СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет і мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, його теоретико-методологічну основу та методи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію дисертації та впровадження результатів у практику.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи розвитку соціальних послуг в Україні» здійснено соціально-психологічний аналіз соціальних послуг як професійної діяльності та складової соціальної роботи, розглянуто сучасний стан і соціально-психологічні особливості існуючих моделей соціальних послуг, а також визначено зміст і напрямки розвитку соціальних послуг в Україні та світі.

На основі теоретичного аналізу наукових джерел стосовно еволюції поняття, особливостей надання, реформування та розвитку соціальних послуг (В.В. Апопій, Я.І. Безугла, В.П. Бех, Т. Ганслі, М.А. Гуліна, Н.В. Кабаченко, І.В. Козубовська, І.Ю. Косуля, Сл. Крупа, М.П. Лукашевич, Н.Ю. Максимова, Л.А. Найдьонова, В.Г. Панок, Т.В. Семигіна, Л.Л. Сідєльнік, Т.М. Титаренко, О.В. Тюптя, Є.І. Холостова, Ю.М. Швалб) було встановлено, що поняття «соціальні послуги» носить міждисциплінарний характер і активно використовується в економічному, правовому, управлінському, соціальному та соціально-психологічному аспектах.

Поняття «соціальні послуги» в нашій країні з'явилось у широкому вжитку відносно недавно і тісно пов'язано з наближенням та інтеграцією держави до Європейського Союзу. Задля забезпечення належного рівня якості життя та високих соціальних стандартів важливо переорієнтувати отриману у спадок від радянських часів громіздку систему соціального захисту й забезпечення на індивідуальний (адресний) підхід, надаючи соціальну підтримку саме тим громадянам, які дійсно її потребують в даний час і в тому обсязі, що є адекватним для вирішення проблематики конкретної особи. Відтак, основними проблемами, які потрібно подолати в ході модернізації соціальних послуг в нашій державі, є наступні: низький рівень охоплення соціальними послугами, невідповідність їх якості існуючим європейським стандартам, пасивність громадян та культивування споживацьких підходів, досить висока вартість соціальних послуг та значні видатки на утримування установ і організацій, що їх надають. Саме на реалізацію цих завдань і спрямовується нині політика держави по реформуванню системи соціальної допомоги та послуг, які надаються установами та закладами у підпорядкуванні Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України, Міністерства охорони здоров'я України, Державної пенітенціарної служби України та ін. Одним із напрямків вдосконалення системи соціальних послуг і виступає їх розвиток і соціально-психологічне забезпечення.

У соціально-психологічному вимірі соціальні послуги визначаються нами як діяльність, спрямована на задоволення соціальних та/або соціально-психологічних потреб особистості чи групи, що має на меті покращення їх скрутної життєвої ситуації, а також спонукання до наснаження та опанування новим досвідом. В процесі надання соціальних послуг відбувається взаємодія соціального працівника та клієнта (чи групи), результатом якої є зміни в ситуації і взаємний вплив учасників взаємодії.

Як професійній діяльності соціальним послугам притаманні загальні та специфічні риси. Загальними рисами є усвідомлений характер надання, соціальна спрямованість і регламентованість цього виду діяльності, вмотивованість і цілеспрямованість, перетворюючий характер дійсності та ін. Специфічними особливостями соціальних послуг як професійної діяльності  виступають: їх нематеріальний, характер, невіддільність виробництва і споживання, змінюваність, нездатність до зберігання, залучення споживача до процесу виробництва послуг та ін. Продуктом праці виступає сама послуга, а основною метою та результатом її надання є досягнення змін в життєвій ситуації клієнта. Розгляд соціальних послуг в категоріях діяльності дозволяє визначати складові, цілі та мотиви даного процесу, а наукові аспекти діяльності (генетичний, структурно-функціональний та динамічний) уможливлює опис змісту, структури, конкретних операцій, результатів, напрямку досягнутих змін, необхідну активність в ході обслуговування тощо.

Існуючі підходи до аналізу моделей надання й розвитку соціальних послуг включають опис: характеристик та потреб цільової групи (отримувачів), зовнішніх обставин і життєвої ситуації, особливості створення послуг, їх види, відповідність розробленим стандартам та етичним нормам діяльності, необхідні ресурси та показники рівня успішності надання послуг. Соціально затребуваними та такими, що набули найбільшого поширення в нашій країні є послуги: для різних груп дітей, молоді та сімей з дітьми; для осіб з функціональними обмеженнями (різного віку); безробітних; самотніх людей похилого віку; бездомних; осіб, що повернулися з місць позбавлення волі; людей з різними видами узалежненої поведінки, ВІЛ-інфікованими та ін.  

Однак, не дивлячись на соціальний запит щодо впровадження й реформування соціальних послуг та їх моделей, залишаються невирішеними проблеми, пов'язані з необхідністю дотримання міжнародних принципів щодо їх доступності, диференціації, соціальної солідарності та ін. Повільно відбувається відхід від патерналістських колективних підходів на користь адресності, що спричиняє уніфікованість, однаковість послуг, неврахування конкретних життєвих обставин клієнта. Гострою залишається проблема інституціалізації соціальних послуг та низький рівень їх професіоналізації. Усе вищезазначене зумовлює необхідність розвитку соціальних послуг, що може здійснюватися екстенсивним та інтенсивним шляхом.

Екстенсивний шлях передбачає: приведення соціальних послуг у відповідність із результатами оцінювання потреб різних груп клієнтів, що уможливить розширення та/або переосмислення переліку послуг і їх змісту; перегляд груп отримувачів та умов, що визначають право на отримання соціальних послуг на засадах адресності та індивідуального підходу; розширення мережі організацій та установ, що можуть надавати соціальні послуги згідно розробленим відповідно до соціальних стандартів ліцензійним умовам та інші.

Інтенсивний шлях розвитку соціальних послуг повинен ґрунтуватися на «психологізації» усіх видів послуг, що передбачає розробку моделей їх соціально-психологічного забезпечення (наприклад, оцінки потреб та скрутної життєвої ситуації особистості, її можливостей та ресурсів оточення тощо), а також впровадженні «ідеології» наснаження, що полягає у спонуканні клієнтів до активності на противагу споживацьким підходам.

Таким чином, розв'язання проблеми розвитку соціальних послуг в Україні передбачає пошук шляхів, які дозволяють, з одного боку, адекватно відповідати на запити суспільства та соціально вразливих категорій населення щодо забезпечення належного рівня організації та якості життя, а з іншого, - уможливлює забезпечення відповідних, соціально-психологічно та економічно обґрунтованих професійних послуг з боку різноманітних соціальних інституцій.

Другий розділ «Чинники та умови успішного розвитку соціально-психологічного забезпечення соціальних послуг» присвячено висвітленню питань, які розкривають зумовленість соціально-психологічного забезпечення розвитку соціальних послуг як важливої складової вітчизняної соціальної роботи. Також розглядаються теоретичні підходи до визначення ролі, змісту та етапів створення соціально-психологічного забезпечення різних видів професійної діяльності; визначається актуальність, проблеми та умови успішного становлення соціально-психологічного забезпечення розвитку соціальних послуг в Україні.

Розвиток соціальних послуг як важливої складової соціальної роботи в будь-якій країні здійснюється на основі історичного досвіду та соціально-культурних надбань, традицій та особливостей певного суспільства. Тому непересічне значення для розвитку в Україні соціальних послуг та їх соціально-психологічного забезпечення мають вітчизняні соціально-культурні гуманістичні теорії, що розкриваються в роботах Г.О. Балла, В.І. Вернадського, В.К. Винниченка, М.П. Драгоманова, Г.С. Костюка, А.С. Макаренка, С.Д. Максименка, Г.С. Сковороди, В.О. Сухомлинського, П.Д. Юркевича та інших авторів. Їх цінність в аспекті соціальної роботи полягає не лише в тому, що людина в них розглядається в постійному розвитку, русі, самовдосконаленні та особистісному унікальному зростанні, але і у визнанні гуманізації суспільних відносин як єдино можливого адаптаційного напрямку виживання людства в умовах сучасних трансформацій.

Відтак, з урахуванням здійсненого теоретичного та емпіричного дослідження сучасного стану та проблематики вітчизняного соціального обслуговування, встановлено, що значимість розвитку соціально-психологічного забезпечення діяльності по наданню соціальних послуг в Україні зумовлюється: гуманістичним, особистісно-орієнтованим змістом даного виду діяльності; системою принципів соціальної роботи та психології соціальної роботи, які спрямовані на індивідуалізацію надання соціальних послуг, орієнтацію на розвиток особистості, що переживає скрутну життєву ситуацію, а також на впровадження онтогенетичних, конструктивістських, системних, холістичних поглядів на людину та її взаємини з соціальним оточенням, впливом на її життєву ситуацію; соціально-психологічним характером професійної взаємодії у соціальній роботі та при наданні соціальних послуг; необхідністю виділення чинників, що детермінують, з одного боку, результативність діяльності соціальних працівників, а з іншого, забезпечують можливості розкриття особистісного потенціалу клієнта; потребами, пов'язаними з реформуванням системи організацій і закладів, які надають соціальні послуги та здійснюють соціальну роботу.

Отже, важливими умовами успішності вдосконалення соціальних послуг на сучасному етапі розвитку українського суспільства є врахування традицій та здобутків вітчизняної соціально-психологічної науки,  а також гуманістично спрямований характер формування соціальних відносин, регулятором яких виступає соціальна робота та соціальні послуги як її складова. Ось чому вдосконалення та розвиток соціальних послуг уможливлюється завдяки розробці соціально-психологічного забезпечення даного виду діяльності.

Розвиток концепцій соціально-психологічного забезпечення тісно пов'язаний з такими галузями як практична, прикладна, соціальна психологія, психологія праці і зумовлюється проникненням психологічної теорії та практики в усі сфери суспільного життя. Соціально-психологічне забезпечення діяльності спрямоване на вирішення конкретних соціально-психологічних проблем та/або завдань, які постають перед людьми в процесі підготовки та безпосереднього здійснення різних видів соціальної активності. Воно має на меті оптимізацію того виду діяльності, на який воно направлене, шляхом впровадження соціально-психологічних теорій і методів. Соціально-психологічне забезпечення професійної діяльності формується на основі: вивчення даного виду діяльності, дослідження суб'єкта праці, формування психологічної системи для цілей професійної орієнтації і професійної підготовки, вивчення суб'єкта пізнання або спілкування.

Особливу роль соціально-психологічне забезпечення відіграє у професіях, які ґрунтуються на тісній взаємодії між людьми, де є ризики негативного впливу індивідів одне на одного, або у професіях, яким притаманний підвищений рівень відповідальності працюючих. Соціально-психологічне забезпечення професійної діяльності розглядається як чинник професійної надійності, що позитивно впливає на створення безпечних і таких, що унеможливлюють прояви професійних загроз, ризиків умов праці.

Даний напрямок успішно розвивається завдяки дослідженням вітчизняних і зарубіжних авторів, таких як: Д.В. Гандер, М.О. Дмітрієва, М.М. Дорошенко, Л.М. Карамушка, М.С. Корольчук, В.М. Крайнюк, С.Л. Леньков, С.Д. Максименко, Ю.І. Машбиць, Г.С. Нікіфоров, В.С. Новіков, В.І. Осьодло, В.Г. Панок, Н.Ю. Скороходова, В.В. Стасюк, Т.В. Шеломова та інших. На основі аналізу доробок, ми дійшли висновку, що зміст соціально-психологічного  забезпечення професійної діяльності розглядається науковцями в  трьох  основних  вимірах: 1) як  система  заходів, що  мають  на  меті вдосконалення, оптимізацію   професійної діяльності; 2) як специфічна діяльність, супровід особистості в професії; 3) як процес перетворення особистості, набуття нею нового досвіду, нових якостей, рис тощо. Причому, це перетворення і зумовлене спеціально організованими впливами і супроводом, а сама особистість при цьому має бути достатньо вмотивована. Вченими виділяються певні етапи, функції та рівні соціально-психологічного забезпечення, розробляються його концепції, програми та моделі для різних видів діяльності.

Ґрунтовні концепції соціально-психологічного забезпечення розроблені: у військовій практиці, діяльності органів МВС, МНС у працях Д.В. Гандера, Г.С. Грибенюка, Л.І. Казміренко, Р.А. Калениченка, О.В. Кононова, В.І. Розова, В.О. Скребця, В.В. Стасюка, А.А. Пилипенко та інших; у педагогічній діяльності та психолого-педагогічному консультуванні в роботах О.І. Бондарчук, П.П. Горностая, Л.М. Карамушки, С.Д. Максименка, Н.Ю. Максимової, Ю.І. Машбиця, В.Г. Панка, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєвої, в сфері управлінської та організаційної діяльності – Є.Д. Короткіної, Л.Е. Орбан-Лембрик, Л.Г. Почебут, Г.В. Суходольського, В.О. Чікер та ін.

Зважаючи на те, що соціальна робота як професійна гуманістично орієнтована діяльність базується на суб'єкт - суб'єктній та суб'єкт-об'єктній взаємодії людей, спрямована на поліпшення життєвої ситуації клієнтів, недопущення загострення їх проблем та підвищення якості життя в цілому, дана професія також потребує ґрунтовного соціально-психологічного забезпечення. Однак, розробленої на основі вітчизняних теорій і практичного досвіду та впорядкованої системи та концепції соціально-психологічного забезпечення даного виду діяльності поки що не існує.

На підставі аналізу результатів проведеного опитування та стандартизованого інтерв'ю з соціальними працівниками різних регіонів України (усього 48 осіб – 87% жінок, 13% чоловіків, середній стаж роботи – 6 років) та з урахуванням теоретичних висновків було встановлено, що основними напрямками розробки соціально-психологічного забезпечення соціальної роботи та розвитку соціальних послуг мають бути:

формування гуманістичного підходу до розуміння особистості в аспекті соціальної роботи, усвідомлення необхідності наснажувати клієнтів, сприяти їх фасилітації;

залучення соціально-психологічних принципів до системи ціннісних орієнтирів соціальної роботи, використання психологічних концепцій для пояснення соціально-психологічних явищ чи процесів, що призводять до негараздів та проблем на життєвому шляху особистості;

використання психологічних методів для діагностики, соціально-психологічної корекції, консультування, профілактики, вирішення конфліктів, налагодження спілкування та взаємодії при наданні послуг різним групам клієнтів;

розробка програм психологічного супроводу, що сприяють вирішенню соціалізаційних завдань людини на різних вікових етапах на основі вивчення соціально-психологічних характеристик особистості клієнта та аналізу його життєвої ситуації, соціального оточення тощо;

вироблення системи психогігієни та профілактики синдрому професійного вигорання у соціальних працівників;

впровадження соціально-психологічного супроводу служб, які надають соціальні послуги, згідно з логікою процесу управління ними.

Таким чином, соціально-психологічний контекст розгляду соціальної роботи та соціальних послуг передбачає виокремлення суттєвих ознак, які дозволяють описувати, моделювати, проектувати та вдосконалювати ці види діяльності. Ключовими соціально-психологічними поняттями, які, на наш погляд, характеризують соціальні послуги як процес і результат, а також є важливими для розвитку соціальних послуг виступають: категорії особистості, її розвитку, соціалізації, життєвого досвіду та життєвої ситуації (зокрема, скрутної та кризової); поняття діяльності; професійне спілкування, професійна взаємодія; соціальний вплив; мотиви, потреби та цілепокладання; соціальні установки, очікування, ставлення, стереотипи.

В третьому розділі «Зміст та вихідні поняття концепції соціально-психологічного забезпечення розвитку соціальних послуг» визначаються методологічні засади створення концепції соціально-психологічного забезпечення розвитку соціальних послуг в Україні, здійснюється змістовне наповнення теоретичного компонента соціально-психологічного забезпечення розвитку соціальних послуг завдяки поглибленню уявлень про проблеми особистості та її становлення, висвітленню особливостей соціалізації та вироблення стратегій поведінки в різних життєвих ситуаціях в аспекті соціальної роботи.

Зважаючи на специфічні особливості соціальних послуг як професійної діяльності та з урахуванням того, що в центрі уваги при наданні соціальних послуг перебуває особистість, життєва ситуація якої потребує змін, методологічною основою розробки концепції соціально-психологічного забезпечення розвитку соціальних послуг може виступати експериментально-генетичний (і його модифікація - генетико-моделюючий) метод наукового пізнання. Використання даного методологічного підходу дозволяє переорієнтувати сучасне розуміння соціальної роботи та соціальних послуг з діяльності по вирішенню проблем клієнтів на діяльність, що сприяє організації розвитку та саморозвитку особистості, яка переживає скрутну життєву ситуацію, з урахуванням унікальності, онтогенетичних особливостей, досвіду, культурно-історичного та соціального контексту життя особистості. Також використання генетико-моделюючої методології дозволяє забезпечити досягнення як теоретичних, так і прикладних завдань в межах реалізації концепції, що розробляється.

Концепція соціально-психологічного забезпечення соціальної роботи та розвитку соціальних послуг розглядається нами як сукупність теоретичних положень та розроблених на їх основі практичних моделей діяльності, спрямованих на оптимізацію процесу і результату професійної взаємодії в соціальній роботі соціально-психологічними засобами. Принципи побудови концепції відповідають методології експериментально-генетичного (і його модифікації - генетико-моделюючого) методу та узгоджуються з принципами та цінностями соціальної роботи.

Основними складовими концепції соціально-психологічного забезпечення розвитку соціальних послуг є:

- теоретичний компонент, що включає доробки стосовно дослідження особистості та особливостей її розвитку і саморозвитку, життєвих ситуацій і соціально-психологічних особливостей клієнтів, соціальних працівників та інших суб'єктів соціальної роботи, а також стосовно побудови ефективної соціально-психологічної взаємодії в межах професійних відносин;

- моделі діяльності, що базуються на врахуванні соціально-психологічних особливостей суб'єктів професійної взаємодії та передбачають сукупність спеціально розроблених соціально-психологічних заходів, форм та видів роботи, спрямованих на ініціювання та підтримку процесів саморозвитку особистості, її наснаження, покращення життєвих ситуацій клієнтів і оптимізацію роботи соціальних працівників шляхом мобілізації різних видів ресурсів;

- сама практична діяльність по реалізації розроблених моделей з метою досягнення позитивних змін і наснаження клієнтів.

Отже, концепція соціально-психологічного забезпечення розвитку соціальних послуг передбачає формування теоретичної складової та створення на її основі певних прикладних моделей, покликаних розв'язувати конкретні завдання соціально-психологічного характеру в межах професійної взаємодії. Основу теоретичної складової концепції складають теорії розвитку та соціалізації особистості, моделі змін та життєвих ситуацій особистості, а також концепції наснаження в контексті соціальної роботи та соціальних послуг.

Зокрема, за С.Д. Максименком розвиток особистості відбувається шляхом привласнення індивідом культурно-історичного досвіду всього людства і являє собою, фактично, історію розвитку самої особистості та полягає в організації та інтегруванні людиною свого внутрішнього світу. Тому розвиток особистості повинен розглядатися системно – як розвиток організму, психіки та соціальної поведінки, а також в генетичному вимірі.

На підставі використання методології генетико-моделюючого методу, встановлено, що важливим завданням в аспекті соціальної роботи та соціальних послуг є формування розуміння клієнта не просто як особи, що має подолати життєві проблеми та негаразди завдяки соціальній підтримці, а як особистості, яка здатна перетворити скрутну життєву ситуацію у розвиваючу, яка є спроможною до наснаження і самонаснаження, що уможливлює настання позитивних змін в життєвій ситуації клієнта. Зміни виступають не лише як ціль, бажаний результат соціальних послуг, але і як критерій успішності соціально-психологічного впливу. Це підкреслює безумовну важливість і необхідність використання психологічних знань для досягнення позитивних змін в життєвій ситуації клієнтів. Психологічні теорії та методи виступають важливим ресурсом соціальної роботи в якості чинника, що спонукає до змін та уможливлює їх. Напрямок (спрямування) змін визначає зміст взаємодії соціального працівника та клієнта, що об’єктивується у відповідних видах послуг чи допомоги.