ВЗАЄМОЗВ\'ЯЗОК КОМПОНЕНТІВ САМОСТАВЛЕННЯ З ЕМОЦІЙНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ ОСОБИСТОСТІ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇЇ ТВОРЧИХ ПРОЯВІВ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми, наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження, формулюються об’єкт, предмет, мета і завдання роботи, представлено методи і методики дослідження, наведено відомості про апробацію результатів дослідження та впровадження їх у практику.

Перший розділ «Теоретично-методологічні засади дослідження взаємозв’язку компонентів самоставлення з емоційними властивостями особистості залежно від її творчих проявів» являє собою огляд теоретичних підходів, які в сучасній психологічній науці є базовими для дослідження детермінації та умов формування самоставлення.

На підставі аналізу зарубіжних та вітчизняних концепцій зроблено висновок про наявність трьох основних тематичних проблем у вивченні самоставлення: зміст поняття, механізми формування та детермінація самоставлення.

Проблема змісту поняття самоставлення пов’язана з великою кількістю термінів та підходів до визначення цього феномену. Так, А. Адлер, А. Бандура, Р. Бернс, У. Джемс, Е. Еріксон, С. Куперсміт, Р. Лейнг, К. Роджерс, М. Розенберг, Х. Хекхаузен, К. Хорні та інші в поняття самоставлення включають причини та сенс, що впливають на поведінку людини, ставлення до інших, позитивний або негативний полюс сприймання себе самої, власних можливостей, якостей, місця серед інших людей. Б. Г. Ананьєв, І. С. Кон, О. Ф. Лазурський, О. М. Леонтьєв, В. М. М’ясіщєв, С. Л. Рубінштейн, Н. І. Сарджвеладзе, О. Т. Соколова, В. В. Столін, Д. М. Узнадзе та інші розуміють самоставлення, як афективне утворення, передусім, емоційно-ціннісного характеру.

Щодо проблеми механізмів формування самоставлення, то наголошується як на посередництві почуттів, особливо це стосується афективно-мотиваційної детермінації, що виявляється в почутті внутрішнього благополуччя або неблагополуччя індивіда (У. Джемс, К. Роджерс, М. Розенберг та ін.), так і на переживанні конфліктних змістів усвідомлення особистістю власних властивостей. (О. М. Леонтьєв, В. В. Столін, О. Т. Соколова та ін.). Це свідчить про відсутність чіткості у визначенні механізмів формування самоставлення.

Важливим аспектом у вивченні самоставлення є проблема його детермінації різноманітними чинниками. На основі аналізу літератури (О. В. Бацилєва, А. В. Візгіна, О. Т. Газізулін, Т. Б. Ільїна, О. Є. Керик, Т. С. Кириленко, І. С. Коновальчук, А. К. Рубченко, Р. Б. Сапожнікова, Ю. М. Швалб та ін.) зроблено висновок, що властивості особистості (комунікативні, емоційні, вольові), мотиви (досягнення, афіліації), характерологічні особливості (домінантність, самоконтроль) тощо є особистісними, а вид діяльності, освіта, соціальне оточення, вік, психотравмуючі ситуації, ситуації депривації тощо – ситуативними детермінантами розвитку самоставлення. Це визначає базову теоретичну позицію дослідження, а саме детермінацію самоставлення властивостями особистості та умовами формування.

Формування самоставлення залежить як від когнітивних, так і від емоційних особливостей особистості. Причому, обумовленість детермінації компонентів самоставлення емоційними властивостями особистості, які репрезентують її емоційну структуру, вивчено недостатньо, хоча саме вони можуть виступати основною базовою характеристикою його детермінації. Водночас недостатньо вивчені умови, які впливають на формування самоставлення, зокрема, творчість, що на сьогодні виступає необхідною складовою життєдіяльності особистості і суспільства.

Зазначається, що підставою для розгляду емоційних властивостей особистості в якості детермінант розвитку та формування самоставлення є положення про те, що власний внутрішній світ людина усвідомлює через переживання, за їх допомогою проходить процес самопізнання, через емоції розкривається ставлення особистості до дійсності та до самої себе (Т. С. Кириленко, Е. Л. Носенко, О. П. Саннікова, Ю. Г. Черножук та ін.). До того ж, емоційні властивості особистості є основою для формування та розвитку емоційно-ціннісної (аутосимпатія) та оцінної підсистем самоставлення (самоповага), оскільки основою системи життєвих ставлень особистості є емоційні переживання, які і складають сферу почуттів та емоцій людини (В. М. М’ясіщєв, С. Л. Рубінштейн та ін.).

Через переживання відбувається зміна особистості, життя якої наповнене постійною діяльністю комбінування і створення нових форм поведінки. Усім видам діяльності людини притаманні елементи творчості, які виявляють себе у творчих діях, творчих досягненнях, творчих проявах, коли людина уявляє, змінює, відходить від стереотипів, створює щось нове для інших або для себе, що супроводжується інтенсивним внутрішнім діалогом, тобто процесом формування ставлення індивіда до себе як до іншого (В. М. Алфімов, А. В. Брушлінський, Ю. А. Міславський, В. О. Моляко, Я. О. Пономарьов, В. А. Роменець, Т. М. Титаренко та ін.). Це свідчить про можливість поєднання поняття самоставлення та творчості, зокрема, в якості умови його формування та розвитку, що активовано емоційними процесами.

З врахуванням вищезазначеного в цьому розділі було обґрунтовано необхідність вивчення взаємозв’язку компонентів самоставлення з емоційними властивостями особистості та творчими проявами як детермінантами та умовами його формування й функціонування.

Отже, до вивчення самоставлення необхідно підходити системно, як до цілісного утворення, яке виражає ставлення індивіда до власних уявлень про себе та впливає на подальший розвиток особистості, може розкриватися через її творчі та емоційні особливості та забезпечуватись ними в конкретних ситуаціях.

У другому розділі «Методичні засади та організація емпіричного дослідження взаємозв’язку компонентів самоставлення з емоційними властивостями особистості залежно від її творчих проявів» міститься програма емпіричного дослідження, проаналізовано його методичні засади, подано загальну характеристику вибірки, розроблено й обґрунтовано діагностичний інструментарій.

Складність будови самоставлення обумовлена багатоплановістю і глибиною життєвих відносин особистості. Активізація внутрішнього потенціалу особистості, розширення сфери її самореалізації, формування дослідницької позиції у ставленні до світу та самої себе є такою характеристикою людини, яка, засновуючись на взаємодії внутрішньособистісних та зовнішньосоціальних детермінант розвитку, притаманна кожній особистості та є, за своєю сутністю, творчою діяльністю (Б. Г. Ананьєв, С. Л. Рубінштейн та ін.), що може обумовлювати особливості самоставлення особистості.

В якості творчих проявів при цьому розглядається синтез властивостей та особливостей особистості, які характеризують її відповідність вимогам окремого виду творчої діяльності, зумовлюють рівень результативності цієї діяльності, виступаючи мірою активності суб’єктивного чинника (Д. Б. Богоявленська, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, Я. О. Пономарьов, М. О. Холодна та ін.). Відповідно, можна вирізнити змістову та формально-динамічну характеристики творчих проявів, якими виступають включення особистості в діяльність з творчими елементами та рівень креативності як прояв творчих її властивостей, що можуть піддаватися змінам. Тобто, під творчими проявами особистості розуміється поєднання умов її творчої діяльності та рівня креативності.

Творча діяльність є важливою умовою розвитку самоставлення, оскільки має дві взаємопов’язані сторони – зовнішню та внутрішню. Складна взаємодія зовнішніх (ситуація творчої діяльності, певне її спрямування) та внутрішніх чинників (ступінь сформованості компонентів самоставлення, осмислення творчого процесу, рівень креативності) веде до формування суб'єктних утворень, які знаходять своє вираження, передусім в емоційній сфері особистості.

Емоційні властивості особистості взагалі сигналізують про усталеність емоційних виявів, їх закріпленість і повторюваність. Це виражається в емоційності (стійка схильність до переживання емоцій певної модальності) та тривожності (схильність до специфічних переживань, хвилювання, побоювання, емоційна відповідь на можливі непередбачені значущі ситуації). Саме в них виявляється позитивне або негативне ставлення до певних об’єктів, сфер діяльності, інших людей та до самої себе. Такі властивості досліджувались в якості детермінант самоставлення особистості при переживанні складних життєвих ситуацій (О. Є. Керик, Т. С. Кириленко, А. А. Налчаджян, О. Т. Соколова та ін.), проте, не були досліджені в якості детермінант самоставлення при поєднанні з творчими проявами особистості, а саме включення в творчу діяльність та рівнем креативності. В якості творчого спрямування діяльності виступає дизайнерська та економічна форми діяльності.

На основі досліджень структури самоставлення в межах діяльнісного та особистісного підходу (Б. Г. Ананьєв, О. М. Леонтьєв, С. Р. Пантілєєв, С. Л. Рубінштейн, В. В. Столін, О. Т. Соколова та ін.); концепцій впливу і взаємовпливу емоційних властивостей особистості та самосвідомості (Ф. Ю. Василюк, Є. П. Ільїн, Т. С. Кириленко, Е. Л. Носенко, О. П. Саннікова та ін.); концепцій творчої діяльності (В. О. Моляко, Я. О. Пономарьов, В. А. Роменець та ін.) запропоновано емпіричну модель дослідження взаємозв’язку компонентів самоставлення з емоційними властивостями особистості, рівнем її креативності в умовах діяльності з різним вираженням творчого спрямування.

В основу даної моделі покладені теоретичні припущення про те, що:

­  по-перше, детермінантами розвитку компонентів самоставлення особистості є її емоційні властивості;

­  по-друге, самоставлення може впливати на емоційні властивості особистості, змінюючи їх прояв (рівень вираженості, домінування модальностей);

­  по-третє, творчі прояви особистості можуть мати змістові характеристики, як різну виразність творчих елементів спрямування діяльності (дизайнерської та економічної), та формально-динамічні характеристики, як здатність до творчої діяльності взагалі, зокрема рівень креативності, які виступають одночасно як детермінанти та умови формування самоставлення;

­  по-четверте, взаємозв’язок компонентів самоставлення особистості з емоційними властивостями має певні особливості, які обумовлені її творчими проявами, що виявляється в різних типах функціонування самоставлення особистості.

Відповідно до завдань емпіричного дослідження визначено його етапи (теоретичний, підбору психодіагностичного інструментарію дослідження, діагностико-дослідницький та аналітико-інтерпретаційний).

У третьому розділі – «Емпіричне дослідження взаємозв’язку компонентів самоставлення з емоційними властивостями особистості залежно від її творчих проявів» – представлено результати емпіричної перевірки припущення щодо правомірності теоретично обґрунтованого взаємозв’язку компонентів самоставлення з емоційними властивостями особистості залежно від її творчих проявів.

Виявлена достовірна відмінність між формально-динамічними характеристиками творчих проявів особистості у групах з різними їх змістовими характеристиками. Статистично доведено (непараметричний критерій Q-Розенбаума), що показники рівня креативності у групі з дизайнерським спрямуванням діяльності вищі ніж у групі з економічним її спрямуванням. Так, за методикою Н. Ф. Вишнякової група дизайнерів має більш високі показники за шкалами «Творче мислення» (Q_емп = 10 при р ≤ 0,01), «Оригінальність» (Q_емп = 8 при р ≤ 0,05) та «Творче ставлення до професії» (Q_емп = 19 при р < 0,01); інтегральні показники – Q_емп = 10, р ≤ 0,01. Результати порівняння даних за методикою Е. Торранса підтвердили, що рівень креативності у групі з дизайнерським спрямуванням діяльності вищий ніж у групі з економічним її спрямуванням (Q_емп = 20, р < 0,01).

Також виявлено специфіку взаємозв’язку емоційності, зокрема, її модальностей, та рівня тривожності між собою у групах з різним спрямуванням діяльності та рівнем креативності, їх відмінності за кількістю та різноманітністю зв’язків. У групі дизайнерів «радість» має зворотній зв'язок зі «страхом» (r = 0,227; р < 0,05), «страх» та «гнів» корелюють з тривожністю (r = 0,440; р < 0,01; r = 0,382; р < 0,01); у групі економістів тільки «радість» негативно корелює з тривожністю (r = 0,373; р < 0,01), тобто групи відрізняються між модальностями емоційності з рівнем тривожності.

Відмінності виявлені також при аналізі взаємозв’язків між складовими компонентів самоставлення в групах, які досліджуються. В групі дизайнерів спостерігається кореляційна залежність: «відкритість» – «самовпевненість» (r = 0,230; р < 0,05), «відображене самоставлення» – «самовпевненість» (r = 0,256; р < 0,05), «відображене самоставлення» – «самокерівництво» (r = 0,252; р < 0,05), «самоцінність» – «самоприхильність» (r = 0,279; р < 0,05). В групі економістів «відкритість» корелює з «відображеним самоставленням» (r = 0,250 ; р < 0,05), «відображене самоставлення» з «самовпевненістю» (r = 0,450; р < 0,01), «відображене самоставлення» з «самокерівництвом» (r = 0,349; р < 0,01), «самоцінність» – «самоприхильність» (r = 0,338; р < 0,01).

Це дозволило з’ясувати особливості самоставлення у групах з дизайнерським та економічним спрямуванням діяльності, які відображено у створених профілях самоставлення, зображених на рис. 1 (а, б).