ПОЛІТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЯК ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ТЕХНОЛОГІЯ (НА ПРИКЛАДІ ЕТНОКОНФЕСІЙНИХ ВІДНОСИН У КРИМУ)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначені мета і завдання, окреслені об'єкт і предмет, описана методика дослідження, визначена наукова новизна роботи, розкрите практичне значення отриманих результатів дослідження, їх апробація.

Перший розділ «Теоретико-методичні основи дослідження» присвячений аналізу підходів щодо визначення інформаційно-аналітичних технологій і моделювання в зарубіжній та вітчизняній літературі, виокремленню методологічних принципів вивчення соціально-політичних процесів у Криму як емпіричної бази дослідження.

У першому підрозділі „Інформаційно-аналітичні технології і моделювання регіональних соціально-політичних процесів у зарубіжній та вітчизняній літературі” розглядаються основні підходи використання інформаційно-аналітичних технологій у працях як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. 

Теоретичні аспекти питань моделювання як методу політичного аналізу відображені в дослідженнях зарубіжних і вітчизняних вчених А. Авер'янова,           С. Алексєєва, А. Бєлєнького,  К. Боришполец, К. Гаджиєва, А. Дегтярьова,               Б. Краснова, Є. Макаренка, Є. Тихомирова, О. Токовенка, С. Туронка, А. Панаріна,   Ю. Сурміна, І. Пригожина, К. Сімонова, О.Чемшита, О. Шаброва. Результати застосування політичного моделювання як інформаційно-аналітичної технології на регіональному рівні відображені в працях українських дослідників А. Бароніна,      О. Габрієляна, В. Григорьянца, М. Рогожина,  А. Стариша, В.Тихомирова,                С. Телешуна, Є. Хана.

Незважаючи на велику кількість підходів до розуміння політичного моделювання як методу політичного аналізу, за межами дослідницького інтересу залишаються деякі питання, зокрема питання про нові інформаційні технології. Деякі автори, наприклад К. Боришполец, розкриває всі етапи аналітичних процедур із своєю методикою і методами дослідження, у межах яких моделювання слугує системним дозиметром політичних процесів. На думку дисертанта необхідно розкрити й застосувати на практиці методологію побудови моделей у політико-управлінському циклі, на прикладі етноконфесійної ситуації на  Кримському півострові.

 Більш комплексно, з позиції опису проблеми, ґрунтуючись на методиці моніторингу преси, як фундаменту моделювання, розглянув і застосував кримський аналітик М. Рогожин в аналітичних структурах Кабінету Міністрів АРК. На жаль, на думку дисертантки, цього не достатньо. Етноконфесійна ситуація на півострові Крим потребує комплексного аналітичного підходу, що дозволить виробити програму - рекомендації, спрямовану на стабілізацію ситуації, як, наприклад,  методика політичного моделювання.

У другому підрозділі «Методологія й емпірична база дослідження етноконфесійних процесів в Автономній Республіці Крим» автор розкриває методологічні основи аналізу й прогнозування соціальних відносин, основу яких повинні складати: об’єктивність і історизм, органічна єдність теорії і практики, поєднання критичного і раціонального, універсального і національного, порівняльного і логічного підходів.

В основу методології дослідження покладений системний підхід, який дозволяє розглянути складний об’єкт дисертації – етноконфесійну  ситуацію – відносно самостійну систему зі своїми особливостями функціонування і розвитку. Цей підхід передбачає розгляд  об’єкта пізнання (теоретичного і практичного) як системи, тобто як обмеженої множини взаємодіючих елементів; встановлення складу, структури й організації елементів і частин системи, виявлення провідних взаємодій між ними; окреслення зовнішніх зв’язків системи й визначення головних із них; визначення функції системи; знаходження на цій основі закономірностей і тенденцій розвитку системи.

Застосування історичного методу обумовлюється тим, що будь-яка методика потребує знання передісторії, аналізу розвитку ситуації, відомостей про напрацювання з проблеми, результати праць дослідників-попередників відповідного кола проблем, тобто знання послідовно-часового розвитку, а також виявлення взаємозв’язку минулого, теперішнього і майбутнього.

Порівняльний метод дозволив проаналізувати ряд індикаторів етноконфесійної сфери як у слов’янському, так і в кримсько-татарському середовищі; виявити загальне й особливе у сприйнятті  політичної реальності двох найбільших етноконфесійних общин Криму.

Застосування структурно-функціонального методу дозволив розширити можливості отримання інформації за рахунок розгляду кримського соціуму як системи зі складною структурою, кожний елемент якої виконує специфічні функції, що задовольняють потреби системи.

Також автор застосував методи спостереження, аналіз документів, контент-аналіз, що стає додатковим прикладним інструментарієм в аналітиці і складовою частиною методологічної бази дослідження етноконфесійних процесів в Автономній Республіці Крим.

Застосування вказаного комплексу методів, за допомогою яких досліджувався накопичений масив інформації, дало можливість визначити фактори, що обумовлюють динаміку соціально-політичної ситуації та її етноконфесійної сфери: 1) етноконфесійна ситуація є частиною соціально-політичного процесу зі власною системою потреб, інтересів і завдань діяльності суб’єктів; 2) аналіз етноконфесійної ситуації повинен бути цілісним з обов’язковим конкретним вивченням всіх сторін і стадій функціонування для підтримання оптимального рівня її розвитку; 3) дослідження багатогранності ситуації з «вертикальними» і «горизонтальними» зв’язками взаємовідносин дозволяє здійснити комплекс методів системного аналізу, зокрема політичне моделювання; 4) метод політичного моделювання дає можливість виявити джерело функціонування соціально-політичної ситуації і спосіб її функціонування; 5) ресурсна інформаційна база державних служб дозволяє комплексно використовувати інформаційно-аналітичні технології політичного аналізу.

 Другий розділ «Політичне моделювання як тип прикладного дослідження соціально-політичної ситуації» присвячений  розгляду статусу моделювання як методичного засобу і застосування його як наукового інструментарію  у вивченні соціально-політичних процесів.

У першому підрозділі «Політичний аналіз у вивченні соціально-політичних ситуацій: підходи і параметри дослідження» дисертант розглядає прикладну базу різних методик і інструментарію у вивченні соціально-політичної ситуації. Основою прикладного дослідження, емпіричної бази є політичний аналіз, за допомогою якого можна виявити будову досліджуваної події, її структуру, розмежувати істотне і неістотне. Політичний аналіз являє собою процес – визначену послідовність кроків, етапів, кожен із яких покликаний розв’язати конкретне аналітичне завдання. Водночас автор вказує на те, що не існує єдиного, загальновизнаного алгоритму аналітичного процесу, і розглядає версії алгоритму аналізу таких дослідників: К.Паттона, Д. Савицького, Д. Веймера, А. Вайнінга . Варіанти аналізу, що застосовуються на практиці, у ході дослідження оновлюються і перероблюються аналітиком, який «шліфує» його до того моменту, поки ключові завдання не будуть виконані. Надана схема етапізації аналітичного процесу вказаних дослідників містить такий алгоритм: 1) аналіз проблеми (формування проблеми, концептуалізація проблеми, операціоналізація  проблеми, моделювання, визначення цілей, завдань і обмежень); 2) аналіз рішення (визначення альтернативних рішень, прогнозування наслідків і оцінка альтернатив, вибір рішення, аналіз прохідності рішення, аналіз імплементації рішення); 3) комунікація (донесення рекомендацій до клієнта); 4) збір інформації (ідентифікація і організація даних, фактів і свідчень, що мають значення).

Дисертант зауважує, що існує декілька підходів до здійснення політичного аналізу. Інституційний підхід вивчає формально-правові аспекти державного управління, тобто діяльність політичних інститутів, взаємовплив нормативно-правової бази суспільства. Основними методами аналізу даного підходу є описово-індуктивний, описовий аналіз формально-правових інститутів. Недолік цього підходу – недостатнє приділення уваги політичній поведінці людей, їх мотивації. Прихильники біхевіоризму орієнтувалися на пізнання політичних явищ і ситуацій шляхом спостереження за поведінкою індивідів і груп, які з них складаються. Цей підхід дозволив звернути увагу на зміст психологічного аспекту політики, який раніше не враховувався, і зорієнтувати політологів на кількісні методи дослідження (статистичні дослідження, анкетні дослідження, лабораторні експертизи, теорія ігор). Порівняльний підхід політичного аналізу дає змогу виявити закономірності у різних типах політичної поведінки. Особливість порівняльного підходу в тому, що об’єктами порівняння обираються не тільки інститути, але й політичні явища.

Важливим і складним завданням у політичному аналізі був і залишається вибір технологій, а також пошук методу, який би забезпечив проведення ефективних соціально-політичних досліджень.

У другому підрозділі «Політичне моделювання як метод політичного аналізу» розкривається здійснення політичного аналізу шляхом політичного моделювання. Дисертант досліджує методологію гуманітарного моделювання. Одним із яскравих прикладів можна вважати модель політичної системи Д. Істона, який представив політичну систему як організм, що саморегулюється, ключовим регулятором якого є інформаційні потоки. Запропонована модель передбачає схему, здатну відобразити численні впливи, які йдуть від навколишнього середовища. Ці впливи бувають різної сили і спрямованості. Якщо зовнішні імпульси слабкі, то політична система не має достатньої інформації для прийняття управлінських рішень. Іноді впливи можуть бути сильними, але односторонніми, і тоді владні структури приймають рішення в інтересах яких-небудь груп, що може призвести до дестабілізації політичної системи. Якщо дану модель застосувати до аналізу політичної системи Кримського півострова, то можемо отримати помилкові рішення через перенасиченості системи інформацією, яка йде сильними імпульсами із зовнішнього середовища. Тому рішення та дії не відповідають очікуванням і вимогам численних прошарків суспільства, і підтримка політичної системи послаблюється. Таким же яскравим прикладом гуманітарного моделювання є праця Т. Сааті і К. Кернса «Аналітичне планування і організація систем», у якій розглядаються проблеми формування принципів і підходів до дослідження соціосистем методом аналізу ієрархій (МАІ) і експертної оцінки. Розглянувши дослідження із застосування методу моделювання слід зазначити, що таке моделювання. Метод моделювання  полягає в дослідженні політичних процесів і явищ шляхом розробки та вивчення їх моделі. К. Симонов визначив модель як уявлення про об’єкт дослідження у формі, відмінній від оригіналу, що зумовлює деяке спрощення реальності. Тому мета моделювання як методу полягає в тому, щоб подати складні для аналізу об’єкти в простому схематичному вигляді та полегшити завдання розуміння їх функціонування. Якщо ґрунтуватися на праці О. Шаброва, то побудова моделі представляє такий процес: чітка постановка проблеми, що потребує вирішення, визначення об’єкта, предмета і ракурсу моделювання, збір інформації, концептуалізація моделі, обробка даних і інтерпретація результатів. Інтерпретацію слід розглядати як один із основоположних механізмів технології наукового моделювання. Саме інтерпретація надає суть і значення елементам моделі, робить останню моделлю реального об’єкта.  У процесі політичного моделювання І.Пригожин велике значення надає інформації, яка є невичерпним джерелом можливості передбачити розвиток ситуації, а отже, і вплинути на неї. Дисертант вважає, що інформація, яка забезпечує весь процес моделювання, повинна відповідати певним вимогам. У першу чергу інформація повинна бути корисною, своєчасною, сучасною, повною, важливою, цінною і достовірною (наприклад, праці В.Плетта, С.Телешуна, А.Бароніна).

У третьому підрозділі «Особливості вивчення соціально-політичної ситуації в контексті прикладного моделювання» запропоновано визначати соціально-політичну ситуацію одним із аспектів дослідження. Ситуація - результат функціонування політичної системи, важливою характеристикою якої є те, що її елементи перебувають у процесі постійної взаємодії. Основою взаємодії в ситуації стають політичні потреби й політичний інтерес, які в подальшому перетворяться на визначену ціль. У разі даного підходу  сутність соціально-політичної ситуації можна подати у вигляді елементів ланцюжка: потреби-інтереси-цілі-завдання-стратегія- тактика. У моделюванні ситуації необхідно виконати два головні завдання. Перше полягає в необхідності виявлення основних елементів соціально-політичної ситуації, друге – у визначенні з кількості виявлених елементів принципово значущих, тих, які відігравали, відіграють і будуть відігравати значну роль у зміні характеристик ситуації. Модель повинна бути подібна до конкретної політичної ситуації, але ця подібність не може бути повною, оскільки в цьому випадку втрачається специфіка моделі, її призначення – пізнання соціально-політичної ситуації в ході дослідження, отримання нової інформації. У ході дослідження необхідна структурна, функціональна й інформаційна подібність моделі конкретній соціально-політичній ситуації. На думку дисертанта, таким вимогам моделювання відповідає методологічний підхід В. Тихомирова, т. з. «колеса Тихомирова».

Так, модель соціально-політичної ситуації повинна мати такі властивості: 1)модель соціально-політичної ситуації може бути піддана аналізу, побудована й керована на основі загальних принципів моделювання; 2) під час побудови моделі соціально-політичної ситуації необхідно застосовувати системний підхід; 3)продукцією, отриманою в результаті політичного моделювання соціально-політичної ситуації, стає інформація для прийняття управлінського рішення; 4)логіко-структурна особливість моделі дозволяє впливати на ситуацію на будь-якому її ієрархічному рівні.

У третьому розділі «Моделювання етноконфесійної ситуації в Автономній Республіці Крим» розглядаються особливості етноконфесійної ситуації, розкривається методологія моделювання індикаторів соціально-політичних відносин на прикладі Кримського півострова.

У першому підрозділі «Етноконфесійна ситуація в Криму як соціально-політична проблема» дисертант визначає три тенденції у сфері національних відносин: 1) процес формування кримсько-татарської нації; 2) процес зміцнення культурно-національних особливостей російського населення; 3) процес формування нової української політичної нації.

Для цих етносів перехідний період став цілковито новим станом, коли необхідно визначити, знайти й виключити в їх відносинах конфліктні елементи, сформувати принципи спільного проживання та співпраці в основних сферах життєдіяльності: економічній, соціальній, духовній. Деякі державні програми, зокрема, регіонального рівня, направлені на формування глибокої і багаторівневої громадської самосвідомості, яка об’єднує різні соціальні прошарки і групи, створюючи, у свою чергу, сприятливий грунт для ефективного управління етнонаціональними процесами. Однак дані розробки поки що не ефективні, оскільки вони готувалися на основі епізодичних досліджень. У цьому підрозділі розглядаються всі накопичені питання і проблеми соціально-економічного порядку етносів Криму. З’ясовуються і відзначаються основні протиріччя між національними організаціями і рухами. Подається аналіз  кримської преси з міжетнічної ситуації, який ґрунтується на контент-аналізі із змістовного висновку. Результати проведеного моніторингу кримських ЗМІ з проблеми подані у вигляді порівняльних таблиць. Також розглядається весь комплекс дослідницьких процедур, технік і методів, включаючи прийоми збору й обробки даних, які застосовуються в процесі моніторингу.

У другому підрозділі «Алгоритм моделювання міжконфесійних і міжнаціональних відносин в Автономній Республіці Крим» дисертант крок за кроком розкриває процес моделювання визначеної ситуації. Ґрунтуючись  на системному аналізі, методології аналітичного практикуму, автор дисертації визначає мету і завдання дослідження. Мета – необхідність відкритого та прозорого діалогу між етнічними групами. Завдання – розглянути формування проблеми, визначити, які суб’єкти є активними і діяльними, яка ресурсна база, які фактори стають значущими у розвитку ситуації, і запропонувати альтернативу для стабілізації підконтрольної ситуації. Це і стане реальною моделлю ситуації. Даний підрозділ прикладного характеру, заснований на соціологічному дослідженні, статистичних документах та інформаційних ресурсах етнічних груп. Підсумком стала модель етноконфесійних відносин, розкрита з поставлених завдань та із запропонованими рекомендаціями. Алгоритм моделювання соціально-політичної ситуації: 1) формування проблеми (стан суспільної думки; основні проблеми, вимоги, стереотипи; заяви щодо проблеми; законодавча база;); 2) концептуалізація проблеми (сторони-учасниці ситуації; інтереси; зв’язки; ресурси); 3) моделювання (фактори впливу на інтереси; фактори суміщення); 4) пошук альтернатив (оцінка альтернатив; аналіз прохідності варіантів рішень). Розроблена модель етноконфесійних відносин.

У третьому підрозділі «Інформаційно-аналітична робота в органах державної влади АРК: рівень досліджень, організація, напрямки оптимізації» з'ясований рівень інформаційно-аналітичної роботи в управлінських структурах. Практика перших спроб створення якісної емпіричної бази республіканського комітету з інформації дозволила проаналізувати та підготувати інформаційний продукт із формування проблеми. Завдяки існуючій інформаційній базі й аналітичному досвіду можемо запропонувати регіональним органам влади виконати таке завдання – створити алгоритм і методику аналітичної обробки зібраної інформації відповідно до генеральних управлінських функцій.

Практичні напрацювання аналітичних служб державних структур виявилися поки що неготовими надавати якісний інформаційний продукт з питань етноконфесійних напруг на Кримському півострові. Гадаємо, налагодження і відпрацювання моделювання на основі моніторингу і менеджменту соціальних протиріч у регіоні дозволить відповідно до аналізу запропонувати адекватні заходи з їх урегулювання і запобігання.

Аналітична служба Республіканського комітету з інформації ґрунтуючись на інформаційних технологіях і результатах своєї роботи, запропонувала соціологічну інформаційну модель динаміки поведінки як фізичних осіб, так і організацій у сфері етноконфесійних відносин. Наступним етапом є виявлення і експертний опис структурних та функціональних фактів з проблеми. Але розвиток і відпрацювання методологічної бази на даний період у вищезазначених організаціях як завдання не ставляться.