ОСОБЛИВОСТІ ТОЛЕРАНТНОСТІ ОСІБ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ЕМОЦІЙНОСТІ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет; викладено відомості про методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення роботи; наведено інформацію про особистий внесок автора, апробацію результатів дослідження та публікації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження індивідуально-психологічних особливостей толерантності» здійснено аналіз різних підходів до розуміння толерантності, описано її структуру в межах континуально-ієрархічного підходу, проаналізовано взаємозв’язок толерантності з широким спектром психологічних властивостей.

В результаті теоретико-методологічного аналізу літератури встановлено, що проблема толерантності розробляється в загальнофілософському, етичному, політичному, психологічному, педагогічному, медико-біологічному напрямках тощо, що вказує на її різнобічність, багатоаспектність та міждисциплінарний характер.

Уточнення сутності толерантності як психологічного феномена потребує звертання до таких понять, як: повага до іншого, готовність взаємодіяти з іншим, активне відкрите ставлення до нього, підтримка права інших на їх спосіб існування, сприяння затвердженню цих прав, установка на взаємність, терпиме ставлення до інших (О. Г. Асмолов, Ф. Ю. Василюк, О. А. Грива, І. Б. Гріншпун, М. А. Джерелієвська, Л. М. Дробіжева, Р. Друа, А. В. Зімбулі, Д .В. Зинов’єв, В. М. Золотухін, Л. П. Ільченко, Є. Ю. Клєпцова, К. П. Краковський, С. Д. Максименко, О. С. Матієнко, В. В. Розанова, Г. У. Солдатова, Т. В. Углова, М. Уолцер, Л. О. Шайгерова, О. Д. Шарова та ін.).

Результати численних досліджень (Л. В. Байбородова, В. В. Бойко, С. К. Бондирєва, О. О. Галицьких, Б. С. Гершунський, В. М. Гришук, М. Т. Громкова, П. Ф. Колмогоров, О. М. Лутошкін, Л. І. Маленкова, А. В. Мудрик, Н. В. Недорезова, О. П. Саннікова, О. В. Скрябіна, Л. І. Уманський, О. Я. Чебикін, Г. П. Щедровицький та ін.) свідчать про те, що саме толерантність є головною умовою ефективної взаємодії між людьми. Толерантність у спілкуванні сприяє пізнанню позиції, думки іншого, стабілізує сам процес комунікації. Все це призводить до сучасного розуміння толерантності як соціально та індивідуально-значущої цінності.

Узагальнення даних літературних джерел дозволяє розглядати толерантність як стійку властивість особистості, що проявляється в здатності до розуміння та прийняття іншої людини, її позиції до соціальних та релігійних поглядів, у готовності до активної взаємодії зі світом у позитивному напрямку, заснованої на стійкості до різноманітних впливів (загрози, невизначеності, новизни тощо) та усвідомлюваності принципу взаємності.

Як складна властивість особистості толерантність має багатокомпоненту структуру. З позицій континуально-ієрархічного підходу (О. П. Саннікова) можна розглядати толерантність, як таку, що містить три рівні: 1) формально-динамічний - характеристики, що відображають форму й динаміку реалізації толерантного ставлення до оточуючого світу (потреба в активному прояві толерантного ставлення, інтенсивність, легкість прояву, усталеність толерантного стану тощо) та якісний - емоційні, когнітивні, поведінкові характеристики; 2) змістовно-особистісний - характеристики потребово-мотиваційної сфери, рівень актуального досвіду (толерантність як особистісна цінність); 3) соціально-імперативний - характеристики толерантності, які формуються під впливом суспільних, духовно-моральних, культурних аспектів і відображають уявлення особистості про толерантність як групову цінність, соціальну цінність, суспільну норму тощо.

На даному етапі дослідження вивчаються якісні характеристики толерантності, оскільки саме вони відображають її психологічну сутність. Аналіз наукових досліджень про структуру толерантності (С. Л. Братченко, Л. В. Бернадська, Є. Ю. Клєпцова, Г. Крістал, О. Б. Скрябіна, О. О. Спіцина, Б. І. Хасан тощо) дозволив виділити і описати її компоненти: емоційний (емоції, які характеризують прийняття іншої людини), когнітивний (уявлення, думки, знання, що пов’язані з прийняттям іншої людини), поведінковий (зовнішні дійові прояви толерантного ставлення до іншого, готовність до взаємодії).

Дослідниками окреслюється широкий простір характеристик, які пов’язані із проявами толерантності. Серед таких характеристик визначаються: психодинамічні, темпераментальні  – нервово-психічна стійкість, чутливість до психотравмуючих факторів (невизначеності, критичних ситуацій тощо), стійкість до стресу, емоційна стабільність, низький рівень тривожності, резистентність, відсутність ригідності, комунікативна та інтелектуальна енергійність і пластичність, схильність до емоцій, що супроводжують симпатію, повагу, доброту тощо (Ф. Ю. Василюк, І. В. Воробйова, О. А. Грива, Д. В. Зинов’єв, О. Р. Лурія, Г. Олпорт, Є. В. Тріфонов та ін.); характерологічні – відповідальність, неупередженість, відсутність схильності до авторитаризму, впевненість в собі, незалежність, здатність справлятися з власними страхами і тривогою, терпіння, витримка, відчуття безпеки та захищеності, відкритість, довірливість, відсутність дипломатичності тощо (Т. Адорно, В. М. Золотухін, Є. Ю. Клєпцова; Р. Кеттелл, Б. Крамер, Г. Олпорт та ін.); когнітивні якості – висока потреба в міркуванні, пошуку, глибокому аналізі інформації про світ, тенденція до розширення знання про своє оточення, схильність до посиленого структурування всієї інформації і знань, висока потреба у когнітивній завершеності, гнучкість мислення, високий рівень інтелекту, реалістичність, незалежність мислення, усвідомленість у слідуванні загальноприйнятим нормам (М. Крофорд, А. Кругланські, Дж. Качиоппо, Р. Петті, Є. С. Сухих та ін.); комунікативні якості – товариськість, безпосередність в спілкуванні, комунікативна толерантність, адекватність і точність в оцінці співбесідника тощо (В. В. Бойко, І. А. Василенко, О. П. Саннікова, Т. В. Углова, О. Г. Шавріна та ін.); соціально-психологічні – соціально-психологічна стійкість, схильність до упереджень, альтруїзм, етнічна ідентичність, розвиненість просоціальних установок, несхильність до ксенофобії, етнічна толерантність тощо (О. Г. Асмолов, О. Є. Блинова, Е. Богардус, С. Ю. Головін, І. Б. Гріншпун, Г. Олпорт, С. В. Рижова, Л. І. Рюмшина, Г. У. Солдатова, Є. В. Тріфонов, М. Уолцер, Е. Френкель-Брунсвик, Л. О. Шайгєрова та ін.).

Основою задля вивчення індивідуально-психологічних особливостей толерантності, в даній роботі, обрана емоційність, яка розглядається як стійка властивість індивідуальності, що виражає схильність до переживання емоції певного знаку й модальності (В. Д. Небиліцин, А. Є. Ольшаннікова, О. П. Саннікова та ін.).

У другому розділі «Організація емпіричного дослідження толерантності осіб з різним типом емоційності» розкрито форми організації та зміст емпіричного дослідження, обґрунтовано вибірку, визначено та описано методичну процедуру дослідження толерантності та психологічних властивостей, що співвідносяться з нею. Наведено результати апробації «Тест-опитувальника якісних показників толерантності».

На підставі теоретико-методологічного аналізу даної проблеми розроблено програму емпіричного дослідження особливостей толерантності в осіб із різним типом емоційності, що включало такі етапи: підготовчий, діагностичний, аналітико-інтерпретаційний.

На підготовчому етапі було здійснено комплекс заходів організаційно-методичного характеру, зокрема визначено логіку емпіричного дослідження, визначені умови його проведення, обрано основну вибірку дослідження,  вибірку стандартизації, підібрано психодіагностичний інструментарій, який відповідає меті та завданням дослідження.

Аналіз психодіагностичної літератури показав, що незважаючи на широку представленість методик діагностики толерантності, немає такого психодіагностичного інструменту, за допомогою якого можна було б дослідити цілісну картину прояву саме якісних компонентів даної властивості. Тому, відповідно до задач дослідження, його методологічних засад і вимог психометрики було створено (у співавторстві) «Тест-опитувальник якісних показників толерантності», апробація якого показала високий ступінь валідності (змістової, конструктної) та надійності (надійність частин тесту, тест-ретестову надійність, надійність паралельних форм). На основі аналізу наукових даних про толерантність і уявлення про метахарактеристики індивідуальності в якісній структурі толерантності попередньо були виділені і описані емоційний, когнітивний та поведінковий компоненти. Кожен із компонентів (показників) толерантності (інтолерантності), представляє собою біполярний континуум:

- емоційний показник –  на додатньому полюсі характеризується прийняттям іншої людини, наявністю інтересу і позитивного ставлення до інших (радість, задоволення та ін.); на від’ємному – неприйняттям інших, відсутністю інтересу до іншої індивідуальності та емоціями негативного забарвлення (роздратування, гнів, страх, тощо);

- когнітивний показник – на додатньому полюсі характеризується такими установками, знаннями, нейтральними або позитивними думками та ін., які дозволяють приймати іншу людину; на від’ємному – наявністю таких думок та переконань, при яких неможливе або утруднене прийняття прав іншого на свою картину світу, позицію, погляди, дії та почуття);

- поведінковий показник – на додатньому полюсі характеризується схильністю до вибудовування своєї  поведінки так, щоб дозволяти іншій людині бути самою собою, реалізацією поведінки, яка не порушує права іншого і демонструє позитивне ставлення до нього; від’ємний полюс цього показника характеризується відсутністю такої схильності, тобто реалізацією поведінки, яка перешкоджає прояву індивідуальності іншої людини.

Емпірична перевірка конструкту тесту за допомогою факторного аналізу індикаторів підтвердила правильність угрупування шкал для діагностики зазначених показників толерантності. Результати перевірки остаточного варіанту «Тест-опитувальника якісних показників толерантності» на надійність та валідність підтвердили можливість його застосування не лише для наукової роботи, але й у практичних цілях.

На діагностичному етапі емпіричного дослідження було запроваджено вимірювальні процедури, за допомогою обраної системи методів проводився збір емпіричних даних щодо показників толерантності та властивостей особистості, гіпотетично пов’язаних із нею.

Третій етап дослідження – аналітико-інтерпретаційний - був присвячений математично-статистичній обробці даних за допомогою методів кількісного (кореляційний і факторний аналіз, t-критерій Стьюдента) та якісного аналізу даних (метод «асів», «профілів»). На цьому ж етапі здійснено психологічний аналіз та інтерпретацію отриманих емпіричних даних, в тому числі і через співставлення з результатами інших дослідників.

У третьому розділі «Результати емпіричного дослідження індивідуально-психологічних особливостей толерантності» здійснено аналіз емпіричних даних та їх психологічну інтерпретацію, що розкриває характер взаємозв’язку між показниками толерантності та визначеним спектром властивостей особистості. Здійснено диференціально-психологічний аналіз, спрямований на вивчення психологічних особливостей осіб, що відрізняються типом толерантності (якісно-кількісним поєднанням цих показників) та досліджено специфіку толерантності осіб з різними типами емоційності.

В результаті кореляційного аналізу були виявлені багатозначні зв’язки між показниками толерантності і показниками обраного спектру рис особистості (товариськості, емпатії, емоційності тощо) гіпотетично пов’язаних із толерантністю.