ЖМУДСЬКА ІРИНА БОРИСІВНА. ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ЧЛЕНСТВА УКРАЇНИ В СОТ

brief description

ЖМУДСЬКА ІРИНА БОРИСІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ЧЛЕНСТВА УКРАЇНИ В СОТ "

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ЖМУДСЬКА ІРИНА БОРИСІВНА
УДК 330.38: 332.014
ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ КОРПОРАТИВНОГО
ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ЧЛЕНСТВА УКРАЇНИ В СОТ
08.00.03 – економіка та управління національним господарством
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Науковий керівник:
Мазур Ірина Іванівна,
доктор економічних наук, професор
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………...... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА…...…...
13
1.1. Теоретичні підходи до аналізу корпоративного підприємництва.... 13
1.2. Концепції національних конкурентних переваг та конкурентоспроможності…….....................……...........................................................
25
1.3. Сутність та чинники конкурентоспроможності корпоративного
підприємництва…………............................................................................
48
Висновки до розділу 1….........................................................…………… 60
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК КОНКУРЕНТНИХ
ПЕРЕВАГ КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ
ЧЛЕНСТВА УКРАЇНИ В СОТ………………...........................................
62
2.1. Формування конкурентних переваг корпоративного підприємництва в Україні на прикладі агропромислового комплексу...................
62
2.2. Інституційно-організаційні засади реалізації конкурентних
переваг корпоративного підприємництва в умовах членства в СОТ…..
88
2.3. Інституційний механізм становлення й розвитку в Україні
конкурентоспроможного корпоративного підприємництва ……….......
98
Висновки до розділу 2….........…………………………………………… 118
РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ КОРПОРАТИВНОГО
ПІДПРИЄМНИЦТВА УКРАЇНИ У ГЛОБАЛЬНОМУ СВІТОГОСПОДАРСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ……......................................................
120
3.1. Механізми державної підтримки конкурентних переваг корпоративного підприємництва України в умовах членства в СОТ...................
120
3.2. Сценарно-прогнозні підходи до визначення перспектив розвитку
корпоративного підприємництва в Україні………...................................
134
Висновки до розділу 3.........................…………………………………… 172
ВИСНОВКИ………………………………………….................................. 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........…………………………… 180
ДОДАТКИ………………………………………….................................... 201
3
ВСТУП
Актуальність теми. Широкий спектр багатогранних проблем,
пов’язаних із розкриттям сутності та характерних рис конкуренції і
конкурентоспроможності, перебуває у центрі уваги вчених протягом
багатьох століть. При цьому конкуренція трактується як складна система
мотиваційних чинників, які спонукають виробників поліпшувати якість
товарів та послуг, прагнути до зниження витрат і підвищення ефективності
господарської діяльності.
Одним із ключових пріоритетів України стала її інтеграція до
міжнародного економічного простору та членство у Світовій організації
торгівлі. Тим не менше, цей процес виявився дуже складним, оскільки на
міжнародних ринках українські корпорації постали перед жорсткою
конкуренцією.
Формування конкурентоспроможного корпоративного підприємництва
на макроекономічному рівні активізує приплив капіталу в національну
економіку, сприяє її технологічній модернізації, надає динамічності
внутрішньому ринку та підвищує його конкурентність, зміцнює
зовнішньоекономічні позиції країни. Мікроекономічний рівень передбачає
залучення ресурсів для технологічного оновлення, розширення та
диверсифікації міжнародних зв’язків у світових корпоративних системах,
імплементацію досвіду управління провідних країн світу, підвищення рівня
кваліфікації персоналу тощо. Формування національного конкурентоспроможного корпоративного підприємництва відбувається під впливом
внутрішніх і зовнішніх політичних, правових, економічних та соціальних
чинників. Цей процес характеризується певною об’єктивністю і
суб’єктивністю, сферами та рівнями прояву, характером і ступенем впливу,
можливостями регулювання.
Під впливом динамічних глобалізаційних процесів трансформуються
умови та фактори розвитку конкурентного середовища, яке поступово
набуває глобальних ознак. Тим часом сприяння розвиткові ефективного
4
конкурентного середовища стає істотною функцією держави, що є важливим
і для України, економіка якої практично у всіх секторах зазнає зростаючого
впливу агресивних стратегій зарубіжних корпорацій при нерозвиненості та
законодавчій неврегульованості становлення національних конкурентоспроможних компаній. Посилення конкуренції з боку іноземних фірм
всупереч традиційним теоретичним підходам не сприяє підвищенню якості
продукції українського виробництва та насиченню ринків. Витіснення
вітчизняних виробників з ринків супроводжується значним скороченням
національного виробництва та звуженням внутрішнього ринку.
Розв’язання завдань, пов’язаних з інтеграцією України у світову
економіку, утвердження інноваційної моделі розвитку може здійснюватися
шляхом забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств як
основної ланки економічної системи. З метою зміцнення позицій України у
СОТ необхідною є реалізація низки важливих заходів, спрямованих на
посилення конкурентоспроможності національних виробників на світовій
арені. Розв’язання цього завдання вимагає здійснення ґрунтовних досліджень
та визначає масштаби аналізу й розробок, покликаних створити теоретичну
основу поліпшення механізму підтримки українських корпорацій на
державному рівні та гарантування їх конкурентоспроможності на світовому
ринку.
Стан наукової розробки проблеми. Дослідження проблем, пов’язаних
з розвитком конкурентоспроможного корпоративного підприємництва, було
започатковано такими вченими, як А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс,
А. Маршалл, Дж. Ст. Мілль, А. Берлі, Дж. Робінсон, П. Самуельсон. Значний
внесок у дослідження проблем конкурентоспроможності здійснено такими
відомими зарубіжними вченими, як С. Авдашева, Дж. Гелбрейт,
Дж. Даннінг, О. Вільямсон, А. Вінтерс, П. Кругман, Д. Норт, М. Портер,
Дж. Сакс, Дж. Стігліц, Дж. Стіглер, О. Редькін, В. Рейнарт, Р. Фатхутдінов,
А. Шастітко та ін. Проблеми формування конкурентних переваг
корпоративного підприємництва розглянуті у працях таких українських
5
дослідників, як В. Андрійчук, Л. Антонюк, В. Базилевич, Д. Баюра, В. Будкін,
А. Гальчинський, В. Геєць, Н. Гражевська, В. Євтушевський, С. Захарін,
А. Кредісов, В. Лагутін, Д. Лук’яненко, Ю. Макогон, І. Мазур, В. Новицький,
І. Пузанов, В. Осецький, О. Плотніков, В. Сіденко, Н. Супрун, О. Попов,
О. Рогач, Ю. Уманців, Г. Филюк, О. Швиданенко, О. Шнирков та інших.
Водночас постає необхідність здійснення подальших досліджень,
спрямованих на розкриття суперечливого впливу глобалізації на формування
конкурентних переваг корпоративного підприємництва, виявлення суперечностей й асиметрії у становленні корпоративного підприємництва з конкурентними перевагами, ідентифікації факторів глобального корпоративного
домінування. Актуальність, теоретична і практична значущість виокремлених
проблем визначили вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт
Київського національного університету імені Тараса Шевченка у межах
комплексної держбюджетної теми «Модернізація економіки України на
засадах сталого соціально-економічного розвитку: закономірності,
протиріччя, ризики» №11 БФ 040-01 (реєстраційний номер 0111U006456).
Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних
засад дослідження сутності та особливостей формування конкурентних
переваг корпоративного підприємництва, наданні практичних рекомендацій
щодо підвищення ефективності державного стимулювання розвитку
корпоративних форм підприємництва в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є
обґрунтування теоретико-методологічних засад особливостей та новітніх
тенденцій формування конкурентних переваг корпоративного
підприємництва в умовах членства України у СОТ і розробка науковопрактичних рекомендацій щодо механізму державної допомоги по
забезпеченню конкурентних переваг корпоративного підприємництва і
6
сценарно-прогнозних підходів до визначення перспектив розвитку
корпоративного підприємництва в Україні.
Для досягнення мети сформульовано і вирішено такі наукові завдання:
- дослідити еволюцію теоретичних підходів до аналізу
корпоративного підприємництва;
- проаналізувати концепції національних конкурентних переваг та
конкурентоспроможності;
- визначити конкурентні переваги корпоративного підприємництва в
умовах членства в СОТ;
- виявити економічну сутність конкурентоспроможності корпоративного підприємництва;
- виокремити особливості формування конкурентних переваг
корпоративного підприємництва в Україні на прикладі аграрного сектору
економіки;
- розкрити інституційний механізм становлення в Україні
корпоративного підприємництва з конкурентними перевагами;
- обґрунтувати механізм державної допомоги формування
конкурентних переваг корпоративного підприємництва України в умовах
членства в СОТ;
- виявити ризики та можливості для України в контексті тенденцій
зовнішньої торгівлі у посткризовий період.
Об’єктом дослідження є процес управління конкурентними
перевагами корпоративного підприємництва в умовах членства у СОТ.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади,
особливості й новітні тенденції формування конкурентних переваг
корпоративного підприємництва в умовах членства України у СОТ.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є загальнонаукові та спеціальні методи економічної науки.
Діалектичний метод дав змогу визначити взаємозв’язок між процесами
становлення корпоративного підприємництва та конкуренто-спроможністю
7
суб’єктів господарювання (п. 1.2). Поєднання аналізу і синтезу, індукції та
дедукції, історичного та логічного методів стало основою для дослідження
сутності та сучасних тенденцій розвитку корпоративного підприємництва
(п. 1.1). Системний метод застосовано для розкриття сутності та чинників
конкурентоспроможності корпоративного підприємництва (п. 1.3).
Порівняльний аналіз і групування використано при дослідженні формування
конкурентних переваг корпоративного підприємництва в Україні (п. 2.1) та
розкриття інституційно-організаційних засад реалізації конкурентних переваг
корпоративного підприємництва в Україні (п. 2.2). Для розробки й
обґрунтування механізму державної підтримки конкурентних переваг та
сценарно-прогнозних підходів до визначення перспектив розвитку корпоративного підприємництва застосовано компаративний аналіз (п. 3.1, 3.2).
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативноправові акти України і розвинених країн світу з питань формування
конкурентних переваг корпоративного підприємництва в умовах членства
країни в СОТ, аналітичні та статистичні матеріали Міністерства
економічного розвитку і торгівлі України, звіти й аналітичні огляди
міжнародних організацій, матеріали науково-практичних конференцій,
результати досліджень вітчизняних та зарубіжних учених щодо
конкурентних переваг корпоративного підприємництва; монографії,
збірники, дані річних звітів міністерств і відомств, інформаційних та
аналітичних бюлетенів, наукові та періодичні видання вітчизняних і
міжнародних організацій, наукові публікації, розміщені в мережі Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист,
полягає в узагальненні існуючих підходів і концепцій формування
конкурентних переваг корпоративного підприємництва в умовах членства
України в СОТ, зокрема:
вперше:
- розроблено теоретико-методичні засади формування конкурентних
переваг національного корпоративного підприємництва за умов членства
8
України в СОТ у контексті забезпечення її міжнародної
конкурентоспроможності. Визначено, що конкурентні переваги національних
корпорацій здійснюють позитивний вплив на динаміку міжнародної
конкурентоспроможності країни, зокрема, у довгостроковій перспективі за
умов членства у СОТ відіграють роль каталізатора висхідного тренду
розвитку національної економіки на засадах інноваційно-інвестиційної
моделі й закладають підґрунтя її стійкого зростання;
удосконалено:
- понятійний апарат предметної сфери дослідження, а саме:
визначення корпоративного підприємництва, яке, на відміну від існуючих,
тлумачиться як основний чинник, який сприяє впровадженню
цілеспрямованої інноваційної політики, розвитку високотехнологічних
галузей, підтримки соціально орієнтованих сфер економіки, що підвищує
спроможність країни конкурувати з іншими державами за умов глобалізації
світової економіки;
- систематизацію домінуючих тенденцій розвитку корпоративного
підприємництва, а саме: 1) зосередження великих обсягів виробництва
найбільшими фірмами-олігополістами, кількість яких неухильно
зменшується внаслідок інтенсифікації процесів корпоративної консолідації;
2) використання економії від ефекту масштабу виробництва у світовому
просторі; 3) закріплення провідної ролі транснаціональних корпорацій та
посилення їх суперечливого впливу на національні ринки; 4) наявність
високих бар’єрів входу на галузеві ринки; 5) загострення глобальних проблем
унаслідок недосконалого регулювання діяльності суб’єктів корпоративного
підприємництва;
- теоретико-методичні положення щодо забезпечення ефективної
державної політики сприяння формуванню конкурентних переваг
корпоративного підприємництва для стабілізації національного
господарського комплексу й посилення контркризового потенціалу
економіки. Це дозволило розкрити особливості конкурентних переваг
9
корпоративного підприємництва на прикладі агропромислового комплексу
шляхом їх ідентифікації та формування на цій основі класифікації бар’єрів
для потенційної конкуренції відповідно до джерел її виникнення. При цьому
визначено три види таких бар’єрів для потенційної конкуренції, а саме:
бар’єри входження в ринок нових конкурентів, бар’єри розширення випуску
корпораціями конкурентної периферії та бар’єри споживчої переорієнтації;
- методичні підходи до формування механізму регулювання
корпоративного підприємництва у конкурентному середовищі в умовах
членства України в СОТ. Обґрунтовано, що найбільш ефективними
важелями державного втручання з метою покращення параметрів
конкурентоспро-можності є критерії оцінки конкурентоспроможності
корпоративних підприємств в умовах членства країни в СОТ, зокрема
рівність умов для вітчизняних та зарубіжних підприємств, уніфікація та
спрощення умов для конкуренції;
набули подальший розвиток:
- обґрунтування пріоритетних напрямів застосування регулятивних
механізмів держави щодо вдосконалення організаційно-інституційних норм
регулювання діяльності суб’єктів корпоративного підприємництва у системі
чинників його конкурентних переваг в умовах членства у СОТ.
Запропоновано використання економічних інструментів забезпечення
ефективної діяльності та конкурентоспроможності корпоративного
підприємництва;
- класифікаційні ознаки напрямів регулювання корпоративного
підприємництва, які, на відміну від існуючих, охоплюють такі елементи, як:
формування сприятливого інституційно-регуляторного середовища, що
передбачає регулювання попиту і пропозиції, та вдосконалення
конкурентного середовища. Реалізація запропонованих заходів сприятиме
підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного корпоративного сектору
й започатку-ванню нових форм конкурентних переваг корпоративного
підприємництва;
10
- теоретико-методологічні засади дослідження об’єктивних умов
функціонування вітчизняних ринків на основі використання парадигми
«структура-поведінка-результат» шляхом виявлення специфічних чинників
впливу на ринок продукції аграрного сектору, що визначають конкурентні
умови його функціонування;
- обґрунтування інструментарію регуляторної політики держави,
спрямованої на активізацію розвитку конкурентоспроможних суб’єктів
корпоративного підприємництва на основі розробки конкретних заходів
антимонопольної, структурно-галузевої, фіскальної, монетарної та
зовнішньоторговельної політики, реалізація яких сприятиме формуванню
таких суб’єктів в економіці України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці
науково обґрунтованих теоретичних положень та практичних рекомендацій,
спрямованих на оцінку впливу формування конкурентних переваг
корпоративного підприємництва в умовах членства України в СОТ.
Зокрема, досліджені на основі матеріалів дисертаційної роботи питання
щодо корпоративного менеджменту були використані Управлінням
інвестиційної та кредитної політики ДП «НЕК «Укренерго» у розробці
нового стандарту тендерної документації для міжнародних торгів за кредитні
кошти МБРР, ЄБРР, ЄІБ, урядів Німеччини та Китайської Народної
Республіки (довідка № 04/02-1-2-2/6324 від 18. 06. 2014 р.).
Науково-практичні висновки і рекомендації щодо методології
державного регулювання та формування конкурентних переваг
корпоративного підприємництва в умовах членства України в СОТ були
використані Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської
обласної державної адміністрації при підготовці аналітичних матеріалів
(довідка № 003833 від 23.06. 2014 р.).
Розроблені на основі наукових результатів дисертаційної роботи
методичні матеріали апробовані та застосовуються у навчальному процесі на
економічному факультеті Київського національного університету імені
11
Тараса Шевченка та використовуються при викладанні лекцій та проведенні
семінарських завдань з дисциплін «Основи економічної теорії» та «Основи
підприємництва» (довідка №013/476 від 20. 10. 2014 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною
науковою працею і містить одержані автором нові результати в галузі
економічної науки. У науковій праці здобувачем окреслено проблеми
формування конкурентоспроможності корпоративного підприємництва в
умовах членства України у СОТ.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дисертації апробовані на 13 всеукраїнських та міжнародних наукових і
науково-практичних конференціях, зокрема: ІХ Міжнародній науковопрактичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених
«Шевченківська весна: Економіка» (21–25 березня 2011 р., м. Київ); VІІ
Міжнародній науково-практичній конференції «Грудневі читання», 7 грудня
2011 р., м. Київ); Х Міжнародній науково-практичній конференції студентів,
аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна: Економіка» (19–23
березня 2012 р., м. Київ); круглому столі на тему: «Стратегічні пріоритети
забезпечення економічної безпеки України» (27–28 вересня 2012 р.,
м. Феодосія); міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентна
політика в умовах модернізації економіки» (18–19 жовтня 2012 р., м. Київ);
Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентний розвиток
підприємництва в Україні» (22–23 листопада 2012 р., м. Київ); Міжнародній
науково-теоретичній міжвідомчій конференції «Досвід ЄС та країн СНД у
трансформаційних процесах фінансового ринку» (22 листопада 2012 р.,
м. Київ); International Conference «Problems and Trends of Economy and
Management in the Modern World» (24 грудня 2012, Sofia, Bulgaria); XI
Международной научно-практической конференция для студентов,
аспирантов и молодых ученых «Оценка роли экономических
трансформационных процессов при формировании рыночных структур:
методологические и практические аспекты» (9 лютого 2013 г., м. Москва,
12
Росія); Міжнародній науковій конференції «Суспільство, держава, економіка:
національні пріоритети та регіональні детермінанти» (м. Євпаторія, 23-24
травня 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Менеджмент
у ХХІ сторіччі: методологія і практика» (16–17 травня 2013 р., м. Полтава);
VІ Miedzynarodowe Forum Finansowo-Bankowe «Procezy inwestycyjne w
rozwoju gospodarczym» (Szkola Glowna Gospodarstwa Wiejskiego w Warszawie
Wydzial Nauk Ekonomicznych, 14–15 листопада 2013 р., Warszawa, Польща);
ІІ Міжнародній конференції «Глобальні виклики для навколишнього
середовища і ресурсної економіки в країнах Центральної та Східної Європи:
безпека та сталий розвиток» (9–11 жовтня 2014 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення і результати дослідження автором
висвітлено у 23 працях, загальним обсягом 9,08 д.а., серед яких розділ у
колективній монографії (особисто автору належить 0,53 д.а.), 10 статей у
наукових фахових виданнях України (особисто автору належить 5,41 д.а.),
1 стаття належить до наукометричних баз РІНЦ та Index Copernicus, 2 статті в
іноземних наукових виданнях (особисто автору належить 0,69 д.а.), 10 праць
– за матеріалами конференцій та круглих столів (особисто автору належить
2,45 д.а.).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу,
трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний
обсяг дисертації становить 209 сторінок. Основний текст дисертації
викладено на 179 сторінках комп’ютерного тексту, що містить 20 таблиць та
9 рисунків. Робота має 8 додатків. Список використаних джерел налічує 217
найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення положень
та методичних підходів і запропоновано нове вирішення наукової задачі
щодо обґрунтування теоретико-методологічних засад особливостей та
новітніх тенденцій формування конкурентних переваг корпоративного
підприємництва та здійснено оцінку характеристик конкурентоспроможності
України на світовому ринку та членству України у СОТ, що дає можливість
сформулювати наступні принципові положення, висновки і рекомендації.
1. Систематизовано еволюцію наукових підходів до дослідження
проблем становлення та розвитку корпорацій та корпоративного
підприємництва у світовій економічній літературі. Проведений аналіз
засвідчив, що нові тенденції в розвитку світової економіки зумовили появу
неортодоксальних теоретичних підходів до аналізу корпоративних відносин.
Дослідження економічної природи корпоративного підприємництва було
збагачене представниками неоінституціонального підходу. На противагу
неокласичним теоріям, що ґрунтувалися на припущенні про раціональність
процесу прийняття управлінських рішень, неоінституціональні концепції
зосереджують увагу на необхідності врахування таких важливих передумов
аналізу ринкової поведінки фірми, як обмежена раціональність,
невизначеність, складніша внутрішня структура. Визначено, що
корпоративне підприємство є елементом складної системи інституційних
одиниць різних організаційно-правових форм, що формується на основі
об’єднання капіталів, де кожна складова функціонує шляхом взаємодії з
іншими елементами на основі інтеграції. При цьому корпоративне
підприємство постає узагальнюючою організаційно-економічною формою
сучасного підприємництва.
2. Вивчення закономірностей поширення економічного корпоративізму, а також розбудови системи інституціонального регулювання
корпоративного підприємництва є одним з основних напрямів використання
176
методу інституціонального аналізу. Ґрунтовною підставою для такого
висновку були, з одного боку, виявлені принципи та особливості
інституціонального аналізу, які дають змогу в повному обсязі розглянути
поняття економічного корпоративізму, а з іншого – характеристики
корпоративного підприємництва як економічного явища, природа
формування якого має чітко виражене інституціональне підґрунтя.
3. Обґрунтовано, що модифікація механізму конкуренції зумовлює
новий підхід до визначення державного регулювання корпоративного
підприємництва як форми адміністративного впливу на поведінку,
функціонування та результативність суб’єктів господарювання у
довгостроковому періоді завдяки поєднанню інструментів фіскального та
монетарного механізмів, що, своєю чергою, забезпечує цим суб’єктам змогу
підвищувати їхню конкурентоспро-можність і на цій основі досягати
визначених макроекономічних цілей. Такий підхід відрізняється від
існуючого насамперед зосередженням уваги на необхідності підвищенням
ролі інноваційних факторів забезпечення конкурентоспроможності
національної економіки.
4. Формування конкурентоспроможного корпоративного
підприємництва на макроекономічному рівні активно сприяє припливу в
національну економіку капіталу, допомагає впровадженню новітніх
технологій, надає імпульс для динамічного розвитку внутрішнього ринку та
підвищує його конкурентний потенціал, посилює зовнішньоекономічні
позиції країни. На мікроекономічному рівні досягається заохочення ресурсів
для технологічного переоснащення, стають ширшими та урізноманітнюються
міжнародні зв’язки у світових корпоративних об’єднаннях, поширюється
досвід менеджменту, зростає кваліфікаційний рівень працівників тощо. В
той же час формування національного корпоративного підприємництва,
здатного конкурувати на міжнародних ринках, відбувається під впливом
політичних, правових та соціально-економічних факторів. Цей процес
характеризується певною об’єктивністю та суб’єктивністю, сферами й
177
рівнями прояву, характером і ступенем впливу, можливостями регулювання.
За умов глобалізації економіки змінюються умови та фактори розвитку
конкурентного середовища, яке поступово набуває глобальних ознак. При
цьому підтримка ефективного конкурентного середовища стає важливою
функцією держави, що є актуальним і для України, економіка якої практично
у всіх секторах зазнає зростаючого впливу експансіоністських стратегій
зарубіжних корпорацій при нерозвиненості та законодавчій
неврегульованості розвитку власних конкурентоспроможних корпорацій.
5. Встановлено, що інституційні процеси актуалізують питання пошуку
форм і методів економіко-правових параметрів функціонування
національних суб’єктів корпоративного підприємництва, тобто пошук
ефективної моделі їх стратегічного розвитку. Аргументовано, що переваги
глобалізації пов’язані перш за все з прямими іноземними інвестиціями
корпорацій, що забезпечують упровадження нових технологій, розширюють
обсяги експорту, стимулюють економічне зростання й рівень зайнятості.
Водночас глобалізація сприяє порушенням фінансової рівноваги та
поширенню системних кризових явищ в економіці. Визначено, що особливе
місце у посиленні асиметрії економічного розвитку посідають інститути
глобальної економіки, що належать здебільшого до розвинених країн, та
тісно переплітаються з транснаціональними корпораціями у процесах
концентрації та перерозподілу капіталу.
6. Розроблено підходи до узгодження інтересів держави та
корпоративного підприємництва, що дало змогу сформулювати напрями
ухвалення стратегічних рішень органів державної влади, які спрямовані на
нейтралізацію або зниження рівня системних ризиків стимулювання процесів
становлення й розвитку національних суб’єктів корпоративного
підприємництва, спроможних конкурувати з провідними світовими ТНК як
на внутрішньому, так і на світовому ринках. З огляду на це обґрунтовано
необхідність цілеспрямованої діяльності держави у напрямі підтримки
конкурентоспроможного корпоративного підприємництва в Україні на основі
178
вдосконалення інституційного забезпечення їх функціонування, формування
національної інноваційної системи, поліпшення інвестиційного клімату,
активізації залучення іноземних інвестицій.
7. Підвищення конкурентоспроможності національної економіки та її
суб’єктів корпоративного підприємництва можливо завдяки постійному
стимулюванню інноваційних процесів. Саме тому урядові органи провідних
країн світу, реалізуючи стратегію інноваційного розвитку, створюють
необхідні умови для розробки і впровадження інновацій, а саме стимулюють
приватне підприємництво та розвиток конкуренції в інноваційній сфері,
заохочують міжфірмову кооперацію, розширюють співробітництво
університетів із промисловістю. Аналіз інноваційного середовища України з
позиції Індексу глобальної конкурентоспроможності дозволив визначити
інші проблемні фактори національного інноваційного розвитку, а саме:
недостатність, неповнота та слабка незалежність інститутів, що призводить
до домінування жорстких ієрархій у системі органів регулювання та високої
стихійності сил, що ними не охоплені; низька ефективність ринку товарів та
послуг, що пов’язано з низьким рівнем конкуренції, нерозвиненістю
відповідної інфраструктури та фінансового ринку, низьким рівнем якості
вітчизняної продукції, що спричиняє надвисокі трансакційні витрати на
обслуговування активів економіки, відсутністю можливості управління
ризиками, тінізацією та офшоризацією економічних процесів.
8. Тенденцією останніх років є розвиток великих фінансовопромислових формувань корпоративного типу, діяльність яких зорієнтована
не на внутрішній, а на світовий ринок. Конкурентне середовище
національного ринку із кількісним переваженням малого і середнього бізнесу
є принципово іншим порівняно із середовищем, де репрезентативними є
конкурентоспроможні на світових ринках великі компанії. Економічна
модернізація ставить на порядок денний проблему розвитку великого
капіталу і великих компаній, які не можна ототожнювати із монополіями.
Конкурентна ситуація на ринках принципово змінюється із появою і
179
поширенням так званих «гнучких мереж бізнесу», тобто компаній, які
можуть взагалі не володіти власними виробничими потужностями, але
забезпечувати функціонування глобальної структури на основі власності на
знак для товарів і послуг, концентрації у них досліджень і розробок,
необхідних для забезпечення динамічної конкурентоспроможності та
оперування системою субпідрядів і франшиз, які розміщуються за
принципом мінімізації витрат за умови дотримання корпоративних
стандартів якості.
9. В економіці України відбувається інституційний розвиток і
ускладнення конкурентних процесів. Інститути, які функціонують
здебільшого у формальному вимірі, не відповідають існуючим реаліям та
обмежують розвиток ринкових конкурентних відносин. Ринкові суб’єкти
вимушені модифікувати діючі правила або впроваджувати нові на
неформальному рівні, щоб зменшити негативний вплив таких інститутів. Це
пов’язано з відсутністю інститутів, які покликані ефективно функціонувати,
оскільки не створено транспарентної системи захисту прав власності, а тому
ринкова координація підміняється «законом сильного».