про гетьмана Івана Мазепу та про його роль в історії України.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С.С. Историческая подвижность категории жанра: опыт периодизации // Аверинцев С.С. Риторика и истоки европейской литературной традиции. М.: Школа Языки русской культуры”, 1996. С. 101-115.
2. Агеєва В.П. Ритм як засіб подолання фабули // Слово і час. 1997. № 10. С. 36-44.
3. Агеєва В.П. Українська імпресіоністична проза. К.: Інститут літ-ри ім. Т.Шевченка, 1994. 159 с.
4. Адельгейм Е. Естетичний трактат Івана Франка і проблеми психології творчості // Іван Франко. Із секретів поетичної творчості. К.: Рад. письменник, 1969. С. 3-62.
5. Адорно Т. Теорія естетики / Пер. з нім. П.Таращука. К.: Основи, 2002. 518 с.
6. Андрусів С.М. Мости між часами (Про типологію історичної прози) // Укр. мова і літ. в школі. 1987. № 8. С. 14-21.
7. Андрусів С.М. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30-х років ХХ століття. Львів: ЛНУ ім.І.Франка; Тернопіль: Джура, 2000. 340 с.
8. Аристотель. Поетика. К.: Мистецтво, 1967. 134 с.
9. Арнаудов М. Психология литературного творчества. М.: Прогресс, 1970. 654 с.
10. Багряний І. Публіцистика: Доповіді, статті, памфлети, рефлексії, есе. К.: Смолоскип, 1996. 856 с.
11. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М.: Худ. лит., 1975. 501 с.
12. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Худ. лит., 1972. 479 с.
13. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 445 с.
14. Безушко В. Богдан Лепкий. Філадельфія: ПА, 1952. 16 с.
15. Белинский В.Г. Полное собрание сочинений: В 13-ти томах. М.: АН СССР, 1953-1959.
16. Білецький Л.Т. Основи української літературно-наукової критики. К.: Либідь, 1998. 408 с.
17. Білецький Л. Поет туги і смутку // Лепкий Б. Під тихий вечір. Вінніпеґ: Тризуб, 1953. С. 5-16.
18. Білецький О.І. Зібр. праць: У 5-ти т. К.: Наук. думка, 1966.
19. Білецький Ф. До питання жанрової специфіки малої прози Б.Лепкого // Молода Муза” і літературний процес кін. ХІХ поч. ХХ ст. в Україні і Європі: Тези доповідей наукової конференції. Львів: Б.В., 1992. С. 20-22.
20. Білик Н. Богдан Лепкий. Життя і діяльність. Тернопіль: Джура, 2001. 172 с.
21. Білітюк Л.А. Жанр і зміст художнього твору як проблема. Луцьк: Волинський Академічний Дім, 1998. 30 с.
22. Біловус Л.І. Інтертекстуальність як модус новаторства (на матеріалі творчості В.Стуса та І.Світличного): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.06 / Тернопільський державний педагогічний університет ім. В.Гнатюка. Тернопіль, 2003. 18 с.
23. Біловус Л.І. Теорія інтертекстуальності: становлення понять, тлумачення термінів, систематика. Тернопіль: Видавець Стародубець, 2003. 36 с.
24. Богдан Лепкий. 1872-1941. Збірник у пошану пам’яті поета. Краків Львів: Укр. вид-во, 1943. 77 с.
25. Богдан Лепкий письменник, учений, митець: Матеріали наукової конференції, присвяченої 120-річчю від дня народження Б.Лепкого. Івано-Франківськ, 1992. 162 с.
26. Богдан Лепкий видатний український письменник: Збірник статей та матеріалів урочистої академії, присвяченої 120-річчю від дня народження письменника / Відпов. ред. Гром’як Р.Т., Ткачук М.П. Тернопіль: Збруч, 1993. 194 с.
27. Богданов В.А., Брагинский И.С. Роман // Краткая литературная энциклопедия: В 9-ти томах. Т. 6. М.: Сов. энциклопедия, 1971. С. 350-362.
28. Боднар В.Т. Проблеми рецептивної естетики і поетики у творчій спадщині І.Я.Франка. Тернопіль: ТДПУ, 2000. 168 с.
29. Бондар М.П. Жанр і система жанрів: Деякі теоретичні та історико-літературні аспекти // Радянське літературознавство. 1984. № 7. С. 7-20.
30. Борев Ю. Эстетика. М.: Политиздат, 1981. 399 с.
31. Бородіца С.В. Жанрова структура романів Уласа Самчука в контексті західноукраїнської романної прози 30-40-х рр. ХХ ст.: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 / Інститут літератури ім.Т.Шевченка. К., 2000. 16 с.
32. Бунин И.А. Стихотворения. Рассказы. М.: Правда, 1986. 544 с.
33. Буркалець Н.В. Поетика малої прози Б.Лепкого: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.06 / Інститут літератури ім. Т.Шевченка. К., 1999. 16 с.
34. Буркалець Н. Штука для життя” (Богдан Лепкий) // Слово і час. 1999. № 2. С. 46-47.
35. Буяк Я. Проблематика історичної повісті Б.Лепкого Вадим” // Богдан Лепкий видатний український письменник: Збірник статей та матеріалів урочистої академії, присвяченої 120-річчю від дня народження письменника. Тернопіль: Збруч, 1993. С. 103-110.
36. Вальнюк Б.І. Поетика історичної романістики Б.Лепкого: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 / Прикарпатський університет ім.В.Стефаника. Івано-Франківськ, 1998. 18 с.
37. Василь Стефаник художник слова. Івано-Франківськ: Плай, 1996. 272 с.
38. Вашків Л.П. Епістолярна літературна критика: становлення, функції в літературному процесі. Тернопіль: Поліграфіст, 1998. 135 с.
39. Вервес Г. Українці на рандеву з Європою. К.: Інститут історії України, 1996. 120 с.
40. Веретюк О.М. Українське літературне життя у міжвоєнній Польщі: Видання. Постаті. Українсько-польські літературні контакти. Тернопіль: Тернопільська крайова організація Національної Ліги українських композиторів, 2001. 123 с.
41. Верниволя Василь (Сімович В.). Богдан Лепкий (нарис літературної діяльності і спроба характеристики письменника за 25 літ його письменницької праці) // Лепкий Б. Писання: У 2-х т. Т. 1. Київ Лейпціг: Українська Накладня, 1922. С. І-LXXVII.
42. Відлуння самотності: Кнут Гамсун та контекст українського модернізму / Упоряд. Ю.Ємець-Доброносова. К.: Факт, 2003. 472 с.
43. Вільде І. Сестри Річинські: Роман // Вільде І. Твори: У 5-ти т. Т. 1-3. К.: Дніпро, 1986-1987.
44. Вільде І. Над романом Сестри Річинські” // Вільде І. Твори: У 5-ти т. Т. 5. К.: Дніпро, 1986. С. 533-538.
45. Влодавская И.А. Поэтика английского романа воспитания начала ХХ века: Типология жанра. К.: Вища школа, 1983. 181 с.
46. В’язовський Г. Задум художнього твору // Проблеми. Жанри. Майстер-ність. Вип. ІІІ. К.: Рад. письменник, 1978. С. 96-124.
47. В’язовський Г.А. Творче мислення письменника: Дослідження. К.: Дніпро, 1982. 335 с.
48. Выготский Л.С. Психология искусства. Анализ эстетической реакции. М.: Лабиринт, 1997. 416 с.
49. Гаєвська Л. Морально-естетична проблематика української новели кінця ХІХ початку ХХ ст. К.: Наук. думка, 1981. 128 с.
50. Гальперин И. Ретроспекция и проспекция в тексте // Филологические науки. 1980. № 5. С. 44-52.
51. Гамзатов Р. Мій Дагестан. К.: Дніпро, 1978. 470 с.
52. Гамсун К. Вибрані твори. Львів: Літопис, 2000. 396 с.
53. Ганюкова К.О. Еволюція історичної повісті в українській літературі ХІХ початку ХХ ст.: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 / Запорізький державний університет. Дніпропетровськ, 2003. 19 с.
54. Гачев Г.Д. Содержательность художественных форм: Эпос. Лирика. Театр. М.: Просвещение, 1968. 302 с.
55. Гегель Г. Поэзия // Гегель Г.В.Ф. Лекции по эстетике: В 2-х. Т. 2. СПб.: Наука, 1999. С. 295-535.
56. Гей Н. Время и пространство в структуре произведения // Контекст 1974: Литературно-теоретические исследования. М.: Наука, 1975. С. 213-228.
57. Гете И.В. Об искусстве и литературе // Гете И.В. Собр. соч.: В 10-ти т. Т.10. М.: Худ. лит., 1980. 510 с.
58. Ґете Й.-В. Поезія і правда: Збірник / Упоряд. Б.М.Гавришкова. К.: Мистецтво, 1982. 280 с.
59. Гинзбург Л.Я. О психологической прозе. Л.: Сов. писатель, 1971. 469 с.
60. Гинзбург Л.Я. О литературном герое. Л.: Сов. писатель, 1979. 222 с.
61. Гиршман М.М. Ритм художественной прозы. М.: Сов. писатель, 1982. 367 с.
62. Гиршман М. Литературное произведение: Теория художественной целостности. М.: Языки славянской культуры, 2002. 528 с.
63. Глобенко М. Література доби модернізму // Петров В., Чижевський Д., Глобенко М. Українська література. Мірчук І. Історія української культури. Мюнхен Львів: УВУ, 1994. С. 192-216.
64. Гольберг М. Автор і читач у системі слов’янського порівняльного літературознавства // Матеріали міжнародної славістичної конференції пам’яті проф. К.Трофимовича (1-3 квітня 1998 року). У 2-х т. Львів: Літопис, 1998. Т. 2. С. 4-7.
65. Гончар О.Т. Письменницькі роздуми: Літературно-критичні статті. К.: Дніпро, 1980. 314 с.
66. Горак Р. Трагедія Б.Лепкого. Івано-Франківськ: Грань, 2002. 72 с.
67. Горак Р. Крик Івана Мазепи // Дзвін. 1991. № 2. С. 91-102.
68. Грабович Г. Функції жанру і стилю у становленні української літератури // Грабович Г. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка. К.: Критика, 2003. С. 25-35.
69. Гриневичева К.В. Шестикрилець. Шоломи на сонці: Історичні повісті / Упоряд., авт. післямови та приміт. О.В.Мишанич. К.: Дніпро, 1990. 342 с.
70. Гром’як Р. Давнє і сучасне: Вибрані статті з літературознавства. Тер-нопіль: Лілея, 1997. 271 с.
71. Гром’як Р. Жанр у творчому процесі // Українське літературознавство. Львів, 1972. Вип. 15. С. 10-14.
72. Гром’як Р. Естетика і критика (Філософсько-естетичні проблеми художньої критики). К.: Мистецтво, 1975. 224 с.
73. Гром’як Р. Проблема національної асиміляції і творчість Б.Лепкого // Між сусідами. Альманах. Вип. 8. Краків: Фундація св. Володимира, 1998. С. 98-106.
74. Гром’як Р.Т. Творчість Б.Лепкого в літературній критиці: логіка рецепції // Творчість Б.Лепкого в контексті європейської культури ХХ ст. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 125-річчю від дня народження письменника. Тернопіль: ТДПУ, 1998. С. 5-10.
75. Гром’як Р. Естетика Шевченка. Тернопіль: Просвіта, 2002. 52 с.
76. Грушевський О. Богдан Лепкий // ЛНВ. 1908. Т. 42. Кн. 6. С. 494-498.
77. Гуляев Н.А., Богданов А.Н., Юдкевич Л.Г. Теория литературы в связи с проблемами эстетики. М.: Высш. школа, 1970. 380 с.
78. Гуляк А.Б. Становлення українського історичного роману. К.: ТОВ Міжнар. фін. агенція”, 1997. 293 с.
79. Гуменна Д. Мана // Літературно-науковий збірник. Вип. 1. Нью-Йорк: Укр.-Америк. Вид-во, 1952. С. 7-102.
80. Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Львів: Літопис, 1997. 299 с.
81. Денисова Т.Н. Роман і проблеми його композиції. К.: Наук. думка, 1968. 220 с.
82. Денисова Т.Н. Історія американської літератури ХХ століття. К.: Довіра, 2002. 318 с.
83. Денисюк І.О. Жанрові проблеми новелістики // Розвиток жанрів в українській літературі ХІХ початку ХХ ст. К.: Наук. думка, 1986. С. 6-49.
84. Денисюк І.О. Невичерпність атома / Упор. та передмова Т.Пастуха. Львів: Львівський національний університет ім. І.Франка, 2001. 319 с.
85. Денисюк І.О. Розвиток української малої прози ХІХ поч. ХХ ст. Львів: Академічний Експрес, 1999. 280 с.
86. Денисюк І.О. Українська новелістика кінця ХІХ початку ХХ ст. //Українська новелістика кінця ХІХ початку ХХ ст.: Оповідання. Новели. Фрагментарні форми (ескізи, етюди, нариси, образки, поезії в прозі). К.: Наук. думка, 1969. С. 5-26.
87. Денисюк Н.Р. Проблема фікційності художнього світу в англомовному та українському літературознавстві: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.06 / Тернопільський державний педагогічний університет ім. В.Гнатюка. Тернопіль, 2002. 16 с.
88. Державин В. Історична белетристика Б.Лепкого // Критика. 1930. Кн. 5. С. 27-48.
89. Джидарьян И.А. Эстетическая потребность. М.: Наука, 1976. 192 с.
90. Днепров В.Д. О взаимодействии поэтических элементов романа // Днепров В.Д. Черты романа ХХ века. Л.: Сов. писатель, 1965. С. 496-547.
91. Домбровская Т.И. Эстетическое сознание и некоторые закономерности его развития в социалистическом обществе. К.: Вища школа, 1986. 155 с.
92. Домбровський В. Українська поетика // Домбровський В. Українська стилістика й ритміка. Українська поетика. Мюнхен: УВУ, 1993. С. 1-175.
93. Дончик В.Г. Український радянський роман: Рух ідей і форм. К.: Дніпро, 1987. 429 с.
94. Дорошкевич О. Підручник історії української культури / Фотопередрук Олекси Горбача. Мюнхен: УВУ, 1991. С. 215-217.
95. Дубина М.М. Проблеми становлення й тенденції розвитку малої прози Західної України (20-30-і рр. ХХ ст.): Автореф. дис. ... доктора філол. наук: 10.01.01 / Київський національний університет ім. Т.Шевченка. К., 1997. 50 с.
96. Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ. В. Шовкун. К.: Основи, 2003. 503 с.
97. Євшан М. Богдан Лепкий // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика / Упор. Н.Шумило. К.: Основи, 1998. С. 188-194.
98. Єфремов С. Історія українського письменства. К.: Феміна, 1995. 688 с.
99. Жанровые разновидности романа в зарубежной литературе ХVIII XX веков. Киев, Одесса: Вища школа, 1985. 147 с.
100. Жанры в литературном процессе. Межвузовский сборник научных трудов. Вологда: Вологодский госуд. педаг. ин-т, 1986. 151 с.
101. Женетт Ж. Повествовательный дискурс // Женетт Ж. Фигуры: В 2-х т. Т. 2. М.: Изд-во им. Сабашниковых, 1998. С. 60-282.
102. Жеромский С. Провесна: Роман. К.: Дніпро, 1965. 277 с.
103. Жлуктенко Н.Ю. Английский психологический роман ХХ века. К.: Вища школа, 1988. 157 с.
104. Жулинський М. Богдан Лепкий // Жулинський М. Із забуття в безсмертя (Сторінки призабутої спадщини). К.: Дніпро, 1990. С. 81-85.
105. Жулинський М. Традиція і проблема ідейно-естетичних пошуків в українській літературі кінця ХІХ початку ХХ століття // Записки НТШ: Праці філологічної секції. Т. CCXXIV. Львів: НТШ, 1992. С. 141-154.
106. Журавлі повертаються: З епістолярної спадщини Б.Лепкого / Упор. В.Качкан. Львів: Фенікс, 2001. 920 с.
107. Журба С.С. Художній світ української імпресіоністичної повісті 20-х років ХХ ст. Тернопіль: СМП Астон”, 2000. 120 с.
108. Журенко О.М. Модерні тенденції української романістики 20-х рр. ХХ ст.: Автореф. дис. к. філол. н.: 10.01.01 / Інститут літ-ри ім. Т.Шевченка. К., 2003. 20 с.
109. Завадович Р. Пом’янім Богдана Лепкого // Церковний вісник (США). 1981. 19 липня. С. 10-11.
110. Загребельний П. Спроба автокоментаря // Загребельний П. Неложними устами. К.: Рад. письменник, 1981. С. 438-456.
111. Затонський Д. Минуле, сучасне, майбутнє (Про реалізм, традиції, новаторство). К.: Дніпро, 1982. 370 с.
112. Звягина М.Ю. Авторские жанровые формы в русской прозе конца ХХ века. Астрахань: Изд-во Астрахан. пед. ун-та, 2001. 180 с.
113. Зеров М.К. Твори: В 2 т. Т. 2: Історико-літературні та літературознавчі праці. К.: Дніпро, 1990. 601 с.
114. Зимомря М.І. Слово про Богдана Лепкого // Теорія і практика перекладу. К., 1991. № 17. С. 159-161.
115. Зимомря М.І. Сторінка спадщини // Повернення Україні Богдана Лепкого. Кн. Четверта. Святкування 125 річчя від дня народження Великого Сина України Богдана Лепкого 1872-1997 / Зібрав, упорядкував і видав на правах рукопису д-р Роман Смик. Чікаґо Соборна Україна: Б.в-ва, 1998. С. 269.
116. Зінченко В.Г. До питання про межі розповідних жанрів в літературі нового часу // Поетика. К.: Наук. думка, 1992. С. 200-210.
117. Золота Липа. Ювілейна збірка творів Богдана Лепкого з його життєписом, бібліографією творів, присвятами / Зладив Зенон Кузеля. Берлін: Українське слово, 1924. 253 с.
118. Золя Э. Экспериментальный роман // Золя Э. Собр. соч.: В 26-ти томах. Т. 24. М.: Худ. лит., 1966. С. 239-526.
119. Зушман М. Василь Стефаник і прозова творчість Б.Лепкого раннього періоду // Покутська трійця” й літературний процес в Україні кін. ХІХ поч. ХХ ст. (До 130-річчя від дня народження Василя Стефаника і Леся Мартовича): Матеріали наукової конференції. Дрогобич: Вимір, 2001. С. 119-126.
120. Иванюк Б.П. Метафора и литературное произведение (Структурно-типологический, историко-типологический и прагматический аспекты исследования). Черновцы: Рута, 1998. 252 с.
121. Ігнатенко М.А. Читач як учасник літературного процессу. К.: Наук. думка, 1980. 172 с.
122. Ільницький М. Найпопулярніша постать на галицькому ґрунті // Лепкий Б.С. Твори: У 2-х т. Т. 1. К.: Дніпро, 1991. С. 5-29.
123. Ільницький М. Портрети на тлі епохи // Лепкий Б. З-під Полтави до Бендер. Крутіж. Львів: Червона калина, 1991. С. 325-335.
124. Ільницький М. Туга за гармонією (Богдан Лепкий) // Ільницький М. Від Молодої Музи” до Празької школи”. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 1995. С. 61-82.
125. Індивідуальні стилі українських письменників ХІХ поч. ХХ ст.: Зб. наук. праць. К.: Наук. думка, 1987. 310 с.
126. Історик І. Богдан Лепкий. Мазепа. Ч. 1. Мотря (Вступ, характеристика осіб, історична основа, зміст). Львів: Накл. Укр. Книгарні й Антикварні, /Б.р./. 36 с. (Літ.-крит. б-ка; Ч. 52).
127. Історик І. Богдан Лепкий. Мазепа. Ч. ІІ. Не вбивай; Ч. ІІІ. Батурин (Вступ, характеристика осіб, історичний підклад, зміст). Львів: Накл. Укр. Книгарні й Антикварні, /Б.р./. 36 с. (Літ.-крит. б-ка; Ч. 53).
128. Історик І. Богдан Лепкий. І. Під тихий вечір; ІІ. Сотниківна (Вступ, історична основа, зміст). Львів: Накл. Укр. Книгарні й Антикварні, /Б.р./. 32 с. (Літ.-крит. б-ка; Ч. 55).
129. Искусство в мире духовной культуры / Отв. ред. Е.П.Шудря. К.: Наук. думка, 1985. 240 с.
130. Историческая поэтика: Литературные эпохи и типы художественного сознания. М.: Наследие, 1994. 479 с.
131. Йогансен М. Як будується оповідання. Аналіза прозових зразків // Йогансен М. Вибрані твори. К.: Смолоскип, 2001. С. 361-477.
132. Каган М. Морфология искусства: В 3-х ч. Л.: Искусство, 1972. 440 с.
133. Калениченко Н. Українська література кін. ХІХ поч. ХХ ст. Напрями, течії. К.: Наук. думка, 1983. 254 с.
134. Карабанов Р.О. Сюжет і жанр: рівні аналізу й аспекти інтерпретації художнього твору // Радянське літературознавство. 1987. № 9. С. 40-48.
135. Карманський П. Українська Богема. Львів: