ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОСВІДОМОСТІ ПІДЛІТКІВ, СХИЛЬНИХ ДО ПРАВОПОРУШЕНЬ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, завдання, об'єкт, предмет, методи та емпіричну базу дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано дані про їх апробацію та впровадження, а також дані щодо кількості публікацій, структури й обсягу дисертації.

У першому розділі «Проблема правосвідомості підлітків, схильних до правопорушень, у літературі» здійснено аналіз стану розробленості даної проблеми у психолого-юридичній та педагогічній літературі, з’ясовано її суть, розкрито зміст основних понять.

Аналіз літератури засвідчив, що індивідуальна правосвідомість є одним із найважливіших чинників правомірної поведінки людини (Н.Є. Афанасьєва, С.П. Бочарова, О.О. Ганзенко, О.В. Землянська, Ю.Ю. Калиновський, В.О. Коновалова, В.С. Медведєв, В.М. Оржеховська, С.І. Яковенко та ін). Правосвідомість заснована на морально-етичних поглядах, виражена в сукупності знань людини про правову дійсність, ставленні до неї та правових переконаннях діяти згідно правових норм.

Правосвідомість виявляється через когнітивну, оціночну і регулятивну функції. Когнітивна функція полягає у набутті людиною правових знань, оціночна – в оціночному ставленні людини до правової дійсності, регулятивна – в співвідношенні поведінки людини з чинною в суспільстві системою правових норм, результатом якого є поведінкова реакція у вигляді правомірної чи протиправної поведінки.

Відповідно до суті та функцій правосвідомості, визначається її структура, що має наступні компоненти: змістовий, оціночний, регулятивний. Від їхньої сформованості залежить рівень розвитку правосвідомості людини. Тож, необхідною умовою попередження протиправної поведінки є формування у підростаючого покоління правосвідомості, що передбачає: забезпечення людини знаннями щодо правової дійсності та засвоєння таких категорій, як: «повинно», «належно», «необхідно», «юридичні права та обов’язки», формування уявлення про неухильність покарання за злочини (змістовий компонент); формування позитивного ставлення до елементів правової дійсності, закладання основи природного права, формування соціально-правових цінностей, виховання почуття поваги до права та його інститутів, почуття провини за скоєння злочину, страх перед законом, розвиток почуття соціальної ідентичності, яка відображає солідарність особистості з соціальними ідеалами та стандартами (оціночний компонент); формування правових переконань діяти згідно вимог закону (регулятивний компонент) (В.Д. Бакулов, В.С. Бредньова, Л.А. Гаман, Т.М. Грошева, П.Г. Зеленков, О.Є. Схопчик та ін.).

Вчені виділяють також певний стан правосвідомості, при якому в людини формуються певні уявлення, емоції і настрої, які деформовано відображають юридичну дійсність, що може призводити до здійснення правопорушень. Такий стан визначається як деформація правосвідомості, а її видами є: правовий інфантилізм, нігілізм, негативізм, ідеалізм, дилетантизм, правова демагогія, «переродження» правосвідомості (О.Р. Гуліна, Ю.Ю. Калиновський, А.А. Малиновський, А.А. Потякін, В.А. Самігуллін, М.П. Требін та ін.).

Правосвідомість активізується у підлітковому, а проходить пік свого становлення у юнацькому віці (І.Д. Бех, І.В. Козубовська, В.М. Оржеховська, М.М. Фіцула та ін.). Вона формується у процесі правової соціалізації завдяки механізмам засвоєння певних зразків, способів поведінки та діяльності в правовій сфері, передачі досвіду та вироблення людиною власної системи значень, асоціативного об’єднання у свідомості різних уявлень і понять, що стосуються правової дійсності (В.Г. Городяненко). Методами правової соціалізації є навчання та виховання, показником позитивного впливу яких є адаптація і трансформація особистістю навколишнього соціального середовища (П.Г. Зеленков та ін.).

Протиправна поведінка дітей раннього підліткового віку (11-13 років), зважаючи на їх неделіктоздатність, розглядається переважно на такому рівні правопорушень, як проступки – протиправні дії, що завдають незначну шкоду особистості, суспільству, державі. До основних проступків підлітків відносяться: хуліганство, лихослів’я, систематичне порушення дисципліни, бродяжництво, крадіжки, вандалізм, фізичне насильство, вживання алкоголю та наркотичних речовин, токсикоманія, піроманія (І.М. Благута, В.С. Медведєв, В.Д. Менделевич, О.Є. Схопчик, В.В. Тішина та ін.). Причини виникнення у дітей раннього підліткового віку схильності до правопорушень пов’язані, передусім, з мікросоціальними умовами, психологічними особливостями підліткового віку, несформованістю та особливостями правової свідомості (І.М. Благута, Ю.М. Дмітрієнко, Н.Ю. Максимова, О.Є. Схопчик та ін.). У цей віковий період відбуваються численні соматичні, психічні та соціальні зміни, які можуть сприяти підвищеній чутливості та емоційності, імпульсивності, неадекватним емоційно-почуттєвим реакціям на зовнішні події. Разом з цим, у дітей виникає специфічне відчуття дорослості, пов’язане з намаганням ствердитися, досягти визнання серед референтних однолітків і дорослих. Таке відчуття може спровокуватися надмірною опікою, контролем з боку дорослих і призводити до демонстративної відмови від певних правил поведінки, прогулів у школі, тимчасових втеч з дому (В.С. Медведєв). При цьому, діти раннього підліткового віку можуть здійснювати проступки з метою розважитися, показати свою силу чи сміливість, під впливом референтної групи, в пошуку гострих відчуттів.

У психолого-правовому плані неповнолітніми пізнаються і засвоюються основні моральні та правові норми, формується адекватна чи деформована правосвідомість. Підліток готовий сприймати та усвідомлювати інформацію про правову дійсність, мати певне ставлення до неї та регулювати власну поведінку у правовій сфері (І.І. Кравченко, О.Б. Панова, О.Є. Схопчик, В.В. Тішина та ін.). Формування правосвідомості має починатися уже в ранньому підлітковому віці з метою профілактики підліткових правопорушень. Це передбачає необхідність проведення спеціального дослідження, спрямованого на вивчення у них психологічних особливостей правосвідомості.

У другому розділі «Емпіричне вивчення психологічних особливостей правосвідомості підлітків, схильних до правопорушень» теоретично обґрунтовано та представлено методику констатуючого етапу дослідження, наведено його результати.

На констатуючому етапі дослідження вирішувалися такі основні завдання дослідження: 1) теоретичне обґрунтування та розробка методики вивчення індивідуальної правосвідомості у підлітків – змістового, оціночного, регулятивного компонентів і деформацій; 2) виявлення серед досліджуваних підлітків таких, що схильні до правопорушень; 3) емпіричне вивчення правосвідомості дітей раннього підліткового віку. 

Дослідження правосвідомості передбачало з’ясування її структурних компонентів і показників їх вивчення. Ми виходили з того, що до компонентів правосвідомості належать: змістовий (знання про правову дійсність), оціночний (ставлення до неї), регулятивний (правові переконання діяти згідно правових норм) (В.В. Бедь, О.В. Зайчук, І.С. Мар’єнко, В.С. Медведєв та ін.). Вивчення зазначених структурних компонентів здійснювалося за низкою показників, а саме: змістовий – повнота, адекватність, усвідомленість знань; оціночний – характер ставлення, його стійкість і дієвість; регулятивний – адекватність, широта, стійкість, дієвість правових переконань (С.Л. Горбенко, О.П. Хохліна та ін.). Були визначені рівні сформованості компонентів правосвідомості за означеними показниками.

Основою вивчення змістового компонента правосвідомості дітей раннього підліткового віку слугували дані досліджень О.О. Великої, І.Г. Запорожана, І.В. Козубовської, В.М. Оржеховської та ін. про те, що діти мають і можуть володіти знаннями щодо основних явищ правової дійсності, а саме: Держава Україна (назва держави; дата проголошення незалежності України; державна символіка; влада в Україні); закони України (назва Основного Закону України; зміст Декларації про права дитини; особисті права дитини; конституційні обов’язки громадянина України; основний зміст Положення про загальноосвітній заклад, як документ, що визначає основні права та обов’язки школяра; поняття правової норми; основні положення адміністративного, цивільного, кримінального, трудового права); поняття про правоохоронні органи України (що відноситься до правоохоронних органів і їх обов’язки); поняття правопорушення (суть явища та поняття про правомірну та протиправну поведінку); юридична відповідальність неповнолітніх (її суть, вік, з якого дитина несе юридичну відповідальність і хто несе відповідальність за дитину до досягнення нею цього віку); організації, які покликані опікуватись правами дитини.

Вивчення оціночного компонента правосвідомості передбачало з’ясування ставлення дитини до явищ правової дійсності, а саме: Української держави; правових норм; прав людини; обов’язків людини; правоохоронних органів і їх діяльності; правомірної та протиправної поведінки; правопорушень; юридичної відповідальності; організацій, що опікуються правами дитини.

При дослідженні регулятивного компонента правосвідомості вивчались переконання дитини діяти згідно правових норм, а саме: дотримуватися правових норм; поважати та не зазіхати на права людини; виконувати свої обов’язки.

Для вивчення індивідуальної правосвідомості у підлітків була розроблена авторська методика дослідження, яка передбачала виявлення рівнів сформованості її структурних компонентів за визначеними показниками та можливих деформацій, з урахуванням суті досліджуваних явищ та основних явищ правової дійсності. В основу методики покладено використання таких емпіричних методів психологічного дослідження, як опитування, бесіда та спостереження.

Для виявлення серед досліджуваних підлітків, що схильні до правопорушень (СХП), використовувалися емпіричні методи: експертної оцінки (експертна оцінка педагогами дітей на предмет їх схильності до правопорушень); аналізу документації (вивчення справ дітей, що стоять на обліку в кримінальній міліції у справах дітей); опитування; спостереження за дітьми; бесіда з педагогами та учнями. Використовувалася й стандартизована психологічна методика (автор – А.Н. Орел) «Діагностика схильності до поведінки, що відхиляється від норми».

Було з’ясовано, що для усіх досліджуваних СХП найбільш характерними проступками є: хуліганство, систематичне порушення дисципліни, дрібні крадіжки, а для тих, хто стояв на обліку у КМСД та учнів спецшколи, – зазначені правопорушення, а також втечі з дому та паління. Відмітимо, що більшість таких дітей виховуються у неповних сім’ях чи сім’ях опікунів, з ліберальним стилем виховання і криміногенним способом життя, ігноруванням потреб дитини, відсутністю належного батьківського догляду за нею. Більшість з них постійно відвідують школу та мають середній рівень шкільної успішності, але інтересу до навчання не мають та у суспільно-корисній діяльності участі не беруть; у класному колективі займають відсторонену позицію. Серед підлітків СХП було 48 осіб чоловічої статі та 12 осіб – жіночої.

Зазначимо, що проведення обстеження дітей на констатуючому етапі дослідження за розробленою методикою здійснювалося переважно в індивідуальній формі, що давало можливість надавати їм потрібну допомогу у розумінні поставлених завдань, варіювати форму подачі інструктажу та окремих питань, виявляти труднощі при відтворенні знань, заслуховувати їх самозвіти, спостерігати за ними та, в цілому, отримувати додаткову інформацію щодо проявів досліджуваних явищ.

Поглибленню знань про правосвідомість у підлітків СХП сприяв також кореляційний аналіз емпіричних даних у напрямку виявлення наявності та характеру зв’язку між усіма структурними компонентами правосвідомості та показниками їх вивчення.

Виявлення психологічних особливостей правосвідомості підлітків СХП забезпечувалось використанням порівняльного принципу: зіставлялись дані цієї категорії дітей з даними дітей, що характеризуються правомірною поведінкою (неСХП). Результати дослідження представлено на рис. 1 (вказано відсоткову кількість осіб, що отримали високий рівень сформованості структурних компонентів правосвідомості за визначеними показниками).