| Краткое содержание: |
В першому розділі “Контент-аналіз в теоретико-методологічних структурах політичної науки і політології міжнародних відносин” - визначається структурна ніша досліджуваного методу в теоретико-методологічній архітектоніці політичної науки; здійснюється перевірка його на сумісність та придатність з існуючими в цій науці основними теоретичними підходами і вже використовуваними методами; вказуються шляхи включення методу контент-аналізу до теоретико-методологічної бази політології міжнародних відносин; визначаються пріоритетні сфери його застосування (зокрема, політичної культури та ідеології); здійснюється попередня оцінка ефективності та продуктивності його використання в зовнішній політиці. Визначені також можливості методу в політико-культурних дослідженнях, для аналізу політичних інститутів і процесів, а також в етнополітології.
Перенесення методу з однієї галузі знань в іншу - це не простий механічний акт, а послідовний багатоступеневий процес. Для того, щоб метод став ефективним у політичній науці, необхідне виконання низки умов. З’ясуванню цих передумов і присвячене дисертаційне дослідження.
Першим кроком до вирішення проблеми “адаптації методу” є розроблення трирівневої моделі теоретико-методологічної структури політичної науки (факторно-проблемний аналіз, контент-аналіз, теоретико-побудовчий рівень), а сам механізм політологічного аналізу (пізнання) розглядається як послідовність встановлення фактів політичного життя, пошуку їх смислового навантаження, конструювання політологічних теорій за базовими теорієпобудовчими парадигмами (системною, структурно-функціональною).
На другій стадії, керуючись виокремленими та обґрунтованими С. Кононенком положеннями про теоретико-методологічний плюралізм політології міжнародних відносин та існування в ній чотирьох пізнавальних формацій, дисертант зіставляє систему контент-аналізу з кожною з цих формацій. Означений теоретико-методологічний плюралізм передбачає можливість розробки різноманітних систем контент-аналізу. Таким чином, контент-аналітична діяльність неминуче матиме не лише складний предмет (адже саме таким є політика), але й комплексну теоретико-методологічну базу. Отже контент-аналіз є посутньо плюралістичним, що додає йому об’єктивності і робить менш залежним від різноманітних одномірних ідеологем. Контент-аналітик враховує різноманітні ціннісні аспекти політичних відносин, однак сам від них є менш залежним.
Дослідження перспектив контент-аналізу в політичній науці провадиться у три стадії: це, по-перше, визначення місця контент-аналізу в структурній будові суспільної і політичної наук, з’ясування його ролі в суспільному й політичному пізнанні і характеру політико-культурної та ідеологічної детермінованості; по-друге, - перевірка контент-аналізу на сумісність з основними традиціями та ідейними течіями (ідеалізм, реалізм, позитивізм, теорії “світового суспільства” і “взаємозалежності”), формалізмами (макроформалізм, мікроформалізм, мезоформалізм), парадигмальними методами (системний, структурно-функціональний, компаративний) та образами-моделями політології міжнародних відносин і специфікаційне визначення його структурного місця та функціональної ролі уже у рамках політології міжнародних відносин; по-третє, окреслення перспективи застосування методу контент-аналізу в політичній науці загалом та її спеціалізованих напрямах зокрема. Метод контент-аналізу є “відкритим” в теоретико-методологічному сенсі. Він може поєднуватись, комбінуватись і залучати різноманітні теоретичні підходи і бачення, тобто має надвеликий комбінаторний теоретико-методологічний потенціал, підтверджуючи власну максимальну пізнавальну універсальність та мінімальну ідеологізованість.
Отже, розкривається сенс “дослідження методу” загалом. Метод - не лише знаряддя, а й об’єкт пізнання. Таке “дослідження методу” не менш прикладне, ніж дослідження будь-якого іншого конкретного об’єкту. Мається на увазі прикладна гносеологія, що є частиною тієї науки, теоретико-методологічна структура якої досліджується. Крім того, оскільки наука - це одна з форм культури, то дослідження методу (хай і опосередковано) є водночас і дослідженням суспільної, зокрема політичної культури. Оскільки сама наука є ще й інститутом, то її дослідження (зокрема - у випадку політики) є дослідженням політичних інститутів та процесів.
Здійснене прикладне гносеологічне дослідження політології дає можливість зрозуміти сучасний стан вітчизняної політичної науки і передусім стан її теоретико-методологічної бази та аналітичного потенціалу. По суті це розвідка в рамках прикладної політології та наукознавства.
” - за допомогою розроблення і запровадження системи конститутивних категорій здійснюється адаптація методу контент-аналізу для дослідження зовнішньо- і міжнародно-політичних відносин (з метою подальшого застосування цього методу для дослідження політико-культурних та ідеологічних детермінант).
Застосування певного методу в рамках окремої науки потребує не лише з’ясування його структурного місця та функціональної ролі в теоретико-методологічній базі цієї науки, а й відповідної підготовки (до застосування такого методу) самого предмету цієї науки. Інакше кажучи, об’єкт дослідження має відповідати методові дослідження, адже вони взаємозв’язані.
Сенс адаптації специфічного предмету політології міжнародних відносин для використання методу контент-аналізу полягає у розробленні системи категорій, яка склала б “когнітивне ядро” об’єкту - власне, контент-аналітичного дослідження. Йдеться про створення загальної “когнітивної картини”, окреслення “когнітивних контурів” міжнародної та зовнішніх політики з погляду і для контент-аналізу. Оскільки останній логічно і фактично пов’язаний з комунікацією, то адаптацію предмету дослідження є сенс здійснювати на основі комунікативних парадигм, з яких і варто висновувати категоріальний апарат.
Загальна (попередня і адаптована) “когнітивна картина” зовнішньополітичного та міжнародно-політичного об’єктів контент-аналітичного дослідження за своєю суттю є комунікативною і складається з п’яти конститутивних категорій: категорія “контексту”, категорії “просторової комунікативної сфери” та “часової комунікативної сфери”, категорія “діалог – конфлікт”, нарешті, категорія “оперативного коду”. Разом вони утворюють одну конститутивну систему (“когнітивний кістяк”) наукового дослідження політичних, міжнародно-політичних та зовнішньополітичних відносин (а в перспективі - й політико-культурних відносин) як предмету контент-аналізу, розташовуючись на чотирьох рівнях, корелюючи, взаємодіючи і чергуючись між собою як послідовність закритих і відкритих смислових комунікативних сфер. Кожна з цих категорій адаптує певний фрагмент аналізованої реальності, знаходячи своє застосування в тих чи інших її аспектах: глобалізація (категорія “контексту”), регіональна інтеграція (категорія “просторової комунікативної сфери”), соціальна трансформація (категорія “часової комунікативної сфери”), міжнародна безпека (категорія “діалог-конфлікт”), системи зовнішньої політики (категорія “оперативного коду”).
Така категоріальна система цілком придатна і для пізнавального структурування предмету політико-культурних та ідеологічних досліджень. Категорія “контексту” когнітивно охоплює політичну культуру загалом як контекстуальну ціннісну структуру, що всеосяжно визначає моделі політичної поведінки суб’єктів політики. Категорія “просторової комунікативної сфери” дозволить адаптувати для контент-аналізу такий аспект політико-культурних відносин як цивілізації та історико-культурні типи чи ідеологічні ареали, тобто терени поширення певних ціннісних систем – географію цінностей. Категорія “часової комунікативної сфери” в рамках контент-аналітичного дослідження охоплює періоди культурної еволюції, етапи й епохи духовного розвитку, цикли громадської думки. Категорія “діалог-конфлікт” адаптує такий аспект відносин політичної культури як політико-культурний консенсус та політико-культурний антагонізм (розкол), ідеологічне протистояння, конфлікт і діалог культур. Категорія “оперативного коду”, в рамках контент-аналітичного дослідження охоплює такі аспекти політичної культури та ідеології як ціннісна матриця мотивацій політичної поведінки, політико-культурні коди, суб’єктивна політична культура.
Слід наголосити, що йдеться хоча й про вирішальний, але тільки про перший крок у розробленні методологічного апарату контент-аналізу. Наступні кроки полягатимуть у розробленні системи операційних категорій, формуванні словників, пошуку індикаторів.
Нині в світі існує 34 комп’ютерні контент-аналітичні системи; 16 систем якісного аналізу даних; 15 систем управління текстовими ресурсами (з яких контент-аналітики активно використовують не більше шести); одна система контент-аналізу зовнішньополітичних подій (розроблена винятково для аналізу коротких повідомлень агентства Рейтерз).
Всі ці контент-аналітичні системи - самодостатні, вони не мають спільної та уніфікованої теоретико-методологічної бази, що унеможливлює формування нових подібних систем, перетворюючи кожну з них на унікальний витвір ситуаційного аналізу. Формування єдиної теоретико-методологічної бази дасть можливість створювати нові контент-аналітичні системи, водночас предметно специфіковані і морфологічно споріднені. Таким чином, спільна теоретико-методологічна база, формуванню якої присвячена більша частина дисертації, слугуватиме підґрунтям для появи багатьох прикладних контент-аналітичних систем.
- “Контент-аналіз в теорії і практиці зовнішньополітичної діяльності” - розглядаються проблеми включення методу контент-аналізу до системи аналітичного апарату зовнішньої політики та пропонуються методи вирішення деяких з них.
В теоретичній площині йдеться про зіставлення і ситуативний синтез теорії міжнародних відносин з теорією зовнішньої політики. Слід мати на увазі таке розрізнення між двома формаціями в рамках будь-якої науки, яка займається дослідженнями міжнародних відносин. Подібним чином можна характеризувати й теорії зовнішньоекономічних і міжнародно-економічних відносин, чи, скажімо суб’єктивно-національне міжнародне право і об’єктивне міжнародне право.
У практичній площині йдеться про аналітичне, концептуальне і навіть культурне збагачення зовнішньої політики новими методами, а отже, нарощення її потенціалу. Таке збагачення не може відбуватися стихійно та неорганізовано, а передбачає виконання низки передумов. Будь-яка теорія і методологія, навіть абстрактна, потребує відповідної організації (яку, зокрема, досліджує соціологія науки). Це стосується й політології (а також прикладної політології, що є частиною самої цієї науки). Саме на цій стадії дисертаційного дослідження відкриваються певні можливості знаходження взаємозв’язку між контент-аналізом зовнішньої політики та аналізом політичних інститутів і процесів, оскільки перша є одним із основних національних політичних інститутів, жорстко детермінованих політичними процесами, що відбуваються в національному суспільстві.
Необхідно зробити цей метод надбанням не лише науки, а й відповідної політичної діяльності. Інтегрування контент-аналізу до підсистеми політики відбувається у дві стадії: по-перше, через запровадження категорії “аналітичного потенціалу” – спроможності національного актора осмислити джерела національної могутності і стан міжнародного середовища задля максимально ефективного використання першої щодо другого (тут концептуально з’ясовується роль і місце контент-аналізу в системі зовнішньої політики); по-друге, визначаються дві групи передумов, виконання яких необхідне для успішного запровадження методу до арсеналу аналітичної служби зовнішньополітичного відомства: нормативно-методичні – розроблення методичних матеріалів контент-аналітичних досліджень, вироблення нормативно-правової бази їх здійснення; організаційно-технологічні – формування структурної мережі системи контент-аналітичних досліджень (і в самому зовнішньополітичному відомстві, і у взаємодії з науковими закладами, які мають досвід розроблення методичних матеріалів контент-аналітичних досліджень, з інформаційними агентствами та аналітичними центрами, які використовують цей метод). Слід також визначити процедури і механізми використання методу у зовнішньополітичній практиці.
Суто прикладна проблема включення методу контент-аналізу до аналітичного апарату зовнішньої політики має очевидні політико-культурні аспекти і прямий стосунок до політико-культурних та ідеологічних досліджень. Зовнішньополітична культура як ціннісно поєднувальна ланка між системою зовнішньої політики та політичною культурою визначає методи і форми зовнішньополітичної діяльності (це робить її одним із ширших предметів і, водночас, детермінант контент-аналізу). Через дослідження чи навіть врахування зовнішньополітичної культури контент-аналітичне дослідження переноситься в галузь політико-культурних та ідеологічних досліджень.
Практичний ефект від застосування методу контент-аналізу в зовнішньополітичній практиці України полягатиме в одержанні ефективного засобу вивчення громадської думки щодо тих чи інших нагальних питань зовнішньої політики, ступеню суспільної підтримки певного зовнішньополітичного курсу (наприклад, євроатлантичного) і. т. ін. В цьому суто прикладному аспекті система контент-аналізу стане однією із з’єднувальних ланок між державою та громадянським суспільством, офіційною та народною дипломатією - свого роду зворотнім зв’язком і засобом взаємокорекції. Ще більшого практичного значення метод контент-аналізу набуває в рамках процесу політичного реформування українського суспільства. В цьому випадку контент-аналіз є одним з найефективніших засобів вивчення ставлення громадськості до тих чи інших проектів реформування національної політики. Існує гостра практично-політична потреба у розробці - на підставі вже наявних технологій та новосформованої теоретико-методологічної бази - окремих прикладних контент-аналітичних систем для аналізу найнагальніших проблем зовнішньої та внутрішньої політики.
Нарешті, слід наголосити, що розвиток теоретико-методологічної бази контент-аналізу дасть можливість максимально розширити спектр контент-аналітичних технологій, надавши практичного значення навіть найабстрактнішим теоретичним студіям.
|
