ЗНАЧЕННЯ ПРЕФЕРЕНЦІЙНОСТІ ТА СПОСОБИ ЙОГО ВИРАЖЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

На правах рукопису

ТКАЧ ПОЛІНА БОРИСІВНА
УДК 811.161.2’372

ЗНАЧЕННЯ ПРЕФЕРЕНЦІЙНОСТІ ТА СПОСОБИ ЙОГО ВИРАЖЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10. 02. 01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор С.В. Ломакович

Харків 2004

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................................

5

РОЗДІЛ І. ЗНАЧЕННЯ ПРЕФЕРЕНЦІЙНОСТІ В СУЧАСНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ІЗ СЕМАНТИКИ ТА СИНТАКСИСУ..............................

11

1.1.

Значення преференційності в контексті семантичних досліджень......................................................................................

11

1.2.

Значення преференційності в синтаксичних дослідженнях речення............................................................................................

19

1.3.

Місце прагматичного аналізу в дослідженні конструкцій із значенням преференційності.........................................................

38

Висновки до Розділу І..........................................................................................

43

РОЗДІЛ ІІ. ПРЕФЕРЕНЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ В СЕМАНТИЧНІЙ СТРУКТУРІ СИНТАКСИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ..

46

2.1.

Умови формування преференційного значення в структурі висловлення....................................................................................

46

2.1.1.

Альтернативність змісту.................................................

46

2.1.2.

Зіставлення альтернатив.................................................

47

2.1.3.

Роль мотиваційного компонента у формуванні преференційного значення.............................................

49

2.1.4.

Порівняльна оцінка зіставлюваних альтернатив......................................................................

52

2.1.4.1.

Порівняльна оцінка ситуацій, виражена за допомогою компаратива краще (ліпше)..............................................................

52

2.1.4.2.

Порівняльна оцінка ситуацій, виражена за допомогою компаратива скоріше (швидше).........................................................

53

2.1.4.3.

Порівняльна оцінка ситуацій, виражена за допомогою лексем віддавати перевагу, воліти...............................................................

55

2.1.5.

Преференційність як відображення вибору однієї з альтернатив.......................................................................

56

2.1.6.

Повідомлення про втілення вибору в життя в структурі преференційного висловлення......................

58

2.2.

Особливість семантичної структури висловлень зі значенням преференційності...........................................................................

59

2.2.1.

Склад і будова пропозицій, репрезентованих в структурі предикативних частин преференційного висловлення......................................................................

59

2.2.2.

Характер співвіднесеності пропозитивного змісту з дійсністю...........................................................................

62

2.3.

Експліцитні й імпліцитні представлення пропозитивного змісту в структурі преференційного висловлення......................

64

2.4.

Ускладнення семантичної структури висловлень зі значенням преференційності............................................................................

66

2.4.1.

Ускладнення преференційної семантики відношенням зумовленості..............................................

66

2.4.2.

Ускладнення преференційної семантики відношенням градації.......................................................

69

2.5.

Роль преференційного контексту.................................................

70

Висновки до Розділу ІІ.........................................................................................

75

РОЗДІЛ ІІІ. МОВНІ ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ПРЕФЕРЕНЦІЙНОГО ЗНАЧЕННЯ В СИНТАКСИЧНИХ КОНСТРУКЦІЯХ.....................................

77

3.1.

Питання про вираження преференційного значення в простому і складному реченні......................................................

78

3.2.

Вираження преференційного значення в структурі прикомпаративних речень.............................................................

81

3.2.1.

Роль формальних, формально-семантичних і влсне семантичних одиниць у вираженні преференційного значення в структурі прикомпаративних конструкцій.......................................................................

82

3.2.2.

Особливості актуального членування преференційних висловлень прикомпаративного типу....................................................................................

97

3.2.3.

Особливості лексико-семантичного наповнення предикативних частин прикомпаративних речень із значенням преференції....................................................

100

3.2.4.

Морфологічні механізми представлення пропозитивного змісту в структурі преференційних висловлень........................................................................

104

3.3.

Репрезентація преференційного значення в зіставних конструкціях...................................................................................

112

3.3.1.

Конструкції зі сполучниками а (не), не... а...................

112

3.3.2.

Конструкції зі сполучником замість того щоб............

113

3.4.

Репрезентація преференційного значення в детермінантних реченнях зі значенням зумовленості............................................

117

3.4.1.

Речення зі значенням умови............................................

117

3.4.2.

Речення зі значенням причини.......................................

120

3.5.

Репрезентація преференційного значення в конструкціях зі значенням градації.........................................................................

124

3.6.

Преференційні контексти..............................................................

126

Висновки до Розділу ІІІ........................................................................................

132

РОЗДІЛ IV. ПРЕФЕРЕНЦІЙНІ ВИСЛОВЛЕННЯ ЯК МОВЛЕННЄВІ ДІЇ

135

4.1.

Репрезентативи..............................................................................

137

4.1.1.

Інформування...................................................................

138

4.1.2.

Констатація.......................................................................

141

4.1.3.

Тести..................................................................................

143

4.1.4.

Міркування.......................................................................

144

4.1.5.

Аргументація....................................................................

152

4.1.6.

Висловлення сентенцій...................................................

155

4.1.7.

Виправдання.....................................................................

157

4.1.8.

Заперечення.......................................................................

158

4.1.9.

Відмова..............................................................................

159

4.2.

Директиви.......................................................................................

161

4.2.1.

Прохання...........................................................................

161

4.2.2.

Виловлення бажання........................................................

164

4.2.3.

Пропозиція........................................................................

167

4.2.4.

Порада...............................................................................

169

4.2.5.

Настійна вимога. Наказ...................................................

175

4.2.6.

Заклик................................................................................

180

4.2.7.

Спокуса.............................................................................

181

4.3.

Експресиви......................................................................................

182

4.3.1.

Докір..................................................................................

182

4.3.2.

Жалкування. Нарікання...................................................

184

4.3.3.

Жаління.............................................................................

188

4.3.4.

Осуд...................................................................................

191

4.4.

Комісиви..........................................................................................

195

4.4.1.

Присягання........................................................................

195

Висновки до розділу IV.......................................................................................

197

ВИСНОВКИ .........................................................................................................

199

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ......................................................................................

203

ВСТУП

У зв’язку з визнанням антропоцентризму універсальним мовним явищем, пов’язаним із суб’єктивністю мови, важливе місце в мовознавстві зайняли дослідження різних суб’єктивно-модальних значень, зокрема значення оцінки. У межах цих досліджень було звернено увагу на реченнєві мовні одиниці, які мають значення преференційності.
Актуальність теми визначається потребою у всебічному аналізі преференційних конструкцій сучасної української мови. Побіжний аналіз значення преференційності знаходимо в працях, присвячених категорії оцінки, тобто в аксіологічних працях (Ю.Д. Апресян, Н.М. Арват, Н.Д. Арутюнова, А. Вежбицька, О.М. Вольф, В.Г. Гак, Т.А. Космеда, Е. Сепір, О.Д. Шмельов та ін). Це значення згадується в синтаксичних описах сучасної української мови, а саме у вченні про типи складних речень (Н.О.Андрамонова, Л.М. Байдуж, Л.В. Бережан, В.А. Бєлошапкова, І.Р. Вихованець, А.П. Грищенко, І.Н. Кручиніна, В.Г. Мараховська, С.В. Мясоєдова, Н.А. Ніколіна, І.І. Слинько, Н.В. Гуйванюк, М.Ф. Кобилянська, Н.П. Шаповалова, Н.А. Широкова), у семантичних працях (Н.Д. Арутюнова, О. Бєличова-Кржижкова, О.П. Бондарко, В.Г. Гак, Т.В. Шмельова) і працях із прагматики (Т.А. Ван Дейк, Дж. Остін, Г.Г. Почепцов, О.Г. Почепцов, Ю.С. Степанов, І.П. Сусов, Дж.Р. Сьорль). Однак предметом спеціального дослідження преференційне значення ніколи не ставало, не вивчалося ані з боку його семантичної сутності, ані з боку способів і засобів його вираження в мові. Так, у мовознавчій науці не з’ясовано природу цього явища, його зв’язок і співвідношення з іншими мовними значеннями, мовними категоріями і комплексом модальних значень у мові. Не досліджувалося значення преференційності й у прагматичному аспекті: для чого мовець вдається до порівняння різних ситуацій, речей із метою визначення пріоритетності однієї з них; у чиїх інтересах здійснюється таке порівняння в інтересах мовця, в інтересах слухача чи третьої особи. Не з’ясовано, чому і завдяки чому такі конструкції функціонують у мові як директиви (порада, побажання, вимога, прохання, наказ і т. ін.), репрезентативи (інформування, констатація та ін.), експресиви (докір, жалкування, жаління, звинувачення та ін.) або як комісиви (присягання). За поодиноким винятком, не ставали предметом аналізу різноманітні за своїм типом мовні засоби вираження цього значення, не було описано коло мовних конструкцій, які репрезентують ситуацію віддання переваги, особливість їх організації, що зумовлює вираження преференцій різного роду.
Метою дисертаційної роботи є виявити сутність преференційного відношення як змістового компонента й визначити засоби його вираження в структурі конструкцій української мови.
Для досягнення цієї мети необхідно розв’язати такі завдання:
1. Розкрити сутність преференційності як мовного значення.
2. Визначити ознаки висловлення, релевантні для вираження значення преференційності в його структурі.
3. З’ясувати зв’язок цього значення з іншими мовними категоріями і модальними значеннями.
4. Виявити й описати синтаксичні конструкції української мови, здатні формувати преференційне значення.
5. Визначити роль мовних засобів різної природи у вираженні значення преференційності.
6. Виявити особливості преференційних висловлень як своєрідних мовленнєвих дій.
Об’єктом дисертаційної роботи є конструкції української мови, що містять значення преференційності, на зразок: Але все-таки краще було почекати ще два дні, ніж пережити невдачу чи, може, навіть катастрофу (В. Собко); Трохим, здається, швидше б дав вирвати у себе з грудей серце, аніж погодився б вислати синові такі гроші (А. Шиян); Збентеження всуміш з якимось невимовним соромом було в Нелі таким тривалим, що... не насмілилася Неля запитати кузину, як називався той довгорукий брюнет,] що віддав перевагу Орисі перед Нелею (І. Вільде).
Предмет дослідження становить значення преференційності, способи та засоби вираження цього значення в конструкціях сучасної української мови.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди: Закономірності розвитку і функціонування української мови”, що передбачає вивчення питань синтаксису української мови.
Матеріалом дослідження послужила картотека, що налічує понад 3000 преференційних висловлень української мови, укладена шляхом суцільної вибірки з художніх та літературно-критичних творів українських письменників ХІХ ХХІ століть.
Методологічну основу дослідження становить дихотомічне розуміння мови як суспільного явища, усвідомлення діалектичного взаємозв’язку загального й окремого.
Методи дослідження зумовлені його метою і завданнями. В аналізі матеріалу застосовано описовий метод, метод зіставлення, а також трансформаційний метод.
Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві на широкому фактичному матеріалі здійснено системний аналіз висловлень зі значенням преференційності із урахуванням їхніх структурно-граматичних, лексико-семантичних і комунікативно-прагматичних особливостей. Новим є погляд на значення преференційності як змістове відношення, що формується у своєрідно організованих конструкціях, які набувають значення різноманітних мовленнєвих дій. Уперше описано мовний механізм вираження преференційного значення в аналізованих конструкціях, досліджено їх формально-синтаксичні й лексико-семантичні ознаки, а також визначено основні комунікативно-прагматичні типи цих конструкцій як преференційних висловлень.
Теоретичне значення дослідження виявляється в тому, що воно доповнює синтаксичну теорію описом преференційності як своєрідного мовного значення з погляду можливостей і закономірностей його втілення в конструкціях різного типу. Здійснений у роботі прагматичний аналіз преференційних висловлень, а також зроблені на його основі висновки й узагальнення, доводять значущість функціонального аспекту синтаксичних досліджень і плідність звернення до положень сучасної семантики й прагматики.
Практичне значення роботи полягає у виявленні кола синтаксичних конструкцій зі значенням преференційності й ґрунтовному їх описі з боку релевантних для них формально-граматичних, формально-семантичних і власне семантичних ознак, а також у визначенні прагматичних типів преференційного висловлення й аналізі кожного з них, що може бути використаним у читанні лекцій і написанні підручників та посібників, методичних розробок із синтаксису сучасної української мови для вищої і середньої школи. Спостереження й висновки роботи можуть стати предметом обговорення на заняттях спецсемінарів, а також викладатися в окремому спецкурсі.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації були представлені в доповідях на VІІ Міжнародній науковій конференції Семантика мови і тексту” (2002 р., Ялта), на ХІІ Міжнародній науковій конференції Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (2003 р., Київ), на Міжнародній науковій конференції Підсумки і перспективи розвитку літератури та літературознавчої думки ХХ ст. До 200-річчя Харківського університету і філологічної школи факультету” (2003 р., Харків), на науковій конференції, присвяченій 225-й річниці від дня народження видатного діяча національної культури Г.Ф. Квітки-Основ’яненка Г.Ф. Квітка-Основ’яненко та українська культура ХІХ-ХХІ століть” (2003 р., Харків). Основні положення дисертаційної праці обговорювалися на засіданнях кафедри української мови та кафедри українознавства Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.
З теми дисертації опубліковано шість статей у провідних наукових фахових виданнях і матеріали доповіді на конференції.
Обсяг і структура роботи.
Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку літератури. Повний обсяг роботи 217 сторінок, основного тексту 202 сторінки. У списку використаної літератури налічується 191 найменування.
Перший розділ Значення преференційності в сучасних дослідженнях з семантики і синтаксису” містить огляд літератури з питання, аналіз стану його вивчення в сучасній українській мові. У розділі викладено теоретичні засади дослідження, визначено його поняттєво-термінологічний апарат.
У другому розділі дисертації Преференційне значення в семантичній структурі синтаксичних конструкцій української мови” розглядається семантична природа преференційного значення. Визначено семантичну сутність ц

bibliography

ВИСНОВКИ

Здійснений у роботі аналіз значення преференційності та засобів його вираження в конструкціях сучасної української мови дозволив зробити такі висновки.
1. У дослідженні преференційність визначено як змістове відношення, що формується на основі значення операціональної порівняльної оцінки, надаючи висловленню виразної іллокутивної сили. Доведено, що преференційному значенню властиві такі ознаки: а) альтернативність змісту; б) зіставлення альтернатив, стосовно яких здійснюється вибір; в) наявність мотиваційного компонента, який відбиває пошук мовцем підстав для порівняльної оцінки; г) порівняльна оцінка, яка зумовлює вибір; ґ) відображення ситуації вибору; д) можливість повідомлення про втілення здійсненого вибору в життя.
2. З’ясовано, що в семантичній структурі преференційного висловлення завжди присутні суб’єкт мовлення (він здійснює вибір або повідомляє про нього) і семантичний суб’єкт (учасник відображуваних події). Суб’єктом преференції, тобто автором преференційного висловлення, може бути як мовець так і семантичний суб’єкт.
3. Аналіз довів, що важливим для розуміння преференційного значення є його зв’язок із модальністю здійснення, який зумовлює формування в його змісті окремих суб’єктивно-модальних значень, передусім значення бажаності. Саме бажаність, або оптатив, яка закладена у виборі, становить основу преференційності. Визначено, що притаманна преференційному висловленню модальність здійснення передбачає наявність у висловленні різних об’єктивно-модальних планів реального й ірреального, а отже, й різну співвіднесеність змісту з дійсністю.
4. Встановлено, що складність семантики преференційності зумовлює асиметрію змісту і форми аналізованих висловлень, яка виникає завдяки формування в їх структурі додаткових імпліцитних змістів, в осмисленні яких провідна роль належить контексту. Аналіз показав, що преференційне значення може взаємодіяти в межах висловлення також із іншими відношеннями, які є додатковими до нього як основного. Зміст, що утворюється внаслідок такої взаємодії, є ускладненим.
5. Показано, що найбільш адекватною формою втілення значення преференційності є складне речення, оскільки його поліпредикативна структура більшою мірою відповідає поліпропозитивному змісту преференційних висловлень. Складному реченню зі значенням преференційності притаманні своєрідні мовні ознаки, що є чинниками його окремих рівнів формального, формально-семантичного і власне семантичного.
6. У роботі з’ясовано, що вживання в структурі преференційних конструкцій сполучника ніж разом із лексемами краще, скоріше у формі компаратива визначає належність цих речень до складнопідрядних прикомпаративних як до одного з його семантичних різновидів, якому притаманні такі ознаки, як: 1) закритість структури; 2) дистантність розташування компаратива краще і сполучника ніж, яка вказує на те, що він втрачає роль опорного слова і набуває значення першого елемента сполучникової єдності краще... ніж; 3) граматикалізація компаратива; 4) втрата компаративом синтаксичної ролі члена речення; 5) наявність у підрядній частині сполучника ніж та його аналогів чим, як; 6) гнучкість структури, яка припускає не тільки постпозицію, але й препозицію та інтерпозицію головної частини. Зазначено, що лексико-семантичними чинниками формування і вираження преференційного значення є наявність у головній частині дієслівних лексем воліти, віддавати перевагу. Підрядна частина конструкцій із цими лексемами за аналогією до складнопідрядних прикомпаративних речень приєднується за допомогою сполучника ніж, що передбачає наявність позиції краще (як заміщеної, так і незаміщеної).
7. Визначено, що для складних преференційних конструкцій характерним є ступінчасте актуальне членування. Відмічено, що в предикативних частинах преференційних висловлень, у яких компаратив відіграє роль сполучного засобу і основне смислове навантаження несе предикатна лексема як знак пропозиції, відбувається зсув логічного наголосу саме на предикатну лексему рему, що йде за темою.
8. Семантику преференційних висловлень підтримується лексико-семантичним оформленням предикативних частин: лексика конкретизує її завдяки чому ці висловлення можуть співвідноситися з різноманітними ситуаціями дійсності, відображуючи їх у своєрідний спосіб.
9. Важливими для формування преференційного значення у складному за будовою висловленні є використання граматичних засобів у представленні альтернативного пропозитивного змісту, передусім різних за граматичним значенням дієслівних форм.
10. Значення преференційності найчастіше виражається в структурі прикомпаративних конструкцій, але його вираження можливе також в інших за типом реченнях, а саме зіставних, детермінантних (зі значенням зумовленості), а також у реченнях зі значенням градації. Репрезентація преференційного значення в таких безпосередньо не призначених для цього реченнях передбачає залучення до їх структури різних мовних засобів, основними з яких є сполучник (а не, замість того щоб, а то, якщо, коли). Важливу роль у вираженні преференційного значення відіграють також преференційні контексти, забезпечуючи семантичну достатність висловленняза рахунок експлікації окремиї етапів цього значення.
11. Прагматичний аналіз преференційних висловлень засвідчив, що вони є одним із виразних засобів мовної комунікації. Іллокутивна сила преференційних висловлень виявляється в здійсненні субєктом преференції впливу на адресата. Відповідно до цього преференційні висловлення функціонують як репрезентативи (інформування, констатація, міркування, аргументація, висловлення сентенцій, виправдання, заперечення, відмова), директиви (прохання, висловлення бажання, порада, пропозиція, настійна вимога, заклик, спокуса), експресиви (докір, жалкування, жаління, осуд) та комісиви (присягання).
12. Дослідження відкриває перспективу всебічного аналізу інших змістових відношень у структурі простих і складних конструкцій з позицій функціонального синтаксису сучасної української мови.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Алисова Т.Б. Дополнительные отношения модуса и диктума // Вопросы языковедения. 1971. - №1. - С. 54-64.
2. Андрамонова Н.А. Сложные предложения, выражающие обстоятельственные отношения в современном русском языке. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1977. 175 с.
3. Андрієнко Т.П. Мовленнєвий акт іронії в англійській мові (на матеріалі художньої літ-ри ХVІ та ХХ століть): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Харків, 2002. 19 с.
4. Апресян Ю.Д. Синтаксис и семантика в синтаксическом описании // Единицы разных уровней строя языка и их взаимодействие. Доклады симпозиума 18-22 апр. 1967 г. М.: Наука, 1969. С. 302-306.
5. Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке. К.: Вища школа, 1984. 159 с.
6. Арполенко Г.П., Забєліна В.Н. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1982. 131 с.
7. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М. Едиторная УРСС, 2002. 384 с.
8. Арутюнова Н.Д. Сравнительная оценка ситуации // Известия АН СССР. Серия лит. и яз. 1983. Т.42. - №4. С. 330-341.
9. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 340 с.
10. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Известия АН СССР. Серия лит. и яз. 1981. Т.40. - №4. С. 356-367.
11. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
12. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 16. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С. 3-42.
13. Байдуж Л.М. Конструкции с союзом ТЕМ БОЛЕЕ ЧТО и их место в системе средств выражения причинно-следственных отношений (на материале современного русского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук. Томск, 1983. 21 с.
14. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: ИЛ, 1955. 416 с.
15. Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. 281 с.
16. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львів: Світ, 1997. 392 с.
17. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанiвський В.М. Граматика української мови. К.: Либідь, 1993. 335 с.
18. Беличова-Кржижкова Е. О модальности предложения в русском языке //Актуальные проблемы русского синтаксиса. М.: Издательство Московского университета, 1984. С. 49-78
19. Белошапкова В.А. Предложения альтернативной мотивации в современном русском языке // Исследования по современному русскому языку. М., 1970. С. 13-23.
20. Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном русском языке (Некоторые вопросы теории). М.: Просвещение, 1967. 160 с.
21. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1977. 248 с.
22. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
23. Бергельсон М.Б., Кибрик А.Е. Прагматический принцип приоритета” и его отражение в грамматике языка // Изв. АН СССР. Сер. лит. и языка. Т. 40. 1981. № 4. С. 343-355.
24. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: ЛГУ, 1977 204 с.
25. Богородицкий В.А. Общий курс русской грамматики. М., Л.: Соэкгиз, 1935.
26. Бондарко А.В. Понятийные категории и языковые семантические функции в грамматике // Универсалии и типологические исследования. М.: Наука, 1974. С.54-79.
27. Бондарко А.В. Принципы построения функциональной грамматики современных славянских языков // Грамматическое описание славянских языков. Концепции и методы. М.: Наука, 1974. С. 23-31.
28. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 209 с.
29. Будде Е.Ф. Основы синтаксиса русского языка. Казань, 1913. 47 с.
30. Булаховський Л.А. Українська мова // Булаховський Л.А. Вибранi працi в 5 т. К.: Наукова думка, 1977. Т.2. 631 с.
31. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. 624 с.
32. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка: Учебник для вузов. М.: Высшая школа, 1991. 432 с.
33. Васильев Л.Г. Некоторые аспекты языковой деятельности // Прагматические и семантические аспекты синтаксиса. Калинин: Калининский ун-т, 1985. - с. 35-41.
34. Веденькова М.С. Опыт прагматического анализа директивно-констативных высказываний // Прагматика и типологія коммуникативных единиц языка. Днепропетровск, 1989. С. 25-27.
35. Вежбицкая А. Речевые акты // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.16. М.: Прогресс, 1985. С. 251- 275.
36. Вендлер З. Иллокутивное самоубийство // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.16. М.: Прогресс, 1985. С. 238-250.
37. Виноградов В.В. Синтаксис русского языка” акад. А.А. Шахматова // Вопросы синтаксиса Современного русского языка. М.: Гос. уч.-пед. изд-во Министерства просвещения РСФСР, 1950. С. 75-127.
38. Виноградов В.В. Из истории изучения русского синтаксиса (От Ломоносова до Потебни и Фортунатова). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1958. 400 с.
39. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке // В.В.Виноградов. Избранные труды. Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. С. 53-88.
40. Виноградов В.В. Основные вопросы синтаксиса предложения // Виноградов В.В. Избранные труды. Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. С. 254-299.
41. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове). М.: Высшая школа, 1986. 640 с.
42. Вихованець I.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.
43. Вихованець I.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наукова думка, 1992. 228 с.
44. Вихованець I.Р., Городенська К.М., Грищенко А.П. Граматика української мови. К.: Рад. школа, 1982. 209 с.
45. Вихованець I.Р., Городенська К.М., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1982. 219 с.
46. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228 с.
47. Вопросы синтаксиса сложного предложения. Иркутск: Иркутский ГПИ, 1981. 139 с.
48. Востоков А.Х. Русская граматика. СПб: Въ Типографіи Императорской Російской Академіи, 1831. 408 с.
49. Гак В.Г. Высказывание и ситуация // Проблемы структурной лингвистики. М.: Наука, 1972. С. 349-372.
50. Гак В.Г. Категория модуса предложения // Предложение и текст в семантическом аспекте. Калинин: КГУ, 1978. С. 19-26
51. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис. М.: Высш. шк., 1986. 220 с.
52. Галактионова И.В. Семантические основания выделения расчленённых и нерасчленённых сложоподчинённых прдложений // Синтаксис: Изучение и преподавание. Сб. работ учеников В.А. Белошапковой. М.: Диалог-МГУ, 1997. С. 112-122
53. Галкина-Федорук Е.М., Горшкова К.В., Шанский Н.М. Современный русский язык: Синтаксис. М.: Учпедгиз, 1958. 199 с.
54. Головацкий Я. Грамматика русского языка. Львів, 1849. 224 с.
55. Грамматика современного русского литературного языка. М.: Наука, 1970. 767 с.
56. Греч Н.И. Практическая русская грамматика. СПб., 1834. 546 с.
57. Гусліста Л.О. Негативна етична оцінка у контекстах осуду (на матер. сучасної публіцистики): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Харків, 2002. 18 с.
58. Гухман М.М. Лингвистические универсалии и типологические исследования // Универсалии и типологические исследования. М.: Наука, 1974. С.29-53.
59. Данеш Ф., Гаузенблас К. К семантике основных синтаксических формаций // Грамматическое описание славянских языков. Концепции и методы. М.: Наука, 1974. С. 90-97.
60. Дейк Т.А. ван. Вопросы прагматики текста // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.16. М.: Прогресс, 1985. С. 259-336.
61. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 227 с.
62. Демьянков В. З. «Событие» в семантике, прагматике и в координатах интерпретации текста // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. Т.42. № 4. 1983. С. 320-329.
63. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наук. думка, 1982. 210 с.
64. Забуранна О.В. Антропоцентризм фразеологічної семантики (на матер. фразеологічних одиниць української, перської, японської мов із значенням відносного часу): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2003. 18 с.
65. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. Донецьк: Вид-во Донецького нац. ун-та, 2001. 662 с.
66. Зайцева Л.П., Биренбаум Я.Г. Переосмысление синтаксических связей в сравнительних конструкциях// Филологические науки. 1974. № 1. С. 81-89.
67. Зализняк А.А. Грамматический словарь русского языка. М., 1977
68. Заоборна М.С. Складнопідрядні порівняльні речення в сучасній українській мові: Дис. канд. філол. наук. 10.02.01. / Терноп. держ. пед. ін-т Тернопіль, 1996. 167 с.
69. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368 с.
70. Золотова Г.А. О принципах классификации простого предложения //Актуальные проблемы русского синтаксиса. М.: Издательство Московского университета, 1984. С. 14-36.
71. Зуева Э.В. Прагматические аспекты взаимодействия плана автора и плана персонажа в художественном тексте // Прагматический аспект предложения и текста. Л., 1990. С.22-30.
72. Ивин А.А. Основания логики оценок. М.: МГУ, 1970. 223 с.
73. Ильенко С.Г. Сложное предложение в современном русском языке. Типология сложноподчинённого предложения. Лекция. Л., 1976. 32 с.
74. Історія української мови: Синтаксис/ за ред. Грищенка А.П. К.: Наук. думка, 1983. 503 с.
75. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української лiтературної мови. К.: Либідь, 1995.
76. Кафкова О. О роли контекста в разных типах коммуникатов // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С. 236 - 247.
77. Кацнельсон С.Д. О категории субъекта предложения // Универсалии и типологические исслдования. М.: Наука, 1974. С. 104-124.
78. Киселёва Л.А. Вопросы тории речевого воздействия. Л.: Наука, 1978. 159 с.
79. Ковтунова И.И. Поэтический синтаксис. М.: Наука, 1986. 207 с.
80. Колосова Т.А. О двух планах анализа семантики сложных предложений // Исследования по русскому языку. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1970. С. 121-131.
81. Колосова Т.А. Русские сложные предложения асимметрической структуры. Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1980. 164 с.
82. Комина Н.А. Систематика комуникативно-прагматических типов высказывания// Прагматические аспекты функционирования языка. Барнаул: Алтайский гос. ун-т., 1983. - С. 93-101.
83. Кононенко В.И., Брицын М.А., Ганич Д.И. Русский язык. К.: Вища школа, 1978. 398 с.
84. Кононенко В.І. Синоніміка конструкцій із сполучником ніж // УМЛШ. 1969. №5. С. 22-25.
85. Корженский Ян. Прагматический компонент и теория текста // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С. 68 77.
86. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. Львів: ЛНУ ім.. Івана Франка, 2000. 350 с.
87. Котик М.А., Емельянов А.М. Эмоции как показатель субъективных предпочтений при принятии решений // Психологический журнал. 1992. Т.13. №1. С. 118-125.
88. Крейдлин Г.Е., Падучева Е.В. Взаимодействие ассоциативных связей и актуального членения в предложениях с союзом а // Научно-техничесая информация. Серия 2. 1974. № 10. С.32-37.
89. Крейдлин Г.Е., Падучева Е.В. Значение и синтаксические свойства союза а // Научно-техничесая информация. Серия 2. 1974. № 9. С.31-37.
90. Кротевич Є.В.Будова складнопідрядного речення. Львів: Львівський університет, 1951. 31 с.
91. Крючков С.Е. О присоединительных связях в современном русском языке // Вопросы синтаксиса современного русского языка. М., 1950. С. 397-411.
92. Крючков С.Е., Максимов Л.Ю. Современный русский язык. Синтаксис сложного предложения. М.: Просвещение, 1977. 192 с.
93. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Синтаксис. К.: Радянська школа, 1965. Ч.2. 284 с.
94. Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л.А. Булаховського. К.: Радянська школа, 1951. 408 с.
95. Кучеренко І.К. Порівняльні конструкції мови в світлі граматики. К.: Київ. ун-т 1959. 108 с.
96. Лекант П.А. Типы и формы сказуемого в современном русском языке. М.: Высш. школа, 1976.
97. Леонтьев А. А. Высказывание как предмет лингвистики, психолингвистики и теории коммуникации // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С. 18 36.
98. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови. Харків, 1977. 142 с.
99. Ломакович С.В. Займенниково-співвідносні речення в сучасній українській мові: Дисертація д-ра філол. наук. 10.02.01 / Терноп. держ. пед. ін-т Тернопіль, 1993. 382 с.
100. Ломакович С.В. Роль лексики у формуванні змісту складного речення // Лінгвістичні дослідження. Наук. вісник. Вип. 3. Харків: ХДПУ, 1997. С. 149-153.
101. Ломакович С.В., Шмелёва Т.В. Выражение номинативных затруднений говорящего (в простом и сложном предложении) // Синтаксические связи, строение формантов и семантические отношения в сложном предложении: Сборник научных трудов. Калинин, 1985. С. 119-128.
102. Ломтев Т.П. Предмет и смысл языковых выражений / Исследования по современному русскому языку. Сб. статей. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1970. С. 132-141.
103. Ляпон М.В. Смысловая структура сложного предложения и текст. К типологии внутритекстовых отношений. М.: Наука, 1986. 200 с.
104. Мараховська В.Г. Типи складнопідрядних речень з підрядними прикомпаративними: Дис. ... канд. філол. Наук: 10.02.04. / Горлівський держ. пед. ін-т ноземних мов. Горлівка, 1998. 192 с.
105. Мревлишвили Т.Н. Вопрос о нерасчленённых сложноподчинённых предложениях в русской лингвистической литературе. Тбилиси, 1985. 60 с.
106. Мюллер А. Я. Вопросы о падеже сравнения// Доклады и сообщения Львовского университета. Вып. IV. Ч. 1.
107. Мясоед П.А. Антропологический принцип и проблемы психологии развития // Вопросы психологии. 2000. № 5. С. 122-127.
108. Мясоєдова С.В. Категорія спонукання і її вираження в непрямих висловленнях сучасної української мови: Дис. канд. філол. наук/ Харківський держ. пед. університет ім. Г.С. Сковороди. Харків, 2001. 178 с.
109. Николаева Т. М. О функциональных категориях линейной грамматики // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С. 37- 48.
110. Овсянико-Куликовский Д.Н. Синтаксис русского языка. СПб, 1912. 312 с.
111. Огоновскій О. Граматика руского языка для школъ середнихъ. Львовъ: Накладомъ фонду краєвого. Зъ друкарнђ Товариства имени Шевченка, 1889. 288 с.
112. Одарчук Н.А. Семантика та прагматика висловлень відмови в англомовному художньому дискурсі: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2004. 20 с.
113. Осовська І.М. Висловлювання-відмова: структурно семантичний